1111

1. М. Д. Захарійчук, В. О. Науменко
БУКВАР
Підручник для 1 класу
загальноосвітніх навчальних закладів
Рекомендовано Міністерствомосвітиі науки,
молоді таспортуУкраїни
Київ
Грамота>
2012

2. УДК 811.161.2(075.2)
ББК 81.2Укр-922
3-38
Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України
(Наказ МОНмолодьспорту України від 07.02. 2012 р. № 118)
Експертизу здійснював
Інститут педагогіки Національної академії педагогічних наук України
Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено
Художники: В. Дунаева, О. Здор, Н. Михайличенко, Ю. Мітченко,
О. Колесник, Т. Семенова, О. Федько
/
Умовні позначення:
— текст, який читає вчитель;
— послухайте;
— подумайте;
І
і
— розкажіть, назвіть;
— складіть, знайдіть;
— розіграйте;
І
І
І
повторіть;
| — прочитайте;
. — речення з одного слова (Літо.)',
а — розв'яжіть;
____ ______ — речення з двох слів (Моя школа.)',
____ ___________— речення з трьох слів (Діти в школі.);
[•] — голосний звук; [—] — твердий приголосний звук;
[=] — м’який приголосний звук; -► — позначення злиття звуків,
що читається злито (ПГ, ПТ).
Захарійчук М. Д ., Науменко В. О.
3-38 Буквар : підруч. для 1 кл. загальноосвіт. навч. закл. — К.: Грамота, 2012. —
176 с.
УДК 811.161.2(075.2)
ББК 81.2Укр-922
ISBN 9 7 8 -9 6 6 -3 4 9 -3 4 7 -3
© Захарійчук М. Д., Науменко В. О., 2012
© Видавництво «Грамота», 2012

3. РІДНА МОВА
Золоте курчатко
в золотій корзинці
принесло сьогодні
літери дитинці.
А дитина з літер
збудувала слово.
І звучить, як пісня,
українська мова.
Ганна Чубач
З

4. 4

5. Абв^дЕ ЖЗ і'ійКлмн°п9с’туФхЦчш ЬЮЯ
ДО ш коли
Санько старший від Петруся. Він іде до
школи. Заздрісно стало Петрусеві. Забіг
у хату, поклав у татів портфель книжечок
та й подався до школи.
На вулиці він зустрів Мишка. Допоміг йому
в пісочниці печеру збудувати, на вигоні пога­
сав із песиком. Біля ставка подивився, як дід
карасів вудить. І нарешті помчав до школи.
П Зі школи висипала дітвора. Петрусь
побачив і Санька в гурті.
— Куди це ти? — здивувався Санько.
— Я... я... до школи хотів...
— Малий ти ще, бо якби був старший, то б
не запізнився.-► —►
Раптом Петрусь побачив, що вже й портфе­
ля немає. Десь забув, треба шукати.
За Василем Шклярем
? Як Петрусь збирався до школи?
“ * Чому Петрусь не встиг вчасно прийти в школу?
Куди повинен прийти Петрусь, щоб знайти
портфель?
Складіть речення з підкреслених слів за по­
даною на с. 4 схемою.
5

6. Я — школярка
склад слово
речення
Г Ї Ї Г щ
___
!
6

7. Абв' гдЕ 5К3 і'ій Клм Ноп9 ст у Ф хЦч ш ьюЯ
ПЕРШОКЛАСНИЦЯ
П Наталочка-школярочка
Вже ростом немала.
Вона цієї осені
У перший клас пішла.
В дарунок першокласниці
Щасливий день приніс
І соковиті яблука,
І золото беріз.
Вона ішла веселою
По райдужній землі.
І з нею привіталися
Курлики-журавлі.
Микола Сингаївський
? До яких рядків вірша зроблено малюнок?
7

8. Моя родина
8

9. Н6М 0ВН1 ЗВУКИ
I_____________?
9

10. А6В^'ДЕ * 3 Й’йКлмНоп9ст уФ хЦчи1 ЬЮЯ
ЯК ІВАСИК БРАТИКА КОЛИСАВ
У вихідні дні після обіду мама доручила
Івасику заколисати Андрійка. Ох і не­
легка ж то була справа! Івасик заспівав
Андрійкові пісню про кицю: братик заплю­
щив очі. Але на вулиці машини як засигна­
лять: пі-піп, пі-піп!
І розбудили Андрійка.
— Гей, машини, не сигнальте, братику
поспати дайте! — попросив їх Івасик.
І машини його послухалися.
Став Андрійко засинати. Раптом за вікном
загуркотіли трактори з причепами: тр-р-р,
др-р-р!
— Тихше, тихше, мій братик зараз
І спить! — сказав їм Івасик.
10

11. І трактори проїхали мимо двору з приглу­
шеними двигунами. Однак у цю мить де не
взялися літаки: у-у-у, у-у-у!
— Літаки, убік зверніть, братика не розбу­
діть! — гукнув Івасик.
||| І літаки повернули далі від Івасикової
Аж тут як зчиниться галас: ку-ку-рі-ку! ко-
ко-ко! га-га-га! кря-кря-кря!
Це песик Сірко по подвір’ю ганяє і півнів,
і курей, і гусей, і качок.
— Як тобі не соромно? — нагримав на
нього Івасик.
Сірко винувато помахав хвостом.
Івасик разом з Андрійком нарешті за­
снули.
За Анатолієм Конельським
р о
•У[ Як звати братиків? Хто з них старший?
Хто
Що
заважав
заважало
Андрійкові спати?
Складіть речення з підкреслених слів. Знай­
діть на с. 8-9 схеми цих речень.
11

12. Моя родина
г *
V тг* V Игх
5 — хто?
— що?
12

13. мовні звуки наголос
13

14. А6в<ґдЕ * з і'ійКлмНопРсТуФхцчш ь<оЯ
ВЕЧЕРЯ
За вечерею зібралася вся родина. Це
тато, мама, бабуся, дідусь і діти.
Бабуся принесла з кухні пиріг і блюдечка
з варенням: кому — вишневе, кому — мали­
нове, а татові — полуничне.
Дівчинка розставляє чашки.
Хлопчик поклав на місце м’яч і сів до
СТОЛУ.
Дідусь вимикає телевізор.
Тато відкладає газету й збирається пити
чай. Кожного ранку він іде на роботу. У ньо­
го завжди багато справ.
Мама приносить чайник і розливає гарячий
чай.
р] Онуки дуже люблять бабусю й дідуся.
Вони добрі, як тато й мама.
У бабусі є чарівна кишеня, у якій завжди є
цукерки для внуків. Під час вечері дідусь
розповідає безліч цікавих історій.
За Іваном Андрусяком
Складіть речення з підкреслених слів. Знай-
' діть на с. 13 схеми цих речень.
14

15. Складіть слова-відповіді.
приніс варення? ба ся бу
розставляє чашки? Дів ка чин
розливає чай? м м а
відклав газету? 0 а т
? Що принесла бабуся до чаю?
^* Яка була кишеня в бабусі?
Хто розповідав цікаві історії під час вечері?
Я не кину слів на вітер —
вивчу ціле море літер!
Підпишу тоді пакунок:
«Це — для мами поцілунок!»
Зачудується мамуся:
— Де ж він? Щось не розберуся!
Підкрадусь, немов лисичка,
і мамусю — цьом у щічку!
Леся Мовчун
15

16. Мої друзі
хто це? що це?
[•] [-] [=]
16

17. 17

18. «НЕ ДИВИСЯ НА МЕНЕ ТАК, ЇЖАЧКУ...»
їжачок упав у вовчу
пастку. Ведмедик тиж­
день шукав його в лісі,
їжачка випадково знайшла
Білка. Разом вони витягли
їжачка з пастки та принесли
додому.
їжачок лежав і дивився на
Ведмедика сумними очима.
— Не дивися на мене
так, їжачку, — сказав Вед­
медик. — Усміхнися!
їжачок спробував, але в нього не вийшло.
— Тепер я тебе частуватиму юшкою, —
сказав Ведмедик. — Білка принесла свіжих
грибочків, а я зварив юшку.
Він насипав юшку й спробував посадити
їжачка.
— Не можу сісти, мені важко, — сказав
їжачок.
— Ятобі подушку підкладу. Ось так.
їжачок зробив кілька ковтків і заплющив
очі. Вто|мив|ся.
Аб^'дЕ * з і'(іїКлмНОпРсТуФхцЧш ь<оЯ
18

19. рі — Ні, їж! — І Вед|ме|дик став годувати
' І І|жач|ка з ло|жеч|ки.
— Не можу біль|ше.
— За мене!
їжачок ковт|нув.
— За Бі|лоч|ку! За Зай|ця! Він, зна|єш,
як до|по| ма| гав тебе шукати!
— Чекай, — сказав їжачок, — спо|чи|ну.
— З’їж за Зай|ця, він ста|рав|ся...
їжачок ковтнув.
— За Хом’ячка!
— А Хом’ячок що зробив?
—Кожен день прибігав ізапитував про тебе.
За Сергієм Козловим
Розіграйте розмову Ведмедика з їжачком.
? Яких друзів їжачка згадував Ведмедик?
Що вигадував Ведмедик їжачкові?
Для чого?
Хто
допомагав шукати
їжачка?
приніс грибочки?
* Знайдіть на с. 17 схеми до підкреслених ре­
чень.
19

20. Мої друзі
іяка?
[ - • - - ] [=•-]
%
яке?
X V
V
які?
20
який?

