Підготував: Кузнєцов Роман Ігорович – керівник гуртків Надвірнянського районного еколого-натуралістичного центру для дітей та юнацтва. Дидактичні матеріали «Дивовижний світ пернатих» є компілятивною дидактичною працею, яка сформована на основі аналітичного огляду, узагальнення та систематизації наявних літературних даних, власних наукових спостережень автора і довідково-статистичних матеріалах. Він сформований, як допоміжний навчально-дидактичний матеріал і призначений для підвищення якості проведених занять, підготовки для проведення дослідницьких робіт, засвоєння гуртківцями нового програмного матеріалу, повторення і закріплення наявних знань, умінь та навичок. Зміст навчального-дидактичного матеріалу знайомить дітей із представниками орнітофауни України та рідного краю; умовами існування птахів; елементарними відомостями про взає¬модію живої та неживої природи. В роботі містяться теоретичні відомості про орнітофауну, які підкріплені достатньою кількістю наочного матеріалу у вигляді ілюстрацій, які стануть у пригоді вчителям та працівникам позашкільних установ. Для керівників гуртків, вчителів та учнів загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів і всіх зацікавлених у вивченні орнітофауни.

1. 1
Надвірнянська районна держадміністрація
Надвірнянський районний еколого-натуралістичний центр
для дітей та юнацтва
Дивовижний світ
пернатих
Дидактичний матеріал
Надвірна
2015

2. 2
Підготував:
Кузнєцов Роман Ігорович – керівник гуртків Надвірнянського
районного еколого-натуралістичного центру для дітей та юнацтва.
Дидактичні матеріали «Дивовижний світ пернатих» є компілятивною
дидактичною працею, яка сформована на основі аналітичного огляду,
узагальнення та систематизації наявних літературних даних, власних
наукових спостережень автора і довідково-статистичних матеріалах. Він
сформований, як допоміжний навчально-дидактичний матеріал і
призначений для підвищення якості проведених занять, підготовки для
проведення дослідницьких робіт, засвоєння гуртківцями нового програмного
матеріалу, повторення і закріплення наявних знань, умінь та навичок.
Зміст навчального-дидактичного матеріалу знайомить дітей із
представниками орнітофауни України та рідного краю; умовами існування
птахів; елементарними відомостями про взаємодію живої та неживої
природи. В роботі містяться теоретичні відомості про орнітофауну, які
підкріплені достатньою кількістю наочного матеріалу у вигляді ілюстрацій,
які стануть у пригоді вчителям та працівникам позашкільних установ.
Для керівників гуртків, вчителів та учнів загальноосвітніх та
позашкільних навчальних закладів і всіх зацікавлених у вивченні
орнітофауни.

3. 3
Зміст
Передмова…………………………………………………………………….. 4
Розділ 1. Загальна характеристика світу пернатих……………………. 5
Тема № 1. Еволюційний розвиток птахів…………………………………... 5
Тема № 2. Орнітофауна України……………………………………………. 8
Тема № 3. Птахи заходу України.……………………………….….............. 10
Тема № 4. Орнітофауна Карпат…………………………………........... 12
Тема № 5. Рідкісні птахи червоного національного переліку України…... 28
Тема № 6. Вразливі червонокнижні птахи нашої фауни………………….. 34
Тема № 7. Українські назви показових птахів зоогеографічних регіонів
світу…………………………………………………………………………….. 39
Тема № 8. Пташині імена…………………………………………………….. 40
Розділ 2. Вікторини, екологічні ігри та кросворди …………………….. 46
2.1 Вікторини………………………………………………………………….. 46
2.2 Екологічні ігри…………………………………………………………….
2.3 Кросворди…………………………………………………………………..
49
50
Розділ 3. Екозупинки………………………………………………………... 51
Розділ 4. Загадки, лічилки, примовки та потішки про птахів………… 54
4.1Загадки……………………………………………………………………... 54
4.2 Лічилки…………………………………………………………………….. 58
4.3 Примовки………………………………………………………………….. 60
4.4 Потішки……………………………………………………………………. 60
Розділ 5. Народні пісні, вірші………………………………………………. 62
5.1 Народні пісні………………………………………………………………. 62
5.2 Вірші……………………………………………………………………….. 63
Розділ 6. Прислів’я і приказки, акровірші, скоромовки і
фізхвилинки…………………………………………………………………... 65
6.1 Прислів'я та приказки…………………………………………………….. 65
6.2 Акровірші………………………………………………………………….. 65
6.3 Скоромовки………………………………………………………………... 66
6.4 Фізхвилинки……………………………………………………………….. 66
Розділ 7. Народні прикмети………………………………………………… 68
Розділ 8. Довідник птахолюба……………………………………………... 69
Тема № 1. Особливості спостереження за птахами………………………… 69
Тема № 2. Міграції……………………………………………………………. 70
Післямова……………………………………………………………………… 73
Список використаних джерел………………………………………………... 75
Додатки………………………………………………………………………… 76

4. 4
Передмова
Птахи – одні з найцікавіших створінь природи, які здавна приваблювали
людину своєю можливістю літати, барвами, поведінкою, винятковою
різноманітністю. Птахи (aves) – це теплокровні істоти, які дихають повітрям.
Нині у світі є понад 9 тис. видів птахів, що поділяються на 28 рядів, їхнє тіло
покрито пір'ям, голова маленька, має дзьоб, кістки порожнисті, є додаткові
повітряні мішки, що забезпечують їм так зване подвійне дихання; їхні
передні кінцівки перетворилися на крила.
Крила у птахів прикріплені до жорсткої грудної клітки із добре
розвиненими гребенями грудини. М'язи, які дозволяють птахам літати,
становлять майже 15% від їхньої загальної ваги. Птахи є єдиними (крім
кажанів) літаючими хребетними.
Усі птахи належать до класу яйцеродних. Первісні птахи, що жили
близько 140 мільйонів років тому, вже мали оперення. Багато видів птахів
з'явилися понад 70 млн. років тому. Більшість сучасних видів існують вже
40 млн. років.
Завдяки здібностям пристосовуватися до навколишнього середовища,
яка склалася у птахів у процесі еволюції, на земній кулі вони живуть майже
повсюди.
В Україні зареєстровано біля 400 видів птахів і 67 з них занесені до
національної Червоної книги. 17% наших птахів можуть зникнути на наших
очах. А це вже наша спадщина і нам її берегти.

5. 5
Розділ 1. Загальна характеристика світу пернатих
План:
Тема№ 1. Еволюційний розвиток птахів.
Тема № 2. Орнітофауна України.
Тема № 3. Птахи заходу України.
Тема № 4. Орнітофауна Карпат.
Тема № 5. Рідкісні птахи червоного національного переліку
України.
Тема № 6. Вразливі червонокнижні птахи нашої фауни
Тема № 7. Українські назви показових птахів зоогеографічних
регіонів світу.
Тема № 8. Пташині імена.
Тема № 1. Еволюційний розвиток птахів
Птахи, як особливий клас хребетних виникли близько 80-100 млн. років
назад. Багато представників сучасних сімейств і деяких родів птахів відомі з
нижнього еоцену, тобто їхній вік складає близько 40 млн. років. Протягом
цього величезного проміжку часу бували періоди, коли яка-небудь
таксономічна група птахів (в сучасному уявленні рід, сімейство або навіть
ряд) процвітала, потім занепадала і зникала повністю (наприклад гасторніси,
діатрими, палелодуси, галінулоїди та ін.). Деякі групи птахів вимерли вже в
наш час (моа, дронти). На жаль, кістки птахів, особливо дрібних,
зберігаються значно гірше, ніж кістки великих ссавців, тому предків
сучасних птахів ми знаємо лише за окремими, часто фрагментарними
залишками. Однак, ці випадкові знахідки дозволили встановити, що з 198
відомих сімейств птахів представники 28 сімейств повністю вимерли ще до
початку четвертинного періоду, 4 сімейства птахів припинили своє існування
в плейстоцені і ще 4 – вже в історичний час, майже на наших очах. Це були в
основному великі нелітаючі птахи. В знищенні останніх 2 – 3 сімейств
(дронти, моа), без сумніву, взяли участь і наші предки.
В ході своєї тривалої еволюції птахи пристосувались до життя у
найрізноманітніших умовах, і тому, нині їхній зовнішній вигляд, будова
дзьоба, ноги та інші частини тіла відрізняються великим різноманіттям. Не
зважаючи на це птахів об’єднує ряд спільних ознак, які різко відрізняють їх
від інших груп хребетних тварин. Птахи демонструють ряд рис своєї будови,
які говорять про їхню близькість до плазунів. Тепер уже немає сумнівів у
тому, що сучасні птахи і плазуни походять від спільних предків, від яких і
успадкували немало спільного. І ті і інші відкладають яйця, у них майже
немає шкірних залоз, їхній черепи схоже з’єднані з хребтом; у будові

6. 6
видільних і статевих органів також спостерігається значна схожість (є
копчикова залоза – єдина у птахів!).
Переконливі докази спільного еволюційного походження птахів і
плазунів дає і палеонтологічний матеріал. Перші створіння, що нагадують
сучасних птахів, з’явились на нашій планеті в мезозої, тобто приблизно
150 млн. років тому назад. Першоптахи були знайдені в юрських
відкладеннях сланців поблизу Золнгофену і Ейхштадту в Баварії і нині відомі
лише в трьох екземплярах, які відносяться до роду Архіоптерикс
(Archaeopteryx).
Ця дивна тварина поєднувала в собі ознаки птахів і ящерів. Хвіст
археоптериксів складався з 20 хребців і був довший за тіло. На кожному
хребці розташовувалась
пара пір’їн, два ряди яких
утворювали хвіст. Череп
нагадував пташиний, але
щелепи були озброєні
зубами. Передні кінцівки
мали махове пір’я і були
схожими на крила, однак
зберегли три вільних
пальці з кігтями. Скоріш
за все, ці завбільшки з
голуба першоптахи, були
пристосовані тільки до
ширяючого польоту, як,
наприклад, із сучасних
ссавців летяги, але
оскільки на передніх
кінцівках у них були
сильні пальці з кігтями, то вони могли видиратися на дерева, чіпляючись за
гілки.
Із викопних форм цікавий також нелітаючий Гесперорніс
(Hesperornis) із крей-
дяних відкладень Північ-
ної Америки, який жив
60 – 120 млн. років
тому. Його ріст досягав
1,8 м, а зовнішньо він
нагадував сучасну гагару.
Якщо археоптерикс був
наземною птахою, то
скелет першоптахи геспе-
рорніса говорить про те,

7. 7
що він був добре пристосований до життя у воді, а на суші пересувався,
ймовірно, дуже незграбно і важко. Можна припустити, що він лише повзав на
череві, відштовхуючись відсунутими далеко назад ногами. Його основною
їжею була, скоріш за все, риба, яку він ловив ниряючи і схоплюючи її
зубатою пащею.
Із тих самих місць, що й гесперорніс описана ще одна примітивна
птаха – Іхтіорніс (Ichthyornis), зовні схожа на чайку.
Це був добрий
літун, за останніми
уявленнями вже з
беззубим дзьобом,
який був дуже
схожим на сучасних
птахів. Хвіст, як і у
гесперорніса, був вже
значно редукований.
Пізніше – на
початку третинного
періоду – на Землі
вже стали
зустрічатися пред-
ставники сучасних
рядів. Хоча не можна
з певністю сказати,
що згадані вимерлі
роди були прямими
предками нині живу-
чих птахів, однак абсолютно зрозуміло, що предків птахів слід шукати серед
рептилій.
Головною причиною потужного розвитку класу птахів було, скоріш за
все, оволодіння повітряним середовищем, де у них не було конкурентів, не
враховуючи комах, нечисленної групи літаючих ссавців і деяких недосконало
організованих літаючих ящерів. Існує дві гіпотези про те, яким чином птахи
завойовували повітря. Одна з них припускає, що першим кроком в цьому
напрямку був ширяючий політ, при якому тварина, що лазила по деревах,
спускалася з висоти на землю, плануючи за допомогою розставлених
оперених передніх кінцівок і хвоста. Не можна, однак, виключити і друге
припущення, за яким активний політ розвився зі спроб двоногих предків, що
бігали по землі, збільшити швидкість при небезпеці, допомагаючи
примітивними крилами. Після початкових коротких стрибків проходив все
довший відрив від землі.

8. 8
В освоєному новому середовищі птахи швидко розвинулися у багато
форм, пристосованих до різних умов існування, деякі з них потім повторно
втратили здібність до польоту і перейшли до виключно наземного або
водного способу життя. Майже всі птахи літають. Нелітаючі сучасні види без
сумніву мали літаючих предків, про що свідчить загальний план будови
їхнього крила. Саме через здібність літати витікають основні особливості, які
відрізняють птахів від решти хребетних.
Зараз пернаті всіх континентів досить добре вивчені, і малоймовірно, що
в якихось загублених куточках світу будуть відкриті нові види. Думки
орнітологів відносно загального числа живущих на Землі видів розходяться,
тому, ми не беремося наводити тут точні цифри. Інколи буває важко
встановити, чи є та чи інша форма повноцінним видом чи лише расою, яка не
має всіх ознак окремого виду. Орієнтовно можна сказати, що зараз в
загальному на Землі живе близько 8650 видів птахів. Найбагатші пернатими
фауни Південної Америки і Африки. Однак, найймовірніше, в майбутньому
число видів скоротиться під впливом діяльності людини, що веде або до
прямого винищення одних видів, або ж до непрямого знищення інших
шляхом руйнування та змінювання їхнього середовища проживання. Крім
того, чисельність деяких спеціалізованих груп птахів неминуче знижується,
оскільки вони не можуть пристосуватися до виникаючих нових умов. Ми
також маємо ряд фактів, що свідчать про те, що деякі види птахів вимерли не
без участі людини. Останнім часом приймаються заходи по охороні живої
природи, в тому числі і птахів, з ціллю спасіння багатьох видів, які
знаходяться під загрозою зникнення, щоб добитися хоча б припинення
поповнення списку вимерлих видів новими іменами.
Тема № 2. Орнітофауна України
Термін „орнітофауна” походить від грец. öρνις - птах і лат. Fauna –
богиня лісів, полів, тварин). Орнітофауною є
сукупність усіх видів птахів, які будь-коли
траплялися або трапляються на території
країни. До вимерлих видів птахів на території
України належать, наприклад, страуси,
марабу, дрохва-грицая, рештки яких знаходять
у відкладах міоцену та пліоцену.
До складу сучасної орнітофауни України
на час укладання цього допису було включено
424 види птахів, що належать до 21
систематичного ряду. В ряді Горобцепо-
дібних видів найбільше – 172, в рядах Фламінгоподібних, Папугоподібних,
Дрімлюгоподібних і Одудоподібних – лише по 1 виду. Численними є також

9. 9
ряди Гусеподібні – 38 видів, Соколоподібні – 35 видів, Сивкоподібні – 79
видів.
Основу орнітофауни складають близько 270 видів з регулярним
гніздуванням у весняно-літній період, до 140 видів трапляються взимку, з
яких близько 20 з’являються регулярно по усій країні лише в осінньо-
зимовий період, причому у значних кількостях. На півдні країни інколи
зимує більше 100 тис. гусей білолобих, що прилітають з півночі Західного та
Середнього Сибіру. З гніздових біля 70 видів є осілими, зокрема пугач,
тетерук, орябок, глушець, дятел трипалий, жовна чорна, посмітюха,
підкоришники та ін. Решта є перелітними – у післягніздовий період
залишають територію країни повністю або частково. Біля 40 видів птахів,
переважно кулики, є пролітними, оскільки лише перетинають країну під час
сезонних міграцій, зупиняючись для перепочинку і живлення. Більше 100
видів належать до залітних і потрапляють на Україну випадково: до них
зараховують, наприклад, дрозда Свенсона, що поширений на гніздуванні в
Північній Америці.
Статус перебування видів через різні причини може суттєво
змінюватись. В Україні протягом останніх ста років стали гніздовими:
пухівка, горлиця садова, сова бородата, дятел сирійський, плиска
жовтоголова, очеретянка садова, вівчарик зелений, горобець чорногрудий.
Водночас перестали гніздитися шуліка рудий, стерв’ятник, орел степовий.
Внаслідок інтродукції до складу орнітофауни країни увійшли фазан
(головним чином на півдні) та кеклик (у горах Криму).
За біотопною належністю види птахів розподілені на кілька груп. Понад
160 видів складають групу дендрофільних, або деревно-чагарникових, птахів,
поміж яких значна частина денних хижих птахів, сови, голуби, дятли,
мухоловки, кропив’янки, дрозди, синиці та інші дрібні горобині птахи. Ця
група найширше представлена на Поліссі та в Лісостепу.
Другу велику групу з понад 180 видів складають коловодні, або
гідрофільні, птахи, а саме гагари, пірникози, чаплі, качки, гуси, лебеді,
кулики, мартини, крячки та ін. Найбільше видів цієї групи представлено в
Азово-Чорноморському регіоні, який відзначається великою різноманітністю
водно-болотних угідь. У лучно-польових біотопах поширена група
приблизно з 50 видів птахів, що віддають перевагу відкритим суходільним
ландшафтам. На луках трапляються деркач, чайка, куріпка сіра, плиска
жовта, трав’янка лучна, щеврик лучний, на орних землях – перепілка,
жайворонки польовий і степовий, на посушливих ділянках півдня –
ксерофільні види, такі як жайворонки малий і сірий.
У гірських місцевостях оселяються сип білоголовий, гриф чорний,
плиска гірська, щеврик гірський, скеляр строкатий, дрізд гірський, вівсянка
гірська та ін. Окрему групу складають синантропні види, існування яких
пов’язане головним чином з населеними пунктами: лелека білий, голуб сизий
(напівсвійька форма), горлиця садова, серпокрилець чорний, дятел

10. 10
сирійський, ластівки сільська і міська, горихвістка чорна, горобець хатній та
ін.
Види птахів розрізняють також за характером розміщення гнізд. Є група
видів, які мостять гнізда в кронах дерев і кущів: яструби, орли, голуби,
сорокопуди, кропив’янки, воронові, в’юркові та ін. Значна частина птахів
гніздиться на землі: качки, луні, журавлі, кулики, мартини, крячки,
жайворонки, щеврики, вівчарики, вівсянки та ін. Деякі влаштовують
плаваючі гнізда: пірникози, крячки. Іншу групу утворюють види, для яких
властиве гніздування в укриттях, наприклад у дуплах – гоголь, крутиголовка,
дятли, мухоловки, синиці, повзик та ін. або в норах – рибалочка, бджолоїдка
звичайна, ластівка берегова, кам’янки. Певні види гніздяться в обох типах
укриттів: сиворакша, шпак, польовий горобець.
За гніздовою поведінкою птахів розділяють на дві великі групи – на ті,
що гніздяться поодинокими парами, і ті, які утворюють гніздові колонії. До
першої групи належать більшість дрібних горобиних птахів, сови, голуби,
орли, канюки. Великі колонії на деревах утворюють граки і чаплі, на косах,
островах, плавах – мартини і крячки.
За характером живлення птахів розділяють на кілька трофічних груп.
Одні з них комахоїдні: серпокрильці, ластівки, щеврики, кобилочки,
вівчарики, золотомушки та ін.; другі – рослиноїдні (зокрема, зерноїдні): гуси,
казарки, качки, журавлі, в’юркові, вівсянки; інші – рибоїдні та м’ясоїдні:
гагари, баклани, чаплі, яструби, орли, канюки, соколи, мартини, сови.
Особливу категорію складають птахи-падальники: гриф чорний, сип
білоголовий, стерв’ятник. Для вигодовування пташенят більшість
рослиноїдних птахів використовують тваринний корм, зокрема комах. Є
всеїдні види – ворона сіра, крук, сорока, мартин жовтоногий та ін.
Велика кількість птахів належить до мисливських видів, на яких
дозволено полювання у встановлені строки: гуси, качки, погоничі, лиска,
курочка водяна, кулики, куріпка сіра, припутень, горлиця звичайна, фазан та
ін.
На сьогодні 67 видів птахів, які потребують особливої охорони,
включено до Червоної книги України, передбачено включення ще 20 видів до
її нового видання.
Розширення складу орнітофауни України можливе головним чином за
рахунок появи нових залітних видів птахів.
Тема № 3. Птахи заходу України
Неоднорідність видового складу птахів у різних районах заходу України
пояснюється характером їх ландшафтів, що змінюються з півночі на південь
у такій, послідовності: північні та центральні райони Волинської і Рівенської
областей лежать у поліській зоні, де переважають мішані ліси і лісистість

11. 3
Зміст
Передмова…………………………………………………………………….. 4
Розділ 1. Загальна характеристика світу пернатих……………………. 5
Тема № 1. Еволюційний розвиток птахів…………………………………... 5
Тема № 2. Орнітофауна України……………………………………………. 8
Тема № 3. Птахи заходу України.……………………………….….............. 10
Тема № 4. Орнітофауна Карпат…………………………………........... 12
Тема № 5. Рідкісні птахи червоного національного переліку України…... 28
Тема № 6. Вразливі червонокнижні птахи нашої фауни………………….. 34
Тема № 7. Українські назви показових птахів зоогеографічних регіонів
світу…………………………………………………………………………….. 39
Тема № 8. Пташині імена…………………………………………………….. 40
Розділ 2. Вікторини, екологічні ігри та кросворди …………………….. 46
2.1 Вікторини………………………………………………………………….. 46
2.2 Екологічні ігри…………………………………………………………….
2.3 Кросворди…………………………………………………………………..
49
50
Розділ 3. Екозупинки………………………………………………………... 51
Розділ 4. Загадки, лічилки, примовки та потішки про птахів………… 54
4.1Загадки……………………………………………………………………... 54
4.2 Лічилки…………………………………………………………………….. 58
4.3 Примовки………………………………………………………………….. 60
4.4 Потішки……………………………………………………………………. 60
Розділ 5. Народні пісні, вірші………………………………………………. 62
5.1 Народні пісні………………………………………………………………. 62
5.2 Вірші……………………………………………………………………….. 63
Розділ 6. Прислів’я і приказки, акровірші, скоромовки і
фізхвилинки…………………………………………………………………... 65
6.1 Прислів'я та приказки…………………………………………………….. 65
6.2 Акровірші………………………………………………………………….. 65
6.3 Скоромовки………………………………………………………………... 66
6.4 Фізхвилинки……………………………………………………………….. 66
Розділ 7. Народні прикмети………………………………………………… 68
Розділ 8. Довідник птахолюба……………………………………………... 69
Тема № 1. Особливості спостереження за птахами………………………… 69
Тема № 2. Міграції……………………………………………………………. 70
Післямова……………………………………………………………………… 73
Список використаних джерел………………………………………………... 75
Додатки………………………………………………………………………… 76

