Біобібліографічний нарис присвячено відомому українському оперному співаку, якого називали одним із найкращих тенорів світу та українським соловейком.

1. Відділ культури Дарницької районної в місті Києві
державної адміністрації
Централізована бібліотечна система
Дарницького району
Бібліотека № 159
Біобібліографічний нарис
Київ, 2022

2. 2
УДК 016:78(477)
У45
Український соловейко : до 90-річчя від дня
народження Анатолія Солов’яненка :
біобібліографічний нарис / уклад. І. В. Рудік, б-ка
№ 159 ЦБС Дарницького району м. Києва. – Київ,
2022. – 17 с.

3. 3
Біобібліографічний нарис присвячено
відомому українському оперному співаку, якого
називали одним із найкращих тенорів світу та
українським соловейком.
Видання складається з таких розділів:
I. Жити – це співати
II. Основні дати життя та діяльності
Анатолія Солов’яненка
III. Партії Анатолія Солов’яненка
IV. Література про Анатолія Солов’яненка
V. Джерела з Інтернету
Біобібліографічний нарис розрахований на
широке коло користувачів.
При його укладанні використана література з
фондів бібліотеки № 159 та ресурси Інтернету.
Упорядник та комп. набір – Рудік І.В.

4. 4
Математика і музика мирно
існували в ньому протягом тридцяти
років! Викладач нарисної геометрії і …
співак! Так чи багато ми знаємо
прикладів служителів настільки різних
муз? Точна, математично вивірена
манера мислення і безмежна творчість,
натхнення!
Піаніст О. Москалець [7]
I. Жити – це співати
Анатолій
Борисович
Солов’яненко –
Герой України,
всесвітньо-відомий
український співак
(лірико-драматичний
тенор), громадський діяч. «Доля склалася так, що
Анатолію Солов’яненку довелося пройти довгий
шлях до сцени, – читаємо міркування піаніста
Олександра Москальця в матеріалі з Інтернету
«Скромного українського співака визнали одним із
найкращих тенорів світу», – а його успіхи на
науковій ниві (працював викладачем на кафедрі
інженерної графіки в Донецькому політехнічному
інституті) залишилися невідомими широкому колу

5. 5
слухачів. Для мільйонів шанувальників таланту
він був знаменитим лірико-драматичним тенором,
якому зовсім не обов’язково було знати вищу
математику і володіти аналітичним мисленням.»
[6]
Народився Анатолій Солов’яненко в
м. Сталіно (нині – Донецьк) у родині простого
шахтаря. Матір Анатолія Солов’яненка звали
Ольга Іванівна, батька – Борис Степанович.
Музика була для Анатолія незмінним
супутником життя. Батько Анатолія, шахтар із
діда-прадіда, вирізнявся
унікальним тембром
голосу, у нього був
драматичний тенор.
«У хаті любили
музику, вечорами
слухали зіпсовані часом,
"заграні" платівки,
співали. Мати та батько
у молоді роки нерідко
виступали у концертах шахтарської
самодіяльності, у аматорських спектаклях –
українських операх "Наталка Полтавка" М.
Лисенка, "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-
Артемовського. Та й пізніше, слухаючи застільний
спів Бориса Степановича, сусіди здивовано та
схвально говорили Ользі Миколаївні: "Ну й
голосище у твого солов'я! До серця доходить."
Видно, не випадково ще з дідів-прадідів дісталося

6. 6
Анатолію співуче українське прізвище
Солов'яненко.» [3, с. 5]
Навчання Анатолія у школі співпало з
першими післявоєнними сороковими роками
минулого століття. «Його рідне селище було
донецькою околицею. До найближчої школи –
чотири кілометри бездоріжжя, яке діти шахтарів
щодня долали, йдучи на заняття: восени – через
липкий жирний бруд, взимку – через сіре від
вугільного пилу сіре місиво. <…> Люди, що
зголодніли у жорсткі п'ять років війни не лише по
хлібу, а й по красі, жадібно тяглися до мистецтва,
музики.» [3, с. 5 - 6] Шкільні вечори, шефські
концерти – жоден із них не проходив без участі
Толі Солов’яненка.
“Вперше я почув його у сорок п'ятому році на
шкільному вечорі, – згадує колишній однокласник
Анатолія письменник Станіслав Калінічев. – У
нього тоді був інший голос – дуже прозорий,
дзвінкий дискант. Хтось із старшокласників
оголосив, що наступним виступає учень сьомого
«А» – Солов’яненко. Він бочком вийшов із-за
ширмочки, що відділяла частину нашої шкільної
зали, глибоко дихнув і почав з надзвичайно
високої ноти: "До побачення, міста і хати, нас
дорога далека кличе..." Це була така нечувана
висота, що кожен, мимоволі затамувавши подих,
ніби ширяв над землею із завмираючим серцем -
як уві сні.» [3, с. 6]

