Вікова психологія як галузь загальної психології. Галузі вікової психології Зв’язок вікової психології з іншими науками Методологічні принципи вікової психології. Предмет і об’єкт вікової психології. Основні проблеми вікової психології як науки.

1. МАТЕРІАЛИ ДО ЛЕКЦІЙ
З ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ
053 Психологія

2. Опис навчальної дисципліни
Найменування показників Галузь знань,
освітньо-кваліфікаційний рівень
Характеристика навчальної дисципліни
Денна форма навчання
Зао
чна
фо
рм
а
нав
чан
ня
Кількість кредитів - 5
модулів - 1
змістовних модулів - 3
Індивідуальне науково-дослідне завдання
Галузь знань
05 Соціальні та поведінкові науки
Спеціальність: 053 – Психологія Рік підготовки
2
Загальна кількість годин – 150
Семестр
1 -й -й
Лекції
30 годин
___
_
год
ин
Практичні, семінарські
20 годин
___
_
год
ин
тижневих годин для денної форми
навчання:
Аудиторних - 50
Самостійної роботи студента - 100
Освітньо-кваліфікаційний рівень:
Бакалавр
Лабораторні
годин
-
___
_
год
ин
Самостійна робота
100 годин
__
год
ин
Індивідуальні завдання
годин
-
___
_
год
ин
Вид контролю
іспит

3. Мета та завдання навчальної дисципліни
Мета забезпечення майбутніх психологів теоретичними знаннями з основ
вікової психології, озброєння здобувачів знаннями психологічних
закономірностей розвитку особистості на різних етапах онтогенезу, а також
здійснення практичної підготовки студентів для роботи з людьми різних
вікових категорій; формування у них цілісного уявлення про об’єкт, предмет,
завдання, методи, структуру вікової психології; розвиток наукової
компетентності особистості студентів у означеній сфері.
Завдання: ознайомлення здобувачів з основними поняттями,
принципами, концепціями вікової психології; висвітлення специфіки
психічного розвитку людини на різних етапах онтогенезу, підходів до
періодизації психічного розвитку особистості та основних закономірностей
процесу психічного розвитку; формування розуміння природи та основних
форм виявлення особливостей психічного розвитку людини на кожному
віковому етапі, вміння аналізувати причини виникнення тих чи інших
психологічних особливостей людини, що допомагають прогнозувати її
поведінку.

4. Програма навчальної дисципліни
Змістовний модуль 1. Вікова психологія як галузь психологічної науки.
 Тема 1. Предмет та структура вікової психології.
 Тема 2. Методи вивчення психічного розвитку дитини.
 Тема 3. З історії розвитку вікової психології.
 Тема 4. Динаміка та закономірності психічного розвитку людини.
 Тема 5. Вікова періодизація розвитку психіки.
Змістовний модуль 2. Психологія дитинства.
 Тема 6. Пренатальний період. Психічний розвиток дитини у період новонародженості
(0-2 міс.)
 Тема 7. Психічний розвиток дитини в немовлячому віці (2 місяці – 1 рік)
 Тема 8. Психічний розвиток дитини в ранньому віці (1–3 роки)
 Тема 9. Психічний розвиток дитини в дошкільному віці (3-7 років)
 Тема 10. Психологічні особливості розвитку молодшого школяра (7-11 років)
 Тема 11. Психологія підлітка (11-15 років)
Змістовний модуль 3. Психологія зрілої дорослості
 Тема 12. Психологія ранньої і зрілої юності.
 Тема 13. Психологія ранньої і зрілої дорослості.
 Тема 14. Особливості психічного розвитку в період старіння.
 Тема 15. Життєвий шлях людини як особистості.

5. Рекомендована література
 1. Видра О. Г. Вікова та педагогічна психологія : навч. посіб./ О. Г.
Видра. – Київ : Центр учбової літератури, 2016. – 111 с.
 2. Кутішенко В. П. Вікова та педагогічна психологія : курс лекцій :
навч. посіб. / В. П. Кутішенко. – Київ : Центр учбової літератури, 2016. –
125 с.
 3. Кутішенко В. П. Психологія розвитку та вікова психологія:
практикум: навч. посіб. /В. П. Кутішенко, С. О. Ставицька. – К.: Каравела,
2009. – 448 с.
 4. Савчин М. В. Вікова психологія: навч. посіб./М. В. Савчин, Л. П.
Василенко. – К.: Академвидав, 2005. – 360 с. Електронний ресурс
[https://pidru4niki.com/16990923/psihologiya/vikova_psihologiya]
 5. Скрипченко О. В. Вікова та педагогічна психологія: навч.посіб. / О.
В. Скрипченко та ін. – К: Каравела, 2017. – 400 с.

