планети земної групи

1. Дата проведення __________
Урок 8
Тема уроку. Планети земної групи.
Мета уроку: виявити основні закономірності будови планет земної групи; познайомитись із
фізичними умовами на планетах; показати, що фізичні умови на Землі є найкращими для
життя людей; переконати учнів у необхідності збереження природи на Землі, бо в Сонячній
системі немає іншої планети, на яку ми могли б переселитись у разі якоїсь екологічної
катастрофи.
Тип уроку: комбінований.
Наочні посібники: глобуси планет, карти планет, комп'ютерні програми, фотографії.
План розкриття теми уроку
1. Особливості планет земної групи.
2. Внутрішня будова планет земної групи.
3. Меркурій.
4. Венера.
5. Марс.
Загальний коментар
Порівняльне вивчення планет земного типу найбільш корисне для виявлення
особливостей і можливої еволюції Землі. Порівняння потужності та хімічного складу
атмосфер цих планет наочно виявляє вплив на саму наявність та властивості атмосфери,
маси, розмірів планети, що визначають другу космічну швидкість для даної планети. А
відстань від Сонця та відбивна здатність поверхні планети визначають середню швидкість
молекул різних газів в атмосфері. Співвідношення між цими швидкостями й визначає
спроможність планети втримати ті чи інші гази у своїй атмосфері. При цьому час життя
даного газу в атмосфері суттєво залежить від його молекулярної маси.
Наявність атмосфери та її потужність відчутно впливають на формування рельєфу
поверхні планети — від чи не вирішальної ролі метеоритного бомбардування поверхні на
Меркурії до значення внутрішніх ендогенних чинників (вулканізму на Венері та глобальної
тектоніки плит на Землі). Проміжним випадком є Марс.
Фізичні умови на Меркурії та Венері аж ніяк не сприяють існуванню на них життя.
Слід також зауважити, що попри відмінності в умовах на цих планетах їх об'єднує дуже
повільне порівняно з іншими планетами добове обертання. У Меркурія — це наслідок
гальмівної дії припливного тертя, що виникало під час сонячних припливів у його корі, поки
його осьове обертання не прийшло в резонанс 2 : 3 із його орбітальним рухом. Сучасний
період осьового обертання Венери склався під спільною припливною дією Сонця та Землі й
перебуває в стані певного резонансу з періодами орбітального руху як самої Венери, так і
Землі.
Питання «Чи є життя на Марсі, чи нема життя на Марсі?» стало майже
сакраментальним після появи в 1956 р. кінофільму «Карнавальна ніч». Але й до цього воно
мало вже давню історію. Її віхами було «відкриття» А. Скіапареллі ще в ХІХ ст.
велетенських каналів на Марсі, нібито споруджених марсіанською цивілізацією, діяльність
на початку ХХ ст. гарячого прихильника ідеї наявності життя на Марсі аматора й мецената
астрономії Е. Пікерінга, вихід у світ науково- фантастичних романів Г. Уеллса, О. Толстого,
Е. Берроуза. Був упевнений у наявності рослинного життя на Марсі відомий астроном Г. А.
Тихов. Справді, умови на Марсі — наявність принаймні влітку в екваторіальній зоні
додатних температур, наявність на планеті води, а в атмосфері кисню (хоч і в малій
кількості) — дозволяють припустити можливість існування життя на цій планеті хоча б у
вигляді мікроорганізмів і нижчих рослин.
При цьому дуже важливою є наявність рідкої води на поверхні планети. Зараз за умов
дуже низького атмосферного тиску на Марсі це протягом тривалого часу неможливо. А наяв-
ність на поверхні Марса русел, зроблених потоками рідини, можна пояснити тим, що
внаслідок впливу на прецесійний рух осі обертання Марса інших планет нахил цієї осі до
1

2. нормалі до площини орбіти може змінюватися з певним великим періодом від 10° до 35°
(зараз він становить 25° ). А за найменшого значення цього нахилу повинні руйнуватися
полярні шапки Марса. Вуглекислота, з якої вони в основному складаються, переходить в
атмосферу, її тиск підвищується, і стає можливим існування рідкої води на поверхні планети.