12. 12
більшість видів водоплавних і болотних птахів, деяка частина видів
прибережного або водно-болотного комплексу, звичайних на водоймах
Волинського Полісся і Середнього Придністров’я. Гірсько-карпатська
система є північно-східною і південно-західною межами поширення на
Україні багатьох видів і підвидів птахів (стінолаз, білозобий дрізд, гірський
щеврик та ін.).
До складу фауни птахів заходу України, крім осілих (таких, що
гніздяться), перелітних і зимуючих, належать залітні види (полярна гагара,
білощока казарка, полярна та яструбина сови, турпан, синьга, саджа,
фламінго, щур, тонкодзьоба кедрівка тощо). Зареєстровані на заході УРСР
зальотні види птахів належать до різних систематичних груп; вони залітають
у різні пори року і в різні роки.
Наприклад, масовий заліт звичайних садж спостерігався в 1863, 1888 і
1908 рр., зальоти звичайного фламінго − в 1935 і 1960 рр., а останній заліт
тонкодзьобих горіхівок − у 1969 р. Восени констатована поява кучерявих і
рожевих пеліканів, галагаза, огаря, степового орла та ін.; взимку − полярної
сови, лапландського подорожника, пуночки, чорного жайворонка; навесні −
звичайної саджі, каравайки, рожевого шлака, білочеревого стрижа.
Суттєво змінюється вигляд орнітофауни внаслідок господарської
діяльності людини (антропогенний фактор). Зникли цінні мисливсько-
промислові птахи (дрофа, стрепет, лебеді, сіра гуска, сірий журавель, деякі
кулики), а також великі хижаки (орли, сип, стерв’ятник). Скоротились ареали
рябчика, тетерева, великого кроншнепа. Зменшилась чисельність популяції
глухаря, сірої куріпки, перепела, багатьох голубів, голінастих, пастушків,
качок, хижих; з’явились деякі нові види − еврібіонти (кільчаста горлиця,
канареєчний в’юрок, дрізд-чикотень). Зміна авіфауни заходу УРСР
стосується не лише якісного, але й кількісного складу птахів. Змінюється
екологія деяких аборигенних видів в основному в напрямі синантропного
способу життя.
Тема № 4. Орнітофауна Карпат
В Українських Карпатах налічується 281 вид птахів – 80% орнітофауни
України. Переважають лісові види – дятли, синиці, дрозди, галки, зяблики,
щиглики, рябчики, вальдшнепи, яструби, орли, сови.
Різноманітні також птахи культурних ландшафтів. Степові і альпійські
елементи представлені слабо. Більша частина птахів (127 видів) гніздяться,
60 живуть осіло, 48 – перелітні, 38 – залітні, 8 – зимуючі. Поширені птахи
нерівномірно. Найбільш багатий і різноманітний світ птахів у передгірній
зоні і в долинах річок біля населених пунктів. Промислових птахів мало.

13. 13
Типові представники:
Беркут (Aquila chrysaetos).
Це великий (до 85-90 см і масою від 3-х до 6.5 кг), енергійний, рухливий
птах. Таксономічно вважається типовим
орлом. Має довгі та відносно вузькі крила,
потужні лапи з гострими кігтями. Самки
помітно більші за самців, але мають
однакове темно-буре забарвлення. Задня
частина голови та шиї забарвлені у
рудуватий колір. Молоді особини мають
світлий хвіст з темною смугою. Для виду
характерна суттєва морфологічна мінливість
в залежності від регіону походження.
Місця проживання. Вид поширений у
Євразії (від лісотундри до Кавказу),
Північно-Західній Африці, Північній
Америці. В Україні зустрічається в Карпатах, в Білорусі за даними 1986 р.
(В. Алешка), відмічена пара птахів у Вітебському районі. Однак, за останнє
десятиліття жодної гніздової пари не знайдено в Моги-льовській,
Гроднинській, Мінській областях. Покинув цей птах і територію
Прип'ятського заповідника.
Оселяються беркути звичайно в великих лісових масивах, на островах в
заболочених місцевостях. В Карпатах беркути гніздяться у важкодоступних
місцинах у горах. Гнізда беркутів можуть сягати діаметра 3-х і висоти 2-х
метрів. Зручні гнізда використовуються птахами багато років підряд, якщо
вони не відчувають загрози або негативного впливу оточуючого середовища.
Кожна пара може мати кілька запасних гнізд в межах кормових угідь. В
гнізді звичайно 1-2 яйця біло-кремового кольору (з'являються в квітні).
Насиджування триває півтора місяці.
Перші 30 днів після вилуплення орлята вкриті білим пухом. Протягом
наступного місяця їх тіло поступово вкривається пір'ям. Молоді птахи
набувають здатності літати вже в 75-80 денному віці, але перебувають під
опікою батьків протягом року до наступного періоду розмноження. Від року
до періоду статевого дозрівання молодь активно кочує. Дорослі сформовані
пари осілі. Беркут – типово моногамний птах.
Пари формуються на все життя. У природі беркути живляться крупними
та середніми за розмірами ссавцями – дикими козенятами та поросятами,
зайцями. З птахів полює за глухарями, тетеруками, рідше за різноманітними
водоплаваючими. Беркут шукає здобич здалеку і йде на ціль з великої віддалі
прямо, розвиваючи величезну швидкість. Набравши спочатку темп на махах
крил, він переходить на падаюче ковзання з притиснутими кінцями крил; в
цей момент в нього розгорнуте лише передпліччя. З свистом розсікаючи

14. 14
повітря, він стрімко летить на ціль, абсолютно прямо. В цей момент він
майже непомітний, оскільки площа його фігури в цей момент, якщо дивитися
спереду, робиться мінімальною. Доганяючи жертву, він виходить з піке,
ловлячи її кігтями.
Беркут охороняється повсюдно. В Україні вимагає особливої уваги та
охорони, занесений до Червоної Книги України, а також в реєстр МСОП.
Глушець (Tetrao urogallus)
Місця проживання.
Глушець – характерний меш-
канець хвойних лісів, причому
все його життя дуже тісно
зв'язане із хвойними. Хвоя
служить йому основним
джерелом корму в зимовий час,
ягідники, що ростуть під
покривом хвойних, особливо –
чорничники відіграють велику
роль у харчуванні влітку.
Перевагу глушці надають лісам
з різноманітною екологічною обстановкою, таким, де є галявини, гарі,
вирубки, болота.
Глушець – осілий птах, і рідко переміщується більш, ніж на 30
кілометрів, а багато птахів проводять усе своє життя, не залишаючи ділянки
радіусом 3 – 4 км. Улітку глушці літають дуже мало, більше вони
пересуваються пішки, але якщо злітають, те нерідко летять над лісом, вище
вершин дерев, тому що їхні великі розміри дозволяють їм не боятися
хижаків.
Самці-глушця важать 4-5 кг (рідко 5,5 кг) і по-справжньому красиві.
Чорна голова з бородою, червоні набряклі брови, зелений з металевим
відтінком зоб, сіро-струминкова шия, коричневі крила і величезний чорний
хвіст – такий зовнішній вигляд старого самця. Глухарка майже вдвічі менше
самця, важить близько 2 - 2,5 кг, має скромне захисне буровато-охристе
вбрання з чорними плямками.
Біологія розмноження. Глушець – типовий полігам із груповим
характером токування. Розмноження глушців – один з найцікавіших періодів
у його житті. Вже в лютому-березні в глухшців починається шлюбне
пожвавлення, коли самці починають демонструвати різні елементи свого
ритуалу. Це може відбуватися у будь-якому місці, самці розвертають хвіст і
розходжують один перед другим, залишаючи на снігу характерні ланцюжки
слідів зі звивистими лініями від кінчиків напіврозкритих крил – "креслення".
З початку квітня, коли в лісі починає танути сніг, уся токова активність
глушців зосереджена вже в дуже визначених, традиційних місцях – на

15. 15
токовищах, що, як правило, присвячені до прозорих спілих сосників,
звичайно по краях великих верхових боліт, і дуже постійні протягом багатьох
років і навіть десятиліть. На токовищах самці мають постійні ділянки, на
яких вони виконують свою незвичайну пісню. У розпал співу сюди
злітаються і самки. Самці починають співати на деревах, але в розпал періоду
токування, коли з'являються самки, вони спускаються на землю, де і
відбувається спарювання. Не всі самці, що прилетіли на токовище, співають,
деякі, звичайно дворічного віку, відсиджуються мовчки.
Прилітають на токовище самці з настанням темряви, а співають з ранку,
перед світанком. Пісня складається з двох частин – "текання", що складається
із серії тихих щигликів, і "точіння" – також тихих, чутних не далі 200 метрів,
глухих скреготливих звуків, що тривають 2 – 3 секунди. Під час другої
половини пісні завжди обережний глушець перестає реагувати на зовнішні
звуки, що і лягло в основу його назви. Коли встає сонце, спів поступово
затихає, і самці по черзі летять, щоб повернутися на наступний вечір. У
середньому токовища нараховують 5 – 7 півнів. Закінчується період
токування звичайно в першій декаді травня, але найбільше інтенсивне воно в
другій половині квітня.
У цей ж період самки починають будувати гнізда і відкладати яйця.
Гнізда розташовані на землі і звичайно біля країв токовищ. Кладка містить, у
середньому, 7-9 яєць рожевого кольору з численними дрібними темними
плямами. Насиджування розпочинається перед відкладанням останнього
яйця, звичайно це відбувається на початку травня. Режим і щільність
насиджування дуже індивідуальні і сильно варіюють, тому в різних самок
насиджування триває від 23 до 30
днів.
Пташенята глухшця ро-
стуть дуже швидко. У першу
чергу в них розвиваються махові
пера, і у віці 4-5 діб вони
починають перепурхувати, а
через тиждень уже можуть
злітати на висоту до одного
метра. Самки водять виводки в
укритих місцях, найчастіше – у
ялинниках по окраїнах верхо-вих
боліт, вирубок або гарів.
Терморегуляція маленьких пташенят дуже недосконала, самки їх часто
гріють. Дуже небезпечні для маленьких глушенят затяжні дощі і холодна
погода на початку червня.
У такий час мало комах, пташенята голодують і мерзнуть. Самки
бувають змушені їх постійно гріти, але пташенята при цьому недоїдають. У
подібну погоду їх гине особливо багато. Дуже небезпечно для них у цей час і

16. 16
занепокоєння. Розляканий виводок розлітається, і якщо злякані пташенята
швидко не зберуться знову навколо їхньої самки, що підкликає, то вони
можуть дуже незабаром змерзнути. З віку трьох тижнів цей небезпечний
період уже закінчується, і надалі смертність пташенят невисока.
З 80-го дня починається розпад виводків, коли поступово ідуть молоді
самці. Самки залишаються з матір'ю аж до глибокої осені, а потім
поєднуються з іншими такими ж виводками, утворити зграї самок, що
тримаються окремо від самців, і з'єднуються з ними тільки узимку. Самці
проводять літо, забираючись в найглухіші непролазні куточки лісу, що
заросли хвощами, папоротями й осоками, де вони линяють. Літають вони в
цей час дуже погано, тому що багато махових пер змінюються одночасно. На
наступний рік самки вже здатні розмножуватися, самці ж приступають до
розмноження лише на третьому році життя.
Зимовий період. Зима для глушців – відносно спокійний сезон. Місця їх
зимового проживання виявляються прив'язані до ділянок хвойного лісу,
оскільки хвоя є їм основним зимовим кормом. Глухарі поїдають хвою не з
будь-якого дерева, а надають перевагу хворим і пригніченим деревам з
поганим ростом. Самцю щодня треба близько 500 г, а самці – близько 300 г
хвої. Як і інші види тетерячих, у зимові морози глушці ночують у підсніжних
камерах. Пірнувши під сніг, вони можуть пройти кілька метрів під снігом,
перш ніж виберуть зручне місце для того, щоб улаштуватися на нічліг. Якщо
температура повітря вище 0 °С, то вони ночують прямо на снігу, найчастіше
під лапами ялин, або в кронах ялин і сосон. Небезпека для популяції глухарів
настає, коли настають зимові відлиги і періоди ожеледі, тоді птахи гинуть від
намокання оперення, або через неможливість вибратися з-під снігу. Узимку
глухарі активно годуються рано вранці і пізно ввечері, а удень відпочивають.
На півночі ареалу вони можуть у сильні морози залишатися під снігом кілька
днів, перечікуючи холодний період.
Рябчик (Bonasa bonasia)
Порівняно невеликий птах, масою 400-450 г. Оперення на спині сіре з
темними поперечними смугами, інколи
рудуватого відтінку. Горло в самця
чорне, в самки білувате, на животі пір'я
бурого кольору з світлим краєм, на голові
пір'я довші та стирчать, на хвості чорна
смуга шириною 1-3 см. Широко
поширений по всій лісовій зоні, за
винятком Камчатки. Живе в мішаних
лісах, надаючи перевагу ялинково-
вільшаним насадженням і молодим лісам
з добре розвиненим підліском.

17. 17
Літом і восени харчується горобиною, малиною, аґрусом, брусни-цею.
Взимку їсть бруньки та насіння вільхи, берези, навесні та на початку літа
– минулорічне насіння ли-стяних дерев. В безсніжний період ковтає невеликі
камінці, котрі потрібні для кращого подрібнення грубої твердої їжі в шлунку.
На відміну від інших тетеревоподібних, рябчики моногамні: з осені вони
об'єднуються в постійні пари. Шлюбний період починається в квітні, коли
розкриваються бруньки на вербі та вільсі, наприкінці квітня самка відкладає
в влаштоване на землі гніздо яйця (6-12 шт.) і висиджує їх 18-20 днів.
Пташенята вилуплюються в кінці травня – на початку червня. До кінця
серпня молоді рябчики по розмірах та оперенню мало чим відрізняються від
дорослих. Молоді рябчики часто гинуть в холодні дощові весни, багато
молодих птахів знищують хижаки.
Тетерук (Lyrurus tetrix)
Чи не найвідоміший представник сімейства тетерячих птахів. Самці
відрізняються синювато-чорним фарбуванням оперення, на якій різко
виділяються білі дзеркала на крилах і біле підхвістя. Самки сірувато-
коричневі, строкаті, також з білими дзеркалами на крилах. Ці птахи середніх
розмірів, маса самців у середньому 1,2-1,4 кг, самок - менше 1 кг. Тетерів
населяє степову і лісостепову зони Євразії від Британських островів на сході
до Сіхоте-Аліню. Це напівосілий птах, місцями робить незначні сезонні
кочівлі, більш регулярні в гірських районах. В деякі роки спостерігаються
масові переселення тетеревів, зв'язані, як видно, з неврожаєм кормів.
Тетерук – мешканець узлісь лісів і лісостепу. У гніздовий час він віддає
перевагу березовим лісам, що чергуються з хлібними полями, осичняки і
липняки по сусідству з великими вирубками і гарами, лісові узлісся і рідке
дрібнолісся з обов'язковою присутністю ягідників і сухих місць, необхідних
для пристрою гнізд, глухих високостовбурних лісів уникає.
На півдні ареалу під впливом оранки степів і зменшення лісів ареал його
скорочується, на півночі ж завдяки вирубці лісів займана територія
поступово розширюється.
Осілість у тетерука помітно менша, ніж у інших тетерячих. Якщо умови
існування сприятливі, то велика частина птахів живе протягом усього на
життя порівняно невеликій території, розміри якої перевищують звичайно 10
кв. км. Однак у випадку неврожаю зимових кормів (березових сережок) або
круп, надмірному збільшенні чисельності в якому-небудь районі, тетеруки
здатні робити масові переміщення, що часом приймають характер сезонних
міграцій.
Шлюбне пожвавлення в самців починається задовго до того, як на сонці
з'являться перші проталини. Своєрідна, що нагадує булькіт води, що
переливається, пісня тетерука, так зване бурмотання, буває чутна вже з
початку березня. Однак дійсне токування самців починається пізніше - у

18. 4
Передмова
Птахи – одні з найцікавіших створінь природи, які здавна приваблювали
людину своєю можливістю літати, барвами, поведінкою, винятковою
різноманітністю. Птахи (aves) – це теплокровні істоти, які дихають повітрям.
Нині у світі є понад 9 тис. видів птахів, що поділяються на 28 рядів, їхнє тіло
покрито пір'ям, голова маленька, має дзьоб, кістки порожнисті, є додаткові
повітряні мішки, що забезпечують їм так зване подвійне дихання; їхні
передні кінцівки перетворилися на крила.
Крила у птахів прикріплені до жорсткої грудної клітки із добре
розвиненими гребенями грудини. М'язи, які дозволяють птахам літати,
становлять майже 15% від їхньої загальної ваги. Птахи є єдиними (крім
кажанів) літаючими хребетними.
Усі птахи належать до класу яйцеродних. Первісні птахи, що жили
близько 140 мільйонів років тому, вже мали оперення. Багато видів птахів
з'явилися понад 70 млн. років тому. Більшість сучасних видів існують вже
40 млн. років.
Завдяки здібностям пристосовуватися до навколишнього середовища,
яка склалася у птахів у процесі еволюції, на земній кулі вони живуть майже
повсюди.
В Україні зареєстровано біля 400 видів птахів і 67 з них занесені до
національної Червоної книги. 17% наших птахів можуть зникнути на наших
очах. А це вже наша спадщина і нам її берегти.

19. 19
до найближчих беріз, потім швидко набивають там свої зоби і знову
зариваються під сніг.
Тетерук – рослиноїдний птах; тваринні корми споживаються
пташенятами в ранньому віці, у дорослих вони мають невелике значення.
Набір кормів значний: у кормовому раціоні є 80 видів рослин і 30 видів
тварин. Особливо різноманітний він у весняно-літній період. У цей час у
найбільшій кількості поїдаються листи, бутони, квіти, насіння багатьох
трав'янистих і чагарникових рослин. Узимку птахи вживають переважно
бруньки, сережки берези, вільхи, верби, осики, ягоди ялівця, а також
шишечки соснової "озимини". Пташенята в перший тиждень харчуються
майже винятково тваринами: павуками, жуками, гусеницями, клопами,
цикадами, комарами, мухами і т. д., а пізніше переходять на рослинні корми.
У природі в тетерука досить багато ворогів, серед яких особливої уваги
заслуговує яструб-тетеревятник і лисиця. Узимку ланцюжки лисячих слідів
тягнуться, як правило, тими місцями, де особливо охоче ночують тетеруки.
Однак основний вплив на чисельність птахів робить погода того часу, коли
відбувається масове вилуплення пташенят.
Останнім часом чисельність тетеревів випробувала сильне скорочення
під дією різного роду антропогенних факторів. Особливо згубними для
птахів виявилися гранульовані добрива й інша с/г хімія, а також лінії
електропередач. Усе це привело до того, що з промислового виду тетерев
перетворився в порівняно нечисленного птаха, полювання на якого
заборонена у всіх районах.
Лелека чорний (Ciconia nigra L.)
Зовнішній вигляд: маса тіла – 3 кг, розмах крил – 185-205 см.
Забарвлення чорне із зеленим і пурпурно-металічним блиском, тільки груди,
черево, низ хвоста і пахові пера (останні
видно в польоті) білі. Шкіра довкола
ока гола. Вуздечка, дзьоб та ноги
яскраво-червоні, у молодих – оливково-
бурі.
Біотоп: старі ліси поблизу боліт та
річок, переважно далеко від людських
осель.
Особливості біології: дуже
обережний птах; мігрує зграями, іноді –
разом з білими лелеками і хижими
птахами. Прилітає в квітні. Гніздо
мостить високо на дереві, в глухому, малолюдному місці. Кладка з 3-5 білих
яєць, із зеленувато-бурим відтінком, у травні. Через місяць вилуплюються
пташенята, які вже через 2 місяці залишають гніздо. Відлітає у вересні.
Живиться жабами, ящірками, комахами.

