2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 серпня 2017
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКР
Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)
3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 серпня 2017
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Основні виклики та ризики для України у першій половині
серпня 2017 року
Опыт ведущих государств для повышения эффективности
противодействиятерроризму в Украине
Сили специальних операцій Збройних Сил Республіки Польща
Стратегічний програш Кремля на авіаційному ринку Індії
Український внесок: зупинити кровотечу на полі бою
4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 серпня 2017
4
Фахівці Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР)
пропонують свій аналіз ключових
тенденцій у сфері безпеки і оборони
першої половини серпня 2017 року.
Головні ризики воєнного
характеру
Початок серпня не ознаменував-
ся жодними помітними зрушення-
ми безпекової ситуації в зоні кон-
флікту на Донбасі. Невтішна
статистика прес-центру штабу АТО
свідчить, що з початку місяця вна-
слідок бойових дій загинуло 8 бійців
ЗСУ, 25 зазнали поранень.
Зважаючи на чималу протяж-
ність лінії зіткнення (бл. 426 км),
ключові ділянки фронту утриму-
ються завдяки вогневому контролю.
Тож усі перемир’я, що виходять
з-під пера Тристоронньої контак-
тної місії в Мінську, на жаль, прире-
чені на провал. Відтак, забути про
щоденні втрати серед особового
складу ЗСУ можна буде лише у ви-
падку введення миротворчої місії
ООН на територію ОРДЛО або від-
новлення повного контролю Києва
над ділянкою кордону, яка з 2014
року залишається в руках Кремля і
сепаратистів. Втім, за оцінкою
ЦДАКР, обидва варіанти, щонай-
менше в короткостроковій перспек-
тиві, видаються малоймовірними.
Важким тягарем неоголошена ві-
йна з Росією залишається і для ци-
вільного населення прифронтових
міст та сіл. 7 серпня заступник глави
СММ ОБСЄ Олександр Хуг повідо-
мив, що в липні місія зафіксувала в
Луганській області 7 поранених і
вбитих серед мирного населення.
Всього з 1 січня поточного року
міжнародні спостерігачі задоку-
ментували 341 жертву серед мирно-
го населення, в тому числі 62 смер-
тельні випадки. За словами Хуга, це
на 37% більше порівняно з аналогіч-
ним періодом минулого року.
Загальні
оцінки
Основні виклики та ризики для України
у першій половині серпня 2017 року
Забути про щоденні втрати серед
особового складу ЗСУ можна буде
лише у випадку введення
миротворчої місії ООН на територію
ОРДЛО або відновлення повного
контролю Києва над ділянкою кордо-
ну, яка з 2014 року залишається в
руках Кремля і сепаратистів. Втім,
за оцінкою ЦДАКР, обидва варіанти,
щонайменше в короткостроковій
перспективі, видаються
малоймовірними
5. 5
Така динаміка бойових дій свід-
чить про те, що кремлівські курато-
ри бойовиків підтримують конвен-
ційну війну з Україною на
«повільному вогні». Відносно не-
значні втрати обох сторін не ство-
рюють резонансу в західних ЗМІ, а в
свідомості тамтешніх суспільств
поступово розмиваються розумін-
ня мети санкційної політики щодо
Росії. «Дозована» присутність ро-
сійської армії на території сусідньої
держави дозволяє Кремлю зберіга-
ти «на плаву» відносини з Брюссе-
лем і в той же час продовжувати
утримувати на короткому повідку
Київ та сепаратистські «апендикси».
При цьому стратегія Кремля
щодо України залишається гнуч-
кою. Оскільки волюнтаристське рі-
шення про остаточне відчуження
окупованих районів Донецької та
Луганської областей в Кремлі досі
тримають під сукном стола перего-
ворів, Київ має враховувати широ-
кий спектр зрежисованих у Кремлі
сценаріїв розвитку ситуації.
Економічні втрати від західних
санкцій, зміна міжнародної
кон’юнктури чи апаратних віянь у
владних структурах РФ можуть
змінити «пункт призначення» ро-
сійської політики на Донбасі.
Внутрішньополітичні виклики
Прокурори взялися за ОПК і
«Стіну»
Політична осінь обіцяє бути на-
сиченою. Готуючи іподром для пе-
регонів президентської та парла-
ментської кампаній, влада
докладатиме зусиль, щоб проде-
монструвати власну спроможність
ефективно захистити країну від зо-
внішньої агресії. В той же час не
менш важливим для успіху прези-
дента Порошенка в 2019 році (якщо
справа не дійде до дострокових ви-
борів) є конструювання образу єв-
роінтегратора №1 на небосхилі ві-
тчизняного політикуму. Однак без
підтримки лідерів ЄС такий імідж
може не витримати ударів конку-
рентів. А «ключ від серця» західних
партнерів в нашому випадку, як ві-
домо, це подолання корупції. До
слова, за океаном так зачекались
предметних зрушень на «антико-
рупційному фронті», що в місцевій
пресі винирнула ідея прив’язати
об’єми допомоги ЗСУ до створення
Києвом антикорупційних судів.
Враховуючи таку комбінацію,
небезпідставними є сподівання,
що в новому політичному сезоні у
вітчизняних правоохоронних ор-
ганів руки дійдуть і до казнокрад-
ства в сфері ОПК. Для воюючої
країни викорінення корупційної
складової у секторі безпеки – пи-
тання виживання. Тож запізніла
реакція українського керівництва
на нечистоплотні прояви в управ-
лінні оборонкою, як мінімум, ви-
кликає питання.
Менше з тим, першою ластів-
кою стала інформація, яку опри-
люднило 12 серпня видання «Дзер-
За океаном так зачекались пред-
метних зрушень на
«антикорупційному фронті», що в
місцевій пресі винирнула ідея
прив’язати об’єми допомоги ЗСУ до
створення Києвом антикорупційних
судів
Для воюючої країни викорінення
корупційної складової у секторі
безпеки – питання виживання
6. 6
кало тижня»: Генеральна
прокуратура виявила, що на кінець
2016 року дебіторська заборгова-
ність підприємств-постачальників
перед Міноборони збільшилася
втричі - на 2,4 млрд грн. і нині скла-
дає понад 6,1 млрд грн. (11% річно-
го фінансування). Прострочена за-
боргованість при цьому досягла
755 млн грн. Уточняється, що у під-
приємств концерну «Укроборонп-
ром» така заборгованість перед Мі-
ноборони становила 1,6 млрд грн.,
а прострочена заборгованість - 335
млн. грн.
За результатами перевірок
служби внутрішньої безпеки
«Укроборонпрому» було відсторо-
нено 25 керівників державних під-
приємств, порушено 41 криміналь-
ну справу.
Однак наразі найбільшої уваги
медіа привернули епізоди з аре-
штом (і виходом під заставу) ди-
ректора ДП Львівський бронетан-
ковий завод та ще сімох осіб у
справі за фактом розтрати грошей,
виділених на проект «Стіна». Не
виключено, що з цим скандалом
пов’язана нещодавня відставка ке-
рівника Державної прикордонної
служби України (ДПСУ) Віктора
Назаренка. За даними Генпрокура-
тури, під час будівництва фортифі-
каційних споруд чиновники ДПСУ
та приватні підприємці-підрядчи-
ки привласнили понад 100 млн грн.
(НАБУ оцінює втрати бюджету у
«скромні» 16,6 млн грн.).
Втім ці суми «тануть на очах»,
якщо поставити питання про до-
цільність всього проекту.
Велика протяжність сухопут-
ного україно-російського кордону
(1974 км) робить даний проект од-
ним з найбільших у світі прикор-
донних бар’єрів, що за вітчизняних
економічних реалій занадто дороге
задоволення для державної казни.
У 2015–2016 роках на «Стіну» було
виділено 600 млн грн., а в поточно-
му ще 500 млн грн. Всього ж за роз-
рахунками ДПСУ на завершення
проекту «Стіна» потрібно ще що-
найменше 3,4 млрд грн. Попри це
будівництво сповільнюється через
недофінансування, а нинішні 80 з
гаком укріплених кілометрів кор-
дону з РФ є результатом лише у
лапках.
