Казки рідного краю [Текст] : рекоменд. покажч. для дітей 1 – 4 кл. /підгот. Л.В. Тараненко, О.Б. Буц, О.Л. Орлова, А.О. Хворостяна; комп. верстку, набір та оформ. здійснив відділ довід. - бібліогр. та інформ. обсл.; відп. за вип. О.І. Шарабура. – Д. : КЗК «Дніпропетровська обласна бібліотека для дітей», 2014. - 140 с.

1. Дніпропетровськ
2014
КЗК “Дніпропетровська обласна бібліотека для дітей”
Відділ довідково – бібліографічного та інформаційного обслуговування

2. Казки рідного краю [Текст] : рекоменд. покажч. для дітей 1 – 4 кл. /підгот.
Л.В. Тараненко, О.Б. Буц, О.Л. Орлова, А.О. Хворостяна; комп. верстку, набір та
оформ. здійснив відділ довід. - бібліогр. та інформ. обсл.; відп. за вип. О.І. Шарабура. –
Д. : КЗК «Дніпропетровська обласна бібліотека для дітей», 2014. - 140 с.
Цікавий, чарівний світ казки. Казка захоплює і веде у незвичайний і дивовижний світ, де всі
розмовляють зрозумілою людською мовою: дерева і квіти, звірята і птахи, навіть камінь оживає і
дерево дає пораду, аби тільки добре придивитися та прислухатись до рідної землі.
Казка веде у далекі і дуже цікаві світи, де завжди перемагає добро, а зло зникає. Бо ж так і
треба, тому що людина приходить на білий світ для добра і любові, для щастя і радості. Казка
захоплює і розвиває фантазію та народжує мрію. А мрія — це велике щастя, вона дає крила для
польоту у житті людини…

3. Народився 3 вересня 1943 року в селі Троїцьке П'ятихатського
району Дніпропетровської області. В той час гриміла і рвала на
шматки людські тіла і долі Велика війна. Та нашому автору пощастило
вижити в шаленому вирі. Тож і вірш "Діти війни" прямо стосується і його.
З 1949 по 1960 роки проживав в селі Мишурин Ріг Верхньодніпровського
району Дніпропетровської області, там навчався і закінчив середню школу.
В 1960 - 1962-му роках працював токарем на заводі міста Дніпропетровська і навчався
на вечірньому відділенні Дніпропетровського інституту залізничного транспорту.
З 1962 року по 1965 рік служив у війську. Потім було навчання у Дніпропетровському
державному університеті, який закінчив у 1970 році і отримав спеціальність радіофізика і
електроніка. В подальшому працював на заводах радіотехнічного
профілю Дніпропетровська,Жовтих Вод, Верхньодніпровська. В 2007 році у
видавництві "Пороги" вийшла збірка п'ятнадцяти поетів
Верхньодніпров‘я - "Самотканські зірниці". Там дебютував зі
своїм поетичним доробком і наш автор. У 2008 р. у
видавництві "Пороги" побачила світ "Казочка про
дідуся-паровоза та хлопчика Микитку". В 2009 році у
видавництві «Ліра» збірка "Поетичні вишиванки Євгена Безуса".
3

4. Казочка про дідуся-паровоза та хлопчика Микитку
Вранішній, веселий сонячний промінчик пробився через віконне скло, засяяв на дзеркальних боках
новенького тепловоза, що тільки-но вчора прибув у депо з заводу. Синя фарба лисніла на ньому, очі-
фари мружились від сонячного проміння і посилали сонячні зайчики в темні кутки депо та на інші
тепловози.
У найдальшому та найтемнішому кутку дрімав старенький дідусь-паровоз, він зрідка похропував та
випускав клубки білого диму, згадуючи свою бойову юність. Колись він мандрував по широких
просторах країни. Побував і у казахських степах, і сибірській тайзі, на Далекому Сході-
біля самісінького Тихого океану. Бачив він і Москву, і Чорне море, Кавказькі і Кримські гори,
Карпати, і навіть бачив здалеку Ай-Петрі та ще багато різних країв.
Возив дідусь-паровоз вугілля, ліс, руду, цемент, зерно, а коли була війна, доставляв на фронт танки,
літаки, гармати. Довелось йому возити на фронт солдатів, а з фронту перевозив поранених в далекий
тил. Бомбили його ворожі літаки, стріляли по ньому снарядами з ворожих гармат, був він декілька
разів поранений. Та майстри ремонтували паровоза, і він знову рушав у далеку путь, невтомно
долаючи кілометр за кілометром.
Отак, працюючи все своє життя, постарів, механізми позношувались. А тим часом з’явилися могутні
тепловози та електровози, замінюючи на стальних магістралях старенькі
паровози. Деякий час дідусь-паровоз працював на залізничній станції,
бо вже не міг долати далекі відстані. Та ось настав
день і дідуся-паровоза на цій роботі замінив новенький
дизель. Залишився він без роботи і тепер цілими
днями самотньо куняв у темному кутку. Та наставав
вечір, депо заповнювалось тепловозами, електричками,
які поверталися з рейсу з різних куточків країни.
4

5. Вони розповідали, де їм довелося побувати, які цікаві пригоди з ними відбувалися, а дідусь-паровоз
тихенько зітхав у своєму кутку.
І трішки заздрив молодшим товаришам та інколи мріяв, що от і він колись виїде за ворота депо
(хоч колеса стерті, бак для води потріскався, двері на кабіні, зірвані з петель, хитаються в різні боки,
прожектор не працює), і помчиться по рейках назустріч сонцю.
Аж наставала ніч, тепловози і електрички втомлено засинали, а дідусь-паровоз не міг заснути,
згадуючи свої молоді роки, краї де він побував, та пригоди, які з ним траплялися.
Та коли вчора надвечір у депо з’явився новенький, блискучий тепловоз, затьмаривши все навкруг,
дідусь-паровоз зовсім зажурився.
Вранці тепловози і електрички розбіглися по своїх маршрутах, а новенький тепловоз зачепив дідуся-
паровоза і потягнув його по рейках за ворота депо. Дідусь злякався і подумав: “Ось це вже, мабуть,
моя остання путь, відвезуть мене на кладовище старих паровозів, а там – робітники
вогняними ножами поріжуть мене на шматки, відправлять на завод, де мої нещасні
пошматовані механізми вкинуть у вогняну піч і перетворюсь я на шматок неоковирного
металу”.Так не так сталось, як гадалось. Притягли дідуся в цех, а там робітники розібрали всі
механізми дідуся до останньої деталі. Зношені та поламані запчастини замінили на нові.
Пофарбували та навіть вкрили його лаком. Причепили нові фари. Налили в бак води.
Засипали вугілля, розпалили топку і він, вдихнувши на повні легені повітря та
випустивши клубки пари, здригнувся, басовито загудів, зрушив з місця і
покотив своїм ходом по рейках, – аж на виставку, де вже знаходилося
багато його знайомих і друзів.
Тут були старенькі, але добре почищені, пофарбовані,
нікельовані аж лискучі автомобілі, мотоцикли, велосипеди.
Був навіть літак. І всі вони були не просто в доброму, а
навіть у робочому стані.
5

6. Люди, дорослі і малі, які кожного дня приходили на цю виставку, сідали за кермо машин і каталися по
великому двору. Тільки на паровозі ніхто не катався.
Дідусь-паровоз навіть трішки сумувати почав.
Та ось, одного дня на виставку прийшли татусь Олег, матуся Поля та два їх синочки – Артемко і
Микитка. Артемко відразу сів за кермо величезного броньованого автомобіля і почав кататися по
двору, а Микитка сходами піднявся на паровоз, накидав у топку вугілля, подав у систему повітря,
включив сирену, потягнув важелі, й паровоз, басовито загудівши, поїхав по рейках.
Дідусь-паровоз і хлопчик Микитка каталися аж до самісінького вечора, а на другий день
зранку Микитка знову прийшов до дідуся-паровоза, і знову вони каталися аж до вечора.
Так продовжувалось кожного дня – майже все літо. Дідусь-паровоз і Микитка так здружилися, що вже
не могли прожити один без одного хоч б декілька годин.
Довелося татусю Олегу прокласти від виставки до дитячого садка рейки, куди з осені пішов Микитка,
і тепер дідусь-паровоз і хлопчик Микитка катають всіх діток, які ходять у дитячий садочок.
6

