Олександра Давиденко, студентка журфаку ЗНУ і ведуча обласного «Радіо Запоріжжя», розкриває деякі особливості професійної комунікації радіожурналістів.
2. Більшість журналістів спілкуються не в соціальних
мережах чи по телефону, як усі напевно подумали, а
безпосередньо під час роботи.
Художній відділ “Радіо Запоріжжя” має декілька
таких соціально-комунікаційних інститутів, де можна і
попрацювати, й останні події з колегами обговорити.
Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека
імені Горького, Запорізький обласний художній
музей, Запорізький обласний краєзнавчий музей,
Запорізька обласна бібліотека для дітей
“Юний читач”...
4. Є ще кілька чудових і улюблених місць,
де журналісти постійно бачать один одного і
спілкуються.
Два соціально-комунікаційні інститути –
Виставкова зала Національної спілки художників
України та Виставкова зала Національної спілки
фотохудожників України.
А також два фахові соціальні інститути журналістики
– прес-центр МТМ та прес-центр НСЖУ.
6. Тож як, власне, відбувається комунікація між
журналістами під час роботи?
• Вербально – обговоренням актуальних подій життя
міста й області.
• Візуально (оказіонально:)) – публікацією фото колег у
газетах... Кожен колега може потрапити в кадр
об’єктива фотоапарата чи камери...
• Кожен колега може дати коментар до події...
• При потребі кожен може звернутися за допомогою до
колеги й отримати фото, аудіо чи відео до події...
(наприклад, у зв’язку з певними технічними
негараздами). Колеги виручають!
7. Як це реалізується на практиці:
газети “Суббота плюс” та “Индустриальное
Запорожье”
9. Газета “Запорізька правда”.
Уривок зі статті головного редактора
“Душа відпочиває, коли вас слухаю” (субота, 15 листопада 2014)
Тому, звертаючись до моєї співрозмовниці - головного редактора
обласного радіо (іншими словами - творчого об'єднання підготовки
радіопрограм ЗОДТРК) Ніни Деркач, - не поспішаю ставити якесь
конкретне запитання. Ні, воно не зайве, але й так зрозуміло: мої
колеги трудяться тут, як бджілки. Ось розчинилися двері її робочого
кабінету і увійшла Олександра Давиденко із мікрофонними папками,
щоб Ніна Петрівна підписала у світ її передачі. Із цією молодою
журналісткою, яка упевнено робить свої професійні кроки, ми вже
знайомі: Саша свій похід у журналістику розпочала із нашої
"Запорізької правди", де на її сторінках розповіла про свою бабусю,
яка опікувалася нею та її молодшими братами і сестрами.
Відпрацьовувала у нас на коректурі і мріяла про справжню роботу зі
словом. Торік уперше переступила поріг радіостудії, а нині вже має
свої теми, свою слухацьку аудиторію і працює з ентузіазмом, без
перебільшення. А Ніна Деркач тут вже тридцятий рік. Ну як вам таке
порівняння?
10. Мої колеги у ЗМІ...
Вдумливі Дмитро Лиходід та Юлія Коробець