Виноградівський район: Археологія Архітектурні пам'ятки Пам'ятники і меморіали Музеї та галереї.

1. Визначні пам’ятки
Виноградівщини
(Пам’ятки архітектури,
історії, культури та
археології)
Виноградів, 2012 р.

2. Це палеолітична стоянка в селищі Королево,
Виноградівського району
Закарпаття, одна з найбільших у Європі
палеологічних колекцій.
Королево (найдавніша людська стоянка,
поселення неандертальців в Центральній і
Східній Європі — приблизно 1 млн. років до Р.
Х.), де було знайдено знаряддя праці первісної
людини з каменю (переважно з андезиту —
вулканічної породи) — рубила, скребла,
гостроконечники, різці, чопери, ножі. Об’єкт має
глибину 12 метрів. Площа стоянки - понад 1 тис.
кв.м. Тут виявлено 16 культурних шарів зі
слідами матеріальної культури кількох
палеологічних епох. Число знахідок сягає бл. 100
тис. одиниць. Серед них є знаряддя праці
кроманьйонців, неандертальців та
пітекантропів.
Королівська стоянка

3. Тут знаходилися археологічні шари:
•палеоліт ашель, мустьє, пізній палеоліт
(датований тут 38,000-23,000 рр. до РХ),
•пізнього неоліту.
Стоянка досліджувалась експедицією
Археологічного музею АН УРСР. Розкопки
Королевської стоянки проводилися під
керівництвом київського археолога
Владислава Гладиліна. У смт. Королевому в
1990 році відбувся міжнародний науковий
семінар щодо революційного археологічного
відкриття. Археологічна пам'ятка
розташована на території місцевого
щебеневого заводу, і у сучасний час знищена
власником заводу. Аби Королівська стоянка
стала гордістю не тільки Закарпаття, але й
України, фахівці рекомендують вивести її із
землекористування щебеневого заводу і
створити тут музей під відкритим небом.
Королівська стоянка

4. Малокопанське або Дакійське
городище I ст. до н.е. – I07 р. н. е .
розташоване на правому березі р.
Тиси біля села Мала Копаня.
Городище зруйновано римлянами у
107 році . Дакійська культура на
Закарпатті почала розвиватися в 60-х
роках до н.е. Племена, очолювані
першим фракійським царем
Буребістом, рухалися в пошуках
здобичі до Верхнього Потисся і
згодом даки оселилися на території
нинішньої Виноградівщини. На
городищі археологи знайшли 40
фракійських хатин аристократів.
Поселення було укріплене десятьма
валами. Античний автор Птоломей
назвав це городище Сєті-давою .Воно
було одним із найміцніших городищ
царства Буребісти.
Малокопанське городище

5. Давні племена даків, вважають
історики, цілком могли бути
пращурами нинішніх русинів —
етнічного населення Закарпаття.
Городища iснували на випадок вiйни i
для охорони торгових шляхiв, в самих
городищах жили тiльки охоронці. У
Малокопанському городищі на площі
7000 м² розкопано 30 жител і 79
господарських та виробничих
будівель. Знайдено 70 цілих посудин,
знарядь праці (ковальські кліщі,
пробійники, зубила, долота, серпи,
коси, виноградарський ніж, зброю,
прикраси із срібла, бронзи та скла).
На глибині 10 см науковці
наштовхнулися чи то на могильник,
чи на культовий майданчик —
виявили глечики з людськими
кістками, зігнуті дугою мечі
ножі,керамічні вироби, жорна,
пряжки. Усі знахідки передають до
Виноградівського державного музею
Малокопанське городище

6. Виноградівський замок Канків
У ХI ст. на місці майбутнього замку стояло
дерев'яне укріплення, яке пізніше у ХII-ХIII
ст. угорські королі звели до статусу
королівського замку Канків (прізвище
одного із власників замку у ХIII ст.)
У 1399 р. угорський король Жігмунд дарує
фортецю барону Перені, який відзначився
у битві з турками 1396 р. На місці
дерев'яного укріплення новий господар
зводить кам’яну фортецю, яка повинна
була “зміцнити могутність держави,
забезпечити мир і спокій для дворян, щоб
вони могли жити без страху”. У ХV столітті
барон Перені передає фортецю ченцям-
францисканцям, які перетворюють його в
монастир.
Через століття в 1556 р. в період
реформації один з нащадків барона
Перені стає протестантом і виганяє
католицьких монахів зі своїх володінь.
Проти барона Перені виступив загін
королівських військ Австрійської імперії і
під час штурму замок був зруйнований.

