В посібнику зібрані матеріали до теми «Птахи». У ньому представлені ігри, прислів’я, ребуси, кросворди, легенди, загадки, вікторини, розмальовки та набір вправ для розвитку зв’язного мовлення. Ці матеріали можуть бути використані вихователями ГПД та вчителями початкових класів при проведенні виховних заходів в групі продовженого дня та годин класного керівника.

1. Управління освіти виконавчого комітету
Володимир-Волинської міської ради
О.Я. Мочичук А.В. Рясик
« У ГОСТИНИ ДО ПТАШИНИ»
ПОСІБНИК ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
олодимир-Волинський-2015

2. Укладачі: Мочичук О.Я. – вчитель початкових класів, старший вчитель;
Рясик А.В. - вихователь групи продовженого дня.
В посібнику зібрані матеріали до теми «Птахи». У ньому представлені ігри, прислів’я, ребуси, кросворди,
легенди, загадки, вікторини, розмальовки та набір вправ для розвитку зв’язного мовлення. Ці матеріали
можуть бути використані вихователями ГПД та вчителями початкових класів при проведенні виховних
заходів в групі продовженого дня та годин класного керівника.
Комп’ютерний набір Рясик А.В.
2

3. I. Передмова………………………………………………………………..………………с.4
II. Синоптики пташиного світу…………………………………………….………….с.5
III. Легенди про птахів…………………………………………………………………….с.9
IV. Прислів’я та приказки……………………………………………………………....с.32
V. Пташина вікторина…………………………………………………………..………с.37
VI. Загадки……………………………………………………………………………………с.47
VII. Ігри………………………………………………………………………………………...с.56
VIII. Кросворди……………………………………………………………………………….с.62
IX. Ребуси…………………………………………………………………………………….с.67
X. Розмальовки…………………………………………………………………………….с.85
3
Зміст

4. XI. Використана література……………………………………………………………с.96
Ефективність пізнання навколишнього світу базується на
всесторонньому сприйнятті. Обсяг знань, які одержують учні, залежить від
видів вправ і системи роботи.
Збірник дає можливість вчителю початкових класів використовувати
певний матеріал для розширення кругозору учнів по темі «Птахи». У ньому
зібрані ігри, прислів’я, ребуси, кросворди, легенди, загадки, вікторини,
розмальовки та набір вправ для розвитку зв’язного мовлення.
Збірник значною мірою звільнить учителів 1-4 класів від пошуків
додаткової інформації при підготовці до уроків природознавства, української
мови, українського читання.
4
Передмова

5. ПОМЕСТИТЕ ЗДЕСЬ ВАШ ТЕКСТ
5
Синоптики
пташиного
світу

6. Тварини — діти природи. Вони з покоління в покоління виробляли в собі здібності чутливо реагувати
на зміни погоди, обіцяючи добро або зло. Дощ, непогода, гроза, буревій, мороз, злива, снігопад, —усе Це
загрожує тваринам втратою корму, а то і загибеллю. 1 тільки навчившись вгадувати зміни погоди,
тварини змогли пристосовуватись до них: заздалегідь сховатися в укриття, оберігати себе від непогоди.
Подібні здібності стали спадково закріпленими і допомагають збереженню життя біологічним видам.
Народні прикмети приховують в собі багато глибокої мудрості і спостережливості. Вони показують, що
люди здавна помічали зв ’язок явищ в природі, які зазвичай здавались такими незрозумілими. Це наближало
їх до правильного розуміння спостережених явищ і самих законів природи, давало кіюч до практичних
застосувань виявлених закономірностей, особливо в сільському господарстві.
Серед народних прикмет — прогнози погоди, встановлені по поведінці тварин і реакції рослин. Дружний
приліт птахів — до ранньої, дружної і теплої весни. Птахи в’ють гнізда на сонячній стороні дерев — до
холодного літа, а якщо на тіньовій стороні — до літа теплого.
Восени 1970року, прилетівши в Калінінградську область на зативи Балтійського моря качки, лисухи,
лебеді і гуси не полетіти даті в теплі краї, а залишатись тут зимувати. Наперекір прогнозам синоптиків
птахи передбачили, що зима буде тепла. 1 не помилились.
В країнах де водяться фламінго, в місцевих жителів є така прикмета: якщо птахи навесні нарощують
6

7. свої гнізда свіжим болотом, роблять їх вище і тільки тоді несуться — літо буде дощити, а води в озері буде
багато. Якщо фламінго навесні несуть яйця на не спорудженні гнида — літо буде сухе.
Моряки давно вже навчились визначати погоду за поведінкою птахів, особливо чайок. При пониженні
тиску, в холодну погоду, вода зазвичай тепліша повітря і з поверхні моря підіймаються сильні повітряні
потоки. Вони особливо потрібні тим птахам, які більше застосовують ширяючий політ, наприклад,
буревісникам і альбатросам.
Буревісник свою назву отримав за те, що він сміливо ширяє над морем перед штормом і в штормову вітряну
погоду. Ці птахи водяться там, де буває вітряна погода.
А от чайки, для яких шторм небезпечний, відчуваючи наближення бурі, не летять в море за здобиччю, не
гойдаються на синій гладі морських глибин. Вони залишаються на березі і з писком ходять серед прибережних
скель або по піщаних мілинах. Чекають бурю. В хорошу погоду, коли атмосферний тиск високий і вода
холодніша повітря, над морем піднімаючі повітряні потоки не утворюються. Тоді птахам ширяти нема на
чому. Не маючи підтримки повітряних потоків, вони скоріше втомлюються і сідають на воду, на щогли і
оснастку кораблів. В цьому випадку, плаваючі чайки — показник хорошої тривалої погоди, якому потрібно
вірити так, як і барометру. Дивлячись на них, склали моряки прикмету: "Чайка ходить по піску, моряку віщує
тугу; сіла чайка на воду чекай хорошу погоду".
Високу чутіивість птахів до зміни атмосферного тиску вчені пов’язують з присутніми у них порожніх,
трубчатих кісток, заповнених повітрям, і особливою будовою контурних пір’їн, які нагадують маленькі
анероїди. Вони допомагають птахам уловлювати зміни тиску і ”передбачати” погоду. Дрібні птахи перед
7

8. хорошою погодою збадьорені, активні, співають, перегукуються. А перед непогодою ліс немов би завмирає,
птахи ховаються.
Коли в літній день по небу зрідка пливуть білі кучеряві хмарки, а в лісі роздається призивне ”ку- ку!”,
можете бути спокійні: ваш відпочинок не буде перерваний непогодою.
Якщо в сонячний день іволга співає мелодійно, як флейта, — погода буде хороша. А якщо птиця вигукує різкі,
душероздираючі звуки, значить вона відчула, що погода зміниться і попереджає всіх, що буде дощ.
Зяблик в хорошу погоду весело співає свою пісню, а якщо завтра буде непогода дощ, він сидить на гілці
притихлий і тихо, монотонно ”рюмсає”.
Польовий жайвір дзвінкою піснею зранку віщує хорошу погоду на весь день. Якщо жайворонки походжають
полем, харчуються — теж буде хороша погода, а сидять, немов ображені, і мовчать — буде дощ.
Соловейко всю ніч співає невгомонно перед погожим днем.
8

