Урок 03.26 Відділення в бою. Пересування відділення і розташування на місці

1. РОЗДІЛ ІІІ. ТАКТИЧНА ПІДГОТОВКА
Урок 3.26. НПЗ. ТП
Тема 3.3-6.1. Відділення в бою. Пересування відділення і розташування на місці
Мета
Навчити прийомам і способам підготовки солдата до бою у складі відділення.
План уроку
1. Пересування відділення своїм ходом (маршем) у пішому порядку. Швидкість руху
та привали.
2. Управління відділенням встановленими сигналами. Дії відділення за сигналами
оповіщення про повітряного противника, про радіоактивне, хімічне та біологічне зараження,
при подоланні (обході) мінного поля. Сигнали управління відділенням.
3. Розташування відділення на місці, інженерне обладнання та маскування місця
розташування.
4. Дії в екстремальних ситуаціях: порядок дій патрулів під час виявлення неозброєної
людини.
1. Пересування відділення своїм ходом (маршем) у пішому порядку. Швидкість
руху та привали
Командир відділення показує на місцевості особовому складу наявні укриття та
пояснює, чим потрібно керуватися при виборі шляху руху до об’єкта атаки, де і які
застосовувати способи пересування залежно від характеру місцевості й можливого впливу
противника, як використовувати місцевість і місцеві предмети під час висування для захисту
від вогню противника та для спостереження за ним, потім особисто показує, як треба діяти
на місцевості, застосовуючи той або інший спосіб пересування.
Солдати пересуваються за командиром відділення праворуч, ліворуч і позаду нього й
уважно стежать за його діями. З вихідного положення командир відділення йде прискореним
кроком, потім переходить на біг. Наближаючись до чагарнику, пригинається, а потім,
вибравши зручне місце, лягає і пояснює, що далі пересуватися в зріст і нахилившись
небезпечно, тому що ділянка місцевості від кущів до канави відкрита й обстрілюється
противником, отже, її необхідно подолати перебіжками, і показує, як це робиться.
Командир відділення, подавши команду для перебіжки, ставить автомат на
запобіжник, швидко підхоплюється, пробігає 20–40 кроків, падає на землю, відповзає
(перекочується) трохи в бік (якщо є — за укриття), потім знову підхоплюється, добігає до
канави і лягає в неї, приготувавшись до стрільби. Після цього він пояснює, що далі

2. небезпечно пересуватися перебіжками і, щоб непомітно наблизитися до вогневої точки
противника, раптово напасти і знищити її, необхідно пересуватися переповзанням, і показує
техніку виконання переповзання по-пластунськи, на напівкарачках і на боці.
Закінчивши показ у цілому, командир відділення повертається з відділенням у вихідне
положення й повідомляє порядок відпрацювання показаних дій елементами: пересування
прискореним кроком (бігом); пересування перебіжками; пересування переповзанням.
Пересуванню прискореним кроком і бігом командир відділення вчить солдат по черзі,
потоком, подаючи команду кожному. Наприклад: «Рядовий Шпак, прискореним кроком
(бігом) на рубіж уперед». Рядовий Шпак виконує команду, а командир відділення та решта
солдат стежать за його діями. Після досягнення ним зазначеного рубежу командир
відділення подає команду наступному солдату для пересування на цей же рубіж і т. д. Під
час вивчення техніки пересування прискореним кроком і бігом командир відділення пояснює
всім помилки, які були помічені під час виконання команд, а також як їх усунути. Так
солдатам варто пояснити, що при пересуванні прискореним кроком або бігом зброя
тримається якнайзручніше, але завжди повинна бути спрямована в бік цілі, і кожен солдат
повинен постійно вести спостереження за противником.
Завершивши відпрацьовування пересування перебіжками, командир відділення
переходить до навчання пересуванню переповзанням.
Спочатку командир відділення особисто показує способи переповзання
(напівкарачках, на боці та по-пластунськи), пояснюючи при цьому, що вибір способу
переповзання визначається умовами місцевості, тобто наявністю й висотою укриття, що є на
шляху солдата, і вогнем противника. При переповзанні будь-яким способом зброю варто
поставити на запобіжник і оберігати від ударів і забруднення, особливо від попадання
сторонніх предметів у канал ствола.