7. Замок розташований у долині р. Тиси на
околиці селища Королево. Будівлю
споруджено на крутій 40-метровій скелі.
Грамота 1242 року повідомляє, що це був
королівський замок. Тут часто зупинялися
правителі Угорщини, приїжджаючи на
полювання. Замок у Королеві контролював
сплав солі по ріці Тиса. Свого часу він мав
неабияке оборонне значення. Його
побудували з каменю на двох терасах. Довжина
верхньої частини замку дорівнювала 52 м,
ширина – 47 м, товщина стін – понад два
метри.
У другій половині ХVII ст. замок неодноразово
слугував опорним пунктом для угорської знаті,
яка повстала проти гноблення Габсбурзької
імперії. У 1672 році, після чергового
антигабсбурзького повстання, яке очолив
хорватський магнат Петро Зріні (Зрінскі), на
австрійському військовій раді (за участю
Леопольда I) було прийнято рішення
зруйнувати замок.
Його залишки знаходяться за 250 м від
автодороги.
Замок Ньолаб у Королеві

8. Палац Перені у Виноградові
Палац Перені у Виноградові
(Perenyi palace city Vinogradov)–
архітектурний пам’ятник XVII
століття. Перша будівля
збудована в XIV столітті, у той час,
коли родина Перені отримала від
короля великі маєтки на цій
території. У XVII столітті палац
перебудовано в стилі барокко. На
протязі століть цей палац служив
основним місцем проживання
родини Перені, найбільш
прогресивним з яких був був
барон Жігмунд Перені. Він
заснував у місті лікарню,
подарував під неї гарну земельну
ділянку, на якій пізніше були
зведені лікувальні корпуси. Барон
був видатною постаттю Угорської
революції 1848-1849 років.
Страчений Габсбургами у 1849
році. Зараз у будівлі знаходиться
районний відділ освіти.

9. Вознесенський Римо-католицький костел
Перша згадка про храм сягає 1516 р.
Костел було зведено в готичному стилі, але в
1556 р. будівлю зруйнували.
В 1668 р. костел відбудували монахи
францисканського ордену, але в 1747 р.
внаслідок пожежі зазнав чергової
перебудови. Цього разу костел набув форм
романського зодчества.
Cвого часу костел також виконував роль
певного суспільного центру, де міщани
збиралися для вирішення важливих питань,
а з вежі храму вартовий слідкував за
можливим наближенням ворогів.
В костелі збереглись фрески 19 ст. та
залишки фрагментів готичної кам’яної
пластики біля алтарної частини храму.
До 1989 р. костел стояв закритий і діє лише
декілька останніх років та належить римо-
католицькій громаді.

10. Монастир францисканців
Monastery and church of franciscanes
Комплекс монастиря
складається з костьолу (1516
рік) під бароковим дахом на
дзвіниці і двоповерхового
корпусу келій, що
приєднаний до храму. З
південного боку збереглися
залишки монастирського саду.
Після навали орди Гірея (1717
рік) храм, первісно готичний,
був відбудований у формах
барокової архітектури. Ще
одна перебудова мала місце в
1889 році. Збереглися розписи
XIX століття. у 1998 році
споруду передали римо-
католикам міста.

11. Реформатська церква, XIV ст.
в с. Тисобекень
Кам’яна церква, збудована в кінці ХІІІ або на початку XIV
ст., стала реформатською у XVI ст. Це одна з
найдавніших закарпатських споруд романського стилю.
На місці старої дерев’яної каркасної дзвіниці біля храму
у 1960-х роках споруджено нову дзвіницю.