Варто зазначити, що 1 км укра-
їнської «Стіни» в 11 разів дешевше
за оборонне облаштування кордо-
ну з РФ, яке реалізує Естонія (це 92
км сухопутного кордону) і в 5 разів
дешевше аналогічного проекту
Латвії (протяжність 90 км). З огля-
ду на це ефективність українських
укріплень викликає обґрунтовані
сумніви.
Історія навколо будівництва за-
свідчує просту аксіому, яку вперто
ігнорує керівництво країни – не-
професійне управління завдає дер-
жаві більші збитки, аніж корупція.
Тож проект «Стіна» може перетво-
ритися на пам’ятник некомпетент-
ності українських політиків та чи-
7. 7
новників, «вартість» якого в
десятки разів перевищить вкрадені
на його будівництві кошти.
«Джавеліновий» тиждень Києва і
Вашингтону
Перший тиждень серпня допо-
внив сагу із наданням Україні ле-
тального озброєння новою главою.
На початку місяця Пентагон від-
правив у Білий дім офіційно
оформлену рекомендацію передати
ЗСУ переносні протитанкові ра-
кетні комплекси FGM-148 «Джаве-
лін» на суму бл. $50 млн. Вже 6
серпня радник президента США
Дональда Трампа з національної
безпеки Герберт МакМастер натяк-
нув, що такий сценарій перебуває
на розгляді Білого дому: «В інтере-
си США входить підвищення обо-
роноздатності України для запобі-
гання вторгнення на її територію.
Для Вашингтона не важливо, яка
саме допомога буде надана Києву»,
- заявив американський високопо-
садовець.
Точна кількість систем ПТРК
«Джавелін» та ракет до них не уточ-
няється, однак, враховуючи зазна-
чену суму, можна припустити, що
мова йде про 60-70 установок і бл.
200 ракет до них (вартість однієї
протитанкової ракети сягає 50 тис.
доларів).
Як би там не було, американські
ПТРК можуть стати вагомим аргу-
ментом для заохочення бойовиків
до миру. Показовим є вже хоча би
те, що вперше з часу зміни команди
в Білому домі відлуння закликів
Києва про озброєння ЗСУ «Джаве-
лінами» пролунало в коридорах,
які ведуть до Овального кабінету.
Втім це не усуває основних пе-
решкод: 1) низька інтенсивність
використання бронетехніки в зоні
конфлікту; 2) негативна оцінка та-
кого кроку з боку європейських
«нормандців» - Берліну та Парижу;
3) небажання Білого дому та Держ-
депу США спалювати останні мос-
ти з Кремлем.
Тож, незважаючи на окремі об-
надійливі зрушення, українській
владі рано відкорковувати шам-
панське. Головним аргументом для
стриманих оцінок є той факт, що
попри резонанс в медіа, поставка
ПТРК не стане переломною у війні
на Донбасі. По-перше, наступальні
операції російських «проксі» ар-
мій на Донбасі з активним залу-
ченням бронетанкової техніки не
проводяться з 2015 року. В умовах
нинішньої війни диверсійно-роз-
відувальних груп «Джавеліни» не
здатні забезпечити жодної перева-
ги Українській Армії. По-друге,
навіть якщо американські ПТРК
потраплять в Україну, скоріш за
все, вони будуть розміщені на
дальніх рубежах позицій ЗСУ, тож
жителям Авдіївки чи Мар’їнки
рано забувати про танкові обстрі-
ли їхніх домівок.
Принагідно не зайвим буде ще
раз нагадати, що окрім надання
ПТРК залишаються й інші ключові
8. 8
напрямки військово-технічної під-
тримки ЗСУ. Мова йде про:
• контрбатарейні радари далекого
радіусу дії;
• засоби захищеного зв’язку;
• безпілотники для аеророзвідки,
убезпечені від засобів
радіоелектронної боротьби;
• обмін даними розвідки у реаль-
ному часі між Україною і США;
• додаткові тренування для
українських військовослужбовців.
Виклики та ризики на
міжнародній арені
Чи існують санкції після виборів?
Виборчі перегони до Бундестагу
вирулюють на «фінішну пряму» -
вже 24 вересня громадяни Німеч-
чини розставлять всі крапки над
«і».
Тема російських санкцій, а ра-
зом із нею й українська проблема-
тика не залишились поза фокусом
передвиборчого дискурсу ФРН.
Цьому сприяв скандал навколо по-
стачання в Крим газових турбін ні-
мецького концерну Siemens (відпо-
віддю стали додаткові санкції з
боку ЄС), а також добровільно-
примусово підписаний Трампом
закон, що посилює режим санкцій
проти КНДР, Ірану та Росії і може
бумерангом вдарити по європей-
ським енергокомпаніям, які реалі-
зують спільні проекти з росіянами.
Тож не дивно, що німецькі по-
літсили поспішили зайняти диспо-
зиції в площині ключових проблем
відносин ЄС та РФ. «Питання
анексії Криму необхідно тимчасово
«загерметизувати» і спочатку до-
сягти прогресу за іншими пункта-
ми відносин з Москвою», – ошеле-
шив українців лідер Вільної
Демократичної Партії Німеччини
(ВДП) Крістіан Лінднер на початку
серпня. Окрім того Лінднер висту-
пив за зміну курсу Берліна стосов-
но Росії. Він заявив, що «необхідно
напрацювати такі пропозиції, які б
дозволили Путіну змінити свою
політику «без втрати обличчя»».
Звісно, посипати голову попе-
лом через чергову «зраду» європей-
ських політиків не варто, але дзві-
ночок неприємний і до нього треба
прислухатись уважніше.
«Вільні демократи» вилетіли з
парламентської обойми за резуль-
татами виборів 2013 року, однак
нинішні опитування для партії об-
надійливі - ВДП може розраховува-
ти на 8-10% голосів виборців. Пар-
тія була традиційним коаліційним
партнером Християнсько-демо-
кратичного союзу Німеччини
(ХДС) у повоєнній історії Німеччи-
ни, тож старий альянс може бути
реанімований у новому скликані
Бундестагу. А це означає, що політ-
сила, в якій циркулюють настрої
щодо «заморожування» питання
Криму, отримає посади в уряді Ні-
меччини.
При цьому ВДП не варто зара-
ховувати до «друзів Путіна» - на-
Посипати голову попелом через
чергову «зраду» європейських
політиків не варто
9. 9
приклад, можна пригадати дружнє
ставлення до України й підтримку
Євромайдану, якою запам’ятався
колишній очільник вільних демо-
кратів, міністр закордонних справ
ФРН у 2009-2013 рр. Гідо Вестер-
велле (нині покійний).
Та обставина, що пошук електо-
ральної підтримки привів вільних
демократів – лібералів, яких важко
запідозрити в симпатіях до автори-
тарного режиму Путіна, до подібних
позицій свідчить про те, що німець-
кий бізнес відчуває втому від полі-
тики санкцій, а в суспільстві бракує
розуміння цілепокладання ниніш-
нього курсу Берліну у відносинах із
Москвою. Між іншим, на подібних
настроях співгромадян грають як
«важковаговики» німецької політи-
ки - соціал-демократи, так і пред-
ставники нижньої частини «турнір-
ної таблиці» – «Ліві» та ультраправа
«Альтернатива для Німеччини». Та-
ким чином, у новому Бундестазі, во-
чевидь, побільшає прихильників
прагматизму в німецько-російських
відносинах. Наслідком цього може
стати формалізація санкційної по-
літики ЄС і поступове ослаблення
секторальних обмежень.
Як НАТО «клин клином вибиває»
Симетричною відповіддю
НАТО на проведення російсько-бі-
лоруських навчань «Захід - 2017»
(пройдуть з 14 по 20 вересня) стали
злагодження сил Альянсу та парт-
нерів організації на «флангах» Ро-
сії.
