8 квітня відзначають Міжнародний день ромів. Це свято ромського народу, встановлене на IV Всесвітньому конгресі ромів, що відбувся 1990 р. в Сероцьку (Польща). Його метою є самоідентифікація ромської етнічної групи як єдиного народу, привернення уваги до самобутньої культури та історії етносу ромів та 80 ромських субетносів, подолання дискримінації, утисків та відчуження ромів.
Цього дня традиційно роми в певний час запалюють на вулицях свічки як символ єдності ромського народу та спускають на воду річок вінки, що мають символізувати нелегку долю народу – вічного блукальця без історичної батьківщини.
Запрошуємо до перегляду віртуальної виставки «Роми: традиції та культура».
2. … Ми вільні, ми
ну, добре, конокради.
Неграмотні? – нехай.
Розбещені? – напів.
Зате у нас нема відступництва і зради.
Від чого відступать? – від сонця, від
степів?
І є у нас ліси. Пісні є старовинні,
– старе вино душі!..
…Чи ми кого в житті неправедно
карали?
Чи, може, наш народ кого зі світу зжив?
От тільки і всього: у людства курку
вкрали,
Чи, може, який циган в поліції служив?
Знялися і пішли. У нас нема адреси.
І цвинтарів нема. Ми вітер. Ми туман…
Ліна Костенко
3. Країна Романія : читанка / авт. ідеї О. В. Федорова. –
Ужгород : Карпати, 2008. – 112 с.
Реалії життя переважної більшості ромів в Україні та
на Закарпатті далеко не поетичні.
На Закарпатті понад 4800 – діти школоповинного віку,
і тільки чверть з них регулярно відвідують школу. Інші
ж вступають у ранні шлюбні відносини, народжують
дітей.
Актуальним стало прийняття наприкінці вересня 2002
року Закарпатською обласною радою цільової програми
«Ромське населення», мета та основні завдання якої:
– Посилення соціалізації підростаючого покоління,
зокрема дітей етнічної групи;
– Вдосконалення системи освіти та охорони
здоров’я ромського населення та ін.
Ця читанка – один із реалізованих проєктів
організації педагогічного процесу в національних
школах. Рекомендована для ромських недільних шкіл та
позакласного читання на теренах України.
4. Фрейзер, А. Цигани / А. Фрейзер ; пер. з англ. А. Онишко. –
Київ : Всесвіт, 2003. – 358 с.
Від часів їхньої незбагненної й досі появи в
Європі понад 9 століть тому цигани відмовилися
вести осілий спосіб життя. Вони залишаються
людьми, чия культура та звичаї постійно
наражаються на несприйняття й нерозуміння з
боку суспільства, людьми, що стійко зберігають
свою виразну ідентичність і не піддаються тиску
асиміляції.
У книжці А. Фрейзера описано їхню історію,
починаючи з дослідження циганських коренів в
Індії. Автор простежує міграції циганів від часів
раннього Середньовіччя до сьогодення.
5. Анцишкін, І. Міграція – як це було колись / І. Анцишкін
// Чумац. шлях. – 2016. – № 1. – С. 6–7.
Країни Європи потерпають від навали
мігрантів з Близького Сходу, варто подивитися
на минуле й згадати, як європейці виходили із
такої ситуації в давнину.
Автор подає в статті історичні факти на
прикладі переселення циган.
Ромали почали свій шлях до Європи з
Північно-Західної Індії в ті давні часи, про які
й вони не всі вже можуть згадати. У 14 столітті
їхні табори досягли Греції. Звідти вони
перейшли на територію сучасної Румунії та
Молдови, далі до Угорщини, а потім
розповсюдились по всій Європі.
6. Зіневич, Н. Традиційне житло циган України / Н. Зіневич
// Пам’ять століть. – 2000. – № 3. – С. 93–102.
Типи традиційних поселень циган України
майже не досліджені. Унікальність циганського
етносу полягає в тому, що протягом століть
його носіям був притаманний як осілий, так і
напівкочовий та мандрівний способи життя.
Відповідно до цього автор статті виділив
найхарактерніші категорії систематики
традиційного сільського житла циган:
– для осілих характерні постійні будівлі;
– для напівкочових, а надто – кочових,
притаманні переносні розбірні житла;
– для мандрівних груп характерні різноманітні
тимчасові курені, навіси та інші конструкції.
7. Роми: міфи та факти : навч.-метод. посіб. для вчителя з протидії
ромофобії / Укр. центр вивч. історії Голокосту ; авт.-упоряд.: О.
Войтенко, М. Тяглий. – Київ : КВІЦ, 2018. – 140 с.
Ця книга – перша друкована спроба в науці,
назви якої не існує, «ромології» – дослідження з
ромської культури.
Видання спрямоване на протидію
стереотипам та упередженням щодо ромів в
українському суспільстві. На основі власного
педагогічного досвіду автори пропонують
шляхи деконструкції наявних міфів через їхнє
переосмислення, застосування елементів
критичного мислення та історичного контексту.
