4. ПРЕПАРАТИ ПЕРЕВАЖНО ЦЕНТРАЛЬНОЇ ДІЇ
Похідні пара-амінофенолу.
До цієї групи належать:
- фенацетин
- парацетамол (пара-ацетамінофенол).
5. Парацетамол
Принцип дії обох представників групи схожий, оскільки фенацетин у процесі
біотрансформації значною мірою перетворюється на парацетамол. Проте
препарати відмінні за фізико-хімічними властивостями: фенацетин практично
не розчиняється у воді, парацетамол розчиняється добре. Тому в медичній
практиці віддають перевагу парацетамолу.
Фармакокінетика. Добре абсорбується у травному каналі, досягає максимальної
концентрації через 1-2 год. Метаболізується у печінці. Виділяється з сечею.
Фармакодинаміка. Жарознижувальний і болезаспокійливий ефекти за силою не
менші, ніж у кислоти ацетилсаліцилової. Проте протизапальна дія парацетамолу
незначна: майже не впливає на периферичну простагландинсинтетазу,
пригнічуючи дію ферменту в центральній нервовій системі.
6. Парацетамол
Показання. Призначають під час гарячки, при міальгії, артральгії, болю
зубів, голови.
Позитивна якість препаратів — це відсутність подразнювального впливу на
слизову оболонку травного каналу, а також ульцерогенного ефекту.
Побічна дія пов'язана із здатністю пара-амінофенолу порушувати дихальну
функцію крові, утворюючи метгемоглобін. Інколи розвивається анемія,
лейкопенія.
Небезпечним ускладненням є інтерстиціальний нефрит.
У високих дозах іноді призводять до ураження печінки.
Можуть також спостерігатись алергічні реакції, порушення функції серця.
7. Похідні ізонікотинової кислоти
Амізон (Amizon) **
Фармакологічні властивості:
- Противірусна дія (має інгібуючий вплив на віруси
грипу, підвищує резистентність організму до
вірусних інфекцій) - пов’язана із безпосереднім
впливом на гемаглютиніни вірусу грипу, внаслідок
чого віріон втрачає здатність приєднуватися до
клітин-мішеней для подальшої реплікації;
8. Амізон (Amizon)
- Протизапальна дія - є результатом стабілізації
клітинних і лізосомальних мембран,
уповільнення дегрануляції базофілів,
антиоксидантної дії, нормалізації рівня
простагландинів, циклічних нуклеотидів та
енергетичного обміну у вогнищі запалення;
9. Амізон (Amizon)
- Жарознижувальна дія - зумовлена
пригнічуючим впливом на
терморегулюючі центри мозку;
- Аналгезуюча дія - здійснюється через
ретикулярну формацію стовбура мозку;
10. Амізон (Amizon)
Імуностимулююча дія – посилює:
- гуморальний імунітет шляхом підвищення рівня ендогенного інтерферону в
плазмі крові в 3-4 рази (індуктор ендогенного інтерферону), лізоциму та
збільшення кількості антитіл до збудників інфекцій;
- клітинний імунітет – за рахунок стимуляції функціональної активності Т-
лімфоцитів і макрофагів; потужний.
11. Амізон (Amizon)
Показання до застосування ЛЗ: лікування і профілактика грипу та ГРВІ;
інфекційного мононуклеозу; кіру, краснухи, вітряної віспи, паротитної
інфекції; фелінозу (хвороби котячої подряпини); неспецифічна
хіміопрофілактика ВГА, ВГЕ; у складі комплексної терапії; вірусних, вірусно-
бактеріальних та бактеріальних пневмоній і ангін; шкірно-суглобової форми
еризипелоїду; менінгіту та менінгоенцефаліту вірусної етіології; герпетичної
інфекції; ВГА, ВГЕ; больових с-мів при остеохондрозі, грижах міжхребцевих
дисків, артритів, невралгій.