12. Церква Успіння Пресвятої Богородиці
XVII ст. в с. Новоселиця
Церква Успіння
Пресвятої Богородиці
збудована у 17 ст. є
однією з
найвидатніших
пам'яток дерев'яної
архітектури. Одна з
двох закарпатських
дерев’яних церкв, де
найповніше зберігся
старовинний
стінопис. Стіни та
склепіння розписані у
XVIІ ст. малярами
галицької живописної
школи і у XVIII ст. -
місцевими
закарпатськими
малярами.
Нині церква діє як музей.

13. Реформатська церква с. Шаланки (14 cт.)
Це одна з найдавніших пам'яток Закарпаття
збудована римо-католицькою громадою в 14 ст.
У 1540 р. коли населення прийняло
реформаторську віру, храм був переданий
реформатам.
Церква протягом століть не один раз
відновлювалась і перебудовувалась. Кілька разів
в будівлі господарював вогонь, але храм
відновлювався як міфічний Сізіф. У 1789 р. були
проведені реставраційні роботи: з дерев'яної
церкви вона була перебудована у кам'яну. У
1821 р., після чергової пожежі, храм відновили,
але він втратив багато елементів виконаних в
стилі готики. У 1873 р. до реформатської церкви
були зроблені прибудови з боку бокового
фасаду, а в 1936 р. прибудований притвор.
В даний час церква багатоярусна з невеликими
вікнами, завершення - гостре з чотирма
кутовими вежами.
Саме в цьому храмі князь Ференц Ракоці II
очолив національно-визвольну війну проти
Габсбургів 1703-1711 рр., провів останній сейм
куруців (1711 р.).
Про дану подію свідчить напис всередині
храму на хорах.
Храм має старовинні церковні реліквії:
позолочені та срібні кубки (1711 р.), срібний
глечик (1726 р.).

14. Реформатська церква с.Дюла (15-18 ст.)
Церква збудована з каменю у XV
ст., є одною з самих важливих
церковних пам’яток колишньої
Угочанської жупи. Має єдину назву,
підтриману контрфорсами,
полігональний олтар, а башня
побудована пізніше. Вікна у
південній частині зберігають ще
готичні мули. Дугоподібна стеля
збереглася в оригіналі, сьогодні
касетована. Також збережена
стрільчаста тріумфальна арка, яка
відокремлює назву (корабль) від
олтаря. Біля південної стіни вівтаря
стоїть престол священика,
зроблений з каменя. Башня-
дзвіниця збудована з дерева у 1977
році після того, як стара башня,
датована 1795 роком, була
зруйнована блискавицею.

15. Греко-католицька церква св. Архангела
Михаїла в с. Великі Ком’яти, 1790 р.
Церква має чіткий
поперечний неф
апсидоподібного типу та
високу триярусної вежу
з бароковим верхом. За
часів радянської влади в
церкві був
етнографічний музей. У
1991 р. храм повернули
віруючим. Свято-
Духівський храм
православної громади(
1906 р). Збереглися
розписи Й. Бокшая. З
1992 р-2005 рр. при
церкві працювало
Хустське духовне
училище.

16. Католицька церква ХІІІ ст. в с. Чорнотисово
Церква з
елементами
романського стилю. У
ХV ст. перебудовується.
На нефі церкви фрески
ХVст., схожі із
розписами в Горянах,
Кідьоші. Суттєвим
моментом є те, що всі
фігури на фресках без
голів (вони забілені). У
1913 році церква
перебудовувалася.

17. Селище Вілок
Найвизначнішими
памятками архітектури є:
• греко-католицька церква
Воскресіння Христового
(1806 р.) побудована у стилі
класицизму. Чотириярусна
вежа над головним фасадом
була побудована у 19 ст. Над
входом до храму створено
скульптурну композицію.
• Храм славиться
темперними розписами поч.
20 ст. Орган для церкви було
створено братами Рігер в
1896 р.;
• реформаторська церква
поч.20 ст.(заснована в 1650
р.);
• римо-католицька кам’яна
церква св. Олени (Ілони)
побудована в 1788 р. у стилі
бароко.

