Sciences of Europe No 136 (2024)

1. No 136 (2024)
Sciences of Europe
(Praha, Czech Republic)
ISSN 3162-2364
The journal is registered and published in Czech Republic.
Articles in all spheres of sciences are published in the journal.
Journal is published in Czech, English, Polish, Russian, Chinese, German and French, Ukrainian.
Articles are accepted each month.
Frequency: 24 issues per year.
Format - A4
All articles are reviewed
Free access to the electronic version of journal
Edition of journal does not carry responsibility for the materials published in a journal.
Sending the article to the editorial the author confirms it’s uniqueness and takes full responsibility for possible
consequences for breaking copyright laws.
Chief editor: Petr Bohacek
Managing editor: Michal Hudecek
• Jiří Pospíšil (Organic and Medicinal Chemistry) Zentiva
• Jaroslav Fähnrich (Organic Chemistry) Institute of Organic Chemistry and Biochemistry
Academy of Sciences of the Czech Republic
• Smirnova Oksana K., Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Department of History
(Moscow, Russia);
• Rasa Boháček – Ph.D. člen Česká zemědělská univerzita v Praze
• Naumov Jaroslav S., MD, Ph.D., assistant professor of history of medicine and the social
sciences and humanities. (Kiev, Ukraine)
• Viktor Pour – Ph.D. člen Univerzita Pardubice
• Petrenko Svyatoslav, PhD in geography, lecturer in social and economic geography.
(Kharkov, Ukraine)
• Karel Schwaninger – Ph.D. člen Vysoká škola báňská – Technická univerzita Ostrava
• Kozachenko Artem Leonidovich, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Department
of History (Moscow, Russia);
• Václav Pittner -Ph.D. člen Technická univerzita v Liberci
• Dudnik Oleg Arturovich, Doctor of Physical and Mathematical Sciences, Professor, De-
partment of Physical and Mathematical management methods. (Chernivtsi, Ukraine)
• Konovalov Artem Nikolaevich, Doctor of Psychology, Professor, Chair of General Psy-
chology and Pedagogy. (Minsk, Belarus)
«Sciences of Europe» -
Editorial office: Křižíkova 384/101 Karlín, 186 00 Praha
E-mail: info@european-science.org
Web: www.european-science.org

2. CONTENT
BIOLOGICAL SCIENCES
Blahopoluchna A., Dzhoha.О.,
Parakhnenko V., Liakhovska N.
IMPACT OF THE CONSEQUENCES OF THE WAR IN
UKRAINE ON THE ENVIRONMENTAL CONDITION OF
DRINKING WATER .......................................................4
CHEMICAL SCIENCES
Parakhnenko V., Zadorozhna O.
METHODOLOGICAL PRINCIPLES OF FORMATION OF
SYSTEMIC KNOWLEDGE OF CHEMISTRY IN
SECONDARY SCHOOL ..................................................7
CULTUROLOGY
Komarnitska O.
CULTURE AND CULTURAL PROJECTS AS DRIVERS OF
SUSTAINABLE DEVELOPMENT...................................11
ECONOMIC SCIENCES
Askerova M.
GLOBAL IMPORTANCE OF ZANGEZUR CORRIDOR ....18
Allahverdiyeva J., Hajiyeva A.,
Saliyeva V., Abbaszade N.
SUSTAINABLE DEVELOPMENT AND ECOLOGICAL
POLICY OF THE STATE................................................29
Yessirkepov Zh., Orynbasar P.,
Kurmanbayev B., Mustafaev S.
ECONOMICS OF PHYSICAL CULTURE AND SPORTS ...32
Blahopoluchna A., Povorozniuk I.,
Neshchadym L., Liakhovska N.
TECHNOLOGY OF RESOURCE-SAVING PROCESSING OF
WINE PRODUCTION WASTE IN RESTAURANT
ESTABLISHMENTS......................................................36
HISTORICAL SCIENCES
Aghamaliyeva M.
THE ROLE OF AZERBAIJANI COMMUNITY IN
AZERBAIJANI-DAGESTANI RELATIONS.......................40
JURIDICAL SCIENCES
Shylin D.
THE RIGHT TO DEFENSE IN CRIMINAL PROCEEDINGS
OF THE FEDERAL REPUBLIC OF GERMANY AND
UKRAINE....................................................................44
MEDICAL SCIENCES
Arkhmammadova G., Feyzullayev E., Aliyev T.
ASSESSING THE QUALITY OF GINGIVAL RETRACTION
USING VARIOUS METHODS.......................................49
Hrek L.
POLYMORPHISM OF CHRONIC PELVIC PAIN IN
PATIENTS WITH ENDOMETRIOSIS .............................51
PHILOLOGICAL SCIENCES
Aliyeva F.
AKHSAN AL-KASASI “YUSUF”.....................................56
PHILOSOPHICAL SCIENCES
Shovah V., Matviienko O.
THE PROCESS OF GLOBALIZATION IN THE FOCUS OF
CIVIL SOCIETY ............................................................64
Chepura Y., Matviienko O.
CIVIL SOCIETY: ASPECTS OF GLOBALIZATION............67
Harhots А., Shandra B.
CIVIL SOCIETY: SOCIO-PHILOSOPHICAL AND LEGAL
PROBLEMS OF DEVELOPMENT..................................71
Krehul А., Shandra B.
THE PHILOSOPHICAL CONCEPT OF FREEDOM BY J.-P.
SARTRE ......................................................................74

3. PHYSICS AND MATHEMATICS
Sarmasov S., Rahimov R.
THERMOELECTRIC CONVERTERS IR RADIATION BASED
AG3IN5TE9 ..................................................................77
PSYCHOLOGICAL SCIENCES
Prokopov V.
THE OPTIMIZATION MODEL OF EARLY AGE
CHILDRENS PSYCHOSOMATIC DEVELOPMENT IN
CONDITIONS OF PARENTAL DEPRIVATION ...............81
TECHNICAL SCIENCES
Mammadova H.
DELAYED CORROSION CRACKING OF INFINITE PLATE
WITH CIRCULAR APERTURE.......................................87

4. 4 Sciences of Europe # 136, (2024)
BIOLOGICAL SCIENCES
IMPACT OF THE CONSEQUENCES OF THE WAR IN UKRAINE ON THE ENVIRONMENTAL
CONDITION OF DRINKING WATER
Blahopoluchna A.,
Ph. D., Lecturer-trainee of the Department of Technologies and Organization of Tourism and Hotel and
Restaurant Business,
Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University
Ukraine
Dzhoha О.,
Ph. D, Lecturer of the Department of Technologies and Organization of Tourism and Hotel and Restaurant
Business; Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University
Ukraine
Parakhnenko V.,
Ph. D., Lecturer-trainee of the Department of Chemistry, Ecology and Methods of Their Education,
Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University
Ukraine
Liakhovska N.
Lecturer of the Department of Biology,
Uman National University of Horticulture
Ukraine
DOI: 10.5281/zenodo.10810494
ABSTRACT
Military operations significantly affect the quality of Ukraine's water resources, a large amount of pollutants
enter them due to the explosion of oil storage facilities, fuel and lubricant warehouses, and the destruction of the
infrastructure of enterprises and treatment facilities. The article provides an assessment of the state of drinking
water in the regions of Ukraine.
Keywords: drinking water, quality, ecology, food industry.
Formulation of the problem.
War always brings with it countless tragedies. One
of the most invisible but devastating consequences is its
impact on the environment, in particular on the state of
water supply systems and the quality of drinking water.
According to the World Bank report "Rapid Assess-
ment of Damage and Needs in Ukraine", as of February
24, 2023, direct losses from damage to water supply
and drainage facilities amounted to 2.2 billion dollars.
USA. The hostilities led to the destruction of water sup-
ply systems in the eastern and southern regions of
Ukraine, as a result of which many settlements are de-
prived of access to drinking water. According to the au-
dit of the Accounting Chamber, only 65% of the popu-
lation of Ukraine has access to centralized water sup-
ply.
The impact of war on water quality is primarily
caused by the pollution of water resources, especially
in areas where hostilities are taking place. This pollu-
tion can have long-term consequences for human health
and ecosystem health. In such conditions, the lack of
timely control and appropriate response can lead to se-
rious problems with public health and environmental
crises. That is why informing the population and rele-
vant services about the current situation with the quality
of drinking water is one of the most important tasks to-
day.
Analysis of recent research and publications.
The war in Ukraine has serious consequences for
the state of drinking water. Some of the more common
effects include [1-5]:
1. Pollution of water sources. Conflict can cause
water sources to be polluted by fighting, infrastructure
destruction, and the illegal release of toxic substances.
2. Damage to the water supply infrastructure.
Shelling and bombing can damage water systems, lead-
ing to leakage and water pollution.
3. Limited access to drinking water. War can dis-
rupt the supply of drinking water to populated areas due
to the destruction of infrastructure or disruption of sup-
plies due to hostilities.
4. Changes in water quality due to groundwater
pollution. Military operations can lead to groundwater
pollution as a result of emissions of fuel, chemicals and
other toxins.
5. Threat to public health. Contaminated water can
lead to the spread of drinking water, infectious diseases
and other diseases that pose a threat to the health of the
population.
In the conflict zone, measures should be taken to
monitor water quality and provide assistance where
necessary to ensure safe access to drinking water for the
local population.
Contamination of Ukraine's water sources as a re-
sult of fighting is a serious problem that arises due to
the destruction of infrastructure and the release of toxic
substances during hostilities. Here are some of the con-
sequences of this pollution [6-10]:
1. Contamination of water sources. Bomb explo-
sions and artillery shelling can contaminate water
sources, including rivers, lakes, and groundwater
sources, with petroleum products, chemicals, and other
toxins.

