Книга брошура Формирование патриотизма

Відділ освіти Кролевецької районної державної адміністрації
Районний методичний кабінет
Буйвалівський навчально-виховний комплекс
«загальноосвітня школа І – ІІ ступенів –
дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)»
Кролевецької районної ради Сумської області
Формування
патріотичних почуттів
у дітей дошкільного віку
Босак Альона Сергіївна,
вихователь Буйвалівького
навчально-виховного комплексу
«загальноосвітня школа
І-ІІ ступенів-дошкільний
навчальний заклад (дитячий садок)»
Кролевець-2018

Босак А.С.
Формування патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку:
/Альона Босак. – Буйвалівський навчально-виховний комплекс
«загальноосвітня школа І-ІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад
(дитячий садок)» Кролевецької районної ради. – 2017. – 51с.
Схвалено науково-методичною радою методичного кабінету відділу
освіти Кролевецької районної державної адміністрації
(протокол №2 від 26.04. 2018 року)
Рецензенти:
Суярко Л.І., методист із дошкільної освіти методичного кабінету
відділу освіти Кролевецької районної державної адміністрації
Укладач:
Босак А.С., вихователь Буйвалівського навчально-виховного комплексу
(дитячий садок)» Кролевецької районної ради
У методичному посібнику представлена система роботи щодо
формування патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку відповідно
до положень Базового компонента дошкільної освіти та програми
розвитку дітей дошкільного віку «Я у Світі».
Додатки містять художню літературу для читання дітям, дидактичні
ігри, пізнавальний матеріал для дорослих та методичні розробки щодо
ознайомлення дітей з рідним краєм.
Адресовано педагогам дошкільних навчальних закладів та батькам.

КРОЛЕВЕЦЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ВІДДІЛ ОСВІТИ
вул.Франка, 8, м.Кролевець, Сумської обл., 41300, тел/факс: (05453) 9-51-31
е-mail: kr-osvita@ukr.net Код ЄДРПОУ 02147769
03.05.2018 №05-05/ На № ___________ від______________
Голові журі обласної
виставки огляду-конкурсу
кращих методичних розробок
працівників закладів дошкіль-
ної освіти
Відділ освіти Кролевецької районної державної адміністрації просить
розглянути матеріали вихователя Буйвалівського навчально-виховного
комплексу «загальноосвітня школа І-ІІ ступенів –дошкільний навчальний
заклад (дитячий садок)» Кролевецької районної ради Босак Альони Сергіївни,
переможця районної виставки-огляду кращих методичних розробок педа-
гогічних працівників закладів дошкільної освіти.
Начальник відділу освіти С.І.Жолобко

Анотація
на роботу вихователя Буйвалівського навчально-виховного комплексу
(дитячий садок)»
Босак Альони Сергіївни
«Формування патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку»
Серед пріоритетних напрямків освітнього процесу в дошкільних навчальних закладах
одне із чільних місць посідає реалізація завдань соціально-морального, емоційно-ціннісного
розвитку дітей дошкільного віку, зокрема, вирішення завдань національно-патріотичного
виховання. Пріоритетність цієї роботи зумовлена непростими соціально-економічними,
політичними реаліями сучасного життя у нашій країні, необхідністю виховання змалку
самодостатніх особистостей, готових до успадкування і захисту державних, культурних
надбань свого народу, свідомого виконання своїх громадянських обов’язків, праці на користь
України.
Представлена робота відзначається цілеспрямованим висвітленням проблеми
формування патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку.
Головним підходом до втілення зазначеної проблеми педагог обрала діяльнісний підхід,
аби не лише плекати в дітей патріотичні почуття, а й спонукати проявляти їх у конкретних діях.
А тому серед форм роботи перевагу віддає зустрічам із захисниками, волонтерами, екскурсіям,
праці в природі.
Провіднаідея методичної роботи-поєднаннябагатихтрадиційпатріотичноговихованняі
новаторського підходу, що представляє можливим внести в реалізацію проблеми патріотичного
виховання сучасні інтерактивні прийоми і методи. Діапазон досвіду охоплює основні напрямки
виховної роботи в закладі дошкільної освіти у системі «вихованець - дитячий садок - батьки -
світ малої Батьківщини».
Зміст роботи спрямовано на реалізацію краєзнавчого принципу у вихованні дітей, який
передбачає комплексність, всебічність, доцільність вивчення рідного краю, своєї Батьківщини.
Втілення принципу краєзнавства в життя тісно пов’язане з принципом регіонального підходу,
ознайомлення з народознавчим матеріалом, музейною педагогікою.
У роботі висвітлено принципи діяльності вихователя, його взаємодії з вихованцями та
батьками і прийоми діагностики результативності роботи з я дошкільниками на різних етапах
виховання, навчання і розвитку.
Запропоновані форми роботи з дітьми допоможуть здійснити початкове громадянське
виховання, сприятимуть соціалізації малюків.
Позитивним є те, що в роботі надана сконструйована модель розвитку досліджуваної
проблеми та означена технологія її реалізації; розроблені та апробовані засоби (міні-музеї,
презентації, розвиваючі та дидактичні ігри); розроблені конспекти занять. розваг.
Основні результати. Проведення занять з дітьми, які подані в методичній розробці,
сприяють формуванню патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку.
Робота складається із органічно поєднаних частин, які наочно розкривають систему
роботи педагога та забезпечені практичними напрацюваннями. Відрізняється ретельно
підібраним матеріалом.
Матеріали, подані в роботі, можуть бути використані вихователями закладів дошкільної
освіти, батьками під час формування патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку.
Методист районного методичного
кабінету відділу освіти Кролевецької
районної державної адміністрації Л. І. Суярко

1. Район Кролевецький
2. Прізвище, ім’я, по батькові Босак Альона Сергіївна
3. Дата народження 14 лютого 1989 року
4. Домашня адреса с. Буйвалове,
вул.Центральна, 12/1
5. Освіта Вища
6. Який навчальний заклад закінчила Глухівський національний педагогічний
університет імені Олександра Довженка,
2012 рік
7. Кваліфікаційна категорія «Спеціаліст»
8. Місце роботи Буйвалівський навчально-виховний комплекс
«загальноосвітня школа І–ІІ ступенів –
дошкільний навчальний заклад
(дитячий садок)» Кролевецької районної ради
Сумської області, вул. Центральна,9,
с. Буйвалове, 41353
9. Загальний стаж роботи 7 років
10. Стаж роботи в даному закладі 7 років
11. Тема досвіду Формування патріотичних почуттів у дітей
дошкільного віку
12. Сутність педагогічної розробки Висвітлюється досвід практичного
використання завдань патріотичного
виховання, що спрямовані на розкриття
і формування в дітей загальнолюдських
моральних якостей особистості, залучені
до джерел національної культури, природи
рідного краю.
13. Прізвище, ім’я, по батькові
керівника Цимбал Світлана Миколаївна
Анкетау
кращих методичних розробок
педагогічних працівників

Зміст
ВСТУП.......................................................................................................................7
РОЗДІЛ І.
Патріотичне виховання як важливе завдання освітнього процесу ..............9
1.1. Зміст поняття «патріотизм», «патріотичне виховання» ..........................10
1.2. Методологічні основи патріотичного виховання дітей
дошкільного віку ................................................................................................14
РОЗДІЛ ІІ.
Система роботи з дітьми дошкільного віку щодо формування
у них основ патріотичного виховання ...............................................................17
2.1. Шляхи, засоби та методи патріотичного виховання
дітей дошкільного віку ......................................................................................18
2.2. Використання музейної педагогіки як чинник
духовно-патріотичного розвитку ......................................................................22
2.3. Ознайомлення з рідним селом як засіб патріотичного виховання
дітей дошкільного віку ......................................................................................25
ВИСНОВОК ...........................................................................................................29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..........................................................31
ДОДАТКИ ...............................................................................................................33
Додаток А ............................................................................................................34
Додаток Б ............................................................................................................40
Додаток В ............................................................................................................44
Додаток Г ............................................................................................................47
Додаток Д ............................................................................................................49
Додаток Ж ...........................................................................................................51
Додаток З .............................................................................................................53

Вступ
Як у маленького деревця турботливий садівник
укріплює корінь, так і педагог повинен турбуватися
про виховання у своїх дітей почуття безмежної любові
до України, вірності великим традиціям
В.О. Сухомлинський
Серед пріоритетних напрямків освітнього процесу в закладах дошкільної освіти
однеізчільнихмісцьпосідаєреалізаціязавдань соціально-морального,емоційно-
ціннісного розвитку дітей дошкільного віку, зокрема, вирішення завдань
національно-патріотичного виховання. Пріоритетність цієї роботи зумовлена непростими
соціально-економічними, політичними реаліями сучасного життя у нашій країні, необхідністю
виховання змалку самодостатніх особистостей, готових до успадкування і захисту державних,
культурних надбань свого народу, свідомого виконання своїх громадянських обов’язків, праці
на користь України.
Плекання національної свідомості й самосвідомості, прищеплення моральних ідеалів та
ціннісних орієнтирів починається з раннього дитинства, з перших років життя дитини.
Одним із найважливіших педагогічних завдань, визначених Законом України «Про
дошкільну освіту», є виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини,
поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей
українського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе,
оточення та довкілля.
Базовий компонент дошкільної освіти, як державний стандарт, визначає ознайомлення
дітей з поняттями «держава», «народ», «людство», з правами та обов’язками громадян України.
Відповідно до інструктивно-методичних рекомендацій «Про організацію національно-
патріотичного виховання у дошкільних навчальних закладах» передбачається розвиток у дітей
національної культури, яка є внеском у загальнолюдські надбання демократичності, гуманізму,
совісті, честі, гідності, громадянськості, виховання дітей на історичному минулому, яке формує
в них патріотизм та інтернаціоналізм.
Актуальність даної проблеми обумовлена необхідністю виховання патріотизму,
починаючи з дошкільного віку. В цей період відбувається формування культурно-
ціннісних орієнтації духовно-етичної основи особистості дитини, розвиток її емоцій,
відчуттів, мислення, механізмів соціальної адаптації в суспільстві, починається процес
національно-культурної самоідентифікації, усвідомлення себе в навколишньому світі.
Даний відрізок життя людини є найсприятливішим для емоційно-психологічної дії на
дитину, оскільки образи сприйняття дійсності, культурного простору дуже яскраві і сильні, і
тому вони залишаються в пам’яті надовго, а іноді і на все життя, що дуже важливо у вихованні
патріотизму.
Актуальність проблеми патріотичного виховання обумовлена нашим тривожним
сьогоденням, в основі його вирішення є відродження національної культури, фундаментом
якої є усталені народні традиції та звичаї, що вироблені народом упродовж усього історико-
культурного розвитку.
Новизна підходу до організації освітнього процесу полягає у:
- використанні етнографічного, краєзнавчого, регіонального матеріалу для реалізації
мети, для виховання національної свідомості та гідності дітей;
- комбінації елементів відомих методик;
- раціоналізації, вдосконаленні окремих сторін педагогічної праці;
- розробці нових засобів і правил їх застосування;
- постановці і розв’язанні нових педагогічних завдань.
Мета дослідження - формувати патріотичні почуття та національну свідомість у
дітей старшого дошкільного віку засобами музейної педагогіки, краєзнавчого матеріалу.
Розвивати творчу активність дітей під час ознайомленням з українським народним
мистецтвом, інтерес до українських традицій і промислів. Виховувати любов до своєї
7

