Політ жайворонка на світанку

1. Девіз уроку:
“Слухай – читай,
запитуй –
відповідай,
обговорюй –
поважай,
запам’ятовуй –
роби висновки.”
ПРАЦЮВАТИ
ПОЧИНАЄМО!
НІ ХВИЛИНИ

2. Взимку вітер вовком виє,
Всіх лякає сніговієм.
Ти не вий, не вій, вітриську!
–
До весни вже зовсім близько!
Іду берегом річки.
То поля засніжені стоять.
Бере за руки й ніс мороз!
Хто посадив дерево, той

3. АНАТОЛІЙ КОСТЕЦЬКИЙ
(1948-2005)

4. Про своє дитинство розповідає з гумором: «Дитинство
було важке: класний керівник - тато;
«нормальні» діти після школи відпочивали від учителів, а
в школі - від батьків, а у мене вчителі і вдома, і в
школі...».
Майбутній поет навчився читати в 4 роки, а писати – в
5 років.
А ще навчився грати в шахи й плавати. Відтоді не
розлучався зі спортом, книгою, пером. Ще в дитячому
садку, коли його, малого, дорослі запитували «Ким ти
хочеш бути?», він упевнено відповідав: «Письменником!»
Ще в першому класі у Анатолія Костецького був зошит із
власними віршами.
У п'ятому він отримав на шкільному конкурсі диплом за
вірші, присвячені Тарасові Шевченку.
В 1963 році Анатолій Костецький закінчив школу.
Навчався в технікумі радіоелектроніки, у Київському
університеті ім.Т.Шевченка. Потім Анатолій Георгійович
одинадцять років працював в ньому, викладав

7. А називалась вона, як і ця
книга – «Пригоди славнозвісних
книг»
Пропонована книга
присвячена історії виникнення
відомих літературних творів для
дітей.
Це – розповідь про кращі
дитячі книги ХХ століття, які
лишаються популярними серед
читачів уже не одного покоління.
Дорослим читачам також буде
цікаво замислитися над
людськими долями –
повчальними, романтичними,
героїчними, часом
драматичними – кожного
представленого тут
письменника: О.Вишні,
О.Копиленка, Д.Білоуса,

10. До цієї збірки ввійшли
казкові пригодницькі
повісті та повість – жарт
про сучасних школярів, про
їхню дружбу, боротьбу з
лихими чародіями,
неробами, про маленького
кумедного пришельця з
інших світів.
У жодного письменника
не знайде читач стількох
розповідей про шкільне
життя, як у А.Костецького.
Тепло, але з гумором,
часом, навіть дошкульно,
говорить він із школярем.

13. Талановиті твори А. Г. Костецького
та його лицарське служіння дитячій
літературі відзначено літературними
преміями імені
М. Трублаїні, імені О. Копиленка та
однією з найвищих літературних
нагород України — премією імені Лесі
Українки за літературно-мистецькі
твори для дітей та юнацтва.
«Моя партія — це діти... за будь -
якого
режиму» –
говорив поет.
Закінчив свій земний шлях
Анатолій Костецький 10 березня
2005 року, залишивши дітям словесні
скарби - твори, що промовляють
голосом Любові, Поваги і розуміння
потреб дітей.
«Прагнеш знайти пояснення цьому
феноменові на ім’я Анатолій