2. Світло душі Володимира Короленка: до165-річчя від дня народження
п и с ь м е н н и к а , п у б л і ц и с т а , г р о м а д с ь к о г о д і я ч а :
бібліографічний посібник / Центральн. міська б-ка им. В. Г.
Короленко ; сост. О. В. Бочарова ; відпов. за вип. В. О. Лісогор. –
Маріуполь:ЦБ ім.В.Г.Короленка,2017.–46с.
3. В липні 2018 року виповнюється 165 років від дня народження російського
письменника українського походження, журналіста, публіциста, громадського
діяча, який заслужив визнання своєю правозахисною діяльністю як у роки
царського режиму, такі в період громадянської війни і радянської влади
ВолодимираГалактіоновича Короленка.
Творча спадщина письменника велика і багатогранна. Він автор чотирьохтомної
«Історії мого сучасника», відомих повістей «Сліпий музикант», «В дурному
товаристві», «Без язика», багатьох оповідань, нарисів, публіцистичних і критичних
статей.
Будучи людиною непідкупної громадянської чесності, передових ідей і мужнього
характеру, Володимир Галактіонович не мирився з гнівом і свавіллям. Він сміливо
брав під свій захист пригнічених і знедолених, виступав проти національної
ворожнечі,будив суспільнусвідомість.
Письменник Короленко навічно прославив своє ім'я, як мужній і безкорисливий
захисник простого народу. У боротьбі за правду, справедливість і свободу, він
ніколи не йшов ні на які компроміси. Слово у нього ніколи не розходилося з ділом.
Недарма один з дослідників літератури А. Г. Горифельд у 1918 році писав: "Про
кращий твір Короленка навряд чи можна сперечатися: кращий його твір не "Сон
Макара", не "Мороз", не "Без язика". Кращий його твір - він сам, його життя, його
істота".
Ювілею письменника присвячено рекомендаційний бібліографічний посібник
«Світло душі Володимира Короленка». Коротка біографія становить першу
частину посібника, а у другий частині представлені твори Володимира Короленка
та література про його життя і творчість. Книжки розташовані в алфавітному
порядку, а статті з періодичних видань у порядку зворотній хронології. Основними
джерелами пошуку літератури стали каталоги і картотеки Центральної міської
бібліотеки ім. В. Г. Короленка. Бібліографічний опис складено відповідно до
існуючогостандарту (ДСТУГОСТ7.1:2006).
Посібникадресованоширокомуколучитачів.
4. Письменник яскравого таланту
В.Г.Короленко увійшов в історію
літератури як автор численних
повістей і оповідань, художніх
нарисів, чотиритомної «Истории
моего современника», як критик
і публіцист. Деякі твори
В.Г.Короленка можна поставити
поряд з найвизначнішими
досягненнями світової
літератури.
Народжений на українській землі,він вважав
себе сином трьох народів – українського,
російського і польського (мати Евеліна Осипівна
була полячкою, батько Галактіон Афанасійович –
росіянин). Батько письменника, судовий
чиновник, серед провінційного чиновництва
виділявся різнобічністю культурних потреб
інепідкупною чесністю.
Дитинство письменника (В.Г.Короленко
народився 1853 р. у
Житомирі) пройшло в
Житомирі й Рівному –
містах, що відрізнялися
н а ц і о н а л ь н о ю і
к о н ф е с і й н о ю
н е о д н о р і д н і с т ю
н а с е л е н н я .
В і р о т е р п и м і с т ь і
т о л е р а н т н і с т ь у
в і д н о ш е н н і д о
національного питання
були закладені у В.Г.Короленка з дитинства. У
дитинстві майбутній письменник мав виключну
здібність тонко сприймати навколишнє життя,
сповнене гострими враженнями.
Згодом Володю Короленка дуже приваблювали
музика і мистецтво, історія, філософія, але ніщо
не захоплювало його так, як література. Він був
просто вражений, відкривши для себе твори
О.Островського, М.Нєкрасова І.Тургенєва.
Пізнішевін напише:
5. Реальна гімназія не давала
права вступу до університету,
а витрачати рік на здачу
екзаменів екстерном юнак не міг:
зі смертю батька у його житті
почалася довга полоса злиднів.
