Оцінювання результатів навчальної діяльності школярів: явище і сутність / Балютіна К.М. – Кіровоград: КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», 2014.

1. 1
КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ
ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО»
К.М. Балютіна
ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ:
ЯВИЩЕ І СУТНІСТЬ
Друкується за рішенням науково-методичної ради
комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут
післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»
(протокол № 3 від 21.10.2014 р.)
Кіровоград
2014

2. 2
ББК 74.26.7
Б 20
Оцінювання результатів навчальної діяльності школярів: явище і сутність /
Балютіна К.М. – Кіровоград: КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», 2014.
– 36 с.
«Природна неповторність кожної людини сама по собі заперечує
можливість існування є д и н и х критеріїв та о б ’ є к т и в н о ї оцінки. Таким
чином, ставлячи собі за мету визначити та оцінити рівень досягнень учнів, ми
свідомо віддаємо себе в полон ілюзій. А якщо взяти до уваги той факт, що
поняття кількість і якість не тотожні, сумнівною є сама бальна система як
така», – так міркує автор даної збірки статей, присвяченої проблемі оцінювання
результатів навчальної діяльності школярів. Значно важливішим є формування в
учнів самооцінних суджень – неодмінної умови розвитку їх як особистостей.
Рецензенти:
Жосан О.Е. – завідувач кафедри педагогіки, психології і корекційної освіти
комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут
післядипломної педагогічної освіти імені Василя
Сухомлинського», кандидат педагогічних наук;
Мельничук І.Я. – доцент кафедри практичної психології, кандидат психологічних
наук Кіровоградського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка.
Відповідальна за випуск – Корецька Л.В.
© К.М. Балютіна
© КЗ «КОІППО
імені Василя Сухомлинського», 2014

3. 3
ВСТУП
Переосмислення мети та завдань освіти в Україні змінило погляди освітян
на визначення результатів навчальної діяльності школярів. Це призвело до
запровадження нової шкали оцінювання, побудованої за принципом урахування
особистих досягнень учнів у плані формування в них визначених
компетентностей. Однак, заміна кількісного показника та розробка інших
критеріїв навряд чи стали поштовхом до кардинальних змін у системі
оцінювання, оскільки видима спроба змінити зміст і форму є всього лиш
модифікацією попереднього варіанту.
Як і раніше, оцінна діяльність залишається прерогативою вчителя. І хоч
тепер він має розглядати результати навчальної діяльності школяра відносно його
особистісних показників у співставленні з попередніми результатами, а не в
порівнянні з результатами інших дітей [4, С. 11] вже саме існування низьких і
високих балів суперечить поставленій меті (У будь-якому випадку найменшу
кількість балів отримуватимуть одні й ті ж учні класу, що формуватиме
відповідне ставлення до них членів класного колективу).
Крім того, оцінка в балах та вмотивоване оцінне судження педагога
формують у школярів уявлення про те, що отримання високих показників є
головним результатом навчання; викликають у дітей бажання заслужити
прихильність учителя. А це створює передумови для постійної орієнтації
вихованців на авторитет, тим самим стримуючи формування в них активної
життєвої позиції та стимулюючи розвиток схильності до конформізму.
На думку автора природна неповторність кожної людини сама по собі
заперечує можливість існування єдиних критеріїв та об’єктивної оцінки. Тому
ставлячи собі за мету визначити та оцінити рівень досягнень учнів, ми свідомо
віддаємо себе в полон ілюзій. А якщо взяти до уваги той факт, що поняття
кількість і якість не тотожні, сумнівною є сама бальна система як така. Значно
важливішим є формування у школярів самооцінних суджень – неодмінної умови
розвитку їх як особистостей.

4. 4
УЗГОДЖЕННЯ ЗАСОБІВ ОСВІТИ З ЇЇ ЦІЛЯМИ
ЯК ОБ’ЄКТИВНА НЕОБХІДНІСТЬ
Засоби, що не становлять діалектичної
єдності з ціллю, спотворюють її в процесі
реалізації.
З філософського словника
Нині в освіті України відбуваються якісні перетворення, до яких призвів
сучасний розвиток світової цивілізації, що характеризується бурхливими й
непередбачуваними змінами в системі комунікативних зв’язків, змісті й структурі
життєдіяльності всього людства.
Відтак метою загальної середньої освіти в Україні, як однієї з ланок
системи освіти країни, що має свою специфіку, є створення середовища для
соціокультурного становлення учня («інтелектуальний, соціальний і фізичний
розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової
діяльності», «виховання громадянина України; розвиток його здібностей і
обдарувань, наукового світогляду;...виховання свідомого ставлення до свого
здоров’я та здоров’я інших громадян як найвищої соціальної цінності,
формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і
зміцнення фізичного та психічного здоров’я учнів» [2, С. 1].
Кардинальна зміна мети та завдань освіти в Україні об’єктивно зумовлює
прогнозування інших кінцевих результатів навчальної діяльності школярів.
Визнання людини найвищою цінністю вимагає сьогодні концентрування уваги
педагогічних працівників на особистісних якостях учня, які роблять його цінним
для суспільства.
За таких умов, об’єктом оцінювання мають бути вже не знання,
уміння і навички школяра (як це було раніше, коли необхідність
індустріалізації країни поставила перед загальною середньою освітою мету
підвищити якість знань молоді, впритул підвести її до оволодіння
професіями, що відігравали на той момент домінуючу роль у народному
господарстві), а рівень сформованості в нього перерахованих вище
особистісних якостей.
З огляду на це, метою освітньої політики в нашій державі стали:
«всебічний розвиток людини як о с о б и с т о с т і та н а й в и щ о ї
ц і н н о с т і суспільства» [3, С. 3], «виховання покоління людей, здатних
ефективно працювати і навчатися протягом життя» [7, С. 4], «навчання
(їх) мистецтва життя та життєтворчості» [5, С. 15].

5. 5
Зрозуміло, що формування в учнів даних якостей має здійснюватися через
призму функціональних особливостей навчальних предметів, які вивчаються в
загальноосвітній школі. Наприклад, зміст освітньої галузі «українська мова»
дозволяє забезпечити учневі, на шляху становлення його як особистості, розвиток
усного і писемного мовлення та формування умінь:
- зосереджено слухати, визначати в розмові (тексті) тему, мету, головне і
другорядне;
- правильно, зв’язно, літературною мовою передавати (в усній і писемній
формах) почуте чи побачене;
- здійснювати адекватні самооцінні судження;
- виявляти власне ставлення до окремих життєвих ситуацій, змісту
прочитаних творів;
- вести діалог, дотримуючись при цьому етикетних норм, толерантності та
користуючись при цьому такими додатковими засобами виразності як міміка,
жести, інтонація;
- аргументувати та доводити власну думку;
- відчувати особисту значимість та відповідальність за колективну справу;
- користуватися усними і писемними джерелами інформації, зокрема,
такими як: інтерв’ювання оточуючих, обмін досвідом, взаємооцінка;
енциклопедична і довідкова література, словники тощо;
- каліграфічно та грамотно писати, оформляючи свої записи згідно вимог
щодо культури оформлення письмових робіт тощо.
Будучи суспільною істотою, навіть неграмотна людина змушена повсякчас
спілкуватися з оточуючими. Тому оволодіння комунікативними вміннями має
бути пріоритетним у вивченні школярами інших навчальних предметів.
Функціональні можливості предметів освітньої галузі «Математика»
дозволяють забезпечити розвиток пізнавальних здібностей учня. Тому в графу
«Результати навчання» мають бути включені:
а) уміння школярів спостерігати, порівнювати, виділяти риси схожості й
відмінності в об’єктах довкілля; встановлювати причинно-наслідкові зв’язки;
виконувати такі розумові операції як аналіз, синтез, узагальнення, класифікація;
б) навички розумової праці – планування, пошук раціональних шляхів,
критичність, самостійність.
Крім цього, навчання математики сприяє розвитку в учнів волі, уваги, уяви,
логічного, абстрактного, алгоритмічного та предметно-образного мислення,
математичного та лаконічного мовлення; формуванню в них таких рис
особистості як працьовитість, наполегливість тощо.
Усе це, у цілому, також сприятиме успішності школярів у навчанні,
полегшенню процесу їх адаптації в сім’ї, класному й шкільному колективі та
суспільстві.
Вважаю за необхідне під таким кутом зору переглянути можливості й
інших освітніх галузей Державного стандарту загальної середньої освіти та
піддати їх відповідній корекції.

