прощавай, четвертий клас!

1. Виходить Вчитель і Принцеса.
Принцеса. Пам’ятаєте, Віро Іванівно, як я ось тут, на цьому
самому місці говорила Вам, що не хочу вчитися, що мені не
потрібна грамота, не потрібні книжки. І здається, що це було зовсім
недавно, тільки вчора. Як мені сподобалося у школі! Скільки
цікавого я довідалась! А які були цікаві уроки!
Так, знання – це велика сила,
Бо всім відомо, що без школи,
Без знань, що маєш там набуть,
Не станеш у житті ніколи
Тим, ким в дитинстві мрієш стать!
Вчитель. Яка я щаслива, що ви, ваше високосте, нарешті
зрозуміли, що потрібно змалку кохатись в освіті, змалку
розширювати ум, бо доведеться у світі всяких назнатися дум.
В сьогодні з гордістю я хочу запросити на свято прощання з
початковою школою всіх своїх 17 учнів.
Заходьте до залу
Прошу ласкаво
Гостей тут зібралось
На свято чимало.
І музика гучно
Заграє для вас
Вітайте, стрічайте
Іде мій четвертий клас.
(Під музику вальса заходять діти. Назвати прізвища та ім’я
дітей. Виконують вальс.)
Ведучі.
Хл. Доброго вам дня, дорогі наші батьки, вчителі та шановні наші
гості.
Дв. Ми всі раді вас вітати у нашому затишному залі.
Хл. Сьогодні у нас найрадісніший і найсумніший день.
Найрадісніший – бо ми дорослішаємо, мріємо навчатися далі,
працювати творити і жити.
Дв. а найсумніший – бо ми прощаємося з нашим затишним
куточком, в якому ми раділи і сумували, плакали і сміялися всі 4

2. роки, прощаємося з нашою першою вчителькою, яка віддала нам
всю свою любов і ласку.
Хл. Але, Карино, сьогодні свято і давайте, дорогі наші гості не
сумувати, а проведемо ці 4 роки нашого навчання так, щоб
залишилися вони в пам’яті.
Дв. А зараз давайте всі разом заспіваємо, чому ми навчаємося у
школі.
Пісня «Вчать у школі.» (Діти сідають).
Вчитель. Ну, прокидайтеся, діти:
Ранок – до книжки пора!
Сонечко встигло залити
Все посереду двора!
Швидше вдягайтесь до школи!
Краще прогаєте дні, -
Пізно вертати, - ніколи
Їх не повернете, ні!
(Виходять на сцену 4 хлопчики-пустуни).
1-хл. Як мені вже надоїло,
І язик ваш не болить?
І кому яке з вас діло,
Як я долі буду жить.
І кричать на всі застави:
«Добивайтеся! Летіть!»
Я не встану більше з лавки,
Буду їсти калачі.
Хай летять куди хто хоче,
І хоч повзають, як рак.
А Стецько б поспав охоче,
Бо Стецько вам не дурак.
2-хл. Табель вже мені вручили
І освіта в мене є,
Досить, вже мене навчили,
Знаю я тепер своє.
Розум, щоб не розтрусити,
Сяду нишком на печі,
Буду спати, буду пити,
Буду їсти калачі.
В мене все ж таки освіта,
Початкова хоч та є.
Хочу я побачить світа,
А у батька гроші є.
3-хл. «Математику, природу

3. Треба знати», - хтось верзе…
Мене батько й на машині
По базару довезе.
Ну, а там з усього світу
І для тіла, й для душі.
Нащо вам, дурним освіта?
Нащо голови сушить?
Як то добре, що вже школу,
Нарешті скінчили в строк.
Батько вже мене ніколи
Не вестиме на урок,
І не буде бити мати,
Що не хочу я читать,
Буду я спокійно жити,
До обіду буду спать.
4-хл. О, можливо, кличуть їсти,
Ми вже знову зголодніли,
Біжимо, скоріш до столу б сісти,
От би вже ми попоїли.
(Підстрибуючи, вибігають).
Принцеса. Ці хлопчаки чимось нагадали мене, як я не хотіла
вчитися.
Вчитель. Але, ви, ваше високосте, зрозуміли свою помилку, чим я
дуже задоволена.
Принцеса. Віро Іванівно, ми зовсім забули! Сьогодні у наших
друзів – четвертокласників свято. Вони і нас запросили,
поспішаймо!
(Беручись за руки, виходять).
Ведучі.
Дв. Увага! Увага!
Шановні друзі!
Ми сьогодні зустрілись
У тіснім нашім крузі.
На радісне свято –
Веселе, чудове, -
Ми закінчили
Початкову школу!
Хл. Скільки зустрічали свят у цьому залі
А такого свята ми іще не знали.
І сумне й веселе в нас сьогодні свято,
Будуть в 5-й клас нас усів випроводжати.
Дв. Згадайте, як бувало,

