САМОСТІЙНА РОБОТА НА ЗАНЯТТЯХ ГУРТКА РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ КОНСТРУКТОРСЬКИХ УМІНЬ ТА НАВИКІВ ВИХОВАНЦІВ

2. 2
Міністерство освіти і науки України
Департамент освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації
Управління освіти і науки Кам'янець-Подільської міської ради
Кам’янець-Подільський Центр дитячої та юнацької творчості
САМОСТІЙНА РОБОТА
НА ЗАНЯТТЯХ ГУРТКА РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ
ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ КОНСТРУКТОРСЬКИХ
УМІНЬ ТА НАВИКІВ ВИХОВАНЦІВ
Посібник
Автор:
Гуменюк Аліна Станіславівна,
керівник гуртка радіоелектроніки
Кам’янець-Подільський – 2018

3. 3
Рецензент:
В.С. Семенишина, завідувач науково-методичним відділом центру
дитячої та юнацької творчості
Гуменюк А.С. Самостійна робота на заняттях гуртка
радіоелектроніки як основа формування конструкторських умінь та
навиків вихованців: Посібник. – Кам’янець-Подільський: Центр дитячої та
юнацької творчості, 2018. – 57 с.
Посібник містить методичні та практичні рекомендації щодо організації
роботи керівника гуртка радіоелектроніки по виявленню формуванню
конструкторських умінь та навичок дітей в позашкільному навчальному
закладі. Висвітлено окремі питання методики проведення занять, наведено
поради педагогу-позашкільнику та розробки радіоелектронних приладів для
виготовлення на заняттях гуртка.
Призначений для керівників гуртків радіоелектроніки, методистів
позашкільних навчальних закладів.

4. 4
ЗМІСТ
ВСТУП.......................................................................................................................... 1
Розділ І. РОЗУМОВЕ ВИХОВАННЯ ТА РОЗВИТОК ТЕХНІЧНИХ
ЗДІБНОСТЕЙ ГУРТКІВЦІВ ЯК ОСНОВА ПІДГОТОВКИ ПІДРОСТАЮЧОГО
ПОКОЛІННЯ ДО ЖИТТЯ І ПРАЦІ.......................................................................... 6
1.1 Виявлення і розвиток технічних здібностей гуртківців................................. 6
1.2 Розумовий розвиток дітей на гурткових заняттях.......................................... 8
Розділ ІІ. ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ..................... 14
2.1 Виготовлення виробу за повною технічною документацією...................... 15
2.2 Виготовлення виробу за скороченою технічною документацією .............. 16
2.3 Конструювання за технічними умовами ....................................................... 17
2.4 Конструювання за власним задумом ............................................................. 19
2.5 Експериментальна робота та робота з технічною літературою .................. 20
Розділ ІІІ. ВИГОТОВЛЕННЯ РАДІОЕЛЕКТРОННИХ ПРИЛАДІВ У ГУРТКУ
НА РІЗНИХ ЕТАПАХ КОНСТРУКТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ........................... 23
3.1 Звуковий генератор.......................................................................................... 24
3.2 «Маячок»........................................................................................................... 26
3.3 Електронна «канарейка» ................................................................................. 27
3.4 Електронний сторож........................................................................................ 31
3.5 Перемикач малогабаритних гірлянд .............................................................. 33
3.6 Універсальний блок живлення ....................................................................... 36
3.7 Міношукач ........................................................................................................ 41
ДОДАТКИ.................................................................................................................. 47
Додаток 1 Основні правила безпеки .................................................................... 47
Додаток 2 Перевірка деталей................................................................................ 51
Додаток 3 Секрети паяння..................................................................................... 56
Література .................................................................................................................. 59

5. 5
ВСТУП
Жодна галузь сучасної науки і техніки не може успішно розвиватися, не
спираючись на найновіші досягнення радіоелектроніки. Вона проникла в усі
сфери людської діяльності: у виробництво, науку, культуру, військову справу,
навчання, побут.
Поширення засобів і методів радіоелектроніки і перспективи її дальшого
розвитку роблять об’єктивною необхідністю вивчення цієї цікавої галузі знань.
Використання радіоелектронних приладів дає можливість глибше
розкрити закономірності фізичних явищ, зрозуміти методи сучасного наукового
дослідження.
Електроніка сьогодні дає можливість розв’язувати завдання, які раніше
здавалися нерозв’язними. Вона допомагає людині вивчати поверхню й
навколишній простір Місяця і таких планет, як Венера, Марс; спостерігати за
розвитком живої клітини; за частки секунди виконувати обчислення, на які
витрачалися роки; бачити в повній темряві, як удень.
Електроніка часом замінює людину в її роботі. Уже сьогодні можна
зустріти електронного диспетчера, секретаря, екскурсовода, закрійника,
перекладача. Навіть у шахи навчили грати електроніку! І не просто грати, а
вигравати у гросмейстерів!
На промислових підприємствах електроніка автоматично підтримує
задану температуру й вологість у приміщеннях, керує верстатами й потоковими
лініями, виконує найскладніші робочі операції.
У космонавтиці без електроніки немислимо точно розрахувати
траєкторію польоту корабля, підтримувати зв’язок з космонавтами, керувати
польотом штучних супутників із Землі.
Виходячи з цього, все ширше коло школярів включається в конструюван-
ня і виготовлення електронних приладів.
Допомогти керівникам гуртків радіоелектроніки у цій важливій і
потрібній справі — головна мета цієї книжки.

6. 6
Розділ І
РОЗУМОВЕ ВИХОВАННЯ ТА РОЗВИТОК ТЕХНІЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ
ГУРТКІВЦІВ ЯК ОСНОВА ПІДГОТОВКИ ПІДРОСТАЮЧОГО
ПОКОЛІННЯ ДО ЖИТТЯ І ПРАЦІ
1.1 Виявлення і розвиток технічних здібностей гуртківців
Всебічний розвиток індивідуальних здібностей є передумовою творчої
праці людини, свідомого вибору нею професії в будь-якій галузі народного
господарства. У зв’язку з цим проблема виявлення і розвитку здібностей і
нахилів кожної дитини є не тільки педагогічною, а й соціальною.
Неодмінними об’єктивними умовами виявлення і розвитку здібностей є
забезпечення самостійної і творчої ініціативи на заняттях гуртка, що забезпечує
великі можливості для виявлення і розвитку технічних здібностей дітей. Гурток
є найкращим засобом формування пізнавального інтересу — найважливішої і
абсолютно необхідної передумови розвитку здібностей.
Інтерес до електроніки у багатьох школярів з’являється ще до їх вступу
до гуртка. Цьому сприяє велике поширення радіоелектронної апаратури вдома
та в школі, шкільні виставки, вечори тощо. Перші уроки з фізики, проведені в
добре обладнаних кабінетах, викликають масовий інтерес учнів до техніки,
особливо до радіоелектроніки.
На заняттях гуртка цей інтерес постійно підтримується і поглиблюється
завдяки великій популярності змісту роботи і суспільно корисному характерові
праці. Досвідчені педагоги проводять заняття так, що гуртківці завжди
почувають себе дослідниками таємниць техніки, відкривачами нового. Роль
керівника гуртка як оцінювача дитячих знахідок дуже відповідальна і часто
відіграє вирішальну роль у розвитку технічних здібностей гуртківців і виборі
ними професії.
Один і той самий результат діяльності гуртківця оцінюється по-різному,
залежно від його індивідуальних здібностей та попереднього досвіду.

