Ознайомити учнів з життєвим шляхом та літературною спадщиною Панаса Мирного; Розкрити особливості його творчої долі; Вчити учнів цінувати в кожній людині творче начало; Виховувати інтерес до творчості письменника, почуття національної гідності за кращі таланти свого народу.

1. Тема: Панас Мирний. Життєвий та творчий шлях письменника.
Мета:
 Ознайомити учнів з життєвим шляхом та літературною
спадщиною Панаса Мирного;
 Розкрити особливості його творчої долі;
 Вчити учнів цінувати в кожній людині творче начало;
 Виховувати інтерес до творчості письменника, почуття
національної гідності за кращі таланти свого народу.
Обладнання:
• портрет Панаса Мирного;
• виставка його творів;
• таблиця з епіграфом уроку;
• презентація.
Епіграф уроку:
«З появою романів і повістей Панаса
Мирного в українську художню прозу ринула
повінь народного життя з усім розмаїттям
людських характерів, із істинністю народного
мислення, з незвичайно багатим емоційним
світом простих людей.»
Олесь Гончар
Хід заходу:
I. Мотивація навчальної діяльності:
•Міні-інтерв'ю;
II. Оголошення теми і завдань уроку:
•Знайомство з долею та творчою біографією одного з кращих
письменників ІІ половини 19 ст.;
III. Закріплення знань , умінь та навичок учнів:
•Проблемне запитання:
— Як ви вважаєте, біографія, характер геніальної, талановитої
людини індивідуальні, неповторні чи їх можна в чомусь наслідувати?
IV. Підбиття підсумків уроку:
Інтерактивна вправа «Займи й обґрунтуй позицію». Чи зацікавила
вас, чи змусила замислитися історія життя Панаса Мирного?
 Так
 Деякою мірою
 Ні
„ Найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його мова.”
Панас Мирний
1

2. Тече потік у ярочку... Ось його початок: б'є джерельце з-під гори, мов
ящірка,сюди-туди звивається в траві. А далі — поголубіла стрічка,
поширшала, вже дзюркотить і журкоче струмок, по дорозі нові джерела
його наповнили, і — потекла річка-невеличка... Так і велика ріка
починається,— десь під горою, на луці або в лісі з маленької кринички. У
неї вливаються струмки і потоки, річечки і ріки, вітер гонить хвилі по ній, і
вже вона поїть своїми водами ниви, луки, ліси і відбиває в собі голубе
небо і хмари, сонце і чайки, що пролітають над нею, журавлині ключі і
гордого орла в піднебессі, блискавицю і веселку, місяць і рясні зорі,
вечірню заграву і рожевий світанок... Плине широка й глибока ріка повз
міста і села, поміж плавнями і степами. А ось і гирло. Тут береги ріки
обриваються, і води ринули в море, в океан...
Отак і життя людини. В одного воно — як
гірський, потік, що бурує й котить каміння в долину,
в другого — мов у тої степової річечки,— тихе,
мілке, заросле лепехою... А в третього — як та
живодайна, повновода й могутня ріка. Плесо її
широке, береги оперезані плавнями, течія чиста й
невпинна. Все росте, буяє і в ній і коло неї.
Така ріка життя й великого художника слова українського —
письменника Панаса Мирного (Панаса Яковича Рудченка).
Народився він за кріпаччини,— 13 травня 1849 року,— а помер після
Жовтневої революції, коли ще не втихли громи боїв громадянської війни,
— 28 січня 1920 року в Полтаві.
Почалося його життя в тихому містечку Миргороді на Полтавщині.
Потекло воно вузеньким срібним струмочком раннього дитинства.
Батько Панасів, Яків Григорович, спочатку служив на посаді
канцеляриста, а потім став бухгалтером повітового казначейства. Мати,
Тетяна Іванівна, походила з сім'ї дрібного чиновника.
Яків Григорович весь час пропадав на роботі, а мати займалась
вихованням п’ятьох дітей: чотирьох синів і доньки. Панас був другою
дитиною у родині, особливо тягнувся до старшого брата Івана –
вольового, розумного, енергійного.
Батьки Панаса Мирного - Тетяна та Яків Рудченки
2

3. Панас Мирний (праворуч) та Іван Білик.
Навчався майбутній письменнику початкових школах Миргорода
та Гадяча, за старанність і відмінні успіхи щороку нагороджувався
"похвальними" листами". У1862 р. Панас закінчив Гадяцьке повітове
училище. З 1863 р. почав служити в канцеляріях Гадяча, Прилук,
Миргорода. У вільний від служби час захоплювався літературою, усною
народною творчістю. У 1869,1879 pp. його брат Іван Білик друкує частину
зібраних Панасом фольклорних творів у збірниках "Народні
південноруські казки". У 1871р. Панас переселився до Полтави,
працював у губернській скарбниці; писав вірші, прозові твори, наступного
року надрукував свій перший вірш "Україна" в журналі "Правда" за
підписом Панас Мирний; у цьому ж журналі опублікованойого перший
прозовий твір-оповідання "Лихий попутав". Письменник починає роботу
над романом "Хіба ревуть воли, як ясла повні?".
Протягом 1870-1880 pp. Панас Мирний створив цикл "образків з
життя" під загальною назвою "Як ведеться, так і живеться". У 1874-1885
pp. надрукував оповідання, повісті, романи: "П'яниця", "Лихі люди",
"Повія", "Лови", "Морозенко", драма "Лимерівна".
1892 р., весна, квітень. У Полтаві з успіхом виступає трупа
Миколи Садовського. П’єса „Лимерівна”. Головну роль виконувала Марія
Заньковецька. По закінченню п’єси зал аплодує і скандує „Автора!”. І на
сцену виходить людина, яку знають як чиновника. Панас Мирний не
афішував свою літературну діяльність, а тут не втримався. Широким
було епічне мислення автора.
Микола Садовський Марія Заньковецька
Перший його роман „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
3