4. Ви в школу поспішали,
Хто кликав на урок?
Всі: Шкільний дзвінок.
Хл. Дзінь – дзінь – дзінь!
Пам’ятаєте, як вперше покликав нас на перший у житті урок?
Якими несміливими неумійками ми зайшли за своєю вчителькою в
шкільні двері? Як вчилися безшумно сідати і вставати з-за парти?
Як одержували свої перші 12 і навіть 2. а сьогодні він дзвенить для
нас в четвертому класі востаннє.
(Виходить хлопчик з дівчиною, дзвенить дзвінок).
Дв. Останній дзвінок … 500 днів разом з ранковим сонцем ми
переступали через поріг рідного класу. Близько здох з половиною
тисяч дзвінків почули ми за 4 роки.
Хл. Разом з дзвіночком сумуємо і ми,
Всі ми здружились, зріднилися ми,
Якось незвично, що вже на урок
Наш 4-Б клас не покличе дзвінок.
Дв. Пройшло чотири роки – багато це, чи мало? Колись нас,
шестирічних вели за руки мами, з великими букетами, з
портфелями новенькими. Боялися всього ми навкруг, бо ще були
маленькими.
Учні.
1. Мама перший раз до школи
Привела давненько нас.
Не забудь цього ніколи –
Першу вчительку і клас.
2. Ми малі на лінійці стояли,
А в очах і цікавість, і страх!
В ручках квітів букети тримали,
І тремтіла тривога в очах.
3. У дівчаток банти пишні,
І портфелики в руках,
Губки, наче стиглі вишні,
І цікавість у очах.
4. Хлопчаки усі швиденькі,
І рухливі і меткі.
Ми були такі маленькі,
А ось виросли які.
5. І хіба смикнеш дитину,
Вже за чуба, як полине?
Треба ставити драбину,
Щоб до нього дотягтись.

5. 6. Головний у нас урок –
Урок фізкультури.
Тому виросли ми дуже,
В нас міцні фігури.
7. Б’ють тепер батьки тривогу:
Де взуття велике взять,
Щоб взути козакам ноги
В туфлі номер 35?
8. А дівчатка, а дівчатка,
Як у журналу мод зійшли,
В першім класі, на початку,
Не такі вони були.
9. Уроки ми свої учили
Із групою і вдома.
А в 4 класі – на перервах
Усім ця річ відома.
10. Пам’ятаю і зараз, і крізь роки,
Перші труднощі, і перший наш клас,
І веселі, і цікаві уроки…
Як швидко пролетів той час.
11. Ой, нема де правди діти
Було всяке серед нас
Той у школі звик шуміти,
Той запізнювався у клас.
12. Ми вчилися чесно жити,
Єднатися в нелегкий час.
Ми класом почали дружити,
З’явилися справи спільні в нас.
13. На нашім святі
Знайте, хто сміється
Тому добре живеться.
Хай про наші перші кроки
І круті стежинки
Нагадають вам сьогодні
Веселі музичні смішинки.
14. Ці життєвості чудові
Хай згадає кожен з нас
Нам цікаво разом в школі –
Смійтесь з нами, просим вас.
А хто себе впізнає,
Хай на вус мотає.
«Віночок українських народних пісень на шкільну тематику»