7. 7
Педагогічно обґрунтована оцінка не тільки заохочує до дальшої творчості, а й
стимулює до всебічного розвитку.
Основними компонентами технічних здібностей є розвиток просторової і
творчої уяви. Діти приходять у гурток, уже маючи конкретні просторові
уявлення: про просторове розміщення деталей відносно вибраної вихідної
точки (вище, правіше, глибше), про взаємне розміщення предметів у
приміщенні. На першому році занять велика увага приділяється загальному
огляду приладів, пристроїв, зіставленню їх форми, розмірів, будови, умовних
позначень. Діти порівняно швидко освоюють прийняту в радіоелектроніці
символіку і за кожним умовним позначенням уявляють конкретні предмети
(резистори, конденсатори тощо). Уявлення просторових конструкцій за їх
графічним зображенням пов’язано з великими труднощами. Щоб подолати ці
труднощі, гуртківцям пропонується систематичне виконання вправ в порядку
зростаючої складності: порівняння пристроїв з їх схемами (монтажними,
принциповими, структурними), копіювання приладів, виготовлення саморобок
за схемами, самостійне конструювання.
Розвиток просторової уяви є передумовою творчої уяви. Педагогічні
спостереження показують, що вже при загальному ознайомленні з
радіоелектронною апаратурою, діти намагаються внести щось своє; знайти
найкращий спосіб розміщення апаратури, найзручніше сполучити її з
електричною мережею і лініями зв’язку тощо. Чим краще розвинена
просторова уява, тим більше творчості в діяльності гуртківця. Характерно, що
невміння графічно зображати просторові об’єкти не є наслідком лише
відсутності просторової уяви. Діти, які про свої задуми можуть розповісти
тільки користуючись об’ємними моделями (з пластиліну, паличок, кубиків)
іноді мають добру творчу уяву, але не знають креслення. Про позитивний вплив
позашкільних занять на розвиток просторової уяви свідчить той факт, що
активні гуртківці мають, як правило, з геометрії добрі і відмінні оцінки.

8. 8
1.2 Розумовий розвиток дітей на гурткових заняттях
Розумове виховання сучасна педагогіка розглядає як найважливішу
підготовку до життя і праці підростаючого покоління, тому не можна миритися
з недооцінкою ролі в цьому процесі позашкільних занять. Більше того, деякі
мислительні операції, абсолютно необхідні для творчої праці в сучасному
виробництві, можуть бути розвинені тільки на заняттях технічних гуртків,
оскільки головним джерелом технічного мислення людини є її трудова
діяльність.
Першою типовою рисою розвинутого розуму окремі психологи і педагоги
небезпідставно вважають спостережливість. На гурткових заняттях
спостережливість інтенсивно розвивається при систематичних спостереженнях
і дослідах та виконанні всіх трудових вправ. Теоретично-практичний характер
діяльності гуртківців сприяє також поглибленню їх допитливості, розвитку
технічної уяви, наукового передбачення.
Репродуктивна уява початківців, що виникає на основі знань, здобутих
при спостереженнях, у процесі трудової діяльності поступово переростає у
творчу уяву. Школярі, які поєднують навчання з осмисленою працею, мають,
як правило, кращу технічну уяву, ніж їх однокласники з такою самою
успішністю.
Той факт, що, розв’язуючи будь-яке практичне завдання, гуртківці
повинні постійно передбачати наслідки певних дій або процесів і практично
перевіряти ці передбачення, свідчить про великі можливості гуртків у розвитку
технічного мислення.
На гурткових заняттях постійно вдаються до порівняння. Порівняння К.
Д. Ушинський вважав основним прийомом розумових дій: «Якщо хочете будь-
який предмет зовнішньої природи зрозуміти ясно, то відрізняйте його від
найбільш схожих на нього предметів і знаходьте в ньому подібність до
найвіддаленіших від нього предметів...». Електронні прилади і пристрої
порівнюють з раніше вивченими електричними або механічними, а також між
собою для знаходження в них однакових властивостей і характерних

9. 9
відмінностей (електричні вентилі — неонові лампи, тиратрони; транзистори —
вакуумні тріоди; підсилювачі — генератори; випрямлячі — інвертори).
Порівняння використовується і для ознайомлення з технічним
застосуванням електроніки. Виготовлені учнями саморобки порівнюються з
технічними виробами, промислова апаратура — з її діючими моделями,
макетами (випрямлячі саморобні — технічні, гальванометр з підсилювачем —
електронний вольтметр, потужний інвертор — його діюча модель тощо).
Кожна трудова операція пов’язана з аналізом і синтезом. Вивчаючи
прилади і їх схеми, гуртківці аналізують їх. Складанню приладів завжди
передує синтез задуманих об’єктів. При конструюванні приладів аналіз і синтез
здійснюються паралельно, чергуючись у часі. Слід відзначити, що вміння
аналізувати само по собі не перетворюється у вміння синтезувати (діти, які
користуються тільки готовими схемами, розробками, неспроможні самостійно
сконструювати найпростіші саморобки).
Операції абстрагування й конкретизації супроводять всі вище названі
операції мислення. До них особливо часто звертаються при проектуванні нових
приладів. Адже, щоб створити новий прилад, який би задовольняв конкретні
вимоги, треба мати абстрактне поняття про вид і клас таких приладів взагалі і
конкретні відомості про кожний з екземплярів зокрема. Наприклад, щоб
спроектувати новий генератор звукової частоти на транзисторі, слід знати, що
таке генератори взагалі і вміти знайти конкретні форми реалізації технічного
задуму. Абстрагування є результатом вивчення багатьох споріднених предметів
чи явищ в процесі роботи учня над окремою темою. Застосування набутих
знань на практиці пов’язане з конкретизацією. З деяким наближенням можна
сказати, що навчаючись, гуртківець переходить від конкретних понять до
абстрактних — переважають операції абстрагування, а виконуючи певне
завдання, іде зворотним шляхом — переважною стає конкретизація.
На заняттях гуртка до індуктивних і дедуктивних умовиводів доводиться
вдаватися однаково часто. При конструюванні пристроїв і встановленні
технічних діагнозів несправності виробів вони застосовуються паралельно.

10. 10
Наприклад, відомо, що електронний пристрій не працюватиме, якщо відсутня
або недостатня напруга живлення, неправильно приєднані виводи як активних
так і деяких пасивних (трансформаторів) елементів; невдало розраховані і
підібрані деталі до нього тощо. Очевидно, що коли прилад не діє, то згідно з
дедуктивним умовиводом треба шукати причини серед тих, які властиві усім
електронним пристроям. Але зовсім не обов’язково кожну з можливих причин
перевіряти експериментально. Процес індуктивного умовиводу допомагає
встановити справжню причину, виходячи з її можливих наслідків.
На практичних заняттях гуртківці переконуються, що поверхові
формальні знання не дають ніякої користі і тому прагнуть глибоко опанувати
пропонований їм матеріал.
На гурткових заняттях створюються значно сприятливіші умови для
вироблення критичності мислення, ніж на уроках, де думка учня більше
підпорядкована волі вчителя. Критичність мислення виховується при аналізі і
порівнянні різних однотипних виробів, при виборі оптимальних варіантів для
здійснення задумів і т. д., коли діти привчаються обґрунтовувати, відстоювати
свої думки і переконання. Одночасно вони усвідомлюють шкідливість
«критичних» тверджень, які склалися на основі поверхових знань. Критичність
мислення — обов’язкова риса раціоналізаторів і винахідників.
Щоб полагодити апаратуру, знайти несправність однієї з десятків або
сотні ланок, треба вміти швидко переходити від однієї думки до іншої, не
втрачаючи зв’язку між ними. У практиці ремонту і лагодження апаратури, де
десятки причин можуть зумовлювати одні й ті самі несправності і кожну з них
треба вміти швидко проаналізувати, розум стає гнучкішим, рухливішим.
Широта розуму розвивається в діяльності, пов’язаній з охопленням в уяві
великого кола фактів, явищ, із зіставленням їх, встановленням між ними
логічних зв’язків. Саме такий характер діяльності конструктора електронних
пристроїв, які складаються з десятків і сотень взаємозв’язаних елементів. Не
вміючи одночасно аналізувати велику кількість причин і швидко намічати
способи їх усунення, неможливо виявити дефекти навіть простої конструкції.

