Володимир Омелянович Забаштанський – український поет, перекладач, громадський діяч – народився 5 жовтня 1940 р. в смт Браїлів Жмеринського району. Перша збірка віршів «Наказ каменярів» з’явилася друком 1967 року. Перекладав з російської, білоруської, туркменської, осетинської та інших мов. За життя вийшло 12 основних збірок поета та безліч публікацій у пресі. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1986), Міжнародної премії фундації Антоновичів (США, 1997), літературних премій імені В. Булаєнка (1998) та В. Свідзинського (2001, посмертно). Поет Володимир Забаштанський нагороджений орденом «Знак Пошани» (1982), Почесною Грамотою Верховної Ради України (1991), орденом «За мужність» (1997). Член Національної спілки письменників України (1967). Відомий земляк відійшов у вічність 2 грудня 2001 року. У Браїлові, на приміщенні школи, де він навчався, встановлено меморіальну дошку. 19 жовтня 2008 р. там відкрито Літературно-меморіальний музей В. О. Забаштанського. Звідси стартувало щорічне поетичне свято «Браїлівська осінь Володимира Забаштанського», яке традиційно збирає сотні прихильників і шанувальників творчості народного поета-кобзаря. У 2017 р. біля місцевої школи в Браїлові встановили пам’ятник земляку.

1. Великий
серцем поет –
Володимир
Омелянович
Забаштанський
(до 80-річчя від дня народження)

2. З людьми я завжди йшов, про те скажу
(не про чуття, звичайно, йдеться зайшле),
Чим жив – про те писав нехай не завше,
Про що писав – і досі тим живу…
В. Забаштанський
Багатий наш Вінницький край скарбами
землі, історичними подіями та видатними
людьми. Вагоме місце в цій плеяді
знаменитостей посідає талановитий поет,
перекладач, громадський і літературний діяч –
людина «складної долі» Володимир
Омелянович Забаштанський.
Народився він 5 жовтня 1940 р. в Браїлові
Жмеринського району в сім’ї робітника.

3. Навчався в сільській семирічці, у будівельній
школі на Донбасі, працював бутоломом у
гранітних кар’єрах, малярем на будівництві,
кочегаром, робітником у радгоспі.
24 серпня 1958 р. внаслідок вибуху в кар’єрі
18-річний юнак залишився без очей і рук. Ця
трагедія перевернула все його життя. Два роки
лікувався в Київському науково-дослідному
інституті ортопедії і травматології. Тут він
познайомився з відомим письменником Євгеном
Кравченком, який першим допоміг хлопцеві
повірити в себе, зрозуміти, що життя
продовжується.

4. Володимиру Забаштанському
Гойдає небо яблука планет
І котить тихо місяць переспілий.
Заснули люди, та не спить Поет:
Він бачить Всесвіт серцем
наболілим.
Йому відкриті космосу шляхи,
Йому підвладні вічне і минуще,
За світ людей, до совісті глухих,
Пече йому душа ясновидюща.
Його рука не втримає перо.
Він, мов кобзар, співає, а не пише.
Його вустами промовля народ.
Його вустами промовля
Всевишній.
Тетяна Яковенко
У темних окулярах з
дружиною Ольгою або друзями,
які постійно супроводжували
його, він відвідував літературні
вечори, багато спілкувався з
людьми і писав.

5. Обпечене болем серце
поета було сповнене
любов’ю до людей, до
рідного краю, до
Вітчизни. Сили духу в
нього завжди вистачало
на всіх, з ким він
спілкувався. Був чуйним і
вимогливим до себе та
інших. Своєю творчістю
виховував Людину в
людині. Головним
джерелом його життєвої
енергії завжди була
родина, односельчани.