6. Допоміжна література
1. Вікова психологія. / О. П. Сергєєнкова, О. А. Столярчук, О. П.
Коханова, О. В. Пасека. - К.: Центр учбової літератури, 2012. -
375 с.
2. Вікова психологія: навчальний посібник / За ред. Г. С. Костюка. -
Київ: Радянська школа, 1976. - 269 с.
3. Демчук О. А. Вікова психологія. Умань: Видавець Сочінський,
2010. -215 с.
4. Заброцький М. М. Основи вікової психології. Тернопіль:
Навчальна книга: Богдан, 2009. - 110 с.
5. Павелків Р. В. Вікова психологія. К.: Кондор, 2011. 468 с.
6. Подоляк Л.Г. Вікова та педагогічна психологія. К.: Центр учбової
літератури, 2006. - 112 с.
7. Савчин М. І. Вікова психологія: Навчальний посібник. К.:
Академвидав, 2011. 382 с. (Альма-матер)

7. Тема 1. Предмет та структура вікової психології
 Вікова психологія як галузь загальної психології.
 Галузі вікової психології
 Зв’язок вікової психології з іншими науками
 Методологічні принципи вікової психології.
 Предмет і об’єкт вікової психології.
 Основні проблеми вікової психології як науки.

8. Вікова психологія як галузь загальної психології
Далекий від науковості погляд здатний зауважити, що психічне життя
людини від народження до старості зазнає багатьох змін, які впливають на
здобуття нею і збагачення соціального досвіду, форми і способи
самореалізації, функціонування в соціумі.
На межі XVIII – XIX ст. було започатковано науковий підхід до психології
розвитку, методологічно закорінений в еволюційне вчення англійського
природодослідника Чарльза Роберта Дарвіна (1809-1882) і розвинутий
багатьма психологами, які переймалися проблемами еволюції психічного
життя і психічної діяльності людини.
Розкриті Дарвіном рушійні сили й фактори розвитку живих організмів
підштовхнули дослідників до вивчення ходу психічного розвитку дітей.
Початок таким дослідженням поклав сам Дарвін. В 1877 р. він оприлюднив
результати спостережень за розвитком своєї старшої дитини – Додді.
Вивчаючи його поведінку, Дарвін поглибив свої уявлення про еволюцію
уроджених форм людського спілкування.
З часом вікова психологія виокремилась в самостійну галузь психологічної
науки, в лоні якої викристалізувалися різноманітні напрями, концепції,
теорії, школи.

9. Вікова психологія як галузь загальної психології
Вікова психологія є багатогалузевою академічною
наукою, яка вивчає психічний розвиток людини від
народження до старості, маючи чітко окреслений
предмет дослідження, послуговуючись
загальнонауковими і специфічними методами,
методиками, критеріями істини, описуючи свій предмет
у спеціальних термінах, відокремлюючи його від
предметів інших наук, навіть споріднених, наприклад
від загальної психології, психофізіології, генетичної
психології, які також певною мірою вивчають вік —
своєрідний біологічний годинник, що починає свій хід
з моменту зародження людини.
Цей годинник неухильно і незворотно рухається від
народження до смерті. Напрям цього руху визначений
природою, кожна людина підпорядковується йому.

10. Вікова психологія як галузь загальної психології
Вікова психологія вивчає загальні закономірності, особливості
виникнення і розвитку психічних процесів і властивостей у дітей,
підлітків, юнаків, дорослих і зумовлену віком динаміку співвідношень
між ними; причини та закономірності переходу від одного вікового
періоду до наступного; становлення різних видів діяльності (гри,
навчання, праці, спілкування); формування психічних якостей (вікових
можливостей засвоєння знань) і властивостей (самосвідомості,
спонукальної та емоційної сфер, характеру, здібностей) особистості.
Вікова психологія виявляє структурні зміни, новоутворення, що
формуються з віком у психіці та діяльності людини, знаменуючи
собою переходи до все нових ступенів її розвитку. Розкриває вона
передумови та умови, що визначають процес розвитку, співвідношення
у ньому природних (спадковість, фізіологічне дозрівання організму) і
суспільних факторів, завдяки яким і через які реалізуються можливості
психічного розвитку людини, а також роль історично сформованих
суспільством цінностей (мови, досягнень науки, техніки, мистецтва,
суспільних норм поведінки тощо) у становленні особистості. Особливу
увагу звертає вона на рушійні сили індивідуального розвитку людської
психіки, індивідуально-типологічні відмінності у психічному розвитку
дітей, підлітків, молоді, дорослих і старих людей, чинники, що їх
детермінують, тощо.

