Вісник

1. 1

2. 2 Матеріали обговорені та рекомендовані до друку методичною радою ДПТНЗ «Рівненський
центр ПТО сервісу та дизайну»
Інформаційно –методичний вісник підготовлено педагогічним колективом Центру
Відповідальні за випуск: Безушко І.В., Процюк В.П.
Комп’ютерний дизайн: Пословська Ольга
Інформаційно-методичний вісник Центру містить методичні матеріали педагогів: розробки
уроків, виховних годин, позакласних заходів, авторські посібники, матеріали педагогічних
читань викладачів та майстрів виробничого навчання, методичні рекомендації та інше.
Рекомендовано для використання в роботі всім зацікавленим педагогам.

3. 3
Зміст
1. Безушко І.В. Методичні рекомендації щодо підготовки педагогічних працівників до
атестації....................................................................................................................................4
2. Білощук О.А. Урок виробничого навчання з професії «флорист» на тему: «Букет
«Віяло»»..................................................................................................................................10
3. Еліява Ж.А. Урок спецмалювання на тему: «Натюрморт – один із жанрів образотворчого
мистецтва»..............................................................................................................................21
4. Руденька Т.М. Урок на тему: «Особливості обробки прорізних кишень у виробах верхнього
одягу»......................................................................................................................................26
5. Таргоній Є.П. Урок виробничого навчання з професії «кравець» на тему: «Підготовка
деталей крою до пошиття жіночої блузи»...........................................................................32
6. Гусевик А.В. Урок виробничого навчання з професії «кравець» на тему: «Виготовлення
жіночого халата. Обробка пілочок. Обробка кишень на пілочках»..................................39
7. Гаврилюк О.Ю. Урок перукарської справи на тему: «Миття і масаж голови»................44
8. Ольшанська Н.В. Урок інформаційних технологій на тему: «Робота з прикладним
програмним забезпеченням (ППЗ). ППЗ STOIK «Вишивка хрестом »».........................50
9. Безушко І.В. Виховний захід на тему: «Вшановуємо Тараса Шевченка»........................57
10. Сосовська Л.Т. Виховний захід на тему: “Через терни – до зірок”, присвячений видатній
українській художниці Марії Костянтинівні Башкирцевій................................................70
11. Руденька Т.М. Виховний захід на тему: «Вічно жива мода»............................................80

4. 4 ПІДГОТОВКА
ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО АТЕСТАЦІЇ
Під час атестації викладачів та майстрів виробничого навчання адміністрація та
атестаційна комісія Центру керуються такими критеріями:
• уся інформація про строки атестації, склад атестаційної комісії, план її роботи, зміст
кваліфікаційних вимог повинні бути відкритими і доступними для атестованого;
• робота атестаційної комісії повинна бути спрямована на комплексну оцінку рівня
педагогічної майстерності педагогічних працівників, виявлення кращого педагогічного
досвіду, його вивчення і поширення в межах навчального закладу.
• викладач, майстер в/н повинен бути ознайомлений з його правами на всіх етапах
підготовки та проведення атестації.
Атестація педагогічних працівників - це система заходів, спрямована на всебічне
комплексне оцінювання їх педагогічної діяльності, за якою визначаються відповідність
педагогічного працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюється
кваліфікаційна категорія, педагогічне звання.
Метою атестації є стимулювання цілеспрямованого безперервного підвищення
рівня професійної компетентності педагогічних працівників, росту їх професійної
майстерності, розвитку творчої ініціативи, підвищення престижу й авторитету, забезпечення
ефективності навчально-виховного процесу.
Основними принципами атестації є відкритість та колегіальність, гуманне та
доброзичливе ставлення до педагогічного працівника, повнота, об’єктивність та системність
оцінювання його педагогічної діяльності.
Атестація педагогічних працівників навчальних та інших закладів є обов’язковою.
Вона може бути черговою або позачерговою. Чергова атестація здійснюється один раз на
п’ять років.
Умовою чергової атестації педагогічних працівників є обов’язкове проходження не
рідше одного разу на п’ять років підвищення кваліфікації на засадах вільного вибору форм
навчання, програм і навчальних закладів.
Ця вимога не розповсюджується на педагогічних працівників, які працюють перші
п’ять років після закінчення вищого навчального закладу.
Позачергова атестація проводиться за заявою працівника з метою підвищення
кваліфікаційної категорії (тарифного розряду) або за поданням керівника чи педагогічної

5. 5
ради навчального закладу з метою присвоєння працівнику кваліфікаційної категорії,
педагогічного звання та у разі зниження ним рівня професійної діяльності.
Позачергова атестація з метою підвищення кваліфікаційної категорії може проводитися
не раніш як через два роки після присвоєння попередньої.
Робота атестаційної комісії чітко планується на навчальний рік. План затверджується
директором Центру; засідання проводяться відповідно до плану. Кожне засідання фіксується
протоколом. До 20 жовтня атестаційна комісія затверджує списки педагогічних працівників,
які атестуються, приймає рішення щодо перенесення строку чергової атестації.
Атестаційна комісія відповідно до затвердженого графіка роботи до 15 березня вивчає
педагогічну діяльність осіб, які атестуються, шляхом відвідування уроків, позаурочних заходів,
вивчення рівня навчальних досягнень учнів з предмета (дисципліни), що викладає педагогічний
працівник, ознайомлення з навчальною документацією щодо виконання педагогічним
працівником своїх посадових обов’язків, його участі у роботі методичних комісій, фахових
конкурсах та інших заходах, пов’язаних з організацією навчально-виховної роботи тощо.
Керівник навчального та іншого закладу до 1 березня подає до атестаційної
комісії характеристику діяльності педагогічного працівника у міжатестаційний період,
яка повинна містити оцінку виконання педагогічним працівником посадових обов’язків,
відомості про його професійну підготовку, творчі та організаторські здібності, ініціативність,
компетентність, організованість, морально-психологічні якості, дані про участь у роботі
методичних об’єднань, інформацію про виконання рекомендацій, наданих попередньою
атестаційною комісією, тощо.
Педагогічний працівник не пізніш як за десять днів до проведення атестації
ознайомлюється з характеристикою під підпис.
Викладачі, які мають педагогічне навантаження з кількох предметів, атестуються з
того предмета, який викладають за спеціальністю. У цьому випадку присвоєна кваліфікаційна
категорія поширюється на все педагогічне навантаження. Необхідною умовою при цьому є
підвищення кваліфікації з предметів інваріантної складової змісту загальної середньої освіти.
Присвоєння кваліфікаційних категорій за результатами атестації здійснюється
послідовно.
Для об’єктивного вивчення системи роботи та оцінки професійної діяльності
педагогічних працівників обов’язковим є відвідування уроків членами атестаційної комісії, де
звертається увага на рівень педагогічної майстерності, на вміння застосовувати різні форми
і методи роботи для організації навчально-виховного процесу на уроці з максимальною
віддачею, на рівень дисциплінованості, організованості учнів, на наближення матеріалу уроку
до життя, на дотримання правил безпеки праці тощо.
Обов’язковим є проведення відкритих уроків, на яких відбувається показ
передового педагогічного досвіду, пропаганда нових педагогічних ідей, обмін досві-
дом.
Великий вплив на результати атестації має методична робота педагога, яка фіксується
в особистій методичній карті за весь міжатестаційний період. Сюди відносимо роботу в
методичних комісіях, виступи на педрадах, педагогічних читаннях, участь у методичних
заходах Центру.
Обовязковими є перевірка плануючої та облікової документації ( поурочно-тематичні
плани, план роботи кабінету, наявність паспорта кабінету, майстерні; вивчається стан ведення
записів у журналах теоретичного та виробничого навчання).

