Застосування практики та виконання Україною рішень Європейського Суду з прав ...radaprogram
Правовим базисом регіональної системи захисту прав людини Ради Європи
(далі — РЄ) є Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних
свобод 1950 р. (далі — ЄКПЛ). Втім, з розвитком Ради Європи та системи захисту
прав людини під її егідою, а також з поглибленням діяльності Європейського
суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) на перший план у досягненні цілей Конвенції
почали виходити рішення цього Суду, правові принципи та стандарти, вироб-
лені ним на основі зазначеної Конвенції .
ЄСПЛ вже декілька десятиліть розглядає ЄКПЛ як «живий інструмент»,
керуючись у своїх рішеннях не статичними, одного разу прийнятими нормами,
а реально наявними правовідносинами, особливостями правових систем,
культур, правосвідомості різних держав-членів РЄ. Тому можна говорити про
«вирівнювання» ролі і місця у цій системі захисту прав людини норм власне
Конвенції та рішень, стандартів і принципів, вироблених Судом. Еволюційний
підхід до ЄКПЛ (тлумачення її положень в еволюції та у відповідності до
змінних правовідносин) було викладено у рішеннях «Тайрер проти Сполученого
Королівства» від 25 квітня 1978 р., «Маркс проти Бельгії » від 13 червня 1979 р. та
багатьох інших: «Суд звертає увагу на те, що Конвенція є живим інструментом
і …повинна тлумачитися з точки зору умов сьогоднішнього дня» (в подальшому
такий підхід отримав назву «методу еволюційного тлумачення Конвенції », а
сама Конвенція — «живого інструмента»)1
.
Відтак практика ЄСПЛ із застосування Конвенції , тлумачення норм та
стандартів, закладених в ній, як і діяльність інших органів РЄ із застосування і
реалізації цих рішень, зробили рішення цього Суду ключовими в усій системі
правозахисту РЄ.
З іншого боку, в сучасному міжнародному праві в цілому значно зростає
роль рішень міжнародних судів, як джерела права. Цей процес багато в
чому двосторонній. Так, за висновком професора І.І. Лукашука, ще з кінця
минулого століття «тенденція до зростання ролі судів держав у функціонуванні
міжнародного права стає все більш очевидною. Від цієї ролі значною мірою
залежить дія як міжнародної, так і національних правових систем»2.
Тому роль рішень і практики ЄСПЛ виходить далеко за межі ординарних
міжнародно-правових зобов’язань держави.
Застосування практики та виконання Україною рішень Європейського Суду з прав ...radaprogram
Правовим базисом регіональної системи захисту прав людини Ради Європи
(далі — РЄ) є Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних
свобод 1950 р. (далі — ЄКПЛ). Втім, з розвитком Ради Європи та системи захисту
прав людини під її егідою, а також з поглибленням діяльності Європейського
суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) на перший план у досягненні цілей Конвенції
почали виходити рішення цього Суду, правові принципи та стандарти, вироб-
лені ним на основі зазначеної Конвенції .
ЄСПЛ вже декілька десятиліть розглядає ЄКПЛ як «живий інструмент»,
керуючись у своїх рішеннях не статичними, одного разу прийнятими нормами,
а реально наявними правовідносинами, особливостями правових систем,
культур, правосвідомості різних держав-членів РЄ. Тому можна говорити про
«вирівнювання» ролі і місця у цій системі захисту прав людини норм власне
Конвенції та рішень, стандартів і принципів, вироблених Судом. Еволюційний
підхід до ЄКПЛ (тлумачення її положень в еволюції та у відповідності до
змінних правовідносин) було викладено у рішеннях «Тайрер проти Сполученого
Королівства» від 25 квітня 1978 р., «Маркс проти Бельгії » від 13 червня 1979 р. та
багатьох інших: «Суд звертає увагу на те, що Конвенція є живим інструментом
і …повинна тлумачитися з точки зору умов сьогоднішнього дня» (в подальшому
такий підхід отримав назву «методу еволюційного тлумачення Конвенції », а
сама Конвенція — «живого інструмента»)1
.
