РУ
Uploaded byРепетитор Історія України
DOCX, PDF3,191 views

тексти диктантів творчі завдання.docx

This document contains excerpts from the Ukrainian writer Darya Korniy's work "Zvorotnyy Bik Tmyriavy" (The Back Side of Darkness). The passages describe Nevy, unusual people who can change their bodies and even essence, transforming into animals, birds, insects, snakes, trees, rivers, wind or clouds. The most skilled of the Nevy demonstrate their abilities in front of the Temple of Biloboh during a yearly celebration. The leader, Myroslad, performs an elaborate transformation sequence. The document provides material for dictation exercises focused on orthography and punctuation rules in the Ukrainian language.

Embed presentation

Download to read offline
1 / 141
2 / 141
3 / 141
4 / 141
5 / 141
6 / 141
7 / 141
8 / 141
9 / 141
10 / 141
11 / 141
12 / 141
13 / 141
14 / 141
15 / 141
16 / 141
17 / 141
18 / 141
19 / 141
20 / 141
21 / 141
22 / 141
23 / 141
24 / 141
25 / 141
26 / 141
27 / 141
28 / 141
29 / 141
30 / 141
31 / 141
32 / 141
33 / 141
34 / 141
35 / 141
36 / 141
37 / 141
38 / 141
39 / 141
40 / 141
41 / 141
42 / 141
43 / 141
44 / 141
Most read
45 / 141
46 / 141
47 / 141
48 / 141
49 / 141
50 / 141
51 / 141
52 / 141
53 / 141
54 / 141
55 / 141
56 / 141
57 / 141
58 / 141
59 / 141
60 / 141
61 / 141
62 / 141
63 / 141
64 / 141
65 / 141
66 / 141
67 / 141
68 / 141
69 / 141
70 / 141
71 / 141
72 / 141
73 / 141
74 / 141
75 / 141
76 / 141
77 / 141
78 / 141
79 / 141
80 / 141
81 / 141
82 / 141
83 / 141
84 / 141
85 / 141
86 / 141
87 / 141
88 / 141
89 / 141
Most read
90 / 141
Most read
91 / 141
92 / 141
93 / 141
94 / 141
95 / 141
96 / 141
97 / 141
98 / 141
99 / 141
100 / 141
101 / 141
102 / 141
103 / 141
104 / 141
105 / 141
106 / 141
107 / 141
108 / 141
109 / 141
110 / 141
111 / 141
112 / 141
113 / 141
114 / 141
115 / 141
116 / 141
117 / 141
118 / 141
119 / 141
120 / 141
121 / 141
122 / 141
123 / 141
124 / 141
125 / 141
126 / 141
127 / 141
128 / 141
129 / 141
130 / 141
131 / 141
132 / 141
133 / 141
134 / 141
135 / 141
136 / 141
137 / 141
138 / 141
139 / 141
140 / 141
141 / 141
Зміст Передмова................................................................................. 5 Просте неускладнене й ускладнене речення. Просте і складне речення................................................................................... 7 Поширене і непоширене, повне і неповне, односкладне, двоскладне речення .............................................................. 21 Діалог. Пряма і непряма мова як засобипередачічужої мови .............................................................................................. 32 Складне речення. Складносурядне речення.......................... 45 Складнопідрядне речення, його будова і засобизв’язку в ньому.................................................................................... 56 Безсполучникове складне речення ........................................ 76 Складне речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку ................................................... 93 Складне синтаксичне ціле (ССЦ), його основні ознаки .......116 Готуємося до ДПА та ЗНО...................................................130 Методика проведення диктантів..........................................141 Використана література........................................................144
5 Передмова Збірник диктантів і творчих завдань пропонується вчителеві української мови як навчальний посібник із шкільного курсу сучасної української мови для учнів 9-11 класів. Враховуючи, що нині діють різні типи шкіл із відмінною структурою, навчальними планами і програмами, матеріал подається послідовно за викладом основних розділів навчального курсу української мови. Дібрані тексти відображають рівень розвитку сучасної української літературної мови, різноманітність синтаксичних конструкцій, лексичну повноту і багатство стилістичних засобів. До збірника введено художні тексти, які призначені для творчихзавдань, засвоєння учнями вивченого матеріалу, вироблення стійких умінь і навичок грамотного мовлення і письма. Кожна тема закінчується контрольними диктантами, в яких враховані вивчені орфограми та пунктограми. Основу збірника складають тексти творчих, вибіркових, кодових, розподільних, навчальних, буквених, графічних, пояснювальних диктантів, диктантів – завдань. Кожний тип і вид диктанту має своє призначення і певну методику їх проведення, яку вчитель може на розсуд своєї творчої уяви змінювати. Для цього є достатньо
6 матеріалу про всі основні орфограми і пунктограми української мови. Матеріал і за обсягом, і за складністю має свої навчально- методичні ознаки. Для контрольних диктантів чіткіше визначається обсяг тексту (170 – 198 слів). Для них характерна відносна цілісність змісту, зрозумілість і сприйняття його учнями, помірна насиченість орфограмами і пунктограмами. Для інших видів диктантів обсяг текстів чітко не визначається з метою використання їх для різних форм роботи. Пропонований збірник диктантів можна використовувати як посібник до підручника з української мови; для роботи з розвитку зв’язного мовлення, індивідуальних занять з учнями різних рівнів підготовки. Тексти взяті з творів сучасної української письменниці Дари Корній. Вони підвищують не лише грамотність учнів, а й змушують задуматися над такими вічними проблемами людства, як-от: добро і зло; вірність і зрада; людина і родина, рід; людина і природа. Тексти диктантів допоможуть поринути у багатий світ українського фольклору, стати учасником історичних подій, задуматися, хто ми є, і яке наше призначення.
7 Просте неускладнене й ускладнене речення. Просте і складне речення Буквений диктант 1 - ускладнене речення – УР; 2 - неускладнене речення – НР; 3 - просте речення – ПР;4 - складне речення – СР. Неври! Незвичайні люди, які час від часу навідувалися в Яроворот на великі свята, куди їх завжди урочисто запрошували. Неври, яких поважали у всіх світах — темних, світлих, сірих — і навіть трохи побоювалися великі безсмертні. Неври, які вміють змінювати своє тіло і навіть сутність, перетворюючись не тільки у тварин, птахів, комах, змій, вони вміли ставати деревами, річкою, вітром, хмарою. Спочатку розкладаючи себе на крапельки, потім збираючи те все докупи та перетворюючись. Це траплялося раз на рік, коли святкували народини Ярила, весняного сонця, і в Яроворот з'їжджалися гості з сусідніх дружніх світів. Найкращі майстри переверництва зі світу неврів показували свою майстерність на центральній площі перед Храмом Білобога. Які тільки істоти не тішили око глядача — дракони, змії з кількома головами, жар-птахи, білі вовки, ведмеді, лисиці, слони, дикобрази й дрібнота різна, як хом'яки, змії, мурахи, горобці, хробаки. Це дійство творилося перед очима глядачів, але, як воно насправді ставалося, — ніхто не міг пояснити...
8 Таїна. А завершував те дійство найстарший серед неврів, Повелитель Вурдалацької раті. Звали його Миросладом. Він починав своє переверництво із найдрібнішого, проте не найлегшого. Ставав спочатку травою. Трава починала рости — і от замість неї вже милує око крислатий дуб. Здіймався довкола дуба вітер, закручував його у танці-коловороті, мить — і вже з'являється білий вовк, а тоді білий крилатий кінь. Кінь підіймався в небо, перетворюючись у польоті на білу хмарку. І ось вона на очах починає темніти, рости, збільшуватися та гупати раз по раз громовицею, а згодом навіть вогонь викрешувати з себе. Тільки він не падав донизублискавкою, а весело мерехтів у небі, сплітаючись у веселку. Закінчувалося це дійство тим, що з хмари падав дощ, але не звичайний, а солодкий — марципановий. Глядачі божевільно плескали в долоні та ловили краплі- солодощі на льоту, підбирали навіть із землі, бо смачнішого, здавалося, зроду не їли. Завдання. Однорідні члени речення. Ненаголошені голосні е, и. Дієприслівниковий зворот. Написання прислівників. (За Дарою Корній «Зворотний Бік Темряви»)
9 Диктант – завдання Запишіть речення. Визначте, прості вони чи складні, підкресліть граматичні основи. Це призначення відібрало у нього очі. Він не осліп, ні. Він народився без очей. Угомон від народження носив пов'язку на тому місці, де мали бути очі. Від народження стати Сном — це покликання чи покара? Сон ніколи над цим не замислювався. Він бачив не так, як більшість, він бачив внутрішнім зором. Розрізняв кольори, яких не буває, бачив двері, яких не існує, літав на крилах, які не придатні для польотів. Робив те, чого зазвичай зробити не може жоден безсмертний. Бо у снах він мав всевладність над душами усіх смертних та безсмертних, але і велику відповідальність також. Останнє завжди переважало. І тому доволі легко те, що для більшості було табу, забороною, йомувідкривало приховану суть. Він не може сказати зараз, яким було його дитинство. Може, й щасливим… Бо жодної образи на батьків чи докору до старших у його серці немає. Однак він нізащо не хотів би туди повернутися, як то зазвичай буває в більшості дорослих, котрі мали й справді неймовірно світле дитинство. Бо тягар відповідальності завжди висів над ним, і він дуже швидко подорослішав. Дріма, кохана дружина, його сама знайшла. Він сидів перед четвертими воротами сну та
10 милувався літньою грозою, яка шуміла над одним зі світів. Гроза перегула, перетовкла хмари в небі, покрутила голову житу та побігла кудись в інші світи нагромаджувати сили. Він слухав її невпинне тупотіння небосхилом, вловлював дрібні відгуки землі на сердите бурмотіння неба. І враз щось змінилося. Він почув іншу мелодію. Досі не знану та не чувану. Її, здається, створювали залишки хмар у високості, які, не піддавшись шаленству бурі, залишилися терпляче витирати лик неба. Музика була теплою на дотик, він відчував її кінчиками пальців. Міг торкнутися кожної нотки, накритися її хвилями, заіскритися її сміхом. Музика ставала гучнішою. І він уже не просто чув її та відчував на дотик, він був нею. Вона, уперта й наполеглива, заповзла у серце, манила-манила-манила. І він піддався тому маренню. Душа відчувала ніжність. І тоді він побачив веселку. Він, сліпий від народження, побачив веселку. Справжню, барвисту! Коли розпитав пізніше у зрячих, як насправді виглядає веселка, то з'ясувалося, що бачить він її саме так, як зазвичай бачать усі зрячі. Доти всі його бачення були химерними. Веселка стояла над рікою, веселка всміхалася, веселка співала. Завдання. Подвоєння приголосних в іменниках. Однорідні присудки. (За Дарою Корній «Зворотний Бік Сутіні»)
11 Графічний диктант Накресліть схеми простих і складних речень. Ймення батька Рода Учителька Птаха одного разу сказала таке: «Найпростіше зазвичай буває найскладнішим для розуміння». Тоді Остап не второпав і маленької крихти з тих слів. Як то найпростіше може здаватися найскладнішим? Тепер він Птаху починав розуміти. Світу неврів, як жодному іншому світу, ідеально пасував такий вислів. Світ Білих Вурдалаків був доволі простим і тому незбагненним. Жодних матеріальних привілеїв для тих, хто входив до когорти старійшин роду, не існувало. Питається, а для чого тоді старатися увійти в ту когорту?А от старалися і входили зазвичай лишень ті, хто і справді заслуговував. Ані родинні зв'язки, ані підкупи тут не діяли. Жодного натяку на багатство. Питається, де справедливість? І чому той, хто може більше, хто розумніший, спритніший, талановитіший, отримує рівно стільки, скільки йому потрібно для життя і не більше, як і решта мешканців світу неврів? Нікому й на гадку не спадало вважати це несправедливістю. Чому? А тому, що всі завжди отримували найнеобхідніше. Решта не мала значення. У кожного з роду неврів був дах над головою, теплий зручний одяг, смачна поживна їжа на столі. Однак найважливіше таки полягало в
12 іншому: кожен невр мав умиротворення в серці та справдешню віру в справедливість створені батьком Родом. Бо для чого статки, багатства, розкіш, якщо душа брудна? Неври впевнені в тому, що душа після смерті повертається додому, бо належить вона великому батьку Роду. Тільки чиста душа вільно входить у ворота Вирію. А брудна? Краще того не знати. Брудні душі, вважають неври, вертаються назад і стають андрофагами. Тіла покійників неври віддавали болоту. Тож і по смерті залишались частинкою рідного світу. Найбільшою ганьбою і прокляттям вважалася смерть від рук андрофагів, людей-звірів, котрі жили поруч. Ті з'їдалитіла своїхворогів, зрештою, власних немічних батьків теж, вважаючи, що таким чином перебирають на себе їхні знання. А кості? Усе викидалося в болото, крім черепів. Ті, як високі відзнаки, носив андрофаг із собою. На поясі чи в торбі за плечима. Остап зацікавлено крутив головою, адже це батьківщина його батька, діда, а отже, і його. Завдання. Прямамова. Вищий і найвищий ступінь порівняння прикметників. Суфікси ен-, -енн- у прикметниках. Написання прикладки. Подвоєння приголосних в іменниках. Вставне слово. Вживання м’якого знака. Однорідні члени речення. Двокрапка у складному безсполучниковому
13 реченні. Складнопідрядне речення. Відокремлений додаток. (За Дарою Корній «Зворотний Бік Світів») Пояснювальний диктант Пояснитиосновні орфограми, вказати речення прості і складні, ускладнені і неускладнені Тереза любить діда, просто любить за те, що так вчасно з'явився в її житті. До діда чи не щодня приходять люди. І він усіх приймає, нікому не відмовляє в допомозі. Він відчував наближення людини за милю. Тому завжди був готовий до візитів. Та не всі потребували ліків — дехто приходив по напуття чи просто на добру розмову. Терезу дід до цього поки не залучає. Вона сидить тишком у своїй кімнаті та уважно слухає. Запам'ятовує. Добре втямила, що не від усіх хвороб існують медикаменти і не всі болячки варто лікувати. Якщо хворобу наслали люди — це можуть бути задавнені вроки, прокляття чи звичайна перевтома — то це легко виправити. Але якщо хвороба дана зверху — жоден наймогутніший мольфар із нею не впорається. Це може бути наслідок важких гріхів, і необов'язково тої людини, яка захворіла, а когось із її кровних
14 предків. А може бути знак. Отут уже мольфар працює як психотерапевт. Інколи людина навіть собі зізнатися не хоче, що насправді добре знає причину своєї болячки, і чомусь переконує діда, що чиста, наче джерельна вода. І тоді старий дає йому чи їй випити настоянку з мандрагори, яку приготував за власним особливим рецептом. Людина майже відразу впадає в дивний стан напівзабуття і виводить свою свідомість зі сховку, де так зручно уникати самоусвідомлення власної винуватості. Завдання. Складнопідрядне речення. Порівняльний зворот. Закінчення іменників, прикметників. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») Творчий диктант Випишіть слова з основними орфограмами, складіть із цими словами речення. Дайте відповідь на питання: «Хто із людей є для вас янголом?» Той віршик придумав прадід Василь, коли Василинці минув рік. Мама розповідала, як прадід пишався правнукою. Казав, що тепер і померти не шкода, бо добре зійшло ним посіяне. Василина прадіда не пам'ятає. На спомин залишилися
15 фотографії: багато чорно-білих і навіть одна кольорова. На ній старий сивочолий вусань ніжно пригортаємаленьку Василинку й радісно сміється. Василина завжди всміхається власним дитячим споминам. А як інакше? То був чарівний час. Бо тоді вона була щаслива. Чому втрачене й по-справжньомудороге— і це зовсім не маєтки та коштовності — ми часто цінуємо тоді, коли стає вже запізно? Чи зможе вона знову стати щасливою? Не знала. Дуже хотіла мати в серці оте почування цілісності, коли для рідних людей ти — Всесвіт, а вони для тебе — Космос. Світ, не надкушений і не пожований обставинами й сумнівами, — то її дитинство. У ньому відсутня зрада, натомість багато любові, ніжності, вірності, тепла, домашнього затишку. Світ дитинства, який однієї теплої осені подався разом із лелеками у вирій. І так із нього й не повернувся. І ось вона вже маленька кирпатенька улюблениця батьків. Кучеряве русяве волосся, заплетене в кіски, карі оченята, які завжди зацікавлено дивляться на світ, і багато-багато нестримної енергії. Василинка — улюблениця одиначка. І вся увага й любов рідних спрямована на неї. Дівчинка — центр їхнього Всесвіту. Любі тато й мама працюють у Сокальській районній лікарні. Вони в неї лікарі. Василину вдома пильнує бабуся Тереза. «Наш добрий янгол», — так ніжно називають бабусю домашні.
16 Маленькій непосиді лишень п'ять. Василина любить казочки про янголів. Особливо бабусині. Вони завжди такі кольорові, як олівці в пеналі. Бабуся каже, що янголи теж бувають кольоровими. «Чи важко їм змінювати колір?» — питає мала. Бабуся впевнено каже, що ні. Є блакитні янголи, є зелені, є червоні, фіолетові, жовті, помаранчеві тощо. І коли Василина янгола барвистого намалює, то це навіть допоможе йому таким стати. І, натхненна почутим, маленька Василинка від ранку до обіду старанно вимальовує кольорових янголів. Бабуся тим часом варить борщ. Знайшла заняття для онуки — от і рада. У голові малої непосиди танцюють-літають- бавляться кольоровіянголи. І керує ними зазвичай бабуся Тереза. Головний, генеральний янгол. У бабусі Терези крила кольору її волосся — сріблясті. І таке саме сріблясте довге плаття. Завдання. Написання складнихприкметників. Вживання м’якого знака. Тире між підметом і присудком. Однорідні члени речення. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів»)
17 Вибірковий диктант Випишіть прості речення. Вкажіть, чим вони ускладнені Без крил На дубі сиділо дві пташки — він і вона. Він привів її сюди, до цього високого величного дерева, недарма. Тут звив розкішне гніздечко. Адже кохання взаємне. Тут поселяться, заведуть діток. Але вона чомусь не дуже раділа, бо була дивною птахою. Любила небо більше від дерев, спів більше від солодких речей. Він зітхав і знав, що вона йому не пара. Надто небесна. Найдужче боявся, що одного разу вона не повернеться, бо знайде когось ліпшого, такого ж дивака, як сама, чи просто забуде дорогу додому. Ох, як його та Птаха замучила! Мусив щось із цим вчинити, бо так далі жити несила. І коли вона солодко спала, марячи небом, він просто обітнув їй крила. Тепер вона точно не втече, не покине його, буде завжди поруч. Птаха прокинулася вранці, вмилася ранковою росою, що крапельками тремтіла на листочках дуба. Розправила крила і... стояла, приголомшена відкриттям. Її крил не стало. Вона плакала, ридала, звинувачувала, проклинала. А він говорив- шепотів-переконував, що кохає, що все це заради її блага. Бо що то за птахи без пташат, бо що то за родина без домівки, бо що то за дружина, яка тільки те і вміє, що літати.
18 Дуб був високий, крислатий. Птах гордився своїм гніздом. Бо віття дуба від негоди та пекучого сонця оберігало. До того ж і знизу не так легко до гнізда добратися, якщо ти не птах. Птаха сумно сиділа в гнізді, поки коханий діставав харч і літав у справах. Уже в гніздечку з'явилися маленькі яєчка, от-от мали защебетати малята. Але від того Птаха не ставала веселішою, продовжувала тужити. Народилися пташата, і батько, щасливий та радісний, заходився вчити їх літати. Малі хутко сприймали нехитру пташину науку, вони скоро росли. А коли зовсім змужніли, то покинули гніздечко назавжди. Безкрила Птаха стала ще сумнішою. І одного ранку вона не втрималася. Вилізла зі свого зручного та теплого гніздечка, коли її Птах полетів на пошуки їжі. Стала на найвищу гілку, розправила те, що залишилося від крил, і... полетіла. У цю мить була найщасливішою, бо знову могла літати. Коли Птах повернувся додому, то застав порожнє гніздо і тіло мертвої Птахи внизу під дубом... Замерзне в полі птахи крик в крижинку синю. Свічаду лишаться сліди твоєї тіні. А білі постаті годин зберуться разом. І сповідатимуться дні про всі образи.