5. Sciences of Europe # 136, (2024) 5
2. Damage to water supply systems. Damage to
the infrastructure of water systems can lead to leaks
from water supply systems, which can cause contami-
nation of drinking water.
3. Insufficient water treatment. The conditions of
a military conflict can lead to interruptions in the oper-
ation of waterworks and reduced volumes of water
treatment, which can lead to the leakage of contami-
nated water into the water supply system.
4. Destruction of the infrastructure for collecting
and cleaning water. Fighting can destroy water collec-
tion and treatment infrastructure, making it difficult to
continue providing access to clean drinking water for
local populations.
These implications highlight the importance of in-
ternational cooperation and humanitarian efforts to en-
sure safe access to drinking water for populations af-
fected by military conflict.
The quality of drinking water for food enterprises
after the war in Ukraine can be a serious problem due
to possible contamination of water supply systems and
sources of drinking water as a result of hostilities. Here
are some possible consequences for food businesses
[11-15]:
1. Impossibility of using local water. If local
sources of drinking water are contaminated, food busi-
nesses may be forced to seek alternative sources of wa-
ter for use in their operations.
2. Increase in water supply costs. If you need to
purchase water from other sources or use additional wa-
ter treatment methods, this can lead to increased water
costs for food businesses.
3. Threat to consumers' health. If the water is not
treated properly, it can pose a threat to the health of
consumers, as water contamination can lead to diseases
and other health problems.
4. The need to observe strict safety and hygiene
standards. Due to the potential threat of water contam-
ination, food businesses must adhere to strict safety and
hygiene standards to prevent the spread of infectious
diseases among consumers.
5. Damage to reputation. If food products are pre-
pared using contaminated water and consumers become
ill, this can lead to damage to the company's reputation
and loss of consumer trust.
In such situations, it is important to take all possi-
ble measures to ensure the quality of drinking water,
including the use of additional water treatment methods
and regular testing of water quality for contaminants.
Consultation with food safety and hygiene experts may
also be helpful.
The purpose of the work carrying out an assess-
ment and analysis of the results of the ecological state
of drinking water in the regions of Ukraine under the
influence of the consequences of the war.
Results. According to the monitoring results, the
main pollutants of tap water in the western region are
iron, turbidity and hardness salts, especially in the
Volyn and Ternopil regions. It is also worth noting the
high level of manganese pollution in Zakarpattia Oblast
— an average of 0.4 mg/dm³. A comparison of water
quality for the first two quarters of 2023 shows the de-
terioration of the situation in Ternopil and Lviv regions.
However, the exceedance of the norms valid dur-
ing the martial law is noted only in the Transcarpathian
region for the indicators of turbidity and iron. Studying
the quality of tap water in the central region, we see a
heterogeneous picture. The Vinnytsia region has better
indicators, with slight excesses of the standard for man-
ganese content, and increased hardness and turbidity in
the first quarter.
In other central regions, significant excesses of the
standard for iron content and turbidity are observed - in
some places up to 2.7 mg/dm³.
In the Kirovohrad region and the city of Kyiv, sig-
nificant exceeding of norms, even of wartime, in terms
of color and oxidizability were also recorded, which in-
dicates a high level of pollution by organic substances.
In the Kyiv region, unlike the capital, these indi-
cators are within the norm.
Comparing the quality of tap water in the first and
second quarters of 2023, we do not observe any signif-
icant changes.
During the war, communal enterprises of the
southern regions solved complex tasks related to
providing the population with drinking water. This re-
quired a change of water intake sources, drilling of new
wells and emergency repair of water infrastructure fa-
cilities. Looking at the monitoring results, we see a dif-
ferent picture in each region.
In the Odesa region, the situation with the quality
of tap water is the best. The only deviation from the
norm was recorded in the first quarter according to the
turbidity indicator.
In the Zaporizhzhia region, in addition to in-
creased turbidity, a high level of pollution by organic
substances is observed, as evidenced by the values of
Permanganate oxidizability and Color, which signifi-
cantly exceed even the normative requirements of war-
time.
In the Mykolaiv region, the source of water intake
for a long time was water from the Southern Bug River,
due to the destruction of the water intake from the
Dnipro. After the de-occupation of the right-bank part
of the Kherson region, it became possible to restore the
former water intake, but it took some time. Because of
this, in the first quarter of 2023, we observe significant
exceedances of drinking water standards for dry matter,
hardness, iron and manganese content. In the second
quarter, the situation is already much better, but the in-
creased content of iron and hardness salts is still ob-
served.
When analyzing the results of water quality mon-
itoring in the eastern region, the Poltava region stands
out - the largest exceedances of the standards for drink-
ing water in terms of fluoride content. This is a feature
of the groundwater of this region, which is the main
source of water intake in the region. In all other regions
of the region, we see excessive iron content and turbid-
ity. In the Dnipropetrovsk region, there are also very
significant exceedances of standards for oxidizability
and color.
In Kyiv, Kropyvnytskyi, and Dnipro, there is a sig-
nificant increase in the values of such water quality in-
dicators as color, oxidizability, iron content, and turbid-
ity.

6. 6 Sciences of Europe # 136, (2024)
As we have already noted, in Mykolaiv after the
restoration of the water intake from the Dnipro River,
the quality of tap water improved significantly, alt-
hough problems with excessive turbidity and iron con-
tent still remain.
Thus, the war in Ukraine led to the deterioration
of the quality of drinking water in various regions of
the country, especially in the cities that use water from
the Dnieper River and its river basin and in the Myko-
laiv Oblast. However, it is worth noting that, in the vast
majority, the quality of tap water meets the require-
ments, which requires a lot of effort from the employ-
ees of communal services and city water utilities.
It is also important to remember that the situation
with drinking water supply in the temporarily occupied
territories of Ukraine is almost unknown to us, where
the population often does not have access to any source
of drinking water.
Conclusions. According to the monitoring results,
the main pollutants of tap water in the western region
are iron, turbidity and hardness salts, especially in the
Volyn and Ternopil regions. It is also worth noting the
high level of manganese pollution in Zakarpattia Oblast
— an average of 0.4 mg/dm³. A comparison of water
quality for the first two quarters of 2023 shows the de-
terioration of the situation in Ternopil and Lviv regions.
However, the exceedance of the norms valid dur-
ing the martial law is noted only in the Transcarpathian
region for the indicators of turbidity and iron.
References
1. Shumilova, O., Tockner, K., Sukhodolov, A.,
Khilchevskyi, V., De Meester, L., Stepanenko, S., ... &
Gleick, P. (2023). Impact of the Russia–Ukraine armed
conflict on water resources and water infrastructure.
Nature Sustainability, 6(5), 578-586.
2. Pereira, P., Bašić, F., Bogunovic, I., & Barcelo,
D. (2022). Russian-Ukrainian war impacts the total en-
vironment. Science of The Total Environment, 837,
155865.
3. Rawtani, D., Gupta, G., Khatri, N., Rao, P. K.,
& Hussain, C. M. (2022). Environmental damages due
to war in Ukraine: A perspective. Science of The Total
Environment, 850, 157932.
4. Yakovliev, Y., & Chumachenko, S. (2017).
Ecological Threats in Donbas, Ukraine. Centre for Hu-
manitarian Dialogue. Ceneva, 60.
5. Kitowski, I., Sujak, A., & Drygaś, M. (2023).
The water dimensions of Russian–Ukrainian Conflict.
Ecohydrology & Hydrobiology.
6. Marhasova, V., & Hnedina, K. (2022).
ECOLOGICAL SAFETY OF WATER RESOURCES
IN UKRAINE: MODERN CHALLENGES AND
THREATS TO HYDROPOWER POTENTIAL
SAVING IN WARTIME CONDITIONS. Збірник ма-
теріалів конференції:" Енергетичний менеджмент:
стан та перспективи розвитку–PEMS", 91-92.
7. Stelmakh, V., Melniichuk, M., Melnyk, O., &
Tokarchuk, I. (2023). Hydro-ecological State of
Ukrainian Water Bodies Under the Influence of Mili-
tary Actions. Rocznik Ochrona Środowiska, 25.
8. Hapich, H., Zahrytsenko, A., Sudakov, A.,
Pavlychenko, A., Yurchenko, S., Sudakova, D., &
Chushkina, I. (2024). Prospects of alternative water
supply for the population of Ukraine during wartime
and post-war reconstruction. International Journal of
Environmental Studies, 1-12.
9. Nyekwere, E. H., & Duson, N. A. (2022). A Le-
gal Assessment of the Environmental, Humanitarian,
and Economic Impacts of the Russia/Ukraine Armed
Conflict. IRLJ, 4, 46.
10. Благополучна, А. Г., Ляховська, Н. О., &
Парахненко, В. Г. (2022). ЕКОЛОГО-
ЕКОНОМІЧНІ ЗБИТКИ ВІД
ПОВНОМАШТАБНОГО ВІЙСЬКОВОГО
ВТОРГНЕННЯ росії В УКРАЇНУ. Економічні го-
ризонти, (3 (21)), 53-61.
11. Благополучна, А. Г., Парахненко, В. Г., &
Ляховська, Н. О. (2022). ЗАСТОСУВАННЯ
ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ МЕМБРАННИХ
ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ОЧИЩЕННЯ СТІЧНИХ ВОД.
Економічні горизонти, (2 (20)), 33-41.
12. Hrynevych, O., Blanco Canto, M., & Jiménez
García, M. (2023). The war effect: a macro view of the
economic and environmental situation of Ukraine. Ap-
plied Economics, 1-17.
13. Myroshnychenko, A., Loboichenko, V., Diviz-
inyuk, M., Levterov, A., Shevchenko, O., &
Shevchenko, R. (2022). Application of Up-to-Date
Technologies for Monitoring the State of Surface Wa-
ter in Populated Areas Affected by Hostilities.
14. Empire, H. N., & Duson, N. A. (2022). A legal
assessment of the environmental, humanitarian and
economic impacts of the Russia/Ukraine armed con-
flict.
15. Mahats, N. (2023). PRINCIPLES OF WATER
INFRASTRUCTURE MANAGEMENT IN
ENSURING SUSTAINABLE WATER USE IN
UKRAINE. Agora International Journal of Economical
Sciences, 17(1), 70-82.