рідної Батьківщини засобами українського декоративно-прикладного мистецтва, повагу до
праці.
Провідна педагогічна їдея даної роботи - патріотичне виховання з дошкільного віку -
єдино вірний шлях успішної ранньої соціалізації особистості, формування стійкого зв’язку
поколінь та забезпечення зв’язку людини з рідним корінням, її любові до Батьківщини.
Патріотичні почуття закладаються у процесі життя і буття людини, що знаходиться в
рамках конкретного соціокультурного середовища. Таким чином, формування у дошкільників
любові до Батьківщини з раннього періоду слід вважати етапом накопичення ними соціального
досвіду життя, засвоєння прийнятих норм поведінки, взаємин, прилучення до світу рідної
культури. Адже Кролевеччина - благодатний край для виховання кращих людських якостей за
допомогою народних традицій і культури, багатовікового досвіду мужнього, працьовитого і
творчого народу.
Сутність роботи полягає у створенні оптимальних умов для формування патріотичних
почуттів у дошкільників на основі інтегрованого підходу. З огляду на це, в педагогічній
роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби
мистецтва, предметно-практична діяльність (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та
ін.), національні та державні свята.
Проблема патріотизму в дошкільній педагогіці не нова. До проблем виховання молодого
покоління на засадах патріотизму в різні часи зверталися класики педагогічної науки:
Г.Сковорода, К.Ушинський, О.Огієнко, С.Русова, А.Макаренко, В.Сухомлинський, Г.Ващенко.
Фундаторукраїнськогодошкільноговиховання Софія Русовавважала: «Лишенаціональне
виховання спроможне виплекати цілісну, високоморальну, патріотично налаштовану особистість.
Тому в дитячому садку обов’язково має відчуватися національний дух».
Особливо цінною для сучасної практики є педагогічна спадщина українського педагога -
гуманіста, педагога - новатора і філософа
В. Сухомлинського. Запропоновані ним форми і методи освітнього впливу на дитячу
особистість актуальні й тепер. Він убачав пріоритет у формуванні нового покоління свідомої
молоді, вихованні справжніх патріотів, що по-справжньому люблять Батьківщину, горді за
свій народ та його історичне минуле, відповідальні за його майбутнє.
Саме в дошкільному віці, коли дитина дуже чутлива до емоційних впливів і схильна до
наслідування, створюються сприятливі умови для того, щоб поступово розкрити їй зміст народної
і світової спадщини через мистецькі твори, етику людських взаємин, сформувати перший
практичний досвід прояву душі стосовно рідних та близьких людей, рідної домівки, отчого краю з
його природою, історією і традиціями, рідної мови, - всього того, з чого для кожного починається
Батьківщина. А вона починається для дитини зі шматочка хліба і ниви пшениці, з лісової галявини
і блакитного неба над маленьким ставком, з пісень і казок матері над колискою.
Психологи аргументовано наголошують на вирішальному значенні дитинства для
становлення особистості. Зокрема, на думку відомого українського вченого, доктора
психологічних наук Івана Беха, виховання дитини має розпочинатися уже з першого року її
життя. А дошкільне дитинство, згідно з його висновками, є віковим періодом, коли починають
формуватися високі соціальні мотиви і благородні почуття. Від того, як вони будуть сформовані
в перші роки життя дитини, багато в чому залежить увесь її подальший розвиток.
Зважаючи на те, що в період дошкільного дитинства закладаються основи свідомості
й самосвідомості, а також ті риси характеру, які й визначатимуть особистість, цей вік має
виключне значення для національно-патріотичного, духовного виховання. На думку вчених,
уже наприкінці дошкільного віку дитина здатна усвідомлювати і себе саму, і те місце, яке
вона на цей час займає у житті. Уже з перших днів життя особистість дитини формується
під впливом материнської мови, колискової пісні, бабусиної казки. Підростаючи, дитина бере
участь у народних святах та обрядах, засвоює народні пісні, долучається до процесу народної
творчості, переймаючи досвід попередніх поколінь рідного народу. Дитина усвідомлює
суспільні цінності, починає керуватись у своїй поведінці моральними нормами. Цей час є
найсприятливішим для формування першооснов національної самосвідомості, а саме:
- розуміння своєї приналежності до нації;
- любові та поваги до національної мови, традицій, символіки;
- основ фундаментальних рис національного характеру.
8 Формування патріотичних почуттів

Розділ I
Патріотичне виховання
як важливе завдання
навчального закладу

1.1. Зміст поняття «патріотизм», «патріотичне виховання»
Сучасні умови життя в Україні висувають перед народною освітою якісно
нові завдання у сфері виховання дітей, розв’язання яких допоможе подолати
існуючий формалізм у змісті роботи дошкільного закладу. Виховання громадян
України носить національний характер, базується на національних традиціях
українськогонароду,єідейноюсилоюнаціональноїсвідомості,засобомзбереження
національної ідентичності. Сучасна модель виховання враховує особливості
сьогодення, оскільки цього вимагають соціально-економічне становище країни,
моральний і духовний стан українського народу, подальший розвиток культури,
науки.
Становлення свідомого патріота з відповідними почуттями, переконаннями
та діями залежатиме від накладених на національну свідомість певних
відбитків. Національна свідомість - основа патріотичного виховання, це
глибинне усвідомлення своєї етнічної належності та своєрідності історичної
долі, невід’ємний атрибут кожної нації. Вона свідчить про зрілість народу як
самочинного суб’єкта історичного процесу, є показником морального здоров’я,
духовного та інтелектуального потенціалу особистості.
В.О.Сухомлинський зазначав: «Патріотизм - серцевина людини, основа її
активної позиції». І дійсно, без любові до Батьківщини, готовності примножувати
її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності віддати життя за її свободу
і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість,
патріотизм охоплює емоційно – моральне, дієве ставлення до себе та інших
людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.
Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до
найближчого оточення (сім’ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони
бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов’язаним з ними. Важливе
значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад
дорослих, оскільки вони значно раніше переймають емоційно – позитивне
ставлення, ніж починають засвоювати знання.
Патріотизм покликаний дати новий імпульс духовному оздоровленню
народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає
трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури.
Національна свідомість включає:
- любов до України, історичного й самобутнього образу свого народу;
- віру в духовну силу народу та його призначення;
- силу волі й відповідальність за те, щоб народ України посів почесне місце
в цивілізованому світі;
- уміння осмислювати історію, культуру, мистецтво, цінності, мораль, звичаї,
обряди, символіку свого народу, нації, рідного краю;

- систему вчинків, що є наслідком любові до Батьківщини, віри,
відповідальності, осмислення; готовність свідомо служити інтересам України.
Вирішувати проблему формування істинної національної самосвідомості
можливолишеузв’язкуздуховнимрозуміннямБатьківщини.Томущо«Вітчизна–
це дух народу в усіх його виявах і творіннях, а національність означає своєрідність
цього духу», – пише К.Чорна .
О. Вишневський виділяє три етапи розвитку патріотичної свідомості дитини
та людини взагалі:
1. Етап раннього етнічно-територіального самоусвідомлення є основою,
фундаментом патріотичного виховання і здійснюється переважно в батьківській
родині та в школі. Він припадає на дошкільний і молодший шкільний вік. На
цьому етапі формується почуття патріотизму.
2. Етап національно-політичного самоусвідомлення припадає на підлітковий
вік, коли дитина з лона сім’ї та школи переходить у громадське середовище.
На цьому етапі відбувається приєднання юнацтва до різноманітних дитячих і
молодіжнихгромадських,політичнихорганізаційіобєднань,яківзмозідопомогти
виховати сьогоднішнього школяра, завтрашнього громадянина України.
3. Етап державницько-патріотичного самоусвідомлення, коли поняття
«національного» виходить за межі етнічності та сягає рівня державності.
Характерними рисами даного етапу є вияв любові, поваги до своєї держави як
головної мети нації.
Таким чином, проходження даних етапів свідчить про громадянсько-
патріотичну зрілість людини.
Патріотизм, як почуття має внутрішню структуру, що складається з кількох
компонентів:
- перший, поверхневий - природна любов до свого народу як до великої
родини; любов до рідного слова, рідної природи;
- другий – це відчуття патріотизму розумом, усвідомлення обов’язку перед
народом, готовність стати на захист його інтересів;
- третій – це переплетіння любові до рідного, близького з усвідомленням
свого обов’язку перед народом; це прагнення, готовність служити Батьківщині.
Патріотичні почуття не повинні бути споглядальними, обмежуватися
пасивними реакціями милування й уподобання.
Яксвідчитьісторичнийдосвід,патріотичніпочуття,особливозагострюючись
у складних, екстремальних, доленосних для Батьківщини ситуаціях, єднають
людей, спонукають ставити суспільне вище за особисте, зменшують життєвий
егоїзм.
До патріотичних переконань належать:
- визнання визначальної ролі народу й Батьківщини в житті людини;
11Патріотичне виховання
як важливе завдання навчального закладу

- визнання здатності українського народу побудувати власну державу й
навести в ній порядок;
- віра в майбутнє України та українського народу;
- віра в невичерпні сили, талант, неповторність, працьовитість українського
народу;
- віра в незламність, силу, стійкість, міць та справедливість держави.
Спираючись на сутність, структуру й етапи патріотичного виховання,
враховуючи вимоги соціально-економічного розвитку України, погляди
педагогічної науки, досвід закладів освіти, визначається орієнтовний зміст
патріотичного виховання.
Зміст патріотичного виховання розкривають такі розділи: державний,
соціальний, родинний.
Державний розділ складають: уявлення про українську державу, Прапор,
Герб, Гімн; про рідний край (село, селище, місто), про рідні місця, рідну мову;
розуміння сутності обов’язку перед Батьківщиною, громадської активності,
поняття про захист честі й гідності Батьківщини, гордість за свою країну,
розуміння моральної суті основних громадянських прав та обов’язків, визначених
у державних документах України; високий рівень національної самосвідомості;
шанобливе ставлення до Збройних Сил України, бажання стати до їх лав,
розуміння величі українського народу як основи непорушності держави.
Соціальнийрозділпатріотичноговихованняпередбачає:розвитокінтересудо
історії рідного краю, героїчного минулого країни, життя прославлених земляків;
знайомство з діяльністю дитячих громадських організацій; виявлення потреби
охороняти історичні пам’ятки, зберігати матеріальні цінності Вітчизни; вміння
виявляти волю, доброзичливість, правдивість, наполегливість, самостійність,
творчу активність, відповідальність у навчанні та праці; нетерпиме ставлення до
порушників закону, до аморальних вчинків; дбайливе ставлення до національних
багатств,рідноїприроди;розуміннязначенняпрацібатьківтаукраїнськогонароду,
готовність виконувати громадські обов’язки; нетерпимість до антипатріотизму,
фашизму, шовінізму, до вандалізму; толерантність до людей, уміння жити поруч.
Родинний розділ спрямований на виховання любові до батьків, чемного
ставлення до старших у сім’ї, вчителів, ветеранів, пошану до пращурів, до героїв
Батьківщини, знання місць знаходження могил та пам’ятників, догляд за ними;
знання переказів, легенд, повір’їв, народних пісень, знайомство з народним
мистецтвом; пошана до народних і релігійних традицій, звичаїв, національних і
родинних свят та дотримання них.
Зазначимо, що у практиці ці розділи знаходяться у тісному взаємозв’язку,
залежать один від одного. І за цієї умови утворюють систематичність, цілісність,
національну спрямованість патріотичного виховання.