Лише у другій половині 1880-х рр,
коли В.Г.Короленко розпочав
літературну діяльність, злидні
відступили; але звичка жити
скромно залишилась у нього на все
життя, як і прагнення захистити і
допомогти всім знедоленим,
прагнення торжества
справедливості в житті
кожної людини.
Закінчивши у 1871 р. гімназію зі срібною медаллю, .Г.Короленко
вступає до Технологічного інституту в Петербурзі, але
напівголодне існування примушує юнака взятися за роботу
“інтелігентного пролетарія” – він розмальовує ботанічні
атласи,виконує креслярські роботи, займається коректурою,
заробляючи копійки.
У 1874 році В.Г.Короленко приїздить до Москви і вступає
до Петрівської хліборобської і лісної академії (нині
Тимірязевська) на лісове відділення. Тут він слухає лекції
великого вченого Тимірязева, за його дорученням малює
длялекційдемонстраційнітаблиці.
Навчання йшло успішно, але студентські сходки,
читання нелегальної літератури, а також активна
громадянська позиція тягнули до виру суспільного
життя. У березні 1876 р. під час зіткнення студентів з
адміністрацією академії за подання колективного
протесту В.Г.Короленка виключено наріківислано
у Вологодську губернію – “в видах водворения
спокойствия между студентами”. Пізніше
цезаслання було змінене на піднадзорне
перебування уКронштадті.
6. По закінченнітерміну
засланняКороленко повернувсядо
Петербурга і в 1877 році вступив до Гірничого
інституту. До цього ж періоду належить початок
л і т е р ат у р н о ї д і я л ь н о с т і Ко р о л е н к а : в
петербурзькому журналі «Слово» з’явилось
оповідання письменника «Эпизоды из жизни
«искателя»».
Навесні 1879 року за підозрою у революційній
діяльності Короленка знову було виключено з
інституту і заслано до Глазова Вятської губернії. В
жовтні цього ж року його було відправлено у
Бісеровську волость за призначенням проживання у Березових
починках, де він перебував до січня 1880 року. Звідтіля за
самовільний від’їзд до села Афанасіївське письменника спочатку
відправили у вятську в’язницю, а потім уВишневолоцьку
пересильну в’язницю. Останній строк він відбував у Якутії в
Амгинській слободі через відмову підписати вірнопідданську
присягу царевіОлександруIII:
Однак суворі умови життя не зломили волі письменника. Тяжкі
шість років заслання стали часом формування зрілого
письменника,дали багатий матеріалдляйого майбутніхтворів.
Де б не був В.Г.Короленко –
в глухому північному містечку
Березівські Починки, в далекій
слободі Амга, або глухому містечку
Глазові, - скрізь він жив і працював
поряд з селянами околиць: пахав,
сіяв, косив, пік хліб, чоботарював,
займався різними ремеслами.
В.Г.Короленко зрозумів увесь жах
безправного, жебрацького
становища селянина, безмежну
владу місцевого чиновництва
і всю нелюдяність цього
жорстокого світу, де цінуються
лише влада і гроші.
7. Справжнім тріумфом Короленка став вихід у
1886-1887роках його кращих творів – «В дурном
обществе» (1885) і «Слепой музыкант» (1886). В
цих повістях Короленко з глибоким знанням
людської психології по-філософськи підходить до
розв’язання проблеми взаємовідносин людиниі
суспільства. Матеріалом для письменника
служили спогади про дитинство, проведене в
Україні, збагачені філософскими і соціальними
висновками зрілого майстра,що пройшов тяжкі
роки заслань і репресій. На думку письменника,
повноту і гармонію життя, щастя можна відчути
тількиподолавши власний
егоїзм,ставши на
шляхслужіння
народу.
В 1890-і роки Короленко багато мандрує.
Він відвідує різні регіони Російської
імперії (Крим, Кавказ) У 1893 році
письменник був присутній на Всесвітній
виставці в Чикаго (США). Результатом цієї
мандрівки стала філософсько-алегорична
повість «Без языка» (1895). Короленко
отримує визнання не тільки в Росії, але й за
кордоном. Його твори иходять іноземними
мовами.
З 1885 р. В.Г.Короленку
дозволено оселитися в
Нижньому Новгороді.
