2. Перша - від найдавніших часів до кінця XVIII -
початку XIX ст. Це стадія започаткування
розвитку світового туризму.
Друга - початок XIX ст. до кінця Першої
світової війни - період становлення
організованого туризму.
Третя - від 1918 р. до кінця Другої світової
війни - етап індустріалізації туризму.
Четверта - з 1945 р. до наших днів. Пов'язана з
масовим розвитком туризму та процесом
глобалізації.
3. У цих країнах сформувалися спеціальні центри з
цінними природними рекреаційними ресурсами, які
надавали широкий асортимент рекреаційних послуг:
купання, пиття, гарячі ванни, натирання, лікування,
побутові послуги і т. Д
У Стародавньому Римі чудовими місцями оздоровлення
були курорти Байя, Аква-Альбула, приморська
кліматична місцевість Сенціо, а також о. Капрі на
південь від материкової Італії, що й донині вважається
одним із найпривабли-віших туристичних центрів
Європи.
4. На початку нашої ери римляни досягли
значних успіхів у суднобудуванні. В 64 р.
н. е. іудейський історик Йосип Флавій
відплив із Олександрії в Рим на кораблі,
що вміщував 600 пасажирів. Римляни
будували свої кораблі з сосни або кедра, а
вітрила виготовляли з льону або шкіри.
Але, як не дивно, незважаючи на те, що
римляни стали господарями Серед-
земного моря, у дослідженні океанських
просторів настав застій. Відомий
фахівець з історії географії Хенінг писав:
«Цікавість римлян до географії, якщо її
не можна було використати в політичних
цілях, була завжди помірною». Отже,
римляни здійснювали свої морські
подорожі, насамперед, з метою затвер-
дження своєї політичної влади, і робили
це, здебільшого, в межах Середземного
моря. Але вони все ж виходили за його
межі, досягли північної частини Британії
— знову ж таки, з метою встановлення
свого панування.
Подорожі в стародавньому
Римі
5.
6.
7. В основу організації готельної справи в Римській імперії
була покладена розроблена владою держави
певна класифікація готелів.Існувало два типи готелів: лише
для патриціїв (мансіонес), інший - для плебеїв (stabulyaryy).
Римський готель був певний комплекс приміщень досить
широкого функціонального призначення: це не тільки
кімнати для розміщення подорожуючих, але й складські
приміщення, стайні, лавки,майстерні і т. д. Готелі, як
правило, будувалися з каменю і мали у своєму
розпорядженні необхідним переліком послуг. У зимовий час
вони обігрівалися. Деякі готелі обслуговували тільки
офіційних осіб по спеціальним документів, що видаються
державними властями. Ця традиція збереглася до цих пір у
формі спеціальних приміщень для особливо важливих
персон в аеропортах, вокзалах та інших місцях перебування
туристів
8. Аппієва доро́га (лат. Via Appia)
— найважливіша з античних
доріг Стародавнього Риму.
Дорога, прокладена в 312 до н. е.
при цензорі Аппії Клавдії Цеку,
проходила з Рима в Капую,
пізніше була проведена до
Бріндізі. Через неї було
налагоджене сполучення Риму з
Грецією, Єгиптом і Малою
Азією.
Уздовж Аппієвої дороги
розташовано безліч пам'ятників:
гробниці та вілли
республіканського та
імперського періоду,
християнські та юдейські
катакомби, середньовічні башти
та укріплення, часто побудовані
на руїнах римських пам'ятників,
ренесансні та барокові будівлі.
Аппієва дорога
9. Одним з найбільш
грандіозних
термальних
комплексів, що
відносяться до
історії
стародавнього
Риму, є терми
Каракалли, які
були побудовані в
період з 212 по 217
роки по указу
імператора. Ця
історична пам’ятка
Італії перебуває на
відстані одного
кілометра від
Колізею з
південного від
нього боку.
Каракалли
10. Гладіа́тор — воїн-невільник
часів давнього Риму,що виступав на
видовищних заходах, б'ючись на арені з
іншими гладіаторами, або з тваринами
(левами).
Найвідоміша арена, де билися
гладіатори — Колізей у Римі.Глядачі
арени могли проголосувати: чи вбити, чи
пощадити переможеного гладіатора.
Існували різні види гладіаторів, що
відрізнялися типом використовуваної
зброї та обладунку. Видатним гладіаторам
могли давати волю. Ті, що доживали до
старості, могли ставати тренерами інших
гладіаторів.
“Хліба і видовищ”
11. Амальфі - один з найпрестижніших
італійських курортів і чарівне
містечко, що потопає в апельсинових
і лимонних садах, з вузькими
вуличками, що зберігають історії
далекого минулого, і з
приголомшливо красивими видами
на море.
Амальфітанське узбережжя-
південне узбережжя Соррентійского
півострова, тягнеться від Позітано
на заході до Вьетрі суль Маре на
сході. Амальфі - найбільше місто
узбережжя.
Амальфі
12. Сардинія (Sardegna)
знаходиться в 200 км на
захід від Італії, всього
лише в 12 км на південь від
французького острова
Корсика. Сардинія - місце,
де можна поєднати
прекрасний пляжний
відпочинок з цікавими
екскурсійними поїздками:
велика частина острова
зайнята природними і
археологічними
заповідниками. Зате його
південне узбережжя
знамените своїми довгими
піщаними пляжами,
пальмовими і сосновими
гаями, спокійним і
прозорим морем. І, що
особливо важливо,
комфортабельними
готелями.
Сардинія