6. 6
Як не підлягає сумніву потреба в скороченні їх обсягу. Жодному вчителю
не під силу вивчити напам’ять прозовий твір такого розміру. А тим більше –
учням, які, будучи суб’єктами пізнання, мають обов’язково знати зміст критеріїв,
та батькам – повноправним учасникам педагогічного процесу.
На мою думку, оскільки в навчальних програмах для середньої
загальноосвітньої школи чітко вказуються вимоги щодо знань, умінь і навичок
учнів на кінець навчального року, то чи не краще було б подати критерії у
вигляді універсального і лаконічного переліку характеристик вищого рівня
(єдиного для всіх членів педагогічного колективу), що став би для вчителя
орієнтиром зростання школяра як особистості на засадах його предмета?
Існування цього переліку полегшило б педагогічним працівникам
осмислення завдань, які сьогодні ставить перед ними держава, а відтак сприяло
формуванню в них творчої самостійності1
в організації навчально-виховного
процесу.
Спираючись на вимоги такого роду критеріїв, учитель історії, наприклад, у
процесі ознайомлення учнів з навчальним матеріалом, спонукатиме їх до власних
суджень про історичні події та пошуку причин, що передували їм; підводитиме
дітей до висновків щодо значення цих подій для розвитку суспільства;
залучатиме до колективного складання діаграм, таблиць чи схем тощо. А отже,
виставляючи оцінку за відповіді, враховуватиме не точність відтворення учнем
знань, а його здатність встановлювати причинно-наслідкові зв’язки в явищах
об’єктивної дійсності, уміння передбачати хід подій, виділяти в змісті
прочитаного параграфа головне, суттєве; здійснювати взаємо- і самооцінні
судження щодо діяльності на уроці.
Зрозумівши пріоритетність формування особистісних якостей учня,
аналогічно діятимуть і інші вчителі, унаслідок чого акценти педагогічних
колективів будуть зміщені на пошук таких форм організації діяльності учнів на
уроці, які б сприяли вирішенню освітніх цілей.
Якщо погодитися з думкою, що сучасний учитель не оцінює рівень знань,
умінь і навичок школяра, а діагностує результати навчальної діяльності (яка
сьогодні розцінюється як наслідок його співпраці з учнем), з метою коригування
перш за все власної педагогічної діяльності та діяльності вихованця, то для
моніторингу цієї співпраці достатньо дотримуватися трьох рівнів: «початковий» –
учень потребує корекції розвитку; «достатній» – розвивається за нормою та
«високий» (із зрозумілих причин використовується рідше) – випереджує в
розвитку.
1
Оскільки кожен крок педагога регламентується, то не зрозуміло в чому полягає його право
на "вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи", яке
забезпечує вчителю стаття 55 Закону України "Про освіту"? (Авт.)
Що стосується критеріїв оцінювання, то необхідність
взаємоузгодження їх з метою освіти, об’єктом оцінювання та
прогнозованими результатами навчальної діяльності учнів не підлягає
сумніву.

7. 7
Символічні позначення на зразок (відповідно): «-», «+» та «!», на мою
думку, будуть значно зрозуміліші всім учасникам педагогічного процесу, ніж
оцінка в балах за будь-якою шкалою, що сприятиме об’єднанню і спрямуванню
їхніх зусиль на виконання спільного завдання.
Підсумовуючи сказане, хочу продемонструвати наступність та
взаємозалежність між освітніми категоріями, про які йшла мова в статті, за
допомогою схеми, наведеної нижче.
Розвиток світового суспільства
(Див. матеріали преси, телебачення)
Мета світової освіти
(Див. матеріали Міжнародної
комісії ЮНЕСКО в справах освіти
ХХІ століття тощо)
Мета освіти в Україні
(Див. Конституцію України,
Національну доктрину розвитку
освіти, Закон України «Про освіту»
тощо)
Мета кожного навчального
предмета з тих освітніх галузей,
що вивчаються в даній ланці
(У загальноосвітній школі – див.
Державний стандарт загальної
середньої освіти, програми тощо)
Прогнозовані результати
(Див. Державний стандарт загальної
середньої освіти, програми,
критерії оцінювання навчальних
досягнень школярів тощо)
Засоби навчання
(Див. варіативні
підручники та посібники,
сучасні педагогічні і
комп’ютерні технології,
критерії оцінювання ЗУН
тощо)
Зміст предмета
(Див. Державний
стандарт загальної
середньої освіти,
програми,
підручники)
Мета кожної окремої ланки освіти
(Так, для загальної середньої – див.
Закон України «Про загальну
середню освіту», Концепцію
загальної середньої освіти (12-
річна школа), Державний стандарт
загальної середньої освіти тощо)

8. 8
Як видно зі схеми, зміст окреслених освітніх категорій розкривається в
певних державних документах. Отже, учитель має добре знати їх та постійно
керуватися ними в своїй роботі. Лише за умови глибокого розуміння ним цілей та
завдань освіти в Україні і, зокрема, загальної середньої, він стане активним
учасником процесу її модернізації. Це – аксіома.
Беручи до уваги сказане вище, можна зробити висновок, що вибір шкали
оцінювання є завданням другорядного значення. З цієї точки зору, спрямування
уваги освітян країни на вивчення модифікованих критеріїв, підпорядкованих
застарілому об’єкту, та вибір шкали оцінювання віддалило вчительські маси від
усвідомлення необхідності та суті якісних перетворень в освітній галузі країни.
Унаслідок цього, як показує досвід, частина вчителів недостатньо
усвідомлює:
а) мету освіти в Україні на сучасному етапі, тому продовжує за
традицією «озброювати учнів знаннями за допомогою арсеналу методів»;
б) що саме є об’єктом оцінювання, через те у своїй діяльності надає
перевагу формуванню в школярів здатності відтворювати вивчене;
в) якими мають бути кінцеві результати навчальної діяльності учнів
загальноосвітньої школи, а тому, та ще через неможливість запам’ятати зміст
існуючих критеріїв, оцінку в балах за новою шкалою визначає «на око»;
г) роль засобів у досягненні поставленої мети, тому не вміє аналізувати
зміст варіативних програм, навчальних підручників (посібників) для учнів та
методичних рекомендацій для педагогічних працівників, обирати серед них ті, що
сприяють реалізації завдань, поставлених державою перед загальноосвітньою
школою. Це призводить до хаотичного використання навчальної та методичної
літератури (часто неякісної), що останнім часом у все більшій кількості
з’являється на прилавках книжкових магазинів; безсистемного застосування
інтерактивних методів навчання (у данину моді), що зумовлює
калейдоскопічність інформації, яка пропонується учням на уроці, тощо.
Вважаю, що легко виправити дану ситуацію може проведення ряду заходів
на державному рівні. Зокрема, треба:
1. Повторно переглянути не лише зміст Державного стандарту загальної
середньої освіти в Україні, а й об’єкт і критерії оцінювання навчальних досягнень
школярів та внести в них відповідні корективи, спрямовані на реалізацію
освітніх цілей.
2. Організувати на засадах діагностики:
а) широкомасштабну роз’яснювальну роботу серед учасників педагогічного
процесу з акцентуванням їх уваги на меті та завданнях освіти в Україні, питаннях
наступності між ланками системи національної освіти;
б) вивчення педагогічними працівниками, учнями та їх батьками державних
та інструктивно-нормативних документів з питань освіти в Україні, зокрема,
таких як: Конституція України, Національна доктрина розвитку освіти,
Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, Закони
України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Концепція загальної
середньої освіти (12-річна школа), Державні стандарти загальної середньої освіти