6. 6 Критерії навчально-методичної та виховної діяльності
викладача та майстра в/н на відповідність
кваліфікаційній категорії, тарифного розряду
Категорія Критерії оцінки
Спеціаліст
(9 тарифний розряд)
Повна вища освіта;
здатність забезпечувати засвоєння учнями навчальних програм;
активна участь у роботі школи молодого педагога з метою підвищення
педагогічної майстерності, в роботі методичної комісії: підготовка методичних
доповідей з актуальних питань педагогіки, методичних матеріалів з дисципліни,
участь у обговоренні питань педагогіки та методології;
використання інформаційно-комунікаційних технологій, цифрових освітніх
ресурсів у навчально-виховному процесі;
знання основ педагогіки, психології, дитячої та вікової фізіології; знанням
теоретичних основ та сучасних досягнень науки з предмета, який вони
викладають;
вміння установлювати контакт з учнями, батьками, колегами по роботі;
додержання педагогічної етики, моралі.
Спеціаліст ІІ категорії
(10 тарифний розряд)
Відповідають вимогам, встановленим до працівників з кваліфікаційною
категорією “спеціаліст”, та постійно вдосконалюють свій професійний
рівень;
педагогічний стаж – не менше 2 років;
проводять відкриті заняття та відвідують заняття інших педпрацівників;
використовують диференційований та індивідуальний підхід до учнів;
володіють сучасними освітніми технологіями, методичними прийомами,
педагогічними засобами, різними формами позаурочної роботи та їх
якісним застосуванням;
беруть активну участь у роботі методичної комісії (підготовка методичних
доповідей з актуальних питань педагогіки, методичних матеріалів з дисципліни,
участь у обговоренні питань педагогіки та методології);
застосовують інноваційні технології у навчально-виховному процесі;
знають основні нормативно-правові акти у галузі освіти;
користуються авторитетом серед колег, учнів та їх батьків.

7. 7
Спеціаліст І категорії
(11 тарифний розряд)
Педагогічний стаж – не менше п’яти років;
відповідають вимогам, встановленим до працівників з кваліфікаційною
категорією “спеціаліст другої категорії”, та використовують методи
компетентнісно-орієнтованого підходу до організації навчального процесу;
володіють технологіями творчої педагогічної діяльності з урахуванням
особливостей навчального матеріалу і здібностей учнів;
впроваджують передовий педагогічний досвід;
формують навички самостійно здобувати знання й застосовувати їх на
практиці;
уміють лаконічно, образно і виразно подати матеріал;
беруть активну участь у роботі адміністративної, педагогічної ради Центру:
підготовка методичних доповідей, аналіз глобальних питань навчально-
виховного процесу тощо;
вміють аргументувати свою позицію та володіють ораторським мистецтвом.
Спеціаліст вищої категорії
(12 тарифний розряд)
Педагогічний стаж - не менше восьми років;
відповідають вимогам, встановленим до працівників з кваліфікаційною
категорією “спеціаліст першої категорії”, та володіють інноваційними
освітніми методиками й технологіями, активно їх використовують та
поширюють у професійному середовищі;
володіють широким спектром стратегій навчання;
вміють продукувати оригінальні, інноваційні ідеї; застосовують нестандартні
форми проведення уроку;
участь у виставці НМЦ, педагогічних конкурсах;
видавнича діяльність з дисципліни та актуальних педагогічних проблем;
активно впроваджують форми та методи організації навчально-виховного
процесу, що забезпечують максимальну самостійність навчання учнів;
100-відсоткова забезпеченість дисципліни навчально-методичним комплексом
занять та самостійної роботи студентів;
вносять пропозиції щодо вдосконалення навчально-виховного процесу в
навчальному закладі;
проведення загальних виховних заходів;
активна участь у роботі школи молодого викладача: підготовка методичних
доповідей, проведення занять з молодими викладачами з актуальних тем
педагогіки та методології;
активна участь у роботі адміністративної, педагогічної ради: підготовка
методичних доповідей, аналіз питань навчально-виховного процесу.

8. 8 П ед а го г і ч н е
звання “старший викладач”
може присвоюватись педагогічним працівникам, які
мають кваліфікаційну категорію “спеціаліст вищої категорії” або “спеціаліст
І категорії”, працівникам, які досягли високого професіоналізму в роботі, систематично
використовують передовий педагогічний досвід, беруть активну участь у його поширенні,
надають практичну допомогу іншим педагогічним працівникам.
Педагогічне звання “викладач-методист” присвоюється педагогічним працівникам,
які мають кваліфікаційну категорію “ спеціаліст вищої категорії ”, здійснюють науково-
методичну і науково-дослідну діяльність, мають власні методичні розробки, які
пройшли апробацію та схвалені науково-методичними установами або професійними
об’єднаннями викладачів професійно-технічних та вищих навчальних закладів I-II рівнів
акредитації, закладів післядипломної освіти.
Педагогічне звання “майстер виробничого навчання I категорії” може
присвоюватися майстрам виробничого навчання, які на високому професійному рівні
володіють методикою практичного навчання, ефективно застосовують її у роботі та мають
стаж роботи на займаній посаді не менш як 8 років і яким встановлено найвищий тарифний
розряд.
Педагогічне звання “майстер виробничого навчання II категорії” може
присвоюватися майстрам виробничого навчання, які добре володіють методами і прийомами
виробничого навчання, майстерно застосовують їх у роботі та мають стаж роботи на
займаній посаді не менш як 5 років і яким встановлено найвищий тарифний розряд.
Навчально-методичні матеріали,
які повинен подати викладач, майстер в/н атестаційній комісії
• Творчий звіт за період від останньої атестації по нинішній час.
• Власні методичні розробки відкритих уроків та позакласних заходів.
• Методичні матеріали для забезпечення самостійної роботи студентів
(згідно з робочою програмою).
• Методичні рекомендації з навчальної дисципліни.
• Методична доповідь з актуальної теми (на вибір викладача, майстра в/н).
Примітка. Навчально-методична документація подається з рецензіями голови методичної
комісії.
Папка з навчально-методичною документацією поповнюється педпрацівником протягом 5
років і зберігається у методичному кабінеті (в електронному вигляді та на паперових носіях).

9. 9
КРИТЕРІЇ
оцінки роботи викладача та майстра в/н в період підготовки до атестації
1. Оцінка якості навчальної роботи
• Якість складання навчальних програм, планів роботи.
• Знання дисципліни, професійна підготовка.
• Якість викладання, навчально-методичне забезпечення дисциплін.
• Якість знань учнів, проведення додаткових занять, консультацій.
• Якість практичної підготовки учнів.
ІІ. Оцінка якості виховної роботи
• Здійснення виховання на заняттях, зв’язок з життям, з сучасністю.
• Якість проведення виховних заходів та їх результативність (ефективність).
ІІІ. Оцінка якості методичної роботи
• Участь у роботі методичних комісій.
• Комплексно-методичне забезпечення занять.
• Написання методичних матеріалів, статей, інструкцій, програм, розробок уроків,
створення навчальних посібників.
• Виступи з доповідями на педрадах, конференціях, педчитаннях тощо.
IV. Оцінка рівня професійної підготовки
• Самоосвіта.
• Проведення відкритих уроків.
• Відвідування уроків інших викладачів та майстрів в/н, їх аналіз.
• Підвищення кваліфікації , стажування.
V. Оцінка якості громадської активності
• Яку громадську роботу виконує.
VI. Соціально-психологічний статус педпрацівника в колективі.