12 серпня завершились навчан-
ня «Гідний партнер-2017», які від-
бувалися в Грузії. У маневрах взяли
участь 1,6 тис. військовослужбов-
ців США, а також 800 солдат і офі-
церів грузинської армії. Крім того,
для участі в навчаннях у Грузії при-
були 400 військових із Туреччини,
Словенії, Німеччини, Великобри-
танії, України та Вірменії.
У вересні паралельно із «За-
хід-2017» стартують наймасштабні-
шізадваостаннідесятиліттянавчан-
нянатериторіїШвеції-«Аврора-17».
У них візьмуть участь 19 тис. швед-
ських військових, а також 1435 аме-
риканських, 270 – фінських, 120 –
французьких, 40-60 військових із
Данії, Норвегії, Латвії та Естонії. На
період навчань у Швеції буде розмі-
щена система ЗРК «Patriot».
Генерали Трампа змінюють
правила гри
Протягом останнього тижня
увага всієї Америки була прикута
до ядерного шантажу Пхеньяну.
Тим часом у Білому домі не припи-
нялись позиційні бої між табором
так званих «ідеологів» та центрис-
тами - «віссю дорослих» МакМас-
тер (радник із питань національної
безпеки) – Меттіс (міністр оборо-
ни) – Тіллерсон (держсекретар).
Впродовж декількох місяців
останні змогли переконати Трампа
відкинути найбільш контраверсій-
ні аспекти його зовнішньої політи-
ки: довільне трактування 5 статті
Північноатлантичного Договору,
10. 10
перенесення посольства США в Із-
раїлі до Єрусалиму, вихід із ядер-
ної угоди з Іраном, а також пере-
гляд політики «одного Китаю».
Позиції фракції поміркованих
центристів посиляться з приходом
на посаду голови апарату Білого
дому генерала Джона Келлі. Остан-
ній, вочевидь, сформує союз з трьо-
ма іншими генералами – Джейм-
сом Меттісом, Джозефом
Данфордом (голова Об’єднаного
комітету начальників штабів США)
і Гербертом МакМастером. На ко-
ристь цього говорить та обставина,
що Келлі і Данфорд служили під
керівництвом Меттіса в Іраку, і ця
трійця перебувала на постійному
контакті після завершення кампа-
нії.
Отож в оточенні 45-го прези-
дента США викристалізовується
доволі міцний управлінський апа-
рат. Більше того, з часом в «полку»
генералів Трампа може прибути - в
умовах кадрового голоду єдина
можливість заповнити ключові по-
сади в Білому домі фаховими вико-
навцями, які не вестимуть подвій-
ноїгри,-цеставканапредставників
армійського корпусу. Останні, в
першу чергу, служать не персональ-
но Трампу, а інституту президент-
ства. Тому, ймовірно, така кадрова
політика незабаром зменшить хао-
тичність в роботі американської
адміністрації.
Такі тенденції засвідчують втра-
ту позицій групою «ідеологів», не-
формальним лідером якої залиша-
ється радник президента США зі
стратегічних питань Стівен Бен-
нон. За повідомленнями місцевої
преси, з моменту призначення Кел-
лі час, який проводить Беннон по-
руч із президентом, помітно змен-
шився. Тож роль Беннона може
бути переглянута найближчим ча-
сом.
Наслідком цього в геополітич-
ній площині стане відхід Вашинг-
тону від ізоляціоністських устано-
вок, з якими на свою нинішню
посаду обирався Трамп. Відтак, у
найближчі роки ідея широкої уго-
ди між США та РФ залишатиметь-
ся в дальній шухляді американо-
російських відносин, а фактор
«впливу Кремля» стане горючим
матеріалом для внутрішньополі-
тичних баталій на Капітолійському
пагорбі.
В таких умовах глибина амери-
кано-української співпраці зале-
жить від здатності Києва проде-
монструвати успіх у проведені
реформ сектору безпеки та бороть-
би з корупцією.
Одночасно вітчизняній дипло-
матії доведеться витримати турбу-
лентність, спричинену розсліду-
ванням можливого зовнішнього
впливу на президентську кампанію
в США. Так, 2 серпня Федеральне
бюро розслідувань США очолив
Крістофер Рей, який до призначен-
ня заявляв, що проведе розсліду-
вання взаємодії американських де-
11. 11
мократів із представниками
української влади в передвиборчий
період. Цікаво, що юридична ком-
панія King & Spalding, в якій раніше
працював Рей, представляла інтер-
еси російських енергетичних ком-
паній «Роснефть» і «Газпром». Хоча
новий глава ФБР не брав участі в
справах, пов’язаних із російськими
бізнес-гігантами, за оцінкою бага-
тьох американських оглядачів він
може потрапити в ситуацію «кон-
флікту інтересів».
Санкції США штовхають Іран в
обійми Москви
Реакція Кремля на небажання
Вашингтону йти на підкилимні до-
мовленості втілюється в нові спро-
би роздмухати конфлікти в різних
регіонах світу. У такий спосіб Мо-
сква розпорошує увагу США і ге-
нерує майданчики для потенцій-
них домовленостей із Заходом, які
за задумом кремлівських бонз ма-
ють витягнути Росію з болота санк-
цій.
Наприкінці липня в американ-
ських ЗМІ вкотре з’явилась інфор-
мація про те, що Росія та Іран
озброюють талібів. Таким чином,
Москва намагається зменшити
вплив Пакистану та саудитів - клю-
чових партнерів Талібану і створи-
ти тиск на центральний уряд у Ка-
булі,якийпродовжуєорієнтуватись
на Вашингтон.
Відмова Трампа розширити вій-
ськову підтримку Афганістану піс-
ля того як спроби Росії включити
Талібан до переговорного процесу
стали очевидними може посіяти
зерна непорозуміння між прези-
дентом Афганістану Ашрафом Гані
та Трампом. Якщо Кабул погодить-
ся на російський сценарій і піде на
діалог із Талібаном, це стане свід-
ченням того, що Москва відновлює
важелі впливу в Афганістані, які
вона втратила після виводу радян-
ського контингенту в 1989 році.
Сьогодні ж Москва діє більш обе-
режно – «розкладає яйця в різні
корзини», і не без зловтішання спо-
стерігає як американські адміні-
страції одна за одною грузнуть у
пісках Афганістану.
Водночас на полі афганської по-
літики виникають передумови для
потенційно небезпечного для Ва-
шингтону союзу Москви і Тегерану.
Враховуючи, що військово-про-
мисловий комплекс Ірану потра-
пив під санкції, це відкриває для
місцевої влади вікно можливостей
для більш тісних контактів із «бра-
тами по нещастю» - російськими
компаніями. Підтвердженням цьо-
го припущення стало нещодавнє
повідомлення німецької газети
«Welt am Sonntag» із посиланням на
джерела в «західних спецслужбах»,
що Іран в порушення резолюції
Ради Безпеки нібито таємно пере-
правив до Росії через Сирію компо-
ненти важкого наступального
озброєння.
Передумови для військово-по-
літичного союзу Росії та Ірану зміц-
Реакція Кремля на небажання Ва-
шингтону йти на підкилимні
домовленості втілюється в нові
спроби роздмухати конфлікти в
різних регіонах світу
12. 12
нились після травневих виборів
президента Ісламської республіки.
Кістяк нового кабінету міністрів у
Тегерані складуть члени попере-
днього уряду, однак крісло міністра
оборони пророкують Аміру Хата-
мі, нинішньому заступнику чинно-
го глави оборонного відомства Хо-
сейна Дехгана.
У разі схвалення парламен-
том кандидатури Хатамі, вперше
за більш ніж два десятиліття Мі-
ноборони Ірану очолить кадро-
вий військовий, а не представ-
ник Корпусу вартових Ісламської
революції. Це означатиме змен-
шення впливу консервативних
сил на ключове силове відом-
ство Ірану, що зробить його
більш відкритим для співпраці з
іноземними акторами регіо-
нальної політики, в першу чергу,
з Росією.