Навчання техніці пересування переповзанням командир відділення проводить
відповідно до Бойового статуту Сухопутних військ. Методика навчання аналогічна методиці
навчання першим двом способам: показ із поясненням, тренування спочатку в повільному
темпі, а потім із прискоренням до часу, установленого нормативом. При цьому командир
відділення особливу увагу звертає на те, щоб солдати постійно вели спостереження за
противником, діяли швидко, вміло використовували місцевість і місцеві предмети при
пересуванні, робили правильний вибір місця для стрільби, оберігали зброю від забруднення.
Завершивши відпрацьовування способів пересування, командир відділення відпрацьовує
навчальне питання в цілому, а потім організує тренування солдатів у пересуванні
комбінованим способом відповідно до вимог нормативу з тактичної підготовки № 10.
Взвод може здійснювати марш у передбаченні вступу в бій або поза загрозою
зіткнення з противником, як правило, вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

3. У всіх випадках командир повинен забезпечити прибуття взводу в призначений район
або на вказаний рубіж своєчасно, у повному складі та в готовності до виконання бойового
завдання.
Механізований взвод здійснює марш у колоні роти або самостійно — у похідній
охороні з дистанціями між машинами 25–50 м. Вони встановлюються залежно від швидкості
руху та складають її 1/1000. Наприклад, швидкість руху 25 км/год., дистанція між машинами
— 25 м. Такі дистанції забезпечують безпеку руху, тому що вони значно більші гальмівного
шляху, який проходить машина з початку тиску водієм на педаль гальма до повної її
зупинки. Під час руху по курних дорогах, в умовах обмеженої видимості, в ожеледицю, по
дорогах, які мають круті підйоми, спуски та повороти, а також під час руху з підвищеною
швидкістю, дистанції між машинами збільшуються.
Для захисту підрозділів від високоточної зброї противника маршрути руху
вибираються вздовж ліній електропередач, зв’язку, по просіках у лісі, по ущелинах у горах та
в складках місцевості. Під час руху на відкритій місцевості в умовах загрози застосування
противником високоточної зброї дистанції між бойовими машинами збільшуються і можуть
бути 100–150 м. Під маршовими можливостями взводу слід розуміти його спроможність
долати своїм ходом протягом однієї та більше доби максимально можливу відстань при
збереженні високої боєздатності й повної готовності до виконання поставленого бойового
завдання.
Основними показниками маршових можливостей взводу є середня швидкість руху і
величина добового переходу.
Середня швидкість руху колони розраховується з огляду на допустимі швидкостей на
кожній ділянці. Вона залежить від завдання, яке виконується, маршової навченості
підрозділу, технічного стану машин, стану маршруту, погоди, пори року, а також від
організації та забезпечення маршу.
Для розрахунку маршу береться середня швидкість руху, тобто та швидкість, яка є
результатом ділення пройденої відстані (або яку планується подолати) на «чистий» час руху
(який витрачений або планується витратити). При цьому не враховується час, витрачений на
зупинки колони для привалів та відпочинку.
Бойовий статут Сухопутних військ визначає, що середня швидкість руху без
врахування часу на привали може бути: на бойових машинах піхоти (БТР), танках — 20–25
км/год.; на автомобілях під час руху у складі окремої автомобільної колони — 25–30 км/год.;
у пішому порядку — 4–5 км/год.; на лижах — 5–7 км/год.
У горах, лісисто-болотистій місцевості, взимку та інших несприятливих умовах
середня швидкість руху колон може зменшуватися до 15–20 км/год.

4. У всіх випадках марш повинен здійснюватися з максимально можливою в цих умовах
швидкістю.
Другим показником маршових можливостей є величина добового переходу, тобто
відстань по маршруту руху від вихідного пункту — до найбільш віддаленої точки району
(рубежу) призначення, яка може бути досягнута протягом цієї розрахункової доби.