11. Вікова психологія як галузь психології
Теоретичні відкриття у віковій психології розширюють можливості її практичного
застосування. Наприклад, об'єктивна необхідність активізації й оптимізації процесів
навчання та виховання дітей зумовила виникнення такої сфери психологічної
практики, як контроль над процесами дитячого розвитку. Подібно до того, як педіатр
стежить за фізичним здоров'ям дітей, дитячий психолог з'ясовує, чи правильно
розвивається і функціонує психіка дитини, в чому полягають імовірні відхилення в її
розвитку і як можна попередити чи компенсувати їх.
Вікова психологія з'ясовує наявність і суть закономірностей розвитку психіки
здорової людини, міру їх обов'язковості (всезагальності) для всіх, досліджує суть
психічного розвитку та особливостей його перебігу. Вивчаючи психіку людини на
певному етапі розвитку, вона виходить із того, що може відбутися в житті людини
взагалі, адже розвиток психіки триває від народження до глибокої старості.

12. Поняття про розвиток
Для вікової психології ключовими поняттями є категорії "вік", "ріст", "розвиток", "формування",
"дозрівання", "становлення", "соціалізація", "дитинство", "зрілість", "старіння", "старість".
Найбільш загальним є поняття "розвиток". Ідея розвитку прийшла в психологію з інших галузей
наукових знань. В філософії під розвитком розуміється необоротна, спрямована, закономірна
зміна матеріальних та ідеальних об'єктів. При тому, тільки одночасна наявність усіх трьох
указаних властивостей виокремлює процеси розвитку серед інших змін. Найчастіше поняття
"розвиток" використовують для позначення процесу руху від нижчого (простого) до вищого
(складного).
Термін "розвиток" у психології вказує на зміни, які з часом відбуваються в будові тіла, мисленні
або поведінці людини внаслідок біологічних процесів в організмі й впливів середовища.
Розвиток — це процес необоротних, спрямованих, і закономірних змін, що призводить до
виникнення кількісних, якісних і структурних перетворень психіки й поведінки людини.
Розвиток, перш за все, характеризується якісними змінами, появою новоутворень, нових
механізмів, процесів, структур. Під віковими новоутвореннями розуміють психічні й соціальні
зміни, які визначають свідомість і діяльність дітей певного віку. Розвиток — це складний
поступальний рух, в ході якого відбуваються прогресивні й регресивні інтелектуальні,
особистісні, поведінкові, діяльнісні зміни в людині.

13. Поняття про розвиток
Поряд із поняттям "розвиток" у психології використовують поняття "дозрівання" і
"ріст". Їх уживають тоді, коли хочуть підкреслити генетичний (біологічний) аспект
психічного розвитку.
Під "дозріванням" розуміють зміни індивіда чи окремих його функцій і процесів
унаслідок дії внутрішніх вроджених факторів, тобто зміни у відповідності з
генетичним кодом.
Процес дозрівання складається з послідовності попередньо запрограмованих змін не
тільки зовнішнього вигляду організму, але й його складності, інтеграції, організації й
функцій. Під інтеграцією тут розуміється організація диференційованих клітин в
органи й системи (диференціація — спеціалізація клітин).
Ріст — процес кількісних змін у ході вдосконалення тієї або іншої психічної функції.
Процеси розвитку, дозрівання, росту взаємопов'язані наступним чином: дозрівання й
ріст — зміни кількісні, що слугують основою для якісних змін (розвитку).

14. Поняття про розвиток
Окрім названих, часто використовують також поняття "становлення", яке свідчить
про набуття нових ознак та форм у процесі розвитку. Наприклад, можна говорити про
становлення характеру людини, її мислення, тобто це поняття застосовується тоді,
коли йдеться про розвиток якоїсь сторони чи якості особистості як про процес
наближення до певного стану.
Поняття "формування" застосовують для характеристики процесу розвитку індивіда
під впливом зовнішніх соціальних факторів. У формуванні можна виокремити
стихійну компоненту, а саме зміни під впливом некерованих, випадкових факторів
(наприклад, неформальних компаній, реклами, моди, музики), характер і наслідки дії
яких непередбачувані, а з іншого боку — цілеспрямований процес змін особистості
або ж її окремих сторін, якостей внаслідок спеціально організованих впливів
(виховання).