У сусідньому Пакистані напри-
кінці липня прем’єр-міністр країни
Наваз Шариф подав у відставку.
Причиною стало рішення суду в
рамках розслідування так званого
«панамського досьє». Варто нагада-
ти, що сьогодні на завершальній
стадії тестування та оцінки знахо-
диться угода про закупівлю україн-
ського бойового танка Т-84
«Оплот». Планується, що Пакистан
купить на харківському ДП «Завод
ім. В.О. Малишева» більше ста оди-
ниць цієї техніки. Однак пертурба-
ції у вищих щаблях пакистанської
влади можуть сповільнити процес
переговорів.
13. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 серпня 2017
13
У липні 2017 р. виповнилося 10
років з часу створення Сил спеці-
альних операцій (ССО) Збройних
сил (ЗС) Республіки Польща1
.
Польські ССО є одним із небага-
тьох формувань у світі, яке стано-
вить окремий вид ЗС РП і не вхо-
дить до складу сухопутних військ,
ВПС чи ВМС2
. ССО у цій країні
були сформовані після внесення
відповідних змін до закону «Про
загальний обов’язок оборони Рес-
публіки Польща» . Тоді до їх складу
увійшли три військові частини, які
1 Польською мовою цей вид Збройних сил РП
має назву «Wojska Specjalne», що дослівно
перекладається як «Спеціальні війська». Од-
нак, фактично, це – аналог Сил спеціальних
операцій, тому у статті вживається саме та-
кий термін.
2 Подібный статус мають також ССО у Литві
вже існували протягом довгого
часу: 1-й полк спеціального при-
значення; морський підрозділ спе-
ціальної дії «Formoza»); група
«GROM»). Дещо пізніше ССО по-
повнилися ще двома підрозділа-
ми – військовими частинами «Nil» і
«Agat».
Варто окремо зупинитися на ха-
рактеристиці складових ССО
Польщі.
1-й полк спеціального призна-
чення (в/ч 4101) сформований у
1961 р. як 26-й диверсійно-розвід-
увальний батальйон, головними
завданнями якого є: здійснення
спеціальної розвідки (зокрема,
збору розвідувальної інформації
тактичного характеру, оцінка
ефективності нанесення ударів на
Сили специальних операцій Збройних Сил
Республіки Польща
У дзеркалі
експертноі
думки
Володимир Паливода,
старший науковий співробітник відділу проблем національної безпеки
Національного інституту стратегічних досліджень
14. 14
оперативні і стратегічні цілі про-
тивника); проведення акцій пря-
мої дії (диверсії, засідки, ліквіда-
ція командного складу
противника); ведення боротьби з
партизанами, диверсантами і те-
рористами; пошук і евакуація вій-
ськовослужбовців, які зникли або
були захоплені у полон під час бо-
йових дій; навчання і тренування
спеціалістів для армій союзників;
операції кризового реагування;
звільнення заручників; охорона
VIP-персон. Особовий склад пол-
ку проходить загальновійськову
та спеціальну підготовку, яка
включає тактику ближнього бою,
альпінізм, стрибки з парашутом,
підводне плавання, ведення бою в
умовах міста, засвоєння програми
SERE3
.
У 1993-2007 рр., після реоргані-
зації батальйону в полк, частина
знаходилась у підпорядкуванні ко-
мандування сухопутних військ.
Військовослужбовці цього пол-
ку у складі польського військового
контингенту перебували у закор-
донних відрядженнях в Афганіста-
ні, Іраку, Пакистані, Конго, Маке-
донії, Сирії та Камбоджі. Бойові
втрати склали 3 особи (2 – у Маке-
донії, 1 – в Афганістані).
У серпні 2016 р. 18 військовос-
лужбовців полку та 1 співробітник
Служби військової контррозвідки
прибули в зону проведення АТО з
метою надання допомоги у підго-
товці персоналу українських під-
розділів спеціального призначен-
ня4
.
Місце постійної дислокації в/ч
4101 - м. Люблінець Сілезького во-
єводства. Організаційна структура:
командування; штаб; 4 бойові гру-
пи («ZB5
A», «ZB B», «ZB C», «ZB
D»); група інформаційної підтрим-
3 SERE (Survival, Evasion, Resistance and
Escape) - програма, створена у ВПС США на-
прикінці Другої світової війни, для оволо-
діння навичками уникнення захоплення у
полон, втечі з нього та виживання.
4 Polacy z misją szkoleniową na Ukrainie. [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу: http://
w w w . p o l s k a - z b r o j n a . p l / h o m e /
articleshow/19999?t=Polacy-z-misja-
szkoleniowa-na-Ukrainie
5 Скорочення від «Zespół Bojowy» (бойова
група).
Джерело: http://c.allegroimg.com/s400/011ef4
/883fb0ab471f9dc73136551d43bc
15. 15
ки; відділ управління і забезпечен-
ня; Центр підготовки кадрів ССО.
Морський підрозділ спеціальних
дій «Formoza»6
(в/ч 4026) сформова-
ний у листопаді 1975 р. за ініціативою
розвідувального відділу штабу ВМС
як невелика група бойових пловців,
підпорядкована командуванню 3-ї
флотилії. У 1990-2004 рр. підрозділ
діяв у складі окремого з’єднання роз-
відувальнихкораблів,ау2007р.впро-
довж кількох місяців підпорядкову-
вався командуванню ВМС.
За чисельністю особового скла-
ду «Formoza» є найменшим підроз-
ділом у ССО, але у разі необхідності
його можливості можуть бути роз-
ширені за рахунок груп бойових
пловців 1-го полку спеціального
призначення та військової частини
«GROM», з якими цей підрозділ
проводить спільні навчання.
Бійці «Formoza» у складі поль-
ського військового контингенту
двічі відряджалися до Перської за-
токи, брали участь у бойових діях в
Афганістані («Task Force 50»).
У січні-червні 2013 р. група вій-
ськовослужбовців в/ч 4026 була заді-
яна у бойовому чергуванні у рамках
6 Назву «Formoza» частина офіційно отрима-
ла у 2011 р. Так у 1950-і рр. моряки назвали
свою навчальну базу, побудовану на острові
біля м. Гдиня (за аналогією з історичною на-
звою острова Тайвань), яка потім стала ба-
зою в/ч 4026. У 2014 р. частині також при-
своєно ім’я колишнього командувача ССО
(2007-2010) генерала броні В. Потасіньсько-
го, який загинув під час авіакатастрофи пре-
зидентського літака у квітні 2010 р. під Смо-
ленськом.
20-ї зміни Сил реагування НАТО.
Крім цього бійці «Formoza» у складі
екіпажу ракетного фрегата «Генерал
Тадеуш Костюшко» залучалися на
ротаційній основі до патрулювання
акваторії Середземного та частини
Адріатичного морів, яке здійснюєть-
ся одним із компонентів Сил реагу-
вання НАТО - 2-ю постійною вій-
ськово-морською групою (SNMG2).
Місце постійної дислокації в/ч
4026 - м. Гдиня.
Група «GROM»7
(в/ч 2305)
7 За однією з версій, назва «GROM» розшифро-
вується як «Grupa Reagowania Operacyjno-
Manewrowego» («Група оперативно-маневрово-
го реагування»). За іншою, - як «Grupа
Realizacyjnа Operacji «Most»» («Група з реаліза-
ції операції «Міст»»), оскільки офіцери групи
брали участь у забезпеченні безпеки транспор-
тівземігрантамизСРСРчерезтериторіюПоль-
Джерело: http://wkuwyszkow.wp.mil.pl/plik/
image/formoza_plakat.jpg
16. 16
сформована у липні 1990 р. у відпо-
відь на вбивство терористами у
Бейруті двох громадян Польщі,
причиною якого стала допомога
уряду РП в організації еміграції єв-
реїв з СРСР до Ізраїля. Професійну
допомогу при створенні цього
спецпідрозділу надавали інструк-
тори із США, Великої Британії та
Німеччини.
