державний прапор україни

1. ДЕРЖАВНИЙ ПРАПОР УКРАЇНИ — СВЯТИНЯ НАРОДУ
Виховна година
Мета: ознайомити учнів із державними символами України, зокрема з Державним
Прапором; виховувати повагу до історії нашої держави та її символів.
Обладнання: карта України, Акт проголошення незалежності України, постанова «Про
Державний Прапор України», Указ Президента України «Про День Державного Прапора
України», Конституція України, прапор України, ілюстрації, зображення прапорів,
грамзаписи пісень про Україну.
Епіграф:
Небесно-золотий наш стяг,
Ти пахнеш небом, щирим злотом.
На тебе йде орда болотом.
Ти вдома вже, а не в гостях.
І. Драч
ПЕРЕБІГ ПРОВЕДЕННЯ
Лунає пісня Т. Петрененка «Україно». З’являється читець.
1-й читець
Мені на серці боляче,
Що на Україну лають всі
На всякі голоси,
Якісь рахунки свої зводячи,
І рвуть її, як квітку пси.

2. Я хочу, щоб єдналися Дніпро,
Черемош, Збруч, Дністер.
Щоб наше дерево із кожним днем
Усе цвіло й цвіло.
Щоб гуцул чувся братом з шахтарем,
Щоб зазвучала мова рідна на Донбасі,
Щоб наша пісня над просторами лилася,
Щоб вишита сорочка не старіла в часі
І на все життя у серці збереглася.
Не знаю, хто нас хоче роз’єднати,
Кому це вигідно, щоб брата різав брат.
Єднаймося, ніхто не може нас здолати,
Єднаймося, і буде Україна вся за нас.
Гойдають соняхи зорю,
Роса на рожах сяє,
Я в кожній клітці впізнаю
Тебе, мій рідний краю.
Твою росу, твою красу
Вдихаю знову й знову,
І в серці вірному несу
Гарячий квіт любові.
Співає пташка у гаях,
Дзвенить у полі колос —
То пісня сонячна твоя,
Твій, Україно, голос.

3. І досі зорі бачу я,
Хай спів про щастя ллється,
Хай пісня радісна твоя
В моєму серці б’ється.
Звучить пісня «Твоя земля» (муз. Г. Шахневича, сл. Л. Компанієць).
2-й читець
Дивлюсь у віки, крізь ментриги історії,
Глибокі степи, над Славутич-ріку —
Шукаю тебе на блакитному обрії,
В ряснім вишитті й золотому вінку.
Лечу, Україно, до твого народження,
Долаючи мряку густу й снігопад!
І бачу зорі наддніпровської сходження,
І сяйво її на вершинах Карпат.
А то уже ти — між пшеничними хвилями,
То в срібнім сідлі на баскому коні.
Словами життя — і суворими й милими,
Диханням землі щось говориш мені.
Повз тебе біжать вороги твої ордами,
І стріли крізь тебе до мене летять.
Та очі твої залишаються гордими,
Хоч рани обох нас печуть і болять.
А то, наче Матінка Божа, під хмарами
Стоїш ти, синам осяваючи шлях.
І ті, що не йдуть ним,— стають яничарами,
А ті, що ідуть,— засинають в полях...
А ти все народжуєш нових отаманів
І славних поетів — ратаїв нових...
Навчаєш їх мови і звичаїв маминих,
І святиш мечі проти недругів злих...
Ось уже булаву простягнула Богданові,
А він оддає булаву цю Москві.