9. 9
та Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої
освіти тощо, за умови узгодження їх з цілями освіти;
в) опрацювання учасниками педагогічного процесу змісту освітніх
категорій: гуманізація і гуманітаризація освіти; розвиток особистості, мотиви,
потреби, воля, самосвідомість, саморозвиток, самооцінка, самореалізація; якість
освіти, моніторинг якості освіти; засоби навчання, освітні технології тощо (у
тому числі й тих категорій, про які йшла мова вище);
3. Організувати повторне рецензування новостворених програм
загальноосвітньої школи з 1 до 11 класу, підручників і посібників на предмет
відповідності даних засобів меті освіти та вимогам відкоригованого (!)
Державного стандарту загальної середньої освіти в Україні і, у разі необхідності,
порекомендувати авторам внести до наступного видання відповідні корективи.
ВИМІРНИК ЗНАНЬ, СТИМУЛ ЧИ ЗАСІБ ГНОБЛЕННЯ?
Не можна посіяти одне, а зібрати інше.
З древньоіндійської байки
Погляди на оцінювання знань учнів занадто суперечливі, щоб найближчим
часом освітяни країни дійшли згоди: одні з них підтримують звичну 4-бальну,
інші – 12-бальну, ще інші – рейтингову систему вимірників та, нарешті, ті, хто
пропонує не оцінювати взагалі. Важко сказати, хто з них знаходиться ближче до
істини, але ясно одне – традиційні підходи до цього питання потребують
переосмислення та вдосконалення.
Однак, яким би не був обраний у результаті варіант, важливішою є сама
дискусія з цього приводу, оскільки вона дає можливість розглянути явище
оцінювання під різним кутом зору, а відтак визначити його місце в навчально-
виховному процесі та привести у відповідність до сучасного змісту освіти. Отже,
мова про те, чим для нас є оцінка? Вимірником знань школярів? Але чому тоді
так часто той, хто був відмінником у школі, стає двієчником у житті і навпаки?
Стимулом? До чого? Лякаючи двійкою з поведінки, ми змушуємо учнів тривалий
час сидіти мовчки, не рухаючись, і потім ще дивуємося: звідки у дітей
гіподинамія, відраза до навчання? Проголошуємо принципи гуманізму та
демократизму пріоритетними принципами вітчизняної освіти і, разом з тим, за
допомогою дієвого важеля – оцінки, позбавляємо школярів можливості вибору,
нав’язуючи їм власні погляди, знання. Називаємо учнів співавторами уроку, а
самі, заохочуючи п’ятіркою, домагаємося покірного виконання ними наших
вказівок. Голосуючи за творчість та ініціативу, надаємо перевагу репродуктивній
діяльності вихованців… (Яке лицемірство! А ще хочемо, щоб діти наслідували
нас.)

10. 10
Як показали результати соціологічних досліджень в окремих містах
України, переважну більшість людей, що знаходяться в стані близькому до
передінфарктного, складають учителі і… учні (!). Без сумніву, оцінка –
породження політики «озброєння школярів міцними знаннями» за допомогою
«арсеналу методів», – як потужний психогенний фактор, зіграла в цьому не
останню роль. Позитивна чи негативна, вона однаково здатна травмувати психіку
учня, а нерідко і його батьків.
Хто спокійно спостерігатиме за тим, як страждає син чи донька від
несправедливого судження вчителя? Кого не шокуватиме вирок: «ЗПР» або
«педагогічно занедбаний»? У кого не викличе подив, обурення (а можливо,
заздрість) стенд під назвою «Наша гордість» у вестибюлі школи? (До речі, якої
Ви думки про педколектив, предметом гордощів якого, судячи з кількості
фотокарток на стенді, є лише 10-12 осіб з усього учнівського колективу?) А що,
коли «гордість школи», хоч і відмінник, проте егоїст, заздрісник, донощик, тоді
як «педагогічно занедбаний» може бути колективістом, охочим до фізичної праці,
співчутливим? Що краще?
Тому, навчаючи, учитель має сприяти розвитку потенційних можливостей
дитини; формуванню в неї світоглядних уявлень про місце й роль людини в
Природі, про правила співжиття в суспільстві, колективі, сім’ї; відпрацюванню
вмінь спостерігати, порівнювати, робити висновки, узагальнення,
використовувати набуті знання в повсякденному житі та здобувати їх самостійно,
користуючись при цьому різними джерелами інформації, тощо. Це, у цілому, не
лише полегшить адаптацію дітей у суспільстві, а й підвищить їхній шанс на
виживання.
Так давайте і стимулювати до цього! А здійснюючи контроль, брати до
уваги не міцність знань, не вміння відтворювати в пам’яті вивчене, а вміння
дитини будувати ланцюжки міркувань, бачити взаємозалежності між певними
математичними, фізичними чи мовними явищами, арґументувати свою точку
зору, досліджувати, спостерігати, робити власні висновки тощо. А вже за
допомогою традиційної чи нетрадиційної оцінки – не має значення. Закон
України «Про освіту» забезпечує учителю право на творчість, що дозволяє йому
зробити вибір самостійно. Головне, щоб від цього не страждала дитяча психіка.
Невдячна то праця – міряти всіх однією міркою. Та й завдання освіти
інші: не виміряти рівень знань чи якість особистості, а навчити її
адаптуватися в суспільстві. Іншими словами – навчити «мистецтва жити».
Ні, оцінка не стимул і не вимірник знань, а засіб гноблення й
насильства в освіті.