11. 11
Для багатьох масових професій (пілотів, шоферів, операторів) необхідно
мати «швидкий розум», щоб за найкоротший час розв’язувати альтернативні
завдання і приймати єдино правильні рішення. Ці властивості розвиваються і
при налагодженні радіоелектронної апаратури.
Гурткові заняття розвивають самостійність мислення, коли гуртківець сам
вибирає завдання, обґрунтовує його доцільність і знаходить найкращі шляхи
виконання. Природно, що дитина не в змозі самостійно розв’язати всі питання,
але коли вона сама вирішила, з чого почати, за чим звернутися до вчителя, щоб
здійснити свій задум, то це є ознакою самостійності мислення.
Необхідною якістю розуму кожного спеціаліста є послідовність. Вірне
відображення дійсності можливе тоді, коли логічна послідовність мислення
адекватна послідовності перебігу самих процесів. На позакласних заняттях
розвивається і ця якість розуму.
Основна функція мислення — розв’язування задач логічного і
практичного характеру. Всю багатогранну діяльність людини можна розглядати
як сукупність розв’язань конкретних задач. Умова задачі визначається ситуа-
цією, поставленим завданням. Як правило, розв’язок кожної з задач
неоднозначний, тому із сукупності розв’язків треба ще вміти вибрати
оптимальний у заданих умовах. Для всебічного розвитку мислення задачі слід
розв’язувати саме в такому широкому плані, використовуючи всі операції
мислення й удосконалюючи всі позитивні якості розуму. Позаурочні роботи з
електроніки дають чудовий матеріал для розвитку мислення і в цьому плані.
Досвід показує, що розумовому розвитку гуртківців сприяють такі типи
задач і вправ з електроніки.
1. Вправи на читання й писання умовних графічних позначень і
принципових схем. Вони розвивають «схемне мислення», якщо гуртківці за
кожним символом бачать конструктивно-технічний образ.
2. Вправи на аналіз електронних пристроїв за їх принциповими і
структурними схемами. Ці вправи становлять значні труднощі для гуртківців,
але привчають їх до самоконтролю, виробленню навичок перенесення знань.

12. 12
Якщо важко проаналізувати дію цілого пристрою, його розчленовують.
Наприклад, «На що і як впливає величина опору зарядного резистора, ємність
зарядного конденсатора, напруга засвічування неонової лампи тощо»?
Навички колективної розумової роботи виробляються при колективному
розв’язуванні задач на знаходження помилок у принципових схемах, нанесення
позначень у «німих» схемах, спрощення схем тощо.
3. Вправи альтернативного характеру. В аматорській практиці вони
трапляються найчастіше. Коли треба зробити якийсь прилад, наприклад
підсилювач із заданими параметрами, то переважна більшість радіоаматорів
збирає наявну літературу, де описано подібні прилади, і вибирає
найпридатнішу схему. Щоб навчити гуртківців вибирати схему, найближчу до
задуманої, їм систематично пропонують альтернативні вправи зростаючої
трудності. Спочатку рекомендують шукати відмінності в подібних схемах та
однакові елементи у різних схемах. Поступово ускладнюючи вправи,
переходять до виділення у схемах різних пристроїв, однакових вузлів, а в
однакових вузлах знаходять різні конструктивні рішення. Наприклад, у схемах
різних радіоприймачів знаходити підсилювачі НЧ та встановлювати відмінності
між ними.
Аналіз схем, вибір найвідповідніших варіантів часто супроводяться
простими математичними обчисленнями. Задачі на обчислення можна умовно
звести до:
а) розрахунку струмів, напруг, опорів (на основі закону Ома) та
розсіюваної потужності,
б) розрахунку частоти електромагнітних коливань і параметрів контура,
в) розрахунку коефіцієнтів підсилення каскадів і коефіцієнтів
трансформації.
Особливим видом задач, що переважно даються на гурткових заняттях, є
задачі виробничого характеру на конструювання приладів. Конструювання
приладів дає особливо великий педагогічний ефект, коли логічні операції,
виконувані гуртківцями, подібні до тих, що виконуються на виробництві.

13. 13
Подібність конструкторської діяльності на гуртку і на виробництві — в
алгоритмізації процесу конструювання. Вироблення чітких алгоритмів дій
значно прискорює процес конструювання і звільняє мозок від пошуків вже
відомих шляхів досягнення мети.
Колективне розв’язування практичних задач супроводиться змаганням
думок, що змушує кожного члена колективу працювати інтенсивно, в повну
силу своїх можливостей.

14. 14
Розділ ІІ
ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Головною умовою залучення гуртківців до самостійної роботи є
зацікавлення їх предметом. Для самостійної діяльності вони повинні мати певне
коло знань, умінь, навичок, потрібних для реалізації свого задуму,
усвідомлювати потребу самостійно працювати, творити, вдосконалювати.
Проте зазначених умов ще не досить. Формування навичок самостійної роботи
треба планувати і контролювати так само, як процес навчання.
Великі можливості надають позашкільні заняття з електроніки для
формування комбінованих навичок самостійного конструювання, дослідного
експерименту та роботи з технічною літературою. Ці навички виробляються
протягом усіх років занять у гуртку, але систематизуються й закріплюються в
старших вікових групах.
Самостійна конструкторська діяльність гуртківців починається з
наслідування, копіювання дій керівника гуртка. Копіювання, як один з видів
репродуктивної творчості, необхідне для набуття навичок роботи з
інструментами і матеріалами, детального вивчення конструктивних
особливостей приладів та розвитку просторових уявлень. Заохочені першими
успіхами, гуртківці поступово вносять усе більше елементів суб’єктивної
новизни у свої вироби, переходячи від наслідування до творчості.
Пропонується така система завдань конструкторського характеру (в
порядку зростаючої трудності):
а) підготовчі роботи (підбір потрібних деталей і матеріалів, виготовлення
ящиків, ручок тощо);
б) копіювання простих пристроїв;
в) складання і декоративне оформлення виробів, уже складених і
відрегульованих на стенді;
г) виготовлення аналогів діючих пристроїв із зміною деяких деталей, але
збереженням принципової схеми;