21. А6 вОдЕ # з і'ійКлмНОпРс'ГуФхЦчш ь»оЯ
СЮРПРИЗ
Буратіно чекав у гості Незнайка й Чи-
полліно. Він купив торт «Сюрприз». О п’я­
тій годині прийшов Чиполліно:
— Привіт! А де Незнайко?
— У нього важливі справи, він запізнюється.
Друзі намагалися не дивитися на торт.
— Які в Незнайка можуть бути важливі
справи? — запитав Чиполліно й відламав
шматочок торта.
— Напевно, телевізор дивиться, — сказав
господар і теж відламав шматочок торта.
Минуло півгодини, а Незнайка не було.
Нарешті він з’явився:
Г4] — Привіт! Де обіцяний торт «Сюрприз»?
' І Буратіно й Чиполліно подивилися один
на одного, а потім на тарілку... Торт «Сюр­
приз» безслідно зник!
— Це не тшьки сюрприз для тебе, а й для
нас... — сказав Буратіно.
І друзі розсміялися.
За Раїсою Куликовою
Хто прийшов у гості вчасно, а хто запізнився?
Чому Незнайко не образився на друзів?
Складіть речення з підкреслених слів.
21

22. Моя школа

23. що робить? що роблять?
|_
23

24. Аб'КґдЕ * 3 і'ійКлмНОп9сТуФхцЧіи ь/оЯ
НАВІЩО ХОДЯТЬ ДО ШКОЛИ
Як тільки першокласники сіли за парти,
учителька запитала:
— А хто знає, навіщо ходити до школи?
Вітя швидко підняв угору руку й відповів:
— Щоб навчитися читати й писати!
— Щоб навчитися рахувати! —додав Юра.
— Молодці! Усі відповіли правильно, —
похвалила дітей учителька.
Раптом Марійка підвелася, узяла портфель
і пішла до дверей.
А куди це ти? — здивувалась учи-
Я телька.
— А мені не треба до школи ходити. Я вже
і читати вмію, і писати, і рахувати.
— Це дуже добре, — мовила вчителька, —
але мені здається, що ти не все ще знаєш
24

25. і вмієш. Наприклад, скільки буде, якщо по­
множимо двадцять п’ять на двадцять п’ять?
Або як англійською сказати слово «кішка»?
Чи де живуть пінгвіни?
—А хіба про все це дізнаються в школі? —
зди|ву|ва|ла|ся Ма |рій |ка.
Г'і — Авжеж! І чому лис |тя зе|ле|не, чому
' ' світяться зірки на небі та ще безліч ціка­
вого й ко|рйс|но|го ти можеш дізнатися в
школі. Ну то як, залишаєшся?
— Залишаюсь! — по|го|ди|ла|ся Марійка
й сіла за парту.
За Леонідом Камінським
(Переклад Олени Гончаренко)
? ' Про що запитала вчителька першокласників?
Що цікавого про школу розказала вчителька?
На які запитання вчительки ви хочете дати
відповідь?
Хто
прийшов, щоб навчитися писати?
хотів навчитися рахувати?
вже вмів читати, писати й рахувати?
Назвіть звуки у виділених словах.
Знайдіть на с. 22 схеми, які відповідають ви-
'' діленим словам.
Складіть слова з букв слова писати.
пЬ _ _ И і а
и и
25

26. Моя школа
[=•-]
[- • - ]
[-•= ]
26

27. I________ ?
I__________ !
27

28. Аб^ґдЕ *3 і'ійКлмНоп9сТуфхцЧш ьюЯ
ЛАСУНКА ЙДЕ ДО ШКОЛИ
Здійснилася найбільша Ласунчина
мрія — її записали до лісової школи. Те­
пер вона школярка.
Увечері гості та родичі вітали Ласунку й
радили:
— Ти ж, дивись, біля дошки не гризи
крейду!
— Та не дряпай кігтиком на парті своє
ім’я!
— І не пробуй на зуб книжкй!
У Що пообіцяє гостям Ласунка?
О*
— Та не бійтесь, не буду! — зашарілася
Ласунка.
Уранці мама будила Ласунку, але їй дуже
хотілося спати.
— Ну, ще трішки... Дайте мені поспати!
— Піднімайся, доню, а то в школу запіз­
нишся, — сказала мама.
Ласунка швиденько вмилася. Ретельно
почистила зуби. Потім одяглася. Узяла бу­
кетик квітів і портфелик. Цмокнула маму в
щоку й вибігла.
28

29. Який гарний уранці ліс! Аж ось і школа.
Вона нова й красива. На дверях прибита
дощечка: «Лісова школа».
П На галявині перед школою вже зібрали­
ся батьки. Біля входу ставали учні. Ласун­
ка також стала біля вовчика.
— Як тебе звати? — запитав вовчик.
— Ласунка.
— Яке солодке ім’я! А я — Гризько.
Тут зі школи вийшов лось. Це був директор
цієї чудесної лісової школи.
За Мирославою Масловою
Що гості й родичі радили Ласунці?
Чому для вовчика видалося солодким ім’я
Ласунки?
Поясніть, як утворене ім’я вовчика.
Що не так намалював художник?
Назвіть звуки у виділених словах.
Знайдіть на с. 26 схеми, які відповідають ви­
діленим словам. Знайдіть на с. 27 схеми до
підкреслених речень.
29

30. МоТ книжки
@ г
30

31. хто?
який?
що робить?
31

32. Абв^дЕ #з і'ійКлмНоп9сТуфхцчіи ь»оЯ
КАЗКАР
Давним-давно жив на світі один каз­
кар. Він не вигадував свої казкй. Ні... ці
дуже гарні казки росли в нього в саду. Кож­
ного ранку, коли сходило сонце, казкар брав
лійку й поливав трояндовою водою поки що
маленькі казочкй. А потім увесь день він
виривав злі колючкй. Адже якщо хоч одна
колючка торкнеться до красивої казки, вона
виросте колючою й злою. А кому ж потрібна
красива, але зла казка?
Ось чому так і старався казковий садівник
від сходу до заходу сонця.
А казки росли, росли... пускали листочки,
цвіли ніжними квітами й починали шепотіти:
— Пора, пора, мій добрий казкарю!
? о
•‘і'■>[ 3 ким хотіли зустрітися казки ?
32

33. І казкар відкривав ворота свого саду,
кликав усіх дітей міста збирати казковий
урожай.
— За Обсієм Дрозом
Як називається людина, яка пише чи розпо­
відає казки?
Як казкар доглядав у своєму саду за каз­
ками?
Чому казки виростали добрими?
Чи бували ви в саду казкаря? Які його казки
ви знаєте?
Чи можуть насправді виростати казки в будь-
якому саду? Чому вони виросли саме в саду
казкаря?
Складіть речення з підкреслених слів. Знай­
діть на с. ЗО схеми цих речень.
Знайдіть на с. 31 схеми, які відповідають
виділеним словам.
Хотіла б я уміти
швидко так читати,
щоб усі на світі
книжки прочитати!
Володимир Лучук
Які книжки вам читали? Назвіть їх.

34. Я читаю
34

35. А6в^ д Е ж з і‘ійКлМНопРсТуФхцчиі ьюЯ
ПРО ТЕЛЕСИКА
Сниться Оленці: явір тріщить, ось-ось
змії перегризуть дбрево. Вона хоче
допомогти хлопчику. Коли це летить гусеня.
Телесик просить: «Гусенятко! Візьми мене
на крилятко...»
Оленка прокинулася. Добігла до берізки
й спинилася. Біля озера ходить хлопчик, а бі­
ля нього пасеться сіре гусеня.
— Як ти опинився тут, Телесику?
* — А я не Телесик, а Юрась.
— А ти хіба не чув про Телесика?
— Я вперше приїхав до бабусі.
О|лен |ка сту |пи |ла ближ| че до хлоп-
чи|ка й тихо ска|за|ла:
—Хо|чеш, я роз|ка|жу. І Те|ле|сик о|бо-
в’яз|ко|во ста|не тво|їм дру|гом...
За Володимиром Сенцовським
V Що приснилося Оленці?
Чи був Телесик Оленці другом?
Чому Оленка сприйняла Юрася за
Телесика?
У Знайдіть на с. 34 схеми виділених слів.
Складіть речення з підкреслених слів. Знай­
діть на с. 34 схему цього речення.
35

36. Моя країна — Україна
І_____________ І_
36

37. Абв^дЕ ЖЗ і'ійКлмн°п9с’туФхЦчш ЬЮЯ
РІДНИЙ КРАЙ
Ятримаю у руці
Кольррові олівці.
Хочу я на Іма Ілю |ва |ти
Крим|ські гори і Кар Іпа Іти.
Степ, і пагорби Дніпрові,
І озера, і діброви,
І ве|сел Іку, і калину,
Чор|не море, і Ду|най —
Все це наша Україна,
Наш чу Ідо Івий рід Іний край.
Наталія Зарічна
Що хоче намалювати дівчинка?
Що зображено на фото?
Усно продовжіть речення.
Наша Україна —це__ ,___,
37

38. / У Тарасика була абетка, яка вміла розмов­
ляти. Кожного ранку вона віталася з ним:
«Привіт! Будемо вивчати алфавіт!» А ввечері
прощалася: «До побачення!» Вона співала весе­
лих пісень, хвалила хлопчика, коли він правильно
відповідав, або поправляла його, коли він поми­
лявся. Тарасику було дуже цікаво з абеткою.
[а=|—•—]
І-*] [ - • - 1
І-*] [ - • - 1-а] [-а-|
38

39. А6в<ґдЕ #3 і'ійКлмНоп9сТуфхцЧиі ь»оЯ
ВЕРЕСЕНЬ
До ву |тін |ки* у хат|ку
При |біг |ло зай |че |нят| ко:
— Будь ласка, доб |ра ву |тін |ко,
роз| вій над лісом су|тін |ки,
щоб у ЛІ ІЛОІвім ве |ре Ісі
не за|блу|див|ся ве|ре|сень.
Валентина Каменчук
* Вутінка — качка.
39

40. [а |-а |-а -]
f t ,
Г.
[ - 1 - Ы - ]
[а—І—• І- • !- • ]
що?
які?
яка? який? яке?
[а І— *|—â І—•]
40

41. Абв^дЕ Жз і'ійКлмНОп'Рс'туФхЦчиі ЬК)Я
аб|ри|ко|си про Іей Іли шпа|гат
ман|да|рй|ни а |кро |ба |т ів тан|цюй|те
Ми просили акробатів:
— Не танцюйте на ка |на |ті!
Ми хви|лю|є|мось за вас!
З’їжте краще ананас,
абрикос, кавун, маслини,
апельсини, мандарини!
Акробат усе це з’їв
й на шпагат одразу сів.
Марина Дружиніна
■ Що ще не поклали на стіл для акробатів?