9. 9
Легенди про
птахів

10. ЛЕБІДЬ
Назва цього птаха означає «білий», що відповідає його символіці, як білого денного світла (сонячний птах). У
багатьох народів лебідь - Божественний птах, символ богів; цнотливої наготи та незаплямованої білизни;
повноти задоволення бажань; відродження; самотності; смерті; краси, вірного кохання; вродливої дівчини;
щасливого дитинства.
Порівняймо священне ставлення до лебедів у слов’янських народів. Лебідь у
давніх русів - символ вірності, любові до рідної землі.
Символіка лебедя досить складна. Червоний лебідь у світовій міфології
слугував
символом сонця, чорний - злих сил. Проте найпоширенішим є образ
білосніжного
(білого) лебедя. За міфами, у нього перетворювався Зевс, син Аполлона Кікн
(вміщений потім, за міфами, у сізір’я Лебедя). Сам Аполлон їздив на колісниці,
запряженій лебедями. Один із найголовніших божеств староіндійців Варуна (бог
космічних вод, справедливості) також ставав лебедем. Подібні метаморфози характерні для Лха - близнят-
богів(ведійська міфологія), Омі - (евенкійська). У євреїв лебідь вважався “нечистим” птахом. Священним
10

11. птахом-тотемом був він і в бурятів, якутів. Лебеді завжди були в упряжці Купайла. Один із найголовніших
язичницьких богів Білобог, за повір’ями, міг перевтілюватися у білого лебедя, тому волхви під страхом
смертної кари забороняли полювання на нього. Лебеді завжди були в упряжці Купайла.
Лебідь у давніх русів - символ вірності, любові до рідної землі.
Стародавній слов’янський фольклор знає прекрасні образи дів-лебедів. Поширеними мотивами було перетворення
лебідки-королівни у дівчину-красуню і навпаки.
Давньоруський переказ знає могутню Білу лебідь, що володіла живою водою, молодильними яблуками. Праукраїнська
легенда про заснування Києва, окрім Кия, Щека та Хорива, називає ще й сестру їхню, Либідь.
Германці вірили, що сонце може перетворюватись в прекрасну Богиню - білосніжного лебедя. Так
виникло уявлення про Лебедину діву як дочку і супутницю Сонця. У греків білі лебедині крила мала Богиня
Вранішньої зорі - Еос.
Лебедині метаморфози відомі також у слов’янських казках, наприклад, «Царівна Лебідь». Оскільки
лебідь - символ Сонця, його казкова «біографія» пов’язана зі скиненням пір’я і перетворенням на діву,
викраденням юним героєм «лебединої сорочки» і поверненням її через випадкове порушення ним визначоного
табу. Казка має солярну символіку зміни літа і зими, де лебідь наділений здатністю вмирати і
відроджуватися. Краса цього птаха широко використовується у фольклорі, особливо в описах жіночої і
дівочої краси. Біла лебідка завжди символізує відродження, чистоту, мудрість, ясновидіння, досконалість, але
і смерть.
Цікаво, що лебідь символізував і козака, чоловіка взагалі (“Де йшла дівка за яриною, де ярина лелії, за нею
іде козаченько, як лебідь біліє”).
11

12. Досить часто лебідь виступає символом душі, яка літає по небу в образі цього благородного білого
птаха. Відомий вислів «лебедина пісня» означає останній вияв таланту чи героїчний вчинок у кінці життя.
Він грунтується на уявленні про те, що лебідь перед смертю злітає високо в небо, ніби лине до сонця, і співає
останню пісню, схожу на срібний мелодійний дзвін. Пара лебедів зберігає подружню вірність усе життя.
А втративши свою пару, лебідь, проспівавши прощальну пісню, каменем падає на землю, розбиваючись
насмерть. «Лебедина вірність» стала зразком любові і відданості закоханих, породила безліч поетичних, музичних
та інших мистецьких творів, а сам вислів став крилатим.
Білому лебедю (символу сонячного дня) у казках протиставляється чорний лебідь (символ чорної ночі). Відомий
також мотив перетворення білих лебедів на сірих гусей - символ обманутих надій, несправжності, брехні.
СОКІЛ
І була напочатку Пітьма - вічна й безмежна. Ні Землі, ні Неба, ні Сонця. Тільки -
морок. Густа, холодна й безконечна Ніч. А її пронизувало Око.
Звідки летіло воно? І - куди? Нізвідки і в нікуди? І де взялося воно. Око, пролетівши
чорне безмежжя впродовж безконечної кількості часу і не знайшовши краю пітьмі,
одного разу спинилося. І пустило Сльозу. Чисту-пречисту Росинку. З неї вродилося
диво: Першоптах і Першобог - птиця Сокіл.
Його золотаве пір’я осяяло непроникну ніч.
Сокіл розправив крила і закружляв над Оком.
І пустив Сокіл золоту Сльозу-Росинку, що впала на Око. І вмить розрослося воно у великий острів серед мороку.
12

13. І пустив Сокіл срібну Сльозинку, і впала вона посередині острова, де утворилося озеро Живої Води.
І пустив Сокіл зелену Сльозу-Росинку, і від неї проросли дивовижні квіти й густі високі трави на острові й берегах
озера.
Тоді Сокіл зніс золотий жолудь. І сталося диво: виросло з того жолудя розкішне й могутнє
Першодерево. Дуб- Стародуб.І наче зорі розцвіли на його крислатому гіллі: то вродили Молодильні Яблука -
плоди невмирущості. Стало довкола світло й весело.
Тоді злетів Сокіл на вершину Першодерева й сказав: “Я створив Ирій. Тут моє місце на віки вічні. Звідси
я творитиму Світ”. Зніс Сокіл двоє яєць: біле й чорне. Впали вони в озеро Живої Води, і вродилися з них Білий
Лебідь і Чорний Лебідь. Попливли вони назустріч один одному і стали люто битися.
Тоді з вершини Дуба-Стародуба сказав їм Сокіл: “Зупиніться!”
І лебеді перестали битися. І сказав Сокіл: “Я даю вам Слово і Розум. Вийдіть з води і станьте обабіч
мого Дуба”.
Вийшли лебеді з води й одразу перетворилися в людиноподібних велетнів. Тільки в одного шкіра була
біла, волосся - русяве, очі - блакитні, а в другого все було чорне - і шкіра, і волосся, і очі.
І сказав Сокіл їм: “Зірвіть з дерева по яблуку і з’їжте їх”.
У середині зими перевертається на інший бік і спить до весни.
А ще кажуть, ніби він взимку знаходиться високо-високо в небі. Боги тримають його в руках, тішать і
пестять, поки не блисне перша блискавка і не розкриються небеса, куди в цей час жайворонкам дозволено
13

