Урок 03.25 Дії солдата, призначеного спостерігачем

1. РОЗДІЛ ІІІ. ТАКТИЧНА ПІДГОТОВКА
Урок 3.25. НПЗ. ТП (тактико-стройовий)
Тема 3.2-3.7. Дії солдата, призначеного спостерігачем
Мета
Навчити відділення прийомам і способам дій солдата-спостерігача.
План уроку
1. Одержання й усвідомлення завдання на спостереження.
2. Вибір, обладнання та маскування місця для спостереження.
3. Огляд місцевості по зонах, виявлення цілей та визначення їхнього положення на
місцевості. Доповідь про результати спостереження (Н-Т-3).
1. Одержання й усвідомлення завдання на спостереження
Для проведення заняття в командира відділення повинна бути контрольна схема, на
яку нанесені орієнтири, цілі і зазначені відстані до них.
Спочатку командир відділення нагадує порядок виміру кутових величин за
допомогою підручних засобів і пояснює, що для зручності ведення спостереження місцевість
необхідно розділити в глибину на зони і її вивчення розпочинати з ближньої зони,
послідовно оглядаючи місцевість і місцеві предмети праворуч, ліворуч за умовними
рубежами від себе в глибину, відкриті ділянки оглядати швидко і більш уважно вивчати
ділянки місцевості зі складним рельєфом. Потім командир відділення вказує орієнтири та
відстань до них, положення і характер дій противника та ставить завдання кожному солдату.
Подавши команду (сигнал) операторові на позначення дій противника, командир
відділення контролює час, витрачений підлеглими на виявлення цілі, заслуховує й записує
результати їхніх доповідей про виявлені цілі, звіряє їх із контрольними даними. Солдати,
виявивши ціль, визначають її положення щодо орієнтирів і, не припиняючи спостереження
(не повертаючи голови в бік командира відділення), доповідають про виявлену ціль.
Наприклад: «Орієнтир третій, ліворуч 20, ближче 100 — кулемет». Командир відділення
перебуває в центрі позиції відділення. Для тренування особового складу з передачі команд
(доповідей) по ланцюгу він переміщається на лівий або правий фланг позиції. Виявивши в
доповідях солдатів серйозні помилки, командир відділення зупиняє тренування, скликає
особовий склад до себе, розбирає помилки і неправильні доповіді, пояснює причини
помилок, способи їх усунення та знову продовжує тренування.
Закінчивши відпрацювання навчального питання, командир відділення проводить
розбір, дає завдання на самопідготовку, перевіряє наявність особового складу, зброї,

2. екіпірування та доповідає командиру взводу про закінчення заняття. При цьому він
доповідає про результати відпрацювання навчальних питань і оцінки, отримані кожним
солдатом.
2. Вибір, обладнання та маскування місця для спостереження
Бойове завдання спостережному посту (спостерігачу) ставиться на місцевості
командиром, що організує спостереження. При постановці бойового завдання вказуються:
орієнтири, зведення про противника, місце поста (спостерігача) і порядок його устаткування,
смуга (сектор) чи об’єкт спостереження, задача поста (спостерігача), порядок доповіді
результатів спостереження.
Спостерігач починає спостереження з детального вивчення місцевості й визначення
відстаней до орієнтирів і характерних місцевих предметів у призначеному секторі.
Знайшовши ціль, спостерігач визначає її положення на місцевості щодо орієнтирів
(характерних місцевих предметів) і доповідає командирові (старшому спостережного поста).
Старший спостережного поста в установленому порядку доповідає про ціль і наносить її на
карту чи на схему місцевості. Про результати спостереження робиться запис у журналі
спостереження.
Спостереження ведеться безупинно. Уночі воно ведеться з використанням приладів
нічного бачення, штучного висвітлення місцевості й доповнюється підслуховуванням.
Спостереження за повітряним противником ведеться постами повітряного
спостереження зенітних підрозділів, а також спостережними постами (спостерігачами)
батальйону і рот послідовним переглядом повітряного простору, починаючи від обрію.
Знайшовши повітряну ціль, спостерігач негайно подає сигнал оповіщення, визначає
характер цілі, напрямок і висоту польоту й доповідає командиру (старшому спостережного
посту).
Для перевірки дій спостерігача та чергового кулеметника (автоматника) командир
відділення наказує показати ціль.
Під час доповіді про появу противника командир відділення контролює правильність
визначення характеру цілі та дальності до неї, звертає увагу на форму й стислість доповіді.
Потім вказує на недоліки в діях спостерігача та чергового кулеметника (автоматника),
призначає нових і продовжує відпрацювання ведення спостереження одночасно з
відпрацюванням обладнання позиції та інших питань цього заняття.
Виявивши помилки в діях окремих солдатів, командир відділення пояснює, у чому
вони полягають, й особисто показує, як їх усунути. У разі виявлення тих самих помилок у
більшості солдатів він шикує відділення на одній із позицій, поясняє, у чому полягає суть
помилок, пояснює та показує, як їх усунути, і продовжує заняття. У міру завершення