18. Церква св.Василя в с. Гудя
У 1751 та 1775 роках згадують дерев’яну церкву,
збудовану в 1729 р., яка спочатку була вкрита
соломою та прикрашена старими образами.
Теперішню базилічну церкву споруджено в центрі
села біля головної дороги з 1842 по 1869 р. Довжина
храму склала 22 м, ширина – 13,80 м, висота разом з
вежею – 27 м при висоті стін 8 м. Будівництво
вимагало багато зусиль, оскільки каміння возили з
Королева, віддаленого на 7 км, а цеглу випікали в
селі. Упродовж будівництва церкви в селі
священикували о. Андрій Медвецький, о. Павло
Маркович, о. Юлій Янкович. Багато старань
докладали куратори Степан Гадачі, Василь Токар,
Василь Тарнай, Іван Лазар, Антон Чейпеш, Василь
Воличков. Першим священиком у цій церкві став
Анатолій Буковський.

19. Церква Різдва богородиці в с. Веряця
У 1751 р. згадується дерев’яна церква Різдва,
“шинґлами крита, з вежею, в доброму
стані, образами доста красними
заосмотрена, кромі великого олтаря”. У
церкві, освяченій архідияконом
Григорієм Копянським, було кілька
дзвонів, 5 дерев’яних свічників.
Євхаристія зберігалася в малій дерев’яній
вежі.
У 1775 р. знову йдеться про стару
дерев’яну церкву “із найсильніших брусів
(четверокутних тесаних бервен)
парохіянами поправлену, малу поправку
потребує і теперь”. Теперішня мурована
церква – однонавна базиліка,
прикрашена 4-рядним іконостасом з
образами, намальованими олією на блясі.
Шематизм 1915 р. датує церкву 1832
роком.

20. Церква Стрітення Господнього. XV ст., 1750 р.
в с. Руська Долина
• Стародавня дерев’яна двозрубна тридільна церква була
збудована з дубових брусів у XV ст. в Новому Селі, звідки в
1928 р. була перенесена в Руську Долину, де її встановили
на високому бетонному цоколі.
• Є ще одна малоймовірна версія, за якою церкву збудували
в XIV ст. на Буковині, а звідти перевезли на Міжгірщину в
Закарпатті. У XIX ст. церкву перенесли в Нове Село. Після
спорудження в Новому Селі мурованої церкви дерев’яну
передали в Руську Долину, що була заснована виходцями
з Верховини в кінці 1920-х років і налічувала тоді 12 сімей.
Тоді ж вежу і дахи вкрили бляхою, розширили вікна і
прохід із бабинця до нави.
• Від найдавнішого часу походили обидва зруби церкви,
яка була тоді, на думку реставраторів, хатнього типу без
вежі. Кути брусів з’єднано простим замком з прямим
шипом.
• У 1750 р. стіни вівтаря надбудували на три вінці, а стіни
нави – на один вінець, вівтарну частину і наву перекрили
коробовими склепіннями. Тоді ж прибудували відкриту
галерею.
•
• На східній стіні вівтарного зрубу зберігалося первісне хрестоподібне віконце. Невисока,
квадратна в плані башта з кулеподібним бляшаним завершенням була споруджена, за
версією реставраторів, аж у другій половині XIX ст.
• Дерев’яний розмальований вівтар з образом Ісуса Христа та іконостас із 12 ікон
датувався XVIII ст. Іконостас поставили, можливо, в 1719 р.
• Унікальна архаїчна пам’ятка згоріла надвечір 2 травня 1999 р. Пожежна охорона
прибула на місце через годину. Причиною нещастя вважають коротке замикання.