15. 15
д) складання пристроїв за монтажними схемами і малюнками;
е) складання приладів за принциповими і монтажними схемами;
є) складання приладів за принциповими схемами;
ж) виготовлення аналогів пристроїв із збереженням лише структурної
схеми;
з) складання приладів за структурними схемами, описом або словесним
поясненням;
і) конструювання приладів за описом або поясненням;
й) конструювання приладів за задумом власним або підказаним, тобто
самостійне конструювання.
Завершальним етапом виготовлення пристроїв є їх використання на
гурткових заняттях. Експлуатаційні якості виробів — найважливіший критерій
оцінки їх вартості взагалі, бо лише за ними можна визначити економічний
ефект й оцінити ступінь їх досконалості й новизни.
Все зазначене вище дає змогу розробити систему завдань
конструкторського характеру.
2.1 Виготовлення виробу за повною технічною документацією
Такий вид роботи, як виготовлення виробу за повною технічною
документацією (рисунки деталей, інструкційні картки і описи), широко
застосовується на першому етапі навчання і має невелику цінність з точки зору
створення умов для суб’єктивної творчості гуртківців. Проте і в цьому випадку
дітям доводиться проявляти певну самостійність і навчатися елементам
конструювання: вони читають рисунки, визначають призначення кожної деталі,
знаходять взаємозв’язок і взаємодію окремих деталей і вузлів виробу,
розв'язують питання про раціональний вибір заготовок. До того ж складання,
налагоджування і регулювання готового виробу є серйозним творчим
процесом.
Виготовлення приладів за готовими рисунками і монтажними схемами
вже включає елементи творчого конструювання. Тут доводиться вносити зміни

16. 16
у розміщення деталей, замінювати окремі з них рівноцінними або якіснішими.
Детальний аналіз рисунків і монтажних схем допомагає встановити, чому автор
зробив прилад саме так, а не інакше, якими міркуваннями та технічними
вимогами він керувався. Розгадування думок автора допомагає осмислювати
процес конструювання й уявно ставати «співавтором» конструктора.
Одночасно з виготовленням приладів за монтажними схемами гуртківці
креслять схеми простих виробів. Це привчає їх до графічної культури.
2.2 Виготовлення виробу за скороченою технічною документацією
Наступний крок в опануванні конструкторських навичок — виготовлення
пристроїв за принциповими схемами. Тут простір для самостійної творчості
значно більший. Принципову схему треба переосмислити й уявити по ній
відповідний конструктивний образ, зобразити його графічно. Вивчення
принципових схем розкриває задум автора в ширшому плані, ніж вивчення
самого виробу. Зміни і доповнення, які вносять у принципові схеми, бувають
настільки істотними, що виконавець логічно і практично завершує задум
конструктора.
При виготовленні виробу в цьому випадку в документації не зазначено
розмірів, немає вказівок щодо способу з’єднання і обробки окремих деталей,
вибору матеріалів, послідовності технологічного процесу тощо.
Ступінь можливого скорочення документації залежить від віку гуртківців
і рівня їх підготовки.
У міру того, як діти набуватимуть навичок з конструювання, їм слід
давати різні завдання, поступово збільшуючи їх обсяг. Таких завдань, різних за
змістом, є багато навіть стосовно найпростіших виробів.
Скорочення документації може стосуватись не тільки конструкції виробу,
а й технології його виготовлення. Перед початком виготовлення виробу
гуртківцм слід рекомендувати зробити хоча б приблизний опис технології
виготовлення: визначити послідовність перетворення матеріалів у продукцію.

17. 17
Досвід підказує, що дуже шкідливо захоплюватися, так би мовити,
чистим техніцизмом, так само як і ручною працею.
Після складання і регулювання треба випробувати виріб у дії. Це
допоможе визначити його якість, відповідність попередньому задуму чи зразку.
Випробування є контролем усієї попередньої роботи.
2.3 Конструювання за технічними умовами
Найбільшої мобілізації розумових здібностей потребує конструювання
відносно нових пристроїв для конкретних практичних потреб. Щоб наблизити
процеси проектування й виготовлення приладів у гуртку до аналогічних
процесів на виробництві, гуртківцям пропонується здійснювати свої задуми в
певній послідовності — за виробленим практикою алгоритмом.
Таке конструювання можна рекомендувати дітям, які мають вже певний
досвід конструкторської роботи.
Технічні умови є тими відправними точками, які споріднюють
конструкції, запропоновані гуртківцм. Складність такого конструювання
полягає в тому, що тут немає унаочнення, а також конкретно поставленої
задачі. Тому особливо необхідні активна допомога, поради керівника гуртка, а
також колективне обговорення майбутньої конструкції.
Приступаючи до конструювання об’єкта, треба насамперед чітко уявляти
кінцевий результат. Задуми у дітей виникають іноді під впливом випадкових
факторів. Керівник гуртка повинен вміти знайти в нечітко сформульованих,
часто не реальних задумах гуртківців раціональне зерно і виділити його у
доступній для загального розуміння формі.
Після цього визначають технічні вимоги до задуманого пристрою, умови
його роботи (тривалість, характер навантаження, зовнішні впливи), споживану
потужність, експлуатаційні якості та інші характеристики, які забезпечують
реалізацію задуму. Колективне обґрунтування технічних завдань збагачує
гуртківців конструкторським досвідом. Діти переконуються, що без точного
технічного завдання неможливо виготовити якісний виріб.

18. 18
Досить характерним є процес творчості під час конструювання за
технічними умовами. Оскільки відома мета роботи й основні орієнтири
майбутньої конструкції, кожен гуртківець має можливість пропонувати свої
шляхи досягнення цієї мети, а під час колективного обговорення
індивідуальних пропозицій майбутня конструкція може зазнати таких змін, що
стане не схожою на жодну індивідуальну, і при цьому задовольнятиме вихідні
умови. Ці творчі шукання юних конструкторів справляють величезний вплив на
розвиток їх конструкторського мислення, що допомагає знайти найкращий
варіант розв’язання задачі, який повністю відповідав би методам і принципам
сучасного проектування.
На основі технічного завдання робляться перші проекти в ескізі.
Складаючи ескізи, гуртківці повинні використовувати уніфіковані типові вузли,
особливо якщо останні є в гуртку. Колективне обговорення ескізів виявляє кон-
структорський досвід окремих дітей і є цінним прикладом творчої колективної
праці. Під час всебічного аналізу ескізів розв’язують усі питання, пов’язані з
виготовленням приладу: з яких деталей його виготовлятимуть, яким буде його
зовнішній вигляд.
Прості пристрої проектують здебільшого повністю, а складні —
окремими вузлами. Спочатку складають ескіз для перевірки основної дії
пристрою. Відповідно до ескіза на панелі монтується дослідний зразок. Якщо
попередні досліди виявляють недосконалість першого варіанту, то ескіз
уточнюють і знову перевіряють дію пристрою. Поступово, долаючи
суперечності, що заважають досягненню поставленої мети, ескіз уточнюють і
одночасно перевіряють удосконалені варіанти. Вузли, що функціонують
самостійно, проектуються й перевіряються окремо. Складання ескізів і
перевірка вузлів поетапно диктується тим, що гуртківці не можуть зразу
осмислити будову пристрою в цілому. Поступово «зживаючись» з приладом,
спостерігаючи його «ріст», діти усвідомлюють потребу ускладнення виробу і
краще вивчають його будову, абстрагуються від другорядних деталей і
уявляють прилад як єдине ціле.

