Sciences of Europe No 126 (2023)

1. No 126 (2023)
Sciences of Europe
(Praha, Czech Republic)
ISSN 3162-2364
The journal is registered and published in Czech Republic.
Articles in all spheres of sciences are published in the journal.
Journal is published in Czech, English, Polish, Russian, Chinese, German and French, Ukrainian.
Articles are accepted each month.
Frequency: 24 issues per year.
Format - A4
All articles are reviewed
Free access to the electronic version of journal
Edition of journal does not carry responsibility for the materials published in a journal.
Sending the article to the editorial the author confirms it’s uniqueness and takes full responsibility for possible
consequences for breaking copyright laws.
Chief editor: Petr Bohacek
Managing editor: Michal Hudecek
• Jiří Pospíšil (Organic and Medicinal Chemistry) Zentiva
• Jaroslav Fähnrich (Organic Chemistry) Institute of Organic Chemistry and Biochemistry
Academy of Sciences of the Czech Republic
• Smirnova Oksana K., Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Department of History
(Moscow, Russia);
• Rasa Boháček – Ph.D. člen Česká zemědělská univerzita v Praze
• Naumov Jaroslav S., MD, Ph.D., assistant professor of history of medicine and the social
sciences and humanities. (Kiev, Ukraine)
• Viktor Pour – Ph.D. člen Univerzita Pardubice
• Petrenko Svyatoslav, PhD in geography, lecturer in social and economic geography.
(Kharkov, Ukraine)
• Karel Schwaninger – Ph.D. člen Vysoká škola báňská – Technická univerzita Ostrava
• Kozachenko Artem Leonidovich, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Department
of History (Moscow, Russia);
• Václav Pittner -Ph.D. člen Technická univerzita v Liberci
• Dudnik Oleg Arturovich, Doctor of Physical and Mathematical Sciences, Professor, De-
partment of Physical and Mathematical management methods. (Chernivtsi, Ukraine)
• Konovalov Artem Nikolaevich, Doctor of Psychology, Professor, Chair of General Psy-
chology and Pedagogy. (Minsk, Belarus)
«Sciences of Europe» -
Editorial office: Křižíkova 384/101 Karlín, 186 00 Praha
E-mail: info@european-science.org
Web: www.european-science.org

2. CONTENT
CHEMICAL SCIENCES
Yuldashev Sh., Botirov R.,
Saidova G., Sadykov A., Sagdullayev Sh.
STUDY OF THE WASTE OF THE MEDICINAL HERB
CAPPARIS SPINOSA AS A SUBSTRATE FOR PHOSPHATE
MOBILIZING MICROORGANISMS (PMMS). .................3
ECONOMIC SCIENCES
Serbov M., Kiliian O.
FRESHWATER RESOURCES MANAGEMENT MODEL OF
THE REGION: BASIC PRINCIPLES OF WATER USE AND
STRATEGIC ASPECTS OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT
..................................................................................10
MEDICAL SCIENCES
Zeynalova Zh., Aliyev M., Ashrafov D.
TREATMENT OF CHRONIC CATARRHAL GINGIVITIS IN
PATIENTS WITH IRON DEFICIENCY ANEMIA..............20
Prandzhev V., Petkova D.
THE IMPACT OF VERTEBRAL COLUMN DISEASES ON
PATIENTS’ DAILY ACTIVITIES .....................................22
Stoyanova Ts.
PATIENT ATTITUDES TO PAID SPECIALIST VISITS.......27
Ubaidaeva A., Ospanov B., Kanaev N.,
Zhumanazarov N., Kuanov N., Darkhan M.
RETROSPECTIVE ANALYSIS OF DEFECTS IN MEDICAL
CARE IN SURGICAL PRACTICE ....................................31
PHILOLOGICAL SCIENCES
Hasanzade T.
EFFICACY OF SIMULTANEOUS TRANSLATION
PEDAGOGICAL METHODS FOR FINAL YEAR STUDENTS
IN AZERBAIJANI UNIVERSITIES ..................................35
Kariyeva Z.
RESEARCH ON PERSONALIZED LEARNING IN SCIENCE
...................................................................................39
POLITICAL SCIENCES
Moldaliyeva A.
THE CURRENT STATE OF TRADE AND ECONOMIC
RELATIONS BETWEEN THE REPUBLIC OF KAZAKHSTAN
AND THE ISLAMIC REPUBLIC OF IRAN.......................43
SOCIAL SCIENCES
Poghosyan G., Poghosyan R.
ARMENIAN-CHINESE SOCIO-HISTORICAL RELATIONS:
FROM ANCIENTITY TO MODERNITY..........................47
TECHNICAL SCIENCES
Frolov V., Nesterenko S., Baistruk O.
MODELS FOR THE FORMATION OF SPATIAL SUPPORT
FOR ENVIRONMENTAL MONITORING OF URBAN
LAND USE ..................................................................51

3. Sciences of Europe # 126, (2023) 3
CHEMICAL SCIENCES
ИССЛЕДОВАНИЕ ШРОТОВ ЛЕКАРСТВЕННЫХ ТРАВ В КАЧЕСТВЕ СУБСТРАТА ДЛЯ
ФОСФАТМОБИЛИЗИРУЮЩИХ МИКРООРГАНИЗМОВ (на примере Capparis spinosa)
Юлдашев Ш.У.
PhD, стар. науч. сотр. Института химии растительных веществ Академии Наук Республика
Узбекистан
Ботиров Р.А.
Доктор философии по техническим наукам, стар. науч. сотр. Института химии растительных
веществ Академии Наук Республика Узбекистан
Саидова Г.Э.
Базовый докторант экспериментально -технологической лаборатории Институт химии раститель-
ных веществ АНРУз
Садиков А.З.
д-р техн. наук, вед. науч. сотр. Института химии растительных веществ Академии наук Респуб-
лики Узбекистан, Республикa Узбекистан, г. Ташкент
Сагдуллаев Ш.Ш.
д-р техн. наук, проф., гл. науч. сотр. Института химии растительных веществ Академии наук Рес-
публики, Республикa Узбекистан
STUDY OF THE WASTE OF THE MEDICINAL HERB CAPPARIS SPINOSA AS A SUBSTRATE
FOR PHOSPHATE MOBILIZING MICROORGANISMS (PMMS)
Yuldashev Sh.,
PhD, scientific researcher, Institute chemistry of plant substances Academy of Sciences of the Republic of
Uzbekistan
Tashkent, Republic of Uzbekistan
Botirov R.,
PhD, scientific researcher, Institute chemistry of plant substances Academy of Sciences of the Republic of
Uzbekistan
Tashkent, Republic of Uzbekistan
Saidova G.,
Basic doctoral student researcher of the Experimental and Technological Laboratory of the ICPS AS.Uz
Sadykov A.,
doctor of technical sciences, leading researcher of the Institute of Chemistry
of Plant Substances Academy of sciences of the Republic of Uzbekistan, Tashkent
Sagdullayev Sh.
doctor of technical sciences, professor, chief researcher Institute of the Chemistry of Plant Substances,
Academy of sciences of the Republic of Uzbekistan, Tashkent
DOI: 10.5281/zenodo.8412704
АННОТАЦИЯ
Исследовано химический состав шрота Capparis spinosa, установлено, что содержание сумма полиса-
харидов в отходах 65,2% от а.с.в. сырья, лигнина -12,7 %, белки – 2,1, жиро-восковая фракция – 2,4. От-
ходы могут быть хорошим субстратом для ферментации фосфатмобилизирующими микроорганизмами
(ФММ) с получением биоудобрения (БУ). БУ полученные ферментацией шрота отходов ФММ штаммов
Bacillus subtilis BS-26 и Trichoderma harzianum F-888 показали высокой фосфатазной активностью (649,8-
646,7 мг п-нитрофенола кг-1
БУ час-1
.). При этом наибольшей фосфатазной активность проявил БУ ВВs –
649,8 мг п-нитрофенола кг-1
БУ час-1
. Показано, что БУ способствует растворение Ca3(PO4)2, при этом
наибольшая часть (100%) трикальцийфосфата (Ca3(PO4)2) растворились, на БУ ВВs в течение 168 ч фер-
ментации.
ABSTRACT
The chemical composition of Capparis spinosa meal was studied, it was found that the content of the amount
of polysaccharides in the waste was 65.2% of the dry matter content. raw materials, lignin -12.7%, proteins - 2.1,
fat-wax fraction - 2.4. Waste can be a good substrate for fermentation of FMM to produce BC. Biofertilizers
obtained by fermentation of waste meal from FMM strains Bacillus subtilis BS-26 and Trichoderma harzianum
F-888 showed high phosphatase activity (649.8-646.7 mg p-nitrophenol kg-1 BU h-1.). At the same time, BU BBs
showed the greatest phosphatase activity – 649.8 mg p-nitrophenol kg-1 BU hour-1. It was shown that BU pro-
motes the dissolution of Ca3(PO4)2, with the largest part (100%) of tricalcium phosphate (Ca3(PO4)2) dissolved on
BU BBs during 168 h of fermentation.