11. 11
АЛГОРИТМ РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАДАЧІ З КІЛЬКОМА НЕВІДОМИМИ
Щоб бути філософом – треба виразно
бачити.
Мальбранш
Учні 4-го класу писали контрольну роботу з природознавства. Мишко знав
матеріал теми, але не зміг викласти свої думки на папері. Марія списала з
підручника, оскільки, як завжди, сумнівалася у своїх силах. Оля добре вивчила
домашнє завдання, однак, через повільний темп написання, змогла відповісти
лише на перше запитання. Василь любить деталізувати, тому встиг дати відповідь
лише на частину запитань. Світлана легко могла б відповісти на всі запитання, та
на перерві посварилася з сусідкою по парті і спересердя навіть зошит не відкрила.
Вадим дуже боїться розчарувати маму, а тому щоразу перед контрольною
роботою так хвилюється, що плутає все, що знає. (А знає багато.) Наплутав він і
цього разу. Денис погано засвоїв тему, але зумів списати у відмінниці Тетяни, яка
єдина з класу змогла виконати завдання повністю.
Такою є у м о в а задачі, розв’язання якої допоможе нам поглянути на
явище оцінювання результатів навчальної діяльності школярів під іншим кутом
зору та визначити роль 12-бальної шкали як складової даного процесу.
З а п и т а н я м и, на які з цією метою маємо знайти відповідь, будуть
наступні:
На скільки точно дозволить відобразити реальний стан знань учнів цього
класу використання вчителем 12-бальної шкали?
Чи правильно він спланує коригувальну роботу з учнями за результатами
даної письмової роботи?
Пропонуємо свій варіант р о з в ’ я з а н н я.
Як це зрозуміло з умови, відповіді учнів залежали від багатьох чинників.
Зокрема, від ставлення до них інших людей, здатності кожного учня
висловлюватися письмово, його настрою, вподобань, від типу нервової системи
та адекватності самооцінки, уміння знайти вихід у критичній ситуації, а також
наявності в школяра певної суми знань тощо. Якщо додати до цього
індивідуальні особливості вчителя, то стане зрозуміло, що його оцінка знань
учнів не може бути об’єктивною з суб’єктивних причин. Отже, в і д п о в і д ь на
перше запитання задачі однозначна: оцінка вчителем результатів контрольної
роботи учнів класу не відобразить реального стану їхніх знань, яку б шкалу
оцінювання він не застосував (!).
Якщо вчитель добре знає мету курсу природознавства в початковій школі, а
вона полягає у формуванні природознавчої компетентності учнів через
формування в них дослідницьких умінь і здатності спостерігати за об’єктами
та явищами живої і неживої природи; способів навчально-пізнавальної
діяльності, мисленнєвих дій та операцій шляхом аналізу, порівняння,
узагальнення й класифікації природних об’єктів; умінь розкривати причиново-
наслідкові зв’язки в природі; навичок самостійної роботи з інформацією;
сприяння засвоєнню учнями норм етичного, естетичного, морального ставлення

12. 12
до природи тощо [6, С. 186]; зміст Інструктивно-методичного листа МОН
України «Щодо контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкових
класів загальноосвітніх навчальних закладів», у якому сказано, що об’єктами
контролю в процесі навчання природознавства є складники предметної
природознавчої компетентності [4, C. 48], то метою даної контрольної роботи
буде не виміряти рівень знань учнів, а діагностика ціннісних орієнтацій,
природознавчої компетентності школярів, перевірка умінь творчо застосовувати
набуті природничі знання і способи діяльності в змінених ситуаціях з метою
коригування.
З огляду на це завдання та запитання самостійної роботи мали бути
сформульовані таким чином, щоб спонукали дітей до мислительних дій та
операцій шляхом аналізу, порівняння, узагальнення й класифікації природних
об’єктів; розкриття причиново-наслідкових зв’язків між предметами та явищами
природи; демонстрації дослідницьких умінь; творчого застосування вивченого;
здійснення самоконтролю виконаних дій тощо.
Міркуючи таким чином можемо дати в і д п о в і д ь і на друге запитання
задачі.
Оскільки завдання даної контрольної роботи були спрямовані на
відтворення теоретичного матеріалу (інакше як би змогла Марія списати
відповідь з підручника?), результати письмових робіт школярів не можуть
свідчити про засвоєння ними теми в обсязі вимог, передбачених у Державному
стандарті початкової загальної освіти та програмі з природознавства для 4 класу.
А напрямки коригувальної роботи з учнями, визначені вчителем за цими
результатами – не відповідатимуть дійсному стану їхніх знань.
Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок про недоцільність
використання вчителями загальноосвітніх шкіл бальної системи оцінювання (як
недоцільною є спроба виміряти будь-який об’єкт, що не має певної форми,
знаходиться в стані руху та постійної видозміни).
Разом з тим, хочеться загострити увагу на важливості для педагога
усвідомлення цілей викладання навчального предмета, знання змісту програм
вимог та індивідуальних особливостей учнів для реалізації вимог Державного
стандарту загальної середньої освіти.

13. 13
ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ШКОЛЯРІВ: ЯВИЩЕ І СУТНІСТЬ
Оцінки – це милиці кульгавої педагогіки.
Ш. Амонашвілі
Оцінки в людській діяльності відіграють
надзвичайно важливу орієнтаційно-
спонукальну роль. Спираючись на досвід
постфактуальних оцінок (тобто оцінок явищ,
подій та вчинків, що вже відбулися),
суспільний суб’єкт дістає змогу оцінювати
за аналогією наявні в нього можливості
наступного діяння і поведінки.
З філософського словника
Переосмислення мети та завдань освіти в Україні змінило погляди освітян
на визначення результатів навчальної діяльності школярів. Це призвело до
запровадження нової шкали оцінювання, побудованої за принципом урахування
особистих досягнень учнів у плані формування в них визначених
компетентностей. Однак заміна кількісного показника та розробка інших
критеріїв навряд чи стали поштовхом до кардинальних змін у системі
оцінювання, оскільки видима спроба змінити зміст і форму, є всього лиш
модифікацією попереднього варіанту.
Як і раніше, оцінна діяльність залишилася прерогативою вчителя. І хоч
тепер він має оцінювати роботу учня, а не його особистість [4, С. 6], уже саме
існування низьких і високих балів суперечить поставленій меті. У будь-якому
випадку найменшу кількість балів отримуватимуть одні й ті ж учні класу. Як
правило, ними будуть діти, що відстають у розвитку, мають певні фізичні вади,
сором’язливі тощо. Низька успішність у навчанні визначатиме ставлення
класного колективу до них як до меншовартісних; породжуватиме в цих дітей
відчуття власної недосконалості, страх перед кількісним показником, неприязнь
до вчителя. Це призводитиме до виникнення в згаданої частини школярів стресів,
комплексу неповноцінності, відрази до навчання, що стане причиною руйнації
їхнього психічного здоров’я та появи «важких підлітків».
Крім того, оцінка в балах та вмотивоване оцінне судження вчителя
націлюватимуть усіх учнів класу на отримання вищих показників як на головний
результат навчання, викликатимуть у них бажання заслужити прихильність
педагога. А це створюватиме передумови для постійної орієнтації вихованців на
авторитет, тим самим стримуючи в школярів формування активної життєвої
позиції та стимулюючи схильність до конформізму.

