3. 1. Супутники Марса1. Супутники Марса
Фобос і Деймос названі на честь вічних супутників бога
війни Марса. Ці космічні тіла за формою нагадують величезні
картоплини: найбільший діаметр Фобоса — 28 км, а Деймоса
— 16 км. Їхня поверхня темного кольору має безліч кратерів.
11:10
Фобос Деймос
5. 2. Супутники Юпітера2. Супутники Юпітера
Юпітер має принаймні 63 супутники, які були
зареєстровані до 2011 р., і тьмяні кільця. Чотири
найбільші супутники: Іо, Європа, Ганімед,
Каллісто — відкрив Галілей за допомогою свого
першого телескопа, тому їх називають Галілеєві
супутники.
11:10
6. Іо має найбільшу геологічну активність з усіх тіл
Сонячної системи — там зареєстровано 8
постійно діючих вулканів, із жерл яких
викидаються розжарені гази і магма. Поверхня
Іо зовсім рівна, бо рідка магма при температурі
+400 °С заповнює будь-які западини.
11:10
7. Три інші Галілеєві супутники — Європа, Ганімед і
Каллісто — дуже схожі між собою: на їхній поверхні
видно багато снігу та льоду.
11:10
Каллісто
Європа
Ганімед
9. 3. “Сім’я” Сатурна3. “Сім’я” Сатурна
«Сім'я» Сатурна складається із системи кілець
і 62 супутників, які були відкриті до 2011 р.,
але більшість із них мають невеликі розміри.
11:10
10. Найбільший супутник Титан оточений густою азотною
атмосферою, і його поверхня захована під хмарами з метану.
Попри малу силу тяжіння (1/7 земної) атмосферний тиск на
поверхні Титана складає 1,6 атм., бо маса стовпа повітря над
одиницею поверхні у 10 разів більша, ніж на Землі.
Титан
Маса 1,25 • 1023
кг
Прискорення вільного падіння g = 0,14g⊕
Атмосфера N2, СН4
Тиск 1,6 атм.
Температура поверхні, °С -180°
11:10
12. 4. Кільця Сатурна4. Кільця Сатурна
Кільця Сатурна уперше побачив Галілей у 1610 р., але за
допомогою невеликого телескопа він не зміг розпізнати
справжню суть спостереження. Він виявив, що з боків Сатурн
має дві ґулі, які зливаються, якщо дивитися на них із великої
відстані.
11:10
13. Тільки у 1659 р. датський астроном X.Гюйгенс довів, що ґулі
є тонким плоским кільцем навколо Сатурна. Під час
спостережень із поверхні Землі у великі телескопи видно три
концентричних кільця, але за допомогою AMC було
виявлено, що ці кільця складаються ще з тисяч окремих
вузьких кілець.
11:10
14. Дослідження показують, що діаметр частинок у кільцях
коливається в межах від міліметра до десятків метрів і
складаються ці маленькі супутники зі снігу та льоду. Товщина
кілець дуже мала в порівнянні з їхньою шириною — усього
кілька десятків метрів.
11:10
15. 5. Супутники Урана5. Супутники Урана
Уран має темні кільця і 27 супутників, які були зареєстровані
до 2011 р. За допомогою телескопів відкриті тільки 5 великих
супутників: Аріель, Умбріель, Титанія, Оберон і Міранда, а
всі інші вперше сфотографовані у 1986 р. AMC «Вояджер-2».
11:10
16. Супутники повернені до Урана однією півкулею, а їхні
орбіти лежать у площині екватора, внаслідок чого на всіх
супутниках відбувається така ж дивна зміна пір року, як і на
Урані. Великі супутники складені з льоду та скелястих порід.
11:10
17. Міранда є найцікавішим супутником, на якому видно терени
з долинами, проваллями та пасмами гір. Це все свідчить про
періоди катастроф у її геологічній історії, коли кілька разів
невідомі космічні фактори змінювали поверхню супутника.
11:10
18. Титанія і Оберон мають безліч кратерів. Сірий колір поверхні
свідчить про те, що сніг на ній брудний.