42. Уу
[ - а - 1-у]
> У -у-у!!! — виє-завиває під вікнами вітер.
у.у.у !!! — голодним вовком петляє довкола
* лісникової хати.
Страшно Катрусі й Миколці. Мама з татом ще
зранку до міста поїхали. Звеліли дітям бути слух­
няними. Катруся слухняна — тихенько сидить,
а от молодший братик ніяк собі місця не нагріє.
— Бою-у-у-у-ся! — плаче Миколка. — Хочу
до ма-а-а-ми!
Сестричка розказала йому цікаву казку. Ми­
колка притих, заспокоївся.
За Мариною Павленко
•
1
1
1
п
•
п
[-•1
[— У І-а ]
п
•
п
>
[—У 1
І____________
42

43. А6в^дЕ ж з і'»йКлмН°пРсТуФхцчаі ь»оЯ
— У лісі після дощу ви | рос |ло багато
грибів, — сказав дід Тиміш. — Ось під-
дуб|ки, ось грузді, а оце ось красноголо­
вець! Які добрі гриби, їстівні.
За Наталею Забілою
? Які гриби в кошику?
Хто розказав про гриби?
Складіть речення з підкреслених слів. Знай­
діть на с. 42-43 схеми цих речень.
43

44. Що намалювали діти?
І.
; * -
щ..
т
і
•>
і
і
і
•
[ - - • і-« ]
[ - • — 1-у] [ - - • 1 - у ]
Кого намалювали діти?
Ж£Ут.
■А ■* •
*••’М]
^Г V.
[-• І-* ] [= •-!-•]
[-•1-У] [=•“ 1-У! [—а|—у |—у]
44

45. Абв^дЕ * 3 іїйКлмНоп9сТуфхц**ш ьюЯ
при |пі |ка |ло схо|ва|ти|ся
Припікало сонце. Діти сховалися під
вербою. ! тут прибіг Мишко й вй|си|пав
яблука:
— При|го|щай|те|ся!
З поля їхала машина, везла зерно. Молодий
шофер звернувся до дітей:
— Пригостіть яблуками!
Коли машина поїхала, Мишко сказав:
—Давайте вдупло на | мос |ти | мо трави й
покладемо яблук, вишень, черешень і груш.
На зворотному шляху шофер знову зупи­
нив машину біля верби.
Над дуплом білів папірець: «Смачного!»
Він пі |ді |йшов до дупла, а там — і яблука,
і груші, і вишні, і черешні!..
За Володимиром Сенцовським
45

46. СОВИНІ ОКУЛЯРИ
'Захотілося читати сові,
та згубились окуляри у траві.
А без них не бачить сова
надруковані у книжці слова.
[—о |—а]
[• 1 -І
[о |— а ]
Гей, мурахи, серед листя і трави
віднайдіте окуляри для сови!
А за це вам буде краща з нагород —
довга казочка із низкою пригод.
Вадим Крищенко
[— - 1—-] [— 1— 1—] [ - 1 - 1
[-0-11-у-]
і
0
1
о-
1
03
[-0 1-ої
і_ ,
46

47. гг
Аб'К'дЕ Ж3 і'ідклмНОпРс"ГуФхцчіи ЬЮЯ
Звич|ка є у со|ве|ня|ти:
ко|ли вдень ля|га|є спа|ти,
на|чіп|ля|є о|ку|ля|ри...
Ще й од|ра|зу аж дві пари!
Ма|лю|ка пи|та|ють: «Нащо?»
Каже: «Сни так вид| но кра|ще».
Роман Скиба
•V; Для чого совеняті дві пари окулярів?
о к у л я р и
1 2 3 4 5 6 7 2 3 4 5
47
2 6 74 1 5 6 7

48. 1
1
1
•
1
•
1
І
і
•
і
•>
її
і
ю
1
1
>
1
0
1
1
03
[—а|—у 1= •]
[ - • І - * ] [ - • - ]
іі
•
и
і
і
[-6 |-* ] [-а-] [ - 0 - | = *]
1 1 -
48

49. Абв^дЕ ЖЗ і'ійКлм н ° п9с’туФхЦчш ЬЮЯ
їІ хав зна|йо|мив|ся на|зва
при|ї|хав по|зна|йо|мив|ся на|зи|вав
КРУТИЙ ГОЛКІПЕР
У Данила з’явилося нове захоплення.
В Інтернеті він грав у футбол. Там Дани­
ло познайомився зі своїм суперником по грі,
на прізвисько Чиж. Себе він називав Пеле.
Данило приїхав у гості до бабусі й помчав
на футбольне поле. Під час гри він почув,
що во Іро Іта Ірем є Чиж. Йому не вірилося,
що може зустрітися зі своїм су|пер|ни|ком.
Після гри хлопці сказали голкіперу:
— Познайомся! lie Пеле.
— Пеле?! — зди|во|ва|но по|вто|рив
дзвінким го|ло|сом Чиж, знявши кепку. По
плечах роз|си Іпа| ло|ся хвилясте волос­
ся. — Оленка Чижевська.Дуже рада нашому
знайомству!
За Нікою Нікалео
У Скільки разів діти знайомилися? Чому реаль­
не знайомство викликало в обох захоплення?
w Яким словом можна замінити слово гол­
кіпер? Знайдіть його в тексті.
Знайдіть на с. 48 схеми до підкреслених ре­
чень і виділених слів.
49

50. И и
[-а |- и]
ЛИСИЦЯ Й СОРОКА
/ — Апчхии-и-и-и!..
— Будь здорова, лисонько!
— Будеш тут здорова... Сніг навкруги мокрий,
струмки розлилися, з дерев капає. Не тільки
лапи — хвіст наскрізь сирий, хоч викручуй та
повісь на кущ ліщини сушити.
За Едуардом Шимом
50

51. А6В<ҐДЕ *3 і<йКлмНОпРсТуфХцЧш Ь*>Я
по|ба|чи|ло за|пи|та|ло гриб|кй
1 хто?
— ли- !
Лисеня побачило багато грибів.
— Ви хто? — увічливо запитало лисеня.
— Я — лисичка. А ти хто?
— Пробачте, це я
сичка.
У норі ли|се|ня дов|го ду|ма|ло про
ма|лень| ко| го гриб|ка, я|ко|го теж зва|ли
ли|сич|ко|ю.
За Богданою Сахно
Як розмовляли лисички? Кого можна назва­
ти ввічливим? Як називаємо виділене слово?
Чому лисички не могли порозумітися?
51

52. [—о I—о I—йI—а]
I____ I______
52

53. А б в<ґдЕ ж з і'ійКлм Н о п9 сТуфХцЧіи ЬюЯ
лі|пив пи|та|ла роб|лю
злі |пив за|пи|та|ла зроб|лю
БІЛИЙ КОНИК
Анничка си|дить на ґанку, ди|вить|ся
на гори. Там, на полонині*, тато пасе
отару. Дівчинка за ним дуже скучила:
— Ой, татусю, як довго на тебе чекати!
І вівчар сумує:
— Що там Анничка робить? Зроблю їй
коника із сиру. Вона ним гратися буде. Біжи,
коню, до Аннички!
Коник опинився біля Аннички.
. — Хто ти? — запитала дівчинка.
— Я коник, мене твій тато зліпив.
Зра |ді |ла Анничка: це ж татко про неї
дбає, бо дуже її любить!
— Ич**, який ти, конику, гарний та білий!
Анничка за|смі|я|ла|ся. Як же доб|ре,
що є на сві |ті білі ко|ни|ки із сиру!
За Зіркою Мензатюк
Складіть речення з підкреслених слів. Знай­
діть на с. 52 схеми цих речень і схему, що
відповідає підкресленому реченню.
* Полонина — ділянка в горах Карпатах.
** Ич — здивування, те саме, що ач або іч.
53

54. М м
[му-]
/ Чорнолапе,чорнохвосте
В хаті втримати непросто:
^ — М-м-мур! М-м-мур! Мур!
Щоб дізнатися, що нині на обід у господині:
— Ням-м, ня-м-м...
За Романом Скибою
ма ма ма
ма мо
ма
мо
ма му ми
ма ми му
[-•1
Г і
—•
[МО |-6| —и |—0]
54
[• —!= •! мої

55. МОРОЗИВО
Морозиво, морозиво
смакуємо, їмо.
Морозиво, морозиво —
пломбір і ескімо.
Морозиво, морозиво
додому несемо.
І котику, і песику
морозива дамо.
Анатолій Камінчук
ДО
Хто пригостив морозивом котика й песика?
м о р о з и в о
1 2 3 4 5 6 7 8 1 2 3 4 5 16З
55

56. 56

57. Абв^ дЕ * з ГійКЛмНОпРсТуфХцЧці ЬК)Я
ли|ла го|ду|ю біг |ло
на Іли Іла на|го|ду|ю при |біг |ло
КАЗКА ПРО КОШЕНЯ
Кошеня мало мисочку з молоком, яке
наливала дівчинка. Одного разу йому
все на|брид|ло і воно вирушило до лісу.
Там співали пташки, росли кві­
ти, літали бабки, у стру |моч |ку
плавали рибки.
Он біжить стежкою їжак.
— їжаче, я дуже хочу їсти! Ти не бачив
мисочки з молоком?
— Ні, не бачив, але я нагодую тебе су­
ше] ни| ми гри|ба|ми та я|блу|ка|ми.
— Ятакого не їм!
Білочка та зайчик теж його пригощали.
Дівчинка стдяла біля будиндчка. Кошеня
щодуху прибігло до неї. Вона налила йому
мо|ло|ка. Кошеня поїло й заснуло на руках
у дівчинки.
За Галиною Малик
Складіть речення з підкреслених слів. Знай­
діть на с. 56 схеми цих речень.
Поясніть вислів.
Усюди добре, а вдома найкраще.
57

58. ■
І
г
[і - |- й - ]
/ Зі свого стійла вийшов бабусин кінь Орлик.
Хотів із двору піти. Помітив це бабусин пес
* Рябко, виліз зі своєї буди та як загарчить:
— Р-р-р! Не виходь із двор-р-ру!
— І-і-і чого? — заіржав коник.
— Р-р-р! Не можна з двору виходити без
дозволу! — сердиться Рябко.
За ними спостерігав здивований індик.
За Лілією Лапіною
II
1
1
•
•
1
1
1
1
[= І-|-И -]
аз
І
і
1
1
М м ма|ма
а а—_ . мя мп
0 0 ^ ■у 1
1VIСА ІУіи►1
ма| ми
У У
58

59. ма|мі ма|му
А6в<ґдЕ і'ігКлмНопРсТуФХЦЧш
ми Імо
Ь/оЯ
різ |ні ко|льо|ри пла|кав
різ |ний ко| льо| рб| вий за|пла|кав
— Я хочу бути буз|ко|вим, жовтим,
темно-синім, най |кра| си |ві | шим! — ска­
зав малий півник мамі квочці.
Уранці він про | ки | нув |ся кольоровим.
Ніхто не хотів з ним гратися. Він сів на
клумбі й заплакав:
— Буду сидіти тут, доки не
виросту квіткою!
Пішов теплий весняний-------- ---------- — ► — ►
дощик. І сталося диво. Там,
де з півника натекла фарба,
виросли чудові квіти з бар­
вистими пелюстками. І на­
звали їх півниками, а на­
справді це — іриси.
За Надією Кир’ян
' > Складіть речення з підкреслених слів.
59

60. Мама і [—а |—о], і мама.
у 1
У д — [ - й - |-а ] і [—о І—и —].
1----------*< # *•
60
1 -
*
л А.
кіУі 'al і