Дослідження Марса під час останніх космічних місій до нього показали, що можливою є і
поява на ньому короткочасних потоків рідкої води в разі її виділення з вічної мерзлоти
внаслідок локального розігрівання марсіанського ґрунту завдяки тектонічним процесам або
ударам метеоритів.
Однак принципова можливість існування життя та чиїсь суб'єктивні бажання того, щоб
воно було насправді,— це одне, а об'єктивна реальність — то інше. Спроби знайти докази
існування мікроорганізмів у марсіанському ґрунті, зроблені спус- кальними апаратами
«Вікінг», не дали позитивних результатів. Плануються нові експерименти, які мають дати
відповідь на питання про наявність життя на Марсі. Підтвердження існування життя на іншій
планеті стало б взагалі одним із найважливіших відкриттів у всій історії людства. Воно б
мало величезне наукове значення, бо сприяло б розв'язанню проблеми походження життя.
Але треба бути готовим до того, що життя на Марсі немає, більше того, імовірність цього
значно більша від того, що воно там є.
Загальна характеристика планет земної групи
Планети земної групи — Меркурій, Венера, Земля і Марс у порівнянні з планетами-
гігантами мають відносно невеликі розміри, тверду поверхню та значну густину (близько 5
г/см3), бо складаються переважно з важких хімічних елементів (рис. 8.1). Ці планети мають
гаряче металеве ядро, яке оточене мантією із силікатних порід. Верхній шар планет — кора,
формується під дією як внутрішнього тепла, так і зовнішніх (космічних) факторів. Але
температура на поверхні планет земної групи суттєво відрізняється, бо вони отримують від
Сонця різну кількість енергії. До того ж в атмосферах Меркурія, Венери і Марса майже
немає кисню, а тиск суттєво відрізняється від атмосферного тиску на Землі. Якщо на
поверхні Землі є умови для існування життя, то на поверхні інших планет поки що не
виявлено навіть примітивних бактерій.
Рис. 8.1. Відносні розміри планет земної групи
Меркурій
Меркурій є найменшою планетою Сонячної системи, яку
рідко кому випадало спостерігати неозброєним оком, тому що
вона розташована близько від Сонця. Меркурій дуже повільно
обертається навколо своєї осі — сонячна доба вдвічі довша, ніж
період його обертання навколо Сонця. Отже, протягом майже
трьох місяців там світить Сонце і стільки ж триває ніч.
Знімки поверхні Меркурія, які були зроблені за допомогою
AMC «Марінер-10» (США), вражають схожістю його рельєфу з
поверхнею Місяця — така ж величезна кількість кратерів, що
свідчить про однакову природу цих космічних тіл (рис. 8.2).
2

3. Кратери на Меркурії названі іменами відомих поетів, письменників, художників,
композиторів. Один із великих кратерів названий на честь Тараса Шевченка.
На поверхні Меркурія були виявлені також величезні рівнини, які заповнені застиглою
базальтовою лавою. Це свідчить, що планета була колись розігріта, внаслідок чого в той час
відбувалася інтенсивна вулканічна діяльність (рис. 8.3).
Меркурій
Радіус 0,38 радіуса Землі
Маса 0,06 маси Землі
Густина 5,4 г/см3
Прискорення вільного падіння
0,38 g Землі
Орбіта а = 0,39 а. о.