Бійці «GROM» підготовлені для
проведення широкого спектру спе-
ціальних операцій (аналогічно з
щі до Ізраїля. Також існує версія, що назва по-
ходить від імені Громослава Чемпіньського,
який у 1990 р. організував евакуацію декількох
співробітників ЦРУ з Іраку (операція «Са-
мум»). У 1995 р. частині присвоєна назва на
честь так званих «тихотемних» парашутистів
Армії Крайової – елітного загону Війська Поль-
ського на Заході, сформованого у Великій Бри-
таніїурокиДругоїсвітовоївійни дляпроведен-
ня спеціальних операцій на території
окупованої Польщі.
особовим складом 1-го полку спеці-
ального призначення). Головним за-
вданням підрозділу є боротьба з те-
роризмом та звільнення заручників
(зокрема, й в умовах закордону).
У 1990-1999 рр. «GROM» був
підрозділом поліцейського типу і
підпорядковувався безпосередньо
міністру внутрішніх справ.
У жовтні 1999 р. «GROM» був
переданий під юрисдикцію мініс-
терства національної оборони, що
було викликано необхідністю до-
стосування польського права до
стандартів Євросоюзу, за якими
військові формування можуть
бути лише у складі оборонного ві-
домства. Перебуваючи у такому
статусі до жовтня 2007 р., підрозділ
виконував службові доручення мі-
ністра, а не накази, що було однією
Джерело: https://i.ytimg.com/vi/9lKrdnO0Yc0/maxresdefault.jpg
17. 17
зі специфічних особливостей в/ч
2305.
Ще однією особливістю, зважа-
ючи на попередню службу кількох
організаторів «GROM» у розвідці,
було використання оперативних
прізвищ та відповідних документів
прикриття8
.
У 1994 р. 55 військовослужбов-
ців «GROM» брали участь у санкці-
онованій ООН операції «Uphold
Democracy» на Гаїті, спільно із аме-
риканськими «зеленими беретами»
охороняючи там Генерального се-
кретаря ООН Б. Галі, міністра обо-
рони США У. Перрі та інших VIP-
персон. За це спецпідрозділ
отримав «Медаль честі» (США),
вперше вручену іноземному фор-
муванню9
.
У 1996-1998 рр. бійці групи у
складі місії UNTAES10
проводили
демілітаризацію території східної
Хорватії, пошук озброєння, техні-
ки і військового спорядження.
У червні 1997 р. «GROM», ней-
тралізувавши посилену охорону,
без жодного вистрілу затримав на
території колишньої Югославії
8 На початку 2000-х рр. після інциденту вій-
ськовослужбовців групи з дорожньою полі-
цією ця практика була відмінена. Однак, ві-
рогідно, що бійці спецпідрозділу отримують
документи прикриття на час операцій поза
межами Польщі.
9 Ciechanowski G. Polskie kontyngenty wojskowe
w operacjach pokojowych 1990-1999. - Toruń:
Wydawnictwo Adam Marszałek, 2010. – S. 19.
10 Тимчасова адміністрація ООН для Східної
Славонії, Барані та Західного Срема.
сербського військового злочинця
генерала Славка Докмановича, ві-
домого як «різник Вуковара». У від-
повідь його прибічники захопили у
заручники жителів села Ілок і під
загрозою їх розстрілу вимагали
звільненнягенерала.Бійці«GROM»
провели спецоперацію, у результаті
якої противник був повністю зни-
щений (кілька поляків отримали
легкі поранення). Оскільки роль
польського підрозділу у цих подіях
не афішувалась, ЗМІ помилково
приписали затримання сербського
воєначальника російським на-
йманцям, яким заплатив Міжна-
родний суд ООН у Гаазі, а звільнен-
ня селян – хорватській поліції
спільно з американцями чи бри-
танцями з місії UNTAES11
.
У 2000 р. військовослужбовці
«GROM» проходили «стажування»
у Північній Ірландії, де вивчали
специфіку боротьби з терористами
з Ірландської революційної армії.
Восени 2001 р. частина підроз-
ділу перебувала у відрядженні у
Косові, де у складі миротворчих
сил KFOR брала участь у роззбро-
єнні албанських партизанів. Дея-
кий час бійці «GROM» діяли при
українсько-польському батальйо-
ні, розквартированому у містечку
Ракаа, і займалися виявленням
контрабанди зброї у Македонію і
11 GROM - Powstanie, rozwój, operacje. [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу: http://
www.grom.mil.pl/powstanie_pliki/powstanie.
htm
18. 18
Косово через так званий балкан-
ський наркотрафік12
.
У 2001 р. «GROM» брав участь в
операції «Enduring Freedom» в Аф-
ганістані, а у 2003 р. - в операції
«Iraki Freedom», діючи в районі м.
Басра на півдні Іраку.
За неофіційною інформацією,
«GROM» у рамках ССО Сил швид-
кого реагування Європейського
Союзу становить ядро 2-ї Бойової
групи східної зони13
.
Місця постійної дислокації в/ч
2305 - м. Варшава і м. Гданськ. Ор-
ганізаційна структура: команду-
вання; штаб; підрозділи забезпе-
12 Паливода В. Как «GROM» с ясного неба //
Секретные материалы. - 2011. - № 6 (59). - С.
69-78.
13 Zadania GROMU. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: https://sites.google.com/site/
grom11lomarta/classroom-news
чення; 3 бойові групи. Перша - «ZB
A» призначена для виконання на-
земних завдань, дислокується у
столиці, друга - «ZB B» спеціалізу-
ється на виконанні завдань на
морі, - у приморському Гданську,
третя - «ZB C» не має визначеної
спеціалізації.
При створенні «GROM» за взі-
рець була взята структура британ-
ського 22-го полку SAS і американ-
ського 1-го оперативного загону
спеціального призначення «Delta».
Однак, на відміну від британських
колег, поляки діють шестиособови-
ми командами (секціями), яким
придається пара снайперів. Кожен
з бійців бойових груп володіє су-
міжними спеціальностями (напри-
клад, радист, снайпер, сапер, хімік,
парамедик, водій).
Джерело: https://sunman1993.files.wordpress.com/2015/01/161.jpg
19. 19
До складу підрозділів забезпечен-
ня входять аналітики, спеціалісти ІТ-
технологій, програмісти, вибухотехні-
ки та інші фахівці. На першому етапі
існування у «GROM» були й власні
пілоти. Підрозділ має можливості са-
мостійного отримування інформації,
яка накопичується у банку даних (міс-
тить відомості про іноземні спец-
служби, терористичні та екстреміст-
ські організації, об’єкти потенційної
загрози тощо). Відомо, що «GROM»
використовує службових собак (тре-
нованих не лише на пошук, але й на
захоплення злочинців).
Точна чисельність особового скла-
ду в/ч 2305 засекречена. За даними
ЗМІ, наприкінці 1990-х рр. штат під-
розділу становив понад 250 осіб, а у
2012 р., - вже майже 800 військовос-
лужбовців14
.
До 2013 р. «GROM» залишався од-
ним із небагатьох (якщо не єдиним)
активних підрозділів спеціального
призначення у світі, який не зазнав
смертельних втрат під час проведення
бойових операцій. Але четверо бійців
загинули у ході навчань або ж займа-
ючись екстремальними видами спор-
ту. Для одного з них, досвідченого ін-
структора, трагічним став 2001-й
стрибок з парашутом15
. Першою бо-
14 Grupa Realizowania Operacyjno Manewrowego
(GROM). [Електронний ресурс]. – Режим досту-
пу: http://specops.cba.pl/index.php?option=com_
content&view=article&id=105&Itemid=107
15 Czarna seria komandosów GROM. [Електро-
нний ресурс]. – Режим доступу: http://www.
dziennikpolski24.pl/artykul/3164728,czarna-
seria-komandosow-grom,id,t.html
йовою жертвою став капітан Кши-
штоф Возьняк, який загинув у січні
2013 р. у ході вогневого контакту з
противником в Афганістані16
.