7. Народилася 14 вересня 1924 року у Кіровограді. На початку Великої
Вітчизняної війни була евакуйована в м. Сергач (Горьківська область,
Росія). По закінченню війни ненадовго повернулася на батьківщину,
працювала спочатку секретарем-машиністкою інтендантського управління
Одеського військового округу, а згодом – секретарем-стенографісткою
виробничо-територіального управління Міністерства Землеробства Латвії.
Померла у 2013 році. Двічі посідала перше місце в конкурсах "Краще оповідання", лауреат
премій ім. О.Крилова, ім. О.Сосюри, В.Підмогильного (2011). Протягом десяти
років була позаштатним автором журналу "Дошкільне виховання" (Москва).
Писала українською і російською мовами для дітей дошкільного і молодшого шкільного
віку. Співавтор збірника "Книжкова веселка: Дитячі письменники рідного краю"
(2009, Дніпропетровськ). Співавтор аудіокниги “Письменники Дніпропетровщини –
шкільним бібліотекам” (2012, Дніпропетровськ). Автор книг "Про маленького
бичка" (1974, Київ), "Новосели" (1977, Київ), "Іринчин сон"
(1980, Київ), "Белый барашек" (1981, Київ),
"Найди свою радугу" (1983, Дніпропетровськ),
"Дудочка" (1991, Київ), "Настоящий друг" (1992, Київ),
"Разумная мышка" (1995, Київ),"Цуценятко та Півник"
(1998, Дніпропетровськ),
" 7

8. "Мандрівники" (1999, Дніпропетровськ), "Сказки" (2000, Дніпропетровськ),
"Розумниця Мишка" (2000, Ростов-на-Дону), "Мои солнышки" (2000, Дніпропетровськ),
"Зайкины проказы" (2001, Дніпропетровськ), "Забавні малюки" (2002, Дніпропетровськ),
"Сказка про муравья Пантелея" (2002, Дніпропетровськ), "Чому у Жирафа довга шия"
(2002, Дніпропетровськ), "Девочка с планеты Обезьян" (2002, Дніпропетровськ),
"Мы – грибочки – леса сыны и дочки" (2004, Дніпропетровськ), "Впертий домовичок"
(2004, Дніпропетровськ), "Мои солнышки-2" (2004, Дніпропетровськ),
"Про секрет" (2004, Дніпропетровськ), "Белый барашек" (2005, Дніпропетровськ),
"Хрустальное зеркальце" (2005, Дніпропетровськ), "Кто в корзинке? " (2005, Дніпропетровськ),
"Умная мышка" (2005, Ростов-на-Дону), "Приключения горшечника" (2006, Дніпропетровськ),
"Лесная сказка" (2006, Дніпропетровськ), "Близнюки" (2007, Дніпропетровськ),
"Дніпряночка" (2007, Дніпропетровськ), "Святая троица" (2007, Дніпропетровськ),
"Сказочная азбука" (2009, Дніпропетровськ), "Мій Квачик" (2010, Дніпропетровськ),
"Бобик-слідопит" (2010, Дніпропетровськ), "Зайчикові витівки" (2012, Дніпропетровськ),
"Пригоди Вузлика" (2012, Дніпропетровськ), "Веселка для Мавпочки" (2012, Дніпропетровськ)
8

9. Неслухи
Двое зайчиків-близнюків Лапочка та Смугастик сиділи вдома й сумували. Мама пішла до бабусi, а їм
наказала нікуди з двору не ходити.
– Ой, як сумно, – каже Смугастик. – А давай трошки порозважаємося?
– Як? – запитала Лапочка.
– Побiгли до річки, там стоїть човен дідуся Михайла. Покатаємося трошки і повернемося додому.
Ти ж хотіла покататися, пам’ятаєш?
– Але ж мама не веліла йти з двору? – заперечила Лапочка.
– А ми швиденько, мамі нічого не скажемо. Ходімо!
Лапочка вагалася, та Смугастик потяг її майже силоміць.
– Ну чого ти така вперта? Мама ж ніколи не дізнається!
Врешті-решт Лапочка погодилася на його вмовляння.На березі вони знайшли човен, а в нім маленьку
берізку.
– Отакої? – здивувався Смугастик. – А ти яким дивом тут опинилася? Нам зайві пасажири ні до чого.
Ач, яка розкішна виросла!Та берізка мовчала. Тому вони удвох ледь вирвали берізку,
відштовхнули човна від берега і попливли. І хоча весло було одне й поламане,
та Смугастика це не засмутило. Він гріб, гріб, а човен все віддалявся
від берега… Їх помітила Ластівка і загукала:
– Агов! Горе-моряки! Вертайтеся, бо потонете! Корито ваше діряве!
– Лети геть, пліткарко ! – крикнув Смугастик.
Та ось Лапочка злякано закричала:
– Ой, Смугастику, а в човні води повно! Я боюся!
– Не бійся, я зараз усе владнаю! – заспокоює братик.
9

10. Та дарма, вода все прибувала й прибувала. Смугастик також налякався і закричав:
– Агов! Допоможіть! Рятуйте!
І тут вигулькнув із води старий Бобер і незадоволено проказав:
– Хто тут репетує, спати заважає, хто?
Він підплив ближче, заглянув до човна і пірнув. А через якусь хвилинку винирнуло вже шість бобрів і
вони разом почали штовхати того човна до берега.
– А навіщо ви взяли оцей старий човен? – запитав Бобер. – Дідусь Михайло залишив його для берізки
та звірят, аби влітку відпочивали у холодочку. А ви його потурбували. Негоже так!
…А на березі зібралися майже всі мешканці лісу. Вони турбувалися: як там ці неслухи, чи не
потонуть, бува? Та коли помітили родину бобрів, заспокоїлися, бо то були справжні рятівники.
…І тут подружка Смугастика Білолапка пригадала, як вони з братиком колись теж не послухали
матусю й такого накоїли. Тоді мама пішла на базар, а вони з братиком залишилися вдома. Мама
наказала їм щоб нікому чужому не відчиняли двері й не розшукували сірники, бо вона їх надійно
сховала. Матуся пішла і стало так сумно...
– А давай гратися в моряків ? – запропонував братик.
Білолапка погодилася. Вони відкрили у ванну кран, а самі пішли до вітальні і почали робити
кораблики. Та згодом почувся стук у двері. Це прийшли друзі. Білохвостик
хотів відчинити двері, та Лапочка зупинила його.
– Але ж мама не веліла нікому відчиняти ?
А Білохвостик і каже:
– Не веліла чужим, а друзі хіба чужі ? – і відчинив.
А друзі є друзі! Стало так весело! Вони стрибали через
стільці, перекидалися, а про кораблики та воду у ванній
і забули... Воді ж у ванні стало тісно, вона
перестрибнула через край і побігла до вітальні.
10

11. Отут Смугастик усе й пригадав. Він кинувся до ванної кімнати, похапцем закрив кран, та було вже
запізно. Вода хазяйнувала скрізь. А друзі так злякалися, що кинулися навтіки.
А Смугастик з Лапочкою стоять посеред вітальні й не знають, що їм тепер робити?
– Аж ось і мама. Що було потім? Покарання було жорстоке.
Мама заборонила відвідувати тенісний корт на протязі цілого тижня. Ось так!
А на березі крики, вигуки. Усі раді, що все закінчилося добре, бо де Бобри – там завжди порядок.
Вони ж справжні рятувальники! І за це їх дуже поважають усі лісові мешканці.
– Приймайте своїх горе-мандрівників, невдах-моряків! – пожартував Бобер і пірнув, тобто подався до
своєї домівки.
А Смугастик і Лапочка стоять перед мамою мокрі, засмучені зніяковіло белькочуть:
– Пробач нам матусенько... Ми більш ніколи-ніколи-ніколи так не робитимемо!
Звісно мама повірила й пробачила.
11

12. Народилася 1 березня 1983 р. у с. Карнаухівка на Дніпропетровщині.
Закінчила факультет української філології та мистецтвознавства
Дніпропетровського національного університету.
Пише віршовані та прозові твори для дорослих і дітей.
Член Національної Спілки письменників України.
Автор книг "Журливі журавлі", "Сонячна соната", "Камертони душі",
"Казочка про рукавички", "Клепсидра".
Співавтор літературно-мистецьких збірників "Собори наших душ",
"Неопалима купина", "Ятрань","Весняний цвіт", "Віварт".
Керівник від дня заснування молодіжного літературно
мистецького клубу "Віварт“ (м. Дніпродзержинськ).
Режим доступу:
http://www.dniprolit.org.ua/authors/druz
ko-marija
12