6. Перша поезія «Щоб мирні ранки уставали» була опублікована в
1961 році. Цю дату вважають початком творчої діяльності Володимира
Забаштанського.
Самореалізація поета відбулася під впливом суспільно-
філософського шістдесятницького руху, який почав пускати паростки ще
наприкінці 1950-х та в першій половині 1960-х років.
Перша збірка віршів «Наказ каменярів» з’явилася друком 1967
року. З 1968 по 1993 роки очолював Республіканську школу-студію
«Кобза» при видавництві «Молодь». Перекладав з російської,
білоруської, туркменської, осетинської та інших мов.
За життя вийшло 12 основних збірок поета і безліч публікацій у
пресі.
Саме в них поет увічнив себе і свій час, щиро привітавши
незалежність своєї Вітчизни, яку любив самовіддано. За книгу «Запах
далини» Володимира Забаштанського 1986 року удостоєно найвищої
нагороди – Державної премії імені Тараса Шевченка. Для багатьох в
українському письменстві другої половини XX століття він був взірцем
чесності, чистоти й мужності. Для багатьох зрячих був провидцем. Для
творчої молоді – чуйним і вимогливим духовним наставником.
Творчість Володимира Забаштанського

7. Забаштанський, В. Наказ
каменярів : лірика / Володимир
Забаштанський. – Київ : Рад.
письменник, 1967. – 55 с.
Вітрець куйовдить трави у долині,
Навколо тиша, сонце ллє тепло.
Літає літо білим павутинням.
Я йду в кар’єр до друзів за село.
«Наказ каменярів»

8. Забаштанський, В. Моя
вузькоколійка : поезії / Володимир
Забаштанський. – Київ : Молодь,
1973. – 88 с.
Ліричний герой збірки «Моя
вузькоколійка» – це людина
повсякчасної напруженої праці,
високих прагнень.
Крізь лютий скипень і печаль велику,
Яка б негода тільки не була,
Тягни вперед вузькоколійку –
Там люди ждуть твого тепла.
«Моя вузькоколійка»

9. Забаштанський, В. Гранітні
краплі : вибране / Володимир
Забаштанський ; авт. передм. Борис
Олійник. – Київ : Дніпро, 1975. –
134 с.
Від болю й мук за мить неждану
Ти сенс буття зумів збагнуть,
Гранітним став серед майдану –
Гранітних кулі не беруть.
«Гранітна людина»

10. Забаштанський, В. Крицею рядка :
поезії / Володимир Забаштанський ;
худож.: Г. П. Філатов, Р. Є. Безп'ятов. –
Київ : Веселка, 1977. – 30 с.
Світе мій, розлита сонця повінь,
Як тебе збагнуть і як пізнати?
Повен радості і смутку повен,
Мабуть, не збагнеш себе і сам ти.
«Світе мій»

11. Забаштанський, В. Сині скелі =
Якби не було вогню : поезії /
Володимир Забаштанський,
Дамян Дамянов. – Київ : Молодь,
1981. – 192 с.
Стою серед степу я голого,
Пробурена гострими бурами.
Мені на скалічену голову
Сідають шуліки нахмурені.
«Скеля»

12. Останнім, що він бачив, був
сліпучий спалах. Страшний вибух
гарячою стіною виріс на його
шляху до сонця.
Життя хлопця було
врятовано. Але що то за життя,
коли навкруги – важка, задушлива
темінь, коли неможливо навіть
погладити невидиме обличчя рідної
людини. Нема очей, немає рук…
Петро Перебийніс
Забаштанський, В. Вага слова :
поезії / Володимир Забаштанський ;
авт. передм. П. Перебийніс. – Київ :
Молодь, 1981. – 112 с.

13. Забаштанський, В. Запах
далини : поезії / Володимир
Забаштанський. – Київ : Дніпро,
1982. – 171 с.
Не треба співчувать, переживу,
Пережую в зубах цигарку,
Перепалю цей біль на згадку,
Переболить – нікому не скажу.
«Журба»

14. Забаштанський, В. Треба стояти :
поезії / Володимир Забаштанський. –
Київ : Рад. письменник, 1986. – 101 с.
Проти рабства силою всією,
Проти фарисейської брехні
Знов новою, вольною сім’єю
Треба нам стояти день при дні.
«Треба стояти»