Величина переходу визначається при з’ясуванні завдання й уточнюється в процесі
вивчення маршруту. Для більш точного визначення величини переходу і зручності
наступного користування картою під час маршу доцільно весь маршрут розбити на відрізки
по 5–10 км.
Загальний час на здійснення маршу також визначається при з’ясуванні завдання.
Вихідними даними для цього є час проходження вихідного пункту (початок маршу) і час
прибуття в призначений район або на вказаний рубіж (кінець маршу). Різниця часу між
початком і закінченням маршу й буде складати його тривалість.
Для того щоб підрахувати величину добового переходу достатньо помножити
середню швидкість руху на кількість годин руху за добу. Досвід війн та навчань показує, що
середньою нормою робочого часу водіїв і механіків-водіїв (зі збереженням ними
боєздатності) на добу є 10–12 годин. Із часу, який залишився, водію необхідно витратити 5–6
годин на відпочинок, 1–2 години на прийом їжі та орієнтовно 4 години — на обслуговування
техніки.
Таким чином, величина добового переходу для колони на БТР може складати 200–
250 км.
Маршрут руху вибирається з урахуванням необхідності маскування й пересування
по дорогах із наявністю природних масок; якщо можливо, необхідно уникати проходження
його через великі населені пункти, вузли доріг, тіснини та поблизу залізничних станцій.
Для своєчасного початку маршу призначається вихідний пункт. Час проходження
вихідного пункту головою колони вважається початком маршу.
Вихідний пункт — умовна лінія, яка встановлюється по чітко видимих орієнтирах (на
місцевості або карті), з якої підрозділи починають виконання бойового завдання. Він
служить для своєчасного й організованого початку руху колони. Відстань вихідного пункту
від району розташування повинна забезпечувати можливість витягування колони та
набрання встановленої швидкості з підходом до вихідного пункту. Таким чином, відстань
вихідного пункту від району розташування дорівнює глибині колони плюс 1–2 км, необхідні
для набору маршової швидкості.
Для регулювання швидкості руху підрозділам указуються пункти регулювання.
Вони призначаються через 3–4 години руху.

5. З метою перевірки стану машин, їхнього технічного обслуговування, дозаправлення
паливом і мастильними матеріалами, прийому їжі та усунення несправностей, відпочинку
особового складу вказуються місця привалів і райони денного (нічного) відпочинку.
Привали призначаються через кожні 3–4 години руху тривалістю до 1 години. У
другій половині добового переходу призначається привал тривалістю до 2 годин для
прийому їжі. На привалах побудова колони не порушується.
Денний (нічний) відпочинок призначається після нічного (денного) переходу, якщо
величина відстані, на яку здійснюється марш, більша одного добового переходу.
Для привалів і денного (нічного) відпочинку слід обирати місця з умовами, які
сприяють маскуванню та захисту від зброї масового ураження й високоточної зброї, а також
із достатньою кількістю джерел.
У районі денного (нічного) відпочинку підрозділи сходять із дороги, розташовуються
в призначених старшим командиром місцях (уздовж маршруту руху), використовуючи
захисні властивості місцевості й не допускаючи скупченості. Для техніки обладнуються
укриття, а для особового складу риють щілини. Укриття старанно маскуються.
Організовується спостереження, безпосередня охорона, технічне обслуговування машин і
дозаправлення їх паливом. Особовому складу видається гаряча їжа і дається час для
відпочинку. В умовах зими вживаються заходи для попередження обморожування особового
складу.
На марші підрозділи рухаються в похідних порядках. Похідний порядок —
шикування підрозділів для пересування в колонах. Він повинен забезпечувати високу
швидкість руху колони з установленою швидкістю, швидке розгортання в передбойовий і
бойовий порядки, проведення маневру, підтримку твердого та безупинного управління
підрозділами. Похідний порядок взводу на марші — колона.
