3. Хата в с. Суха на Полтавщині, де промайнуло
дитинство Олеся Гончара
(нині – Меморіальний музей)
4. Фронтові дороги Олеся Гончара привели його
аж до Праги, де й завершився бойовий шлях
письменника
5. За участь у боях був
нагороджений
орденами Червоної
Зірки, «Слави ІІІ
ст.», трьома
медалями за відвагу,
медаллю «За участь в
обороні Києва».
6. Після війни Олесь
Гончар продовжив
навчання у
Дніпропетровському
університеті, а
пережите на фронті
лягло в основу
сюжетів багатьох
його творів
7. Твори Олеся Гончара
•Трилогія «Прапороносці»
(«Альпи», 1946; «Голубий
Дунай», 1947; «Злата
Прага», 1948);
•«Людина і зброя» (1960);
• Романи «Тронка» (1963),
«Собор» (1968) та ін.
• Новели «Модри Камень»,
«Весна за Моравою»,
«Ілонка», «Гори співають»,
«Усман та Марта» й ін.
8. Громадсько-політична
діяльність
•у 1959-1971 рр. – голова спілки
письменників України;
•у 1959—1986 роках — секретар
правління Спілки письменників
СРСР.
•Від 1973 року — голова
Українського республіканського
комітету захисту миру, член
Всесвітньої Ради Миру, академік
Академії наук України;
•Обирався депутатом Верховної
Ради УРСР та СРСР,
•Очолював Комітет з
Національної Премії України
імені Тараса Шевченка (1992-
1995 рр.), став першим лауреатом
Шевченківської премії (1962).
9. «Собори душ своїх бережіть» - слова, які стали
життєвим принципом самого Гончара.