14. 14
Що стосується нових критеріїв оцінювання, то якими б досконалими та
об’ємними вони не були, сприйняття й осмислення їх учасниками педагогічного
процесу буде суб’єктивним. А це означає, що на визначення показника досягнень
школяра впливатимуть здатність педагога запам’ятати зміст критеріїв, його
уявлення про достатність цих досягнень для даної дитини, рівень знань самого
вчителя, його вимогливість, особисті симпатії до учня, почуття гумору, настрій,
темперамент тощо. Ну і, звичайно ж, уміння самого школяра продемонструвати
ці досягнення, яке, в свою чергу, залежатиме від його індивідуальних
особливостей.
З іншого боку, оцінки в людській діяльності відіграють надзвичайно
важливу орієнтаційно-спонукальну роль. Саме оцінювання явищ і подій, що
відбулися, дає соціальному суб’єктові можливість координувати та коригувати
наступні дії і поведінку. Одночасно, як суспільна істота, людина не може не
зважати на думку оточуючих, а особливо тих, хто є для неї авторитетом. Зокрема
для школярів таким авторитетом, як правило, є вчитель (Згадайте слова власного
сина чи доньки: «А Оксана Валентинівна, тату, сказала зробити так!…»). Тому
значення для кожного з них оцінних суджень педагога про їхню поведінку й
навчальну діяльність важко переоцінити. А це вже є вагомим аргументом «ЗА» на
користь педагогічної оцінки.
Сказане вище дозволяє виявити загострення суперечливостей явища
контролю та оцінювання, що є свідченням необхідності його якісного
перетворення.
За законами діалектики розв’язання суперечливості передбачає
заперечення старого новим за умови збереження позитивного змісту
старої якості (спадкоємність є характерною рисою процесу розвитку
явища).
Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок: залишаючи за
собою право оцінювати навчальні досягнення учнів, ми, тим самим,
залишаємося на позиціях авторитарної педагогіки, що суперечить
принципам гуманізму та демократизму, на засадах яких ґрунтується
освіта в Україні сьогодні.
Отже, природна неповторність кожної людини сама по собі
заперечує можливість існування є д и н и х критеріїв та о б’є к т и в н о ї
оцінки. Таким чином, ставлячи собі за мету оцінити рівень досягнень учнів,
ми свідомо віддаємо себе в полон ілюзій. А якщо взяти до уваги той факт,
що поняття к і л ь к і с т ь і я к і с т ь не тотожні, сумнівною є сама
бальна система як така.

15. 15
Оскільки мета освіти сьогодні полягає в тому, щоб виховати особистість і
навчити її мистецтва жити (до цього нас спонукає демографічна ситуація в нашій
країні), змістове значення оцінки, як компонента навчальної діяльності, має
відповідно змінитися. Адже виховання особистості в першу чергу передбачає
високий розвиток її самосвідомості, що виражається в самопізнанні, самоаналізі,
самокритичності та, зокрема самооцінці, і виступає внутрішнім регулятором
цілеспрямованої діяльності індивіда. З цієї точки зору важливою є не стільки
оцінка сторонньої людини (нехай навіть ідеально об’єктивного вчителя), скільки
самооцінка учня.
Вагомим аргументом на користь самооцінки також виступає той факт, що
людині, як частині Природи, властиві саморух і саморозвиток. Тому сьогодні,
замість нав’язувати учневі свою думку про нього, учитель має стимулювати його
до здійснення с а м о о ц і н н и х суджень.
За таких умов о б ‘ є к т о м оцінювання має стати, як свого часу
пропонував Ш. Амонашвілі, ставлення учня до процесу учіння, його власні думки
й судження ну і, звичайно ж, практичні вміння й навички.
Відповідно розширяться ф у н к ц і ї оцінювання. Крім визначених, додамо
функції самонавчання, самоконтролю, самодіагностики, самокорекції та
самовиховання.
Іншими стануть п р о в і д н і п р и н ц и п и. На мою думку, перевагу
варто надати таким із них як:
– принцип спрямованості на всебічний і гармонійний розвиток
особистості;
– принцип оптимального поєднання різних форм та засобів оцінювання;
– принцип поступового переходу від оцінних суджень учителя до взаємо- і
самооцінки;
– принцип самокритичного ставлення до результатів власних досягнень;
– принцип усвідомлення необхідності саморозвитку та самовдосконалення.
Що стосується в и д і в о ц і н ю в а н н я, то вони мають бути
найрізноманітніші: поточне, періодичне, тематичне, семестрове, річне, державна
підсумкова атестація [4, С. 3; 10, С. 488], попереднє (навчальне), повторне,
підсумкове, проміжне тощо та проводитись у будь-якій формі. Це сприятиме
активізації навчальної діяльності школярів.
Вибір з а с о б і в о ц і н ю в а н н я має бути спрямованим у бік
формування в учнів потреби та вміння аналізувати й оцінювати поведінку і
діяльність оточуючих з метою перенесення цих умінь на себе, що сприятиме
розвитку самосвідомості школярів, а відтак перетворенню їх на суб’єктів
пізнання. Тому поруч з оцінними судженнями педагога варто пропонувати
вихованцям:
а) здійснити взаємо(само)оцінку;
б) виступити в ролі «чорного» чи «білого» критика поведінки або вчинку
однокласника (власних дій);
в) систематично поповнювати папку особистих досягнень (так зване
портфоліо);
г) відповісти на запитання анкети (тесту) тощо.

16. 16
Відповідно до всього сказаного вище, п і д ч а с в и в ч е н н я
р е з у л ь т а т і в н а в ч а л ь н о ї д і я л ь н о с т і у ч н і в до уваги слід
брати:
ставлення учня до процесу учіння (мотиви, активність, наполегливість,
старанність, охайність, самодисциплінованість, відповідальність школяра, його
потяг до самоосвіти);
власні думки і судження школяра (уміння чітко, лаконічно та
аргументовано висловлювати власні думки, толерантно ставитися до думок
інших людей; спокійно сприймати критичні зауваження на свою адресу, а також
самому критично ставитися до себе, оточуючих, до почутого чи побаченого;
знання та дотримання норм етики спілкування; здатність будувати ланцюжки
міркувань тощо);
практичні уміння й навички (уміння спостерігати, порівнювати, робити
висновки, узагальнення, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки та
передбачати; організовувати робоче місце, планувати свої дії, здійснювати
самоконтроль, самоаналіз та самооцінку навчальної діяльності; працювати в
групі, парі чи самостійно, дотримуючись інструкції; творчо застосовувати
набуті знання на практиці, уміти здобувати їх з різних джерел; швидко
орієнтуватися в будь-яких обставинах та приймати самостійні рішення тощо).
Лаконічний виклад змісту пропонованих критеріїв полегшить процес
осмислення та запам’ятання їх учителями й учнями, що сприятиме підвищенню
якості навчально-виховного процесу. Замість оцінки в балах можна
використовувати позначення «+» (нормальний рівень) та «–» (потребує корекції).
Результатом цілеспрямованої діяльності вчителів на формування в учнів
саме таких якостей і вмінь стане здатність їхніх виконавців до виживання.
РОЛЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОЦІНКИ
У ФОРМУВАННІ КОНТРОЛЬНО-ОЦІННИХ УМІНЬ
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Розставляючи акценти в оцінці успіхів і
невдач учнів, учитель повинен дбати про
домінування позитивних переживань,
пов’язаних із засвоєнням знань.
З листа МОНУ від 28.01.2014 № 1/9-74
У програмах для початкової школи сказано, що «успішність навчальної
діяльності учнів великою мірою визначається рівнем оволодіння ними
загальнонавчальними вміннями і навичками, одними з яких є контрольно-оцінні
(засвоєння учнями способів перевірки та самоперевірки, оцінювання здобутих
результатів)» [6, С. 6]. Уже на кінець першого року навчання учні мають
навчитися «…знаходити фактичну помилку під час зіставлення результатів
власної роботи зі зразком і орієнтирами вчителя; оцінювати свою діяльність за