2. Управління відділенням встановленими сигналами. Дії відділення за
сигналами оповіщення про повітряного противника, про радіоактивне, хімічне та
біологічне зараження, при подоланні (обході) мінного поля. Сигнали управління
відділенням
Сигнали для управління строєм та управління машиною зазначені в табл. 5 (див. урок
3.15). У разі потреби командир підрозділу призначає додаткові сигнали для управління
строєм.
Команди (сигнали), які стосуються всіх підрозділів, приймаються негайно і
виконуються всіма командирами і старшими машин.
Під час подання команди сигналом попередньо подається сигнал «Увага», а якщо
команда стосується тільки одного з підрозділів, то подається сигнал, який стосується цього

6. підрозділу. Відповідні сигнали, що позначають підрозділи, встановлюються командиром
частин (підрозділу).
Готовність до прийняття команди сигналом також позначається сигналом «Увага».
Прийняття сигналу підтверджується його повторенням або поданням відповідного сигналу
своєму підрозділу.
Оповіщення особового складу про безпосередню загрозу і початок застосування
противником зброї масового ураження, про радіоактивне, хімічне та бактеріологічне
(біологічне) ураження, а також про повітряного противника, здійснюється єдиними та
постійно діючими сигналами. За сигналами оповіщення виконання бойової задачі не
припиняється.
При знаходженні на місцевості або у відкритій машині за сигналом «Радіаційна
небезпека» або «Хімічна тривога» солдат надіває протигаз і загальновійськовий захисний
комплект. У БТР (БМП) закриваються двері, бійниці, жалюзі та вмикається система захисту
від зброї масового ураження, а в укритті — система колективного захисту.
За сигналом «Повітря» солдат готується для ведення вогню по літаках і вертольотах
противника. Вогонь по повітряних цілях відкривається за наказом командира.
У результаті застосування противником зброї масового ураження на полі бою можуть
виникати забруднені ділянки місцевості. Тому при наступі солдату необхідно бути уважним,
щоб вчасно знайти такі ділянки і доповісти про них командирові.
При подоланні забруднених ділянок місцевості солдати, що знаходяться в
бронетранспортерах, одягають протигази, а в БМП і танках вмикається система захисту від
зброї масового ураження. Рух здійснюється на максимальній швидкості в напрямку, що
забезпечує найменше ураження. При діях у пішому порядку, на відкритих машинах для
подолання ділянок місцевості, забруднених радіоактивними речовинами солдат одягає
протигаз та загальновійськовий захисний комплект. Ділянки місцевості солдат долає
довгими і стрімкими перебіжками, для зупинки вибирається місце з низькою рослинністю.
Діючи на забруднених місцевостях, не можна без потреби торкатися до місцевих предметів,
вживати їжу і пити. Після подолання забрудненої ділянки засоби захисту знімають.
Розвідка і знищення вибухонебезпечних предметів ведеться трьома розрахунками зі
складу підрозділу інженерних військ.
На відстані не менше ніж 50 м від дороги просуваються два розрахунки пошуку
проводових ліній управління фугасами. До складу кожного з них входять 2–3 сапера —
перший (другий) номер із міношукачем, другий (третій) із приладом Р-299 Г. Відстань — не
менше ніж 50 м — визначається тим, що противник маскує проводову лінію управління, як
правило, на відстані до 50 м від дороги. Крім того, при виявленні лінії управління противник

7. може підірвати фугас. У цьому випадку на вказаній відстані знижується ймовірність
ураження особового складу розрахунку пошуку проводових ліній управління.
Третій розрахунок веде розвідку проїжджої частини й узбіччя дороги щодо наявності
вибухонебезпечних предметів, пошук осколкових мін спрямованого ураження і фугасів,
встановлених на пришляхових предметах (ліхтарних стовпах, деревах, купах сміття тощо).
На відстані не менше 50 м від розрахунків пошуку проводових ліній управління по дорозі
рухаються розрахунки міно-розшукових собак (МРС). За ними, на відстані 15–20 м, діють
сапери з міношукачами і щупами (в одного з них може знаходитися переносний передавач
перешкод із радіусом дії 25–50 м для запобігання підриву радіокерованого фугасу).
