Ведення спостереження відділенням

1. Тема: Ведення спостереження
Мета: Сформувати в учнів поняття про
організацію та ведення
спостереження під час оборонного
бою механізованого відділення.
Тип уроку: засвоєння нових знань.

2. Порядок ведення спостереження у взводі,
відділенні. Обов’язки спостерігача.
Спостерігач зобов’язаний:
 уміти вибирати, обладнувати і
маскувати місце для спостереження,
орієнтуватися на місцевості у будь-який
час року і доби; визначати відстань до
цілей (об'єктів), користуватися
приладами спостереження і засобами
зв'язку;
 знати розвідувальні ознаки основних
видів озброєння і бойової техніки
противника, аналізувати відомості, вести
записи в журналі спостереження (для
спостерігача спостережного посту) і чітко
доповідати про результати
спостереження командирові (старшому
спостережного поста)

3. Завдання спостерігачеві на командно-спостережному пункті
взводу (у відділенні, в екіпажі танка) ставить командир взводу
(відділення, танку) безпосередньо з місця ведення спостереження. При
цьому вказується:
орієнтири й умовне найменування місцевих предметів;
відомості про противника (де знаходиться, що робить або звідки
очікується його поява);
розташування передових підрозділів своїх військ і противника;
місце для спостереження і його обладнання;
сектор (смугу) спостереження, що, до якого часу встановити і на
що звертати особливу увагу;
порядок доповіді про результати спостереження (що, яким
способом і коли доповідати).

4. Вимоги до вибору і зайняття місця для
спостереження.
Найзручнішими для спостереження є окопи, канави, вирви від
снарядів тощо. Місце для спостерігача в них обирається так, щоб позаду
був насип, горбок чи пустир, і тоді постать спостерігача не
вирізнятиметься на тлі неба.
Поблизу предметів на місцевості (стовпа, дерева) спостереження
ведеться з тіньового боку в положенні лежачи.

5. Вибір місця для спостереження в населеному пункті.
При виборі місця для спостереження в населеному пункті
спостерігачі розташовуються в стінах зруйнованих будинків, на горищах,
верхніх поверхах і розвалинах. Розташовуючись на горищах або за
огорожами, вони можуть вести спостереження через щілини і отвори.
Іноді можуть використовуватися для спостереження заводські труби.
Проте слід мати на увазі, що противник прагнутиме артилерійським
вогнем зруйнувати об'єкти і місцеві предмети, які можуть бути
використані для спостереження.

6. Вибір місця для спостереження на відкритій місцевості.
У лісі і чагарнику краще всього розташовуватися для
спостереження дещо в глибині від узлісся, в тіні дерев, на землі
або на деревах. При виборі місця для спостереження в лісі дерево
треба вибирати товсте, сучкувате, стовбур якого закритий з боку
противника густими гілками. Зовні і своїми розмірами воно не
повинне різко виділятися на загальному фоні лісового масиву. Для
розміщення спостерігача на дереві зазвичай влаштовується
майданчик з суччя і гілок.

7. Спробуйте визначити, де спостерігач обрав і зайняв
місце для спостереження правильно, а де – ні.

8. Межі зон встановлюються за добре видимими орієнтирами
або предметами на місцевості. Орієнтири визначаються справа
наліво, від себе вдалину.

9. Визначення відстані до цілі на місцевості по її
кутовій величині.
Розглянемо порядок вимірювання кутів за
допомогою бінокля (попередній мал.). Ціна малого
ділення кутомірної сітки бінокля рівна 5 тисячним (0-
05), великого ділення – 10 тисячним (0-10). Для
визначення кута між орієнтиром і об'єктом необхідно
сумістити один із штрихів сітки бінокля з орієнтиром,
підрахувати кількість ділень до об'єкта і отримане
число помножити на ціну ділення. Наприклад, відстань
між виявленим об'єктом і орієнтиром 4 малих ділення,
значить, кут між ними буде рівний 4x0-05 = 0-20. Якщо
шкала бінокля не захоплює повністю кут, то він
вимірюється по частинах. Можна вимірювати кути за
допомогою лінійки, користуватися підручними
засобами (олівцем, сірниковою коробкою та ін.)

10. Окомірний спосіб – основний, найпростіший і найшвидший для
визначення відстані. Точність окомірного способу залежить від
натренованості спостерігача. У досвідчених військовослужбовців
помилки при визначенні відстаней до 1000 м не перевищують 10 – 20%
відстані.
В практиці застосовуються два способи окомірного визначення
відстаней до цілей (місцевих предметів): по ступеню видимості; по
відрізкам місцевості.
При визначенні відстаней по ступеню видимості необхідно
видиму величину цілі порівняти з тією, що залишилася в пам’яті
видимими розмірами даної цілі на визначених відстанях
Відстань (дальність) окомірним способом можна визначити
порівнянням з іншою заздалегідь відомою відстанню (наприклад, з
відстанню до орієнтиру або відображеними в пам'яті відрізками в 100,
200, 500 м).

11. Подивіться на малюнок і спробуйте визначити, під яким
номером буде визначено орієнтир: "дерево", "камінь",
"далекий гай", "кущі".