19 Плистиме холод з-за вікон — прозорі пасма. Зима не винна, що любов, як тінь, загасла... Не дозволяй нікому обтинати тобі крила... Завдання. Односкладніречення. Дієприслівниковий зворот. Однорідні члени речення. Складнопідрядне речення. Складений іменний присудок. (За ДароюКорній «Зіркадля тебе») Контрольний диктант Хранитель Я дуже люблю старе добре місто, яке вже звикла подумки називати своїм. Львів має неповторний шарм.Львів має харизму. Вона не в багаторічній історії, не в суперечках багатьох націй, які дискутують досі, і вельми активно, кому належить це пречудове місто. Це безглуздо, пані та панове! Львів - місто виключно українське, бо батьки його — русини-українці. І хай би скільки мов ти вивчив, хоч би які джинси та шорти носив, Австрія чи Полонія, ти від того не перетворишся на поляка чи німця, бо кров у твоїх жилах завжди тектиме українська. Сутінки ніжно і доволі привітно опускалися на дерева, будинки. Замилувалася заходом сонця. Воно приязно та трішки вже по-осінньому сумно
20 всміхалося. Відкрила назустріч тому усміху себе і розчинилася в небі. «Перед смертю не надихаєшся», — так, здається, говоритьвідома народна мудрість. Але я не дихала, як божевільний астматик, якому банально бракує не кисню, а уваги, просто насолоджувалася осінню у вічно молодому, безсмертному місті Львові. Місті, яке розташувалося на межі великої води, великих потрясінь, історичних віх, зрад, самопожертв, на межі сакральної доцільності... Насиченість теплом робила мене дужою. Навіть здалося, що тих кільканадцяти днів, які переколошматили моє життя і випили з тіла стільки енергії, не було. (189 слів) Завдання. Однорідні члени речення. Складнопідрядне речення. Односкладне речення. (За Дарою Корній, Талою Владмировою «Крила КольоруХмар»)
21 Поширене і непоширене, повне інеповне, односкладне, двоскладнеречення Диктант – завдання Запишіть речення. Визначте односкладні та двоскладні, поширені і непоширені речення. Вставте пропущені розділові знаки (текст подається без їх вилучення). Перуниця Він дивився на неї з болем в очах, із ніжністю, трепетом, теплом. Страшно, і водночас щасливо почувалася під тим поглядом. Вона безсмертна, одна з найсильніших молодих безсмертних у своєму світі, але вона і жінка, звичайна жінка. Хіба можна бути нещасною, навіть якщо тобі загрожує смертельна небезпека, коли на тебе дивиться з любов'ю сам Бог? Бог. Він дивився та всміхався. І чужий світ довкола зникав. Ніжна блакить, волошкова барва. Летіла... Співала... Кохала... Летіла... Крила, мої крила! Кохала? Кохала... Слово втікало, вона наздоганяла. Кохала? Кохала! Наздогнала!
22 Безжальний вітер ламає крила. Блакитне небо затуляють темні хмари. Круки: чорні, потворні, кусючі. І вона загублена, і вона чомусь одна в чужому небі. Крик підбитого птаха. Останній крик. Голосить душа. Небо починає хитатися: вгору-вниз, вгору- вниз. Небо розгойдує зорі. Завиває безжалісно вітер, шматує хмари, роздираєкрила. І вже вони їй не коряться, івона падає вниз. Чорне провалля от- от проковтне її... ...і ковтає... Дивилася й згадувала. Зрадник серед своїх знайшовся. І чомусь як завжди той, на кого ніколи б не подумав. Зрадник, що заманив у петлю. «Не завжди ворог є ворогом, а друг - другом», - казав колись Учитель Посолонь. А коли друг стає зрадником, то чи перетворюється такий зрадник на ворога? Зрадник, який допоміг вбити її. По-справжньому вбити саму Перуницю. І що це за безглузді запитання: чи можна вбити бога? Можна... І не одного, і не раз... Зрадник, який свято вірив, що Перун без Перуниці не житиме, бо забрати її у нього - то те саме, що вийняти з тіла серце. Зрадник, котрий прагнув одного: щоб хаос панував вічно. А коли є тільки хаос, легко робити зухвалі вчинки, які не потребують жодного пояснення чи виправдання. Знала, що зрадником
23 був хтось близький. Не могла згадати хто. Та хіба це важливо тепер. — Перуне, можна мені побути наодинці з собою? Я мушу розібратися в багатьох речах і прийняти свої спомини. Він, як маленьку, погладив її по волоссі, кивнув ледь помітно головою. Звісно, він згодний, хай побуде одна. Завдання. Відмінювання займенників. Однорідні члени речення. Односкладні речення. Закінчення прикметників. (За Дарою Корній «Зворотний Бік Сутіні» Графічний диктант Підкресліть головні та другорядні члени речення (5-8 речень на вибір). Розберіть за будовою по одному слову кожної самостійної частини мови. — Нова доля. — І нова зірка. — Розкажи мені щось про одну з тих зіркових родин. Найцікавішу. — Найцікавішу, кажеш? Можна. Ти знаєш, що в небі є сузір'я, у якому стільки зірок, скільки жінок на нашій землі? — Та ну! Хіба таке буває? — Не буває, а є. Прекрасне й величне сузір'я Дів!
24 — Ну, звісно. Є таке. Сузір'я Діви. — Не сузір'я Діви. А сузір'я Дів. Коли народжується на землі дівчинка — у тому сузір'ї засвічується нова зірка. — Хм... І хто запалює ті зірки, як гадаєш? Може, сам Господь? — Господь тут ні до чого. Хіба трішки підсобляє. У цьому сузір'ї зірки запалюють люди. Ось невдовзі й ми з тобою засвітимо там зірку. Бо, коли в нас народиться донечка, у сузір'ї Дів заясніє нова зоря. І буде вона яскрава і прекрасна, тому що наше дитя ростиме в любові, у достатку. А ті, хто виріс у любові, променіють тільки добрим світлом. І те світло незвичайне. Воно допомагає зневаженим і зрадженим, воно вертає надію. Хіба буває щось важливіше за надію? Ані любов, ані віра без надії ніц не варті. — Але ж, Тарасику, усі жінки різні. Геть не всі хороші й добрі. — І зірки в тому сузір'ї теж: різні. Чи ж я цього не розумію? Одні ледве тліють, наче живі, але майже померлі. Інші випромінюють недобре, лихе світло, яке не дає користі ні собі, ні людям. — Печально. Як думаєш: моя зірка, вона яка? — Найкраща. Яскрава, тепла, ніжна, добра, любляча і, звичайно, надійна. Напевне, тому тебе Надійкою й назвали. — Тарасику, а коли помираєжінка чи дівчина, що відбувається із зіркою? Невже вона просто гасне?
25 — Ні. Зорі так просто не гаснуть. Вони перероджуються. І стають... — Янголами? — Ні, стають птахами. Чарівними й дивними. Вони мають крила, прекрасний голос і... — Жіночі голови. — Навіщо ? — Бо це гарно. Я читала десь про дивних птахів із райського саду. Алконост, Сирин, Гамаюн... Усі вони співочі та красиві. Правда, пісня одних допомагає жити, інших — навіває забуття, а ще інших — убиває. Не всі жінки із сузір'я Дів дарують життя — декотрійого позбавляють. Хоча й запалюються всі ці зірки однаково: з любові. — Не всі з любові, мабуть. — Чи може бути світло зірки чорним ? — Не може, Надієчко. Чорний колір — це відсутність світла. Але твоя ідея про жінку- пташку мені дуже подобається. Завдання. Діалог. Односкладні речення. Вставне слово. Однорідні члени речення. Неповні речення. Звертання. Закінчення прикметників. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів»)
26 Пояснювальний диктант Пояснитиосновні орфограми та пунктограми, вказати речення прості та складні, поширені та непоширені. Я — Мавка. Дитина природи. Люблю, як вітер небом потішно жене до водопою небесного хмари-коні. Я люблю роздивлятися, як сонечко ясне своїми ніжними пальчиками заплітає щоранку пишні коси днині, а на ніч розплітає їх, вкладаючи днину спати на шовковисті багряні перини. Люблю батечка-місяця і його милі танці у високості, танці з зірками та поміж зірок. То незбагненно — засинати під хори тих небесних створінь. Я люблю квіти, бо вони такі вигадливі розповідальники. Люблю птаство, крилатих вісників добрих та справедливих новин. Люблю звірів у лісі, бо кожен із них має свою історію — дивну та завжди цікаву. Люблю трави — оті, смарагдово-шовкові, які вчать мене дорожити життям. Люблю ранкову росу, яка запалюється вранці від сонця барвистою веселкою. Люблю небесні та лісові хори. О, світоньку мій великий, я так тебе люблю! Завдання. Складнопідрядніречення, односкладні речення. (За Дарою Корній «Щоденник Мавки»)
27 Розподільний диктант Виписатиспочаткупростіречення, потім односкладні, після цьогоускладнені однорідними членами речення. Соломинка Дитинство. Золотою порою вважають його більшість людей. Стандарти дитячого щастя — велика дружна родина: тато, мама, дідусі, бабусі, вуйки, тітки, брати, сестри, колискові над ліжечком, казки на ніч. А ще — смачний аромат маминих пиріжків, бабусин борщ із пампушками, татові розмови про бокс або футбол, риболовля в неділю, церква, походи в кіно чи до цирку, гучні святкування уродин, Нового року, Паски, Різдва... Сергій усього цього ніколи не мав. Але знав, що так має бути і, напевно, буває. Знав із кінофільмів, книжок, розповідей. Він ненавидить своєдитинство. Бо в спогадах воно пахне зовсім не смачно — квашеною капустою, заправленою смердючою олією, консервованими помідорами, холодними макаронами, дубовими котлетами, перепаленим жиром та гірким полином. Так, полином. Його багато росло за старою фермою, в якій вони з хлопцями доглядали поросят. Бо він сирота, безхатченко, безрідний, нічийний, тобто ніхто... Дитячий будинок. То його дім. Оселя, батьківщина? Ні, скоріше схожа на тимчасовий
28 сховок для заблудлого мандрівника, залу очікування. Постійного очікування чогось. Змін на краще чи просто змін. Дитячий будинок — то не справжній дім. У ньому — ні тата, ні мами, ані тих, хто тебе любить. Тільки кволий спогад чи просто вигадка, наче спалах блискавиці, іноді навідують у снах. Спочатку те траплялося доволі часто, згодом рідше та рідше, однак не було й місяця, щоб не намарилося, особливо коли місяць уповні. Він тоді ненавидів ту фазу світила, про яку зараз знає все. А вона не така проста, як здається, бо впливає не тільки на припливи та відпливи на Землі, а й на припливи та відпливи у свідомості. Останню думку, вже будучи студентом фізфаку, гнав від себе, як бабський дурнуватий забобон. Хіба може науковець так вважати, то ж лише збіг, і годі. Ти ж астроном, а не астролог. Але... Тоді, коли малим засинав у інтернатському ліжечку і прокидався посеред ночі від чорного коловоротув сні та від яскравого місячного сяйва з вікна, то не здавалося безглуздям. А снилася йому вузька стежка в густому лісі. Він малий, зовсім, напевно, малий, притискається всім тілом до жінки, котра несе його на руках, ніжно огортаючи своїм теплом. Він звідкись знає — то мама. Йому добре, мама поруч. Вона смачно пахне, теплі долоні притримують дитя за плечі, він охопив її шию міцно рученятами, занурившись у густе, здається, русяве, волосся. Матуся чимось стривожена,
29 малий чує гучне калатання її серденька, поривчасте дихання, і вона раз по раз озирається, дослухаючись до звуків за спиною. Але там лишень звична для лісу метушня… Завдання. Однорідні члени речення. Власні назви. Односкладні непоширені речення. (За Дарою Корній «Зірка для тебе») Кодовий диктант Код 1 – просте речення, код 2 – неповне речення, код 3 – непоширене речення, код 4 – поширене речення. На столі поруч із ліжком — Біблія. Василина бере книжку в руки. Безліч закладок, залишених чиєюсь дбайливою рукою. Напевне, хтось із медсестричок читає, може, і вголос. Зрештою, то не найгірша книжка, написане в ній варто принаймні почути. Василина розгортає на одній із кольорових закладок. Червоній, єдиній на всю книжку. «Уважайте на себе! Коли згрішить твій брат, докори йому й, як він покається, прости йому. І коли сім раз на день він згрішить проти тебе й сім раз повернеться до тебе та й скаже: каюсь, — прости йому». Василина зітхнула. Старі як світ слова, які так важко сповнити. У палату тим часом увійшла медсестра. Час забиратися звідси? Медсестра поки нічого не говорила, тільки уважно зиркнула, на якій саме сторінці розгорнула Біблію Василина.
30 Так, червона закладка. Підійшла ближче, взяла з жінчиних рук Біблію, погортала її. — Це вправи для розуму, пані. Ребуси, якщо хочете. Кажуть, що в цій книжці часто трапляються логічні невідповідності, як-от «зуб за зуб, око за око» — і майже поруч «не противитися злому і хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й ліву». Я знаю, хто ви і чому тут. Не збираюся виправдовувати пана Сергія чи просити вас постаратися йому пробачити. Це має статися у вашому серці. — Так, у серці, — погодилася Василина. І раптом зауважила під халатом медсестри габіт, одяг монашки. Здивовано звела брови вгору. Медсестра це помітила: — Це вас бентежить, пані? — Ні. Зовсім. Шляхи Господні незбагненні, — чесно відповіла Василина. — А можна запитання? Монашка кивнула. Василина лише на мить замислилася: — Скажіть, ви, мабуть, це знаєте: то місія Бога — любити? Чи, може, його місія — карати? А може, таки прощати? Медсестра-монашка не встигла відповісти. Бо раптом почувся хрип, паралізований чоловік важко задихав, щось забулькало в нього всередині й вирвалося з тіла стогоном: — Пробач. Пробач. Пробач.
31 Завдання. Вставнеслово. Діалог. Односкладне речення. Складнопідряднеречення. Уподібнення приголосних. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») Контрольний диктант «Бог — це любов», — кажете ви. Якщо людина створена на подобу Творця, то виходить, що людина — то любов. Дехто це знає, дехто шукає відповіді все життя. У кожного своя дорога до розуміння. Заради любові вмирають, їй присвячують геніальну музику, полотна, вірші! Людство донині пам'ятає ім'я коханої Данте – Беатріче. Вона стала його пеклом і раєм. Кохання. Можна кохати по-різному. Навзаєм. А можна, як Петрарка. До скону. Хочеш сказати, що він мав боротися за Лауру? Гадаєш, не пробував? Думаю, вона також кохала - чоловіка та дітей. Бог — любов! Хіть, пристрасть, розкоші — не любов, то все для тіла, не для душі. Яку ватру розпалиш у собі — таким буде світ довколишній. Людина — храм божий. Можна напустити в нього шарлатанів, вимостити долівку соломою, розвести свиней або перетворитив болото. А можна в храмі поставити вівтар, впускати до нього стражденних. То може бути і бібліотека, куди за водою пізнання прийдуть спраглі, чи картинна галерея, яка вражатиме, тішитиме. Все у твоїх руках. Хоча ви, люди, любите казати: «Все в руках Божих». Вибір,
32 який робиш щодня, впливає не тільки на твою долю, він впливає на долю Всесвіту. Кожна жива істота - найцінніший гвинтик у складній машині світу, важливо все — слова, думки, мрії... (191 слово) Завдання. Дієприслівниковий зворот. Однорідні члени речення. Власні назви. Складений присудок. Односкладні речення. Тире між підметом і присудком. Складне речення із різними видами зв’язку. (За Дарою Корній «Гонихмарник») Діалог. Пряма і непряма мова як засоби передачічужої мови Диктант – завдання Запишіть речення. Виділіть слова автора. Вставте пропущені розділові знаки (текст подано без вилучення розділових знаків) — Моя дівчинко хворенька, зараз я принесу тобі поїсти. Він годує її з ложечки, її, закутану у великий блакитний кокон, і вона почувається щойно народженою лялею, яка має доброго батька, котрий завжди захистить. — За тата, за маму, за друзів і ворогів? — За ворогів — не буду, — каже Магдалена.
33 — Чому? — Олексій посміхається у вуса. — Вороги не менш важливі, аніж друзі. Без них ти не знаєш ніколи, чи йдеш у правильному напрямку. Як там наша Ліна каже: Мої кохані, милі вороги! Я мушу вам освідчитись у симпатії. Якби було вас менше навкруги — людина може вдаритись в апатію. Мені смакує ваш ажіотаж. Я вас ділю на види і на ранги. Ви — мій щоденний, звичний мій тренаж, мої гантелі, турники і штанги. Магдалена посміхається та силувано ковтає кашу. Потім промовляє: — Згода, Мамаю, згода! Хай будуть ті штанги. Тільки так, щоб не надірватися. Мамаю, хіба і в тебе є вороги? Тут же нема людей. Ти спеціально сюди втік, щоб їх не було... Ну, не людей, а ворогів. — Гм. Утік, кажеш? Ні, я не втік, Мавко. Я просто тут живу. — Ти не відповів щодо ворогів, — нагадала Магдалена. — Ну, я ж людина, Мавко, і вороги в мене, звісно, є. Але я багато-багато і наполегливо тренуюся. А вороги такі: лінь, нудьга, страх, сум, зневіра... Вона розсміялася: — Це і мої вороги теж... Але вони не люди? — А хто сказав, що вони не люди? — Олексій підморгнув Магдалені.
34 — Мамаю, а тобі самому тут, на хуторі, хіба не сумно? Чому ти досіодин? — добродушний вираз обличчя Олексія трохи посуворішав, і Магдалена одразу похапцем додала: — Якщо не хочеш, то не відповідай. Вибач, може, не доречно. — Гарна в нас із тобою розмова, Мавко…— Арістотель колись сказав: «Усамітнений має бути або царем, або звіром». Звісно, то образно сказано. Бачиш, ти мене Мамаєм називаєш і я навіть не опираюсь. Мені подобається. Певно, тому, що ми з ним у чомусь схожі. І в мене колись була родина. Про це довго розповідати, та й нецікаво. І ось я сам, один, але я цар, Мавко, я не перетворився на звіра. І досі люблю людей, у мене багато друзів, я люблю світ, люблю батька Дніпра, люблю степ і свого коня Степа, я люблю життя, Мавко. Та лишень тут, наодинці із собою, я по-справжньому зрозумів, що найважливіше на світі. — А що найважливіше на світі? — перепитала Магдалена. – Любов? —Так. Любов. Завдання. Неповні речення. Односкладні речення. Дієприкметниковий зворот. Складне речення із різними видами зв’язку. Складнопідрядне означальне речення. Однорідні члени речення. Вставне слово. Звертання. Розділові знаки при однорідних членах речення з узагальнювальним словом. Просте непоширене речення. Уточнюючі члени речення.