12. Аміназон (Aminazon)
Спосіб застосування та дози ЛЗ:
застосовують внутрішньо;
максимальна разова доза – 1 г, добова – 2 г;
рекомендований курс лікування - від 5 до 30 днів;
грип та інші ГРВІ - з лікувальною метою дорослим призначають по 0,25 – 0,5
г 2-4 р/добу протягом 5-7 днів;
дітям віком від 6 до 12 років призначають по 0,125 г 2-3 р/добу протягом
5-7 днів;
для лікування кору, краснухи, вітряної віспи – дітям віком 6-7 років по 0,125
г 3 р/добу; дітям віком 8-12 років по 0,125 г 4 р/добу; дітям віком 13-14
років по 0,25 г 3 р/добу; підліткам віком 14-16 років по 0,25 г 4 р/добу;
дорослим по 0,5 г 3 р/добу;
в комплексній терапії пневмоній – по 0,25 г 3 р/добу протягом 10-15 дні;
в комплексній терапії ангін дорослим – по 0,25 г 3-4 р/добу протягом 5
днів при середній тяжкості захворювання; по 0,5 г 3-4 р/добу протягом 7 днів
при тяжкому перебігу захворювання;
при больових синдромах застосовують по 0,25-0,5 3-4 р/добу;
13. Амізон (Amizon)
Для профілактики грипу та ГРВІ рекомендується застосовувати в таких
дозах: дорослим – по 0,25 г/добу протягом 3-5 днів, надалі – по 0,25 г 1 раз
на 2-3 доби протягом 2-3 тижнів; дітям віком 6-12 років - по 0,125 г через
день протягом 2-3 тижнів; підліткам від 12 до 16 років - по 0,25 г через
день протягом 2-3 тижнів.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: легкий набряк слизової
оболонки ротової порожнини та відчуття гіркоти у роті; АР.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препаратів йоду та
інших компонентів препарату; тяжкі органічні ураження печінки та нирок;
перший триместр вагітності, дитячий вік до 6 років.
14. ПРЕПАРАТИ ПЕРЕВАЖНО ПЕРИФЕРИЧНОЇ ДІЇ
Похідні кислоти саліцилової
(натрію саліцилат;
кислота ацетилсаліцилова,
ацелізи
(кислота ацетилсаліцилова+гліцин)).
15. Саліцилати
Першими препаратами, що мають специфічну
протизапальну дію, були саліцилати. Ця дія
поєднується в них з болезаспокійливим і
жарознижуючим ефектом, однак у порівнянні
з анальгетиками-антипіретиками
(парацетамолом, метамізолом)
протизапальний ефект є в них домінуючим.
16. Саліцилати
Фармакокінетика. Неіонізовані похідні кислоти саліцилової абсорбуються з
кислого середовища шлунка, якщо середовище в шлунку лужне (наприклад,
при поєднаному вживанні з натрію гідроген карбонатом –швидко розчинні,
або «шипучі» таблетки), швидко переходять до тонкої кишки, звідки
здійснюється їх абсорбція. Виявляються у крові через 30 хв, розподіляються
в різних органах і тканинах: печінці, серці, м'язах, проникають у слину,
молоко, синовіальну і перитонеальну рідину. В мозок проникають мало.
Метаболізуються в печінці і виділяються з сечею.
17. Саліцилати
Фармакодинаміка.
Мають значну протизапальну і протиревматичну дію за рахунок
інгібірування ЦОГ І і ЦОГ ІІ і, відповідно зменшення утворення
простогландинів та зменшення виділення медіаторів запалення з клітин
переважно сполучної тканини, у великих дозах похідні кислоти
ацетилсаліцилової посилюють виділення кортикотропіну і глюкокортикоїдів.
Сприяють зниженню проникності мембран і ослаблюють ексудативну фазу
запалення (усувають набряки).
18. Саліцилати
Мають болезаспокійливий ефект, усувають гарячку, підвищують
процес тепловіддачі розширенням судин шкіри і посиленням
потовиділення.
Похідні кислоти саліцилової у високих дозах стимулюють
дихальний центр (це може викликати алкалоз).
Підвищуються секрецію жовчі, екскрецію сечової кислоти нирками,
що може бути використано при подагрі.
Пригнічують клітинний імунітет, знижують алергічні реакції,
запобігаючи виділенню гістаміну.
19. Мають болезаспокійливий ефект, усувають гарячку, підвищують процес тепловіддачі
розширенням судин шкіри і посиленням потовиділення.
Похідні кислоти саліцилової у високих дозах стимулюють дихальний центр (це може
викликати алкалоз).
Підвищуються секрецію жовчі, екскрецію сечової кислоти нирками, що може бути
використано при подагрі. Пригнічують клітинний імунітет, знижують алергічні реакції,
запобігаючи виділенню гістаміну.
Похідні кислоти саліцилової зменшують агрегацію тромбоцитів, пригнічуючи синтез
тромбоксану А. У високих дозах знижують рівень протромбіну, порушуючи обмін
(вітаміну К). Цей ефект використовується при хворобах, що супроводжуються
(стенокардія, інфаркт міокарда).
Пригнічують синтез і підвищують розщеплення жирів, посилюють гліколіз. У хворих на
цукровий діабет, навпаки, можуть знижувати рівень глюкози в крові.
Примітка. У зв'язку з інтенсивними дослідженнями, тривалими клінічними
спостереженнями і висновками про те, що саме застосування похідних кислоти
спричинюється до тяжких побічних ефектів, у багатьох країнах світу їх заборонено
ввозити і застосовувати.
20. Показання.