4. І знову твій образ пливе за туманами,
І Всесвіт кружляє в моїй голові.
Брудні прапори й вороння над столицею,
Жеруть твоє жито царі й королі.
Султани і хани побрязкують крицею,
А ти невмирущо стоїш на Землі.
Шевченкову думу даруєш народові,
Полки гайдамаків, стрільців січових.
І стяг синьо-жовтий — над нивами і водами,
У небі твоїм, на вітрах степових.
Якби не могили під Хустом і Крутами,
Не біла ляшня, і червона орда —
Були б ми у волі і правді розкутими,
Не гнула б тебе, Україно, біда.
Не гинули б люди, замучені голодом,
Не впали мільйони од куль і хвороб,
Не знали б Сибіру, ми з тюрмами й холодом,
ГУЛАГів страшних, не Соловків не було б.
З віків повертаються втомленим поглядом:
І ти уже близько на кручі Дніпра
І руки твої — над Чорнобильським сводом,
І голос до нас: «Воскресати пора!!!».
Пора, Україно! Інакше — не вижити!!!
Освячуй на подвиг Павличка, Драча...
Навчи: як усе, що вродило, нам вижати,
Як волю здобути без крові й меча.
Г. Петрук-Попик
1-й ведучий. Незалежній Україні виповнюється 21 рік. Яка ще вельми юна наша
оновлена Вітчизна! Як їй нелегко і непросто... Важкою і тривалою виявилася криза
у суспільно-політичній та економічній сферах. Та ми маємо найголовніше — державу,
самостійну Українську державу і живемо в умовах миру, спокою, демократії, духовного
відродження.
2-й ведучий. Звісно, безліч у нашому щоденні й дошкільних проблем. Ще важко
живеться, складно працюється, нестерпно усвідомлюється, що часто-густо хіба лише вивіски

5. змінюємо на старих фасадах, прикро сприймається, що деінде господарями стали
пристосуванці, хапуги, здирники, пройдисвіти, до того ж зациклені на позавчорашньому,
з дозволу сказати, світогляді.
Нам же своє робить! Будьмо вище перепон, що, ніде правди діти, ще досить зримо
стримують наш рух уперед, усім своїм єством сприяймо соборній Україні. У нас єдина мета
— Україна свята.
1-й ведучий. Виборовши собі волю, Україна має тепер свої державні символи — герб,
прапор, гімн,— які уособлюють її історію, її сутність.
У статті 20 Конституції України записано: «Державними символами України
є Державний Прапор України, Державний Герб і Державний Гімн України».
Сьогодні ми поговоримо про Державний Прапор України — святиню нашого народу.
1-й читець
І стяг жовто-синій — над нивами й водами,
У небі твоїм на вітрах степових...
Здійнявся вперше він
Над Галицько-Волинським князівством,
Що відтак поєднує під ним
Ще й землю Київську
Наперекір дрібним сваркам
І всупереч загарбникам чужинським.
І з воєводою Дмитром як побратим,
Боровся мужньо він під натиском ординським.
Данило Галицький над орденом Добжинським
Під стягом переміг небесно-степовим.
У синім кольорі була ознака миру,
А в жовтому народ плекав велику віру
На власний розвиток, просвіту міст і сіл.
1-й ведучий. Прапор незалежної України має свою давню історію. Відомий він ще із
античних часів. Здавна різні народи під час воєнних походів використовували певні символи,
що мали вказувати місце збору воїнів. Найчастіше такими символами були полотнища різної