Нижегородське десятиріччя
(1885-1895) – період найбільш
плідної праці Короленка-
письменника, сплеску його
таланту, після якого
про нього заговорила
читаюча публіка всієї
Російської імперії.
8. Упродовж 1896-1900 рр. родина
Короленків жила у Петербурзі. Володимир
Галактіонович працював редактором
журналу "Русское богатство". Його
публіцистична діяльність набула такого
розмаху, що з письменником мав ахуватися
царський уряд. Виступи В.Г.Короленка у
пресі стали значним явищем у суспільному
житті й одночасно яскравими віхами його
творчої біографії. Саме він і Л.Толстой
п р и в е р н ул и у ва г у г р ом а д с ь ко с т і
доголодомору 1891-1892 рр. (цикл нарисів
"У голодний рік"). У 1891 році Короленко
брав активну участь в організації
безплатних столових для голодуючих.
Однієюзнайгучніших суспільних акцій
письменника став захист мултанських
вотяків, звинувачених у ритуальному
вбивстві (серія статей під рубрикою
"Мултанское дело"). Його викривальна
промовау судіприголомшилавсіх.Після
чотирьохроківбюрократичної тягянини
несправедливий вирок булоскасовано.
1 9 0 6 р . о з н а м е н у в а в с я
небезпечноюдля В.Короленка
боротьбою у пресі з радником
Філоновим — керівником каральної
експедиції у містечку Великі
Сорочинці та в інших населених
пунктах Миргородського повіту.
Прямолінійні різкі відповіді
письменника на всі інсинуації
чорносотенної преси дали цикл
нарисів, відомих під назвою
"Сорочинськатрагедія".
Короленко всією своєю долею
і творчістю відстоював ідеали
Людини, пов’язані з честю,
гідністю, свободою,
справедливістю, милосердям.
За це перетерпів він і від
царського уряду, за це його не
поважали революційні
перетворювачи, що не
ставили ні в гріш його ідеали.
9. Не послабив В. Короленко своєї
літературної і громадської діяльності й в роки
реакції. У 1910 р. була опублікована його
стаття "Бытовое явление", яку негайно
заборонила влада. Матеріалом для неї стали
реальні факти "урядової оргії", страт,
розстрілів і поліцейських знущань після
поразкиПершоїросійськоїреволюції.
«Сейчас прослушал вашу статью о
смертной казни и всячески во время
чтения старался, но не смог удержать —
не слезы, а рыдания. Не нахожу слов,
чтобы выразить Вам мою благодарность
и любовь за эту и по выражению, и по
мысли, и, главное, по чувству —
превосходнуюстатью.
Её надо перепечатать в миллионах
экземпляров. Никакие думские речи,
никакие трактаты, никакие драмы
романы не произведут одной тысячной
того благотворного действия, какое
произвела эта статья».
Л. Толстой
У 1913 р. Володимир Галактіонович
брав участь у київському процесі зі
звинувачення громадянина Бейліса.
Він опублікував півтора десятка статей
проти чорносотенної брехні на
єврейський народ, внаслідок чого
Бейліса виправдали. Багато випадків,
коли В.Короленко виступав у справах
"інородців",характеризують його як
видатного гуманістасвого часу.
1900 році письменник переїздить
на Україну, куди завжди прагнув
повернутися. Обкраденою,
пригнобленою і безправною, але
нескореною — такою побачив він
Україну. Понад двадцять років
письменник прожив у Полтаві.
Як принциповий прибічник
українських селян, він брав участь
в організації їх захисту під час
судових процесів на Харківщині і
Полтавщині, влаштованих у
зв’язку з так званими аграрними
заворушеннями в Україні.
10. В цей час Полтава переживала безчинства, розгул анархії, винні
погроми.Перші кроки нової влади викликали у письменника
настільки сильний протест що вже через два місяці після приходу
більшовиків він зробив для себе вельми сумне узагальнення
обличчя нових правителів: «Большевик - это наглый «начальник»,
повелевающий, обыскивающий, реквизирующий, часто грабящий
и расстреливающий безсудаи формальностей».
Письменник підняв свійголоспроти безчинств, опублікувавши
декілька статей в місцевій пресі. У відповідь сталися заходи: газети,
в яких виступив Короленко, закрили, у письменника провели
обшук, за неправдивим звинуваченням заарештували і вислали в
німецький концтабір чоловіка молодшої дочки і помічника
письменникаК.І.Ляховича.