7. 7
У 16 років чистий дзвінкий голос Толі
Солов’яненка втратив еластичність, почав
ломатися. Йому довелося відмовитися від
публічних виступів. Тільки вдома він зрідка щось
наспівував.
Коли син поділився з батьком мрією про
кар’єру співака, голова родини відповів, що
спершу треба оволодіти професією. І Анатолій
Борисович став студентом Донецького
політехнічного інституту.
«Студентство Анатолія. Воно, як і в інших,
було заповнене лекціями, напруженими днями
сесій, курсовими роботами та кресленнями,
першою самостійною практикою. Навчався з
великою самовіддачею. Відмінник у школі, він і
тут був одним із перших студентів, старостою
групи. Якось раптом, несподівано, "повернувся"
голос - уже інший, не дзвінкий хлопчачий, а
змужнілий, щось середнє між тенором і
баритоном, без верхніх нот, але сильний і
соковитий. Тепер, як і колись у школі, жоден
студентський вечір, жоден огляд художньої
самодіяльності не проходив без участі Толі
Солов'яненка з гірничо-механічного.» [3, с. 6 - 7]
Після одного з таких студетських концертів
18-річний Анатолій Солов’яненко й отримав
запрошення навчатися професійного співу в
провідного соліста Донецького театру опери та
балету Олександра Коробейченка. До речі, 1952

8. 8
року Анатолій зробив невдалу спробу вступити до
Ленінградської консерваторії.
Учні Олександра Миколайовича
Коробейченка обожнювали свого вчителя. Він,
хоча й був визнаним оперним співаком, шив собі
власноруч костюми для спектаклів, ремонтував
взуття, робив біжутерію для всієї театральної
трупи. І майже на всіх сценах світу, крім
Метрополітен-опера в Нью-Йорку, Анатолій
Солов’яненко співав партію Герцога в костюмах,
які пошив його вчитель. А ще він усе своє життя
зберігав зошит із назвою «Що потрібно знати для
хорошого співу», куди занотовував усі поради
майстра. За десять років (з 1952 по 1962 рр.)
Анатолій отримав у славетного педагога рівно
тисячу уроків.
«Після занять Олександр Миколайович часто
залишав учня в себе. Його дружина Наталія
Іванівна Гришковська, також співачка, солістка
опери, у минулому випускниця Київської
консерваторії, садила Анатолія за стіл, годувала
вечерею, напувала чаєм.
– Зовсім замучив дитину. Дай йому
перепочити, –– жартома журила чоловіка. А потім
уже серйозно Анатолію: – Сьогодні добре звучали
верхні ноти, без форсування, м'яко. Хоча загалом є
ще захоплення великим звуком.» [3, с. 11]
Анатолій Солов'яненко закінчив Донецький
політехнічний інститут у 1954 році.

9. 9
А 10 років наполегливих занять у Олександра
Миколайовича Коробейченка стали прологом до
сенсації – 1962 року на огляді народних талантів у
Києві компетентне журі, затамувавши подих
слухало виступ молодого гірського інженера, який
професійно виконав арію Радамеса з «Аїди»
Дж. Верді і аріозо Каніо з опери Леонкавалло
«Блазні». Тоді його голос почув директор
Київського оперного театру Віктор Гонтар.
Наступного дня він запропонував молодому
виконавцю спробувати заспівати в опері разом із
симфонічним оркестром, а того ж вечора Анатолій
Борисович став стажером Київського театру. За
кілька днів його викликали до Москви на відбір
молодих вокалістів для поїздки в Італію. У Москві
його помітили і на стажування до Італії поїхали
Анатолій Солов’яненко, Микола Кондратюк,
Володимир Атлантов.
«Займалися без перекладача, і
темпераментний неаполітанець Барра буквально
заговорив Анатолія, який не встигав сприймати на
слух живу, швидку італійську мову. Набутих
удома, у Донецьку, знань йому явно не вистачало.
"Перше, що необхідно зробити в найкоротший
термін - це як слід вивчити мову", - вирішив про
себе Анатолій.» [3, с. 31]
Стажування тривало рік і закінчилося у 1963
році. А 22 листопада 1963 року Анатолій
Борисович вже дебютував на київській оперній
сцені, де відбулася прем’єра опери «Ріголетто», в