4. 4 Sciences of Europe # 126, (2023)
Ключевые слова: лекарственных трав, шрот, полисахариды, пентозаны, фосформобилизующие мик-
роорганизмы, Bacillus subtilis, Trichoderma harzianum.
Keywords: medicinal herbs, meal, polysaccharides, pentosans, phosphorus-mobilizing microorganisms, Ba-
cillus subtilis, Trichoderma harzianum.
Введение
Дикорастущие флора Узбекистана богата ле-
карственными растениями, к числу которых отно-
сится и Capparis spinosa – (Каперс колючий), сем.
Capparaceae (Каперсовые) – источник раститель-
ного сырья для промышленного производства суб-
станции лекарственных препаратов стахидрин и
каппаспин [1,2].
Институт химии растительных веществ им.
акад. С.Ю. Юнусова АН Республики Узбекистан –
ведущее научно-исследовательское учреждение в
области изучения лекарственных растений средне-
азиатской флоры, создания и внедрения в практику
высокоэффективных растительных лекарственных
препаратов, биологически активных добавок (БАД)
и средств защиты растений.
В Институте химии растительных веществ на
основе проведенных исследований разработана
технология получения субстанции препарата ста-
хидрина из надземной части Capparis spinosa [3].
На базе Опытного производства Института монти-
рована линия по производству субстанции ста-
хидрина и каппаспина из надземной части растения
Capparis spinosa. В процессе переработки лекар-
ственной травы основным по количественному со-
держанию отходом является истощенное сырье
(шрот).
В лекарственных растениях количественное
содержание целевых продуктов незначительно:
чаще всего от 0,1% до 5% [4]. Поэтому в процессе
переработки растительного сырья на фармацевти-
ческих предприятиях накапливаются огромные ко-
личества отходов растительной массы, листьев,
корней, масса которых достигает в среднем 60-80 %
от расходуемого сырья.
Благодаря высокому содержанию углеводов
(60-70% от массы отхода) и других питательных ве-
ществ которые являются привлекательным деше-
вым субстратом для культивирования и размноже-
ния полезных микроорганизмов, в том числе и
ФММ, что стало одним из основных направлений
интенсивных исследований и разработок в послед-
ние годы [5-10].
В условиях глобальных экологических измене-
ний и повсеместного загрязнения окружающей
среды обществу необходимы не только натураль-
ные и эффективные лекарственные средства, но и
стабильные и экологически чистые продукты пита-
ния. Для этого современное сельское хозяйство
должно быть более продуктивным, устойчивым и
экологически чистым. Известно, что во всем мире
существуют серьезные проблемы с фосфорными
удобрениями в сельском хозяйстве. Важнейшими
из этих проблем являются истощения невозобнов-
ляемых запасов фосфорита, быстрое закрепление
мобильного Р2О5 фосфорных удобрений почвен-
ными минералами в неусвояемую растениями
форму, что вызывает причинно-следственные про-
блемы такие как: высокие нормы внесения, загряз-
нение почвы и сельскохозяйственных продуктов
тяжелыми металлами [10,11].
На сегодняшней день в науке известно, что не-
которые микроорганизмы могут вносить непосред-
ственный вклад в мобилизации неусвояемых соеди-
нений фосфора в почве и могут вносить непосред-
ственный вклад для улучшения эффективности
фосфорных удобрений, качественной и количе-
ственной повышению урожайности культур
[12,13].
Лигноцеллюлозная биомасса (углеводы) отхо-
дов лекарственных трав в основном состоит из трех
полимеров: целлюлозы (30-50%), гемицеллюлозы
(15-35%) и лигнина (10-20%) вместе с небольшими
количествами других компонентов, таких как пек-
тин, белки, минералы и экстрактивные вещества,
которые могут быть отличным субстратом для фер-
ментации ФММ с получением эффективный и эко-
логически чистый биоудобрения для сельского хо-
зяйства.
Целью данной работы является исследования
химического состава шрота после экстракции ле-
карственной травы Capparis spinosa как вторичное
сырьё в качестве субстрата для твердофазного
культивирования ФММ штаммов Bacillus subtilis
BS-26 и Trichoderma harzianum F-888 с получением
БУ фосфатмобилизирушей активностью.
Объектом нашего исследования явились от-
ход (шрот) лекарственной травы Capparis spinosa,
остающиеся после экстракции фармацевтических
субстанций раствором 80 % - ным раствором этило-
вого спирта, а также БУ полученный путем биокон-
версии органических отходов шрота Capparis
spinosa ФММ штаммами Bacillus subtilis BS-26 и
Trichoderma harzianum F-888.
БУ ВВs – на основе штамма Bacillus subtilis BS-
26;
БУ ВТh – на основе штамма Trichoderma harzi-
anum F-888;
Методы исследования. В исходном шроте
определяли содержания основных компонентов
биомассы шрота стандартными методами [14]. По-
лученные результаты пересчитывали на абсолютно
сухую массу вещества.
Шрот - отход лекарственной травы представ-
ляющий собой мелкую стружку длиной 2-5 мм, тол-
щиной 1-3 мм.
Шрот предварительно высушивают при (103 ±
2) °С до равновесной влажности.
Зольность исследуемого сырья определяли
прокаливанием в муфельной печи при 575±25°С в
течении 3 - 4 часов.
Количество целлюлозы определяли азотно-
спиртовым методом. Содержания лигнина в био-
массе шрота определяли количественным выделе-

5. Sciences of Europe # 126, (2023) 5
нием, предварительно удаляя экстрактивные веще-
ства и гидролизом полисахаридов концентрирован-
ными минеральными кислотами.
Для определения количества пентозанов в
шроте, 10 г шрота Capparis spinosa помещали в
плоскодонную коническую колбу объемом 100 мл,
и для экстракции залили 30 мл 0,5% водного рас-
твора цитрата аммония, перемешивали на водяной
бане при температуре 70 °C в течение 2 часов, после
чего экстракт отделяли от шрота, процеживали че-
рез двойной слой марли. После отделения экс-
тракта оставшиеся шрот промывали водой по 20 мл.
три раза. Далее шрот помещали в экстракционную
камеру, приливали по 200 мл различных концентра-
ций (3; 4; 5; 6; 7; 8 %) водного раствора NаOH и экс-
трагировали при комнатной температуре (25°C) 24
часа. После трехкратной экстракции щелочные экс-
тракты фильтровали бумажным фильтром, объеди-
няли экстракты, концентрировали под вакуумом
примерно до 1/10 первоначального объема, подкис-
ляли концентрированной уксусной кислотой до pH
5. При этом гемицеллюлоза выпадают в осадок.
Надосадочную жидкость сифонировали, осадок
центрифугировали при 3000 об./мин, промывали
дважды диэтиловым эфиром по 50 мл и высуши-
вали в токе воздуха до полного удаления эфира.
[15,16]. Жиро-восковую фракцию определяли экс-
трагированием растительного сырья спирто - толу-
ольной смесью (1:1) по Оболенскому [14].
Исследование фосфатазной активности БУ.
Для определения фосфатазной активности 1 г воз-
душно-сухой БУ помещали в 50 мл колбу Эрлен-
мейера с притертыми пробками, добавляют 4 мл
универсального буфера (рН 6,5), 0,25 мл толуола и
1 мл 0,115 М раствора п-нитрофенилфосфата
натрия (паранитрофенилфосфат-ПНФФ) и смесь
перемешивают 5 мин. Колбу закрывают и поме-
щают в термостат на 1 ч при 37 °С. После инкуба-
ции добавляют 1 мл 0,5 М гидроокиси натрия, пе-
ремешивают 5 мин. и суспензию фильтруют через
беззольный фильтр в мерную колбу на 50 см3
.
Фильтрат окрашен в жёлтый цвет от освобождён-
ного п-нитрофенола.
Плотность жёлтой окраски фильтрата изме-
ряют на фотоколориметре с синим светофильтром
(400-420 нм). Количество освобождённого п-нитро-
фенола вычисляют по калибровочной кривой, со-
ставленной из стандартных растворов п-нитрофе-
нола. Активность фосфатазы выражают в мг п-нит-
рофенола кг-1
почвы час-1
[17].
Исследование фосфатсолюбизирующей ак-
тивности БУ. 10 г образца БУ добавляли к 90 мл
дистиллированной воды и перемешивали на маг-
нитной мешалке в течение 30 минут для полного
отделения микроорганизмов. После отстаивания в
течение 20 минут стерильной пипеткой 1 мл сус-
пензии добавляли в среду NBRIP содержащий не-
растворимый Ca3(PO4)2 следующего состава: Глю-
коза 10; MgCl2•6H2O - 5; MgSO4•7H2O - 0,25; KCl -
0,2; (NH4)2SO4 - 0,1; Неорганический фосфат
Ca3(PO4)2, - 5; Вода водопроводная 1000 мл; pH 7,0.
Затем колбы помещали на шейкере при 37 °С и 200
об/мин. Среду без инокулята использовали в каче-
стве контроля [18]. Через 24,48,72,96 и 168 часа
культуру бактерий центрифугировали, отбирали
супернатант, в котором по методу Чирикова опре-
деляли содержание подвижных форм фосфора, рас-
творимых в 0,5 М уксусной кислоте [19].
Обсуждение результатов
В первом этапе наших исследований опреде-
ляли химический состав шрота Capparis spinosa.
Результаты определения химического состава
шрота показали, что основной составной частью
шрота Capparis spinosa являются компоненты угле-
водов – целлюлоза (38,4%), и пентозные сахара
(26,8 %.), суммарное количество которых в шротах
составило 65,2% (рис. 1). Целлюлоза в основном со-
стоит из мономеров глюкозы, в гидролизном про-
изводстве могут быть гидролизованы физико-хи-
мическим или биологическими способами, с обра-
зованием сбраживаемых сахаров для
микробиологической конверсии с получением раз-
нообразных ценных товаров микробиологического
происхождения [20]. Пентозаны, второй главный
углеводный компонент лигноцеллюлозного сырья,
состоят в основном из C-5 сахаров (ксилоза и ара-
биноза) и C-6 сахаров (манноза, галактоза и глю-
коза) [21]. Гемицеллюлозы применяются в меди-
цинской практике для регуляции иммунной си-
стемы, ингибировании патогенной микрофлоры, в
лечении хронических воспалительно-дистрофиче-
ских поражений желчного пузыря, кишечника, пе-
чени, желудка и как биоразлагаемые полимеры яв-
ляются агентами доставки и контролируемой вы-
свобождении фармацевтических препаратов [22].
По химическому составу шрот Capparis
spinosa, содержит достаточно высокая количества
углеводов (65,2% от а.с.в. сырья), и может быт при-
влекательным вторичным сырьем для микробиоло-
гической ферментации.