14. буває зазирнути.
Приліт жайворонків знаменує прихід весни. В народному календарі є свято, що присвячене птахам - це
Сороки (Сорочини) або Жайворонки. Так називаються і обрядові коржики у вигляді пташок, які печуть в цей
день дітям, щоб вони, ходячи вулицями, закликали птахів з вирію.
Діти бігали з тим печивом по селу, підкидали вгору, імітуючи пташиний політ, і викрикували весняні
заклики до птахів:
Із краю кураю
Пташок викликаю:
- Летіть, жайворонки,
До нашої сторонки,
Спішіть, ластів’ята,
До нашої хати -
Весну зустрічати,
Зиму проводжати!
Діти вірили, що після таких закликів птахи і весна не забаряться. А щоб пернатим друзям не було
сутужно, залишали для них крихти своїх коржиків, а іноді і цілих “жайворонків”, повісивши їх на гілочки
дерев.
14

15. СОЛОВЕЙКО
Назва цієї маленької співочої пташки походить, як вважають мовознавці, від давньоруської славій - той, хто
співає пісню-славу Богам. Недаремно соловей, як і інші великі птахи, вважається віщим пташком, про свідчить
пісня:
Соловейко маленький,
В тебе голос тоненький,
Скажи, де мій миленький?
Віщий співець Боян у «Слов о полку Ігоревім» названий «соловієм старого часу». Про те, що соловей здавна
вважався символом співучості та красномовства, свідчить ім’я новгородського жерця Богомила, який
“сладкоречия ради наречен Соловей» (Іоакимивський літопис).
Соловей - провісник Богині Весни: його спів (давньоруське щекот) завжди сприймається як щасливий Божий
знак, а відсутність співу солов’я свідчить про передчуття біди.
Шевченкове «соловейко в темнім гаї сонце зустрічає» має глибинну народно-
світогляднуоснову, якапов’язує солов’я з сонячним Божеством.
Соловей називається «птицею рахманнною» (від рахманів, брахманів), тобто птахом
жрецької верстви, «Божою», «святою пташкою».
Усі слов’янські народи шанували солов’я, весняними вечорами виходили на вулиці,
В садочки, щоб послухати спів цього улюбленця Богинь Лади і Лелі, співця любові і
щастя.
На Київщині, (с.Зазим’я, Княжичі, м.Бровари) існують перекази, що відомий у билинах Соловей-розбійник - це
15

16. язичницький жрець, який жив у Броварському лісі під Києвом. Він мав надзвичайно велику силу і був загрозою
заїзджих християн. Жрець Соловей мав свої укріплення, контролював переправи на Дніпрі, звідки нападав на
християнських попів і охрищених княжих дружинників.
Соловей збирав своїх воїнів у Добрянському яру, де поруч на Лисій горі було язичницьке капище.
Пізніша християнська інтерпретація надала йому образу розбійника. Російський народний епітет Солов’я-
розбійника «алатьірец некрещеньїй» доповнює ці припущення і свідчить про язичницьке походження Солов’я, а
також про символіку цих особливих птахів. Солов’ями були наповнені священні гаї, де стояли жертовники (пор.
Камінь Алатир - вівтар) язичницьких святинь.
В Україні соловейко починає співати на початку травня, коли розцвітають сади. Про це в народі кажуть, що він
починає співати, «як нап’ється води з березового листя».
ЛЕЛЕКА
Лелека - священний птах, покровитель сім’ї і рідного дому. Він приносить з
Вирію дітей. Жінки, побачивши вперше навесні лелеку, кидають йому вслід хліб або
траву, задобрюючи його.
Ще з доби Трипілля існує староукраїнське повір’я про священність лелеки.
Вірогідно, що лелека був тотемом племен, які населяли Подніпров’я ще в ІУ-ІІ
тисячолітті до н.ч.
Лелека був тотемом трипільських племен пеласгів, які називали себе лелегами
16

17. (лелеками). Його зображення вони залишили на Балканах, на островах Егейського моря, в Малій Азії - всюди,
куди переселялись. Від їхньої самоназви, очевидно, і походить назва цього птаха. Інша його назва гайстер, що
давньогрецькою означає "зоря”. Гайстер є символом давньої богині Вечірньої і Вранішньої Зорі, яка освятила
птаха назвою зірки.
Лелека (бусол, бузько, чорногуз, гайстер) - символ богині Зорі; символ поваги до батьків; символ мандрівників;
сімейного благополуччя, щастя; батьківщини. Вбивство лелеки прирівнювалося до вбивства людини. Цей птах за
повір’ям, має риси і звички, що притаманні людям. В народному уявленні він є символом праці і відданості. Де він
покладе своє кубло, тій хаті буде щастити, а якщо його образити, він і хату може спалити. В Україні птахів і звірів
не називали людськими іменами. Однак, для лелек робили виняток. З ними розмовляли, „радилися” як з членами сім’ї.
Лелеки розуміють людську мову (адже колись говорили), як і люди, шукають собі пару, турбуються про дітей і
через ревнощі можуть покінчити життя самогубством. Якось люди недобре пожартували і підмінили яйце лелеки
качиним. Лелека-мати вигрівала яйця, а батько носив їжу. Коли на світ з’явилися пташенята, разом з малим
лелекою в гнізді вилупилось і каченя. Побачивши його, лелека високо злетів у небо і каменем упав на гніздо. Мертвими
на землю впали пташенята і лелека-мати. А садиба того господаря незабаром пішла з димом.
Як і людина, лелека може плакати: "Бузьок може нудитися за хижею, в якій жив, ще як був чоловіком, -
розповідається в одній легенді. - То він гніздо і в’є на дахах і живе коло людей. Ми часто можемо бачити, як він
журиться. Стоїть годинами на одному місці з опущеним дзьобом - плаче й думає про своє людське життя”. Лелека
сумує, коли бачить свари поміж людьми: "стане нерухомо на одній нозі і плаче гірко... А як бачить добро між
людьми, то калатає своїм дзьобом. То він так радіє”.
Звернімо увагу на те, скільки пісень, казок і повір’їв в Україні пов’язано з цим білим птахом з чорною позначкою
17

18. і скільки він мас назв - бусол, боцюн, бузько, гайстер, чорногуз, лелека. У фольклорі і літературі лелека символізує
любов до
рідної землі, тугу за батьківщиною. Невипадково ліричний герой однієї з пісень просить: "Візьміть мене,
лелеченьки, на свої крилята".
За легендами, лелека походить від людини, яка згрішила колись проти Бога і тепер, у пташиній подобі,
старанно спокутує свою провину. Найпоширенішою версією перетворення людини на лелеку є історія гадючого
мішка: "Кажуть, бусол — з чоловіка. Бог усіх гадів у мішок зібрав і дає чоловікові: "На цей мішок, однеси до моря і
вкинь у воду. Як нестимеш, не розв'язуй і не заглядай у мішок, що там є". Йде той чоловік з міхом до моря - кортить
подивитися в іншому озері й повертаються додому птахами. Добре,- сказали звірі. - Але за Морем-Океаном є великий
непро. Розпустив того мішка, гад так і поліз, так і поліз із нього! А Бог і каже: "Не хотів мене слухати, пустив
гадюччя по всіх усюдах, іди ж та збирай...". От тоді й став той чоловік буслом".
На зиму лелеки відлітають до далекої країни за морем. Там вони нібито плюскаються в озері й
перетворюються на людей. Навесні вони купаються хідний Ліс-Праліс, потрібно якось перенести немовля і через
нього.
- Я перенесу через Ліс-Праліс.
Звірі погодились, та старий Вовк заперечив:
- ти Орле, - сказав він, - незаперечно, самий сильний і сміливий птах, літаєш вище усіх, але Ліс-Праліс дуже
великий. Чи вистачить тобі сил донести дитину, подолавши таку відстань?
Орел задумався. Так, він самий сильний, літає найвище, його усі бояться, та віддаль була дійсно великою.
18