З приходом білогвардійців в місті знову почалися
розстріли,грабежі, солдафонство. Короленко знов береться за перо і
пише декількастатейпідзаголовком"Листи зПолтави". Вмісцевих
газетах опублікувати статті не вдається, але вони друкуються в
Єкатеринодарі
У захопленій білими Полтаві
Короленко переживав тривожні часи
і для себе і для своїх близьких.
П і з н і ш е в " И з в е с т и я х "
повідомлялося: "Письменник
Короленко зазнав у Полтаві з боку
денікінців утиски... Спроби
Короленко клопотати за безневинно
а р е ш т о в а н и х і з а с уд ж е н и х
політичних зустрічали підозрілість і
грубістьжандармерії».
1917 рік – особливо складний в житті
і діяльності В. Г. Короленка, коли
кошмар російського самодержавства і
російського дикунства змінився
кровавою каруселлю жахів і звірств
громадянської війни. Письменник,
об’єктивно працювавший на
революційне
оновлення світу, і припустити не міг,
що вікова боротьба демократичних сил
з самодержавством завершиться
безпросвітною Варфоломеєвською
ніччю, загальним озвірінням.
Перебуваючи в ці смутні дні в Полтаві,
Короленко на власні очі побачив бунт,
безглуздий і кривавий.
11. Позиція та настрої
ВолодимираГалактіоновича
того часу відбилися в мужніх
і ч е с н и х " Л и с т а х д о
Луначарського".
У листах до наркома Короленко
с т в е р д ж у в а в , щ о д і я л ь н і с т ь
надзвичайних слідчих комісій є
прикладом, можливо, єдиним в історії
культурних народів, а обопільне
озвіріння досягло крайніх меж. Він
ставить під сумнів саме більшовицький
експеримент. Короленко вимагав
відмови властей від неможливого у
відсталій країні здійснення соціалізму і
комунізму:
«Народ, который еще не научился
владеть аппаратом голосования, который
не умеет формулировать преобладающее в
нем мнение, который приступает к
устройству социальной справедливости
через индивидуальные грабежи (ваше:
«грабь награбленное»), который начинает
царство справедливости допущением
массовых бессудных расстрелов, длящихся
уже годы, такой народ еще далек от того,
чтобы стать во главе лучших стремлений
человечества. Ему нужно еще учиться
самому,а неучитьдругих...»
“ Л и с т и д о
Л у н ач а р с ь ко г о ”
( 1 9 2 2 ) с т а л и
духовним заповітом
письменника.
Вся Громадянська війна - суцільне
звірство, кривава м'ясорубка.
І Короленко, вже літня і хвора людина,
невпинно, щодня продовжує свою
суспільну діяльність, намагається
допомагати, рятувати. За його
ініциативою у 1918 році в Полтаві була
організована Ліга порятунку дітей.
В.Г.Короленко був почесним головою
Полтавського Політичного Червоного
Хреста. Він завжди захищав жертви
насилля за будь-якої влади. У 1919 році
В.Г. Короленко отримав постійний
пропуск у Губчека, яким неодноразово
користувався задля спасіння людей.
Улітку 1921 року його обирають
Почесним головою Всеросійського
комітету допомоги голодуючим.
12. Звинувачувати Короленка в тому, що він
не писав українською, - все одно що
дорікати історії в неприйнятності
умовного способу. В листі до М. Горького
ВолодимирГалактионович писав:
«Дело в том, что в детстве и в
юности говорил по-польски и по-
русски. По-украински не говорил
никогда и никогда по-украински не
думал. Пробовал…просто даже из
любопытства, и вижу, что ничего
не выходит. Не хочу поэтому и заигрывать с украинской
литературой, делая вид, что могу писать по-
украински».
Але свідомо вибрав місцем свого мешкання Україну,
чарівну Полтаву,підтримуючи дружні відносини з
Панасом Мирним, М. Кропівницьким. І. Карпенко-
Карим, М. Коцюбинським, Г. Хаткевичем та ін.,
виступав на захист українських селян, захищавправа
українського народу на вільний розвиток його
культури, національноїмови.