10. 10 Тема програми:
«АРАНЖУВАННЯ КВІТІВ»
Тема уроку:
«ВИКОНАННЯ БУКЕТА «ВІЯЛО»»
МЕТА УРОКУ:
Навчальна: навчити учнів виконувати букет «Віяло», ознайомити з інструментами та
обладнанням, необхідними для роботи; правилами безпеки праці, організацією робочого місця;
послідовністю і особливостями виконання букета; провести інструктаж з питань охорони
праці.
Виховна: сприяти вихованню в учнів естетичного смаку, спостережливості, охайності,
працьовитості.
Розвивальна: сприяти розвитку пізнавального інтересу учнів при виготовленні букета.
ТИП УРОКУ: урок з формування професійних вмінь та навичок.
ДИДАКТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ (друковане,наочне): зразки букетів з різноманітного
штучного квіткового та рослинного матеріалу, інструкційна картка №1 (букет «Віяло»),
інструкційна картка №2 («Послідовність виконання каркаса для букета «Віяло»), інструкційна
картка №3 («Послідовність виконання букета «Віяло»), журнали,книги, презентація букета
«Віяло» на мультимедійному проекторі.
МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ (матеріали, обладнання, пристрої):
квітковий та рослинний матеріал, каркас, декоруючий матеріал,флористичний дріт, алюмінієвий
З досвіду роботи
майстра виробничого навчання
з професії «флорист»
Білощук Олени Анатоліївни
Урок виробничого навчання

11. 11
дріт, харчова плівка, біо-гель, тейп-стрічка, кусачки, ножиці, секатор, флористичний пістолет,
ноутбук, мультимедійний проектор.
МЕТОД ПРОВЕДЕННЯ: розповідь з одноразовим показом трудових прийомів.
НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧІ РОБОТИ: виконання букета «Віяло».
ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ: фронтальна.
ЛІТЕРАТУРА:
• Вітвіцька М.Е. екібана, аранжировка, флористика: Мистецтво виготовлення букетів.- М.:
ООО «ИКТЦ ЛАДА» 2008.-221.
• Локрина Т. Композиції з берестою. – М.: Видавничий дім «Ніола 21-е століття»,2005.-96 с.
• Мозгова А. Каркасні букети.-М.: Видавничий дім «Ніола 21-е століття»,2006.-96 с.
• Пола Прайк. Сучасне аранжування квітів. Видавництво АРТ-РОДНИК,2008р.
• Техніка плетіння. – М.: Видавничий дім «Ніола 21-е століття», 2005.-96 с.
• Фоміна Ю. Святкова флористика. – М.:Эксно, 2011. -144.
• Хохлова Е. Кошик з квітами. -М.: Видавничий дім «Ніола 21-е століття»,2006.-96 с.
ХІД УРОКУ
І Організаційний момент. (5хв.)
1. До дзвінка учні заходять в
майстерню.

12. 12 Привітання.
2. Майстер за журналом перевіряє присутність учнів (15 чол.)
3. Перевірка підготовленості учнів до уроку.
4. Допуск з техніки безпеки: допущено учнів у кількості 15 чол.
5. Організація робочих місць.
6. Ознайомлення учнів з планом заняття.
ІІ. Вступний інструктаж: 40хв.
- Повідомлення теми та мети уроку. Повторення пройденого матеріалу.
Тема попереднього виробничого навчання: «Виконання композицій на святкові столи».
1. Яку частину столу повинна займати настільна композиція?
2. Якої якості підбирають рослинний матеріал?
3. Де на столі має бути розміщена композиція?
4. Чи залежить оформлення композиції від події, на яку вона
виготовлена.

13. 13
 Мотивація навчально-трудової діяльності учнів на уроці.
Набуті знання і вміння за темою « Виконання букета «Віяло» знадобляться при
оформленні урочистих подій, букета для нареченої.
- Актуалізація опорних знань, необхідних для подальшої роботи на уроці.
1. Послідовність виконання каркасу.
2. Варіанти декорування каркасу.
3. Які матеріали ми можемо використовувати для декорування?
4. Як підбираємо розміри каркасу до самого букета?
5. Які кольорові гами найчастіше використовуються при створенні каркасів?
6. За яким принципом підбирався рослинний матеріал?
7. За якими критеріями ви підбирали рослинний матеріал?
- Аналіз і доповнення відповідей учнів,підведення підсумків.
- Повідомлення нової навчальної інформації.
Виготовлення букета «Віяло».
Наша тема має зв’язок з такими навчальними предметами: технологія, етика,
геометрія, хімія, історія.
Користуючись інструкційною карткою № 1, ми маємо змогу розглянути різні варіанти
виконання букета «Віяло». Більш детальний перегляд можна здійснити за допомогою
презентації.
Користуючись інструкційною карткою №2, ми маємо змогу розглянути послідовність
виконання декоративного каркасу для букета «Віяло».
Користуючись інструкційною карткою №3, ми маємо змогу розглянути послідовність
виконання букета «Віяло».
- Показ нових прийомів та операцій; показ трудових прийомів та методів обробки.
Користуючись інструкційними картками №1, 2, 3, ми виконаємо такі прийоми і
операції:
-підготовка біо-гелю;
-чищення стебел і пелюсток;
-обрізання квітки;
-нарізання харчової плівки;
-нарізання флористичного дроту;
-тейпування квітів;
-кріплення квітів до основи.
- Пояснення характеру і послідовності самостійної роботи учнів на уроці.
- Обговорення типових помилок на уроці:
- неправильно підібраний рослинний матеріал;
- неправильно підібраний квітковий матеріал;
- неправильна пропорція підбору рослинного та квіткового матеріалу;
- неохайність виконання роботи.
- Відповіді майстра на запитання учнів;
- Оголошення критеріїв оцінювання:
- 10-11 балів - за відмінно виконану роботу;
- 7- 9 балів – за добре виконану
роботу,але

14. 14 присутні незначні недоліки;
- 4 - 6 балів - робота виконана зі значними помилками.
- Підведення підсумків вступного інструктажу.
ІІІ. Поточний інструктаж: 270хв.
- розподіл учнів на робочих місцях;
- цільові обходи майстра по робочих місцях учнів.
1-й обхід: перевірка правильності організації робочого місця і початку роботи;
2-й обхід: перевірка правильності виконання трудових прийомів, дій, рухів і якості
виробів; інструктування учнів з використання окремих операцій і завдання в цілому;
3-й обхід: перевірка правильності проведення самоконтролю; концентрація уваги учнів на
найефективніших прийомах виконання операцій; надання допомоги слабо підготовленим
до виконання завдання учням;
4-й обхід:
- перевірка правильності дотримання технічних умов;
- контроль за бережливим ставленням учнів до засобів праці і навчання;
- перевірка раціонального використання навчального часу учнями;
- постійна перевірка виконання правил техніки безпеки та виробничої санітарії;
- додаткове інструктування невстигаючих учнів;
- прийом майстром виконаних робіт.
ІV. Заключний інструктаж: 20 хв.
- аналіз діяльності учнів у процесі всього уроку, оцінка роботи учнів, її об`єктивне
обґрунтування;
- аналіз причин помилок учнів та способи їх усунення;
- домашнє завдання:
1. повторити за програмою «Аранжування квітів» тему «Декоративні каркаси»;
2. провести аналіз підбору рослинного матеріалу на букет «Віяло».