6. 6 Sciences of Europe # 126, (2023)
Рисунок – 1. Химический состав шрота Capparis spinosa (% от абсолютно сухого вещества)
Вторым по количественному составу компо-
нентом растительного сырья является лигнин − не-
углеводный компонент, содержание которого в
шроте Capparis spinosa составило 12,7 %. Лигнины
- это природные фенольные макромолекулы, кото-
рые присутствуют в стенках растительных клеток,
состоящих из трех основных фенилпропановых
единиц, являющихся производными ароматиче-
ских спиртов: n-кумарилового, кониферилового и
синапилового. Лигнин имеет весьма сложную
аморфную структуру, состоящую из фенилпропа-
новых фрагментов, хаотично сшитых между собой
С-С- и С-O-связями. В растительных клетках лиг-
нин функционирует в качестве биологического ба-
рьера и «клея» для связывания между собой геми-
целлюлоз и целлюлозы [23]. При окислительной
или восстановительной деструкции лигнина обра-
зуются различные ароматические и фенольные со-
единения [23].
Лигнин, благодаря своей уникальной струк-
туре, имеет значительный потенциал для химиче-
ской промышленности при производстве различ-
ных химикатов фенольной и ароматической при-
роды, а также жидких топлив [24]. Ароматические
альдегиды являются ценным сырьем для пищевой,
фармацевтической и парфюмерной отраслей про-
мышленности. Например, сиреневый альдегид (3,5-
диметоксибензальдегид) целесообразно использо-
вать для производства триметоксибензальдегида,
из которого затем получают лекарственный препа-
рат триметоприм - компоненты бактрима, бисеп-
тола и других фармацевтических препаратов [25].
Крупномасштабным направлением утилизации
гидролизного лигнина является, также, получение
различных сорбентов.
Неуглеводные вещества шрота – содержания
белков в шротах Capparis spinosa 2,1 %, жиро-вос-
ковая фракция составляет 2,4%. Содержания золь-
ных элементов составил – 5,6 %.
Содержание пентозанов в отходах Capparis
spinosa составляет – 26,8 %, а в что близко по коли-
честву к техническим сельскохозяйственным куль-
турам 32,6-34,3% [23]. Высокие содержания пенто-
занов в шроте позволяют их применять как дешёвая
сырьё для получения гемицеллюлозы, ксилозы,
ксилита или гидролизном производстве для получе-
ния фурфурола. Гемицеллюлоза, ксилоза как уже
сказано выше используются в медицине, пищевой,
химической и биотехнологической промышленно-
сти. Фурфурол применяется в нефтепереработке
для экстракционной очистки масляных фракций от
примесей олефинов и ароматических соединений,
для разделения фракций растительных жиров -
триглицеридов. Традиционным и основным
направлением переработки фурфурола является его
гидрирование в фурфуриловый спирт и синтез из
него различных термостойких смол [26].
При сжигании биомассы растений остается ее
неорганическая часть – зола, которая находится в
пределах 5,6 % от сухого вещества шрота. По со-
держанию золы пробы удовлетворяют требованиям
к сырью для получения адсорбентов (активирован-
ного угля) [24].
Химический состав шрота лекарственного рас-
тения Capparis spinosa показали, что после предва-
рительной обработки и облагораживание, биомасса
являются хорошим субстратом для культивирова-
ния ФММ с получением БУ с фосфатмобилизиру-
ющей активностью.
Фосфатазы продуцируемыми ФММ, гидроли-
зуют разнообразные сложноэфирные (фосфомоно-
эфиры) и фосфоангидридные органические соеди-
нения фосфора, т.е. осуществляют минерализацию
закрепленного в органическом веществе фосфора
[27,28]. В почвах ферменты фосфатаз способ-
ствуют усвоению также и минерального фосфора
культурными растениями. Фосфорорганические
соединения составляют от 20 до 80% часть фосфор-
ного запаса почвы и представлены нуклеиновыми
соединениями, производными аденозинфосфорной
кислоты, фосфогуминовыми комплексами и в
меньшем количестве подвижными сахарофосфа-
тами, глицерофосфатами, которые переходят в до-
0
50
38,4
26,8
12,7
2,1
2,4
5,6
Выход
от
а.с.в.
(%)
Химический состав Capparis spinosa

7. Sciences of Europe # 126, (2023) 7
ступное для растений состояние при ферментатив-
ном гидролизе с отщеплением остатков фосфорной
кислоты [29,30]
Рисунок 2. Активность ферментов фосфатаз мг п-нитрофенола кг-1
БУ час-1
Результаты измерение фосфатазной активно-
стей БУ, показали, что оба БУ обладают высокой
фосфатазной активностью (рис. 2). При этом
наибольшей фосфатазной активность проявил БУ
ВВs – 649,8 мг п-нитрофенола кг-1
БУ час-1
. Не-
много меньшей уровень фосфатазной активности
наблюдается БУ ВТh и составил 646,7 мг п-нитро-
фенола кг-1
БУ час-1
. При этом из двух видов БУ
наибольшей фосфатазной активности проявляет БУ
ВВs, полученный ферментацией отходов Capparis
spinosa на основе штамма Bacillus subtilis BS-26.
Это говорит о том, что для выработки фермента
фосфатазы фосфатсолюбилизирующими микроор-
ганизмами влияет как химический состав суб-
страта, так и вид штамма микроорганизма, что со-
ответствуют результатам исследователей [30-33],
которые установили, что эффективность фосфатсо-
любилизации минеральных и органических фосфа-
тов зависит от видового состава и жизнеспособно-
сти микроорганизмов, продукции ими ферментов
фосфатаз и органических кислот [33], а также, гене-
тических особенностей почв и уровнем культуры
земледелия [32,33].
Исследование фосфатмобизирующей активно-
сти БУ ВВs и БУ ВТh показали, что БУ ВВs на ос-
нове штамма Bacillus subtilis BS-26 хорошо раство-
ряют не усвояемый растениями Ca3(PO4)2 (рис.3). В
работах исследователей находим указание на то,
что органические кислоты, секретируемые микро-
организмами, способствуют растворению и пере-
ходу в почвенный раствор как минеральных, так и
органических фосфатов, после которого становится
возможным ферментативное высвобождение орга-
нических фосфатов фосфатазами [34,35].
Уровень растворение Ca3(PO4)2 повышалось с
увеличением периода инкубации, а количество
Р2О5, высвобождаемого в среду, зависело от
штамма ФММ. Наибольшее количества (71-72%)
трикальцийфосфата Ca3(PO4)2 растворились в тече-
ние 48 ч, при этом наибольшая часть растворение
(100%), наблюдалась в опыте БУ ВВs в течение 168
ч ферментации.
Рисунок 3. Фосфатмобилизирующий активность БУ ВВs и БУ ВТh.
649,8 646,7
100
200
300
400
500
600
700
мг
п-нитрофенола
кг
-1
МБУ
час
-1 Активность ферментов фосфатаз мг п-нитрофенола
кг-1 БУ час-1
БУ ВВs
БУ ВТh
-30
20
70
120
0
16
72
86 94 100
0
15
71
85 92 98
Растворимый
Р
2
О
5
(%)
Часы
Фосфатмобилизирующий активность БУ ВВs и БУ
ВТh
БУ ВВs
БУ ВТh

