Презентація педагогічного досвіду Бей Т.М.
Висвітлено роботу гуртка плетіння мережива Снігурівського БТДЮ Снігурівської районої ради Миколаївської області
1. 1
Відділ освіти
Снігурівської районної державної адміністрації
Снігурівський районний методичний кабінет
Матеріали
конкурсу портфоліо з відеоматеріалами
«Педагогічний досвід освітян регіону – 2017»
«Формування компетентностей
особистості в процесі творчого
мислення»
Бей Таїса Миколаївна,
керівник гуртка «Плетіння мережива на
коклюшках» Будинку творчості дітей та юнацтва
Снігурівської районної ради
Миколаївської області
Номінація «Інноваційні технології
в позашкільній освіті»
м.Снігурівка - 2017
2. 2
Укладач:Бей Т.М., керівник гуртка «Плетіння мережива на коклюшках»
Будинку творчостідітей та юнацтва Снігурівської районної ради
Миколаївської області
Рецензенти:Бойченко І.З., керівник Зразкового художньогоколективу
«Вишивка» Будинку творчостідітей та юнацтва Снігурівської
районної радиМиколаївської області;
Васильєва О.В., керівник Зразкового художнього колективу
«Виготовлення сувенірів» Будинку творчостідітей та юнацтва
Снігурівської районної радиМиколаївської області.
Рекомендовано педагогічною радою Будинку творчості дітей та юнацтва
Снігурівської районної ради Миколаївської області від 20.03.2017р.,
протокол №2.
Відповідальний за випуск: Юдченко І.І., директор Будинку творчостідітей
та юнацтва Снігурівської районної радиМиколаївської області.
У брошурі автор розкрила тему формування компетентностей
особистості в процесі творчого мислення, яке повинно забезпечити
розвиток та саморозвиток особистості учня, виходячи з виявлення його
індивідуальних особливостей як суб’єкта пізнання і предметної діяльності.
Коли маленька людина, пізнаючи складний і незрозумілий світ дорослих,
прагне самоствердитись у ньому, вона намагається зразу проявити себе як
особистість. Де ж, як не в творчості, це краще зробити? Саме цей шлях,
вважає Таїса Миколаївна, найпростіший і найдоступніший. Адже давно
відомо, що учні, захоплені справою, яка їм подобається, проявляють
наполегливість, силу волі в опануванні тими знаннями та вміннями, які
випереджують програмні вимоги. За таких умов дитина йде вперед шляхом
поступу до поставленої мети. Своє завдання керівник гуртка вбачає у
забезпеченні оптимальних педагогічних умов для розвитку дитячої
обдарованості.
Снігурівський Будинок творчостідітей та юнацтва, Т.М.Бей
3. 3
Зміст
1. Вступ. Мотивація обраної теми……………………………………………...4
2. Опис передовогопедагогічногодосвіду Формування компетентностей
особистостів процесітворчого мислення»…………………………………….7
3. Додатки
4.1. Конспектвідкритого заняття «Виготовлення мережива. Технологія
плетіння багатопарного мережива» (мірне мереживо)………………….. 9
4.2. Пам’ять про пращурів «З бабусиної скрині» (захід з народознавства
до новорічнихсвят) ………………………………………….…………………17
4.3. Методичні рекомендації «Плетіння мірного (багато парного мережива)
…………………………………………………………………………………....26
5. Мультимедійнапрезентація (паперовийваріант)………………………. 34
6. Список використанихджерел…………………………………….…...........
4. 4
Вступ.
Мотивація вибраної теми
Педагогічна психологія відзначає, що вдосконалення
інтелектуальних функцій (розвиток гостроти сприймання, розподіл і
переключення уваги, мислення, зіставлення об’єктів і т.і.) полягає в якісних
змінах психіки на різних етапах розвиткувихованців.
Якісна перебудова психічних процесів і всієї особистості
нерозривно пов’язана з процесами виховання і навчання. Ефективний
розвиток особистості школяра відбувається в процесі набуття знань і
застосування їх на практиці, тобто в дії.
Розвиток учнів відбувається значно ефективніше, якщо в процес
навчання вводяться елементи творчості, які, крім того, позитивно впливають
на трудову підготовку і виховання учнів. Роботу в гуртку слід організовувати
таким чином, щоб, поєднуючи працю дітей в творчу діяльність, піднести її до
рівня розумовогорозвиткушколярів.
Наші спостереження за роботою вихованців гуртка «Плетіння
мережива на коклюшках» показують, що творче розв’язання тих чи інших
технологічних питань пов’язане із застосуванням знань. У зв’язку з цим
неодмінною умовою розвитку творчості дітей є надання їм у повному обсязі
конструкторсько-технологічних знань і навчання прийомів їх застосування,
тощо. Тому процес навчання дітей у цьому гуртку відбувається в певній
послідовності: виклад матеріалу, виконання роботи за зразком, рішення
творчого проекту. Це значною мірою допомагає учням засвоїти потрібні
знання й сприяє виробленню у них інтелектуальних умінь і навичок. У
результаті розумовий розвиток учнів стає ефективнішим, оскільки в процесі
засвоєння знань та оперування ними в практичній діяльності дедалі більше
розкривається абстрактне мислення, технічна творча уява,
«відшліфовуються» уміння, більш широкі узагальнення, тощо.
