Поняття Особливої частини кримінального права, її система та значення. Наукові основи кваліфікації злочинів

1. Поняття Особливої частини
кримінального права, її система та значення. Наукові
основи кваліфікації злочинів

2. 
сукупність кримінально правових норм, що
приймаються Верховною Радою України, або
Всеукраїнським Референдумом, які визначають
вичерпний перелік конкретних суспільно-небезпечних
діянь, що є злочинами, види та розміри покарань, які
застосовуються до осіб, що їх вчинили, а також норм,
що роз’яснюють окремі кримінально-правові поняття,
та встановлюють спеціальні умови звільнення від
кримінальної відповідальності.

3. Особлива частина КК України
складається з 20 розділів
(ст. ст. 109 – 447 КК України )

4. 1) норми заборони - що забороняють вчинення
певних діянь під загрозою застосування
кримінального покарання;
2) роз’яснювальні норми (пояснюючі) - які
розкривають певні поняття, зміст термінів, що
вживаються у Кримінальному ко¬дексі. (Наприклад,
ст. 401 КК відповідно визначає поняття військового
злочину);
3) заохочувальні - встановлюють умови, за яких
особа звільняється від кримінальної
відповідальності. Це такі статті, як ч. 3 ст. 263, ч.3 ст.
369 КК та ін.
.

5.  Розділ І «Злочини проти основ національної безпеки України»;
Розділ ІІ «Злочини проти життя та здоров’я особи»;
Розділ ІІІ «Злочини проти волі, честі та гідності особи»;
Розділ IV «Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи»;
Розділ V «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина»;
Розділ VI «Злочини проти власності»;
Розділ VII «Злочини у сфері господарської діяльності»;
Розділ VIII «Злочини проти довкілля»;
Розділ IX «Злочини проти громадської безпеки»;
Розділ X «Злочини проти безпеки виробництва»;
Розділ XI «Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту»;
Розділ XII «Злочини проти громадського порядку та моральності»;
Розділ XIII «Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або
прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення»;
Розділ XIV «Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів,
забезпечення призову та мобілізації»;
Розділ XV «Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та
об’єднань громадян та злочини проти журналістів»;
Розділ XVI «Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та
комп’ютерних мереж» (розділ шістнадцятий);
Розділ XVII «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням
публічних послуг» (розділ сімнадцятий);
Розділ XVIII «Злочини проти правосуддя»;
Розділ XIX «Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)»;
Розділ XX «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку».

6. Кваліфікація злочинів – це встановлення та юридичне
закріплення точної відповідності між ознаками діяння, вчиненого
суб’єктом, і ознака-ми складу злочину, передбаченого законом про
кримінальну відпо-відальність.
Зміст кваліфікації злочинів полягає в тому, що вона:
1) здійснюється уповноваженими на те органами
держави – дізнання, досудового слідства,
прокуратури та суду;
2) проводиться у відповідній процесуальній формі, а
її результати закріплюються в актах вказаних вище
органів;
3) тягне правові наслідки як для осіб, дії яких
кваліфікуються, так і для державних органів;
4) спрямована на оцінку суспільно небезпечної
поведінки особи, тому визначається кримінально-
правова норма, що передбачає відпо-відальність за
скоєне діяння.

7. Принципи кваліфікації злочинів – це система науко­во обґрунтованих,
стабільних, свідомо застосовуваних, найбільш загальних положень, на
підставі яких здійснюється вибір кримінально­правової норми, котра
передбачає скоєне діяння, доводиться необхідність застосування саме цієї
норми та процесуально закріплюється висновок, що діяння охоплюється
саме обраною нормою.
1) законність;
2) офіційність;
3) об’єктивність;
4) точність;
5) індивідуальність;
6) повнота;
7) вирішення спірних питань на користь особи, дії якої кваліфікуються;
8) недопустимість подвійного інкримінування;
9) стабільність.
ПРИНЦИПИ КВАЛІФІКАЦІЇ

8. Юридичне закріплення результатів кваліфікації злочинів
має чотири основні компоненти:
1) Виклад фактичних обставин справи;
2) Складання формули кваліфікації;
3) Юридичне формулювання
обвинувачення;
4) Обґрунтування кваліфікації.