Кількість саперів із міношукачами і щупами визначається шириною дороги, виходячи
із того, що одному саперу призначається смуга пошуку шириною до 1,5 м. На дорогах із
твердим покриттям кількість саперів може бути скорочена, у такому разі, більш детально
перевіряються узбіччя дороги, вибоїни і калюжі на проїжджій частині. Під час підготовки та
виконання завдання особливу увагу слід звертати на дотримання визначених інтервалів і
дистанцій між розрахунками та їхніми номерами з метою забезпечення постійної прямої
видимості між ними. За відсутності прямої видимості необхідно встановити сигнали
управління голосом чи свистками між першим номером розрахунку, який рухається по
дорозі, і найближчими до дороги номерами розрахунків пошуку проводових ліній
управління.
За третім розрахунком, на відстані до 15 м від останнього номера, просувається
командир групи розмінування. Його обов’язок — уважно стежити за діями розрахунків і
управляти ними за допомогою заздалегідь установлених сигналів (голосом, сигнальними
прапорцями, рукою, сигнальними ракетами чи свистками).
У разі виявлення проводової лінії управління сапери негайно подають установлений
сигнал командиру групи і перерізають її. Перший номер розрахунку, просуваючись по лінії
управління, виявляє місце встановлення фугасу і доповідає командиру групи, другий номер
діє з групою прикриття, по лінії управління виявляє пункт управління, перевіряє підходи до
нього на наявність мін. Решта особового складу групи розмінування і підрозділу прикриття
припиняють пошук і займають оборону. Після виявлення фугасу командир групи
розмінування подає команду на відхід і відводить особовий склад на безпечну відстань, після
чого фугас розстрілюється із кулеметів БТР. Якщо підриву не відбулося, командир групи
розмінування особисто знищує фугас шляхом натаскування (наштовхування) заряду на місце
встановлення фугасу, використовуючи канат або тичину, до якого (якої) прив’язаний заряд з
електродетонатором і проводовою лінією. Підрив заряду здійснюється електричним
способом після відходу на безпечну відстань (не менше 300 м при масі заряду 7–7,5 кг).

8. Аналогічні дії при виявленні фугасу на проїжджій частині дороги, узбіччі або в
кюветах (розрахунками МРС або саперами з міношукачами).
3. Розташування відділення на місці, інженерне обладнання та маскування місця
розташування
Важливе значення для здобуття перемоги має і те, наскільки правильно солдат вибере
місце для ведення вогню та спостереження за противником. На місцевості солдат відшукує
природне укриття (канава, вирва, колода тощо), потім оглядає все довкола і непомітно
переміщується до нього. Перш ніж розпочати обладнання позиції, необхідно швидко вивчити
місцевість, звернувши особливу увагу на низини, канави, борозни та інші укриття, що їх
противник може використати для непомітного наближення. Вивчивши місцевість і
переконавшись у правильності вибору місця, солдат починає рити окоп для стрільби лежачи.