Головною особливістю педагогічного процесу на заняттях гуртка
Бей Таїси Миколаївни полягає в тому, що він будується на взаємній
співтворчості педагога і дітей, на дружбі і духовній спільності, визнаній
самостійності особистості дитини на взаємоповазі і взаємній зацікавленості у
суспільному успіхові в результаті діяльності.
Історія мереживної справи цікава та захоплююча. Зародилося
мереживо в Італії, або, по іншій версії, в Нідерландах і завоювало багато
країн. Пристрасть європейців до мережива досягло величезного розмаху,
були часи, коли мереживне питання стало світовим питанням – умовою
розквіту або занепаду країни.
5. 5
Мереживо завжди займало увагу витонченістю, красою виконання,
вигадливістю малюнка, різноманітністю плетіння. Його дуже любили в
народі, легко вкладалось воно в добрі руки, знаходило відзвук в серці
майстрині ласкавими назвами: плетешок, жучок, сосенка, павлинка.
Мистецтво мереживоплетіння живе і йому можна і треба навчати
дітей. Адже діти дуже чуйно реагують на прекрасне, мають нестримне
прагнення до самостійної творчості. Дати їм змогу своїми руками робити
красиві речі – це означає не тільки залучити їх до трудової діяльності, а й
спрямуватиу сферу пізнання прекрасного.
Зацікавившись плетінням мережива, Таїса Миколаївна знайшла та
опрацювала багато літератури, пробувала і пробувала плести. Не
отримувалось довго, адже в наших південних краях нема майстринь цієї
справи. Тож довгий шлях самостійно пройшла Таїса Миколаївна, перш ніж
отримала перші види полотнянки. Скільки було радості у майстрині, який
запал продовжити роботу, пізнати і проплести нескладні зразки мірних
мережив.
Ідея відкрити гурток мереживоплетіння на коклюшках виникла у
Бей Таїси Миколаївни у 1996 році, коли вона працювала на Снігурівській
Станції юних техніків. Спочатку необхідно було виготовити обладнання:
подушки для плетіння, коклюшки. Діти з ентузіазмом взялися до справи:
самостійно виготовилиобладнання, вирізали коклюшки.
Слідуючим етапом роботи стало накопичення наочності,
спеціальної літератури, зразків готового мережива. Поступово була повністю
підготовлена матеріальна база і почався творчийпроцес.
Програма гуртка «Плетіння мережива на коклюшках» розрахована на
роботугуртка за трьомарівнями навчання:
– початковий – 2 роки;
– основний – 2-4 роки;
– вищий рівень – 2-4 роки.
Заняття проводяться з дітьми, як групові так і індивідуально з кожним
вихованцем з використанням методу «навчаючи - вчуся». А це означає, що
дитина, яка оволоділа навичками плетіння, може допомогати своєму
товаришеві в отриманні умінь та знань. У виконанні виробів
використовуються техніки плетіння російських, італійських, німецьких,
чеських мережив, вивчаються їх основні прийоми. Колектив проводить
виставки в БТДЮ, постійно приймає участь в обласних та Всеукраїнських
конкурсах, кожного року отримує грамоти та дипломи за перші місця, роботи
експонуються на виставках м. Києва. Колектив дуже творчий, йде в ногу з
новим часом, уміло використовує старовинну техніку плетіння на сучасному
6. 6
рівні. Діти неодноразово приймали участь в майстер-класах міста Миколаєва
та міста Києва, мають грамоти, дипломи, подарунки.
Основний час на заняттях надається практичній роботі. Вивчення
техніки мереживоплетіння – це дуже тривалий копіткий процес. Вивчення
основних прийомів плетіння і елементів мережива є досить тривалим. Тому,
щоб підтримати зацікавленість у гуртківців, його бажано розділити на кілька
етапів: виготовлення плетешка, тасьми-полотнянки, скані та вилюжки. Після
цього гуртківці займаються моделюванням комірців, підбирають матеріали і
готують обладнання для роботи. Другий етап охоплює вивчення таких
елементів, як «ланцюжок», насновки, кілька різновидів сітки.
Виготовивши ці зразки вихованці починають вивчати техніку
плетіння поздовжнього парного мережива. На першому році навчання це
неширокі прошви та мереживо-крайз нескладним фестоном.
Програма включає до себе також виготовлення невеликих за
розміром серветок або фрагментів, які потім сплітаються між собою. Таким
чспособом можна робити скатертини, серветки та ін. Часто до виготовлення
одного виробузалучаються всігуртківці.
Другий рік навчання починається з третього етапу вивчення
елементів плетіння, а саме: «павучок» з 416 пар, кілька різновидів решітки.
Більшу частину другого року присвячено виготовленню виробів: манжетів,
комірців, серветок. Докладніше вивчається технологія плетіння парних,
зчипних, плетешкових мережив. На прикінці навчання вихованці Бей Т.М.
проходять теоретичний курс з плетіння конструкційних деталей одягу і
виготовляють їх.
Зараз уже учениці Таїси Миколаївни продовжують традиції свого
педагога, вони разом плідно експерементують, знаходять нові форми,
розробляють нові моделі, вигадують кольорові акорди. Завжди знаходяться у
творчомупошуку.