61. гля|не че|са|ти хб|дить
до|гля|не при|че|са|ти ви|хо|дить
Абв^дЕ * з іїйКлм НОп9ст уФхЦчш Ь«Я
У домі, під сонцем, між кленів крислатих,
жив хлопчик Івасик з мамою й татом. Він— ► —► ----------------------------
чемний був хлопчик. Уранці, лиш вста|не,
він киці дасть їсти і рибок догляне. Погляне,
чи всі його речі в порядку. Він все по|чи |нав
не з кінця, а з початку. То віршик він вивчить,
то книжку читає, то мамі, то татові щось по­
магає. Коли куди-небудь виходив із хати —
біляву голівку любив причесати. Радіють і
тато, і мама за сина і кажуть: «Яка в нас
добра дитина!»
За Світланою Кузьменко
- Складіть речення з підкреслених слів. Знай­
діть на с. 60 схеми цих речень.
Вимовте звуки у виділених словах.
61

62. Н н
[- •
[—и |нй —
[=•=]
[=Ін']
/ Щоранку до мого вікна прилітає маленька
жовтогруда пташка, це — синичка. Вона сту-
‘ кає гострим дзьобиком у шибку. Я піднімаюся
з ліжка, виношу шматочок несолоного сала. Си­
ничка дзьобає сало й співає: пінь-пінь-пінь!
Пінь-пінь-пінь! — це вона мені дякує.
на ну
на І ми ну їмо
Ніна і Інна — ___.
— Ніно, он [—и | нй —| —а].
— А он [—н і|—у—].
У Інни і Ніни —[-а| -й |на].
ни
НЙІми
62

63. Абв^дЕ і'ійКлмНоп9сТуфхцЧш ь#оЯ
зрі|ла квіт Іли
до|зрі|ла роз|квіт|ли
ОСІНЬ
Дозріла шип Іши Іна.
Розквітли жор|жи|ни.
У си Іньо Іму небі —
Клю|чі жу ІравІ лй| ні.
Лідія Дяченко
Чи правильно подані малюнки в реченнях?
Мама дістала і відімкнула двері.
Голосно в небі курличе журавлиний І-
З а г а д к а ,
Сидить на гілочці в червоній со |ро |чеч |ці.чці. г л
63

64. [—о I—о I—йІна]
[—а I—йІна]
64

65. на
нам
на |ми
ни
ним
НЙІми
Інна
Ніна
На |ум
ні рі
сніг дрі
снігур дрізд
ри
кри
кри|нй|ця
йшла
при |йшла
лі|та|ють
при |лі |та |ють
Прийшла осінь. Кличе до себе шипшина,
горобина.
На шипшині — червоні ягідки. На горобй-
ні — червоні кетяги.
Біля криниці росте червона калйна.
До калини, шип|ши|ни, го|ро|би|ни при­
літають пта|хй. Дрізд ла|су|є го|ро|бй-
но|ю, сні |гур — ка|ли |ною.
Осінь щед|ра для всіх.
За Надією Тарасенко
і Знайдіть на с. 64 схему, яка відповідає під-
’ кресленому реченню.
65

66. В в
[—а Іву—]
/ Одного вечора Вітуся здійняла страшенний
лемент, бо, перевдягаючись у піжаму, побачила
‘ в кутку біля свого ліжка маленького павучка.
Прибігла мама, прибіг тато, стали її від того страш­
ного звіра рятувати. Коли ж побачили, що павук
такий мацюпуський, дуже сміялися. Однак Вітусі
було не до сміху. Вона справді боялася, тому тато
зловив павучка в склянку та й витрусив за вікно.
За НаталкоюМалетич
66

67. Абв<ґдЕ ж з і'ійКлмНоп9сТуфхцЧш ЬЧ)Я
бу|ду|вав хма|ра
збу|ду|вав хма|рйн|ка
мо
ни
ва ми
Павучок збудував собі хатку на високій
тополі. Як пливе біла хмаринка над топо­
лею. то з неї сиплеться пух. Павучок ловить
його. З ниточок тче собі гніздечко. А зайві
ниточки падають із тополі. І летять-летять у
повітрі срібні павутинки.
За Василем Сухомлинським
Складіть речення з підкреслених слів.
67

68. во ва ва ва
во Іна ва@ ванна Іван
во НИ ва|[л]й ванни Іванна
Он [к]а|ву|ни. Вони___ і ____.
— Іванно, он мама і Ніна.
— Мамо, Ніно, ми вам___ [к]а| ву |нів.
68

69. Абв^ дЕ іім<лм Ноп*>сТуфХцЧШ Ь/оЯ
са|дй|ли
по|са|дй|ли
рос|лй
роз|рос|лй|ся
Дві 0|лен|ки
і СтеІпан Іко—►і і
посадили
ка|ву|ни.
За сад |ка| ми,
за гай |ка |ми
розрослися
кавуни.
А один,
що при гор |бон |ку,
ну та |кий,
не |на |че бон |ка!
Всі кавун
бе|руть під боки,
а кавун з зем|лі —
ні кро |ку!
Михайло Стельмах
? 7
З чим порівнюється кавун? Покажіть руками.
Прочитайте, де виріс величезний кавун.
Виріспригорбочкувеликийкавун.
З а г н у т ь
От чудасія! Лечу на коні,
що бігати вміє, а стояти — ні!
69

70. Л л
[=•-]
[л'М
/ Весняний ліс. Оленя відстало від своєї матусі й
дуже злякалося. Що робити? Воно гірко запла-
‘ кало. Раптом чує:
— Не плач, відведу тебе додому. Япокочуся, а ти
йди за мною.
І тут оленя побачило в траві колючий клубочок.
Це був їжачок.
За Людмилою Ульяницькою
л
у о
м чл
и
в
ли
ли[с]
ЛИ І0ОМ
лі
лі|с]
лі |[с]ом
/ н 'ли МОН
мої ни
70

71. .де&г».
/
[=•!
І г г
[-• !-•]
ла ли ло
лан лин— ►
ло| вйв
ла| нй ЛИІнй вй Іло Івив
І І г
ла|на |ми ли|на|ми на Іло Івив
А6в^дЕ «з іїйКлмНоп<)сТуФхц1'ш ь»о5
нес|лй бе|ре|за йшов
при|нес|лй бе Іре ІЗОІВІ ВИІйшов
Діти прийшли в ліс. Для
звірів принесли сіна й бе­
резових ві |ни |ків. На га­
лявину вийшов лось і почав
ПОІВІЛЬІНО їсти. Хлопчик1► 1 —► —►
ненароком наступив на гі­
лочку. Вона тріснула. Лось
злякано метнувся вбік. Ді­
ти, обережно ступаючи,
подалися геть.
За Анатолієм Давидовим
Як діти допомогли лосеві? Чому він зля-
кався?
71

72. п 0
г
0 в а
г 0
л
0 в
г
а
к 0
г
0 л а
м 0
г
0 л а
и в
Л
и л г
а
и м 0 н
и м 0 н и
ло
ло|вй
на|ло|вй|ла
на|ло|вй|ли
ли
ма|ли
ма |лй|на
ма |лй |но |ва
лі
ма| лі
ва |лі|Ц]а
на |лі |во
ли |м<2н —
ма|ли |на —
ли[п]а —
• а |ли|на
ла
ла| ва
ла|ви|на
ла|ви|на| ми
ли
млин
мли|нй
мли|на | ми
ва
вал
ва | лй
ва|ла|ми
нива вона
3214 3214
72

73. А6В^ҐДЕ *3 Ґ^КлмНоп9сТуфхцЧш ьіоЯ
по|дя|ка пи|тав ро|би|ти
від Ідя Ічи Іти за [пи Ітав зро|бй|ти
ЛАНЦЮЖОК ДОБРА
— Чим мені тобі віддячити? — запитало
оленя в їжачка.
— Зроби при нагоді доб|ро тому, хто по­
трапив у біду.
І|жак зро|зу|мів, що зроблене ним доб­
ро завжди повернеться до нього. Так буває
в житті.
За Людмилою Ульяницькою
Розгляньте малюнки. Розкажіть, як звірі
їж допомагали один одному.
73

74. С с
[- • -]
[ЛИС]
[=• І-*]
[СІ |ло]
а
С/ Х м
У лісі___
Сіло
і лис
і Де, не знаю, жив-був лис,
не тепер і не колись.
Сіло сонечко за ліс —
лис на дерево заліз.
Жовтий місяць і лис
на гілляці обнялись —
не тепер і не колись,
де, не знаю, жив-був лис.
Віть Вітько
а о у и і
а о у и і
. У и сі и
- с х с / м
лис.
_ ліс. Он і
74

75. со
срм
со|ва
со|ви
си
син
си |нй
си |нам
са
сам
са|ма
са|мі
со сло сі
сос сло |во сім
сос|на сло|ва сі |но
А6в^ґдЕ *3 і'ійКлмНопРсТуФхцЧіи ь»оЯ
мо|вив по|дав
про|мо|вив по|дав|ся
ЗУСТРІЧ З ЛИСОМ
у ?
За|ві|рю|ха втихла.
— Гарно як! — ра|дів Та|ра|сик.
— Ди |віть|ся, лис! — промовив
Петь| ко.
Лис по|чав би|ти ла|па|ми по льо|дя-
ній кір |ці. Він хо|тів про Іби |ти її, щоб
ді |ста|ти мишу. Але в нього нічого не
вийшло. Лис подався геть.
За Анатолієм Давидовим
Що робив лис? Складіть відповідь із слів: лис,
мишу, хотів, дістати, льодяною кіркою, під.
75

76. сом сіно
[-•-] [= •!-•]
[СОМ] [СІ ІНО]
сла|ва лин ос£
Сла|ва лиінй оси1 —►
Ми|[Го|сла|ва і Ма |(р]и|на [к]оло [к]аси. Аон
Сла|ва, Іван. Во |ни ве] с[е]|лі.
А в Слави
**
У Мирослави і Марини
мала сама
3412 3412
76

77. парк слон тан |цю|ва|ти
зо Іо Іпарк сло|нят|ко тан |цю|рйст|ка
СЛОНЯТКО, ЯКЕ ЛЮБИЛО ТАНЦЮВАТИ
У зоопарку жило слоняткр, а рядом із
ним — страусиха, найкраща танцюрист­
ка. Вона вчила страусят:
— Нумо до танців! Піднімай­
те ніжки!
Якось слонятко по|про|си|ло
страусиху:
— Навчіть мене тан |цю |ва |ти.
— Стань на одну ногу, а другу зігни в ко­
ліні. Ти танцюєш, як слон! — сказала страу­
сиха.
Слонятко ледве не заплакало. Воно пішло
до великого будинку, де лунала музика.
У залі танцювали дівчатка. Слонятко теж
ста| ло при Ісі Іда Іти, по чер |зі пі|дійма|ю-
чи ніж Іки. Тут його по|ба|чив чо|ло |вік і за­
брав у цирк.
За Юрієм Ярмишєм
ОЬ
Хто найкраща танцюристка в зоопарку?
Що найбільше любило робити слонятко?
А6«КґдЕ з ії#КлМноп9сТуФхцчш ьюЯ
77