Невпинна подвижницька праця
письменника була втілена в
конкретні справи, а саме в
с т в о р е н н я г р о м а д с ь к и х ,
просвітницьких організацій,
товариств, зокрема публічних
б і бл і от е к . В і д ч у т н о ю бул а
допомога В.Г.Короленка у справі
о р г а н і з а ц і ї т а у п р а в л і н н я
бібліотечною мережеюПолтави.
Де б ні жив Володимир
Галактіонович,
його завжди тягнуло до рідного
краю. Він любив Україну за
дивовижну красу її природи, любив
український народ за його
працьовитість, співучість,
нездоланну жагу до волі.
Йому була чужа національна
нетерпимість.
13. Шанується пам’ять видатного
художника слова в Україні і світі.
Ім’я В.Г.Короленка присвоєно
Полтавському педагогічному
і н с т и т у т у, Х а р к і в с ь к і й
державній науковій бібліотеці,
Маріупольській центральній
міській бібліотеці, Чернігівській
обласній бібліотеці, школі у м.
Полтаві. У 1928 р. - у Полтаві,
1973 р. у Житомирі відкрито
музеїВ.Г.Короленка.
Починаючи з 1990 р., Спілка
п и с ь м е н н и к і в У к р а ї н и
встановила літературну премію
ім. В.Г.Короленка за кращий твір,
написаний російськомовними
літераторами України. Здійснено
екранізацію повісті "Сліпий
музикант» (1960 р., Київська
кіностудія ім. О.Довженка,
р е ж и с е р - п о с т а н о в н и к
Т.Лукавневич).
Говорячи про творчість
Ко р ол е н ка , м ож н а з
в п е в н е н і с т ю
стверджувати, що його
твори позначені печаткою
вічності; вони становлять
золотий фонд скарбниці
всесвітньоїлітератури.
Сучасники нарекли В.Г.Короленка
"совістю Росії". І зерна доброти й
людяності, які він щедро висівав
на широку народну ниву, дали буйні
сходи, а вогники благородної душі
письменника й понині кличуть йти
вперед, шляхом вселюдського
поступу.
14. «...Короленко — это
талантливый и
прекраснейший человек...
На мой взгляд, от него
можно ожидать очень
многого».
А. П. Чехов
Короленко В. Г. Собрание сочинений : в 10 т. / В. Г.
Короленко.– М. :Гослитиздат,1953-1956.
Короленко В. Г. Собрание сочинений : в 5 т. / редкол. : Г. А.
Бялый и др.;вступ. ст.Б. Аверина.– Л. :Худож.лит.,1989.
Короленко В. Г. Избранные произведения / В. Г. Короленко
; вступ. ст. А. Котова ; ред. текста и коммент. Н. В.
Короленко, С. В. Короленко. – М. : Государственное
издательство художественной литературы,1948. – 672 с.
Короленко В. Г. В дурном обществе: Из детских
воспоминаний моего приятеля / В. Г. Короленко. – М. :
Гослитиздат,1950. – 62 с.
Короленко В. Г. Дети подземелья : рассказы и повести : для
сред. шк. возраста / В. Г. Короленко. – СПб. : Азбука :
Азбука-Аттикус, 2015. – 415 с. – (Азбука-классика)
(Школьнаябиблиотека)
Короленко В. Дети подземелья / В. Короленко.
Гуттаперчивый мальчик / Д. Григорович. Максимка /
Станюкович. Белый пудель / А. Куприн. – М. : Рос. издат.
дом,2000. – 60 с.– (Шк.роман-газета;№10)
Короленко В. Г. Земли! Земли!: Мысли, воспоминания,
картины / сост., текстологи П. И. Негретов, М. И. Перпер ;
авт. вступ. ст. П. И. Негретов ; коммент. П. И. Негретова, А.
В.Храбровицкого.– М. :Сов. писатель,1991.–222с.
Короленко В. Г. Избранное : рассказы и повести / В. Г.
Короленко; [предисл. и примеч. М. А. Соколовой]. – Киев :
Молодь,1987. – 348 с.:ил.
Короленко В. Г. История моего современника. Т. 1-4. / В. Г.
Короленко ; вступит. ст. и примеч. Б. Аверина. – Л. : Худож.
лит.,1976.
Короленко В. Г. Лес шумит : рассказы / В. Г. Короленко ;
вступит.ст.Н. А. Бялого.–М. :«Худож.лит.»,1977.–286с.
