Інформаційний список «Мігель Сервантес – пасинок долі» вміщує твори автора у перекладі на українську мову, статті з періодичних видань та збірників, які висвітлюють період життя відомого іспанського новеліста, драматурга і поета, класика світової літератури.

1. Відділ культури Дарницької районної
в місті Києві державної адміністрації
Централізована бібліотечна система
Бібліотека ім. Ю. Смолича
Бібліографічний нарис
до 475-річчя від дня народження
Мігеля де Сервантеса Сааведра
(1547 - 1616)
Київ, 2022

2. 2
УДК 016:821.134.2
М 57
Мігель Сервантес – пасинок долі : бібліографічний
нарис до 475-річчя від дня народження Мігеля де
Сервантеса Сааведра / укладач Л. М. Дуброва. – Київ :
Бібліотека ім. Ю. Смолича ЦБС Дарницького району,
2022. – 21 c.
Інформаційний список «Мігель Сервантес –
пасинок долі» вміщує твори автора у перекладі на
українську мову, статті з періодичних видань та
збірників, які висвітлюють період життя
відомого іспанського новеліста, драматурга і
поета, класика світової літератури.
При складанні списку здійснювався пошук та
відбір документів, використовуючи фонд
бібліотеки ім. Юрія Смолича та електронний
каталог Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки для
дорослих м. Києва.
У посібнику статті розміщені за алфавітом
авторів. Розрахований для широкого кола
користувачів.
Укладач Л. М. Дуброва

3. 3
Мігель де Сервантес Сааведра (29 вересня
1547 – 22 квітня 1616) – видатний іспанський
письменник, драматург та поет. Автор
найвідомішого твору «Дон Кіхот», який
вважається першим сучасним романом.
За прийнятою у дослідників версією датою
народження Сервантеса є 29 вересня 1547 року, а
своє ім’я він отримав на честь Архангела Михаїла
у день якого народився.
Народився
Мігель
Сервантес в
містечку
Алькала-де-
Енарес у родині
збіднілого
дворянина
(гідальго). Батько на ім’я Родріго де Сервантес,
родом із Кордови належав до старовинного
дворянського роду, був лікарем, страждав
глухотою. Але батько, Родріго не пішов далі
вільнопрактикуючого лікаря. З точки зору
«ідальгії» він був людиною зовсім незначною.
Хоча його батько був хірургом, тоді це не була
престижна професія, як зараз. Важко було знайти

4. 4
роботу, і родині доводилося часто переїжджати у
пошуках заробітків. Про матір точних відомостей
не має, відомо лише, що її звали Леонор де
Кортінас, також була зі збіднілої дворянської сім'ї.
Вона вміла читати та писати, що на той час було
неабияким досягненням для жінки.
Письменник був четвертою дитиною в сім'ї, в
якій, крім нього було ще три хлопчики та три
дівчинки. Прізвище Сааведра Сервантес почав
використовувати лише після повернення з
алжирського полону, також це прізвище не
використовували і його брати та сестри, а від
народження мав прізвище Мігель де Сервантес
Кортінас.
Злидні змушували сім'ю Родріго Сервантеса
в пошуках заробітків, переїжджаючи з місця на
місце, об'їхати чимало іспанських міст і сіл.
1551 року
батько
письменника зі
сім’єю переїхав
до Вальядоліда,
однак справи
його йшли не
дуже добре, тож
він на кілька місяців через борги потрапив до