20. 20
Звуки: у гнізді подає крики «че-лі» абр «Чи-лін». Дорослий зрідка
неголосно тріщить, молодий – пищить. Дзьобом клацає значно рідше і
тихіше, ніж білий лелека.
Вид занесений до Червоної книги України.
Підорлик малий (Aguila pomarina Ch. L., Brehm.)
Зовнішній вигляд: забарвлення оперення буре, маса тіла – 1,2-1,6 кг;
розмах крил – 134-160 см. Ноги жовті. Молодий підорлик на потилиці має
вохристу пляму.
Біотоп: старі ліси.
Особливості біології: політ
дуже різноманітний і майстерний;
довго ширяє, часто використовує
активний політ. Прилітає на початку
квітня. Гнізда роблять із сучків, гілок
(іноді гілки з листям) на високих
деревах. Використовують гнізда
кілька років підряд. Іноді займають
гнізда інших птахів. Кладка з двох
білих із сірим та бурими плямами
яєць, наприкінці квітня на початку
травня. Насиджує переважно самка,
42-44 дні. Приблизно через 1,5 місяці вилуплюються пташенята. Пташенята
залишаються в гнізді трохи більше 2-х місяців. Відлітають на зимівлю в кінці
вересня. Живиться дрібними гризунами, жабам, птахами.
Звуки: крик, який можна передати складами «к’юк-к’юк», іноді «кльок-
кльок-кльок».
Вид занесений до Червоної книги України.
Жовна чорна (Dryocopus martius L.)
Зовнішній вигляд: маса тіла – 250-320 г; розмах крил 64-68 см. Самець
чорний, зі слабким металічним
блиском; на лобі, тім’ї і потилиці
червона «шапочка»; хвіст
цупкий, загострений; дзьоб
жовтувато-білий; ноги темно-
сірі; райдужна оболонка ока
білувати. У самки червона тільки
потилиця, але оперення з
буроватим відтінком; червона
шапочка на голові з дріб-ним
чорним перами. У молодого
птаха оперення буровате, не

21. 21
блискуче. Пляма на голові блідо-червона.
Біотоп: старі листяні, мішані та хвойні ліси.
Особливості біології: гнізда будують в дуплі, яке видовбують самі,
частіше в соснах на значній висоті. Розміри дупла великі. Потім ці дупла
використовуються іншими дуплогніздими птахами, а також білками, сонями,
кажанами та іншими тваринами. Кладка з 3-5 білих яєць, у квітні. Пташенята
залишаються в гнізді близько місяця, вилітають у червні. Живиться
виключно комахами, яких видовбують з-під кори і в деревині. Сухі стовбури
і гілки можуть повністю оголювати. В складі їжі переважають короїди, вусачі
(личинки й дорослі форми) мурашки, яких дістають з мурашників. Узимку
часто живляться насінням хвойних, видовбуючи його із шишок.
Звуки: часто подає крики «трі-трі-трі» або «крііі».
Дятел трипалий (Picoides tridactylus L.)
Зовнішній вигляд: маса тіла – біля 65 г, розмах крил – 32-35 см. Дорослий
самець зверху чорний, з білою смужкою вздовж спини і білими плямами.
Зверху на голові жовта «шапочка».
На щоках білі плями. Від ока на шию
проходить широка чорна смуга.
Забарвлення внизу тіла біле, з
чорним повздовжніми і поперечними
плямами. У самки таке саме
забарвлення, але на голові немає
жовтої «шапочки». У молодого птаха
чорні пера в оперенні буруваті,
тьмяні. Забарвлення внизу тіла
бурувато-жовте, з темними плямами.
Ноги трипалі.
Біотоп: старі хвойні ліси з перевагою ялини.
Особливості біології: гнізда влаштовують у дуплах. Кладка з 3-5 білих
яєць, у кінці квітня-травні. Живиться деревними комахами, переважно
личинками короїдів, мурашками, ягодами, насінням. Найбільш обережний і
мовчазний з усіх дятлів.
Звуки: різкий односкладовий крик «кек». В період розмноження
характерне стрекотіння і своєрідний протяжний крик.
Жайворонок лісовий (Lullula arborea L.)
Зовнішній вигляд: невеликий птах, не більший за горобця; маса тіла – 24-
36 г. Дорослий птах зверху сіро-бурий, з чорними рисками; «брови» білуваті,
сходяться на потилиці; низ білуватий, воло і боки тулуба з жовтувато-
вохристим відтінком і чорними рисками; верхні покривні пера першорядних
махових чорні, з білою верхівкою і білою основою; махові пера темно-бурі;
центральні стернові пера бурі, інші стернові пера темніші, з білими плямами

22. 22
на верхівці; дзьоб і ноги бурі. У молодого птаха, який подібний до дорослого,
пера верху з білою верхівкою;
на волі темні плями.
Біотоп: лісові галявини та
узлісся.
Особливості біології: на
місце гніздування прилітає в
березні. Гнізда в ямці, на землі,
на лісових галявинах, зрубах,
старих дорогах. Кладка з 4-6
плямистих, сіро-буруватих яєць,
у середині квітня (перша
кладка) та в червні (друга
кладка). Насиджує самка 13-15
днів. Пташенята стають дорослими через 14-15 днів. Живиться комахами, а в
кінці літа і восени ще насінням різних трав’янистих рослин. Лякливий; співає
переважно високо в повітрі. Часто сідає на верхів’ї дерев.
Звуки: пісня – тривале «юлі-юл-юлюлію-лю»; поклик – тихе свистові
«тліві-твілі» або ще слабше «тітлі-юіт».
Плиска гірська (Motacilla cinerea Tunst.)
Зовнішній вигляд: маса тіла – 17-21 г. У дорослого самця верх тіла сірий,
крім жовтувато-зеленого попереку і надхвістя. На шиї з боків від дзьоба –
білі смужки, над оком білі «брови». Горло і воло чорні, зі світлими плямками.
Груди, черево й підхвістя жовті, на крилі біле «дзеркальце». У зимовому
оперенні горло і груди білі, з жовтуватим відтінком, нижня частина грудей
брудно-жовта. У дорослих самок горло, воло й груди білі, з буруватими
плямками по боках. Низ тіла брудно-жовтий. У молодого птаха оперення
менш яскраве, жовті частини оперення мають рудуватий відтінок.
Біотоп: гірські потоки, річки і озера; взимку трапляється на водоймах
рівнин.
Особливості біології: прилітає у
квітні. Гнізда робить на землі серед
каміння, в щілинах скель, будівель із
соломи, маленьких паличок. Вимощує
вовною, кінським волосом. Кладка з 5-6
жовтих, з дрібними темними плямками,
у квітні. Насиджують обидва птахи, 12-
14 днів. Пташенят залишаються в гнізді
12-13 днів. Відлітає в жовтні. Живиться комахами та іншими безхребетними,
яких ловлять по берегах річок, струмків, на землі, іноді в повітрі. Тримається
поодинці та парами.
Звуки: пісня –коротке щебетання; поклик – голосне «ціл-ліп».

23. 23
Пугач (Bubo bubo L.)
Зовнішній вигляд: маса тіла – 1,5 - 4,2 кг; розмах крил – 160-188 см.
Дорослий самець зверху темно-рудий або темно-вохристий, з чорними
поздовжніми і поперечними смугами. На голові темно-бурі, зі світлими
краями великі «вушка». Нижня частина тіла білувата або жовтувата, з чорно-
бурими повздовжніми плямами і темними
поперечними смугами. Самка трохи темніша. Молодий
птах у пуховому оперенні білий, у перехідному –
білувато-жовті з темними смугами.
Біотоп: старі ліси з густим підліском, байраки,
долини річок.
Особливості біології: гніздиться просто на землі:
в ямці, під корчем, пеньком, поваленим деревом.
Кладка з 2-3 білих кулястих яйця, в кінці березня – на
початку квітня. Через 5 тижнів вилуплюються
пташенята, які ще не навчившись літати, покидають
гніздо. Живиться зайцями, ховрахами, білками, тетеруками, орябками,
качками. Полюють уночі. На землі чи на дереві пугач сидить прямо. Політ
повільний, хвилеподібний (низько над землею). В польоті крила довгі і
широкі, а хвіст середньої довжини.
Звуки: протягом періоду розмноження самець подає басовите «угу», у
самки – своєрідний крик «кве-ек».
Вид занесений до Червоної книги України.
Сичик-горобець (Glaucidium passerinum L.)
Зовнішній вигляд: сова маленьких розмірів; маса тіла – 55-80 г; розмах
крил – 34-36 см. У дорослого птаха забарвлення верху тіла буровато-сіре, з
білувати плямками. Низ тіла білий, з бурими повздовжніми плямами. На
хвості 5 білих поперечних смуг. Пальці оперені до кігтів. Молодий птах у
перехідному вбранні сірувато-бурий, з білими
плямами.
Біотоп: великі старі хвойні та мішані ліси.
Особливості біології: птах швидкий і рухливий.
Гнізда мостить в дуплах. Кладка з 4-6 білих яєць, у
квітні. Через 4 тижні вилуплюють пташенята. Політ
хвилеподібний; на відкритих місцях використовує
пірнаючий політ. Полюбляє сидіти на верхівках дерев;
сидячи, часто посмикує хвостом. Людину підпускає на
близьку відстань. Активний і вдень, і вночі. Живиться
гризунами та дрібними птахами.
Звуки: закличний крик – свист «п’ю», який
ритмічно повторюється; шлюбна пісня – мелодійні та
різноманітні флейтові трелі: «тют-тю-тю».

24. 24
Припутень (Columba palumbus L.)
Зовнішній вигляд: птах трохи більший за звичайного голуба. Маса тіла –
0,4-0,6 кг; розмах крил – 75-80 см. У дорослого птаха верхня частина тіла
сіра або темно-сіра. Тіло з боків і шия зверху із зеленим і пурпурово-
металічним блиском. На шиї з боків і на крилах є великі яскраві білі плями.
Воло і груди з рожевуватим
відтінком. На хвості темна
перед верхівкова смуга. Дзьоб
червоний з жовтим кінчиком.
Молодий птах білувати, без
блиску і білих плям на шиї.
Біотоп: улюблені місця
перебування – ділянки старого
мішаного або листяного лісу,
рідше густі хвойні ліси. Іноді
гніздяться в садах, парках.
Особливості біології: прилітає в кінці березня – на початку квітня.
Гніздо робить на дереві, кущах, іноді зовсім низько від землі. Часто
гніздяться біля населених пунктів, токуючи, шумно плескає крилами,
утворює великі зграї. Це споруди з гілочок, які просвічуються наскрізь, так
що знизу видно яйця або пташенят. Кладка з 2-х білих яєць, наприкінці
квітня. Через три тижні вилуплюються пташенята, які ще через 3 тижні
залишають гніздо. За літо може бути дві кладки. Відлітає у жовтні. Живиться
насінням деревних порід, зерном, насінням культурних рослин.
Звуки: голосне «гуу-гу-гу».
Ластівка сільська (Hirundo rustica L.)
Зовнішній вигляд: маса тіла – 20-35 г. У дорослого птаха забарвлення
верхньої частини тіла чорна, із синім металічним блиском. Лоб і горло руді,
на волі поперечна смуга. Низ тіла білий, з жовтуватим відтінком. Крайня
пара стернових пер дуже видовжена, завдяки чому хвіст має глибоку виїмку.
У самки ці пера коротші, ніж у
самця. У молодого птаха
забарвлення верху тіла без блиску.
Руді частини оперення бліді
(жовтуваті).
Біотоп: гніздиться виключно
у сільських населених пунктах,
стайнях, хлівах, де є свійська
худоба.
Особливості біології: на місця
гніздування прилітає у середині квітня. Гнізда у вигляді глибоких кошиків
будує попід стелями і на стінах будівель з вологого грунту, змоченого

25. 25
власною слиною, скріплює його кінським волосом тощо. Зсередини гніздо
вимощує пір’ям, м’якою травою. На рік буває дві кладки з 4-6 білих з
плямками яєць, у середині травня – в кінці червня. Насиджує самка, 13-16
днів. Пташенята залишаються в гнізді 20-22 дні. Відлітає на зимівлю у
вересні-жовтні. У польоті відрізняється від інших ластівок довгим хвостом.
Полює на комах на льоту. І в польоті, і сидячі на будівлях, щебечуть.
Живиться переважно літаючими комахами: двокрилими, жуками,
метеликами, бабками. У погану погоду збирає комах і павуків на стінах і
дахах будівель. Воду п’є також іноді на льоту. Людини не боїться, підпускає
її дуже близько до себе.
Звуки: в шлюбний період – коротенька тріскотлива пісенька. В інші пори
року або коли дуже налякає подає коротенький пронизливий крик – «ді-біст»
або «тіі-віт».
Зозуля звичайна (Cuculus canorus L.)
Зовнішній вигляд: невеликий птах. Маса тіла – 90-120 г; розмах крил –
55-65 см. Самець зверху темно-сірий, голова і крила мають бурий відтінок.
Горло і груди у верхній частині
сірі, черево біле, з темними
поперечним смугами. Самки
двох типів забарвлення: сірі, з
помітним рудуватим відтінком
верхньої частини тіла і з
темними смугами на волі або
іржаво-руді зверху, з темним
поперечним візерунком. У
молодого птаха верх тіла
темно-бурий, з рудуватими
смугами і білими плямками.
Горло і воло темно-бурі, з жовтуватими смужками.
Біотоп: різноманітні місцевості, де є деревні насадження або очеретяні
зарості в заплавинах річок, по берегах боліт, озер, водосховищ.
Особливості біології: прилітає в кінці квітня – на початку травня, коли
вже дерева вкриваються листям. Самці майже відразу починають «кувати».
Літаючи понад кущами, очеретяними заростями, в лісі зозуля помічає гнізда
маленьких пташок і підкидає туди по одному яйцю. Яйця зозулі порівняно з
розміром птаха дуже маленькі, майже не відрізняються за розмірами від яєць
господаря гнізда. Отже, яйце зозулі залишається лежати в гнізді не
поміченими. Розвиток пташеняти в яйці зозулі проходить скоріше, ніж у
горобиних птахів (11-12 днів), тому її пташенята з’являється на світ раніше.
Через кілька годин пташеня починає викидати з гнізда всі зайві предмети.
Підлазить під яйце пташки-господаря, закочує яйце на спину, потім
випростовується і виштовхує його. Так пташенята зозулі викидає всі яйця.

26. 26
Буває, що яйце а іноді голе пташеня, лежить під гніздом, а батьки його не
помічають. Воно залишається у гнізді 20 днів, але і після цього «названі»
батьки годують його ще місяць – півтора. Найчастіше в умовах України
зозуля підкидає яйця у гнізда вільшанок, горихвісток, очеретянок,
кропив’янок, щевриків. Відлітає у серпні – першій половині вересня.
Живиться комахами, в тому числі, волохатою гусінню шовкопрядів, яких не
їдять інші птахи.
Звуки: «ку-ку-ку-ку» самців і «паль-паль-паль» самок.
Дрізд-омелюх (Turdus viscivorus L.)
Зовнішній вигляд: найбільший з дроздів фауни України.
Маса тіла – 125 г. Дорослий птах
зверху сірувато-бурий, надхвістя
рудувате, низ тіла жовтувато-
білий, з темними плямами.
Молодий птах зверху рудувато-
бурий, зі світлими і темними
плямками.
Біотоп: хвойні або мішані
ліси, частіше поблизу галявин, на
узліссі або на просіці.
Особливості біології: на
місці гніздування прилітає на
початку квітня. Гнізда з паличок,
сухих стебел трав, моху на деревах, у розвилці гілок. Кладка з 4-5
зеленуватих, з червонувато-бурими крапками яєць, двічі за сезон – в квітні й
червні. Насиджує переважно самка, 12-14 днів. Пташенята починають літати
через 19-20 днів. Осінній відліт спостерігається у вересні-жовтні. Живиться
комахами, черв’яками та іншим безхребетними, восени і взимку ягодами, в
тому числі ягодами паразитичної рослини омели, за що дістала українську
назву. Тримається зграйками, гніздиться окремими парами, зрідка
невеликими колоніями.
Звуки: пісня – флейтові трелі; поклик – глухуватий хрип «шперр»,
«хррр», або гучніше «ккі-ккі», або протяжливе «зііі».
Синиця велика (Parus major L.)
Зовнішній вигляд: маса тіла – до 22 г. У дорослого птаха голова зверху
чорна, блискуча, спина жовтувато-зелена, надхвістя сіре. На потилиці біла
пляма, низ тіла жовтий, із зеленуватим відтінком, горло і воло чорні,
посередині грудей ічерева чорна смуга. Молодий птах забарвлений пізніше.
Чорне оперення без блиску, бурувате, низ тіла блідо-жовтий.
Біотоп: ліси, парки, сади, штучна насадження, всюди де є дуплисті
дерева.

27. 27
Особливості біології: дуже жвавий птах гнізда робить з корінців, стебел
трав, моху у дуплах дерев, щілинах будівель, під корінням дерев, у
найнесподіваніших місцях, вимощує
їх кінським волосом, пір’ям,
шерстю. Кладка з 10-14 білих з
червонувато-коричневими
плямками яєць, двічі за сезон – у
середині-кінці квітня і в червні.
Насиджує самка, 13-15 днів.
Пташенята залишаються в гнізді 15-
20 днів. Після закінчення гніздового
періоду збирається у маленькі зграї з іншими видами синиць, повзиками і
веде кочовий спосіб життя. Весь час літає з дерева на дерево, шукаючи їжу.
Живиться переважно комахами, їхніми яйцями, лялечками, гусінню. У кінці
літа, восени і взимку охоче споживає рослинну їжу – насіння, ягоди тощо.
Може їсти м'ясо, падло, різні відходи. Людину підпускає зовсім близько.
Звуки: дзвінка трель «тіті-тю», «тіті-тю», часто подає характерні крики
«тінь-тінь» або «сі-тюїть».
Щеврик гірський (Anthus spinoletta L.)
Зовнішній вигляд: маса тіла – 19-27 г. У дорослого птаха в
шлюбном вбранні верх сірий;
спина і верхні покривні пера
крил з оливковим відтінком і
невиразною темною стро-
катістю; «брови» білуваті;
поперек і надхвістя однотонно
оливково-бурі; низ білий, з
вохристо-рожевим відтінком
на волі та незначними
темними пля-мами на боках
тулуба; махові пера бурі;
центральні стернові пера оливково-бурі, крайні – білі, інші – темно-бурі;
дзьоб темно-бурий; ноги бурі, кіготь заднього пальця короткий. У
позашлюбному оперенні весь верх оливково-сірий; на волі і боках тулуба
бура строкатість; основа дзьоба жовтувата; вохристо-рожевого відтінку на
волі і грудях нема. Молодий птах подібний до дорослого у позашлюбному
оперенні, але зверху бурі ший; низ плямистий.
Біотоп: альпійську луки та полонини в смузі криволісся, взимку часом
тримається на рівнинах поблизу прісних водойм.
Особливості біології: прилітає в квітні. Гнізда роблять серед каміння, на
землі. Кладка з 4-5 яєць, у першій половині травня. Відлітають у вересні-

28. 28
жовтні. Живиться комахами та іншими дрібними безхребетними, під час
перельоту ще насінням трав.
Звуки: пісня подібна до пісні лісового щеврика, поклик – тихе коротке
«ціт» або «цес».
Повзик (Sitta europea L.)
Зовнішній вигляд: птаз розміром з горобця з прямим шиловидним
дзьобом. Маса тіла – 19-24 г. самець зверху сірий; через око проходить чорна
смуга; щоки і горло білі; воло, груди і черево білі з вохристим відтінком;
боки тулуба і підхвістя
каштанові, махові пера
сірувато-бурі; стернові пера
чорні, крім центральних,
крайні пари біля верхівки білі;
дзьоб темно-сірий; ноги
жовтувато-бурі. У самки низ
рівномірно вохристий,
каштановий колір відсутній.
Молодий птах подібний до
самки, але смуга, яка
проходить через око, темно-
сіра; майже весь низ жовтувато-вохристий.
Біотоп: мішані та листяні ліси, взимку трапляється у хвойних лісах,
парках, садах.
Особливості біології: гніздиться у дуплах дерев, частіше у старих
гніздах дятлів. Отвір дупла зменшують до розмірів власного тіла, обмазуючи
його глиною, яку змочують слиною. Згодом ця глина міцніє. Кладка з 7-9
білих з червонуватими цятками яєць, у квітні. Насиджує самка 14-17 днів.
Пташенята залишається у гнізді 23-24 дні. Живиться весною і влітку
комахами і павуками, ними ж вигодовують пташенят. Восени і взимку охоче
їсть жолуді, горіхи та інші плоди і насіння дерев. Пересувається по стовбурах
як вверх, так і вниз головою. Взимку часто тримається у зграях синиць.
Звуки: пісня – голосний свист «тві-тві-тві-тві»; часто подає дзвінке «ціт-
ціт-сіт».
Тема № 5. Рідкісні птахи червоного національного переліку
України
У побутовому спілкуванні, коли хочемо підкреслити винятковість
чогось, часто використовуємо слово «рідкісний». Це, як правило, вказує на
незначну кількість того, про що розповідаємо або показуємо, а тому має
привернути увагу оточуючих. Проте у певних законодавчих

29. 29
природоохоронних актах зазначено, що
рідкісність є лише проміжною ланкою у
потраплянні видів тварин чи рослин у ще
критичніший стан. Вразливі, зникаючі, зниклі у
природі види визнано такими, що перебувають
перед значно більшим ризиком цілковитого
зникнення порівняно з рідкісними видами.
У законі „Про Червону книгу України”
наведено таке визначення: „Рідкісні – види,
популяції яких невеликі і натепер не належать до
категорії зникаючих чи вразливих, хоча їм і
загрожує небезпека”. Про рідкісних червоно-
книжних птахів нашої фауни як раз і йтиметься у
цій оповіді. До них належать 32 види – найбільша група з 87 видів, яким
надано особливий природоохоронний статус саме у національній Червоній
книзі.
Понад чверть цієї групи становлять нові види, яких вперше включили до
Червоної книги, у її третє, чинне видання 2009 року. Чисельність кожного з
них дуже різна, об’єднує їх те, що усі вони належать до гніздових птахів
нашої фауни. У більшості цих видів відбувається значне зменшення
чисельності. Так, за оцінками науковців,
популяція качки-нерозня різко скоротилася до
650–1400, черні червонодзьобої – до 150–550,
чоботаря – до 5–7 тисяч, крячка малого – до
2,5–4 тисяч, сови болотяної – до 850–1700,
совки-сплюшки – 2–4 тисяч, дятла біло-
спинного – 570–930 пар. У деяких видів за
останнє десятиліття гніздові угруповання на
нашій території скоротилися у 3–4 рази. Будь-
який з цих птахів або, можливо, усі вони, якщо
не припиниться швидке скорочення їхньої
чисельності, у майбутньому виданні Червоної
книги можуть опинитися серед вразливих чи
навіть зникаючих видів.
Поміж нових видів бачимо також пісочника великого і синицю білу.
Гніздиться їх у нас не більше ніж по 10–14 пар. Начебто кількість птахів
критична, але ці види розширили на південь свій гніздовий ареал, тому і
стали гніздовими у нашій країні. Як правило, розширення ареалу вказує на
благополучність види в цілому. За даними видання «Birds in Europe» (2004
р.), їхній стан у межах Європи не викликає занепокоєння.
Інші види з понад трьох десятків червонокнижних рідкісних потрапили
на сторінки національної Червоної книги ще у двох попередніх її виданнях
(1980 та 1994–1996 рр.). У їхньому складі лише лебідь малий не належить до