7. Sciences of Europe # 136, (2024) 7
CHEMICAL SCIENCES
METHODOLOGICAL PRINCIPLES OF FORMATION OF SYSTEMIC KNOWLEDGE OF
CHEMISTRY IN SECONDARY SCHOOL
Parakhnenko V.,
Ph.D. Lecturer-trainee, Department of chemistry, ecology and methods of their teaching, Pavlo Tychyna
Uman State Pedagogical University, Uman, Ukrainе,
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-4312-6194
Zadorozhna O.
candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Chemistry, Ecology and
Methods of Teaching Uman State Pedagogical University named after Pavel Tychyna, Uman, Ukraine,
ORCID: 0000-0002-5039-017Х
DOI: 10.5281/zenodo.10810503
ABSTRACT
Chemistry as an academic subject makes the greatest contribution to the formation of the personality of the
younger generation through the intellectual sphere of a person. Equipping students with knowledge of chemistry
and the chemical industry has always been one of the objectives of teaching chemistry in Ukrainian schools. The
revised chemistry curriculum repeatedly emphasizes the importance of equipping students with the knowledge
necessary to actively participate in communist construction. It specifies ways to further improve the efficiency of
human activity.
However, the development of specific issues cannot replace the creation of an effective methodology for the
formation of systemic knowledge of chemistry in general. Therefore, the development of a holistic methodology
for the formation of systemic knowledge in chemistry seems quite relevant. It leads to the realization of the prin-
ciple of the unity of learning, education and development of students as the leading principle of teaching chemistry
in Ukrainian schools. Purpose, objectives, object and subject of the study.
Based on the shortcomings of both students' knowledge and the requirements for general chemical education
in a developed socialist society, the purpose of this study is to develop a scientifically based holistic methodology
for the formation of systematic knowledge of chemistry.
Keywords: formation of the personality of the younger generation chemistry, educational work, principles
of chemical production, chemical facts, analysis of results, methodological principles, chemicals and processes,
experimental efficiency.
Formulation of the problem. Describing the
widespread use of the concept of systematicity in vari-
ous fields of science and technology, V.G. Afanasiev in
the introduction to his book "Systematicity and Soci-
ety" writes that "nowadays in science, and in practice,
one of the most common and fashionable terms is: "sys-
tem", "systemicity", "systemic approach. Emphasizing
the regularity and objective necessity of systematic
consideration of all issues of science and practice, he
continues: "The successes of modern science and prac-
tice convincingly indicate that the world around us,
both material and ideal, are not separate, isolated from
each other objects, phenomena and processes, but a set
of interconnected and interacting objects, a kind of sys-
temic, holistic education" [3, p. 119].
Therefore, more and more often we began to talk
about systems in physics and chemistry, biological sys-
tems, social systems, etc. The concept of a control sys-
tem is central to cybernetics. After a short break due to
further improvement of the quality of the learning pro-
cess, the system of students' knowledge in various sub-
jects is once again in the orbit of attention of didactors
and methodologists. The analysis and design of systems
of various types and the management of natural systems
as a promising area of modern research require their
own methodological justification and, if possible, an
accurate definition of the initial concepts.
The methodological basis for the study and design
of any system and its management is the philosophical
principle of systematicity. In its most general form, this
principle means that "...the phenomenon of objective
reality, viewed from the standpoint of the laws of the
systemic whole and the interaction of its constituent
parts, forms a special epistemological prism, or a spe-
cial "measurement" of reality" [4, p. 214].
Systematicity is a property of objective reality,
and it depends on what a person thinks about it. The
objective connection of objects, processes and phenom-
ena can be noticed or not noticed, taken into account or
not taken into account in the course of cognition and
practical activity; some connections can be singled out,
abstracted from others, and others can be invented by
ourselves, "imposed" on the object reality, and neither
reality itself nor the objective connections between ob-
jects, processes and phenomena that exist in it regard-
less of our consciousness, systematic or unsystematic
thinking will be affected in the least, The epistemolog-
ical and logical aspects of systematicity are derived
from its ontological aspect. F. Engels characterized this
circumstance in his Dialectic of Nature as follows: "All
of the nature available to us forms a kind of system, a
kind of aggregate connection of bodies, and here we
understand by the word body all material realities, from
the star to the atom. The fact that these bodies are in a
mutual connection already implies that they influence
each other, and it is their mutual influence on each other
that is movement itself... This conclusion became inev-

8. 8 Sciences of Europe # 136, (2024)
itable as soon as people cognized the universe as a sys-
tem, as a mutual connection of bodies. In solving the
problem of integrating modern scientific and technical
knowledge, materialistic dialectics and the philosophi-
cal principle of systematicity also prove to be the fun-
damental basis for the systematic synthesis of
knowledge.
Methods of research. To develop systemic
knowledge, it is important to give students a holistic
view not only of the scientific theory and its structure,
but also of each individual element of this theory. Each
element of the theory has its own content, and its integ-
rity is also conditioned by structural connections. 'The
real means of mastering these connections is for stu-
dents to construct a story in a certain system, so by
teaching students to construct a systemic story, we form
the necessary connections in their minds. On the other
hand, the construction of a story that conveys the integ-
rity of the object of its content indicates the degree of
mastery of systemic knowledge. L.Y. Zorina found that
in order to develop students' skills to rebuild knowledge
as the main conditions for mastering systemic
knowledge, it is necessary to include methodological
knowledge in the content of general education.
In defining the concept of systematic knowledge,
L. Zorina used the method of comparing concepts. This
method always contributes to a clearer differentiation
of concepts that are close to each other. In order to re-
veal the essence of the concept of "systematic
knowledge", she compares this concept with the con-
cept of "systematic knowledge". In contrast to system-
aticity, "systematicity is a quality of knowledge that
characterizes the presence in the mind of the student of
meaningful and logical connections between individual
components of knowledge. However, this is not enough
for the formation of systemic knowledge, that is, for the
realization of structural and functional relationships
within a scientific theory" [11, p. 344].
Analysis of recent research and publications.
Based on the presence of integral properties, he divides
all systems into summative and integral. The main fea-
ture of a summative system is that when components of
such a system are included or excluded, neither the sys-
tem itself nor its other components undergo noticeable
qualitative changes: the system only increases or de-
creases in size Each of the components of a summative
system is autonomous, its change depends only on itself
- this is a specific property that is not inherent in all
objects and phenomena of reality.
Like all concepts, the concept of an integral sys-
tem is also relative. There is no absolute boundary be-
tween the summative and integral systems. In the
course of the development of the material world, as a
result of the action of integral forces, summative sys-
tems acquire the character of integral systems, and vice
versa: as a result of the action of disorganizing forces,
integral systems turn into summative systems [5, p.
244].
The concept of connection plays a central role in
revealing the essence of the concepts of system and sys-
temicity. Marxist philosophy considers connection as
an objective form of being 1 lateria. Using as a method
of defining the concept of connection the fixation of
those features of connection that distinguish it from
other types of relations:
1) objectivity of relations between phenomena,
their independence from our consciousness means the
objectivity of systems;
2) the essentiality of relations between phenomena
means that a thing always exists in a system;
3) the diversity of types of relations determines the
corresponding diversity of types of systems formed by
means of these relations;
4) since any connection is an interconnection, it
means that at least two systems can be built on the same
substrate, differing from each other in the direction of
connections between elements;
5) universality of interconnections implies univer-
sality of the system, i.e. any objects can be represented
as some systems;
6) the reflexivity of relations means that the sys-
tem is not obligatory, but implies the dismemberment
of the object into elements that are interrelated; '
7) the relative nature of the relationship implies
that the concept of system makes sense in contrast to
the correlative concept.
A whole is finally formed only when the connec-
tions between its elements, as a result of constant inter-
action with the environment, become stable, when a rel-
atively stable structure of the whole emerges. Structure
as a way of connecting elements is an invariant aspect
of the system. Establishing the law of relations between
elements is the identification of the system's structure,
which embodies the characteristic features of a new
type of integrity and determines its reproduction in the
process of change and development. It is the structure
that gives systems the necessary integrity and deter-
mines their stable characteristics that allow distinguish-
ing what is called an integral system from objects of a
different kind. The integrity of any system and its struc-
ture becomes apparent most often only in change and
development. A change in the state of one of the sub-
systems inevitably entails a change in the others [6, p.
245].
An analysis of the philosophical literature shows
that there is a more complex relationship between in-
tegrity and structure. While the integrity of a system is
ensured by its stable structure, the structure of the sys-
tem, in turn, also depends on the whole. This idea is
most consistently expressed in the work of I. B.
Blavberg, V. N. Sadovsky and E. G. Yudin. They write
that "connection, integrity and the stable structure
caused by them are the distinctive features of any sys-
tem" [7, p. 425].
Results. The concept of structure is related to the
concept of element. We can talk about an element only
in accordance with a certain way of dividing a system
into elements. Other ways of dividing a given system
may result in the selection of other entities as the origi-
nal element. In an organic system, an element is defined
by its function, i.e., an element is a minimal unit capa-
ble of performing a certain function independently.
Since an element acts as a kind of limit of possible di-
vision of an object, its own structure is usually not taken