13. Квасько та Кватруся
Казка
Те сталося одного ранку. Такого сонячного весняного ранку, саме у день народження матусі.
Хто б міг подумати, що це станеться! Але… - Ні на столі, ні під столом, ні навіть у шафі!
Олесь задумливо почухав потилицю - подарунка справді не було. Ще учора цей чудовий малюночок з
двома зелененькими жабками був на столі. А тепер там лежав чистий-чистісінький аркуш!
Куди ж поділися жабенятка?! Раптом з підвіконня почувся тоненький голос:
Ми тут! Не хвилюйтесь, будь ласка. І на стіл вистрибнуло двійко жабенят.
Хто ви?! - здивувались діти.
Я ... - сказала жабка у хусточці, - Кватруся...
А я Квасько! - додала інша у синеньких штанцях.
Ми ваші друзі, - закінчили вони.
А як ви сюди потрапили? - спитав хлопчик.
Ти ж сам нас намалював! - обурився Квасько.
-Ви нам сподобалися, і ми вирішили подружитися з вами, - пояснила Кватруся.
-Ми любимо добрих та ввічливих дітей, які вірять у казку.
За дверима почулися мамині кроки. Жабенятка хутко повернулися на аркуш паперу.
Коли мама увійшла до кімнати, діти поздоровили її зі святом і подарували малюночок.
Він сподобався мамі, і вона весело посміхнулась. А Квасько підморгнув
Тоні, тільки мама цього не помітила. Тоня сиділа на
підвіконні, сумно дивлячись на вечірнє місто. Кватруся
стрибнула їй на коліно і спитала:
- Про що ти думаєш, Тоню? Мені здається,
ти сумуєш.Так, - зітхнула дівчинка, - мені справді
тоскно, бо поруч немає татуся.
13

14. Він зараз у рейсі, адже мій тато - льотчик.
Не сумуй, будь ласка, - втішала її Кватруся, - от побачиш, завтра ви отримаєте від нього листа.
Але нам хочеться побачитись із татом, ми ж так давно не зустрічалися з ним!
Олесь, почувши сестрині слова, теж засумував.
А де тепер ваш батько? - запитав Квасько.
Він у Африці! Туди дістаються на літаках. А у нас немає літака.
Як, а ось це?! - здивувався Квасько, вказуючи на іграшковий літачок.
Але ж він не справжній, і замалий для нас!
Нічого, ми допоможемо вам! Тільки скажіть, чи хочете ви полетіти до тата?
Так ! - відповіли діти.
-Чудово! - вигукнув Квасько. - А тепер беріться за руки і ти, Кватрусю, теж. І повторюйте за мною:
"Хай літак полетить як справжній, і Тоня з Олесем зможуть сісти у нього та вирушити до татуся.
"Ене, мене, іки, паки,
Ерве, серве, ісумдаки!"
У ту ж мить все навколо дітей стало рости: і стіни кімнати, і ліжечка, і навіть іграшковий літак.
А зовсім скоро братик та сестричка стали навіть трохи меншими за своїх друзів жабеняток!
Ну, як? - посміхнувся Квасько.
-Неймовірно! Фантастика! - вигукнув Олесь.
-А тепер швидше до літака, назустріч Африці! - поквапила друзів
Кватруся.Олесь вже сів за штурвал, коли раптом згадав, що не
вміє керувати. Але Квасько заспокоїв його, нагадавши, що настав
час несподіванок та чудес. -Варто тільки доторкнутися до
штурвалу, і літак підніметься у повітря.
Головне, щоб екіпаж був дружним, - сказав він. Так і сталося.
14

15. Коли літак вилетів у вікно, усім стало дуже радісно! З темного неба повіяло прохолодою.
У віконця зазирали зірочки і бажали нашим друзям щасливої дороги. Навіть заклопотаний дядько
Вечір облишив усі справи і пішов чистити Місяць, аби маленький літачок не збився з курсу.
Тоня заплющила очі. їй було так тепло, вона вже уявляла, як зустрінеться з татом, а потім вони всі
разом: Олесь, тато і веселі жабенятка повернуться додому. Так дівчинка мріяла, і нестямилася, як
заснула. Вона прокинулася від страшного шуму та сильного гуркоту.
Де ми, що трапилось?! - закричала Тоня.
Ми потрапили у бурю, і тепер падаємо, - схвильовано відповів Квасько . І тут раптом літачок так
трухнуло, що трохи не витрусило наших друзів! А потім у віконця полилася вода, і його підхопила
водоверть. Хоча буря вже скінчилася, та маленький літачок усе несло назустріч новим пригодам.
Він то виринав, то знову потопав у хвилях бурхливого потоку. Хто-небудь, допоможіть! - закричали
пасажири. - Ай-ай-ай, ми тонемо! Даремно, друзі! - сумно сказав Олесь, - нас ніхто не почує!
Треба діяти самим. Нам потрібне вітрило. Кватрусю , дозволь узяти твою хусточку. А ти, Тоню,
розплети, будь ласка, кіски - ми прив'яжемо твоїми бантиками вітрило. Сподіваюсь, Квасько допоможе
мені! Я - радо! - підхопилось жабенятко. Скоро над літачком (тепер уже корабликом) замайоріло
біленьке вітрильце. А за кермом сидів відважний капітан Олесь і впевнено вів свою каравелу у далеке
плавання! Капітане, як ви гадаєте, це море? - поцікавилась Кватруся.
Ні, не думаю. У морі багато акул та китів, а ми ще не бачили жодного.
А ще над морем кружляють чайки, але їх тут немає,
- підхопила Тоня. Ой, Олесю! - закричала вона, -
поглянь, яке гарне сонечко, справді, воно схоже на
апельсин?! Ой, як же хочеться покуштувати хоч
трішечки! Воно, мабуть, дуже смачне. А вода, подивись,
яка вона чиста і блакитна.
Дівчатко схилилося і зачерпнуло повні долоні
свіжої холодної водиці.
- 15

16. Гей, капітане! - несподівано гукнув Квасько, - по лівому борту якесь чудовисько!
-Та це ж крокодилище! Що ж робити? Тепер він нас з'їсть, ой-ой-ой, ай-ай-ай!
Раптом хлопчик намацав у кишені свою улюблену рогатку. Вона стала маленькою разом з ним, і тепер
могла допомогти йому. Але чим стріляти?
Братику, візьми ось! - Тоня простягла йому жменьку карамельок.
Та це ж твої улюблені цукерки.
Нічого, стріляй!
Пах! Полетіла перша карамелька, потім друга, третя, іще, іще. Але що це? Крокодил із задоволенням
хрумає "кулі"! Тепер нашим друзям не врятуватись.
-Це кінець, - прошепотіла Кватруся, - проти цього чудовиська ми безсилі.
І тут, що за диво?! Крокодилище більше не міг відкрити пащі, ніби її хтось заклеїв. Карамельки
посипались на нього градом, перемога була вже на боці безстрашного капітана і його екіпажу.
Що трапилось? - поцікавився Квасько.
Це, мабуть, моя жуйка, - посміхнулася дівчинка.
А крокодил злякався і заплакав великими крокодилячими слізьми.
Досить, Олесю, - попрохала Тоня.
Ні! Хай спочатку пообіцяє більше нікого не ображати.
Я обіцяю! - промимрив той.
У цю мить Олесеві чомусь згадався його однокласник Митько Карапузов.
Він завжди смикав дівчат за кіски. Якось, захищаючи Ліну, Олесь
скубнув його за чуб, і Митько заплакав. А Надія Петрівна сказала,
що Олесь такий же розбишака, як і Митько.
-"Треба не битись, а пояснити Карапузову , що він чинить
недобре", - сказала вона, і поставила Олесеві двійку з
поведінки. Тоді Олесь пообіцяв ніколи нікого не ображати.
Гаразд, - сказав він і опустив рогатку.
16

