Downloaded 127 times
More Related Content
Similar to Презентація Вікові кризи дорослості
Презентація Вікові кризи дорослості
- 1. Вікові кризи дорослості Поняттявікової кризи ввів Л.С. Виготський. Криза (грец. krisis — рішення, перелом) — нормативний, нестабільний процес, який виникає під час переходу людини від одного вікового періоду до іншого, пов'язаний з якісними перетвореннями у соціальних відносинах, діяльності, свідомості й виявляється в цілісних психічних і особистісних змінах.
- 2. Вікові кризи дорослості Життядорослої людини супроводжується кризами. • Розрізняють : • нормативні кризи - які пов'язані із завершенням певного етапу психічного розвитку і переходом до нового вікового періоду; • ненормативні - які виникають в складних умовах життя і вимагають від людини дій, які перевершують її можливості, а в деяких випадках змінюють долю; • біографічні - кризи, які характеризуються переживаннями та протиріччями у внутрішньому світі людини і виражають її суб'єктивне ставлення до подій в її житті або ж до життя в цілому; • "життєві кризи" - перехідні періоди життя, коли відбувається ламання і активна зміна життєвих ролей особистості, що супроводжується неможливістю (або труднощами) засвоїти нову життєву роль, або ускладненням з можливістю позбутися старої життєвої ролі
- 3. Вікові кризи дорослості •Особливості вікових криз: • 1) межі криз невиразні, розмиті. Криза настає непомітно, дуже важко визначити момент її початку та завершення. Різке загострення (кульмінація) спостерігається лише у середині цього етапу; • 2) апогей кризи виявляється у зміні поведінки дитини, її «важковиховуваності», дитина ніби виходить з-під контролю дорослих, стає вередливою, стрімко падає успішність у школі і знижується працездатність, зростає число конфліктів з оточуючими. Внутрішнє життя пов’язане з болісними переживаннями. Негативні поведінкові вияви дитини загострюються у випадку ігнорування дорослими її нових потреб у сфері спілкування та діяльності; • 3) у критичні періоди спостерігаються й конструктивні процеси розвитку, набуття особистісних новоутворень, що свідчать про перехід дитини на більш високий віковий щабель. • Отже, кризи варто розглядати як закономірне явище психічного розвитку дитини. Негативна симптоматика перехідних періодів – це зворотний бік важливих змін дитячої особистості. Кризи минають, а вікові новоутворення залишаються. Чим яскравіше, енергійніше протікає криза, тим продуктивнішим стає процес формування особистості • (Л.С. Виготський).
- 5. Криза 30 років Раннядорослість – від 20 до 40 років («людська близькість») (перша фаза 20-30 років; друга фаза 30-40 років) Особливості періоду ранньої дорослості: • досягнення піку фізичного розвитку, статева зрілість, завершення формування індивідуальності людини, перехід до вирішення дорослих завдань, виховання дітей; • розвинуті розумові здібності та інтереси, сформована система цінностей (світогляд, життєва позиція), цілісний Я-образ, готовність до самовдосконалення; • усвідомлення необхідності подальшого професійного, соціального та особистісного зростання; • включеність у різні сфери соціального життя, становлення соціально зрілої особистості, збагачення досвіду, вирішення завдань професійної кар'єри; • розв'язування суперечності між близькістю та ізоляцією у стосунках із людьми; • ознаки кризи є зовні малопомітні, але відбуваються внутрішні якісні зміни.