Короленко В. Г. На затмении: Очерк с натуры / В. Г.
Короленко.– М. :«Молодаягвардия»,1945. – 32 с.
15. Бялый Г. А. В.Г. Короленко / Г. А. Бялый. – 2-е изд.,
перераб.и доп.– Л. :Худож.лит.,1983.–350с.:1 л.портр.
В. Г. Короленко в воспоминаниях современников /
предисл., подгот. текста и примеч. Т. Г. Морозовой. – М. :
Гослитиздат,1962.–654с.:13 л.ил., портр.
Донской Я. Г. В. Г. Короленко: Очерк полтавского периода
жизни и деят. писателя. 1900-1921г.г. / Я. Г. Донской. –
Харьков :Книжноеизд.,1963. – 215 с.
Кони А. Ф. В. Г. Короленко и суд // Кони А. Ф. Избранные
произведения в 2-х т. Т. 2 :Воспоминания / А. Ф. Кони. – М. :
Государственное издательство юридической литературы,
1959. – C.349– 355.
Короленківський збірник: Наукові статті та матеріали /
уклад. І. Я. Лосієвський. – Харків : САГА, 2006. – 231 с. –
Текстнаукр.тарос.мовах.
Короленко С. В. Десять лет в провинции / С. В. Короленко ;
под. ред. А. В. Западова ; предисл. Г. А. Бялого ; примеч. М.
Л. Кривинской. –Ижевск:Удмуртия, 1966.–220с.
Котов А. К. В. Г. Короленко: Очерк жизни и лит.
деятельности. / А. К. Котов. – М. : Гослитиздат, 1957. – 86 с. :
спортр.
Миронов Г. Короленко / Г. Миронов. – М. : Молодая
гвардия,1962. – 365 с.– (Жизнь замечательныхлюдей)
Негретов П. И. В. Г. Короленко: Летопись жизни и
творчества, 1917-1921 / П. И. Негретов ; под ред. А. В.
Храбровицкого ; предисл. С. Залыгина. – М. : Книга, 1990. –
286 с.
Пономарьова Т. О. Світла особистість імперії темряви. В.
Г. Короленко на Рівненщині: джерела, літературні
дослідження та краєзнавчі нариси / Т. О. Пономарьова. –
Рівне :Рівненськадрукарня,2010. –304 с.
Ростов Н. В. Г. Короленко / Н. Ростов. – М. : Худож.
лит.,1965.– 111с.
«Мне лично этот большой и
красивый писатель сказал о
русском народе многое, что
до него никто не умел
сказать».
М. Горький
16. Короленко В. Г. Огоньки : рассказы : для сред. шк. / В. Г.
Короленко ; худ. В. Высоцкий. – М. : Детская литература,
1971. – 112 с.:ил. – (Школьнаябиблиотека).
Короленко В. Г. Повести и рассказы / В. Г. Короленко. – М. :
Худож. лит.,1986. – 543 с. – (Классики и современники. Рус.
классич.лит.)
Короленко В. Г. Рассказы / В. Г. Короленко ; пердисл. и
примеч. М. А. Соколовой ; худож. Н. А. Пашуро. – М. : Сов.
Россия,1078. – 382 с.:ил., портр.
Короленко В. Г. Оповідання / В. Г. Короленко ; пер з рос. Ф.
Гавриш. –К.:Дніпро, 1976. –336 с.
Короленко В. Г. Повести и расказы : для сред. и ст. шк.
возраста / В. Г. Короленко; [сост., вступ. ст., с. 5 - 22,
коммент. М. А. Соколовой] ; худож. И. Заруба. – Киев :
Вэсэлка,1989.–243с.:ил.
Короленко В. Г. Рассказы и очерки / В. Г. Короленко ;
послесл. Н. М. Любимова, с. 318 – 336. – М. : Сов. Россия,
1982. – 336 с.
Короленко В. Г. Рассказы и повести / В. Г. Короленко. – М. :
АСТ : Олимп : Астрель, 2000. – 252 с. – (Школьная
хрестоматия)
Короленко В. Г. Сибирские очерки и рассказы : в 2 ч. Ч.1 / В.
Г. Короленко ; ред и коммент. Н. В. Короленко, С. В.