8. 8 Sciences of Europe # 126, (2023)
Количество Р2О5, высвобождаемого в культу-
ральный жидкость при растворении Ca3(PO4)2, в ва-
рианте БУ ВТh составило 98% через 168 ч после ин-
кубации. Полученные результаты указывает на то,
что БУ ВВs проявил наиболее эффективный фос-
фатмобилизирующий активность при культивиро-
вании на среду NBRIP содержащий нерастворимый
Ca3(PO4)2. Видимо это связано с видовыми особен-
ностями штаммов, что имели неодинаковый диапа-
зон вариаций эффективности фосфатмобилизации,
что соответствуют мнениями исследователей [36],
которые утверждают, что эффективность фосфат-
солюбилизации зависит от видовых особенностей
ФММ, состава среды, жизнеспособности микроор-
ганизмов, продукции органических кислот и фер-
мента фосфатазы.
Выводы. Таким образом анализ химического
состава на примере шрота лекарственного растения
Capparis spinosa показали, что суммарное содержа-
ние полисахаридов в шроте Capparis spinosa (65,2%
от а.с.в. сырья), что делает его привлекательным
сырьем для деполимеризации и получения ценных
химических соединений для фармацевтической,
химической и биотехнологической промышленно-
сти с получением ценных товаров народного по-
требления. По содержанию лигнина (12,7%) шрот
могут быть сырьем для получения различных аро-
матических и фенольных соединений для пищевой,
фармацевтической и парфюмерной промышленно-
сти. По содержанию золы объект удовлетворяют
требованиям к сырью для получения адсорбентов
тяжелых металлов и радионуклидов. Высокое со-
держание пентозанов в отходах (26,8%) позволяет
применять их как сырьё для получения таких цен-
ных товаров как гемицеллюлозы, ксилозы, ксилита
или в гидролизном производстве для получения
фурфурола.
Биоудобрении (БУ ВВs, БУ ВТh), полученные
ферментацией шрота ФММ штаммов Bacillus
subtilis BS-26 и Trichoderma harzianum F-888 пока-
зали высокой фосфатазной активностью (649,8-
646,7 мг п-нитрофенола кг-1
БУ час-1
.). При этом
наибольшей фосфатазной активность проявил БУ
ВВs – 649,8 мг п-нитрофенола кг-1
БУ час-1
. Уста-
новлено, что уровень растворение Ca3(PO4)2, повы-
шалось с увеличением периода инкубации, а коли-
чество Р2О5, высвобождаемого в среду, зависело от
штамма ФММ. Наибольшее количества (71-72%)
трикальцийфосфата растворились в течение 48 ч,
при этом наибольшая часть растворение Ca3(PO4)2
(100%), наблюдается в опыте БУ ВВs в продолжи-
тельности ферментации168 ч. Результаты исследо-
вания показали, что шрот после переработки
надземной части лекарственного растения Capparis
spinosa является хорошим субстратом для фермен-
тации ФММ и их биоконверсии в БУ с фосфатмо-
билизирующей активностью.
Литература
1. Инагамов С.Я., Тажибаев. Г.Г. Разработка
технологии высушивания плода лекарственного
растения Каперса колючего – «Capparis spinosa L.».
International scientific-practical conference actual is-
sues of agricultural development: Problems and solu-
tions. June 6-7, 2023.
2. Sgadari, Francesco, Antonietta Cerulli, Ro-
sario Schicchi, Natale Badalamenti, Maurizio Bruno,
and Sonia Piacente. 2023. "Sicilian Populations of Cap-
paris spinosa L. and Capparis orientalis Duhamel as
Source of the Bioactive Flavonol Quercetin" Plants 12,
no. 1: 197. https://doi.org/10.3390/plants12010197.
3. Ботиров Р.А., Валиев Н.В., Жураев О.Т.,
Садиков А.З., Сагдуллаев Ш.Ш., Турсунова Ш.З.
Технология производства алкалоида стахидрина из
растения Capparis spinoza L // Universum:
технические науки : электрон. научн. журн. 2020. №
9(78).С. 55-59. DOI - 10.32743/UniTech.2020.78.9-2.
4. Саякова Г.М., Датхаев У.М., Кисличенко
В.С. Фармакогнозия [Электронный ресурс]: учеб-
ник / - М.: Литтерра, 2019.
5. Guo et al., (Aofei Guoa, Zhihui Sunb, Hu
Fenga, Hong Shangc, Noppadon Sathitsuksanohd).
State-of-the-art review on the use of lignocellulosic bi-
omass in cementitious materials. Sustainable Struc-
tures. SUST, 2023, 3(1): 000023. DOI:
10.54113/j.sust.2023.000023.
6. Pelaez, R.D.R., Oliveira, M.E.C., Miller,
R.N.G. et al. Biotechnological valorization of lignocel-
lulosic residues from the oil palm industry: status and
perspectives. Biomass Conv. Bioref. (2022).
https://doi.org/10.1007/s13399-022-02637-4
7. Wang H-M, Yang W, Sipponen MH and Dai
L (2023) Editorial: Lignocellulosic biomass-based ma-
terials: Design, fabrication, and applications. Front. Bi-
oeng. Biotechnol. 11:1188168. doi:
10.3389/fbioe.2023.1188168.
8. Hussain, A.; Bose, S.; Wang, J.H.; Yadav,
M.K.; Mahajan, G.B.; Kim, H. Fermentation, a feasible
strategy for enhancing bioactivity of herbal medicines.
Food Res. Int. 2016, 81, 1–16. [CrossRef]
9. Plassard C., Dell B. (2010) Phosphorus nutri-
tion of mycorrhizal trees. Tree Physiol. 30: 1129-1139.
10. Qian, Y., Shi, J., Chen, Y., Lou, L., Cui, X.,
Cao, R., Li, P., Tang, J. (2010) Characterization of
phosphate solubilizing bacteria in sediments from a
shallow eutrophic lake and a wetland: Isolation, molec-
ular identication and phosphorus release ability deter-
mination. Molecules, 15, 8518-8533.
11. Martin Blackwell, Tegan Darch, Richard Has-
lam / Phosphorus use efficiency and fertilizers: future
opportunitiesfor improvements // Front. Agr. Sci. Eng.
2019, 6(4): 332–340. https://doi.org/10.15302/J-FASE-
2019274.
12. Zhu J, Li M, Whelan M (2018) Phosphorus ac-
tivators contribute to legacy phosphorus availability in
agricultural soils: a review. Sci Total Environ 612:522–
537. https://doi.org/10.1016/j.scitotenv.2017.08.095.
13. Bargaz Adnane, Lyamlouli Karim, Chtouki
Mohamed, Zeroual Youssef, Dhiba Driss/Soil Micro-
bial Resources for Improving Fertilizers Efficiency in
an Integrated Plant Nutrient Management System//J.
Frontiers in Microbiology. VOL. - 9. 2018. P- 1606.
URL: https://www.frontiersin.org/arti-
cle/10.3389/fmicb. 2018. 01606. DOI:
10.3389/fmicb.2018.01606. ISSN 1664-302X

