свято повноліття

1. СВЯТО ПОВНОЛІТТЯ «НА ПОРОЗІ ЗРІЛОСТІ»
Традиційно наприкінці І семестру навчального року в школі проводиться свято для
учнів. Зала прикрашена українськими рушниками, символами України, висловами видатних
людей про Батьківщину, квітами, гіллям калини.
Звучить марш. Входять іменинники свята, ті, кому вручатимуть паспорти.
Розпочинає свято класний керівник.
Класний керівник. Добрий день, дорогі діти, шановні батьки й гості нашого свята.
Сьогодні кожен із нас відчуває хвилювання, дивлячись на пройдений життєвий шлях, на
своїх дітей і вихованців.
Саме у 16 років людина переступає поріг з дитинства в юність. Це означає певний
рубіж, нові відносини в родині, у колективі, у суспільстві. Українське законодавство
передбачає, що особа в 16 років отримує громадянський паспорт, який є юридичною
сходинкою на шляху до самостійності.
Звучить пісня «Я — України син» П. Мрежука.
Виходять ведучі.
Ведучий
В усіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай,
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж зелений в чужині рай,
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,

2. А нас, людей, без Батьківщини.
Ведуча. Відкриваємо наше свято сторінкою «Моя Україна».
Зрозуміло, що кожен з нас глибоко відчуває щиру любов до рідної Батьківщини.
Ведучий. Родинне світло України світить із далини літ дитинства пречистою зорею,
дарує щодня нам Батьківщину, як сонце в небі, яке ніщо не здатне заступити.
Ведуча. Родинне світло України являється нам з островів дитинства, коли думка
й чуття горнуться до найсвятішого — грудочки землі, квітучої гілки, колоска пшениці, слова
українського, пісні — душі народу, до дорогих мами й тата.
Ведучий. Святі слова тримають нас на світі та вчать любити береги, між якими з віків
у віки тече ріка нашого народу, нашої нації, нашої України.
Ведуча. Століттями виборювала Україна свободу й незалежність. Згадаймо, як це було.
Звучить пісня «Історія мого народу» В. Білоножка.
Учні 11 класу читають вірші.
1-й учень. Т. Г. Шевченко 130 років тому писав:
«Встане Україна
І розвіє тьму неволі, —
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!»
2-й учень. Олександр Олесь у 1918 році радів:
«Яка краса: відродження країни!
Ще рік, ще день назад
Тут чувся плач рабів,
Мовчали десь святі
Під попелом руїни,

3. І журно дзвін старий
По мертвому гудів».
3-й учень. Ліна Костенко у 1991 році закликала:
«Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Оце, либонь, вже почалось...
Не забувайте незабутнє,
Воно вже інеєм взялось!»
4-й учень. У грудні 2005 року львівський поет Олесь Лупій написав:
«Україна — це країна,
Де Свобода нині є,
Де людина кожна вільна
Вже сама з колін встає».
5-й учень
О, Свободо, ти прекрасна!
Ґречно дякуєм тобі,
Що так сильно і так вчасно
Помогла у боротьбі,
Подала усім наснаги
Ти могутніми крильми.
В день великої звитяги
Україну обніми.
Ведучий. Є пропозиція — від учасників свята покласти квіти до пам’ятника
Т. Г. Шевченку. Це право надається кращим учням 11 класу.
Звучить пісня «До тебе, Тарасе», під час якої всі присутні стоять.

4. Ведучий. Друга сторінка нашого свята має назву «Ти знаєш, що ти — людина».
Ведуча. Україна йде дорогою незалежності. Ми знаємо, що цей шлях складний
і тернистий. Але наше покоління не має права на пасивність, байдужість чи інертність
фізичну, політичну й моральну. Ми маємо продовжувати справу, за яку вмерли мільйони.
Ведучий. Серед них варто назвати Тараса Шевченка, Богдана Хмельницького, Леся
Курбаса, Василя Симоненка, В’ячеслава Чорновола. Така доля нашого народу, ми —
частинка його.
Ведуча. Вслухаймося у слова великих світочів України. Чого вони вчать нас, якими
повинні бути ми, щоб не схибити в житті?
1-й учень. Т. Г. Шевченко, палкий патріот, сміливий революціонер, мужня людина
і громадянин, написав у 1845 році актуальний і досі вірш «І мертвим, і живим,
і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє».
Зачитує уривок із цієї поезії.
2-й учень. Василь Симоненко у вірші «Присвята» пише про вічні цінності — правду
й добро.
Я хочу миру у цім світі,
Нехай народжуються діти,
Оновлюється світ добра.
Пора до звершень нам. Пора!
Прямує правда по землі,
Вогонь не згасне у мені,
Той, що пробуджує світанок,
Людей вітаю: «Добрий ранок».
Бажаю сонця і тепла,
Нам об’єднатися пора
У світлій, зоряній меті,

