шщ

1. Добропільський міський відділ Добропільської
міської ради м. Добропілля
Конкурс презентацій пам’ятників
“Застиглі миттєвості”
Меморіальна плита
Олександра Єрмакова
м. Добропілля,
7 жовтня 2016 р.
Автор: Вакарєва Поліна, учениця 8-А класу ЗОШ №19
Керівник: Кошелєва Ірина Вікторівна, педагог-
організатор ЗОШ №19

2. 28 червня 2016 року
відбулось відкриття
меморіальної плити,
присвяченої
Олександру Петровичу
Єрмакову – офіцеру,
танкісту, добровольцю,
нашому земляку,
командиру взводу 30
окремої механізованої
бригади з позивним
“Генерал”, який
загинув під
Артемівськом 19
травня 2015 року.

3. Їх було шестеро, коли у бліндаж залетіла ворожа міна, Генерал прийняв на
себе весь удар, тим самим захистивши п’ятьох бійців. Отримавши тяжкі
поранення, майже неділю боровся за своє життя у Харківському шпиталі,
але серце героя не витримало тяжких травм і Олександр помер у лікарні.
Прощатися з ним приїхали з Добропільського, Олександрівського районів,
його побратими з 30-тої бригади і батальйону “Січ”. Поховали його 21
травня у селі Спаско-Михайлівському.

4. У Олександра залишилось двоє синів і дочка, старшому не більше
двадцяти років, він, як і батько, також захисник України, пішов
служити добровільно. Зараз над могилою Олександра підноситься
гранітний обеліск, як знак поваги і вічної пам’яті і скорботи про
мужнього воїна, зразкового сім’янина, вірного друга,
відповідального громадянина, справжнього патріота…

5. Про лейтенанта побратими
згадують з великою
повагою, адже якби він не
взяв на себе більшу
частину обломків від
снаряду, то загинули б ще
п’ять чоловік. Завжди, коли
починався обстріл, то
Олександр заганяв усіх у
бліндаж, а сам ставав у
проході і дослухався до
кожного вибуху. Коли
побратиму нагадували
командиру про небезпеку,
він казав: “Я за вас
відповідаю, мені потрібно,
щоб ви залишились
живими”. Так і сталось…

6. Олександра Єрмакова знало багато людей, знали, як відданого своїй
справі, людину, не слова, а діла. Його цінували і поважали рідні, друзі,
колеги, побратими. Коли виникла необхідність захищати Добропілля від
сепаратистів, він одним з перших без коливань вступив до лав щойно
створеної самооборони. Коли потрібно було матеріально допомагати армії,
він давав власні гроші. А коли виникла необхідність захищати Україну, не
ухилявся, не стояв осторонь - пішов спочатку добровольцем, а потім - по
мобілізації.

8. У нього було все - процвітаючий бізнес,
стабільний дохід, любляча і дружна сім'я. Усе,
що було, він залишив і пішов захищати
Батьківщину, тому що чітко знав, за що воює. І
своє життя віддав, щоб його діти жили в світі,
на своїй вільній землі. Коли будете проходити
повз меморіальну плиту Олександра Єрмакова,
помоліться за нього, тому що своє життя він
віддав за кожного з нас...