Та не зупиняється творчий педагог Бей Т.М. на досягнутому. Багато
років тому попала на очі маленька брошурка – «Шнуркове
мереживоплетіння», і зновуу пошуку. Як навчитись виготовлятитаку красу?
Батьківщина шитого мережива – Італія. Там уперше в XVст. стали
виготовляти таке мереживо. А потім виготовлення його поширилося в
державах Західної Європи. Поширюючись по різним країнам, техніка
виготовлення шитого мережива починає набувати інші форми. Поступово
тасьма стала замінюватись шнуром, котрий можна зв’язатигачком.
Наша майстриня вивчила всі етапи роботи:
- шнур вив’язуєтьсягачком;
- приметується до полотна по контуру візерунку, нанесеного на нього;
7. 7
- внутрішня частина візерунку вишивається голкою.
Є декілька видів шнурів – вузьких та широких. Мереживо, що
виконано на основі в’язаного шнура по типу італійського, називають
шнурковим, або пуанляс.
Сьогодні учениці Таїси Миколаївни уміло поєднують різні способи
в’язання шнура гачком з чисельними малюнками вишивки рослинного
орнаменту та з кожною роботою піднімають свій професійний рівень.
Анотація досвіду
Бей Таїса Миколаївна має високий рівень наукової і теоретичної
підготовки, добре знає вимоги програм гуртків технічної творчості та
декоративно-ужиткового мистецтва, володіє методикою проведення заняття,
працює над впровадженням новихметодичних ідей в навчальний процес.
Завданням своєї роботи Таісія Миколаївна ставить сприяння розвитку
розумових здібностей учнів, поглиблення їхніх технічних знань і навичок,
формування естетичного смаку, привчає до самостійності.
Таїса Миколаївна грамотно планує проведення занять гуртка
«Плетіння мережива на коклюшках», забезпечує виконання навчальної
програми, в якій передбачає наступність у розвитку знань і умінь отриманих
гуртківцями за попередні рокинавчання.
Керівник уміло використовує наочні посібники для ознайомлення
дітей з історією розвитку фотоаматорства, відомими майстрами та їх
роботами.
Всю роботу гуртка «Плетіння мережива на коклюшках» Таїса
Миколаївна пов’язує з народним мистецтвом, тому систематично аналізує
зразки виробів виконаних народними майстрами, знайомить дітей з
розвитком традиційних прийомів виготовлення мережив.
Для викладення теоретичних питань, керівник використовує різні
методи роботи: лекції, бесіди, перегляд робіт майстрів та робіт виконаних
самими гуртківцями. Методи навчання відповідають віковим особливостям
учнів. Керівник використовує індивідуальні та груповіформизаняття.
Заняття Таїси Миколаївни мають високий рівень розв’язання освітніх
завдань: діти мають високий та достатній рівень навичок техніки плетіння
мережива на коклюшках.
Бей Т.М. забезпечує участь гуртківців у заходах, які проводяться в
БТДЮ, районних, обласних та Всеукраїнськихзаходах.
8. 8
Педагог активно приймає участь у методичній роботі БТДЮ,
обласних та Всеукраїнських заходах. Вона - активний учасник районних
семінарів учителів трудового навчання, переможець обласного конкурсу на
кращу методичну розробку з науково-технічної творчості серед педагогів
позашкільних навчальних закладів, учасник Всеукраїнського семінару
директорів позашкільних навчальних закладів, учасник Всеукраїнського
семінару керівників гуртків декоративно-ужитковоїтворчості.
Заняття гуртка керівник проводить якісно, проявляє педагогічні
здібності, знаходить індивідуальний підхід до кожного гуртківця.
9. 9
ДОДАТКИ
Конспект відкритого заняття
«ВИГОТОВЛЕННЯ МЕРЕЖИВА.
ТЕХНОЛОГІЯ ПЛЕТІННЯ
БАГАТОПАРНОГО МЕРЕЖИВА»
(мірне мереживо)
Основний рівень, перший рік навчання
План – конспект відкритого заняття гуртка
1.Тема заняття: Виготовлення мережива. Технологія плетіння багатопарного
мережива (мірного).
2. Мета заняття:
- (навчальна) закріпити навички плетіння мірного мережива та навчити
приміняти ці знання у виготовленнівиробу;
- (розвивальна)розвиватитворчі здібності гуртківців;
- (виховна) виховувати повагу до культурного надбання різних народів.
3. Тип заняття – формування практичних умінь та навичок.
4. Форма заняття: групове.
10. 10
5. Оснащення (обладнання): валики – подушки, коклюшки, нитки, голки –
булавки, лінійки, олівці, папір, ножиці, підставки, копіювальний папір.
6. Методи і прийоми – розповідь, наочність, активізація творчого потенціалу
дітей.
7. Види діяльності – пізнавальна, образотворча.
8. Міжпредметні зв’язки:креслення, образотворче мистецтво.
ХІД ЗАНЯТТЯ
І. Вступ. Підготовча частина. Актуалізація опорнихзнань.