9. Sciences of Europe # 136, (2024) 9
into account when characterizing a system - its constit-
uent elements are no longer considered as components
of the system.
Systemicity as an integral property of natural and
social systems is reflected in human cognition. The dis-
tinction between the qualities of objects that are integral
systems and objects that form summative systems is the
first systemic moment that is accessible to direct sub-
ject knowledge. From the level of direct knowledge,
cognition moves to the next, higher level, when a phe-
nomenon is cognized as an element of a knowledge sys-
tem. The possibilities of cognition remain limited if it
does not rise above the level of the direct being of the
subject, 'if behind individual phenomena it does not
seek to find systems of phenomena: behind individual
people - society and the laws of development of socio-
economic formations; behind individual representa-
tives of the plant and animal world - biological species
and the laws of their evolution; behind individual phys-
ical bodies and chemical compounds - the material sys-
tem of the Earth in the unity of its various levels [8, p.
268].
Any science, including chemistry, is a system of
interconnected elements. The elements of a science can
be different depending on which aspect of it is consid-
ered. B. M. Kedrov distinguishes the following three
aspects:
1) subject matter, when the object of scientific
knowledge itself is studied;
2) methodological; when the way in which the
truth is cognized is determined;
3) subjective-purposeful, when the focus is on the
practical goal for which scientific research is being
done.
These three aspects of any science answer the
three questions posed to the research: what is known,
how it is known, and why it is known.
Structure as an invariant, the law of the internal
organization of a science, ensures its unity, integrity,
and qualities that are specific to that science. Thus, the
specificity of chemistry as a science should be sought
in the way the elements of chemical science are con-
nected.
A characteristic feature of the modern chemical
picture of nature is its systematic nature. Thus, V. S.
Vyazovkin considers the chemical picture of nature as
a special form of systematization of chemical
knowledge, within which the most fundamental provi-
sions of chemistry, other natural sciences and the mod-
ern form of materialistic philosophy are synthesized.
According to this definition, the chemical picture of na-
ture is broader than chemistry as a science, including,
in addition to chemical knowledge, knowledge of the
borderline natural sciences and philosophy. On the
other hand, the chemical picture of nature is already
chemistry, which includes, in addition to scientific
knowledge, the methods of obtaining it. Since the
chemical picture of nature forms the basis for a style of
thinking that is unique to chemistry, the approach to de-
scribing, explaining, and predicting chemicals and pro-
cesses can be systematic.
At present, the systematic nature of chemical
thinking can be traced at three main levels of epistemo-
logical analysis: individual material carriers of the
chemical form of matter movement, chemical reaction,
and technological process. At the first level, the sys-
temic nature of the chemical thinking style requires the
researcher to analyze the structure of the object, study
its main elements and the relationships between them,
and take into account the interaction of this object with
the environment. The results of such an analysis are
conclusions about the non-identity of the same chemi-
cal element in the 'free' state and as part of a chemical
compound, about the inequality of chemical bonds be-
tween single chemical elements in different compounds
[9, p. 214].
The systematic style of chemical thinking is based
on the inviolability of the properties of the chemical
whole to the properties of its parts and the limited use
of the principle of additivity in describing the properties
of the whole. The nucleus of an atom, an atom, a mole-
cule, and a molecular orbital are integral systems. Each
of them has a new quality that is not reducible to the
properties or the sum of the properties of its constituent
parts, as well as certain features that are not inherent in
its constituent components. A water molecule is com-
posed of hydrogen and oxygen atoms, but it shares
other properties with all the others. The properties of
the same substance in different aggregate states differ
from each other because the nature and manner of or-
ganizing the bonds between the constituent parts of the
substance also differ from each other.
The systemic nature of the style of chemical think-
ing at the level of a chemical reaction implies that the
chemical process is considered not as a simple interac-
tion of reacting substances, but as an integral kinetic
system. The empirical and theoretical regularities of a
chemical process should be studied as a result of the
interaction and mutual influence of all components of
the chemical reaction - starting materials, intermediate
compounds, transition states, impurities, catalyst, final
products, etc. The systematic nature of our understand-
ing of a chemical reaction can only be achieved by ac-
curately determining the place of each of the above-
mentioned components of a chemical process in a given
kinetic system.
The systematic nature of cognition at the level of
technological process requires consideration of any
chemical production process as a set of different chem-
ical reactions and means of their practical implementa-
tion in industrial conditions.
Analyzing the transition from the objectively ex-
isting systematicity to the systematicity of modern
chemical cognition, V.S. Vyazovkin identifies the fol-
lowing logical chain: "systematic objective process -
systematic methodological approach - systematic the-
ory". Since the knowledge of the younger generation in
chemistry should correspond to the state and structure
of chemical science, this chain should be supplemented
by another link - the systematicity of students'
knowledge of chemistry [10, p. 199].
Conclusions. Thus, the emergence of the structure
of concepts in the students' knowledge system is due to
the holistic teaching methodology, mainly the construc-
tion of educational material. In the other experimental

10. 10 Sciences of Europe # 136, (2024)
and control classes, the structure of concepts in the stu-
dents' knowledge system was not formed.
Factor analysis of the results of the pedagogical
experiment showed that all the factors found describe
well the level of pupils' knowledge on the topic "Solu-
tions. Water. Bases". The factor of establishing connec-
tions on the knowledge of pupils in the control classes
is absent at all. At the same time, in the first experi-
mental classes, it determines 86% of all pupils. The fac-
tor of inability to make connections characterizes only
2% of pupils in the first experimental classes. In the
knowledge of pupils in control classes, this factor ranks
first, describing 74% of pupils. A very high numerical
value in the control classes is the factor of random re-
sponse, which characterizes 61% of students in these
classes. This means that they answered the questions "is
water with its most characteristic properties suitable for
drinking" and "do two solutions containing different
amounts of solute have the same concentration" quite
randomly "no, it is not. In most cases, they did not have
a corresponding justification.
The highest values in the experimental classes are
also attributed to the factor of conceptualization, which
describes about half of the pupils.
Regression analysis of the data of the pedagogical
experiment on the topic "Solutions. Water. Bases" ac-
cording to the first version of the test showed that 50^
pupils who studied this topic according to the holistic
methodology received at least 8.92 points out of 10 pos-
sible. Since the regression equation describing the ac-
quisition of systemic knowledge by pupils in the first
experimental classes does not include linking as an ar-
gument, this methodology fully ensures the establish-
ment of links in the teaching material.
All the connections that exist in this educational
material. The textbook text has a greater impact on the
knowledge of students in control classes. Those con-
cepts whose connections are presented in the textbook
appear more often together than others. Therefore, the
Pearson correlation coefficients of such pairs of con-
cepts have higher numerical values. Conversely, for
those pairs of concepts between which there are only
so-called loose connections, these coefficients have the
lowest values. The values of Pearson's correlation co-
efficients between pairs of concepts in the textbook, in
turn, correlate with the number of connections estab-
lished by students, which shows the influence of the
textbook. Students in the control classes were much
worse at establishing connections between those pairs
of concepts with low Pearson's correlation values.
The results of the pedagogical experiment on the
interconnected study of the structure of the atom and
the periodic table of chemical elements reveal the same
trends that were observed in the formation of systemic
knowledge in grade 7. The construction of educational
material on the basis of the principle of compactness
and continuity, along with the cross-cutting solution of
relevant tasks and exercises, helps to establish connec-
tions in the educational material, and students in exper-
imental classes make fewer mistakes in establishing
connections. Due to the strong mastery of connections,
students of experimental classes are better able to re-
veal the physical essence of the periodic system, apply
their theoretical knowledge in practice [14, p. 215].
References
1. Lukashova N.I. Methods of studying the peri-
odic law of D.I. Mendeleev, the periodic system and the
structure of the atom: a textbook for the school course
of chemistry and methods of its teaching (using the
technology of the credit-modular system of education.
Nizhyn: Nizhyn Gogol State University, 2008. 87 с.
2. Burynska N., Velychko L. Teaching chemistry
in grades 10-11 of secondary schools: a methodological
guide for teachers. Kyiv: Perun, 2022. 240 с.
3. Velychko LP, Yaroshenko OG, Bondarchuk
OG Didactic material on general chemistry. Kyiv: Rad.
shk., 1990. 79 с.
4. Boyechko F.F., Naidan V.M., Grabovyi A.K.
Laboratory and practical classes in organic chemistry.
Kyiv: Rad. shk., 1984. 160 с.
5. Dmytriv G.S., Pavliuk V.V. General and inor-
ganic chemistry. Study guide. Lviv: Publishing Center
of Ivan Franko National University of Lviv, 2008.
300с.
6. Methodical instructions for laboratory work in
the discipline "General and Inorganic Chemistry",
KhNAMG. 2009.
7. Romanova N.V. Fundamentals of chemical
analysis. K. Irpin, 1998. 140с.
8. Anichkina O. V. Pedagogical conditions for
training future teachers to conduct a school chemical
experiment. Anichkina O.V. Young scientist. Pedagog-
ical sciences. 2015. Т. 8 (23). Ч. 2. С. 102-105.
9. Kornilov M.Y., Bilodid O.I., Golub O.A. Ter-
minology manual on chemistry: for teachers and teach-
ers of chemistry and students of secondary schools.
Kyiv: IZMN, 2008. 256 с.
10. Methods of teaching chemistry. Workshop:
textbook. Kyiv: Vysha Shkola, 2004. 167 с.
11. Yaroshenko O. G., Novitskaya V. I. Tasks and
exercises in chemistry: Study guide, ed. 5-е. Kyiv:
Stanitsa, 2003. 234 с.
12. Shapovalov AI. Methods of solving problems
in chemistry. Kyiv: Rad. shk., 1999. 85 с.
13. Nechypurenko P.P., Selivanova T.V., Seme-
rikov S.O., Shenaeva T.O. Information and communi-
cation tools for the formation of research competencies
of students in specialized teaching of chemistry. Infor-
mation technologies and teaching aids, 2016. Т. 56. №
6. С. 10-29.
14. Modern lesson: Interactive learning technolo-
gies. Kharkiv: Osnova, 2003. 89 с.