Таким чином, можна зробити висновок, що патріотичне виховання - це
суспільна категорія, яка формує ставлення людини до себе, до свого народу й
Батьківщини. Це ставлення виявляється у відповідних почуттях, переконаннях,
ідеях. Лише переймаючись інтересами, прагненнями, потребами, ідеалами свого
народу, усвідомлюючи свою національну неповторність і самобутність, людина
стає зрілою, громадськосвідомою особистістю, справжнім патріотом, діяльним
творцем своєї долі та долі Батьківщини.
Патріотичне виховання має бути стрижнем усієї навчально-виховної роботи,
оскільки ми повинні виховати особистість, яка має почуття гордості за свою
державу, сумлінно виконує громадські обов’язки, усвідомлює соціальні проблеми
Батьківщини та українського народу, любить рідних та близьких людей. Без цього
людина не має обличчя, вона втрачає себе.

1.2. Методологічні основи патріотичного виховання дітей дошкільного віку
Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це
в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного
життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця,
спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.
Основними напрямами патріотичного виховання є:
- формування уявлень про сім’ю, родину, рід і родовід;
- краєзнавство;
- ознайомлення з явищами суспільного життя;
- формування знань про історію держави, державні символи;
- ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;
- формування знань про людство.
Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий
етап, на якому стає можливим формування у дітей патріотичних почуттів.
Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання
є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до
соціального світу, суспільних явищ.
Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до
найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів
суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють
дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків,
залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських
справах.
Однак лише ознайомлення із суспільним життям не вирішує завдань
патріотичного виховання.
Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування
знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші
дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших
великихміст,значущігеографічніназви(Крим,Карпатськігори,Дніпро),пам’ятні
місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія – Нова тощо).
Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму
полягає і в розвитку національної економіки ( це нові робочі місця, заробітна
плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить
життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в
економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку
меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з
сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного
віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і
сьогодення України, життя дітей і дорослих.

Доефективнихметодівіформорганізації патріотичноговихованняналежать:
- екскурсії вулицями рідного міста (села) до історичних пам’яток,
визначних місць;
- розповіді вихователя;
- бесіди з цікавими людьми;
- узагальнюючі бесіди;
- розгляд ілюстративних матеріалів;
- читання та інсценування творів художньої літератури;
- запрошення членів родин у дитячий садок;
- спільні з родинами виховні заходи;
- зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи
та інше.
Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до
народознавства–вивченнякультури,побуту,звичаїврідногонароду.Дошкільників
ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу,
пояснюють зв’язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують
розуміння сенсу життя, інтерес до родинних і народних традицій. Значну роль
у вихованні дітей відіграють народні традиції – досвід, звичаї, погляди, смаки,
норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління
(шанування старших, піклування про дітей, визначати пам’ятні дати тощо). З
традиціями тісно пов’язані народні звичаї – усталені правила поведінки, те, що
стало звичним, визначним, необхідним, форма виявлення народної традиції (як
вітатися, як ходити в гості та ін. ).
Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у
думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними
для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні,
казки, прислів’я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи знання про народні
промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово
отримують більш – менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній
творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються
знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх
представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про
збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У
дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах,
пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.
Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості
національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією
і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.
Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення

етнізації – природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як
елементу загальнолюдської культури, позбавленого національної обмеженості
та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і
загальнолюдськогоуформуваннінаціональноїсамосвідомості,інтернаціональних
почуттів дошкільників. Національне самовираження особистості (віднесення
себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за
такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до
іншої нації, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й
інший народ.
До основних завдань патріотичного виховання дошкільнят належать:
- формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім’ї,
дитячого садка, міста(села);
- почуття власної гідності як представників свого народу;
- виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
- формування духовно- моральних взаємин;
- формування любові до культурного спадку свого народу;
- толерантне ставлення до представників інших національностей, до
ровесників, батьків, сусідів, інших людей.
Патріотичне виховання як цілісна система ґрунтується на фундаментальних
принципах.
Принцип природовідповідності виховання означає врахування багатогранної
і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей,
їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних, і регіональних
особливостей.
Принцип культуровідповідності, який передбачає виховання як
культуротворчий процес, спрямований на формування базової культури
особистості, базуючись на набутому морально – етичному досвіді людства.
Принцип етнізації виховного процесу означає наповнення виховання
національнимзмістом,спрямованимнаформуваннясамосвідомостігромадянина.
Принцип гуманізму означає сприйняття особистості вихованця як вищої
соціальної цінності, визнання Його права на свободу, розвиток здібностей і
виявлення індивідуальності, створення умов для формування кращих якостей та
здібностей дитини, джерел її духовних сил ( в центрі уваги перебуває дитина
з її потребами, запитами, можливостями і здібностями), повага до особистості
дитини, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довір’я до неї, виховання
гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.

Розділ II
Система роботи з дітьми
щодо формування основ
патріотичного виховання

2.1. Шляхи, засоби та методи патріотичного виховання дітей
Одним з найважливіших педагогічних завдань, визначених Законом України
«Про дошкільну освіту», є виховання у дітей любові до України, шанобливого
ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної
мови, національних цінностей інших націй і народів, свідоме ставлення до себе,
оточення та довкілля. Концепція дошкільного виховання в Україні, сповідуючи
історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує
йогонародознавчі,українознавчінапрями.Нацеорієнтуютьсяісучаснікомплексні
та парціальні програми дошкільної освіти.
Тому особливо важливу роль у своїй роботі відводжу народознавству,
ознайомленню дітей з культурою, традиціями та звичаями українського
народу, а також формуванню у них почуттів причетності до історії та майбутнього
свого краю, пробудженню і вихованню патріотичних почуттів.
Враховуючи індивідуальні особливості дітей, рівень правосвідомості,
духовності та моральності кожного, виконуючи вимоги програми розвитку
дитини дошкільного віку «Я у Світі», Базового компонента дошкільної освіти,
для вирішення проблеми з патріотичного виховання дітей дошкільного віку
визначила такі завдання:
-забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її
здібностей, суспільних та власних інтересів;
-виховання любові до рідного краю, рідного дому, сім’ї;
-формування національної свідомості і почуття власної свідомості і почуття
власної гідності як представників свого народу;
-формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови;
-виховання бажання працювати задля розквіту держави, готовності її
захищати;
-виховання любові до культурного спадку свого народу;
-формування духовно – моральних взаємин, утвердження принципів
загальнолюдської моралі: правди, справедливості, милосердя, доброти;
-вихованнятолерантногоставленнядопредставниківіншихнаціональностей;
-прищеплення дітям елементарних правових знань, формування
найпростіших навичок правової поведінки;
-вироблення екологічної культури людини, розуміння необхідності гармонії
її відносин з природою;
-забезпечення високої художньо – естетичної культури, розвиток естетичних
проблем і почуттів.
Восновуроботизпатріотичноговихованняпокладенотематичнийпринцип.
Визначено такі тематичні цикли: «Моя сім’я», «Моє рідне село», «Україна – моя
Батьківщина», «Стежками минулого», «Мовна скарбничка», «Свята і звичаї»,

«Природа рідного краю», «Українські поети і письменники дітям», а також
окреслено коло загальних завдань патріотичного виховання.(Додаток Ж).
Завдання щодо організації роботи з патріотичного виховання вирішую
комплексно – під час занять з екологічного, пізнавального, художньо-естетичного,
мовленнєвого розвитку, трудового виховання. Для реалізації зазначених завдань
вони використовують різноманітні засоби освітнього впливу (різні види ігор,
художню літературу, природу, фізичні вправи, образотворче, музичне мистецтво
тощо).
З метою проведення змістовної роботи з дітьми у групі створено відповідні
умови: належне розвивальне середовище (іграшки, обладнання), наявність
дидактичних ігор і посібників (демонстраційний і роздатковий матеріал),
обладнано національний куточок, в якому обов’язковими атрибутами є державна
та народна символіка(хліб, рушник, віночок, калина), ляльки в українському
вбранні, вироби народних промислів (посуд, іграшки, музичні дитячі народні
інструменти), портрети Т.Шевченка, Л.Українки тощо.Заслуговує на увагу
оформлення матеріалів про родини вихованців, фотовиставок про сім’ї дітей:
«У колі батьків», «У колі бабусь і дідусів», «Улюблені сімейні заняття», «Наша
вулиця».
Вестетичномуоформленнігруповоїкімнативикористаномотивиукраїнської
народної символіки, звичаїв, обрядів, що також сприяє вихованню патріотичних
почуттів у дітей.
Народні звичаї, традиції, обряд і пісня – потужна знаково – символічна
система, яку, як код, передавали з покоління в покоління, знання про людину в
ньому, про головні цінності і святині нації.
Елементи ознайомлення з національною культурою поступово
впроваджую в усі види занять, форми роботи з дітьми. А завершують дану
роботу свята, що є результатом співтворчості дітей і дорослих у царині народного
словесно поетичного , музичного, танцювального, драматичного мистецтва. Тому
щорічно в нашому садочку проводяться свята і розваги народознавчої тематики.
Традиційним стало проведення таких свят як «Коляда», «Щедрий вечір»,
«Великоднє свято», «Закосичення», «Масляна», «Стрітення», «Обжинки», що
пробуджує в дітей любов до рідної землі, повагу до людей праці, інтерес до історії
своєї країни. Готуючись до свята Різдва Христового, вивчаємо з дітьми щедрівки,
колядки, разом виготовляємо Зірку, шиємо костюм Кози. Діти знайомляться
з обрядом Багатої куті. Спільна підготовка свята об’єднує, ріднить, звеселяє,
поглиблює почуття любові до минулого та сучасного країни. Перед великоднім
святом знайомлю дітей з таким народним мистецтвом, як писанкарство: звідки
воно походить, чому розписують саме яйця (символ зародження життя), що
означають елементи візерунків на писанці та інші.
Значне місце посідає робота щодо ознайомлення дітей з народним
19Система роботи з дітьми дошкільного віку
щодо формування основ патріотичного виховання