Вступна бесіда
- Коклюшечне мереживо – це частина культури багатьох держав,
своєрідне художнє явище, життєстійке в своїй основі. Пам’ять людська
вдячна потомкам не тільки пам’ятниками мереживницям, а й полотнами
художників світу. Це спадщина майже всіх держав Європи. Вона зберігається
і передається з покоління в покоління, в таких державах: Італія, Іспанія,
Франція, Бельгія, Нідерланди, Португалія, Польща, Чехія, Словаччина,
Німеччина, Росія, Данія, Англія, Шотландія, Фінляндія і т. д. (Додаток1).
Як і любий вид народного мистецтва коклюшечне мереживо в рамках
давно складеної декоративної системи, в процесі свого розвитку постійно
здійснює перетворення та оновлення, що забезпечує йому сучасне звучання.
Ось чому народне мистецтво, в тому числі і коклюшечне мереживо, не
втрачає свого значення і в наші дні.
Не можна забувати традицій, не можна відходити від народної
творчості, тому що ця культура формує людину як особистість, створює
багатство душі.
Сьогоднішнє заняття узагальнює тему «Виготовлення мережива». Ми з
вами, діти, закріпимо навички виготовлення сколка до мірного
(багатопарного) мережива, проплетемо зразки по своїм сколкам, а вже
потім заготовимо сколки до виробу, який буде конкурсною роботою і матиме
назву «Дерево життя».
11. 11
ІІ.Основначастина
Організація уваги та проголошення теми заняття.
- Спочатку нагадаємо, на які види поділяється коклюшечне мереживо?
- Вірно, на зчіпне та багатопарне, яке іноді називають мірним, тому що
його можна плести великим метражем.
- А чим відрізняються мірні мережива від зчіпних?
- Парні мережива потребують велику кількість коклюшок, від 7 до 300
пар (що доступно не всім майстриням) і валик в процесі роботи весь час
розміщений в горизонтальному положенні, а зчіпні – від 3 до 10 пар і валик
необхідно весь час перевертати та ще й зчіпляти вилюжки гачком.
- Якими способами перекладання коклюшок ви користуєтесь при
плетінні?
- Перевити та сплести. Перевити – праві коклюшки міняються з лівими
місцями, сплести – міняються місцями середні коклюшки в парах. Ці два
переплетіння утворюють пів заплету, а ще два переплетіння – повний заплет
(П-С-П-С).
Інструктаж з техніки безпеки.
Жодне заняття ми не проводимобез інструктажа з техніки безпеки.
Давайте нагадаємо основнівимогипід час роботиу гуртку:
- Своє робоче місце розміщуй не дуже близько від товариша, щоб не
заважати під час роботи.
- Голки – булавки наколювати на валику в одному місці, щоб не
зачепити ліктем і не поранитись.
- Гачки закріпляти під резинкою на валику.
- Ножиці подаємо не гострим кінцем.
- Коли закріплюємо сколок на валику булавками, гострі кінці занурюємо
у валик, щоб під час роботи не наколотись.
- Основну кількість голок-булавок тримаємо на столі у керівника, щоб
не розсипатина підлогу.
Практична робота
12. 12
На попередніх заняттях ми креслили сколок до мірного мережива на
аркуші у клітинку, бо по клітинкам дуже легко орієнтуватись при кресленні
(Малюнок 1, 2).
Уважно роздивимось наші сколки (Малюнок 3). Вони складаються з
двох частин, які прорисовані різними кольорами. Це означає, що в мереживі
дві ходові і кожна ходова проходитиме свій шлях, а дольові пари
прорисовані вертикальними лініями, вони слугуватимуть основою і весь
шлях проходитимуть вниз, вертикально. Навішаємо коклюшки з намотаними
нитками і проплетемо невеликий зразочок мірного мережива по своєму
сколку. Ми повинні переконатись у своєму вмінні сплести це мереживо і чи
правильно підібрали це мереживо для виготовлення конкурсної роботи.
Кількість пар коклюшок у кожного можебути різна.
Після отримання зразків мірного мережива приступаємо до виготовлення
сколка роботи. Для цього спочатку визначимо розмір і форму нашого
«Дерева життя» і прорисуємо овал крони. Виріжемо 7-9 мотивів з правої
частини сколка мірного мережива і наклеїмо на вже приготовлений контур
кронидерева (Малюнок 4,5).
Прокреслимо ліву частину нашого сколка до виробу: спочатку дольові
лінії, а потім хід іншої ходової пари коклюшок другим кольором олівця (не
забуваємо, що у нас дві ходові). Намотаємо нитки на коклюшки і навішаємо
на закріпленому сколку. На мал.4 видно, що необхідно в роботі плести 9-ма
парами (дві ходові і сім дольових). Спосіб плетіння фестону (крони дерева)
вибираємо кожен свій (в перевив усіх пар чи без перевиву).
Коли крону « дерева» сплели, зрізаємо коклюшки, лишаючи нитки
приблизно 10- 15 см і за допомогою голки зашиваємо кінці. Якщо наш виріб
потребує, підкрохмалюємо його за допомогою клею ПВА, розведеного
водою. В середині виробу гачком навішуємо нитки, які за кольоровою гамою
більше підходять для виконання стовбура дерева та гілок, заплітаємо нитки
різними видами косичокі формуємо коріння.
13. 13
Після підготовлення мережива переносимо його на вибраний фон і
вставляємо у рамку чи формуємо у вигляді панно (Додаток3).
ІІІ. Заключна частина. Підсумок заняття.