17. 17
орієнтирами, поданими вчителем (правильно, красиво, що саме; якщо
помилився, то в чому, що треба змінити, чого уникати в наступній роботі та ін.)»
[6, С. 7]. А до закінчення початкової школи діти мають оволодіти навіть такими
навичками як: здатність «оцінювати якість своєї навчальної роботи; здійснювати
взаємоперевірку; контролювати послідовність роботи за самостійно складеним
планом; …висловлювати оцінні судження» [6, С. 9].
У формуванні цих умінь в учнів початкових класів значну роль відіграє
педагогічна оцінка вчителя. Завдяки їй вони запам’ятовують на що звертає увагу
педагог, що він схвалює, а що засуджує. Таким чином вербальні судження
вчителя сприяють усвідомленню школярами змісту критеріїв оцінювання.
Почуті від нього фрази на зразок: «За що я люблю Василька, так це за те,
що він такий уважний!», «Діти, зверніть увагу, Світланка завжди висловлює
лише власну думку!», «Люблю охайних (ввічливих, допитливих, веселих,
чуйних…) дітей!», «Як гарно читає Петрик: чітко, виразно, не плутає літер! Це
означає, що він добре розуміє те, що читає.», «Миколка в нас справжній
математик!» та ін. спонукають учня замислитись:
– А я – такий уважний, як Василько?
– Чи висловлюю власну думку?
– Чи ввічливий я, чи допитливий?
За таких умов, властиве молодшим школярам бажання бути хорошим в
очах учителя стає потужною мотивацією до їх самовдосконалення. Адже
слухаючи подібні зауваження педагога малюки прагнутимуть бути такими ж
уважними, як Василько; висловлювати тільки власну думку, як Світланка; бути
охайними, чуйними, допитливими як ті, кого хвалить учитель. Почуття
задоволення наслідками зробленого власноруч сприяє усвідомленню учнем
необхідності старанного виконання завдання та формуванню в нього звички
робити це постійно.
У процесі формування контрольно-оцінних умінь важливо також
акцентувати увагу молодших школярів на тому, чи вміють вони міркувати,
спостерігати, порівнювати, співставляти; чи чітко, чи лаконічно висловлюють
свою думку; чи вміють запам’ятовувати і відтворювати навчальний матеріал,
застосовувати його на практиці; чи толерантні в стосунках з однокласниками; чи
охайні, дисципліновані, чи уважні тощо. Реалізації цієї мети сприяє оцінювання
вчителем навчальних досягнень молодших школярів на засадах використання
карток типу:
Параметри оцінювання (1 варіант):
Активність 0–2 бали
Компетентність 0–2 бали
Уміння застосовувати набуті знання 0–2 бали
Творчість 0–2 бали
Лаконічність висловлювань 0–2 бали
Уміння співпрацювати в групі (парі) 0–2 бали

18. 18
Параметри оцінювання (2 варіант):
Уміння працювати самостійно, дотримуючись інструкції 0–2 бали
Відповідність написання літер прийнятому зразку 0–2 бали
Паралельність написання літер 0–2 бали
Правильне використання з’єднань між літерами в слові 0–2 бали
Охайність записів 0–2 бали
Уміння співпрацювати в групі (парі) 0–2 бали
Варто зазначити, що розвиток самооцінних умінь в учнів 1-4 класів
необхідно здійснювати на засадах формування в них взаємооцінних суджень,
оскільки набуття колективного досвіду оцінювання навчальних дій
однокласників сприятиме перенесенню цього досвіду кожним із них на себе.
Зокрема, дуже важливо при цьому вчити молодших школярів радитись між
собою, толерантно давати один одному поради. З цією метою можна
запропонувати дітям перелік сталих словосполучень, які вони мають вживати в
розмовному мовленні під час здійснення взаємоконтролю. Наприклад:
- Дозволь дати тобі пораду…
- Я б тобі порадила…
Добре роблять ті вчителі, які в процесі організації взаємооцінної діяльності
школярів вже з 1 класу залучають їх до обговорення причин типових помилок та
пошуку засобів їх усунення, не загострюючи при цьому уваги на особистості
учня, який дані помилки допустив [4, С. 6].
Якщо вчитель систематично спонукатиме вихованців до роздумів типу:
У чому причина моїх труднощів у навчанні?
У який спосіб я можу їх позбутися?
Чи є інші способи подолання моїх труднощів?
На скільки ефективним є обраний мною спосіб подолання труднощів у
навчанні?
та ін., то це стане їхньою життєвою потребою.
У народі кажуть: «Крапля камінь точить». Тож якби щодня, щоуроку,
починаючи з 1 класу, вчителі проводили зі школярами аналогічну роботу, то
яким би високим був рівень взаємо- і самооцінки випускників школи, а відтак
рівень їхньої самосвідомості та здатності до самовдосконалення!
Зміщення педагогом акценту з особистості учня на аналіз причин
виявленої в нього тієї чи іншої помилки сприятиме створенню в класному
колективі доброзичливого мікроклімату; формуванню у школярів звички
помічати причинно-наслідкові зв’язки між явищами дійсності; усвідомленню
ними необхідності аналізувати і коригувати дії однолітків та власні.

19. 19
ФОРМУВАННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ САМООЦІННИХ
СУДЖЕНЬ ЗА ДОПОМОГОЮ ДІАГРАМ
У процесі контролю доцільно формувати
вміння взаємо- і самоконтролю (взаємо- і
самоперевірки, взаємо- і самооцінювання), взаємо- і
самокоригування, що є одним із найважливіших
завдань, а також розвивати рефлексивні уміння,
тобто здатність обмірковувати дії, критично
оцінювати їх і свідомо ставитися до навчання.
(З листа МОНУ від 28.01.2014 № 1/9-74)
Одним із найважливіших завдань початкової ланки є формування у
школярів умінь здійснювати адекватні самооцінні судження, що сприяє розвитку
їхньої розумової рефлексії, тобто здатності обміркувати свої дії, критично
оцінювати їх, свідомо ставитися до учіння. Цій меті слугуватиме побудова
учнями початкових класів діаграм власних навчальних досягнень на зразок
наведеної нижче (рис. 1).
Дана діаграма будується за наслідками фронтальної перевірки
(взаємоперевірки, презентації) кожного виду самостійної роботи школярів
протягом уроку з певного навчального предмета. З цією метою учень щоразу
Понеділок Дні тижня (07-11.04.2014 р.)
Завдання
- завдання виконано відмінно
- у завданні є помилки
- завдання виконано неправильно або
невиконано
Рис. 1. Результати навчальної діяльності Іванової Світлани
на уроці математики в понеділок