9. Sciences of Europe # 126, (2023) 9
14. Оболенская А.В., Ельницкая, А.А. Лабора-
торные работы по химии древесины и целлюлозы //
М.: Экология, 1991. – 320 с.
15. Славянский А.К. и др. / Химическая техно-
логия древесины // ГОСЛЕСБУМИЗДАТ. Москва
1962. С 364-379.
16. Химический состав некоторых перспектив-
ных видов флоры Сибири и возможности их прак-
тического использования / Е.А. Краснов, Я.В. Го-
рина, И.П. Каминский, Т.В. Кадырова // Новые до-
стижения в химии и химической технологии
растительного сырья: материалы IV Всерос. конф.
(Барнаул, 21-23 апр. 2009 г.). Барнаул, 2009. Кн.
17. Хазиев Ф.Х. Методы почвенной энзимоло-
гии / Ф.Х. Хазиев; Ин-т биологии Уфим. НЦ. - М.:
Наука. 2005. - 252 с. - ISBN 5-024)33940-7. ст 184-
186.
18. Rawia O. Shams El-Deen, Samy A. M. Abd
El-Azeem, Atef F. Abd Elwahab, Saleh S. Mabrou/ Ef-
fects of Phosphate Solubilizing Microorganisms on
Wheat Yield and Phosphatase Activity// Egypt. J. Mi-
crobiol. The 14th Conference of Applied Microbiology,
pp. 71-86 (2020).
19. ГОСТ 26204-91 Почвы. Определение по-
движных соединений фосфора и калия по методу
Чирикова в модификации ЦИНАО. М.: Изд-во
стандартов, 1992.
20. Caicedo, M., Barros, J., and Ordбs, B. (2016).
Redefining agricultural residues as bioenergy feed-
stocks. Materials 9:E635. doi: 10.3390/ma 9080635.
21. Saha, B. C. (2003). Hemicellulose bioconver-
sion. Journal of Industrial Microbiology and Biotech-
nology, 30(5), 279–291. doi:10.1007/s10295-003-
0049-x.
22. Xinxin Liu, Qixuan Lin, Yuhuan Yan, Feng
Peng, Runcang Sun, Junli Ren / Hemicellulose from
Plant Biomass in Medical and Pharmaceutical Applica-
tion: A Critical Review // Journal Name: Current Me-
dicinal Chemistry. Volume 26, Issue 14, 2019.
23. Кузнецов Б.Н. / Актуальные направления
химической переработки возобновляемой расти-
тельной биомассы // Химия в интересах устойчи-
вого развития. 2011. Т. 19, № 1. С. 77–85.
24. Heitner C., Dimmel D., Schmidt J. Lignin and
Lignans: / Advances in Chemistry. / Eds. CRC Press:
Taylor and Francis Group, 2010. 683 р.
25. Bajpai P. Pretreatment of Lignocellulosic Bi-
omass for Biofuel Production // Springer Briefs in
Green Chemistry for Sustainability. India. 2016. Р 7-
11.
26. Brethauer, S., and Studer, M. H. (2015). Bio-
chemical conversion processes of lignocellulosic bio-
mass to fuels and chemicals - a review. Chimia 69,
572–581. doi: 10.2533/chimia.2015.572.
27. Sato, T., Ezawa, T., Cheng, W., and Tawaraya,
K. (2015). Release of acid phosphatase from extrarad-
ical hyphae of arbuscular mycorrhizal fungus Rhizoph-
agus clarus. Soil Sci. Plant Nutr. 61, 269–274. doi:
10.1080/00380768. 2014.993298.
28. Сакбаева З.И/Влияние ферментативной ак-
тивности фосфатаз на экологическое состояние се-
роземных почв предгорий ферганы//Современные
проблемы науки и образования. – 2014. – № 5. doi
10.17513/spno.2014.5.
29. Alori, E. T., Glick, B. R., and Babalola, O. O.
(2017). Microbial phosphorus solubilization and its po-
tential for use in sustainable agriculture. Front. Micro-
biol. 8:971. doi: 10.3389/fmicb.2017.00971.
30. Bargaz Adnane, Lyamlouli Karim, Chtouki
Mohamed, Zeroual Youssef, Dhiba Driss/Soil Micro-
bial Resources for Improving Fertilizers Efficiency in
an Integrated Plant Nutrient Management System//J.
Frontiers in Microbiology. VOL. - 9. 2018. P- 1606.
DOI: 10.3389/fmicb.2018.01606. ISSN=1664-302X.
URL: https://www.frontiersin.org/arti-
cle/10.3389/fmicb.2018.01606.
31. Liu, X., Jiang, X., He, X., Zhao, W., Cao, Y.,
Guo, T., Li, T., Ni, H., Tang, X. (2019) Phosphate-sol-
ubilizing Pseudomonas sp. strain P34-L promotes
wheat growth by colonizing the wheat rhizosphere and
improving the wheat root system and soil phosphorus
nutritional status. Journal of Plant Growth Regulation,
38, 1314-1324.
32. Cherchali, A., Boukhelata, N., Kaci, Y.,
Abrous-Belbachir, O., Djebbar, R. (2019) Isolation and
identication of a phosphate-solubilizing Paenibacillus
polymyxa strain GOL 0202 from durum wheat (Triti-
cum durum Desf.) rhizosphere and its effect on some
seedlings morphophysiological parameters. Biocataly-
sis and Agricultural Biotechnology, 19, 1-7.
33. Муста Оглы Н.М., Шарова Н.Ю., Выбор-
нова Т.В./ Биосинтез фитазы микромицетом Asper-
gillus niger при ферментации гидролизатов кукуруз-
ного крахмала в лабораторных условиях//Научный
журнал НИУ ИТМО. Серия «Процессы и аппараты
пищевых производств» № 1, 2020. С 91-98.
34. Lambers H., Shane M.W., Cramer M.D.,
Pearse S.J., Veneklaas E.J. (2006) Root structure and
functioning for eflicient acquisition of phosphorus:
matching morphological and physiological traits. Ann.
Bot. 98: 693-713.
35. Plassard C., Dell B. (2010) Phosphorus nutri-
tion of mycorrhizal trees. Tree Physiol. 30: 1129-1139.
36. Qian, Y., Shi, J., Chen, Y., Lou, L., Cui, X.,
Cao, R., Li, P., Tang, J. (2010) Characterization of
phosphate solubilizing bacteria in sediments from a
shallow eutrophic lake and a wetland: Isolation, molec-
ular identication and phosphorus release ability deter-
mination. Molecules, 15, 8518-8533.

10. 10 Sciences of Europe # 126, (2023)
ECONOMIC SCIENCES
МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ ПРІСНОВОДНИМИ РЕСУРСАМИ РЕГІОНУ: ОСНОВНІ ЗАСАДИ
ВОДОКОРИСТУВАННЯ ТА СТРАТЕГІЧНІ АСПЕКТИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Сербов М.Г.,
Одеський державний екологічний університет, професор
Кіліян О.В.
Одеський державний екологічний університет, магістр
FRESHWATER RESOURCES MANAGEMENT MODEL OF THE REGION: BASIC PRINCIPLES OF
WATER USE AND STRATEGIC ASPECTS OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT
Serbov M.,
Odesa State Environmental University, professor
Kiliian O.
Odesa State Environmental University, master's student
DOI: 10.5281/zenodo.8412708
АНОТАЦІЯ
Виділено та охарактеризовано основні складові національної водної стратегії, що в сукупності спри-
ятимуть її реалізації в різних сферах водного господарства та на різних рівнях управління. Розроблено
модель сталого управління прісноводними ресурсами на регіональному рівні, яка враховує інноваційні
форми взаємодії у сфері водокористування та важливу роль державно-приватного партнерства. Запропо-
нована модель вимагає трансформації цільових орієнтирів функціонування водогосподарського ком-
плексу в напрямку задоволення потреб теперішнього і майбутнього поколінь у прісноводних ресурсах,
забезпечення безпечного середовища та захисту від стихійних можливостей води, що повинно сприяти
необхідним інституціонально-структурним перетворенням на рівні регіонів, районів та громад. Визначено
орієнтири стратегічного розвитку системи регіонального управління прісноводними ресурсами, в тому
числі, людського капіталу, на засадах диверсифікації інноваційних форм взаємовідносин у самій системі
управління в контексті інституціональних перетворень.
ABSTRACT
The main components of the national water strategy have been identified and characterized, which together
will promote its implementation in different areas of water management and at different levels of government. A
model of sustainable management of freshwater resources at the regional level has been developed, which takes
into account innovative forms of cooperation in water use and the important role of public-private partnership. The
proposed model requires the transformation of the targets of the water complex to meet the needs of present and
future generations in freshwater resources, provide a safe environment and protection from natural disasters, which
should contribute to the necessary institutional and structural changes at the regional, district and community lev-
els. The guidelines of strategic development of the system of regional management of freshwater resources are
determined, including human capital, on the basis of diversification of innovative forms of relations in the man-
agement system in the context of institutional transformations.
Ключові слова: прісноводні ресурси, стале управління, збалансоване водокористування.
Keywords: freshwater resources, sustainable management, balanced water use.
1. Вступ
Відновлення та очищення прісноводних ре-
сурсів залишаються досить актуальним питанням
як на національному рівні, так і на світовому. Стра-
тегічними цілями сталого розвитку в питаннях зба-
лансованого водокористування залишається забез-
печення чистою водою всіх верст населення та га-
лузей господарського комплексу. Гострий дефіцит
прісноводних ресурсів можуть відчувати близько
двох третин населення світу протягом кількох деся-
тиліть. У багатьох країн все ще існує тенденція
вирішувати проблеми дефіциту води шляхом збіль-
шення водопостачання, збільшення зберігання та
розподілу поверхневих і підземних вод, створення
нової інфраструктури, опріснення, повторного ви-
користання стічних вод або поповнення водонос-
них горизонтів. Ця тенденція має переважати над
зосередженням уваги на зменшенні попиту на воду,
наприклад, шляхом припинення втрат у транспорті
та розподілі системи, що впроваджують адекватні
тарифні системи, спрямовані на зниження рівня по-
питу на воду, зміна технологій водокористування і,
загалом, підвищення ефективності використання
води в побутових, промислових пробні та зрошу-
вальні системи; іншими словами, прагнучі підви-
щити загальну продуктивність води.
Однак дефіцит води можливо поборовши шля-
хом ефективного та раціонального використання,
при цьому використовуючи сучасні інноваційні
рішення, що дозволять значно модернізувати водо-
ресурсну інфраструктуру.
Саме тому пошук інноваційних рішень щодо
очищення, збереження та сталого відновлення