17. В мене зуби болять. Я хочу до мами! - невгавав крокодил.
Хлопчик вирішив допомогти йому, хоча Тоня і попередила, що це небезпечно.
-Але ми не можемо залишити цього розбишаку. У нього є мама, вона хвилюється за нього, - сказав
капітан Олесь.
Олесь перескочив на зелений крокодилячий ніс і примусив крокодила відкрити рот.
Той так старався, що від натуги надув велетенську бульбашку.
-Що ти робиш! - розсердився Олесь, - коли вона лусне, то рознесе кораблик.
Тоді крокодил схаменувся і вирішив врятувати дивну каравелу. Він почав всмоктувати бульбашку
назад, і, який жах... засмоктав Олеся! Усі заплакали, адже тепер екіпаж залишився без капітана.
Гірше за всіх плакала маленька Тоня. Що вона скаже мамі і татові, що робитиме без свого старшого
братика?! Мабуть, цей страшний крокодилище з'їсть і її, маленьку бідолашну дівчинку.
Годі рюмсати! - почувся раптом капітанів голос, - зі мною все гаразд. Я тут, у пащі.
Мені потрібна допомога, я не можу відірвати жуйку.
Ура-а, ура-а! - закричали Тоня і Кватруся.
Ура-а! - заволав щасливий крокодил, - дякую вам!
Немає за що, - посміхнувся Олесь, - тепер ти зрозумів, як погано бути розбишакою?
-Так, - зітхнув той, - я обіцяю, що більше не буду.Чудово!
І Олесь подумав, що обов'язково розповість цю історію Митькові та Надії Петрівні.
Може, тоді Карапузов не ображатиме дівчаток, а вчителька поставить йому
дванадцять балів. Зненацька Кваськові спала на думку
чудова ідея: нехай крокодил надме бульбашку і вони
полетять на ній до берега. Усі погодились. Коли бульбашка
була готова, друзі хміцно причепилися до неї
і почали підніматись угору
До побачення! - загукав крокодил.
Бувай, - Тоня помахала йому рукою.
17

18. Повітряна бульбашка піднялася високо над водою. Вже мандрівники не чули далеких прощань свого
нового друга. Раптом Кватруся спитала:
-Квасю, а що буде, коли трісне наша бульбашка?
-Гм... Про це я не подумав...
Вечоріло. Сонечко вже попрощалося зі своїми друзями і ховалося за край неба. Кватруся помахала
йому біленькою хусточкою. Повітряна бульбашка летіла все швидше. Жабка подумала, що їй, мабуть,
хотілося наздогнати сонечко.
Зненацька, на шляху у мандрівників замайорів велетенський кактус. Друзі не встигли навіть
роздивитися його, як їхня літаюча жуйка натрапила на гострющі колючки! У ту ж мить вона гучно
луснула, захиталася і почала стрімко падати. Засвистіло у вухах, потемніло в очах!
А коли бульбашка вдарилась об землю, мандрівників розкидало у різні боки.
Першим підхопився Квасько. Він голосно закричав:
Ура-а, друзі, ми впали! Це прекрасно! Тепер я знаю, що буду льотчиком.
Ти трохи помиляєшся, - сказала Кватруся, потираючи вдарене коліно, - льотчики літають, а не
падають. Усі невесело посміхнулись. Олесь вирішив оглянути місцевість.
Наша бульбашка натрапила на кактус і упала у пісок. Отже, очевидно, що ми зараз...
У пустелі! - захоплено вигукнув Квасько і додав: - Може, мені краще
стати пустельником? Після недовгої наради Тоня і Олесь попрохали
товаришів з маленьких зробити їх звичайними людьми.
Усі стали в коло і вигукнули заклинання:
-Хочемо, аби Тоня та Олесь стали такими, як були.
"Ене, мене, іки, паки, ерве, серве, ісумдаки".
У цю мить почали зменшуватись кактуси та піщані дюни.
18

19. Дівчинка зраділа. На хвилину їй здалося, що всі їхні пригоди просто наснилися їй. Та, озирнувшись
довкола, Тоня побачила безмежні піщані простори, сердиті кактуси, і ніде не було ані краплини води.
-Ой, як хочеться пити! - пожалілась вона.
-Може десь недалеко є люди, - сказав Олесь, - у них ми попросимо води та їжі і спитаємо про тата.
А зараз - у дорогу! Довго-довго брели наші друзі по дюнах та барханах. Вони стомилися, часто
падали, не могли вимовити навіть чарівного заклинання. Але з останніх сил ішли вперед.
Ось на горизонті піднялася хмарище піску. Раптом друзі почули дзеленчання дзвіночків та людські
голоси! А скоро вони побачили багато людей, що їхали на верблюдах..
Це караван! - вигукнув Олесь, - ми врятовані, ура-а!
Стій, стій! - закричали друзі.Караван зупинився. Високий бородань спитав:
Хто це блукає пустелею? Ми - Олесь та Тоня Симко, - сказав капітан, - а це наші друзі - Квасько та
Кватруся. Ми шукаємо нашого тата Дмитра Петровича Симка.
-О! - вигукнув бородань, - я дуже радий зустріти дітей свого найкращого друга.
Та я бачу, ви дуже стомились. Гей, слуги, їжі та води для моїх гостей!
Коли друзі наїлися і напилися, Баладжирський султан Барбарен Каземад (так звали бороданя) сказав,
що його караван іде до славного міста Баладжиру.
-Ваш тато обов 'язково завітає туди, і я раджу вам поїхати зі мною,
- сказав султан, - я і моя дочка принцеса Олівія
будемо раді прийняти вас у нашому палаці.
Діти та жабенятка подякували гостинному Барбарену
Каземаду. А потім, вмостившись між горбами великого
верблюда, поспішили до невідомого міста Баладжиру,
назустріч новим пригодам.
Не знаю скільки днів наші друзі мандрували з
караваном Барбарена Каземада. Але ось, за сипучими
пісками, замайоріли вежі міста.Дядечку Барбарене,
це Баладжир? - поцікавився Олесь. 19

20. Так! Незабаром ми будемо вдома.Зненацька Квасько, який сидів на плечі погонича верблюдів,
побачив стовп пилу. Невдовзі перед караваном з'явився стомлений вершник. Він повідомив, що
на славне місто Баладжир напали ворожі племена главків.
Я розітру їх у пюре! - лютував султан, - мої слуги озброєні, верблюди швидкі, як вітер.
Скоро ми будемо там. Тоня злякалася, невже вони воюватимуть?
-Ми не можемо допустити цього, - сказала Кватруся.
Та Олесь не знав, що робити. Вперше у житті він розгубився. І це не дивно, адже кожен капітан
коли-небудь розгублюється. Тут з'явився Квасько:
-Друзі, у мене є невеличкий план!
Всі уважно вислухали його. І, порадившись, вирішили діяти. Першим почав капітан.
Він під'їхав до султана. Дядечку Барбарене, ми з друзями просимо у Вас часу, обіцяємо,
що до заходу сонця главки покинуть стіни Вашого міста.
Дуже цікаво!? - зареготав той, і додав сердито:
А чи знаєш ти, що дітям нічого робити на полі бою?
-Але ж Ви ще не воюєте. Крім того, до главків підуть Квасько та Кватруся.
Султан був дуже здивований. "Ну що ж, гаразд! Ми подивимось, на що
здатні їхні друзі. Але якщо до заходу сонця воїни не залишать міста,
ми покараємо їх, як найнеслухняніших дітей у Баладжирі", - подумав він.
Йому було дуже цікаво дізнатися, як це маленькі жабенятка вигонять
главків?! Адже ці воїни дуже сильні та сердиті люди.
А ще Барбарен Каземат скучив за своїм улюбленим містом
та єдиною дочкою, і йому зовсім не хотілося воювати.
Ну що ж, - сказав султан, - я згоден. Цікаво, як ваші друзі
потраплять до табору главків?Все дуже просто, ми
полетимо на Вашій стрілі! - посміхнувся Квасько.
20