19. - Гаразд, - погодився Орел. - Дійсно, це для мене може стати перешкодою. Тому, замість мене полетить
Лелека. Він долає дуже великі відстані, він подужає.
Наперед вийшов білий-білий Лелека. Поклонився усім присутнім, та подякував за честь і довіру.
- А для того, щоб тебе ніхто не посмів зачіпати чи ображати по дорозі, - мовив далі Орел, - я дам тобі
свою відзнаку.
І провів своїм чорним крилом по крилі Лелеки. Кінчики крил білого Лелеки почорніли - тепер усі знали, що то
ознака Орла, і не варто зачіпати цю птицю.
На тому й порішили.
Так, як час був уже пізній, вирішили відправити усіх в дорогу наступного ранку.
А зранку впав сніг - прийшла Зима.
Звірі знову зібрались і зажурились. Як бути тепер? Зима, Сніг та Мороз можуть зашкодити.
Думали, думали і вирішили, що необхідно сповити дитину в білі пелюшки. Саме білий колір захистить, зігріє та
сховає немовля від зимової негоди. Та і Лелека також білий - зима його не помітить.
Так і зробили звірі. Спочатку Лев приніс дитину до Моря-Океану, потім Риба-Кит несла її на своїй спині, а далі
Лелека переніс через Ліс-Праліс. Немовля було закутане в білі пелюшки і Зима не помітила ні її, ні білого Лелеку. А
чорні відзнаки на крилах птиці відлякували недоброзичливців.
З того часу і повелось, що дітей нам приносить Лелека, бо люди його бачать останнім. Насправді ж до цієї
справи причетні і інші звірі, як от Лев чи Риба-Кит. І навіть, коли настає Зима, вона не може завадити. Тому, що
білий колір ховає усіх від її негод. А Лелека прилітає і взимку, просто його не видно...
19

20. 20

21. ЛАСТІВКА
Одним з найшановніших, так би мовити, в Україні птахів є .ластівка.
Це — Божа пташка (Київський повіт), створена вона Богом із землі (Ушицький та
Латинський повіти). Благословив її Господь за те, що, коли розпинали Христа,
ластівки крали цвяшки (Проскурівський повіт). Якщо ластівка в’є під чиєюсь
стріхою гніздо, то це передвіщає щастя тій родині (Старобільський та Літинський
повіти). Розоряти гніздо ластівки або драть їхні яєчка — гріх: все обличчя у винних
всіється веснянками, подібно до цяток на ластів’ячих яєчках (Літинський, Київський та Старобільський повіти).
Більше того, ластівка, щоб відомстити, попсує корову, для чого пролетить під коровою тричі — молоко
почервоніє і його стане так мало, що навіть теля пропаде з голоду (Старобільський та Новомос-ковський повіти).
Хто розорить гніздо ластівки і вб’є її пташенят, у того вона спалить хату, принісши з поля вогню (Харківський і
Старобільський повіти). Щоб вивести з обличчя ластів’яче ряботиння (веснянки), потрібно, як уперше на весні
побачиш ластівку, вмитися молоком і втертися тим рушником, в якому носили святити паску, — не тільки зійде
ластів'яче ряботиння, а й станеш білолицим (Старобільський повіт). Або коли уперше побачиш навесні ластівку,
треба тричі сказати: «Ластівко! Ластівко! На тобі веснянки, дай мені білянки!» (Подільська губернія).
Декотрі,ршепобачивши вперше навесні ластівку, беруть з-під правої ноги землі й помічають, якого кольору трапиться в
ній вовна: такої масті й скотину треба тримати (Старобільський повіт). Якщо ластівки раптово відлітають з якої-
небудь місцевості, то там слід
21

22. неодмінно чекати мору на людей (Літинський повіт).
Якщо ластівка «напаскудить» комусь на голову, то голова в такого чоловіка вкриється шолудями (Літинський і
Канівський повіти).
Восени (в Латинському повіті 26 вересня за старим стилем) ластівки не відлітають на теплі води, у вирій, а зчеп-
люються лапками одна за одну, утворюючи довгу вервечку, і, за якусь провину, замерзають на цілу зиму у воді. А
напровесні, коли скресне крига і зігріється вода, вони оживають і літають потім аж до Здвиження. Не раз, буцімто,
витягували взимку неводами цілі в'язки зчеплених одна з одною мерзлих ластівок (Київський, Таращанський та деякі інші
повіти).
Природне бажання пояснити деякі особливості зовнішнього вигляду ластівки та її суто ідеальну сімейність
породило особливу досить зворушливу легенду про походження ластівок з палко закоханих одне в одного чоловіка й жінки
(Олександрівський повіт). Жили собі, кажуть, чоловік і жінка. Чоловік одного разу щось різав і забруднив руки кров'ю, а
жінка в цей час підійшла й так в'ється круг нього. Чоловік узяв її за підборіддя й лагідно промовив: «Ластівко ти моя!»—
і при цьому поцілував. Тієї ж миті вони спурхнули й полетіли ластівками. Оце через те в ластівки й видно під горличком
червоненьку плямочку.
Не меншою повагою і любов'ю користується ластівка і в інших народів. У Чехії та Німеччині вона зветься
«пташкою Божої матері»: вважають доброю ознакою, якщо ластівка влетить у вікно. Розорити гніздо ластівки чи
вбити її — тяжкий гріх (Німеччина та Італія). І як кара за це, в корів тієї людини, що розорила гніздо, молоко
обертається на кров або ж зовсім пропадає (Угорщина і Німеччина). Давні письменники свідчать, що навіть хижі птахи
вважають ластівку священною. В Арріана ластівка попереджає Олександра Македонського про небезпеку.
22

23. У Дагестані розповідають, що богатирі заснували аул Цудаха з такого приводу. Зупинились вони одного разу на
тому місці на ночівлю і ввіткнули прапор у землю біля свого вогнища. Прокинувшись уранці, богатирі побачили, що
ластівки носять землю на кінець списа, до якого прикріплено було прапор, лагодять на ньому своє гніздо. Вчені пояснили
це як добре знамення, і богатирі вирішили оселитися тут.
Ще одна легенда. Колись на землі жив страшний змій, який живився кров’ю тварин. Змій послав комара куштувати у
тварин кров: язик у комара на той час був довшим, аніж тепер. Комар, помандрувавши по світу, повідомив змія, що
найсолодша кров у коня. Змій посилає його на пошуки вдруге. Через якийсь час комар прилітає й каже, що людська кров
солодша за кров усіх тварин на світі. Не встиг комар скінчити мови, як до нього підлетіла ластівка й відірвала в нього
язика, щоб він не говорив на людину. Комар злетів і запищав. Змій розгнівався на ластівку і сходив її за хвіст. Ластівка
вирвалась із рук змія, лишивши в них середину хвоста, і залишився в ластівки хвіст назавжди в такому вигляді, в якому
він є нині.
ГОЛУБ
Згідно з народними уявленнями, голуб — пташка чиста, свята, божа. За християнською
традицією, голубом Дух Святий зійшов із неба під час хрещення Ісуса Христа. Тому в народі
вірять, що голуб — улюблена пташка Господа і що він освячує воду, готуючи цим хрещення.
Голуб — птах миру й любові, пара голубів символізує кохання та вірність у шлюбі. У міфах різних
народів голуби прислуговують богам. Іноді сам бог набуває голубиної подоби. Так, індійський Агні
прилітав до царя Узінарі голубкою, Зевсу голуби приносили амброзію — їжу богів. У біблійному
сюжеті голубка сповіщає Ноя про кінець потопу. Цей сюжет набув своєрідного трактування в південнослов'янській
народній традиції: лапки в голуба нібито почервоніли після того, як на землі він ступив у кров. Македонські легенди
23