5. Не згасне правда у житті!
Єдина жінка серед нас —
Історія. Славетний час!
Вона брехні розірве пута,
Щоб життєдайно тік Славута.
Хай колоситься хліб у полі,
Нехай розквітне наша доля.
3-й учень. Сучасна українська поетеса Ліна Костенко закликає кожного берегти свою
неповторність і не загубитись у юрбі. Ось послухайте вірш «Вже почалось, мабуть,
майбутнє».
Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Оце, либонь, вже почалось...
Не забувайте незабутнє,
Воно вже інеєм взялось!
І не знецінюйте коштовне,
Не загубіться у юрбі.
Не проміняйте неповторне
На сто ерзаців у собі!
Минають фронди і жірони,
Минає славне і гучне.
Шукайте посмішку Джоконди,
Вона нікому не мине.
Любіть травинку, і тваринку,
І сонце завтрашнього дня,

6. Вечірню в попелі жаринку,
Шляхетну інохідь коня.
Згадайте в поспіху вагона,
В невідворотності зникань,
Як рафаелівська Мадонна
У вічі дивиться вікам!
В епоху спорту і синтетики
Людей велика ряснота.
Нехай тендітні пальці етики
Торкнуть вам серце і вуста.
4-й учень. Цікавий погляд на сутність людини висловила місцева поетеса Валентина
Мекеда у вірші «Людяність».
В людині — людяність,
Це так важливо,
Кому важливо —
Вже справа інша,
Якщо є людяність,
То ти — Людина,
А от без неї —
Людині гірше,
Якась істота,
Якесь створіння,
Не знаєш, хто ти,
Чиє насіння,

7. І плід який
Після себе лишиш,
Своє життя живеш,
Свою долю пишеш,
Як напишеш —
Так прочитають,
Людину справжню
Добром згадають.
5-й учень. Один з найкращих віршів про людину і її місце в цьому світі написав Василь
Симоненко.
Читає вірш «Ти знаєш, що ти — людина»!
6-й учень. У період перебудови настав час реалізації мрій шістдесятників, патріотів
України, які оспівували людину і її красу. 1987 poку Ліна Костенко напише поезію «Життя
іде і все без коректур».
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
І ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
В які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, — час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
А ми, нічого, — пройдемо, як тіні,
Щоб тільки неба очі голубі

8. Цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
Щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
І як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка,
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки,
Не бійся правди, хоч яка гірка,
Не бійся смутків, хоч вони як ріки…
Людині бійся душу ошукать,
Бо в цьому схибиш — то уже навіки.
Ведучий. Відкриваємо третю сторінку нашого свята «О юність, молода, барвиста».
Ведуча. Конституція України в статті 3 проголошує: «Людина, її життя і здоров’я,
честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною
цінністю».
Ведучий. В Україні існує єдине громадянство — на це вказує стаття 4 Конституції
України.
Ведуча. Шлях до громадянства і процес його становлення відомий кожному. Основи
любові до Батьківщини закладаються в сім’ї, родині, і саме про це написав наш місцевий
поет Іван Сухий у вірші «Дитина нашої держави».
7-й учень
Маленьке, славне, як зернятко,
На світ з’явилось немовлятко,
З’явилося і зазвучало,
Бо материнську силу мало.

9. Дідуся мудрості без ліку,
І гордість пращурів велику,
І очі ніжні ясно-сині,
Бабусі пісню на калині,
І добре серце, як у тата,
О, як всі схожі немовлята!
А мама, мама, наче гронку,
Дитину держить, як іконку.
Для боротьби це і для слави —
Дитина нашої держави.
Так, можна впевнено сказати,
Що це вже для держави свято.
Хвала дитині, цій людині —
І честь велика Україні!
Ведуча. Іменинникам нашого свята виповнилося 16 років. Це пора юності, пора
становлення людини. А що ми знаємо про це?
Учень. Юність жива, гаряча, чудова й могутня.
Учениця. Ти така весела, безтурботна, рожева, як весна.
Учень. Юність — це золота пора людського життя.
Учениця. Ти маєш багато спокус, і світлі твої мрії мають чарівний аромат.
Учень
О юносте, ти трояндами вся квітуєш.
Ти дана один раз і швидко від нас крокуєш.