21. Незабаром жабенятка вже летіли на швидкій султановій стрілі. У вухах гудів сильний вітер, було
страшенно високо, але вони тримались міцно. Кватрусі раптом зробилося страшно, та вона не
пожалілася братові, бо була хороброю жабкою.
Несподівано наші друзі потрапили у димову завісу. Дим піднімався від великого багаття.
Жабенята обов'язково б потрапили в нього, але тут налетів вітер і підхопив їх над самим полум'ям.
Він трохи покружляв султанову стрілу і обережно опустив її на багатий наїдками стіл.
Чого там тільки не було: кошики, повні смачного печива, вазочки, наповнені суничним та вишневим
варенням, купи цукерок, велетенські порції морозива зі смачними горішками. Але найсмачнішим
здавався торт з кремом та шоколадом. О, як же Кваськові кортіло покуштувати того торта!
Зрозуміло, він би обов'язково зробив це, але раптом почувся сердитий гучний голос:
-Хто це посмів хазяйнувати на святковому столі, накритому на честь моєї перемоги над Барбареном
Каземадом?! - закричав воїн.
-Вибачте, але Ви занадто рано розпочали святкування, - зауважила Кватруся.
Проте воїн нітрохи не засмутився. Він сказав, що скоро перемога буде за ним. І тут Квасько
поцікавився, де вони можуть знайти командира главків.
-Це я! А ви хто такі? Ми - Квасько та Кватруся. Ми просимо Вас не воювати з Барбареном
Каземадом.Не воювати?! - здивувався командир. - Але ж на світі немає нічого кращого за війну!
Це ж так гарно - мчати верхи і стріляти з лука, наганяючи на всіх жах!
-Хіба ж цікаво, коли Вас бояться люди? - спитала Кватруся.
– Набагато приємніше, якщо вони посміхаються Вам.
Погляньте, яке прекрасне місто Баладжир, які чудові квіти і
синє небо! Хіба можна чинити зло,коли довкола така краса?
Воїн довго дивився навкруги. Чомусь раніше він
не помічав зелененької травички, ані сонечка на небі.
Він думав тільки про золото та самоцвіти і мріяв
стати султаном.
21

22. Але тепер командир главків зрозумів, що жабка каже правду. Він вирішив розповісти усе своїм
солдатам. І повернутися додому. А що ж мені робити з тортом та цукерками? - розгубився командир.
Роздай їх людям, і вони пробачать тобі усі образи. Я так і зроблю! - зрадів він. Воїн скинув важкий лук
і подався роздавати цукерки мешканцям Баладжиру, які вийшли подивитись на дивних жабенят.
-Стій! Зупинись, будь ласка, - закричав Квасько. - Ні, який жаль, я не встиг попросити навіть
маленького шматочка цього чудового шоколадного торту! Сонечко вже сідало, коли караван Барбарена
Каземада підійшов до славного міста Баладжиру. Міські ворота були відчинені. Усі жителі вийшли
зустрічати свого султана. Тоня та Олесь дуже хвилювалися за своїх друзів. Вони попрощалися з ними
вранці, а потім швидка султанова стріла понесла їх до табору сердитих главків. Де ж тепер шукати
зелених сміливців? Ненароком дівчинка підняла голову. На високій брамі вона раптом побачила
Кваська та Кватрусю. Вони урочисто вітали мандрівників. Діти зраділи цій зустрічі і весело помахали
у відповідь. Скоро друзі зустрілися у розкішному султановому палаці. Там вони познайомилися з
чарівною принцесою Олівією. А через кілька днів до міста прилетів тато Тоні та Олеся
Дмитро Петрович. Він дуже здивувався, коли побачив там донечку і сина. Тато докоряв би дітям, адже
вони утекли з дому, але ті розповіли про свої дивні пригоди, познайомили його з жабенятками, і
пояснили, що залишили мамі листа. -Це добре, що ви написали листа. Проте, вирушати у
мандрівку самим - небезпечно, - сказав Дмитро Петрович. -Але ж з нами були
Квасько та Кватруся! - відповіли діти.Тато посміхнувся і погодився.
Усі теж посміхнулись. Незабаром, щаслива родина поспішала додому,
адже мама вже хвилювалася.Усі попрощалися з гостинним
Барбареном Каземадом та з його донькою, з жителями Баладжиру
та командиром главків, а тоді сіли у літак і піднялися високо в небо.
Ну, як вам політ? - поцікавився тато.Чудово! Але на жуйці було
цікавіше , - засміялися мандрівники.
22

23. Народилася в селі Калужино Верхньодніпровського району
Дніпропетровської області. Працювала на двох Всесоюзних
комсомольських будовах у Ташкенті і Новомосковську
Дніпропетровської області. На сьогоднішній день проживає
у с. Дніпровокам’янка Верхньодніпровського району.
Вірші Марії Семенівни друкувалися в обласних та республіканських
газетах. Її поетичним рядкам притаманні надзвичайна образність , мелодійність, легкість і
вишуканість. Надруковані такі збірки: «Березнева повінь»(2001), «Послання з Оранти»
( 2001), На космічних перегонах»( 2001), «Поміж світами»(2001), «Перехрестя
Всесвіту»(2002), «Її величність доброта»( 2002), « Танго танцює літо»(2003),
« За журавлями»( 2003), «Час летить»(2005), « Наді мною снігопад»( 2006),
«Життя - як спалах»(2006). Жанрова тематика різноманітна
- вірші, поеми, балади, гуморески, пісні, казки.
Режим доступу:
23
https://job.gorod.dp.ua/news/87527

24. Чанна
В лісі, там, де Пролісень співає,
Де під листям Підлісень сидить,
Диво-квітка Чанна розквітає,
Юністю весняною пахтить.
Хто до квітки ніжної торкнеться,
Той лишиться вічно молодим.
Хто, від неї йдучи, озирнеться,
Той розтане в лісі наче дим.
Вирішив Іван дістати Чанну,
Хоч одну пелюстку попросить.
Для сестри, що, наче осінь, тане,
У тяжкій недузі рік лежить.
Вирушив до лісу на світанні.
В росах, ніби в купелі, скупавсь.
Цілий день шукав прекрасну Чанну
Та ні з чим додому повертавсь.
Підлісень питає свого брата:
-Пролісню, що будемо робить?..
Відшукай сестри і брата хату
И підкажи, як треба далі жить...
Тож у сні глибокім до Івана
Підлісень, мов зірка, підкотивсь.
І сказав: - Знайти непросто Чанну
Ти терпляче, хлопче, помолись...
Підхопивсь Іван, як на пружині,
На коліна впав і заридав...
Підлісень, як личить лісовинам,
Хлопця на галявині чекав.
-Молодець, Іван, не забарився.
Тож іди за мною, та хутчіш...
24

25. Підлісень жаринкою котився,
Шепотів Іванові: - Скоріш...
Тиждень проминув, немов година.
А довкруг дуби - сумні діди.
І почув Іван: - Людського сина,
Підлісню, вже далі не веди.
Лише ти один це маєш право:
В пралісі, де хочеш, походить -
Головного Лісовина правнук —
І тобі ще довго-довго жить...
Підлісень, як блискавка, метнувся
І застиг під деревом за мить.
А Іван від втоми похитнувся
І присів на хвильку відпочить.
Тільки сон здолав хлопчину швидко,
Попливли картини ув очах.
Ніч була, та раптом стало видко -
Спалахнуло світло у корчах.
Підхопивсь Іван: - О, що за диво!?
Ніби з неба сяйво полилось...
І почув Іван: - Ти є щасливий,
Те, чого бажав, усе збулось.
Підійди до квітки, поклонися.
Лиш одну пелюстку забери
І прямуй назад, не озирнися,
Бо за мить у полум'ї згориш...
Квітка, як вогонь, уся палала,
Сяйво, ніби музика, пливло.
Чанна раптом хлопцеві сказала:
- Забери пелюстку на добро...
І летів Іван, неначе вітер,
Через грізні хащі у село.
В темряві прекрасна Чанна квітла,
Осявала хлопцеві чоло.
25

26. Народилася 27 листопада 1960 р. у Дніпропетровську. Здобула освіту в
Національному гірничому університеті, Дніпропетровському обласному
інституті патентознавства.
Постійний член журі Міжнародного фестивалю дитячого мистецтва "Чарівна
книжка". Керівник секції літератури для дітей та юнацтва "Джерело" при ДОО
Національної спілки письменників України.
Автор і керівник проекту "Аудіокнига “Письменники Дніпропетровщини – шкільним
бібліотекам” (2012) разом із Наталією Дев'ятко і Фіделем Сухоносом.
Переможець міжрегіонального конкурсу "Письменники-малюкам" (1997, Одеса), нагороджена
особливою відзнакою Журі Третього Всеукраїнського конкурсу сучасної радіоп’єси
"Відродимо забутий жанр" (2010, Київ). Лауреат Дніпропетровського міського конкурсу-
фестивалю молодіжних та дитячих театрів "Новорічна феєрія"
(2009, як автор лібрето "Пригоди Морського Коника").
Лауреат літературної премії ім. Олеся Гончара
Всеукраїнського щомісячника "Бористен"
(2010, Дніпропетровськ). Дипломант
Всеукраїнського конкурсу "Коронація слова"
за роман для дітей "Китеня Тимко і Капітан
Теревенько" (2011, Київ),
26