мистецтвом, з побутом нашого народу, зокрема: вишивкою, ткацтвом, народною
іграшкою, національним посудом. Усе це викликає почуття гордості за народних
талановитих майстрів, які творять на Україні.
Українська державна символіка має особливе значення для виховання
патріотизмусучасноїмолоді.Томуназаняттях приділяюувагуознайомленню
дітей з державними символами (Гербом, Прапором, Гімном), народними
символами та національною символікою (український віночок, рушник,
вишиванка, верба, калина, барвінок, криниця та інше). (Додаток З).
Народознавчий матеріал використовую у різних сферах життєдіяльності
дітей, завдяки чому малюки глибше відчувають, що набуття знань про свій народ
– це пізнання себе як його частини. Системність у народознавчій роботі сприяє
формуванню основ національної свідомості.
Складовою частиною роботи з формування патріотичних почуттів у
дошкільників є усна народна творчість, використання якої дає можливість
сформувати в дітей уявлення про культуру та побут свого народу. Так, прислів’я,
приказки використовуються у повсякденному житті, під час спілкуванні з
дітьми, сніданку, обіду, коли дитина виконує трудові доручення неохоче або
відмовляється.(Додаток А) .
Перлини народної мудрості – скоромовки, чистомовки, заклички широко
використовую під час занять, різних видів діяльності дітей. Розучую їх з дітьми
колективно на заняттях, індивідуально або невеликою групою у повсякденному
житті, в ранкові та вечірні години, з метою вправляння дітей у правильній вимові
звуків. Щоб твори усної народної творчості були постійними помічниками у
роботі, їх систематично накопичую, групую за темами.
На заняттях з народознавства широко використовуються казки, легенди та
притчі, які містять в собі значний пізнавальний і виховний потенціал і доступні
до сприймання дошкільниками. На їх основі здійснюється знайомство дітей з
історією українського народу, його традиціями.
Оволодіти рідною мовою з її барвистими відтінками допомагають дітям
і народні ігри («Довга лоза», «Коза-дереза», «День та ніч», «В хороводі були»,
«Редька» та інші). Їх проведення супроводжується вживанням різноманітної
лексики, багатої на слова, які діти засвоюють у процесі ознайомлення з довкіллям.
До того ж, гра добирається відповідно до теми заняття. Наприклад, тему «Праця
дорослих» доповнюють ігри - пісні «А ми просо сіяли», «Мак», «Редька», до теми
«Народні обряди та традиції» - «Подоляночка», «Горобчик» і інші. (Додаток Б).
Як на заняттях, так і в повсякденному житті знайомлю дітей з народним
мистецтвом, з побутом нашого народу. Найбільш поширеним мистецтвом в
Україні є вишиванка. Кожна жінка вкладає в неї частину своєї душі. Допомагаємо
малятам побачити типовість мотиву і своєрідність орнаменту візерунка на
рушнику, його зв’язок з природою, з побутом і життям українського народу.

Неоціненна роль в ознайомленні дітей з творами національно – прикладного
мистецтва належить народній іграшці. Тож серія занять була присвячена
ознайомленню з історією виготовлення іграшки, традиційними промислами
народної іграшки. Іграшку використовую як зацікавлюючий (сюрпризний)
момент і як основний об’єкт розгляду, що допомагає дітям збагачувати словник
новими назвами та розвиває їх активну мову. Різноманітність іграшок викликає
почуття гордості за народних талановитих майстрів, які творять на Україні.
Підчасознайомленнядітейіззразкаминародноїтворчостізвертаюїхнюувагу
на розмаїття форм, композицій, на поєднання кольорів, найбільш характерних
для українських розписів на кераміці, що не тільки сприяє залученню дітей до
народної національної спадщини, а й допомагає введенню в словник дитини
нових слів (куманець, барило, глечик, макітра, таріль), які від діда – прадіда були
в українській хат.
Виховання патріотичних почуттів здійснюється і через ознайомлення дітей
з декоративно-прикладним, образотворчим мистецтвом. Вони ознайомлюються з
Петриківським, Опішнянським, Косівським, Яворівським розписом, картинами
українських художників (особливо близькі дітям дошкільного віку картини Марії
Приймаченко).
У процесі занять, у повсякденному житті здійснюється ознайомлення
вихованців з мистецтвом Кролевецького ткацького рушника, який пройшов крізь
віки і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до дітей, до
всіх, хто не черствіє душею; він щедро простелений близьким і далеким друзям,
гостям, а тому є невичерпним джерелом формування патріотичних почуттів.
(Додаток В).
Практика роботи засвідчила, що у вихованні, особливо патріотичному, не
можна все звести до формальних настанов: «Це-добре, аце-погано», «Роби так,
а так не роби». Тільки впливаючи на почуття та емоції дітей, демонструючи їм
конкретніприкладипатріотизмутасамопожертви,залучаючисамихвихованцівдо
участі у важливих справах, можна сформувати у них прагнення стати справжніми
громадянами, відданими синами і доньками Батьківщини.
Не менш важливою умовою патріотичного виховання дітей є тісний
зв’язок із батьками вихованців які є не сторонніми спостерігачами, а активними
учасниками педагогічного процесу. Вони не лише беруть участь у святах, а й
обговорюють питання виховання на батьківських зборах, семінарах. У куточку
для батьків інформація щодо патріотичного виховання представлена у формі
змінних фотовиставок, консультацій, папок-пересувок.
Для виявлення зацікавленості мами і тата розвитком уявлень дошкільнят
про Україну, виховання інтересу до рідної країни проводиться їх анкетування,
результати якого дозволяють виявити ставлення, міру зацікавленості батьків та
окреслити коло проблем, у розв’язанні яких їм потрібна допомога.

Захоплююче пройшли вечори відпочинку «Разом з мамою», «Кафе «Осінній
сюрприз»», «Маленький концерт», на яких діти разом з батьками брали участь
у різноманітних конкурсах. Ці заходи сприяють зближенню батьків з дітьми,
створюють радісну і бадьору атмосферу.
2.2. Використання музейної педагогіки як чинник
духовно-патріотичного розвитку
У змісті Базового компонента дошкільної освіти в Україні зазначено, що
його мета - забезпечення життєвої компетенції дитини, до змісту якої входить і
поняття «бути громадянином своєї країни, патріотом свого народу». Саме освітня
лінія «Дитина у світі культури» і вводить дитину у світ практичної і духовної
діяльності людини, розвиває потреби у реалізації власних творчих здібностей,
вчить отримувати задоволення від процесу та наслідків своєї діяльності,
вправляти в умінні цінувати рукотворні вироби, пробуджувати цікавість до
надбання національної й світової культури.
Музейна педагогіка є важливим чинником пізнавального, естетичного,

розумового, креативного розвитку дітей, духовно – патріотичного виховання,
прищеплення любові до рідної країни.
Міні – музей у закладі дошкільної освіти - невід’ємна частина розвивального
простору, створеного з метою залучення дитини до світу мистецтва, розширення
культурного і національного світогляду, виховання поваги до національних
цінностей народу.
Тому в нашому садочку створено міні – музей «Українська садиба».
Важливою особливістю міні – музею є участь у його створенні дітей, батьків
та педагогів. Батьки зацікавлені у пошуку збагачення духовного досвіду наших
вихованців.
У нашому міні-музеї є багато цікавих експонатів:
- макет української хати з солом’яним дахом, вишитими рушниками,
макетами стола, лав, ліжка, вишитою хрестиком скатертиною, старовинними
доріжками на підлозі;
- макет господарського двору зі свійськими тваринами;
- макет двору мельника, в якому знаходяться млин, колодязь, знаряддя праці,
кінь, запряжений у віз;
- ляльки в національному одязі;
- макет короваю;
- глиняний посуд;
- портрет Т.Г.Шевченка;
- вишиті рушники.
Окрасою міні-музею є лялька – мотанка, яку подарували батьки .
В українському садочку дитина має занурюватися в українське середовище.
І не останню роль в цьому відіграє національна атрибутика, адже в більшості
родин її немає.
Робота міні-музею відбувається згідно з планом освітньої роботи за
розробленими завданнями та тематичними планами.
Серед форм та методів організації музейних занять значне місце посідають:
- екскурсія – огляд;
- міні – заняття;
- комплексні та інтегровані заняття з використанням музейних експонатів;
- бесіди (будь –який предмет міні – музею може підказати тему для цікавої
розмови з дітьми);
- ігри в ігротеці музею.
Перераховані види занять реалізуються в різноманітних формах роботи з
дітьми: вікторинах та загадках, шарадах та ребусах, дидактичних іграх, творчих
завданнях.
Досвід показує, що найбільш вдалі й цікаві для дітей заняття, які будуються
як багатовидові, інтегровані, включають у себе:

- розповідь педагога;
- демонстрацію музейного предмета з використанням слайдів, репродукцій,
фотографій, музичного супроводу;
- інсценізації обрядів і традицій ;
- продуктивні види діяльності (розпис, ліплення, аплікація).
Під час організації роботи з дітьми в міні-музеї дотримуюсь логічного
ланцюжка, сходинок пізнання:
- споглядання, спостереження, розгляд (запитання, цікаві пояснення,
порівняння);
- розповідь, читання, бесіда (інформаційний етап);
- практичні дії (ігри музейного змісту, зображувальна діяльність,
художньо – мовленнєва діяльність, творчі завдання).
На мою думку, міні - музей має бути практичним, дієвим. Необхідно не лише
демонструвати цікаві речі, а й дозволяти потримати їх у руках, маніпулювати
ними, інакше дитина залишиться байдужою до експонату.
А тому проводячи заняття в міні-музеї спонукаю малят брати участь в
обговоренні тематики, приносити з дому експонати; поповнювати музей своїми
малюнками, роботами. Традиційними стали ігри, екскурсії, які проводять діти
старшого віку для малят.
Міні- музей дає змогу збагатити дітей враженнями від предметів, яких вони