4. (1830 р.) – нове явище в українській літературі. Велике прозове
полотно – роман, це наш національний епос.
Улюбленою темою Панаса Мирного були життя і праця, мрії і
сподівання селянства. „ Лихо давнє і сьогочасне” – таку назву має одна
з повістей про життя селянства до і після скасування кріпосного права.
Повість утверджує, що пореформені соціальні відносини практично не
поліпшили становища селянства.
Другий великий роман Панаса Мирного „Повія” виходив
частинами у 1883-1884 рр., 1919. Повністю роман вийшов друком лише
після смерті письменника в 1928 році. У цьому романі можна побачити
не лише картини життя пореформного селянства. Автор показує появу
нових гнобителів після скасування кріпосного права, розтлінну силу
грошей у місті, яка штовхає людей на обман, виродження будь-яких
морально-етичних принципів врешті-решт не злічена.
Панас Мирний не все реалізував, що задумав. Лишилась
незавершеною повість „Учителька” про подвижницьку долю інтелігенції,
оповідання „Пригода з „Кобзарем”, повість „Голодні роки” і цілий ряд
інших творів малих і великих. Причини різні: і нестача часу, і не до кінця
виношені задуми.
Панас Мирний – людина з багатогранним талантом. Він
здійснив переспів „Слова о полку Ігоревім”, переклав поему „Король
4

5. Лір”, написав відому казку для дітей „Про правду і кривду”. Писав вірші,
новели, оповідання, п’єси. Друкував публіцистичні статті, виступав з
промовами на нелегальних зібраннях. Але слово його поширювалося
серед народу.
А в житті був звичайною людиною. Мав дружину (Олександру
Михайлівну Рудченко)і синів, мав проблеми й турботи. Мав лагідну
натуру. Про нього казали, що умів „лаятись очима”. Коли захворів на
запалення легень у 1908 році, кинути роботу не міг, був
годувальником родини. А громадську роботу змушений
був полишити, бо хвороба загострювалась.
Імперіалістична війна, громадянська революція, втрата
синів, хвороба, вік... Йому важко було в цьому
розібратися. Та до останніх днів він чесно виконував
свій громадянський обов’язок – служив. 19 січня 1920
року, як завжди, прийшов з роботи, повечеряв, а вночі
стався інсульт і через тиждень він помер. Поховано
його в Полтаві. Згідно з постановою уряду Української РСР в будинку, де
жив письменник з 1903 року, утворено літературно-меморіальний музей.
У 1951 році в Полтаві урочисто відкрито пам'ятник письменникові.
Могила Панаса Мирного Панас Мирний
М.Полтава
Пам'ятник Панасу Мирному, біля його садиби. м. Полтава
5

6. Увічнення пам’яті
У 1925 р. в Полтаві 3-ю Кобищанську вулицю було перейменовано
на вулицю Панаса Мирного. Згідно з постановою уряду Української РСР
в будинку, де з 1903 року жив письменник, в 1940 році утворено
літературно-меморіальний музей. У 1951 році в Полтаві було відкрито
пам'ятник письменникові.
7 квітня 1999 році з нагоди 150-ї річниці від дня народження
письменника Полтавською обласною радою засновано щорічну обласну
премію імені Панаса Мирного за пропозицією Полтавського літературно-
меморіального музею Панаса Мирного. Премія присуджується за кращі
здобутки, які утверджують гуманістичні й національні ідеали, ідеї
незалежності України, духовні цінності українського народу та є вагомим
внеском у національно-культурне відродження Української держави у
таких номінаціях:
• література, літературознавство;
• мистецтво;
• народна творчість, народні ремесла;
• журналістика, публіцистика;
• благодійна та громадська діяльність (без вручення грошової
винагороди).
Дата вручення премії — 13 травня (щороку), у день народження
Панаса Мирного.
Марка на лист Ювілейна монета НБУ
Пам’ятник в м .Полтава
«Панас Мирний»
номіналом 2 гривні.
6

7. Його батько малим
Цілував і пестив
Кучеряву головоньку гладив
І казав йому так:
„Будь ти, сину, козак
Не забудь ти моєї поради
Невелика вона.
Та ще може хто зна,
На весь вік тобі стане уволю
Поки виростеш – вчись,
А як виріс – трудися
І не ремствуй, мій сину, на долю
Про добро людям дбай,
У нужді помагай,
Не цурайся своєї родини.
І не пнися в пани,
Бо нещасні вони.
Й не добудеш тим щастя, мій сину.
Не в хоромах його зародилося зерно,
Не в достатках воно процвітає,
А у чеснім житті. Та мозольнім труді...
Про це, сину, небагато хто знає.”
7