2. Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться,-
У мене жодних претензій нема
До Долі моєї обраниці.
3. Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня
1930р. в містечку Ржищеві на Київщині в родині
вчителів. У 1936p. родина перебралася до Києва, де
майбутня поетеса закінчила середню школу. Ці скупі
дані біографічної довідки стануть хвилюючими
поетичними мотивами, коли авторка згодом
розповість у віршах про біженські дороги воєнних
років і про «балетну школу» замінюваного поля, по
якому доводилося ходити, і про перший —
написаний в окопі — вірш.
4. Після закінчення середньої школи молода поетеса навчається в
Київському педінституті, а згодом — у Московському
літературному інституті ім. О. М.Горького, який закінчила 1956р.
Ліна Костенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді
молодих українських поетів, що виступили на рубежі 50—60-х
років. Збірки її віршів «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958)
викликали інтерес читача й критики, а книга «Мандрівки серця»,
що вийшла в 1961р., не тільки закріпила успіх, а й засвідчила
справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім'я серед
визначних майстрів української поезії.Книги Л. Костенко «Над
берегами вічної ріки» (1977), «Маруся Чурай» (1979),
«Неповторність» (1980) стали небуденними явищами сучасної
української поезії, явищами, які помітно впливають на весь її
дальший розвиток.
Над берегами
вічної ріки,
1977
Маруся Чурай,
1982
7. Брюховецький В. С.
Ліна Костенко: Нарис
творчості/ В. С. Брюховецький.-К.:
Дніпро, 1990.-262 с.-(Літ. портрет).
8. Гордасевич Г.
Під галактик очима
карими: Ліна
Костенко//Гордасевич Г.
Силуети поетес/ Г.
Гордасевич.-К.: Радянський
письменник, 1989.- С.108-
143.
9. Чуб Дм.
Творчість Ліни Костенко на т
сучасности
: (Маруся Чурай та
Неповторність)//Чуб
Дм. У дзеркалі життя і літера
Чуб.-Мельборн-Австралія
: В-во
“Ластівка.-С.119-147.
10. Копач О. Ю.
Майстерність портрета “Маруся Чурай” Ліни Кос
НТШ/Редактор Б.
Стебельський.-Торонто
; Онтаріо; Канада, 1993.-С.332-340.
11.
12. Ставицька Л.
“О скільки слів, і скільки снів мені на
Ставицька
// Дивослово.-2000.-№3.-С.26-30.
22. СОЛОВЕЙКО
ЗАСТУДИВСЯ
Дощик, дощик,
ти вже злива!
Плаче груша,
плаче слива.
Ти періщить
заходився,
соловейко
застудився.
А тепер лежить
під пледом,
п'є гарячий чай
із медом.
23. Шипшина важко віддає плоди.
Вона людей хапає за рукава.
Вона кричить: — Людино, підожди!
О, підожди, людино, будь ласкава,
не всі, не всі, хоч ягідку облиш!
Одна пташина так мене просила!
Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.
І просто осінь щоб була красива.
24. ВЖЕ БРАМИ ЛІТА ЗАМИКАЄ ОСІНЬ
Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп.
Цвіркуни й перепілочки припинили концерт.
Чорногуз поклонився лугам і садам.
Відлітаючи в Африку, пакував чемодан.
Де ж ти, літо, поділось? Куди подалось?
Осінь, ось вона, осінь! Осінь, ось вона, ось.
Осінь брами свої замикала вночі,
погубила у небі журавлині ключі.
25. ДОЩ ПОЛИВ...
Дощ полив, і день такий полив'яний.
Все блищить, і люди як нові.
Лиш дідок старесенький, кропив'яний
блискавки визбирує в траві.
Струшується сад, як парасолька.
Мокрі ниви і порожній шлях...
Ген корів розсипана квасолька
Доганяє хмари у полях.
26. Костенко Л.
Пісенька про космічного гостя/ Л. Костенко// Укр
класи).-К.: Генеза, 2002.-С.270-271.
28. Поїзд із Варшави: Музика В.
Верменича
; Слова Л. Костенко//Сто улюблених пісень.-К.:
29.
30. Передмова:
Буває мить якогось потрясіння:
Побачиш світ, як вперше у житті.
Звичайна хмарка, сіра і осіння,
Пропише раптом барви золоті...
Місто, премісто, прамісто моє!
Стійбище людське з асфальту й бетону.
Як там не буде, а все-таки є
той силует у вікні золотому!
Ось я проходжу, і ось я пройду.
Може, й навік, але справа не в тому –
тільки б не танув, як тінь на льоду,
той силует у вікні золотому!
Скільки душа прориває тенет
з моря і суші додому, додому.
Там, де у мене є той силует,
той силует у вікні золотому.
Місто моє . (Місто, премісто)/
Слова Ліна Костенко; Музика
Зоя Слободян
38. Письменниця, культуролог, професор Римського
Університету «La Sapienza», зав. кафедри
україністики, доктор філології, науковий
співробітник Інституту літератури НАНУ. Автор
книжки «Українська літературна цивілізація»
(Civiltà letteraria ucraina, Рим, 1998), численних
студій з історії давньої і сучасної української
літератури як цивілізаційного перехрестя між
«гуманістичним» Заходом та «візантійським»
Сходом, а також з проблем демократичної
трансформації та культурної і політичної
євроінтеграції Центрально-Східної Європи.
Лауреат премій імені Василя Симоненка (1989)
та Олени Теліги (2005).