15. Забаштанський, В. Жага життя :
поезії / Володимир Забаштанський ;
авт. передм. Дмитро Павличко ;
худож. Володимир Аптекарєв ; рец.
Андрія М'ястківського. – Київ :
Веселка, 1987. – 86 с.
У Володимира Забаштанського
є вірші сильні й слабші, але немає
безенергійних, охлялих, випилюваних
стомленою думкою та лінивими
почуттями. Енергія атакуючої,
напруженої душі відчутна в
кожному його рядку, вона
притаманна навіть його сонетам,
філософським речам, які самою
думкою тяжіють до елегійного
спокою.
Дмитро Павличко

16. Забаштанський, В. Мужністю
завдячую тобі : вибране /
Володимир Забаштанський ; авт.
передм. Віктор Грабовський. –
Київ : Молодь, 1988. – 248 с.
Веселий я був, молодий і безстрашний,
Від мене такого і світ був не старший,
Не дужчий за мене був світ у борні,
І вічно так буде, здавалось мені.
Котились літа, мов колеса мигтючі,
Та я не боявся ні грому, ні тучі,
Ні синьої далі, ні сивого зла,
Бо завжди зі мною Вітчизна була.
«Завжди зі мною»

17. Забаштанський, В. Древо роду :
поезії / Володимир Забаштанський ;
авт. передм. Іван Дзюба. – Київ :
Дніпро, 1990. – 397 с.
До цієї книги увійшли кращі
твори з попередніх збірок
відомого поета-подолянина
Володимира Забаштанського.
Мужнє слово письменника
утверджує нездоланність
людського духу, непохитність
переконань.

18. Забаштанський, В. Браїлівські
балади / Володимир Забаштанський. –
Київ : Укр. письменник, 2000. – 128 с.
Забаштанський, В. Браїлівські
балади / Володимир Забаштанський. –
Київ : Рад. письменник, 1990. – 94 с.

19. Забаштанський, В. Вереснева
земля : поезії / Володимир
Забаштанський. – Київ : Укр.
письменник, 1994. – 87 с.
Збірка «Вереснева земля» - це
болючі спогади поета про голодне
дитинство, роздуми про долю
України, її кращих синів, полеглих
за волю народу.

20. Забаштанський, В. Найкревніша рідня :
поезії / Володимир Забаштанський. – Київ :
Укр. письменник, 1999. – 93 с.
До цієї збірки відомого
українського поета, людини
нелегкої долі Володимира
Забаштанського увійшли твори,
написані за кілька останніх років.
Високохудожнє слово поета
завжди – відверте, зболене,
правдиве, гострополемічне;
визначальна тональність його –
духовні цінності суспільства.

21. Забаштанський, В. Свічечкою слова :
вірші та балади / Володимир
Забаштанський. – Жмеринка : Вінниця,
2000. – 448 с.
Забаштанський, В. Свічечкою слова : вірші
та балади / Володимир Забаштанський. –
Вінниця : Нілан-ЛТД, 2016. – 360 с.

22. Забаштанський, В. І все-таки -
стою!.. : поезії, переклади /
Володимир Забаштанський ;
упоряд. В. Забаштанського ; авт.
передм. І. Дзюба ; післямова В.
Герасим'юка. – Київ : Грамота,
2009. – 672 с. : портр. – (Бібліотека
Шевченківського комітету).
До книги Володимира
Забаштанського ввійшли вибрані
поезії з його попередніх збірок,
останні неопубліковані твори, а
також переклади кращих зразків
світової поезії. Усе те, що було
пережите поетом, вистраждане
зі своїм часом, своїм народом, є
стрижневим у його творчості.

23. Володимир Забаштанський – лауреат Державної премії
України імені Тараса Шевченка (1986), Республіканської
молодіжної премії імені Миколи Островського (1974),
Літературної премії імені Володимира Булаєнка (1998),
Міжнародної премії фундації Антоновичів (США, 1997),
Літературної премії імені Володимира Свідзинського (2001,
посмертно). Член НСПУ (1967).
Поет Володимир Забаштанський нагороджений
орденом «Знак Пошани» (1982), Почесною Грамотою
Верховної Ради України (1991), орденом «За мужність»
(1997).

24. 2 грудня 2001 р., на 62-му році життя,
перестало битися серце людини
надзвичайної мужності й непересічного
таланту, відомого письменника і
громадського діяча Володимира
Омеляновича Забаштанського. Похований
він у Києві.