11. Sciences of Europe # 136, (2024) 11
CULTUROLOGY
КУЛЬТУРА ТА КУЛЬТУРНІ ПРОЄКТИ ЯК ДРАЙВЕРИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Комарніцька О.В.
Київський національний університет культури і мистецтв,
здобувач
https://orcid.org/0009-0006-5877-6276
CULTURE AND CULTURAL PROJECTS AS DRIVERS OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT
Komarnitska O.
Kyiv National University of Culture and Arts, PhD student
https://orcid.org/0009-0006-5877-6276
DOI: 10.5281/zenodo.10810511
АНОТАЦІЯ
Українські дослідники активно досліджують культурні і креативні індустрії, роль культури у сус-
пільстві, питання збереження культурної спадщини та ін., утім культурологічних праць, безпосередньо
присвячених культурі сталого розвитку вкрай мало, так само, як і наукових праць щодо проєктів у сфері
культури як рушійної сили сталого розвитку. Незначна увага культурологів до проблематики сталого ро-
звитку та ролі у цьому процесі культури свідчить про необхідність ґрунтовного та системного підходу до
означеного питання. Мета статті – розкрити роль і значення культури загалом та культурних проєктів зо-
крема як драйверів сталого розвитку. Звернено увагу на акцентування ролі культури, культурних та креа-
тивних секторів на цілі сталого розвитку, викладених у програмних міжнародних документах та в Україні.
Підсумовано, що, незважаючи на утвердження важливості культури в процесах сталого розвитку, це пи-
тання здебільшого висвітлено у програмних документах, а сам прогрес культури сталого розвитку лише
починає набирати обертів. На рівні окремих держав необхідні зусилля щодо просування ідеї сталого ро-
звитку і демонстрації значення культури у цьому процесі, розробки механізмів сприяння розвитку куль-
турних і креативних секторів, а також врахування набутого закордонного досвіду. Акцентовано, що одним
з інструментів досягнення цілей сталого розвитку є реалізація проєктного підходу до розвитку культури,
який володіє істотним потенціалом не лише для збереження культурної спадщини, діалогу культур, ди-
намізму культурної активності населення, а й для стимулювання розвитку культурних і креативних сек-
торів і навіть створення нових робочих місць, покращення умов життя місцевих громад тощо. Крім того,
реалізація проєктів у сфері культури сприяє формуванню іміджу і репутації місць і загалом бренду країни.
ABSTRACT
Ukrainian researchers actively research the cultural and creative industries, the role of culture in society, the
issue of cultural heritage preservation, etc., however, there are very few cultural works directly devoted to the
culture of sustainable development, as well as scientific works on projects in the field of culture as a driving force
of sustainable development development Insignificant attention of culturologists to the issues of sustainable de-
velopment and the role of culture in this process indicates the need for a thorough and systematic approach to this
issue. The purpose of the article is to reveal the role and significance of culture in general and cultural projects in
particular as drivers of sustainable development. Attention is drawn to the emphasis on the role of culture, cultural
and creative sectors on the goals of sustainable development, outlined in programmatic international documents
and in Ukraine. It was concluded that, despite the affirmation of the importance of culture in the processes of
sustainable development, this issue is mostly covered in program documents, and the progress of the culture of
sustainable development is only beginning to gain momentum. At the level of individual states, efforts are needed
to promote the idea of sustainable development and demonstrate the importance of culture in this process, to de-
velop mechanisms for promoting the development of cultural and creative sectors, as well as to take into account
the acquired foreign experience. It was emphasized that one of the tools for achieving the goals of sustainable
development is the implementation of a project approach to the development of culture, which has significant
potential not only for the preservation of cultural heritage, the dialogue of cultures, the dynamism of the cultural
activity of the population, but also for stimulating the development of cultural and creative sectors and even cre-
ating new ones jobs, improvement of living conditions of local communities, etc. In addition, the implementation
of projects in the field of culture contributes to the formation of the image and reputation of places and the country's
brand in general.
Ключові слова: культура, культурні і креативні сектори, цілі сталого розвитку, культурна спадщина,
культурні проєкти.
Keywords: culture, cultural and creative sectors, sustainable development goals, cultural heritage, cultural
projects.

