Економічний розвиток українських земель на початку ХХ ст.

1. Тема: Соціально-
економічний розвиток
українських земель на
початок ХХ століття.

3. 1. Економічний розвиток українських земель в складі
Російської імперії (біля 8000 підприємств).
Особливості:
• Супроводжувався активним процесом модернізації всіх сторін життя.
• Мав підтримку з боку держави через податкову, фінансову і фіскальну політику.
• Залучались іноземні інвестиції (франко-бельгійський, англійський і німецький
капітал).
• Проводилась політика державного регулювання у формі протекціонізму.
• Зберігались політичні пережитки феодально-кріпосницької епохи.
СР – С.21- за текстом підручника виясніть економічну спеціалізацію України:
• Донецько-Придніпровський вугільно-металургійний;
• Криворізький залізорудний;
• Нікопольський марганцевий;
• Південно-Західний цукровий.
Залізнична сітка – 8,5 тис. км.

4. Місце України в загальноросійській економіці на початок ХХ ст.
Галузь господарства Продукція
Частка в російській
економіці
видобувна
вугільна 70%
залізна руда 57,2 %
металургія сталь 57%
чавун 52%
прокат 58%
машинобудування і
металообробка 20%
залізничний
транспорт
рейки 75%
паровози 23%
сільське господарство
зерно 22%
цукор 80%
тютюн 50%

5. 2.Економічна криза 1900-1903 рр.
Економічна кризаа — складний загострений стан в економіці; занепад, розлад
промислового і сільськогосподарського виробництва
Причини: недосконалість тогочасного капіталістичного суспільства (експлуатація
колоній, грабіжницька політика щодо слаборозвинених держав і колоній. експлуатація
найманої робочої сили, війни за перерозподіл світу)
Прояви економічної кризи в Україні
Охоплює всі галузі
промисловості, в т.
ч. високорозвинені
(металургійну,
вугільну, цукрову)
Загострює
конкуренцію,
відбувається
розорення дрібних
підприємств
Була більш глибокою,
ніж у Росії, бо
промисловість
України розвивалося
нерівномірно
Розпочинається
процес
концентрації
виробництва

6. Утворення монополій
Концентрація виробництва — зосередження виробництва в одному місці обо районі.
Утворення монополій (об'єднання промислових підприємств та інших установ певної галузі
виробництва або місцевості для регулювання виробництва товарів, встановлення цін,
розподілу ринків збуту, ліквідації підприємств)
Синдикати – найпоширеніший в
Росії вид монополій у якому
підприємства об’єднувались
заради спільного збуту продукції:
«Продамет», «Продвагон»,
«Трубопродаж», «Продвугілля»
Банківські
монополії
Фінансова
олігархія

7. Висновок: На початку ХХ ст. Україна за рівнем концентрації промислового виробництва в
основних галузях не тільки домінувала в Російській імперії, а й посідала одне з перших місць у
світі.
На великих підприємствах в Україні працювало понад 44 % усіх робітників. На початку
сторіччя виростають могутні синдикати «Продвагон» (1901), «Продамет» (1902), «Трубопродаж»
(1902), «Гвоздь» (1903). Це були досить потужні об’єднання. Наприклад, утворений 1904 р.
синдикат «Продуголь», до якого входили 18 окремих акціонерних товариств, контролював 75 %
видобутку кам’яного вугілля у Донецькому басейні. Проте, приносячи буржуазії надприбутки
навіть за кризових умов, монополії водночас гальмували господарський розвиток, заважали
технічному прогресу, звужували сферу регулюючої дії ринкових відносин.
Монополістичні об’єднання України були тісно пов’язані не тільки з російською буржуазією, а й
з іноземним капіталом. Могутній синдикат «Продуголь» фактично цілком контролювався
французькими інвесторами. Місцевий виробник витіснявся з ринку, а більша частина
прибутків, одержаних за рахунок монопольних цін та державних військових замовлень,
вивозилася за кордон.
Важливою особливістю промислового розвитку України був нерівномірний розвиток її регіонів.
Якщо Південь України досить швидко перейшов на капіталістичні рейки і бурхливо розвивав
промислове виробництво, то південно-західний регіон, в якому домінував дрібнобуржуазний
уклад, орієнтувався переважно на аграрний сектор. Лівобережжя, де зберігалися залишки
кріпацтва, помітно відставало від інших регіонів України. Поступово в українських землях
склалася певна спеціалізація промислових районів. Донбас став центром вугільної
промисловості, Нікопольський басейн — марганцевої, Кривий Ріг — залізорудної,
правобережжя і певною мірою Лівобережжя — цукрової. Українські землі наприкінці ХІХ — на
початку ХХ ст. стали одним з провідних промислових районів Російської імперії. Саме тут 1913
р. вироблялося 69 % загальноросійської продукції чавуну, 57 % сталі та 58 % прокату.
На Україну у цей час припадало 20 % усієї продукції машинобудування та металообробної
промисловості Росії.