– Ви познайомились і освоїли одну з технік плетіння мірного мережива,
застосували навички плетіння, виготовивши виріб. Тепер, використовуючи
отримані знання, ви можете вдосконалюватись і створювати нові візерунки,
придумувати свої оригінальні вироби.
– Поєднання навичок і творчості, переймання системи прийомів і форм,
що передаються від старшого до молодшого, дозволяють сучасним
мереживницям створювати шедеври.
Додаток 1
Додаток2
Малюнок
1
Малюнок
2
16. 16
Використані джерела:
1. Андреева И. А., Грекулова А. Л. Рукоделие и др. - Москва, Книга,
1991 -65с.
2. Исакова К.В. Плетение кружев. - Москва, Книга,1959, - 98с.
3. Пономаренко Л.П. Старинные секреты плетения кружев. - Москва,
Феникс, 2001 – 126с.
4. Терешкович Т.А. Кружева. Минск, Хэлтон Минск, 2002 – 218с.
5. Фалеева В.А. Русскоенародноекружево. Ленинград, Ленкнига,1983 –
79с.
17. 17
Захід з народознавства до новорічних свят
ПАМ’ЯТЬ ПРО ПРАЩУРІВ
«З бабусиної скрині»
Мета: Ознайомити дітей з історією розвитку традиційних видів
українського рукоділля – вишивкою, ткацтвом; побутом, призначенням,
обрядами.
Розширитиуявлення про обереги, про їх значення у житті українців.
Сприяти розвитку творчих здібностей учнів і бажання берегти національну
культуру, красу, неповторність українськогорукоділля.
Розвиватикмітливість, творчууяву, естетичний смак.
Виховувати почуття приналежності до української нації, повагу до
старшого покоління, шанобливе ставлення до людей праці, до досягнень
української культури, витворів народного мистецтва ,гордість за український
народ, який має славне героїчнеминуле і багату творчуспадщину.
Обладнання: декорації світлиці – піч, стіл, лавки, вишиті рушники,
вишиванки, обереги.
18. 18
(До світлиці заходить весела юрба колядників, співаючи «Чи дома, дома
господар дому».
Ведуча свята Купчишина Анна Андріївна, керівник гуртка «Плетіння
гачком», вихованка Бей Таїсії Миколаївни, запрошує усіх до світлиці (Фото
1, 2)
Ведуча: Добрийдень, дорогідіти і шановні гості!
Ми раді вітати вас у нашій світлиці.
- А що таке світлиця? (кімната в українському житловому будинку,
призначена для прийомугостей)
- А які свята ми відзначали у світлиці?
Ці заходи допомагають нам пам’ятати про звичаї і традиції нашого народу.
Споконвіку люди зберігали у своїй пам’яті, передавали від покоління
до покоління оповіді про дідів-прадідів, з яких починався їх рід. Ці діди-
прадіди були корінням дерева родоводу, яке мало потужну крону з великими
гілками і маленькими гілочками. І мало те дерево життєдайний сік, який
передавав кожній гілочці цього роду, кожномуродичусилу, вдачу, талант.
Успадкувала ці риси продовжувачка свого роду, талановита
майстриня, керівник гуртка Будинку творчості дітей та юнацтва Бей Таїсія
Миколаївна. Вона фотографує, вишиває, плете з лози, спицями та гачком, на
коклюшках. А яке шиє вбрання собі, дітям, онуці! Зазначимо, що
виготовлене руками рідних не зрівняти з придбаним на базарі – інша
енергетика. Онука Даринка з вдячністю і любов’ю носить вироби й
пишається роботоюневтомнихбабусиних рук.
Особливістю її творчості є те, що вона не використовує «інтернетних»
візерунків, не вибирає з популярних журналів модних сюжетів, а творить
власні, неповторні.
Таїсія Миколаївна володіє багатьма техніками вишивки, уміє
професійно робити мережки. Кожен створений нею візерунок вирізняється
високоюмайстерністю, а роботине лише гарні, а й бездоганно виконані.
19. 19
Дуже любить наша героїня квіти. Ними заквітчане все подвір’я вдома.
Ними прикрасила територію навколо Будинку творчості дітей та юнацтва.
Буяють сплетені своїми руками маки, ромашки, жоржини і на стрічках
дівчат, які навчаються у гуртку.
Наша майстриня творить красу і щедро ділиться нею, прагне навчити
тих, хто ще нічого не вміє, а вже бажає навчитися; легко йде на контакт,
щиро розповідає про все, чим багата зараз її душа. Спілкування з нею не
лише додає енергії, а й надихає на нові ідеї. В благодатну землю падають
зерна науки, бо не лише вміння переймають учні, а й доброту, щирість і
щедрість душі.
З Таїсією Миколаївною цікаво спілкуватися. Вже розповідала вона нам
про сімейні реліквії: це альбоми з пожовклими від часу фотографіями, з яких
дивляться предки; листи-трикутники, які розповідають про фронтове
татусеве життя; cімейна святиня – нагороди батька – ордени і медалі. А
сьогодні, на вечорницях, вона розповість гуртківцям про те, що у її сім’ї
збереглася, навіть, скриня зі старовинними речами. Цей безцінний скарб –
вишиті українські сорочки і рушники – ми бачимо на виставці (Фото 3).