78. Кк
[кво-1 ка]
/
Квочка мала тільки одне курчатко. Зате хай
V попробує хто його зачепити!
— Квок-квок-кер-квок! Не підходь! Квок-
квок-квок! Куд-ку-дак! Геть!
Курчатко цяпає, під маму квочку ховається.
Квочка заховалася за корч і ходить навколо
дитини. Захищає його крилами.
й
О
/
7ч
<
а і і
к
ко
кок с
ка
ка |лй | на
КОІкос
1 г 1
в ік
л 7
ка лйн|ка
КОІКОІси ка |ли|но| ві
С О К І Л
34521
кулон
14235
ОКО кок
78

79. А6в^ґдЕ * 3 ГійКлмН°пРсТуфхцЧШ ь/оЯ
не|бо|яз| ка зне|наць|ка
на |лі |та |є шу|го|ну|ло
На подвір’ї в садочку
зозуляста ходить квочка.
А за квочкою підряд ходить
семеро курчат.
Та зненацька щось вели­
ке шугонуло з неба в сад —
лютий, хижий птах шуліка
налітає на курчат!
Ну й Ма |рій |ка! От так диво! Он яка вона
смі |ли |ва! Та яка ж небоязка — на |ля |кала
хи|жа|ка!
За Наталею Забілою
79

80. 80

81. не|сй го|ду|є га|да|є
від |не |сй на |го |ду |є здо|га|ду|єть|ся
А6в<ґдЕ Жз і'йКлЛ/)НопрсТуфхцЧиі ЬюЯ
1
У дідуся є онук Тимко. Хлопчик ба­
виться із со |ба |кою, годує кролів. А от
бич |ка бо |ї|ться.
— Онучку, віднеси бич |ко| ві води, — ка­
же дідусь.
— Дідуню, я що зав |год |но зроблю, тіль­
ки б не йти до бич |ка, бо він буцається, —
зітхнув хлоп |чик.
>. — Та ти ж муж|чи|на! А справжній
іГ мужчина мусить бути хо |роб |рим.
Тим|ко взяв від|ро й по|біг до кри ІНИ Іці,
але за кіль|ка хви|лин вер|нув|ся:
— Дідусю, я знаю, що я мужчина і що я
хоробрий. От тільки боюся, що бичок про це
не здогадується...
За Володимиром Сенцовським
Хто? Тимко
бавиться із
годує
боїться
Складіть речення з підкреслених слів.
Знайдіть на с. 80 схеми цих речень.
81

82. П п
[п•) ка—]
Павлик грався у пісочку
на піщаному горбочку,
пік пампушки, і паски,
і пухкенькі пиріжки.
Пік для півника, для пташки,
що сиділа на піддашку.
Павлик пекар і пічник,
заповзятий трудівник.
Ліна Біленька
а о
/'
о
і
У *
ла ва ніс
ли-Х „ ' / ска по <
/^лйв
. . >па пас V г
Е ' Г / смо — ► клав
г
ма пка сипав
82

83. *ч
пас
паї сі Іка
ко |си
по ІкоІси
Абв^дЕ ^з іЧйклмНоп^сТуф ичш ь^,я
хво| рі |ла
за|хво| рі |ла
грів
пі |ді |грів
суп
су |пом
Ш
Бабуся захворіла. Поки вона спала, онук
Єгорко пішов на кух|ню. Підігрів на плит| ці
суп та кашу з кот|ле|то|ю. По |тім він на-
го |ду |вав бабусю.
— Хто ж це підігрів обід? — за|пи|та|ла
бабуся.
— Плитка, — від| по |вів хлоп|чик.
За Олександром Єфімовим
Хто
г
підігрів
приніс що?
усміхнувся
відповів кому?
♦
що?
ба
бу — ^ сі
83

84. і с 0 к
п 0 с У Д
а в У к
па| сі |ка лив
ву|ли|ки на|лив
е н а л
П и л к а
а л к а
по|лив кавун
ви|лив ка|ву|нй
Пав|ло
Па|нас
По |лі |на
Пав|лй |на
У * > Павла пасіка. Вулики в са[ду.
Павло налив повну __ .Приніс &
& Ніна напекла Наважила
Сма| ко 10а!
Пилип по(т]оп
■<------------ -<------------
84

85. Абв^дЕ *3 і'(йКлмНОп9сТуФхц‘'ш Ь«Я
від |по |чи |нок лі |та |ють
від |по |чи |ва| ють при| лі|та| ють
НА ПАСІЦІ ВЗИМКУ
По |лін |ка живе в місті. Вона часто гостює
в дідуся й бабусі в селі.
У дідуся є пасіка. Вулики стоять у саду.
Улітку бджо|ли но|сять мед. Узимку вони
відпочивають. Але до вуликів часто приліта­
ють си|нич|ки. Вони сту|ка|ють по льот­
ку*. Бджілки ви |ла |зять і гинуть.
— Полінко, — сказав дідусь, —треба ряту­
вати бджілок. Синички летять до вуликів,—►
тому що голодні. Думай, що треба зробити.
За Надією Тарасенко
Що придумали дідусь з онучкою? Як допо­
могли синичкам?
Льоток — отвір у вулику, крізь який літають
бджоли.
85

86. р р
[= •!-•]
[р'і|ка]
[ВОІ рон]
/ — Ура весні! — радісно загули джмелі, засюр-
котіли коники, заспівали птахи, проснулася
ріка.
Але навіть у святкові дні трапляються непри­
ємності.
— Ой-ой-ой! — долинуло з березового гаю.
— Що діється? — спитала сонна черепаха.
— Стар-р-ра істор-р-рія! — прокаркав ворон-
буркутун. — їжак надр-р-ряпав на бер-р-ресті
запр-р-р-рошення на свято, спр-р-р-робував
його до дер-р-рева пр-р-рибити і — р-р-раз! —
влучив собі по лапці.
За переказом Богдана Чайковського
а „ і
' к/
а і і
^ [ з ] / лр лк
ри ра ро рі
рис ра|на ро са р| па
рй |со |ва ра|нок ро па ріп|ка
86

87. ма[ш]—►ка
к і о
@І ч 0а
А6В<ҐДЕ *3 і'ійКлмНоп9сТуФхцчш ьюЯ
по|ча|ло|ся звер|ну |ло|ся ко|лю|чий
У лісі почалося вес|ня|не свя|то.
— До|зволь|те запросити вас на та­
нець, — звернулося жабеня
до мишки.
— Як чудово, що ви мене
за|про|си|ли, а не їжак, —
зра|ді|ла мишка. — їжак
такий колючий.
За переказом Богдана Чайковського
87

88. Ро|ман
Рус|лан
Рус|ла|на
Ми|рон
Мар |ко
Ша|рас
Ру |са |нів |ка
Ром Інй
Ро|ма|нів|ка
у У
[т]рава
34512
------ ►
рисак
рибалка кра§, .... Щ ї
І________________
У
Складіть речення
Музична скринька
змістом малюнків.
88

89. А6 в^дЕ Жз і'ійКлмНОп9сТуФхцчш ЬЮЯ
со|ро|ка ла|су|ва|ли
Вед|ме|дик та ї|жа|чок побачили в
дуплі чарівну скриньку, з якої ли|ну|ли
ніжні звуки. Ведмедик ВИЙІняв її.
— Це моя скринька! — крикнула лисиця.
— Не |прав| да! Ти цю скриньку вкрала в
людей! — ска|за|ла сорока.
Жу|ра[вель зв^ільїнив бджіл із скриньки.
Це лисиця закрила їх, щоб вони не вилетіли.
— У-у-ух-ух! —зітхнули бджоли. — Спаси­
бі вам! За це ми вас медом почастуємо.
Лисиця втекла, а всі звірята й пта|ше|ня-
та ласували медом на галявині.
За Петром Костюченком
заховав скриньку в дупло?
Хто витяг скриньку з дупла?
випустив бджіл?
89

90. Тт
[=•!-•=]
[ВІ |рит ]
[-•-]
[так]
/ 3 лісу долинає голосна пісня: пить-пить-
пить!
* Це радіє співочий дрізд.
А вівсянка не вірить, що весна прийшла.
Сидить на гілці й усе перепитує:
— Чи це так? Чи це так?
— Так, так, так! Так-так-так! — відповідає їй
дятел.
За СтепаномМацюцьким
а о у и і
т
а о у и і
а а
^ м ' к
то
мат—►
рти
тр и т і с т о
[--• ] [=•-!-•]
[три] [т'іс|то]
90

91. тЦ||р@н ка|ток
тр[е]м |[б]і|та міс|ток
А6В^ДЕ * 3 і'Пі Клм НопРс'ту ФхЦчШ Ь«Я
лис|тбк крйк|нув лас Ітів І
лис|то|чок скрйк|ну |ла лас Ітів І
ЛАСТІВКА
У лісі пахло сухими лис­
точками. Он жовта осика.
А там — ^ .
Pan Ітом Оленка скрикну­
ла. Під листком при І па Іда­
ла на крило ластівка.
— Вона по|ра|не|на, — ска|за|ла Оленка.
Ластівка жила в нас усю зиму. Оленка
роз Іпо| ві |да|ла про новини в школі, а лас­
тівка слухала. І так до весни.
За Олександром Копиленком
о о
•V Як ви думаєте, що сталося навесні?
с *
91

92. т[ё]атр
л[я]л[ь]кови[й]
оп рни[й
ро|лі
ви Іста Іва
ар Ітис Іти
ку І пй Іли
Тато, мама іТарасик у театрі. Вони сиділи
в партері. Тамара та Роман — на [^алконі.
Он Марина і Максим. Вони купили квіти. Ар­
тисти ви Іко Іну |ва|ли ролі. Марина [д]а|ру-
ва Іла артистам*
каса
касир
кви |тбк
пар|т[е]р"
Пал Ікон
крісІ ла
[б]а|л[е]т
о|п[е]|ра
* Партер — нижній поверх театрального залу.
92

93. Аб'Ч'дЕ *с3 і'(йКлмНОп9сТуФхц‘<аі Ь*)Я
зна|ти ре Іпер Іту Іар*
ді|зна|ти|ся ви|ко|ну|ють
ТЕАТР
Кожен театр має свій репертуар. Щоб
дізнатися, що йде в театрі, треба по |ди­
ви Іти Іся на афішу.
Ось у Театрі опери та балету йде дитяча
опера «Коза-Дереза». Піднімається завіса.
Перед нами зайчикова хатка. Звучить музи­
ка. Співає Коза-Дереза:
^ Я Ко|за-Дереза,
А пів|бо|ка луп|ле|на,
за три копи
куп |ле |на...
По Ітім спі|ва|ють Зай|чик, Ли|сич|ка,
Вовк, Вед Імідь, Рак.
Ролі виконують артисти.
* Репертуар — це твори, які виконуються в
театрі.
93

