Принципові відмінності досконалої (повної) конкуренції від інших форм організ...
Габріела Містраль
1.
2.
3. • Її життя, так мало відоме нам, складається із
парадоксів: самоучка, яка не мала освіти,
крім п’яти класів сільської школи, стала
видатним педагогом; стара діва – автором
пристрасних віршів про близькість і
материнство; ревна католичка –
послідовницею індіанських вірувань; жінка,
яка ніколи не народжувала дітей – матір’ю за
покликанням; на протязі життя не
друкувалася на батьківщині – поетесою,
відомою на весь світ. Нащадок індіанського
племені мапуче, загубленого в Андах, вона
стала Нобелівським лауреатом. Елементи
пантеїзму (вчення, що ототожнює Бога і світ)
та анімізму ( віра в те, що предмети,
природні явища, тварини і люди наділені
душею), які йдуть від індіанського
сприйняття світу, властиві її поезії.
Індіанська кров клекотіла в Містраль,
роблячи її поезію таємничою для всіх.
Представники племені мапуче
4. Габріела Містраль - псевдонім чилійської поетеси і педагога Лусіли Годой
Алькаягі, яка народилася у високогірному селі Вікунья в Андах, в родині
Херонімо Годой Війануева, індіанця за походженням, вчителя початкової
школи, і Петроніли Алькаягі де Моліни, за походженням з басків, у якої
була дочка від першого шлюбу. Батько Містраль був pallador, тобто
менестрель, який складав вірші для місцевих свят і вів мандрівне життя,
постійно відлучаючись з сім'ї. Можливо, назва села походить від тварин,
які живуть в даній місцевості – граційних вікуній. Вікунья
Батьківщина поетеси. Сучасне фото
Дитячі фото
5. У 1892 р. Містраль з матір'ю оселилися в місті Монте-Гранде, а
через 9 років переїхали в село Ля-Серена, де її зведена сестра
Емелін отримала місце вчительки. Під впливом сестри М. теж
захотіла стати вчителькою і стала нею в 15 років. Потім
отримала місце викладача в педагогічному училищі в Сантьяго,
згодом стає старшим інспектором і одночасно викладачем
історії, географії та англійської мови в місті Антофагаста. Була
вона і директором жіночого ліцею. На запрошення міністра
освіти Мексики склала проект реформи мексиканських шкіл і
бібліотек. Пізніше поетеса викладає латиноамериканську
літературу в Барнард-коледжі Колумбійського університету,
приблизно в цей же час читає лекції в Вассар-коледжі і
Мідлбері-коледжі; протягом семестру викладає в
пуерторіканському університеті.
З своїми учнями
6. Десять заповедей учительницы
1. Люби. Если не умеешь любить всем сердцем, не учи детей.
2. Упрощай. Знать -- это упрощать, не растеряв сути.
3. Упорствуй. Повторяй, как природа повторяет сотворенное, пока не достигнет совершенства.
4. Учи, помня о красоте, ибо красота -- мать всему.
5. Учитель, будь ревностным. Чтобы зажечь светильники, ты должен носить огонь в сердце.
6. Оживляй урок. В каждом занятии должна быть жизнь, как в живом существе.
7. Заботься о духовном развитии. Чтобы давать, надо много иметь.
8. Помни, твоя профессия -- не ремесло, а служение Богу.
9. Прежде чем начать ежедневный урок, загляни в свое сердце и проверь, чисто ли оно.
10. Думай о том, что это Бог поставил тебя созидать завтрашний день.
Містраль вважала, що її педагогічна діяльність значно важливіша, ніж
поетична. Не випадково один з найбільш відомих її віршів
називається «Сільська вчителька», а її «Десять заповідей вчительки»
можуть стати Кодексом вчительства.
Називаючи професію вчителя служінням Богу, поетеса
наголошувала: «Якщо не вмієш любити всім серцем, не вчи дітей», а
перед кожним уроком рекомендувала вчителю заглянути в своє серце
і перевірити, чи воно чисте. Вона усвідомлювала високу місію
вчителя в суспільстві.