15. 15
Букет «Віяло» Мета: ознайомити учнів з різними варіантами складання букета «Віяло».
Інструкційна картка №1

16. 16 Інструкційна картка №2
Послідовність виконання декоративного
каркаса на букет «Віяло»
Мета: Ознайомити учнів з послідовністю виконання декоративного каркасу
на букет «Віяло».
Зміст операції Наочне зображення
1. Інструменти та матеріали:
− ножиці;
− кусачки;
− флористичний пістолет;
− цупкий картон;
− дріт великого діаметру;
− стрічка атласна;
2.З цупкого картону вирізаємо
основу каркасу (деталь 1) та
допоміжні елементи ( деталь 2,
3,4)
3. Обмотуємо основу
атласною стрічкою,
фіксуючи її з внутрішньої
сторони за допомогою
клейового пістолета.
4. Таким же чином
обмотуємо допоміжні
елементи для каркасу.
Інструкційна картка №2
Послідовність виконання декоративного каркаса на
букет “Віяло“
Мета: ознайомити учнів з послідовністю виконання декоративного каркасу на букет “Віяло“

17. 17
5. Ручку для каркасу робимо з дроту, який
обмотуємо стрічкою.
6. Готові деталі каркаса.
7. Готовий декоративний каркас.

18. 18 Інструкційна картка №3
Послідовність виконання букета «Віяло»
Мета: ознайомити учнів з послідовністю виконання і складання букета «Віяло».
Зміст операції Наочне зображення
1. Готовий каркас на букет
«Віяло»
2. Інструменти та матеріали:
-секатор;
-ножиці;
-кусачки;
-флористичний дріт;
-харчова плівка;
-біо-гель;
-тейп-стрічка
3.Квітковий та рослинний матеріал.

19. 19
4. Засипаємо у ємкість біо-гель,
заливаємо теплою водою ;
чекаємо 30 хв., доки гель розбухне
для роботи.
5. Готуємо матеріали для тейпування
квітів:
А) дробимо кілька кульок біо-геля;
Б) кусачками перекушуємо
флористичні дроти довжиною 16-
19 см.
В) з харчової плівки вирізуємо
квадрати
10×10 см.
6. Зрізаємо секатором головки
квітів, залишаючи стебло 2-2,5 см.
Проколюємо хрестоподібно стебло
флористичним дротом.
7. На харчову плівку кладемо
невелику кількість подрібненого біо
- гелю.
Обгортаєм стебло квітки харчовою
плівкою з подрібненим біо –
гелем та фіксуємо за допомогою
флористичного дроту.

20. 20 8. Тейп – стрічкою обмотуємо
стебло з біо-гелем.
Після того, як кожна квітка
затейпована, починаємо складати
букет
9. Початок закріплення рослинного
матеріалу.
10. На дротяній основі закріплюємо
квіти та листя за допомогою тейп
- стрічки, рухаючись в напрямку
центра майбутньої композиції.
11. Дійшовши до центру дротяної
основи, починаємо закріплювати
рослинний матеріал з протилежного
кінця дроту, рухаючись до центру
букета.
12. Готовий букет з’єднуємо з
каркасом. Для цього кріпимо
стрічки до дротяної основи таким
чином, щоб вони відповідали
місцям закріплення у каркасі.
Прикріплюємо букет до каркасу.

21. 21
Тема уроку:
Мета: поглиблювати знання учнів про натюрморт як один із жанрів образотворчого мистецтва;
навчити учнів малювати в жанрі натюрморту; сприяти формуванню в учнів уміння аналізувати
природні форми; розвивати творчі здібності учнів; виховувати почуття краси.
Обладнання: репродукції картин відомих художників, матеріали для демонстрації
послідовності й техніки виконання роботи.
Матеріали та інструменти: альбом для малювання, простий олівець, гумка.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь.
1. Які види образотворчого мистецтва ви знаєте?
2. Охарактеризуйте один із видів образотворчого мистецтва «графіка».
3. Які ви знаєте жанри образотворчого мистецтва?
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Слово викладача
Натюрморт – французьке слово nature morte, що буквально означає «мертва природа».
У натюрмортах зображують не тільки предмети, але й фрукти, квіти, рибу чи дичину.
Давньоримський учений, письменник і державний діяч Пліні Старший розповідає в одному
із своїх творів про суперечку грецьких живописців Зевкіса і Паррасія. Перший із
них так переконливо написав виноградні грона, що птахи зліталися
їх клювати. Інший так майстерно зобразив завісу
в своїй майстерні, що Зевкіс,
с п р и й н я в ш и
З досвіду роботи
викладача спецмалювання
Еліяви
Жанни Антонівни
«Натюрморт – один із жанрів
образотворчого мистецтва»

22. 22 її за справжню, спробував відсунути, після
чого визнав себе переможеним. Багато століть
потому голландський художник А. ван дер
Спельт спробував повторити легендарного
Паррасія.
Епоха середньовіччя, що змінила
античність, у своїй спрямованості до духовного
а с к е т и з м у
з а л и ш и л а
практично без уваги
світ предметів,
що оточували
людину. Елементи
н а т ю р м о р т у
(найчастіше це були
квіти) зустрічалися
лише в мініатюрах,
що прикрашали
с т о р і н к и
манускриптів, та
зрідка - у церковних
розписах. Лише
художники італійського Відроження
привернули увагу глядачів до матеріальної
сутності та краси квітів і фруктів, які
перетворюються на прекрасні гірлянди,
що оздоблюють образи святих. Поступово,
у міру того, як інтерес до навколишнього
світу ставав усе глибшим, а майстерність
художників зростала, з’являються перші
спроби створення самостійного натюрморту.
Зображення предметів, що оточують людину,
в живописних творах мали для тих часів
глибокий сенс і значення. У творчості одного
з італійських художників - Арчімбольдо –
квіти, фрукти й овочі стали матеріалом для
створення химерних фантазій – своєрідних
«портретів» пір року або стихій.
Декілька пізніше, наприкінці XVII –