94. Ее
[•!
[е -ел'|вё =
; На найвищій вершині гір у криштале­
вому палаці жила прекрасна фея. Жо­
ден чоловік не міг з нею одружитися,
бо вона мала крижане серце.
Молодий мисливець вирішив її поба­
чити. Він долав вершини, укриті снігом і
—• ] льодом. Коли зустрілися, фея закохалася
в мисливця. її крижане серце розтануло.
1 3 очей феї покотилися сльози щастя.
Вони перетворилася на маленькі срібні
зірочки — едельвейси.
Карпатськалегенда
Уранці постукав [д]о .
Він ве|се|ло [г]укав:
— Е-е-е! Е-е-е! і ве |се |ли[й] вітер!
Він летів, немов вітер.
— Е-е-е! Е-е-е! — волав весели[й]
За Сергієм Козловим
94

95. • -1—
клен
№лелека
/тал
ме телик
А6в^ґдЕ *3 і'й1КлмНоп9сТуфхцЧш
о|ке|ан ріг
о |ке |а|ни но |со |ріг
ьіоЯ
га |дав
від |га Ідав
У чу |до |во |му віконці бачив я
океани, ріки, гори і моря.
Во|йов|нй|чих носорогів
І СЛОІнів, кро| КОІди |лів,
бе Іге ІМОІтів і китів.
Там папуга ще зелений про| лі |тав.
У якому це віконці, відгадав?
Олег Тихомиров
(Переклад Наталі Горішної)
Зберіть із розсипаних букв слово-відгадку.
95

96. пе
рй|на
рлй|на
пере < пра|ва
вес|ло
метр е Іска Іла|тор* е|кран
мет|ро транспорт е Ікра|ни
Метро — ви[д] транспорту. Тут ескалато­
ри, вагони. Ми на платформі. Тут великі
екрани. На екрані — ви[д]и міста, театри,
парки.
• Знайдіть серед букв слова: метро, ескалатор,
екрани.
и с ь н 0 м е т Р 0 ї н т в е
м с л 0 н ь е с к а л а т 0 р
У і ь ї е к р а н и є я п 3 к
транспорт — торт, порт.......
* Ескалатор — рухомі сходи в метро.
96

97. А6В^ҐДЕ >*3 і'і#КлмНопРсТуфхцЧш ьюЯ
бі |га |ють зу|пйн|ка
вбі|га|ють зу|пи|ня|є|мось
У МЕТРО
Смі|є|ться со|неч|ко вгорі.
В метро вбігають школярі...
Ми на до |ріж |ку йдем мерщій
і зупиняємось на ній.
Ми тільки стоїмо і все,
а ця доріжка нас везе.
Та це вже не доріжка, ні,
а сходи стали чарівні.
Марія Познанська
97

98. Д д
[=• І
[д'і Ідуі-ан]
Пташка питає:
— Хто це йшов раненько гаями, як ми дрі­
мали на гілках?
...Цікавенька жовтобрюшка пурхнула... і на
весь дзьобик сказала:
— Ряст! Ряст!
— Д-д-е-де? Д-д-е-де? — питає зяблик.
Синичка заспівала:
— Там, де пень! Там, де пень!
Старий ліс-дідуган аж засміявся.
За Михайлом Козорісом
ДЙІНІ плід
ТІ Іні пліт
пло|дй ді Іти
пло|тй ди|тй|на
98

99. А6В<ҐДЕ *3 і’ійКлмНоп9сТуФхичш ь»оЯ
гос по дар хо тії ли
гос| по Ідй1ня за|хо |ті 1ли
На городі в господині росли червоні ■>'')
із зел еним і^И ^1, солодким
соковита та пишна ■
Жителі городу захотіли вибрати головно­
го овоча.
— Чого б мені не бути головним? Я найяс­
кравіший! — обізвався 3 .
— А я дуже корисний, — промовив 4) ^ .
Овочі сперечались, а сиділа осторонь.
— Хай головним овочем буде / у , бо з
неї роблять багато страв.
За Марією Солтис
99

100. 100

101. А6 «К>дЕ Ж з і'ійКлмНОп9сТуФхцч иі ьюЯ
буб |ня|ві |є шка| ра| луп| ка смач|нй|ми
лас|ка мо|вив
лас| ка| ві |шим при|мов|ляв
МОЛОДА СЛИВКА
Наді мною ясне сонечко сія. І я хочу
розказати, звідки я. Вчора щиглик наді
мною пролітав.
— Де взялась ти. сливонько? — спитав.
Кажуть, хлопчик тут бродив і в землю
кісточку із сливки посадив. Це було надвечір
восени, і я кісточкою спала до весни. Розто­
пились між будинками сніги. Зелом вкри­
лися Дніпрові береги. Чую: сонечко ласкаві­
шим стає, і зернятко бубнявіє моє. І щосили
шкаралупку розкрива, землю над собою
пробива.
із відерця мене хлопчик поливав і щора­
зу ніжно при |мов |ляв:
— Вко |ре |няй |ся, люба сливочко, рости і
плодами всіх смачними пригости!
За Андрієм М ’ястківським
* • « о • і
V Складіть речення з підкреслених слів. Знай-
" діть на с. 100 схеми цих речень.
Знайдіть на с. 100 схему питального речення.
101

102. З з
[З ір |ка]
[-•-І-* ]
[каз |ка]
/ Сонце піднялося вже високо й добряче при­
пікало. Над дівчинкою-квіткою дзижчали бджоли
* й здивовано перемовлялися:
— Це дз-з-звіночок?
— Не схож-ж-же...
— Мож-ж-же, гвоз-з-здика?
— Чи не-з-з-забудка? Може, зірка?
— Я — казка, — видихнула чарівна мандрівниця.
— Каз-з-зка! Каз-з-зка! — Бджілки зроду не ба­
чили такої чудернацької квітки, а тому й полетіли
сповістити вуликові.
Надивувалися бджілки й зібрали того дня меду
стільки, наче за три дні відразу!
За Мариною Павленко

103. ка
казІка
казки ,
казкар
зі
зір
зір Іка
зір Іки
зал зір
[-•-] [=•-]
[зал] [зір]
Абв^дЕ ж з іїйКлмНоп'РсТуФхцЧіи ь/оЯ
ір Іжа Івів пе|ред
за Іір Іжа Івів на|пе|ред
втра|пи Іти
втрап Ілю
ПІСЕНЬКА ВІННІ-ПУХА
Мешкає в дереві наша сова,
чув я від неї кумедні слова:
«Замок замкнула я свій на замок.
Дощик пішов — і замок мій замок.
В замок не втраплю — заіржавів замок,
він-бо під до|щи|ком дуже замок».
От я й кажу геть усім наперед:
— Кра|що|го в світі немає, як МЕД!
Алан Мілн
(Переклад українською Івана Малковича)
Чим цікаві слова
замок і замок?
103

104. за
миві Іса
ЛІ Ізо
рно
ле|на
зй
мно
зи Іма
зи|мо|ва
зи|мо|ві
то ІпйІла
на Іто Іпи Іла
за Іто Іпи|ла
ва|рй Іла
зва|риІла
на ІваІриІла
У зимовому лісі морозно. Звірі змерзли.
Он Вона натопила
узвару. Малі
* 4
. Наварила з
лузали Л
VМороз приморозив лапки, щ і * сіла
в’язати теплі . [Ще ~~------- —,е — подарунок
104

105. Абв^дЕ ЖЗ і'ійКлмНОп9сТуФхцчш ьюЯ
вдяг|нув жу Ірив Іся ру|ка
вдяг|ну|ти за ІжуІ рив[ся ру|ка|вйч|ка
ЗАЙЧИКОВІ ВУХА
Сіє, віє, завіва
снігом завірюха,
а у зайчика, хоч плач,
змерз |ли дуже вуха.
Він і ва| лян |ки узув,
і вдягнув кожуха,
а з-під шап|ки, ну хоч плач,
ви |гля |да |ють вуха.
— І чого ти зажуривсь? —
Цо |ко |тять синички. —
Ти б собі вдягнув на вуха
теплі рукавички!
Валентина Каменчук
» і »
®
7? • Чи дали синички слушну пораду зайчику?
Які почуття викликав у вас зайчик (співчуття,
жаль, стурбованість)?
З а г а д к и ,
Зоря-зірниця, красна дівиця,
По полю ходила, ключі згубила.
Срібний місяць бачив — не сказав,
Асонце раненько зійшло — ключі знайшло.
105

106. Ьь
[ - • ■ 1 - і - ]
[пал'| -и Іки]
/ Твоя долонька така маленька.
Проте стільки вже вміють твої пальчики: і го-
* род копати, і картоплю садити, і в хаті
мести, і воду нести, і ложки мити, і чашки
бити, і котика годувати, і цяцьки розкидати.
Помічники маленькі, а їсти варять, глину
місять, траву косять, білизну перуть, шпалери
деруть, цвяшки забивають, пальчики приби­
вають... Ой-йо-йой!
За Ніною Сало
106

107. стан
стань
паль
рис
[рис]
ма
рись
[-•=]
[рис']
Абв^дЕ * з й‘йКлмНОп9сТуфхц**ш ь»оЯ
ма лі тон|ка сі І|рі
ма лень |кі то|нень| ка сі рень| кі
МАЛЕНЬКА ГОСПОДИНЯ
Хоч на зріст я ще маленька,
в мене й кіска ще тоненька,
та робити дещо вмію —
ось тарілочку помию,
ось кімнату замітаю,
вранці квіти поливаю.
Всього я сама навчусь,
бо роботи не боюсь.
Олена Журлива
107

108. Бб
[-• -•]
/ Білий кіт із білою кішкою жили в білому
будинку — білий дах, білі стіни, білі
‘ двері. Усередині все було біле — біле
ліжко з білою пуховою ковдрою, білий
стіл з білою скатертиною... Кіт і кішка любили
зиму, бо вона була біла. Сніг білий, коти білі,
їхні сліди на снігу білі.
а о у и і
у и
' т / V
ба
бар|ва
бар Іві |нок
бар |він |ко |ва
бо
бо |би
бон|дар
бон |дарі
108

109. А6 «КґдЕ ж з іЧ'йКлм Н оп9 сТ,уфХцЧш ь^,я
гра |ли
гра|ли|ся
сніг лі|пй|ла
сніж|ки злі|пй|ла
У білих кота й кішки було
багато білих кошенят. Вони
були схржі на батьків. Ко­
шенята дуже любили бави­
тися біля білого будинку.
Вони гралися в сніжки, лі­
пили білу сигову бабу.
У кошенят була біла ба­
буся, яка пригощала їх мо­
локом з бубликами.
109

