2. Життєвий шлях письменника
13 травня 1849 р.- народився в місті
Миргороді, що на Полтавщині, у
родині дрібного чиновника.
Батько, Яків Григорович, спочатку
служив на посаді канцеляриста, а
потім став бухгалтером повітового
казначейства.
Мати, Тетяна Яківна, була
близькою до дітей, вела домашнє
господарство, захоплювалася
кулінарією й народною медициною.
Батьки Панаса
Мирного Т. І. та
Я. Г. Рудченки
3. Чарівний світ казок і легенд,
народних пісень полонив Панаса
змалку, у світ народної творчості
хлопчика ввела добра й мудра
нянька Оришка, яка стала
прообразом Чіпчиної баби в романі
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?».
Будинок батьків
Панаса Мирного. м. Миргород
Панас найбільше тягнувся в
дитинстві до брата Івана. Вони
не були схожими один на
одного: Іван — світло-русий, із
сірими очима, а Панас — темно-
русий, з карими очима. Обидва
росли високими, тільки Іван
кремезним, а Панас —
худорлявим.
4. Панас Мирний (праворуч)
та Іван Білик. 1881 рік.
Із дитячих років Панас Мирний
відрізнявся
мовчазністю, замкненістю, не
переносив сварки.
За словами сестри : «Був дуже
мирним". Можливо, саме через
цю рису свого характеру Панас
Рудченко взяв собі цей
псевдонім.
5. Освіта
Здобув середню освіту в Гадяцькому
повітовому училищі, куди переїхала
родина з Миргорода, коли батько
одержав посаду скарбничого.
Далі вчитися брати Рудченки не
змогли через скромні сімейні статки. І
все ж завдяки винятковій
працьовитості й старанності досягли
згодом високих посад і чинів.
6. Кар’єра службовця
Поступово Панас піднімається кар’єрними
щаблями, стає провідним співробітником
Полтавської губернської казенної палати. А брат
Іван дослужився до посади члена колегії
Міністерства фінансів. Проте чиновницька
кар’єра зовсім не захоплювала Рудченка.
Вихід із тяжкої духовної кризи підказав І. Нечуй-
Левицький, який саме з’явився на літературній арені зі
своїми першими творами.
« Непривітне те сидіння з дня в день над столом, те брязкання
на “щотах”, те поставлення всяких “сведєній” і відомостей
само тобі уїдається в серце, а коли ж нема хіті того робить,
коли робиш ради шматка хліба, — о, яке невеселе і тяжке
таке життя! Часом і начальник знічев’я налає тебе — то
треба мовчать, коли хоч м’який шматок хліба їсти… Серце
моє наливалося огнем, у грудях ходили прибої гніву…»
8. Літературна діяльністьЛітературна діяльність
1872 р. (серпень) - у львівському (тоді закордонному) журналі
«Правда» дебютує віршем «Україна» під псевдонімом Панас Мирний.
1872 р. (листопад-грудень) - в «Правді» з’являється перший прозовий
твір— оповідання «Лихий попутав».
1874 р. - нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» та повість
«П’яниця».
1875р.- повість «Лихі люди»
Розпочав роботу над повістю «Чіпка», що невдовзі переросла в
перший соціально-психологічний роман-епопею з народного життя
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?».
1883 — 1884 pp. - публікуються перші дві частини роману «Повія»
9.
10. «Автора! Автора!»
У квітні 1892 р. театральна трупа Миколи
Садовського приїхала до Полтави з
прем’єрою драми Панаса Мирного
«Лимерівна», головну роль у якій грала
неперевершена Марія Заньковецька.
Вистава пройшла з великим успіхом. Під
захоплені вигуки публіки: «Автора! Автора!»
зачарований грою талановитої актриси,
зворушений до сліз Панас Мирний забув про
свій кодекс — не розкривати, берегти
таємницю псевдоніма — й піднявся на
сцену. Перед здивованими очима глядачів
стояв знайомий багатьом полисілий, худий,
засмоктаний «бомагами» та «докладами»,
трохи зніяковілий і розчулений колезький
радник П. Я. Рудченко. Заньковецька
подарувала йому вінок…
11. Панас Мирний з нареченою
О. М. Шейдеман. 1889 рік
В сорокарічному віці Панас
Рудченко зустрівся з
Олександрою Михайлівною
Шейдеман, яка походила з роду
німецьких дворян. Вона мала
вищу музичну освіту (закінчила
Харківську консерваторію),
володіла кількома іноземними
мовами, була начитана. У 1889 р.
закохані побралися
14. Останні роки
письменника
Починаючи з 1890-х років
Панас Мирний пише все менше і
рідко друкує свої твори.
Останні роки письменника
затьмарені багатьма трагічними
подіями: із життя на початку ХХ ст. пішов брат Іван, а
згодом і мати, на війні загинув
старший син Віктор, відійшли у
вічність найближчі друзі й літературні побратими —
М. Старицький, Б. Грінченко, І. Карпенко-Карий, М.
Коцюбинський, Леся Українка.
Помер Панас Мирний 28 січня 1920 р. через хворобу
(інсульт).