Метою посібника є допомога освітянам, які
вважають толерантність важливою життєвою
компетенцією та прагнуть допомогти своїм
учням долати давні та нові стереотипи щодо
ромів, ближче ознайомитися з історією та
традиціями цього народу.
8. Бакленд, Р. Цыгане : Тайны жизни и традиции :
монография / Р. Бакленд ; пер. с англ. О. Перфильев ;
худож. М. Дилларе. – Москва : ФАИР-ПРЕСС, 2003. – 240 с.
Книга написана внуком англійської циганки,
який відкриває історію циганського народу.
У побуті циган тривалий час зберігалися
патріархальні риси: громадські збори, кочування
на традиційно визначеній території, вибори
ватажків табору, розподіл прибутків між членами
групи, звичаєве право, зокрема, суд з
авторитетних осіб, існування залишків великої
неподільної сім’ї.
Серед циган стійко зберігаються поділ людей на
«рома» (своїх) та «гадже» (чужих), повага до
засадничих принципів своєї традиційної
культури. Більшість циган належать до
православних, хоча серед них є і мусульмани,
католики та протестанти різних течій.
9. Данілкин, О. Культура циган України: минуле і сучасне : за
матеріалами єдиної в Україні держ. циган. колекції / О. Данілкин
; Міжнар. Фонд «Відродження». – Київ : [б. в.], 2001. – 79 с.
Більшість циган вели кочовий спосіб
життя, зберігаючи традиційні заняття:
ковальство, конярство, стельмаство,
різьбярство, ювелірну справу, торгівлю,
ворожіння, музичне виконавство. Серед
чоловічих занять поширеними були
торгівля та менжування (обмін) кіньми, у
жінок – ворожіння.
Цигани уславилися як чудові митці –
музиканти, танцюристи, співаки.
Всесвітньо відому популярність на
світських і релігійних урочистостях мало
музичне мистецтво циган.
10. Данілкин, О. О. Українсько-циганський словник (діалект
Середнього Подніпров’я) / О. Данілкин. – Київ :
Черкас. земляцтво «Шевченків край», 2017. – 232 с.
В Україні побутують діалектні
етноспільноти: серви, келмиши, влахи,
ловари, урсари, унгріко рома, кримські
цигани, словацькі рома, польскі рома та
багато їхніх місцевих різновидів; діалекти,
субдіалекти та говірки яких є історичним
надбанням не лише певної територіальної
спільноти, але і загальнокультурним
надбанням України.
Публікація лексики циганської мови
Середнього Подніпров’я спрямована на її
фіксацію й наукову кодифікацію та
збереження циганської мови саме як
історичної спадщини.
11. Циганські чари : зб. худож. творів для дітей та юнацтва = Е Романе
Матімхаріма : Лілварі-кідімата шукарне гілен тге парамічен ваш
чхаворен тге тернен / уклад. Г. Латник, пер. М. Москалець. –
Київ : Етнос, 2004. – 280 с.
Циганська література з-поміж літератур інших
народів світу вирізняється тим, що вона довго
залишалася переважно усною. Спроби створення
художньої літератури циганською мовою СРСР були
розгромлені наприкінці 30-х років.
Нині в Україні працюють циганські літератори,
відроджується й культурно-просвітницька діяльність.
Ця книжка написана за мотивами циганського
фольклору. Укладачу казки й перекази сивої давнини
здалися коштовним скарбом, захованим у старій
скрині. І він вирішив поділитися цим з читачами.
До якої ж літератури віднести цю поетичну збірку?
За мовою – до української, а за змістом – до
циганської.
12. Переслідування та вбивства ромів на теренах України у часи Другої
світової війни : зб. док., матеріалів та спогадів / Укр. центр вивч. історії
Голокосту, Міжнар. фонд «Взаєморозуміння і толерантність» ; авт.-
упоряд. М. Тяглий. – Київ : Іваненко С. В., 2013. – 208 с.
З-поміж мільйонів загиблих у часи величезних потрясінь і
міждержавних зіткнень напередодні та впродовж Другої світової
війни жертвами переслідувань і знищення стали в різних країнах
Європи сотні тисяч ромів. З них понад 20 тисяч загинули на
території сучасної України.
Хоча ця проблематика є маловивченою, завдяки вже наявним
історичним дослідженням відомо, що в багатьох регіонах
окупованого Німеччиною СРСР, зокрема, на теренах України,
ромів убивали підрозділи Вермахту, поліції безпеки та СД.
Видання містить матеріали Міжнародної науково-практичної
конференції. Вона стала можливою в результаті співпраці
урядових органів, державних академічних установ, громадських
інституцій та міжнародних організацій у справі гідного
вшанування пам’яті ромських жертв Бабиного Яру та багатьох
інших ромських громад, які загинули під час війни та окупації.