30. 30
гніздових птахів нашої фауни. Нечисленний в Європі, він трапляється на
нашій території тільки під час сезонних міграцій і зимівлі, його реєструють
щороку в кількості не більше ніж кілька
особин або десятків, тобто чисельність цього
виду зазнає коливань.
Якщо характеризувати тенденції зміни
чисельності рідкісних гніздових видів, яких
було включено до попередніх видань
Червоної книги, то про її коливання слід
говорити стосовно шпака рожевого,
сорокопуда червоноголового і сича
волохатого. Кожен з цих видів за особливостями перебування суттєво
відрізняється від інших. Зокрема, в певні періоди гніздиться кілька тисяч пар
шпака рожевого, переважно в Криму, а опісля впродовж років цей вид взагалі
у нас не з’являється. Наліт цього шпака відбувається зі сходу, де
розташований сталий осередок його гніздового ареалу. Різкі коливання
чисельності шпака рожевого значною мірою пов’язані з циклічністю
збільшення популяції саранових – головного кормового ресурсу цього птаха.
Щодо сорокопуда червоноголового, то його чисельність оцінюють тільки у
30–50 особин, відносно недавно виявлених гнізд – одиниці. Власне, по нашій
території проходить межа його гніздового поширення, а основні райони
розмноження розташовані в Західній і Південній Європі, Малій Азії та
Кавказькому регіоні. Подібну ситуацію фахівці окреслюють і в оцінках стану
сича волохатого, але з тією відмінністю, що ця рідкісна сова незмінно заселяє
ліси Карпат, а також почала гніздитися в
окремих районах Полісся, які є південною
межею її поширення. Чисельність виду на
краю ареалу, як правило, не стабільна.
Стабілізацію популяції засвідчують
дані про стан двох інших рідкісних видів –
орла-карлика та чаплі жовтої. Кількість
першого з видів оцінюють у 500, другого –
у 1000 пар. За таких показників можна
зазначити, що їхня теперішня стабільність може похитнутися у бік
скорочення, якщо людина й надалі намагатиметься перетворювати території
в заплаві великих річок, де оселяється чапля жовта, або вирубуватиме стиглі
лісові масиви, в яких гніздиться орел-карлик.
Чимало рідкісних видів вітчизняної Червоної книги за останні 10–15
років збільшили свою чисельність – канюк степовий, який зі стану
зникаючого наростив свою популяцію до 250 пар, а також змієїд, підорлик
малий, могильник, орлан-білохвіст, сапсан, пугач. Однак чисельність
кожного з них не є аж такою вражаючою: від 100–130 пар могильника,
орлана-білохвоста або сапсана, 200–300 пар пугача або змієїда, до 1,5 тисячі

31. 31
пар підорлика малого. Спеціалісти зазначають, що оцінкова чисельність
змієїда і підорлика малого наразі збільшилася не в останню чергу через те,
що було проведено прискіпливіше обстеження районів їхнього перебування.
Кілька рідкісних видів не лише певною мірою додали чисельності, але й
розширили межі гніздового ареалу або почали
відновлювати гніздування в тих районах, які вони
раніше залишили. Розширення гніздової області
зареєстровано у вівсянки чорноголової в Криму,
сови бородатої в західних і центральних районах
Полісся, сорокопуда сірого – переважно у західних
областях. Останнім часом гніздування цього
сорокопуда зареєстровано в кількох місцях степової смуги. Про часткове
відновлення колишнього гніздового поширення на Поліссі та в сусідніх з ним
районах Лісостепу можна стверджувати стосовно лелеки чорного і журавля
сірого. З цих п’яти видів тільки чисельність сови бородатої не перевищує 20–
35 пар. Утім, хоча ця сова дещо розширила територію перебування, однак
Полісся зачіпає лише південна межа її ареалу. Чисельність кожного з решти
чотирьох видів сягає кількох сотень пар, популяцію сорокопуда сірого дехто
з орнітологів оцінює навіть у понад 1 тисячу пар.
Значно тривожніші висновки зроблено про
стан інших п’яти рідкісних видів націона-
льного червоного переліку: чисельність гоголя,
луня польового, підорлика великого,
дерихвоста лучного і скеляра строкатого
зазнала скорочення. У дерихвоста лучного за
20–30 років сталося дворазове зменшення – до
400 пар, дещо більшою є популяція скеляра
строкатого – 900 пар. Орнітологами визнано,
що гніздові угруповання луня польового і підорлика великого в нашій країні
перебувають у критичному стані, бо в них залишилося не більше ніж по 10–
20 пар. Тож чи не буде виправданим надати цим птахам статус зникаючих
гніздових видів в Україні, аби ще більше привернути до них увагу
організаторів наукових досліджень і установ, які відповідають за охорону
довкілля?
Аналізуючи показники чисельності рідкісних червонокнижних птахів,
про які йдеться, бачимо доволі парадоксальну річ: до цієї групи зараховано
як лебедя малого, якого у нас реєструють у кількості десятків або
поодиноких особин, і підорлика великого, чисельність якого скоротилася за
десятиріччя вдвічі-втричі до двох десятків гніздових пар, так і чоботаря,
популяція якого сягає 5–7 тисяч пар. Належність виду до якоїсь з
природоохоронних категорій визначають певні спеціалісти на основі
власного бачення його стану. Мабуть, через це проявляється надмірний
суб’єктивізм у зарахуванні червонокнижних видів до різних категорій. Ще й

32. 32
досі у нас на загальнонаціональному рівні не вироблено хоча б орієнтовних
критеріїв для віднесення виду до тієї чи іншої
категорії. А вони мали би бути запропоновані
після конструктивного і колегіального
обговорення в колі усіх зацікавлених збереженням
біорізноманіття. Такі підходи цілком можливо
виробити принаймні стосовно птахів і спочатку
хоча б для неформально затвердженого
використання.
У майбутніх критеріях варто керуватися
насамперед показниками гніздової чисельності
птахів, тобто станом видів у весняно-літній період
– час відтворення, хоча поміж тих таки згаданих
раніше рідкісних видів кілька зимують на
території нашої країни. У південних районах
трапляються зимуючі канюки степові, черні
червонодзьобі і навіть інколи змієїди, та їхня кількість незначна. В
основному біля морського узбережжя і по водосховищах Дніпра зимують
гоголі і орлани-білохвости, причому їхня зимова чисельність у кілька разів
перевищує літньою, бо до нас на зимівлю прилітають птахи із зарубіжжя.
Зимова чисельність гоголя сягає тисяч особин. До нас на зиму збираються й
зарубіжні луні польові та сапсани, їхньою особливістю є те, що вони можуть
траплятися по усій нашій території. Через це лунь польовий помітніший саме
взимку, а чисельність сапсана однак мізерна, хіба що його присутність у цей
час у містах робить цього сокола доступнішим для спостереження.
Не залишимо поза увагою в цьому описі ще чотири червонокнижні види
з двох інших категорій. Одні з них визначено як неоцінені, тобто вони
можуть належати до рідкісних, вразливих або зникаючих, але за наявними
даними ще не можна зробити певних висновків. До категорії «неоцінений
вид» зараховано золотомушку червоночубу з орієнтовною чисельність 400
пар, жайворонка сірого, коливання в оцінці чисельності якого дуже значні –
200–2000 пар, та лежня, чисельність якого не визначено. Перший з видів на
гніздуванні локалізований у Карпатах і Гірському Криму. Жайворонок сірий
заселяє також не дуже значний регіон – сухий степ від гирла Дніпра до
Азовського моря і Присиваський Крим. Ареал лежня охоплює південь країни
і долину Дніпра, а, можливо, й інші рівнинні території з піщаними і
кам’янистими ділянками, місцевостями з низьким і розрідженим травостоєм.
Види цієї категорії потребують детальнішого вивчення, з них жайворонка
сірого до національної Червоної книги включено вперше саме з метою
привернення уваги до його нестабільного стану.
У вітчизняному червоному переліку є вид з категорії «не достатньо
відомий», яку присвоюють тоді, коли немає необхідної повної й достовірної
інформації про птаха. Йдеться про сову довгохвосту. Автор опису оцінив її

33. 33
популяцію в нашій країні у 1 тисячу особин, зазначивши, що в деяких
частинах Європи відбуваються зростання чисельності цього виду і певне
розширення ареалу. Усі зазначені відомості, на нашу думку, могли б бути
підставою для зарахування цієї сови до категорії «рідкісний вид», проте вибір
укладача опису інакший. Тож вироблення загальних критеріїв для включення
видів до червонокнижних категорій є безперечною потребою.
Не зайве згадати і про кількох гніздових видів птахів нашої фауни, яких
не бачимо поміж тварин вітчизняної Червоної книги, проте їх включено до
Червоного переліку Міжнародного союзу охорони природи (МСОП):
вівсянка лучна перебуває перед високим ризиком зникнення у світі; кібчик,
деркач і грицик великий близькі до стану загрози зникнення. У цьому складі
особливо вирізняється вівсянка лучна, гніздовий ареал якої охоплює лише
клаптик на крайньому північному сході нашої країни. Гніздиться цих
вівсянок у нас не більше ніж 10–50 пар, а в межах головної області
поширення виду в Європі, від Фінляндії до Уралу, чисельності спадає. Деякі
орнітологи пропонували включити вівсянку лучну до чинного видання
національної Червоної книги, проте належного письмового обґрунтування до
Національної комісії з питань Червоної книги не надійшло. Тож вівсянка
лучна не потрапила до складу червонокнижних видів, мабуть, через суто
формальні причини.
Ймовірно, якби було зроблено подання на включення до вітчизняного
червоного переліку грицика великого, то й воно було б підтримане комісією.
Дані, наведені у вже згаданому виданні «Birds in Europe» (2004 р.), свідчать,
що десять років тому чисельність цього кулика у нас не перевищувала 5–9
тис. пар. Відтоді ситуація не поліпшилася. Зважмо, що кулик-чоботар став
червонокнижним за категорією «рідкісний» з майже таким самим оцінковим
рівнем чисельності – 5–7 тисяч пар. Результат порівняння між поширенням
цих куликів є позитивнішим для кулика-чоботаря, бо його головна гніздова
область первинно розташована переважно на морському узбережжі, зокрема
й на нашій території, тоді як ареал грицика великого за кращих часів
охоплював чи не всю країну, за винятком сухостепових і ще деяких районів.
Згадане видання констатує падіння чисельності грицика великого в цілому по
Європі.
В оцінках небезпечності стану кібчика можна почути протилежні думки,
та ніхто не заперечуватиме, що у північній частині нашої країни на
гніздуванні він став дуже рідкісним. Кілька тисяч пар зосередилися на
гніздуванні у південних областях. У період осінньої міграції в окремих
районах збираються тисячні зграї цього невеликого сокола, утім значною
мірою їх утворюють птахи, які зі східного зарубіжжя прямують через наш
південь до африканських зимівель. Тож міграційні скупчення навряд чи
варто брати до уваги, оцінюючи нашу репродуктивну популяцію кібчика.
Гніздова чисельність виду по усій Європі, з Україною включно, зазнає
суттєвого зниження, а, наприклад, в Чехії він взагалі припинив гніздитися.

34. 34
Або сподіватимемося на те, що кібчик, як кажуть, піднесеться духом, тобто
почне нарощувати чисельність по усій країні, або діждемося ще більшого її
скорочення, щоб лише тоді зарахувати його до видів, які перебувають під
особливою, червонокнижною охороною? Вітчизняний досвід збереження
довкілля підказує, що, на жаль, другий варіант розвитку ситуації є
ймовірнішим.
З деркачем обставини, можна сказати, ще драматичніші, ніж із кібчиком.
У виданні «Birds in Europe» (2004 р.) вказано, що в нашій країні гніздиться не
менше ніж 83 тисячі пар, а загалом у Європі – 1,3 мільйона пар деркача. На
перший погляд може здатися, що числа солідні, і цьому виду ще далеко до
потрапляння у національну Червону книгу. Проте у загальній оцінці стану
популяції деркача для європейських природоохоронних інституцій числа з
багатьма нулями не є визначальними. Упродовж останніх 30 років ХХ
століття сталося значне зменшення чисельності деркача, наразі вона зазнає
коливань, а в нашій країні знижується. Європейці врешті дійшли висновку,
що популяція деркача близька до вичерпання як природний ресурс, і її
теперішні розміри значно менші, ніж до часів, відколи розпочалося
скорочення, тому цей лучний птах все ще близький до стану загрози
зникнення.
Міжнародні документи зразка Червоного переліку МСОП акцентують
увагу національних спільнот на об’єктах природи, що опинилися у світі в
особливо скрутному стані. Мабуть, кожна з країн, яка визнала вагомість
висновків міжнародних організацій, має відобразити їх у своїх національних
правових актах, до яких суспільне ставлення нерідко є уважнішим. Особливе
ставлення сформувалося, зокрема, до вітчизняної Червоної книги, тож на її
сторінках мали б опинитися і вівсянка лучна, і кібчик, і деркач, і грицик
великий як номінанти Червоного переліку МСОП. Кожному було б надано
певну категорію, завдяки чому посилився б природоохоронний статус цих
видів у межах країни, а згодом, можливо, виникли б і фінансові можливості
для поліпшення їхнього стану як червонокнижних видів. Дискусія на тему
«Вносити – Не вносити» може тривати довго, та навряд це сприятиме
досягненню позитивного природоохоронного результату.
Тема № 6. Вразливі червонокнижні птахи нашої фауни
На думку природолюба, науковця-натураліста, мабуть, кожен
біологічний вид заслуговує на увагу і збереження, бо природні системи
втрачають частину своєї стабільності зі зникненням будь-якого виду. Такий
підхід у підтриманні біологічного різноманіття застосовано Конвенцією про
охорону дикої флори і фауни та природних середових існування в Європі, яку
було відкрито для приєднання в 1979 році в м. Берні (Швейцарія), через що її

35. 5
Розділ 1. Загальна характеристика світу пернатих
План:
Тема№ 1. Еволюційний розвиток птахів.
Тема № 2. Орнітофауна України.
Тема № 3. Птахи заходу України.
Тема № 4. Орнітофауна Карпат.
Тема № 5. Рідкісні птахи червоного національного переліку
України.
Тема № 6. Вразливі червонокнижні птахи нашої фауни
Тема № 7. Українські назви показових птахів зоогеографічних
регіонів світу.
Тема № 8. Пташині імена.
Тема № 1. Еволюційний розвиток птахів
Птахи, як особливий клас хребетних виникли близько 80-100 млн. років
назад. Багато представників сучасних сімейств і деяких родів птахів відомі з
нижнього еоцену, тобто їхній вік складає близько 40 млн. років. Протягом
цього величезного проміжку часу бували періоди, коли яка-небудь
таксономічна група птахів (в сучасному уявленні рід, сімейство або навіть
ряд) процвітала, потім занепадала і зникала повністю (наприклад гасторніси,
діатрими, палелодуси, галінулоїди та ін.). Деякі групи птахів вимерли вже в
наш час (моа, дронти). На жаль, кістки птахів, особливо дрібних,
зберігаються значно гірше, ніж кістки великих ссавців, тому предків
сучасних птахів ми знаємо лише за окремими, часто фрагментарними
залишками. Однак, ці випадкові знахідки дозволили встановити, що з 198
відомих сімейств птахів представники 28 сімейств повністю вимерли ще до
початку четвертинного періоду, 4 сімейства птахів припинили своє існування
в плейстоцені і ще 4 – вже в історичний час, майже на наших очах. Це були в
основному великі нелітаючі птахи. В знищенні останніх 2 – 3 сімейств
(дронти, моа), без сумніву, взяли участь і наші предки.
В ході своєї тривалої еволюції птахи пристосувались до життя у
найрізноманітніших умовах, і тому, нині їхній зовнішній вигляд, будова
дзьоба, ноги та інші частини тіла відрізняються великим різноманіттям. Не
зважаючи на це птахів об’єднує ряд спільних ознак, які різко відрізняють їх
від інших груп хребетних тварин. Птахи демонструють ряд рис своєї будови,
які говорять про їхню близькість до плазунів. Тепер уже немає сумнівів у
тому, що сучасні птахи і плазуни походять від спільних предків, від яких і
успадкували немало спільного. І ті і інші відкладають яйця, у них майже
немає шкірних залоз, їхній черепи схоже з’єднані з хребтом; у будові

36. 5
Розділ 1. Загальна характеристика світу пернатих
План:
Тема№ 1. Еволюційний розвиток птахів.
Тема № 2. Орнітофауна України.
Тема № 3. Птахи заходу України.
Тема № 4. Орнітофауна Карпат.
Тема № 5. Рідкісні птахи червоного національного переліку
України.
Тема № 6. Вразливі червонокнижні птахи нашої фауни
Тема № 7. Українські назви показових птахів зоогеографічних
регіонів світу.
Тема № 8. Пташині імена.
Тема № 1. Еволюційний розвиток птахів
Птахи, як особливий клас хребетних виникли близько 80-100 млн. років
назад. Багато представників сучасних сімейств і деяких родів птахів відомі з
нижнього еоцену, тобто їхній вік складає близько 40 млн. років. Протягом
цього величезного проміжку часу бували періоди, коли яка-небудь
таксономічна група птахів (в сучасному уявленні рід, сімейство або навіть
ряд) процвітала, потім занепадала і зникала повністю (наприклад гасторніси,
діатрими, палелодуси, галінулоїди та ін.). Деякі групи птахів вимерли вже в
наш час (моа, дронти). На жаль, кістки птахів, особливо дрібних,
зберігаються значно гірше, ніж кістки великих ссавців, тому предків
сучасних птахів ми знаємо лише за окремими, часто фрагментарними
залишками. Однак, ці випадкові знахідки дозволили встановити, що з 198
відомих сімейств птахів представники 28 сімейств повністю вимерли ще до
початку четвертинного періоду, 4 сімейства птахів припинили своє існування
в плейстоцені і ще 4 – вже в історичний час, майже на наших очах. Це були в
основному великі нелітаючі птахи. В знищенні останніх 2 – 3 сімейств
(дронти, моа), без сумніву, взяли участь і наші предки.
В ході своєї тривалої еволюції птахи пристосувались до життя у
найрізноманітніших умовах, і тому, нині їхній зовнішній вигляд, будова
дзьоба, ноги та інші частини тіла відрізняються великим різноманіттям. Не
зважаючи на це птахів об’єднує ряд спільних ознак, які різко відрізняють їх
від інших груп хребетних тварин. Птахи демонструють ряд рис своєї будови,
які говорять про їхню близькість до плазунів. Тепер уже немає сумнівів у
тому, що сучасні птахи і плазуни походять від спільних предків, від яких і
успадкували немало спільного. І ті і інші відкладають яйця, у них майже
немає шкірних залоз, їхній черепи схоже з’єднані з хребтом; у будові

37. 5
Розділ 1. Загальна характеристика світу пернатих
План:
Тема№ 1. Еволюційний розвиток птахів.
Тема № 2. Орнітофауна України.
Тема № 3. Птахи заходу України.
Тема № 4. Орнітофауна Карпат.
Тема № 5. Рідкісні птахи червоного національного переліку
України.
Тема № 6. Вразливі червонокнижні птахи нашої фауни
Тема № 7. Українські назви показових птахів зоогеографічних
регіонів світу.
Тема № 8. Пташині імена.
Тема № 1. Еволюційний розвиток птахів
Птахи, як особливий клас хребетних виникли близько 80-100 млн. років
назад. Багато представників сучасних сімейств і деяких родів птахів відомі з
нижнього еоцену, тобто їхній вік складає близько 40 млн. років. Протягом
цього величезного проміжку часу бували періоди, коли яка-небудь
таксономічна група птахів (в сучасному уявленні рід, сімейство або навіть
ряд) процвітала, потім занепадала і зникала повністю (наприклад гасторніси,
діатрими, палелодуси, галінулоїди та ін.). Деякі групи птахів вимерли вже в
наш час (моа, дронти). На жаль, кістки птахів, особливо дрібних,
зберігаються значно гірше, ніж кістки великих ссавців, тому предків
сучасних птахів ми знаємо лише за окремими, часто фрагментарними
залишками. Однак, ці випадкові знахідки дозволили встановити, що з 198
відомих сімейств птахів представники 28 сімейств повністю вимерли ще до
початку четвертинного періоду, 4 сімейства птахів припинили своє існування
в плейстоцені і ще 4 – вже в історичний час, майже на наших очах. Це були в
основному великі нелітаючі птахи. В знищенні останніх 2 – 3 сімейств
(дронти, моа), без сумніву, взяли участь і наші предки.
В ході своєї тривалої еволюції птахи пристосувались до життя у
найрізноманітніших умовах, і тому, нині їхній зовнішній вигляд, будова
дзьоба, ноги та інші частини тіла відрізняються великим різноманіттям. Не
зважаючи на це птахів об’єднує ряд спільних ознак, які різко відрізняють їх
від інших груп хребетних тварин. Птахи демонструють ряд рис своєї будови,
які говорять про їхню близькість до плазунів. Тепер уже немає сумнівів у
тому, що сучасні птахи і плазуни походять від спільних предків, від яких і
успадкували немало спільного. І ті і інші відкладають яйця, у них майже
немає шкірних залоз, їхній черепи схоже з’єднані з хребтом; у будові