20. 20
розфарбовує відповідну порядковому номеру завдання клітину олівцем
потрібного кольору:
а) зеленого – якщо завдання виконано відмінно;
б) жовтого – у разі наявності в ньому помилок;
в) червоного (сигнал тривоги) – якщо завдання виконано неправильно або
невиконано (Як варіант, клітину, що відповідає номеру невиконаного завдання,
можна не розфарбовувати).
У такий спосіб можна навчити дитину бачити успіхи та прогалини у своїх
знаннях; спонукати її до пошуку причин, що завадили успішному виконанню
певного завдання, та способів їх усунення. Наприклад, якщо запропоновані
вчителем вирази учень обчислив так:
65+15-32 = 48 114-56:8 = 7 (ост. 2)
97-28+54 = 123 23+8·5 = 155
то можна зробити висновок, що обчислювати він уміє, але у процесі обчислень не
дотримується порядку виконання дій. Отже, щоб запобігти появі подібних
помилок у подальшому, педагог має запропонувати дитині повторити правило
про порядок дій у виразах.
Якщо ж відповіді школяра були такими:
65+ 15 – 32 = 48 114-56:8 = 108
97-28+54 = 123 23+ 8·5 = 58
то це є свідченням незнання учнем таблиці множення на 5, 7 і 8. У цьому випадку
вихід один – повторити таблицю множення.
Причиною випадку, коли жоден з прикладів не був розв’язаний, може бути
незнання дитиною прийомів додавання і віднімання двоцифрових чисел з
переходом через десяток. Виправлення даної помилки варто розпочати з
повторення складу числа 10, а вже потім перейти до застосування прийомів
додавання і віднімання.
На перших порах учитель має допомагати в пошуку причин допущених
помилок кожному окремому вихованцеві з метою навчити його робити це
самостійно, звертаючись, у разі потреби, за допомогою до однокласників чи
членів сім’ї (Пошук причин, що завадили успішному виконанню самостійної
роботи, є чудовим різновидом домашнього завдання).
Іншим варіантом поурочної діаграми навчальних досягнень школяра може
бути подана на рис. 2. Ця діаграма дає можливість учневі чітко побачити, що
йому вдалося краще, що гірше, що не вдалося взагалі. А підсумувавши бали, він
зможе самостійно оцінити свою діяльність на даному уроці.

21. 21
Подібні діаграми сприяють усвідомленню молодшими школярами
змістового значення оцінки.
За допомогою діаграм, наведених нижче (рис. 3, 4), школяр зможе оцінити
рівень власних досягнень відносно себе самого за тиждень (місяць) та зробити
відповідні висновки.
Завдання
- 2 бали
- 1 бал
- 0 балів
Прогалини в знаннях Успіхи в навчанні
Завдання
П В С Ч П Дні тижня (07-11.04.2014 р.)
Рис. 3. Результати навчальної діяльності Світлани Іванової
на уроках математики протягом 07-11квітня
Рис. 2. Результати навчальної діяльності Медведенка Сергія
на уроці української мови

22. 22
12
11
10
9
8
7
6
5
4
3
2
1
0
Особливістю цих діаграм є те, що першу з них (рис. 3) учень веде щодня за
результатами взаємо- та самоконтролю виконаних на уроці завдань, незалежно
від того, опитував його вчитель чи ні. Метою школяра є відшукати у власних
знаннях прогалини, що заважають йому рухатися вперед у навчанні, та знайти
способи їх усунення.
У наведеному прикладі пошук цих прогалин варто розпочати з пошуку
спільних причин, які завадили виконанню більшості завдань на уроках
математики протягом тижня. Ними можуть бути:
– незнання таблиці множення, що призводить до помилок в обчисленнях;
– нерозуміння взаємозалежностей між компонентами дій, що заважає
формуванню у дитини навички знаходження невідомих компонентів;
– невміння будувати ланцюжки міркувань, аналізувати задачу, а відтак
нездатність розв’язати її та багато інших причин, виявлення і усунення яких
дасть учневі можливість коригувати свої знання.
Що стосується наступної діаграми (рис. 4), то її побудову школяр
розпочинає і продовжує здійснювати на тих уроках, коли його опитували. Це дає
учневі можливість прослідкувати чи є його досягнення стабільними; визначити
рівень власної підготовки до тематичного оцінювання; прослідкувати, виконання
яких завдань сприяло отриманню вищих (нижчих) балів та зробити відповідні
висновки.
Рис. 4. Навчальні досягнення Світлани Іванової з читання за січень
П В С Ч П П В С Ч П П В С Ч П П В С Ч П (місяць, рік)
Бали

23. 23
Оцінити ж свій рівень знань по відношенню до інших учнів класу
допоможе завдання: нанести, з метою порівняння, на діаграму власних досягнень
з будь-якого навчального предмета показники досягнень кількох однокласників
(друзів). Подібне завдання одночасно спонукатиме дітей до змагань, сприятиме
формуванню в них взаємооцінних суджень. Прикладом такої діаграми може бути
зображена нижче (рис. 5):
12
11
10
9
8
7
6
5
4
3
2
1
0
П В С Ч П П В С Ч П П В С Ч П П В С Ч П ________________
(місяць, рік)
Оскільки склад групи (формується з урахуванням побажань учнів)
школярів, навчальні досягнення яких порівнюються, не є постійним, бажано було
б картку із зображенням системи координат помістити у файл чи заламінувати.
Тоді нанесені на неї фломастером або капілярною ручкою позначення легко
стиратимуться гумкою, що дасть можливість багаторазового використання
картки та економії часу учня, затраченого на виконання пропонованого завдання.
(Варто зауважити, що побудова подібних діаграм взагалі відзначається
економією часу. Для цього треба, щоб учитель завчасно підготував необхідну
кількість бланків карток).
Креслення такого роду діаграм може бути запропоновано учням як
різновид домашнього завдання. Це дозволить учителеві залучити до участі в
обговоренні навчальних досягнень школярів членів їхніх родин, що сприятиме
зростанню у дітей мотивації учіння, відповідального ставлення до навчальної
діяльності.
Рис. 5. Порівняння навчальних досягнень
С.Іванової, К.Павлової, М.Ібрагімова з читання за квітень
Бали
Іванова С.
Павлова К.
Ібрагімов М.

24. 24
Демонстрація за допомогою пропонованих та інших діаграм навчальних
досягнень молодшим школярам, віковою особливістю яких є конкретно-образне
мислення, матеріалізує абстрактні для них поняття: оцінка, бал, прогалини в
знаннях, навчальні досягнення тощо, тим самим сприяючи зростанню свідомого
ставлення дітей до власних успіхів у навчанні.
Для зручності користування кожна з діаграм виконується на окремому
аркуші з друкованою основою, вкладається у файл, відведений на конкретний
навчальний предмет, та зберігається в портфоліо учня. Зібрані матеріали вчитель
може використати під час проведення батьківських зборів, влаштувавши галерею
діаграм. Це дасть можливість батькам зробити висновки про успіхи власної
дитини на фоні решти учнів класу та відносно неї самої.
Примітка. Діаграми, представлені на рисунках 3 і 4, зручно
використовувати в основній та старшій школі. Зокрема, якщо щоразу після
закінчення уроку в клітині над останнім завданням учень вкаже номери
параграфів чи сторінок, які були опрацьовані на занятті з даного предмета, то під
час підготовки до тематичного оцінювання йому буде чітко видно: повторенню
навчального матеріалу з яких тем варто приділити найбільше уваги.
Так, наприклад, аналіз діаграми на рис. 6 показує, що Ірина має добре
повторити параграфи 16-18.
Систематичне креслення подібних діаграм з кожного навчального
предмета дасть учням можливість робити адекватні висновки щодо своїх
успіхів у навчанні, які з певних причин є нестабільними; спонукатиме їх до
пошуку цих причин та засобів їх усунення; дозволить передбачати і, за
бажанням, коригувати тематичні та семестрові оцінки.
Рис. 6. Результати навчальної діяльності Петрової Ірини
на уроках історії протягом 07-11.04.2014 р.
§14 §15 §16 §17 §18
Завдання
П В С Ч П Дні тижня 07-11.04.2014 р.

