2. СОНЯЧНА СИСТЕМА
Со́
нячна систе́
ма — планетна система, що включає в себе центральну
зірку — Сонце, і всі природні космічні об'єкти, що обертаються навколо
Сонця.
3. СОНЦЕ
Сонце — єдина зоря Сонячної системи та її
головний компонент. Його маса (332900 мас
Землі) досить велика для підтримання
термоядерних реакцій синтезу в його надрах,
внаслідок яких вивільняється велика кількість
енергії, що випромінюється в простір
здебільшого у вигляді електромагнітного
випромінювання, максимум якого припадає
на діапазон хвиль довжиною 400–700 нм.
4. МЕРКУРІЙ
Меркурій (0,4 а.о. від Сонця) є найближчою
до Сонця й найменшою планетою системи (0,055
маси Землі). У Меркурія немає супутників, а його
єдиними відомими геологічними особливостями, крім
ударних кратерів, є численні зубчасті укоси, що
тягнуться на сотні кілометрів — ескарпи, що виникли,
ймовірно, внаслідок припливних деформацій на
ранньому етапі історії планети в той час, коли його
період обертання навколо осі відрізнявся від періоду
обертання навколо Сонця.
Меркурій має вкрай розріджену атмосферу.
Вона складається з атомів, «вибитих» із поверхні
планети сонячним вітром. Щодо великого залізного
ядра Меркурія і його тонкої кори версії ще не
отримали задовільного пояснення. Є гіпотеза, яка
припускає, що зовнішні шари планети, що
складаються з легких елементів, було зірвано
внаслідок гігантського зіткнення, яке зменшило
розміри планети, а також запобігло повному
поглинанню Меркурія молодим Сонцем.
5. ВЕНЕРА
Венера близька за розміром до Землі
(0,815 земної маси) і, як і Земля, має досить
потужну атмосферу та товсту силікатну
оболонку навколо залізного ядра. Є також
свідчення її внутрішньої геологічної активності.
Однак кількість води на Венері набагато менша
земної, а її атмосфера в дев'яносто разів
щільніша. У Венери немає супутників. Це
найгарячіша планета, температура її поверхні
перевищує 400 °C. Причиною такої високої
температури є парниковий ефект у щільній,
багатій на вуглекислий газ атмосфері. Не було
виявлено ніяких однозначних свідоцтв
геологічної діяльності на Венері, але, оскільки
у неї немає магнітного поля, яке запобігло б
виснаженню її існуючої атмосфери, це
дозволяє припустити, що її атмосфера
регулярно поповнюється вулканічними
виверженнями
6. ЗЕМЛЯ
Земля є найбільшою та
найщільнішою серед внутрішніх планет. У
Землі є один природний супутник — Місяць,
це єдиний великий супутник планет земної
групи. Серед планет земної групи Земля є
унікальною (насамперед — гідросферою).
Атмосфера Землі радикально відрізняється
від атмосфер інших планет — вона містить
вільний кисень. Питання про наявність життя
де-небудь, крім Землі, залишається
відкритим.
7. МАРС
Марс менший Землі та Венери (0,107
маси Землі). Він має атмосферу, що
складається головним чином з вуглекислого
газу, із поверхневим тиском 6,1 мбар (0,6 %
від земного). На його поверхні є вулкани,
найбільший з яких, Олімп, перевищує
розмірами всі земні вулкани, досягаючи
висоти 21,2 км. Рифтові западини (Долина
Марінер) разом із вулканами свідчать про
колишню тектонічну активність, яка, за
сучасними даними, скінчилася близько 2 млн
років тому. Червоний колір поверхні Марса
зумовлений великою кількістю оксиду заліза в
його ґрунті. Планета має два супутники —
Фобос і Деймос. Припускається, що вони
являють собою захоплені астероїди
8. ЮПІТЕР
Юпі́тер — п'ята й найбільша планета
Сонячної системи. Відстань Юпітера від Сонця
змінюється в межах від 4,95 до 5,45 а. о. (740–
814 млн км), середня відстань 5,203 а. о. (778
млн км). Разом із Сатурном, Ураном і Нептуном
Юпітер класифікують як газового гіганта.