6. 1. «Цвіте терен»
Цвіте терен, цвіте терен,
А цвіт опадає.
Хто до школи ще не ходить,
Той горя не знає.
2. «Посилала мене мати»
Посилала мене мати:
- Іди грамоту вивчати.
Будеш вміти рахувати,
І писати, і читати,
Будеш все на світі знати.
3. «Дощик».
Дощик, дощик
Капає дрібненько.
Ой, будила мене в ранці
В школу рідна ненька.
4. «Грицю, Грицю, до роботи»
Грицю, Грицю, до роботи!
Одягай мерщій чоботи
Та бери портфель у руки, -
І біжи вивчать науки!
5. «Ой, джиґуне, джиґуне…»
А як дзвінок продзвенів,
Всім сказали встати,
А мене мій друг Сергій
Тихо став питати.
6. «Чом ти не прийшов..»
- Чому ти не став,
Як дзвінок лунав,
Вчителька ж просила…
Чи дзвінка не чув,
Чи ставать забув,
Чи звестись несила?
- І дзвінок я чув,
Зовсім не забув,
Маю силу встати,
Але під столом
«Тетріс» в мене є –
Хочеться пограти.
7. «Ой, дівчино, шумить гай»
- Ой, дівчино, шумить гай:
Про гулянку забувай, забувай.

7. Свій «Букварик» відкривай,
Та читати починай.
8. «Дивлюсь я на небо»
Дивлюся я в «Букварик»,
Та й думку гадаю:
Я ж – славний школярик,
Чудово читаю.
О, дякую, Боже, що розуму дав, -
Всі тридцять три букви
Я запам’ятав.
10. «Козацька слава»
То ж давайте, браття,
Грамоту вивчати,
Щоб пишались нами
І матуся, й тато,
І Вкраїна-мати! Гей! Гей!
Ведучі.
Дв. Вже в третім броді квітне літо,
Скільки зроблено, відмолено, прожито.
Це для вас вірші життя складає,
Бо дорожче мами і тата не буває.
Хл. Немає слів, слів, щоб виразити свою вдячність нашим
родинам. Ми кладемо до їхніх ніг нашу любов.
Учні.
1. І ми сьогодні скажем їм,
Матусям сонячним своїм:
Не втомлювались ви ніколи,
Щодня збирали нас до школи.
2. Із нами ви уроки вчили,
І малювали і лічили,
Писали з нами твори вдома,
І як встигали, невідомо.
При цьому готувати їсти,
Білизну прати і місити тісто.
3. Нести домашнії турботи,
Ходити на свою роботу
І залигатися на диво
Красивими і молодими.
Разом: Уклін вам рідні, матусі-лебідки,
За молодість вашу, за ласку й тепло!
4. Дорогі татусі! Не сумуйте, ми про вас теж не забули.
Пам’ятайте, що

8. Нам потрібні сьогодні і завтра
Ваша сила і честь,
Ваші повні наснаги серця,
Хай не згасне ніколи
В мудрих колисках батьківських іскра
Із якою в житті ми йдемо до самого кінця.
5. Бабусю, дідусю, я вами горжуся.
За вас я Бога молю.
Дідусю, бабусю, вам признаюся,
Як теплеє сонечко вас я люблю.
6. Не в дусі чомусь мама й тато,
До вас я на скаргу іду,
У вас мої рідні-ріднесенькі
Любові, як цвіту в саду.
7. Я виросту швидко, швидесенько
І небо я вам прихилю.
Пісня «Прекрасні звертання».
Вчитель.
Чого ми варті без родини?
Без маминої ласки і тепла,
Без батьківської строгості і жарту,
І без родинного тепла?
Кажуть, що в 1996 році та в 1997 році в долі людства сталося
надзвичайна подія. Спитаєте, яка? Тоді я теж про це ще не відала.
Навіть не здогадувалася. А світ в цей час вітав народження моїх
дітей: мужніх хлопчиків і красунь-дівчат. А потім доля подарувала
нам зустріч – мене вчителя, і мою нагороду – дітей.
Тож, дозвольте мені, шановна моя класна родина, вклонитися
низько вам за ваших дітей, за ту радість, яку ви подарували і мені.
Я хочу урочисто розпочати нагородження почесними подяками
сімей, які докладали і докладають великих зусиль у вихованні своїх
дітей. Спасибі вам.
Та відмітити кожну дитину і нагородити дипломами.
1.
1. Родовід нам класу розпочався
від сім’ї Послужних, бо ж вони
Народили донечку-Каріну,.
Та втішались нею залюбки.
Згуртували діток і батьків в родину.
Подлужену Каріну – нагороджую дипломом за творчість.
В цій дівчині закладено талант до краси.
2. В той час, коли Олексій думав про подарунок Наталі,

