2. 22 травня 2019 року
Кабінет Міністрів України
схвалив нову редакцію
Українського правопису
3. Українська національна комісія
з питань правопису
Гриценко Павло Юхимович - директор Інституту української мови Національної
академії наук, професор, доктор філологічних наук;
Ажнюк Богдан Миколайович - завідувач відділу мов України Інституту мовознавства
імені О. О. Потебні Національної академії наук, професор, доктор філологічних наук;
Городенська Катерина Григорівна - завідувач відділу граматики української мови
Інституту української мови Національної академії наук, професор, доктор філологічних наук;
Єрмоленко Світлана Яківна - завідувач відділу стилістики та культури мови
Інституту української мови Національної академії наук, член-кореспондент Національної
академії наук;
Загнітко Анатолій Панасович - завідувач відділу інформатики Українського мовно-
інформаційного фонду Національної академії наук, член-кореспондент Національної академії
наук, професор, доктор філологічних наук;
Пономарів Олександр Данилович - професор кафедри мови та стилістики Інституту
журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор
філологічних наук
та інші.
4. Ми повертаємо мові те, що для
неї було характерне споконвіків.
Катерина Городенська
7. На початку слова пишемо і відповідно до
вимови: Іван, ікона, ім’я, індик, істина тощо.
Деякі слова мають варіанти з голосним и:
И пишемо на початку вигука ич,
частки ич, дієслова икати (икання).
ірий = ирій
ірод = ирод
8. Разом пишемо складні слова:
адмінрефóрма, елітжитло́, Кабмíн,
комба́ т, медперсонáл, Нацба́ нк, нардéп,
Святвéчір,
спецвúпуск, спортмайдáнчик тощо.
9. Подвоєння букв як наслідок їх збігу:
башта́ нник, годи́ нник, письме́нник,
священник
10. Іменник чоловічого роду - власна назва
О д н и н а
М’яка група
Кл. І́гор-ю
Суфікс -ович (-ьович) уживаємо тільки для
утворення чоловічих імен по батькові: Ві́кторович,
Васи́ льович, Іва́ нович, Мики́ тович, Олексій́ ович,
І́горьович
11. Невідмінюваний числівник пів, що має
значенням «половина», з наступним іменником -
загальною та власною назвою у формі родового
відмінка однини пишемо окремо:
пів відрá, пів мíста,
пів я́блука, пів я́щика,
пів Кúєва, півУкраї́ни.
12. Якщо ж пів з наступним іменником у формі
називного відмінка становить єдине поняття і не
виражає значення «половини», то їх пишемо разом:
півáркуш, півзáхист,
півкýля, півмі́сяць,
півóберт, півóстрів.
13. Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров,
любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь у родовому відмінку
однини можуть набувати як варіант закінчення -и:
гід́ности, незале́жности,
ра́дости, сме́рти,
хоро́брости, че́сти;
кро́ви, любо́ви,
о́сени, со́ли,
Ру́си́, Білору́си.
14. Звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови
іншомовного слова буквою й, а в складі звукосполучень [je],
[ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я: секвоя, пле́єр, круї́з, парано́я,
плея́да, феєрве́рк, ін’є́кція, суб’є́кт, Го́я, Ма́єр, Іса́я, Со́єр,
проє́кт,
проє́кція,
фоє́.
15. За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес-
та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо
іменники на означення осіб жіночої статі:
а́вторка, дире́кторка,
кравчи́ ня, продавчи́ ня,
філологи́ ня, майстри́ ня,
верста́льниця, поете́са.
17. Разом пишемо слова з першим іншомовним
компонентом екс-, обер-, унтер-, лейб-, штабс-, віце-,
міні-, максі-, анти-, контр-:
максіóдяг, мініблóк,
віцекóнсул, ексмінíстр,
лейбме́дик, контрадмірáл.
18. Складні слова зі сполучними голосними
звуками О, Е (графічно Е та Є)
О в числівниковій основі дво- перед наступним
приголосним, голосним та й у прикметниках та іменниках:
двоактний, двоєдиний,
двооксид, двоопуклий,
двоярусний, двотижневий.
Двохсоттисячний,
трьохсоткілометровий,
чотирьохсотріччя.
19. Закінчення -а (у твердій і мішаній групах), -я (у м’якій групі)
мають іменники чол.роду:
назви населених пунктів із суфіксами -ськ-, -цьк-, -ець,
елементами -бург-, -град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир-, -слав:
Луцька, Трускавця, Миргорода, Ямполя, Борисполя тощо
Амстердама і Амстердаму
Гомеля і Гомелю
Ліверпуля і Ліверпулю
Лондона і Лондону
Мадрида і Мадриду
Парижа і Парижу
Чорнобиля і Чорнобилю
20. Буквосполучення th у словах грецького походження
передаємо звичайно буквою т: антоло́гія, апте́ка, бібліоте́ка,
теа́тр, тео́рія, ортопе́дія, Промете́й.
У словах, узвичаєних в українській мові з ф,
допускається орфографічна варіантність:
ана́фема і ана́тема,
ефі́р і ете́р,
ка́федра і кате́дра,
міф і міт,
Афі́ни і Ате́ни.
21. У словах, що походять із давньогрецької й латинської
мов, буквосполучення au звичайно передається через ав:
автенти́ чний, автобіогра́фія, автомобі́ль, а́втор.
У запозиченнях із давньогрецької мови допускаються
орфографічні варіанти:
аудіє́нція і авдіє́нція,
аудито́рія і авдито́рія,
лауреа́т і лавреа́т,
па́уза і па́вза,
фа́уна і фа́вна.