Відтак практика ЄСПЛ із застосування Конвенції , тлумачення норм та
стандартів, закладених в ній, як і діяльність інших органів РЄ із застосування і
реалізації цих рішень, зробили рішення цього Суду ключовими в усій системі
правозахисту РЄ.
З іншого боку, в сучасному міжнародному праві в цілому значно зростає
роль рішень міжнародних судів, як джерела права. Цей процес багато в
чому двосторонній. Так, за висновком професора І.І. Лукашука, ще з кінця
минулого століття «тенденція до зростання ролі судів держав у функціонуванні
міжнародного права стає все більш очевидною. Від цієї ролі значною мірою
залежить дія як міжнародної, так і національних правових систем»2.
Тому роль рішень і практики ЄСПЛ виходить далеко за межі ординарних
міжнародно-правових зобов’язань держави.
гарантії прав і свобод людини та громадянинаTanya Sozanska
Важливим засобом захисту прав та свобод людини є гарантії. Вони є системою норм, принципів та вимог, які забезпечують процес дотримання прав та законних інтересів людини. Призначенням гарантій є забезпечення найсприятливіших умов для реалізації конституційно закріпленого статусу людини. Таким чином, гарантії є засобом, що забезпечує перехід від передбачених конституцією можливостей до реальної дійсності. Ефективність гарантій залежить від рівня розвитку загальноправових принципів, стану економіки, рівня розвитку демократичних інститутів, реальності політичної системи суспільства, наявності системи досконалих законів у державі, ефективності механізмів реалізації законоположень, ступеня правової свідомості, правової культури населення, узгодженості інтересів населення та суспільства в цілому і наявності високоефективного органу конституційного контролю.
Практика ЄСПЛ щодо витребування майна з чужого незаконного володіння - Юрій П...UBA-komitet
Засідання Комітету АПУ з цивільного, сімейного та спадкового права «Правові засади витребування майна з чужого незаконного володіння. Захист прав добросовісних набувачів», 10.03.2017, м.Київ
Кримінальна відповідальність за порушення законів та звичаїв війни: двадцять запитань та відповідей.
М.І. Хавронюк,
доктор юридичних наук, професор, професор НаУКМА, експерт ЦППР
Огляд практики Касаційного господарського суду у складі Верховного СудуPravotv
Огляд практики застосування суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду законодавства, що визначає особливості правового статусу прокурора вгосподарському процесі.
Сектор правової інформації пропонує віртуальну книжкову виставку «Права людини – найвища суспільна цінність» приурочену Міжнародному дню прав людини. Цей день був оголошений рішенням Генеральної Асамблеї ООН в 1950 році і щорічно відзначається 10 грудня. Саме в цей день в 1948 році Генеральною Асамблеєю ООН була прийнята Загальна декларація прав людини, яка проголошує права особистості, цивільні і політичні права і свободи.
Кожного року цей день нагадує нам про проблеми прав людини в усьому світі, а також про величезні зусилля, які як і раніше потрібні для того, щоб дотримання цих прав стало реальністю для всіх.
Виставка буде цікава фахівцям в галузі міжнародного права, світової політики, міжнародних відносин і прав людини, а також студентам, магістрантам, викладачам, політичним і громадським діячам та усім тим, хто цікавиться станом і реалізацією прав людини в сучасному світі.
У секторі правової інформації читачі можуть отримати ряд видань для вільного доступу.
Варто знати! Права і свободи людини в документах library_darnitsa
Права та свободи людини у міжнародному публічному праві розглядаються через ряд документів (декларації, акти, договори), які містять у собі норми, що стосуються цих питань.
10 грудня за пропозицією Генеральної асамблеї ООН відзначається міжнародне свято – День прав людини, знаменуючи річницю ухвалення Асамблеєю Загальної декларації прав людини в 1948 році.