15. Поняття про розвиток
Властивості процесу психічного розвитку:
 незворотність - здатність системи до
накопичення змін, надбудову "нових"
над старими;
 спрямованість - здатність системи до
проведення єдиної, внутрішньо
взаємопов'язаної лінії розвитку,
 закономірність - здатність системи до
відтворення однотипних змін у різних
людей.

16. Поняття про розвиток
Форми психічного розвитку
 Філогенез – становлення психіки
у ході біологічної еволюції виду
або соціокультурної історії
людства в цілому.
 Онтогенез – формування
псичічних структур протягом
життя индивіду, процес
індивідуального розвитку людини
 Функціоналогенез – розвиток
окремої психічної функції

17. Поняття про розвиток
Області психічного розвитку
 Психофізична – зовнішні та
внутрішні зміни тіла людини
 Психосоціальна – особливості та
зміни в емоційної та особистісній
сферах людини, а також у сфері
міжособистісних відносинах
 Когнітивна (пізнавальна сфера) –
зміни у пізнавальному розвитку,
розвиток пізнавальних здібностей

18. Поняття про розвиток
Області (сфери) психічного розвитку вказують на те, що саме розвивається. Ці сфери
у своєму розвитку підкоряються загальним закономірностям, проте, механізми
розвитку кожної є різними внаслідок власної якісної своєрідності кожної з них.
До психофізичної сфери мають відношення такі характеристики, як розміри і форма
тіла й органів, зміни структури мозку, сенсорні можливості та моторні (рухові) навички
(наприклад, повзання, ходьба, навички письма).
Когнітивна сфера охоплює зміни, що відбуваються у сприйманні, пам'яті, мисленні,
уяві, мовленні тощо.
Психосоціальна сфера включає розвиток особистості, зміни Я-концепції, формування
соціальних навичок, моделі поведінки та індивідуального стилю емоційного
реагування.
Розвиток людини в цих трьох областях відбувається одночасно й взаємопов'язано.
Розвиток, таким чином, має цілісний, системний характер, внаслідок чого зміни в одній
області викликають за собою переміни в інших.

19. Галузі вікової психології
Вікова психологія як наука складається із таких розділів:
 •пренатальна психологія – наука, що має за мету дослідження і
наукове обґрунтування психологічного контексту появи дитини на
світ (мотиви її зачаття, психологія вагітних, зміни стосунків у сім’ї
майбутньої дитини) та механізмів виникнення психічного життя
людини в пренатальній фазі (літ. pre – до, лат. natalis –
народження) і процесів опосередкованої взаємодії ненародженої
дитини з навколишнім світом через матір, які здатні впливати на
подальше життя людини;
 •дитяча психологія, що досліджує розвиток дитини від
народження до початку статевого дозрівання;
 •підліткова психологія, що вивчає генезис свідомості та
діяльності підлітків, прояви кризи пубертатного періоду та
можливості її подолання;

20. Галузі вікової психології
 •юнацька психологія, що вивчає особливості
розвитку психіки у період юності, специфіку
нормативної кризи ідентичності та інтеграції
у суспільстві;
 •психологічна акмеологія (від грец. «акме» –
вершина) – психологія дорослої людини; у
вузькому смислі акмеологія тлумачиться як
наука про самоактуалізацію людини;
 •геронтопсихологія – предметом вивчення
якої є особливості взаємозв’язку загального
фізіологічного процесу старіння та
психологічного стану людини в період
похилого віку, особистісні зрушення людини
після зміни звичного характеру діяльності,
викликаного природним старінням організму.