11. Sciences of Europe # 126, (2023) 11
прісноводних ресурсів набуває все більшої актуаль-
ності, а дослідження сучасного стану інноваційного
потенціалу прісноводних ресурсів та перспектив
технологічного розвитку в умовах світових трендів
є досить актуальними та важливими.
2. Аналіз останніх досліджень та публікацій
За останні роки суттєво розширився спектр, та
значно активізувалися різноманітні наукові дослі-
дження у питаннях збалансованого розвитку пріс-
новодних систем, пов'язані з вирішенням завдань
оптимізації природокористування та оздоровлення
навколишнього середовища.
Нині водогосподарські та гідроекологічні про-
блеми України набули не лише загальнодержав-
ного, а й міжнародного значення. Водний фактор
став не лише одним із основних показників, що лі-
мітують економіко-соціальний розвиток регіону, а
й безумовною парадигмою національної безпеки
України.
Автори [1; 2, с. 133] вважають, що «Вимагає
акцентування уваги на екологічних інноваціях по-
силення проблем сучасності, в тому числі й у сфері
водозабезпечення, особливо прісноводної безпеки,
що спроможні забезпечити сталий розвиток вод-
ного господарства, збереження якості довкілля, ра-
ціональне використання водних ресурсів, задово-
лення потреби майбутніх поколінь у питній воді до-
статньої кількості та необхідної якості». Саме
процеси нераціонального використання води мож-
ливо призупинити за рахунок використання еко-
логічних інновацій сьогодні.
Необхідно погодитися з думкою Крилової І.І.,
що «Інноваційні перетворення у сфері водопоста-
чання та водовідведення є визначальним фактором
підвищення ефективності діяльності підприємств,
підвищення якості послуг, підвищення екологічних
та соціальних стандартів тощо. Разом із тим інно-
вації самі по собі не можуть здійснити рефор-
мування у сфері водопостачання та водовідведення,
а тільки як складова частина державного регулю-
вання, що вирішує комплекс проблем сфери від
управління ресурсами до підготовки професійних
кадрів. Досвід ЄС доводить ефективність держав-
ної політики у сфері водопостачання та водовідве-
дення, яка сприяє інноваційній діяльності в цій
сфері, незалежно від моделі управління та моделі
регулювання» [3, с.68-69]. Отже, необхідність фор-
мування державної політики у сфері водопоста-
чання та водовідведення на засадах інноваційної
моделі є безумовним викликом для всіх держав
світу.
Відповідно до національної доповіді [4] «Цілі
сталого розвитку: Україна» «Україна належить до
групи країн зі складними проблемами довкілля.
Вони є типовими, з одного боку, для країн, що ро-
звиваються (незбалансоване використання та вихо-
лощення природних ресурсів), а з іншого – для ін-
дустріально розвинених країн (забруднення дов-
кілля промисловою діяльністю). Специфічною
проблемою трансформаційного періоду є повод-
ження з відходами. Обсяги утворених відходів зро-
стають, а частка тих, що перероблюються, та є не-
значною. Існуюча практика землекористування
спричиняє погіршення стану земель, а виснажливе
використання земельних, лісових і водних ресурсів
призводить до незворотних втрат екосистемного та
біологічного різноманіття. Частка природно-за-
повідних територій (6,6% від загальної площі
України) є недостатньою для запобігання таким
втратам. Вагомим сучасним чинником негативного
впливу на довкілля є також збройний конфлікт на
сході України».
Автор [5, С. 196] вважає, що «виробництво,
установка й експлуатація природоохоронних
(очисних) будов; перероблення, транспортування і
поховання відходів, ліквідація токсичних відходів;
розроблення і впровадження екологічно чистих
технологій; торгівля екологічними технологіями;
екоаудит і екоекспертиза все це є екологічними ін-
новаціями». Однак, сьогодні під екологічними ін-
новаціями необхідно розуміти дещо більше аніж
технології очищення, перероблення, транспорту-
вання і ліквідація токсичних відходів. Необхідно
розуміти, що екологічні інновації це комплексна
система екологічних рішень, що направлена на
удосконалення управління природоохоронною
діяльністю на засадах відкритості даних, доступ-
ності, масштабування та впровадження інновацій-
них технологій.
Мартієнко А. І. та Бондаренко С. А. наголошу-
ють, що «вважають своєрідним індикатором ста-
лого і зрівноваженого розвитку в умовах конкурен-
ції - екологічні інновації. Є комплексними і доволі
складними технології, що дозволяють ефективно
вирішувати екологічні проблеми, вимагає не тільки
інноваційних інженерних ідей, а й інноваційних
підходів в управлінні та організації життя суспіль-
ства» [6].
В 7, с.467 визначається, що «Реалізація
міжнародних зобов’язань України у сфері охорони
довкілля неможлива без фінансового забезпечення
екологічної модернізації підприємств, яким необ-
хідно привести свою діяльність до високих євро-
пейських стандартів. Тому очевидним є термінове
відновлення і підвищення обсягів цільового вико-
ристання коштів екологічного податку та утво-
рення з цією метою позабюджетного Державного
фонду охорони навколишнього природного середо-
вища з визначенням чітких напрямків викори-
стання коштів та створення незалежного, ефектив-
ного, прозорого інструменту для фінансування при-
родоохоронних заходів на основі успішного
досвіду деяких країн ЄС». Недостатність держав-
ного фінансування приводить до застарілої та зно-
шеної матеріально-технічної бази природоохорон-
ної сфери, саме тому пошук альтернативних джерел
фінансування є досить актуальним.
Вдовенко Н. та Коробова Н. вважають, що
«Формування сучасних тенденцій щодо забезпе-
чення оптимальної дії системи збалансованого
функціонування водогосподарського комплексу
спонукає до удосконалення й поглиблення підходів
щодо забезпечення поступового розвитку системи
сталого водокористування. При цьому важливим є
визначення та економічна оцінка ресурсів як бази