- 6. Криза 30 років Ознакий симптоми кризи ранньої дорослості: • розчарування в значущості раніше прийнятих пріоритетів, планів, мрій; • переосмислення свого Я, ґрунтовна переоцінка системи життєвих цінностей, зробленого й того, що належить зробити; • зниження потреби у друзях, відчуття, що життя втратило сенс; • уникнення безпосередніх взаємин у соціальній групі, прагнення самотності, соціальної ізоляції; • нездатність встановлювати спокійні й довірливі міжособистісні стосунки; • виникнення потреби розпочати життя спочатку, знайти нову роботу, змінити місце проживання; • нездатність контролювати свої актуальні емоційні стани й афекти у значущих ситуаціях соціальної взаємодії; • зниження здатності емоційно відгукуватися на переживання іншої людини; • знецінення сильного, відносно стійкого почуття кохання. Умови подолання кризи ранньої дорослості: • побудова перспектив життя, конкретизація цілей подальшої професійної кар’єри, підвищення кваліфікації й компетентності; • більш реалістичний погляд на життя, розподіл майбутнього на послідовні етапи з фіксацією результатів; • узгодження мрій з реальністю, бажаного й можливого; • самовиховання й самонавчання, освоєння нових перспективних напрямків діяльності.
- 7. Криза 30 років Критеріївиходу з кризи ранньої дорослості: • любов як беззастережне прийняття іншого; • створення сім'ї, народження й виховання дітей; • усвідомлювання цінності людей, що перебувають поруч, розвиток відповідальності за свою та їхню долю; • формування стійких переконань, нової позитивної системи життєвих цінностей; • вибір власної життєвої стратегії вдосконалення знань, професійної майстерності, творчості; • оволодіння здатністю до саморозвитку, формування індивідуальності, неповторності, розширення сфери спілкування. Наслідки негативного перебігу кризи ранньої дорослості: • надмірне захоплення собою, задоволення лише своїх потреб, власного комфорту; • недостатність цілісності характеру, відсутність зрілості, індивідуальності, рефлексивних властивостей, здатності до самопізнання; • уникання міжособистісних стосунків, самотність, ізоляція, дистанціювання; • нездатність до мобілізації внутрішніх ресурсів, природних задатків, соціальної активності.
- 8. Криза середини життя(40 років) Особливості періоду дорослості (від 40 до 60 років «визнання»): • перехід до середини життя є етапом помірної або навіть важкої кризи; • зниження професійної активності, відчуття соціальної відповідальності за рідних, посилення інтимності у подружніх стосунках, усвідомлення незворотності фізіологічних змін, погіршення психофізіологічних функцій і здоров'я; • набуття життєвого досвіду, переосмислення планів, співставлення їх з реальністю й корегування особистісних рис; • формування нових аспектів Я-концепції, стабілізація основних інтересів й емоційної сфери; • період характеризують як покоління керівників, коли людина займає більш високу посаду, здобуває певного статусу, впевнена у власних силах, спроможна відповідати за прийняті рішення, а знижена активність компенсується набутим досвідом й знаннями; • головна особливість розвитку у зрілому віці – мінімальна залежність від хронологічного віку, усе визначається особистими обставинами життя людини – її досвідом, родом занять, настановами тощо.
- 9. Криза 40 років Ознакий симптоми кризи дорослості: - зниження життєвих сил, послаблення здоров'я, критична оцінка та переоцінка досягнутого у житті, усвідомлення нереалізованості деяких життєвих планів; - відчуття спустошеності, безперспективності, застою, утрачених можливостей, стурбованість швидкоплинністю часу; - емоційне збіднення, думки про одноманітність власного життя, втрата його сенсу, охолодження до того, що захоплювало на попередніх етапах життя; - схильність надто вперто дотримуватися своїх життєвих правил, з недовірою ставитись до нових ідей; - відчуття невпевненості у завтрашньому дні, накопичення втоми, знервованості й пригніченості, депресивні стани; - виникнення бажання змінити життя, розпочати все спочатку, але усвідомлення того, що це вже не все по силам; - поява стійких шкідливих звичок: зловживання алкоголем, куріння, сидячий спосіб життя, які чинять негативний вплив на здоров'я.