19. 19
Коли вже дослідним і розрахунковим способами визначено параметри
деталей, складають робочі креслення, якими користуються, виготовляючи
прилад. Відповідно до креслень розробляють технологію виготовлення окремих
деталей, обдумують усі можливі способи використання готових вузлів.
Оскільки електронні прилади здебільшого складаються з готових деталей, то
питання технології є другорядним і розв’язується гуртківцми частіше
самостійно.
Підібравши та виготовивши всі деталі, розпочинають монтаж виробу.
Досвідчені гуртківці складають прилади за принциповими схемами, для менш
підготовлених доводиться креслити і монтажну схему. Сам монтаж труднощів
не становить, за винятком тих випадків, коли обмежені габарити приладу
(кишенькові радіоприймачі, електронні вимірювальні прилади) або конструкція
приладу дуже вразлива до паразитних зв’язків. Часто доцільно робити монтаж
спочатку на спеціальній платі, але з точно таким самим розміщенням деталей,
як у майбутньому приладі. Плата відкрита з усіх сторін і на ній зручніше
замінювати і переміщувати деталі. Коли розв’язано всі принципові питання
розміщення деталей і способу монтажу, гуртківці виконують роботу
самостійно.
2.4 Конструювання за власним задумом
Конструювати за власним задумом спроможні тільки ті гуртківці, що
мають неабиякий досвід конструкторської роботи. В цьому виді конструювання
розрізняють два конкретних напрямки:
а) конструювання таких приладів, пристроїв, апаратів, установок, які
гуртківць бачив раніше і принцип роботи яких йому відомий;
б) конструювання зовсім нових, оригінальних виробів.
Другий напрямок цікавіший, змістовніший, але більш складний і таїть у
собі безліч несподіваних труднощів. Тут педагогові насамперед необхідно
правильно оцінити творчі можливості своїх гуртківці і добирати завдання так,
щоб надмірною їх складністю не відштовхувати дітей від роботи, не викликати

20. 20
у них зневір’я у своїх силах, а весь час підтримувати неослабний інтерес до
праці, до пошуків нового.
Спочатку можна запропонувати виготовити якийсь прилад чи пристрій,
користуючись тільки кінематичною чи принциповою схемою. Безперечно, до і
під час роботи гуртківцям треба давати конкретні поради щодо встановлення
окремих деталей, монтування виробу в цілому, стежити, щоб усі операції вони
виконували цілком свідомо, щоб у процесі виконання завдання у них виникали
творчі запитання і бажання знайти на них відповідь. Не можна забувати тут і
про зовнішній вигляд створюваного приладу, треба вимагати від гуртківців
враховувати естетичні вимоги до майбутнього виробу, не лінуватися по кілька
разів переробляти окремі деталі, коли це потрібно, поміркувати над
оздобленням.
Як гуртківці, так і керівники гуртків повинні завжди пам’ятати, що коли
виріб має красивий зовнішній вигляд, усі берегтимуть його, і навпаки, навіть
технічно досконала модель, що працює бездоганно, але оформлена недбало, не
буде довго збережена.
Коли дитина конструює самостійно, вона наслідуватиме у виконанні
технічних задач принципи і методи роботи конструкторів-професіоналів. Щоб
зробити це наслідування більш грамотним і свідомим, керівник гуртка поряд з
конкретними порадами повинен запропонувати гуртківцям вдаватися до
відповідної технічної літератури.
2.5 Експериментальна робота та робота з технічною літературою
Формуванню навичок самостійної роботи сприяють різноманітні
експерименти, що проводяться на заняттях гуртка та вдома. Найчастіше
вдаються до дослідів, що розкривають принцип дії приладів, вузлів, або цілих
апаратів. На заняттях гуртка гуртківці першого року занять за завданням
керівника самостійно досліджують властивості основних електричних та
електронних приладів (резисторів, конденсаторів, приладів тліючого розряду),
особливості електричних пристроїв (підсилювачів, генераторів, реле, простих

21. 21
радіоприймачів). Гуртківці-старшокласники самостійно досліджують шкільні
та деякі промислові електронні прилади, автомати, діючі моделі тощо.
Результати дослідів оформляються у вигляді таблиць, градуйованих шкал, вони
додаються до відповідних приладів, як супровідна документація, і
використовуються на заняттях. Досліди зацікавлюють багатьох гуртківців,
зокрема дівчат, які не працюють систематично в гуртку.
Широко використовується експеримент для перевірки якості
виготовлених приладів. Його особливість полягає в тому, що нові вироби
випробовуються з різними видозмінами в монтажі. Кожного разу гуртківець
задається певною умовою й перевіряє, як збігається очікуваний результат з
дійсним. Такі досліди сприяють розвитку технічного мислення. Їх доцільно
проводити як у гуртку, так і вдома.
В умовах масового поширення технічних знань серед усього населення
абсолютно необхідні навички самостійної роботи з технічною літературою.
Протягом першого-другого року занять гуртківці читають дитячу
технічну літературу, спеціалізовані радіотехнічні журнали, звертаються до
довідникової літератури. Гуртківці привчаються читати умовні позначення,
монтажні і прості принципові схеми, користуватися описом пристроїв,
знаходити параметри потрібних приладів у довідниках. У цьому віці гуртківці
працюють з літературою переважно за вказівками і порадами керівника гуртка.
На третьому році занять усі гуртківці знають основні умовні позначення
на принципових схемах. Особлива увага звертається на вміння читати
принципові схеми пристроїв, уявляти за схемами реальні об’єкти. Такі вміння
здобуваються поступово, протягом кількох років.
Найпідготовленіших гуртківців-старшокласників залучають до
бібліографічної роботи.
Специфічним видом роботи з літературою є вивчення і виготовлення
технічної документації. Ця робота виконується протягом всіх років занять,
починаючи від вивчення паспортів трансформаторів, діодів, де вказуються 5—б
параметрів, і закінчуючи інструкціями до радіоприймачів і телевізорів.

22. 22
Виробленню навичок самостійної роботи сприяє і розв’язування задач з
практичним змістом, а тим більше задач, що виникли в процесі експериментів.
Щодо цього особливо цінні альтернативні і розрахункові задачі, а також задачі
на встановлення технічних «діагнозів».
Під час гурткових занять діти закріплюють суспільно корисні навички,
здобуті на заняттях гуртка, потрібні не тільки для самостійної роботи, а й для
життя в суспільстві взагалі.

23. 23
Розділ ІІІ
ВИГОТОВЛЕННЯ РАДІОЕЛЕКТРОННИХ ПРИЛАДІВ У ГУРТКУ НА
РІЗНИХ ЕТАПАХ КОНСТРУКТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Гуртківцям першого року занять властиве прагнення виконати завдання
якомога швидше. Якщо ж строки закінчення роботи затягуються, ентузіазм
спадає, інтерес до виробу втрачається. Зважаючи на це, роботу слід
організовувати так, щоб гуртківець добре уявляв кінцевий результат своєї
діяльності і зумів швидко його досягти.
Один з можливих методів виготовлення простих приладів такий: керівник
гуртка пропонує бригаді дітей виготовити прилад для конкретних потреб,
наприклад, електронний метроном для дослідів з фізики. Оскільки після
пояснення керівника у гуртківців не складається конкретне уявлення про виріб,
його складають тимчасово, але так щоб він діяв. До роботи можна приступити
лише тоді, коли тимчасово складений діючий зразок зацікавить гуртківців.
Нижче наведено схеми кількох приладів (у порядку зростання
складності), виготовлення яких можна запропонувати гуртківцям на різних
етапах їхньої конструкторської діяльності.