Рік 88 з. діб
Сонячна доба 176 з. діб
Температура,°С: Вдень+430
Вночі -170
Для допитливих
Тривалість дня і ночі та погода на Меркурії не змінюються, бо його вісь обертання
майже перпендикулярна до площини орбіти, і змін пір року на ньому не відбувається. Денна
температура сягає +430°С, але протягом тримісячної ночі поверхня цієї планети сильно
охолоджується, і температура на світанку знижується до -170 °С. Ґрунт Меркурія дуже
роздрібнений і має низьку теплопровідність, тому вже на глибині кількох десятків
сантиметрів температура не змінюється. Меркурій не може утримувати сталу атмосферу, але
біля поверхні планети вдалося виявити присутність атомів Гелію — це пояснюється так
званим «сонячним вітром», який складається з елементарних частинок та окремих ядер
легких хімічних елементів. У гравітаційному полі Меркурія атоми Гелію можуть рухатися не
більше 200 діб, а потім губляться в міжпланетному просторі. Отже, атмосфера цієї планети
трохи подібна до ріки, складові якої постійно «пливуть» від Сонця мимо Меркурія до Землі
та більш далеких планет.
Венера
Венера привертає увагу людей тим, що на нашому небі її яскравість у десятки разів
перевищує блиск зір першої зоряної величини. Українська народна назва цієї планети —
Вечірня або Вранішня зоря, бо вона першою з'являється на вечірньому небосхилі й
останньою гасне на світанку.
Довгий час Венеру називали планетою загадок, бо густі
хмари приховують її поверхню (рис. 8.4). Тільки недавно
радіоспостереження виявили, що Венера повільно обертається
навколо осі у зворотному напрямку (порівняно з обертанням
Землі), і сонячна доба там триває 117 земних діб.
На перший погляд, Венера дуже схожа на Землю, бо ці
планети мають майже однакові розміри та масу. Астрономи
сподівалися, що клімат на Венері трохи тепліший в порівнянні із
земним, а фантасти навіть писали про буйне життя на цій
таємничій планеті... Уперше в історії людства AMC серії «Венера»
(СРСР) зробили м'яку посадку на поверхню іншої планети і
передали на Землю телевізійне зображення поверхні Венери (рис.
8.5, 8.6).
3

4. Рис. 8.5. Панорама поверхні Венери, яку передала AMC «Венера-14». Небо вдень
тьмяне, як на Землі перед дощем. Колір хмар і поверхні червоний, бо атмосфера
поглинає сонячне проміння у синій частині спектра
Венера
Радіус 0,95 радіуса Землі
Маса 0,8 маси Землі
Густина 5,2 г/см3
Прискорення вільного падіння 0,9 g Землі
Орбіта а=0,72 а. о.
Рік 225 з. діб
Сонячна доба 117 з. діб
Атмосфера: СО2, N2, Н2О
Атм. тиск 90 атм.
Температура поверхні, °С: вдень +480
вночі +480
У хмарах на Венері крім пари води утворюються краплини сірчаної кислоти, але до
поверхні ці кислотні дощі не долітають, бо під хмарами температура різко підвищується (на
поверхні +480 °С) і краплі випаровуються. Основний шар хмар розташовується на значній
висоті (50—60 км), що пояснюється великим атмосферним тиском, який біля поверхні
досягає 90 атм — такий тиск на Землі в океані на глибині 900 м. Хмари на Венері, скоріше,
нагадують слабку імлу, в якій видно предмети на відстані до 1 км. Загадкою Венери
залишається питання: чому в атмосфері планети так багато вуглекислого газу і так мало
води? Дослідження показують, що загальна кількість вуглекислого газу та води, яка
виділялась при виверженні вулканів на Землі й Венері, була колись приблизно однакова.
Виникає природне запитання: куди поділася вода з поверхні Венери? Чи були колись на
Венері океани та моря?
Астрономи створили детальну карту Венери, на якій позначено сотні кратерів,
більшість з яких колись були вулканами, бо майже 80% поверхні Венери вкриті вулканічною
лавою (рис. 8.7). Деякі кратери утворились після падіння астероїдів. За традицією назви
кратерів на Венері даються на честь видатних жінок, які зробили суттєвий внесок у поступ
нашої цивілізації. Один із вулканів назвали на честь астронома Харківської астрономічної
обсерваторії Валентини Федорець.