35 Пряма мова. Вживання префіксів з-, с-. Розділові знаки у складносурядному реченні. (За Дарою Корній «Щоденник Мавки») Графічний диктант Запишітьсхеми речень із діалогом. Розберіть за будовою по два слова кожної самостійної частинимови. В одному реченні підкресліть всі члени речення. Про душі Був колись час, коли нічне небо існувало без зірок. І місяця не було. Сумні часи. Тільки-но сонце ховалося за обрій, як світ поглинала темрява. І вкупі з нею світ заполонювало зло. Усі людські вади сходилися тоді докупи, а люди замикалися в домівках та, запаливши каганці, як оберег, укладалися спати. Ненависть, зрада, брехня, облуда, ледарство, заздрість, агресивність. Вони вихвалялися одне перед одним, хто що поганого вчудив, якого лиха накоїв. Тож уночі, після заходу сонця, ніхто з людей не смів й носа на двір вистромити. Зажурилися світлі вчинки та добрі почуття. Бо все більше живих створінь ніч перетворювала на лихих потвор. Зійшлися добрівчинки на нараду у світлиці самого Сонечка. Довго гадали, як лиху зарадити. Та нічого мудрого не придумали.
36 Врешті, коли всі слова бідкань та розчарувань були сказані, озвалося Сонечко: — Людська душа — то теплий яскравий вогонь. Людина народжується, отримує тіло, отримує душу. Вогонь душі впродовж людського віку чесно служить людині, зігріває в негараздах, допомагає, коли холодно, похмуро та сумно. І людина, відкрита для добра і добрих почуттів, легко приймає в себе добро — таким чином її вогонь душі стає ще багатшим та величнішим. Про таку людину ми кажемо — горить, світиться, сяє. Біля таких людей хочеться зупинитися та зігрітися. А коли настає час і тіло помирає, то пам'ять про таку людину довго-довго зоріє, допомагаючи тим, хто знав її, ставати кращими. Милі добрі почуття, а якщо ми попросимо у Творця дозволутими вогниками-душами запалити ніч? — Як це, запалити ніч? — здивувалася Любов. — Як це? — луною додала Чесність. — Як це? — хором-луною обізвалися Віра та Надія. — А так, —радісно відповідає Сонечко. —Душа, по смерті тіла людини, стане на небі свічечкою, яка застерігатиме в темну половину доби все живе від поганого, нагадуватиме, що жити потрібно так, щоб не згаснути, потрібно світити, а не тліти. — Як гарно! — заплескала в долоні Совість. — Ми згодні!
37 Вони попросили, і Творець не відмовив. Подарувавши нічному небу мільйони вогників- душ. — 1 як ти назвеш ті вогні? — запитало Сонечко Творця. — Ти їх створив, тобі й називати. Тільки на мить задумався добрий Батько і сказав: — Світлі душі — це Зорі. Очі тих, хто вміє світити. Але пильнувати Зорі вночі я не зможу. Та знаю напевно, що кожній отарі, навіть найліпшій, потрібен достойний пастух. Він — то частинка мене. Він народжуватиметься, ростиме, а потім навпаки — зменшуватиметься і помиратиме. Як нагадування всьому живому про те, що земне життя не вічне. І назву я цього пастуха Місяць. Так і сталося, як сказав Творець. Тільки-от Ніч дуже образилася. Пішла до Творця скаржитися. — Образили ви мене, Батьку, своєю неувагою. Чи я вже й слова доброго не варта? Розплакалася Ніч. Та так захмурилася, що за чорними хмарами пропали і Зорі, і Місяць. Мусили-таки в Ночі дозволу запитати. — Добре, люба моя Ноче! — озвався Бог. — Пробач. Що б ти хотіла отримати як вибачення? О, Ніч насправді хотіла небагато. Лишень бути присутньою посеред дня. Тож тепер, коли сонце на небі світить-сяє, усе живе відкидає тінь, у якій є присутність ночі. А посеред ночі високо-високо в небі горять мільйони добрих душ, які щедро
38 посилають і вночі на землю добрі почуття та світло. Завдання. Речення із звертаннями та вставними словами. Складнопідрядні речення. Тире між підметом і присудком. Подвоєння приголосних в іменниках. Вживання м’якого знака. Однорідні члени речення. (За Дарою Корній «Щоденник Мавки») Пояснювальний диктант Пояснітьрозділові знаки при діалозі, запишіть схеми. — Що ж, бачу, ти готовий, — стверджувала Птаха. — Зараз ми з тобою підемо до Південних воріт і через них помандруємо у світ Замерзлого Сонця. Птаха-Магура швидко нас домчить. Пересуватися за допомогою варгана тобі поки що не можна. Ти пригадуєш, що було минулого разу, коли ти наважився? Остап пам'ятав. Він ледве тоді не помер. Кивнув на знак згоди. — Самовпевненість, Остапе, породжує самозакоханість, — спокійно та трохи сумно говорила Птаха. — Тішуся дуже, що ти не такий. Вони стояли на березі колись великої води. Тут було море, тут мешкала вода. Остап ходив світом свого народження, світом, який дав йому
39 життя, і... нічого не відчував. Зовсім нічого. Усе довкола було мертвим. Навіть мертвих мушель на дні колись активної води не залишилося. Усе стерлося, знищилося, все заковтнув час. Товща пилу вкривала світ. Мертві сади, мертві міста, мертві ліси, навіть небо здавалося мертвим, якимсь несправжнім, наче зліплене, правда, не дуже якісно, з брудного пластиліну. Сірий смуток над головою, відсутність будь-якого світила і сіра печальна похмурість довкола. — Тут буває ніч? — навіть не запитував. Скоріше чекав спростування. — Ні, — тихо відповіла Птаха. — Як і дня, навіть час тут зашерх. Усе застигло, і все тут мертве. — Мертве. Але ж... Ви щойно сказали, що немає у світі насправді нічого мертвого — воно або щойно заснуло, або спить, або ще не прокинулося... — Молодець. Ти уважний учень, — похвалила хлопця Птаха і додала: — Якщо все тут і спить, то мертвим сном. — Як же це так, Птахо, і чому? — не втримався і закричав Остап. І від того, що нічого не відчуває, і від розуміння, що зруйнували цей світ його земляки. — Чому? А тому, що не можна вбивати. Найголовніша та найважливіша аксіома всіх світів, вимірів, галактик, релігій, вірувань, філософських учень та повчань. Бо, коли вбиваєш, пам'ятай, даність завжди повертається. Посієш
40 смерть — вродить смерть, посієш біль — вродять сльози, посієш розпач — народиш горе. Птаха опустилася на одне коліно. Набрала в жменю пилу й підкинула його вгору. І той кволо, зовсім нерадісно почав опускатися назад. — Пил замість води... Я привела тебе до місця, де колись шумів океан. Як давно це було. Із води вибралося на сушу життя. Із маленької мушлі все почалося. Почався світ Сонячної Мушлі. Так красиво колись називали цей світ. Завдання. Діалог. Складне безсполучникове речення. Однорідні члени речення. Вживання м’якого знака. Закінчення прикметників. (За Дарою Корній «Зворотний Бік Темряви») Творчі диктанти Перебудуйтедіалог на речення із прямою мовою та словами автора. — Знаю, що в такої красивої жінки мусить бути коханий. Тому... Вона різко обірвала: — Не мусить. Один мудрий чоловік якось сказав: «Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю». — Так, Мавко, мені цей вислів Сковороди теж дуже близький.
41 — Ви читали Сковороду? — вона зачудовано дивилася на Олексія. — Я не тільки козакую й картини пишу. Навіть букви знаю. Не дивуйтеся, Мавко, не всі чоловіки звабники та зрадники. — Авжеж, — відповіла сумно. — Є ще й Чугайстри. — Хто? — перепитав несміло, наче йому те дивне слово почулося. — Не зважайте, Олексію, ви — не він. Ви — Мамай! —Ви таки Мавка, Магдалено. Дивна і прекрасна. А цей вислів пригадуєте? Що дає основу? — Любов. Що творить? — Любов. Що зберігає? — Любов. Любов. Початок, середина і кінець, Альфа і Омега. Любов. — Це теж Сковорода. — Продовжувала тримати свою руку у його долоні. — Гарно сказано, але дуже вже ідилічно, ви так не вважаєте, Мамаю? І чи ви вже маєте те, про що каже Сковорода? — Маю, Мавко. А ви хіба ні? — запитував хитро. — Я мушу йти, Олексію. Бувайте! — Вона обережно витягнула руку з його долоні. — Знаю, — кивнув.— Але я хочу, щоб ви взяли мою візитку. Там є мої телефони, адреса. Я запрошую вас до себе в гості. — На Січ? — Магда здивовано підняла брови. — Майже, — Олексій посміхався.
42 Дістав візитку, простягнув її жінці. Магдалена, не роздумуючи, взяла. — Мамаю, а хіба жінок на Січ пускають? — Звісно, ні. Ви що? — підморгнув Олексій. — Це ж табу! А от Мавок пускають. Вона посміхнулася. Підняла на нього сумні очі. «Звідки в такій красі стільки суму?» — подумав Олексій. — Дякую за запрошення і за візитку щиро дякую. А знаєте що, Олексію? А намалюйте мені захисника, намалюйте мені Мамая. Я замовляю у вас картину, можна? — казала, сумно зазираючи в очі. — Можна! Намалюю, звичайно намалюю. — Він був готовий на все, тільки щоб вона якнайдовше залишалася у його житті. — І нехай він буде справжнім, як оці ваші, що на стінах. Вартовий. Я знайду вас і приїду по нього. Прощавайте, Мамаю. Хай щастить у всьому. Вона розвернулася та пішла, стукаючи високими підборами модних босоніжок. Олексій якусь мить вагався, а потім не втримався та покликав її: — Магдалено, зачекайте! Невже ви просто так підете? — Наздогнав, схопив за руку. — Не зникайте. Скажіть хоч, як вас знайти? Звідки ви? Чи принаймні натякніть. Вона легко вивільнила руку з його долоні, подивилася уважно в очі.
43 — Я з України теж, Мамаю. Там зараз також літо, до речі, а не зима, як у вас на хуторі. Там частими гостями є тумани… Завдання. Діалог. Односкладне речення. Неповне речення. Пряма мова. Складне речення із різними видами зв’язку. Звертання. Тире між підметом і присудком. Просте непоширене речення. Дієприслівниковий зворот. Складносурядне речення. Вставне слово. (За Дарою Корній «Щоденник Мавки») Контрольний диктант Щастя Щастя. Мить чи вічність? Багато чи мало? Лишень п'ять букв чи мільярди зірок? Щастя в долонях і в глині. Довго творив Бог людину. Творіння це мало бути особливим. Піддатливим, як глина, живим, як Божий Дух. Хтозна, скільки віків прошуміло- пропливло, та врешті сталося диво — витвір, ЛЮДИНА, був готовий... Бог милувався творінням. Бо не тільки зовні Людина була досконалою:очі світилися глибоким розумом, мудрістю. Бог зачав вчити чоловіка того, що знав і вмів. Людина була добрим та здібним учнем, Бог тішився. І як добрий батько, захотів віддячити Людині за те, що не розчарувала його.
44 — Сину мій, — звернувся до ЛюдиниБог, — а що би ти хотів отримати від мене в подарунок? Хочеш, зірку чи навіть галактику наречу твоїм йменням? Замислилася Людина. Та не дуже довго думала, бо давно марила, тим, що, як їй здавалося тоді, важливіше від вічності, величі Божого задуму. Підвела очі й мовила: — Подаруй мені, Батьку, щастя! Бог розчаровано посміхнувся. Узяв своє творіння за руку, відвів у майстерню. Там було чисто, порожньо. Лишень на одній полиці лежало щось липке, мокре. Бог узяв його і дав Людині. — Я обіцяв виконати будь-яке твоє бажання. Бери і твори. Що сотвориш — те й матимеш. То була глина... (193 слова) Завдання. Односкладні речення. Неповні речення. Вживання м’якого знка. Порівняння. Складений присудок. Складне речення із різними видами зв’язку. Однорідні члени речення. Звертання. Закінчення іменників. (За Дарою Корній «Щоденник Мавки»)
45 Складне речення. Складносуряднеречення Диктант – завдання Підкресліть граматичну основу у складносурядних реченнях. Укажіть, якими сполучниками (єднальними, протиставними, розділовими) поєднані частини у складносурядних реченнях, поясніть розділові знаки між ними. Цю легенду добре пам'ятають. А хто сказав, що думка звучить тихіше за голос? Тільки той, хто не вміє слухати серцем. «Тож було це за короля Владислава IIЯгайла, десь наприкінці XIVстоліття. Жив у той час талановитий маляр-іконописець Яків Венжик. Спіткало чоловіка лихо: став сліпнути. І якось з'явився до нього янгол Божий та нараяв піти на прощу до чудотворної ікони Богородиці в Ченстохову. Іконописець не міг ослухатися янгола, тож так і вчинив. А що був вірним, то і проща, і молитва йому допомогли. Зір повернувся. Нетямлячись із радості, стоячи на колінах перед Ченстоховською Марією, Яків пообіцяв Богородиці, що відтворить її лик на іконі, щойно повернеться додому. І от він удома, стоїть у майстерні, збираючись виконати обіцяне, і розуміє, що не може пригадати, який мала вигляд Ченстоховська Богородиця. Тричі їздив Яків на прощу, щоб
46 помолитися Матері Божій на Ясній Горі, і просив Діву Марію ще про одну милість: дати змогу створити обіцяне. Він повернувся додому після третіх відвідин і побачив у своїй майстерні вже готову ікону. Вона була намальована на тій кипарисовій дошці, яку саме для цього й підготував майстер. Лик Діви Марії на іконі наче всміхався та світився особливим Божим світлом. І збагнув ураз Яків, що то самого янгола попросилаБогородицядопомогти роззявкуватому художникові створити задумане. Іконописець розумів, що тримати в майстерні образ, який намалював сам янгол, він не має права, тож передав його на зберігання в один із сокальських храмів. Слава про чудесний лик, написаний самим янголом, поширилася околицями, і до нього за втіхою та допомогою пішли люди. Ті далекі часи не були мирними. 1519 року Сокаль спалили татари. Згоріла й церква, у якій зберігався образ. Та сталося диво. Ікону вогонь пощадив. Легенда стверджує, що то янгол Божий, який опікується іконою, прикрив її від вогню своїми крильми. Після цієї трагічної події віра в чудодійність ікони лишень зміцніла, і спеціально для її зберігання побудували капличку на невеличкому острові між річками Західним Бугом і Ратою. Безкінечні вервечки прочан потяглися в це місце. Монахи- бернардини зацікавилися іконою і заснували поруч свій монастир-кляштор, а незабаром вони побудували величезний костел Матері Божої
47 Утішення й урочисто перенесли туди чудодійний лик. Це відбулося далекого 1619 року». Завдання. Власні назви. Пряма мова. Просте непоширене речення. Складносурядне речення. Написання прикладок. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») Графічний диктант Накресліть схеми складносурядних речень, зазначте різницю між ними. Розберіть за будовою слова: добросердного, звичайнісінький, уважніше, нетерпінням, притих, придивився. Притча про Людину і Метелика — На розкішному кущі бузку, недалеко від будиночка одного добросердного Чоловіка, висів собі звичайнісінький кокон і чекав свого часу. Молодий Чоловік любив милуватися цим кущем. Буяла тепла весна, і бузокмав от-от розпуститися. Чоловік був тямущий та спостережливий. Звісно ж, він відразу розгледів і кокон. І дуже зацікавився, і став із більшим нетерпінням чекати з'яви на світ метелика, аніж того дня, коли розквітне бузок. Якось він запримітив у коконі невеличку щілинку. Чоловік придивився уважніше і зворушено зауважив, як через цю малесеньку
48 щілинку на світ білий хоче вибратися найсправжнісінький Метелик. Серце чоловіка наповнилося втіхою. Він був на порозі справжнього дива — от-от розквітне бузок і от-от народиться справжній крилатий Метелик. Минав час, і бузок розквітнув рясно та пишно. Його пахощі наповнили всю вулицю. Однак чомусь не дуже радісно було на серці у доброго Чоловіка. Метелик досі не народився. Навпаки, він зовсім притих у своєму коконі. Здається, він там помирав, полишивши спроби вирватися із занадто міцного сховку, і чоловік вирішив допомогти Метелику. Пахощі бузку були такими духмяними, а сонечко таким лагідним, а весна такою гожою... Так хотілося жити. Чоловік ухопив ножиці та розтяв кокон, допомагаючиМетелику народитися. — І сталося те, що має статися, — вів далі янгол. — Кокон розкрився, звільняючи крилатого невільника. Метелик радісно затріпав крилятами, всміхаючись безжурно сонцю та гожій днині, однак... Його прозорі крильця були заслабкими, й він ледве ними ворушив. Бо зарано народився. — Він помер?— різко запитала я, ловлячи себе на думці, а чи можна так казати про метеликів. — Ні-ні. Він не загинув. Метелик залишився жити на розкішному бузковому кущику, але жодного разу так і не полетів. Перед тим як почати літати, потрібно спочатку навчитися самотужки вибиратися через вузькі щілини.
49 Завдання. Складносурядне речення. Іменник, який вживається лише у множині. Діалог. Складне безсполучникове речення. Написання префікса роз- . (За Дарою Корній, Талою Владмировою «Крила КольоруХмар») Пояснювальний диктант Пояснити основні пунктограми у складних реченнях, визначити вид цих речень. «Звідки мольфар бере силу для того, щоб чути та бачити те, чого інші люди не бачать і не чують?» Ти про це ще не подумала, але захочеш спитати. А все насправді доволі просто. Мій дар поза горами ніц не вартий. Гори для сили мольфара — наче зарядний пристрій для мобільного. Батарейка сідає — і все. Зупинка. Поза горами ти звичайна людина. Така, як усі. Тільки в горах я можу бути тим, для чого народжений. Характерники п'ють енергію степу. То вона живить їх, додає сили, наснаги і відваги. Химородники мешкають у поліських лісах. Тисячолітня мудрість цієї землі, правічні болота напоюють і тіло, і душу знаннями. У сучасному мегаполісі справжній мольфар загнеться. Там виживають лишень дводушники, що інколи спеціально вживають собі стороннє тіло, яке допомагає покликання перетворити на
50 бізнес. Вони називають себе по-різному. Тепер навіть не криючись. Якби то простіше висловитися? Темна магія. Ось так. І прислужується вона здебільшого лишень злу. Якщо навіть вона допомагає, лікуючи від певної хвороби, то будьте готові отримати чужу в подарунок. Ви про неї дізнаєтеся згодом, не відразу. Це стане для вас несподіванкою, і ви навіть зв'язку не відчуєте з діями вашого рятівника. Зле закінчують такі торгаші. Бо все до пори, до часу. Вони ж не безсмертні. На відміну від того звіра, який тепер живе у твоєму тілі. Завдання. Складносурядне речення. Неповне речення. Однорідні члени речення. Складнопідрядне речення. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») Розподільний диктант Випишіть прості речення, потім складносурядні речення. Визначте у складносурядних реченнях синтаксичні відношення. Саме таке дивне порівняння — «потворна троянда» — спало мені на думку, коли я зважилася пильно зазирнути в очі Софії. Зрештою, варто уявити, що хтось забудькуватий замість того, аби викинути прив'ялу квітку на смітник, забув її у вазі на тиждень-другий. А вона, всупереч усім законам біології, вперто чіпляється
51 за життя, живлячись залишками води, що встигла застоятися та засмердітися. Повірте, це огидне видовище. Загляньте до кімнати, чи не час позбутися такої квітки? Як не викинути на смітник, то, наче випадково, залишити на лавці в найближчому парку. Хай краще хтось незнайомий, поспішаючи у важливих справах, раптом завмре: яка краса колись була! А потім, прохопившись, метнеться далі. Та того ж таки вечора раптом відчує нестримне бажання купити дружині чи подрузі, доні чи мамі квіти. Хай навіть у неї не день народження, і не день янгола, а до Восьмого березня ще пів року... Завдання .Дієприслівниковий зворот. Однорідні члени речення. (За Дарою Корній, Талою Владмировою«Крила Кольору Хмар») Творчий диктант Перебудуйте складнопідрядні речення на складносурядні. Тато каже, що Василинка малою уві сні завжди всміхалася. І Василина твердо знає, що це правда. Бо хіба можна не всміхатися добрим снам? Особливо коли тобі сниться бабусина улюблена оповідка про жупан для Місяця, якого ніхто не годен пошити. Якось прийшов до найвідомішого у Всесвіті кравця сам пан Місяць.