10. Учениця. Юність — весна наших днів, нашого життя на землі. Тож наповнімо, друзі,
кожен день радістю і добром, щоб майбутнє було щасливим.
Учениця. Любов Забашта передає неповторність цієї пори людського життя.
О юність, юність, молода, барвиста,
Напоєна мільйонами сонців!
О юність радісна, весела, промениста,
Як я люблю твій водоспадний спів.
Захочу я — вплету у русі коси
Усі ромашки з польових доріг,
Захочу я — і вип’ю усі роси,
Що впали діамантами до ніг.
Захочу я — царівною ітиму
В моїх лугах, де впав свічадом став,
Захочу я — русалкою плистиму
Між білосніжних лілій і купав.
О юність, юність, молода, барвиста!
Я зшию шати з листя запашні
І нанижу калиноньки намиста,
Щоб уклонялись ясені мені.
Ведучий. Відкриваємо четверту сторінку нашого свята «Паспорт — основний
документ особи».
Учень. Дорогі друзі, ми виросли, позаду залишились дитячий садок, навчання
в молодших і середніх класах. Тепер ми стоїмо на порозі нашої рідної школи, ми —
випускний клас.
Швидко, швидко пролітають роки.

11. І яке це щастя, що в цей час
Ще лунають в школі наші кроки,
І ми ще одинадцятий клас.
Ведучий. Увага, юнаки та дівчата! Запам’ятайте цей день! Запам’ятайте ці хвилини!
Зараз вам вручатимуть паспорти.
Ведуча. Слово для звернення та вручення паспортів має начальник паспортного столу
(називає прізвище, ім’я, по батькові).
Начальник паспортного столу вручає учням паспорти і грамоти — вітання від
Президента України.
Ведучий. Любі ровесники!
Щиро вітаємо вас із врученням паспортів. Ми віримо, що ви гідно пронесете звання
громадянина. Сьогодні вас вітає Україна.
Звучить Гімн України.
Ведуча. Дорогі одинадцятикласники! Кожен із вас нині одержав паспорт громадянина
України. Проведено незриму межу між дитинством і змужнінням. Ви досягли пори, коли
вчорашні діти стають свідомими творцями історії рідної Батьківщини.
Ведучий. Шановні друзі!
Хай усе ваше майбутнє життя буде гарним, як квіти,
Хай дівчата будуть красиві і вродливі, як калина,
А хлопці — міцними і дужими, як дуби.
Учениця
Дорогі хлопці-однокласники!
Дуби міцні, коли зростають в лузі,
Свободу вміють цінувать вони.
Вітаєм вас із громадянством, друзі,
Тож будьте мужніми й міцними, як дуби.

12. Дівчата вітають юнаків і дарують їм гілочки дуба.
Учень
Дорогі дівчата-однокласники!
Ви стали громадянками країни,
Тож будьте гідними високого звання,
Ми зичим вам цвісти, як кущ калини,
І щоб красу вашу всі бачили і зблизька, і здаля.
Хлопці вітають дівчат і дарують їм гілочки калини.
Ведучий. Дорогі юнаки й дівчата! Згадайте той день, коли ви, тримаючись за мамину
руку, прийшли до школи. Навкруги було море квітів і звуків. І не дала розгубитись, прийняла
вас з маминих рук у свої перша вчителька. Сьогодні вона з нами.
Виступ першої вчительки.
Ведуча
Першої вчительки слово,
Де б не стелилась нам путь,
Так, як і матері мову,
Нам у житті не забуть.
Юнак дякує першій вчительці й дарує їй квіти.
Ведучий
Як уроки, пролетіли роки,
І вдесяте відцвіли сади.
Будете брати у життя уроки,
Бо життя — учитель назавжди.
Ведуча. Слово для вітання має класний керівник. Вона стала для своїх вихованців
другом, наставником і класною мамою.