11:10
19. 6. Супутники Нептуна6. Супутники Нептуна
У наш час відомо 13 супутників Нептуна та виявлено тонкі
тьмяні кільця. За допомогою телескопів було відкрито 2
супутники — Тритон і Нереїду, а інші сфотографувала AMC
«Вояджер-2» у 1989 р.
11:10
20. Найбільший супутник Нептуна Тритон (радіус — 1380 км)
має кілька загадкових утворень. Світла поверхня Тритона
поглинає мало сонячної енергії, тому температура там не
піднімається вище ніж -236 °С. Поверхня Тритона тверда.
11:10
21. ВисновкиВисновки
Супутники планет Сонячної системи мають
різноманітні фізичні характеристики. Поверхня
більшості супутників покрита снігом і льодом, а на
супутниках Юпітера Європі, Ганімеді й Каллісто,
можливо, існують океани рідкої води. Найбільший
супутник Сатурна Титан оточений густою
атмосферою, і на його поверхні можуть бути океани
метану. У метанових морях при низьких
температурах органічні сполуки могли б утворити
форми життя, які не схожі на земні,— там замість
води розчинником міг би служити рідкий метан.
Супутники планет у майбутньому можуть стати
космічними базами для освоєння Сонячної системи.
11:10
22. Тести
1. Чому інколи кільця Сатурна зникають?
11:10
А. Випаровуються. Б. Ховаються за Сатурн. В. Закриваються
іншими планетами. Г. Площина кільця збігається з променем
зору спостерігача. Д. Закриваються хмарами.
2. Який із великих супутників рухається навколо планети у
зворотному напрямку?
А. Європа. Б. Іо. В. Каллісто. Г. Ганімед. Д. Тритон.
3. На поверхні яких супутників може існувати життя?
А. На Фобосі. Б. На Іо. В. На Ганімеді. Г. На Європі. Д. На Титані.
4. Який із супутників має густу азотну атмосферу з домішками
метану?
А. Фобос. Б. Європа. В. Титан. Г. Оберон. Д. Тритон.
5. На яких супутниках виявлені постійно діючі вулкани?
А. На Місяці. Б. На Деймосі. В. На Іо. Г. На Тритоні. Д. На Хароні.
23. 11:10
6. Чим пояснюється дивовижне забарвлення Іо?
Червонуватий колір Іо пояснюється наявністю сірки в продуктах
виверження вулканів.
7. Про що свідчать численні кратери на супутниках Юпітера?
Наявність великої кількості кратерів на льодяних поверхнях
супутників Юпітера — Європи, Ганімеда та Калісто — свідчать
про те, що там давно не відбувалась активна тектонічна
діяльність.
8. Які супутники планет мають атмосферу?
Густу атмосферу має супутник Сатурна Титан.
9. Що спричиняє існування досить густої атмосфери на Титані?
Атмосфера на Титані існує завдяки низькій температурі
поверхні(-180 °С).
24. Домашнє завданняДомашнє завдання
1. Опрацювати § 10
(підручник “Астрономія” автора М.П.Пришляк
рівень стандарту та академічний рівень видавництва Ранок 2011 р.)
2. Підготувати доповіді на тему:
• Астероїди. Історія відкриття та вивчення.
• Астероїдна небезпека та шляхи її
уникнення.
• Комети. Історія наукових поглядів на них.
• Склад міжпланетного середовища.
11:10
25. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Література:
• Сущенко С.С. Фізична картина світу: узагальнювальні уроки / С.С. Сущенко, Л.С. Недбаєвська. –
Харків: Видавнича група «Основа», 2012.
• Смірнов В.А. Закон збереження імпульсу, реактивний рух, ракети та освоєння космосу – Харків:
Видавнича група «Основа», 2010.
• Фейгін О.О. Парадоксальна картина будови світу. Харків: Видавнича група «Основа», 2009.
• Попов П. І. та ін. Астрономія. К., 1950.
• Блажко С. Н. Курс общей астрономии. М.—Л., 1947. (рос.).
• Воронцов-Вельяминов Б. А. Очерки о Вселенной. Изд. 3. М., 1955. (рос.).
• Воронцов-Вельяминов Б. А. Очерки истории астрономии в России. М., 1956. (рос.).
• Кононович Э. В., Мороз В. И. Общий курс Астрономии: Учебное пособие / Под. ред. Иванова В. В..