24. пов’язують горлицю із сестрою, яка
оплакувала брата, полоненого турками. За це вороги повісили дівчину. Смуга на шиї горлиці — слід від мотузки. У
хорватських легендах ворог дикого голуба — коза. Вона зруйнувала його гніздо, тому тепер голуб проклинає рогату, а своє
помешкання мостить на високому букові. Мусульмани Боснії і Герцеговини розповідають, що голуб дістав від Аллаха дар
мови. Дізнавшись про голод, яким буде покарано людей, він полетів попередити їх про це, закликаючи купувати хліб.
Аллах розсердився на голуба й відібрав у нього мову. У білоруській колядці два голуби несуть по жолудю, з тих жолудів
виростає дуб, а заодно сходить зоря із зіроньками, котрі уособлюють ідеальну родину.На Волині існує уявлення, щодо
відділення води від землі "Бог був голубом”.
В українському фольклорі голуб, насамперед, має міфологічне значення учасника творення світу. Відгомоном цього
міфу є давня світотворча колядка. У ній розповідається про те, як голуби, які сидять на вершечку явора (світове древо),
пірнають у синєє море й дістають звідти піску. А з нього вже постає земля та все суще на ній. Іноді голубів троє (три —
число досконалості, довершеності), вони створюють світ — землю й небесні світила ”).
У давнину голубів забороняли вживати в їжу. Вважали: хто вб'є цю птицю, в того помиратимуть діти, не
вестиметься худоба.Приказка із цілком українським "раціоналізмом” і любов'ю до всього живого твердить: "Печені
голуби не летять до губи" (ліпше, коли вони живі). Котрий хазяїн триматиме голубів, у того в домі пануватиме щастя
й лад, оселю його ніколи не спіткає лихо й не буде пожежі. Росіяни, щоб погасити пожежу, кидали у вогонь білого
голуба. Коли ж голуб несподівано залетить у вікно — чекай, що дім займеться полум'ям чи хтось у родині помре.В
історії Київської Русі існував жорстокий оповитий легендами епізод, до якого причетні голуби. Княгиня Ольга, щоб
помститися древлянам за смерть свого чоловіка Ігоря, обложила місто Іскоростень. Довго протримавши його в облозі й
не здобувши, взяла данину — "по троє голубів і по троє горобців... од кожного двору". Древляни радо погодились. Те, що
княгиня попросила такої необтяжливої данини, не викликало в них підозри, адже у східних слов'ян здавна на жертву
24

25. богам віддавали саме птахів. Княгиня ж, пороздававши своїм воям голубів та горобців, наказала прив'язати до лапки
кожного трут, а коли смеркне — підпалити його й пустити птахів на волю. Голуби полетіли до своїх голубників,
горобці — під стріхи. Від вогню зайнялися кліті й одрини — й не було двору, де не горіло б. Люди почали тікати з міста,
княгиня наказала хапати всіх. Взявши ж Іскоростень, спалила його дощенту.
Казки часто оповідають про голубині сорочки або ж крильця. Одягаючи їх, героїня стає голубкою. В одній із таких
закарпатських казок — "Про Сейпентел їлонку" — головний герой із нареченою, тікаючи від переслідувачки —
господині лісових хащ, — спочатку перекидаються рибами. Та хлопець через свою необачність утрачає очі. Ілонка
повертає їх: "І полетіла голубом Вдома напустила на матір і на сестри міцний сон. Тоді сягнула матері у пазуху, взяла
очі, а замість них поклала голуб'ячі яйця, аби баба Думала, як пробудиться, що очі там, у пазусі.Хлопець чекав на березі
річки. Раз лиш прилетіла голубка, сталася дівчиною й поставила очі хлопцеві на місце".На Волинському Поліссі час,
коли прилітає голуб, означено восьмим тижнем після Різдва.
У день Сорока мучеників (9/22 березня) пекли "пташечок" із тіста, яких подекуди називали "голубцями". З ними діти
закликали весну. Крик дикого голуба пов’язували з початком посіву. У славонців голуб так і кричав: "Suj luk! Suj luk!",
наче закликаючи сіяти цибулю, у поляків — просив насіяти гороху, в Моравії — бобів. Українці Поділля твердили, що
голуб просить: "Побудьте!" — всіх, хто зупинявся його послухати.
ЗОЗУЛЯ
Зозуля- віща птиця, присвячена Богині Весни Живі, символ людської долі. Свято богині
Живи відмічали під час воскресіння природи. їй приносили пожертви ті, хто навесні вперше
25

26. почув голос зозулі. Вважалося, що сам Бог чи Богиня в образі зозулі літає лісами і віщує роки. Зозулю запитували скільки
літ житиме та чи інша людина, скільки матиме дітей тощо. А після того, скільки разів вона «накує», робили висновки
про тривалість того, про що запитували. Тому зозуля пов’язана з Богинею Долі. Про це говорить українська приказка:
“Зозулечка кувала, літечка казала”.
За повір’ями зозуля вважається посередницею між світами Нави, Яви та Прави. Вона прилітає останньою і
відлітає до Вирію першою тому, що вона відчиняє зачиняє небесну браму як «ключниця» Вирію.
Побутують такі прикмети: якщо зозуля вперше закує на сході сонця і при зеленому дереві - на врожай, якщо
увечері і на «голе дерево» - до неврожаю, голоду та епідемій. Якщо закує після співу солов’я, то буде гарне літо, коли ж
почути зозулю раніше солов’я - переслідуватимуть невдачі. Хто зачує зозулю на голодний шлунок, тому буде невдача.
Якщо ж зозуля не закує аж до Купайла, буже неврожай, голод, мор. Почувши вперше зозулю, слід побряжчати
монетами, «щоб водились гроші». Про це й приказка: «Сховай грошульку на зозульку», бо якщо в цей час грошей не
виявиться, не буде їх протягом року.
Зозуля перестає кувати після Перунових свят (у християнстві після Петрівки). Якщо ж почути її після цього часу
- на біду. Щоб запобігти негативній магії (не дати їй кувати після вказаного часу), з пшеничного борошна, яєць та сиру
випікали спеціальні пампушки - «мандрики». В такому випадку кажуть, що «зозуля мандрикою подавилась».
В Україні господині також варили вареники з сиром і казали: «Будемо давити зозулю вареником». Крім того,
вважалося, що це хліб, який зозуля бере із собою на дорогу («у мандри») до Вирію.
Кування зозулі поблизу хати віщувало весілля, особливо, якщо вона сяде на калину. Магічною силою наділялося пір’я
зозулі або гілочки з того дерева, на якому вона кувала.
Цікава легенда про те, що “зозуля - то вдовиця, тому вона гнізда не в’є”:
26