25. 25
ЗАСОБИ 2
ФОРМУВАННЯ У СТАРШОКЛАСНИКІВ
САМООЦІННИХ СУДЖЕНЬ
Нормальний розвиток самосвідомості і її
центрального структурного елементу –
с а м о о ц і н к и – базується на об’єктивних
даних та аналізі людиною результатів своєї
діяльності, вчинків і взаємин з іншими
людьми.
З філософського словника
Будучи переконаним, що застосування кількісного показника з метою
оцінювання результатів навчальної діяльності школярів з суб’єктивних та
об’єктивних причин є недоцільним, автор вважає, що вчитель не повинен оцінювати
учнів, оскільки це призводить до навішування на дітей ярликів типу: «ледащо»,
«двієчник», «відмінник» і тим самим негативно впливає на мікроклімат у класному
колективі. Завдання педагога на його думку полягає в діагностуванні практичних
умінь і навичок дітей з метою планування коригувальної роботи з ними. Саме тому
він пропонує альтернативні засоби цієї діагностики, спрямовані на розвиток с а м о
с в і д о м о с т і школярів.
Одним із таких засобів є застосування педагогом різних видів тестів.
Наприклад:
Тест № 1
Варіант 1
Я вмію самостійно виконувати завдання вчителя (познач обраний варіант
відповіді знаком «+» чи «–»):
а) так;
б) ні;
в) не завжди;
г) не задумувався над цим.
Варіант 2
Я активно працюю на уроках:
а) завжди;
б) інколи;
в) лише тоді, коли знаю навчальний матеріал;
г) коли хочу отримати схвалення вчителя.
Варіант 3
Готуючи домашнє завдання я:
а) користуюсь підручником та додатковими джерелами інформації;
б) тільки підручником;
в) звертаюсь за допомогою до членів сім’ї.
2
Засоби – сукупність предметів, ідей, явищ та способів дій, які є неодмінною умовою реалізації цілі. Засоби, які не
становлять діалектичної єдності з ціллю, спотворюють її в процесі реалізації. (З філософського словника)

26. 26
Тест № 2
Варіант 1
Чи звертаєш ти увагу на те, як працюють на уроці твої товариші
(однокласники)?
а) так;
б) ні;
в) інколи;.
г) ніколи над цим не задумувався.
Варіант 2
Чи допомагаєш ти своїм товаришам (однокласникам) навчатися краще?
а) так, завжди;
б) ні, ніколи;
в) інколи;
г) тільки тоді, коли мене про це попросять;
д) за дорученням вчителя.
Тест № 3
Вибери істинне для тебе твердження:
а) Я легко можу висловити власну думку.
б) Мені завжди бракує слів, коли я хочу висловити свою думку.
в) Я комплексую, а тому мені важко висловлювати власні думки в
присутності інших.
г) Я впевнено висловлюю власну думку іншим за умови, що спираюся на
вагомі аргументи.
Тест №4
Що важливіше для тебе:
а) сам процес пізнання?
б) позитивна оцінка вчителя?
в) можливість самореалізуватися (випробувати власні сили)?
г) набуття практичних умінь?
Обираючи варіант відповіді, учень задумається: «Чи вмію я працювати
самостійно? Чи активний? Чи допомагаю товаришам?…». Однак потрібен час,
щоб відповіді дітей стали щирими та відвертими, а самостійний аналіз власних
дій – потребою. Тому подібні тести потрібно вводити поступово та періодично
повертатися до них. Це сприятиме глибокому осмисленню їх учнями, що в
кінцевому результаті дозволить виробити в них звичку давати свідомі та
виважені відповіді.
Під час складання тестів для молодших школярів не варто уникати
загальноприйнятих визначень типу аргументи, власні погляди, джерела
інформації тощо, адже сензитивний період у розвитку дітей сприяє активному
засвоєнню ними лексики. Це також прискорить процес оволодіння учнями
літературним мовленням.

27. 27
НаслідкиПричина Виcновки
Я
Інші
(товариші,
сусід по парті,
одноліток)
Мої
досяг- недоліки
нення
Шляхи
корекції
Не Шляхи
знаю корекції
(не знань
вмію) (умінь)
Формувати в дітей уміння критично оцінювати себе, здійснювати
самоаналіз власних досягнень, прослідковувати причинно-наслідкові зв’язки в
явищах дійсності та будувати ланцюжки міркувань допоможе також
використання вчителем діаграм на зразок:
а) б) в)
та таблиць чи схем типу:
а) б)
Знаю Де зможу
застосувати?
Не знаю Як зможу
дізнатися?
в) г)
Успіхи в
навчанні
Що сприяло
досягненню позитивних
результатів?
Недоліки в
навчанні
Що заважає
підвищенню рівня
досягнень?
д)
Зміст тестів обов’язково має включати в себе питання, що
спонукатимуть школярів до визначення власного ставлення до процесу учіння,
висловлювання власних суджень, виявлення в себе практичних умінь і навичок
з основних груп компетентностей, оволодіння якими є першочерговою
потребою сучасного життя.

28. 28
Передбачувані
наслідки
Причини
прогалин у
знаннях з даного
предмета
Висновки
е)
Наприклад, варіант міркування учня за останньою схемою:
– Однією з причин прогалин у моїх знаннях з біології є невміння
організувати вільний від занять час. Я маю скласти розпорядок дня та
дотримуватись його, оскільки щоденні заняття сприятимуть отриманню
системних знань, дозволять уникнути прогалин у них. Суттєвою причиною також
є пропуски мною занять через хвороби. Мені час зайнятися загартуванням свого
організму. Якщо я перестану хворіти, то зможу систематично відвідувати школу,
а відтак матиму можливість слухати пояснення вчителя, запитувати його в разі
неусвідомлення почутого, що в подальшому сприятиме якісному засвоєнню
мною навчального матеріалу тощо.
Крім усього, застосування діаграм, таблиць та схем сприятиме розвитку
зв’язного мовлення, що на сьогодні є надзвичайно проблематичним.
Цій же меті служитиме вправляння учнів у написанні коротких творів-
міркувань на одну з наведених нижче тем:
– Що думають про мене мої батьки (брат, сестра, друзі, вчитель)?
– Якої думки про себе (свої можливості) я сам(а)?
– Мої досягнення в галузі «Математика» («Мова», «Література») за дану
чверть (певний період)?
А також виконання ними завдань типу «Закінчи речення», наприклад:
– Щоб навчатися краще, мені необхідно: …
– Розвинути зорову (слухову, механічну) пам’ять мені допоможуть вправи
типу: …
– Мені необхідно розвинути в себе такі якості: … Це можна зробити в
такий спосіб …
– Набуті на уроках математики знання я зможу застосувати …
– Якщо я знатиму …, то зможу … Тощо.
Накопичення в так званих «Папках індивідуальних досягнень школярів»
(портфоліо) такого роду тестів, таблиць, творів-міркувань чи інших робіт
(диктантів, контрольних робіт, творів, малюнків) дозволить учням здійснювати
підсумкову самооцінку навчальної діяльності за певні проміжки часу та
визначати напрямки необхідної корекції знань, а також спостерігати за рухом
«кривої» особистих досягнень.
Крім перелічених засобів, формуванню самооцінних суджень школярів
сприятиме взаємооцінка ними навчальних досягнень однокласників у формі
виступів «чорного» і «білого» критиків, або ж словесного судження (за змістом
портфоліо) товариша, на основі використання діаграм, таблиць чи схем,
наприклад,