Изд. 2-е, испр. — М.: Едиториал УРСС, 2004. — 544 с. (Классический университетский учебник).
— ISBN 5-354-00866-2 (рос.).
• Куликовский П. Г. Справочник любителя астрономии / Под. ред. Сурдина В. Г.. Изд. 5-е, перераб. и
полн. обновл. — М.: Едиториал УРСС, 2002. — 688 с. — ISBN 5-8360-0303-3 (рос.).
• Фесенков В. Г. Современные представлення о Вселенной. М.—Л., 1949. (рос.).
Інтернет-ресурси:
• http://ukrastro.org.ua/uaa/ - Українська астрономічна асоціація. Громадське об'єднання астрономів
України.
• http://astronomy.net.ua – Астрономічна мережа України.
• http://www.astronet.ru – Российская астрономическая сеть.
• http://www.astrolab.ru – Астрономическая лаборатория.
Editor's Notes
Загальний коментар
Спершу нагадаємо про те, що вже було сказано про загальну кількість супутників великих планет: варто говорити лише про кількість супутників, відкритих на певний час.
Системи супутників планет-гігантів підтверджують існування тієї закономірності, яка виявляється під час розгляду нашої планетної системи, — залежність хімічного складу супутникових тіл від розподілу температури в первинній хмарі, температура спадає зі збільшенням відстані від центрального тіла. Особливо наочно це видно на прикладі Галілеєвих супутників Юпітера. Супутник Іо, найближчий до планети, складається з важкої силікатної компоненти речовини, наступна за відстанню Європа теж є силікатною, але має легшу льодяну кору. Ще більш віддалені від Юпітера Ганімед і Каллісто вже майже повністю льодяні. Зауважимо також, що саме відносна близькість Іо до Юпітера зумовлює значну припливну дію на Іо з боку Юпітера, яка і є джерелом підвищеної вулканічної активності цього супутника.
Кільце Сатурна відоме від початку телескопічної ери розвитку астрономії. Однак пізніші наземні спостереження, а головне — дослідження за допомогою космічних апаратів, показали, що існування кілець із залишків подрібненої первинної речовини — це загальне й закономірне явище у світі планет-гігантів. Однією із ще не розв'язаних до кінця проблем є динамічний вплив невеликих супутників, розташованих поблизу окремих кілець, на рух у цих кільцях і виникнення певних структур типу спиць у кільцях планет-гігантів.
До сказаного на попередньому уроці про статус Плутона та його супутника Харона, зіставного за розмірами зі своєю планетою, можна додати те, що подвійність, як виявилося останнім часом, не таке вже рідкісне явище у світі астероїдів.
Ще раз підкреслимо, що з точки зору методики головним є не те, щоб учні механічно запам'ятовували кількість супутників тієї чи іншої планети, їхні розміри й таке інше, а вміли виявляти під час їх порівняльного аналізу загальні закономірності, які визначають наявність супутникових систем та їхні властивості.
p.s. Іо привертає увагу фантастичною гамою кольорів — жовтих, червоних і брунатних, що надають йому сполуки сірки, які містяться в продуктах виверження вулканів.
Під льодовою корою на цих супутниках може існувати океан рідкої води. Численні кратери свідчать про інтенсивне метеоритне бомбардування в минулому. Під час вибухів із кратерів витікала вода, яка заповнювала долини, тому на поверхні не видно ділянок із великими перепадами висоти. Правда, у деяких місцях помічені загадкові утворення, які нагадують жолобки та гребені гірських хребтів, що свідчить про можливу тектонічну діяльність у минулому. Ганімед є найбільшим супутником у Сонячній системі, який за розмірами навіть перевершує Меркурій.
p.s. Тритон — єдиний великий супутник серед тіл Сонячної системи, який рухається навколо планети у зворотному напрямку в порівнянні з обертанням Нептуна навколо осі. Це свідчить, що Тритон, можливо, був колись захоплений гравітаційним полем Нептуна, і він по спіралі наближується до планети. Коли відстань між Нептуном і Тритоном зменшиться до 65000 км (межа Роїла), припливні сили зруйнують супутник, і навколо Нептуна утвориться величезне кільце, подібне до кілець Сатурна.