Загинули також два колишні вій-
ськовослужбовці в/ч 2305. Після
звільнення у запас вони повернулися
до Іраку як співробітники відомої
приватної охоронної фірми
«Blackwater USA». У червні 2004 р. їх
конвой потрапив у засідку у Багдаді, у
результаті чого крім поляків були
вбиті ще два американські охоронці17
.
Військова частина «Agat»18
(в/ч
3940) створена у березні 2011 р. на
основі розформованого Спеціального
відділу Військової жандармерії. Цей
підрозділ призначений для виконан-
ня завдань бойової підтримки ССО, а
також проведення самостійних дій
щодо виявлення і знищення важли-
вих об’єктів в тилу противника. Крім
цього, до завдань підрозділу входить
боротьба з партизанами і терориста-
ми,охоронаоб’єктівкритичноїінфра-
структури. «Agat» є своєрідною базою
підготовки кадрів для комплектуван-
16 W Afganistanie zginął żołnierz GROM-u.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.polska-zbrojna.pl/home/
articleshow/6178?t=w-afganistanie-zginal-
zolnierz-grom-u
17 Irak:ZginęłodwóchPolakówzfirmyBlackwater
USA. [Електронний ресурс]. – Режим досту-
пу: http://www.rmf24.pl/fakty/news-irak-
zginelo-dwoch-polakow-z-firmy-blackwater-
usa, nId,202413
18 Wojska specjalne w Polsce. [Електронний ре-
сурс].–Режимдоступу:http://www.cihm2010.
nl/ wojska-specjalne-polsce/
20. 20
ня спеціальних бойових груп елітних
підрозділів ССО.
Місце постійної дислокації в/ч
3940 - м. Глівіце. Організаційна струк-
тура: командування; штаб; штурмові
групи; артилерійська, протитанкова,
протиповітрянагрупи;групанаведен-
ня авіації та управління вогнем арти-
лерії19
.
Військова частина «Nil»20
(в/ч
4724) створена у 2009 р. як підрозділ
підтримки і забезпечення ССО. Від-
повідає за організацію і виконання за-
вдань з інформаційного забезпечення
спеціальних операцій за допомогою
19 Wojska specjalne w Polsce. [Електронний ре-
сурс].–Режимдоступу:http://www.cihm2010.
nl/ wojska-specjalne-polsce/
20 Названа на честь бригадного генерала Ав-
густа Еміля Фєльдорфа (псевдонім «Nil»),
одного з керівників Армії Крайової.
виділення засобів зв’язку бойовим
групам і підрозділам ССО, забезпе-
чення управління ними під час прове-
дення місій і операцій у рамках кон-
тингентів союзних військ, фінансове,
медичне та матеріально-технічне за-
безпечення, реалізацію закупівель
для ССО21
.
Місце постійної дислокації в/ч
4724 - м. Краків.
7-а ескадрилья спеціального
призначення 33-ї бази транспортної
авіації забезпечує авіапідтримку
ССО(входитьдоскладуВПС,алеопе-
ративно підпорядкована ССО). На ес-
кадрилью покладені завдання пові-
тряної розвідки району бойових дій,
наведення на цілі, оцінки ураження
21 NATO Response Force. [Електронний ре-
сурс]. – Режим доступу: http://www.nato.int/
cps/pl/ natohq/topics_49755.htm
Джерело: http://m.salon24.pl/b0063148877af7a478d0695820c80a09,750,0,0,0.jpg
21. 21
об’єктів і корегування вогню, тран-
спортування спецпідрозділів до зада-
ного району та їх вогневої підтримки,
ізоляції району бойових дій, доставки
матеріально-технічних засобів, еваку-
ації поранених, забезпечення пошу-
ково-рятувальних операцій, включно
з операціями у міських умовах, у го-
рах та на морі.
Місцепостійноїдислокації-м. По-
відз Великопольського воєводства.
На момент створення у 2007 р.
Командування ССО не підпоряд-
ковувалось Оперативному коман-
дуванню ЗС РП, а ССО отримали
право проводити спеціальні опера-
ції самостійно або спільно з інши-
ми видами ЗС РП.
Після проведення у Війську Поль-
ськомуреформисистемиуправлінняі
командування22
, яка вступила в дію у
січні 2014 р., керівними органами
ССО стали Інспекція та Командуван-
ня ССО, підпорядковані Головному
командуванню видів (ГКВ) ЗС РП.
Останній орган пізніше був реоргані-
зований у Центр спеціальних опера-
цій (ЦСО) – Командування компо-
ненту ССО, який підпорядковувався
Оперативному командуванню видів
(ОКВ)23
ЗС РП. У травні 2015 р. Ко-
мандування компоненту ССО (вже як
22 У результаті цієї реформи були створені два
нові органи: Головне командування видів ЗС
РП і Оперативне командування видів ЗС РП.
Перший орган відповідає за управління і ко-
мандування військовими частинами у мир-
ний час, другий – у час війни та кризових
ситуацій.
23 У січні 2014 р. Оперативне командування ЗС
РП було реорганізоване в Оперативне ко-
мандування видів ЗС РП.
Джерело:http://1.bp.blogspot.com/-5TxMMraZRpo/U6yFaBlN56I/AAAAAAAAEm4/
vGrrkOTcIU8/s1600/agat2.jpg
22. 22
окремий орган) перейшло у відання
ГКВ ЗС РП, а ЦСО залишився під егі-
дою ОКВ ЗС РП.
У 2015 р. Польща отримала ста-
тус так званої рамкової держави у
сфері спеціальних сил НАТО. На-
лежність до цієї елітної групи країн
свідчить про те, що ССО готові
взяти на себе відповідальність за
організацію командування компо-
ненту Спеціальних сил Альянсу,
що діє у складі Сил реагування
НАТО (NATO Response Force). На
сьогодні такі можливості мають
лише сім країн військово-політич-
ного блоку (включаючи РП)24
.
У 2016-2017 рр. польські ССО ви-
конували завдання в Афганістані у
складінебойовоїмісіїНАТОзнавчан-
ня і надання допомоги урядовим си-
лам Афганістану («Resolute Support
Mission»), брали участь у військовій
операції США та їх союзників в Іраку
проти терористів ІДІЛ («Operation
Inherent Resolve»).
24 NATO Response Force. [Електронний ре-
сурс]. – Режим доступу: http://www.nato.int/
cps/pl/ natohq/topics_49755.htm
Джерело:http://1.bp.blogspot.com/-5TxMMraZRpo/U6yFaBlN56I/AAAAAAAAEm4/
vGrrkOTcIU8/s1600/agat2.jpg
23. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 серпня 2017
23
Домінування РФ на авіаційному
ринку Індії (до 60-67%), що тради-
ційно базувалося на поставках лі-
таків та авіаційного озброєння ще
за часів колишнього СРСР, довгий
час дозволяло Кремлю отримувати
значні і стабільні прибутки та зао-
щаджувати значні суми на пер-
спективних розробках.
Проте, ситуація починає стрім-
ко змінюватися не на користь Росії.
Причини цього – зміни в геополі-
тичній обстановці, падіння росій-
ської економіки, посилення ВТС
Росії з Китаєм, на що з підозрілістю
дивляться в Делі, загальна технічна
відсталість РФ тощо.
До того ж, на відміну від попе-
редніх часів, Москві сьогодні немає
чого запропонувати Делі, який по-
требує не лише озброєнь, але й, на-
самперед, сучасних технологій,
особливо в аерокосмічній сфері, а
також дешевих кредитів. Більш
того, РФ сама сподівається під час
ВТС з Індією отримати доступ до
новітніх технологій, яких їй бракує,
особливо після запровадження
санкцій. Тому деякі перспективні
розробки, наприклад, у сфері гі-
перзвукових технологій, що має
велике значення для створення
перспективних видів ОВТ, Москва
поряд з власними програмами,
проводить також спільно з Делі.