Рис. 8.7. За допомогою
радіолокатора вдалося зазирнути
під хмари. Поверхня Венери вкри-
та лавою від виверження вулканів
4

5. Для допитливих
Температура поверхні Венери становить +480°С, залишається сталою протягом доби і
не змінюється залежно від відстані до полюса чи екватора. За таких умов на Венері не
відбувається різких змін погоди — ніколи не буває ураганів, а швидкість вітру біля поверхні
не перевищує 1 м/с. Висока температура біля поверхні планети зумовлена парниковим
ефектом. Головна складова атмосфери Венери — вуглекислий газ (СО2) — близько 97% за
об'ємом. Несподіваним виявилося те, що протягом двомісячної ночі на поверхні Венери не
спостерігається абсолютної темряви. Крім постійних спалахів блискавок, які супроводжу-
ються гуркотом грому, там уночі видно свічення верхніх шарів атмосфери. Нічне освітлення
підсилюють вогні від діючих вулканів, які внаслідок заломлення променів в атмосфері видно
на відстані сотень кілометрів.
Для майбутніх космонавтів
На поверхні Венери людина вижити не зможе, бо сучасні скафандри не витримають
атмосферний тиск у 90 атм. Можливо, що космонавти будуть користуватися літаками й
повітряними кулями, які зможуть літати у верхніх шарах атмосфери планети на висоті майже
50 км, де температура та тиск такі, як на Землі. Не виключена можливість існування чужих
форм життя, які пристосувалися до умов на Венері, адже навіть деякі види земних бактерій
могли б вижити у хмарах на цих висотах. Фантасти пропонують поселити у хмарах бактерії,
які будуть поглинати вуглекислий газ і виділяти кисень. Із часом на Венері може знизитися
температура, на поверхню випадуть дощі, потечуть ріки і знову утворяться моря.
Марс
Названий колись за свій червоний колір на честь бога війни,
«кривавий» Марс під час протистоянь за яскравістю поступається
тільки Венері. Хоча маса та радіус Марса менші, ніж Землі, але три-
валість доби (24,6 год) і зміна пір року (вісь обертання нахилена під
кутом 65° до площини орбіти) нагадують нашу планету. Правда,
тривалість сезонів на Марсі майже у 2 рази довша, ніж на Землі.
Навіть у невеликі телескопи на Марсі видно білі полярні шапки
(рис. 8.8), які свідчать про наявність води в атмосфері планети.
Марс привернув особливу увагу людей після того, як у 1877 р.
італійський астроном Д. Скіапареллі відкрив «канали». Тоненькі,
ледве помітні лінії, які з'єднували темні ділянки поверхні Марса,
нагадували людству зрошувальні системи на Землі, тому фантасти
висунули ідею про високий інтелект марсіанської цивілізації. Ці
повідомлення зачарували американського мільйонера П. Ловелла, який залишив торгівлю і
спеціально для пошуків життя на Марсі побудував величезну астрономічну обсерваторію.
Після дослідження Марса за допомогою AMC було встановлено, що «канали» є своєрідною
оптичною ілюзією, яку створюють окремі ділянки марсіанського ландшафту — гори,
долини, кратери (рис. 8.9).
5

6. Марс
Радіус 0,53 радіуса Землі
Маса 0,11 маси Землі
Густина 3,9 г/см3
Прискорення вільного падіння 0,37 g Землі
Атмосфера СО2, N2
Тиск 0,006 атм
Орбіта а=1,52 а. о.
Рік 687 зем. діб
Доба 24 год 37 хв
Температура поверхні, °С: вдень максимальна +22
вночі -60,
мінімальна (на полюсі) -133
Із близької відстані Марс більше схожий на Місяць, ніж на Землю, бо безліч круглих
кратерів свідчать про інтенсивне метеоритне бомбардування в минулому. На деяких схилах
метеоритних кратерів видно застиглі потоки якоїсь рідини,— можливо, під час вибуху з надр
виділялася вода, а потім при низькій температурі знову замерзала (рис. 8.10, 8.11). Ряд
кратерів на Марсі назвали на честь українських астрономів: Барабашов, Герасимович, Сімей-
кін, Струве, Фесенков.