27. ...Зайшли дівчата подалі від людського ока та й скупалися в Росі. Стали вдягатися. А одна все хлюпочеться та й
хлюпочеться. «Гей, Милашо, ану вилазь, бо Водяник схопить!» - гукають подруги. А вона показує пучечок кропиви -
обереги, що її взяла з собою у воду, та й далі хлюпочеться. Пішли дівчата. Милаша вийшла з води, кинулась до одежі, а
на ній лежить величезний вужака. Злякано відсахнулась дівчина. А вуж раптом озивається до неї людським голосом:
«Якщо візьмеш злюб зі мною, то віддам одежу». Страшно стало дівчині: як же за таку потвору віддаватися? А він своєї:
«Ти не дивись, що я повзучий. Ось тільки поклянись іменем Богині своєї, що візьмеш злюб зі мною, то й побачиш, який я
насправді, ще й полюбиш мене». Стоїть, тримтить Милаша од холоду й страху.
Вже й череда йде з пасовиська. Треба й Милаші повертатися додому корів доїть та порати. А вуж лежить на її
білій сорочці. Тоді вона зітхнула й каже: «Клянуся Мокошею, що візьму злюб з тобою, вуже». І вмить сяйво спалахнуло
над її одежею. Милаша од жаху заплющила очі. А коли розплющила, побачила красеня юнака, що промовляв,
сором’язливо відводячи погляд від її голого тіла: «Одягайся, Милашо, та кажи, коли присилати старостів до тебе...»
Гарно зажили Милаша й Уж. Вона й справді полюбила свого судженого: і вродливий він, і добрий, і мисливець з
нього вдатний, і ратай беручкий.
Та одного разу засумував він. Каже: «Піду я, Милашо, до свого роду. Погостюю трохи. А коли забарюся, ти, жоно,
прийди до того місця, де ми вперше зустрілися, та й гукни: ку-ку! Я й повернуся».
Тілечки два дні витримала без коханого чоловіка Милаша. Побігла на знайоме місце, гукнула щодуху «ку-ку», аж він і
виринув з води вужем, а за кущами перетворився в чоловіка. Питає вона: «Чого забарився?» А він: «Рід мій не пускав мене
до тебе».
Знову зажили гарно і щасливо. Аж ось удруге засумував чоловік, потягло до свого роду. Довго тоді кувала Милаша
понад берегом, доки повернула чоловіка.З часом і втретє зібрався Вуж до своїх родичів. Іде і каже Милаші: «Якщо мене
27

28. зовсім не відпускатимуть, то япришлю свого побратима. Він тебе й одвезе до мого роду. Ти тільки не бійся і не
відмовляйся, бо погано будетобі».
Довго не було чоловіка. Довго ходила Милаша понад берегом й гукала «ку-ку». Нарешті виплив страшнющий вусатий
вуж, схожий на змія, і сказав: «Просить тебе чоловік твій і весь рід наш перейти жити до нас. Станеш ти царицею
підводною».
Злякалася Милаша, кинулася тікати. Одбігла трохи од Росі та й... у небо злетіла - птахою стала. Літає відтоді та все
гукає «ку-ку». Шукає щастя своє. Та не знайти його ніколи.
ПІВЕНЬ
Півень (стародавнє Кур) - віщий птах, провісник Зорі і Сонця, дуже шанований усіма
слов’янськими народами. Своїм голосним співом, він нібито пробуджує з нічного сну
небесне світило, повертаючи на Землю світло дня. Через це в Україні його називають
Будимиром.
Українська загадка порівнює Сонце і його промені з півнем “Сидить півень на вербі, спустив коси до землі”.
Півень, як і всі інші птахи, вважається «двічі народженим» - спочатку яйце, а потім саме пташеня. Тому пташине
(найчастіше куряче) яйце є божественним символом відродження природи і використовується з магічною метою в
обрядах, починаючи від Стрітення до Купайла.
Уявлення про Сонце як золоте яйце знайшло своє відображення в численних казках різних народів. Це яйце,
занесене в темну хату, освітлює все навкруги, як сонце. Відомі казки про Курочку Рябу, Качечку з золотим яйцем.
Цікава казка про Півня (Кочета), який зніс чарівне яйце. Із цього яйця потекло сім річо к, що наповнили землю зеленню і
28

29. всякими плодами, перетворивши її в Рай. Безтурботно і щасливо жили в цьолсу Раю люди. А високо в небі сидів божий
Кочет і щодня сповіщав людям, коли що треба робити: коли вставати, коли працювати, коли обідати. Надокучило це
людям і почали просити Богів, щоб звільнили їх від набридливого птаха, мовляв, «ми самі знаємо, коли і що нам робити».
Боги послухали і виконали прохання - божественний півень зник з Неба і почалося безладдя, голод і хвороби. Тому навесні
люди й пишуть писанки, аби на Великдень відродився небесний півень (Сонце) і навів лад на Землі.
Півень присвячувався Сварогу, Світовиду, Перуну - Богам Великого Триглава. Півня приносили в жертву при будівлі хати
та господарських споруд, особливо овина, бо він здавна був пов’язаний з культом Вогню-Сварожича. Саме через свій
зв’язок із небесним вогнем півень став символом вогню земного, він вважається як охоронцем дому від пожежі, так і
винуватцем пожежі (особливо червоний півень).
У багатьох європейських народів півень також вважається символом хлібного духу, духу врожаю. «Сидить півень на
копі, дивується бороді...» - співається в українській жниварській пісні під час обряду завивання «Велесової бороди».
Півень також наділявся різними якостями залежно від кольору: білий - півень Світовида, приносить щастя; чорний -
символ грозових хмар, приносить сварки; червоний - символ вогню, може передбачати пожежу (якщо кричить і б’ється
у вікно). Символом небесного світу був білий півень, а підземного темного царства - чорний. Півень широко
використовувався у слов’янських звичаях, пов’язаних із магією родючості полів, у жниварських, весільних обрядах, а
також у дівочих ворожіннях про заміжжя. Крик півня, за народними віруваннями, відганяє різного роду злих духів,
«нечисту силу», оберігає від епідемій.
Півень має таку природу, що тісно поєднується зі станом космосу: він співає у певний час дня і ночі, починаючи з
опівночі, - «перші півні», «другі півні», і, нарешті, вранці - «треті півні»).
У зв’язку з цим, своєчасний спів півня сприймається як символ порядку, ладу. Існували також деякі прикмети, пов’язані з
півнем: якщо він прокричить на порозі - чекай гостей; несвоєчасний крик півня віщує отримання новин (листів). Якщо ж
29