23. 23
початку XVIII ст., у Нідерландах закріпився
інтерес до мистецтва, що правдиво й
точно відображало побут, характер людей
і природу невеликої країни. У цей час
натюрморт стає самостійним жанром
образотворчого мистецтва: різні види їжі,
фрукти, овочі, посуд та інші предмети стали
самостійним об’єктом живопису. Видатні
натюрморти голландських майстрів В. Хеді
та В. Кальфа можна назвати гімном життю.
Виблискує прикрашене позолотою чеканне
срібло дорогоцінного посуду, яскравими
відблисками світиться рідкісний фосфор,
тьмяно переливається шовковистий ворс
килима - кожна із зображених речей має
нескінченну безліч властивостей, що надають
глядачеві радісне відчуття повноти та цінності
життя. І всі вони з вишуканим смаком,
тонким відчуттям гармонії та прекрасною
живописною майстерністю об’єднані в
єдине ціле. Особливе місце в голландському
натюрморті посідали квіткові композиції. У
Голландії XVII ст. була мода на квіти, багато
з яких привозили з інших країн, як наприклад
тюльпани, вперше привезені до Європи з
Туреччини в 1554 р. Натюрморти з розкішним
букетом коштували дешевше за живі квіти.
Вази з букетами дозволяли художникам
розкрити багатство рослинних форм природи
в її колірній пишності. Дорожнеча квітів
вимагала від художника абсолютної точності
її відтворення. Створюючи ідеальні букети,
голландські майстри вводили в оману глядачів
зображенням комах або крапельками роси.
Згодом, в епоху захоплення історичним
жанром ( XVII – середина XIX ст.) натюрморт
визначили як «нижчий» жанр живопису і
він став лише одним із елементів навчання
мистецтва. Проте, і в цих умовах створювалися
яскраві твори, що стали зразками жанру.
Прикладом є натюрморти Ж. Шардена. Вони
визначаються спрощеністю зображених
предметів.
У другій половині XIX ст. художників
привертає вже не стільки матеріальна
структура речей, скільки зміна вражень
– мерехтіння фарб, світлові ефекти.
Звільняючи живопис від академічних норм,
у зображенні квітів Едуард Мане завдяки
відкритому маску та відтінкам кольору
продемонстрував дивовижне розуміння
життя квітки. Імпресіоністи, сповідаючи
принцип миттєвого зорового сприйняття,
повністю відмовилися від матеріальних
характеристик предметів на користь
мінливості барвистих поєднань, особливого
значення світлоповітряного середовища.
Тонкі колірні нюанси створюють нове для
мистецтва того часу відчуття багатобарвної
цілісності світу.
Наприкінці XIX ст. набирає сили
напружений пошук нових виразних засобів, а
також нових граней пізнання навколишнього
світу та людини. Перше місце посідають
не традиційні, вивірені часом, підходи та
прийоми, а особисті відчуття від зустрічі
з предметами й індивідуальна манера їх
живописного втілення.
Створюючи серію натюрмортів
«Соняшники», В. ван Гог згадував в одному

24. 24 з листів про те, що «прагнув досягти ефекту вітражів у готичній церкві». «Сонячні квіти»
привертали його пошуком гармонійного колориту.
Якщо впродовж трьох
століть свого становлення
і розвитку натюрморт був
для художників засобом
пізнання світу, то на
початку ХХ ст. він стає їх
творчою лабораторією.
У цілому натюрморт
ХХ ст., спираючись на
кращі класичні традиції
цього жанру і сміливий
експеримент початку
століття, вписав яскраву
сторінку в історію
образотворчого мистецтва,
зберігши любов до світу,
щедрості природи і тепла
речей, що оточують
людину.
IV. Закріплення вивченого
матеріалу
Організація сприйняття
творів мистецтва
Творче завдання: малюнок
натюрморту
Пояснення до творчого
завдання
Під час виконання
творчого завдання
викладач демонструє
учням покрокову схему
малювання натюрморту.
Організаційна частина.
1. Підібрати об’єкти
натюрморту за темою,

25. 25
розмістити їх на площині й виставити джерело освітлення, якщо це необхідно.
2. Визначитися, за допомогою яких матеріалів, якими засобами та в якій манері
виконуватиметься натюрморт.
3. За допомогою рамки для візування визначитися, що входитиме до вашого натюрморту.
Послідовність виконання малюнку.
1. Нанесення на аркуш паперу загальних контурів об’єктів (усіх предметів разом).
2. Нанесення загальних розмірів кожного предмета.
3. Деталізація предметів.
4. Нанесення особистих та падаючих тіней.
5. Нанесення бліків та рефлексів на об’єкти натюрморту.
Індивідуальна робота за творчим завданням
Учні виконують творчу роботу. Викладач допомагає учням проаналізувати
правильність виконання композиції та виправити помилки, надає індивідуальну допомогу.
V. Підбиття підсумків, виставлення оцінок

26. 26 Тема уроку:
Мета уроку:
• формування знань і закріплення навичок з технології обробки прорізних кишень у
виробах верхнього одягу;
• розвиток вмінь з виконання малюнків і схем обробки прорізних кишень;
• виховання творчого інтересу до обраної професії.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Метод проведення: лекція, робота в малих групах.
Наочність: інструкційно-технологічні карти, зразки кишень, зразки готових
виробів, опорні конспекти, малюнки моделей одягу, плакати.
ХІД УРОКУ
1. Організаційний момент.
• Перевірити наявність учнів.
• Повідомити тему уроку.
З досвіду роботи
викладача спецпредметів
швейного виробництва
«ОСОБЛИВОСТІ ОБРОБКИ
ПРОРІЗНИХ КИШЕНЬ У
ВИРОБАХ ВЕРХНЬОГО ОДЯГУ»
Руденької
Тетяни Миколаївни

27. 27
2. Перевірка домашнього завдання (робота в малих бригадах).
Учні групи об‘єднуються в три бригади. Призначається бригадир, який отримує завдання в
конверті для членів своєї бригади.
Зміст завдання: кожна із бригад виготовляє жіночий жакет, на пілочках якого обробляється
прорізна кишеня, вид якої необхідно визначити за переліком деталей крою, який міститься в
конверті. Одному члену бригади необхідно виконати схематичне зображення на дошці.
Завдання для бригади 1
Виконати схематичне зображення кишені за вказаним переліком деталей:
• пілочка жакета – 1 деталь;
• обшивка - 1 деталі;
• клапан – 1 деталь;
• підзор- 1 деталь;
• повздовжник (смужка дублерину) – 2 деталі;
• підкладка кишені – 1 деталь.
Завдання для бригади 2
Виконати схематичне зображення кишені за вказаним переліком деталей:
• пілочка жакета – 1 деталь;
• обшивки - 2 деталі;
• підзор- 1 деталь;
• поздовжник (смужка дублеріну) – 1 деталь;
• підкладка кишені – 1 деталь.
Завдання для бригади 3
Виконати схематичне зображення кишені за вказаним переліком деталей:
• пілочка жакета – 1 деталь;
• листочка - 1 деталь;
• підзор- 1 деталь;
• поздовжник (смужка дублеріну) – 2 деталь;
• підкладка кишені – 2 деталі.
Тим часом бригадир роздає конверти із завданням для інших членів бригади наступного
змісту:
• скласти послідовність обробки заданої кишені;
• назвати технічні умови виконання даної кишені;
• перерахувати деталі, які застосовуються для обробки даної кишені;
• назвати дефекти, які виникають при обробці даної кишені.
Заслуховуються відповіді членів бригади.
3. Мотивація навчання.
3.1 Короткі історичні відомості ( повідомлення учениці).
Кишеня - (англ.роket) деталь одягу, яка виконує не тільки унітарне значення, але й несе
декоративну функцію. Вважається, що перша кишеня з’явилась на святковому одязі
Людовика IV, який став законодавцем моди на довгі роки.
В далекому минулому одяг не мав кишень, наприклад, чоловіча
сорочка слов‘ян підперізувалась чи підтягувалась так,
щоб виходило щось подібне на мішок
для носіння різних

28. 28 предметів.
Часто використовувалась
поясна сумка (мішок) для різних дрібних
речей. Для того, щоб дістати різні предмети, викидалось
все, що там знаходилось. Пришивати або прикріплювати кишеню
одним боком до одягу почали значно пізніше. Через деякий час підвісну кишеню,
особливо в жіночому одязі, прикрашали різними видами оздоблень. У деяких областях таку
кишеню називали «ласуня».
З історії зародження форм та конструкцій виробів випливає, що прототипом сучасних
кишень були сумочки-гаманці, які прикріплювались до пояса і носили поверх верхнього одягу
в IX-XII ст.народи Скандинавії ( мал.1)
Малюнок 1 – Варіанти історичних кишень
3.2 Сучасні пропозиції моди (викладач розповідає і демонструє зразки сучасних кишень, які
застосовуються у сучасних моделях одягу).
Малюнок 2- Варіанти прорізних кишень в аплікації