6. форми і кольору з певним зображенням чи без нього. Називали їх по-різному: стяг,
штандарт, корогва, прапор.
Давні стяги були у великій шані на Русі ще з часів язичництва. Слов’яни вірили, що
у воєнний час вони святіші за ідолів. Стяги спершу возили разом зі зброєю, перед боєм
ставили на узвишші, аби кожен ратник бачив їх. Прапороносцями призначали, як правило,
визначних богатирів, які мали за обов’язок постійно тримати прапор над полем бою, пильно
охороняти його. Значення прапора під час бою було дуже важливим: якщо він стояв
нерухомо — знали: битва проходить успішно, а якщо зникав з поля бою ратників, то це мало
означати ніщо інше, як поразку.
На князівських давніх стягах зображали богів, тотемні знаки. А після прийняття
християнства — Ісуса Христа та святих.
Під час розповіді ведучих демонструють фото зі зразками прапорів.
2-й ведучий. Державними кольорами Української держави є синій і жовтий. Це прапор
миролюбства. Він нагадує наше літо, коли небо над Україною таке синє, як покрови
Пречистої Діви, і наші лани такі золоті, як паски на маминому столі.
Жовто-синє поєднання пішло від герба Галицько-Волинського князівства — золотого
лева на синьому полі. 1410 року ополчення Львівських земель брало участь у
Грюнвальдській битві під синьою корогвою із зображенням жовтого лева, що опирається
на скелю. Військо Перемишля мало корогву синього кольору із зображенням жовтого
двоголового орла.
1-й ведучий. Існує ще одна версія давньої української традиції поєднання жовтого
і синього кольорів. Згідно з нею слово «хохол», яким дехто зневажливо називає українців,
монгольського походження: «хох» означає синій, блакитний, небесний; «улу» — жовтий.
Кінцева голосна редукується — маємо теперішнє звучання — хохол.
2-й ведучий. Останнім часом поширення набуває теорія про спільне коріння України
та Індії. Відповідно до цієї теорії синій і жовтий кольори в уявленнях наших предків
символізують воду і вогонь — могутні та протилежні за своєю сутністю стихії, їхнє
поєднання є джерелом життя. Жовтий колір — чоловічий початок, сонце, вогонь, а синій —
жіночий початок, земля, вода.
3-й ведучий. Особливого розвитку українське прапорництво (під супровід козацького
маршу) набуло за часів козаччини. Спочатку козаки своїх прапорів не мали. Наймаючи

7. козаків для військових походів, монархи різних держав дарували їм свої клейноди, які так
і залишалися у козаків. Приміром, 1593-го року імператор Римської імперії Рудольф II
передав козакам прапор, через рік його посол Ерік Лесота привіз ще один. Ці прапори
та інші, подаровані царем Максиміліаном і семигородськими князями, козаки втратили після
поразки повстання під проводом Северина Наливайка та Р. Лободи. Під час національно-
визвольної боротьби (1648–1654 рр.) козацьке військо використовувало прапори різних
кольорів із зображенням зірок, рівнобічного хреста як символу Сонця, Місяця, гетьманських
гербів або гербів земель. Наприклад, польські посли передали 1649-го року козакам нову
корогву червоного кольору із білим орлом. Її було втрачено в битві під Берестечком. Пізніше
з’явилися корогви із зображеннями святих. Існували полкові, сотенні, курінні та інші
корогви (великий полковий прапор), знамена і значки (малий полковий прапор). Великою
корогвою Запорізької Січі було червоне полотнище із зображенням архангела Михаїла
(білий колір), а на зворотному боці — білий рівнобічний хрест. Корогва для морських
походів була білого кольору із зображенням святого Миколая. Окрім козацьких, були цехові,
міські прапори.
4-й ведучий. У XVIII ст. поширилося прапорництво із поєднанням блакитного
та жовтого кольорів. Наприклад, 1717 року для пошиття прапорів Полтавського полку було
закуплено блакитну та жовту тканину, справлену полкову корогву — блакитну із жовтим
хрестом. 1758-го року було розроблено ескіз для виготовлення прапорів Лубенського полку:
з одного боку на блакитному полі було зображення озброєного козака у золотому шитті,
а з іншого — полкова або сотенна емблема. Схожий прапор мала сотня Переяславського
полку. За свідченням сучасників, у жовті жупани та блакитні шаровари були одягнені
гайдамаки Івана Гонти.
5-й ведучий. Першу спробу створити жовто-блакитний прапор із двох горизонтальних
смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська Рада, яка розпочала
боротьбу за відродження української нації.
У червні 1848 року загони національної гвардії Дрогобича Яворова, Бережан освячують
сині корогви із золотим левом. Виготовляючи ці прапори, ще тоді визначили значення
кольорів: «...Народні барви просвіщали нам і отображали не багатство, а сильную щирую
волю, благое намерение. Синий цвет, якъ чистое небо южной Руси, ясный, погодливый, якъ
душа щирого Русина, изображавъ мир и спокой, якого до развития нашого народного
потреба. Золотый цвет, якъ тии зарницы на ясному неби зображали ясное светило, до котрого
нам стремитися належить».