13. Виступ класного керівника.
Юнак дякує і дарує квіти.
Ведуча
Ми молоді, здорові, духом сильні,
І перед нами — тисячі доріг.
Збудуєм щастя в Україні вільній,
Тож дай в дорогу, мамо, оберіг!
Звучить «Пісня про рушник». Батьки благословляють дітей, обсипають їх житом.
Виходять в центр зали мама й тато з короваєм у руках.
Тато
Сини і дочки — наші рідні діти,
Ось зрілості прийшов нестримний час,
Ви самостійно вже почнете жити,
У добрий час благословляєм вас.
Мама
Ми вас благословляєм
У світлий путь, на добрії діла,
На вірну стежку наставляєм,
Щоб доля в вас щасливою була.
Тато
Бажаємо в здоров’ї й щасті жити.
На цій землі знайти себе в труді,
До мрії дотягнутись, долетіти,
Тож сміло в путь, поки ще молоді.

14. Мама
Скуштуйте хліб, бо ним батьків родина
Благословляє вас, як символом життя,
Бо ним живе й міцніє Україна,
Хай з хлібом буде й ваше майбуття.
Діти приймають коровай і цілують його, дякують батькам і дарують їм квіти.
Звучить пісня «Виростеш ти сину» на слова В. Симоненка.
Учень
Батьки і діти. Діти і батьки —
Життя земного нерозривне коло.
Спливає час, минаються роки —
Воно ж не розривається ніколи.
Учениця
Із глибини спресованих віків
Шануємо премудрі заповіти:
В розумних і освічених батьків
Достойні їх народжуються діти.
Учень
Ми щастя не шукаємо рядків,
Належить щастя викувать з початків
І досвідом, і мудрістю батьків,
Надією і вірністю нащадків.
Учениця
У майбуття торуємо стежки,

15. Аби в дорозі серце не схололо.
Батьки і діти, діти і батьки,
Нехай міцніє нерозривне коло.
Учень
Батьки і діти! Діти і батьки!
Нерозділиме і довічне коло.
Ми засіваємо житєйське поле,
І не на день майбутній — на віки.
Учні підходять до своїх батьків, дякують їм за виховання, вручають квіти.
Звучить «Пісня про рушник».
Ведуча
Ні, нема щасливіших на світі,
Ніж ті, кому 16 літ!
І слова, любов’ю обігріті,
Вам директор школи промовляє вслід.
Привітання директора школи. Учень дарує йому квіти.
Ведучий. Сьогодні до нас на свято запрошені дівчатка з пишними бантами та жваві
хлопчики. Це менші сестрички та братики наших іменинників. Їм слово.
1-ша дівчинка
Добрий день, друзі милі,
Дорогі товариші,
Зичим успіхів у ділі
Від усенької душі.
2-га дівчинка

16. Ми раді вітати вас, друзі, сьогодні,
Усіх, в кого світла мета,
Кому паспорт вручатимуть нині
На зрілість, на труд, на життя.
3-тя дівчинка
Я вам успіхів бажаю,
І здоров’я, і добра,
З повноліттям вас вітаю,
Бо прийшла для вас пора.
1-й хлопчик
Всіх одинадцятикласників вітаєм
Зі святом зрілості шкільним,
Щастя всім ми вам бажаєм,
Веселим, гарним, молодим.
2-й хлопчик
Ми серцями ніжно вас зігрієм,
Хай назад не знають вороття,
Хай здійсняться швидше ваші мрії,
Вирушайте впевнено в життя.
3-й хлопчик
Хай не ваблять витребеньки,
Хай вас лінощі не точать,
Хай живеться вам легенько
І хай трудиться охоче.

17. 1-ша дівчинка
Я вам, наші рідні,
Сказати хочу безліч гарних слів.
Одне прошу: якою доля буде,
Щоб школи з вас ніхто забути не посмів.
2-га дівчинка
Незабаром ви закінчите навчання.
Скоро вже екзаменів пора.
Хай збудеться, що кожному хотілось,
Бажаю вам — ні пуху, ні пера.
3-тя дівчинка
Ви стали громадянами країни,
Тож будьте гідними високого звання,
Ми зичим вам цвісти, як кущ калини,
Хай вами славиться вся батьківська земля.
1-й хлопчик
Хай серця не знають спокою,
Хай обганяють мрії часу біг,
І ваша юність буде хай такою,
Щоб їй ніхто не заздрити не міг.
2-й хлопчик
В суєті не згубіть доброти,
Силу духу черпайте в любові,
Хоч нелегко вам буде іти,