29. 29
Неможливо перерахувати всі види кишень, в числі яких велика кількість прорізних,
накладних і комбінованих варіантів. Особливо велика різновидність накладних кишень, які
пропонуються у формі «книги», «гаманця» тощо.
Згідно пропозицій сучасної моди, кишеня може розміщуватись, де завгодно: на рукавах, на
плечах, на кінцях шарфа, на головному уборі і, навіть, на рукавичках.
Цікаво, що відлітні кишені, які спочатку використовувались лише в робочому одязі, були
запатентовані уже в 1903 році.
Сучасний класичний костюм сьогодні неможливо уявити без кишені, яка є не тільки
конструктивною особливістю, але й є необхідним елементом. Прорізні кишені різної форми
застосовують у виробах легкого і верхнього одягу (демонструються сучасні моделі одягу з
різними видами кишень).
Сучасна мода багата на пропозиції щодо виробів верхнього одягу пальт, жакетів, жилетів
тощо. В даних виробах обробляється велика різновидність накладних, прорізних та кишень в
рельєфних зрізах. На стенді представлені зразки кишень, які нашиваються у виробах легкого
та верхнього одягу, а також кишені з аплікацією у формі коміра чоловічої сорочки, чайника,
сніговита (мал.2). Слід наголосити на тому, що в даних зразках оброблено фігурний вхід
у кишеню. Постає питання, чи можна обробити кишеню із фігурним входом на пілочках
жакетів, пальт та інших виробах? Звичайно, адже фігурний вхід у кишеню надає моделям
вишуканості та екстравагантності. Тому сьогодні на уроці ми вивчимо обробку прорізної
кишені у складну рамку із фігурним входом, що є сучасним методом обробки кишень (Мал.3).
Малюнок 3- Сучасні моделі одягу із різними видами кишень

30. 30 ПЛАКАТ НА ТЕМУ: « Обробка прорізної кишені в складну рамку з фігурною лінією входу»
4. Організація вивчення нового матеріалу.
4.1. Особливості обробки прорізної кишені в складну рамку із фігурним входом у кишеню.
Кишеня в рамку із фігурною лінією прорізу може бути оброблена однією або двома
обшивками. Обшивку викроюють із тканини верху під кутом 45 до напрямку нитки основи.
4.2 Виконання схематичного зображення прорізної кишені в рамку із фігурним входом.
Учні виконують схематичне зображення прорізної кишені в складну рамку із фігурним
входом у конспектах слідом за викладачем.
4.3 Новітні методи обробки прорізних кишень
Викладач за комп’ютером через мультимедійний проектор демонструє новітнє
обладнання, на якому автоматично обробляється рамка кишені і розрізається вхід у кишеню.
5. Самостійна робота учнів.
5.1. Скласти послідовність обробки кишені за схематичним зображенням.
5.2. Назвати дефекти, які виникають при обробці кишені.
6. Осмислення і закріплення знань.
Учням пропонується вирішити проблемну ситуацію наступного змісту: «На швейній
фабриці виготовляються шкіряні куртки. Який із методів обробки прорізних петель Ви
запропонуєте в разі відсутності петельної машини?»
7. Підведення підсумків уроку.
7.1 Дати аналіз досягнення мети уроку.
7.2. Оголосити оцінки
Домашнє завдання: вивчити обробку прорізної кишені в складну рамку із фігурним
входом. Розробити малюнок моделі жіночого жакета на підкладці, на пілочках якого обробляється
даний вид кишені. Виконати схематичне зображення кишені.

31. 31
Інструкційно-технологічна карта:
«Обробка прорізної кишені в складну рамку»
№п/п Назва технологічної операції
Технічні
умови
виконання
Обладнання
1
Намітити місце розміщення кишені трьома
горизонтальними лініями з виворітнього
боку деталі.
Відстань між
горизонтальними
лініями 0.3,0.5,
1,0 см
Р
2 Намітити дві вертикальні лінії, що
визначають величину входу у кишеню.
На відстані 13-
14см Р
3
Прокласти строчку між двома
горизонтальними лініями (місце прорізу
кишені).
Прокладною
строчкою Р
4 Приметати обшивки до намічених ліній. З лицьової
сторони виробу Р
5 Пришити обшивки до основної деталі. По намічених
лініях 1022-кл М
6 Розрізати вхід у кишеню. Посередині між
строчками Н
7 Вивернути обшивки. Згинами до
середини Р
8 Виправити кути, виметати рамку кишені. Ручними стібками Р
9 Припрасувати рамку кишені. Через вологий
пропрасовувач Пр
10 Закріпити кути кишені. З виворітної
сторони 1022-кл М
11 Прокласти оздоблювальну строчку для
закріплення рамки кишені. На 0.2 см 1022-кл М
12 Пришити мішковину до нижньої обшивки. Шир.шва 1.0см 1022-кл М
13 Настрочити підзор на мішковину. На 0.1 см 1022-кл М
14 Пришити підзор з мішковиною до шва
пришивання верхньої обшивки. Шир.шва 1.0 см 1022-кл М
15 Зшити мішковину по бічних зрізах. Шир.шва 1.0 см Шир.шва 1.0
см
16 Припрасувати кишеню. Через вологий
пропрасовувач Пр

32. 32 Тема уроку:
Мета уроку:
а) навчальна: ознайомити з різними фасонами блуз відповідно до напрямку моди та правильно
в технологічній послідовності навчити підготувати деталі крою до пошиття, сформувати
уміння здійснювати виконання ручних робіт;
б) розвивальна: розвивати самостійність у роботі, увагу при виконанні даного завдання;
в) виховна: виховувати повагу до праці та прищепити любов до обраної професії.
Тип уроку: комбінований.
Вид уроку: словесний, наочний, виконання вправ.
Дидактичне забезпечення: технологічна карта, інструкційна карта, карточка дефектів,
карточка контролю, виріб-еталон, зразки, наочність блуз, фурнітури, оздоблень, матеріалів
З досвіду роботи
майстра в/н з професії
«кравець; закрійник»
Таргоній
Євгенії Петрівни
«ПІДГОТОВКА ДЕТАЛЕЙ КРОЮ
ДО ПОШИТТЯ ЖІНОЧОЇ БЛУЗИ»
«ВИГОТОВЛЕННЯ ЖІНОЧОЇ БЛУЗИ»
Тема програми:

33. 33
докладу, малюнки блуз, журнали «Бурда», мультимедійний проектор.
Матеріально–технічне забезпечення уроку: голки, нитки, ножиці, наперсток,булавки,
сантиметрова стрічка, крейда, лінійка, праски, манекени з різноманітними моделями
блуз та суконь.
Міжпредметні зв’язки: «технологія виготовлення одягу»,
«матеріалознавство швейних виробів», «обладнання швейного виробництва»,
«основи конструювання», «спецмалювання».
Хід уроку:
I. Організаційна частина.
1. Перевірка наявності учнів.
2. Перевірка готовності учнів до уроку.
3. Перевірка зовнішнього вигляду учнів.
4. Перевірка наявності і справності робочих інструментів учнів.
II. Вступний інструктаж.
• Повідомлення теми програми.
• Повідомлення теми уроку.
• Повідомлення мети уроку.
• Повторення попередньої теми: «Кінцева обробка сукні»
- Що входить до кінцевої обробки сукні?
- Яким кольором ниток прокладається оздоблювальна строчка?
- Від чого залежить ширина оздоблювальної строчки?
- Якою повинна бути величина петлі?
- Для чого виконується волого-теплова обробка виробу?
- Повторення правил техніки безпеки під час виконання
ручних та ВТО робіт.
• Пояснення нової теми.
Моделі блуз різноманітні, як за силуетом, так і за
конструктивними лініями, призначенням, оздобленням. Виріб
«блуза» використовується у комплекті зі спідницею, костюмом,
штанами, сарафаном. Які ж моделі актуальні в 2011-2012
роках? (Слайди)
За програмою в нас блуза.
1. Опис зовнішнього вигляду блузи.
2. Називаю деталі крою основи:
• Пілочка з суцільновикроєним підбортом – 2 дет.
• Спинка – 1 дет.
• Рукав – 2дет.
• Комір верхній – 1дет.
• Комір нижній – 1 дет.