6

7. Чи є життя на Марсі? Розріджена атмосфера та великі добові перепади температури
роблять неможливим існування високорозвинених форм життя — рослин або тварин. На
знімках поверхні (рис. 8.12) видно червону пустелю з дюнами піску, який переноситься
вітром на тисячі кілометрів. Червоний колір марсіанського ґрунту пояснюють значним
вмістом (до 16%) оксидів заліза (звичайної іржі). Про відсутність життя на поверхні Марса
свідчать також результати експериментів, які безпосередньо проводились за допомогою
AMC — присутність мікроорганізмів на поверхні не зареєстрована.
На Марсі ніколи не випадає дощ, бо пари води в атмосфері у 100 разів менше, ніж на
Землі. На самій поверхні Марса вода в рідкому стані не помічена, бо при тискові 0,006 атм
температура кипіння води знижується до +3°С. Тобто як тільки на поверхні утворюється
невелика калюжа, то вода закипає і випаровується. Запасів води у вигляді снігу та льоду під
поверхнею Марса може бути набагато більше — якби рівномірно її розподілити по поверхні,
то глибина такого моря могла б сягати кілька сотень метрів. Русла висохлих річок на
поверхні свідчать, що в минулому на Марсі була більш густа атмосфера, випадали дощі, і
ймовірно існувало життя. Клімат на Марсі міг змінитися через зіткнення з астероїдом.
Для допитливих
На Марсі виявлена дуже розріджена атмосфера. Головна її складова — вуглекислий газ
СО2 (95% за об'ємом). Атмосферний тиск не перевищує 0,006 атм (такий малий тиск у земній
атмосфері на висоті 20 км), тому парниковий ефект є невеликим — цим пояснюються значні
добові коливання температури. Найвища температура влітку поблизу екватора на темних
ділянках ґрунту піднімається до +22 °С, але в тому ж місці температура перед світанком
опускається до -50°С. Взимку біля полюсів, де полярна ніч триває 8 місяців, мороз сягає -133
°С, це є найнижчою можливою температурою на поверхні Марса. За таких умов починається
конденсація вуглекислого газу, коли виділяється тепло. Температура залишається сталою,
доки весь вуглекислий газ із атмосфери не перетвориться у твердий стан.
Для майбутніх космонавтів
На поверхні Марса теж треба одягати скафандри, але досвід космічних експедицій на
Місяць показує, що люди зможуть працювати на цій планеті. Основною проблемою
марсіанських експедицій буде велика тривалість космічних перельотів Земля — Марс —
Земля (див. §5), бо космонавти більше двох років будуть перебувати за межами Землі.
7

8. Міжпланетний корабель із масою кілька тисяч тон будуть монтувати на орбіті навколо Землі,
і можливо на Марс полетить міжнародна експедиція з 5—10 космонавтів. У майбутньому на
Марсі можна буде створити космічну базу — будівельним матеріалом служитимуть гірські
породи, а джерелом енергії — сонячні промені. Воду можна використати для добування
кисню і водню, які будуть додатковим джерелом енергії. Не виключена можливість, що під
поверхнею Марса можуть існувати поклади нафти і газу... Нарешті, марсіанські експедиції
розгадають найбільшу таємницю цієї планети — чи існували там розумні марсіани?