24. 24
3.1 Звуковий генератор
Рис. 1
Схема звукового генератора з навушними телефонами
Генератор складено на двох однакових транзисторах, і як його
навантаження використовуються навушні телефони BF1 (рис. 1). Живлення на
генератор подається від батареї GB1 через кнопку SB1. Коли кнопку натиснуто,
в телефонах лунає звук порівняно високого тону.
Звук у телефонах виникає завдяки тому, що емітери транзисторів
підключено до спільного резистора R2 й між першим (на транзисторі VT1) і
другим (на транзисторі VT2) каскадами утворюється зворотний зв’язок, який
призводить до збудження каскадів. Висота звуку (тобто його тональність)
багато в чому залежить від опору навантаження (телефонів BF1) і режиму
роботи транзисторів (він задається резистором R1).
Транзистори треба взяти серій МП39—МП42 з будь-яким літерним
індексом. Коефіцієнт передачі струму транзисторів значення не має; генератор
надійно працює навіть з транзисторами, які мають коефіцієнт 12 (найнижчий
коефіцієнт для транзисторів МП39). Резистори — МЛТ-0,5. Кнопка — будь-
яка, наприклад дзвінкова. Джерело живлення — 4,5 - 5 В.

25. 25
Рис. 2
Розташування деталей генератора на монтажній платі
Транзистори й резистори монтуються на невеликій платі (рис. 2) і
кріпляться до панелі, на якій розміщено роз’єм XS1 і кнопку. З’єднання між
деталями панелі й платою виконуються монтажним проводом в ізоляції.
Батарею живлення потрібно підпаяти до відповідних кіл відрізками монтажного
проводу завдовжки по 80—100 мм (в ізоляції). Після цього в роз’єм
вставляється вилка навушних телефонів ТОН-1 або ТОН-2 (якщо в них є
змінний резистор, він повинен бути виведений у положення максимальної гуч-
ності). Натискається кнопка й перевіряється робота генератора за звуком у
телефонах. Якщо звуку немає, резистор R1 замінюється іншим — з більшим або
меншим опором. Підбирається такий резистор, з яким звучання буде найбільш
приємне для слуху.
До цього генератора можна підключити мініатюрні гучномовці з
порівняно низьким опором (60—80 Ом). Однак у цьому разі доведеться
зменшити опір резистора R1 до 3,6 кОм (точніше значення опору підбирається
за тональністю звучання), а резистора R2 — до 100 Ом.

26. 26
3.2 «Маячок»
Так можна назвати цю просту саморобку на двох транзисторах (рис. 3).
Вони з’єднані між собою так, що утворюють генератор світлових спалахів, і
лампочки HL1 і HL2, включені в коло колектора транзистора VT2, періодично
засвічуються й гаснуть подібно до ламп справжнього маяка. Причому частоту
цих спалахів можна змінювати, підбираючи резистор або змінюючи ємність
конденсатора.
Рис. 3
Схема «маячка»
Лампочки можна взяти на напругу 2,5 або 3,5 В. Якщо лампочки на 3,5 В
спалахуватимуть не досить яскраво, залишається лише одна з них. Замість
транзистора МП35А можна встановити МП37, МП37А, МП37Б, МП38, а
замість транзистора МП42Б — МП39Б, МП41. Конденсатор може бути типу
К50-6, К50-12, ЗМ, резистор — МЛТ-0,5, батарея живлення — 4,5 В.
Рис. 4

27. 27
Розташування деталей «маячка» на монтажній платі
Усі деталі монтуються на платі (рис. 4). Для ламп свердлять у платі
отвори і вгвинчують лампи так, щоб скляні балони були ззовні. Під час
монтажу провідники краще припаювати до центрального контакту лампочок, а
нарізні частини цоколя з’єднувати лудженим провідником, закрученим по
нарізці (для надійності можна припаяти провідник до цоколів).
Надалі цей пристрій можна змонтувати всередині корпусу моделі маяка
або використати для новорічної ялинки — встановити плату з лампочками
ззаду якоїсь маски, щоб її очі мигали.
3.3 Електронна «канарейка»
Імітатор трелей канарейки являє собою генератор, складений за схемою,
яку називають у техніці мультивібратором (рис. 5). Його відмітна особливість у
тому, що каскади на транзисторах з’єднано симетрично — колектор кожного
транзистора підключено через конденсатор до бази іншого. Проте ємність
конденсаторів неоднакова, тому мультивібратор називають несиметричним.
Крім того, між базами транзисторів установлено коло зв’язку з конденсатора С2
й резистора R3. Елементи мультивібратора підібрано так, що він генерує
сигнали, які, надходячи на навушний телефон BF1, перетворюються ним у
звукові коливання, схожі на трелі канарейки. Телефон включено через роз’єм як
колекторне навантаження транзистора VT2.

28. 28
Рис. 5
Схема електронної «канарейки»
Які деталі будуть потрібні, щоб скласти цю саморобку? Насамперед,
звичайно, транзистори. Крім показаних на схемі, підійдуть транзистори МП42Б,
але вони повинні бути з однаковими або якомога близькими коефіцієнтами
передачі струму — не меншими 60. Постійні резистори можна взяти типу МЛТ-
0,5, конденсатори С1 і С2 — К.50-6 або інші електролітичні для напруги не
нижчої 10 В, конденсатор СЗ—БМТ-2, КСО-5, К40П-2 або інший, ємністю
4700—5600 пФ. Навушний телефон BF1 — мініатюрний, який
використовується звичайно для прослуховування передач за допомогою
малогабаритного транзисторного приймача. Підійде також інший аналогічний
телефон з опором 50—80 Ом. Вимикач живлення SA1 — будь-якого типу,
джерело живлення GB1 — 9 В.
Як видно, деталей небагато, й більшість з них неважко розмістити на
платі (рис. 6). В плату вставляються монтажні шпильки, до них припаюються
спочатку всі резистори, потім конденсатори і в останню чергу транзистори.
З’єднуються «мінусові» шпильки одна з одною облудженим мідним проводом,
а для з’єднання плати з рештою деталей припаюються до відповідних шпильок
провідники в ізоляції. Ці деталі розміщуються у корпусі відповідних розмірів.