Похідні кислоти саліцилової призначають при запальних процесах і
синдромах помірної сили (міозит, міальгія, артральгія, невральгія, біль
зубів, голови, дисменорея);
Їх використовують при ревматизмі, ревматоїдному і неревматоїдному
Використовують під час лихоманки (необхідно враховувати, що помірне
підвищення температури при інфекційних захворюваннях має захисну
оскільки стимулює фагоцитоз, посилює ферментативні процеси, бар'єрну
функцію печінки до мікробних токсинів. Тому їх, як і інші НПЗЗ, слід
використовувати лише при значному підвищенні температури) при
грипі, тощо;
Застосовують при тромбоемболічній хворобі, стенокардії, інфаркті
метою покращення току крові і попередження утворення тромбів.
21. Побічна дія.
Ускладнення терапії саліцилатами пов'язані з подразненням слизової оболонки
Виникає нудота і блювання. Блокада простагландинів слизової оболонки, які
секрецію хлороводневої кислоти і підвищують виділення слизу, призводить до
виразкової хвороби шлунка (протипоказання до їх призначення).
Іноді розвиваються алергічні реакції у вигляді висипу, можливі напади бронхіальної
анафілактичний шок.
У вагітних жінок саліцилати можуть спричинитися до затримки пологів, проникаючи
плаценту, можуть викликати судинні захворювання легень плода (протипоказані в ІІІ
триместрі), можуть призводити до мутагенного ефекту.
При вживанні ацетилсаліцилової кислоти дітьми (до 12 років) можливий розвиток
Рея – енцефалопатії, набряку мозку, ураження печінки (без жовтяниці, але з високим
холестерину), летальність до 80%.
У випадках тривалого застосування розвивається саліцилізм — хронічна інтоксикація,
характеризується болем голови, запамороченням, зниженням слуху.
22. Похідні піразолону.
До цих речовин належать бутадіон,
метамізол натрію (анальгін). Раніше
використовувались, але зараз втратили
своє значення амідопірин (пірамідон) і
антипірин (феназол) у зв'язку з їх
токсичністю.
23. Похідні піразолону
Фармакодинаміка. Механізм дії подібний до
дії саліцилатів: зменшення проникності стінки
судин, стабілізація клітинних і лізосомних
мембран за рахунок інгібірування ЦОГ І і ЦОГ
ІІ і, відповідно зменшення утворення
простогландинів, порушення окисного
фосфорування, що призводить до гальмування
синтезу нуклеїнових кислот, а отже, до
сповільнення проліферації фібробластів.
24. Похідні піразолону
Фармакологічні ефекти
Аналгетичний та антипіретичний - на відміну від саліцилатів, гальмування
ЦОГ інтенсивніше відбувається в нервовій тканині, що визначає роль
центральних механізмів у загальній дії препаратів і більш сильні
аналгетичний та антипіритичний ефекти, ніж протизапальний ефект (у
порівнянні з саліцилатами).
25. Похідні піразолону
Фармакологічні ефекти:
1. Протизапальний ефект
- Похідні піразолону знижують активність протеолітичних ферментів, а також
пригнічують синтез простагландинів Е.
2. Антикоагулюючий ефект внаслідок пригнічення тромбоксану А2.
- Пригнічують міграцію лейкоцитів, фагоцитів, алергічні реакції.
26. Похідні піразолону
Побічні ефекти.
- Найнебезпечнішим проявом дії препаратів цієї групи є пригнічення
кровотворення (тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, лейкопенія, анемія
в поодиноких випадках - агранулоцитоз).
- При схильності до бронхоспазму можливо провокування нападу.
- Іноді можливі алергічні реакції (шкірний висип, набряк Квінке), синдром
Стивенса-Джонсона, Лайелла, анафілактичний шок.
27. Похідні піразолону
Протипоказання.
- Підвищена чутливість до похідних піразолону (бутадіон, трибузон,
антипірин).
- Вираженні порушення функції печінки чи/та нирок.
- Захворювання системи крові.
- Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
- Вагітність, період годування груддю, бронхіальна астма.
- Дитячий вік.
- Найважливішим протизапальним засобом цієї групи є фенілбутазон
(Рhenylbutazone), або бутадіон - (Butadіonum).
28. Похідні піразолону
Показання.
Застосовують зовнішньо для лікування ревматизму в гострій формі, гострих, підгострих і хронічних
ревматоїдних поліартритів, інфекційних неспецифічних поліартритів, хвороби Бехтерева, подагри,
псоріатичних артритів, вузлуватої еритеми, малої хореї.
Бутадіон можна застосовувати в поєднанні з гормональними препаратами (кортикостероїдами),
хінгаміном .
При артритах різної етіології бутадіон швидко зменшує біль і запальну реакцію; він купірує також
приступи подагри, зменшує вміст у крові сечової кислоти.