110. бу
бі
ба
бо
зок
зьки—►
рсук
бер бу
яка бан<
,ду Ірист| ка
ду|рйст
ду|рис Іти
Ну-те, [х]то з вас там бистріший?
То ідіть в садок скорі[Ще!
Купи сні[г]у там ле[ж]ать!
Х]лоп[ц]і поклик підтопили,
Бабу з сні[г]у враз зліпили.
От так баба! Молодці!
Ну, дивуйтесь, 0ороб0і!
Олена Пчілка
С І
банка бук
34512 321
у < .
А барабан — баба, ... . л У

111. мо|чй|ти ши|пі|ти ве|лй
про ІMÔІЧИІте про ІШИІПІ ІТИ ПІДІве Ілй
СНІГОВА БАБА І ЗАЙЧИК
Надворі від|ли|га. Ми з Маринкою ви­
рішили зліпити снігову бабу. Кожен узяв
по сніжці.
— Ру| ка Івин Іки промочите, — зашипів
ста Ірий гу|сак.
З вуглинок зробили очі, підвели брови,
намалювали смішного рота. Маринка за­
кутала бабу хус Ітин Іко Ію. З морквини зро­
била їй носа.
— А тепер, онучата, кладіть
біля баби капустяне листя й
моркву. Будьте впевнені, що
бабиного носа зайчик уже ніко­
ли не забере, — сказав дідусь.
За Петром Королем
Розкажіть, що було потім.
А бв^дЕ ж з і'іі^КлМНоп9сТуФ Цчш ь<оЯ
V Що порадив дідусь дітям?
Які б хороші слова ви сказали дідусю (дя­
кую, ...)?
111

112. Гг 4
[гар |буз]
На городі між огудинням зацвіла яскрава жовта
квітка.
— Що з тебе виросте? — здивувався джмелик.
— Здоровенний гарбуз виросте...
Росте гарбузик та й росте... Уже й осінь.
Прилетів джмелик та й питає:
— Де той ґудзик, що нахвалявся вирости?
— Осьде я, під тобою! — гуде гарбузище...
За Зіркою Мензатюк
а ач а о / И 1
0
° ^г £ - у У ^ Г г
У'И
V / / V
у а о / и і
а і і 0 і
00
/
р ^ / л / Ч
га гу го
гар|буз гул гол
гар|бу|зй гу Ідів голос
гар|бу|зик за |гу |дів го|лос|н^
112

113. Абв^дЕ *3 і'»йКлмНоп9сТуфхцЧш ЬЮЯ
ї Іха Іли го|ду|ва|ла
по Ії Іха Іли на Іго| ду| ва| ла
роІ би Іна
ро|дй Іти
Олянка з мамою і татом поїхали—► — ► —► —►
за місто. Там дівчинка нагодувала
білок. Потім потяглася за про­
ліском на краю струмка, про­
мо Ічи |ла ноги й захворіла. Тепер треба
пити чай з калиною. Однак найгірше було те,
що вдень Олянка за |ли |ша| ла| ся вдома
сама й сумувала.
За Лесею Ворониною
р • Як ви думаєте, у яку пору року дівчинка побу­
вала в лісі? Який настрій був в Олянки спо­
чатку? Який потім?
> Знайдіть потрібні слова із запропонованих:
веселий, радісний, похмурий, сумний, уро­
чистий.
113

114. Гнат Галина
Гав|ри|ло Ганна
Гав Ірй Ілів Іка
Го|вер|ла*
го|лос
ГОІло|сй
на| го|лос
згад І ка
за| гад Іка
до Ігад Іка
ГОС Іті
ГОСІТИІни
при Ігос|тй Іли
0 л к а
г а л к а
і л к а
і»
X
ГАРБУЗИ
Гар |бу|зи, гар|бу|зи
не зл(я]|ка|ли|с[я] гро|зи.
Всмак во|ди[ч]|ки попили,
ов|тим [ц]ві|том роз|[Ц]ві|ли.
Анатолій Камінчук
Якого кольору цвіт гарбуза?
Складіть букви, щоб вийшло слово.
Р О иг н о [щ] и
* Говерла — найбільша вершина в Карпатах.
114

115. за Іплющ кра|са
за|плю|щу|ва|ла при|кра|си|ли
ВИНАХІДЛИВІ ГНОМИ
А6 в^дЕ ЖЗ і'ійКлмНОп9сТуФ хцчиі ьюЯ
Коли Оля заплющувала очі, то починала
думати про цікаві речі... Pan|том з’явився
гном із веІ ли Іким мішком.
— Що в ньому? — запитала дівчинка.
— Подивися на небо! — сказав гном. —
Воно по|хму|ре. Ми прикрасимо його...
Він роз|в’я|зав мішок — усередині були
яскраві паперові зірки!
...Дівчинка по Іба Ічи Іла, що на небі за­
свічу |ю |ться яскраві зірки. Хто допомагає
ви Іна Іхід Іли Івим гномам запалювати на
небі зірки?
Оля не помітила, як заснула...
За Лесею Ворониною
■ Чим гноми прикрашали небо?
k
3 а і Р к и
I '•*# , g .
винахідливі — вихід, ліниві, ... .
115

116. Ґґ / Якось усі частини хати засперечались: хто най­
важливіший? Тільки ґанок мовчав... Він знав,
^ що хата може бути і без ґанку... Але коли ґазда
з ґаздинею посідають на ґанку і співають — він
щасливий!
Любить ґанок їхні співи...
ЗаДзінкою Матіяш
ґ
гра|ти ка|ва
ґра|ти ґа|ва
пліт
ґніт
а
В
р и і
^ ґ / Ч / Ч Х N X
ґа
ґа|нок
ґа|но|[ч]ок
ґазда
ґаз|ди|н0
ґаз |ду |ва |ти
ґрунт
ґрун|ти
ґрун |тів |ка
116

117. ґе ґудз
ґел Іґіт ґуідзик
ґел ґо|та|ти ґу ІДЗИІки
А6В<ҐДЕ *3 і-І й К л м Н О п Р с'Ту Ф ><Ц*, Ш ьюЯ
вй| шив |ка ВОІЛОШІки
ви |ши | ва| ла пше|нй|ця
Вишивала мама синіми нитками,--- ► —►
Зацвіли волошки буйно між житами.
Узяла матуся червоненьку нитку —
Запалали маки у пшениці влдку.
Леся Вознюк
о о
Про що мріє мама, вишиваючи рушник?
(і•
З а -г щ к а -
Він прикраса кожній блузці,
Цей маленький круглий ....
117

118. ґазда —
господар
дзиґа —
ігра[Ш]ка
- Г^а2Л-
-
щ
ґедзь —
комара
аґрус —
□ года
ґердан —
прикраса
4ґава —
пта§
Ґава й гуска коло 0ати
почали пісень співати.
Каркали та ґелґотали,
поки голос не зірвали.
Олег Орач
Знайдіть серед букв слова: ґедзь, ґедзих]а,
ґедзик.
и с ь н ґ е д 3 ь 0 ї н т в е
м с л 0 н ь е с ґ е д 3 и X а
ґ е д 3 и к р а н и є я п 3 к
118

119. Абв^дЕ і»йКлмНопрсТуфхцЧіи Ь/оЯ
вй|хо|ва|ти про Ікй|нув|ся слух
вй|хо|ва|ний по|ска|кав слу|ха|ли
Бабуся ґе|дзи|ха дуже любить свого
онука. Хоче, щоб він виріс ро|зум|ним і ви­
хованим. Якось бабуся зустріла коника:—►
— Конику, навчи мого онука грати на
скрип І ці.
— Добре, — по Іго Ідив Іся він.
Коник прокинувся рано. Узув нові череви­
ки. Одягнув зелений довгий піджак і поска­
кав на урок.
Це було на лузі. Ґедзик радів. Йо|му
спо Ідо І ба Іло Іся грати. Музику слухали
бджіл Іки, комарі та квіти.
За Валентиною Запорожець
хотів навчитися грати на
Хто скрипці?
навчав ґедзика грати?
119

120. [пе |че|рйч |ка]
Коли тільки засіріло, у саду із землі вигульк-
нуло щось біле.
— Доброго ранку, травичко! Доброго ранку,
дерева! Це я, печеричка!
— Доброго ранку! — відповіли трава й де­
рева. — Але ти печеричка неправильна, бо
неправильно виросла в нас у саду... Твоє
місце в лісі!
За Зіркою Мензатюк
чЧЧс/ мЧ ч / ч
че
чеб|ре0ь
чет|вер
чет|вір|ка
чи
чйс|то
чис|та
чис|то|та
120
ча
час
час|то
час|ник

121. [-•
річ
річ Іка
по Іріч Іки
чор
чорІ на
по Ічор Іні Іла
шч
ніч Іка
ніч Іна
А6в<ґдЕ *3 і‘і«ЇКлмНоп9с,ТуФ)<цчш ь»оЯ
пам|пуш|ки гос|по|дй|няі
Свято. На столі вареники, пиріжки, пам­
пушки, юшка, узвар. Господиня пі |ді |грі |ла
го |луб |ці та печериці.
Івасик заніс до хати в’язочку
сіна під кутю.
— А де ж кутя? — спитав хлопчик.
— Ось у гор |нят | ку*, — відповіла мама.
— Це ж варена пше |нич |ка.
— Авжеж, — у |сміх | ну |ла | ся мама, —
а ми додамо до неї меду та маку — буде
смачна різдвяна вечеря.
За Андрієм М ’ястківським
? До якого свята господиня приготувала страви?
Що розповіла мама Івасику про кутю?
* Горнятко — горщик, у якому варять страву.
121

122. че
чё|рез
чеІ ре Іда
чеІреІ ВИІки
чу
чуб
чудо
чу|дес|на
п л я т к а
ча й к а чу м а к
ш к а г У н
білка — бі |лоч |ка рука — руч|ка
гілка — гі |лоч |ка ^ ріка — річ | ка
Чернігів
Чернівці
Черкаси Чорнівка
Черемо[ш] Чорне море
ЧЕБРЕЦЬ
По|під бором мо| ло| день Іким
на си|пу|чо|м у піску
квіти стел я]тьс^§ густенькі,
повні запасу [й] мед|ку.
Катерина Перелісна
Черепаха часто чхала —
чаплЩ чаєм напувала.
122

123. А6В<ҐДЕ * 3 і'І#КлмНОп'РсТу Ф хЦчіи ьюЯ
три гар Іна
три Іріч Іна гар Інень Іка
ла|ма|ла|ся
від|ла|ма|ла|ся
МОЯ СЕСТРИЧКА
Оксан ка — моя трирічна сестра. Хто як
захоче, так її називає: Окся, Оке, Ксеня,
Саніта. Вона дуже гарненька — ка|ро|о-
кень|ка, та ще й з кир|па|тень|ким носи­
ком.
— А де ж моя сест Ірич Іка? Ага, ось!
Моя сестричка дві ніжки в мамин чобіток
запхала, а «блискавку» застібнути не вдалося.
— Зажди, Оксю, зараз я тобі допоможу.
Ой... відламалася «собачка»! Це через те­
бе, Оксано! Знову ти винна і мене сва­
ри Іти Імуть! Нащо взувати дві ноги в такий
вузький чобіт?!
За Мариною Павленко
Яку розвагу придумала Оксанка?
Хто допомагав їй застібнути «блискавку»?
Чим цікаві слова «блискавка», «собачка»?
• 2
123

