Мотивація – ключовий фактор у сфері менеджменту, визначаючи ефективність та продуктивність працівників. Вона виникає з різноманітних мотивів, які включають в себе особисті, професійні та соціальні аспекти. Розуміння та використання цих мотивів дозволяє керівникам стимулювати команду до досягнення спільних цілей, підвищуючи загальний рівень задоволеності та результативності.

1. Презентаціянатему:«Поняттямотивації,їїрольу
менеджменті.Мотиви.Первинніівторинні
потреби.Винагороди:внутрішнітазовнішні.»
Приготувала учениця Томаш
Олександра ПР-22 ПГФК

2. Поняття мотивації
Мотивація — це процес спонукання себе та інших до
діяльності для досягнення особистих цілей і цілей
організації. Ефективність мотивації пов'язана з конкретною
ситуацією. Мотиви трудової діяльності в сучасних умовах є
більш складними і важкими для впливу, ніж у минулому. Але
щоб їх зрозуміти, необхідно з'ясувати природу спонукальних
мотивів.

3. Мотивація. Її роль у менеджменті
Вплив мотивації на поведінку людини залежить від
багатьох чинників. Мотивація може бути сильною і
слабкою, може змінюватися під впливом діяльності
людини, що й зумовлює зміну її поведінки у процесі
роботи. Старанність, наполегливість у досягненні цілей
формуються сильними мотиваційними чинниками, а
наслідком слабкої мотивації є лише таке виконання роботи,
яке не спричинить покарання. Отже, мотивація визначає
пріоритети ділової активності, посилює бажану поведінку
людини. Наприклад: шеф мотивує премією своїх
працівників, щоб вони працювали більш усердіше.

4. Мотив— спонукальнапричинадій і
вчинківлюдей
Сутність мотивації розкривають за допомогою категорій «мотив»,
«потреба», «стимул», «винагорода». Мотив формується «всередині»
людини і зумовлений багатьма чинниками. Одні й ті самі мотиви у різних
людей можуть спричиняти неоднакові дії і, навпаки, ідентичні дії можуть
спричинятися різними мотивами. Для кожної людини мотиви є
суб'єктивними; вони формуються у процесі виховання, навчання,
усвідомлюються внаслідок прийняття індивідом домінуючих у суспільстві
цінностей, що впливає на визначення цілі й спонукає людину до дії.
Основою мотивів є потреби людини.
Потреба — фізіологічне або психологічне відчуття нестачі чогось.
Потреби виникають разом із народженням індивіда, розширюються в міру
його розвитку, що, відповідно, позначається на поведінці. Коли індивід
усвідомлює потребу, він зорієнтований на досягнення того результату, який
забезпечить задоволення потреби.

5. Первинні потреби
Первинні потреби є у всіх людей. Їх ще називають
фізіологічними або вродженими. Незалежно від того, де і
коли народилася людина, він все одно буде відчувати
бажання їх задовольняти. Відхилення теж бувають, але це
дуже рідкісні винятки, які можна порівняти з хворобою.
До первинних належить потреба у сні, в їжі і питті, в сексі, в
спілкуванні, у відпочинку, дихання і т. д. Деякі з них присутні
з народження, деякі з’являються з плином часу. Вторинні
потреби з’являються тільки з віком. Їх називають ще
психологічними. Сюди можна віднести потреби в повазі, в
прихильності, в успіху і т. д.

6. Вторинні потреби
Вторинні потреби — потреби, вироблені в ході розвитку
і отримання життєвого досвіду. Вторинні потреби мають
психосоціальну природу і залежать від психологічної
розвиненості особи, умов життя, соціальних норм,
прийнятих в суспільстві, колективі або групі.
Вторинними потребами є:
• потреба в приналежності до тієї або іншої соціальної
групи;
• потреба в пошані;
• потреба в самовираженні.

7. Потреби і винагороди
Потреба — це фізіологічні або психологічні нестатки у
чомусь, що потребує задоволення. Більшість психологів
єдині в думці, що потреби можна класифікувати на первинні
та вторинні. Первинні потреби є фізіологічними і, як
правило, природженими. До них належать, наприклад,
потреби в їжі, воді, потреби дихати, спати, сексуальні
потреби та ін. Вторинні потреби за своєю природою
психологічні. Це потреби в спілкуванні, успіху, повазі,
прихильності, владі, участі у громадській та політичній
діяльності і т. ін. Якщо первинні потреби закладено
генетично, то вторинні звичайно усвідомлюються з
досвідом. А оскільки люди набувають різного досвіду,
вторинні потреби різняться більшою мірою, ніж первинні.

8. Винагорода
Винагорода — це все, що людина вважає цінним для себе.
Кожна людина по-різному оцінює винагороду. Термін
"винагорода" має ширший зміст, ніж "мотивація". Це не
просто гроші або задоволення, з якими найчастіше це слово
асоціюється.
• Внутрішня винагорода забезпечується шляхом створення
гарних умов праці й точною постановкою завдань
• Зовнішню винагороду забезпечує організація
(підприємство, фірма) за результатами праці. Вона може
виступати як у вигляді матеріальної, так і моральної
винагороди.

9. А. Маслоу ієрархія потреб людини.
Потреби є мотивом до дії. Коли людина
відчуває потребу, остання спонукає її діяти.
До найвідоміших теорій мотивації
належить запропонована А. Маслоу
ієрархія потреб людини. Вона ґрунтується
на тому, що людей стимулює прагнення до
задоволення своїх потреб і що ці потреби
мають ієрархічну структуру, тобто вони
можуть бути впорядковані в міру
зростання їх важливості для людини. Цю
думку докладно опрацював сучасник А.
Маслоу. Потреби класифікують на
первинні (потреби фізіологічні, у безпеці
та захищеності) і вторинні
(самовираження, поваги, соціальні).

10. Змістовні теорії мотивації
Змістовні теорії мотивації ґрунтуються на класифікації потреб
людей, що спонукають їх до дій. Знаючи потреби підлеглих,
менеджер може створити умови для їх задоволення таким
чином, щоб забезпечити досягнення цілей організації.
Найвідоміші змістовні теорії
мотивації:
 теорія ієрархій потреб
Абрахама Маслоу;
 теорія потреб Девіда Мак
Клеланда;
 теорія мотиваційної гігієни
Фредеріка Герцберга.