52 — Помагай Біг, вельмишановний пане модисте, — привітався Місяць. — Звертаюся до вас як до найдостойнішого та найславетнішого майстра в околиці. Слава про вас і ваше мистецтво докотилася й до моїх володінь. Маю велике прохання і, звичайно, замовлення. Набридло, знаєте, завжди носити той самий одяг. Хочу справити собі нового жупана. Заплачу добре за труди ваші — щирим сріблом. Кравець запишався, почувши слова Місяця. О, він такий! Найдостойніший і найславетніший модист у всій околиці. І майстер заметушився довкола клієнта. Старанно зняв мірку, обрали фасон, тканину, ґудзики, оздоби, нитки. Місяць подався у своїх справах, а кравець невідкладно заходився кроїти. Через деякий час Місяць прийшов у майстерню до кравця на примірку. Лишенько! Невже най-най-найліпший майстер у всій околиці помилився з мірками? Бо щойно скроєний жупан чомусь завузький і закороткий для Місяця. — Щиро перепрошую, славний пане Місяцю, геть не розумію, як воно так вийшло. Невже я помилився в розрахунках? — перепрошував і перепрошував кравець. — Готовий виправити свою помилку. Модист удруте зняв із клієнта мірку, взяв нову тканину й кинувся до роботи зі ще більшою сумлінністю. Кравець не спав кілька днів і ночей,
53 усе старався догодити замовнику. А пан Місяць тим часом добряче потовстів і перетворився на опецькуватого неповороткого добродія. Кравець, щойно вздрів у дверях знаменитого замовника, весь затремтів, на обличчі зблід та ну кланятися клієнтові, безупинно бурмочучи під ніс слова вибачення впереміш зі словами здивування. Утретє зняв мірку майстер з Місяця і знову заходився кроїти й шити. Це вже справа честі, чи не так? Хіба він не найславетніший модист в околиці?! Нарешті закінчив кравець роботу, повісив новенького жупана на вішачок і став чекати замовника. У двері майстерні чемно постукали, і кволий голос запитав дозволу увійти. Кравець не впізнав власника голосу, але увійти дозволив. То був пан Місяць. Та такий худющий, що аж страшно на нього дивитися. Розгнівався кравець. То весь цей час, коли він мучився з жупаном для Місяця, його просто дурили! — Це обурливо, пане Місяцю! Яка ганьба! Хіба можна так безсовісно людям голову морочити?! — вигукнув майстер. — Я так хотів вам догодити, найліпшу тканину дістав, найміцніші й водночас найтонші нитки купив, ґудзики найпрекрасніші пришив до жупана. А гляньте лишень на ці дивовижні кишені! Однак із вашим тілом відбуваються геть незрозумілі метаморфози — то ви товсті, мов діжка, то худі, наче тріска. А хто мені відшкодує всі збитки?
54 Місяць сумно зітхнув і мовив: — Щиро перепрошую, пане кравцю, за мороку! Я сплачу всі ваші витрати. Мені самому геть незручно й дуже сумно. Просто так хотілося мати новенького жупана. І досі пан Місяць ходить у старому, полатаному жупані. Навіть із землі добре латки видно, особливо коли місяць уповні. Завдання. Однорідні члени речення. Діалог. Дієприслівниковий зворот. Складносурядне речення. Прикметники найвищого ступеня порівняння. Розділові знаки при діалозі. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») Контрольний диктант Колись у дитинстві батько мені розповідав притчу про багатого, але дуже скупого мірошника. Він зробив загату на річці та побудував поряд млин. Вода собі текла, і текли гроші в кишеню мірошника. А оскільки він був чи не єдиним в околиці мірошником, то заробляв досить пристойно. Одного разу у його загаті з'явилась крихітна тріщина. Люди, які проїжджали повз загату, це побачили та сказали: «Пане, залатайте дірку, а то загату прорвеі біда буде». Господар млина махнув
55 рукою. Що там може зробити маленька дірка? Загата в нього міцна. Минав час, тріщина більшала, але загата досі залишалася міцною і нічого поганого з млином не відбувалося. Гроші текли річкою. Звісно, мірошник розумів, що треба таки колись залатати кляту дірку. Та все не квапився, бо скупість не дозволяла, так шкода було грошей. Настала осінь, а з нею — сезон дощів. Лило як з відра три дні поспіль. Води в річці прибувало, тріщина в загаті також збільшувалася, і врешті одного вечора загата не втримала воду. Вода зруйнувала все: і загату, і млин, і втопила самого мірошника. От що може вчинити маленька тріщина. (174 слова) Завдання. Складносурядне речення. Однорідні присудки. Складнопідрядне речення з підрядним означальним. Однорідні члени речення з узагальнюючим словом. (За Дарою Корній «Зворотний Бік Світів»)
56 Складнопідряднеречення,його будова ізасоби зв’язку в ньому Буквений диктант Простеречення – ПР, складносуряднеречення – ССР, складнопідряднеречення – СПР, речення, ускладненедієприслівниковим зворотом – РУДЗ. Силун пообіцяв тому, хто найметься до нього пастухом, добрийзаробіток. Та не було охочих до такої копіткої праці. Не проста забава — пасти коней небесних. Аж ось почув про се леґінь один, Карпом парубка звати, сирота. Міркував парубок, що хоч так зможе заробити собі на кусень хліба. Прийшов Карпо до Силуна та й мовить: — Чесний ґаздо! Я хочу взятися за сю працю, але пообіцяй, коли ж захочу покинути роботу, не станеш перечити і дозволиш вибрати для себе будь-якого коня із земної твоєї стаєнки. На тому й погодили. Уранці Карпо вийшов зі стаєнки на вулицю, відв'язав білого та золотавого коней і заграв у свою тисову флояру. Коники слухняно помандрували небом, чемно слухаючи наказів мелодії. Прийшла пора випускати на волю буланого та гнідого. Бере тоді до рук Карпо дримбу. І бешкетники коні, вчувши ті диво-звуки, котрі звучать, мов удари серця Бога, шанобливо виконують всі накази юнака. А трембіта, дужа і шалена, вертає їх назад до стаєнки, випускаючи на волю вороного коня, а за ним і ніч.
57 Став заздрити ґазда Силун такій вправності Карпа й захотів собі таку музику мати, тоді й пастух йому не потрібен. Пропонував за них хлопцеві і гроші, і землю, і дочку свою старшу з посагом. Та вподобав Карпо найменшу доньку Силунову Росяницю. Дівчинонька також закохалася в легеня. Та не захотів видавати Силун найменшу, бо дві старших незаміжні. Вирішили Росяниця з Карпом перехитрити ґазду. Обернулася дівчина на красиву чалу лошицю і стала в стаєнці, де Силун тримав свій земний табун для щоденної праці. Сказав Карпо, що віддасть свою музику ґазді взамін на гроші та обраного ним коника із земної стаєнки. Погодився Силун. А Карпо вивів кохану за вуздечку, взяв гроші, лишив ґазді музику і рушив додому. Зогледівся Силун — запропастилася кудись донька його найменша, а старші сестриці із заздрощів і видали Росяницю. Кинувся наздоганятибатько доньку. Летить небом і вже от-от наздожене. І таки наздогнав. Дочку прокляв, щоб стала вона водою до скону віку. А Карпа захотів вбити. Ухопив парубка і як кине ним об землю. Лежить леґінь долівець і розуміє, що то смерть його прийшла. Аж раптом озивається його кохана, що стала водою: — Випий із долонь мого кохання, любий. Це сльози мої, які стали водою живою. І зробишся дужим, як земля наша рідна. Випив Карпо водиці і відчув силу премногу в тілі. Як ухопить ґазду Силуна своїми руками і зо
58 всієї моці вгатить ним об землю. Аж земля розчахнулась від того удару. Провалився Силун глибоко під землю, а землю над ним Росяниця силою свого кохання замкнула. Що не робив Силун, як не намагався вишпортатися з-під землі на світ божий — не вдавалося. Сидів під землею ґазда Силун, бився щосили об її кам'яне склепіння. А на місці тих ударів почали здійматися горби, ще на вчора квітучій рівнині. І чим сильніше товк Силун під землею, тим вищими ставали вони. От і потовк він землю із середини, виробивши над рівниною горби високі, які ми називаємо горами. Знесилений і приречений на підземне життя, Силун і досі живе під землею. Час від часу пробує вибратися на світ божий, та міць у нього, мабуть, уже не та. От від того й бувають час від часу землетруси в горах. — А що трапилося з Росяницею і Карпом? — перепитує Морва. — Кохання Карпа до Росяниці було таки величним, тому що відродило Росяницюдо життя. Дівчина на день ставала з плоті та крові людиною. Приходив вечір, і вона падала додолу росою на трави, на квіти, на листя дерев. А вранці Карпо брав до рук своюфлояру, виводячи на пасовисько золотавого йбілого коней. Мусив лишитися Карпо в тій місцині, не міг залишити своєї коханої. І донині він грає на своїх інструментах, пасе небесних коней та щоранку воскрешає силою музики свою кохану до життя.
59 А місцину, ще вчора рівнину, а сьогодні гористо-прекрасну, люди назвали в честь музиканта... — Карпатами, — сказали всі хором. Завдання. Складнопідрядні речення. Власні назви. Діалог. Дієприслівниковий зворот. Однорідні члени речення. Написання слів вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників. Складносурядні речення. (За Дарою Корній «Гонихмарник») Диктант – завдання Запишіть речення. Назвіть способи зв’язку у складнопідрядних реченнях, підкресліть граматичні основи. Маленький котик-сонько пухнастими лапками ніжно дмухає на вії, і вони змикаються, мов пелюстки квітки ввечері. І ось уже дрімота на своєму човнику відносить її в далеч неозору й незорану. Дрімучі ліси, глибокі озера, твань, баговиння, вкриті барвистим квітковим килимом підступні болота, чисті живиці, грайливі й потужні ляскавиці. Волинь. Полісся. Її батьківщина. Ірина виросла в глухому волинському поліському селі. Настільки глухому, що телевізор у ньому дуже довго вважався дивовижею. Зі всіх боків до села тулився праліс — суворий приятель та поважний батько. Своєю силою він боронив
60 село та його мешканців від вітровіїв і лихого ока. Принаймні, саме так видавалося тоді Іринці. Батьків втратила рано, коли мала п'ять літ. Зима в той рік видалась дуже холодною і дуже сніжною. Снігу навалило так багато, що тато не встигав розчищати стежки. Маленька Іринка захоплено бігала розчищеними стежинками- тунелями, наче казковими лабіринтами крижаного палацу з казочки, яку їй частенько читав татко на ніч. Одного сніжного дня батько пішов у сусіднє село в якійсь нагальній справі. Та, очевидно, вирішив вкоротити шлях і подався через ліс. Ліс знав, як своїх п'ять пальців. Та чи то сніг був занадто глибокий, чи то Блуд у лісі причепився — додому так і не вернув. Тіло знайшли лишень у квітні, коли врешті розтопився сніг, біля Чорничного болота, а це в протилежний бік від стежки до сусіднього села. Всезнаючі язики сільських хвесьокзапевняли, що це лихий його в дебрі заманив, а через що... Бо відцурався давніх звичаїв. Не годиться іти до лісу, хай навіть взимку, без оберега. Дитячі спогади дуже невиразні. Вона пригадує майже темну кімнату, запах прополісу від свічок навколо щільно зачиненої домовини і голосіння мами… Завдання. Складнопідрядне речення. Речення із порівняльними зворотами. Однорідні члени речення. Чергування у/в, і/й. (За Дарою Корній «Гонихмарник»)
61 Графічний диктант Накресліть схеми складнопідрядних речень, поясніть розділові знаки, вкажіть вид складнопідрядних речень (у двох складнопідрядних реченнях підкресліть всі члени речення). Те, що повище зір Якось біля села зупинився циганський табір. І то була подія найсправжніша. Бо таке не часто траплялося в околиці. Жінки поспішали до циганського коваля з різними завданнями. Циганки з циганчатами вешталися селом у пошуках поживи, підбирали те, що зле лежить, запрошували ввечері на дійство — посидіти біля багаття, послухати циганських історій, пісень, подивитися на танці. Василь також піддався веселому шалу юрби і з місцевими парубками вирішив туди сходити. Циганів тоді, як і тепер, зрештою, не дуже жалували, їх не розуміли і остерігалися, але тим вони й були людям цікаві. Циганів у ті часи вважали дволикими істотами, котрі стоять на межі — між світом світла й темряви. У головній циганській кибитці, як найдорожчий скарб, завжди возили ікону. Вона була душею табору. Її зазвичай тримали в жіночій половині буди, зліва. Чому зліва? Мабуть, тому, що зліва в людини серце, і там, відповідно, міститься й душа. Так
62 вважали цигани. І якщо щось і берегти, то безсмертну душу, бо все решта не вартує того, щоб за ним ганятися: ані гроші, ані статки, ані слава, навіть воля. Наче все гаразд — ікона, християни, правдива віра... Та не все так просто з мандрівним народом. Бо разом із тим цигани вірили в силу-силенну різних забобонів. Так, наприклад, вони і серцем, і душею покладалися на надзвичайну силу та велич вогню — запалювати та підтримувати його могли лишень неодружені хлопці. Вогонь не дозволялося гасити. Охоронець вогню не мав права залишати свій пост, аж поки вогонь не вигорить, навіть якщо йому загрожувала смертельна небезпека. Вогнище для циган — то не жарти. Його легко осквернити. Якщо якась жінка своєю спідницею випадково зачіпала вогонь і він запалював чи обпікав її, то це вважалося страшним прокляттям для всього роду. Жінка, винуватиця скоєного, мусила скласти велику покуту богу вогню, щоб він пробачив їй такий великий гріх. Для цього робився такий ритуал. Одружені жінки посеред шатра запалювали ритуальний вогонь. Уносилася головна таборова ікона. Винуватицю садили перед вогнищем, завжди обличчям до вогню. Навпроти, за багаттям, ставили ікону. Жінка-винуватиця мала безупинно, не відводячи погляду, дивитися лишень на ікону — аж поки не вигорить багаття. Інші жінки тим часом танцювали довкола вогнища
63 та співали ритуальних пісень. Коли ж винуватиця не втримувалася та відводила погляд, то вважалося, що вона не спокутувала гріха і прокляття чорною хмарою продовжує висіти і над її родиною, і над родинами тих, хто не догледів та дозволив жінці торкнутися полум'я. Завдання. Складнопідрядніречення. Складений іменний присудок. Вставніслова. Відмінювання іменників. Чергування у/в. (За Дарою Корній «Щоденник Мавки») Пояснювальний диктант Поясніть основні орфограми; пунктограми у складнопідрядних реченнях, визначте вид цих речень. Надійність чимало важить у цьому перепадистому світі. От, скажімо, широкий поріг, чи то призьба, як говорила моя бабуся. Він надійний чи... Трохи розсохлий, тому й скрипучий. І, може, виглядає не надто святково, он фарба де-не-де облупилася, дерево шашіль почав точити. Але він продовжує чесно виконувати своє призначення, і якщо йому не заважати, то служитиме довго та надійно. Бо так приємно, вирушаючи до невідомих країв, де й вулиці вимощені золотом, присісти на нього, підзарядитися. Може, й помріяти вголос,
64 услухаючись у нібито аж співчутливе порипування. А потім? Потім більшість із нас іде собі, навіть не подякувавши. А він і не образиться. Просто терпляче чекатиме чергового мандрівника чи господаря, який нарешті після довгої розлуки повернеться додому. Завдання. Складнопідрядне речення. Дієприслівник. Уподібнення приголосних. Префіксально-суфіксальний спосіб творення слів. Вживання м’якого знака. (За Дарою Корній, Талою Владмировою «Крила КольоруХмар») Розподільний диктант Випишітьспочаткускладнопідрядні означальні речення, потім – з’ясувальні, далі – обставинні. Зірка Високо-високо в небі маленькій зіроньці було зовсім не сумно і не самотньо. Сестри водили хороводи, і вона безтурботно зоріла. Батько- Місяць вигравав на флоярі свою коломийку чи вальс, і зіроньки під ту мелодію безжурно танцювали. Інколи шкодила веселощам дивна смутна мелодія, яка долітала звідкілясь із тих околиць, де вічна темрява. Одного разу маленька зіронька так захопилася веселощами, що й незчулася, як
65 відбилася від гурту подруг і залетіла далеченько від них. Потрапила в дивну місцину. Тут не мешкало світло, тому завжди було темно, незатишно та трішки лячно. Але не порожньо. Жили в тому краї кам'яні одоробла. То вони видавали непривітні звуки, котрі не подобалися зіронькам. Кам'яні створіння тремтіли та сумно квилили. Стало моторошно від побаченого маленькій зіроньці, відразу схотілося додому, до світла, до сестричок, до батька. Але вона не могла піти просто так, бо в тому співі було стільки печалі. — Ви чому такі дивні? — запитала зірочка. — Нам холодно, темно і страшно. Нас ніхто не любить. — А що таке любов?— перепитала збентежено зіронька. — Ти не знаєш, що таке любов? — загули здивовано одоробла.— Любов — то коли більше віддаєш, аніж береш. Навіть тоді, коли боляче. — А що таке «боляче»? — не вгавала зіронька. — Боляче — це коли ти зовсім сам, — відповіло найменше створіння. — Та хіба ви самі? — чудувалася зіронька. — Вас тут багато. — Ох! Коли поруч із тобою хтось, то це ще не означає, що ти не сам, — уже зовсім безглуздо, як зіроньці здавалося, відповідало найменше кам'яне одоробло.
66 Зіронька нічого не зрозуміла. Тільки закліпала-заблимала своїм великим яскравим оком. — Колись давно і ми були веселими та радісними. Бо мали за друга справжню Зірку. Вона любила нас і приязно світила усім, щедро дарувала світло, радість, тепло. То зараз ми — тьмяні одоробла. А тоді були барвистими та веселими кругликами. Ох, не розуміли свого щастя. Бачиш, як нас багато, а Зірка лишень одна. Скривдили ми її одного разу. Сказали, що то вона завдяки нам і світить, і гріє, і навчилася любити. І що ми насправді зможемо прожити без неї, а вона без нас — ні. Засмутилася Зірка і пішла від нас. А разом із нею з нашого світу щезло світло, потім тепло та любов. Наші кольори зблідли, серця закам'яніли. Ми наче мертві, але досі живі. Одоробло важко зітхнуло. Від того зробилося довкола ще похмуріше. Зіронька досі нічого не знала про серце, вона не відала, що таке любов, не чула й про біль... Але враз захотілося те все пізнати. Щось дивне заворушилося всередині. Такого з нею ще не траплялося. Що вона може зробити, щоб допомогти цим бідним створінням? Вона ж маленька, але... Вона має в собі те, чого не мають вони. Може, спробуєподілитися з ними? Зіронька з усіх своїх сил яскраво спалахнула. Похмурі одоробла вмовкли вражено, переставши тужливо гудіти. Вони стрепенулися від світла, знітилися
67 від гарячої хвилі, що огортала ніжно. Їхні закам'янілі серця ожили. У небі темному, холодному з'явилося прегарне світило. У його серцевині народжувалося щось палке і сильне. Душа отримала серце і стала Зіркою. — Хто я? — питала в неба нова Зірка. Небо лагідно відповідало: —Той, хто навчиться любити інших, отримує серце. Як світитимеш, так тебе і називатимуть. Завдання. Складносуряднеречення. Складнопідряднеречення. Одноріднічлени речення. Написання не – з різними частинами мови. (За Дарою Корній «Зірка для тебе») Творчий диктант Розставте потрібні розділові знаки (текст подано без їх вилучення). Замініть, де це можливо й доцільно, підрядні частини речення зворотами. Сьогодні, Василинко, казки не буде. А буде притча. Вони призначені для тих, хто не просто любить слухати гарні історії зі щасливою кінцівкою, а шукає в тих історіях істину. Притчі завжди були привілеєм Мудреців. Тільки обізнаний міг повідати людям Притчу. Якось мій
68 Учитель сказав: «Усі притчі світу — це криниця, що має не одне дно». І почнемо ми з тобою знайомство зі світом Притч з однієї з моїх найулюбленіших — тибетських. «Далеко-далеко на Сході жив собі старий сивий чоловік. Якось випадково він підібрав у лісі мале, щойно народжене лошатко. Як воно там опинилося — годі й уявити. Коник тулився до ноги старого і чемно йшов поряд. Чоловік привів його додому. Годував із соски кобилячим молоком. Лошатко прив'язалося до старого, наче до матері. Чоловік і коненя стали друзями. Минав час, тварина виросла. І з'ясувалося, що це не звичайний робочий коник, а чистокровний верховий скакун. Про красу і благородну кров коня довідалися інші. І стали з усіх усюд приходити до чоловіка, щоб помилуватися красенем. У тамтешніх краях особливі коні були чимсь унікальним. Були такі відвідувачі, що хотіли в старого коня купити, щоб у своїй колекції марнославства мати ще одну дорогу, унікальну річ. Пропонували грубі гроші, коштовності, навіть владу. Та старий на це не приставав. Бо хіба друзями торгують? Дехто з близьких щиро радів з того, що чоловік має такий скарб, дехто відверто заздрив, а дехто казав: «Це справжнє благословення — мати такого коня, Бог вас любить, пане».