ніколи не бачили в повсякденні, розширити їхній кругозір, сформувати системне
уявлення про світ.
2.3. Ознайомлення з рідним селом як засіб патріотичного виховання
дітей дошкільного віку
Одним із принципів Державної національної програми «Освіта. Україна
ХХІ століття» є національна спрямованість освіти, що полягає в її органічному
поєднанні з історією і традиціями, збереженні та збагаченні культури українського
народу. І сьогодні, коли відбувається активне повернення джерел народного буття
до історії народу, до традиційної обрядовості, фольклорного та етнографічного
багатства, які сягають у глибину століть, постало питання, з якого віку слід
прилучати дитину до спадщини свого народу, які завдання слід вирішувати, до
яких результатів прагнути. За даними педагогів та психологів, саме дошкільний
вік є найсприятливішим для закладання будь – яких основ виховного процесу.
Базовим етапом формування у дітей любові до Батьківщини необхідно
вважати накопичення ними соціального досвіду життя в своєму місті (селі,
селищі), засвоєння певних усталених норм поведінки, взаємовідносин, залучення
дитини до світу його культури. Любов до Вітчизни починається з любові до своєї
Малої Батьківщини - місця, де людина народилася.
Краєзнавствовнашомузакладівиступаєякбагатогранна,пізнавальна,науково
– дослідницька, творча діяльність та суспільно корисна праця дітей, спрямована
на комплексне вивчення рідного краю (його природи, побуту, господарства,
культури), участь в охороні та збереженні природного та культурного довкілля.
Переконана, що успішний розвиток вихованців при ознайомленні з рідним
селом можливийлишезаумовиїхактивноївзаємодіїзоточуючимсвітомемоційно
– практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю,
навчання, різні види діяльності, властиві дошкільному віку.
Реалізацію завдань морально – патріотичного виховання дошкільнят на
краєзнавчому матеріалі здійснюю за тиками напрямами:
- включаю ознайомлення дітей з рідним селом у цілісний освітній процес;
- залучаю музейну педагогіку, що надає можливість дитині налагодити
діалог з культурним надбанням минувшини та сьогодення;
- здійснюю діяльнісний підхід до залучення дітей до історії, культури,
природи рідного села, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони
хотіли б відобразити свої почуття, уявлення про побачене та почуте ( творча
гра, придумування оповідань, виготовлення поробок, придумування загадок,
аплікація, ліплення, малювання, проведення екскурсій, участь у благоустрої
території, охороні природи);
- залучаю дітей до участі у сільських святах (День народження села, День
Перемоги) з тим, щоб вони могли долучитися до атмосфери загальної радості та

піднесеного настрою. Проводжу знайомство із жителями рідного села – носіями
соціокультурних традицій в народних ремеслах, танцях, піснях;
- у групі створене відповідне предметно-розвивальне середовище, яке
постійно оновлюється, доповнюється новими експонатими, які сприяють
розвиткуособистостідитининаосновінародноїкультуризопороюнакраєзнавчий
матеріал (міні – музей «Українська садиба», предмети народного ужиткового
мистецтва, фольклор, музика), що дозволяє забезпечити потребу в пізнанні його
за законами добра та краси;
- використовую доступну дітям лексику, пояснюю значення незнайомих
слів, не вживаю спеціальної термінології, не перевантажую розповідь складними
граматичними конструкціями;
- цікавими для наших дітей стали заняття, спрямовані на прищеплення
шанобливого ставлення до різних професій села та власне праці, зокрема,
екскурсії на ферму, тракторний стан. На заняттях веду щиру і цікаву розмову про
батьківську роботу, яка дуже корисна для села та для країни в цілому.
Загальновідомо,щодоситьскладнимуроботіщодоознайомленнязріднимселом,
особливозйогоісторієютавизначнимимісцями,єскладаннярозповідідлядошкільнят.
Тому організуючи дану роботу, намагаюся дотримуватися наступних вимог:
- супроводжую розповідь наочними матеріалами: фотографіями, репро
дукціями, слайдами, схемами, малюнками та ін;
-звертаюсь додітейіззапитаннямивходірозповіді,щобактивізуватиїхувагу,
викликати бажання щось дізнатися самостійно, спробувати про щось здогадатися,
запитати. Спонукаю дітей розмірковувати над проблемними запитаннями: „Як
ви думаєте, чому саме на цьому місці люди вирішили побудувати село? Звідки
така назва? Що вона може означати?”;
- щоб малятка краще сприймали матеріал добираю доступну віку дітей
інформацію, зрозумілі їхньому сприйняттю вирази: „Це було дуже давно, коли
ваші бабусі та дідусі були такими ж маленькими, як ви” або „Це було дуже-дуже-
дуже давно, коли ваших мам, тат, бабусь та дідусів ще не було на світі”;
-використовую доступну дітям лексику, пояснюю значення незнайомих
слів, не вживаю спеціальної термінології, не перевантажую розповідь складними
граматичними конструкціями.
Ознайомлюючидітейзріднимселом,будую роботузатематичнимиблоками:
1. Історія села. Назва. Чому тут виникло поселення людей?
2. Моя вулиця. На якій вулиці розташований мій дитячий садок? Вулиці
нашого села.
3. Визначні місця нашого села. Пам’ятники, будівлі.
4. Герб села. Які символи на ньому зображені. Як вони пов’язані з історією
та працею людей у нашому селі.
5. Видатні люди рідного села. Які люди прославили наш край.

6. Природа рідного села. Які дерева, квіти ростуть на місцевості. Які
корисні копалини є в нашому селі.
7. Культура рідного села. Які бібліотеки є в селі, навчальні заклади.
8. Культура поведінки в рідному селі. Як поводити себе на вулиці, в
транспорті, на прогулянці, на загально сільських святах.
9. Відпочинок у нашому селі. Де люблять відпочивати жителі рідного села.
Які є традиції, свята. День села.
10.Захисники нашого села. Хто слідкує за спокоєм, добробутом людей у селі.
Хто такі ветерани. Як в нашому селі святкують День Перемоги.
Доречним є інтеграція тематичних блоків з будь – яким етапом пізнання
дитиною рідного села, збагачуючи життєвий досвід дитини.
Кожен момент ознайомлення дошкільнят з рідним селом пронизую повагою
долюдини–трудівника,захисникасела,гідногогромадянина.Завданнязалучення
дітей до життя села, його історії, культури, природи найбільш ефективно
вирішується тоді, коли на заняттях встановлюється зв’язок поколінь та пізнання
найближчого оточення обов’язково пов’язується з культурними традиціями
минулого. Саме тому цікавими й повчальними для дошкільників є екскурсії
на ферму, тракторний стан, до бібліотеки й ознайомлення з працею народних
майстрів.(Додаток Л). Окрім того, розповідаю дітям про видатних людей, які
прославили наш край, — художників, композиторів, письменників, науковців,
мандрівників, філософів, лікарів тощо. Цій меті підпорядковані заняття «Ми
живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам’ятні місця України», «Рідне село»,
«Вулиці нашого села», «Наш герб» та інші.(Додаток К).
У роботі з дошкільниками активно використовую сюжетно-рольові ігри,
дидактичні ігри: «Сім’я», «Помічники», «Екскурсії по краю» з використанням
ілюстраційного наочного матеріалу. Ці ігри сприяють вихованню патріотичних
почуттів у дітей, любові до рідного краю.
Заслуговують на увагу такі заходи, як: «Мамина пісня», «Бабусина казка»,
«У мого тата золоті руки».
Значний інтерес викликають у малят конкурси малюнків, саморобної
іграшки: «Моя країна-Україна», «Моє рідне село», «Мій веселий дитсадок».
Патріотичне виховання у закладі проходить червоною ниткою через
ознайомлення дітей з природою рідного краю. При цьому зосереджую їхню
увагу на красі, розмаїтті, багатстві та особливостях природного довкілля нашої
країни, даю дітям уявлення про різні типи природних ландшафтів України (гори,
луки, степи, ліси, водойми тощо), специфічний рослинний і тваринний світ,
визначні природні об’єкти (найбільші річки, озера, найвищі гори), виховуючи
любов до всього рідного. Знайомлю з літературними та художніми творами, що
відображають різноманітність і красу природи України.
Яскраві враження про рідну природу, отримані в дитинстві, нерідко

залишаються в пам’яті на все життя, тому що в її образах втілюється Батьківщина.
Дошкільники залучаються до посильної участі в охороні природи.
Організовуючи дану роботу, дбаю про те, щоб формування дбайливого ставлення
доприродипоєднувалосязвихованнямлюбовідорідногокраюідовсьогоживого.
Успішнеформуваннязачатківпатріотичнихпочуттівудошкільниківможливе
лише за умови їх активної взаємодії з довкіллям через гру, предметну діяльність,
спілкування, працю, навчання. Тож широко застосовую сучасні методи роботи:
інтерактивні ігри, пошуково-дослідницьку діяльність
Ефективність морально – патріотичного виховання досягається тоді, коли
педагогічна діяльність характеризується цілісністю і включає відбір краєзнавчого
змісту відповідно до вікових особливостей та інтересів дітей; збагачення
розвивального середовища матеріалами про рідне село (дидактичні ігри,
предмети мистецтва, продукти сидячої творчості), узгодженість тематики занять
ознайомлення з рідним селом з тематикою інших занять, з іграми дітей; створення
умов для самостійної та спільної з дорослими роботи з краєзнавчим матеріалом;
забезпечення соціально – емоційного благополуччя дитини, діагностики змін в її
розвитку.