Висновки
Хоча планети земної групи Меркурій, Венера, Земля і Марс схожі за розмірами, масою
і внутрішньою будовою, але фізичні умови на поверхні Меркурія, Венери і Марса дуже
відрізняються від земних, тому там не виявлені ознаки життя. На Меркурії відсутня стала
атмосфера, тому коливання температури протягом доби там майже такі, як на Місяці. На
Венері густа атмосфера з вуглекислого газу створює пекельні умови для існування живих
істот — там і вдень і вночі температура +480 °С. Марс буде першою планетою, яку в
недалекому майбутньому відвідають люди, але жити там можна тільки в скафандрах. Є
припущення, що колись на Марсі була густіша атмосфера, випадали дощі, текли ріки і,
можливо, існувало життя. Не виключено, що і тепер живі організми існують під поверхнею
планети, де виявлена велика кількість криги.
Тести
8.1. Із поверхні якої планети земної групи ніколи не можна побачити Сонце?
А. З Меркурія. Б. З Венери. В. Із Землі. Г. З Марса.
8.2. На яких планетах земної групи у хмарах виявлена сірчана кислота?
А. На Меркурії. Б. На Венері. В. На Землі. Г. На Марсі.
8.3. На поверхні якої планети земної групи спостерігається найдовший день?
А. На Меркурії. Б. На Венері. В. На Землі. Г. На Марсі.
8.4. Яка планета земної групи має найгустішу атмосферу?
А. Меркурій. Б. Венера. В. Земля. Г. Марс.
8.5. На поверхні якої планети земної групи найбільша тривалість сонячної доби?
А. На Меркурії. Б. На Венері. В. На Землі. Г. На Марсі.
8.6. Чому Меркурій не може утримувати сталу атмосферу?
За високої температури +430 °С середня швидкість молекул газів досягає критичної другої
космічної швидкості, і тому в гравітаційному полі Меркурія не може існувати стала
атмосфера.
8.7. Яка планета обертається навколо осі у протилежному в порівнянні із Землею напрямку?
У зворотному напрямку навколо осі обертається Венера.
8.8. На яких планетах земної групи відбувається зміна пір року?
Зміна пір року відбувається на Землі й на Марсі.
8.9. Венера розміщується далі від Сонця, ніж Меркурій, але чому температура на її поверхні
вища, ніж на Меркурії?
В атмосфері Венери величезна кількість вуглекислого газу, який створює парниковий ефект,
що значно підвищує температуру біля поверхні планети.
8.10. Які є докази того, що на поверхні Марса колись була вода в рідкому стані?
На поверхні Марса виявлено русла висохлих річок. Це свідчить про те, що колись на
поверхні планети існувала вода в рідкому стані.
8.11. На яких планетах земної групи можливе існування життя?
Умови для існування життя можуть бути у верхніх шарах атмосфери Венери та під
поверхнею Марса, де можуть бути водойми рідкої води, хоча це й малоймовірно.
Диспути на запропоновані теми
Чи могли б розумні марсіани, спостерігаючи Землю у свої телескопи, виявити докази
існування життя? Існування розумної цивілізації на Землі?
8

9. Завдання для спостережень
Нарисуйте положення Венери відносно горизонту та відносно зір і спостерігайте, як
змінюється це положення протягом кількох тижнів. Зробіть висновок, як змінюється
яскравість планети за цей час.
Під час протистоянь Марса визначте моменти, коли планета зупиняється і починає
рухатися відносно зір у зворотному напрямку — зі сходу на захід.
Додаткові тести та вправи й відповіді на них
8.1. Який газ є основним компонентом атмосфери Венери?
А. Кисень. Б. Водень. В. Азот. Г. Вуглекислий газ. Д. Гелій. Відповідь. Г.
8.2. Парниковий ефект в атмосфері Венери створює:
А. Вуглекислий газ. Б. Кисень. В. Азот. Г. Чадний газ. Д. Хмари. Відповідь. А;
8.3. На поверхні Марса зареєстровано таку найнижчу температуру:
А. -50 °С . Б. -66 °С . В. -133 °С . Г. -163 °С . Д. -88 °С. Відповідь. В.
8.4. Де на поверхні Венери зареєстровано найвищу температуру +480 °С ?