12. 12 Sciences of Europe # 136, (2024)
Формулювання проблеми. Спроби визна-
чити роль культури у побудові сталого світу роби-
лися міжнародним співтовариством неодноразово,
висловлюючи при цьому необхідність адаптації
рамки політики для кращого закріплення культури
в межах сталого розвитку. Починаючи з 2010 року,
Генеральний секретар ООН кожні два роки подає
на розгляд Генеральної Асамблеї звіт про культуру
та сталий розвиток [27], підготовлений ЮНЕСКО –
єдиною агенцією ООН із глобальним мандатом у
сфері культури. Звіт ґрунтується на аналізі націо-
нальної політики, регіональної та міжнародної
співпраці, а також кількісних і якісних показниках,
що у сукупності забезпечують регулярні огляди
прогресу, досягнутого міжнародним співтоварист-
вом щодо сталого розвитку завдяки культурі. Чи не
найбільше виявлення адвокація культури отримала
із прийняттям на сімдесятій сесії Генеральної
Асамблеї ООН 21 жовтня 2015 року Порядку ден-
ного до 2030 року [26]. У цьому документі безпосе-
редньо культура згадується в окремих із 17-ти
цілей, зокрема у цілі 11.4 наголошено на необ-
хідності посилення зусиль із захисту та охорони
світової культурної та природної спадщини [26].
Загалом Порядок денний до 2030 року відображає
широкий погляд на культуру, який охоплює її вне-
сок у сталий розвиток, зокрема через культурну
спадщину, творчі індустрії, місцеву культуру та
продукти, творчість та інновації, місцеві громади та
культурне розмаїття. Розгляд культури як визна-
чального чинника суспільного розвитку та ство-
рення соціального капіталу, і, зрештою, зміцнення
стійкості громад за рахунок перетворення їх на
інклюзивні, стійкі і сталі, позиціює її як пріори-
тетну рушійну силу економічного і водночас
соціокультурного динамізму місць – створення те-
риторій, на яких люди хочуть жити, працювати та
розважатися.
Культура робить свій внесок не лише в секто-
рах, пов’язаних із забезпеченням сталого розвитку,
а й як окрема сфера діяльності, для якої головним є
просування зразків традиційної і сучасної куль-
тури. Тож культуру можна розглядати як драйвер,
який сприяє отриманню економічних, соціальних,
культурних вигод, і водночас як чинник, що сприяє
ефективності заходів з розвитку. Наприклад, Мета
4 Порядку денного до 2030 року «Забезпечити
інклюзивну та справедливу якісну освіту та спри-
яти можливостям навчання протягом усього життя
для всіх» передбачає, зокрема, й завдання «спри-
яння культурі миру та ненасильства, глобального
громадянства та оцінювання культурного розмаїття
та внеску культури в сталий розвиток» [26]. Ефек-
тивніше досягти цієї мети можна за допомогою
саме культури. Такий наскрізний підхід до визна-
чення останньої наголошує на важливості стійких
процесів, що обумовлюють досягнення цілей ста-
лого розвитку, викладених у Порядку денному до
2030 року, а також мережевих підходів, які об’єд-
нують усі сектори у їхньому русі до досягнення за-
явлених цілей. Завдяки мережевим зв’язкам, з од-
ного боку, культура робить свій внесок у п’ять важ-
ливих вимірів стійкого розвитку – Люди, Планета,
Процвітання, Мир, Партнерство, – а з іншого, еко-
номічний, соціальний та екологічний аспекти ста-
лого розвитку сприяють охороні культурної спад-
щини, підтримці творчості тощо.
Незважаючи на те, що культура як еко-
номічний і соціокультурний актив історично трива-
лий час залишалася без уваги (і в Україні, і, власне,
в багатьох інших, у тому числі й розвинутих
країнах світу), не в останню чергу через складність
кількісного вимірювання вартості цього активу,
натепер настав ключовий момент, щоб переосми-
слити її роль у забезпеченні цілей сталого розвитку
загалом та підтримці національної культури зо-
крема. Майбутнє кожної країни залежить від цього,
по суті, нового типу зростання. Крім статусу клю-
чового сектора, що розвивається, культура є важли-
вим джерелом «м’якої сили» та підтримки, тож,
відповідно, може стати чинником формування та
зміцнення репутації країни як одного з культурних
центрів у світі і зробити це провідною рисою її
бренду.
Аналіз попередніх досліджень. Серед остан-
ніх досліджень, дотичних до теми статті, варто вио-
кремити колективну монографію «Сучасний ста-
лий розвиток в сфері культури», в якій висвітлено
«результати дослідження зарубіжних наукових по-
глядів та практики публічного управління та
адміністрування щодо сталого розвитку в сфері
культури, сформульовано пропозиції щодо вироб-
лення нових шляхів розвитку культури в Україні»
[11]. Зокрема, автори відзначають, що «сучасна за-
рубіжна наукова думка сконцентрована на до-
слідженнях щодо: ролі культури в формуванні сус-
пільств майбутнього; встановлення взаємозв’язків
між концепціями культури, стійкого розвиту та
штучного середовища проживання; розуміння
культури як ключового елементу концепції сталого
розвитку; формування уявлень в сфері сталого ро-
звитку; можливостей культури для досягнення
цілей в сфері сталого розвитку; доцільності вклю-
чення культури, мистецтва та творчості в нову стра-
тегію Європейської комісії по реалізації Порядку
денного в області сталого розвитку на період до
2030 р.; визнання культурного компоненту інтегра-
ції переміщених осіб і підкреслювати здатність
культури сприяти демократії та вирішувати кон-
фліктні ситуації; соціального конструювання ре-
альності; розуміння взаємозв’язків між культурою
та соціальними системами; взаємозв’язків сталого
розвитку та культурної політики та багатьох інших
напрямків» [11].
У статті С.-Д. Яким’як та Р. Стаканова «Куль-
тура сталого розвитку як один із елементів розвитку
економічної та соціальної сфер сучасного суспіль-
ства» [14] «розглядається концепція сталого ро-
звитку, її витоки, деякі документи в цій галузі, ˂…˃
наводяться стандарти та принципи побудови ста-
лих міст, відповідні індекси, що порівнюють різні
міста світу за критеріями сталості, та їхні резуль-
тати» [14]. Авторами також встановлено, які
українські проєкти реалізувались у цьому напрямі
та які плануються, досліджено успішну діяльність
українських зелених стартапів. Стаття М. Василець

13. Sciences of Europe # 136, (2024) 13
«Роль культурних та креативних індустрій у забез-
печенні сталого розвитку» [1] присвячена розроб-
ленню теоретичних положень щодо культурних і
креативних індустрій та обґрунтування їхньої ролі
в забезпеченні сталого розвитку. Узагальнення різ-
них наукових поглядів щодо культурних та креа-
тивних індустрій дало дослідниці можливість дійти
висновку, що ці поняття мають суттєві відмінності,
а відтак, є дискусійними. Авторський підхід М. Ва-
силець дає їй «змогу розширити наукове бачення
сутності та змісту культурних і креативних інду-
стрій, а також окреслити їхню роль у забезпеченні
сталого розвитку» [1].
О. Яшиною та О. Висоцькою у праці «Ефек-
тивне державне управління сферою культури в ін-
тересах сталого розвитку: ключові міжнародні
виміри» [15] «розглянуто питання ефективного
впровадження державного управління у сфері куль-
тури в контексті ідей сталого розвитку, з’ясовано
важливість врахування соціальних, економічних та
екологічних аспектів при формуванні державної
політики у сфері культури. Стаття ґрунтується на
аналізі міжнародних і національних досліджень,
публікацій і звітів, а також на досвіді таких
міжнародних організацій як ЮНЕСКО та ОЕСР.
˂…˃ Особлива увага приділяється державній
політиці у сфері культури в інтересах сталого ро-
звитку, доводиться необхідність впроваджувати
ефективні моделі культурної дипломатії на основі
відповідних міждержавних та національних про-
грам» [15].
Виокремлення невирішених раніше питань
проблеми. Українські дослідники активно до-
сліджують культурні і креативні індустрії, роль
культури у суспільстві, питання збереження куль-
турної спадщини та ін., утім культурологічних
праць, безпосередньо присвячених культурі ста-
лого розвитку вкрай мало, так само, як і наукових
праць щодо проєктів у сфері культури як рушійної
сили сталого розвитку. Незначна увага культуро-
логів до проблематики сталого розвитку та ролі у
цьому процесі культури свідчить про необхідність
ґрунтовного та системного підходу до означеного
питання.
Мета статті – розкрити роль і значення куль-
тури загалом та культурних проєктів зокрема як
драйверів сталого розвитку.
Викладення основного матеріалу. З моменту
ухвалення Порядку денного до 2030 року минуло
майже дев’ять років, і за цей час у світі роль куль-
тури у сталому розвитку була підкреслена ще в ба-
гатьох програмних документах у різних країнах
світу. Так, у 2020 р. 22 країни (у тому числі й
Україна [13]) у своїх добровільних національних
оглядах (VNR) визнали, що культура є ключовим
елементом усіх 17-ти цілей сталого розвитку.
Підтвердженням цінності культури для цілей ста-
лого розвитку стала й доповідь у 2022 р. [18]. Кон-
ференції ООН з торгівлі та розвитку (англ.
UNCTAD, United Nations Conference on Trade and
Development), органу Генеральної Асамблеї ООН,
про вирішальне значення креативної економіки,
секторів, що найшвидше розвиваються, для ро-
звитку, особливо для економік, що розвиваються,
оскільки вони експортують більше творчих товарів,
ніж розвинені. Крім системи ООН, безпрецедентне
включення культури і в процес G20 посилило авто-
ритет культури як рушійної сили сталого розвитку
та, як наслідок, призвело до прийняття в 2022 р. Де-
кларації MONDIACULT [23], яка закликала до
визнання культури глобальним суспільним благом
та окремою ціллю сталого розвитку. Цей же заклик
прозвучав і в Касереській декларації міністрів куль-
тури ЄС [17] (2023 р.); Декларації Доха про віднов-
лення культурної діяльності [16] (2023 р.) та ін.
Тісний зв’язок між демократією та культурою
аналізується й у звіті Європейської комісії, опри-
людненому у 2023 р. [19]. Згідно зі звітом, грома-
дяни, які беруть участь у культурній діяльності, ма-
ють набагато більше шансів залучитися до грома-
дянського та демократичного життя. Враховуючи,
за даними звіту, що нерівність зберігається в усь-
ому ЄС, коли йдеться про участь громадян у куль-
турних заходах, Єврокомісія наголошує на важли-
вості інклюзивності та доступності культурної
діяльності.
Розробка численних проблемних питань зна-
чення і внеску культури у сталий розвиток призвела
в останні роки до зміщення уваги міжнародної
спільноти з вимірювання зовнішніх переваг ро-
звитку культури на розгляд проблем, з якими сти-
каються культура та креативні сектори. Зокрема, на
Всесвітньому саміті з питань мистецтва та культури
[24] (Стокгольм, 2023 р.), присвяченому обгово-
ренню проблеми захисту мистецької свободи, було
вказано, що вона має бути пов’язана з іншими пра-
вами, включно з тими, які задовольняють базові
людські потреби, і при цьому вона повинна розгля-
далася крізь призму культурної свободи – прáва лю-
дей виражати свою справжню ідентичність і брати
участь у своїх культурних практиках [24]. На саміті
також було акцентовано на становищі митців в умо-
вах надзвичайної ситуації, звуженні громадянсь-
кого простору та обмеженні свободи творчості в си-
туації конфлікту та інших надзвичайних ситуаціях
[24]. Небувале зацікавлення внеском культури у
сталий розвиток призвело до розробки та реалізації
й багатьох дослідницьких проєктів, таких, напри-
клад, як серія досліджень ВООЗ про користь ми-
стецтва для здоров’я [22] (2023 р.) та ін.
В Україні однією із спроб визнати на держав-
ному рівні подвійну природу культури та культур-
ної діяльності (з одного боку, внутрішня та ми-
стецька цінність культури, а з іншого, економічна
цінність культурного і креативного секторів, вклю-
чаючи їхній ширший суспільний внесок у
творчість, інновації та соціальну інтеграцію) є ухва-
лення, услід за «Стратегією Європа 2020» [21]
(2010 р.), Стратегії сталого розвитку «Україна–
2020» (2015 р.) [6]. З метою «впровадження в
Україні європейських стандартів життя та вихід
України на провідні позиції у світі» [6], Стратегією
було передбачено реалізацію 62-х реформ та про-
грам розвитку держави за чотирма векторами: 1)
вектор розвитку («забезпечення сталого розвитку