Будь ласка, шановна Таїсія Миколаївно, запрошуємо Вас до слова.
Бей Т.М.: Народний календар в дрібницях відбиває життя нашого
пращура – українця. У ньому зібрана та наочно продемонстрована психологія
нашого народу, його досвід, доброта, мудрість, дотепність та
спостережливість. Січень дуже багатий на свята. Майже кожному дню цього
місяця давні українці дали своє ім’я, прив’язавши до нього певні обряди,
звичаї та повір’я.
Народ зміг організувати своє життя якнайкращим чином – у ньому
всього вистачаєта немає нічого зайвого.
Сьогодні ми послухали колядки, познайомились з обрядами Святого
Вечора. І хочу сказати, що люди різних соціальних шарів, матеріального
становища, переконань і поглядів не минають свято Різдва Ісуса Христа
20. 20
своєю увагою. У цілому це одне зі свят, що тісно пов’язане з поняттям
родини.
Отже, я вам розповім і покажу про наш родинний зв’язок з нашими
пращурами.
Сьогодні я запрошую Вас до оселі моєї бабусі Оксани, яка народилась в
1898 році на Чернігівщині і жила з своєю родиною в селі Прохори
Борзнянського району. Дуже любили мої рідні свою хату. Прикрашали її і в
будні і в свята. Випадково до мене потрапила картинка, на якій зображено
інтер’єр української хати. І як же я зраділа, коли впізнала бабусину хату! Все,
буквально до дрібниць, було і в бабусиній оселі, точнісінько, як на картинці.
Хіба що піч не була розмальована (Фото 4).
Бабуся була дуже гостинною і додержувалась в родині всіх звичаїв
та обрядів, тому свято Різдва Христова було самим бажаним та радісним
як дорослим, такі для дітей.
І недаремно, від бабусі лишились спогади про український побут – рушники,
хлібники, сорочки, лляне полотно. Всі ці речі бабуся берегла у скрині.
Історія рушника дуже цікава. Традиційно він служив оберегом. Ще за
поганських часів його чіпляли на дерева, на скали, на воду, клали на каміння
й молили богів, щоб відвели лихо, просили благодаті: щоб родила земля, щоб
біда і всяка напасть обминала родину.
З приходом християнства з рушниками проводжали князів у похід,
храмові рушники дарували церкві. Серед них були ті, що висіли на вівтарі —
божники, настінні або охоронні.
З часом з’явилося багато обрядових рушників. Для немовляти на
білому тлі вишивали колодочки, дорогу, а ближче до кутків була замкнута
лінія — щоб «не торкалося ніщо лихе». Самі кінці не обрублені, з торочками,
бо життя тільки починалося.
Є найстаріший рушник — «рушник-легенда», витканий на верстаті.
Оце і є домоткане полотно. Прядиво, що мітилося на рушник, сіяли густо
попід межу, щоб той рушник краще оберігав від зла. Коли коноплі
21. 21
висушували, то складали корінцем в горщик, щоб достаток був у
господарстві. Коли вони висихали, то замочували їх у річці на великій
глибині, прив’язуючи мотузкою до дерева. Через три, чотири дні виймали,
несли додому, клали під пліт, щоб майбутній рушник охороняв людей. Потім
коноплі били, терли на терлиці, розчісували гребінками — і все це робили з
піснею:
Рушничок, як цвіточок,
як папірчик білий...
Або:
Є на моєму рушникові ясна позолота —
Як я ткала, пісні співала —
Краще йшла робота.
Таких пісень було багато.
Вироблялось прядиво, а потім на ткацькому верстаті ткалося полотно,
яке прикрашали візерунками. Цей рушник-оберіг у сім’ї передається з
покоління в покоління, як пам’ять роду.
Ось цей рушник дістався бабусі від її мами, моєї прабабусі, йому
більше 100 років. Він прикрашав ікону, що висіла в кутку над довгим
сімейним столом, де завжди збиралась сім’я на сніданок, обід, вечерю.
Рушник прикрашено вишивкою з чернігівськими мотивами та
старовинною мережкою. Рушники бабуся сама вишивала та ткала з льону,
який вирощувала родина.
А це – кролевецький рушник – він лляний, в червону смужку. Його
використовували в особливі свята. А ось і хлібник – це ряднинка з
необробленого льону з смужками червоного кольору – в нього загортали
спечений хліб і там зберігали, щоб швидко не черствів (Фото 5).
Споконвіку українці свято шанували одяг, а особливо вишиту сорочку.
Наші пращури вірили, що вона захищає людину не лише від негоди, і й від
ворожих сил. Вважалося, що сорочка, яка прилягає до тіла, є провідником
магічної сили і водночас – це оберіг. Сорочка – найцінніше з усього, що є в
22. 22
скрині. Їй більше ста років. Вишивала її бабуся – Оксана Данилівна. Мама
найбільше її берегла. Бо поруч знаходилася часточка бабусиної душі, яку
вона вклала в свої рукотворні шедеври. Є тут і сорочка, яку бабуся вдягала до
церкви, є тут і сорочка, яку бабуся шила моїй мамі і та носила її майже три
роки, від 12 до 15 років. Сорочка з грубого льону, повсякденна, але яка
вона приємна була до тіла в жаркі та прохолодні дні. І як все це змогла
зберегти бабуся?Адже такі важкі були часи (Фото 6, 7).