10. 10
якій Солов’яненко виконав роль герцога
Мантуанського.
Анатолій Борисович не визубрював тексти
партій, він досконало знав італійську мову.
Зарядка, тренаж голосу, читання італійської
періодики й літератури були його щоденними
заняттями.
1963 року Анатолій Солов’яненко одружився.
Молодята познайомилися на
роботі в Політехнічному
інституті. Майбутня дружина
Анатолія працювала
лаборанткою на кафедрі, де він
був викладачем. Дружина
Світлана Дмитрівна була
найближчим другом і
порадником для Анатолія
Борисовича упродовж усього
його життя.
У січні
1964 року А. Солов’яненко
знову перебуває на стажуванні
в Італії і цього ж року бере
участь у концерті трупи
Великого театру в Мілані, в
«Ла Скала». 1965 року він стає
переможцем конкурсу
естрадної пісні «Неаполь
проти всіх» в Італії. Після
конкурсу їде до Москви й

11. 11
виступає у Великому театрі, бере участь у
численних творчих поїздках Радянським Союзом
та зарубіжжям.
У Київському оперному театрі Анатолій
Солов’яненко виконав близько 20 партій в операх
українських, російських та зарубіжних авторів:
Герцога в опері Дж. Верді «Ріголетто», Манріко в
опері Дж. Верді «Трубадур», Андрія в опері
С. Гулака-Артемовського «Запорожець за
Дунаєм», Фауста в опері Ш. Гуно «Фауст» , Маріо
Кавардоссі в опері Дж. Пуччіні «Тоска» тощо.
Всесвітню славу Анатолію
Борисовичу принесла його
концертна діяльність у
багатьох країнах світу,
особливо виконання романсів.
1975 року Анатолію
Солов’яненку було присвоєно
найвище у колишньому
Радянському Союзі звання –
народного артиста СРСР.
У 1977 – 1978 роках Анатолій Борисович
співає у славетному нью-йоркському театрі
«Метрополітен-опера». Анатолій Солов’яненко
став першим радянським тенором, якого
запросили співати у цьому провідному театрі
США. Його запрошували й на наступні сезони та
через початок афганських подій культурні
відносини між СРСР та США розірвалися.

12. 12
У 1978 році А. Солов’яненко, який уже три
роки був Народним артистом СРСР, закінчив
Київську консерваторію, до якої вступив у 1973
році в клас народної артистки СРСР Є. Чавдар.
"Навіщо, здавалося б, визнаному артисту,
провідному солісту оперного театру знову сідати
за парту? Але ось що про це розповідає Анатолій
Борисович.
– У всьому потрібна система. Я до цього часу
вже пройшов солідну вокальну підготовку у
Коробейченка та у театрі "Ла Скала". Але в мене
не було систематизованих знань у галузі гармонії,
поліфонії, історії музики. Консерваторський курс
значно розширив мою музичну ерудицію, багато
чого з того, що народжувалося в моїй творчості
інтуїтивно, з натхнення, стало усвідомленим,
осмисленим більш точно і глибоко.» [3, с. 133]
1985 року на екрани вийшов фільм «Прелюдія
долі», присвячений творчості артиста.
1987 року Анатолій Солов’яненко бере участь
у серії концертів у Чорнобилі.
У 1990-х роках співак через незгоди з
керівництвом Київського оперного театру залишає
театр і займається виключно концертною
діяльністю в країнах СНД й далекого зарубіжжя.
Те, що після звільнення Анатолія Солов’яненка не
опанувала депресія, багато в чому заслуга
керівництва Національної філармонії України.
1999 року Анатолій Борисович раптово
помирає. За висновками медиків помер він від