69 — Може, воно й так, — поважно відповідав старий сивочолий чоловік, — але навіть благословення може стати прокляттям. І ось одного дня кінь зник. Хтось казав, що тварину викрали, хтось зловтішно стверджував, що кінь сам утік, тому що господар не по- королівському з ним поводився. А один багатий сусід припустив, що то прокляття впало на чоловікову голову, тому що треба було вчинити розумно й узяти за коня гроші. — Може, воно і так, — зітхав старий, — але навіть прокляття може стати благословенням. Минав час. Про старого стали забувати. Але через місяць кінь несподівано повернувся. І не сам. Він тепер був вожаком табуна, що налічував двадцять одного коника. І їх усіх привів додому. Згідно із законом того краю, старий став власником табуна і завдяки другу розбагатів! Знову пішли різні балачки поміж людьми. Одні заздрили, інші дивувалися: — Ти й справді благословенний, добродію! Бог тебе любить! — Може, воно і так, — відказував звично старий, — але навіть благословення може стати прокляттям. І ось через кілька днів єдиний син старого, об'їжджаючи на улюбленому коні табун, невдало зістрибнув із сідла та зламав ногу. Одні співчували, інші зловтішно потирали руки: «Безсумнівно, на старого наслано прокляття».
70 — Може, і так, — укотре розмірковував старий, — але навіть прокляття може стати благословенням. Тим часом у країні почалася війна. І всіх без винятку чоловіків, крім старих і хворих, забирали до війська. Усі, хто пішов із села на війну, додому так і не повернулися. А син цього чоловіка вцілів, бо через зламану ногу його на війну не взяли. Досі в цьому селі кажуть: «Те, що здається прокляттям, може стати благословенням. Те, що здається благословенням, може бути й прокляттям». Завдання. Пряма мова. Відокремлений додаток. Діалог. Складнопідрядне речення. Чергування у/в. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») Вибірковий диктант Спочаткузнайдітьі запишіть складнопідрядне речення з кількома підрядними, потім просте речення, після цього речення з однорідними членами речення, далі речення з однорідними присудками. Василина підморгнула батькові. Зиркнула у вікно. Там квітнув повний місяць. І випалила: — Про місяць можна? — Можна. Слухай. За тих далеких часів зорі, Місяць, Сонце, Земля вміли говорити, як люди.
71 Вони закохувалися, ходили одне до одного в гості, інколи сварилися і навіть аж до бійки сперечалися. Кажуть, що через уродливицю Землю якось полаялися між собою Місяць і Сонце, тому що Місяць закохався в чарівну чорнооку красуню і Сонце теж її вподобало. А юна красуня в задумі мовчала, бо ніхто не питав — кого ж любить вона? Схоже, для цих двох — Сонця й Місяця — це не мало значення. Вони собі сперечалися. І кожен себе вважав отим най-най-най. Це тривало майже вічність. Якось, коли Земля міцно спала, Сонце й Місяць завели нову суперечку. Місяць доводив, що він набагато ліпший від Сонця, бо не такий гарячий, як воно, і тому не нашкодить красуні. Не спече її, не підпалить і не перетворить на порох. І що лишень поруч із ним, срібносяйним красенем, чорноока вродливиця буде щаслива. Сонце не погоджувалося. Називало Місяця підступним блазнем, брехуном, який користується його світлом, тобто сонячним промінням, щоб мати привабливий вигляд. І якщо Сонце не освітлюватиме Місяць, той перетвориться на холодну бездушну каменюку. І до всього ж насправдіМісяць — це лишень кругле неоковирне ніщо. Бо себе Сонце вважає великим гарячим серцем, а Місяць того серця не має і ніколи-ніколи не матиме. Сварка переросла в бійку. Місяць просто ошалів від таких образливих слів Сонця. Зачав жбурляти в нього камінням. Сонце теж
72 розійшлося не на жарт і давай поливати Місяць вогнем. І так вони захопилися бійкою, що й незчулися, як каміння зачало падати на Землю. І де воно впало — зробилися гори, і, коли на ті гори втрапляв сонячний вогонь, вони ставали вулканами. Земля стогнала та плакала. Але Місяць і Сонце через бійку її плачу не чули. Вони і далі сварилися. СльозиЗемлі перетворилися спочаткуна ріки, потім стали морями й урешті океанами. Земля розуміла: якщо не перестане себе жаліти, то вся вкриється водою. Ох-ох, вони люблять тільки себе. І тоді в серці Землі, крім сліз і болю, зародилося ще щось. То був гнів. Земля затремтіла, затрусилася, задвигтіла, перестала ридати. Вона здійняла частину води в небо і зробилаїї густими хмарами, за якими заховалася і від Місяця, і від Сонця. Адже саме вона має вибирати — хто з двох їй потрібніший. А може, ніхто. Посміхнулася Земля веселкою. Стрепенулася, пролилася теплим дощем. І там, де впала вода, з'явилися зелені ліси, густі луги. І такими любими й дорогими вони стали для Землі! А Сонце й Місяць і далі сваряться, не вгавають. Зрозуміла нарешті Земля, що вона як жінка мусить бути мудрішою від цих двох. Загриміла над Землею гроза, і так гучно, що Сонце й Місяць її почули. Зачудовано дивилися на ту, через яку зчинилася колотнеча. Земля сказала — і Сонцю, і Місяцю, —
73 що відтепер сама вибиратиме, з ким хотіла би бути. Знітилося Сонце, засмутився Місяць. Незручно якось їм стало, бо поводилися наче не могутні світила, а простірозбишаки. Почали пере- прошувати Землю. І раптом збагнули, що, поки вони сперечалися-лаялися, Земля змінилася. Стала ще гарніша — зеленокоса, вбрана в блакитні шати води. Затихло врешті все на небі. Земля тихо та спокійно зажила своїм життям. Сонце допомогло Землі, і з’явився День. А за сприяння Місяця з’явилася Нічка. Ніч і День теж не знали про існування одне одного. І не мали вони зустрітися, бо вночі ніколи не настає день і навпаки. Завдання. Складнопідрядне речення. Непоширені речення. Чергування і/й. Однорідні члени речення. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») Кодовий диктант 1 – простеречення, 2 – простеречення, ускладненедієприслівником, 3 – складнопідряднеречення з підрядною з’ясувальною частиною, 4 - складнопідрядне речення з підрядною означальною частиною, 5 – складносуряднеречення. За цікавими балачками вечір поволі перебігає в ніч. Час від часу Аліна ловить на собі зажурений погляд Кажана.
74 Багаття горить, потріскуючи. Так любо і мило на душі в Аліни. Цей вогонь і заспокоює, і водночас вабить, пробуджуючи в душі такі давні, майже забуті, первісні чи що, почуття. Так із нею завжди в горах, де час дихає вічністю. Чи не вперше в житті вона розуміє, що спілкування з чужими людьми може стати приємним. Чи до цього люди їй траплялися непевні, чи справа у ній. Швидше за все і перше, і друге. Вона немов довго й тривожно спала і раптом прокинулася від маячні, якою відгородила себе від світу. Ось вони зараз не ведуть високоінтелектуальні бесіди про філософію Ніцше чи важку долю Ван Гога. І виявляється, слухати про те, як Іван Мацьо спалив свої мешти, задрімавши біля ватри, а тоді мусив босим їхати до Львова, не менш цікаво, аніж читати Коельо чи Маркеса... Люди. Вони різні, як і книжки, написані ними. Як файно. Нічне небо рясно всіяне зорями. Тут, у горах, воно видається і близьким, і далеким водночас, а ти — зерниною в чорному полі вічності чи порошинкою. Але важливою, такою потрібною, без якої вся ця безкінечність — лишень пустка, ні, не пустка — вакуум. П'ють чай. Петро хотів всіх напоїти чаєм у пакетиках — «порохом доріг». Аліна не дозволила. Бути в горах, у чистому лісі і пити казна-що. Фе! Аліна виймає свої запаси, мамин чай. Сама була не певна, що там намішано. Барбарис, терен, шипшина, астрагал для солоду,
75 бузина (зовсім трішки), шафран, віночки квітів первоцвіту — це зрозуміло. А решта — на мамин смак. Там нема звичних м'яти, ромашки, чебрецю, деревію. Мама любить повторювати — є трави- ліки, їх варто вживати лише при хворобах, а то навіть нашкодити можна, а є трави для щоденного задоволення, для чаювання. От саме таким чаєм пригостила всіх Аліна. Завдання. Дієприслівниковийзворот. Одиничні дієприслівники. Складнопідрядніречення. Власні назви. Діалектні слова. Дієприкметниковий зворот. Уточнюючі члени речення. Однорідні члени речення. Неповні речення. (За Дарою Корній «Гонихмарник») Контрольний диктант Я — Мавка! Душа мами верби. Її кров та серце. Чи житиме моя матуся, коли я її залишу? Ніколи про це не запитувала, та звідкись знаю, що житиме, бо навіть вона знає, що рано чи пізно назавжди від неї піду. Не на одну ніч чи на день, щоб побавитися зі своїми сестрицями. А назавжди. З Мавками таке завжди трапляється. Але мама верба це переживе, вона стане прихистком для іншого юного серця і буде
76 довгими зимовими ночами розповідати добрі казки, колихати на своїх руках-віттях. Я — Мавка. У мене каро-зелені очі та довге темне волосся. Я не схожа на жодну зі своїх посестер. Бо вони всі блакитноокі білявки чи синьоокі русявки. Я — інша, бо народилася в найтемнішу та найдовшу в році ніч. Душа юної дівчини, яка вміла любити, та не змогла втримати ту любов, заблукала в нашому лісі, втомлена, заснула посеред білої галявини і... Тоді народилася Я. Мама верба каже, що мої очі при народженні були наче аметисти, та коли настала весна — вони враз змінили барву. Весна! Я люблю весну. Вона ніжна та лагідна, наче матуся. То вона подарувала мені своєї смарагдової барви, і мої очі посвітлішали... (185 слів) Завдання. Складнопідрядні речення. Неповні речення. (За Дарою Корній «Щоденник Мавки») Безсполучникове складнеречення Диктант – завдання Запишітьречення. Виділіть граматичні основи у безсполучникових складних реченнях. Визначте смислові зв’язки між частинами безсполучникового складного речення, поясніть розділові знаки.
77 — Із фізикою та математикою я допоможу, ми маємо в запасі два роки, надолужимо. Із творами складніше. То до пані Ніни. Попереджаю — буде важко, й у навчанні майже все від тебе залежить. Насамперед — то бажання вчитися. Це набагато нудніше, ніж спостерігати з телескопа за зірками, але без цього ти астрономом не станеш. Думаю, я тебе вже в дечому переконав, а може, і розчарував — і пан професор примружив одне око. — Ні, не розчарували. Я хочу бути астрономом і вчитимуся. Але... — Сергій осікся на півслові. — Я ж той... Забракло слів. Зробив вдих-видих, заспокоївся: — Я, пане професоре, лишень сирота. У мене немає грошей, щоб оплатити ваші заняття, і тому... от таке-то... Сергій опустив очі. Він мусив то сказати. — А ви думаєте, молодий чоловіче, що все у світі вирішують гроші? Не розчаровуйте мене. Я знаю, хто ви. І знаю також інше: ви можете стати кимось, якщо захочете, для цього у вас усе є, насамперед упевненість у тому, що вже знаєте і що маєте. Мрію маєте, вірних друзів також, решта — у ваших руках. Знаєте, як у далекому космосі народжуються зірки? Напевне, читали. Бо ви багато знаєте і це сьогодні гарно продемонстрували. Нагадаю вам: зірка народжується зі звичайної чорної хмари.
78 Народження триває мільйони років, і приховують від нас це дійство темні хмари, так що цей процес практично не доступнийпрямомуспостереженню. Астрофізики намагаються дослідити його теоретично, за допомогою математичного моделювання. Перетворення фрагмента хмари в зірку супроводжується гігантською зміною фізичних умов: температура речовини зростає приблизно в сто шість разів, а щільність — у тисячудвадцять разів. Колосальні пертурбації всіх характеристик зірки, що формується, складають головну трудність теоретичного розгляду її еволюції. На стадії подібних змін вихідний об'єкт уже не хмара, але ще і не зірка. Тому його називають протозіркою. Зараз ви, Сергію, — протозірка. Я, ваш друг Арсен, пані Ніна, люди, які вам бажають тільки добра — ми ваші хмари. Ставайте собою і не озирайтеся на минуле, бо воно вже пройшло, а ми з вами є зараз, тут і тепер. Жив колись такий відомий античний філософ Аврелій Августин, у п'ятомустолітті, здається. Він сказав приблизно таке: «Ні майбутнього, ні минулого не існує, і краще говорити так: «теперішнє минулого», «теперішнє майбутнього». Щоб відтворити «теперішнє минулого» існує пам'ять; для «теперішнього теперішнього» маємо споглядання, а для «теперішнього майбутнього» лишень сподівання та надію». Розумієш, Сергію, сподівання та надію. Ми з бабунею Арсена Ніною Петрівною давні приятелі. Вона дуже просила за
79 тебе, щоб послухав, оцінив, зацікавив. Тому не пропонуй мені ніколи гроші, синку! Добре? Ти маєш зрозуміти одну просту річ: інколи люди допомагають одне одному просто так. Тож, цитуючи Аврелія, повторюю ще раз: «Сподівання і надія, юначе. А решта додасться». Завдання .Прикладка. Діалог. Однорідні члени речення. Складне речення із різними видами зв’язку. Написання префікса недо-. І у словах іншомовного походження. Складне безсполучникове речення. Звертання. Чергування у/в. (За Дарою Корній «Зірка для тебе») Графічний диктант Накресліть схеми безсполучникових складних речень, поясніть розділові знаки, підкресліть граматичніоснови, в одному із речень (на вибір) підкресліть всі члени речення. За добру душу і щире серце називали люди Місяцівну Царівною. Та жила Царівна не в палаці. Була вона мешканкою гори Болю, до якої приходили по порятунок ті, хто втратив віру, любов, гідність, бажання жити. Тільки по- справжньомунещасних горавпускала досередини. Довго чи недовго перебували там знедолені, ніхто
80 не знає, але наставав день, коли вони, сповнені світла, поверталися до буденного життя. Ні, вони не верталися з лантухом грошей за спиною, вони здобували дещо цінніше... — Що, дідусю? — перепитувала зачарованатакою дивною казкою Тереза. — А як ти думаєш, Терезко, що? — не відповідав, а теж запитував дідусь. — Надію?! — припускала схвильована мала. — Надію, — підтвердив дідусь. — Місяцівна повертала те, без чого ані віра, ані любов, ані гроші ніц не варті. Тереза на мить замислилася й раптом спитала, уже геть по-дорослому: — А як воно, дідусю, повертати надію? — Та по-різному. Місяцівна була талановитим художником і надзвичайним слухачем. Вона не давала порад, не повчала, не лаяла, не звинувачувала нікого. Просто слухала сповіді людей, а потім на полотні виписувала почуте. І з'являлися на тих малюнках туга, розпач, біль серця, горе, війни, біда. І коли людина позбувалася тої слаботи, то на самому денці душі віднаходила ліки. Те, що ніколи насправді не полишає нас. Навіть у найтемнішу хвилину життя воно завжди з нами. Часто як буває? Людина собі живе, знаходить учителів, чи самі вони знаходяться, наважується на перші кроки, припускається перших помилок. Інколи важливе видається мізерним, натомість блискучі
81 шати гордині, марнославства та цинізму затуляють світ. Відтак людина зайве та непотрібне запихає в душу. Із часом отого зайвого та непотрібного назбирується там так багато, що врешті надія опиняється на самому дні — затиснута, пригнічена, забута. І настає день, коли, втративши віру та любов, людина втрачає бажання жити. Тодівона згадуєпро гору Болю і приходить до Царівни. — Щоб позбутися болю? — запитує Тереза. — Ні. Біль залишиться назавжди, як нагадування про неважливе. Завжди важливо мати поряд таку людину, як Місяцівна. Щоб нагадувала тобі: ти не сам, у тобі завжди живе надія. — Тобі зараз погано, дідусю, так? І тому ти мені цю казочку розповідаєш? — Трохи. Та ти не переймайся. У мене ж є ти. Моя Місяцівна. Ти ж допоможеш мені віднайти надію, коли я її втрачу, правда ж? — і пригорнув Терезу до серця. Завдання. Дієприкметниковий зворот. Однорідні члени речення. Складне речення з різними видами зв’язку. Безсполучникове складне речення. Діалог. Написання прислівників. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів»)
82 Пояснювальний диктант Поясніть основні орфограми; пунктограми у складних реченнях, визначте вид цих речень. На олтарі в храмі Бог запалив чотири свічі. Вогонь пломенів яскраво та рівно, проганяючи темряву. Свічі горіли й поволі танули... Так тихо було довкола, що ставало навіть лячно від тої тиші. До цього храму уже давно ніхто не приходив. І ось одного дня свічки почали між собою розмову. Перша сказала: —Я — спокій. І хоч тут, у храмі, так порожньо, я добре відчуваю біль людей, які живуть за стінами. Скільки лиха й зла вони одне одному чинять! Вони не прагнуть спокою, тому не приходять до храму. Люди забули Бога. Перестали шанувати спокій як у своєму серці, так і у своєму домі. Дарма Батько небесний запалив мене. Мені не залишається нічого іншого, як навіки згаснути! І вогник спокою погас. Друга свіча сказала: — Я — віра. Справжня й непохитна. Але в жорстокому світі людей я нікому не потрібна. Люди прагнуть багатства, влади, слави, вважають, що за гроші можна купити навіть молодість і здоров'я. Віру вони закинули в найтемніший кут свого серця, наче мотлох. І от-от настане той день,
83 коли вони мене безжально викинуть навіть звідти. Чи є тоді сенс горіти для тих, хто цього не заслуговує? Щойно віра це промовила, дмухнув легкий вітерець і загасив свічку. Сутінки довкола густішали, бо вогник двох свічок вже не мав сили, щоб боротисяз темрявою. І тут заговорила третя свічка: — Я — любов. Але люди не цінують мене. Нерідко сприймаючи низькі почуття за прояви любові, справжню любов називають слабкістю. І ненавидять тих, хто їх любить найбільше: донька — матір, син — батька... Егоїзм, пиха, зарозумілість посіли місце любові. Розрахунок у всьому, навіть у почуттях, охолодив серця, заморозив душі. Я відчуваю, в яких важких муках конає любов у цьому світі, тому я гасну. Третій вогник теж погас. Сумно й печально стало довкола. Закинутий храм, Бог, який пішов із храму, три згаслі свічки й морок за стінами. Раптом скрипнули двері. Жалібно, протяжно. Піддавалися важко, впускаючи до храму мандрівника. Але той наполегливо їх штовхав і таки потрапив усередину. Вогник четвертої свічі радісно заметушився, потягнувся світлом до того, хто зайшов. То був маленький хлопчик. Дрібними кроками він підбіг до олтаря, оглянув погаслі свічі, торкнувся пальчиком четвертої, яка ще не згасла, упав на коліна та гірко заплакав. Його мама важко захворіла, а він так любить її. Але...