Висновки
Інтегрований підхід, гармонійне поєднання форм, методів роботи
сприяло забезпеченню результативності роботи над проблемою:
-напрацьовано цілісну систему роботи з формування патріотичних
почуттів у дітей, де чітко визначено конкретні етапи та напрями видів
діяльності;
-забезпечена систематична, ефективна співпраця з родинами вихованців.
Проведена робота дає відмінні результати. У процесі систематичної освітньої
роботи з патріотичного виховання діти стали глибше усвідомлювати свою
причетність до минулого, теперішнього й майбутнього Батьківщини, що
породжує в них почуття відповідальності за майбутнє своєї держави, власну
долю та долю своїх рідних.
Вихованці закладу почали з більшою повагою ставитися до природи, до
людей. У дошкільнят сформувалося чуття родини, рідного краю, гордості за свій
народ. Діти розвинулися інтелектуально, набули стійких моральних звичок. Під
час самостійних ігор драматизують уривки зі знайомих українських казок, віршів,
пісень, охоче грають у народні ігри. Їх словниковий запас збагатився словами
щоденного вжитку. В спілкуванні одне з одним діти доречно використовують
прислів’я, приказки, скоромовки, загадки й інші твори українського фольклору.
Діти усвідомили розподіл народних свят за порами року, народних традицій
і обрядів, використовують їх фрагменти в самостійній ігровій діяльності, з
задоволенням переодягаються в український одяг, охоче виконують аплікації,
малюнки, оздоблюючи національний посуд, одяг, інші предмети побуту. Із
задоволенням малюють природу рідного краю, вулиці рідного села, разом
з батьками ведуть історію свого родоводу за допомогою родинної квітки і
родовідного дерева, добре орієнтуються в державних символах України.
Системний підхід у роботі сприяв формуванню пізнавальних здібностей та
інтересів дітей, що забезпечує наступність між дошкільним закладом та школою
у розв’язанні питань з патріотичного виховання.
А найголовніше досягнення – діти сформувалися духовно, тобто у них
виникає не лише потреба пізнавати, а й жити для інших.
Практичні матеріали розроблені з урахуванням вікових особливостей
дошкільників. Запропоновані виховні заходи допоможуть у роботі з дітьми щодо
формування у них патріотичних почуттів.
Досягти таких результатів допомогла й спільна робота з батьками. Механізми
реалізації роботи з батьками відбувались через різні форми роботи: збори,
засідання батьківського комітету, консультації, бесіди, свята, розваги.
Цікаво проходять різні заходи, присвячені українському народознавству,
вечори розваг, святкові ранки.(Додаток М). Адже не секрет, що теперішнє молоде
29

покоління батьків набуває знання з народознавства разом з дітьми, завдяки
спільній роботі сім’ї і дошкільного закладу. Українські національні традиції і є
тим живильним грунтом, на якому сходять перші паростки патріотизму в чистих
душах наших вихованців, що саме вони і є важливим і могутнім чинником
навчання й виховання, розвитку особистості й оздоровлення нації і суспільства.
Рекламний блок створює презентативний імідж закладу через наочно –
друковану продукцію: листівки, буклети, візитки, інформацію на інтернет-сайті.
На мій погляд, люди повинні з раннього дитинства розуміти, що вони
знаходяться в потоці історії, що вчинки кожної людини залишають свій слід,
віддзеркалюються в історії і будуть оцінюватися наступними поколіннями,
впливати на їх долю. Народні і сімейні традиції, перекази, легенди, гордість за
свою країну, за своїх батьків і дідів – невід’ємна частина формування національної
свідомості людини, патріотичних почуттів, менталітету всього суспільства.
Усі ми тут одна родина,
І наша мати - Батьківщина.
Ми пам’ятаємо Шевченка
Та гідну славу козаченьків.
Бо кожен з нас – землі дитина,
Що зветься гордо –Україна!

Список використаних джерел
1. Базовий компонент дошкільної освіти / наук. кер.: А. М. Богуш,
дійсний член НАПН України, проф, д-р пед. наук; ― К.: Світоч, 2012.
– 26 с.
2. Богуш А. Українське народознавство в дошкільному закладі: навч.
посіб. – 2-ге вид., переробл. і допов. / А.М. Богуш, Н.В. Лисенко. – К.:
Вища школа, 2002. – 407 с.
3. Богуш А.М. Методика ознайомлення дітей з довкіллям у дошкільному
навчальному закладі: Підруч. для ВНЗ / А. Богуш, Н. Гавриш. – К.,
Слово, 2008. – с. 40-48.
4. Вакуленко М.І., Гураш Л.В. Українська мозаїка. – Тернопіль, 2013. –
511с.
5. Володарська М.О. Світ прав дитини. Уроки громадянської освіти. -
Харків, 2005. – 65с .
6. Воропай О. Звичаї нашого народу. - Київ, 1993. – 589с
7. Газіна І.О. Формування в дошкільників першооснов національної
самосвідомості (психолого-педагогічні особливості) // Педагогіка. –
2005. – №1. – с. 8-10.
8. Духовні витоки українських свят та обрядів. Вікторини / упорядник
Н.В.Лемешенко – Запоріжжя, 2006 – 92с
9. Калуська Л.В. Народні ремесла у дитячому садку // Бібліотека
вихователя дитячого садка – 2005. – 64с.
10. Кисельова О. Ми маленькі українці // Дитячий садок – 2007. - №20.
– с. 36-37.
11. Лохвицька Л., Макаренко С. Правову культуру – старшим
дошкільнятам // Дошкільне виховання – 2006. - №6.
12. Лохвицька Л., Макаренко С. Діти народжуються для щастя // Палітра
педагога – 2006. - №2.
13. Народні перлини для маленької дитини / Упор. О.Яловська.-
Тернопіль: Мандрівець, 2013. - 373 с.
14. Народознавство в дошкільному закладі / методичні рекомендації
для вихователів / упорядник О.П.Макаренко – Тернопіль, 1992. – 143с.
31

15. Правове виховання дошкільників / упорядник Є.Кулькіна. // Дитячий
садок – 2007. - №21. – 31с.
16. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля»
// Білан О.І., Л.М. Возна, О.Л. Максименко та ін . – Тернопіль:
Мандрівець, 2013.- 264с.
17. Садовнича В.В. Велика книга маленьких українців. – Харків, 2014. –
127с. 18. Стрьок К.І., Кириченко О.М. Розвиток українського мовлення
у дошкільників - Київ, 19. – 176 с.
19. Тоцька Т. Рід, родина, Україна. – Київ, 2011. – 94с.
20. Фесюкова Л.Б., Макаренко О.В. Я живу в Україні. – Харків, 2008. –
128с. 21. Якименко Тетяна. Як народжується любов до Батьківщини //
Дошкільне виховання – 2014. - №11

Додаток А
ПРИСЛІВ’Я
Про працю
1. Посієш вчасно - збереш рясно.
2. Хочеш їсти калачі - не сиди на печі.
3. Без трудів не їстимеш пирогів.
4. Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
5. Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
6. Не одяг красить людину, а добрі діла.
Явища природи
1. Ластівка день починає, а соловейко його кінчає.
2. Багато снігу - багато хліба.
3. З малої хмарки великий дощ буває.
4. Яка яблунька, такі й яблука.

Народні прикмети
1. Грім гримить - хліб буде родить.
2. Як листя жовтіє, то поле смутніє.
3. Від березневих дощів земля квітне.
Про скромність, ввічливість
1. Не хвали себе сам, нехай тебе інші хвалять.
2. Не смійся з другого, щоб тобі не було того.
3. Шануй людей і тебе шануватимуть.
4. З самого початку думай, який буде кінець.
5. З другом говори ввічливо: від грубого слова близький стає чужим.
Про їжу
1. На чорній землі білий хліб родить.
2. Хліб усьому голова.
СКОРОМОВКИ
1. Босий хлопець сіно косить, босі ноги роса росить.
2. Сів шпак на шпаківню, заспівав шпак пісню півню: «Ти не вмієш так, як я, так,
як ти, не вмію я.
3. Хитру сороку спіймати морока, а на сорок сорок - сорок морок.
4. На подвір’ї зелен кущ, над кущем літає хрущ.
Ми прибігли до куща, над кущем нема хруща.
5. Бабин біб розцвів у дощ - буде бабі біб у борщ.
ПРИМОВЛЯНКИ
1. Купалися ластів’ята та в чару - водиці,
Щоб були ми білотілі та ще й білолиці.
2. Мир миром, пироги з сиром,
Вареники в маслі, ми дружечки красні.
3. Топчу, топчу ряст, ряст,
Бог здоров’я дасть.
І ще буду топтати,
Щоб на той рік діждати.
4. Мишко, Мишко, на тобі зуб старий,
А дай мені свій новий
5. Ластівко, ластівко!
На тобі веснянки, дай мені білянки.
6. Сонечко, Сонечко! Виглянь у віконечко.
Твої дітоньки плачуть, їстоньки хочуть.
35Додатки

7. Гриць миші злякався, в кропиву сховався,
Бороною вкрився, щоб не пожалився.
8. Гойда-да, гойда-да, добра в котика хода,
Поводи шовкові, золоті підкови.
МИРИЛКИ
1.Мир миром, пироги з сиром,
Варенички в маслі,
Ми подружки красні - поцілуємося!
2.Тобі яблучко, мені - грушечка,
Не сварімося, моя душечко!
Мені яблучко, тобі - зернятко,
Не сварімося, моє серденько!
ЗАКЛИЧКИ ДО СИЛ ПРИРОДИ
(Перед грою або безпосередньо в грі можна розучити з дітьми
заклички до сил природи)
1. Вийди, вийди, сонечко
Вийди, вийди, сонечко на дідове полечко,
На бабине зіллячко, на наше подвір’ячко.
Там ми граємо, тебе чекаємо.
2.Іди, іди, дощику
Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику,
Щоб тобі каша, мені борщ,
Щоб густіший падав дощ.
3. Пташок викликаю з теплого краю
Пташок викликаю з теплого краю:
«Летіть, соловейки, на нашу земельку,
Поспішайте, ластівоньки,
Пасти корівоньки.»
4.Прийди, весно, прийди
Прийди, весно, прийди,
Прийди, прийди, красна,
Принеси нам збіжжя,
Принеси нам красок.
Ой весна, весна та весняночка,

Ой де твоя донька та паняночка.
5.Благослови, мати, весну закликати
Благослови, мати, весну закликати,
Весну закликати, зиму проводжати!
Зимонька в візочку - літечко в човночку.
ЗАГАДКИ
Про рослини
1. У вінку зеленолистім, у червоному намисті
Видивляється у воду на свою хорошу вроду. (Калина)
2.До сонця я підхожий, і сонце я люблю.
До сонця повертаю голівоньку свою.
Стою стрункий, високий в зелених шатах я.
І золотом убрана голівонька моя (Соняшник)
3. Стоїть півень над водою з червоною бородою. (Калина)
Тварини
1. Повзун повзе, сімсот голок везе. (Їжак)
2. Прийшла кума із довгим віником
На бесіду із нашим півником,
Схопила півня на обід
Та змела мітлою слід (Лисиця)
3. Біжить чимчик по долинці у сіренькій кожушинці (Заєць)
4. У нашої бабусі сидить дід у кожусі,
Проти печі гріється, без води умиється. (Кіт)
5.Не дід, а з бородою,
Не бик, а з рогами,
Не корова, а доїться. (Коза)
Пори року
1.Тане сніжок, зеленіє лужок,
День прибуває.
Коли це буває? (Навесні)
2. Махнула птиця крилом
І покрила весь світ Білим килимом. (Зима)
3. Лід на річках, сніг на полях,
Віхола гуляє. Коли це буває? (Взимку)
4.Сонце пече, липа цвіте,
Жито доспіває. Коли це буває? (Влітку)
37Додатки