9. Вона не дала йому змоги шукати,
А вирішила сама сина подарувати.
У цей святковий весняний день
Усі в сім’ї раділи
І Олексійком сина охрестили.
Латанський Олексій – диплом за серйозність. Серйозність і
розсудливість все-таки перемагали невдачі.
3. В цей січневий день в сім’ї
Людмили та Сергія всі раділи.
Бог послав їм донечку чудову,
Настюшка – дали їй ім’я.
Приходько Анастасія – за артистичність. Адже жодне свято не
обходилося без її танців та співу.
4. Коли осінь набирала ходи,
25-е жовтня стало святом.
Надзвичайний для Ольги та Юрія,
Багряний листок звістку приніс
Про народження хлопчика Олежика.
Бєлка Олег – за правдивість. Його очі ніколи не вміли обдурювати.
5. Для родини Шурубів
Всі бажали лиш добра.
І з’явилось маленьке дівча,
Аліною назвали,
Щоб доброю й розумною зростала.
Шуруба Аліна – за скромність. Перш ніж висловити свою думку,
Аліна кожне слово обдумує, зважує.
6. У літню спеку,
Коли було гаряче всім.
Теплом зігрівалась оселя
Де хлопчик маленький знайшовсь.
Іванком назвали його,
Наслідником роду Байраків.
Байрак Іван – за точність. «Точность – вежливость королей», але не
тільки для них, а й для Вані.
7. У лютневі дні Людмила Віталію
Донечку подарувала.
Маленьку, гарненьку,
Купили собі батьки Надійку.
Чудесну, щоб росла в добрі й любові,
І не знала горя ніколи.
Дубаченко Надя – за щедрість і доброту. Завжди поділиться з усіма.
8. 8 березня – свято Весни.

10. І подумала родинонька одна,
Що до нього ще довго чекати
І придбали собі маленьке дитя.
Народився так Богачук Максимка.
Богачук Максим – найрозсудливішому. Завжди стоїть за правоту.
9. І коли осінь робила перші кроки,
У дружну сім’ю Юрія і Валентини
Лелеки на крилах немовля принесли.
Батьки свою донечку Марією назвали,
Щоб доброю і розумною зростала.
Матвєєва Марія – за працелюбність. Ніколи фізичної праці не
боїться.
10. Прекрасний рід зимових немовлят
Судилося продовжити Руслану,
Щоб потішити маму Лілю.
Панащук Руслан – найвеселішому. Девіз Руслана: «Хвилина сміху
зміцнює здоров’я».
11. В нетерплячці сподівались свята обоє батьків,
Та в квартиру серед літа
До них лелека прилетів.
І приніс маленьке янголятко,
Гарненьке і маленьке дівчатко.
Симоненко Юля – найніжнішій. Має ніжний, гарний характер.
12. 1 квітня з’явився Олексій.
Улюбленець для мами – навіщо ж тут слова.
І Тетяна говорила всім: «Я щаслива така»
Так в сім’ю Клюсів благодать
У вигляді синочка прийшла.
Клюс Олексій – найстриманішому.
13. Як гарна квітка в саду цвіте
Так у Віталія й Галини Влада росте.
Чудова дитина, хороша підмога.
Нехай ніколи не хворіє
Й досягає в житті великої цілі.
Гришко Влада - за відповідальність. Багато в чому, повинні
завдячувати їй за допомогу.
14. В осінній день, коли усе у золото взялося,
В сім’ї коваленків усі раділи,
Синочка Віктором охрестили.
Потіху, радість собі зростили.
Коваленко Вітя – найвитриманішому. Більше всіх діставалося Віт
юні, але все ще з великої любові до нього.