14. 14 Sciences of Europe # 136, (2024)
держави, проведення структурних реформ та, як
наслідок, підвищення стандартів життя» [6]); 2)
вектор безпеки («забезпечення гарантій безпеки
держави, бізнесу та громадян, захищеності інве-
стицій і приватної власності» [6]); 3) вектор
відповідальності («забезпечення гарантій, що ко-
жен громадянин, незалежно від раси, кольору
шкіри, політичних, релігійних та інших переко-
нань, статі, етнічного та соціального походження,
майнового стану, місця проживання, мовних або ін-
ших ознак, матиме доступ до високоякісної освіти,
системи охорони здоров’я та інших послуг в дер-
жавному та приватному секторах» [6]); 4) вектор
гордості («забезпечення взаємної поваги та толе-
рантності в суспільстві, гордості за власну державу,
її історію, культуру, науку, спорт» [6]). Так, за век-
тором гордості було передбачено реформи, які
мали б сприяти розвитку культури: «програма по-
пуляризації України у світі та просування інтересів
України у світовому інформаційному просторі;
програма створення бренду “Україна”; програма
розвитку інновацій; розвиток інформаційного сус-
пільства та медіа; реформа державної політики у
сфері науки та досліджень; програма розвитку ту-
ризму; реформа державної політики у сфері куль-
тури; програма розвитку національного кіновироб-
ництва; програма розвитку національної видавни-
чої справи; реформа державної політики у сфері
спорту; програма залучення талантів» [6]. Серед 25
ключових показників, за якими передбачалося
оцінювати хід виконання реформ та програм,
єдине, що має безпосереднє відношення до куль-
тури, – виробництво у 2020 році для широкого про-
кату 20 українських фільмів.
Згідно з Планом заходів з виконання Програми
діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії
сталого розвитку «Україна–2020» у 2015 році [4],
передбачалося розробити Національну стратегію
розвитку кіногалузі, створити механізм державної
підтримки інноваційної діяльності музеїв усіх форм
власності, забезпечити за кордоном належне
фінансування українських культурних центрів та
підтримувати просування українського культур-
ного продукту. Зокрема, останнє завдання було
конкретизовано за такими підзавданнями: «1) за-
безпечення участі України у програмі ЄС “Креа-
тивна Європа” (2014–2020); 2) залучення на
постійній основі радників з питань культури дер-
жав – членів ЄС для проведення реформ у сфері
культури; 3) сприяння розвитку національних креа-
тивних індустрій; 4) проведення аналізу досвіду
держав – членів ЄС щодо створення та
функціонування національних культурних інсти-
тутів» [4]. Утім, і сама Стратегія, і план заходів з її
реалізації викликали жваві дискусії та обговорення,
одна з головних тез яких апелювала до потреби
більш ґрунтовного опрацювання стратегії у май-
бутньому, оскільки «це не ґрунтовно продуманий і
прописаний концепт соціально-економічного ро-
звитку України на наступні п’ять років, а перелік
реформ, які запропоновано здійснити в державі»
[2].
За кілька років, у 2019 р., на знак підтримки
Порядку денного до 2030 року, адаптованого до
української специфіки у Національній доповіді
«Цілі сталого розвитку: Україна» [3], Указом Пре-
зидента України були ухвалені сімнадцять Цілей
сталого розвитку України на період до 2030 року
[8]. Таким чином «Україна, як і інші країни-члени
ООН, приєдналася до глобального процесу забезпе-
чення сталого розвитку» [3]. Індикаторами досяг-
нення цілі 11.3 – забезпечення збереження культур-
ної і природної спадщини із залученням приватного
сектору – визначено: а) кількість об’єктів культур-
ної та природної спадщини, включених до Списку
всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; б) кількість
пам’яток національного значення, включених до
Державного реєстру нерухомих пам’яток України
[3]. Того ж року була оприлюднена Програма дій
[9], яка визначала й цілі Міністерства культури, мо-
лоді та спорту, зокрема: «Ціль 4.1. Громадяни
України відчувають свою приналежність до
єдиного українського культурного простору»;
«Ціль 4.2. Люди мають вибір і можливість спожи-
вати доступні культурні послуги»; «Ціль 4.3. Гро-
мадяни (особливо молодь) мають можливість брати
активну участь у суспільному житті»; «Ціль 4.6.
Люди активно подорожують Україною в цілях ту-
ризму» [9]. Серед показників ефективності цілі 4.2
– «збільшення вдвічі кількості людей, що відвіду-
ють культурні події як в цілому, так і секторально
(візуальне мистецтво, театри, книжкові фестивалі,
музейні проекти, музика, виставкові проекти
тощо)» [9]. Для цього Програмою дій передбачено,
зокрема, «покращення якості культурних послуг
˂…˃ за рахунок підвищення конкуренції» [9], за-
провадження державної підтримки проєктів і про-
грам, залучення додаткових ресурсів на розвиток
пам’яток через механізм державно-приватного
партнерства управління об’єктами.
Іншим документом, що визначає «керівні
принципи, шляхи і строки формування та реалізації
державної політики, спрямованої на створення для
населення умов щодо отримання якісних і доступ-
них культурних послуг» в Україні, стала Концепція
реформування системи забезпечення населення
культурними послугами [7] (2019 р.). Відповідно до
концепції, одними із завдань реформування фінан-
сового забезпечення системи надання культурних
послуг визнано «впровадження проектного підходу
до формування конкурентних ринків культурних
послуг та їх фінансування; залучення у сферу куль-
тури бюджетних коштів через такі інструменти, як
субвенції, кошти Державного фонду регіонального
розвитку тощо; створення умов для залучення у
сферу культури позабюджетних коштів для
ревіталізації культурного ресурсу регіонів і окре-
мих громад, створення нових закладів культури та
культурних просторів» [7]. Одним із очікуваних ре-
зультатів реалізації Концепції є підвищення ефек-
тивності «використання бюджетних коштів у сфері
забезпечення населення культурними послугами»
[7]. Як у випадку із попередніми документами,
відповідно до Концепції, був розроблений і затвер-
джений план заходів щодо її реалізації [5], згідно з