Головна мета Дня прав людини – торжество понять свободи, безпеки та рівності людей по відношенню один до одного. Проведення цього Дня – щорічна можливість належно оцінити все, що вже було зроблено в галузі прав людини, та звернути увагу на конкретний аспект цих прав.
До уваги користувачів пропонується віртуальна книжкова виставка «Сучасний вимір прав людини: конституційний контекст», на якій представлена добірка різноманітної літератури з даної тематики.
«Слова і кулі». Письменники, що захищають Україну. Єлизавета Жаріковаestet13
До вашої уваги історія про українську поетку, бойову медикиню, музикантку – Єлизавету Жарікову, яка з початку повномасштабної війни росії проти України приєдналася до лав ЗСУ.
Важливість впровадження стандарту ISO/IEC 17025:2019 у процес державних випро...tetiana1958
29 травня 2024 року на кафедрі зоології, ентомології, фітопатології, інтегрованого захисту і карантину рослин ім. Б.М. Литвинова факультету агрономії та захисту рослин Державного біотехнологічного університету було проведено відкриту лекцію на тему «Важливість впровадження стандарту ISO/IEC 17025:2019 у процес державних випробувань пестицидів: шлях до підвищення якості та надійності досліджень» від кандидата біологічних наук, виконавчого директора ГК Bionorma, директора Інституту агробіології Ірини Бровко.
Участь у заході взяли понад 70 студентів та аспірантів спеціальностей 202, 201 та 203, а також викладачі факультету та фахівці із виробництва. Тема лекції є надзвичайно актуальною для сільського господарства України і викликала жваве обговорення слухачів та багато запитань до лектора.
Дякуємо пані Ірині за приділений час, надзвичайно цікавий матеріал та особистий внесок у побудову сучасного захисту рослин у нашій країні!
Регіональний центр євроатлантичної інтеграції України, що діє при відділі документів із гуманітарних, технічних та природничих наук, підготував віртуальну виставку «Допомога НАТО Україні».
1. Основи міжнародного права
1. Поняття та джерела міжнародного права.
2. Публічне та приватне міжнародне право.
3. Співвідношення міжнародного та національного права.
2. 1. Поняття та джерела міжнародного права.
Міжнародне право, як термін має латинське походження. Право
Стародавнього Риму складалось з таких частин: Jus publicum, Jus civile,
Jus gentium.
• Jus publicum це право, яке регулювало відносини людини з
суспільством та державою. Сьогодні до цього права ми відносимо:
конституційне право, кримінальне право, адміністративне право. Це те
право де обовязковим субєктом виступає держава.
• Jus civile це право, яке регулювало відносини між громадянами Риму в
їх повсякденному житті. В сучасному житті до цього права ми
відносимо цивільне право, шлюбно-сімейне право.
• Jus gentium – право народів. Це право, яке визначало та регулювало
права іноземців у Стародавньому Римі.
3. Термін «міжнародне право»
Відповідно модифікувавши та доповнивши латинську мову
винайшли термін Jus (право) inter (між) gentium (народів) – право
між народами.
Цей термін закріпився у багатьох сферах життєдіяльності (наука,
політика) та в більшості держав світу (Völkerrecht (Німеччина),
international law (Британія), droit international (Франція), derecho
internacional (Іспанія).
Іноді міжнародне право називають ще міжнародним публічним
правом. Це два синоніми.
4. Міжнародне право — це система юридичних принципів і норм
договірного і звичаєвого характеру, що регулюють відносини
між державами та іншими суб’єктами міжнародного права з
метою забезпечення миру і співробітництва.
5. Норми міжнародного права
Особливістю норм міжнародного права є те, що засоби створення
норм міжнародного права носять координаційний характер, тобто
норми міжнародного права створюються самими суб’єктами
міжнародного права в результаті взаємних компромісів і поступок,
що призводять до угоди з тих або інших питань міжнародних
відносин.