5. 5
в’язниці. 1556 року вирушив до Кордови аби
отримати спадок свого батька Хуана та
Сервантеса. Дід письменника Хуан займав досить
помітне становище в Андалусії, був у свій час
старшим алькальдом міста Кордови і мав статки.
Достеменно не відомо де отримав освіту
Мігель де Сервантес, дослідники припускають, що
це могло бути у Вальядоліді, Кордові чи Севільї.
Також є припущення, що він навчався у єзуїтській
школі, принаймні натяки на це є в його романі
―Бесіда собак‖. 1566 року Сервантес переїхав до
Мадриду.
У Вальядоліді 10-річний Сервантес Сааведра
почав здобувати освіту. Спершу навчався у колегії
єзуїтів (1557—1561), а згодом, після того як
родина переїхала у Мадрид, у міській школі, де
йому пощастило стати учнем гуманіста Х.Л. де
Ойос. Шкільна освіта Сервантес Сааведра була
початковою класичною. Він чудово опанував
латину, вже в школі писав вірші цією мовою. Але
бідність не дозволила Сервантес Сааведра
продовжити навчання. Довелося займатися
самоосвітою. Першим опублікованим у юності
віршем Сервантес Сааведра була ода на смерть
королеви (1569).

6. 6
Наприкінці 60-х років XVІ ст. сім'я
Сервантеса украй збідніла, і Мігелю та його брату
Родриго довелося самим заробляти собі на хліб.
Через нелегке становище сім’ї хлопчика віддали на
службу послу Ватикану. За протекцією свого
вчителя X. Л. де Ойос Сервантес Сааведра був
прийнятий камерарієм до посла папи Пія V,
монсеньйора Джуліо Аквавіва-і-Арагона. У посла
він виконував посаду ключника і, згодом разом із
ним Сервантес навесні 1569 р. залишив Мадрид і
відбув до Риму.
Опинившись у
Римі, Мігель
виявив великий
інтерес до
античного
мистецтва,
захопившись
архітектурою та поезією. Італія справила на нього
величезне враження. Маючи багато вільного часу
для читання і знайомства з містом, Сервантес
Сааведра ґрунтовно вивчив італійську культуру
Відродження, захопився поезією, особливо
вподобавши творчість Л. Аріосто. Але понад усе
його вразила велична історія Риму з її злетами і
падіннями, увічненими у пам'ятках різних епох. У

7. 7
ту пору вічне місто знову готувалося до навали,
цього разу — турецької. Скрізь точилися розмови
про військову доблесть стародавніх захисників
Риму. Сервантес Сааведра вирішив відмовитися
від свого цивільного дозвілля — у 1570 р. він
вступив у іспанський полк М. де Монкади,
розташований в Італії, служив на маленькому
кораблі «Маркеза». Роки, проведені армії, дали
Сервантесу можливість побувати у великих містах
Італії: Мілані, Венеції, Римі, Палермо. Там він
пізнавав уклад і побут італійців, знайомився з
їхньою багатющою культурою та літературою. За
цей час він добре опанував італійську мову.
Під час служби в гвардії він бере участь в
знаменитій морській
битві з турецьким
флотом під Лепанто
7 жовтня 1571 р.
Іспанське військо
готувалося до
вирішального
двобою з турками. Хворий, страждаючи від
лихоманки, він вступив у бій і хоробро бився,
незважаючи на тяжкі рани. Лише після третього
поранення Сервантес Сааведра упав. Одна з ран
призвела до паралічу лівої руки. До квітня 1572 р.

8. 8
Сервантес Сааведра лікувався у шпиталі,
розташованому в сицилійському місті Мессіна.
Після лікування Сервантес повертається на службу
і бере участь в морській битві при Наварині (1572),
потім у складі експедиційного корпусу відбуває до
Північної Африки для укріплення фортець. 1573
року полк Сервантеса було повернено до Італії для
відбуття гарнізонної служби спочатку на Сардинії,
а потім у Неаполі. 20 вересня 1575 року Мігель
Сервантес разом із братом на галері "Сонце"
відбув із Неаполя до Іспанії. У відкритому морі
галеру "Сонце" захопили пірати, на них напали
турецькі кораблі та захопили у полон і відправили
у місто Алжир (Африка), де він став рабом.
Сервантес мав
при собі листа від
австрійського принца
та іспанського
полководця Хуана
Австрійського та
герцога Сесси на ім'я
короля Філіпа ІІ, в
якому відзначалися хоробрість і мужність Мігеля
Сервантеса. Цей лист ускладнив становище та
породив перебільшене уявлення про їхнє багатство
та знатність походження. Полонителі вирішили,

