d

1. 1
Лекція Кількість годин 2
Види, фактори та методи мотивації праці
Виділяють два види мотивації: внутрішню і зовнішню. Внутрішня пов'язана з
інтересом до діяльності, зі значимістю виконуваної роботи, зі свободою дій, можливістю
реалізувати себе, а також розвивати свої вміння і здібності. Зовнішня мотивація
формується під дією зовнішніх факторів, таких як умови оплати праці, соціальні гарантії,
можливість просування по службі, похвала або покарання керівником і т. ін. Вони мають
вплив, але не обов'язково на тривалий період. Більш ефективною є така система факторів,
яка впливатиме як на зовнішню, так і на внутрішню мотивацію.
До факторів, які зумовлюють поведінку працівника і які треба враховувати в практиці
мотивації його трудової діяльності, належать:
• — фізичний тип особистості;
• — рівень самосвідомості та освіченості;
• — професійна підготовка;
• — психологічний клімат у колективі;
• — вплив зовнішнього середовища.
Формування активної дійової системи мотивації ґрунтується на постійному аналізі й
удосконаленні відносин між:
• — роботодавцями і найманими працівниками;
• — керівниками та їхніми підлеглими;
• — конкуруючими групами працівників;
• — групами, що виконують споріднені функції.
На рівні підприємства система мотивації повинна ґрунтуватися на таких вимогах:
• — надання однакових можливостей щодо зайнятості та посадового просування за
критерієм результативності праці;
• — узгодження рівня оплати праці з її результатами та визнання особистого внеску
в загальний успіх;

2. 2
• — створення належних умов для захисту здоров'я, безпеки праці та добробуту всіх
працівників;
• — забезпечення можливостей для зростання професійної майстерності, реалізації
здібностей працівників;
• — підтримування в колективі атмосфери довіри й зацікавленості в реалізації
загальної мети.
Методи мотивації підлягають такій класифікації:
• 1. Економічні (прямі):
o — форми та системи оплати праці;
o — премії;
o — участь у прибутках;
o — оплата навчання.
• 2. Економічні (непрямі):
o — пільгове харчування;
доплата за стаж;
• — пільгове користування житлом, транспортом, спортивними спорудами тощо.
• 3. Негроїдові:
o — збагачення змісту та покращення умов праці;
o — гнучкі робочі графіки;
o — охорона праці;
o — просування по службі;
o — участь в управлінні;
o — система атестацій і співбесід. Методи мотивації поділяються також на:
▪ а) індивідуальні та групові;
▪ б) внутрішні й зовнішні.
До внутрішніх відносять задоволення від виконаної роботи, відчуття власної
компетентності та самоповаги. Зовнішні — це винагорода, що забезпечується керівником.
Зовнішня винагорода безпосередньо пов'язана із системою стимулювання, яка включає
три рівні: визнання заслуг працівника керівництвом, матеріальні стимули залежно від
величини трудового вкладу та можливість підвищення по службі.

3. 3
Змістовні концепції мотивації
Перші наукові концепції мотивації було сформульовано в зарубіжній науковій
літературі в 40-х роках. Дослідження в цій галузі тривають і досі. Сучасні концепції
мотивації можна поділити на дві групи: змістовні і процесуальні.
Сучасні теорії мотивації значною мірою ґрунтуються на результатах психологічних
досліджень і спрямовані насамперед на визначення переліку і структури потреб людей.
Потреби розглядаються в даному контексті як усвідомлена відсутність чого-небудь, що
викликає спонукання до дії, і розділяються на первинні (природжені) і вторинні (що
утворяться в ході придбання певного життєвого досвіду).
Змістовні концепції мотивації ґрунтуються на дослідженні внутрішніх спонукань
або потреб, які примушують людей діяти певним чином. На відміну від змістовних,
процесуальні концепції спрямовані на дослідження поведінки людей. Зазначені теорії не
виключають, а доповнюють одна одну і широко використовуються у практиці управління.
Серед змістовних концепцій мотивації найбільшого визнання набула теорія ієрархії
потреб, запропонована А. Маслоу. Згідно з А. Маслоу, діяльність людей зумовлена
п'ятьма групами потреб, причому задоволення більш високої потреби починається тільки
тоді, коли задоволено потребу попереднього рівня. Ієрархія потреб знизу вгору мас такий
вигляд:
• — фізіологічні потреби — необхідні для виживання: їжа, вода, житло, відпочинок,
сон та ін.;
• — потреби у безпеці і впевненості у майбутньому — захист від несприятливих
впливів зовнішнього середовища і впевненість у тому, що фізіологічні потреби
будуть задоволені в майбутньому. Виявленням цих потреб можуть бути пошук
надійної роботи, страхування життя, майна та ін.;
• — соціальні потреби — це відчуття належності до будь-кого або будь-чого (групи,
колективу), взаємодії і підтримки, відчуття, що тебе розуміють і сприймають;
• — потреби в повазі — самоповага особистих досягнень, повага з боку оточуючих,
визнання;
• — потреби самовиявлення полягають у реалізації своїх потенційних можливостей і
зростанні як особистості.