124. И й
[-•=]
[гай]
/ У засніженій діброві
розпочався дивний рух:
' Ґрунт парує, ніби чай,
по гостей побіг ручай.
А йому назустріч діти:
— Ой, дивіться, — ранні квіти!
Гомін аж за небокрай...
Вже весна.
Проснувся гай.
лійка
[=•=!-•
[л'ій |ка]
Василь Марсюк
край
край |ній
а о і і
ч чй лд м ^й
мий лий чай грай
ви |мий до |лий чай |ник зі |грай
Гай ве |се |лий. Он побіг малий ручай. На
березі пер[Ш]ий зе |ле |ний лис|то|чок.
Ан|дрій|ко й На|дій |ка йдуть у гай.
Весна. Про|снув|с0 гай!
124

125. сум
світ
- • І - . ] [•= !-— •]
-сум|ний біла — бі|лий
- світілий зелена — зеІлеІний
Абв^дЕ Жз іійКлм НопРсТуфхичш ь/оЯ
клй|ка|ти, за Іпро| шу |ва |ти
на чай до себе
на Іпро Ішу Іва Іти Іся на чай
до коїгось
Ідемо
пити чай
ДРІЗД І ДЯТЕЛ
— Ти ввесь вечір кличеш: «Дят| ле, іде |мо
пити чай, ідемо пити чай!» А де в тебе чай?
— Немає чаю, — відповідає дрізд.
— А чому ж ти кличеш? — запитує дятел.
— А я не кличу. Я сам до тебе на чай
напрошуюсь!
За Едуардом Шимом
" Як зрозумів дятел дрозда?
125

126. ви|со|кий — низь|кйй
ти |[х]ий — го|лос|нйй
гост|рий — ту |пйй
сйль|ний — слаб|кйй
к р а
3 н а
г р а
йо
йод
Йорй
йбр[ж|ик
и
м а к а
ч а И к а
л а к а
ио
Йосип
Йо Іси|пенІ ко
Йоісиїпівіка
ио
майор
ма|йо|ри
маї йоІнез
й[ш]ла
вй |й[ш]ла
смій
всмі[х] |ну |ло|с[я]
Ма| рій |ка вийЩла в сад. Со|неч|ко
всміхнулося. Квіти за|[Ще|лес|ті|ли лис­
том Іка Іми.
126

127. А6в<ґдЕ # з і‘й К лм Н оп9с"ТуФхцч аі ьюЯ
хо Іті Іла
за Іхо Іті Іла
пе|люст| кй
пе|люс|точ|ки
Дів |чин |ці захотілося це на |ма|лю| ва­
ти. Вона вмочила пенз|лик у фарбу. Раз!
Раз! Нічого не ви|хо|ди|ло. Марійка за­
плава |ла.
— Візь|мй наші пелюсточки. Ви|кла|ди
їх на папері так, як тобі по|до|ба| є|ться.
Дів |чин | ка склала з пелюсток на папері
гори, ліси, садок. Ма |рій |ка по |о | бі | ця |ла
завтра на | ма|лю | ва|ти портрет кожної
квіточки.
За Оленою Погребняк
Розкажіть за малюнком, як Марійці допомог­
ли квіти.
Складіть із сухих квітів, листочків і стебел
картину природи.
127

128. Хх
[-•І-* -]
[ви |хор]
/ Вйхор залетів на баштан. Він схопив з голови
баштанника бриля й закружляв із ним над баш­
таном.
— Хо-хо-хо! — сміявся вихор і крутив брилем.
Коли це йому набридло, повернув на пшеничне
поле. Баштанник хутко схопив бриля.
— Розбиш-ш-шака з ’явився, розбиш-ш-шака! —
шепотіли зелені колоски й пригиналися до землі.
— Хо-хо-хо! — уже за хмарами сміявся хвальку­
ватий вихор.
За Василем Чухлібом
ха хи хо
хата хи|[ж]ак хор
хатінім1► хи|0 ий ви |хор пе|реІ
XI
ХІД
128

129. А 6 ^ ґ д Е Ж з і'ій К л м Н О п Р с Т у Ф х ц ч ш ь ю Я
МОХ
му |хо |мор
СВІТЛОФОР
На узліссі
Мухомор —
Як червоний
світлофор.
Обережно:
Стиште хід:
У мурашок
Перехід!
Микола Заєць
Щоб себе в безпеці почувати, світлофор
потрібно поважати!
світ| ло
світ|ло|фор
129

130. хліб хма|ри хлоп|чик
хлі Ібо Іроб за Іхмар Іний хлоп |чин |ка
ву|ха хо|див
ву|ха|тий схо|див
Хотин — старе місто
на Буковйні.
Хуст — місто
старих замків.
Херсонес — місто-
музей у Криму.
халва
15423
хворостина —тин,....
130

131. Ае>«КґдЕ ж з і'ї ,Клм Ноп9сТуФ хцчш Ь«>Я
га|лас гнав Іся
га|ла|су|вав ро |зі |гнав |ся
Вихор гу|ляв у полі. Від нього хо|ва| ли|ся
по норах миші, хи|ли|ли|ся додолу трави,
за|мов|ка|ли коники-стри|бун|ці.
— Дорогу! Дорогу! — галасував вихор.
£ Розігнався, налетів на могутнього ста­
рого дуба й тільки зойкнув.
За Василем Чухлібом
Знайдіть серед букв слова: вихор, хилитися,
норах.
У п т л і в и X 0 Р ї н и X ч в и я
є X и л и т и с я ь є і б ц й г 3 ї
Ф в ь н 0 р а X ь Д г и т д а і г є
131

132. Жж
[жо|лу|д І]
/ ...Вінні-Пух забрів на галявину... А посеред
самої галявини ріс височенний дуб, а на
^ ньому — жолуді. З вершечка дуба долинало
голосне гудіння-дзижчання: ж-ж-ж-ж-ж!
Вінні-Пух подумав: «Оте “ж-ж-ж” — це не­
спроста. Дуб “жикати” не може, отже, “жикають”
бджоли».
За Аланом Мілном
Ж ^ Т / Ч' ш /
/
м к
жа жо жу
жарт жов|тий жук
жар |ту |ва |ти жов|тень жу|ра|вель
жар|тів|нйк жо |лудь жу|рав|лй|на
132

133. ле|тів ЛИ Ішй| ло|ся
про|ле|тів за|ли|шй|ло|ся
Вінні-Пух поліз на дерево. Ліз, ліз, ліз і
муркотів пі |сень |ку:
І вед|ме|ди|ки, й вед|ме|ді
люб Ілять мед і все на меді.
Ж-жи! Ж-жи! Ж-жи!
Чому це так, скажи?
V '
Йому залишилося ліз |ти зов|сім мало.
Ну, тільки ста|ти на гі|лоч|ку — і...
Т-р-рісь!!!
— Рятуйте! — крикнув Пух.
Пролетів три метри донизу
й ударився об іншу гілку.
За Аланом Мілном
133

134. а и у и
а
•
*
ж • р ж • к ч • ж
жни|ва стр |рож жу|ра|вель
жни|ву| ва |ти сто |рож |ка жи| ра§э]
мір /ЛО
мас )>аж жа^--ра
пейз ^смин
Жабен[я] плакало:
— Чому @таке мале?
— Бо мало Щси! — кумкнула
мама жаба.
— Ква! То я зна[ю|, що мені
робити.
Ковть! — і з’[Т]ло комара.
Глянуло на себе у воду, |я]к у л[ю]стерко.
Підросло, але мало...
За Юрієм Ярмишем
? Про що мріяло жабеня?
жало
3412
жайворонок — ворона.......
134

135. А6в,ТдЕ *3 Й"йКлмНоп>сТуфхцЧш ь<оЯ
ка|жу дру|жу но Іви Іна
роз|ка|жу дру|жй|ти но |вий
ТАЙНА
А у мене новина:
В мене тайна є одна!
А яка у мене тайна —
Я нікому не скажу.
От Галиночці, зви |чай |но, —
Я із Галею дружу.
Тільки я скажу потому:
— Не кажи, гляди, нікому,
А розкажеш хоч комусь,
Я з тобою роздружусь.
Марія Пригара
Знайдіть серед букв слова: новина, скажу,
розкажеш.
а 0 н 0 в и н а а ь ю Р в є ф м б л
У п ь с к а ж У к а є п и X ч в и я
є а м и р к н а ь 3 Р 0 3 к а ж е ш
Коли так кажуть?
Сорока на хвості розносить.
135

136. Шш
/ Каштан у дощ згубив каштаненя,
розгублено обшукує кишені.
А те каштаненя, мов кошеня,
принишкло у траві зеленій.
Надія Кир’ян
[каш |тан]
и
ш р
і-
/
Ч И р
ша шу шко— ►
ша|хи шум--► шко да
шах |та шу|ба шко ла
шах |тар шуб |ка шко л@р
^ шати шкода
О і 3412 34215
136

137. ЖИ Іти
ши|ти
Аб'Ч'дЕ * з і»йКлмНОпРсТуФхцчш ь»оЯ
іш|ла не|стй
піш|ла при|не|стй
ОРИСЯ КОШИКА ВЗЯЛА
Орися кошика взяла
Вма|лень|кі ру|че|ня|та,
І на базар вона пішла
До другої кім |на |ти.
А пе|ред тим, коли іти,
Вона сказала діду,
Що треба морк|ви принестй
Й картоплі для обіду.
Хто?
Володимир Сосюра
взяла — ►що?
пішла -----*- куди?
сказала—»- що?
П О * і* ^ +Р І ^ Р +Т ( ^ *
137

138. вус
ву |са|тий
ко|ло |сок
ГОІЛОІСОК
до|зрів
до|зрі|вай
КОЛОСОК
Тільки вийду на пол[я]:
— Шу-шу-шу... —
шумить здал[я].
То вусатий колосок
пода[є] свій голосок:
— Шу-шу, шу-шу,
шу-шу, шу-шу.
А у тому колоску
Ще зернятко у пушку.
Колосочку, дозрівай,
Зерно туго наливай!
— Шу-шу, шу-шу,
шу-шу, шу-шу.
Тамара Коломієць
Ш . - & * * ■ ' * & • ^
Знайдіть речення, у яких є слова вусатий, до
‘ ' зрівай.
138