21. Галузі вікової психології

22. Зв’язок вікової психології з іншими науками
Вікова психологія тісно пов'язана з іншими галузями психології: загальною психологією,
психологією особистості, соціальною, педагогічною, диференційною психологією.
Як відомо, загальна психологія вивчає та досліджує психічні функції - сприйняття, мислення,
мовлення, пам'ять, увагу, уяву тощо. Вікова психологія простежує процес розвитку кожної
психічної функції та зміну міжфункціональних зв'язків на різних вікових етапах. У психології
особистості розглядаються такі особистісні утворення як мотивація, самооцінка та рівень
домагань, ціннісні орієнтації, світогляд тощо, а вікова психологія відповідає на запитання, коли ці
утворення з'являються, які їх особливості в певному віці.
Зв'язок вікової психології з соціальною дає можливість простежити залежність розвитку та
поведінки дитини і потім дорослої людини від специфіки тих груп, до яких вона входить: від сім'ї,
групи дитячого садка, шкільного класу, підліткових компаній тощо.
Кожен вік - це свій, особливий вплив людей, що оточують дитину, дорослих і однолітків.
Цілеспрямований вплив дорослих, які виховують і навчають дитину, є предметом педагогічної
психології. Вікова та педагогічна психологія вивчають процес взаємодії дитини і дорослого з
різних боків: вікова психологія з точки зору дитини, педагогічна -з боку дорослого.
Вікова психологія тісно пов'язана з диференційною психологією, яка займається індивідуальними
відмінностями у властивостях особистості та рівні розвитку інтелекту. Вікова психологія вивчає
типові вікові закономірності, але при цьому розглядає і можливі відхилення в той чи інший бік від
магістральних ліній розвитку, у тому числі різні лінії розвитку у дорослому віці.

23. Зв’язок вікової психології з іншими науками
 Особливо тісно пов'язана вікова психологія з генетичною психологією (психологією
розвитку) — галуззю психології, що вивчає зумовлені спадковістю психічні процеси і
властивості особистості, особливості психічного руху, що проявляються у почуттях,
відчуттях, уявленнях, а також специфіку процесів, результатом яких є думка.
Аналізуючи становлення психічних процесів, генетична психологія може
опиратися на результати досліджень з дітьми чи дорослими, але самі діти (дорослі) не є
предметом вивчення генетичної психології.
 Вікова психологія пов’язана також із такими психологічними галузями як порівняльна,
ґендерна, психологія праці, психогенетика, психогігієна, різні напрямки практичної
психології (психодіагностика, психоконсультування, психокорекція, психотерапія).

24. Зв’язок вікової психології з іншими науками

25. Методологічні принципи вікової психології
У дослідженнях Л. С. Виготського, Б. Г. Ананьєва, С. Л. Рубінштейна, Г. С. Костюка,
О. М. Леонтьєва, Б. Ф. Ломова були закладені методологічні основи сучасної вікової
психології – система ії основних принципів: принцип детермінізму, принцип єдності
психіки й діяльності, принцип розвитку психіки, системно-структурний принцип та
ін.
Сучасна вікова психологія як академічна дисципліна розвивається згідно із
загальнофілософськими, загальнопсихологічними та спеціальними принципами.
Загальнофілософські принципи:
• принцип загального зв’язку – необхідність охоплення якомога більшого
інформаційного масиву у дослідженні певних життєвих явищ у системі їх внутрішніх
і зовнішніх зв’язків;
• принцип розвитку (генетичний) – вивчення життєвих явищ у процесі власної
динаміки, що дозволяє встановити об’єктивні закономірності їхнього
функціонування;
• принцип єдності теорії та практики, що визначає діалектику руху знання до
істини;
• принцип управління процесом розвитку.

26. Методологічні принципи вікової психології
Загальнопсихологічні принципи:
 • принцип детермінізму – установлення причинно-наслідкових зв’язків у функціонуванні
психічних явищ, унаслідок чого з’ясовуються особливості їх витоків, динаміки, прогнозуються
можливі напрямки подальшого розвитку; основними аспектами принципа детермінізма у зв’язку зі
специфікою вікової психології є роль навчання і виховання як детермінант психічного розвитку,
врахування рівня сформованості нервової системи та рівня психічного розвитку дитини на кожному
віковому етапі, вплив попередніх етапів психічного розвитку на наступні;
 • принцип розвитку у діяльності – з’ясування особливостей філогенетичного та онтогенетичного
становлення особистості в ігровій, навчальній та інших видах діяльності;
 • принцип єдності свідомості та діяльності: поза діяльністю неможливий розвиток свідомості як
вищої форми психіки: формування свідомості виявляється в продуктах діяльності, зумовлюється
активним ставленням особистості до навколишньої дійсності;
 • принцип системності аналізу природи психічних явищ – комплексність у вивченні психіки як
складної багатомірної, багаторівневої макросистеми; її структурний аналіз, установлення динаміки,
ієрархічних зв’язків; відсутність еклектизму, суб’єктивізму в дослідженнях, побудова довготривалих
прогнозів;
 • принцип суб’єктності – визнання неповторності людини, урахування її індивідуальності,
заперечення авторитаризму в навчанні і вихованні.