21. Церква св. Петра і Павла в с. Теково
• У 1751 р., за пароха Михайла Остапа
згадують дерев’яну церкву св. арх.
Михайла з одним дзвоном, вкриту
соломою, в поганому стані,
малозабезпечену образами, крім
великого вівтаря.
• У 1775 р. будують нову дерев’яну
церкву “із найсильніших брусів”, вежа
якої ще не добудована. Ця церква
стояла до спорудження мурованого
храму.
• Ще в 1797 р. державна комісія
вирішила, що в с.Текові треба збудувати
цегляну церкву, а дерев’яну перенести
до с. Гуді.
• У 1893 р. з цісарської скарбниці
виділили 100 форинтів на ремонт
церкви, проведений зусиллями
священика Андрія Медвецького. На
західній фресці склепіння зберігся
підпис угорською “festett Adam Gyula
1917” – малював Юлій Адам 1917.

22. • Богдану Хмельницькому
Споруджено в 1954 р. на честь 300-річчя
возз’єднання України з Росією.
Постамент - бетон, камінь,андезіт; 2,15 м.
скульптура – залізобетон ; 3,0 м. Надпис:
“ Б. Хмельницький”
• Тарасу Григоровичу Шевченко
Споруджено в 1957р. Бюст-бронза;
0.9м.постамент-залізобетон; 2.1м.
Надпис: “Тарас Григорович Шевченко”
• Олександру Духновичу
У 1925. в м. Севлюші на добровільні
пожертви молодої закарпатської
інтелігенції відкрито пам’ятник
видатному підкарпатському «будителю»
О.Духновичу; Зруйнований у 1947 р. У
2005р. на кошти, зібрані учнівськими та
педагогічними колективами шкіл
району, інтелігенцією міста перед
будівлею сьогоднішньої гімназії
встановлено новий памятник Будителю
автором якого є скульптор М. Белень.

23. Пам’ятник Ж.Перені було встановлено
ще у 1906 році на подвір’ї Угочанського
комітату. Та, ставши жертвою історичних
суперечностей, у 1944 році його було знято.
Повторне встановлення памятника
відбулося у день 85-ої річниці першого
відкриття пам’ятника барону Жігмонду
Перені , а саме 24 жовтня 1991 року перед
будинком навколишнього Угочанського
комітату, а нині ЗОШ І –ІІІст. №3 ім.
Ж.Перені з угорською мовою навчання.
Організатором відкриття стала міська
організація ТУКЗ. День встановлення
вибрали не випадково, адже 24 жовтня 1849
року в Будапештській тюрмі барона, як
одного з учасників визвольної війни 1948-
1849 років, було страчено. Від імені ТУКЗ
відкрив пам’ятник Шандор Мілован.
Пам’ятник Жігмонду Перені

24. Перед ЗОШ І - ІІІ ст. №3 ім.
Ж.Перені у 1999р.
споруджений бронзовий
бюст видатного
композитора, піаніста,
фольклориста, професору
Будапештської музичної
академії, який проживав у
Севлюші. Свій перший
концерт талановитий юнак
дав у 11 -річному віці, в
1892 році в приміщенні
будинку жупанату (нині
ЗОШ №3 Ж.Перені) .
Пам’ятник Бела Бартоку
(1881-1945)

25. Після демонтажу
пам’ятника В.І.Леніну
постамент довгий час
пустував. Хтось пропонував
скульптуру українки, але
зійшлися на скульптурі
Ангела охоронця з гербом
Виноградова у руці.
Бронзовий Ангел-
охоронець зійшов до
виноградівців у день
храмового свята Успення
Богородиці – 28 серпня 2003
року, скульптором якого є
наш земляк, уродженець с.
Онік І.Бровді
“Ангел-Хранитель”

26. Пам'ятник виноробу у Виноградові
• 28.08.2011 р. Виноградів відзначив 749-
річницю першої письмової згадки про
місто. Як і очікувалося, з нагоди свята
відбулося урочисте відкриття пам'ятника
виноробу. Пам'ятник розмістили у центрі
скверу поблизу Вознесенського костьолу
та Монастиря францисканців.
• Саме розташування цього пам'ятника
вийшло дуже вдалим, - розповідає
скульптор Михайло Колодко. - Саме
францисканці були першими, хто
поширив на Виноградівщині культуру
виробництва і споживання вина.
Михайло запевняє, що його твір - перший
на Закарпатті такого типу.
• Скульптура особливо інтерактивна і
максимально відображає дух минулих
століть. Використано спеціальне покриття
для міді, щоб пам'ятка візуально
постарішала, наче виготовлена ще у
древньому Севлюші. І зеленавий колір
вдало гармонізує і зеленим покриттям
даху костьолу Вознесіння.