9. 9
що мають справу з важливою особою, тож
вимагали за його звільнення 500 золотих ескудо
та з метою зробити полоненого більш
поступливим, утримували в сурових умовах (з
залізним кільцем на шиї та в ланцюгах).
Спочатку його тримав у неволі грек-потурнак
Делі Мама, сподіваючись на багатий викуп,
пильнував нового раба, як зіницю ока. Сервантес
Сааведра кілька разів організовував втечу,
намагаючись визволити якомога більше людей, і
щоразу хтось із утікачів зраджував. Після однієї з
втеч Делі Мама продав Сервантес Сааведра
намісникові Алжиру Гасану Паші, якого вразила
мужність однорукого. За жорстокість у
поводженні з рабами паша заслужив прізвисько
«Гасан-Що-Пахне-Кров'ю». Проте саме в будинку
нового господаря Сервантес Сааведра задумав і
написав драму «Алжирські звичаї» («El Trato de
Argel»), у якій правдиво відтворив страждання
бранців. У полоні Сервантес провів п’ять років,
при цьому виявив неабияку мужність та силу волі,
чотири рази пробував втекти, кожного разу
провину товаришів по невдалій втечі брав на себе,
хоч і зазнавав при цьому нещадних тортур.
Упродовж п'яти років родина і сестри
Сервантес Сааведра збирали гроші, щоби

10. 10
викупити братів з неволі, і лише у 1580 р. з
допомогою священиків з ордену Трійці вдалось
зібрати необхідну суму для викупу і 19 вересня
1580 року Сервантеса звільнили з полону. Проте,
перш ніж отримати право повернутися до Іспанії,
Міґель повинен був спростувати звинувачення у
відступництві від віри, яке висунув проти нього
ченець-домініканець Бланко де Пас, котрий
перебував у полоні разом із Сервантес Сааведрою.
Якось Б. де Пас зрадив своїх товаришів,
повідомивши господареві про план однієї із втеч,
організованих Сервантес Сааведрою. Побоюючись
справедливого покарання, ченець вдався до
наклепу, щоби відвести від себе підозру.
Сервантес Сааведрі довелося ще на місяць
залишитися в Алжирі і збирати підписи очевидців
його вірності та мужності. Врешті потрібні
свідчення були зібрані, і 24 вересня 1580 р.
Сервантес Сааведра вирушив до Іспанії. І хоча
Сервантес отримав свободу, однак у підсумку його
сім’я опинилась у боргах, щоб вирішити цю
проблему він вирушив до Португалії, де тоді
перебував двір Філіпа ІІ, короля Іспанії та
Португалії, аби отримати роботу. При дворі
оцінили знання Сервантесом Північної Африки та

11. 11
довірили таємне завдання в алжирському місті
Орані, за що заплатили 50 ескудо.
Повернувшись на батьківщину, Сервантес
Сааведра дізнався, що його вчителя гуманіста X.
Л. де Ойос та полководця дона Хуана
Австрійського вже немає серед живих.
Сподіватися на чиюсь допомогу Сервантес
Сааведрі вже не випадало. Його батьки жили у
страшенних
злиднях. Брат
Родріґо знову
повернувся на
військову службу.
Сестра Мадалена
стала черницею,
прийнявши духовне
ім'я Луїса де Белен.
Отож і Міґель
замислився над тим, як жити далі. Він звернувся
до видавця Бласа де Роблеса з пропозицією
опублікувати його п'єсу про Алжир.
Проте видавець відмовився — серйозного
театру в Іспанії тоді ще не існувало, і драму
«Алжирські звичаї» ніхто б не поставив. Тоді
Сервантес Сааведра знову почав проситися на
військову службу. У 1581 р. Іспанія саме воювала