Тому норми міжнародного права – є результат узгодження волі
держав.
6. Джерела міжнародного публічного права
Джерела міжнародного публічного права – це форми, в яких
існують норми міжнародного права, створені суб’єктами
міжнародно-правових відносин в результаті узгодження своїх
позицій.
Джерела міжнародного права визначені в статті 38 статуту
Міжнародного Суду прийнятого 26 червня 1945 року.
7. До джерел міжнародного права належать:
а) міжнародні конвенції як загальні, так і спеціальні, що
встановлюють правила, точно визнані державами, що
сперечаються;
б) міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної
в якості правової норми;
в) основні принципи міжнародного права;
г) судові рішення і доктрини, найбільш кваліфікованих
фахівців із публічного права різних націй у якості
допоміжного засобу для визначення правових норм.
8. 2. Публічне та приватне міжнародне право.
Міжнародне публічне право — це галузь права, яка регулює
відносини між державами, міждержавними організаціями,
державоподібними утвореннями, націями, що борються за
незалежність. Міжнародне публічне право є сферою політики.
Суб’єктами цієї галузі права є носії влади.
Міжнародне приватне право стосується цивільно-правових
відносин передусім між організаціями і громадянами (особами без
громадянства) різних країн. Предметом регулювання у
міжнародному приватному праві є відносини цивільно-правового
характеру
9. У міжнародному публічному праві роль основного джерела
регулювання відіграє міжнародний договір.
У міжнародному приватному праві міжнародний договір до
юридичних і фізичних осіб застосовують не безпосередньо, а за
допомогою його санкціонування відповідною державою у тій або
іншій формі.
10. 3. Співвідношення міжнародного та національного
права.
Існують дві основні концепції співвідношення міжнародного і
національного права: моністична та дуалістична.
Сутність моністичної концепції полягає у визнанні існування
єдиної системи права, складовими якої є міжнародне і національне
право.
Дуалістична теорія, навпаки, визнає самостійний характер цих
двох систем права, наявність у кожної із них власних джерел і
механізмів реалізації права.
11. Співвідношення міжнародного та
національного права.
Співвідношення норм міжнародного і національного права
залежить насамперед від того, в якому джерелі закріплено ту чи
іншу норму міжнародного права – міжнародному договорі,
міжнародному звичаї, обов’язкових нормативних резолюціях
міжнародних організацій.
Крім того, допоміжним джерелом міжнародного права визнаються
судові рішення і міжнародно-правова доктрина.
12. В Україні вихідною точкою є ст. 9 Конституції, згідно з якою “чинні
міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана
Верховною Радою України, є частиною національного
законодавства України.
Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції
України, можливе лише після внесення відповідних змін до
Конституції України”.
13. Норми чинних міжнародних договорів України, згоду на
обов’язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною
національного законодавства і мають більшу юридичну силу щодо
всіх інших актів українського законодавства.
Цей принцип підтверджується також у ст. 27 Віденської конвенції
про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р. (до якої
приєдналася й Україна): “Учасник не може посилатися на
положення свого внутрішнього права як на виправдання для
невиконання ним договору”.
14. Цей підхід відображено в ч. 3 ст. X Декларації про державний
суверенітет України, згідно з якою Україна “визнає… пріоритет
загально-визнаних норм міжнародного права перед нормами
внутрішньодержавного права”.
Крім того, у ст. 18 Конституції України проголошено, що
зовнішньополітична діяльність України здійснюється за
загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.
15. Унаслідок приєднання України до Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод, визнання обов’язковості
юрисдикції Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що
стосуються тлумачення та застосування цієї Конвенції, набуло
актуальності питання про місце рішень міжнародних судів у
вітчизняній правовій системі.
Це питання вирішене у ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р.
“Про виконання рішень та застосування практики Європейського
суду з прав людини”, згідно з якою суди при розгляді справ
застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.