2. Річки України течуть переважно з півночі
на південь до Чорного й Азовського
морів; Ріки північно-західної України
течуть з півдня на північний захід і північ
до Вісли і Прип'яті. Басейн Чорного й
Азовського морів охоплює понад 90 %
української території.
3.
4. Характер рік, зокрема
густота річкової
мережі, величина
стоку, водоносність,
сезонові й багаторічні
зміни, тощо залежать
від клімату, рельєфу,
геологічної основи,
рослинного покриву,
культурного освоєння
місцевості та інших
факторів.
5. Щільність річкової мережі, як і в інших
районах суходолу, найбільша у гірських
областях. В горах України вона становить
близько 1,1 км довжини на 1 км² площі. На
південь і схід річкова мережа рідшає. На
території між нижньою Десною й верхів'ями
Остра, Трубежу і Сулії вона найменша
(нижче 0,1 км/км²), а між нижнім Дніпром і
рікою Молочною інші річки практично
відсутні.
6. Живлення рік складають
дощові, снігові, підземні й
частково льодовикові води.
При цьому на частку дощів
припадає близько 75 % усіх
атмосферних опадів. Разом з
тим, тільки частина води
атмосферних опадів стікає
до річок: найбільше в горах
— близько 50 %, на рівнинах
— менше 10 %. Інша частина
вологи випаровується або
інфільтрується.
7. Загальний стік українських
рік — близько 16 % усієї
атмосферичної води; для
України пересічна річна
сума опадів — бл. 300 км³,
стік — 48 кмЗ.
Середній стік для рік
України становить 1 — 4
л/сек. км². Стік річок
змінюється сезонно: він
найбільший на весні (50-80
% річної суми), коли тануть
сніги, найменший — під час
теплої й сухої погоди
пізнього літа і ранньої
осені. Трапляються великі
відхилення від норми.