5.Голі поля, мокне земля,
Дощ поливає. Коли це буває? (Восени)
Праця, господарювання
1. Залізний ніс, дерев’яний хвіст. (Молоток)
2. Маленький хлопчик у шапці ходить. (Цвях)
3. Зуби є, а рота немає. (Пилка)
Предмети побуту
1. В лісі народився, в лісі виріс,
А в дім прийшов, всіх навкруги зібрав. (Стіл)
2. Без ніг, а ходить. (Годинник)
3. З зубами, а не кусається. (Гребінець)
4. Що то за звір, що має чотири роги і пір’я? (Подушка)
Знаряддя праці
1. Між двома дубами зав’язло порося зубами. (Сокира)
2. По полю бродить, зерно молотить,
Жне, косить – хліба не просить. (Комбайн)
3. По полю повзе, траву гризе. (Сінокосарка)
4. У землі було, на заводі кувалося,
На колесних лапах розгулялося. (Трактор)
КОЛИСАНКИ
1.Ходить сонко по вулиці
Ходить сонко по вулиці,
Носить спанця у рукавиці,
Чужих дітей пробуджує,
А........... присипає.
Ходи, сонку, сюди до нас,
Буде тобі добре у нас!
У нас хата тепленькая,
У нас...... маленькая.
2.Прийди, сонку, в колисоньку
Прийди, сонку, в колисоньку,
Приспи мою дитиноньку,
Та щоб спала, не плакала,
Та щоб росла, не боліла
На голівку і все тіло,

Та щоб личко не марніло.
3.Прилинули голуби
Прилинули голуби,
Сіли, впали, загули.
Ви, голуби, не гудіть,
Настусеньку не збудіть.
4.Ой ну, люлі, люлі
Ой ну, люлі, люлі,
Прилетіли гулі,
Сіли на воротях
В червоних чоботях,
Стали думать і гадать,
Чим дитинку дарувать:
Чи сонками, чи дрімками,
Чи красними ягідками.
Подаруймо сонки – дрімки,
Сонки – дрімки в колисоньку,
А ростоньки у кістоньки,
Добрий розум в головоньку.
5.Люляю, люляю
Люляю, люляю,
Котика полаю,
Щоб по ночах не ходив,
Малих діток не будив.
А-а-а-а-а-а!
6. Льон збирала
Льон збирала,
Тонкі нитки пряла,
Тонкі нитки пряла,
Сповиточки ткала.
Доленьку прохала,
Щоб було дитя вродливе,
Щоб було дитя щасливе.
7.Леле, леле, легесенько
Леле, леле, легесенько,
39Додатки

Засни ж, моє малесеньке.
Будеш легко, сину, спати –
Будеш здоров уставати.
Леле, леле, легесенько,
Засни ж, моє малесеньке.
А-а-а-а-а-а!
8. Баю, баю, баю, бай
Баю, баю, баю, бай,
Не лягай, мале, на край –
Впадеш на долівку
Та заб’єш голівку.
Голівка буде боліть,
Та нікому пожаліть.
А-а-а-а-а-а
Додаток Б
НАРОДНІ ІГРИ
Довга лоза
Грають хлопцi, якi стають один за одним обличчям у потилицю на вiдстанi
2 метрiв. Голову i спину нахиляють, а гравець, який стоїть позаду, розганяється,
перестрибує через кожного i стає попереду, так роблять всi по черзі.
Панас
Діти грають у кімнаті. Одному з них зав’язують очі, ставлять біля порога і говорять:

- Панас, Панас!
Не лови нас.
На тобі коробочку груш,
Та мене не воруш.
Після цього діти тихенько ходять по кімнаті, а «Панас», розкинувши руки,
намагається піймати кого-небудь. Кого спіймає, той стає «Панасом», і гра
продовжується.
Варіант ІІ
Граютьхлопцітадівчата.Забажаннямхтосьстає«Панасом»,йомузав’язують
очі хустинкою, виводять на середину майданчика і звертаються з такими словами:
- Панасе, Панасе!
На чому стоїш?
- На камені!
- Що продаєш?
- Квас!
- Лови курей, та не нас.
«Панас» починає ловити, і кого з гравців спіймає, той стає «Панасом».
Квочка
Уцюгрудітилюблятьгратинайбільше напровесні,коливпершевипускають
квочку з курчатами надвір. Забивають у землю кілочок, прив’язують мотузок до
кілочка; по вибору хтось із дітей стає за квочку і, взявшись за кінець мотузка,
співають:
- Ходить квочка
Коло кілочка,
Водить діток,
Дрібних квіток.
Діти - квіти:
- Квок,- ходить квочка.
Після слів: «Діти-квіти: «Квок» - усі розбігаються, хто куди, а квочка,
квокчучи, ловить їх та збирає докупи.
Подоляночка
Діти водять хоровод, а один, що стоїть у колі, робить рухи, що відповідають
змісту пісні:
- Десь тут була Подоляночка,
Десь тут була молодесенька;
Тут вона впала,
До землі припала!
41Додатки

Личко не вмивала,
Бо води не мала.
Ой встань, ой встань,
Подоляночко,
Обмий личко,
Як ту скляночку,
Візьмися в боки
За свої скоки,
Підскоч до раю
Бери дівча скраю.
Той, що посередині, вибирає когось з кола замість себе, і гра продовжується.
Коза – дереза
З-поміж дітей обирається Коза - дереза, яка перебуває на одній стороні
майданчика у (будиночку), а інші діти - на протилежному боці. На сигнал
вихователя діти гуляють по лісу, підходячи до будиночка Кози. Коза помічає
дітей, проганяє їх від свого будиночка:
- Я Коза- дереза, за три копи куплена, півбока луплена.
Ніжками затопчу, хвостиком замету – тут тобі й смерть.
Коза виконавши емітаційні (відповідно до тексту) рухи, доганяє дітей. Той,
кого вона спіймає, виконує якесь завдання (фант).
Ускладнення. Збільшити або зменшити відстань між Козою та дітьми;
збільшити кількість ведучих до двох. Замість бігу ввести стрибки на двох ногах
або біг парами. Може бути біг із перешкодами; біг по доріжках; через кубики.
Мак
Діти стають у коло. Посередині – хлопчик. Всі водять хоровод, приспівуючи
або примовляючи:
- Маки, маківочки,
Золотії голівочки.
В підзагір’ї зелений мак,
Маки, маківочки,
Золотії голівочки.
Питають в один голос:
- Чи поспів мак?
- Ще тільки орю! - говорить хлопчик і показує, як це робиться.
Знов і знов повторюють те ж саме, а хлопчик, показуючи, що він робить ,
відповідає:
- Ще тільки сію.
- Ще тільки заволочую.

- Ще тільки прополюю.
Нарешті каже:
- Поспів !
Всі діти удають, ніби зривають голівки маку, вибивають і їдять. Як захочуть,
то почнуть грати знову.
Мак
Побравшись за руки, діти стають у коло. В середину сідає одна дівчинка,
навколо неї ходять і співають:
- Ой на горі мак,
Під горою так;
Маки ж мої, маківочки,
Золотії голівочки,
Станьте ви так,
Як на горі мак!
Проспівавши раз, питають у дівчинки:
- Козачок, чи виорав ти мачок?
Дівчинка одмовляє:
- Виорав.
Тоді знову ходять навколо і співають те саме. Питають знову:
- Козачок, чи посіяв мачок?
- Посіяв.
- Козачок, чи посходив мачок?
- Посходив.
- Козачок, чи пора полоть мачок?
- Пора.
- Козачок, чи цвіте мачок?
- Цвіте.
- Козачок, чи поспів мачок?
- Поспів.
- Козачок, чи пора брать мачок?
- Пора.
Тоді усі гуртом кидаються, трусять ту дівчинку, в вуха турчать; дівчинка
пручається, поки не розірве чиїхось рук і не втече з кола.
Горобейко
Дівчатка беруться за руки і співають:
- А в горобейка
Жінка маленька,
Сидить на кілочку,
43Додатки

Пряде на сорочку.
Що виведе нитку
Гороб’ю на свитку.
Остануться кінці
Гороб’ю на штанці.
Остануться торочки
Гороб’ю на сорочки
Під час співу дві крайні дівчинки підіймають руки і пропускають попід ними
всіх інших.
Додаток В
І на тім рушникові!...
(план-конспект заняття для дітей п’ятого року життя)
Мета: поглиблювати знання дітей про український рушник – як оберіг.
Розширити уявлення дітей про призначення українських рушників («весільний»,

«святковий», «утипач»), про використання їх в традиційних обрядах. Познайомити
дітейізрушничкамидлядівчаток ідляхлопчиків(«росяничками»і«грайликами»);з
традиціями пов’язаними з рушниками, а саме: традицією зустрічі поважних гостей
хлібом – сіллю на рушникові; проводами в далеку дорогу. Розкрити дітям красу
української вишивки, багатство кольорів, різноманітність візерунків; закріпити
знання про символічне значення квітів на рушникові. Формувати естетичне
сприйняття краси українського рушника. Виховувати патріотичні почуття,
шанобливе ставлення до рушника як оберега українського народу.
Словникова робота: вишитий рушник, «росянички», «грайлики», рослинний
і геометричний візерунок, оберіг.
Матеріал: Світлиця, оформлена в українському стилі, рушники із різними
візерунками (геометричним та рослинним) і рушники для хлопчиків «грайлики»
та для дівчатак «росянички»; хліб – сіль на вишитому рушникові; аудіозапис
«Пісні про рушник» на сл. А.Малишка.

Хід заняття
(Діти заходять до світлиці, оформленій в українському національному
стилі. В українському національному вбранні зустрічаю дітей).
- Добрий день, вам хлопчики й дівчатка,
В щасливу годину
Завітали ви в мою хатину!
Чим хата багата, тим і гостей рада вітати!
- А чим же багата сьогодні моя хата?
- Так, і справді, я до свята Великодня готувалась, прикрашала свою хату.
Сідайте рядочком, поговоримо гурточком!
А мова наша сьогодні піде про рушники(Веду бесіду про призначення
рушників).
- А для чого призначені вишиті рушники?
- Які звичаї, пов’язані з рушниками, знаєте?
- «Тримай хату, як у віночку,
І рушничок на кілочку» .
- Рушник – це національний оберіг, народний символ України. Все життя
українців пов’язане з рушниками. Жодне свято, жодний обряд не відбувався без
рушника. А ще існує традиція зустрічі рідних та близьких або поважних гостей
хлібом – сіллю на вишитому рушникові.
Прислів’я:
· «Хліб на рушникові життя величає, здоров’я оберігає».
· «Хліб на рушник покладайте та гостей пригощайте».
(Звертаю увагу дітей на хліб на рушникові на столі)
- Ось і я зустрічаю вас хлібом-сіллю на рушнику. Це вияв високої гостинності
нашого народу.
45Додатки