27. Увічнюючи пам’ять полеглих
Меморіальний комплекс у м. Виноградів
Споруджено на честь загиблих в боях проти
німецько-фашистських загарбників в
жовтні 1944р . воїнів Радянської Армії та
партизан-підпільників,розстріляних 17
червня 1944р.
Відкритий у 1971р. Архітектор В.Власюк.
Скульптор П.Мазур.
У Виноградові на стіні колишньої взуттєвої
фабрики встановлено меморіальну
дошку Анні Рогач, розстріляній в
Бабиному Яру в 1942 році; стелу розстрілу
народних месників, та меморіальну
дошку на честь загиблих у березні 1939
року семінаристів-січових стрільців;
В ряді сіл (Дякові, Великій Паладі, Петрові) –
меморіальні плити репресованим
угорцям в 1944-1945 рр.; братська могила
у селищі Вілок; могила повітряного
стрілка Соломіна в с. Олешник; погруддя
генерала армії Ватутіна,памятник героям
часів Першої світової війни( 2011 рік) у с.
Великі Ком’яти.

28. Заснований у 1968 році. Музей
нараховує 3159 історичних
експонатів. В музеї зібрані
матеріали з історії міста і району
з найдавніших часів.
Експозиція музею складається із
розділів – археологія, середні
віки, побут Виноградівщини
наприкінці ХІХ ст. – на початку
ХХ ст., економічний та
соціальний розвиток району у
1900-1945 рр.)
В музеї працює постійно – діюча
виставка самодіяльних
художників району. Музей
здйснює науково- дослідну
роботу зі збирання матеріалів
(експонатів) з історії
Виноградівщини.
Краєзнавчий музей м.Виноградів,
філія обласного краєзнавчого музею

29. Музей відкритий для
відвідувачів у 70-х роках у
будинку сімі Фогорашій , що був
зведений у 1895 році. У музеї
можна познайомитися з
експонатами про історію та побут
угорськомовного населення а
також ознайомитись із деякими
цікавими експонатами з життя
колгоспу»Прикордонник»
На території музейного
двору перебуває музей під
відкритим небом . Тут можна
ознайомитись із типами будівель,
а також побутом мешканців
Затисянщини початку 20-х років
минулого століття. Представлені,
зокрема, хата вчителя, садиби
бідняка і середняка, греко-
католицька церква.
Затисянський краєзнавчий музей у
с.Тисобикень (Бобове)

30. Музей леквару у селі Ботар
У селі Ботар на Виноградівщині у квітні 2012 р.
відкрили дегустаціний зал і музей лекварю. Як
стверджують організатори, це перший в Україні
подібний заклад. Розмістився він у колишній
колгоспній тютюногладільні.
Приміщення мистецьки офомлене у
традиційно-кулінарному стилі. Це - заслуга
скульптора Михайла Колодка. Одночасно він є
автором пам’ятника свині-монголиці яка
розташована при вході до музею. Така увага до
цієї продуктивної тварини не випадкова. У
власника музейного комплексу Павла Тізеша
екофермера де вирощується понад 300 свиней-
монголиць. Вони особливо цінні м’ясом, у якому
лише незначна кількість холестерину.
Леквар виготовляють виключно з натуральної
сировини. Правами на продаж володіє київська
фірма яка продає продукцію у столиці та за
кордоном.