3. обладнання солдатами позиції командир відділення фіксує час, витрачений ними, перевіряє
якість виконаної роботи, а по закінченні обладнання позицій проводить розбір, вказує на
допущені помилки, відзначає кращих солдат.
При наявності часу він продовжує тренування в обладнанні позиції, наказавши
підлеглим зайняти запасні позиції й обладнати їх з урахуванням зроблених їм зауважень
щодо обладнання основних позицій. Потім командир відділення починає відпрацювання
третього елемента — розчищення смуги огляду й обстрілу.
Спочатку він пояснює, що місцеві предмети (чагарник, висока трава тощо), які
заважають спостереженню і веденню вогню по противнику у своїх секторах обстрілу,
необхідно прибрати (вирубати, прим’яти тощо).
Після цього ставить солдатам завдання визначити й доповісти, що їм треба зробити
для розчищення смуги огляду й обстрілу у своїх секторах.
Проходячи по позиції, командир відділення запитує кожного солдата, що йому
заважає вести спостереження і вогонь по противнику. Якщо солдат не повністю визначив
обсяг роботи з розчищення смуги огляду та обстрілу, командир відділення вказує на
місцевості який-небудь предмет і наказує солдатові приготуватися для ведення вогню по
ньому, тим самим допомагаючи йому визначити додатковий обсяг робіт з очищення сектора.
Після уточнення завдання кожному солдату командир відділення дає команду
приступити до розчищення смуги і контролює дії особового складу, змінюючи по черзі
солдат, призначених спостерігачами та черговими кулеметниками (автоматниками).
Обходячи вогневі позиції (місця для стрільби), командир відділення перевіряє роботу
кожного, звертаючи особливу увагу на: положення зброї при виконанні робіт, старанність
розчищення гранатометником смуги огляду й обстрілу, ведення постійного спостереження за
противником, а також на недопущення під час розчищення порушення маскування й
утворення демаскуючих ознак перед позицією відділення та на ній.
Переконавшись у правильності розчищення смуги огляду й обстрілу, командир
відділення переходить до відпрацювання четвертого елемента — встановлення
малопомітних перешкод (МПП). Для цього він шикує відділення та коротко пояснює, що з
метою затримки наступу противника, зниження темпу його просування і нанесення йому
максимальних втрат перед позицією відділення або на флангах установлюються малопомітні
перешкоди.
Потім запитує одного-двох солдатів, де найбільш доцільно встановити МПП. У
випадку неправильної відповіді командир відділення сам показує місце їхньої установки.
Перш ніж розпочати практичну роботу командир відділення викликає двох солдатів і
з їхньою допомогою показує підлеглим порядок підготовки і розгортання пакета дротової
сітки, потім розбиває відділення на групи, по три людини в кожній, видає кожній групі по