38. 5
Розділ 1. Загальна характеристика світу пернатих
План:
Тема№ 1. Еволюційний розвиток птахів.
Тема № 2. Орнітофауна України.
Тема № 3. Птахи заходу України.
Тема № 4. Орнітофауна Карпат.
Тема № 5. Рідкісні птахи червоного національного переліку
України.
Тема № 6. Вразливі червонокнижні птахи нашої фауни
Тема № 7. Українські назви показових птахів зоогеографічних
регіонів світу.
Тема № 8. Пташині імена.
Тема № 1. Еволюційний розвиток птахів
Птахи, як особливий клас хребетних виникли близько 80-100 млн. років
назад. Багато представників сучасних сімейств і деяких родів птахів відомі з
нижнього еоцену, тобто їхній вік складає близько 40 млн. років. Протягом
цього величезного проміжку часу бували періоди, коли яка-небудь
таксономічна група птахів (в сучасному уявленні рід, сімейство або навіть
ряд) процвітала, потім занепадала і зникала повністю (наприклад гасторніси,
діатрими, палелодуси, галінулоїди та ін.). Деякі групи птахів вимерли вже в
наш час (моа, дронти). На жаль, кістки птахів, особливо дрібних,
зберігаються значно гірше, ніж кістки великих ссавців, тому предків
сучасних птахів ми знаємо лише за окремими, часто фрагментарними
залишками. Однак, ці випадкові знахідки дозволили встановити, що з 198
відомих сімейств птахів представники 28 сімейств повністю вимерли ще до
початку четвертинного періоду, 4 сімейства птахів припинили своє існування
в плейстоцені і ще 4 – вже в історичний час, майже на наших очах. Це були в
основному великі нелітаючі птахи. В знищенні останніх 2 – 3 сімейств
(дронти, моа), без сумніву, взяли участь і наші предки.
В ході своєї тривалої еволюції птахи пристосувались до життя у
найрізноманітніших умовах, і тому, нині їхній зовнішній вигляд, будова
дзьоба, ноги та інші частини тіла відрізняються великим різноманіттям. Не
зважаючи на це птахів об’єднує ряд спільних ознак, які різко відрізняють їх
від інших груп хребетних тварин. Птахи демонструють ряд рис своєї будови,
які говорять про їхню близькість до плазунів. Тепер уже немає сумнівів у
тому, що сучасні птахи і плазуни походять від спільних предків, від яких і
успадкували немало спільного. І ті і інші відкладають яйця, у них майже
немає шкірних залоз, їхній черепи схоже з’єднані з хребтом; у будові

39. 39
допису, фактично усі види птахів залишатимуться під охороною Бернської
конвенції, якої слід дотримуватися.
Найголовніше, щоб усвідомлення необхідності охорони довкілля стало
рисою чи не кожної людини, власне суспільною моральною нормою. Саме
визнання збереження природи як моральної норми є першоосновою
дотримання балансу між споживчими потребами людини та забезпеченням
для тієї таки людини здорового природного середовища. Коли ж братиме
гору так званий принцип фінансово-економічної доцільності, а в умовах
нашої дійсності це те саме, що споживацтво і зажерливість, тоді наші красиві
слова про поліпшення стану природи і охорону біологічних видів залишаться
порожньою балаканиною.
Тема № 7. Українські назви показових птахів зоогеографічних
регіонів світу
Чимало українців-діаспорян користуються мовою своїх пращурів, ведуть
різноманітну культурологічну діяльність, укладають книжки українською, в
тому числі й природничого пізнавального змісту, де оповідають про
тваринний і рослинний світ екзотичних країн. У таких виданнях часто
йдеться про види, зокрема птахів, українські назви яких авторам не відомі, і
вони звертаються по консультацію до вітчизняних фахівців-орнітологів,
маючи впевненість, що в українській лексиці просто не може не бути
системи національних назв тварин і рослин світу. Наведення суто наукових
латинських назв не сприймається цими авторами як достатнє і природне в
кириличному тексті науково-популярного змісту.
Національні системи назв птахів є не лише у світових мовах, мовах
міждержавного спілкування. Орнітологи сусідніх країн, населення яких,
порівняно з нашою країною, менше, але
консолідованіше, зокрема у Польщі та
Словаччині, вже розробили такі системи.
Нагальність формування національної
номенклатури птахів світу існує і в Україні.
На жаль, цілісна система національних назв,
принаймні стосовно класифікації птахів
світу, поки що не усталилась в нашій мові.
Поміж українських наукових
першоджерел донедавна найбільша
кількість видів і національні назви до них були представлені у зоологічному
словнику О. П. Маркевича та К. І. Татарка (1983), в ньому згадано приблизно
860 видів. З цієї кількості 424 види належать до вітчизняної фауни (Фесенко,
Бокотей, 2007), а за останніми спостереженнями, вже можна говорити про
429 видів. Інша половина птахів є суто іноземними. Кількість видів, що

40. 40
згадані у вказаному словнику, складає менше десяти відсотків видового
складу птахів світу.
Важливість укладання вітчизняної системи назв природних об’єктів
світу проявляється у необхідності вирішення конкретних питань: у потребі
створення музейних природознавчих експозицій, викладання
біогеографічних дисциплін з використанням усталених українських назв
тварин чи рослин, забезпечення національною номенклатурою укладачів
міжнародних документів у природоохоронній галузі, формування
тематичних посібників, підручників, словників тощо.
Праця „Зоогеографічні особливості поширення птахів”, яку пропонуємо
тут до уваги читача, як раз і демонструє практичну необхідність формування
національної номенклатури назв птахів світу. В ній наведено українські
назви приблизно для 1380 видів птахів. Певну кількість назв взято з книг М.
Шарлеманя (1927), О. Б. Кістяківського та О. П. Корнєєва (1968), О. П.
Маркевича та К. І. Татарка (1983). Проте в доробку цих авторів показових
видів різних зоогеографічних регіонів згадано не так вже й багато, тому чи не
більше як для дев’яноста відсотків видів, що вказані в нашій праці, українські
назви подано вперше. Крім означення видів, робота містить українські назви
164 родин і 13 рядів (з них лише 3 не представлені у вітчизняній фауні), а
також назви кількох підрядів, підродин і підвидів.
Формування складу назв видів починали з обрання назв родів. Вибір
кожної з представлених у праці назв зумовлений чітко визначеними причина,
але докладні пояснення стосовно кожної назви можуть бути подані лише в
спеціальному виданні. Зазначимо лише, що національні назви родів
запропоновані на основі лексики дев’яти мов. Вибір означувального
прикметника у наведених українських назвах ґрунтувався на даних про види
птахів, що містяться у виданні «Handbook of the Birds of the World» (1992,
1994, 1996, 1997, 1999, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009,
2010, 2011).
Тема № 8. Пташині імена
Називаючи горобця горобцем або
ластівку ластівкою, мабуть, мало хто зважає
на те, як виникли такі назви, тим паче, що їх
майже однаково називаються скрізь на
Україні. Коли ж виявляєш, що одного й того
самого птаха в одній місцевості називають
“чайка”, а в іншій – “книга”, і до того ж у
російській мові назвою “чайка” означено
зовсім інших птахів, тоді й може виникнути
зацікавленість, яким чином утворено назви
наших пернатих сусідів.

41. 41
В 1920-х роках існував Інститут української наукової мови, за
програмою якого працював Микола Шарлемань. Саме цей вчений створив
одну з частин видання “Словник зоологичної номенклатури”, що стосувалася
птахів і була схвалена Зоологічною секцією Природничого відділу згаданого
інституту. Для декількох видів у цьому словнику наведено більше ніж по 50
назв-синонімів, а для одного – навіть 80. Серед синонімів було обрано
головні назви птахів, які мали стати, так би мовити, офіційними, або ж
українськими науковими назвами, тобто загальнонаціональними. Умовами
укладання словника не були передбачені пояснення походження народних
назв, а наводився лише їх перелік. Але ж питання виникнення назв особливо
цікаве.
Увесь склад назв птахів можна розділити на дві великі групи – одну
становлять ті, що беруть свій початок безпосередньо з української мови, їх
ще називають автентичними, а до другої групи належать назви, запозичені з
інших мов. До речі, в “Словнику зоологичної
номенклатури” назви птахів, обрані як
головні, мали переважно автентичне
походження.
Виникнення і запозичення іншомовних
назв – це окрема історія, про яку, звісно,
цікаво дізнатися. Втім, чи не найцікавіше
довідатися, яким чином утворювалися власне
українські назви, що саме спонукало людину
назвати птаха так, а не інакше. Підставою ж
для виникнення назви могли бути характерні
особливості, властиві птахові, – його зовнішній вигляд, поведінка, голос,
місце, якому птах надає перевагу, те, чим птах полюбляє живитися.
Наприклад, особлива зовнішня риса дала привід для виникнення
української назви одного з куликів – “чоботар”. А росіяни через ту саму
зовнішню рису називають цього птаха “шилоклювка”. Справді, походжає
собі мілиною довгоногий птах з довгим, тонким і загнутим догори дзьобом,
наче криве чоботарське шило, то чому б не
назвати його “чоботарем”, бо ж при ньому
завжди чоботареве знаряддя.
Ще цікавішою є назва, яку люди дали
іншому птахові, – “пірникоза”. У шлюбний
період пірникоза велика, або
латиною Podiceps cristatus, має два пучки
оздобних пер на голові, які чимось
нагадують роги кози. Можна було такого
птаха назвати просто козою. Та птах-коза
живе на воді і вміє чудово пірнати, ось і
поєдналися в назві “пірникоза” вказівки на завнішню ознаку птаха і

42. 42
особливість його поведінки. Ця назва дуже властива українській мові.
Зважте, що в ній існують такі прізвища людей, як Козоріз, Стельмах,
Кравець, Швидкий, Поміркований, Шульга, Головатий, Черевко та інші, в
яких відображено рід заняття, риси характеру та зовнішні особливості людей,
для яких спочатку було вигадано відповідні прізвиська, а згодом вони стали
прізвищами. Схоже, через характерність назви “пірникоза” її було закріплено
за кількома птахами у “Словнику зоологичної номенклатури” Миколи
Шарлеманя. Але пізніше цих птахів у науковій літературі стали називати
норцями, не враховуючи, що тлумачний “Словарь української мови”,
укладений Борисом Грінченком, зазначає: ”Норець. 2) Родъ утки:
нырокъMergus albellus”, a “Пірникоза... чомга, Podiceps cristatus“. До речі,
латинське “cristatus” перекладається як “чубатий”. Пір’я чубом і пір’я
ріжками – дуже близькі фізичні риси, тому латинська назва птаха
перегукується саме з назвою “пірникоза”.
Один з найменших птахів, які заселяють простори нашої країни, отримав
назву “волове очко”. Погодьтеся, в слові “очко” звучить лагідне ставлення
людей до цієї пташини. Оскільки пташка невеличка, не більше волового ока,
тому Іван Верхратський вважав, що саме малі розміри стали причиною
виникнення такої назви. Можливо, й так. Та особливу інтригу створює
пояснення у словнику Бориса Грінченка – “Волове очко. а) Птица
крапивникъ. Troglodytes parvulus”. Наразі цього птаха латинською мовою
називають Troglodytes troglodytes. Але в тому самому словнику є й таке:
“Очко волове, риб’яче. Птица Sylvia nisoria”,
тобто йдеться про кропив’янку рябогруду.
Спробуємо поміркувати. Назва “волове очко”,
крім натяку на малі розміри, схоже, говорить про
темне око птаха або й про його темне оперення
взагалі – ці риси властиві, так би мовити,
справжньому воловому очку. У варіанті “очко
волове” є суттєве доповнення “риб’яче”, що
вказує на власне світле око з чорною зіницею, а це вже ознака, характерна
для кропив’янки рябогрудої. Тепер, здається, зрозуміло, чому жвавий малюк
Troglodytes troglodytes став в Україні воловим очком.
Людина не лише фіксувала в пам’яті риси зовнішності птахів, але
завдяки своїй допитливості дізнівалася про окремі особливості їхньої
поведінки. Спостереження за поведінкою стали основою того, що за одним із
птахів закріпилася назва “косар” (російською “колпица”). Птахи, які
отримали цю назву, дуже своєрідно здобувають собі їжу: вони збираються на
мілководді і ходять там, зануривши дзьоби у воду, при цьому кожен птах
рухає головою спочатку в один бік, потім – в інший, і так безліч разів. Це
нагадує рухи косаря, який водить держаком коси з боку в бік, викошуючи
духмяну траву на лузі.

43. 43
Поведінка іншого птаха також підказала людині, як можна його назвати.
Уявіть... Сидять собі рибалки на березі, закинувши у воду вудки, і чекають,
доки хоча б щось почне клювати. А недалечко від них на гілці над водою
примостилася чепурненька ошатна пташка, її
пір’я виблискує сапфірово-смарагдовим
вогником у сонячному промінні. Нудьгуючі
рибалки не можуть не помітити цю живу
коштовність. Пташина трохи посиділа, а потім
раптом шубовсть у воду... за мить виринає і
летить на гілку з упійманою рибинкою. Таке
мале створіння, а як талановито ловить рибу.
От і стала ця пташка “рибалочкою”. Зауважимо, що “рибалочка” справді
талановитий, а не талановита, бо це зменшувально-пестлива форма від слова
“рибалка”, яке належить до чоловічого роду.
Голос птахів – ще одна причина для виникнення їхніх назв. Мабуть,
багатьом відома назва “кроншнеп”. Вона німецького
походження: Kronschnepfe, від Krone – вінець, корона і Schnepfe – кулик.
Звісно, корони на голові цього птаха нема, але кроншнеп великий
найбільший з куликів, вагою до 1 кг, він, так би мовити, посідає перше місце
серед куличиного роду і, схоже, є вінцем мрій для мисливця, який полює на
куликів. Та в українській мові існує чудова власна назва – “кульон”, яка
позбавлена будь-якого натяку на гастрономічну привабливість цього птаха.
Вона є звуковідтворенням голосу великого кульона, колись досить
поширеного в Україні-Русі з-поміж трьох видів кульонів (нині усіх їх
занесено до вітчизняної Червоної книги). У кульона великого гучний,
навдивовиж мелодійний і чарівливий голос – його можна передати як “кууу-
ліїї” або як “кюююїїї”. Той, хто хоч раз почує його, запам’ятає назавжди. Ось
звідки українська назва цього птаха – “кульон”. Не буде зайвим сказати, що у
сусідній Білорусі його кличуть подібно – “кулон”, і навіть у далекій Англії в
назві цього кулика звучить меланхолійна
мелодія його голосу, бо називають його там
“келью”.
Добре, коли звуки голосу птаха чіткі,
чисті, тоді і в Англії, і в Україні-Русі їх
передають практично однаково, як у випадку
з кульоном або, скажімо, з зозулею. Але
більшість птахів подає менш чіткі звуки, до
того ж у різних регіонах птахи одного виду часто мають свої особливості
звучання голосу, так би мовити місцевий діалект. А ще зважте на те, що
кожна людина може мати особисте сприйняття голосу птаха, іноді дуже
відмінне від того, як сприймає той самий голос інший слухач. Тоді й
складається так, що одного й того самого птаха в різних місцевостях, а тим
більше країнах через його голос називають зовсім по-різному.

44. 44
Визначний орнітолог Олександр Кістяківський голос одного з куликів,
що означений латинською назвою Limosa limosa, записав як “веретень...
веретень... веретень”. Від цього, ймовірно, виникла російська назва
“веретенник”. А от, за словами відомого орнітолога Миколи Книша, на
Сумщині місцеві жителі голос того ж таки птаха передають як “гритю-гритю-
гритю” або “грицю-грицю-грицю”. Тому й не дивно, що Limosa limosa
отримав українську назву “грицик”, а точніше “грицик великий”. На доказ
того, як несхоже сприймають люди голос цього птаха в різних регіонах,
наведемо записи, зроблені англійськими орнітологами. Тож голос грицика
великого в Англії відтворюють так: “кіу-ві-ві-ву”, “кі-віїку”, “кррреоо”,
“ківії-у-ківії”. Погодьтеся, що ці звуки досить відмінні як від “гритю-гритю-
гритю”, так і від “веретень... веретень... веретень”.
Нерідко підставою для виникнення назви птаха є одна з характерних
особливостей місцевості, де він оселяється. Скажімо, представники цілої
групи птахів отримали українську назву “пісочник” (російською “зуёк”).
Найпоширеніший з них пісочник малий заселяє піщані коси вздовж річок та
інших водойм, іноді гніздиться і на галькових косах. Його співбрат пісочник
морський обирає для гніздування солончаки, трапляється також на піщаних
косах вздовж узбережжя морів. Перебування інших видів – пісочника
великого і рідкісних залітних пісочників каспійського та товстодзьобого –
також пов’язане з відкритими піщаними біотопами.
До другої групи належать кулики, до яких застосовують назву
“коловодник” (у російській – це черныш, фифи, травник, щёголь,
поручейник, большой улит). У чому ж причина виникнення української назви
“коловодник”? І коловодник звичайний, і занесений до Червоної книги
України коловодник ставковий, як і решта видів цієї групи, у гніздовий
період заселяють заболочені ділянки берегів річок, лук, ставків, болота, отже
на цих птахів найчастіше можна натрапити не біля відкритих водних
просторів річок чи озер, а на перезволожених, покритих водою ділянках, що
заросли травою або невеликим чагарником, тобто коло-біля мілкої води.
До іншої групи належать кулики, які трапляються на території України-
Русі лише протягом сезонних міграцій навесні та восени. У цей час вони
тримаються взжовж берегів великих річок, переважно Дніпра, на узбережжі
морів та на приморських лиманах. Їх пристрасть до берегових біотопів стала
підставою для того, щоб їм дали назву “побережник” – побережник малий,
побережник білохвостий, побережник червоногрудий, побережник
чорногрудий та інші. Варто попередити, що для деяких видів побережників у
російській мові використовують назву “песочник”, а це означає, що кулик з
українською назвою “пісочник” – не той самий птах, якого в російській
кличуть “песочник”. Тож назва “пісочник морський” в українській мові
стосується кулика, який означений латиною якCharadrius alexandrinus, а в
російській мові назва “морской песочник” належить кулику з латинською

45. 45
назвою Calidris maritima. Будемо сподіватися, що усі, хто стане вивчати
куликів, добре запам’ятають цю номенклатурну особливість.
Серед назв птахів трапляються й такі, що прямо вказують на те, чим
живиться власник назви. Наприклад, дуже влучною є назва одного з хижих
птахів – “змієїд”. Майже всі, кому доводилося спостерігати цього птаха після
вдалого полювання, розповідають, як птах у польоті тримав у дзьобі довгу
змію і поступово ковтав її. Полює змієїд також на ящірок і жаб. А одного з
невеликих співочих птахів називають “коноплянка” за те, що він полюбляє
ласувати насінням коноплі, хоча це зовсім не означає, що в його раціоні
присутнє лише це насіння. Коноплянка вигодовує своїх пташенят комахами,
та й дорослі птахи не відмовляються від цієї тваринної їжі. Втім, значну
частину корму коноплянки становить насіння різних бур’янів.
Птахи, які отримали назву “шишкар”, майже виключно рослиноїдні,
спеціалізуються на добуванні насіння з
шишок хвойних дерев. Тому й не дивно,
що птахів з такою назвою завжди бачать
там, де ростуть ялини або сосни. Природа
дала цим птахам бездоганне знаряддя,
яким вони дістають насіння з-під цупких
лусок шишки, – у шишкарів міцний дзьоб і
кінці щелеп схрещені.
У пташини з назвою “костогриз”
дзьоб – теж надійний інструмент для
лущення насіння. Дзьобик він має справді нівроку, його висота біля основи
більша за товщину пальця людини. Можете при нагоді переконатися, але
пальці до таких “обценьок” краще не сунути. Своїм дзьобом костогриз з
легкістю розлущує кісточки вишень і, як кажуть, навіть кісточки слив. Яка ж
то міць у костогризовому дзьобі. Спробуйте-но розкусити вишневу чи
сливову кісточку, щоб відчути, яка сила для цього потрібна. Втім, краще не
експериментуйте. Хай ваші зуби залишаться цілими.
Пташині імена можуть багато цікавого розповісти про вподобання,
норов, пристрасті, навіть про вади їхніх володарів.

46. 46
Розділ 2. Вікторини, екологічні ігри та кросворди
2.1 Вікторини
«Цікаві факти про птахів»
1. Який найбільший в світі птах? (африканський страус)
2. Який найменший в світі птах? (колібрі)
3. Які птахи не літають? (страус, пінгвін)
4. Які птахи не висиджують пташенят? (зозуля)
5. Яйце у лапах тримають поки не вилупиться пташеня? (пінгвін)
6. Взимку виводять пташенят? (шишкарі)
7. Хто такий лісний півень? (глухар)
8. В ночі на комах полюють? (сова)
9. Які птахи прилітають до нас з настанням зими? (снігурі)
10.Який птах будує собі гніздо з риб’ячих кісток? (зимородок)
11.Від чого вмирають птахи взимку? (холоду, голоду)
12.Яка птаха може ходити під водою? (оляпка)
13.Сама найбільша пташка в Європі? (лебідь)
14.Хто з птахів будує найбільше гніздо? (орел)
15.Назвіть птицю, яка може спати під час польоту? (лелека)
16.У якої птиці язик вкритий шипами? (у пінгвінів)
17.Яку птицю називають віщім? (ворон)
18.Птах – лісовий лікар? (дятел)
19.Пташка, яка нищить чужих пташенят? (зозуля)
20.Який птах не літає, але вміє плавати? (пінгвін)
21.У якого птаха найбільший розмах крил? (альбатроса)
22.Який птах годує малят молоком? (пінгвін)
23.Якого птаха і за що називають лісовою кішкою? (сова)
24.Їдальня для пташок? (годівниця)
25.Які тварини витримують найнижчу температуру? (гуси, качки)
26.Яка з птахів швидше за всіх літає? (Стриж)
27.Яка сама маленька пташка в нашій країні? (корольок)
28.Коли температура тіла нижче взимку чи влітку? (однакова)
29.Які птахи прилітають з півдня першими? (граки)
30.Які птахи на березі річки риють нірки для гнізд? (ластівки)
31.Любляча смакота лелек? (жаби)
32.Назва якої пташки захована в слові жайворонок? (ворон)
33.Який птах прилітає навесні останнім? (іволга)
34.Які птахи можуть літати хвостом вперед? (колібрі)
35.Яких птахів людина використовує на полюванні? (беркут)

47. 6
видільних і статевих органів також спостерігається значна схожість (є
копчикова залоза – єдина у птахів!).
Переконливі докази спільного еволюційного походження птахів і
плазунів дає і палеонтологічний матеріал. Перші створіння, що нагадують
сучасних птахів, з’явились на нашій планеті в мезозої, тобто приблизно
150 млн. років тому назад. Першоптахи були знайдені в юрських
відкладеннях сланців поблизу Золнгофену і Ейхштадту в Баварії і нині відомі
лише в трьох екземплярах, які відносяться до роду Архіоптерикс
(Archaeopteryx).
Ця дивна тварина поєднувала в собі ознаки птахів і ящерів. Хвіст
археоптериксів складався з 20 хребців і був довший за тіло. На кожному
хребці розташовувалась
пара пір’їн, два ряди яких
утворювали хвіст. Череп
нагадував пташиний, але
щелепи були озброєні
зубами. Передні кінцівки
мали махове пір’я і були
схожими на крила, однак
зберегли три вільних
пальці з кігтями. Скоріш
за все, ці завбільшки з
голуба першоптахи, були
пристосовані тільки до
ширяючого польоту, як,
наприклад, із сучасних
ссавців летяги, але
оскільки на передніх
кінцівках у них були
сильні пальці з кігтями, то вони могли видиратися на дерева, чіпляючись за
гілки.
Із викопних форм цікавий також нелітаючий Гесперорніс
(Hesperornis) із крей-
дяних відкладень Північ-
ної Америки, який жив
60 – 120 млн. років
тому. Його ріст досягав
1,8 м, а зовнішньо він
нагадував сучасну гагару.
Якщо археоптерикс був
наземною птахою, то
скелет першоптахи геспе-
рорніса говорить про те,

48. 48
24. Який північний птах живе в нас тільки взимку? /взимку до нас
прилітає пуночка/
25. Чим характерна будова кісток птахів? /вони заповнені повітрям/
26. Які птахи завдають великої шкоди мисливському господарству? /сіра
ворона, яструб малий, лунь болотяний/
27. Чому весною шпаки і галки сідають на коней, корів, овець? /птахи
вискубують з тварин шерсть для гнізд, викльовують комах/
28. У якого птаха найдовший язик? /у дятла, до 15 см/
29. Який птах робить в гнізді підстилку із рибячих кісток? /зимородок/
30. Які птахи навіть в люті морози знищують комах-шкідників? /синиці,
корольки, дятли.
Вікторина «Які розміри мають наші пернаті друзі»:
1. Хто з птахів найважчий? (Страус – 90 кг).
2. Хто з птахів найлегший? (Колібрі -1,5-2 кг).
3. Хто з птахів найшвидше літає? (Сапсан, стриж – 17 км/год.).
4. Хто з птахів найглибше пірнає? (Пінгвін – 265м).
5. Які птахи не сідають на землю? (Стрижі).
6. Хто з птахів неперевершений співак? (Соловей).
7. У кого з птахів найдовший дзьоб? (У пелікана – 51 см).
8. Чиє яйце найважче? (Страуса – 1500г).
9. Чиє яйце найлегше? (Колібрі – 2 мг).
10. Який птах є символом вірності і любові? (Лебідь).
11. Який птах є символом мудрості? (Сова).
12. Який птах є символом щастя? (Лелека).
13. Які птахи до нас прилітають до нас навесні? (Граки, зозулі
ластівки,та ін.).
14. Які ви знаєте види ластівок? (Сільська, міська, берегова).
15. Осілий, білобокий, стрекотливий птах з довгим хвостом.
16. Найбільш поширений осілий птах.
17. Осілий птах з блакитною плямою на крилах полюбляє жолуді.
18. Перелітний птах, який в польоті співає дуже дзвінко, мелодійно.
19. Кочовий птах з чорним блискучим забарвленням, який взимку
утворює великі зграї?