27. Методологічні принципи вікової психології
 Спеціальні принципи:
 • принцип урахування вікових та індивідуальних
особливостей особистості – з’ясування типових та
нетипових ознак у розвитку;
 • принцип індивідуального консультування та
прогнозування вікового розвитку особистості –
реалізація диференційованого підходу з метою
забезпечення формування психічного здоров’я. Вихідним
є положення про цілісність особистості як системи, що діє
у певних обставинах, про вивчення конкретної
особистості в конкретній соціальній ситуації.

28. Предмет і об’єкт вікової психології
 Вікова психологія – це галузь психологічної науки, яка вивчає факти,
динаміку і закономірності психічного розвитку людини.
 Об’єктом вікової психології є людина на всіх етапах її життя. Його
специфіка полягає передусім у тому, що протягом життя в психіці людини
відбуваються різні якісні перетворення, дослідження яких потребує
системного з’ясування загальних закономірностей вікового розвитку.
 Предметом дослідження вікової психології є вікова динаміка,
закономірності та провідні фактори розвитку психічних процесів та
властивостей людини на різних стадіях ії життєвого шляху.
 Предметом вікової психології є вивчення виникнення і розвитку психічних
процесів та властивостей у дітей, підлітків, юнаків, дорослих, тобто вікова
психологія на всіх зазначених вікових етапах життя вивчає особливості
відчуттів, сприймання, пам’яті, мислення та інші психічні функції; вивчає на
різних вікових етапах гру, навчання, працю, спілкування тощо формування
психічних якостей підростаючої особистості, появу новоутворень, які
виникають з віком у психіці дітей, підлітків, юнаків, дорослих і людей
похилого віку.

29. Основні проблеми вікової психології як науки

30. Основні проблеми вікової психології як науки
Найголовнішим завданням вікової психології є створення фундаментальної концепції вікового розвитку
особистості в нових соціально-економічних умовах.
У сучасній Україні особливо актуальним є вивчення вікових аспектів проблеми психологічного забезпечення
національного, патріотичного, духовного виховання особистості, адаптації до умов плюралістичного,
інформаційного суспільства, ринкової економіки тощо.
Не менш важливим є зосередження зусиль вікової психології на розв'язанні таких теоретичних і практичних
завдань:
– вивчення особливостей розвитку людини на етапах ранньої та зрілої дорослості (Я-концепції, системи
життєдіяльності, особливостей інтересів та інтелекту, проблем і криз розвитку тощо);
– розвиток психічно здорової особистості та дослідження особливостей відхилень у психічному здоров'ї
людини;
– дослідження психології старих людей та особливостей їхньої життєдіяльності;
– розвиток обдарованих дітей (їхніх здібностей, особистісних якостей, окремих психічних функцій);
– з'ясування індивідуальних відмінностей дітей, відкриття їхніх творчих здібностей;
– дослідження сенситивних періодів у розвитку особистості та окремих психічних функцій;
– створення психологічних умов для забезпечення саморозвитку;
– вивчення відхилень у психічному та особистісному розвитку;
– дослідження взаємин дітей і дорослих;
– з'ясування особливостей впливу масової культури та засобів масової інформації на психічний та особистісний
розвиток дітей;
– забезпечення психологічних умов розвитку цілісної та гармонійної особистості дитини, підлітка та юнака.

31. Основні проблеми вікової психології як науки

32. Отже,
Вікова психологія – це галузь знань, яка акцентує увагу на психологічних
особливостях людей різного віку.
Вікова психологія розглядає ті повільні, але ґрунтовні кількісні та якісні зміни,
які відбуваються у психіці та поведінці людей в процесі їх переходу від однієї
вікової групи до іншої.

33. Завдання
 Глосарій
 https://www.dokonlin.online/video/ot-kolybeli-do-mogily-cradle-to-grave-
20.html От колыбели до могилы / Cradle to Grave (2016)
 Реферати/Презентації :
 Теорії рекапітуляції С. Хола та Гетчінсона
 Психоаналітичний підхід до розвитку дитини З. Фрейда. Стадії
психосексуального розвитку та їх характеристика: оральна стадія, анальна
стадія, фалічна, латентна, генітальна.
 Представленість соціогенетичного підходу в концепції Е. Еріксона
(характеристика восьми стадій життя людини).
 Основні положення культурно-історичної теорії розвитку вищих психічних
функцій Л. С. Виготського.