-Ащебулатрадиціяпроводжативдалекудорогусиначичоловікаобов’язково
з вишитим рушником.
- Чому, на вашу думку, так робили?
- Так справді, щоб в дорозі все було гаразд, вишитий рушник служив
оберегом, ніби оберігав від лиха.
(Пропоную послухати уривок аудіозапису пісні А.Малишка «Пісня про
рушник»).
- Для чого мати в дорогу дала синові рушник?
- «Куди не йдете, а рушник в дорогу беріть»
(Розгортаю рушник)
- Я візьму той рушник,
Розстелю наче долю».
- Погляньте на рушники. Чи вони схожі? Чим вони різняться між собою?
- В різних регіонах України вишивали їх по – різному. Ось погляньте: на
що схожий візерунок на цьому рушникові?
- Такий візерунок називається геометричним, такі рушники вишивали на
Поділлі, Волині.
- А що вишито ось на цьому рушникові?
- Такий візерунок називали рослинним. На Слобожанщині вишивали
зокрема рослинні візерунки.
- Де розташований візерунок на рушникові?
- Яким способом вишивали рушники?
(Звертаю увагу на рушник з рослинним орнаментом).
- Які квіти вишивали на рушникові?
- Яке значення мали квіти на рушниках?
- А що означають кольори на рушниках?
- Раніше мати рано будила доньку і вчила вишивати рушник і приказувала: «Не
лінуйся, дівонько, рушник вишивати – буде чим гостей шанувати».
- Погляньте, ось на ці два рушники. Які вони за розміром? Як, на вашу думку, для
кого вони?
-Так,цірушникидлядівчатокідляхлопчиків.Осьцейрушничокізвишитимлистям
дуба, квітами барвінку- називають грайликом, він для хлопчиків. А на цьому рушнику –
квіти ромашки, ягоди калини, вишні – для дівчаток – росянички.
- Так як же називали рушники для хлопчиків?
- А для дівчаток?
- Які квіти вишивали на рушниках для дівчаток? А для хлопчиків?
- Малята, а ви б хотіли мати такі рушники?
- Тож у мене є для вас подарунок, для вас ваші матусі вишили рушники. У вас
попереду ще ціле життя, а життя відомо – це довга дорога. То нехай ваші дороги будуть
легкими, нехай на них зустрінуться тільки добрі люди, хай вам щастить у житті.

- Рушник – це оберіг. Збарігайте знання про рушники, шануйте вишиті
рушники.
- Це не просто дарунки, малята. Це святині, і це обереги! Бережіть їх,
шануйте завжди, всюди! І матусь своїх не забувайте!
Додаток Г
Колишися, колисонько
(план-конспект заняття для дітей п’ятого року життя)
Мета: познайомити дітей з українською колискою як предметом українського
хатнього інтер’єру, її призначенням, символічним значенням квітів. Спонукати
дітей до виконання українських колискових пісень, формувати вміння виконувати
їх мелодійно, спокійним голосом. Розвивати пам’ять, спостережливість.
Виховувати інтерес до традицій українського народу, до його побуту.
Матеріал: світлиця, обладнана в українському стилі, колиска, колискові
пісні.
(Запрошую дітей на гостину до тітки Одарки, від якої отримали лист –
запрошення в гості)
Вихователь: Пише тітка Одарка, щоб приїхали до неї на гостину!
(Діти розташовуються на стільчиках, імітуючи подорож на автобусі,
співають пісню):
-Їде автобус на долину
Та до тітки до Дарини.
Їдуть діточки, наче квіточки.
Тітка Одарка:
- Рада гостей зустрічати я в хаті,
Буде ж моя хата багата.
Багата гостями дорогими,
А красна пирогами красивими.
- Погляньте, діти, що є у мене в хаті?
-А що ж це стоїть посередині, недалеко від печі?
Вихователь. - Розгляньте колиску. Для чого вона призначена? З чого вона
зроблена? Яким візерунком прикрашена?
Тітка (погойдує колиску):
– Так, справді, колиска потрібна була для маленької дитини.
47Додатки

З давніх – давен в українській оселі, чекаючи дитину, починали готувати
місце для колиски. Для колиски в оселі відводили найтепліше місце, її ставили
коло печі, бо біля неї завжди було тепло. Колиски були колисанки, а були й ті, які
підвішували до стелі на мотузку й гойдали.
Коли в сім’ї народжувався хлопчик, то колиску робили з явора чи дуба. Це
найкраще дерево для хлопчика. Воно додає сили. Розмальовували таку колиску
листям явора, дуба.
Для дівчинки колиску робили з верби або калини, щоб дівчинка була жвавою,
красивою, здоровою. Оздоблювали колиску малюнками ягід та квітів з калини.
З соломи пшеничної -для дівчинки, для хлопчика – з житньої. Заздалегідь мама
вишивала для дитини сорочки, а заодно і простирадла в колиску.
Казали: «Ниточка до ниточки то й буде квіточка», «Кладу ниточку на щастя,
на здоров’я синку, щоб ріс міцним та красивим, як зоря довіку», «Жовту нитку з
сонця візьму, а зелену в травах. Подарує небо синю, зіронька багряну».
Вихователь:
- Погляньте на колиску, якими квітами вона прикрашена? Для кого ця
колиска: для дівчинки чи для хлопчика?
Тітка. (прислухається) – Щось проснулась Ясочка. Як же її заколисати, щоб
вона краще спала?
- А які колискові ви знаєте?
- А як треба співати колискову? Тихенько, лагідним голосом.
(Звертаю увагу дітей на кота Мурчика, який по хаті ходив і дитину розбудив.
Пропоную разом заспівати колискову: «Котику сіренький»
Тітка(продовжуєрозповідь)–Щобдитинікращеспалося,подушечкуробили
з гусячого пуху. Під подушечку клали букетики із чебрецю, м’яти, безсмертника,
материнки, шишки хмелю. У хмелю просили: «Хмелику хмельовий, служнику
землі – матері! Прошу тебе шишок дати, дитя шанувати, сон в колисоньку
накликати!». Сон дитини буде міцним і глибокимі ростиме вона здоровою!
(Тітка Одарка прощається з дітьми).
Вихователь – То ж і ви, малята, зростайте здоровими! Пам’ятайте про
світлицю, про колиску. Співайте колискових своїм лялькам, коливайте їх і
наспівуйте:
Колишися, колисонько,
Тихенько – тихенько!
Нехай спиться дитиночці
Солоденько, солоденько!

Додаток Д
Сопілка з маминої калини
(план –конспект заняття для дітей п’ятого року життя)
Мета: продовжувати знайомити дітей з національною українською
культурою, традиціями та обрядами українського народу.Ознайомити дітей з
народними звичаями, необхідним атрибутом яких є калина; розкрити багатство її
символічних образів. Розширити знання дітей про калину, як символ рідної землі,
батьківського дому, дівочої краси, вірності і вроди.
Виховувати любов до національних цінностей.
Обладнання: хлібина, калина, виставка малюнків, запис пісні «Ой є в лісі
калина», сопілка.
- Сьогодні, діти, ми поговоримо про традиції нашого народу, краю, які
складалися протягом сотень років; зустрінемося з українськими піснями.
- Розмова наша – про червону калину. Вона стала для нас образом рідної
землі. Ось вона, роздивіться її. Калина пишна, червона, корисна своїми цілющими
властивостями. У народі так говорять: калина і Україна невіддільні настільки, що
не мислять себе одна без одної.
Бабуся (вітається з дітьми) – Діти, сьогодні я прийшла до вас в гості, щоб
вам передати скарби народної творчості. Їх може зрозуміти лише той, хто любить
усе прекрасне і чарівне.
Загадка
У лісі вирізана,
Гладенько витесана,
Голос тоненький має.
Всіх маляток звеселяє.
Ви на ній всі граєте.
Хто вона?
Впізнаєте?
Не паличка, не гілочка –
Звуть мене … (сопілочка)
Бабуся . – А знаєте, чому дорослі та діти люблять слухати її голос? Сопілка
гарно грає, уміє говорити. Ось послухайте.
Легенда про сопілку
Колись давно напали на нашу землю вороги і забрали в полон багато людей.
Гірко заплакав маленький Іванко, коли змушений був прощатися з рідною землею.
Нічого не зміг взяти з собою, тільки встиг сховати гілочку калини. На чужині
посадив її у землю, поливав, доглядав, доки не виріс кущ калини. Зробив тоді
49Додатки

Іванко сопілку і почав грати на ній знайому пісеньку. А сопілка заговорила до
нього людським голосом: «Чекає тебе, Іванко, не дочекається рідна земля, плаче
й журиться за тобою рідна домівка, матір». Тоді Іванко розірвав кайдани і побіг.
Коли не стало сили, грав на сопілці, а вона його благала: «Швидше, швидще,
Іванку, я чую тебе». То озивалася до хлопця рідна земля і підтримувала його.
Вихователь. – Діти, а де ще в нас згадується про калину? Яку я вам
нещодавно читала казку? Про що в ній розповідається? Які пісні ви знаєте про
калину?
Бабуся. – Діти, а ще калина зустрічається в розписах, вишивках, а жмутики
червоних ягід вішають над стріхою. Діти, а хто з вас знає вірші про калину?
- Про калину не забувають і здійснюючи весільний обряд, нею прикрашають
молоду, щоб була така ж рум’яна, гарна. Часто можна побачити, як люди садять
біля своєї домівки калину. Як ви гадаєте, навіщо? Діти, а хто з вас посадив калину
біля свого дому чи у бабусі? А який смак у ягід калини? Калина має лікувальні
властивості, свіжозрізану кору прикладають до кровоточивих місць, свіжі ягоди
з медом допомагають при кашлі. Отже калину треба любити, берегти.
- Бабуся – Діти. А ось і сопілка. Вона вирізана з калинової гілки. Раніше
існувало таке повір’я: хто вирізував, робив калинову сопілку, то обов’язково в
цій сім’ї народжувався син. Давайте роздивимося її візерунок. Ви бачите, що на
візерунку є листочки, квіти, це зроблено народними майстрами.
Діти, давайте вивчимо прислів’я: «Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною
– коли росте», «Гарна дівчина, як у лузі калина».
(Наприкінці звучить запис пісні «Ой є в лузі калина». Діти з вихователем
підспівують, виконуючи танок калини з дітьми).Ц

Додаток З
Фоторепортаж
Міні-музей «Українська садиба»
53Додатки

Під час занять та дидактичних ігор діти закріплюють знання
про державну та народну символіку

Екскурсії вулицями рідного села
55Додатки

Змалку патріотів слід плекати –
До народної культури прилучати
Діти з задоволенням беруть участь у різноманітних святах і розвагах

Фото з архіву УТМР
та члена Національної Спілки журналістів
та фотохудожників України Володимира ГЕРМАНА.
Дизайн Анатолія ТАРАНА.
©КРОЛЕВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ БУДИНОК КУЛЬТУРИ
(05453) 5-27-46, (098) 238-71-50

Книга брошура Формирование патриотизма

More Related Content

What's hot

Similar to Книга брошура Формирование патриотизма

More from nnik28

Книга брошура Формирование патриотизма