4. 4
Людина, яка відчуває голод, спочатку прагнутиме знайти їжу, а вже потім будуватиме
житло. Живучи в безпеці, людина спонукатиметься до діяльності потребою у соціальних
контактах, а потім почне прагнути поваги оточуючих. Тільки потім поведінка людини
визначатиметься потребою самовиявлення. Причому, оскільки розвиток людини як
особистості ніколи не припиняється, остання потреба ніколи не може бути повністю
задоволеною.
Практичне використання ієрархії потреб А. Маслоу пов'язане з визначенням
керівником тієї потреби, якою в певний момент керується працівник. Згідно з цим
керівник може вибрати певний мотивуючий вплив на конкретного працівника. Так, якщо
працівник на рівні фізіологічних потреб або потреб у безпеці, найкраще використовувати
економічну мотивацію, яка дасть йому змогу завдяки ефективній праці задовольнити
зазначені потреби. Проте надалі, коли нижчі потреби задоволені, керівникам необхідно
використати й інші підходи: надання можливості спілкування на робочому місці, більш
змістовної і відповідальної праці, створення духу єдиної команди, делегування підлеглим
додаткових прав і повноважень, просування по службі, розвиток у підлеглих творчих
здібностей.
Разом з тим концепція А. Маслоу не є бездоганною. Насамперед ієрархія потреб
слабко враховує індивідуальність людей. Для однієї людини найбільш важливою може
бути потреба у самовиявленні, для другої — у повазі, а третьої — у безпеці. Крім того,
потреби не задовольняються дискретно. Так, задовольняючи фізіологічну потребу,
людина водночас потребує соціальних контактів, поваги.
Теорія потреб Маслоу і його послідовників (Херцбег, Макгрегор та ін.) знаходить своє
вираження в розроблених на підприємствах конкретних системах мотивації
(стимулювання) праці. Основними формами мотивації (стимулювання) працівників
підприємства є:
• 1. Заробітна плата, що характеризує оцінку внеску працівника в результати
діяльності підприємства (абсолютна величина і співвідношення з рівнем оплати
інших працівників підприємства). Вона повинна бути порівнювана і
конкурентоспроможна з оплатою прані на аналогічних підприємствах галузей і
регіонів. Заробіток працівника визначається залежно від його кваліфікації,
особистих здібностей і досягнень у праці і включає різні доплати і премії. До нього
додаються доходи від участі в прибутках і в акціонерному капіталі підприємства.

5. 5
• 2. Системи внутрішньофірмових пільг працівникам підприємства:
o — субсидоване і пільгове харчування, установлення на підприємстві
автоматів для продажу гарячих напоїв і закусок;
o — продаж продукції підприємства своїм працівникам зі знижкою
(наприклад 10 % і більше);
o — повна чи часткова оплата витрат на проїзд працівника до місця роботи і
назад;
o — надання своїм працівникам безвідсоткових позик чи позик з низьким
рівнем відсотка;
o — надання права користування транспортом фірми;
o — оплата лікарняних листів понад визначений рівень, страхування здоров'я
працівників за рахунок підприємства;
o — ефективне преміювання, доплати за стаж роботи на підприємстві та ін.
• 3. Нематеріальні (неекономічні) пільги і привілеї персоналу:
o — надання права на гнучкий графік роботи;
o — надання відгулів, збільшення тривалості оплачуваних відпусток за певні
досягнення і успіхи в роботі;
o — достроковий вихід на пенсію та ін.
• 4. Існують заходи, що підвищують змістовність праці, самостійність і
відповідальність працівника, що стимулюють його кваліфікаційне зростання.
Залучення працівників до управління підприємством також підвищує їхню
мотивацію.