8. Приміром, у червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-
блакитний прапор.
1-й ведучий. Відроджені національні кольори були швидко сприйняті по всій
українській землі. Тому коли 1911–1913 pp. на сторінках газет виникла полеміка про
українську національну символіку, щодо питання національних кольорів не виникло
сумнівів. 1917-го року в київській газеті «Последние новости» було надруковано вірш
«16 марта». У ньому є такі рядки:
И под этим лучезарным сводом
В вихре труб ликующего звона,
Над свободным радостным народом
Гордо реют красные знамена.
Не сдержать ликующей стихии,
Не объять глазами всей картины...
Вот сияют желто-голубые
Гордо флаги вольной Украины.
2-й ведучий. 18 травня 1917 року в Києві відкрився військовий з’їзд, на який
Петроградська делегація принесла синьо-жовтий прапор із написом: «Хай живе національно-
територіальна автономія!». 22 листопада у Києві святкували проголошення УHP із
національними та червоними прапорами.
3-й ведучий. 22 березня 1918 року ЦР ухвалила Закон про Державний Прапор
республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор із зображенням тризуба, символом УНР.
За часів УНР було багато варіантів державних прапорів. Після створення ЗУНР 1918-го року
Українська Національна Рада у Львові також проголосила Державним Прапором ЗУНР
синьо-жовтий. Його було затверджено на Прикарпатській Русі, а 1939-го року —
у Карпатській Україні. Під цим прапором населення Західної України зустрічало Червону
Армію у вересні 1939 року. Синьо-жовті барви прапорів були і у проектах Конституції УНР.
4-й ведучий. У період 1917 — початку 1919 років синьо-жовтим прапором
користувалися в Україні й більшовики. Лише із другої половини 1919 року з ідеологічних
міркувань прапор УРСР мав червоний колір із абревіатурою назви республіки, окресленою
золотою рамкою.
5-й ведучий. 1905-го року було прийнято спрощене тлумачення кольорів: синій —
блакитне небо, жовтий — золотий лан пшениці (для синьо-жовтого прапора). Серед певної

9. категорії населення побутує думка, що український національний синьо-жовтий прапор
створено самим народом. Під час історичних звершень він ставав символом боротьби
за національні та соціальні права. На початку XX ст. Мстислав Рус писав у вірші «Наш
прапор»:
Прапор Русі повіває
Синьо-жовтим золотом тканин,
А на нім завіт сіяє
Мономахом ще нам даний.
Гей! Єднайтесь, рідні діти,
Бо в єдності наша сила —
Єдність може лиш злучити,
Що незгода розлучила.
1-й ведучий. «... Бій одлунав. Жовто-сині знамена затріпотіли на станції знов...» Це
слова із поеми В. Сосюри «Червона зима». Саме з цього твору більшість громадян
Радянської України уперше дізналися про саме існування національного прапора своєї
держави. Прапора, як їх учили, ворожого, націоналістичного, бо під ним, мовляв, воювали
проти радянської влади й народу петлюрівці та бандерівці.
Зрештою, так багато хто і вважав, глибоко не замислюючись над цим, аж поки навесні
1989 року синьо-жовті знамена не замайоріли на площах Львова, Тернополя, Івано-
Франківська та інших міст Західної України, а пізніше Києва, Донецька, Сум. І тисячі людей
поволі, поступово прозріли, довідавшись усю правду про цей прапор, що ніякий він
не буржуазний чи вороже націоналістичний, а існує ще з часів Київської Русі, що під ним
не один вік чесні сини і дочки народу нашого йшли здобувати волю й незалежність України.
2-й ведучий. 24 серпня 1991 року відбулося проголошення Акта про незалежність
України, і над будинком Верховної Ради замайорів синьо-жовтий прапор.
28 січня 1991 року сесія Верховної Ради більшістю голосів прийняла постанову «Про
Державний Прапор України». Ним став саме національний синьо-жовтий стяг. Конституцією
України визначено колір Державного Прапора.
2-й читець
НАШ ПРАПОР