84 Лікарі сказали, що майже немає надії на порятунок. Хіба що диво зцілить маму хлопчика. А його бабуся колись дивом називала віру й розповідала йому про оцей храм — Віри, Надії, Любові. Кажуть, що в ньому сам Бог запалив для людства чотири свічі, і допоки вони горітимуть, є надія й на диво. Та дива не буде. Бо свіча віри згасла, любов теж не горіла, навіть спокій стояв холодний. Хлопчик ридав. Передаючи біль свого серця останньому вогнику — вогнику надії. І раптом до нього озвалася четверта свіча. Вона знала, як йому допомогти: — Не плач, дитино. Я — надія. Я те, що залишається навіть тоді, коли у світі помирають і віра, і любов, і спокій. Я ніколи не гасну. І від мого світла ти легко можеш запалити інші три свічки. Коли ми горітимемо вчотирьох, любов твого серця і віра твоєї душі зцілять маму. Хлопчина витер сльози. Він трепетно підняв свічу надії й запалив від неї вогники віри, любові та спокою. Ті запалахкотіли: спочатку ледве- ледве, потім — жвавіше. Храм наповнився світлом. Хлопчик гарячезашепотів слова молитви, просячи в Бога зцілення для своєї мами, просячи віри й любові для світу, спокою для душі та надії для серця. Мама хлопчика одужала. І за деякий час вони разом прийшли до храму, щоб подякувати надії за милість. У храмі було людно. Слова молитви
85 маленького хлопчика повернули до храму Бога. Промінчик надії повернув у світ віру та любов. Завдання. Діалог. Складнебезсполучникове речення. Складнопідряднеречення. Дієприслівниковий зворот. Чергування у/в, і/й. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») Розподільний диктант Випишіть спочатку складносурядне речення, потім – складнопідрядне, далі – складне безсполучникове, після цього – складений присудок (вкажіть складений іменний чи складений дієслівний) та неповне речення. Самотність для Олексія — це не стан душі, яку випадково замкнули саму вдома чи вона сама замкнулася, та ключ від дверей ніяк не віднайде. Можна відчувати себе щасливим і в порожній хатинці чи навіть на безлюдному острові. Це стан самотності. Ідеальний стан для того, кого дістав світ, і ти майже силоміць випхав себе з нього, випхав туди, де тобі краще без усіх. Бо без тебе той залюднений світ і так не пропаде, знайдуться все нові та нові жертви, яких він чавитиме, жуватиме, випльовуватиме. Олексій був настільки переконаний у власній правоті, що доволі рідко й брався до суперечки з тими, хто не погоджувався.
86 Енергетична наповненість його слів підкорювала, й опонент майже завжди здавався. Та Олексій добре знав й інше. Справжнім жахом для людини є одинокість, тобто вимушена самотність. Коли ти перебуваєш серед галасливої юрби добрих знайомих, водночас розуміючи, що ти тут чужий. Ні, тобі ніхто не ворог, не супротивник. Просто ти — таке собі чужорідне тіло в легенях чи в оці. Наче скалка в нозі, яку слід терміново добути, бо рана почне гноїтися, а коли нічого не робити, то може трапитися непоправне — гангрена. Така самотність — це жах спілкування. Ти розмовляєш з людиною і раптом усвідомлюєш: вона чи він не чують тебе. Скоріше навпаки, це тобі намагаються щось утовкмачити. Авжеж, так буває: тобі нецікаві її чи його проблеми, а їм — твої. І одного дня ти собі говориш: «Досить. Зупинися! Знайди мужність у серці залишатися собою». Коли Олексій уперше став ногами на цю землю, то зрозумів: так, тепер він може зупинитися та побути врешті собою. То було чарівне місце. З першого погляду знав — воно його не відпустить. Бо відчув: тут він удома. Нарешті вдома. Й не став опиратися. Висока круча над Дніпром, лагідна вода, стара занедбана хата під стріхою, а поруч дубок росте, і трава гомонить, і птахи співають.
87 І відразу таке намарилося, наче хтось дозволив йому зазирнути в іншу реальність, перегорнути сторінки книги, яку знав, читав, розумів... Крислатий дуб, а під ним сидить козак Мамай. Схрестив ноги, тримає в руках кобзу, у зубах люлька, за ним коник вороний пасеться, запряжений, із сідельцем. Здається, що ось-ось підніметься козак, гукне коня вороного — і в похід. На дереві пташки співають, на гілці шабля висить, у височині сонце грає. За дубом хатка видніється, біленька, чепурненька, з великим вікнами. Під хатою призьба, щедро обтикана мальвами. А над ними бджоли гудуть. Десь ліворуч із-за хати визирають вишні та яблуні. То, певно, сад. Праворуч виблискує плесо ріки. А на плесі човникгойдається, водау Дніпрі міниться на сонці, наче підморгує по - дружньому, кличе- манить, не відпускає. Перед козаком на скатерці мушкет лежить, глечик із кухлем стоять, книга розгорнута. Поруч казанець на вогні, смачна страва булькає: чи каша, чи юшка. І духмяний запах чебрецю та пастернаку впереміш із горілою сосною розгойдується довкіллям. І таке умиротворення та благодать в отій картині, така глибока віра. Олексій удивляється в лице козака. Той схилив голову над кобзою, перебирає струни, оселедець звісився…
88 Завдання. Складне речення із різними видами зв’язку. Складносурядне речення. Тире між підметом і присудком. Пряма мова. Двокрапка у складному безсполучниковому реченні. Складений присудок. Неповне речення. Однорідні члени речення. Вживання апострофа. Безсполучникове складне речення. (За Дарою Корній «Щоденник Мавки») Творчий диктант Розставтерозділові знаки (текст подається без їх вилучення). Перебудуйте складні безсполучникові речення на прості, а потім – сполучникові. Серце жінки тривожно стукотить, вона поривчасто дихає та безкінечно озирається. Налякана. Малий майже засинає. І враз сполоханий крик жінки будить дитя. Чоловік із гострим носом, колючими чорними очима та третім оком на руці, найсправжнісіньким оком, витатуюваним на долоні, вириває його з материнських рук. І він летить, наче зі світлої сонячноїгорив темне провалля. Передостаннє, що чують вуха: «Синку!». Останнє, що встигають побачити очі: жінка з очима в пів світу дивиться з ненавистю на того покруча, який щойно відібрав у неї маля. Той притискає нажахане дитя до себе, і так сильно, і так міцно, що, перед тим як знепритомніти, малий чує гучний постріл і крик
89 жінки. Не встигає нічого побачити, крила падають вниз і... Світ не вимикається цього разу, ні. Сергій іде піщаним берегом океану. Хвилі ніжно шелестять, чайки квилять над водою. Поруч вродлива молода жінка кидає у воду камінці. Жінка так схожа на маму. Кола розходяться водою, вона всміхається: — Я люблю тебе, синку! І я завжди поруч. Не бійся жити. — Ти моя мама? Чому той чоловік тебе вбив? — запитує хлопець. Вона сумно всміхається: — Це не важливо. Тіло мертве, та є ще душа, синку. Ті, що люблять по-справжньому, ніколи нас не полишають. Вони завжди поряд. Коли я була маленькою, років дванадцять, напевно, мала, тато розповідав мені притчу. Коли народжується людина, то Бог вдихає в тіло частинку Себе. Ця частинка стає душею. От живе людина з частинкоюБога всередині. Живе, як уміє чи може, чи хоче, в кожного по-різномускладається. А коли настає її пора, і тіло помирає, то та частинка Божа, душа тобто, врешті зачинає жити власним життям і повертається туди, звідки прийшла, — на небо, стаючи у ньому найсправжнісінькою зіркою. Сяйво тих зір не однакове, хто як жив, той так і сяє. Бувають тьмяні зірки, такі, що ледве-ледве дають раду світити, і тоді Творець повертає їх назад на землю, виправити те, що вони не встигли зробити чи не зуміли, а може, й не захотіли. І так
90 до безкінечності. Бо добрий батько — добрий завжди. Я люблю тебе, синку. Пам'ятай! Люблю! І я завжди поруч. Любов — найважливіша частина Мови, якою говорить світ. Вона старша від людства, давніша від пустелі. Завдання. Непоширене речення. Діалог. Тире між підметом і присудком. Складне речення із різними видами зв’язку. Безсполучникове складне речення. Односкладні речення. (За Дарою Корній «Зірка для тебе») Кодовий диктант 1 – складне безсполучникове речення, 2 – складнопідрядне речення, 3 – складносурядне речення, 4 – просте речення з однорідними присудками, 5 –однорідні члени речення (запишіть схему). Правду кажуть розумні люди: ранок від вечора мудріший. Бо ще вчора я не бачила навіть натяку на вихід із лабіринту, в який потрапила, дозволивши вплутати себе в історію з душами. Влягаюся спати і засинаю від смертельної втоми. А вранці наче розумію, що далі робити. Дорога сама мені відкривається, і я не замислююся над
91 тим, чи добречиню, чи ні. Просто знаю: мені зараз у цьому напрямку треба рухатися. Інтуїція? Вода мені завжди допомагає і відновитися, і змити з себе сумніви, надокучливі чужі думки та вагання. Кожна клітинка тіла відкривається і ретельно очищується. Найпростіша формула, Н20, кажете? Та це майже алхімія, яка завжди поруч. Відчуваєш, що тебе зурочили, чипросто хтось дістав порадами та вимогами, або колежанка аж надто прискіпливо намагається перекласти на твої плечі частинку власного болю чи проблем — бігом до води. Немає ліпшого очищувача. Усе в каналізацію, весь бруд із тіла та камені з душі туди, вниз. Земля добре знає, що з тим робити. Є істоти, які цими відходами харчуються. Як у природі: жуки-гнойовики, дощові черв'яки, раки, могильники, грифони, чайки, ворони тощо. Що для одних відходи, для інших — життєва необхідність. Так і з поганими думками, емоціями, душевним тягарем. Ми готові легко цього всього позбутися, а для когось вони — їжа. Завдання. Двокрапка у складному безсполучниковому реченні. Складнопідрядне речення. Однорідні члени речення. (За Дарою Корній, Талою Владмировою «Крила КольоруХмар»)
92 Контрольний диктант Притча про час і кохання Посеред океану, на одному розкішному острові, мешкали людські цінності, добрі, погані, лихі, прекрасні. Та трапилося горе, несподівано острів почав затоплюватися водою. Усі цінності, сівши на кораблі, повтікали із острова. Залишилася тільки Любов. Вона не могла залишити милий серцю острів. Вона ж Любов! Та коли острів вже майже пішов під воду, Любов вирішила нарешті, що мусить рятуватися. Та ніхто з тих, хто пропливав повз, не захотів взяти її до себе. Багатство не мало місця на кораблі через надмір скарбів на борту. Сум був певен, що присутність Любові буде відволікати його від бажання постійно сумувати. Гордість через пиху не стала навіть слухати Любов. Радість веселилася, вона не почула благань Любові. Відчай закрався у серце Любові — невже це кінець? Вона сіла на краєчку суходолу, гірко заридала. Раптом почула спокійний голос: «Поїхали зі мною, Любове, я врятую тебе!» То був сивочолий дідусь, він довіз дівчину до суші, до нової домівки. Любов красно подякувала старому. Та коли дід відплив далеченько, згадала, що забула запитати ім'я рятівника. «Хто був цей благороднийСтарий?Ви не знаєте?» — запитала в Знання. Воно всміхнулося і відповіло: «То був
93 Час, Любове! Тільки Час насправді відає, якою важливою в житті є Любов!» (189 слів) Завдання. Уточнюючі члени речення. Однорідні члени речення. Антоніми. Складні безсполучникові речення. Складні речення із різними видами зв’язку. Пряма мова. Ненаголошені голосні. Закінчення прикметників. (За Дарою Корній «Гонихмарник») Складне реченняз різними видами сполучникового ібезсполучниковогозв’язку Буквений диктант 1 - просте речення – ПР, 2 - односкладне речення – ОР, 3 - складне безсполучникове речення – СБР, 4 - складне речення із різними видами зв’язку – СРРВЗ (РВ – різні види), 5 - складносурядне речення - ССР Арсен приступив майже впритул до Сергія. Пильно зазирнув в очі. Сергій перелякано ковтнув слину, таким дорослим він ще свого друга не бачив. — А тепер слухай мене уважно, бо якщо те, що я розповідатиму, не вправить клепки у залишки твого мозку, то гріш ціна всьому тому, що ти собі
94 намріяв і що я про тебе вигадав. І мені гріш ціна, бо я тебе не розгледів. Арсен відійшов убік і всівся навпроти Сергія, на лаві під яблунею. Почав розповідати. — То було давно. Дуже давно. У далекому тридцять дев'ятому. Початок Другої світової. Вересень. У Львів прийшла радянська влада, та сама, про яку ми з тобою знаємо з книжок. І почалося веселе життя для тих, хто до того мирно жив у цьому місті. Жив по-різному, але мирно. Настали лихі часи. Людей забирали вночі зі своїх домівок, часто цілими родинами. Просто так, без причини, лишень за те, що мав ліпшу хату, роботу, одяг, посаду, не вкрадену, а чесно добуту. Двадцять першого червня сорок першого під оцей будиночок, що ми під ним сидимо, о четвертій ранку під'їхала машина, воронок. А в цьому будиночку, віллі, як тут її називають, мешкала мирна добропорядна родина дрібних львівських торговців. Чоловік із дружиною та дві донечки. Їх у ту ніч заарештували. Відвезли у Бригідки, в тюрму. Ніхто нічого не пояснював. Усе просто. Ось документи, ось наказ. А накази зазвичай не обговорюються, а виконуються. Мама благала майже навколішки, щоб відпустили молодшу тринадцятирічну Банду. Материнське серце відчувало лихо. Та їй швидко заткнули рота: «Будеш чіплятися — розстріляємо».
95 Уранці на допиті усю родину звинуватили в контрреволюційній діяльності проти радянської держави. —Ти знаєш із підручників історії, що наступного дня, двадцять другого червня, почалася війна фашистської Німеччини проти Радянського Союзу. Що робитиз полоненими, заарештованими за контрреволюційну діяльність? Евакуйовувати? Ще чого! Панькатися зі зрадниками! У тюрмах почалися масові розстріли. Фронт стрімко наближався. Спочатку то була звична для НКВС практика, пригадуєш, нам вчителька історії розповідала. В'язень «запрошувався» у спецкамеру і без попередження діставав постріл у потилицю. Та і це видалося для виконавців трохи задовгою процедурою, і почалися розстріли вже без церемоній. Заганяли побільше в'язнів до камер підвалів та через дверцята, оті що для передачі їжі, стріляли з автоматичної зброї. Віконечко відкривалося — і в'язень замість шматка хліба отримував смерть. А потім придумали ще швидшу розправу. Через віконце кидали до камери гранату. У камеру, де сиділа родина Войцеховських, також кинули гранату. Усі загинули, і тільки старшу доньку, сімнадцятирічну Ірену, контузило, вона знепритомніла. Ірен отямилася в могилі десь за Львовом, дівчині «пощастило», бо братську могилу ніхто не стеріг. Мертві не оживають, а живі? Живим не до мертвих...
96 Арсен зупинився, переводячи подих, досі він говорив наче не для Сергія, а кудись убік. Зараз він звернув очі до нього: — Що, далі розповідати чи, може, досить? Може, тобі розповісти, як приємно та легко вилазити по трупах із ями, чіпляючись за тіла ще вчораживих і щасливих мирних людей? Чи як ридала-голосила, падала на коліна і просила Господа сімнадцятирічна дівчина її умертвити разом із усіма, щоб тільки не терпіти той біль і муку пам'яті, які терзатимуть усе життя? Сергій мовчав, утупивши очі в землю. Усередині все затерпло від почутого. Чому він це все йому розповідає? Якийсь незрозумілий здогад вліз у серце. Арсен, напевно, прочитав це на обличчі Сергія: — Ірен ледве вибралася тоді з-під трупів та шматків землі. Так, бачу, вже здогадався. Ірен Войцеховська — то Ніна Фьодорова тепер, твоя бабуся. Завдання. Чергування у/ в. Складнопідрядне речення. Уточнюючі члени речення. Неповне речення. Односкладне речення. Однорідні члени речення. Правопис прислівників. (За Дарою Корній «Зірка для тебе»)
97 Диктант – завдання Запишіть речення із різними видами зв’язку, складітьсхеми, підкреслітьграматичні основи. Вибір Жила на світі жінка. Важку мала долю. Здавалося, що проблем у неї більше, аніж в інших людей, негаразди частіше навідуються до неї, аніж до сусідів, а щасливі моменти, якщо і трапляються у житті, то аж надто короткі. Неподалік її хати текла річка — широка, повновода. Жінка любила дивитися, як потужно та впевнено річка несе свої води, як ламає завзято кригу навесні, як переборює грози та зливи... Жінка заздрила природній силі ріки, інколи їй так хотілося бути річкою. Минав час, жінка закохалася, одружилася, у неї народилася донька, і навіть на мить здалося, що негаразди покинули її, проте... Ненадовго. Бо відчуття незахищеності та якоїсь безвиході дуже рідко полишають того, хто сам не хоче, щоб вони його покинули. Донька цієї жінки любила гратися біля річки. Одного разу жінка, заклопотана різними, як їй здавалося, дуже важливими та страшенно потрібними справами, заскочиладитину за дивним заняттям. Мала сиділа на піску, тримаючи в руці склянку води, та старанно розмішувала в ній попіл. Прозора вода в склянці вмить стала брудною. Донька здивовано гмикнула.