Відтак, місце РФ на індійському
ринку стрімко займають західні
конкуренти, насамперед, США. Зо-
Стратегічний програш Кремля на
авіаційному ринку Індії
Володимир Заблоцький,
Defence Express
24. 24
крема, на початку червня 2017 р
американський концерн Lockheed
Martin підписав з індійським авіа-
ційним концерном TAS (Tata
Advanced Systems Limited) угоду
про спільне виробництво в Індії
багатоцільових літаків F-16 Block
70. За повідомленнями індійської
сторони, літаки F-16 Block 70 ціл-
ком відповідають потребам ВПС
Індії.
Раніше TAS вже брав участь у
виробництві комплектуючих ви-
робів для важких транспортних лі-
таків C-130J Super Hercules та вер-
тольотів S-92 Superhawk. Але зараз
йдеться про якісно новий рівень-
створення на заводах концерну
TAS повного циклу з виготовлення
технічно дуже складних багатоці-
льових літаків.
Для Індії реалізація програми
виробництва F-16 означатиме зна-
чний технологічний стрибок у роз-
витку авіапромисловості. Більш
того, йдеться не лише про можли-
вість розпочати власну продукцію
літаків F-16, створення логістично-
го забезпечення тощо, але й про
можливість виходу з цим продук-
том на експорт. Таким чином, індій-
ський концерн TAS отримає можли-
вість експортувати одну з останніх
версій американського літака. По-
зитивними наслідками такої пер-
спективної угоди, крім чисто фінан-
сових прибутків, вважається
створення багатьох тисяч нових ро-
бочих місць в Індії і США.
Підписання угоди свідчить про
створення в Індії умов для подаль-
шого розвитку власного оборонно-
го комплексу. Значний вплив на
таке рішення мав той факт, що РФ
продала ліцензії на виробництво
новітніх винищувачів Китаю.
Отже, Делі, з точки зору необхід-
ності мати перевагу над своїм по-
тенційним противником, яким
вважає Пекін, у відповідь мав по-
силити власну ППО за рахунок
більш ефективних систем. Індія
зробила ставку на якісну перевагу і
бойові можливості літаків, що ма-
ють компенсувати чисельну пере-
вагу китайців у повітрі.
Іншим важливим напрямком
потенційного співробітництва Ін-
дії і США є морська авіація, осо-
бливо авіаносці та літаки корабель-
ного базування. І це також має
велике значення для розвитку ін-
дійського флоту. Адже Індія остан-
нім часом активно працює над роз-
витком власного авіаносного
флоту, як однієї із складових мор-
ської сили, здатної контролювати
стратегічно важливі позиції в Ін-
дійському океані. Особливо Делі
турбує посилення військово-мор-
ського флоту Китаю і його присут-
ність в Індійському океані. Як відо-
мо, КНР також активно будує нові
авіаносці і створює нові палубні
літаки.
На разі ВМФ Індії має один авіа-
носець, INS «Vikramaditya»
(44000т), придбаний у 2013 р в РФ.
25. 25
Його авіагрупа складається з 16 ви-
нищувачів МіГ-29К і 10 вертольо-
тів різного призначення. Другий
корабель цього класу, INS
«Vikrant”(37500т), Індія будує влас-
ними силами, він має увійти до
складу флоту у 2018 р. Це оригі-
нальна індійська розробка, а фак-
тично - корабель перехідного типу
з тією ж номенклатурою літальних
апаратів, що і INS «Vikramaditya».
Крім того, Індія активно розро-
бляє проект справжнього «супера-
віаносця» (INS «Vishal”) водото-
нажністю 65000 т з атомною
енергетичною установкою на
кшталт американських кораблів
типу «Nimiz”. Це один з пріоритет-
них напрямків розвитку оборон-
них спроможностей Індії. За умов
отримання технічної допомоги від
США, Індія може побудувати та-
кий корабель вже у 2025 р.
Варто зазначити, що третій ін-
дійський авіаносець проектується
в конфігурації CATOBAR (Catapult
Assisted Take-Off Barrier Arrested
Recovery), тобто з катапультами
для старту літаків і аерофінішера-
ми для посадки на палубу. Вже за-
раз індійські фахівці активно
співпрацюють у цій сфері з амери-
канцями, особливо це стосується
перспективної електромагнітної
катапульти (EMALS). Росія безна-
дійно відстає у цій сфері і не може
запропонувати Індії нічого поді-
бного. Розвиток її авіаносного фло-
ту, який і раніше значно відставав
від західних флотів, фактично при-
пинився після розпаду СРСР і
втрати спеціалізованого суднобу-
дівного заводу в Миколаєві.
За словами індійського адміра-
ла Нірмала Кумара Верми, розроб-
ку проекту атомного авіаносця з
2012 р здійснює Проектне Бюро
ВМФ (Naval Design Bureau). Під час
розробки концепції ВМФ Індії не
звертався по іноземну допомогу,
проте, цього не можна виключати
на наступних стадіях роботи. Зо-
крема, з огляду на традиційно тісне
ВТС Індії з РФ, не можна виключа-
ти залучення російської сторони
до інтеграції літаків російського
виробництва на INS “Vishal”, які
потребують конструктивних змін і
пристосування до катапультного
старту.
13 травня 2015 р Рада з питань
оборонних закупок МО Індії при-
йняла рішення про виділення ко-
штів на проведення підготовчих
робіт з будівництва INS «Vishal».У
серпні 2015 р було підписано індій-
сько-американську Міжурядову
Угоду про створення Робочої гру-
пи з авіаносних питань для визна-
чення сфер можливого співробіт-
ництва. Поряд з цим, ВМФ Індії
офіційно звернувся 15 липня 2015
р до чотирьох іноземних компаній
з пропозицією взяти участь в про-
екті (британська BAE Systems,
французька DCNS, американська
Lockheed Martin та російська Росо-
боронекспорт).
Росія безнадійно відстає у цій сфері і
не може запропонувати Індії нічого
подібного
26. 26
Наступним і логічним кроком
буде використання на новому авіа-
носці нових палубних літаків, це
можуть зокрема, бути машини аме-
риканського виробництва, напри-
клад, Super Hornet або навіть F-35C.
Зазначене ставить хрест на пер-
спективах використання МіГ-29К
на третьому індійському авіаносці,
а можливо і на другому. З одного
боку, офіційно російська версія
стверджує, що МіГ-29К є стійким
на вплив складних атмосферних
умов, простий в управлінні і має
значні бойові можливості.
З іншого боку, існує думка його
нейтральних користувачів, зокре-
ма, ВМФ Індії, яка суперечить офі-
ційним російським оцінкам. Пред-
ставники індійської морської
авіації стверджують, зокрема, що
це дуже складний в експлуатації лі-
так з відносно малим оперативним
радіусом дії, в порівнянні з захід-
ними аналогами.
Це означає, що з 45 замовлених
у березні 2010 року літаків МіГ-
29К/KУБ, що були поставлені до
Індії до 2017 року, майже третина
непридатна до використання. До
цього варто додати також відносно
малий ресурс експлуатації, визна-
чений виробником у 6000 годин
або 25 календарних років.
Для двигунів літака це відповід-
но 4000 годин або 10 років. Таким
чином, парк палубних літаків, при-
дбаний в Росії разом з авіаносцем
INS „Vikramaditya” може видатися
непридатним для перспективного
атомного третього авіаносця.
З огляду на зазначене, Росія
опинилася у складній ситуації.
Оскільки Індія раніше придбала в
РФ авіаносець INS „Vikramaditya”,
вона не мала вибору і була змушена
купити також палубні літаки ро-
сійського виробництва. Але зараз,
коли Індія планує будівництво
власного авіаносця з катапультним
стартом літаків, вона має врахову-
вати також можливі інші варіанти
придбання останніх. І міжнародні
військово-морські навчання
„Malabar 2017” стали для Індії до-
брою можливістю ознайомитись із
західними стандартами оперуван-
ня авіаносців і палубної авіації, а
також порівняння останніх з ро-
сійськими літаками.