34. 34

35. 35
• Манжета – 2 дет.
3. Називаю деталі крою докладу:
• Комір нижній – 1 дет.
• Підборт – 2 дет.
• Манжета – 2 дет.
Деталі мають бути викроєні згідно нитки основи. З предмета спецтехнології та на
попередніх уроках виробничого навчання ми вивчали напрямок нитки основи.
- Хто відповість, як проходить нитка основи в пілочці?
(паралельно лінії середини пілочки, на півзаходу)
• Спинка (паралельно лінії, що з’єднує горловину і нижню точку середнього зрізу
спинки).
• Рукав (паралельно лінії, що з’єднує вершину окату і точку середини лінії низу рукава).
• Манжет (паралельно лінії середини довжини манжета).
• Комір верхній ( паралельно лінії середини коміра).
• Комір нижній( паралельно лінії середини коміра).
• А тепер прошу підійти до робочого
столу.
4.Перевіряю наявність деталей крою.
- Хто відповість, скільки має бути
деталей крою:
• Пілочки – 2 дет.
• Спинки -2 дет.
• Рукава – 2 дет.
• Комір верхній – 1 дет.
• Комір нижній- 1 дет.
• Манжета -2 дет.
-Хто відповість, скільки має бути деталей
докладу:
• Комір нижній – 1 дет.
• Підборт – 2 дет.
• Манжета – 2 дет.
5. Намічаю виворотній бік деталей.
Відразу потрібно намітити виворотній бік
деталей крою крейдою (показую намічення).
Для чіткості пошиву виробу потрібно перенести
контрольні мітки та лінії. Це:
• лінія талії;
• лінія напівзаходу;
• лінія перегину борта;
• лінія середини спинки;
• лінія середини верхнього коміра;
• лінія середини нижнього коміра;
• лінія середини манжета;
• вища точка окату;

36. 36 • талієві виточки;
• нагрудні виточки.
6. Показую перенесення контрольних міток та ліній чотирма способами:
а) надсічками (надсікаю ножицями),
б) переколюванням булавок,
в) перебиванням крейдяних ліній.
- Якою повинна бути товщина крейди? (0,1 см)
При цьому звертаю увагу, щоб співпадали
зрізи, сколюю зрізи булавками. Називаю дефекти,
які виникають (неточно перенесені крейдяні лінії,
зміщені мітки, зміщені зрізи).
г) прокладання копіювальної та прокладної
строчки.
Від точного перенесення ліній, контрольних
міток залежить відповідність виробу фігури. Ми
це виконуємо за допомогою копіювальної строчки.
Стібки так прокладаємо, щоб нитки були ослаблені
і утворювали невеликі петлі висотою 1-1,5 см.
Для якісного виконання ручних робіт потрібно
правильно організувати робоче місце. Хто
розповість організацію робочого місця?
7. Закріплення операції учнями.
Поки закріпляють строчку:
• Скажіть, які інструменти використовуються
при виконанні ручних робіт? (наперсток, голка,
ножиці, крейда, булавки, лінійка, сантиметрова
стрічка)
• Дайте визначення інструментів?
8. Показую розрізання копіювальних строчок.
Після прокладання копіювальних стібків
охайно розрізаємо строчку, розсовуючи деталь від
деталі.
Показую прокладання прокладної строчки.
Ця строчка використовується для більш
тривалого збереження крейдяних ліній.
Закріплення операції учнями.
Поки учень прокладає прокладну строчку:
• Назвіть зрізи спинки. (боковий зріз, зріз
пройми, зріз горловини, зріз низу).

37. 37
Тепер нам потрібно продублювати нижній комір, манжети, підборт.
9. Показую різновидність клейових матеріалів.
- Різновидність клейових матеріалів ви вивчали на уроці матеріалознавства, а також перед
вами наочність, це:
♦ дублірин,
♦ клейовий флізелін,
♦ клейова кромка,
♦ перфоровані стрічки,
♦ клейові стрічки,
♦ у вигляді павутинок,
♦ ниток,
♦ сітки.
Ми з вами використовуємо флізелін для стабілізації зрізів виробу, пружності деталям та
кращого вигляду виробу в кінцевому результаті.
На уроках з обладнання ви вивчали, яке обладнання використовується при ВТО. В
нашому випадку це - парогенератор. Приступаючи до роботи за прасувальним столом, потрібно
дотримуватись техніки безпеки. Хто розповість правила техніки безпеки?
10. Техніка безпеки при виконанні волого-теплових робіт.
11. Показую продублювання підборта.
12. Закріплення операції учнями.
- Дайте відповідь, що таке ВТО? (використання вологи, тепла, тиску)
13. Показую продублювання манжета.
14. Закріплення операції учнями.
15. Показую продублювання нижнього коміра.
16. Показую запрасування підборта.
17. Закріплення операції учнями.
• Перевірка якості засвоєння учнями нового матеріалу.
1.Назвіть деталі крою даної моделі.
2. Назвіть деталі крою докладу.
3. Назвіть методи перенесення контрольних міток та ліній.
4. А який фасон і колір блузи обрали ви ?
Які запитання виникли з даної теми?
Пропоную учням використати дидактичний матеріал.
Пропоную учням зайняти робочі місця.
ІІІ. Поточний інструктаж.
Цільові обходи.
1 обхід. Контроль за дотриманням техніки безпеки на ручному та прасувальному,

38. 38 робочих місцях при користуванні голкою, ножицями, наперстком, праскою з метою уникання
професійного травматизму.
2 обхід. Контроль за організацією ручного, прасувального робочих місць учнів під час
виконання даних операцій, які виконуються сидячи і стоячи з метою уникнення, захворювання
очей, викривлення хребта.
3 обхід. Контроль за формуванням орієнтовних і орієнтовно - технічних вмінь і навичок
учнів:
а) перевірка правильності виконання робочих прийомів;
б) контроль за дотриманням технічних умов виконання робіт;
в) перевірка охайності в роботі з метою виконання денної норми.
4 обхід. Контроль і надання допомоги у виробленні прийомів самоконтролю
і взаємоконтролю:
а) звертаю увагу на те, як учні оцінюють свою роботу, виявляють дефекти в роботі,
намагаються самостійно їх виправити.
б) вміння учнів аналізувати роботу своїх товаришів з метою якісного
виконання даного завдання.
5 обхід. Проводжу індивідуальний інструктаж з учнями, надаючи допомогу у закріпленні
ними робочих прийомів з метою кращого запам’ятовування послідовності обробки.
ІV. Заключний інструктаж.
4.1. Підводжу підсумки роботи за день.
4.2. Дотримання учнями техніки безпеки в майстерні.
4.3. Аналіз організації робочих місць.
4.4. Повідомлення учням оцінок за день.
4.5. Аналіз типових помилок, допущених під час виконання завдання.
4.6. Визначення кращих і гірших робіт.
4.7. Повідомлення домашнього завдання.