98 — Що ти робиш, донечко? — перепитала здивована жінка. — Навіщо ти в чисту воду накидала бруду? — Це експеримент, матусю, — серйозно відповіла дитина. — От дивися. Мала поставила склянку з брудною водою на камінь. Узяла до рук миску з попелом та підійшла впритул до річки. — Підійди до мене, мамо! Мала взяла посудину, наповнену попелом, та висипала то все в річку. Попіл у воді в одну мить розчинився, а ріка й далі була чистою та прозорою. — Мамо! Я все зрозуміла! — мала заплескала в долоні. Жінка нічого не зрозуміла. — Але, донечко, що ти зрозуміла? — Це все не просто так. Порох у склянці з прозорою водою робить воду каламутною, а в річці його майже не видно. У мене сьогодні в школі був невдалий день. Так інколи буває: в усьомувідразу не щастить, і я сиділа в роздягальні та плакала. І нарікала на долю. Мої нарікання випадково почула вчителька з хімії. Ні, вона не стала мене заспокоювати, вона просто попросила вдома зробити цей експеримент. Сказала, що я кмітлива дівчинка і все зрозумію. — І що? До чого тут вода та попіл? — Мамо, вода в склянці від попелу стала відразу брудною, а в річці той попіл тільки трохи був
99 помітний, а потім взагалі пропав. Коли ми долаємо якісь негаразди чи неприємності, то чомусь стаємо схожими на цю склянку з брудною водою. А чому б не спробувати бути схожими на річку. Ми ж маємо вибір... Я не знаю, чи жінка зрозуміла те, що хотіла їй сказати донька, та я хочу стати річкою... Завдання. Уподібнення приголосних. Звертання. Складне речення із різними видами зв’язку. Неповні речення. Дієприслівниковий зворот. Дієприкметниковий зворот. Складносурядне речення. Складнопідрядне речення з однорідною підрядністю. (За Дарою Корній «Щоденник Мавки») Графічний диктант Накресліть схеми складних речень із різними видами зв’язку, поясніть розділові знаки. У двох складних реченнях (на вибір) підкресліть всі члени речення. А бабуся вела своєї. Казала, що моя інакшість — то не просто так, це від небесного походження. Коли вам кажуть такі речі, навіть ваші найрідніші, хіба ви повірите? Так, свою інакшість я відчувала завжди, скільки себе пам'ятаю. Тепер я розумію: мені це звикання до інакшості так легко минулося,
100 бо поруч була бабуся, яка мала досвід виховання янгола, і вона мені зуміла розповісти, як поводитися з однолітками, сусідами, з нормальними людьми, навчила приховувати свою інакшість. Навчила розрізняти людей і нелюдей, тільки вона називала їх по-іншому: ті, що мають особливості. А їх було навіть у нашому селі багатенько, і жоден так і не здогадався, що я вмію на них правильно дивитися, бачачи, мов на рентгені, їхні душі — або прекрасні, як найчарівніші квіти, або покручені, знищені, звироднілі. Найважче було навчитися не зазирати в душі покручів, бо від побаченого можна зостатися заїкою. Та моя інакшість ніколи мене не лякала, а от слова про те, що я донька сірого янгола і теж сірий янгол, збентежили не на жарт. А ще бабуся сказала, що приходить її час піти. Але я не повинна хвилюватися, бо вона переконана: я змужніла настільки, що легко дам собі раду. Узяла з мене обіцянку і далі поводитися розумно і з людьми, і з «тими хижими істотами» (чи не вперше вона тих, хто має певні особливості, так назвала). І, коли мене проситимуть про допомогу, думати серцем і чинити так, як підкаже душа. Янголи також мають душу? Це питання крутилося у мене на язиці. Та я не спитала. А тоді... вона мені подарувала медальйон. Старий і дуже гарний. Я його раніше ніколи не бачила. Ні на шиї в бабусі, ні серед її прикрас, що
101 неприховано лежали в старій шкатулці з червоного дерева. Бабуся сказала, що цей медальйон — то сімейна реліквія. Він передається по жіночій лінії. І тепер настає моя черга володіти ним. Так. Тоді вона зі мною прощалася, а я знову списувала це на її старечу забудькуватість і химерність. Завдання. Складне речення з різними видами зв’язку. Уподібнення приголосних. Однорідні означення. Складносурядне речення. (За Дарою Корній, Талою Владмировою «Крила КольоруХмар») Пояснювальний диктант Пояснитиосновні орфограми та пунктограми. Нині місяць уповні. Наче на замовлення. Авжеж, навіть небесне світило не хоче проґавити сьогоднішнє шоу. Вийшовши з під'їзду будинку, відразу запримітила, що за мною хтось слідкує. Я простую вулицею Кривоноса. Вона в цю нічну пору досить гарно освітлена ліхтарями і зовсім не порожня. Час від часу на поважній швидкості проносяться таксівки, котрі везуть запізнілих пасажирів додому. На перетині вулиць Опришківської та Високий Замок повертаю на доріжку, яка веде до гори Лева. Коли вступаю у володіння парку «Знесіння», стає моторошно. Самотній ліхтар за моєю спиною, здається,
102 відчайдушно старається допомогти подолати розгубленість, бо очі в мене, може, і трохи янгольські, але точно не котячі. Дерева розступаються, і нічне світило, яке сьогодні виглядає напрочуд яскраво та урочисто, допомагає повернути на ту стежку, якою колись ми ходили з паном Олегом. Здається, що вже тоді поважний пан звідкись знав, що ці знання мені знадобляться, бо дуже детально оповідав про всі дрібниці, пов'язані з розташуванням стежечок, потічків, енергетичних потоків у цьому незвичайному парку. Я простую повз гору Лева, повертаю ліворуч і починаю спускатися вниз стежкою. Мені треба до озера. До того самого місця, де колись стояв високий пагорб, а на ньому було капище. Але люди зреклися своєї давньої віри, забули про старих богів, зрадили їх. Скинули ідола, а гору розрили. Тобто почали добувати з неї пісок та глину для будівництва. Та все закінчилося дуже печально. Одного погожого ранку до пагорба на роботу прийшли люди і не впізнали місцини. Усе пішло під воду — і техніка, і розкопаний пагорб, і надії місцевого князька розбагатіти. Так по-доброму помстився за наругу над собою один із давніх українських богів. Але після того випадку тут поводятьсядосить стримано і львів'яни, і гості міста. Навіть археологи. Не лізь туди, куди тебе не запрошують, і буде тобі щастя. Правда, є божевільні, яким час
103 від часу не дають спати грубі гроші, слава та бажання миттєво розбагатіти. Набудувати в оцих чарівних сакральних місцях багатоповерхівок, диснейленд, нічні клуби, автостоянки, міні- летовища... І тільки впертість добрих та чесних людей гасить той запал. Завдання. Вживання м’якого знака. Дієприслівниковий зворот. Власні назви. Уподібнення приголосних. Вставні слова. Складне речення із різними видами зв’язку. Написання прислівників. Однорідні члени речення. (За Дарою Корній, Талою Владмировою «Крила КольоруХмар») Розподільний диктант Запишітьспочаткупрості ускладнені речення, а потім складні речення з різними видами зв’язку. Поясніть розділові знаки. Дід сумно всміхався, виймаючи з-за пазухи дримбу, підносячи її до вуст і... Тереза втискується всім тілом у стовбур дуба. Щоразу слухаючи, як дід грає на дримбі, дівчина стає то маленькою пташкою, то шаленою блискавкою. Вона плекала мрії дожити до того часу, коли навчиться отак витворювати звуки, як то робить дід. Сьогодні мелодія дримби особлива. У ній вчуваються не тільки передзвони литавр-потічків,
104 не лишень зорепади в серпневі ночі, не тільки голоси вітрів на гірських вершинах, вільні та безпечні. У ній сьогодні було ще дещо. Дримба плакала й сміялася, заливалася й шепотіла, дивувала й реготала, літала й повзала, тужила та плакала, вмирала і знову народжувалася, щоби вмерти. Таємниці гір розчинялися в її звуках, смереки горнулися до матінки Землі, а гірські ріки обперізувалися веселкою й то дзюркотіли, то рокотали небезпечними хвилями. І стояло небо глибоке й пречисте, усіяне зорями, як вічна дорога, якою мчить мелодія пустунки дримби, везучи на собі велику піщинку, що зоветься Землею. І політ той безконечний, а може, це — пів миті. Бо час тут не має значення — його взагалі не існує. Час упав у гирло вулкана і мав би загинути, та його раптом підняв на свої рамена той, хто запалює ватри, хто кидає вогняне насіння у воду, щоб народити нове життя. І те життя народжується зі смерті, бо стара дідова дримба знає, що колесо крутиться безупинно, що жорна мелють навіть тоді, коли й зерна нема. Мелодія стихає. Дід тицяє їй до рук дримбу, суворо промовляючи: — Тепер вона твоя. Це не дарунок. Це твоя потреба. Дримба для мольфара — наче священний бубон для шамана. Настав час тобі навчитися. Дримбу тримаєш лівою рукою, вузький кінець
105 кладеш на зуби, а пальцями стукаєш по сталевому язичку — так виникає звук. Різні відтінки звуків — то різний рух язика і губ, а висота вже залежить від придиху. Колись на дримбах грали тільки жінки. Матінка Природа своїх дочок щедро нагородила. Кожна гуцулка, котра бере до рук дримбу, про то знає. Звуками дримби можна вилікувати, причарувати, ворога зробити рабом, дикого звіра перетворити на друга. Але тим мистецтвом не всім дано володіти. Мало мати скрипку в руках і знати ноти — без уміння й таланту не заграєш. Дримба часто рятувала мене від самотності. І мої біль, усі жалі, смуток, горе і біда ставали такими мізерними на дорогах, якими провадила мене мелодія дримби. Те ж саме і з радістю, любов'ю та щастям. Завдання. Однорідні члени речення. Складне речення із різними видами зв’язку. Складносурядне речення. Наголошені і ненаголошені голосні. Однорідні члени речення. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») Творчий диктант Перебудуйте складнопідрядні речення на речення із різними видами зв’язку (і навпаки), прості речення – на речення із різними видами
106 зв’язку. Дайтевідповідь на запитання:«За яких обставин, на вашу думку, Дуж може змінитися на краще, чи такі зміни взагалі не можливі?» Перешіптування між учнями припинилися, і зал на мить занімів, а потім... Потім вибухнув словами невдоволення та заперечень. Чомусь геть не дивувалися тому, що вчителі-неври вибрали Остапа. Хлопця тут усі любили за спокійну та лагідну вдачу. Він ніколи нікого не обмовляв, з радістю допомагав, знали його ще з тих часів, коли він був лишень служкою Птахи та Стриба. І на спільну думку усіх, Перемінник зовсім не змінив хлопця. Він залишався і далі собою — щирим і чесним, правдивим і добрим. У ньому, що найдивніше, геть не було надуманої пихи, яка з'являлася геть у всіх, щойно ті отримували Перемінника, і Вчителям школи Храму Сонця доводилося «виправляти» ситуацію. Так, щирість завжди подобається людям. А от Дуж... «Чому Дуж, Учителю? Оцей недотепа!», «Це знову робота його батьків? Домовилися?», «Цей ледацюга тільки чуже місце займає у школі», — обурливо лунало з усіх боків. Учні дратувалися, бо навіть не другим, а першим (Учитель Посолонь озвучив його першим) кандидатом став старожил і цілковитий невмійко Дуж. — Ану тихо. Тихо. - Посолонь гучно заплескав у долоні.-Тихо, громадо!Вислухайте мене. Розповім
107 я вам одну притчу, може, вона вас вгамує. Одного разу Учитель захотів перевірити своїх учнів. Він покликав трьох найкращих. Ну, принаймні він вважав їх найкращими. Взяв чистий аркуш паперу і на ньому зробив невеличку темну чорнильну пляму. Кожному з учнів Учитель поставив те саме запитання: «Що ви бачите перед собою?» Перший учень відповів: «Звісно ж, чорну пляму». Другий сказав: «Ляпка, яка за формую нагадує кулю». Третій відказав: «Очевидно, що це чорне чорнило від ручки». Учитель засмутився. Учні не розуміли причини цього смутку, бо вважали, що вони мають слушність. Яке запитання, така й відповідь. — Учителю, невже ми відповіли невірно і це вас так засмутило? — запитували його учні. — Усі ви добре розгледіли маленьку чорну цяточку на такому великому білосніжному аркуші, і ніхто з вас не помітив цього самого аркуша, на якому стояла ця ледь помітна чорна пляма. Тож, дорогі мої учні! Шановні чорнильні плями! Побажайте білим аркушам щасливого навчання у світі Білих Вурдалаків і швидкого повернення. Остап задоволено всміхався до Вчителя. Посолонь був Учителем за покликанням. Він завжди знаходив потрібні слова. Остап щиро на очах у всіх простягнув руку Дужу для потиску та привітання того з таким значним успіхом. Той перелякано відсахнувся і збентежено втиснувся в
108 стіну. Хтось з учнів сумно кинув: «Цей білий аркуш, схоже, хоче бути чорнильною плямою, Учителю, і ви цього не зміните». Завдання. Складне речення із різними видами зв’язку. Написання слів із префіксом при-. Вживання м’якого знака. Пряма мова. Діалог. Поширені та непоширені звертання. (За Дарою Корній «Зворотний Бік Сутіні») Вибірковий диктант Знайдітьі запишіть складні речення з різними видами зв’язку. Визначте засоби зв’язку між ними. Випишіть речення з однорідними членами речення, запишіть схеми. Отак вони вкупі й жили — Іринка й бабуся Орина. Іринка росла спокійною, роботящою, чемною дівчинкою. Не розбещеною матеріальними благами, не розвезеною батьківською любов'ю, у якій її однолітки, як і всі діти в нормальних повноцінних сім'ях, купалися, мов земля в гоже літо в променях сонця, досхочу. Співчуття, які виливалися на неї звідусіль, куди б вона не приходила, лишень дратували. Іринка нарешті зрозуміла: бібліотека й ліс — це ті місця, де можна легко заховатися від надміру доскіпливих очей і в'їдливих язиків. Довгими зимовими вечорами вона багато читала, слухала
109 бабусині казки та легенди про Перелесників, Полісунів, Щезників, Перестрічників, Мавок... Ліс для неї став другою оселею. Добрий вірний приятель! Він галайкотів, щебетав, джерґотів, сердився, шаленів, хвилювався, радів, тішився, ридав, побивався, реготав, глузував, жартував, створюючи власний настрій, залежно від пори року, доби, погоди. Іринка лишень тут відчувала себе вільною. Одного травневого вечора Іринка пішла в гості до лісу. Дівчинка йшла стежиною, яка вела до Чорничного болота, а біля поваленої сосни завернула вліво, до своєї улюблениці — стрункої берізки, яка самотньо росла посеред галявини. Неждано почула чийсь розмірений впевнений голос, який долинав якраз із галявини, але слів вона не розібрала. Посеред галявини спиною до дівчини стояв хлопець. Знала, що то не гоже отак підглядати за людиною, та вдіяти із собою нічого не могла. Побачене дивувало. Ірина відразу впізнала юнака по дивакуватій, як для села, зачісці — чорне смолисте волосся спадало хлопцю на плечі. Це ж Ігор Сокірко з іншого кінця села. Хлопець завжди лякав її, пропікаючи гострим поглядом своїх чорнющих очей. Що він тут робить? Руки Ігор підняв догори, бурмочучи то голосніше, то тихіше незнайомі слова. І раптом Ірина зобачила в руках хлопця срібні блискучі нитки. Один кінець їх був міцно затиснутий у кулаку, а інший (о Боже!),
110 інший піднімався вгоруі губився десь у високості. Юнак притягував хмари. Цього не може бути. Лунко загупало серце. Це ж усе вигадки, легенди про притягування хмар, заклинання. Але... Тут поруч, за якихось п'ять метрів від неї, стоїть людина, розмовляє з небом і не просто балакає, а ще й наказує йому. Хлопець, не випускаючи з рук невидимі блискавиці, озирається, їхні очі зустрічаються, і вони кілька секунд пильно дивляться одне на одного. Сполохані очі-озера... Ірина починає задкувати. Потім зривається на біг. Коли вбігає на рідне подвір'я, то перші краплини дощу падають на землю, починається справжнісінька злива, яка взялася нізвідки. Завдання. Складне речення із різними видами зв’язку (безсполучниковий і підрядний). Однорідні члени речення. Вживання апострофа. (За Дарою Корній «Гонихмарник») Кодовий диктант Простеречення – ПР, складносурядне речення – ССР, простеускладненеречення – ПУР, діалог – Д (схема), складне речення із різними видами зв’язку – СРРВЗ. Жив на світі білому чоловік. Старався бути хорошим, та не завжди йому це вдавалося.