Зброю кладе справа від себе на відстані простягненої руки стволом у напрямку противника,
повернувшись на лівий бік, виймає піхотну лопатку і, тримаючи її за держак обома руками,
ударами до себе підрізає дерен. Знявши дерен, складає його збоку, щоб після риття окопу
його можна було використати для маскування бруствера; землю викидає спочатку вперед,
потім убік, щоб захистити себе від куль, осколків снарядів, мін. Якщо перед окопом є
чагарник або висока трава, то з метою поліпшення огляду й обстрілу потрібно розчистити їх
непомітно для противника. Крім того, слід підготувати автомати і кулемети для ведення
вогню вночі. Для автомата робиться в бруствері жолобок із таким розрахунком, щоб
покладений в нього автомат був наведений точно у вказаному командиром напрямку. Краї
жолобка утрамбовують і обкладають дерном. Кілочки-обмежувачі забивають по два біля
цівки і приклада автомата. За можливості кілочки замінюють рогатками. Під час роботи
голову треба тримати якомога ближче до землі, але так, щоб можна було вести постійне
спостереження за противником. Викопавши передню частину окопу на глибину 20 см,
солдат пересувається трохи назад і продовжує рити його далі. Ширина готового окопу — 60
см, довжина — 170 см. Надалі окоп удосконалюється: його поглиблюють і роблять
придатним для стрільби з коліна і стоячи. Глибина готового окопу: для стрільби лежачи —
до 30 см, для стрільби стоячи — до 110 см. Висота бруствера — 30–60 см. Механізоване
відділення обороняє позицію до 100 м по фронту, маючи на ній основні й запасні позиції для
вогневих засобів. На позиції відділення стрілки, кулеметник і гранатометник
розташовуються непомітно для противника. Усі підступи до позиції відділення перед
фронтом і на флангах перебувають під активним, особливо фланговим вогнем, а
загородження і перешкоди — добре видимі і прострілюються. Відділення повинне бути
готовим до маневру в разі загрози обходу, до ведення вогню вночі та в інших умовах

9. обмеженої видимості. Вогневу позицію БМП (БТР) обладнують у центрі позиції відділення,
або на його фланзі, або позаду позиції на відстані до 50 м.
4. Дії в екстремальних ситуаціях: порядок дій патрулів під час виявлення
неозброєної людини
Патрульними призначаються два солдати, один з них призначається старшим.
Патрульні несуть службу вночі або в установлений період безперервно: одна пара змінює
іншу.
Висилаючи патрульних, командир взводу вказує маршрут руху, порядок несення
служби, дій у разі виявлення противника і пропуск. Патрульні рухаються за вказаним
маршрутом і ретельно оглядають місцевість. Одиничних солдатів противника вони
захоплюють у полон або знищують. У разі виявлення противника, що висувається, старший
патрульний установленим сигналом або висилкою патрульного негайно доповідає про це
командирові взводу і, потай розмістившись, продовжує вести спостереження. Отримавши
команду на відхід, парні патрульні потай, короткими перебіжками, пересуваються на
позицію охорони і готуються до бою.
Відділення може бути виділене у сторожовий пост, призначений для охорони
батальйону, розташованого на місці або який призначається від сторожової застави.
Сторожовий пост займає й обладнує указану йому позицію на відстані до 1500 м від
підрозділу, який охороняє.
Відділення, яке призначене у сторожовий пост, повинно не допустити проникнення
розвідки противника до підрозділів, що охороняються, своєчасно виявити противника, який
з’явився, попередити про нього підрозділ, який охороняється, при нападі противника на
позицію, яку займає, стійко її обороняти.
Патрульними призначаються два солдати, один з них призначається старшим.
Патрульні несуть службу вночі або в установлений період безперервно: одна пара змінює
іншу.
Висилаючи патрульних, командир взводу вказує маршрут руху, порядок несення
служби, дій у разі виявлення противника і пропуск.
Патрульні рухаються за вказаним маршрутом і ретельно оглядають місцевість.
Одиничних солдатів противника вони захоплюють у полон або знищують. У разі виявлення
противника, що висувається, старший патрульний установленим сигналом або висилкою
патрульного негайно доповідає про це командирові взводу і, потай розмістившись,
продовжує вести спостереження. Отримавши команду на відхід, парні патрульні потай,
короткими перебіжками, пересуваються на позицію охорони і готуються до бою.

10. Після відпрацювання всіх елементів першого навчального питання командир
(керівник занять) відділення шикує особовий склад, робить короткий розбір. В обороні
кожний солдат (учень), уміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні споруди, вигідні
умови місцевості та постійно взаємодіючи із сусідами, може знищити велику кількість
солдатів противника, а також успішно боротися з його наступаючими танками та іншими
бронемашинами.
Презентацію створено за допомогою комп’ютерної програми ВГ «Основа» «Електронний
конструктор уроку»
© ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2015
Джерела:
Пархомчук В. В. Усі уроки до курсу «Захист Вітчизни». 10–11 класи / В. В.
Пархомчук. — Х.: Вид. група «Основа», 2011. — 400 с. — (Серія «Усі уроки»).