Короленко.–М. :ОГИЗ, 1946.–544с.
Короленко В. Г. Слепой музыкант : [сборник : для сред. и ст.
шк. возраста] / В. Г. Короленко ; [худож. А. Матрешин]. – М.
:Сов. Россия,1991.–254с.:ил.
Короленко В. Г. Сон Макара : рассказы : [для ст. шк.
возраста]/В.Г.Короленко.– М. :Сов. Россия,1986.–43с.
Короленко В. Г. Чудная; В дурном обществе : [для ст. шк.
возраста] / В. Г. Короленко; [худож. Б. Н. Юдкин]. – М. : Сов.
Россия,1987. – 76. :ил.
Короленко В. Г. О литературе / В. Г. Короленко ; сост.
подгот. текста и примеч. А. В. Храбровицкого. – М. :
Гослитиздат,1957.–716с.:1 л.портрет.
Короленко В. Щоденник (1917 – 1921). Листи з Полтави.
Листування з М. Горьким. Котляревський і Мазепа / В.
Короленко.–К.:Аконіт,2011.– 512 с.
«Радуешься тому, что он
живет и здравствует среди
нас, как какой-то титан,
которого не могут коснуться
все те отрицательные
явления, которыми так
богата наша нынешняя
литература и жизнь».
И. А. Бунин
17. Елкина А. Искусство делать добро, или Бессмертное слово
совести : [к 160-летию со дня рожд. В. Г. Короленко, имя
которого носит мариупол. Центр. б-ка] / А. Елкина // Голос
строителя.–2013.–18июля(№ 29).–С.13:ил.
Зархи С. Б. Рыцарь человечности : [лит. вечер,
посвященный В. Г. Короленко] / С. Б. Зархи // Читаем,
учимся,играем:Вып.4.–М., 2008.–С.10-23.
Вспомним о Короленко!? : [155 лет назад родился В. Г.
Короленко] / подгот. С. Проваторов // Рус. правда. – 2008. –
№ 14. – С.8.
Жаботинський П. Короленкова племінниця: Про Л.
Хмельницьку (Кисельову) / П. Жаботинський // Літ.
Україна.– 2007. – № 20. –С.7.
Головка Л. М. Вивчення твору В. Короленка «Діти
підземелля» / Л. М. Головка // Зарубіжна література. – 2006.
– № 6.– С.48-56.
Гузь О. О. Зображувальний ряд повісті В. Короленка «Діти
підземелля» та його роль у розкритті авторського задуму /
О. О. Гузь//Зарубіжналітература.–2004. –№ 9.– С.14-16.
Переслегина М. Великие читатели: В. Г. Короленко / М.
Переслегина // Читаем, учимся, играем : Вып.7. – М., 2003. –
С.106-107.
Рожнятовська О. А. Поборник правди : До 150-річчя від
дня народження В. Г. Короленка (1853-1921) / О. А.
Рожнятовська // Календар знаменних і пам'ятних дат. – 2003.
– № 3.– С.34-38.
Николенко О. Особая позиция Владимира Короленко: К
150-летию со дня рождения / О. Николенко, В. Пащенко //
ГолосУкраины.–2003.–10июля.–С.20.
Пащенко В. В сердцах и граните : [ещё один взгляд на
личность писателя Владимира Короленко] / В. Пащенко //
ГолосУкраины.–2002.–6сент.–С.15.
Негретов П. Короленко и Украина / П. Негретов // Вопросы
литературы.– 2000. – № 11.– С.337-339.
Меламед Е. Об одном сюжете Короленко : [к изуч. арх.
материалов В. Г. Короленко] / Е. Меламед // Вопросы
литературы.– 1987. – № 5.– С.271-277.
«Имя Короленко вызывает у
меня глубокое уважение...»
Ромен Роллан
18. «Время вспоминать Короленко!!!
...Он живее всех живых напоминает о
том, что душевным здоровьем,
твердостью и бодростью можно
победить сколь угодно властный
морок; что эпоха болезненная и
гнилая, никого из нас не оправдывает;
что универсальными опорами
человека в мире являются семья,
работа, хобби, дом, вера в свои силы и
верность закону; что истина
превыше всего и никто не смеет
приватизировать её»
Д. Быков