27. міського конкурсу "Сузір’я муз Дніпропетровська" у номінації "Кращий мистецький твір
для дітей" (2012, Дніпропетровськ). Призер конкурсу оповідань від журналу "Склянка
Часу*Zeitglas" (2012, Канів), переможець конкурсу «Люби ближнього свого – як самого
себе» відеопроекту «З Любов’ю до дітей» (2012). Переможець Всеукраїнського
літературного конкурсу ім. Леся Мартовича (І місце у номінації «Новелістика»).
За її лібрето композитор, Відмінник культури України, член Асоціації композиторів НВМС
Валентина Фалькова написала і здійснила постановки музичних спектаклів "Як тітонька
Жабка на ринок ходила" та "Пригоди Морського Коника" для авторського дитячого
музичного театру "Надежда" при ДДМШ №3 і Будинку вчених м. Дніпропетровська (2007,
2009). Дипломант регіонального конкурсу "Композитори – дітям і юнацтву"
(2007, її вірш "Ми збираємо гриби" покладено на музику членом Асоціації
композиторів Дніпропетровського відділення Національної Всеукраїнської музичної
спілки Оленою Швець-Васіною).За мотивами казки Еліни Заржицької "Як черепаха
Наталка до школи збиралася" створено мультфільм.
Член Національної Спілки письменників України.
Член Національної Спілки журналістів України.
Пише українською і російською мовами.
Жанри – казки, пригодницькі та історичні повісті
для дітей молодшого, шкільного молодшого та
шкільного середнього віку.
27

28. Твори опубліковані в журналах "Бористен" (Дніпропетровськ), "Дядя Федор и другие"
(Дніпропетровськ), "Свічадо" (Дніпропетровськ), "Саксагань" (Кривий Ріг),
"Склянка Часу*Zeitglas" (Канів), "Жирафа Рафа" (Київ).
Співавтор збірника "Книжкова веселка: Дитячі письменники рідного краю"
(2009, Дніпропетровськ), книги "Сяєво жар-птиці: Антологія літератури для дітей та
юнацтва Придніпров'я (1883-2008)" (2009, Дніпропетровськ), альманахів "З душі та серця"
(2011, Дніпропетровськ), "Скіфія-2012-Літо" (2012, Канів), "Скіфія-2012-Осінь" (2012, Канів),
"Скіфія-2012-Зима" (2012, Канів), "Форум" (2012, Дніпропетровськ), "Антологія сучасної
новелістики та лірики України" (Канів, 2013), "Софія" (2014, Хмельницький).
Співавтор аудіокниги “Письменники Дніпропетровщини – шкільним бібліотекам”
(2012, Дніпропетровськ).
Автор книг "Приключения розового динозаврика и его друзей" (2001, Дніпропетровськ),
"Три сходинки голодомору" (2009, Дніпропетровськ), "Як черепаха Наталка до школи
збиралася" (2011, Дніпропетровськ).
Режим доступу:
http://www.dniprolit.org.ua/aut
hors/zarzitska-elina
28

29. ЯК ЧЕРЕПАХА НАТАЛКА ДО ШКОЛИ ЗБИРАЛАСЯ
День 1 Будемо знайомі: Наталка
Як, ви не знайомі з Наталкою? Адже це маленька й розумна черепашка, яка живе у
нірці під кущем, на самісінькому березі річки. Якої? Та тієї самої, біля якої живеш ти,
мій любий читачу. Наталка - добра черепашка і має багато друзів і знайомих.
А ще вона любить мандрувати, слухати казки і малювати. І, до того ж, про неї відомо
стільки кумедних (а, може, повчальних?) історій. Хочете послухати?
День 2 Як Наталка Сороконіжку танцювати навчал
Наталка сиділа на березі і грала на дудочці. Та так ніжно і гарно, що сороконіжка Ніна, яка бігла повз
неї, поспішаючи у своїх справах, зупинилась і заслухалась.
- Давай потанцюємо, — запропонувала їй черепашка.- Я не вмію, - сумно зітхнула Ніна. - Коли я
подумаю: «Спочатку підніму п’яту і двадцять восьму, а потім сьому і тридцять першу ніжки, вони не
піднімаються.- А ти не думай, - порадила Наталка. - Нехай вони самі розберуться, яка буде танцювати
спочатку, а яка – потім.-Ой, і справді виходить, — зраділа Ніна. І танцювала довго-довго.
Поки не втомилась.
День 3 Як Наталка на риболовлю ходила
Черепаха Наталка сиділа на березі з вудкою в лапах.
- Цікаво, яка риба упіймається на цього товстого черв’яка?
- розмірковувала вона, облизуючись. Але... раптом із води виповз
черв’як і швиденько поповз по вудці вгору. - Ти куди?!
- обурилась Наталка. - Я вирішив, що вода - штука шкідлива.
Для мого здоров’я, звичайно, - твердо відповів їй черв’як.
- Не хочу більше риболовлею займатися.І поповз до нірки.
А Наталці довелось на базар іти. По рибу.
29

30. День 4 Як Наталка обід готувала
-Що б його на обід приготувати? - запитала себе черепаха Наталка. -Ну, салат із капусти, звичайна річ.
А ще що?
Вона зазирнула до холодильника. На тарілці лежав гарненький Равлик.
-Ото пощастило! - зраділа Наталка. - Я зварю равликовий суп.
Вона взяла Равлика і хотіла кинути його в окріп.
-Ой, я нещасний!.. - заплакав Равлик.Наталка пожаліла бідолашного Равлика і відпустила додому.
А замість обіду поласувала морозивом.
День 5 Як Наталка двох жуків помирила
На галявині билися двоє жуків-оленів. Довкола зібралися маленькі павучки, черв’ячки й комашки.
Вони з цікавістю спостерігали за бійкою. У цей час повз них йшла черепаха Наталка.
-Зупиніться, - попросила вона жуків, - ви подаєте малятам поганий приклад.Але розбишаки не
звернули ніякої уваги на її слова. Наталка зітхнула. - Я згадала, що давно мрію з’їсти забіяку-жука.
Хто переможе - того і з’їм. Жуки затремтіли від жаху і помирились.
-Вдалося, - посміхнулась Наталка.- Поганий мир краще доброї сварки. І пішла собі далі.
День 6 Як тритон Тришка мутанта впіймав
-Наталко, йди-но сюди! Швидше! - кричав Тришка, тримаючи лапками
величезне рожеве створіння.
- Буду за мить! - відгукнулася Наталка, хутенько
працюючи ніжками.
- Поглянь, кого я впіймав, - гордовито оголосив тритон.
- Мутанта, мабуть…Наталка обнюхала чудовисько і чхнула.
- Гумою пахне. А учора тут діти грались. Швидше за все
- це звичайна іграшка,- повідомила вона.
- І як же я того не зрозумів, - засмутився Тришка.
- Все нежить ця клята…І пішов лікуватися.
Носа закапувати. 30

31. День 7 Як Наталка до школи збиралася
-Маю гарний наплічничок для зошитів і книжечок, - виспівувала черепаха Наталка, милуючись своїм
новеньким яскравим наплічником. У двері хтось постукав.
- Хто там? - запитала Наталка. -Листоноша. Вам пакунок. Від бабусі.Наталка відчинила двері, взяла
пакунок, розгорнула його і… Ні, ви ніколи не здогадаєтесь!
- Це був точнісінько такий самий гарненький наплічник!!! За п’ять хвилин Наталка отримала ще два
пакунки, а потім ще вісім. (І всі - від люблячих родичів, точнісінько з такими ж наплічниками).
- Що мені робити з цими...- схлипувала Наталка.А потім вигадала. Вона подарувала їх своїм
однокласникам. Відтепер увесь клас дружно співає: «Маю гарний наплічничок...».
День 8 Як Наталка Тришку читати навчила
-Не розумію я ці літери. Як із них слова утворюються? - скаржився черепашці Наталці
засмучений Тришка.
-Але ж це так легко, - втішала його Наталка.- Треба тільки захотіти зрозуміти.
- А як? - пробелькотів Тришка.- Ну, наприклад, слово «дощ»,- пояснювала Наталка.- Послухай,
як він шумить у лісі: д-щ, д-щ, д-щ...
- Зрозумів! Зрозумів! — захоплено закричав Тришка.Так Тришка навчився читати.
День 9 Як Наталка з географією потоваришувала
Черепаха Наталка вийшла на прогулянку. А назустріч їй - тритон Тришка.
- Привіт, Наталко, - гукнув Тришка. - Вкажи мені, будь ласка,
найкоротший шлях до озера.
- Не можу…- розгубилася Наталка.
- А як називається річка, що до озера тече?
- Не знаю…- А болото у нас на півдні чи на півночі?
- Хто його зна…- Ти що ж, уроки з географії не відвідуєш?
- Не відвідую, - чесно зізналася Наталка.Їй було дуже соромно.
Відтоді Наталка не пропустила жодного уроку географії.
31