18. Не цурайтеся рідного слова.
3-й хлопчик
Не зганьбіть своє чесне ім’я,
Правда є у житті лиш єдина,
Не забудьте, що вище нема
Від імення ЛЮДИНА.
Учні 11-го класу дякують і вручають дітям збірку поезій місцевого літературного
об’єднання «Гірський Тікич».
Ведуча. Відкриваємо п’яту сторінку нашого свята під назвою «У нас клятва єдина».
Ведучий
Благослови їх, добрий Боже,
Благослови, Пречиста Мати,
Хай ваша ласка їм поможе
У самостійне життя крокувати.
Ведуча. Слово-відповідь, слово-клятву мають юні українці, які сьогодні отримали
паспорт громадянина України.
Всі учні 11 класу стають у центрі зали.
1-й учень. Одержуючи паспорт громадянина України, я урочисто обіцяю тобі,
Батьківщино, носити його з честю й гідністю. Своєю сумлінною працею примножувати твою
славу, твоє багатство.
2-й учень. Понад усе цінувати працьовитість і майстерність, чесність і правдивість,
непримиренність до недоліків, моральну чистоту, дбати про рідну природу, примножувати
багатство рідної землі.
Всі разом. Обіцяю тобі, рідна Україно.
3-й учень
Ми в світ прийшли успадкувати славу,

19. Діла і думи, й чесні мозолі,
Батьків велику полум’яну справу,
Що захистила правду на землі.
Нам не дрімать на тихому причалі,
Не виливать в кімнатній тишині
Свої дрібненькі втіхи і печалі
В меланхолійні вірші і пісні.
4-й учень
Люди — прекрасні.
Земля — мов казка.
Кращого сонця ніде нема.
Загруз я по серце
У землю в’язко.
Вона мене цупко трима.
І хочеться бути дужим,
І хочеться так любить,
Щоб навіть каміння байдуже
Захотіло ожити
І жить!
Воскресайте, камінні душі,
Розчиняйте серця і чоло,
Щоб не сказали про вас грядущі:
— Їх на землі не було...
5-й учень

20. Усі нам кажуть слова напутні
І побажання в добрий час.
Яке чекає нас майбутнє?
Життя складеться як у нас?
6-й учень
Ніхто цього сказать не може,
Та ми надією живем,
Що будем жити в світі гоже,
Зорю свою усі знайдем.
7-й учень
Попереду ще іспитів багато —
Ми їх складемо, буде все гаразд!
Чого ви зажурились, мамо й тату?
Це ж наша зрілість вже прийшла до нас!
8-й учень
Це ми сьогодні розправляєм крила,
Щоб полетіти у майбутній день.
Ми стрінем там святі вітрила
І заспіваємо своїх пісень.
9-й учень
Спасибі, любі вчителі!
І силу рук, і мрій юнацьких крила,
І промінних своїх сердець биття
Несем тобі, Вкраїно мила…

21. Усі (разом). Складем відмінно іспити життя.
10-й учень
І ти за нас, татусю, не журися,
На славу й честь благослови синів.
Будь певний, батьку, весело всміхнися,
Ми Україні повернемо славу козаків!
Звучить козацький марш. Учні сідають на свої місця.
Ведуча. Слово-звернення, слово-настанова, слово-побажання має класний керівник
11 класу.
Виступає класний керівник.
Класний керівник. Хочу висловити щиру подяку вам, шановні батьки, за те, що
подарували життя таким чудовим громадянам України, за те, що ви завжди любили своїх
дітей і вірили в їх сили.
Дорогі батьки! Ваші натруджені руки, добре серце завжди допомагатимуть вашим
дітям, а промінь сімейного вогника світитиме в далекій і незвіданій дорозі.
Дорогі мої учні! Юні громадяни України!
Гідно носіть звання людини,
Щоб були ви єдиним колективом,
Щоб пам’ятали: юність починалась тут.
І кожний день для вас був приємним дивом,
І стать Людиною — був головний статут.
Будь, Людино, щаслива,
Бо інакше не можна,

22. Будь, людино, красива,
Хоч у світі й тривожно.
Відчувай своїм серцем
Чужий біль, чужу радість,
Розумій ранню юність,
Поважай пізню старість.
Не зламай живу гілку,
Не зруйнуй гніздо птаха,
Полюбуйся на бджілку,
На бурульку, що з даху
Від морозу повисла
І під сонцем розтане,
На високу тополю,
Що ось хмари дістане,
На красу полюбуйся
І сама — будь красива,
Зрозумій, ти — живеш,
Будь, Людино, щаслива!
Звучить пісня «Україна».