12. 12
за приєднання Португалії та її колоній, а також
готувалася до війни з Англією. Сервантес
Сааведра отримав посаду військового кур'єра,
протягом деякого часу перебував при штабі
герцога Альби в Томарі. Причини звільнення
Сервантес Сааведри з військової служби остаточно
з'ясувати не вдалося. Дослідники вважають, що
вирішальним чинником була недостатня платня.
Сім'я Сервантес Сааведра надалі бідувала. Крім
того, у нього з'явилася позашлюбна донька Ісавель
де Сааведра.
12 грудня 1584 р. Сервантес Сааведра
одружився з 19-річною Кателіною де Саларас-
Паласьйос, котра походила з містечка Есків'яс.
Але цей шлюб майже не поліпшив матеріального
становища Сервантес
Сааведри. Він спробував
заробляти літературною
працею і в 1585 р. написав
пасторальний роман
«Ґалатея» («Galatea»),
віддаючи належне модному
на той час жанрові. Втім,
«Ґалатею» Сервантес
Сааведра так і не завершив,
хоча й до самої смерті мріяв

13. 13
написати продовження цього роману. Іспанський
учений М. Менендес-і-Пелайо у 1905 р. сказав про
це так: «У Сервантес Сааведра була невгамовна
душа романтика: героїчно виявивши себе в дії,
вона переорієнтувалася на створення художніх
вартостей, перетворилася на творчу енергію і
заповзялася шукати у світі ідилій та уявних
мандрів те, чого не знаходила в дійсності».
Критика також відзначає близькість «Ґалатеї» до
«Аркадії» Я. Саннадзаро та інших романів цього
жанру. Але вже навіть у цьому творі Сервантес
Сааведра протиставляє світ людей світові
природи, у тексті «Ґалатеї» трапляються
реалістичні епізоди — тобто письменник дещо
змінює усталені норми жанру.
Незабаром сім’я Сервантеса почала
зазнавати
серйозних
матеріальних
труднощів, через
що Мігель знову
вирушив на
службу.
Оскільки доходи
від
письменництва не забезпечували Сервантесу

14. 14
гідного життя, відчуваючи фінансові труднощі, він
із Мадрида перебирається до Севільї в 1587 році.
У цьому місті він одержав посаду в одному
фінансовому відомстві. Він стає комісаром із
закупівлі провізії для «Непереможної Армади». У
селах та містах поблизу Севільї він повинен
вилучати у населення так званну «зайвину»
продуктів харчування. Не бажаючи грабувати
злидарів, Сервантес Сааведра брав зайвину у
церкви, яка погрожувала йому відлученням. Крім
того, він не раз поставав перед комісією з
перевірки національної чистоти.
Взагалі,
упродовж
п'ятнадцяти років
служби Сервантес
Сааведра кілька
разів потрапляв
до в'язниці за
наклепницькими
звинуваченнями у приховуванні грошей, а також
за нестягнення заборгованих недоплат.
Майже постійно перебуваючи в дорозі,
Сервантес Сааведра все ж продовжував писати.
Повернувшись додому, Сервантес серйозно
зайнявся письменницькою діяльністю. Цікаво, що

15. 15
перші вірші та п’єси він почав складати ще під час
свого полону.
У 1580-90-х pp. він писав і ставив у театрах
свої драми. Дві п'єси цього періоду збереглися до
наших днів: нова редакція «Алжирських звичаїв» і
«Зруйнування Нумансії» («La Destruccion de
Numancia»). Вони відіграли важливу роль у
становленні іспанського класичного театру. Разом
з драматургами X. Бермудесом, Кр. де Віруесом,
Р. де Артьєдою, Л. де Архепсолою, X. де ла
Куевою С. створив «класицизаційний напрям у
ренесансному театрі» (термін З. Плавскіна), на
ґрунті якого згодом могла постати драматургія
Л. де Веги, щоби надати іспанському театрові
іншого розвитку.
У 1604 р. Сервантес Сааведра з родиною
оселився у Вальядоліді, де має дуже дрібний
заробіток. На той час він був автором 20-30 п'єс. У
1605 році побачилила світ перша частина роману
«Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський»,
яка відразу принесла йому велику славу. Однак
попри численні наклади як у самій Іспанії та
переклади за кордоном це не покращило
фінансового становища Сервантеса. Між 1604-
1616 роками він написав другу частину «Дон
Кіхота», а також ряд новел, драм, поему «Подорож