8. Розвиток капіталізму в сільському господарстві

9. Висновок: В аграрному секторі України на початку ХХ ст. налічувалося понад 32
тис. поміщицьких господарств. Частина з них, переважно великі земельні
латифундії, перейшла на капіталістичні рейки, створивши ефективні,
багатогалузеві господарства.
Органічно вписалися у нові умови господарювання маєтки Кочубея, Терещенка,
Харитоненка та ін. Решта ж поміщиків, не пристосувавшись до буржуазних
відносин, були змушена продавати свої землі. (Протягом 1877–1905 рр. дворяни
Півдня України продали майже половину своїх володінь.) Перетворення землі на
товар кардинально змінило життя не тільки дворянства, а й селянства.
У пореформений період інтенсивно розгорнувся процес його майнової
диференціації. Характерною ознакою цього процесу було не просто розшарування,
а катастрофічна поляризація: 1917 р. частка заможних господарств (понад 15
десятин) досягла 5,1 %, а відсоток безземельних та малоземельних селян в
Україні сягнув 80,5 %.
Селяни продовжували сплачувати викупні платежі, численні податки та
виконувати натуральні повинності. Тому соціальне становище українського
селянства залишалося складним.

10. 3. Розвиток господарства в західноукраїнських
землях (біля 700 підприємств).
• Видобуток нафти – 5% світового виробництва:
• Заготівля деревини;
• Соледобувна (монополізована, все йшло на експорт);
• Добування озокериту та бурого вугілля;
• 2/3 продукції давало сільське господарство, де 60% площ йшло
на виробництво зерна.
• На експорт йшло 90% сировини. Сітка залізниць становила 4
тис. км.

11. Особливості розвитку господарства західноукраїнських
земель

12. Розвиток кооперативного руху
• Був дуже поширеним. Найбільшого поширення набули
кредитно-позикові і споживчі кооперативи;
• Центром керівництва кооперативним рухом став «Ревізійний
союз українських кооперативів»;
• Кооперативи матеріально підтримували дрібних виробників,
допомагали зміцнити господарське становлення українських
селян, стримували процес обезземелення селян, допомагали
їм збувати сільськогосподарську продукцію, сприяли росту
національної свідомості

13. Висновок: У цілому у промисловості українських земель, що
перебували в складі Австро-Угорщини, на початку XX ст. намітився
значний прогрес. Проте у Східній Україні процес індустріалізації
відбувався більш швидкими темпами. Промисловий переворот
проходив повільніше і до початку Першої світової війни ще не
завершився. Західний регіон, як і вся Україна на початку XX ст.,
істотно відставав від провідних країн світу. Це стало результатом
насамперед грабіжницької антиукраїнської політики Австро-
Угорської імперії, збереження численних пережитків через засилля
іноземного капіталу.