Є дані про ефективність бутадіону при тромбофлебітах вен нижніх кінцівок і гемороїдальних вен:
застосування препарату викликає зменшення болю, набряклості, гіперемії і значне поліпшення
загального стану (при цих захворюваннях може застосовуватися мазь, що містить бутадіон).
Є також вказівки на позитивну дію бутадіону при червоному вовчаку. Гарний ефект (зменшення
ексудації і болю) відзначений при іридоциклітах.
29. Похідні піразолону
Побічна дія.
Основними ускладненнями є порушення гемопоезу: агранулоцитоз,
апластична анемія, тромбоцитопенія, профілактика яких потребує
систематичного дослідження крові. Викликає диспепсичні явища, стоматит,
має ульцерогенну дію. Може призводити до ураження печінки і нирок,
алергічних явищ (екзантема, свербіння, гарячка). Інколи розвиваються
неврит, міокардіодистрофія. Викликає зростання хромосомних аберацій у
лімфоцитах. Ці порушення обмежують застосування бутадіону.
30. Метамізол натрію
(Metamizole sodium)
або анальгін (Analginum)
має дію, подібну до бутадіону, але переважний
вплив на ЦОГ нервової тканини визначає вищий
анальгетичний ефект, хоча за силою
протизапальної дії він поступається бутадіону.
Швидше абсорбується і виділяється з організму,
що потребує частішого введення.
31. Метамізол натрію
(Metamizole sodium)
Призначається у випадках болю невеликої
інтенсивності при запальних процесах (біль зубів,
голови, невральгія, неврити), також під час
гарячки.
Побічна дія: агранулоцитоз, інколи алергічні
реакції негайного типу (анафілактичний шок).
Таблетовані форми протипоказані дітям до 12
років, ректальні – дітям до 3 місяців.
32. Похідні кислот алканових.
Найпоширеніші представники цієї групи
— похідні кислоти пропіонової
(ібупрофен, напроксен, кетопрофен) і
кислоти фенілоцтової: диклофенак-натрій
(ортофен, вольтарен).
33. Похідні кислот алканових
Фармакокінетика. Усі препарати мають високу біодоступність, швидко і
майже повністю абсорбуються з травного каналу, зокрема з шлунку, за
винятком лікарських форм із спеціальним захисним покриттям. У крові на
96-99 % зв'язуються з білками плазми. Біотрансформація відбувається в
печінці: окиснення, глюкуронізація, утворення парних сполук з сірчаною
кислотою. Виділяється з сечею і частково з жовчю. Напроксен має тривалий
період напіввиведення (15-20 год), що дає змогу обмежуватись дворазовим
його призначенням на добу.
34. Похідні кислот алканових
Фармакодинаміка. Це група активних протизапальних засобів, яким
властива тріада ефектів ненаркотичних анальгетиків. В основі механізму
дії лежить блокада простагландинсинтетази, хоча мають значення й інші
ефекти (стабілізація лізосомних мембран). За силою протизапальної дії
перше місце займає диклофенак-натрій, який навіть перевершує
Індометацин. Ібупрофен викликає значний, але менш виразний
протизапальний ефект, який зрівнюється з бутадіоном. Напроксен за
силою дії наближається до ібупрофену.
36. Похідні кислоти антранілової.
Основні засоби цієї групи — це:
кислота мефенамова та натрію мефенамінат.
Фармакокінетика. Препарати добре абсорбуються, але швидко
метаболізуються (шляхом окиснення і глюкуронізації) і виводяться з сечею.
Період напіввиведення — З год.
37. Похідні кислоти антранілової
Фармакодинаміка. За анальгезуючою активністю кислота мефенамова
порівнюється з бутадіоном і перевершує саліцилати. За протизапальною
дією також перевершує саліцилати. Механізм дії полягає у пригніченні
біосинтезу простагландинів та інших медіаторів запалення, у стабілізації
мембран, погіршенні окисного фосфорування. Основна відмінність —
значне пригнічення активності протеаз. Підвищує резистентність тканин до
альтеративних процесів. Є індуктором інтерферону. Блокує алергічні реакції.
Показання: ревматизм, артрит, біль різного походження.
Побічна дія: порушення функції травного апарату (анорексія, біль у животі,
діарея).
38. Похідні оксикаму
З групи інших ненаркотичних анальгетиків перспективними засобами є —
піроксикам і мелоксикам (переважно впливає на ЦОГ-2), які істотно
відрізняються тривалою дією, що дає змогу обмежуватись одноразовим
прийомом на добу. Мають тріаду ефектів ненаркотичних анальгетиків.
Призначаються при запальних процесах кістково-суглобового апарату, при
загостренні подагри.
У 20 % випадків мають помірний подразнювальний вплив на слизову
оболонку травного каналу.