- 10. Криза 40 років Умовиподолання кризи дорослості: • розвиток здатності до компенсації вікових змін в організмі, уникнення надмірного зосередження на хворобах, болях; • здійснення заходів щодо уповільнення процесів старіння організму та поліпшення фізичного стану; • визнання цінності мудрості, а не лише наявності фізичних сил; • необхідність диференціації Я (Я – професіонал, Я – потенційний пенсіонер, Я – сім'янин, Я – керівник, Я – зріла особистість) уникнення надмірної захопленості своїми соціальними ролями; • врівноваження соціального й сексуального аспектів у стосунках; • пошук нового – духовного – змісту життя, трансцендентація Я (вихід за межі Я до вічного, космічного, божественного).
- 11. Криза 40 років Критеріївиходу з кризи дорослості: • нові успіхи на роботі («друге дихання»), професіоналізм, мудрість як усвідомлення смислу власного життя й людських взаємин; • вироблення нового образу Я, переосмислення життєвих цілей, внесення змін у діяльність; • досягнення стабільності внутрішнього світу й поведінки, орієнтація на теперішнє, адекватний рівень домагань; • перехід до генеративності (інтерес до наступного покоління, різноманітних аспектів його виховання, збільшення культурного потенціалу); • намагання скоригувати свою діяльність, турбота про збереження близьких стосунків з родичами й друзями, піклування про власне здоров'я, підготовка до спокійного та забезпеченого життя у похилому віці. • особлива чуйність у подружніх стосунках; підтримка батьків похилого віку.
- 12. Криза зрілості (вік55-65 років) • Ознаки й симптоми кризи зрілості: • кардинальна зміна способу життя з виходом на пенсію (іноді гострий стан «шоку відставки»); • втрата важливої соціальної ролі й значущого місця в суспільстві; • відділення людини від своєї референтної групи, звуження кола спілкування; • погіршення матеріального становища; • зміна структури психологічного часу; • зростання уразливості організму зі збільшенням ймовірності смерті. Вироблення психологічної готовності до протидії соціальному старінню: • адекватне сприйняття старості (протистояння негативним стереотипам); • попереднє планування й розумний розподіл часу, цілеспрямоване використання решти років життя; • передбачення негативних станів і подій, протистояння афективному збідненню, пов'язаному з втратою близьких людей і відокремленням дітей; • збереження емоційної гнучкості, прагнення до афективного збагачення в інших формах; • прагнення сприйняти «відставку» в позитивному плані як звільнення діяльності від жорстких обмежень за змістом і часом.
- 13. Криза зрілості (вік55-65 років) Критерії виходу з кризи зрілої дорослості: • адаптація до вікових змін – тілесних, психофізіологічних; • рольова переорієнтація, відмова від старих і пошук нових рольових позицій (треба зуміти перейти до нового розгляду себе, своєї унікальності не через призму однієї ролі (професіонала чи батька), а з інших позицій); • набуття душевної гнучкості (подолання психічної ригідності), пошук нових форм поведінки, нового життєвого укладу, нових шляхів включення в суспільство; • вияв нових здібностей (успішне старіння можливо, якщо людина зможе пристосуватися до неминучого фізичного дискомфорту чи знайде таке заняття, яке допоможе їй відволіктися).
- 14. Криза старості Особливості періодустарості: • найвище досягнення віку старості – мудрість як певний стан духу, як погляд у минуле, теперішнє і майбутнє одночасно, звільняє історію життя від випадковостей і дає можливість встановити зв'язок й наступність поколінь (Е. Еріксон); • завершення життєвої дороги, остання нормативна криза в житті людини (приблизно у 65 років), криза «Я-інтеграції» (Е. Еріксон); • погіршення здоров'я та психофізіологічних показників, помітна втрата енергійності, обмеження соціальних контактів; • економічна і соціальна незахищеність старих людей (низькі пенсії, відсутність системи соціальних послуг і відповідних прав, залежності від інших людей); • зміни Я-концепції: поглиблення віри в Бога, в трансцендентне, усвідомлення суперечності між засвоєними у попередні роки цінностями і тими, що культивуються у суспільстві; • налаштовування на відпочинок, відсутність тривалої перспективи, орієнтація на минуле і теперішнє, сприйняття факту скінченності власного життя, підготовка до смерті, усвідомлення обов'язку передати життєвий досвід молодшому поколінню.