39. 39
Тема уроку:
Мета уроку:
а) навчальна – навчитися технологічно правильно виконувати обробку пілочок, обробку
кишень на пілочках;
б) розвиваюча - розвивати акуратність у роботі, сприяти формуванню і розвитку
самостійності, цілеспрямованості, організованості;
в) виховна - виховувати в учнів естетичний смак, терпеливість, любов до обраної професії.
Тип уроку: урок з формування професійних умінь та навичок.
Дидактичне забезпечення (друковане, наочне тощо): Борецька Є. П. «Технологія
виготовлення одягу», журнали «Бурда», «Ательє», інструкційно – технологічні карти, зразки
виробів, картки контролю, картки дефектів.
Матеріально - технічне забезпечення: універсальні швейні машини, машина
51 кл., лекала, лінійка, ножиці, голка, крейда, прасувальний стіл
з праскою, сантиметрова стрічка, нитки білі,
кольорові, ножиці, деталі крою.
Міжпредметні
З досвіду роботи
майстра в/н з
професії «кравець»
Гусевик
Алли Василівни
“Обробка пілочок. Обробка
кишень на пілочках.”
«ВИГОТОВЛЕННЯ ЖІНОЧОГО ХАЛАТА»
Тема програми:

40. 40 зв’язки:
охорона праці,
технологія, конструювання,
матеріалознавство, художнє оформлення
костюма, спецмалювання.
Методи навчання: пояснення, демонстрація прийомів або вправ
виконання операцій.
Навчально-виробничі роботи: виготовлення плечових виробів.
Форма організації навчальної діяльності учнів: індивідуально - колективна.
Література: Борецька Є. П. «Технологія виготовлення одягу»,
А. Т. Труханова «Технологія виготовлення одягу».
Хід уроку
І. Організаційна частина (~5хв):
- перевірка наявності учнів;
- перевірка готовності учнів до уроку;
- допуск з техніки безпеки: допущено учнів в кількості ___ чол..
ІІ. Вступний інструктаж (~40хв):
2.1. Повідомлення теми програми.
2.2. Повідомлення теми уроку.
2.3. Повідомлення мети уроку.
2.4. Відновлення в пам’яті учнів теоретичних відомостей:
Фронтальне опитування. Запитання до учнів:
Для повторення раніше вивченого матеріалу згадайте:
- Які деталі крою халата?
- Які припуски на шви для обробки халата?
- Розповісти послідовність виконання І примірки.
Повторення правил техніки безпеки при виконанні ручних,
машинних, ВТО робіт.
2.5. Виклад нового матеріалу:
Розповідь майстра в/н:
Обробка пілочок жіночого халата містить в собі обробку виточок.
Виточки служать для того, щоб надати виробу бажаної форми
відповідно до фігури.У виробах вільного покрою, таких як халат, виточки
на лінії талії не передбачаються. У легкому одязі виточки нерозрізні.
Виточки, що розташованi вiд зрiзу, розмiчають з виворiтної сторони деталi
по допомiжному лекалу трьома лiнiями, а тi, що знаходяться всерединi
деталi, розмiчають чотирма лiнiями.
Виточки у халаті можуть розташовуватись на плечовому, боковому зрізі.
Послідовність обробки виточки:
1. Накладiть допомiжне лекало на виворiтну сторону основної деталi,
вирiвнюючи краї лекала з верхнiми зрiзами деталi.
2. Позначте крейдою мiсце розташування виточки по допомiжному лекалу.
3. Знiмiть допомiжне лекало i вiзуально перевiрте якiсть конструктивних лiнiй
виточки: середньої лiнії, конструктивної лiнії та лiнiї, що обмежує кiнець
виточки.
4. Складiть виточку по середнiй лiнiї.

41. 41
5. Зшийте виточку по конструктивнiй лiнії. Подiбно до першої, зшийте другу виточку.
Пам’ятайте: виточку зшивають від широкого кінця до вузького, закінчуючи закріпкою
або зводячи нанівець.
Дефекти, які виникають при обробці виточок:
- неоднакова довжина виточок (продовжити довжину виточок);
- неоднакова ширина виточок (розпороти і зшити виточки однаково);
- незпрасована слабина у кінці виточок ( зпрасувати слабину у кінці виточок);
- виточка не зведена нанівець (розпороти виточку і зшити, кінець виточки звести
нанівець).
Кишені на пілочках халату використовуються накладні.
Накладнi кишенi - найбiльш поширений вид оздоблювального елементу жiночого та
дитячого одягу. Накладнi кишенi бувають рiзноманiтноi форми. Iх оздоблюютъ складками,
виточками, клапанами, планками, оборкою, кантом, мереживом, бейкою тощо.
Накладнi кишенi викроюють з припуском на пiдгин по бiчних та нижнiй сторонах.
Припуск дорiвнюс ширинi оздоблювальної строчки, прокладеної на вiдстанi 5 мм вiд краю
кишенi плюс 10-15 мм на припуск. По верхньому краю припуск на пiдгин дається завширшки
40-50 мм.
1. Накладiть допомiжне лекало на накладну
кишеню, вирiвнюючи краї лекала зi зрiзами
деталi кишенi.
2. Позначте крейдою або милом по
допомiжному лекалу контурну лiнiю у
готовому виглядi накладної кишенi.
3. Знiмiть допомiжне лекало з деталi кишенi
та вiзуально перевiрте якiсть контурної лiнії
на деталi.
4. Викройте клейову кромку по довжинi
верхнього краю кишенi для захисту його вiд
розтягування. Прокладiть клейову кромку
у згин верхнього краю кишенi з виворiтної
сторони припуску, вiдступаючи 1-2 мм вiд
лiнії верхнього краю, та закрiпiть її праскою.
5. Розташуйте деталь лицьовою стороною
угору та обметайте зрiз припуску на пiдгин по
верхньому краю кишенi на краєобметувальнiй
машині, захищаючи зрiзи вiд обсипання.
6. Перегнiть припуск на пiдгин верхнього
краю кишенi на лицьову сторону по лiнії
перегину.
7. Обшийте бiчнi кути кишенi, вiдступаючи
на 10-15 мм.
8. Пiдрiжте припуски на шви у бiчних кутах
кишенi, залишаючи 3-4 мм.
9. Вивернiть на лицьову сторону та розправте
бiчнi кути кишенi.
10. Припрасуйте припуск на пiдгин по
верхнъому краю кишенi, розташовуючи лiнiю
перегину верхнього краю на згинi деталi.
11. Направте припуски на виворiтну сторону
деталi. Запрасуйте припуски кишенi по бiчних
i нижнiй сторонах, розташовуючи контурну
лiнiю перегину країв на згинах сторiн деталi.
12. Накладiть на лицьову сторону основної
деталi допомiжне лекало, вирiвнюючи краї
лекала зi зрiзами бiчних та верхнiй сторонах.
13. Позначте крейдою або милом мiсце
Посл ідовність обробки кишені