Звучить пісня «Мамина сорочка»
у виконанні солістки хору «Пролісок» Романченко Олени
Дорогі діти, шановні гості! Усі ці обереги є пам’яттю про рід, який
завжди зі мною, Берегинею роду, і яку я передам своїм дітям, а наразі вже й
онукам. Я хочу порадити усім присутнім зберігати пам’ять про наших
предків. Від цих цінностей міцніше і наша Україна, від цього залежить і
наш добробут (Фото 8).
Додатки
Фото 1. Колядники
27. 27
Коклюшечне мереживо – це особлива
вишуканість, легкість, ажурність. Своєю
вишуканою елегантністю, чистотою та
внутрішньою гармонією воно може
посперечатись з любим рукоділлям. Коклюшечне мережи
При створенні мережива
використовують всього один матеріал – гнучку
тонку нитку: лляну, бавовняну, шовкову,
синтетичну чи металізовану. Переплетіння
ниток без тканої основи створює візерункове
полотно – мереживо (Малюнок 1).
Всі коклюшечні мережива поділяються на парні (мірні) та зчіпні. І
різняться вони між собою як кількістю пар коклюшок в плетінні, так і
розміщенням валика – подушки.
Ознайомлення з плетінням мірного мережива розраховано на
гуртківців основного рівня, які вже оволоділи прийомами виконання
складних елементів, більш уважні під час роботи, можуть справитись з
великою кількістю коклюшок.
Мета розробки – познайомити з плетінням і оформленням мірним
мереживом виробів, з яких частин складається мірне мереживо; виготовити
сколок мережива до хустинки – носовичка; допомогти у плетінні мережива
до виробу;показати готовийвиріб.
Парне мереживо складається з
трьох частин: верхньої – края; основного
візерунку, що заповнює середню частину
мережива; фестону (Фото1).
Край мережива має вид прямої прозорої вузької тасьми, що обмежує
одну з сторін мережива. З існуючих варіантів края
один відрізняється від іншого головним чином
кількістю дольових і ходових пар, перевивів та
переплетень.
Основний візерунок розміщується в
центральній частині мережива і складається з
геометричних фігур. Різноманітні по ширині,
фото 2
фото 1
Малюнок 1
28. 28
орнаменту парні мережива відрізняються головним чином своїми основними
візерунками, які складаються з плетешків, сітки, насновок, а також таких
видів переплетень, як павучки (Фото2).
Найбільш використовуються в основній
центральній частині прості решітки в пів заплету (п-с) та
повний заплет (П-С-П-С) (Фото3).
Фестон – нижня кайма мережива – края.
Виплітається зазвичай сіткою – полотнянкою, або
плетешками. В різних частинах парного мережива рух
пар коклюшок проходить по – різному.
В процесі плетіння парного мережива робиться постійна перестановка
голок – булавок з виплетеної частини мережива на ту, яка плететься далі.
При цьому необхідно слідкувати, щоб сплетена частина мережива не
затягувалась. Достатньо проплести 5–10 см. мережива по рисунку –
сколку, після чого можна послідовно виймати булавки, ставлячиїх знову в
точки накола.
Валик – подушка при плетінні парного мережива весь
час знаходиться в горизонтальномуположенні.
Познайомимось з парним плетінням, виготовивши
мереживо для обробки хусточки – носовичка. Існує велика
кількість візерунків до
Фото 4
парного мережива (див. додатки). Виберемо не
складну схему, але оригінальну.
Підготовимо малюнок – сколок для мережива.
Для цього нам знадобитьсяолівець, папір у клітинку,
лінійка. Але спочатку визначимо, з яких частин складається
наше мереживо – край (Фото 4) і якого розмірубуде готовийвиріб (Фото5).
Креслимо схему сторін в готовому виді. В лівій частині мережива –
полотнянка з трьох пар( дві дольові і одна ходова пара), яку будемо плести в
перевив усіх пар. По клітинкам легко накреслити лінії дольових та ходової
пар. Ця сторонамережива пришивається до тканини носовичка.
В центральній частині три плетешка з відвивними петельками, які
переходять в сітку.
фото 3
фото 5
29. 29
Права частина мережива – фестон з
плетешком. Фестон представляє собою полотнянку
в перевив, яка вузенька на початку і в кінці та
ширша в середині.
Накреслимо кути за схемою (Фото 6),
визначимо порядокходупар коклюшок.
Поставимо голки – булавки по схемі і навішаємо на
них намотані нитками коклюшки. Кількість пар позначена на малюнку
(Фото 4). Бажано спочатку починати плетіння зразочка і поближче до кута.
Найкраще плести мереживо нитками муліне.
В центральній частині на плетешках відвивні петельки, далі плетешки
переходять в сітку. Сітку, або решітку можна плести в заплет П – С – П –
С, пари ідуть по діагоналі. Всі частини мережива потрібно плести по черзі,
без використання гачка, а тільки заплітаючись при зустрічі з сусідньою
частиною. Виготовивши сколок в готовому виді, обміркувавши всі ходи,
проплівши зразок, можнаприступати до плетіння всього мережива.