11. 15. В люту холодну ніч
Дім зігрівався теплом.
Бо в великій родині Миколи й Любові
Народилась Іринка – очікувана дитинка.
Заверчук Іра – «Мовчання – золото». Багато чого вона вміє. Але в
неї девіз: «Мовчання – золото»
16. Так гарно сонечко сміялось у той день,
Травневі квіти додавали сили.
В Наталі й Ігоря синочок народився –
Спокійна й тиха дитина.
Люненко Владік – за спортивність. В цьому тілі – спортивний дух.
17. В несподіваний день
У Неліта Василя
З’явилася чужа дитина.
Та чудове серце родини
Підсказало назвати Машу своєю дитиною,
Міщук Маша – за доброзичливість. Швидко влилося в колектив.
2. Гра «Зізнайся». (Зізнайтеся в своїх провинах).
3. «Танок».
4. Вчитель.
Сьогодні любі мої учні виявили бажання привітати свою першу
вчительку власними віршами.
Учителька.
Всіх поетів вона знає,
Без утоми їх читає.
Добре мову викликає.
Не зроблю хоч раз завдання –
Двійка буде покаранням.
Вона чесна, працьовита,
Наче бджілка в полі.
В неї українська врода –
Всіх чарує в школі.
Її доля – наша школа,
Її слово – сила.
Ця красуня загадкова
Мови нас навчила.
Люба вчителько.
Вчителько рідненька,
Ти наша ненька,
Мила і гарненька,
Наша любенька!

12. Ти вчиш нас, без утоми.
Даєш знання нам тони.
І любиш нас, як мати
Та не лягаєш спочивати.
Вчителько.
Вчителько мила,
Люба, рідненька.
Ти мов голубка
У лузі гарненька.
Вчителько мила,
Люба, рідненька!
Ти – немов мати.
Ти – немов ненька.
Ведучі: Діти, сьогодні ви з початкової ланки переходимо в
середню. Зверніть до своїх майбутніх вчителів.
Учні.
1. Хочемо сказати спасибі керівництву школи
За те, що школа – дім наш рідний.
Не підведем її ніколи.
Її ми шани будем гідні.
2. Для нас ще буде школа і навчання,
І вересень ще скличе на поріг.
Та з класом цим прийшла пора прощання
І перед нами безліч є доріг.
3. Вам доземно вклоняємось ми
За любов, за турботу, горіння.
Ми дорослими станем людьми,
Тож спасибі за ваше терпіння.
4. Від класу нашого знову,
Ми даємо сьогодні слово
Далі вчитись сумлінно
Лиш на «добре» і «відмінно».
Всі учні говорять : «Обіцяємо!»
Принцеса.
Тож смійтесь, радійте,
Щасливо живіте,
І щирі бажання
Усі ви прийміть.
На кожен день тижня

13. Побажання різні.
Вчитель. Хай все більше людей любить вас!
Всі. Раз.
Принцеса. Не зазнайтесь лише, як бува!
Всі. Два.
Вчитель. Щоб угору ви йшли – не з гори!
Всі. Три!
Принцеса. Щоб не стали героєм сатири!
Всі. Чотири!
Вчитель. Щоб частіше в гостях вам бувать!
Всі. П’ять!
Принцеса. Щоб ви скрізь були бажаний гість!
Всі. Шість!
Вчитель. Щоб добро лиш робили ви всім!
Всі. Сім!
Пісня «Прощавай, четвертий клас».
Прощальне слово вчителя.
Ось і минули чотири роки навчання. Жаль розлучатися з вами, за
ці роки ми з вами пізнали один одного. Разом ми пережили і біль, і
радість, хороший настрій і невезіння.
Але коли заходиш до класу і чуєш привітне «Добрий день» та
бачиш ласкаві оченята, то все залишається там, за дверима. А ти
починаєш жити подихом і повітрям класу. Спасибі вам, дорогі діти,
за підтримку.
І вам, шановні батьки,
Спасибі хочу вам сказати
Із щирим вчительським теплом
За ночі ті, що не доспали,
Коли задачі ви рішали!
За вірність прикладів і вправ,
І за малюнки малювання –
Тут кожен батько участь брав.
Це перший крок,
А попереду ще вісім років,
Отож, навчайтеся, батьки,
І кожен день робіть уроки.
Слово батькам.
Звернення до дітей.
Звернення до класного керівника.
Ми, батьки, - хочемо звернутися до нашого наступного класного
керівника.

14. Олено Іванівно, прийміть за українською народною традицією
хліб-сіль та дітей наших і ведіть їх далі нелегкою шкільною
стежиною, а ми обіцяємо, що будемо в усьому допомагати.
(Слово класному керівнику)
Вчитель. Ввести учнів до п’ятого класу просимо класного
керівника.