30. курка закукурікає - то недобрий знак. Якщо кури «купаються» в пилюці - буде дощ. У греків і римлян були кури, що
використовувалися спеціально для ворожінь: їм посипали певне зерно і за тим, як вони клювали, могли передбачати
наслідки війни. Таких птахів доглядали спеціальні служителі, бо кожен легіон мав своїх «віщих курей»
КРУК
Крук (Ворон). У слов’янських міфах ворон називається
“птицею віщою”, яка вміє
говорити людською мовою. У казках ворон виступає
власником золота, срібла і
самоцвітів, які зберігаються в його гнізді, він приносить
«живу» і «мертву» воду,
дістає молодильні яблука.
Як свідчить давньоскандинавський епос, ворони Гугін і Мунін були посланниками Одіна, якому щодня приносили
звістку про всі події, які відбувалися в світі. Оскільки птахи літають у просторі, вважалося, що вони більше чують і
бачать,
тому й знають краще від людей, про те, що відбувається в світі.
Якщо зграї ворон супроводжували військо, то вважали, що вони віщують поразку і загибель багатьох воїнів.
Траплялося, що орли й ворони летіли разом. Це знак, де буде запекла битва: хтось одержить перемогу, а хтось - поразку
(Іпатієвський літопис 1249р., опис битви Ростислава з Данилом Галицьким). В українських народних думах ворон, який
«кряче», віщує смерть козака. У германців, навпаки, оскільки ворон - помічник Одіна, вірили, що він - вісник перемоги.
Слов’яни переконані, що в Чистий четвер крук перший купає своїх дітей у цілющій воді, наділеній чарівними
30

31. властивостями. Вважалося, що цей обряд, виконаний людиною «до ворона», приносить надзвичайну силу. Ворон також
віщує непогоду: якщо каркає - до вітру, бурі, заметілі (залежно від пори року). Вороняче каркання вважають поганою
прикметою. Щоб захиститися від негативної прикмети, слід відповісти вороні: «Кар - на твою голову!»
31

32. 32
Прислів’я та
приказки

33. 33

34. 34

35. 35

36. 36

37. 37

38. 38
Пташина
вікторина

39. 39

40. ПТАШИНІ МІГРАЦІЇ
• Міграція -це регулярне пересування популяції тварин, птахів в ході якого особи із однієї області перебування
переміщаються в іншу, але потім повертаються назад.
• Які птахи прилітають до нас з півдня першими? (шпак, жайворонок польовий, чайка).
• Які співочі птахи прилітають до нас весною останніми? (іволга, кобилочки, бджолоїдка).
• Що є сигналом до відльоту з місць гніздування чи зимівлі для більшості птахів? (зміна тривалості світлової
частини доби).
• Як орієнтуються птахи під час міграції вночі? (по зірках).
• Який представник куриних є перелітним птахом? (перепел).
• Куди відлітають на зичу ластівки? (у Африку, південніше пустелі Сахара).
• Для яких птахів наш регіон і є “тепліш краєм” для зимівлі? (для зимняка, підсоколика малого, снігура, омелюха,
пуночки та деяких інших північних птахів).
ГНІЗДУВАННЯ ПТАХІВ
• У Де гніздяться шпики крій шпаківень? (дупла, нори в урвищах, під дахами у щілинах).
• У Чи будують паші птахи гнізда в теплих краях? (ні).
• У Чи всі птахи виводять своїх пташенят раз на літо? (ні. Деякі горобині мають по 2-і виводки, а сизі голуби -
інколи до 4).
•
40

41. • У Які наші птахи відкладають яйце просто в ямку? (деякі кулики, інколи крячки).
• У Чиї пташенята не знають своєї матері? (зозулі).
• У Куди дівається шкарлупа яєць, з яких вилупились пташенята? (дорослі птахи відносять її подальше від
гнізда).
• Чим відрізняються гнізда сільської і міської ластівок? (у міської воно суцільне, лише з круглим отвором, а у
сільської у вигляді корзинки).
• У Які пташині таємниці відкриває для пас листопад? (стають помітними їх гнізда).
• У Який птах виводить пташенят навіть взимку? (шишкар, так як годує пташенят насінням
• з шишок).
• У Чи дихають пташенята, поки вони в яйці? (так).
• У Як великі види пінгвінів висиджують яйця? (вони тримають їх на лапах, прикриваючи складкою на череві).
• У Який птах будує гніздо у формі “рукавички ”? (синиця-ремез).
• У Які види птахів при виведенні пташенят використовують так звалі “дитячі садки”?
• (пінгвіни, фламінго, пелікани).
• У Який птах, несе найбільше яйце? (африканський страус).
• У Скільки яєць у гніздах, голубів? (два).
• У Як називається штучна гніздівля для птахів? (шпаківня, синичник, дуплянка.)
ПТАХИ ВЗИМКУ
• Які наші птахи ночують у снігу? (куріпка сіра» тетерев, рябчик).
41

42. • Що птахам страшніше взимку - голод чи холод? (голод).
• Які північні птахи живуть у нас лише взимку? (снігур, омелюх, капюк-зимняк, пуночка, рогатий жайворонок,
підсоколик малий ).
• Шкідливі чи корисні синиці взимку, якщо в цей час у садках немає комах? (корисні, вони поїдають личинок, яйця
та тих комах, які сховались у корі дерев, різних щілинах, сухому листі).
• Чому взимку птахи коли відпочивають настовбурчують пір'я? (між розчепіреним пір'ям міститься більше
повітря, ніж коли пір'я щільно прилягає до тіла, а повітря погано проводить тепло, тому організм птаха
менше охолоджується),
• Як називають птахів, які живуть у нас цілий рік? (ості)
• Які водоплавні птахи нерідко залишаються у нас зимувати? (крижні та лебеді-шипуни).
• Який птах першим починає співати весняну пісню ще взимку? (синичка велика).
• Які птахи їстимуть гарбузове насіння пок ладене у годівницю? (усі синички, повзик).
БУДОВА ТІЛА ПТАХІВ
• Який найменший птаху світі? (колібрі-ельфа, довжина 6см., вага 1,6г.).
• Чому у дятлів міцний хвіст? (тому що вони опираються па нього коли довбуть дерево).
• У якого птаха тільки по два пальці на ногах? (африканський страус).
• Який найвищий птах на Україні? (сірий журавель, 1,2м).
• У яких птахів в Україні найбільший розмах, кріт? (чорний гриф до 2,8м., білоголовий сип, орлан білохвіст,
беркут до 2,5м.).
42

43. • Який найвищий сучасний птах? (африканський страус, висота 2,7м.).
• Які органи чуття найкраще розвинені у птахів? (зір, слух).
• Які органи чуття найгірше розвинені у птахів? (нюх).
• Яка найбільша на Україні сова? (пугач).
• М'який, ніжний покрив на тілі птаха? (пух).
• Передня частина голови птаха? (дзьоб).
• У якого птаха найбільше пір Чи? (лебідь-шипун).
• Представник ряду куриних- з найдовшими надхвостовими перами? (павич)
•
ЖИВЛЕННЯ ПТАХІВ
• Чому в ясну погоду ластівки літають високо, а у похмуру, дощову - низько над землею? (бо саме там в цей час
найбільше комашок),
• Чим живиться колібрі-ельфа? (нектаром квітів).
• За що дехто з садотдів не любить шпаків? (вони завдають шкоди: поїдають ранні черешні виноград).
• Якого птаха і чому називають “санітаром лісу”? (дятла. Знищує короїдів та інших шкідників лісу, відшукуючи
їх у сухій деревині).
• У якого птаха є власна “кузня ”? (у дятла. Тут він роздовбує шишки, дістаючи насіння).
• Що відіграє роль зубів у птаха для перетирання їжі? (камінці у шлунку, які вони ковтають).
• Який птах вміє самостійно добувати березовий чи кленовий сік навесні? (дятел).
43

