До 100-річчя від дня народження Олеся Терентійовича Гончара (1918-1995)

1. ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА
«ФЕНОМЕН УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ»
ДО 100-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
Олеся Терентійовича Гончара
(1918-1995)

2. 3 квітня 1918 р. в селі Ломівка Катеринославської губернії, в незалежній
Україні (Українській народній республіці), у подружжя Біличенків — Терентія
Сидоровича та Тетяни Гаврилівни — народився хлопчик.
Коли Сашкові ледь виповнилося три роки, померла мама. Дитину взяли до
себе дідусь та бабця, які мешкали у Сухій слободі на Полтавщині.
1927 р. хлопець пішов до школи – вже як Гончар (мамине дівоче, а отже, й
бабусине та дідусеве, прізвище). Олесем стали кликати, щоб не плутати: у класі
вже був один Сашко. Дістав і нову метрику, де було записано, що народився у
Сухій. Потім так і сам писав у автобіографії.
По закінченні школи Олесь навчався в
Українському книжково-газетному технікумі,
працював у «районці» на Полтавщині та обласній
комсольській газеті у Харкові. 1938 р. вступив на
філологічний факультет Харківського
державного університету.
Перші оповідання – «Черешні цвітуть», «Іван
Мостовий» та інші – про людей, котрих молодий
письменник добре знав, із чиїми життєвими
стежками перетиналися його власні.

3. У червні 1941 р. Олесь Гончар записався добровольцем і вирушив на фронт у складі
студентського батальйону, про який згодом напише в романі «Людина і зброя», що
отримає премію імені Т. Шевченка.
Влітку 1942-го потрапив у полон. 1943-го з полону втік, повернувся до Червоної
армії. Був нагороджений орденами Червоної Зірки, Слави 3-го ступеня, трьома медалями
«За відвагу».
На війні писав вірші, які стали, за висловом автора, «поетичними чернетками для
майбутніх творів», насамперед – для роману-трилогії «Прапороносці». По війні мешкав
у сестри в Дніпропетровську. Тут завершив роботу над «Прапороносцями», оприлюднив
повість «Земля гуде» та кілька оповідань.
У 1959—1971 рр. О. Т. Гончар очолював правління Спілки письменників України.
Від 1973 року — голова Українського республіканського комітету захисту миру.
1968 р. в журналі «Вітчизна» був надрукований роман О.Гончара «Собор». Якщо
роман «Тронка» приніс авторові Ленінську премію (1964 р.), то доля написаного
наприкінці 60-х років «Собору» склалася драматично. Перші рецензії на роман були
схвальні, але невдовзі твір було вилучено з літературного процесу на два десятиліття.
Працю на ниві художньої прози Олесь Гончар постійно поєднує з літературно-
критичною творчістю. Почавши ще в студентські роки з досліджень поетики М.
Коцюбинського і В. Стефаника, він згодом створив десятки статей, які вже публікувалися
в трьох окремих книгах («Про наше письменство», 1972; «О тех, кто дорог», 1978;
«Письменницькі роздуми», 1980) та входили частково до шеститомного зібрання творів
письменника. Твори О. Гончара перекладалися на 67 мов, а творчий досвід письменника
засвоюється і вітчизняними, і зарубіжними майстрами слова.
Помер письменник 14 липня 1995 р.

4. Бабишкін О. Олесь Гончар / Олег Бабишкін. – Київ : Дніпро,
1968. – 320 с. : ил.
Бровко І. Вивчення творчості Олеся Гончара в школі / І.
Бровко. – Київ : Радянська школа, 1957. – 117 с.
Гончар О. Далекие костры : повести : рассказы / Олесь Гончар ;
пер. с укр. – Москва : Советский писатель, 1990. – 382 с.
Гончар О. Далекі вогнища : нові твори / Олесь Гончар. – Київ :
Радянський письменник, 1987. – 285 с. : ил.

5. Гончар О. Перекоп : роман / Яновський Ю. Чотири шаблі : роман
/ Олесь Гончар; Юрій Яновський. – Київ : Український центр
духовної культури, 1997. – 497 с. – (Український історичний
роман).
Гончар О. Письменницькі роздуми : літературно-критичні статті /
Олесь Гончар. – Київ : Дніпро, 1980. – 313 с. : ил.
Гончар О. Прапороносці : трилогія / Олесь Гончар. – Київ : Дніпро,
1977. – 379 с. : ил.
Гончар О. Таврія : роман / Олесь гончар. – Київ : Держ. видав.
Художньої літератури, 1956. – 314 с. : ил. – (Бібліотека
українського романа та повісті).

6. Гончар О. Твоя зоря : роман / Олесь Гончар. – Київ : Радянський
письменник, 1980. – 358 с.
Гончар О. Чим живемо : на шлях до українського відродження. –
Київ : Радянський письменник, 1991. – 381 с.
Острик М. Критичні етюди : збірник статей / Михайло Острик
. – Київ : Радянський письменник, 1970. – 180 с.
Прапороносці Олеся Гончара і зображення людини на війні :
матеріали творчої конференції / упоряд. М. К. Наєнко. – Київ :
Дніпро, 1985. – 140 с.

7. Степаненко М. Орєхова В. Олесеві Гончару – 95 : наукове
видання / Микола Степаненко, Валентина Орєхова. – Полтава :
Видавець Шевченко Р. В., 2014. – 91 с.
Шумило Н. Олесь Гончар :
литературно- критический
очерк / Н. Шумило. – Киев :
Радянський письменник, 1951.
– 91 с.

8. Коли цвітіння настає пора,
Коли весна смичком струмка заграє,
Тоді ми з днем народження вітаєм
Славетного Олеся Гончара!
Олесь Гончар — сумління України,
Любов пречиста.
Пісня і зоря.
По духу вірний
правнук Кобзаря,
Великий син великої родини.
Він наш увесь.
Він твій митець і мій.
Улюбленець вкраїнського народу.
Він — втілення думок його і мрій,
Палкий поборник правди і свободи.
Він порохом важких доріг пропах,
Він — із тривог і болю.
Весь — неспокій!
Його душа —
мов тронка у степах,
Його душа —
Собор надій високих!
Ущух Циклон.
Та вогник — пломенить!
І бригантина в мандри вирушає,
До Берега Любові завертає,
Де майстер і тривожиться,
й не спить!
Бо вже ж цвітіння настає пора.
Бо вже весна
на кобзі сонця грає...
Вся Україна славить і вітає
Свого Співця —
Олеся Гончара!
Данило Кононенко