32. День 10 Як Наталка пуголовку Грицьку допомогла
-Ох, ох...ух, ух…- жалісно стогнав пуголовок Грицько, виглядаючи з води.
- Що з тобою? Чи не захворів? - запитала його добросерда черепаха Наталка.
- Ні, я здоровий. Тільки в школу дуже хочу. А в мене ще лапки не виросли і хвіст не відпав.
Коли ще я жабенятком стану, - скаржився сумний Грицько. Наталка замислилась.
- Не журись, - нарешті сказала вона. - Я знаю, як тобі допомогти. Зараз я наповню водою склянку,
посаджу тебе в неї і піду до школи. Будемо разом вчитися, за однією партою. Грицько відчував себе
щасливим. Наталка теж. Адже їй до вподоби допомагати друзям. А вам?
День 11 Як тритон Тришка всі літери з’їв
Черепаха Наталка поспішала до школи. У наплічнику лежало домашнє завдання: букви «ж», «з» і «с».
Тобто: жук, зернятко і суниця. Наталка поклала рюкзак на парту і пішла погомоніти з сорокою Сонею.
- Наталко, до дошки, - викликав її вчитель Федір Федорович, старий пугач.
- Покажи нам своє домашнє завдання.
- Ой, воно зникло, - заплакала Наталка.- Де ж мої жук, зернятко і суниця?
- Це я винен, - підскочив Тришка, часто кліпаючи. - Я поснідати не встиг, а воно так смачно з
наплічника пахло!
- Не можна брати чужі речі без дозволу, - суворо похитав головою Федір Федорович.
- Тепер отримаєш двійку. За поведінку.І всі з ним погодились.
32

33. День 12 Як Наталка до бабусі листа малювала
-Давно вже я не писала своїй бабусі. Сяду і напишу їй довгого листа про все, що зі мною за останній
тиждень сталося, - вирішила черепаха Наталка.- Втім, може, краще буде його намалювати?
Саме так я і зроблю! - вигукнула вона і дістала фарби. За годину Наталка відправилась на пошту,
тримаючи в лапах величезний конверт. Стривожена бабуся примчала наступного дня.
-Де твій кат? - закричала вона з порогу.
-Хто-хто? - здивувалась Наталка. - Той, хто намагався зняти з тебе скальпа, - виймаючи з валізи
іграшкового пістолета, відповіла бабуся. - Та що ти? - розсміялась Наталка. -Я намалювала тобі мого
улюбленого вчителя. Це він втлумачив знання в мою нерозумну голову...
- Знаєш, онучко, - промовляла бабуся, збираючись додому, -ти вже краще пиши звичайними літерами.
Бо я в малюнках не дуже розуміюся. Відтоді Наталка пише листи розбірливо й охайно.
День 13Черепаха Наталка і «чортова» дюжина
-Завтра 13-те. Кажуть, воно нещасливе, - плакався тритон Тришка черепашці Наталці.- Я чогось
боюся… - Нісенітниці, - сердито відповіла Наталка. - У ці забобони тільки нерозумі звірята вірять.
- Його ще «чортовою» дюжиною називають, - не слухаючи, стогнав Тришка. - Он, сорока Соня
розповідала, що 13-го числа минулого місяця ледь не потрапила у пащу до лисиці.
Найкращу пір’їну з крильця втратила.
- Ото вже та сорока Соня, - з докором похитала головою Наталка.
- Це вона за свою любов до пліток поплатилася. Не треба було поруч
із лисицею сидіти і базікати зайве.
- Все одно я бо-ю-у-у-уся,- квилив тритончик. - Якщо день для
інших нещасливий, то і для мене...
- Для кого це «для інших»? — взялася в боки Наталка.
33

34. - Он, у пуголовка Грицька завтра хвіст відпаде. І стане він жабенятком. Так що в нього завтра -дуже
щасливий день.
- Справді? - зацікавився Тришка. - А Грицько нас на свято запросить?
- Запросить, запросить, - запевнила Наталка. - Його мама вже торт приготувала.
- З кремом? Шоколадний? - не вгамовувався Тришка.
- Шоколадний, це точно, - підтвердила Наталка.
- Добре, тоді я додому піду. Спати. Щоб завтра скоріше настало, - сказав Тришка. Тепер тритон не
боїться 13-го числа. А що ви про цей день думаєте?
День 14 Наталка каже: «До побачення»
-Час готуватися до зими, — нагадала черепаха Наталка сороці Соні. - Я вже утеплила свою нірку.
- Невже ти будеш спати всю зиму?- з жахом запитала Соня. - Як же ми без тебе? Ми ж засумуємо!
- Ми ж без тебе пропадемо!
- Я теж хвилююся, - зітхнула Наталка. - Бо хто ж буде за вами доглядати, втішати, виховувати?
-Але нічого не поробиш...
-Але ми точно будемо за тобою сумувати, - зацокотіла Соня.
- Не треба, - промовила черепашка. - Зима - не час для пригод. Перекажи всім, кого зустрінеш, що я
прошу їх поводитися тихо - до наступної весни. Приходьте до моєї нірки,
коли розквітнуть проліски. До побачення!
Сорока полетіла, а черепашка зникла у нірці.
До побачення, Наталко! До нових зустрічей!
К І Н Е Ц Ь
34

35. Народився 10 квітня 1923 року в селянській родині. на Полтавщині в
хуторі Баталей Старо-Коврайської сільради (нині — Чорнобаївського
району Черкаської області). Після зселення з хуторів із 1934 року проживав
у селі Вереміївка, звідки родом батьки Григорій Васильович і Пріська
Данилівна Зобенько. Мякий знак у прізвищі напевно загубили в
паспортному відділенні.Перед війною на відмінно закінчив середню школу, та
мрії про подальше навчання обірвала війна... Пережив і полон, і окупацію, і втечу із
концтабору, і остарбайтерство… Учасник Великої Вітчизняної війни.
Після демобілізації з 1947 року жив і працював на Прикарпатті — в місті
Городенка Івано-Франківської області в редакції райгазети та власкором
"Прикарпатської правди". З 1959 року — на Придніпров'ї, де пов'язав своє життя із
Дніпропетровською обласною газетою "Зоря«.Спершу був власкором по
Новомосковській зоні, а з 1962 і до виходу на пенсію
працював заступником редактора цієї газети. Член
Національної Спілки журналістів України.
Людина творчої вдачі, ентузіаст і правдолюбець
О.Г. Зобенко багато зробив для розвитку
журналістики в регіоні.
35

36. Талановитий літератор, який трудився на журналістській ниві майже шість десятиріч,
нагороджений багатьма відзнаками, серед них — найвища журналістська премія "Золоте
перо ", орден "Знак Пошани", Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР.Після виходу
на пенсію понад два десятиліття Олександр Зобенко активно друкувався в газетах і
журналах України, серед них — часописи "Березіль", "Бористен", "Кур'єр Кривбасу", газети
"Кримська світлиця ", " Літературне Придніпров 'я ", обласна педагогічна "Джерело",
"Літературна Україна" та чимало інших. Співробітничав із ВАТ "Дніпрокнига",
підтримував творчі зв'яз ки із обласною організацією НСПУ. Багато письменників
Січеславщини завдячують Олександрові Григоровичу за щирі відгуки та глибокий аналіз
нових творів у пресі. Написав літературний портрет письменника-патріарха Івана
Шаповала (в книзі "З любові і муки...") і став упорядником його книги "Козацький батько". На
творчому рахунку О. Зобенка літературний варіант кіносценарію "Плаче кобза... "(Трагедія
XX століття). Підготував рукопис книги оповідань і бувальщин "Срібло на спориші", що є його
лебединою піснею… Уважний спостерігач природних див і люблячий Дідусь Овен, як із
гумором називав себе за асоціацією зі своїм квітневим гороскопом,
Олександр Зобенко видав дві книжечки для дітей —
"Тополиний біль" і "Принц — чуйне серце".
Нову, другу книжечку про птахів і звірят
"Вухатий мудрагель" Олександр Зобенко
уклав самостійно, та до її виходу не дожив...
Помер після тяжкої хвороби 30 квітня 2005 року.
36