49. 49
2.2 Екологічні ігри
Гра «Пташка в клітці»
- Пташко, пташко, коли з клітки в небо злетиш? – тричі повторюють
діти, ходячи довкола Пташки, що стоїть нерухомо із зав’язаними очима.
Потім усі зупиняються і один з гравців запитує:
- Пташко, пташко, вгадай, хто відчинить твою клітку? Кого пташка
впізнає по голосу , той займає її місце.
Гра «Впізнай, де твоє гніздечко»
(За звучання музичної іграшки)
Діти стають у дві групи біля дорослих мам пташок, які грають їм на
музичній іграшці, діти запам’ятовують її звучання, потім присідають і
«засинають».
Мами-пташки.
Любі пташки, досить спати,
Треба нам вже політати.
Всі вільно рухаються, «літають» по класу, а мами непомітно міняють
іграшки і кличуть.
Мами-пташки.
Пісню мамину впізнай, До гніздечка прилітай.
Після гри мами-пташки разом зі своїми пташенятами «вилітають» .
Гра «Злови м’яч і скажи» (вихователь кидає м’яч, а діти продовжують
прислів’я)
Ластівка день починає, а соловей кінчає.
Де ластівка не буває, а навесні додому прилітає.
Де лелека водиться, там щастя родиться.
Сова вдень мовчить, а вночі кричить.
Ластівки літають низько – на дощ і вітер.
Чайки стеляться – буде вітер.
Чайка сіла на воду – чекай доброї погоди.
Чайки багато купаються – негода наближається.
Журавлі летять високо – зима недалеко.
Ранній приліт журавлів – на ранню весну.

50. 50
2.3 Кросворди
Кросворд «Змійка»
Змійка зачарувала птахів. Потрібно відгадати їх назви, користуючись
малюнком та підказкою. Тільки тоді змійка їх відпустить. Кінець кожного
слова є початком наступного.
Цю пташку ще називають вальдшнеп.
Хижий нічний птах роду совиних, який живиться дрібними
гризунами.
(Пугач)
Маленький співучий птах, що має жовті крильця, білу спинку, чорну
шапку.
А дзьоб у нього - мов зернинка. (Чиж)
Якщо ці птахи багато й довго співають, буде ясно.
Живуть у полі чи степу. (Жайворонок)
Має гніздо-рукавичку. (Ремез)/
Не хоче доглядати своїх дітей, тому підкидає
яєчка в чужі гнізда. (Зозуля).
Самець качки. (Качур)
Хижий птах родини яструбових, занесений до Червоної
книги України,
часто полює на курчаток. (Яструб)
Б

51. 51
Розділ 3. Екозупинки
ЗУПИНКА «КОНКУС КАПІТАНІВ»
(За одну хвилину потрібно дбати найбільшу кількість правильних
відповідей.)
Запитання.
1. Які птахи роблять гнізда з власної слини? (Серпокрильці)
2. Який співочий птах може пірнати на дно водойми й бігати по ньому,
шукаючи здобич? (Оляпка.)
3. Який птах нашої країни найбільший? (Дрохва.)
4. Як називаються пташенята, що вилуплюється з пухом на тілі,
відкритими очима і через деякий час можуть рухатися за одрослими
птахами? (Виводкові)
5. Які наші перелітні птахи прилітають пізніше за всіх, а відлітають
раніше за всіх? (Ластівки)
6. Який денних хижих птахів ви знаєте? (Орел, беркут, яструб.)
7. Який птах висиджує пташенят, коли надворі зима? (Шишкар)
8. Яка температура тіла птаха ? (+42С)
9. Який птах називається прізвищем великого російського письменника?
(Гоголь)
10.Птах зі строкатим забарвленням, який має чубчик на голові, дзьоб –
шилоподібний. Птах неохайний, але красивий.(Одуд.)
11.Які кури не насиджують яйця? (Смітні кури)
12.Скільки камер має серце птаха? (Чотири)
13.Як птахи орієнтуються під час перельотів ? (За сонцем, зоряним небом,
обрисами берегової лінії, магнітними лініями Землі.)
14.Коли у птахів буває зуб? (Коли треба вибратись із яйця, а потім
відпадає.)
15.Пташенята якого птаха не знають своєї матері? (Зозулі)
16.Що міститься в середині пташиних кісток? (Повітря)
17.Які птахи взимку під час великих морозів зариваються в глибокий сніг?
(Тетері, куріпки, рябчики)
18.Чи дихає курча в яйці? (Дихає)
19.Яких птахів використовують для полювання? (Орлів)
20.Чи є пташине молоко і у яких птахів? (У пінгвінів)
21.Стрій, яким летять журавлі? (Ключ)
22.Чи розводять страусів в Україні? (Так)
23.Як називається частина тіла птаха між головою і тулубом? (Шия)
24.Які пташині таємниці відкриває пізня осінь? (Пташині гнізда)
25.Пух якого птаха цінується найдорожче? (Гаги)
26.Які птахи не вміють літати? (Пінгвіни, страуси)
27. Які птахи не сідають ні на дерева, ні на землю, хоч і літають
найшвидше? (Стрижі)

52. 52
28.Якого птаха називають лісником, що розповсюджує дерева та кущі?
(Сойку)
29.Який птах видає звуки, схожі на мекання ягняти? (Бекас)
30.Чи всі птахи виводять пташенят один раз на літо? (Зяблики – 2 рази,
горобці – 3.)
ЗУПИНКА «ВІРИШ – НЕ ВІРИШ»
Командам зачитуються факти із життя птахів, а вони повинні відповісти,
чи правда це, тобто так чи ні.
1. Перша весняна птах шпак . (Ні. Грак.)
2. Шишкарі виводять пташенят взимку. (Так.)
3. На Півдні Америки живе птах-реготун. Вона видає звуки, схожі на
регіт людини. (Немає такої птиці)
4. Пташка оляпка може бігати в пошуках їжі по дну річки. (Так).
5. Навесні пінгвіни можуть злітати на висоту до двох метрів. (Ні. Вони
не літають)
6. Оперення птахів, які живуть в клітинах, ставати яскравіше. (Ні.
Навпаки).
7. У австралійських страусів ему яйця висиджує самець. (Так)
8. Після купання шпаки витирають пір'я про овець. (Так)
9. Стрижі навіть сплять на льоту. (Так)
10. Під час залицяння пелікани пригощають один одного рибою. (Ні).
ЗУПИНКА «ВІДГАДАЙ, ХТО Я?»
Учні виходять на сцену в масках птахів і розповідають про цих пернатих.
Команди повинні відгадати їх.
1. Я перший провісник весни. Пір'я в мене чорне з білими краплинками.
Поїдаю різних шкідників. Люди готуються до мого прильоту. (Шпак)
2. Мене теж всі мабуть, добре знають. Я маю чорну шапочку. Сизувату
спинку, червону грудку. Прилітаю взимку з півночі. (Снігур)
3. Я живу в соснових, ялинкових лісах. Живлюся насінням хвойних і маю
спеціально пристосований до цього ніс. Взимку виводжу пташенят.
(шишкар).
4. Мене називають лікарем лісу. Хто я? (Дятел).
5. Сіренький метушливий, з попелястою голівкою, яскраво-коричневою
спинкою з чорним галстуком на горлі та на грудях. (Горобець)
6. Довгий хвіст. Голова, шия, воло і верхня частина грудей чорні з
металевим зеленуватим полиском, чорний, блискучий хвіст. (Сорока)
7. Пір'я сіро-блакитного кольору із смугастим малюнком та чорними
плямами. (Зозуля)
8. Пір'я м’яке сірого, бурого і чорного відтінків з плямистим чи
смугастим малюнком. Великі жовті не рухомі очі. Короткий,

53. 53
гачкуватий дзьоб. Лапки оперені аж до пальців. Кігті дуже загнуті і
гострі. (Сова)
9. Голова, горло, передня частина грудей, крила і хвіст чорні. Спина
нижня частина тіла – сіра з білим. (Ґава)
10.Чорна голова, горло, крила, хвіст остання частина тіла сіра. (Ворона)
ЗУПИНКА «ПТАШИНИЙ БАРОМЕТР»
(У 5-тьох конвертах прислів’я, написані на картках. На одній картці
половина прислів’я, а на другій - його продовження, яка команда складе
першою прислів’я – та і перемогла).
- Слово не горобець, …(вилетить не спіймаєш)
- Старого горобця…(на полові не обдуриш)
- Де лелека водиться…(там щастя вродиться)
- Пташка красна пір’ями , …(а людина знаннями)
- Сорока… (на хвості принесла)
- Птаха пізнають у польоті, ..(а людину у роботі)
- Краще синиця у руках, ..(ані ж журавель у небі)
- Ластівка день починає, ..(а соловей – кінчає)
- Гусь свині ..(не товариш).

54. 54
Розділ 4. Загадки, лічилки, примовки та потішки
про птахів
4.1 Загадки
1. У дуплі весь день проспить (ох, і дивна звичка!)
й полювати полетить, як настане нічка.
Очі, наче ліхтарі, світяться у хащі,
Навіть місяць угорі не світив би краще.
Кругла в неї голова, це знайома нам... (Сова).
2. Зранку, вдень і в надвечір'я
Облітаю ліс уздовж і вшир я.
Занесу своє яєчко
У чуже якесь гніздечко.
Легко всівшись на суку,
Я роки лічу: «Ку-ку». (Зозуля)
3. Вона живе в селі і в місті
обіч доріг, де є гаї,
роками не міняє місця,
осівши в теплому краї,
не кличе діток відлітати,
абиде стане зимувати. (Ворона)
4. Летіла птиця на морозі
над хатами зимовим днем,
згубила літеру в дорозі
і стала... цифрою з нулем. (Сорока)
5. Ми пішли до гаю вдвох —
я й сестра Даринка,
а в гаю тім тьох та тьох, та іще ж так дзвінко...
Що за співанки? Чиї?
То співають... (Солов'ї).
6. Я ловлю комах, жучків,
їм біленьких черв'яків,
в теплий край я не літаю:
під стріхою хату маю.
Цвірінь — сів я на хлівець,
зовуть мене... (Горобець).

55. 7
що він був добре пристосований до життя у воді, а на суші пересувався,
ймовірно, дуже незграбно і важко. Можна припустити, що він лише повзав на
череві, відштовхуючись відсунутими далеко назад ногами. Його основною
їжею була, скоріш за все, риба, яку він ловив ниряючи і схоплюючи її
зубатою пащею.
Із тих самих місць, що й гесперорніс описана ще одна примітивна
птаха – Іхтіорніс (Ichthyornis), зовні схожа на чайку.
Це був добрий
літун, за останніми
уявленнями вже з
беззубим дзьобом,
який був дуже
схожим на сучасних
птахів. Хвіст, як і у
гесперорніса, був вже
значно редукований.
Пізніше – на
початку третинного
періоду – на Землі
вже стали
зустрічатися пред-
ставники сучасних
рядів. Хоча не можна
з певністю сказати,
що згадані вимерлі
роди були прямими
предками нині живу-
чих птахів, однак абсолютно зрозуміло, що предків птахів слід шукати серед
рептилій.
Головною причиною потужного розвитку класу птахів було, скоріш за
все, оволодіння повітряним середовищем, де у них не було конкурентів, не
враховуючи комах, нечисленної групи літаючих ссавців і деяких недосконало
організованих літаючих ящерів. Існує дві гіпотези про те, яким чином птахи
завойовували повітря. Одна з них припускає, що першим кроком в цьому
напрямку був ширяючий політ, при якому тварина, що лазила по деревах,
спускалася з висоти на землю, плануючи за допомогою розставлених
оперених передніх кінцівок і хвоста. Не можна, однак, виключити і друге
припущення, за яким активний політ розвився зі спроб двоногих предків, що
бігали по землі, збільшити швидкість при небезпеці, допомагаючи
примітивними крилами. Після початкових коротких стрибків проходив все
довший відрив від землі.

56. 56
15. Біле,як сніг,надуте,як міх,
Лопатами ходить,а рогом їсть. (Гуска)
16. Вірно людям я служу,
Їм дерева стережу.
Дзьоб міцний і гострий маю,
Шкідників ним добуваю. (Дятел)
17. У річці купається,
В сорочку не вдягається,
В повітрі літає,
А завжди суха буває. (Дика качка)
18. Не дзвінок і не сопілка,
Й колотушка не така.
В полі чуєш її тільки,
Як подружок виклика. (Перепілка)
19. Ну хто співця весни не знає?
Закривши очі, він співає,
Та пісня радісна й дзвінка,
Скажи,як звати співака? (Соловей)
20. Біла латка, чорна латка – по дереву скаче. (Сорока)
21. Уночі гуляє, а вдень спочиває,
Має круглі очі,бачить серед ночі. (Сова)
22. Що за пташка так співає:
Як горобчик цвірінчить,
Мов сорока,стрекотить.
А ще інколи бува,
Що кричить немов сова!
Хто ж виспівує отак? (Шпак)
23. Із сонечком рано встає пташеня!
Цвірінька, стрибає, шука черв’ячка.
Хто відгадає – той молодець.
Сіренька пташка – це… (Горобець)
24. Вірно людям я служу,
Їм дерева стережу,

57. 57
Дзьоб міцний і гострий маю,
Шкідників ним добуваю. (Дятел)
25. Має біле, як сніг, чорне, як жук,
Вертиться, як біс, і повертається в ліс (Сорока)
26. Усі в блакитнім піджаку, рожевій сорочці
У нас зимою по саду гуляють, як гості (Снігурі)
27. В хвойнім лісі я живу,
Там пісні співаю.
Шишки дуже я люблю,
З них зернятка маю.
В лісі я ще санітар,
А зовуть мене … (Шишкар)
28. Над просторами полів
Високо літаю.
Своїм ніжним співом
Людей звеселяю. (Жайворонок)
29. Які ноги заввишки,
Такий дзьоб завдовжки.
Хату на хаті тримає,
Всім жабам рахунок має. (Лелека)
30. Непосидлива і жвава,
Вбрана модно і яскраво.
В неї жовтий піджачок,
Мов ліхтар між гілочок. (Синичка)
31. Мов ліхтар між гілочок.
Чорні гострі крила має,
Дуже швидко скрізь літає.
Над вікном гніздо будує,
В теплому краю зимує. (Ластівка)
32. Першим я приніс весну,
Пробудив усе від сну.
Заспіваю під вікном,
Звуть усі мене … (Шпаком).

58. 58
4.2 Лічилки
1. Один, один, одиничка -
До вікна летить синичка,
Та синичка лиш одна:
Дінь, дінь, дінь біля вікна!
Один, один одиничка -
Полетіла синичка.
2. Попіл, попіл, попільниця;
А де ж наша зозулиця?
Понад морем літала,
Синім оком кивала.
А ти, киве, не кивай,
А ти з города втікай.
3. Ходить качка на гніздечко,
Золоті несе яєчка.
Скільки їх там, відгадай.
Раз, два, три — утікай.
4. Ішла зозуля мимо саду,
наступила на розсаду і сказала:
«Ку-ку-мак, вибирай один кулак».
5. Що за пташка на суку розсипа своє «ку-ку»?
Сів хлопчина на стовпець – де тій пісенці кінець?
Раз «ку-ку» і два «ку-ку» - зачепилась на суку.
Три «ку-ку», чотири,п’ять – став на пальцях відкладать.
Шість «ку-ку» і сім «ку-ку» - йде луна поза ріку.
Дев’ять, десять - не мовчить? Як «ку-ку» перелічить?
Не спіши, зозулько, далі, доки я зніму сандалі.
6. А сива куріпка забралась в город, з собою привівши пташиний народ.
Клюють та радіють,клюють та кричать… Аж ось їх хазяїн – й давай їх
ганять!
7. Ґава ґавенят годує, дзьобом пестить та милує.
А тоді як справжня ненька,вчить шукать жучків смачненьких.
8. Іде дорогою індик – справжнісінький красень,
Хизуватися швидко звик, бо має прикраси.

59. 59
9. Мудрій сові о вечірній порі є чим зайнятись в старому дуплі.
Йде підготовка нічного польоту, - заздрісно стане і вертольоту.
10. Одуд чубчик свій кошлатий настовбурчив старанно
Та сигналить: «Ото-тут, я сиджу в гущавині!»
11.«Пу-гу,пу-гу,пу-гу,пу-гу», - пугач гнав із двору хугу.
Геть іди й не вертайся, разом з снігом забирайся!
Дай доріженьку весні,а зимі ми скажем: «Ні!»
12. Сойка – злодійка заклята,і ласунка,і хижак.
Не дає життя сорокам та обкльовує вишняк.
13. Фазан допомога на городах: жука колорадського їсть,
По грудках стрибає, як на сходах, - він тут господар,а не гість.
14. Ворона сороці намисто купила,
В намисті сорока бусинки лічила.
Ото для сороки настала морока.
Не може бусинки злічити сорока.
15. Ми горобчиків попросили:
Не летіть до діда в просо.
Вранці просо дід покосить,
Ляже просо у покоси.
Натовчем для вас пшона
Із просяного зерна.
16. Непосида галка Клара
Окуляри в Карла вкрала,
На гіллячку сіла: «Карр!
Я сьогодні буду Карл!»
17. Ходить посмітюха по сміттю
з маленькими посмітюшенятами.
18. У лузі журавлик
Щипав собі щавлик.
Купіть йому горщик -
Він зварить вам борщик.

60. 60
19. Курличі курличуть,
курличаток кличуть:
- Курли, курли, курличеньки,
до річеньки, до річеньки.
20. Скрекоче сорока сороці:
А я у сорочій сорочці!
Сорока сороці стрекоче:
А в мене яєчко сороче!
21. Сорока сорок років
сорока нитками
сорок сорок вишивала.
Сорока сорок сорочин
на сорок сороченят одягала.
4.3 Примовки
1. Улітку, як бусли летять, діти приказують:
Бусел, бусел, де твої яйця?
На бору, на бору...
- Я яєчка заберу, заберу.
2. Кібчику, кібчику, сплети мені лапті – не великі, не малі, щоб були од
неба до землі. (Закличка)
3. Журавлі, журавлі, колесом, лісом!
Ваші діти за лісом, за лісом.
4. Бузьок-чапля, молока крапля:
і в горнець, і в скопець, а сам бузьок – молодець
4.4 Потішки
1. Сова:
- Вдень в дуплі сидить сова, навіть дзьоб не висува.
А вночі вона полює, совенят малих годує.
Мамо, вдень чого сова навіть дзьоб не висува?
Дуже кепсько бачить вдень, то й сидить, анітелень.
І чого ота сова навіть дзьоб не висува?..
2. Чорногуз
На болоті чорногуз
жабенят ловив.

61. 61
Думав я, що він загруз, -
рятувать побрів.
Знявсь на крила чорногуз...
А в болоті я загруз.
3. Дятел
По рецепту на базарі дятел вибрав окуляри,
натянув собі на ніс, полетів трудитись в ліс.
У осінню хмуру пору хитрий жук зашивсь під кору.
Дятел глянув, сів на сук, носом тук – і згинув жук.
От які то окуляри вибрав дятел на базарі!