31. Етнографічний музей
відкрито в 1989 році, у
приміщенні,
відремонтованої цього ж
року за кошти організації
пам’яток історії та
культури, старовинної
фари-будівлі, де раніше
проживали
священнослужителі села.
Він розміщений у трьох
кімнатах. Експонати
згруповані за розділами:
ткацтво і вишивка, побутові
речі, світлиця.
Знайомить із життям і
побутом жителів
Новоселиці та сусідніх сіл у
минулі часи.
Етнографічний музей у с. Новоселиця

32. Картинна галерея заснована у 1986
році і розташована у двоповерховій споруді,
збудованій у 1894-1896 роках (власник
Ендре Дьєрдь /1848-1927/, колишній міністр
землеробства, автор численних праць на
теми економіки, член Академії Наук
Угорщини). У зібраннях музею більше двох
сотень картин і скульптурних композицій, що
передають неповторну красу Закарпаття,
його історію та сучасні прикмети. У галереї
представлені роботи відомих закарпатських
художників: Гаврила Глюка – "Бабуся",
Андрія Коцки – "Святковий день" та портрет
Клари Балог, Федора Манайла – "Старий
перевал", Йосипа Бокшая – "Ужгородський
замок" та інші.
Картинна галерея у с. Пийтерфолво
(Петрово)

33. Спортивно-розважальний комплекс у с. Пийтерфолво
(Петрово)
• Побудований у 1989 році. До
спорткомплексу входять: двоє
стандартних футбольних полів,
бігові доріжки (вкриті арманом),
троє тенісних кортів, два
баскетбольні, два волейбольні та
один гандбольний майданчики.
Діє тир завдовжки 50 м із
автоматичним швейцарським
обладнанням (з двома
доріжками). На території
спорткомплексу є великий
критий спортивний зал
розмірами 42 х 24 м. Поряд із
спорткомплексом
облаштований парк атракціонів.

34. Виносховища у Виноградові та
Королевому з'явилися у 1972 році. .
Найдовший у державі винний підвали
знаходяться в селищі Королево, що на
Виноградівщині - 700м. Королівський
винний підвал проліг під пам’яткою
архітектури XIII століття – Замковою
горою. Виносховище – це шахти, кожна
- завдовжки більш як 200 метрів, та ще й
з розгалу-женнями. Здоровенні
дерев’яні бочки (у Королевому їх
називають бутами), яких тут більш ніж
сотня, удвічі, а то й утричі вищі за
людину навіть вельми високу на зріст.
Одна така “посудина” вміщує 5, а
найбільші – й по 19 тисяч літрів напою
богів. Загалом найбільший в Україні
винний підвал може вмістити 1 мільйон
410 тисяч літрів вина!
Погреби для зберігання вина
у смт. Королево

35. Погреби для зберігання вина
у м.Виноградові та с. Шаланки
У Виноградівському винрадгоспі довжина підвалу сягає
350 метрів,
У с. Шаланки винний підвал розташований з 17 ст.
Кажуть, що саме в ньому перед відступом із
Угорщини в Польщу Ференц Ракоці прощався з
вірними куруцами..Підвал називається Кабодере.
Зараз він діє від фермерського господарства, яке
займає площу 5 га дена яких вирощуються сорти
винограду Каберне й Мерло. У підвалі можна знайти
чимало унікальних предметів винного виробництва,
зокрема стародавні діжки. Зокрема, овальну,
місткістю понад 500 літрів. У таких ємностях раніше
зберігалися винні напої. Народна легенда приписує
ватажку повстанців Ференцу Ракоці чималу повагу
сонячному напою.

36. Над презентацією працювали:
Вашкеба К. Г. – директор ЦБС
Марушка М. В. – зав. Інтернет- центром
Хромей М.Ф. – провідний методист, зав.шкільною бібліотекоюВиноградівської ЗОШ І-ІІІст
№3 ім. Жігмонда Перені
Презентація створена в рамках грантового проекту «Туристична Виноградівщина»
програми «Бібліоміст», керівник проєкту Хромей М.Ф.
Дякуємо за увагу!