29. 29
Рис. 6
Розміщення деталей електронної «канарейки» на монтажній платі
Настав час випробувати саморобку. Проте насамперед потрібно уважно
перевірити монтаж і переконатися у правильності всіх з’єднань і надійності
пайок. Потім подається вимикачем живлення й слухають звуки в навушному
телефоні. Вони повинні лунати через 1—2 с після ввімкнення пристрою.
Спочатку буде чутно клацання, які утворюють трель канарейки (останнє
клацання протяжливіше), а потім настане пауза, після якої трелі поновлюються.
Так триватиме доти, поки включене живлення.
Можливо, у гуртківців виникне бажання змінити звучання електронної
«канарейки». Для цього треба знати вплив параметрів тих чи інших деталей на
трелі, що імітуються. Наприклад, тональність трелі залежить від конденсатора
СЗ — із зменшенням його ємності звуки стають різкіші, збільшення ж ємності
конденсатора спричиняє пом’якшення звуків, зниження їх тональності.
Кількість звуків трелі (інакше кажучи, частоту їх появи) визначає
конденсатор С2. Якщо зменшити його ємність, частота звуків-клацань (а отже,
й кількість їх) зросте. Впливає на це й резистор R3, але основне його
призначення — припиняти трель після певної кількості звуків, причому від
опору цього резистора залежить тривалість останнього звуку трелі — вона
збільшується з підвищенням опору резистора. Однак змінювати опір резистора

30. 30
у великих межах небезпечно, бо це може призвести до порушення нормальної
роботи пристрою. Так, при надмірному збільшенні опору резистора може
настати момент, коли останній звук трелі почне безперервно повторюватись і
почути нову трель удасться тільки після короткочасного виключення живлення.
Зменшення ж опору резистора взагалі призведе до припинення трелей. А коли
випадково вийде з ладу резистор R3 або конденсатор С2 (обрив у їх колі), в
телефоні буде чутно постійний негучний свист.
Конденсатор С1 визначає тривалість кожної трелі й паузи між ними — із
збільшенням ємності конденсатора вони також збільшуються.
Електронна «канарейка» може працювати і з джерелом живлення
напругою 4,5 В, але гучність звуку дещо знижується (а втім, трелі чути навіть
на відстані 1 м від мініатюрного телефона, що лежить на столі). Найпростіший
спосіб підвищити гучність трелей і дати присутнім можливість послухати їх —
поставити замість мініатюрного телефона малогабаритний гучномовець з
опором 50—80 Ом.
Пристрій, складений за схемою імітатора, може мати найрізноманітніше
застосування. Так, якщо відпаяти верхній за схемою вивід резистора R1 від
кола живлення й з’єднати з ним один провідник із щупом на кінці, а інший
провідник приєднати до «мінуса» живлення, то можна дістати звуковий
пробник. Торкаючись щупами такого пробника різних точок монтажу будь-
якого пристрою (приймача, підсилювача тощо) або виводів деталей,
визначають цілість кіл або деталей: як тільки резистор R1 з’єднається через
коло, яке перевіряється, з «мінусом» живлення, в телефоні пролунає звук,
причому із збільшенням опору кола, що перевіряється, змінюватиметься й
характер звучання трелей. Перевага такого пробника ще й у тому, що він дає
можливість контролювати кола опором до кількох кілоомів.
Установивши в конструкцію мініатюрний гучномовець, можна
використати імітатор як квартирний дзвоник. У цьому разі контакти дзвінкової
кнопки біля вхідних дверей заміняють вимикач живлення.

31. 31
3.4 Електронний сторож
Електроніка може стати добрим помічником для охорони приміщення або
якоїсь території, наприклад, дачної ділянки або саду. Для цього досить
протягти навколо ділянки тонкий мідний провід (діаметром 0,15—0,2 мм),
замаскувати його й підключити до електронного сигналізатора. Як тільки
провід обірвуть, спрацює сигналізатор і сповістить про проникнення сторонньої
особи на територію.
Схему одного із сторожових пристроїв наведено на рис. 7. Він складений
на двох транзисторах і являє собою підсилювач постійного струму. Поки
охоронний провід цілий, струм від батареї GB1 проходить через нього й
резистор R1. Оскільки опір проводу незначний, напруга на базах транзисторів
мала, й вони закриті. Варто обірвати провід, як струм від батареї потече через
резистор R1 і базові кола транзисторів. Цей струм підсилюється обома
транзисторами, і вже через колекторне коло транзистора VT2 потече струм,
достатній для роботи електричного дзвоника НА1.
Рис. 7
Схема електронного сторожа з електричним дзвінком
Живиться електронний сторож від однієї батареї напругою 4,5 В. На час,
коли сторож потрібний, живлення подається через вимикач SA1.
Транзистори можна взяти типу МП39—МП42 з будь-яким літерним
індексом і якомога більшим коефіцієнтом передачі струму. Це потрібно для
того, щоб можна було використати резистор R1 з якомога більшим опором; тоді
батарея живлення витрачатиметься економічніше і її вистачить надовго.
Дзвоник найкраще використати з електроконструктора, але підійде також будь-

32. 32
який інший, розрахований на напругу 3—3,5 В. Його опір повинен бути
якомога більший, щоб уникнути перегріву транзистора VT2 при тривалій роботі
дзвоника.
Деталі сторожа розміщують на платі (рис. 8) з ізоляційного матеріалу.
Жодних монтажних шпильок не потрібно, бо деталей небагато, й виводи
транзисторів і резистора досить підпаяти до контактів вимикача й роз’ємів.
Батарею живлення кріпиться до плати металевою скобою.
Рис. 8
Монтажна плата «сторожа»
Монтажна плата є одночасно панеллю корпусу, тому залишається
виготовити коробку заввишки 30—35 мм і встановити на ній плату.
Налагодження «сторожа» полягає в більш точному підборі опору
резистора. Тимчасово замість нього слід впаяти в конструкцію ланцюжок із
з’єднаних послідовно постійного резистора опором 4,7 кОм і змінного
резистора опором 68 кОм. Установлюючи найбільший опір змінного резистора,
підключають до роз’єму XS2 електродзвоник і подають вимикачем живлення.
Движок змінного резистора переміщується доти, поки не пролунають трелі
дзвоника. Вимірюється опір, що утворився, і впаюється в електронний

33. 33
«сторож» постійний резистор опором, меншим на 1—2 кОм (щоб забезпечити
надійну роботу сторожа при зниженні напруги батареї).
Тепер можна перевірити роботу пристрою. При ввімкнення його повинен
зразу ж залунати дзвінок. Пінцетом або дротяною перемичкою замикаються
гнізда XS1 — дзвоник перестане працювати. Заміряється в цьому стані
загальний струм споживання, виключивши живлення й торкаючися щупами
міліамперметра виводів вимикача (тепер «сторож» буде включено через
міліамперметр),— він повинен бути меншим від 1 мА.
Підключаються до роз’єму XS1 кінці проводу, протягнутого по території,
що охороняється,— дзвоник, як і раніше, повинен мовчати. Коли ж він
дзвонить, перевіряється опір проводу — він не повинен перевищувати 500 Ом.
Якщо опір більший, то провід треба замінити товщим. Гуртківцям треба
повідомити, що діаметр проводу можна визначити заздалегідь. Якщо довжина
проводки не перевищує 300 м, можна взяти провід діаметром 0,12—0,15 мм.
При довжині лінії до 500 м діаметр проводу слід збільшити до 0,18—0,2 мм, а
для лінії довжиною до 1000 м береться провід діаметром 0,23—0,25 мм.
«Сторож» розміщається у такому місці, щоб можна було швидко
вимкнути його живлення.
У деяких випадках зовсім необов’язково прокладати провід охорони.
Адже сигналізатор по суті справи спрацьовує при розмиканні гнізд роз’єму.
Тому досить підключити до нього проводи від контактів, замкнутих,
наприклад, при зачинених дверях приміщення або зачиненій вхідній хвіртці.
Тоді, відчиняючи двері, ми розмикаємо контакти, і сторожовий пристрій
сповістить про це. Можливі також інші варіанти використання конструкції —
вибрати їх можуть самі гуртківці.
3.5 Перемикач малогабаритних гірлянд
Всі, звичайно, милуються новорічними ялинками з гірляндами
різнокольорових ламп, які періодично спалахують і гаснуть. Робить це
електронний перемикач гірлянд. Подібний пристрій (рис. 9) для невеликої

34. 34
ялинки можуть скласти в гуртківці. Потрібні будуть два потужних транзистори
П213 або П216 (можна використати й П201-П203), два конденсатори великої
ємності (по 500 мкФ), два постійних резистори й джерело живлення напругою
15—18 В — його можна скласти, наприклад, із з’єднаних послідовно
гальванічних елементів.
Рис. 9
Схема перемикача малогабаритних гірлянд
Перемикач гірлянд являє собою генератор, транзистори якого періодично
закриваються й відкриваються. Коли, наприклад, відкритий транзистор VT1,
гірлянда з ламп HL1—HL5 підключається через нього до джерела живлення.
Потім цей транзистор закривається, але відкривається транзистор VT2 — засві-
чується гірлянда з ламп HL6—HL10, а попередня гірлянда гасне. Тривалість
горіння кожної гірлянди залежить від ємності конденсаторів і опору резисторів.