Памятник поетесі в Монте-Гранде
7. Любовна драма поетеси
Основний творчий імпульс поетесі дала любовна
драма: в 1907 році дівчина познайомилася з
Ромеліо Уретою. Все йшло до одруження, але через
два роки юнак покінчив життя самогубством.
Відтоді дівчина не розлучалася з блокнотом і
ручкою. Важко переживаючи смерть коханого, вона
в 1914 році пише «Сонети смерті», які на
літературному конкурсі в Сантьяго «Фестиваль
квітів» отримали перший приз. «Уж 20 лет, как в
грудь мою вложили – её рассёк кинжал – огромный
стих, встающий словно в море девятый вал», -
писала поетеса. Вперше появляється псевдонім
«Габріела Містраль», взятим на честь її улюблених
поетів – провансальця Фредеріка Містраля та
італійця Габріеле Аннунціо.
Ромеліо Урета
8. Зробила Містраль і дипломатичну кар'єру: в
1932 р. вона була чилійським консулом в Італії,
а в 1934 р. - в Іспанії.
В 1938 році Містраль призначається
чилійським консулом у Франції, але через
загрозу другої світової війни клопоче про
переведення до Бразилії. Тут Містраль стає
близьким другом письменника- емігранта з
Австрії Стефана Цвейга.
С.Цвейг
9. В місті Темучо, працюючи директором школи, Містраль
звертає увагу на талановитого учня, який пізніше стане
одним з найвідомішим поетів Чилі. Це був 16-річний
Пабло Неруда, який отримав творче «хрещення» Матері
Габріели. Це була яскрава і значима зустріч для них обох.
Оцінивши талант юнака, вона сприяла розвитку його
поетичної майстерності. Коли його заарештували,
включилася в боротьбу за його визволення.
10. • З 1904 року в газетах появляються статті
Містраль на політичні та соціальні теми, її
ідеї розцінюються як революційні. Вона
включається в боротьбу за права жінок на
отримання освіти. Все своє життя боролася
зі злом та несправедливістю, йшла
напролом, кричала на весь голос про
збереження миру у світі. Навіть в глухій
провінції Габріель відчувала себе в центрі
Всесвіту. В ній визріла стійка думка, що їй на
роду написано стати Амаутою – нести світло
мудрості всьому роду людському. В її
програмному вірші «Кредо» є рядки: «Верую
в сердце моё, ибо в мечтанье причастно оно
высоте и обнимает всё мирозданье». Вона
завжди була більше, ніж поет. Деякий час
працювала в Комісії ООН з прав людини.
11. Переїхавши в Мексику, поетеса
вирішує побачити світ і
подорожує по США, Іспанії,
Італії, Швейцарії. Коли
повернулась в Чилі, її зустріли з
особливими почестями.
12. В 1945 році Містраль стає лауреатом Нобелівської премії
«За поезію істинного почуття, яка зробила її ім’я символом
ідеалістичного прагнення для всієї Латинської Америки».
Яльмар Гульберг, член Шведської академії, назвав її
королевою латиноамериканської літератури. У своїй
промові поетеса сказала, що Нобелівську премію вона
отримала, можливо, тому, що в її поезії звучать голоси
жінок і дітей, представником яких вона є.
13. • В 1951 році нагороджена Чилійською
національною премією по літературі, яку
жертвує в фонд допомоги малозабезпеченим
дітям долини Елькі. В 1954 році - почесний
доктор Чилійського університету, виступає в
президентському палаці. Здоров’я її
погіршується і в віці 67 років помирає від
раку в Нью – Йорку. Після панахиди в соборі
св.Патрика тіло було перевезено в Чилі і
захоронено в Монте – Гранде, де поетеса
провела своє дитинство. На надгробку – її ж
слова :»Народ без свого художника – це тіло
без душі».
Могила поетеси
14.
15.
16. • Творчість поетеси, переступивши рамки
національних кордонів, стала однією з вершин
латиноамериканської поезії. У її віршах вперше
привселюдно зазвучав голос звичайної жінки з
народу. Майже всі її вірші ввійшли в такі прижиттєві
збірки: «Розпач» (1921), «Ніжність»(1924), «Рубання
лісу»(1938), «Давильня»(1954).