16. 16
на Парнас». Після смерті писменника було
опубліковано роман «Мандри Персілеса та
Сигізмунди».
Через рік після публікації першого тому
«Дон Кіхота», у 1606 р., Сервантес Сааведра знову
побував у в'язниці. Поряд з його будинком у
Вальядоліді загинув шляхтич, і всю родину
Сервантес Сааведра заарештували за підозрою у
скоєнні цього вбивства. Крім того, й досі тривали
суперечки з приводу фінансової звітності за той
період, коли Сервантес Сааведра був комісаром із
закупівлі провіанту. Отож після звільнення з
в'язниці письменник із сім'єю переїхав у Мадрид.
17 квітня 1609 р. Сервантес Сааведра вступив у
Братство рабів найсвятішого причастя. У 1613 р.
він став терціарієм Францисканського ордену.
Незадовго до смерті в 1616 році він завершив
написання книги «Мандри Персілеса і
Сихімунди».
Мігель де Сервантес Сааведра помер 22
квітня 1616 року у Мадриді після тяжкої хвороби
серця. Цікаво, що за кілька днів до смерті він
вирішив постригтися у ченці. Під впливом
Сервантеса обидві сестри і дружина також
прийняли чернечий постриг.

17. 17
Вже після його відходу вдова продала одному
видавництву рукопис роману «Мандри Персилеса
і Сихізмунди», який вийшов у світ у 1617 році.
Похований великий письменник був у
монастирі за рахунок пожертв членів Братства
рабів, в якому він сам перебував за життя.
Твори Мігеля де Сервантеса Сааведра
українською мовою
1. Сервантес Сааведра, М. де Вигадливий
ідальго Дон Кіхот Ламанчський : [для дітей
середнього шкільного віку] / Мігель де
Сервантес Сааведра ; пер. з ісп. Богдана
Лети ; іл. Олени Чичик. –[Київ] : Видавнича
група КМ-БУКС, [2018]. – 272 с. : іл. (Зібрані в
бібліотеках: iм. А.Чехова, № 159, № 143, № 160)
2. Сервантес Сааведра, М. де Вигадливий
ідальго Дон Кіхот Ламанчський : [роман] /
Мігель де Сервантес Сааведра ; пер. з ісп.
Богдана Лети ; іл. Олени Чичик. – Київ :
Країна Мрій, 2012. – 269 с. : іл. (Зібрані в
бібліотеках: № 160)
3. Сервантес Сааведра, М. де Вигадливий
ідальго Дон Кіхот Ламанчський : [роман] /
Мігель де Сервантес Сааведра ; пер. з ісп.

18. 18
Богдана Лети ; іл. Олени Чичик. – Київ :
Країна Мрій, 2011. – 269 с. : іл. – (Всеволод
Нестайко радить прочитати). (Зібрані в
бібліотеках: № 160)
4. Сервантес Сааведра, М. де (Мігель де)
Дон Кіхот : [роман] : для середнього
шкільного віку / Мігель де Сервантес
Сааведра ; [з ісп. переказав М.О. Іванов ; іл.
Г. Доре]. – [Київ] : Національний
книжковий проект : [Школа], [2010]. –
463 с. : іл. (Зібрані в бібліотеках: № 160)
5. Сервантес Сааведра, М. де Премудрий
гідальго Дон Кіхот з Ламанчі : роман : у 2 ч.
Ч. 2 / Мігель де Сервантес Сааведра ; пер. з
ісп. М. Лукаша, А. Перепаді ; Інститут
літератури ім. Т. Г. Шевченка национальної
академії наук України. – Харків : Фоліо,
2008. – 478 с. : портр. (Зібрані в бібліотеках: iм.
В.Стуса, iм. Г. Kвiтku-Ocнoвянeнkа, iм. А.Чехова,
ім. Ю.Смолича, № 133, № 143, № 160, iм. C. Pyдaнcькoгo,
ім. М. Руденка)
6. Сервантес Сааведра, М. де Премудрий
гідальго Дон Кіхот з Ламанчі : роман : у 2 ч.
Ч. 1 / Мігель де Сервантес Сааведра ; пер. з
ісп. М. Лукаша ; [передм. Г.П. Кочури ;