А. На екваторі опівдні. Б. На екваторі опівночі. В. На полюсах. Г. На відстані 1000 км на
північ від екватора. Д. На відстані 4000 км на південь від екватора. Відповідь. А; Б; В; Г; Д.
8.5. Температура кипіння води на поверхні Марса:
А. +10 °С . Б. +40 °С . В. +77 °С . Г. +100 °С . Д. +3 °С . Відповідь. Д.
8.6. Найвища гора в Сонячній системі знаходиться:
А. На Меркурії. Б. На Місяці. В. На Землі. Г. На Марсі. Д. На Венері. Відповідь. Г.
8.7. Чому на поверхні Венери переважають червоні кольори? А. На Венері атмосфера
пропускає сонячне випромінювання практично тільки в червоній частині спектра. Б.
Поверхня Венери має температуру +480 °С і світиться в червоній частині спектра. В. На
Венері багато діючих вулканів, із яких витікає розплавлена магма червоного кольору. Г. На
Венері дують сильні вітри й виникають пилові бурі, під час яких червоний пісок здіймається
в повітря. Д. На Венері багато заліза, тому іржа дає червоний колір поверхні.
Відповідь. А; Б.
8.8. Чи зможуть космонавти ходити по поверхні Венери?
А. Зможуть ходити без скафандрів, бо там такі ж умови, як на Землі. Б. Зможуть ходити в
скафандрах. В. Не зможуть ходити навіть у скафандрах, бо атмосферний тиск 90 атм не
витримає жоден скафандр. Г. Не зможуть ходити навіть у скафандрах, бо на Венері нема
твердої поверхні. Д. Не зможуть ходити, бо сильні кислотні дощі виведуть із ладу будь-який
скафандр. Відповідь. В.
8.9. Чому зникли «канали» на Марсі?
А. Канали випарувались. Б. Канали були оптичною ілюзією. В. Канали занесло піском. Г.
Канали замулило під час сильних дощів. Д. Канали замерзли, бо на Марсі змінився клімат.
Відповідь. Б.
8.10. Чим пояснюється червоний колір марсіанського ґрунту? А. На Марсі атмосфера
пропускає сонячне випромінювання тільки в червоній частині спектра. Б. Поверхня Марса
має температуру +500 °С і світиться в червоній частині спектра. В. На Марсі багато діючих
вулканів, із яких витікає розплавлена магма червоного кольору. Г. На Марсі дують сильні
вітри й виникають пилові бурі, під час яких червонуватий пісок здіймається в повітря. Д. На
Марсі багато заліза, тому іржа дає червоний колір поверхні. Відповідь. Г; Д.
8.11. Чому поверхню Меркурія часто порівнюють із поверхнею Місяця? Чим схожі поверхні
цих тіл і чим відрізняються? Відповідь. Меркурій та Місяць схожі тим, що там відсутня
атмосфера й на поверхні безліч кратерів. Різниця в тому, що вдень поверхня Меркурія
нагрівається до вищої температури.
8.12. Чому Венеру вважають негостинною для людей планетою? Відповідь. Бо на поверхні
Венери всюди, від екватора до полюсів, температура і вдень і вночі не опускається нижче за
+480 °С , в атмосфері майже немає кисню, а тиск сягає 90 атм. За таких умов космонавти
навіть у скафандрах не зможуть жити на поверхні Венери.
9

10. Завдання для спостережень
Нарисуйте положення Венери відносно горизонту та відносно зір і спостерігайте, як
змінюється це положення протягом кількох тижнів. Зробіть висновок, як змінюється
яскравість планети за цей час.
Під час протистоянь Марса визначте моменти, коли планета зупиняється і починає
рухатися відносно зір у зворотному напрямку — зі сходу на захід.
Додаткові тести та вправи й відповіді на них
8.1. Який газ є основним компонентом атмосфери Венери?