• ЇЇ вірші - це пристрасть і трагедія, самогубство
коханого, мука жінки, що втратила його. Теми
скорботи, туги і відчаю поєднуються з любов’ю до
рідних пейзажів. Поетична мова віршів проста,
зрозуміла.
17. • Важко знайти в світовій поезії рядки, присвячені найвищій місії жінки –
материнству, - проникливіше, ніж у Містраль. Вона написала цикл поезій
про сина. У цих віршах вона, незаміжня жінка, говорила про вагітність,
пологи, про материнську турботу. Несамовитим болем проникнуті вірші, в
яких поетеса нарікає на те, що не стала матір’ю дитини від коханого, не
знала радощів материнства. Підсилює цю тугу такий життєвий епізод: в
1943 році покінчив життя самогубством вісімнадцятирічний племінник
поетеси Хуан Мігель, який з 4 років жив з нею. Втрата його була
рівносильною втраті рідного сина. «Сына, сына, сына! В минуты счастья
земного сына, чтоб был твой и мой, я хотела», - виплакувала вона. На
думку поетеси, лише віра може принести порятунок.
• Дуже багато віршів поетеси присвячено дітям, бо вони для неї – найбільш
чисті і непорочні представники роду людського, з відкритістю почуттів і
безпосереднім сприйняттям світу. Любов до дітей – це любов до всього
людства, що переживає в дитинстві свої кращі миті. Поетична мова її
віршів для дітей ясна і прозора. Містраль вважала, що джерела дитячої
літератури лежать у народній поезії, у фольклорі. Свою любов до дітей
поетеса втілює в найтихіших піснях людства – колискових, які стали
класичними. Парадокс, але Містраль було дано на батьківщині титул
«Матері всіх дітей».
З племінником Хуаном
18. • Любов до природи рідної Патагонії - ще одна тема поезії Містраль. І любов ця – від батька.
Він співав їй пісні, вчив розпізнавати голоси птахів, садив для неї квіти і носив на руках. Цикл
«Америка» складається з віршів, самі назви яких свідчать про надзвичайну любов до природи
рідної землі :»Гімн тропічному сонцю», «Краєвид Патагонії», «Гімн дереву», «Молитва про
гніздо», «Вулкан Осорно», «Водоспад на Ласі», «Метелик», «Райдуга», «Суниці» і т.д. Поетеса
бачить взаємозв’язки всього сущого на Землі, пише про те, що людина прив’язана до Землі,
наче пуповиною до материнського лона.
Вулкан Осорно Водоспад на Ласі
19. В іспаномовних країнах вірші
Габріели знають в кожній хаті.
«Багато віршів Містраль звучать
як молитва», - писав Франциско
Донозо, чилійський письменник.
В її честь названий кратер на
Меркурії. Немає такого
чилійського міста, де б не було
вулиці її імені. Коли чилійці
говорять «Мати нації», - всі
розуміють, про кого мова. А коли
запитують «У тебе є Габріела?»,
мова не про кохану дівчину, а про
банкноту в 5000 песо, де вона
зображена. Вірші Містраль
неодноразово видавалися в
багатьох країнах, в тому числі і в
Україні.
20. • Людство страждає на хронічну втрату пам’яті. Працювати і творити можна лише у
дні миру, це загальновідома істина. Вони хочуть зробити людей німими й тому
зануреними у відчай. День і ніч працює таємна організація придушення…, і той, хто
пише книги, повинен видавати їх потай, як щось ганебне, якщо його книга не
служить тим, хто оглуплює інших, якщо він чинить спротив нечуваному побоїщу.
Війна - «пароль і відгук» патріотизму. «Мир мій нехай буде з вами», — слова
Христа, які найчастіше повторюються у Святому Письмі, повторюються з
наполегливою одержимістю. Є слова, які тим голосніші, чим більше їх заглушають,
голосніші саме завдяки гонінню та придушенню.
Якщо трапиться так, що тебе хтось поранить, не бійся покликати мене. Поклич мене,
де б ти не знаходився, навіть якщо ти на ложі ганьби. І я прийду до твоїх дверей —
хай усенькі дороги покриються колючками — мене ніщо не зупинить. Я не хочу, щоб
хто-небудь інший, хай то сам Господь, поправляв подушку біля твоєї голови.