12. 12 Sciences of Europe # 126, (2023)
для розвитку, освоєння й експлуатації водних ре-
сурсів у контексті впровадження положень Водної
Рамкової Директиви ЄС» [8; 9, с.112]. Відповідні
напрями щодо імплементації Водної Рамкової Ди-
рективи в Україні розроблені: впроваджується інте-
гроване управління прісноводними ресурсами на
засадах басейнового принципу, відбулося райо-
нування територій, розроблений проєкт Водної
Стратегії.
Як зазначається у статті 360 Угоди «передба-
чається, що посилення природоохоронної діяль-
ності матиме позитивні наслідки для громадян та
підприємств в Україні та ЄС, зокрема, через покра-
щення системи охорони здоров’я, збереження при-
родних ресурсів, підвищення економічної та приро-
доохоронної ефективності, інтеграції екологічної
політики в інші сфери політики держави, а також
підвищення рівня виробництва завдяки сучасним
технологіям» 10.
Відповідно досліджень Скрипчук П. М. «Інно-
ваційними напрямами вдосконалення механізмів
державного регулювання системного використання
водоресурсного потенціалу України є:
- всі аспекти синергії, якості, гармонізації за-
конів і нормативів, забезпечення національної без-
пеки держави у сфері водних ресурсів у зв’язку зі
зростанням водоспоживання, а також тотальним за-
брудненням, передусім поверхневих вод;
- гарантування надійності й безпеки гідротех-
нічних споруд; вивчення питань щодо зростання
антропогенного навантаження на підземні води;
- обґрунтування аспектів ціноутворення на
питну воду;
- інтегроване управління водними ресурсами;
- зменшення водоємності валового внутрішнь-
ого продукту;
- подальша раціоналізація водокористування;
- будівництво й реконструкція систем водопо-
стачання та водовідведення; наукове обґрунту-
вання якості питного водопостачання;
- удосконалення очищення стічних вод і поси-
лення відповідальності за забруднення;
- випереджальний розвиток науково-технічної
та нормативної бази водогосподарського ком-
плексу;
- розвиток теорії та практики вирішення су-
часних екологічних конфліктів;
- підвищення ефективності розподілу водних
ресурсів;
- широке впровадження розроблюваних інно-
ваційних технологій (приміром, екологічної стан-
дартизації якості всіх видів вод, екологічного водо-
господарського аудиту, екологічної сертифікації
басейнів річок та поверхневих водойм для різних
цілей господарювання)» [11, с.28]. Отже, для імпле-
ментації Водної рамкової Директиви необхідно ро-
зробка та ухвалення стратегії розвитку водної
політики країни на макро-, мезо-, та мікрорівнях.
Широков М. А. вважає, що «Важливими умо-
вами удосконалення організаційно-управлінських
механізмів регулювання водокористування є: 1) пе-
регляд організаційної структури управління з уточ-
ненням прав, обов’язків та повноважень органів
всіх рівнів з уточненням їх функціональних
обов’язків; – розроблення ефективних мотивацій-
них систем, спрямованих на розвиток персоналу
водного господарства а також для водокористу-
вачів; 2) формування ефективної системи моніто-
рингу, координації та контролю за станом та вико-
ристанням водних ресурсів, що базуватиметься на
оновленій нормативно-правовій базі та сучасних ін-
формаційних системах; 3) оптимізація систем пла-
нування та прогнозування розвитку водних ре-
сурсів й потреб на основі комплексного стратегіч-
ного підходу, що враховує не тільки загальні
тенденції та поточні потреби, а також тенденції ро-
звитку вітчизняної і світової економіки, зміни де-
мографії, клімату тощо» [12, с.182].
За даними [13, с.205-206] «Екологічні про-
блеми України реальніше можна вирішувати за до-
помоги міжнародних партнерів, спрямовує зусилля
національних рушійних сил на гармонізацію жит-
тєдіяльності міжнародної допомоги, залучення іно-
земних інвестицій, зокрема виробництва, запро-
вадження «зелених» технологій, розвиток регіо-
нальної системи управління промисловими
відходами та створення екологічних фондів».
Голтвенко О.В. вважає, що «Шлях інно-
ваційного розвитку еколого-економічної системи,
базуючись на принципах адаптивності, динаміч-
ності, самоорганізації, саморегуляції та саморо-
звитку, має визначатися загальними тенденціями
економічного зростання та враховувати її
адміністративно-територіальні особливості, при-
родно-ресурсний та виробничо-економічний потен-
ціал» 14, с.105.
Незважаючи на значний обсяг сучасних науко-
вих досліджень питання формування інноваційної
моделі територіального управління прісноводними
ресурсами в умовах сталого розвитку залишаються
недостатньо вивченими.
3. Ціль та завдання дослідження
Ціль дослідження – визначення основних
стратегічних аспектів формування інноваційної
моделі регіонального управління прісноводними
ресурсами в умовах сталого розвитку.
Для досягнення визначеної цілі були проведені:
1. Дослідження основних інноваційних засад
управління прісноводними ресурсами в контексті
сталого розвитку.
2. Аналіз та визначення основних орієнтирів
стратегічного розвитку системи регіонального
управління прісноводними ресурсами: актуалізація
громадської активності, забезпечення
продуктивного та збалансованого використання
природних та економічних ресурсів.
3. Розробка та обґрунтування концептуальних
основ формування моделі регіонального
управління прісноводними ресурсами територій в
умовах сталого розвитку, яка враховує інноваційні
форми взаємодії у сфері водокористування.
4. Результати досліджень
За даними Державної служби статистки
України витрати на охорону та раціональне викори-
стання прісноводних ресурсів з роками збільшу-
ються. У 2020-2021 роках загальна щорічна сума

13. Sciences of Europe # 126, (2023) 13
витрат на охорону навколишнього природного се-
редовища за видами природоохоронних заходів
становила приблизно 41,5 млрд грн. Необхідно
відмити, що у 2014 році сума витрат на охорону
навколишнього природного середовища за видами
природоохоронних заходів становила 21,9 млрд
грн, це у 1,88 рази більше.
Загальна структура витрат на охорону та раціо-
нальне використання прісноводних ресурсів
поділяється на витрати захист і реабілітацію
ґрунту, підземних і поверхневих вод, очищення
зворотних вод та науково-дослідні роботи природо-
охоронного спрямування. Найбільшу питому вагу у
2020-2021 роках в структурі витрат займають по-
точні витрати – 75,02%, при цьому капітальні інве-
стиції – 24,97%. За досліджуваний період структура
витрат на охорону та раціональне використання
прісноводних ресурсів значно не змінилась.
Структура капітальних інвестицій становила
61,8% на захист і реабілітацію ґрунту, підземних і
поверхневих вод, 12,8 % на очищення зворотних
вод та 7,67% на науково-дослідні роботи природо-
охоронного спрямування. Таким чином, найбільшу
суму капітальних інвестицій було спрямовано на
захист і реабілітацію ґрунту, підземних і поверхне-
вих вод – 2554224,5 тис. грн та на очищення зворот-
них вод – 1578201,4 тис. грн.
Поточні витрати за досліджуваний період були
спрямовані:
− очищення зворотних вод – 10746809,8 тис.
грн
− захист і реабілітацію ґрунту, підземних і
поверхневих вод – 1577030,8 тис. грн;
− науково-дослідні роботи природоохорон-
ного спрямування – 118079,1 тис. грн.
Позитивним є закономірність зміни динаміка
витрат на науково-дослідні роботи природоохорон-
ного спрямування (рис.1).
В цілому, починаючи з 2014 року витрати на
науково-дослідні роботи природоохоронного спря-
мування збільшилися з 59,1 млн грн до 827,9 млн
грн у 2020 році, або майже в 14 разів. Необхідно
відмітити про позитивну тенденцію щодо фінансу-
вання науково-дослідних робіт природоохоронного
спрямування.
59,1
48,8
58,6
89,2
124,2 127,0 127,9
y = -1,6301x2 + 30,326x
R² = 0,801
0,0
20,0
40,0
60,0
80,0
100,0
120,0
140,0
2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020
Науково-дослідні роботи природоохоронного спрямування
Рис. 1. Динаміка витрат на науково-дослідні роботи природоохоронного спрямування за 2014-2020 роки,
млн грн. [15,16]
Динаміка капітальних інвестицій на очищення
зворотних вод та захист і реабілітацію, підземних і
поверхневих вод за 2006-2020 роки наведено на
рис. 2.
Поліномінальний тренд закономірності зміни
обсягів капітальних інвестицій на захист і ре-
абілітацію, підземних і поверхневих вод з рівнем
достовірності апроксимації 93,4 % визначає на
кінець 2020 р. оціночне значення капітальних інве-
стицій на рівні 2554,2 тис. грн, що можливо за
умови збереження впливу всіх попередньо існую-
чих факторів, які зрівноважені в наведеній моделі
динаміки.

14. 14 Sciences of Europe # 126, (2023)
777,9 809,7
927,4 882,5
734,7 721,3
846,9 834,1
1122,1
848,9
1160,0
1276,5
1692,6
1753,9
1578,2
247,7
393,0
787,3
401,4
319,9
639,1
540,5
325,0 359,9 388,3 420,0
1284,5
1444,2
1721,9
2554,2
y = 2,1035x3 - 47,622x2 + 368,47x
R² = 0,5862
y = 3,4359x3 - 61,35x2 + 316,27x + 31,44
R² = 0,9341
0,0
500,0
1000,0
1500,0
2000,0
2500,0
3000,0
2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020
Очищення зворотних вод, млн грн
Захист і реабілітацію ґрунту, підземних і поверхневих вод, млн грн
Полиномиальная (Очищення зворотних вод, млн грн)
Полиномиальная (Захист і реабілітацію ґрунту, підземних і поверхневих вод, млн
грн)
Рис. 2. Динаміка капітальних інвестицій на очищення зворотних вод та захист і реабілітацію,
підземних і поверхневих вод за 2006-2020 роки [15]
Отже, у 2020 році структура витрат на очи-
щення зворотних вод становила: 53% - очищення
зворотних вод від забруднюючих речовин, 37% си-
стема каналізації, 9% запобігання утворенню заб-
руднення за допомогою внесення змін у виробничій
процес, 1% усунення теплового вплив зворотних
вод на водні об’єкти.
У секторі води застосовуються технології
опріснення солоної води і очищення води та
стічних вод. Серед технологій опріснення лідером
є технологія зворотного осмосу (RO) морської, со-
лонуватої та річкової води з часткою на глобаль-
ному ринку понад 58% та очікуваним середнь-
орічним зростанням 9,2% упродовж 2017-2025
років завдяки підвищеній ефективності та можли-
вості споживати менш енергії (рис. 3).
Провідними регіонами щодо попиту на техно-
логії для опріснення води є Близький Схід і Африка
та Азіатсько-Тихоокеанський регіон з часткою
більше 40% світового попиту, а серед країн – Са-
удівська Аравія, США та ОАЕ. Ключовими
країнами для зростання в найближчі роки є Іспанія,
Китай, Австралія, Індія та країни Південної Аме-
рики.