35. 35
Конденсатори — типу К50-6, резистори — МЛТ-0,5, лампочки — для
напруги 3,5 В і струм 0,26 А. Вимикач живлення — будь- якої конструкції,
наприклад тумблер ТВ2-1.
На платі з ізоляційного матеріалу розміщуються основні деталі
перемикача (рис. 10): транзистори, резистори, конденсатори.
Рис. 10
Розташування деталей перемикача малогабаритних гірлянд на монтажній платі
Під головки транзисторів вирізаються в платі отвори, а корпус кожного
транзистора прикріплюється до плати гвинтами. Електролітичні конденсатори
розміщуються горизонтально й припаюються їх виводи (з додержуванням
полярності!) до монтажних шпильок.
Підбирається корпус для перемикача й розміщується у ньому плата з
деталями й джерело живлення. Вимикач встановлюється на верхній панелі
корпусу. Лампи гірлянд, з’єднані послідовно, підключаються до перемикача
трьома провідниками (один — спільний, два — від колекторів транзисторів)
довжиною не більшою за 0,5 м. Щоб на провідниках був якомога менший спад
напруги, діаметр їх мідних жил повинен бути не меншим 0,5 мм. Гірлянда з
ламп навішується на ялинку тільки після перевірки роботи перемикача.
Тривалість роботи джерела живлення, складеного з гальванічних
елементів, обмежена приблизно двома годинами, тому залишають гірлянду

36. 36
ввімкненою ненадовго. Якщо ж є бажання користуватися перемикачем часто й
протягом тривалого часу, потрібно скласти випрямляч і живити лампи від
нього. Вихідна напруга випрямляча може бути 12—20 В при максимальній силі
струму навантаження до 0,3 А.
3.6 Універсальний блок живлення
Для гуртка радіоелектроніки необхідне універсальне джерело живлення,
придатне практично для всіх випадків радіолюбительської практики. Ним може
стати описаний далі блок живлення, який працює від мережі змінного струму й
забезпечує будь-яку сталу напругу від 0,5 до 12 В. У той час як величина
струму, що споживається від блока, може досягати 0,3 А, вихідна напруга
залишається стабільною. І ще одна перевага блока — він не боїться коротких
замикань, які часто трапляються під час перевірки й налагоджування
конструкцій, що особливо важливо для початкуючого радіолюбителя.
Рис. 11
Схема блока живлення
Схему блока живлення наведено на рис. 11. Мережна напруга подається
через вилку ХР1, запобіжник FU1 і вимикач SA1 на первинну обмотку
трансформатора Т1. Це знижувальний трансформатор, тому напруга на його
вторинній обмотці (ІІ) значно менша від мережної. Із вторинної обмотки змінна
напруга надходить на випрямляч, складений на діодах VD1— VD4. На виході

37. 37
випрямляча вже буде стала напруга, вона вирівнюється конденсатором С1
порівняно великої ємності — 500 мкФ.
Далі йде стабілізатор напруги, до якого входять резистори R2—R5,
транзистори VT2, VT3 й стабілітрон VD6. Змінним резистором R3 можна
встановлювати на виході блока (гнізда XS1 і XS2) будь-яку напругу від 0,5 до 12
В.
Каскад на транзисторі VT1 постійно «стежить» за станом навантаження
— це автомат захисту від короткого замикання. Якщо в колі навантаження
станеться коротке замикання, то будуть замкнуті вихідні гнізда блока
живлення, транзистор VT1 відкриється, замкне виводи стабілітрона й таким
чином зніме напругу з навантаження. Як тільки коротке замикання буде
усунуто, вихідна напруга з’явиться знову.
Знижувальний трансформатор блока — готовий. Його роль виконує
вихідний трансформатор кадрової розгортки телевізора (ТВК-110ЛМ). Підійде
також інший знижувальний трансформатор із змінною напругою на обмотці II
близько 14 В (можна 13—17 В) при струмі споживання до 0,3 А. Інакше,
кажучи, вказана напруга повинна бути підключена до виводів обмотки
навантаження (наприклад, резистор) опором близько 45 Ом і потужністю 5 Вт.
Діоди можуть бути будь-які з серії Д226 (наприклад, Д226В, Д226Д
тощо). Конденсатор С1 — типу К50-6. Постійні резистори — МЛТ, змінний
резистор — СП-1. Замість стабілітрона Д814Д можна застосувати Д813.
Транзистори VT1 і VT2 треба взяти типу МП39Б, МП41, МП41А, МП42Б з
якомога більшим коефіцієнтом передачі струму. Транзистор VT3 — П213,
П216, П217 з будь-яким літерним індексом. Підійдуть також транзистори
П201—П203. Транзистор треба становити на радіатор — пластину з алюмінію
або іншого металу розміром 70 х 40 мм і товщиною 1,5—2 мм.
Решта деталей — вимикач, запобіжник, вилка й гнізда — будь-якої
конструкції.
Для монтажу деталей потрібно вирізати з ізоляційного матеріалу
(гетинакс, текстоліт, фанера) плату, креслення якої наведено на рис. 12.

38. 38
Спочатку прорізаються в платі пази під лапки кріплення трансформатора.
Потім встановлюються монтажні шпильки й просвердлюються отвори в кутах
плати й під виводи електролітичного конденсатора. Монтуються діоди й
стабілітрон, припаюються постійні резистори і в останню чергу транзистори.
Слід установити на платі тримач запобіжника — його можна виготовити з
жерсті консервної банки. Вихідний транзистор поміщається на радіатор,
радіатор кріпиться до плати й виводи транзистора підпаюються до відповідних
шпильок плати. Трансформатор прикріплюється до плати і виводи його
вторинної обмотки підпаюються до діодів, а один з виводів первинної обмотки
до тримача запобіжника. Вставляються в отвори виводи електролітичного
конденсатора, загинаються знизу в різні боки, щоб конденсатор тримався на
платі, й підпаюються до виводів провідники від діодів.
Рис. 12
Розташування деталей блока живлення
Плату з деталями кріпиться у корпусі (мал. 14) відповідних розмірів. На
лицьовій стінці корпусу встановлюється вимикач (наприклад, тумблер ТВ2-1),
змінний резистор, вихідні гнізда (в даному разі найкраще підійдуть затискачі,
які дають можливість вставляти однополюсні вилки або підключати провідники
від конструкцій, що живляться). Задня стінка корпусу — знімна, в ній треба