- 15. Криза старості Ознаки йсимптоми кризи старості: • посилення мимовільних некерованих реакцій (сильне нервове збудження), схильність до безпричинного суму, сльозливості; • тенденція до ексцентричності (дивацтва), зниження чутливості, труднощі щодо знаходження виходу зі складних ситуацій, заглиблення у свої думки й переживання; • позиція ворожості до світу – сварливість, схильність звинувачувати навколишніх і суспільство у своїх життєвих негараздах, підозрілість, агресивність, відчуття відрази до старості, прагнення постійно працювати; • позиція ворожості до себе й негативного ставлення до свого життя – пасивність, втрата почуття гумору, інтересу, здивування. Умови полегшення кризи старості: • прагнення до внутрішньої цілісності та осмислення прожитого життя; • гуманістична спрямованість особистості, віра, самоактуалізація духовно-морального потенціалу Я, позитивного життєвого досвіду, мудрості; • орієнтація на взаємодію з молодшим поколінням, передача онукам сімейної спадщини й традицій.
- 16. Криза старості Критерії адаптаціїдо кризи старості: • почуття інтегрованості Его, здатність старої людини оглянути все своє минуле життя і смиренно, але твердо сказати собі: “Я задоволений”. За таких умов не лякає неминучість смерті, оскільки людина бачить себе в нащадках і творчих досягненнях (Е. Еріксон); • набуття й реалізація мудрості – властивості цілісної особистості, розум якої поєднаний з духовністю й доброчинністю; • наслідком цілісності є віднаходження спокою, урівноваженості; • намагання піклуватися про власне здоров'я, відновлення сил, лікування, психологічна підготовка до можливих фізичних недуг і хвороб, самотності й гідного прийняття смерті; • чуйність у подружніх стосунках, турбота про шлюбного партнера; • переживання, узагальнення, написання спогадів дитинства, юності, дорослого життя; • філософське сприйняття смерті, «здорові діти не боятимуться життя, якщо люди поважного віку довкола них достатньо цілісні, аби не боятися смерті» (Е. Еріксон).
- 17. Автор-укладач – ЕміліяГуцало • Список використаних джерел: Идентичность: Хрестоматия / Сост. Л. Б. Шнейдер. – М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2003. – 272 с. Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Питер, 2000. – 992 с. • Моргун В.Ф. Концепція багатовимірного розвитку особистості та її застосування// Філософська і соціологічна думка. – 1992. – №2. • Поліщук В.М. Вікова та педагогічна психологія / В.М. По- ліщук. – Суми, 2007. – 330 с. • Потапчук Т.В. Ідентичність: основні підходи до визначення сутності поняття / Педагогіка і психологія, №3 (64), 2009. – С. 14 – 21. • Потєряхін О.Л. Використання епігенетичної концепції Е. Еріксона в процесі вивчення особистості біографічними методами • Савчин М. В. Вікова психологія / M. В. Савчин, Л. П. Василенко. – К. : Академвидав, 2006. – 360 с. • Элкинд Д. Эрик Эриксон и восемь стадий человеческой жизни / Эриксон Э. Детство и общество. – Изд. 2-е, перераб. и доп./ Пер. с англ. – СПб.: Ленато, АСТ, Фонд «Университетская книга», 1996. – С. 6 — 22.Эриксон Э. Детство и общество. – Изд. 2-е, перераб. и доп./ Пер. с англ. – СПб.: Ленато, АСТ, Фонд «Университетская книга», 1996. – 592 с. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис: пер. с англ./ общ. ред и предисл. А.В. Толстых. – 2-е изд. – М.: Флинта: МПСИ: Прогресс, 2006. – 352 с.
- 18. Дякую за увагу! Ктопонял жизнь тот больше не спешит, Смакует каждый миг и наблюдает, Как спит ребенок, молится старик, Как дождь идет и как снежинки тают. В обыкновенном видит красоту, В запутанном простейшее решенье, Он любит жизнь и верит в воскресенье… Омар Хайам