62. 8
В освоєному новому середовищі птахи швидко розвинулися у багато
форм, пристосованих до різних умов існування, деякі з них потім повторно
втратили здібність до польоту і перейшли до виключно наземного або
водного способу життя. Майже всі птахи літають. Нелітаючі сучасні види без
сумніву мали літаючих предків, про що свідчить загальний план будови
їхнього крила. Саме через здібність літати витікають основні особливості, які
відрізняють птахів від решти хребетних.
Зараз пернаті всіх континентів досить добре вивчені, і малоймовірно, що
в якихось загублених куточках світу будуть відкриті нові види. Думки
орнітологів відносно загального числа живущих на Землі видів розходяться,
тому, ми не беремося наводити тут точні цифри. Інколи буває важко
встановити, чи є та чи інша форма повноцінним видом чи лише расою, яка не
має всіх ознак окремого виду. Орієнтовно можна сказати, що зараз в
загальному на Землі живе близько 8650 видів птахів. Найбагатші пернатими
фауни Південної Америки і Африки. Однак, найймовірніше, в майбутньому
число видів скоротиться під впливом діяльності людини, що веде або до
прямого винищення одних видів, або ж до непрямого знищення інших
шляхом руйнування та змінювання їхнього середовища проживання. Крім
того, чисельність деяких спеціалізованих груп птахів неминуче знижується,
оскільки вони не можуть пристосуватися до виникаючих нових умов. Ми
також маємо ряд фактів, що свідчать про те, що деякі види птахів вимерли не
без участі людини. Останнім часом приймаються заходи по охороні живої
природи, в тому числі і птахів, з ціллю спасіння багатьох видів, які
знаходяться під загрозою зникнення, щоб добитися хоча б припинення
поповнення списку вимерлих видів новими іменами.
Тема № 2. Орнітофауна України
Термін „орнітофауна” походить від грец. öρνις - птах і лат. Fauna –
богиня лісів, полів, тварин). Орнітофауною є
сукупність усіх видів птахів, які будь-коли
траплялися або трапляються на території
країни. До вимерлих видів птахів на території
України належать, наприклад, страуси,
марабу, дрохва-грицая, рештки яких знаходять
у відкладах міоцену та пліоцену.
До складу сучасної орнітофауни України
на час укладання цього допису було включено
424 види птахів, що належать до 21
систематичного ряду. В ряді Горобцепо-
дібних видів найбільше – 172, в рядах Фламінгоподібних, Папугоподібних,
Дрімлюгоподібних і Одудоподібних – лише по 1 виду. Численними є також

63. 63
5.2 Вірші
1. Пісенька щигля
Щебече у гаю щиголь:
- Мій бідний щиглик — просто голий.
Йому би плащик чепурний
Щасливий буде щиглик мій.
(М. Яснов)
2. Дятла спати вклали,
ліжко з дерева заслали.
В ліжку він усім на зло
видовбав собі дупло.
(В. Лінькова)
3. Насварила папугу папуга:
- Я тебе ще злякаю, папуго!
І почув від папуги папуга:
Сам папуга! Папуга! Папуга!
(В. Бахревський)
4. Танцюють граки, танцюють граки,
аж гомін стоїть на осінніх лугах.
І танцюють у небі летючі . хмарки,
коли в них пірнає розчулений птах.
(М. Сингаївський)
5. В небі жайворонки в'ються,
заливаються-сміються,
грають, дзвонять цілий день,
і щебечуть, і співають,
із весною світ вітають
дзвоном радісних пісень.
(О. Олесь)
6. Синиці голодом намлілись -
така зима, така зима!..
Оце б у вирій полетіли, -
так батьківщини ж там нема.
(Л. Костенко)
7. Чижик має чорні лапки,

64. 64
на голівці — чорна шапка,
крильця жовті, біла спинка,
дзьоб у нього — мов зернинка.
Чижик зовсім не сумує -
нам свої пісні дарує:
чів-чів-чів-тів -
діточкам мій спів.
(І. Гущак)
8. Прилетіли шпаки, дорогі співаки,
прилетіли весну зустрічати.
У шпаківнях нових скоро будуть у них
жовтороті малі шпаченята.
(Г. Бойко)
9. Малесенька ластівка зранку мені
співає-щебече пісні весняні,
і весело в'ється вгорі над вікном,
і махає привітно стрілчастим крилом.
(О.Олесь)
10. Диба чапля по болоту -
чапу-чап! чап-чалап! -
Поглядає, чи немає
де малих зелених жаб.
Враз пригнулась, дзьоб розкрила,
щоб відразу ухопить,
а з-під ніг у неї жабка – стриб!
І зникла в одну мить! (К. Перелісна)

65. 65
Розділ 6. Прислів’я і приказки,
акровірші, скоромовки і фізхвилинки
6.1 Прислів'я та приказки
1. Восени і горобець багатий.
2. Сокіл вище сонця не літає.
3. Ластівка день починає, а соловей його кінчає.
4. Де багато пташок, там немає комашок.
5. Пищить снігур – скоро зима буде.
6. Жайворонки, прилетіть, красне літо принесіть!
7. Дружні сороки й орла заклюють.
8. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере.
9. Кричала ворона, як угору летіла, а як униз, то й опустила крила.
10. Слово – не горобець, вилетить – не впіймаєш.
11. Снігур зиму приносить на крилах.
12. Видно сову по льоту.
13. Сова вдень мовчить, а вночі кричить.
14. Краще синиця у руці, ніж журавель у небі.
15. Прилетіли веселики – весну принесли здалеку.
6.2 Акровірші
1. Сіла на берізці білобока,
обережно примощується вона,
роздивляється, щоб ненароком
обіч десь не пропустити кабана,
каню, лиску, зайця, вепра чи людину,
а помітила – скрекоче без упину.
2. Чого ходить по болоті?
А щоб жабку там спіймати,
принести в гніздечко потім
любим діточкам пухнатим,
як то добре дбає мати
3. Ширяє на лісом високо.
У поле заверне, що обіч.
Лиш тільки прищілиться оком
і зразу пірнає на здобич.
Кроликів, пташенят забирає,
а часом і курку хапає.

66. 66
6.3 Скоромовки
1. Хитру сороку спіймати морока, а на сорок сорок – сорок морок.
2. Летів горобець через безверхий хлівець. Ніс черевик гороху без
червотоку, без прочервоточини.
3. Ходить квочка коло кілочка, водить діток коло квіток.
4. Летить орлиця – крила розкрила. Крила орлині великі.
5. Орел на горі, перо на орлі.
6. У лікаря грачиха, грак і граченята стали в ряд:
робити щеплення пора – для зміцнення пера.
7. Летіла лелека та заклекотіла до своїх лелеченят.
8. Перепел підпадьомкає, перепілка підпадьомкує, а перепелята
пере-підпадьомкують.
9. Летів горобець, сів на хлівець, а як вийшов стрілець, то утік го-
робець.
10. Летів горобчик, сів на стовпчик, прибіг хлопчик, утік горобчик.
11. Пилип посіяв просо, просо поспіло, пташки прилетіли, просо
поїли, Пилип плаче.
12. Сів шпак на шпаківню, заспівав шпак півню: так, як ти, не вмію я,
ти не вмієш так, як я.
13. В сінокосах, в срібних росах заросився бусол босий.
14. Коло млина, коло броду два голуби пили воду.
15. Горлиця туркоче, горлиця воркоче: туркотлива горличка
прочищає горлечко.
16. Бродить бусол, збирає брусниці, - гарні буси будуть буслиці.
17. Сорок сорок крали горох, сорок ворон відігнали сорок. Сорок
орлів налякали ворон, сорок корів розігнали орлів.
18. Ходить перепел між полукіпками з перепелятами.
Наша перепеличка мала, невеличка, під полукіпками розпідпа дьомка-
лася.
6.4 Фізхвилинки
Кожен ранок на галяві
Пташки роблять різні вправи:
Ось стрибають на морозі
Горобчики по дорозі.
Ми їх будем рахувать:
1, 2, 3, 4, 5.
І синички прилітають,
Головою повертають.
Вліво, вправо, цвіль – цвірінь,

67. 67
Ти журбу свою покинь.
Завітали снігурі,
Посідали у дворі,
Люблять зернятка клювати,
1, 2, 3, 4, 5.
Стали лапки зігрівать,
Їх по черзі зігрівать.
1, 2, 3, 4, 5.
Вище треба піднімать.
А ворона – сорока летіла, летіла,
На дерево сіла.
По сторонах головою покрутила
І далі полетіла.
Фізкультхвилинка – тренінг
1. Якщо ви не руйнуєте пташиних гнізд - підстрибніть тричі.
2. Якщо ви не забуваєте про птахів узимку - плесніть у долоні.
3. Якщо ви разом з батьками зробили годівничку - погладьте себе по
головці.
4. Чи болить душа, коли ви бачите пташок узимку? Покладіть руки на
серце.
5. Чи хочете дружити, бути у злагоді з природою?(обійміть).

68. 68
Розділ 7. Народні прикмети
1. Якщо граки на Герасима (17 березня) прямо на гнізда летять – дружня
весна.
2. Як бузок запахне скрізь – прилетить зозуля в ліс.
3. Ластівка прилетіла – незабаром грім загримить.
4. Зяблик рюмить – на дощ
5. Горобці перелітають зграйками з місця на місце – перед сильним вітром.
6. Зозуля стала кувати – морозу більше не бувати.
7. Кімнатні птахи мовчать перед заметіллю.
8. Голуби гуркочуть – тепло віщують.
9. Птахи в’ють гнізда на сонячному боці дерев – на холодне літо.
10.Де чайки, там і риба.
11. Гуси полощуться – на тепло.
12. Качка б’є крилами і чиститься – на дощ.
13. Курка на одній нозі стоїть – на холоднечу.
14. Ластівки літають низько – на дощ.
15. Снігурі під вікном цвірінькають – на відлигу.
16. Ворона купається – на дощ.
17. Ранній приліт жайворонків – на теплу весну.
18. Коли добре чути дятла – буде дощ
19. Чайки часто купаються на дощ.
20. Гуси летять – зиму на хвості несуть.
21. Синиця до хати – зима у двір.
22. Горобці ховаються в укриття – на мороз або заметіль.
23. Горобці дружно цвірінькають – на відлигу.
24. Ворона кричить улітку – дощ, узимку – на заметіль
25. Ворона ховає дзьоб під крило – на холод.
26. Зимою ворони літають і кружляють зграями – буде мороз.
27. Сорока ховається під стріхою – на заметіль.
28. Півні співають перед відлигою.
29. Ластівки прилетіли пора - сіяти льон.
30. Гуска лапку піднімає – на холод.
31. Ворони і галки зимою в’ються у повітрі – перед снігом, сідають на
землю – перед відлигою, сідають на верхівки дерев – перед морозом, на
нижні гілки – перед вітром.
32. Якщо деякі качки прилетіли вгодовані – весна буде холодна і довга.
33. Зозуля закувала – пора сіяти льон.
34. Благовіщення без ластівок (7 квітня) – холодна весна.
35. На Благовіщення прилітають практично всі співучі птахи.
36. Зозуля на Юрія – на неврожай.
37. Птахи дружно відлітають – сувора зима буде.
38. За два-три дні чує мороз горобець: збирає різне ганчір’я, пір’я, нитки.
39. Три похолодання бувають весною: на птахів, на вербу, на черемху.

69. 9
ряди Гусеподібні – 38 видів, Соколоподібні – 35 видів, Сивкоподібні – 79
видів.
Основу орнітофауни складають близько 270 видів з регулярним
гніздуванням у весняно-літній період, до 140 видів трапляються взимку, з
яких близько 20 з’являються регулярно по усій країні лише в осінньо-
зимовий період, причому у значних кількостях. На півдні країни інколи
зимує більше 100 тис. гусей білолобих, що прилітають з півночі Західного та
Середнього Сибіру. З гніздових біля 70 видів є осілими, зокрема пугач,
тетерук, орябок, глушець, дятел трипалий, жовна чорна, посмітюха,
підкоришники та ін. Решта є перелітними – у післягніздовий період
залишають територію країни повністю або частково. Біля 40 видів птахів,
переважно кулики, є пролітними, оскільки лише перетинають країну під час
сезонних міграцій, зупиняючись для перепочинку і живлення. Більше 100
видів належать до залітних і потрапляють на Україну випадково: до них
зараховують, наприклад, дрозда Свенсона, що поширений на гніздуванні в
Північній Америці.
Статус перебування видів через різні причини може суттєво
змінюватись. В Україні протягом останніх ста років стали гніздовими:
пухівка, горлиця садова, сова бородата, дятел сирійський, плиска
жовтоголова, очеретянка садова, вівчарик зелений, горобець чорногрудий.
Водночас перестали гніздитися шуліка рудий, стерв’ятник, орел степовий.
Внаслідок інтродукції до складу орнітофауни країни увійшли фазан
(головним чином на півдні) та кеклик (у горах Криму).
За біотопною належністю види птахів розподілені на кілька груп. Понад
160 видів складають групу дендрофільних, або деревно-чагарникових, птахів,
поміж яких значна частина денних хижих птахів, сови, голуби, дятли,
мухоловки, кропив’янки, дрозди, синиці та інші дрібні горобині птахи. Ця
група найширше представлена на Поліссі та в Лісостепу.
Другу велику групу з понад 180 видів складають коловодні, або
гідрофільні, птахи, а саме гагари, пірникози, чаплі, качки, гуси, лебеді,
кулики, мартини, крячки та ін. Найбільше видів цієї групи представлено в
Азово-Чорноморському регіоні, який відзначається великою різноманітністю
водно-болотних угідь. У лучно-польових біотопах поширена група
приблизно з 50 видів птахів, що віддають перевагу відкритим суходільним
ландшафтам. На луках трапляються деркач, чайка, куріпка сіра, плиска
жовта, трав’янка лучна, щеврик лучний, на орних землях – перепілка,
жайворонки польовий і степовий, на посушливих ділянках півдня –
ксерофільні види, такі як жайворонки малий і сірий.
У гірських місцевостях оселяються сип білоголовий, гриф чорний,
плиска гірська, щеврик гірський, скеляр строкатий, дрізд гірський, вівсянка
гірська та ін. Окрему групу складають синантропні види, існування яких
пов’язане головним чином з населеними пунктами: лелека білий, голуб сизий
(напівсвійька форма), горлиця садова, серпокрилець чорний, дятел

70. 70
вдалого спостереження за птахами цих біотопів потрібна відповідна
підготовка. Види, які гніздяться колоніально, часто виказують свою
присутність голосними криками, які чути на значні відстані.
Птахи відрізняють один від одного характерною добовою активністю. В
залежності від цього вони діляться на дві групи: види з нічною і види з
денною активністю. У відповідні періоди доби птахи займаються пошуком
корму, здійснюють шлюбні ритуали, і тому стають помітнішими, їх легше
побачити і довше за ними спостерігати. Велика кількість видів з денною
активністю має багатофазову ритміку, тобто вони проявляють активність
кілька разів протягом дня, що полегшує спостереження. Деякі види – сіра
куріпка, фазан, погоничі активні лише зранку і ввечері, а протягом інших
періодів доби вони дуже потайні.
Найкращим часом для спостереження за птахами з денною активністю є
ранкові години і, часто, вечірні – перед заходом сонця. Для спостереження за
птахами з нічною активністю потрібен великий досвід і значні спеціальні
знання. Так, пугач і сіра сова активні в повній темряві, дрімлюга, вухата сова
і совка починають полювати в сутінках, а болотяна сова може спостерігатися
протягом цілого дня, якщо на дворі хмарно або туманно.
Тема №2. Міграції
Періодичні добові і сезонні пересування з одного району в інший
характерні для багатьох тварин, але у птахів вони наймасштабніші та
наймасовіші.
Птахи, що мігрують та кочують, часто збирають в зграї, розміри і форма
яких може бути надійною діагностичною ознакою. Білі лелеки під час
перельоту утворюють великі хаотичні групи. Більша частина горобиних теж
формує хаотичні зграї, в яких добре помітне ядро з найбільшою щільністю
птахів, яке може змінювати місце в межах самої зграї. Шпаки та кулики
утворюють скупчення без помітного строю, але всі маневри такого типу
зграя виконує так, неначе вона є одним цілим, в ній кожен птах ніби
тримається свого місця – це сіткоподібні згарї. Під час перельотів значна
кількість видів птахів утворює зграї певної геометричної форми. Так, журавлі
летять зграями, що схожої на кут, пелікани утворюють у польоті дугу. Деякі
види з рядів Сивкоподібних та Гусеподібних летять лінією, розташованою
під кутом до напрямку польоту.
Добові міграції птахів проходять переважно між місцями їхньої ночівлі,
днювання і живлення. Граки в осіньо-зимовий період ночують зграями на
високих деревах у лісах і парках, а вранці летять до відкритих місцевостей на
годівлю. Добові міграції характерні також для гусей, шпаків, чикотнів та ін..
качки в гніздовий період днюють серед густої рослинності озер і заболочених
місцевостей, а ввечері летять на поля і там деякий час живляться, після чого
повертаються на ночівлю назад до водойм. Іноді вони тримаються на полях

71. 71
протягом всієї ночі. На початку осені, і особливо у період міграції, качки
днюють на чистій воді річкових заток, відкритих плесах озер, на островах.
Знання цих екологічних особливостей птахів дає змогу спостерігачу
попередньо вибрати вдале місце огляду та підготувати надійну схованку.
Деякі види, як от горіхівка, здійснюють добові вертикальні міграції.
Восени, коли в листяних лісах багато горіхів, жолудів, горішків, птахи в
ранкові години спускаються зі смуги шпилькового лісу і протягом дня
живляться в листяних лісах, а ввечері повертаються назад.
Періодичні весняні та осінні міграції властиві багатьом видам птахів. У
деяких з них, наприклад, у видів з ряду Гусеподібні, строки міграції дуже
залежать від погодних умов, а білому лелеці, кібчику, кропів’янкам та іншим
птахам така залежність менш притаманна. Проліт видів, які мігрують
періодично, проходять широким фронтом або певними міграційними
шляхами вздовж берегових смуг морів і океанів, річкових долин та інших
екологічно зручних русел. У зв’язку з тим, що велика кількість птахів не
може легко подолати значні водні простори, біля заток, проток, мисів
утворюється багатотисячні пташині скупчення. Такі місця приваблюють
багатьох любителів орнітології для спостереження за чисельністю мігрантів.
Взимку багато водоплавних птахів збираються в зграї на морських
узбережжях, внутрішніх водоймах, які не замерзають, - водосховищах,
озерах. Скупчення цих птахів спостерігається і на посівах озимини. В цей же
період високогірні види здійснюють кочівлі в долини, потрапляючи в
нехарактерні для них біотопи.
Поради орнітологам-початківцям. Орнітологи-початківці, котрі ще не
набули досвіду у визначенні птахів, часто схильні до виявлення
орнітологічних рідкостей. Але слід бути дуже уважним і обережним у
висновках. Під час визначення може виникнути проблема вибору між
звичайним і рідкісним видом, проте після детальнішого аналізу здебільшого
виявляться, що спостерігали саме звичайного птаха. Треба пам’ятати, що
найчастіше трапляється звичайні птахи, зі значною чисельністю. Крли ж є
переконання, що птах рідкісний або новий для даної місцевості, слід ще раз
обов’язково поспостерігати за ним і пересвідчитись, що це саме так. Після
цього необхідно на місці скласти дуже детальний опис птаха, зроити, якщо
можливо, його рахунок та вказати умови спостереження і все ц передати для
оцінки досвідченому орнітологу. Добре, якщо можна зробити фотографію
цікавого птаха, яка б дозволила остаточно підтвердити попередній висновок.
Описи птахів повинні бути зроблені розбірливим почерком і, бажано, на
спеціальних бланках,котрі можна отримати в Українській орнітофауні
стичній комісії.
Під час спостережень можуть трапитись птахи з нехарактерним
забарвленням, так звані меланісти, в яких в оперенні чорного кольору більше
за звичайне, або флавісти, які відзначаються переважанням незвичного
жовтого кольору за відсутності темного пігменту, та альбіноси – птахи з

72. 72
ненормально білим оперенням. Особини з видозміненим кольором всього
оперення трапляються значно рідше, ніж птахи із відхиленням у забарвленні
окремих ділянок тіла. Орнітологам-початківцям визначити вид таких птахів
буває досить проблематично.
Для спостереження за птахами слід підібрати відповідний одяг і взуття.
Важливо, щоб вони мали маскувальне забарвлення, були зручним і захищали
від несприятливих погодних умов.
Бінокль є основним знаряддям у орнітологічних спостереженнях. Він
може мати різну силу наближення і різний діаметр об’єктиву.
Співвідношення між діаметром об’єктиву і силою наближення визначає
світлосилу. Бінокль з великою світлосилою дає можливість проводити
спостереження в умовах слабкого освітлення. У гірських районах доцільніше
використовувати бінокль з невеликою силою наближення, але великою
світлосилою і полем зору. Серед відкритих просторів краще користуватися
біноклем з сильним наближенням, але з невеликою світлосилою і полем
зору. З такими біноклями важко працювати в разі слабкого освітлення,
оскільки об’єкти стають ледь помітними, і щоб усунути тремтіння, бінокль
слід закріплювати на штативі або якійсь іншій твердій опорі.
Коли птахи знаходяться на значній відстані від спостерігача – над
водними поверхнями, на недоступних скелях, летять зграєю вдалині, тоді
слід користуватися підзорною трубою. Вона дає наближення від 20 до 60
разів, для роботи з нею потрібний штатив.
У випадках, коли трапляється птах, якого важко визначити
безпосередньо в польових умовах, доречно мати фотоапарат для отримання
фотознімків. На фотографіях можна зафіксувати біологічні та етологічні
особливості об’єктиву спостережень. Найчастіше використовують дзеркальні
фотоапарати з телеоб’єктивом. Детальні вказівки щодо роботи з ним можна
знайти в спеціальних посібниках. Останніми роками все частіше для
документування спостережень за птахами використовують відеокамери,
поляроїдні фотоапарати, магнітофони.