Однією з особливостей спіль-
них міжнародних американо-япо-
но-індійських військово-морських
навчань „Malabar 2017”, що про-
йшли з 10 по 13 липня 2017 року в
Бенгальській затоці, було широке
залучення авіаносних кораблів. Зо-
крема, в них брали участь: амери-
канський авіаносець USS „Nimitz”,
індійський авіаносець INS
„Vikramaditya” і японський верто-
льотоносець IS „Izumo”. В акваторії
Бенгальської затоки відпрацьову-
вались спільні дії авіаносних кора-
блів, літаків і вертольотів трьох
країн, ППО, ПЧО, боротьба з над-
водними цілями, морська блокада,
дії спеціальних сил, пошуково-ря-
Парк палубних літаків, придбаний в
Росії разом з авіаносцем INS
„Vikramaditya” може видатися
непридатним для перспективного
атомного третього авіаносця
27. 27
тувальні заходи, спільне маневру-
вання і тактичні процедури.
Стратегічним підтекстом на-
вчань «Malabar 2017» є необхід-
ність створення противаги зроста-
ючій потужності ВМС Китаю на
морях Південної та Південно-Схід-
ної Азії. Їх учасники, Індія і Японія,
мають серйозні територіальні су-
перечки з Китаєм, а США непоко-
ять зростаючі територіальні амбі-
ції Пекіну. Наступного року до
участі в навчаннях може долучити-
ся також Австралія.
Активно використовувалась па-
лубна авіація, особливо вертольо-
ти різного призначення, які відпра-
цьовували злітно-посадочні
операції на кораблях різних країн,
що брали участь у навчаннях. Ціка-
вою особливістю, що привернула
увагу експертів, був елемент на-
вчань, коли індійські палубні вини-
щувачі МіГ-29К російського ви-
робництва вперше виконували
навчальні підходи з імітацією по-
садки на палубу американського
атомного авіаносця USS «Nimitz».
Щоправда, самої посадки індій-
ські літаки не виконували, адже
після цього вони не могли б старту-
вати з огляду на різницю цієї прак-
тики на кораблях двох флотів. Зо-
крема, американці використовують
для старту літаків катапульти, а ін-
дійці – злітний трамплін. До того
ж, МіГ-29К технічно не пристосо-
вані до старту за допомогою ката-
пульти, адже на своєму авіаносці
вони стартують за допомогою зліт-
ного трампліну, відсутнього на
американському кораблі.
Між тим, індійські пілоти тре-
нувалися на МіГ-29К з американ-
ським авіаносцем цілеспрямовано,
з прицілом на майбутнє, оскільки з
точки зору набуття досвіду взаємо-
дія з американським авіаносцем
має для них цілком конкретне
практичне значення. Крім того, ін-
дійські офіцери ознайомилися з
особливостями функціонування
сучасного атомного авіаносця і
його авіагрупи в різних умовах.
Зі свого боку, американці отри-
мали чудову можливість в реаль-
них умовах зняти усі параметри
МіГ-29К під час польоту. Особливе
значення для них має визначення
рівня фізичних полів, адже цей лі-
так - остання сучасна розробка ро-
сійського авіапрому, яка має замі-
нити Су-33 у складі авіагрупи
єдиного російського авіаносця
«Адмірал Кузнецов».
Поява МіГ-29К над USS „Nimitz”
викликала дискусію і порівняння
ТТХ цього літака радянської/ро-
сійської конструкції і його західних
аналогів. Для Росії це вкрай неви-
гідне порівняння, адже їхній вини-
щувач програє за більшістю показ-
ників. Між тим, РФ пропонує
МіГ-29К в якості кандидата і для
майбутнього індійського «супера-
віаносця» і за такими оцінками
його конкуренція з західними ана-
логами може бути заздалегідь про-
Стратегічним підтекстом навчань
«Malabar 2017» є необхідність
створення противаги зростаючій
потужності ВМС Китаю на морях
Південної та Південно-Східної Азії
Коли індійські палубні винищувачі
МіГ-29К російського виробництва
вперше виконували навчальні
підходи з імітацією посадки на
палубу американського атомного
авіаносця USS «Nimitz»
РФ пропонує МіГ-29К в якості канди-
дата і для майбутнього індійського
«суперавіаносця» і за такими
оцінками його конкуренція з
західними аналогами може бути
заздалегідь програшною і може
остаточно розвіяти міф про «най-
кращу у світі російську технічну
думку»
28. 28
грашною і може остаточно розвія-
ти міф про «найкращу у світі
російську технічну думку».
Командування ВМФ Індії добре
розуміє той факт, що через відсут-
ність коштів російська сторона не
планує розвивати палубну авіацію,
тим більше, що найближчим часом
РФ не буде спроможною будувати
нові авіаносці. А усі повідомлення
російських ЗМІ про ніби то плани
розробки проекту атомного авіа-
носця проекту «Шторм» є не що
інше, як черговий пропагандист-
ський хід Кремля, розрахований пе-
редусім на внутрішнє споживання.
Реально РФ не має ані коштів,
ані виробничих потужностей, ані
досвіду будівництва таких техніч-
но складних кораблів, як атомні
авіаносці. До того ж, за часів ко-
лишнього СРСР усі кораблі цього
класу будувалися лише на єдиному
спеціалізованому підприємстві
країни - Чорноморському суднобу-
дівному заводі (ЧСЗ) в українсько-
му м. Миколаєві.
Відтак, об’єктивна потреба в
палубних винищувачах, що мають
базуватися на новому авіаносці,
ставить Індію перед необхідністю
вибору: або платити РФ за модифі-
кацію МіГ-29К і Су-33 і пристосу-
вання до катапультного старту, або
ж придбати сучасні палубні літаки
західного виробництва.
В той же час, Конгрес США вже
готує фундаментально важливе рі-
шення щодо зміни стратегії у вій-
ськово-технічній співпраці з Інді-
єю, як головним партнером США у
сфері торгівлі зброєю і трансферу
технологій. Це має на меті суттєво
обмежити вплив РФ в Індії та ство-
рити в Азії противагу для зростаю-
чої військової потуги Китаю.
В рамках розробки нового обо-
ронного бюджету NDAA-2018, на
замовлення Конгресу США, Держ-
департамент та Пентагон розро-
бляють стратегію щодо спільних
безпекових викликів, ролі амери-
канських партнерів і союзників в
оборонних відносинах США-Індія,
а також значення, яке матимуть в
даному контексті торгові ініціати-
ви у сфері торгівлі озброєннями та
трансфер оборонних технологій.
Такий розвиток подій призведе
до зменшення участі росіян в ін-
дійському авіаційному будівництві
і навіть до можливого витіснення
їх з індійського авіаційного ринку,
що матиме для РФ негативні на-
слідки. Це її програш стратегічного
порядку,якийнегативновідіб’ється
на надходженнях до бюджету РФ.
Це також вдарить по інтересах ро-
сійських авіа концернів, внаслідок
зазначеного РФ може назавжди
втратити Індію в якості важливого
і великого торговельного партнера,
який значною мірою своїми закуп-
ками фінансував російські дослі-
дження у сфері винищувачів ново-
го покоління.
Відтак, російський авіапром
буде поставлений перед необхід-
Через відсутність коштів російська
сторона не планує розвивати па-
лубну авіацію, тим більше, що
найближчим часом РФ не буде
спроможною будувати нові
авіаносці
В той же час, Конгрес США вже
готує фундаментально важливе
рішення щодо зміни стратегії у
військово-технічній співпраці з
Індією, як головним партнером США
у сфері торгівлі зброєю і трансферу
технологій. Це має на меті суттєво
обмежити вплив РФ в Індії
Такий розвиток подій призведе до
зменшення участі росіян в
індійському авіаційному будівництві
і навіть до можливого витіснення їх
з індійського авіаційного ринку