44. • Що їдять снігурі взимку? (ягоди калини чи горобини, насіння клена, бруньки різних дерев).
ПТАШИНІ ПІСНІ
• Який птах “співає” хвостом ? (кулик бекас).
• Який птах кричить як кіт? (сойка).
• Який птах видає звуки подібні до гавкання собаки? (самець білої куріпки). У У яких співочих птахів співають і
самець, і самка? (снігур).
• Як звучить голос сітки зозулі? (схоже на регіт).
• Як виконує шлюбну пісню білий лелека? (стукаючи дзьобом).
• Який птах вважається найкращим співаком? (соловейко),
• Голос якого птаха нагадує гру на флейті? (іволги).
• Який птах “співає” хвостом ? (кулик бекас).
• Який птах кричить як кіт? (сойка).
• Який птах видає звуки подібні до гавкання собаки? (самець білої куріпки). У У яких співочих птахів співають і
самець, і самка? (снігур).
• Як звучить голос сітки зозулі? (схоже на регіт).
• Як виконує шлюбну пісню білий лелека? (стукаючи дзьобом).
• Який птах вважається найкращим співаком? (соловейко),
44

45. • Голос якого птаха нагадує гру на флейті? (іволги).
ПОВЕДІНКА ПТАХІВ
• Що приваблює граків, коли орють поле? (різні жуки, їх личинки та черв 'яки, які є у ґрунті).
• 3якими птахами кочують восени і взимку дятли? (з синичками, повзиками, підкорнитиками).
• Чому багато птахів люблять купатись у піску? (щоб позбавитись паразитів, які витрушуються разом з
піщинками).
• Що роблять деякі птахи, коли до їх гнізда наближається хижак, або людина? (птах прикидається пораненім,
скаче по землі, тягне крило).
• Чому інколи лелеки викидають своїх пташенят з гнізда? (тому що нехватає корму, щоб усіх прогодуват и).
• Яка найбільша користь від зозулі? (вона практично єдина, що поїдає волохатих гусениць).
• Хто у лісі встромляє шишки у щілини чи за сучки на деревах? (дятел).
•
ПТАХИ 1 ЛІТЕРАТУРА
• На якому птахові літала Дюймовочка? (на ластівці).
• Які птахи врятували Івасика- Телесика ? (гуси-лебеді).
• Яких птахів випускав Ной для пошуків суходолу після потопу? (спочатку крука, а потім голуба).
• Який птах був одним із друзів Вінні-Пуха? (сова).
• До якого виду належало гидке каченя з казки Андерсена? (лебідь).
45

46. • Який птах був у капітана Флік та у творі Стівенсона “Острів скарбів”? (попугай).
• Назва якого птаха фігурує у назві вірша В.Симоненка, де є слова “ Можна все на світі вибирати сину, вибрати не
можна лише Батьківщину “? (лебедя).
• 3 якими птахами порівнює своїх сестер Т. Г.Шевченко у вірші? (з голубками).
• У якого птаха виманила сир лисиця у відомій байці ? (у ворони).
• У Який птах з відомої байки допомагав тягнути віз щуці Іраку? (лебідь).
• У Хто написав ці рядки: “Мамо, іде вже зима, Снігом травицю вкриває, В гаю пташок вже нема...
• Мамо, чи кожна пташина В вирій на зиму літає?” ? (Леся Українка).
• Який птах насміхався з чижика, що попався у сільце, у відомій байці Глібова? (голуб).
ПТАХИ і МУЗИКА
• Який птах має назву танцю? (чечітка).
• Домашній птах, якому присвячена одна з пайпопулярпіших дитячих пісень? (гуска, “Жили у бабусі два
веселих гусі”).
• Який птах, за мотивами народної пісні, пристрастився до вживання наркотичної рослини?
• (журавель. “Занадився«журавель, журавель, до бабиних конопель, конопель... ”).
• 3 якого дикого птаха скубуть пір'я на перину у відомій народній пісні? (з ворони» “Не смійтеся люди,
якось воно буде. Я ворону підскубу, щей перина буде... ”).
46

47. • Які птахи згадуються у щедрівках та колядках? (зозуля, ластівка, щедрик).
ПТАХИ І МИСТЕЦТВО
• Який птах є символом миру? (голуб).
• Який птах є символом щастя ? (лелека).
• Птах - символ приходу весни? (жайворонок, шпак).
• Який птах є символом мудрості? (сова).
• 3 яким птахом порівнюють ходу красивої дівчини? (лебідонькою).
• Яка пташка, за народним повір'ям, є “ключницею" вирію? (зозуля, у неї зберігаються ключі від вирію).
• Хто намінював картину “Грани пршіетели”? (А. Саврасов).
• У яких мультфільмах головними персонажами є попугаї? (“38 попугаїв”, “Бюро знахідок”, “Алладін”,
“Пригоди попуги Гоші”).
ПИТАННЯ - ЖАРТ
• Птах - “еталон"почерку? (курка)
• Птах - “еталон” намокання.? (курка)
• Хто завжди виходить сухим, з води? (качка)
• Вона залітає у відкритий рот? (ворона, сорока)
• Якого птаха найлегше піймати неуважним? (гаву)
47

48. • Живий магнітофон? (папугам)
• Хто ховає голову в пісок? (страус)
• Під коліном якого птаха такі ж м 'язи, як і в потренованої людини? (горобця).
• Який птах, розносить новини на хвості? (сорока).
48

49. 49
Загадки

50. 50

61. Ігри

70. Кросворди

79. Ребуси

110. Розмальовки

122. Список
використаної
літератури

123. 1. М.А.Воїнственський "Птахи", Київ "Радянська школа", 1984р.
2. інтернетресурси
3. Зубаровський В. М. Фауна України.Хижі птахи. — К.: Наук, думка, 1977. — 322 с.
4. ВєтровВ. В., Милобог Ю. В. Орел-карлик // Червона книга України. Тваринний
світ/підред.
5. М. М. Щербака. —К: Укр. енциклопедія, 1994. — С. 426. —5000прим.
6. Татаринов К.А. Видавництво Львівського університету. 1973, 257ст.Фауна
хребетних заходу України.
7. Антологія рідкісних випадків. Про птахів / Упор. ГА Олійник. —Тернопіль: Астон,
2002.
8. Бутрім В.Л. Курс «Я і Україна»: цікава дидактика. — Харків: Вид. |гр. «Основа»,
2004.
9. Дітям про державну та, народну символіку України / Упор. .М. Римар. — Харків:
Вид. гр. «Основа», 2004.
10. Прислів’я та приказки. –К., 1989.
11. Прислів’ та приказки.-К., 1990.