4. одному пакету дротової сітки і дає команду на їх установку в зазначеному місці. Солдати
приступають до роботи, а командир відділення стежить за їхніми діями, звертаючи особливу
увагу на правильне розгортання пакета, підготовку його до встановлення, недопущення
сплутування дротової сітки, правильне кріплення сітки до землі та між собою, а також на її
маскування.
3. Огляд місцевості по зонах, виявлення цілей та визначення їхнього положення
на місцевості. Доповідь про результати спостереження (Н-Т-3)
Спостереження є одним з основних способів ведення розвідки, від якої, як відомо,
залежить успіх бою, а отже, дії солдата-спостерігача повинні бути грамотними й умілими.
Найзручнішими для спостереження є окопи, канави, вирви від снарядів тощо.
Місце для спостерігача в них обирається так, щоб позаду був насип, горбок чи пустир,
і тоді постать спостерігача не вирізнятиметься на тлі неба. Поблизу предметів на місцевості
(стовпа, дерева) спостереження ведеться з тіньового боку в положенні лежачи. Подивіться на
рис. 80 і спробуйте визначити, де спостерігач обрав і зайняв місце для спостереження
правильно, а де — ні.
Рис. 80. Вибір місця для спостереження
Спостерігач мусить усе бачити й чути і при цьому залишатися непоміченим для
противника. Місце має забезпечувати достатній огляд, маскування, укриття від вогню
противника і мати зручні підходи. Не потрібно влаштовуватися на вершинах, горбах, біля
одинокого дерева чи будинку, у невеликому гаю, тобто поблизу тих об’єктів місцевості, які
привертають увагу противника і допомагають йому орієнтуватися.
Для зручності спостереження і детального огляду місцевості призначений
спостерігачеві сектор умовно розбивається на такі три зони спостереження: 1) близька,
найдоступніша для спостереження неозброєним оком, на відстані 400–500 м; 2) середня, до

5. 1000 м; 3) далека, до межі видимості. Межі зон встановлюються за добре видимими
орієнтирами або предметами на місцевості. Орієнтири визначаються справа наліво, від себе
вдалину. Подивіться на рис. 81 і спробуйте визначити, під яким номером буде визначено
орієнтир: «дерево», «камінь», «далекий гай», «кущ» (відповідь у кінці теми).
Спостерігач спочатку оглядає все довкола (у наступі — від себе до противника, в
обороні — від противника до себе). Потім уважніше оглядає близьку зону (спостереження
ведеться справа наліво за умовно визначеними орієнтирами від себе вдалину). Відкриті
ділянки оглядаються швидше, закриті — детальніше. Про все помічене спостерігач доповідає
командирові, не припиняючи спостереження. У доповіді спостерігач вказує орієнтир і
відстань від нього (вправо, вліво, далі, ближче), те, що помічено, наприклад: «Орієнтир два
— вліво 50, ближче — 100, біля пожовклого куща — кулемет противника».
Рис. 81. Послідовність огляду місцевості в секторі спостереження
Відповіді:
1. До рис. 83: правильно обрані місця для спостереження — 1, 3, 4, 7, 9; неправильно
— 2, 5, 6, 8.
2. До рис. 84: орієнтири: 1 — «кущ»; 2 — «камінь»; 3 — «дерево»; 4 — «далекий гай».
Контрольні питання
1. Де краще зайняти місце для спостереження?
2. Для чого необхідно після перебіжки відповзати вбік?
Презентацію створено за допомогою комп’ютерної програми ВГ «Основа» «Електронний
конструктор уроку»

6. © ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2015
Джерела:
Пархомчук В. В. Усі уроки до курсу «Захист Вітчизни». 10–11 класи / В. В.
Пархомчук. — Х.: Вид. група «Основа», 2011. — 400 с. — (Серія «Усі уроки»).

7. © ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2015
Джерела:
Пархомчук В. В. Усі уроки до курсу «Захист Вітчизни». 10–11 класи / В. В.
Пархомчук. — Х.: Вид. група «Основа», 2011. — 400 с. — (Серія «Усі уроки»).