37. Восени в газетах промайнули інформації про зайців. Мені сподобалося, як вуханя в
копиці сіна привезли на ферму. Послав вирізку з газети другу - зоотехніку, який
колись подарував мені оповідки про бугаїв та про жаб'ячі танці.
Цього разу отримав ось таку бувальщину. "Зайці мудрі й хитрі. Так що причаїтися і
пересидіти в копиці тривожні двадцять хвилин він цілком може. А в нас усе село гуде і
сміється над ось якою пригодою мисливців. На толоці біля Бачиного Яру заєць мав
декілька схованок під кущами полину і молочаю. Микита Кир'яи два рази сполохнув
ВУХАТИЙ МУДРАГЕЛЬ
вуханя, стріляв по ньому, але безрезультатно. Розповів про це своєму кумові Гнату Бабенку. Мовляв,
здоровенний заєць кожного разу, вискочивши на пряму доріжку посеред толоки, мчить по ній, як
стріла. В ту мить, коли я, прицілившись, бабахну навздогін, підстрибує метрів на два вгору і падає на
землю. Не встигну я порадіти влучному пострілу, як заєць уже помчав далі. — Все ясно, — сказав кум
Гнат, — Заєць же косий, а ще голову поверне, то й бачить, як блисне вогник, чує, як гримне постріл, і в
ту ж мить робить рятівний стрибок вгору. Оскільки швидкість світла і звуку перевищує швидкість
польоту дробу, то і звершується таке диво: дріб пролітає над землею, не ранивши зайця. Куми
домовились вполювати вухатого мудрагеля. Гнат заліг в окопчику біля доріжки, щоб вискочити на неї і
зустріти зайця, якого налякає Микита, цілячись услід йому незарядженою рушницею.
Все відбулося по плану. Тільки в останню мить Гнат не встиг ні сітку
на зайця накинути, ні чоботом вдарити його в груди, як нахвалявся
напередодні. Заєць, наткнувшись на мисливця, перестрибнув через
нього та ще з переляку сипнув на нього своїми твердими, мов дріб,
боруб'яшками. Гнат упав непритомний, бо йому здалося, що
Микита в мисливському азарті таки шарахнув з рушниці по втікачеві…
Отож і сміється тепер все село. А вухатий мудрагель після цього
переселився на іншу толоку."
37

38. МУРЧИК і ГОША
До медсестри Зіни Кулішенко, яка мешкає на Червоному Камені, прийшли гості. І перед тим, як зайти
до хати, довгенько стояли перед вікном. їх увагу привернула клітка з папугою, і головне, що на тому
гарному теремку дрімав собі кіт, пустивши хвоста в клітку. Папуга займався своєю акробатикою і
вряди-годи чіплявся лапками за кінчик хвоста, розгойдувався на ньому.
— Гоша, привітай гостей, — сказала господиня, коли ті зайшли до світлиці. Папуга, гаркавлячи,
вимовив: "Здрастуйте". Та найцікавіше дійство відбулося,коли гості сіли за стіл. Зіна відкрила
дверцята клітки, і Гоша манірно сів на вільному куточку стола, де й для нього була поставлена
чарочка. "Мурчик, Мурчик!" — закричав папуга, і кіт мерщій стрибнув під стіл і нетерпляче поглядав
звідти, коли Гоша кине йому якусь лакоминку, але людей за коліна не дряпав.Коли наповнили чарочки,
то капнули й папузі вина. Він заглянув у свою і сказав: "Нормально!“ Коли ж усі пригубили
після тосту, Гоша дзьобиком дістав свою "норму" і, піднявши догори голову, гарно так
проковтнув вино. Те, що гості сміялися з нього, папугу не бентежило, але коли одна подруга
сказала Зіні: "Так Гоша в тебе алкаш?", відреагував різко: "Гоша не алкаш!“ і сховався до
клітки. Мурчик теж стрибнув на своє звичне місце…А цієї весни сталася трагедія, про яку
мені розповіла Зіна. Я запитав її: "А як там Мурчик і Гоша?“ "Немає вже обох, — мовила вона, ледве
стримуючи сльози. — Того ранку була я на кухні, раптом чую Гошин крик: "Мурчик! Мурчик!“
Заглянула до кімнати, а кіт, бачу, у відкриту кватирку стрибнув на вулицю.
Такого раніше не бувало. А це побачив навпроти через дорогу
"котяче весілля" і стрибнув як навіжений. А Гоша своїм криком
застерігав друга від біди. Вулиця в нас вузька, а машина летіли
на великій швидкості, і Мурчик потрапив під колеса.
Я закрила руками очі, а коли відкрила, то перше глянула
на Гошу. Він лежав мертвий, витягнувши вгору лапки.
Побачив, як загинув Мурчик, і сердечко його не витримало".
38

39. НЕ ТАКИЙ СТРАШНИЙ ТОЙ ГУСАК...
Восени в діда Григорія в Підгородному гостювали два правнуки з міста — чотирирічний Миколка і
шестиліток Сашко.Якось розповів їм дідусь про хороброго гусака, котрий злодійку лисицю схопив за
вухо. "Покажи нам його, — просять хлоп'ята, — може,, ми на ньому покатаємося, як Івасик-Телесик..."
Дід повів хлопців до Кільчені. їдуть, а назустріч — табун гусей. Хлопчаки, які перед цим гарцювали
по вулиці, вдаючи бойових вершників на конях з соняшникових стовбурів» враз позадкували,
позадкували ближче до діда.
А коли гуси заґелґотіли, засичали, витягуючи шиї, то хлоп'ята й зовсім позлізали з"коней" і вчепились
один за праву, а другий за ліву холошу штанів, які дід носить
по-старомодному — широченькі й на очкурі.
—Так ви, хлопці, й штани з мене стягнете, — розсміявся дідусь, а до гусака, що вирвався вперед
табуна і вже був зовсім близько, промовив цілком серйозно:
—Ти чого, дурний, так розігнався? Хіба не бачиш, що це такі козаки, котрі гусей не бояться!..
І гусак, змахігувши крилами, зробив півколо до табуна, щось там
заґелґотів, мабуть, перекладаючи на їхню мову слова дідуся.
Хлопці поволеньки відпустили дідові
холоші, а Микола навіть тупнув ногою:
—Гиля-гиля назад до річки!
Бо це такі хлопці, що вас не бояться.
Сашко ж був стриманішим у хвастощах, лише сказав:
— Не такий уже він і страшний, той гусак.
39

40. Народилася 23 березня 1982 року у м. Дніпропетровську.
Закінчила факультет прикладної математики Дніпропетровського
національного університету ім. Олеся Гончара. Переможець обласного
літературного конкурсу "Молода муза" (2008, 2011), "Літературна надія
Дніпра" (2011), міжнародного конкурсу оповідань про подорожі "Мой самый
незабываемый отпуск" (2012). Призер обласного літературного конкурсу
"Україна є!" (2011), міжнародного конкурсу оповідань про подорожі
"Моё лучшее путешествие" (2012). Фіналіст міжнародного літературного конкурсу
"Современная нереалистическая проза" (2006). Фіналіст всеукраїнського конкурсу
творів для дітей та юнацтва "Золотий лелека 2008". Призер (ІІІ місце) конкурсу
видавництва "Написано пером" (2012). Відзнака Всеукраїнської Наради творчої
молоді 2013 – ІІ місце. Лауреат премії за досягнення в мистецтві «Артіс»
у номінації «Письменник року» (2013).Член журі міжнародного
літературного конкурсу "Современная нереалистическая проза"
(2007-2009 рр.), обласного літературного конкурсу
"Молода муза" (2012, 2013). Член журі та оргкомітету
Першої Всеукраїнської літературної премії ім.
О. Кравченко (Девіль), а також Всеукраїнського
конкурсу творчої молоді «Літературна Надія Дніпра – 2013».
40