10. Живуть в твоєму серці
Два кольори завжди —
Усміхненого сонця
І чистої води.
Вони — це тато й ненька —
Єдина суть буття.
Їх люблячі серденька
Дали тобі життя.
Весна сади щорічно
Цвітінням обновля.
Вода і сонце — вічні,
Як небо і земля.
Наш синьо-жовтий прапор
Веде у майбуття,
Утверджуючи право
На волю і життя.
Два кольори первинні,
На ньому, як шаблі,
Життєві дві перлини,
Два символи землі!
Н. Загрудний
3-й ведучий. Гідність прапора захищається як у самій країні, так і за її межами. Зневага
до прапора розглядається як зазіхання на честь нації та держави. Саме тому закон передбачає
санкції за порушення установленого порядку поводження із прапором. Наприклад, згідно зі
ст. 187 Кримінального кодексу України публічний глум над Державним Прапором України,
а також над офіційно встановленим прапором іноземної держави є злочином, що карається
позбавленням волі до двох років, виправними роботами або штрафом.
4-й ведучий. Ініціатором звернення до Верховної Ради з пропозицією відзначати День
Національного Прапора України виступила Українська народна партія. До цього День
Національного Прапора у Києві відзначався лише як міське свято. Для України як держави,
яка має давнє історичне коріння і яка прагне стати повноправним членом Європейського
Союзу, природним має бути вияв пошани до своєї національної символіки — прапора, герба

11. та інших атрибутів державності, а отже, таке свято є природним і необхідним у справі
державотворення та з метою виховання поваги громадян до державних символів
України.
5-й ведучий. Із 23 серпня 2005 року в Україні відзначається День Державного Прапора
України згідно з Указом Президента України від 23.08.2004 р. № 987 «Про День Державного
Прапора України». Святкування Дня Державного Прапора в Україні спрямоване
на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки
незалежної України, виховання поваги громадян до державних символів України.
Ревно ж бережімо нашу святиню і намагаймося ніколи й нічим не заплямувати її!
1-й читець
Та подивися, друже, у вікно,
Де має жовто-синє знамено.
Ласкавий літній легіт проліта...
Он там цвіте пшениця золота.
Це український прапор-дивоцвіт.
Відбився в ньому неповторний світ,
І чорноморська гожа синява,
І далина мрійлива степова.
Ю. Загорський
2-й читець
ПРАПОР УКРАЇНИ
Вже скільки закривлених століть
Тебе, Вкраїно, імені лишали...
Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить:
Внесіте прапор вільної держави!
Степів таврійських і карпатських гір
З’єднався колір синій і жовтавий.
Гей, недругам усім наперекір —
Внесіте прапор вільної держави!

12. Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,
Його полотна в попелі лежали...
Але він знов, як день новий, розцвів.
Внесіте прапор вільної держави!
Повірмо в те, що нас вже не збороть,
І долучаймось до добра і слави.
Хай будуть з нами правда і Господь —
Внесіте прапор вільної держави!
В. Крищенко
Звучить пісня О. Пономарьова «Гімн українському прапору».
1-й читець
Прапор — це державний символ,
Він є в кожної держави,
Це для всіх — ознака сили,
Це для всіх — ознака слави.
Синьо-жовтий прапор маєм:
Синє — небо, жовте — жито,
Прапор свій оберігаєм.
Він — святиня, знають діти,
Прапор свій здіймаєм гордо,
Ми з ним дужі і єдині,
Ми навіки вже — народом
Українським в Україні.
Н. Поклад
На закінчення учні діляться своїми враженнями і спостереженнями щодо
використання та вшанування Державного Прапора України, зачитують свої вірші й вірші
українських поетів про прапор України, про Україну.