13. 13
обширного інфаркту, на його серці були рубці від
семи мікроінфарктів.
Поховано артиста поблизу Києва у селищі
Козин недалеко від його власного заміського
будинку, в останню путь славетного співака
прийшли проводжати тисячі людей.
Героєм України Анатолія Солов’яненка
визнали через дев’ять років після смерті.
Театральна династія Солов’яненків наразі
продовжується. У Анатолія
Борисовича залишилося два
сина – Андрій і Анатолій.
Старший Андрій живе і
займається бізнесом у Канаді.
Молодший син – Солов’яненко
Анатолій Анатолійович –
народний артист України,
головний режисер
Національної опери України.
Старший син славетного
співака Андрій також має
абсолютний слух, з відзнакою
закінчив музичну школу, але
після одержання атестата
поклав його на стіл і
відмовився від продовження
занять музикою.
На честь
А. Солов’яненка названо малу
планету 6755. У десяти містах

14. 14
України вулиці носять його ім’я: у рідному
Донецьку, також у Слов’янську, Краматорську,
Покровську, Лимані на Донеччині, Білій Церкві та
смт Козин на Київщині, у Каховці на Херсонщині,
у Костополі Рівненської області, у Світловодську
на Кропивниччині..
II. Основні дати життя та
діяльності Анатолія
Солов’яненка
 25 вересня 1932 р. – народився
 1949 р. – після закінчення школи
вступив у Донецький політехнічний
інститут на гірничий факультет
 1952 р. – робить невдалу спробу
вступити до Ленінградської
консерваторії
 1954 р. – закінчив Донецький
політехнічний інститут і почав
працювати у ньому асистентом кафедри
графіки та нарисової геометрії
 1962 р. – був запрошений до Київського
театру опери та балету стажером
 1963 – 1965 рр. – проходив стажування
в Італії
 з 1965 р. – соліст Київської опери

15. 15
 1967 р. – удостоєний звання
заслуженого артиста УРСР
 1975 р. - удостоєний звання народного
артиста СРСР
 1978 р. – закінчив Київську
консерваторію
 1977 – 1978 рр. – брав участь у
дванадцяти спектаклях «Метрополітен-
опера»
 1997 р. – отримав премію ім.
Т. Г. Шевченка
 29 липня 1999 р. – помер
III. Партії Анатолія
Солов’яненка
 Андрій («Запорожець за Дунаєм»
С. Гулака-Артемовського)
 Фауст (однойменна опера Шарля Гуно)
 Альфред («Травіата» Дж. Верді)
 Рудольф («Богема» Дж. Пуччині)
 Каварадоссі («Тоска» Дж. Пуччіні)
 Герцог, («Ріголетто» Дж. Верді)
 Володимир Ігорович («Князь Ігор»
О. Бородіна)
 Самозванець («Борис Годунов»
М. Мусоргського)

16. 16
 Едгар («Лючія ді Ламмермур»
Г. Доніцетті )
 Надір («Шукачі перлів» Ж. Бізе) та ін.
IV. Література про Анатолія
Солов’яненка
1. Лисенко. І. М. Солов’янеко Анатолій
Борисович / І. М. Лисенко // Співаки
України : енциклопедичне видання /
І. М. Лисенко. – Київ : Знання, 2011. –
С. 512.
2. Солов’яненко Анатолій Борисович //
Мистецтво України : біогр. довід. / упоряд.
А. В. Кудрицький, М.Г. Лабінський; за ред.
А. В. Кудрицького. – Київ : Укр. енцикл.,
1997. – С. 552.
3. Терещенко, А. К. Анатолий Соловьяненко :
творческий портрет / А. К. Терещенко. –
Киев : Мистецтво, 1982. – 167 с.
V. Джерела з Інтернету
4. Анатолій Солов’яненко : видатний
український оперний співак (тенор). –
Режим доступу :
https://www.pisni.org.ua/persons/14.html. –
Мова : укр.

17. 17
5. Мельничук, А. Вічна зоря Анатолія
Солов’яненка / А. Мельничук. – Режим
доступу : https://www.ukrinform.ua/rubric-
culture/2312306-vicna-zora-anatolia-
solovanenka.html. – Мова : укр.
6. Никорак, Ю. Анатолій Солов’яненко :
талант, що зробив себе сам / Юрій
Никорак. – Режим доступу :
https://ukrainianpeople.us. – Мова : укр.
7. Скромного українського співака визнали
одним із найкращих тенорів світу. – Режим
доступу :
https://gazeta.ua/articles/necrology/_skromnogo
-ukrayinskogo-spivaka-viznali-odnim-iz-
najkraschih-tenoriv-svitu/785471. – Мова :
укр.
8. Солов’яненко Анатолій Борисович :
матеріал з Вікіпедії – вільної
енциклопедії. – Режим доступу
https://uk.wikipedia.org/wiki. – Мова : укр.