15. Sciences of Europe # 126, (2023) 15
Рис. 3. Структура витрат на очищення зворотних вод у 2020 році [8,15]
Технологічні процеси очищення води поділя-
ються на первинне, вторинне і третинне очищення.
У 2018 році лідером був сегмент третинного очи-
щення з часткою на глобальному ринку 43,2%.
Ключовими технологіями третинного очищення є
нанофільтрація, зворотний осмос, мембранні біоре-
актори, мікрофільтрація та дезінфекція.
«У 2018 році лідером на ринку був сегмент
обладнання мембранного поділу з обсягом $6,16
млрд, який, за прогнозом, зростатиме завдяки
підвищенню поінформованості про важливість
нанофільтрації та зворотного осмосу для застосу-
вання в очистці стічних вод. Переважну частку на
ринку (72,8%) мав сектор промислових відходів і
очікується, що до 2025 року він досягне $28,13
млрд. Сектор муніципальних відходів також зрос-
татиме завдяки значному попиту в країнах, що ро-
звиваються, зокрема, Бразилії, Китаї, Індії, Туреч-
чині та Саудівській Аравії» 16.
Рейтинг регіонів України за рівнем витрат на
охорону навколишнього середовища у 2020 наве-
дено на рис. 4.
Найбільші обсяги витрат на охорону навко-
лишнього середовища у 2020 спостерігається в
Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій та
Харківській областях, м. Києву. Найменші обсяги
витрат на охорону навколишнього середовища:
Тернопільська, Херсонська та Житомирська об-
ласті.
Динаміка капітальних інвестиції на охорону
навколишнього природного середовища за
регіонами має позитивну динамку. Так, в цілому
обсяг капітальних інвестицій збільшився на 10478,1
млн грн або 479,44%. Найвищі темпи зростання
спостерігаються за наступними областями: Хмель-
ницька, Миколаївська, Чернівецька, Волинська,
Харківська.

16. 16 Sciences of Europe # 126, (2023)
0 2000 4000 6000 8000 10000 12000 14000 16000
Тернопільська
Херсонська
Житомирська
Чернівецька
Кіровоградська
Закарпатська
Черкаська
Волинська
Хмельницька
Вінницька
Чернігівська
Луганська
Рівненська
Сумська
Львівська
Івано-Франківська
Одеська
Миколаївська
Київська
Полтавська
Харківська
Запорізька
м. Київ
Донецька
Дніпропетровська
Витрати на охорону навколишнього природного середовища по регіонах у
2020 році, млн грн
Рис. 4.
Рейтинг регіонів за рівнем витрат на охорону навколишнього середовища у 2020 році, млн грн [15,18]
У топ 5 рейтингу регіонів за рівнем капіталь-
них інвестицій на охорону навколишнього середо-
вища у 2020 році займають: на першому місці –
Дніпропетровська, на другому місці – Донецька, на
третьому місці – м.Київ, на четвертому місці – За-
порізька та на п’ятому місці - Харківська області.
Найменші обсяги витрат в Херсонській, Жито-
мирській та Закарпатський областях. Рейтинг обла-
стей за поточними витратами на охорону навко-
лишнього природнього середовища у 2020 році
наведено на рис. 5.

17. Sciences of Europe # 126, (2023) 17
0 1000 2000 3000 4000 5000 6000 7000 8000 9000 10000
Тернопільська
Чернівецька
Херсонська
Житомирська
Кіровоградська
Вінницька
Закарпатська
Черкаська
Волинська
Хмельницька
Чернігівська
Луганська
Рівненська
Івано-Франківська
Львівська
Сумська
Миколаївська
Одеська
Полтавська
Київська
Харківська
Запорізька
Донецька
м.Київ
Дніпропетровська
Поточні витрати на охорону навколишнього природного середовища, млн
грн
Рис. 5. Рейтинг областей за поточними витратами на охорону навколишнього природнього середовища
у 2020 році, млн грн [8,18]
Загорський В. С. зазначив, що «Аналіз про-
цесів сталого розвитку в Україні засвідчує, що в
значній своїй частині проблеми переходу до ста-
лого розвитку виявляються, насамперед, пробле-
мами управління соціально-економічними проце-
сами. Це управління, на відміну від нинішнього,
має бути випереджальним і ґрунтуватися на ре-
тельно продуманих довгострокових програмах.
Згідно з концепцією сталого розвитку, процес ро-
звитку цивілізації повинен ставати все більш керо-
ваним, тобто заздалегідь проектованим процесом
взаємодії соціуму з оточуючим людину середови-
щем» 19, с.56.
За результатами проведеного дослідження за-
пропоновано концептуальну схему інноваційної
моделі регіонального управління прісноводними
ресурсами в умовах досягнення екологічних цілей,
в якій виділено чотири основних цикли (рис. 6).
Перший цикл, пов’язаний з урегулюванням
поліпшення стану води, що угруповуються та фор-
мують агрегований комплекс виробничих факторів;
другий – із заходів протипаводкового захисту, що
угруповуються у відповідний агрегований ком-
плекс показників та факторів; третій – із двома
варіаціями, орієнтований на врегулювання системи
інтегрованого управління, що забезпечує отри-
мання синергетичного ефекту від взаємодії функцій
ресурсозбереження та природно-ресурсної функції
моделі сталого агровиробництва; четвертий – із пи-
таннями формування та регулюванням сучасної си-
стеми моніторингу.

18. 18 Sciences of Europe # 126, (2023)
Рис. 6. Концептуальна схема інноваційної моделі регіонального управління прісноводними ресурсами в
умовах досягнення екологічних цілей [8]
5. Висновки
1. Розкрито концептуальні основи формування
інноваційної моделі управління прісноводними ре-
сурсами територій в умовах сталого розвитку.
2. Здійснено аналіз структура витрат на охо-
рону та раціональне використання прісноводних
ресурсів. Проаналізовано динаміку капітальних ін-
вестицій на очищення зворотних вод та захист і ре-
абілітацію, підземних і поверхневих вод за 2006-
2020. Розкрито обсяг витрат на охорону навко-
лишнього природного середовища по регіонах у
2020 році. Наведено рейтинг регіонів за рівнем вит-
рат на охорону навколишнього середовища у 2020
році.
3. Обґрунтовано концептуальну схему інно-
ваційної моделі регіонального управління прісно-
водними ресурсами в умовах досягнення еко-
логічних цілей, в якій виділено чотири основних
цикли. Доведено, що перший цикл, пов’язаний з
урегулюванням поліпшення стану води, що угрупо-
вуються та формують агрегований комплекс виро-
бничих факторів; другий – із заходів протипаводко-
вого захисту, що угруповуються у відповідний аг-
регований комплекс показників та факторів; третій
– із двома варіаціями, орієнтований на врегулю-
вання системи інтегрованого управління, що забез-
печує отримання синергетичного ефекту від
взаємодії функцій ресурсозбереження та природно-
ресурсної функції моделі сталого агровиробництва;
четвертий – із питаннями формування та регулю-
ванням сучасної системи моніторингу.
Література
1. Стадник М. Є., Скупейко В. В. Інноваційні
основи зміцнення прісноводної безпеки в системі
підвищення конкурентоспроможності економіки
України. Науковий Вісник Львівського державного
університету внутрішніх справ. 2016. № 1. С. 131–
136. URL:
https://www.lvduvs.edu.ua/documents_pdf/visnyky/nv
se/01_2016/16smekeu.pdf
2. Kucher A., Krupin V., Rudenko D., Kucher L.,
Serbov M. (2023) Sustainable and efficient water man-
agement for resilient regional development: the case of
Ukraine// Agriculture. Vol.13. No.7. 1367.
https://doi.org/10.3390/ agriculture13071367
3. Крилова І. І. Новітні технології в держав-
ному регулюванні сфери водопостачання та во-
довідведення. Право та державне управління. 2019.
№ 1 (34). Т. 2. С. 67–75.
4. Цілі сталого розвитку: Україна: національна
доповідь. URL:
https://mepr.gov.ua/files/docs/%d0%9d%d0%b0%d1
%86%d1%96%d0%be%d0%bd%d0%b0%%d0%bd%
d0%b8_%d0%bb%d0%b8%d0%bf%d0%b5%d0%bd
%d1%8c%202017%20ukr.pdf
5. Пахаренко О. В. Інновації в екологію як пе-
редумова забезпечення стратегії сталого розвитку
водного господарства. Вісник СумДУ. 2006.
№ 7 (91). С. 194–199.
6. Мартієнко А. І., Бондаренко С. А. Екологічні
інновації в регіональній інноваційній системі.
Ефективна економіка. 2015. № 8. URL:
http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4232.
Протипаводковий захист
Поліпшення стану вод
Система інтегрованого
управління
Прісноводні ресурси
Функція
збереження
Функція
відновлення
Система
моніторингу
Інноваційна модель