Презентація книги

1. Підготувала
бібліотекар
Токмацької ЗОШ № 5
Симоненко Галина Вікторівна

2. Валентин Васильович
Б и ч к о
(17.06.1912-31.10.1994)
Український
поет,
драматург,
автор творів
для дітей
Пиши так, щоб було цікаво, весело, смішно. Щоб були
пригоди, щоб був героїзм. Щоб було романтично і водночас
правдиво. І головне - щоб не було фальші. (Валентин Бичко)
Творчість Валентина Бичка - багатотемна і багатожанрова. Та
коли спробувати пильніше вслухатись у багатоголосся його
поетичних та прозових творів, неважко розчути одну провідну
мелодію усієї його творчості - романтику дитячого життя.
Валентин Бичко, якому довелося деякий час вчителювати в
школі і працювати завідувачем літературної частини
Харківського дитячого театру та в редакціях дитячих журналів і
газет, у своїх творах відтворює свої спостереження і роздуми про
життя дітей, їх звички, уподобання, запити. Автор - справжній
сурмач, співець усього того, чим живе дитячий колектив, про що
він мріє, над чим б'ється його допитлива думка.
Розгорнемо книги Валентина Бичка - перед нами розкинеться
неозорий чарівний край, який ми з любов'ю називаємо -
Країною Дитинства. З роками змінюються покоління читачів.
Стільки вимріяли, стільки здійснили вони! А ще стільки ж
належить їм вимріяти і здійснити в їхньому романтичному житті.

3. Та жив собі Василечко,
І човник в нього був,
Легкий, тонкий, мов крилечко,
Летів, аж вітер гув.
І мріялось Василечку:
Набрати у сачок
Хоч стілечки-остілечки
Веселчиних бризок.
Хотілося Василечку…
Та тільки як не гнав,
Яку високу хвилечку
Веслом не підіймав,-
До райдуги-веселочки
Не зменшується путь –
І не дістать веселечком,
Й руки не дотягнуть.
Вогнями-самоцвітами
Без краю, без кінця
Усе вона манитиме
Відважного плавця…

4. Як крук побачив – горенько!
Всіх воронів склика:
-Чимдуж летіте! Скоренько!
Зловіть мені Васька!
І кинулися ворони
За хлопцем в небеса,
А вітер, мов пришпорений,
Несе його. Краса!
І тут дзьобами ворони
Вчепились за рукав
Та тягнуть в усі сторони.
Пропав Васько, пропав!
-Ні! – тут Васько не витримав,
Підскакує стрибком
І в пику крука хитрого
Як гахне кулаком!

5. Івась і Чорна борода
-Ха-ха-ха! – трясеться
Чорна борода.
Чайка в небі в’ється:
- Ой, біда, біда!
Все було б чудово.
Дам тобі життя
За одно лиш слово.
Ну скоріш, дитя!
-Згодься лиш зі мною
Їздити вночі.
Мав би ти і зброю,
Їв би калачі.
Та лунає з мряки:
-Хай не буду жить,
А До вовкулаки
Не піду служить!

6. Чому усі сміялись?
Від несподіванки грибки
З лобів ізсунули шапки,
Принишкли за пеньками
Та блимали баньками.
А потім усмішка до них
Сповзла, мов тихий легіт.
А потім став їх брати сміх –
І покотився регіт.
Не можу… Ой!.. А то ж би ми,
Старі гриби, щоб до зими
Прожити у спокої –
Придумали такої.
У мухоморів їх брилі
Позичили ще зранку.
Я – гриб з хорошої землі –
Став схожий на поганку.

7. Слухняний руль, м’яке сідло
Юрко робив велосипед…
Він схему вирізав з газет,
Був майстер на всі руки,
Охочий до науки.
Він їздив довго, тижнів з два,
Аж перегнулась голова,
Аж ноги і ночами
Крутились до нестями.
Та враз Юрків велосипед
Поїхав задом наперед
І прямо до канави,
Поміж колючі трави.
Проїхав лінію криву
І скинув хлопця в кропиву.
Жаркі були “уколи”.
Прийшлось іти до школи.

8. В темнім лісі
В темнім лісі, поміж віт,
Край старого граба
Живе дід Бородід
І баба Горбаба.
У дідовій бороді
Вітеречка молоді
Спочивають - і тоді
На землі і на воді
Ні шелесь, анітелень!
Тиха ніч і тихий день.
А у баби на горбі
Сплять хмаринки голубі,
Ніжні, кучеряві,
Тихі і ласкаві.
Гарно тут їм у теплі,
Легко так і щасно…
І по всій, по всій землі
У ту пору ясно.

9. Лісова перепустка
Дуб замовк і листочки на ньому
завмерли. Я довго стояв,
заворожений розповіддю. Картини
давно минулого ожили переді
мною. Здавалося, що тільки-но
відлунав бій запорожців і в повітрі
ще пахло порохом.
Я попросив Гаврила подякувати
дубові за його чудову баладу і
переказати йому, що я розповім її
усім, кого стрічатиму.
Ворон знову почав розмовляти з
дубом, потім пострибав по гілочках
угору і добрався до самої верхівки.
Скоро в дзьобі приніс він мені
великого дубового листка, який
почав уже багряніти.
- Оце тобі перепустка з лісу.
Ходімо!

10. Марш мухоморів
Тікайте всі скоріше,
Хто в цьому лісі зріс!
Ми військо найсильніше,
Ми завоюєм ліс!
Велика сила суне.
Загине той умить,
Хто нас хоч тільки клюне,
Хто спробує вкусить!
Переклавши войовничі слова
“хвацького батальйону”, Гаврило
сильно розреготався, чого він
навчився у мого брата Петрика.
- Ну ти тільки подумай, які
хвастуни! Вони завоюють ліс!
Вони усіх потруять! Та хто на них
буде зважати? Хто там їх спробує
вкусить? Така гидота… Ходімо
далі!

12. Маленькі читачі!
Прочитайте казки Валентина
Бичка і ви дізнаєтесь про цікаві
пригоди з життя лісових
мешканців, про їхні стосунки між
собою, про складні й повчальні
ситуації, що подекуди складаються
в лісовому житті-бутті, про
дружбу дітей з птахами та
тваринами, про те, що добро
завжди перемагає зло.