Спочатку наклеїмо схему – креслення мережива на тонкий картон,
закріпимо на валику, навішаємо коклюшки на булавки і сплетемо мереживо
до хустинки – носовичка згідно схеми. Кінець плетіння прийде туди, де ми
починали плести, тому необхідно коклюшки в кінці роботи обрізати (кінці
ниток оставляємо приблизно по10–12 см), кінці ниток по черзі заправити в
вишивальну голку і, з’єднавши з початковою петелькою, зробити зашивку в
різні сторони (так менше помітна точка з’єднання). Для міцності відрізані
кінці ниток можна спочатку зв’язати з початковими петельками, а вже потім
заправляти в голку і робити зашивку. Зашивку робимо по одній нитці з пари
в різні сторонина 1 – 1, 5 см і зрізаємо лишні кінці.
Готове мереживо бажано підкрохмалити, а вже потім, наклавши на
тканину, підшити мілкими стібками руками. Прасувати можна з вивороту
через тканину, а прати – в теплій водів розкладеномувиді м’якою губкою.
ВИСНОВКИ:
- отримали інформацію про види коклюшечних мережив;
- вияснили, з яких частин складається парне мереживо;
- навчилисть виготовляти сколокдо мережива невеликого виробу -
хустинки;
- отримали рекомендацію щодо використання нитокдо виробу;
- ознайомились з використанням мірного мережива в традиційному
українськомуодязі;
фото 6
30. 30
- отримали ази творчоїроботипо моделюванню декоративних виробів з
оздобленням мірним мереживом;
- показали мереживо у готовомувиді.
ДОДАТКИ
Мереживниці за роботою
33. 33
Список використаних джерел:
1. Журнал Rakam, DCB Milano 2004, №9, 136 с.
2. Журнал Textilne techniky, Vydala Alf a, vydavatelstvo technickej a
ekonomikej literatury, 815 89 Bratislava, Hurbanovo nam. 3, v roku
1990, ako svoju 11 676. publikaciu. 111 с.
3. Журнал «Лєна». Москва, 2001, № 9, 13с.
4. Исакова К.В. Плетіння мережив - Москва. Книга 1958р., 123с
5. Лукашева Р.А.Стильныештучки из кружева. Русскоекружево –
Москва Аст-пресс книга, 2006г., 144с.
6. Speciale scuole 3. Cil
7. pizzo di Cantu. 22с
34. 34
СНІГУРІВСЬКИЙ БТДЮ,
ЗРАЗКОВИЙ КОЛЕКТИВ “ПЛЕТІННЯ
МЕРЕЖИВА НА КОКЛЮШКАХ”
ПРЕЗЕНТАЦІЯ
КЕРІВНИК ГУРТКА БЕЙ
ТАЇСА МИКОЛАЇВНА
В СНІГУРІВСЬКОМУ БУДИНКУ ТВОРЧОСТІ
ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА ПРАЦЮЄ З 2002 РОКУ
КЕРІВНИКОМ ГУРТКА “ПЛЕТІННЯ
МЕРЕЖИВА НА КОКЛЮШКАХ”, 5 РОКІВ
ГУРТОК Є ЗРАЗКОВИМ. ГОЛОВНА МЕТА ЇЇ
ПРАЦІ – ОВОЛОДІННЯ ДІТЕЙ УНІКАЛЬНИМ
РЕМЕСЛОМ З ВИКОРИСТАННЯМ В
ПОДАЛЬШОМУ ЖИТТІ.
35. 35
ВІК НАВЧАННЯ ДІТЕЙ
• ГУРТКІВЦІ
ВІК НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ВІД 7 ДО 20 РОКІВ ЗА
ПРОГРАМОЮ КЕРІВНИКА ГУРТКА
ПОЧАТКОВОГО ТА ОСНОВНОГО РІВНЯ.
Скарбничка педагога
В роботі керівник гуртка
використовує матеріал, зібраний на
протязі усіх років. Тут журнали,
книжки, брошури.
36. 36
Пам’ятники
мереживницям в Європі,
картина художника
Верещагіна В.
• Музей мережива
З БАБУСИНОЇ
СКАРБНИЧКИ
• НАЦІОНАЛЬНО –
ПАТРІОТИЧНЕ
ВИХОВАННЯ В ГУРТКУТАЇСА МИКОЛАЇВНА ЗБЕРІГАЄ
ПАМ’ЯТЬ ЧАСІВ ЇЇ БАБУСІ , ЦІ
СОРОЧКИ, РУШНИКИ, ХЛІБНИКИ ЇЙ
ДІСТАЛИСЬ У СПАДОК ВІД МАМИ.
37. 37
Зв’язок з випускницями
гуртка
• РОБОТА ГУРТКІВЦІВ
НЕ ЗАБУВАЮТЬ ДІВЧАТА ПРО
ГУРТОК, ЧАСТО НАВІДУЮТЬСЯ
Персональна виставка
Кобченко Поліни
• ВИСТАВКИ РОБІТ
Дівчинка початкового рівня
навчання показала творчі
здібності.
38. 38
Роботи “Дерево життя”
• Конкурсні призові місця
Майстриня – призер
конкурсів Юлія Титканич
на фестивалі у Києві
• НАГОРОДИ КЕРІВНИКА
ГУРТКА ТА ГУРТКІВЦІВ
В цьому році дівчина-випускниця.