25. Спогади про Володимира Забаштанського
Блискавка з темряви. Володимир Забаштанський очима сучасників : зб. спогадів, ст.,
поезій / упоряд. та ред. В. С. Рабенчук ; передм. І. М. Дзюби. – Вінниця : Держ. картогр.
ф-ка, 2011. – 464 с. : портр., фот.
Браїлівська осінь Володимира Забаштанського: слово про поета-подолянина : до
75-річчя від дня народж. В. Забаштанського / упоряд. В. С. Горлей. – Вінниця : Нілан-
ЛТД, 2015. – 140 с. : портр., іл.
Він серцем бачив світ. Спогади про Володимира Забаштанського / упоряд.
Н. Ю. Гнатюк. – Вінниця : Твори, 2019. – 370 с. : кольор. фот.

26. 19 жовтня 2008 року відкрито Літературно-
меморіальний музей В. О. Забаштанського в Браїлові,
у стінах школи його імені. Звідси стартувало щорічне
поетичне свято «Браїлівська осінь Володимира
Забаштанського», яке традиційно збирає сотні
прихильників і шанувальників творчості народного
поета-кобзаря. 30 травня 2014 року у Вінниці з'явилася
вулиця Забаштанського. У 2017 році рішенням сесії
Браїлівської селищної ради було започатковано
Літературну премію імені Володимира
Забаштанського. 5 жовтня 2017 року на подвір'ї школи
у Браїлові було споруджено та урочисто відкрито
пам'ятник Володимиру Забаштанському.

27. «Для нього світлом було слово» : до
70-річчя від дня народж. Володимира
Омеляновича Забаштанського : бібліогр.
покажч. / ВОУНБ ім. К. А. Тімірязєва ;
уклад. Т. П. Кристофорова ; ред.:
М. Г. Спиця, П. І. Цимбалюк ; відп. за вип.
Н. І. Морозова. – Вінниця : Балюк І. Б.,
2010. – 48 с. – (Наші видатні земляки).
Вшановуючи пам’ять поета-земляка,
Вінницька обласна універсальна
наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязєва
підготувала бібліографічний покажчик
«Для нього світлом було слово».
Пропоноване видання продовжує серію
бібліографічних посібників «Наші
видатні земляки».
У виданні представлена творчість
поета: збірки поезій, окремі вірші,
переклади, публіцистичні статті, а
також публікації про його життєвий і
творчий шлях.

28. Поет на рідній землі. Браїлів, 2000 р.
Володимир Омелянович з онуком
Володею. Київ, 1999 р.
Не відомо, як далі розвивалася б творчість
Володимира Забаштанського, чим би він ще порадував
своїх читачів. Проте, що він устиг зробити всупереч
тяжкій долі, – непроминуще. Недарма «в синіх скелях
поезії волею й розумом» він уперто «обтесував слово,
мов камінь, тверде».
Іван Дзюба

29. Пам’яті Володимира Забаштанського
А монастирські дзвони, як колись,
Стрічають знову радісно поета.
І слухає той передзвін планета,
І я з надією удалеч задививсь.
Блаженний він, відвертий і простий.
Терплячий, гордий, «Свічечкою слова»
Він освятився й освятилась мова –
Весь білий світ став серцю дорогий.
Браїлів пам’ятає юнака,
Який любов’ю жив, творив і мріяв.
Якби ж то не гірка лиха подія,
Що увірвала долю в козака…
«Радію, сестро, в темнині», -
(Читаю зболені рядочки в круговерті).
Ідуть до нього добрі земляки
Вклонитися Поету і Людині.
Лунають дзвони, наче вперше нині.
Лунають, як поетові рядки…
Володимир Горлей

30. За більш детальною інформацією з представленої
теми звертайтеся на сайт Вінницької обласної
універсальної наукової бібліотеки ім. К. А. Тімірязєва
https://library.vn.ua/e-catalog
Віртуальну книжкову виставку-
ювілей підготувала бібліограф
І категорії відділу краєзнавства
Зелена О. М.