Юпітер більш ніж удвічі масивніший за
всі інші планети разом узяті; він майже в 318
разів масивніший за Землю. Однак маса Юпітера
недостатня, аби перетворитися на зорю, подібну
до Сонця: Для цього його маса мала б бути ще в
70—80 разів більшою. Однак у надрах Юпітера
відбуваються процеси з досить потужною
енергетикою: теплове випромінювання планети,
еквівалентне 4·1017 Вт, що приблизно вдвічі
перевищує енергію, яку ця планета отримує від
Сонця. Вірогідним джерелом такої енергії є
гравітаційне стиснення.
9. САТУРН
Сату́рн — шоста за віддаленістю від
Сонця та друга за розмірами планета Сонячної
системи. Сатурн швидко обертається навколо
своєї осі (з періодом — 10,23 години), складається
переважно з рідкого водню і гелію, має товстий
шар атмосфери. Сатурн обертається навколо
Сонця за 29,46 земних років на середній відстані
1427 млн км. Екваторіальний діаметр верхньої
межі хмар — 120 536 км, а полярний на кілька
сотень кілометрів менший[Джерело?]. В атмосфері
Сатурна міститься 94% водню і 6% гелію (за
об'ємом). Його маса у 95 разів більша за масу
Землі, магнітне поле потужніше в тисячу разів.
Вважається, що Сатурн має невелике ядро з
силікатів і заліза, покрите льодом і глибоким
шаром рідкого водню. На 2013 рік відомо про
існування 62 природних супутників Сатурна,
найбільший з яких — Титан.
10. УРАН
Ура́н — сьома від Сонця велика
планета Сонячної системи, належить до
планет-гігантів. Третя за діаметром та
четверта за масою планета Сонячної
системи. Була відкрита у 1781 році
англійським астрономом Вільямом
Гершелем. Планета названа ім'ям античного
божества Урана, уособлення неба та
піднебесного простору. Уран був батьком
Кроноса (або Сатурна — у римському
пантеоні).
Уран став першою планетою,
відкритою у Новий час і за допомогою
телескопа. Про відкриття Урана Вільям
Гершель повідомив 13 березня 1781 року,
тим самим вперше з часів античності,
розширив межі Сонячної системи. Хоча
деколи Уран помітний неозброєним оком,
ранні спостерігачі ніколи не визнавали Уран
за планету через його тьмяність та
повільний рух по орбіті.
11. НЕПТУН
Непту́н — восьма за віддаленістю від Сонця,
четверта за розміром і третя за масою планета
Сонячної системи, що належить до планет-гігантів. Її
орбіта перетинається з орбітою Плутона в деяких
місцях. Також орбіту Нептуна перетинає комета
Галлея. Маса Нептуна у 17,2 рази, а діаметр екватора у
3,9 рази більший за Землю. Планета названа на честь
римського бога морів. Його астрономічний символ
Neptune symbol.svg — стилізована версія тризубця
Нептуна.
Нептун було відкрито 23 вересня 1846 року,
і він став першою планетою, яка була відкрита завдяки
математичним розрахункам, а не шляхом регулярних
спостережень. Припущення про наявність планети
були пов'язані з непередбаченими змінами в орбіті
Урана, гравітаційні сили якої могли призвести до появи
цих відхилень. Згодом Нептун було знайдено неподалік
розрахованого розташування. Незабаром було відкрито
й його супутник Тритон, проте інші 12 супутників, які
відомі зараз, були відкриті лише у XX столітті. Повз
Нептун пролітав тільки один космічний апарат —
«Вояджер-2», 25 серпня 1989 року.
12. ПЛУТОН
Плуто́н (134340 Pluto)— одна з найбільших
відомих (поряд з Ерідою) карликових планет
Сонячної системи, транснептуновий об'єкт
(ТНО) і десяте по масі (без урахування
супутників) небесне тіло, що обертається
навколо Сонця.Спочатку Плутон
класифікувався як класична планета, однак
зараз він вважається карликовою планетою і
одним з найбільших об'єктів (можливо,
найбільшим) в поясі Койпера