19. 19
прим. А.О. Перепаді] ; Інститут літератури
ім. Т. Г. Шевченка національної академії
наук України. – Харків : Фоліо, 2008. –
479 с. : портр. (Зібрані в бібліотеках: ім. В.Стуса,
iм. Г. Kвiтku-Ocнoвянeнkа, iм. А.Чехова, ім. Ю.Смолича,
№ 133, № 143, № 160, iм. C. Pyдaнcькoгo, ім. М. Руденка)
7. Сервантес Сааведра, М. де Дон Кіхот :
[роман] : для середнього та старшого
шкільного віку / Мігель де Сервантес
Сааведра ; [з ісп. переказав М.О. Іванов ; іл.
Г. Доре]. – Київ : Школа, 2007. – 463 с. : іл.
(Зібрані в бібліотеках: № 160)
8. Сервантес Сааведра, М. де Премудрий
гідальго Дон Кіхот з Ламанчі : [роман] /
Мігель де Сервантес Сааведра ; [пер. з ісп.
М. Лукаша]. – Київ : Дніпро, 2005. – 704 с.
(Зібрані в бібліотеках: № 143)
9. Сервантес Сааведра, М. де Премудрий
гідальго Дон Кіхот з Ламанчі : роман /
Мігель де Сервантес Сааведра ; [пер. з ісп.
М. Лукаш, А. Перепадя ; гравюри Г. Доре]. –
Київ : Дніпро, 1995. – 703 с. : іл.(Зібрані в
бібліотеках: ім. В.Стуса, iм. Г. Kвiтku-Ocнoвянeнkа,
ім. Ю.Смолича, № 133, iм. C. Pyдaнcькoгo, ім. М. Руденка)

20. 20
Література про Мігеля де Сервантеса Сааведра
10. Арабески до роману «Дон Кіхот» : 415 років
роману Мігеля де Сервантеса // Шкільна
бібліотека. – 2020. – № 10. – С. 65-72.
11. Из "назидательных новелл" /
М. Сервантес // Новелла эпохи
Возрождения : [сборник : переводы] / [сост.,
предисл., примеч. Б.Б. Бунич-Ремизова]. –
Киев : Україна, 1991. – 480 с. (iм. Г. Kвiтku-
Ocнoвянeнkа)
12. Из "Назидательных новелл" /
М. Сервантес // Новелла эпохи
Возрождения : [переводы] / [сост., предисл.,
примеч. Б. Б. Бунич-Ремизова]. – Киев :
Политиздат Украины, 1990. – 512 с.
(ім. Г. Kвiтku-Ocнoвянeнkа, № 160)
13. Кочемировская, Е. А. (Елена Алексеевна)
10 гениев литературы /
Е. А. Кочемировская. – Харьков : Фолио,
2006. – 381 с. : ил. (ім. Г. Kвiтku-Ocнoвянeнkа,
iм. А.Чехова, ім. Ю.Смолича, № 133, № 159, № 143, №
160, iм. C. Pyдaнcькoгo, ім. М. Руденка)

21. 21
Використані джерела
14.Сервантес Мігель[Електронний ресурс] :
[сайт] / Бібліотека java, fb2, doc epub книг
українською. – Режим
доступу : https://javalibre.com.ua/java-
book/author/bio/25423. – Мова : укр.