73. 73
Післямова
Спостереження за птахами в природі – корисна і приємна справа. Саме в
природному оточенні, а не в неволі, птахи виявляють найтонші риси своєї
поведінки, демонструють таку красу співу, якої не буде у птаха, що сидить у
клітці.
Спостереження за птахами дає багато позитивних емоцій та
можливостей збирати цікаві дані, однак інколи призводить і до негативних
наслідків. Якщо не дотримуватися певних правил під час спостережень,
вивчення, фотографування, кінозйомок, птахи можуть залишити гніздо або
навіть цілі колонії. В цьому кількість пташенят зменшиться, оскільки зросте
їхня смертність. Основні правила захисту природи є обов’язковим для всіх
спеціалістів і любителів природи.
Вони такі:
1. Керуйте своїми бажаннями. Не відловлюйте співочих птахів.
Їхній спів у природі дасть вам значно більше задоволення, ніж
пісня в клітці. Краще відмовитися від спостереження за
рідкісними птахами, ніж заподіяти їм шкоду. Усвідомте свою
відповідальність за стан природи, завжди і всюди поважайте всі
форми життя.
2. Не забувайте, що природоохоронні території призначені для
збереження природи і її мешканців. Відвідуйте ці території лише
з дозволу уповноважених установ і за наявності у вас
відповідних документів.
3. Навчіться пересуватися на місцевості тихо й непомітно і, якщо
можна, проводьте спостереження з укриття. Утримуйтесь від
метушливості, голосних розмов і вигуків, не робіть різких рухів,
котрі могли б порушити спокій птахів. Тільки в не наляканого
птаха можна спостерігати природні реакції в характерному
середовищі.
4. Будьте дуже уважними і обережним біля гнізд птахів, не
руйнуйте їх. Утримуйтеся від розкривання гнізд, не чіпайте яєць
і пташенят, не заважайте дорослим птахам турбуватися про них.
Схованки, які використовуються для спостережень, повинні бути
достатньо віддалені й замасковані, щоб не турбувати і не лякати
птахів. Після закінчення спостережень відразу приберіть
залишені вами сліди; підніміть притоптану рослинність біля
гнізда, щоб яйця чи пташенята не опинилися під прямими
променями сонця, під дощем або на холоді і не стали помітними
і доступними хижакам. У пташиній колонії можна перебувати
лише не довго. Присутність людей порушує нормальний ритм
життя колонії і може призвести до руйнування гнізд, загибелі

74. 10
сирійський, ластівки сільська і міська, горихвістка чорна, горобець хатній та
ін.
Види птахів розрізняють також за характером розміщення гнізд. Є група
видів, які мостять гнізда в кронах дерев і кущів: яструби, орли, голуби,
сорокопуди, кропив’янки, воронові, в’юркові та ін. Значна частина птахів
гніздиться на землі: качки, луні, журавлі, кулики, мартини, крячки,
жайворонки, щеврики, вівчарики, вівсянки та ін. Деякі влаштовують
плаваючі гнізда: пірникози, крячки. Іншу групу утворюють види, для яких
властиве гніздування в укриттях, наприклад у дуплах – гоголь, крутиголовка,
дятли, мухоловки, синиці, повзик та ін. або в норах – рибалочка, бджолоїдка
звичайна, ластівка берегова, кам’янки. Певні види гніздяться в обох типах
укриттів: сиворакша, шпак, польовий горобець.
За гніздовою поведінкою птахів розділяють на дві великі групи – на ті,
що гніздяться поодинокими парами, і ті, які утворюють гніздові колонії. До
першої групи належать більшість дрібних горобиних птахів, сови, голуби,
орли, канюки. Великі колонії на деревах утворюють граки і чаплі, на косах,
островах, плавах – мартини і крячки.
За характером живлення птахів розділяють на кілька трофічних груп.
Одні з них комахоїдні: серпокрильці, ластівки, щеврики, кобилочки,
вівчарики, золотомушки та ін.; другі – рослиноїдні (зокрема, зерноїдні): гуси,
казарки, качки, журавлі, в’юркові, вівсянки; інші – рибоїдні та м’ясоїдні:
гагари, баклани, чаплі, яструби, орли, канюки, соколи, мартини, сови.
Особливу категорію складають птахи-падальники: гриф чорний, сип
білоголовий, стерв’ятник. Для вигодовування пташенят більшість
рослиноїдних птахів використовують тваринний корм, зокрема комах. Є
всеїдні види – ворона сіра, крук, сорока, мартин жовтоногий та ін.
Велика кількість птахів належить до мисливських видів, на яких
дозволено полювання у встановлені строки: гуси, качки, погоничі, лиска,
курочка водяна, кулики, куріпка сіра, припутень, горлиця звичайна, фазан та
ін.
На сьогодні 67 видів птахів, які потребують особливої охорони,
включено до Червоної книги України, передбачено включення ще 20 видів до
її нового видання.
Розширення складу орнітофауни України можливе головним чином за
рахунок появи нових залітних видів птахів.
Тема № 3. Птахи заходу України
Неоднорідність видового складу птахів у різних районах заходу України
пояснюється характером їх ландшафтів, що змінюються з півночі на південь
у такій, послідовності: північні та центральні райони Волинської і Рівенської
областей лежать у поліській зоні, де переважають мішані ліси і лісистість

75. 75
Список використаних джерел
1. Киселюк, Олександр Іванович. Птахи Карпатського регіону:
посібник по веденню фенологічних спостережень за птахами /
О. І. Киселюк [та ін.]. - Яремче: [Сплайн], 2006. - 163 с.: іл. - Біб
Птахи України. Польовий визначник. – К.: Вища шк. – 1984ліогр.: с.
162.
2. Марисова І.В., Талпош. В.С. Птахи України. Польовий визначник. –
К.: Вища шк. – 1984.
3. Фесенко Г. Орнітофауна України Біологія і хімія в школі. – 2009.-
№ 1.
4. www.pernatidruzi.org.ua
5. www.eco.ks.ua/quetions_about_birds.htm
6. www.dovidka.biz.ua

76. 76
Додатки

77. 77
ДИВОВИЖНІ ФАКТИ ПРО ПТАХІВ
Птахи-обереги
1. Гніздо лелеки – окраса української оселі. У народі кажуть:
«Лелека селиться біля добрих людей», «Якщо на хаті звів гніздо лелека, то в
родині має бути лад». Тому люди з особливою шаною ставляться до цих
птахів. Лелечина вірність є символом любові до рідної землі. З лелекою
пов'язують народження дитини: «Лелека дитину приніс». Якщо хтось
зруйнує гніздо, накличе лиха: «Зруйнуєш лелече гніздо – згорить хата».
2. Зозуля – символ жіночий, материнський. Вбити зозулю вва-
жається великим злочином. Зозуля – добрий вісник. Якщо кує зранку –
роздає щасливу долю, а коли співає на могилі, то втішає.
3. Соловей – символ радості. Іноді він, як і зозуля, віщує долю. Піс-
ням солов'я присвячено багато віршів та пісень українських композиторів.
Рідко в селі зустрінеш подвір'я без півня. Вважається що півень своїм співом
розганяє нечисту силу.
Гніздо
Гніздо – це пташиний скарб. Він надійно схований у траві чи в листях.
Яєчка у ньому – як жменя сяючих коштовностей. У гнізді козодоя вони
білуваті, ніби мармурові; у гнізді славки — переливчасті, як перлини, а в
гнізді співучого дрозда схожі на яхонти. Та що яхонти і перли – вони ж
мертві! А в яєчках – майбутні пташенята і тисячі майбутніх пісень.
Одним відрізняється пташиний скарб від справжнього: його не можна
торкатися. Тільки незайманий, тільки незнайдений принесе він радість.
Довідкове бюро
Щиглик – 23 роки, жайворонок – 24, озерна чайка – 25, соловей – 25,
сова – 60, лелека – 60, лебідь – 70, орел-беркут – 104, ворона – 120.
(Максимальний вік пташок).
Шпак – 50-100м, голуби – 100м, жужаки – від 100 до 4000 м,
ворона – 2500 м, журавель – 4500 м. (Висота польоту).
Вальдшнеп – 26 км/год, щиглик – 28, ворон – 38, яструб-перепелятник –
40, чайка – 49, сорока – 56, голуб – 62, грак – 72, лебідь – 88, качка – 96,
сокіл – 99, стриж – 180, орел – 160. (Швидкість польоту).
Свійські птахи
1. Домашні гуси – подвійні рекордсмени. Вони найбільші
довгожителі серед свійських птахів (доживають до 100 років) і найбільш
морозостійкі (переносять температуру до – 110° С).
2. Індичка за одну хвилину робить близько 60 клювальних рухів, а
курка – 240.

78. 78
3. Півень сповіщає про те, що настав новий день, криком «Ку-ку-рі-
ку». Проте німці вважають, що він співає: «кікі-рікі», турки – «коко-рі-коо»,
голландці – «куке-луку», а англійці чують зовсім дивне: «куке-дудуль-ду»!
Іще кілька цікавих фактів про птахів
1. Шпак уміло передражнює багатьох пташок.
2. У пташенят рот червоний або оранжевий. Це сигнал тривоги. Птахи-
батьки, чия увага привертається цими кольорами, всувають їжу у
розкритий дзьоб
3. У зозулі кує тільки самець.
4. Дрозди сідають на мурашники, витягують крила в сторони і сидять
декілька хвилин. Мурашки збризкують тіло птаха мурашиною кис-
лотою, від якої гинуть паразити.
5. Птахи не клюють сонечка, бо воно виділяє отруйну рідину.
6. У сови надзвичайно рухлива шия, вона може повертати голову гори-
зонтально на 180°, а вертикально — на 270°. Сова в темряві бачить у
100 разів краще за людину, а чує у 150 разів краще.
7. Птахи використовують морські хвилі, як лижні трампліни.
8. Незграбний на вигляд пінгвін пропливає за день близько 160 км. І
після цього він не відчуває ніякої втоми.
9. Птахи прикрашають свої гнізда блискучими предметами. Одні птахи
викладають свої гнізда блискучими зміїними шкурками, інші
оздоблюють гнізда блискучими камінцями, свіжими квітами та ягодами.
Зів'ялі квіти і ягоди птахи щодня замінюють свіжими.
10. Перепілки завжди здійснюють перельоти разом із гусями. Перелі-
таючи над морем, гуси через певні відстані шляху сідають на воду, щоб
перепочити, а перепілки в цей час відпочивають на гусячих спинах.
11. У зозулі черевце смугасте, як у яструба, тому пташки, побачивши її,
тікають. А зозулі тільки того й треба — відразу знаходить гніздо, куди
можна покласти своє яйце. Це гніздо вона попередньо і вже нагледіла.
Яйце, яке вона несе у дзьобі, за кольором не відрізняється від яєць, що
лежать у гнізді, інакше пташки-господарі його і викинуть геть.
12. Сич на зиму заморожує собі в дуплі, як у холодильнику, мишей і пта-
хів. В одного такого запасливого сича знайшли якось аж 2 кг лісових
мишей.
13. Шия горобця має вдвічі більше хребців, аніж шия жирафа. Малі, голі
пташенята шишкарів з'являються на світ узимку, коли лютує мороз.
Чому ж вони не замерзають, не гинуть? Саме о цій порі дозріває насіння
ялин і сосен, тож є, чим годуватися. І домівку шишкарі споруджують
майстерно, з товстими подвійними стінками, а зсередини гніздо вимо-
щується вовною, пір'ям. До того ж мати, коли сідає на яєчка, вже з
гнізда не встає, доки пташенята не підростуть. Батько без упину носить
їм харчі.

79. 11
становить 23,2%; більша частина території Івано-Франківської, Львівської,
Тернопільської, Хмельницької і південні райони Волинської та Рівенської
областей належать до західноукраїнського лісостепу, де лісистість досягає
11,3%; південь Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької і північ
Закарпатської областей розташовані в гірсько-карпатській зоні з властивою
їй вертикальною поясністю у розподілі рослинності і лісистістю, що
становить. 36,6%; південні райони Тернопільської, Хмельницької і північні
Чернівецької областей, які нещодавно належали до степової зони, тепер
гранично окультурені.
З усіх названих ландшафтно-географічних зон найсуттєвішу роль
відіграють Українські Карпати, які характерні специфічною авіфауною
чисельністю приблизно 280 видів. Особливості орнітофауни цієї гірської
країни полягають у тому, що саме тут домінують тайгові і є альпійські види.
Загальний вигляд карпатської фауни птахів − лісовий з домішкою
елементів, фауни окультуреного ландшафту. Головне ядро карпатської
авіфауни складають види закритих і напівзакритих стацій різних типів лісу.
Екологічно з лісовими біотопами: пов’язані тетеревині, голуби, денні
хижаки, сови, зозулі, дрімлюги, сиворакші, дятли, численні види горобиних.
Для Українських Карпат тепер характерні: карпатський глушець, карпатська
довгохвоста сова, карпатський білоспинний дятел, трипалий дятел, кедрівка,
шишкар смерековий, гірська плиска, гірський щеврик, білозобий дрізд,
альпійська тинівка, оляпка та інші.
Українські Карпати, що простягаються зі сходу на захід 300-
кілометровою дугою є суттєвою фізичною і кліматичною перешкодою на
шляхах міграцій багатьох видів пернатих. Частина птахів перелітає гори в
місцях низьких перевалів, частина облітає цю гірську систему долинами
дельт Дністра і Дунаю. Орнітофауна Закарпаття свідчить про те, що
Паннонська рівнина, ізольована карпатськими горами з півночі, є своєрідним
районом, в якому не трапляються птахи, зазначені на правобережній Україні.
Прикарпаття відкрите для мігруючих пернатих з боку степових просторів
Східної України, що зумовлює присутність на цій території близько 40 видів
птахів (кулики, мартини, гагари, гусині, веслоногі, голінасті, хижі, сови,
горобині), які відсутні або дуже рідкісні у Закарпатті.
Разом з тим деякі види птахів, які поширені на півдні Європи і
нещодавно з’явились у Центральній Європі, досить звичайні на гніздуванні в
Закарпатській рівнині, а у Прикарпатті поки що трапляються зрідка. До них
належать: сірійський дятел, строкатий кам’яний дрізд, чорноголовий чекан та
інші.
В авіфауні Українських Карпат є немало видів і підвидів птахів,
відсутніх на Волино-Подільському плато, але виявлених у лісах Волинського
Полісся. Це глухар, рябчик, білоспинний і трипалий дятли, довгохвоста сова.
Перелічені птахи в Карпатах і на Поліссі виявлені різними підвидами
(Страутман, Татаринов, 1958). В Українських Карпатах відсутня абсолютна

80. 11
становить 23,2%; більша частина території Івано-Франківської, Львівської,
Тернопільської, Хмельницької і південні райони Волинської та Рівенської
областей належать до західноукраїнського лісостепу, де лісистість досягає
11,3%; південь Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької і північ
Закарпатської областей розташовані в гірсько-карпатській зоні з властивою
їй вертикальною поясністю у розподілі рослинності і лісистістю, що
становить. 36,6%; південні райони Тернопільської, Хмельницької і північні
Чернівецької областей, які нещодавно належали до степової зони, тепер
гранично окультурені.
З усіх названих ландшафтно-географічних зон найсуттєвішу роль
відіграють Українські Карпати, які характерні специфічною авіфауною
чисельністю приблизно 280 видів. Особливості орнітофауни цієї гірської
країни полягають у тому, що саме тут домінують тайгові і є альпійські види.
Загальний вигляд карпатської фауни птахів − лісовий з домішкою
елементів, фауни окультуреного ландшафту. Головне ядро карпатської
авіфауни складають види закритих і напівзакритих стацій різних типів лісу.
Екологічно з лісовими біотопами: пов’язані тетеревині, голуби, денні
хижаки, сови, зозулі, дрімлюги, сиворакші, дятли, численні види горобиних.
Для Українських Карпат тепер характерні: карпатський глушець, карпатська
довгохвоста сова, карпатський білоспинний дятел, трипалий дятел, кедрівка,
шишкар смерековий, гірська плиска, гірський щеврик, білозобий дрізд,
альпійська тинівка, оляпка та інші.
Українські Карпати, що простягаються зі сходу на захід 300-
кілометровою дугою є суттєвою фізичною і кліматичною перешкодою на
шляхах міграцій багатьох видів пернатих. Частина птахів перелітає гори в
місцях низьких перевалів, частина облітає цю гірську систему долинами
дельт Дністра і Дунаю. Орнітофауна Закарпаття свідчить про те, що
Паннонська рівнина, ізольована карпатськими горами з півночі, є своєрідним
районом, в якому не трапляються птахи, зазначені на правобережній Україні.
Прикарпаття відкрите для мігруючих пернатих з боку степових просторів
Східної України, що зумовлює присутність на цій території близько 40 видів
птахів (кулики, мартини, гагари, гусині, веслоногі, голінасті, хижі, сови,
горобині), які відсутні або дуже рідкісні у Закарпатті.
Разом з тим деякі види птахів, які поширені на півдні Європи і
нещодавно з’явились у Центральній Європі, досить звичайні на гніздуванні в
Закарпатській рівнині, а у Прикарпатті поки що трапляються зрідка. До них
належать: сірійський дятел, строкатий кам’яний дрізд, чорноголовий чекан та
інші.
В авіфауні Українських Карпат є немало видів і підвидів птахів,
відсутніх на Волино-Подільському плато, але виявлених у лісах Волинського
Полісся. Це глухар, рябчик, білоспинний і трипалий дятли, довгохвоста сова.
Перелічені птахи в Карпатах і на Поліссі виявлені різними підвидами
(Страутман, Татаринов, 1958). В Українських Карпатах відсутня абсолютна

81. 11
становить 23,2%; більша частина території Івано-Франківської, Львівської,
Тернопільської, Хмельницької і південні райони Волинської та Рівенської
областей належать до західноукраїнського лісостепу, де лісистість досягає
11,3%; південь Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької і північ
Закарпатської областей розташовані в гірсько-карпатській зоні з властивою
їй вертикальною поясністю у розподілі рослинності і лісистістю, що
становить. 36,6%; південні райони Тернопільської, Хмельницької і північні
Чернівецької областей, які нещодавно належали до степової зони, тепер
гранично окультурені.
З усіх названих ландшафтно-географічних зон найсуттєвішу роль
відіграють Українські Карпати, які характерні специфічною авіфауною
чисельністю приблизно 280 видів. Особливості орнітофауни цієї гірської
країни полягають у тому, що саме тут домінують тайгові і є альпійські види.
Загальний вигляд карпатської фауни птахів − лісовий з домішкою
елементів, фауни окультуреного ландшафту. Головне ядро карпатської
авіфауни складають види закритих і напівзакритих стацій різних типів лісу.
Екологічно з лісовими біотопами: пов’язані тетеревині, голуби, денні
хижаки, сови, зозулі, дрімлюги, сиворакші, дятли, численні види горобиних.
Для Українських Карпат тепер характерні: карпатський глушець, карпатська
довгохвоста сова, карпатський білоспинний дятел, трипалий дятел, кедрівка,
шишкар смерековий, гірська плиска, гірський щеврик, білозобий дрізд,
альпійська тинівка, оляпка та інші.
Українські Карпати, що простягаються зі сходу на захід 300-
кілометровою дугою є суттєвою фізичною і кліматичною перешкодою на
шляхах міграцій багатьох видів пернатих. Частина птахів перелітає гори в
місцях низьких перевалів, частина облітає цю гірську систему долинами
дельт Дністра і Дунаю. Орнітофауна Закарпаття свідчить про те, що
Паннонська рівнина, ізольована карпатськими горами з півночі, є своєрідним
районом, в якому не трапляються птахи, зазначені на правобережній Україні.
Прикарпаття відкрите для мігруючих пернатих з боку степових просторів
Східної України, що зумовлює присутність на цій території близько 40 видів
птахів (кулики, мартини, гагари, гусині, веслоногі, голінасті, хижі, сови,
горобині), які відсутні або дуже рідкісні у Закарпатті.
Разом з тим деякі види птахів, які поширені на півдні Європи і
нещодавно з’явились у Центральній Європі, досить звичайні на гніздуванні в
Закарпатській рівнині, а у Прикарпатті поки що трапляються зрідка. До них
належать: сірійський дятел, строкатий кам’яний дрізд, чорноголовий чекан та
інші.
В авіфауні Українських Карпат є немало видів і підвидів птахів,
відсутніх на Волино-Подільському плато, але виявлених у лісах Волинського
Полісся. Це глухар, рябчик, білоспинний і трипалий дятли, довгохвоста сова.
Перелічені птахи в Карпатах і на Поліссі виявлені різними підвидами
(Страутман, Татаринов, 1958). В Українських Карпатах відсутня абсолютна

82. 82
Який птах найбільший?
Ти, мабуть, уже здогадався, що всі рекорди за масою тіла серед
птахів б’ють страуси. Ріст дорослого страуса складає близько 2,75 м, а
вага – майже 470 кг.
Хто найшвидше бігає?
І знову тут відзначився страус, швидкість цього птаха на суші може
досягати 72 км за год.

83. 83
Хто власник найбільших очей серед наземних тварин?
Здогадався? Це знову ж таки добре знайомий нам страус. Цілих
5 см – до таких розмірів можуть виростати очі цього велетня в діаметрі.
Хто найглибше ниряє?
Рекордсмен з ниряння в глибину – імператорський пінгвін. Йому
вдається зануритися в воду на глибину до 540 м.
Хто далі всіх мігрує?
За 30 років свого життя полярна крачка пролітає 2,4 мільйони км.
Лише в один кінець пташка мігрує на відстань до 40 тисяч км.

84. 84
Як пташка найменша?
На роль найменшої в світі пташки, як ніхто, підходить бджолиний
колібрі. Цей красень настільки маленький, що його вага не перевищує 1,6 г,
а ріст – 5,7 см.
Який літаючий птах найважчий?
Неймовірно, дрофа масою 18-19 кг спокійнісінько злітає в небо. Саме
вона і утримує рекорд з ваги, яку можна підняти в небо на власних крилах.

85. 85
У кого найбільший розмах крил?
Рекордсменом за розмірами крил вчені називають мандрівного
альбатроса. Розмах крил цього птаха досягає 3,6 м.
Найшвидший плавець
Папуаський пінгвін вміє плавати зі швидкістю до 36 км за годину.
Спробуй наздожени цього розкішного красеня, пливучи крижаною водою
Антарктиди!