А. Кисень. Б. Водень. В. Азот. Г. Вуглекислий газ. Д. Гелій. Відповідь. Г.
8.2. Парниковий ефект в атмосфері Венери створює:
А. Вуглекислий газ. Б. Кисень. В. Азот. Г. Чадний газ. Д. Хмари. Відповідь. А;
8.3. На поверхні Марса зареєстровано таку найнижчу температуру:
А. -50 °С . Б. -66 °С . В. -133 °С . Г. -163 °С . Д. -88 °С. Відповідь. В.
8.4. Де на поверхні Венери зареєстровано найвищу температуру +480 °С ?
А. На екваторі опівдні. Б. На екваторі опівночі. В. На полюсах. Г. На відстані 1000 км на
північ від екватора. Д. На відстані 4000 км на південь від екватора. Відповідь. А; Б; В; Г; Д.
8.5. Температура кипіння води на поверхні Марса:
А. +10 °С . Б. +40 °С . В. +77 °С . Г. +100 °С . Д. +3 °С . Відповідь. Д.
8.6. Найвища гора в Сонячній системі знаходиться:
А. На Меркурії. Б. На Місяці. В. На Землі. Г. На Марсі. Д. На Венері. Відповідь. Г.
8.7. Чому на поверхні Венери переважають червоні кольори? А. На Венері атмосфера
пропускає сонячне випромінювання практично тільки в червоній частині спектра. Б.
Поверхня Венери має температуру +480 °С і світиться в червоній частині спектра. В. На
Венері багато діючих вулканів, із яких витікає розплавлена магма червоного кольору. Г. На
Венері дують сильні вітри й виникають пилові бурі, під час яких червоний пісок здіймається
в повітря. Д. На Венері багато заліза, тому іржа дає червоний колір поверхні.
Відповідь. А; Б.
8.8. Чи зможуть космонавти ходити по поверхні Венери?
А. Зможуть ходити без скафандрів, бо там такі ж умови, як на Землі. Б. Зможуть ходити в
скафандрах. В. Не зможуть ходити навіть у скафандрах, бо атмосферний тиск 90 атм не
витримає жоден скафандр. Г. Не зможуть ходити навіть у скафандрах, бо на Венері нема
твердої поверхні. Д. Не зможуть ходити, бо сильні кислотні дощі виведуть із ладу будь-який
скафандр. Відповідь. В.
8.9. Чому зникли «канали» на Марсі?
А. Канали випарувались. Б. Канали були оптичною ілюзією. В. Канали занесло піском. Г.
Канали замулило під час сильних дощів. Д. Канали замерзли, бо на Марсі змінився клімат.
Відповідь. Б.
8.10. Чим пояснюється червоний колір марсіанського ґрунту? А. На Марсі атмосфера
пропускає сонячне випромінювання тільки в червоній частині спектра. Б. Поверхня Марса
має температуру +500 °С і світиться в червоній частині спектра. В. На Марсі багато діючих
вулканів, із яких витікає розплавлена магма червоного кольору. Г. На Марсі дують сильні
вітри й виникають пилові бурі, під час яких червонуватий пісок здіймається в повітря. Д. На
Марсі багато заліза, тому іржа дає червоний колір поверхні. Відповідь. Г; Д.
8.11. Чому поверхню Меркурія часто порівнюють із поверхнею Місяця? Чим схожі поверхні
цих тіл і чим відрізняються? Відповідь. Меркурій та Місяць схожі тим, що там відсутня
атмосфера й на поверхні безліч кратерів. Різниця в тому, що вдень поверхня Меркурія
нагрівається до вищої температури.
8.12. Чому Венеру вважають негостинною для людей планетою? Відповідь. Бо на поверхні
Венери всюди, від екватора до полюсів, температура і вдень і вночі не опускається нижче за
+480 °С , в атмосфері майже немає кисню, а тиск сягає 90 атм. За таких умов космонавти
навіть у скафандрах не зможуть жити на поверхні Венери.
9