15. Sciences of Europe # 136, (2024) 15
яким була, у свою чергу, розроблена і затверджена
Концепція реформи фінансування системи забезпе-
чення населення культурними послугами [2] (2020
р.). Визнаючи вирішальну роль культури у житті
суспільства, забезпеченні його цілісності і ро-
звитку, та її вплив на всі сфери суспільного життя,
насамперед на економіку, Концепція робить наго-
лос на впровадженні проєктного підходу до фор-
мування конкурентних ринків культурних послуг, а
також механізму державно-приватного партнер-
ства для реалізації інвестиційних проєктів у сфері
культури. Згідно з Концепцією, сфера культури
визнана «однією з пріоритетних для застосування
методів і прийомів проектного менеджменту, впро-
вадження якого сприятиме ˂…˃ збільшенню кіль-
кості альтернативних ресурсів, оптимізації їх вико-
ристання, стимулюватиме пропозицію та спожи-
вання культурних послуг» [2]. Проєктний підхід до
державного фінансування сфери культури «дає
можливість сконцентрувати увагу та ресурси на ви-
конанні визначеного комплексу завдань за певних
обмежень у часі, ресурсах, бюджеті» [2]. Залучення
позабюджетних коштів, у свою чергу, передбачає
впровадження механізму державно-приватного
партнерства для реалізації інвестиційних проєктів у
сфері культури. Такий підхід «дасть змогу залучити
фінансові ресурси для інвестиційних проектів у
сфері культури, відновлення об’єктів культурної
спадщини, реконструкції та модернізації кіноте-
атрів, театрів, бібліотек та клубів, створення нових
культурних просторів» [2].
В Україні згаданий проєктний підхід до
фінансування та сприяння розвитку сфери культури
реалізується на конкурсній основі і за державної до-
помоги. Приміром, Український культурний фонд,
утворений у 2017 р. на виконання відповідного за-
кону України з метою сприяння «відновленню су-
часної екосистеми культури та креативності в
Україні, яка підсилює творців сенсів, уможливлює
кроссекторальні партнерства на основі спільних
цінностей» [12], фінансується за державний кошт і
щороку оголошує конкурс культурних проєктів,
скерованих, зокрема у 2024 р., на: а) збереження,
відновлення, захист та популяризацію культурної
спадщини, культурних цінностей та української
мови в умовах війни; б) культурний спротив
російській агресії та підняття бойового духу
українців через актуальний інноваційний культур-
ний продукт, сучасні цифрові технології, прикладні
дослідження та навчальні ініціативи для розвитку
митців та діячів культури, медіа та креативних ін-
дустрій; в) висвітлення російської загарбницької
війни в Україні, осмислення ролі України у забез-
печенні безпеки Європи та світу від збройної агресії
російської федерації; г) відновлення діяльності
митців та культурних інституцій в Україні [12]. За
період свого функціонування Українським куль-
турним фондом профінансовано понад тисячу куль-
турних і культурно-мистецьких проєктів. Тож
проєктний підхід правомірно і цілком обґрунтовано
визнано в Україні одним з ефективних інструментів
сприяння розвитку культури та основою культур-
них і креативних індустрій.
Точніше роль культури для культурних і креа-
тивних індустрій викладено у Регламенті про за-
снування програми «Креативна Європа» [25], ухва-
леному у 2013 р. Згідно з цим документом, діяль-
ність культурних та креативних секторів
ґрунтується на «культурних цінностях та/або ми-
стецьких та інших творчих проявах, незалежно від
того, чи є ця діяльність ринковою чи неринковою,
незалежно від типу структури, яка її здійснює, і не-
залежно від її фінансування. Ця діяльність включає
розробку, створення, виробництво, розповсюд-
ження та збереження товарів і послуг, які втілюють
культурні, мистецькі чи інші творчі прояви, а також
відповідні функції, такі, як освіта чи управління.
Культурні та креативні сектори включають, зо-
крема, архітектуру, архіви, бібліотеки та музеї, ху-
дожні ремесла, аудіовізуальні засоби (включаючи
кіно, телебачення, відеоігри та мультимедіа), ма-
теріальну та нематеріальну культурну спадщину,
дизайн, фестивалі, музику, літературу, виконавське
мистецтво, видавництво, радіо та образотворче ми-
стецтво» [25]. Зважаючи на такий тісний
взаємозв’язок, логічно, що культурна індустрія
стала драйвером глобального економічного ро-
звитку, а культурна творчість – новою рушійною
силою стратегій економічного розвитку міст у всь-
ому світі. Глобальні інноваційні мережі по-новому
розподіляють елементи глобальних ресурсів і впли-
вають на трансформацію індустрій культури разом
із глобальними мережами виробництва. За цих
умов проєктний підхід до розвитку культури дав
змогу подолати «монополію на доступ до держав-
них коштів, закріплену за так званою базовою ме-
режею культурних закладів (музеї, театри,
бібліотеки, які перебувають у віданні Мінкульту
або обласних чи міських управлінь культури)» [10],
і врешті решт, стимулював «появу конкурентоспро-
можного та актуального українського культурного
продукту» [10]. Проєктний підхід до розвитку куль-
тури сприяв переорієнтації суб’єктів культурної
діяльності від формального до функціонального
планування, організації та реалізації культурних
процесів. Відмова від жорсткого державного регу-
лювання діяльності закладів та установ культури
забезпечила динамізм культурної активності насе-
лення, особливо після активізації проєктних ро-
зробок. Такий підхід до культури є вираженням
культурного плюралізму – «позитивної взаємодії
між людьми різного культурного походження»
[20], – невіддільної ознаки демократії, інструмента
створення сприятливого середовища для культур-
них обмінів та підтримки творчих ініціатив.
Висновки та пропозиції. В останні деся-
тиліття у світі відбувається переосмислення ролі і
значення культури у суспільстві, трансформуються
підходи до її фінансування та управління, що спо-
нукало до включення культури, як окремої сфери, у
завдання сталого розвитку Порядку денного до
2030 року та вироблення нових відповідних політик
у різних країнах. Такий крок підкреслив вплив
культури на соціально-економічні і водночас
соціокультурні процеси в регіонах, її значення для

16. 16 Sciences of Europe # 136, (2024)
культурних і креативних секторів. Утім, незважа-
ючи на утвердження важливості культури в проце-
сах сталого розвитку, це питання здебільшого
висвітлено у програмних документах, а сам прогрес
культури сталого розвитку лише починає набирати
обертів. На рівні окремих держав необхідні зусилля
щодо просування ідеї сталого розвитку і демонстра-
ції значення культури у цьому процесі, розробки
механізмів сприяння розвитку культурних і креа-
тивних секторів, а також врахування набутого за-
кордонного досвіду.
Одним з інструментів досягнення цілей ста-
лого розвитку є реалізація проєктного підходу до
розвитку культури, який володіє істотним потен-
ціалом не лише для збереження культурної спад-
щини, діалогу культур, динамізму культурної ак-
тивності населення, а й для стимулювання розвитку
культурних і креативних секторів і навіть ство-
рення нових робочих місць, покращення умов
життя місцевих громад тощо. Крім того, реалізація
проєктів у сфері культури сприяє формуванню
іміджу і репутації місць і загалом бренду країни.
Подальшої уваги потребує політика проєкт-
ного підходу до управління сферою культури в
Україні, зокрема вивчення практики розробки і ре-
алізації культурних проєктів як інструмента поси-
лення культурної присутності України за кордо-
ном, досвіду підтримки проєктів у сфері культури
українськими державними та громадськими ор-
ганізаціями і благодійними фондами тощо.
Список літератури
1. Василець М. Роль культурних та креатив-
них індустрій у забезпеченні сталого розвитку. На-
укові записки НаУКМА. Економічні науки. 2021. №
6(1), С. 40–44.
2. Концепція реформи фінансування системи
забезпечення населення культурними послугами.
Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів
України від 19 серпня 2020 р. № 1035-р. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1035-2020-
%D1%80#Text
3. Національна доповідь «Цілі Сталого Ро-
звитку: Україна» (2017). МЕРТ. URL:
http://www.un.org.ua/images/SDGs_ NationalRepor-
tUA_Web_1.pdf
4. Про затвердження плану заходів з вико-
нання Програми діяльності Кабінету Міністрів
України та Стратегії сталого розвитку “Україна-
2020” у 2015 році. Розпорядження Кабінету
Міністрів України від 4 березня 2015 р. № 213-р.,
Київ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213-
2015-%D1%80#Text
5. Про затвердження плану заходів щодо ре-
алізації Концепції реформування системи забезпе-
чення населення культурними послугами. Розпо-
рядження КМУ № 355-р від 22.05.2019 р. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/355-2019-
%D1%80
6. Про Стратегію сталого розвитку «Україна
– 2020». Указ Президента України від 12 січня 2015
року № 5/2015. URL: https://cutt.ly/PwNyUwE0
7. Про схвалення Концепції реформування
системи забезпечення населення культурними по-
слугами. Розпорядження Кабінету Міністрів
України від 23.01.2019 р. № 27-р. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/27-2019-
%D1%80#n10
8. Про Цілі сталого розвитку України на
період до 2030 року: Указ Президента України.
URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/722/2019#Text
9. Програма діяльності Кабінету Міністрів
України. URL: https://za-
kon.rada.gov.ua/laws/show/188-20#n2
10. Степанченко О. Прагматичний розрахунок.
URL: https://tyzhden.ua/prahmatychnyj-rozrakhunok
11. Сучасний сталий розвиток в сфері куль-
тури: зарубіжний досвід для України: монографія /
Драгомирецька Н.М., Дружинін С.С., Думинська
С.В., Жилавська Р.П., Ковальова Ю.В.; за заг.ред.
д.держ.упр., професора Н. М. Драгомирецької.
Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2019. 238 с.
12. Український культурний фонд [офіційний
сайт]. URL: https://ucf.in.ua/p/about
13. Цілі сталого розвитку в Україні. Доб-
ровільний національний огляд. (2020). URL:
https://cutt.ly/UwNyUdln
14. Яким’як С.-Д., Стаканов Р. Культура ста-
лого розвитку як один із елементів розвитку еко-
номічної та соціальної сфер сучасного суспільства.
Social development & Security. 2020. Vol. 10. No. 1.
Pp. 67–78.
15. Яшина О. М., Висоцька О. Є. Ефективне
державне управління сферою культури в інтересах
сталого розвитку: ключові міжнародні виміри.
Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне
управління та адміністрування, 2023. № (2). С. 41–
51.
16. At the close of its proceedings, the Conference
of Ministers of Culture in the Islamic World issues the
Doha Declaration on the Renewal of Cultural Action.
URL: https://cutt.ly/FwNyU0QD
17. Cáceres declaration. URL: https://spanish-
presidency.consilium.europa.eu/en/news/caceres-dec-
laration
18. Creative Economy Outlook 2022. URL:
https://unctad.org/publication/creative-economy-out-
look-2022
19. Culture and democracy, the evidence. How
citizens’ participation in cultural activities enhances
civic engagement, democracy and social cohesion: les-
sons from international research. URL:
https://cutt.ly/XwNyOwkB
20. Declaration Universelle de l’UNESCO sur la
Diversite Culturelle. Paris, 2021. UTL:
https://www.un.org/en/events/culturaldiversi-
tyday/pdf/127160m.pdf
21. EUROPE 2020. A European strategy for
smart, sustainable and inclusive growth. European
Commission, Brussels, 3.3.2010. URL:
https://cutt.ly/xwNyIuHU
22. Ground-breaking research series on health
benefits of the arts. URL: https://cutt.ly/WwNyI09a