111 Прийшла старість — час помирати. Тіло зосталося на землі, а душа повернулася до Бога. Глянув чоловік на свої діяння збоку й перелякався. Стільки там намішано: і радість поряд із болем, і вірність поряд зі зрадами, і любов, і ненависть, і підступність, і лиходійство. Наляканий побаченим, чоловік виклав на вершечок душі всі свої хороші вчинки, під спід запхав погані та й почимчикував до Бога. Бог довго досліджував душу чоловіка, усміхаючись у довгівуса. А коли закінчив, мовчки прочинив йому двері до раю, запрошуючи увійти. Чоловік зрадів такому подарунку. Йому добре та щасливо жилося в раю. Минув час, і стали чоловіка мучити докори сумління. Адже він обдурив самого Бога! Й одного дня чоловік повернувся до воріт раю. Там його вже чекав Господь. Бог мав добрі очі й трішки сумний усміх: — Ти повернувся, чоловіче добрий? — Дякую, мій Боже, за рай. Та я цього дива недостойний. Я обдурив Тебе, приховавши від Твого ока всі свої гріхи та недобрі вчинки. Тепер мене це мучить. — Чого ж ти хочеш? — сумно вів Бог. — Прошу Тебе, Всемогутній, милості. Забери з моєї душі все погане. Бог був не тільки всемогутній, а й усепрощальний. Вийняв він із душі чоловіка віроломство, боягузтво, підлість, брехню, оману й
112 ненависть, захланність, лінь. І тепер у Бога посумнішали й очі. Чоловік повернувся до раю. Позбувшись ненависті, він ураз забув, що таке любов, згубивши боягузтво, уже не знав, що таке самопожертва й сміливість, втративши віроломство, втратив і вміння бути вірним, чесним і відданим, і душа стала порожньою та безликою, як пустий сірий дзбан. Пошкандибав старий знову до Бога, той мовчкивернув чоловікові все, що недавно на його прохання забрав. — Що мені тепер робити, Господи?! — заголосив чоловік. — Якщо добро і зло в мені так тісно сплетені, що одне не може бути без іншого, то де ж моє справжнє місце? Може, у пеклі? — Насправді пекла не існує, — відповів Бог, — існує тільки рай. І ти вже в ньому. — Господи, — заволав чоловік. — Тоді прости мені усі мої гріхи. Я щиро каюся! Не діставши Твого прощення, я не можу повернутися до раю. Бог відпустив чоловіку всі його гріхи, і той щасливий повернувся до раю. Творець стояв велично, однак нікуди не подівся смуток з його очей. Чоловік на якийсь час забув і про всі свої гріхи, і про те, як потрапив сюди. Аж якось згадав, що, коли був живий, відмовився позичити гроші своїй сестрі на лікування сина, бо саме збирався їхати на відпочинок, і кошти йому самому були
113 дуже потрібні. Племінник помер... Згадав, як заради великих грошей, обдурював, брехав. Як ненавидів лишень за те, що хтось уміє жити чесніше й правильніше. Не витримав і зновупішов до Бога. — Сину мій, — здивовано промовив Бог, — ти дістав від мене прощення і мав би бути умиротвореним, але ти переляканий і спантеличений. — Так, Господи. Ти відпустив усі мої гріхи. Та мені дуже погано у раю, бо я сам себе не можу пробачити. Допоможи! Сумний погляд Бога потеплішав, усміх сповнився щирої радості. Тихо відповів Бог своєму чадові: — Я від початку чекав від тебе цього прохання, сину мій! Це той камінь, якого навіть Творець не здатен підійняти. Завдання. Однорідні члени речення. Дієприслівниковий зворот. Складне речення із різними видами зв’язку. (За Дарою Корній «Місяцівна») Контрольні диктанти 1. Вона почувається Всесильною. Вона справді може й уміє все. «Усесильність породжує відповідальність. Не нашкодь!» — із правічно-сивої давнини, коли
114 вперше цей талант давався першому з мольфарів, приходять слова. А разом із ними велике розуміння власної приреченості, безмежної всесильності, великої відповідальності й досвіду попередників. «Не нашкодь!» — стоголосо впиваються слова в розум. Тут і дідові знання, ось чому старийпереконував, що часу насправді в них для науки достатньо. Їй вистачить на ціле життя пізнавати себе, бо те, що передав дід через дотик,— бездонна криниця мудрості, і вона ще не вповні розуміє всієї сили та могутності, захованої в тих знаннях. «Не нашкодь!» Попередження, погроза? Знання, мудрість попередників-мольфарів промовляють до неї. Тут великі, ниці, мерзенні, глупі, безглузді і благородні вчинки. Захоплення одного з них юдаїзмом, який собі придумав, що так буде ближче до Бога, і потім велике розчарування, тому що жодна релігія не зближує із Творцем. Для цього потрібна лишень віра. Те, що так несподівано на неї звалилося, — буревій, стихія, смерч, благословення, Божа благодать чи прокляття? Вона раптом згадує слова з притчі в маминому щоденнику. Мамі Василині ту притчу розповідала бабуся Тереза. «Те, що здається прокляттям, може стати благословенням. Те, що здається благословенням, може бути й прокляттям». (193 слова)
115 Завдання. Однорідні члени речення. Складне речення з різними видами зв’язку. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») 2. Дід показав рукою поперед себе, на острівець посеред Синевиру: — Нам туди. Почимчикували до плота, котрий сумував під смерками. — Треба поквапитися, Надю, — сказав дід. — До першого промінчика сонця мусимо встигнути. Тереза кивнула й узялася гребти. Озеро тихо і спокійно трималося в берегах, над ним ніжно стелився легкий туман, і кволо стікав ранковими сутінками. Тереза любила це озеро. Могутнє й красиве гірське озеро. А скільки чарівних історій про нього складено! Острівець у центрі озера взагалі називають морським оком. За однією з легенд, з'явилося воно з туги за батьківщиною. Наче молодий гуцул змушений був із певних причин покинути рідний край і податися на чужину. Забрів чоловік аж до моря і часто приходив до нього, виливаючи свою тугу й печаль за батьківщиною. І не втерпіло море одного разу — вирішило допомогти чоловікові. Маючи велику силу, підземними ходами пробило собішлях аж до Карпатських гір та випірнуло поміж стрункими
116 ялинами, буками та смереками, поміж гірськими вершинами, а острівець посеред озера став таким собі спостережним пунктом, і час від часу гуцул міг із берега моря перенестися сюди, щоб дихнути чистого повітря рідних Карпат. (175 слів) Завдання. Складне безсполучникове речення. Дієприслівниковий зворот. Однорідні члени речення. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») Складне синтаксичнеціле (ССЦ), його основні ознаки Диктант – завдання Розподіліть текст на мікротеми. Визначте суттєві ознаки тексту, види і засоби міжфразового зв’язку. У кожній мікротемі визначте тематичне речення. Світ дуже правильно влаштований: не побажай чужого, але, коли тобі з радістю віддають, — приймай із вдячністю. І я беру — від сонця, від неба, від вітру. Беру щоденно і завжди стільки, скільки можу взяти. Я люблю осінь. Отаку, як зараз. Ранню і незбагненно золоту. Хтось мережить дерева в кольори вогню — багряний, золотий, завжди теплий рудуватий, колір паленої
117 кави, карміновий. Навіть це наповнює мене. Із даху мого будинку добре видно Знесінський парк. Це заворожує щоразу. Навесні акації . Улітку липа нестримно п'янить, а бджолиний гул мені видається музикою, і та музика під хорами сонця наповнює аж по вінця. Осінь приносить великими пригорщамистільки запахів та ароматів, що часто- густо не можеш зрозуміти, до чого ти гурман: чи до запаху груш, яблук, слив, чи до польоту бабиного літа над твоїм рідним містом, чи до такого ніжного кольору неба, яке настільки особливим буває лише восени. А на додачу до всього — надпотужна енергія цього парку. Я знаю добре, що це місце — сакральне. Відчула відразу, тільки-но моя нога торкнулася першого каменю на старій дорозі. Потім мені багато про парк розповідав приятель пан Олег. Він — історик за освітою та хранитель цього місця. Так я його жартома називаю. А може, так воно і є? Такому місту, як Львів, просто необхідний Хранитель. Він ідеально підходить для цього. Людина, котра не прив'язана нічим матеріальним до буденності. Принципове нехтування благами сучасної цивілізації — стільниковим телефоном, телебаченням, різними гаджетами, Інтернетом — і жодної залежності. Такий собі схимник, який активно боронить і парк, і все, що є в ньому, від зазіхань порожніх душ і товстих гаманців. Пан Олег нарозповідав купу легенд і бувальщин про ці місця. І тепер я усіх своїх приятелів сюди
118 приводжу, і вони, як і я, зачаровуються старим та добрим Львовом. Старі капища, які досі збереглися у парку «Знесіння». Пагорби або гори: гора Стефана (мені подобається більше стара назва — Вовча гора). Замкова гора, гора Лева (не люблю, коли кажуть Лиса), гора Баба, гора Чернеча або Зміїна, гора Хомець (біля її підніжжя було колись капище самого Рода). А на тому місці, де зараз церква Вознесіння, переконує мене пан Олег, ще не так давно стояла фігура Діда, а на пагорбі поруч — фігура Баби. Існує давня приказка, що коли Дід із Бабою сварилися, то над «Знесінням» падав дощ. А Світовидове поле в центрі Європи? Це взагалі щось невимовне! Космос... Колия дивлюся з даху свого будинку на Знесінський парк, — а се найліпше робити взимку, коли дерева безлисті, — то, знаєте, направду хочеться, як до багаття серед неймовірно холодної стужі, підійти ближче та зігрітися. А знаєте, що капище Світовида має форму яйця? Ага, отого з давньої старої казки, яйця-райця, яке оберігає мудрий Змій, голова котрого покоїтьсяпід Зміїною горою, а серце його — то серце Європи. Завдання. Власні назви. Неповні речення. Складносурядне речення. Подвоєння приголосних в іменниках. Неологізми. Уточнюючі речення. (За Дарою Корній, Талою Владмировою «Крила КольоруХмар»)
119 Графічний диктант Накресліть схеми складних речень, які належать до ССЦ. —Арсене, ти Сергієві, сподіваюся, костел Єзуїтів показав? Арсен ствердно кивнув головою, професор продовжував: — Одначе перше відоме астрономічне спостереження (воно стосувалося затемнення Сонця) у нашому Львові провели ще раніше. Такий собі отець Домінік Лисогорський у 1764 році в маєтку Сєраковськогоу передмісті Львова в Оброшино спостерігав затемнення Сонця за допомогою астрономічного годинника, квадранта із зоровою трубою та мікрометром, а також телескопа Ньютона. Ну, тобі, Арсене, це нічого не скаже, а колега, сподіваюся, мене зрозуміє. Арсен тільки хмикнув. А Сергій зашарівся від таких компліментів на свою адресу. І до нього почало нарешті доходити. Він зараз стоїть у найсправжнісінькій обсерваторії. Он який сюрприз приготували йому бабуня Ріна та Арсен! Професор тим часом вів далі: — Саме ці спостереження згадуються в тогочасних протоколах Паризької Академії та у «Віденських астрономічних ефемеридах». Ви з історії знаєте, що після першого поділу Польщі єзуїтів заборонили, і вони виїхали зі Львова. Але
120 обсерваторія залишилася. Вона перейшла до рук австрійських астрономів. Колишній єзуїт Юзеф Лісґаніґ отримав завдання від імперії Габсбургів картографувати Галичину і Волинь, які увійшли до Австро-Угорськоїімперії, найточнішими на той час астрономічними методами, Арсене. А якими? — За зорями? — майже не вірячи в озвучене, невпевнено передбачив Арсен. — Еге ж, за ними! І спостерігаючи за зорями з відомими координатами з різних положень, астрономи переміряли все від Кракова до Збруча. Вони склали дуже точну карту. Так необхідну мандрівникам. — Пане професоре, — Сергій не втримався, — а можна подивитися туди через телескоп? І хлопець тицяє вгору. І стається диво. Яскравий смарагдовий промінь розкраює нічне небо і сягає, здається, зір. — Це спеціальна лазерна указка, — жартує Олександр Олексійович. — Ось одна з найяскравіших зірок нашої північної півкулі — Вега, а он сузір'я Лебідь. — Північний Хрест? — перепитує Сергій. — Чумацький шлях, — заперечує Арсен. — Так, його по-різному називають. А ще Молочний Шлях. Одна давня легенда говорить, що то Велика праматір Земун розлила там своє молоко, і утворилася Молочна дорога. А осьдечки Велика та Мала Ведмедиці. І Полярна зірка поруч. Хто знає, як українці називають ті Ведмедиці?
121 — Великий та Малий Віз. — Правильно. А хто знає, чому ті сузір'я назвали Ведмедицями? Хіба вони схожі на клишоногих? — За одним із грецьких міфів, красуню Каллісто, доньку царя й правителя Аркадії Лікаона, покохав сам Зевс і з'явився до неї в образі Аполлона. Це розгнівило та обурило дружину Зевса Геру, і вона вирішила вбити супротивницю. Рятуючи кохану від гніву Гери, Зевс власноручно перетворив її на Велику Ведмедицю. Одного разу син Каллісто і Зевса Аркад, повертаючись із полювання, побачив біля дверей свого помешкання ведмедя. У хлопцеві спрацював інстинкт мисливця, і тільки Зевс в останній момент стримав руку Аркада. Той міг убити власну матір. Після цього Зевс узяв Каллісто до себе на небо, щоб її випадково хтось на землі не підстрелив, й увічнив у сузір'ї Великої Ведмедиці. Улюбленого песика Каллісто Зевс перетворив на Малу Ведмедицю. Пізніше Зевс забрав на небо й сина Аркада, якого обернув на сузір'я Волопаса. Це слово в перекладі означає «страж ведмедиці». — Вичерпно, Сергію! Тільки й додам, що Велику й Малу Ведмедицю можна бачити на небі цілорічно, тому що це сузір'я, котрі не заходять за обрій. Вони найяскравіші й найпомітніші на північному небі. І, до речі, за зорями цих сузір'їв можна перевіряти зір. Якщо кожна зоря з сузір'я вам чітко бачиться, зарано звертатися до окуліста,
122 коли ж ні — то справи кепські з зором. Що ще, колего, ви додасте? — Та наче й нічого. Хіба що... — Сергій наче щось пригадав. — От на Малий Віз ми, українці, ще кажемо Пасіки. Кожна зірочка — то вулик. Я в одній книжці читав, що наші предки вірили в те, що у Великому Возі між крайнім переднім конем і другим конем є маленька зірочка — вудила: коли вони перетруться, тоді й кінець світу настане. Завдання. Власні назви. Діалог. Складносурядне речення. Складнопідрядне речення. (За Дарою Корній «Зірка для тебе») Розподільний диктант Розподіліть текст на абзаци, складіть план. Доберіть заголовок. Визначте тему й основну думку. Аліна відчуває, що від споглядання неба у неї затерпла шия. Дівчина лягає на теплу поверхню даху і дивиться в небо, уявляючи себе маленькою яскравою зірочкою. Вона часто згадує гори, коли ось так роздивляється небо. Карпати! Там зірок у сто разів більше, аніж у львівському небі, і видаються вони яскраво-вогнистими і таки живими, бо розмовляють між собою, а можливо, й із землею. Коли вмієш слухати і «маєш бурхливу
123 уяву й багату фантазію» (слова тата), можна таке почути. Вони раніше щороку всі вкупі, тато, мама й вона, частенько їздили в гори. Це було прегарно. Влітку завжди жили в наметах. Лежали біля ватри в спальниках під відкритим небом, коли не було дощу, рахували зірки, даючисузір'ям власні назви. А що? Насправді ніхто не знає, які у них імена. Тато завжди починав розповідати напів вигадану казку-легенду, потім вони з мамою дооповідали її на власний лад. Аліна після закінчення школи вирішила, що це вже зовсім не по-дорослому — відпочивати вкупі з батьками. Ой, як вона зараз про це жалкує! Їй так не вистачає цих нічних татових казок-оповідок. А татко з мамою далі їздять у Карпати, вже без неї. Однак мама кожного разу наполегливо просить Алінку гайнути з ними. Та якщо один раз назвався грибом — залазь у кошик. Дівчина щоразу відмовляється, лаючи себе подумки за це. Мама вертає з тої подорожі завше такою щасливою. Здається, що у неї навіть колір очей змінюється. Блакить неба вбирає в себе зелень розкішної хвої Карпат, і мерехтять мамині очі смарагдовим блиском. Можливо, то уява художника щось трішки домальовує? Якщо і так, то зовсім трішки. Аліна запитує в неба:— Талалайку мій красний, чи не хочеш послухати казку? Що моргаєш, хочеш? Тоді не дмися, небораче, та слухай, ледащо, або, як каже мама, нездалисько. На найвищій Карпатській горі, що шапкою своєю підпирає
124 небо, у ті давні казкові часи, коли люди молилися Сонцю Всевишньому, у прекрасному світло- блакитному палаці, зітканому зі струн пташиного співу, жила Панна. Очі у неї — озера привітні й глибокі, руки — тендітні й граційні, мов лебідки крилята, стан гнучкий та стрункий, мов ота смерічка над гірською річкою, волосся золотіше від променів сонця, губи — корали, бровенята — стріли. Коли посміхалася, то квіти зачудовано розквітали. Коли говорила, від мелодики слів співала трепетно земля. Йой, не давала краса ця легеням в усій окрузі ні сну, ні спокою. Навіть Сонце Всевишнє задивлялося на вроду дівчини. З небажанням ішло спати і вставало зарано, щоб зайву хвилину помилуватися красою Панни. Така була та Панна мила й гожа, мов у лісі рожа. Та часто краса та пиха ходять поруч. Панна красна нікого не кохала. Вона вранці вмивалася ранковою росою, втиралася рушничком, подарованим вітром і зітканим із найтонших павутинок бабиного літа, снідала нектаром із ружі, який до столу приносили бджілки-трудівниці, і йшла до річки гірської. Вона годинами милувалася власним зображенням у свічаді ріки, не в силі відвести погляду від чару власних очей і від краси шовкового волосся та черлених губ. Легені щоденно приходили до річки з надією, що красуня подарує хоч комусь із них погляд чи бодай слово. Та Панна мовчала. І лишень коли Сонце заходило в браму вечора, збираючись на спочинок, вона відводила погляд
125 від води і йшла додому спати, мріючи про ранок, який їй подарує щастя дивитися на себе. Жаль і сум наповнили гори Карпатські. Дівчата й молодиці марно ждали своїх чоловіків та наречених додому. Вражені красою Панни, ті так і зоставалися скніти на камені, щоб назавтра знову зобачити її. — Плакали-ридали, матері за синами, дружини за мужами, сестри за братами, дівчата за нареченими, гори й оселі за ґаздами. Молилися спраглі душі до Сонця, щоб воно врозумило чоловіків непутящих і вернуло їх додому. Та Сонце також тужило закохано, не помічаючи сліз та ридань. — Панно моя красна! — шепотіло Сонце з неба, лагідно торкаючись своїми промінчиками голівки вродливиці. — Глянь на мене хоч одненький разочок, дай надію на твою ласку. Що тобі подарувати, моя згубо? Проси, що заманеться. Світи, планети, моря, океани, золото, смарагди — все складу до твоїх ніг заради посмішки однісінької, заради слова ніжнесенького. — Ой, ти, Ґаздо Всевишній! Не потрібні мені твої дари, що мені з них, я й так майже щаслива. От коби ти могло не йти спати, а й вночі світило, то би серце моє втішилося. І тоді лишень тобі одному усміх свій я буду дарувати і ласки приймати. Задумалося Сонце над таким дивним проханням Панни. Затьмарила краса йому розум, і вирішило Сонце виконати бажання Панни…
126 Завдання. Дієприслівниковий зворот. Складнопідрядне речення. Діалог. Однорідні члени речення. Ненаголошені голосні. Власні назви. Тире між підметом і присудком. (За Дарою Корній «Гонихмарник») Вибірковий диктант Виберіть і запишіть у дві колонки «дане» та «нове» (Довідка:«дане» - найчастіше виражене іменником, «нове» - дієсловом). Страшного повоєнного року Опільсько, та й інші українські села, що примикали до Кристинополя (тепер Червоноград), було передано Польщі. Бо в лютому сорок п'ятого Рузвельт, Черчиль і Сталін офіційно домовилися, що кордони Польщі пролягатимуть по лінії Керзона з відхиленням у деяких районах на п'ять-вісім кілометрів на користь Польщі. І всіх українців, які мешкали в цих селах, на території так званого сокальського Закерзоння, поляки вирішили відселити, тому що тут тепер офіційно польська земля і мають жити на ній тільки поляки. Спочатку планувалося, що переселення українців буде виключно добровільним. Та не так сталося, як гадалося. Це лихо прийде в Опільсько великодньої суботи, коли майже всі мешканці села будуть удома й готуватимуться до Паски. Великодні
127 кошики так і залишаться неосвяченими. Село зусібіч оточить польське військо. Вулиці заблокують озброєні до зубів військові. І почнеться примусове виселення людей із теплих хат, із рідної землі. Про добровільність не йтиметься зовсім. Ніхто не запитуватиме — хочеш ти цього чи ні, поляк ти чи українець? І, звичайно ж, ніхто не пояснюватиме — за що і куди. Виконуватимуть усе швидко й безжально. Людей силою видиратимуть із теплих світлиць, викидатимуть, напів голих, на вулицю, а хто буде опиратися — жорстоко битимуть. Голос бабусі звучить зболено. Василині хочеться пригорнутися до старенької, забрати частинку болю собі. «Нас повантажили на машини, — веде далі бабуся, — нашу сім'ю та сім'ю сусіда Івана. І набралося аж шістнадцять душ, а до всього якісь тлумаки з нехитрим скарбом, зібрані нашвидкуруч. Тато наказав брати найпотрібніше. Він наївно вірив, що то помилка. Був упевнений: щойно все з'ясується — усіх, хто не хоче переселятися, відпустять. Війна ж закінчилася. Наче мир. Мир... Таке солодке слово для переможців і таке гірке для переможених. Я участі у війні не брала, тому що була замала. Обидва мої дідусі не повернулися з війни додому, бабусю вбили німці». Василинина рука потяглася за медальйоном, дівчинка затиснула його в кулаку. Уважно
128 слухала, майже не дихаючи. Бабуся оповідала, а Василина боялася пропустити бодай пів слова. Завдання. Власніназви. Односкладні речення. Складнебезсполучникове речення. Складносурядне речення. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») Контрольний диктант Метелик? Блакитний, убраний у кольори весняного неба з дивними пістрявими вкрапленнями, від яких аж хочеться відтерти тендітні крильця, аби не заважали милуватися такою досконалою красою. Звісно, ніхто й пальцем не зачепить цього красеня — крихітну живу коштовність, дбайливо виліплену природою. Бо то означає занапастити живу квітку, яка довірливо вигрівається на закіптюженому склі вікна багатоповерхівки. О, так, їй не місце посеред кам'яних пасток, де бракує сонця і зелені, повітря та волі. Приглядаюся пильніше до вродливця- метелика і розчаровано хапаю повітря — він несправжній. Колись малою школяркою втрапила на огляд пересувної виставки живих метеликів. Тонкосльозість— то не про мене і тепер, і в дитинстві, а там розревілася так, що й не зупинити. Прийшло болюче розуміння: всі
129 метелики приречені на повільну загибель у засклених коробках. Замість померлих купують нових і везуть далі, хизуються перед натовпом красою та унікальністю витончених створінь і, звичайно, заробляють гроші. Бо шоу завжди має тривати. Вчителька, аби втихомирити мою істерику, вміло вдаючи впевненість, пояснила, що усі ці метелики несправжні, хай і ворушать крильцями. Це лишень майстерно зроблена імітація, аби ними милуватися, тож і не загинуть вони ніколи. Я їй не повірила, звідкись знала: штучних метеликів не буває.(182 слова) Завдання. Ненаголошені голосні е, и. Складнопідряднеречення. Одноріднічлени речення. Двокрапка у складному безсполучниковому реченні. (За Дарою Корній, Талою Владмировою «Крила КольоруХмар»)
130 Готуємосядо ДПА та ЗНО Диктанти - завдання 1.Запишіть, вставте, де потрібно, м’який знак, поясніть його вживання. Тонкосл…озість, заробляют…, крил…ця, вигріваєт…ся, Пол…щі, карпатс…ких, не нашкод…, здаєт…ся, самотн…о,пил…но, в’язен…, терзатимут…, Л…вів, майбутн…ого, бат…ко, Волин…, частен…ко, ніжнесен…кого, долівец…, сил…ніше, борет…ся, пристраст…, ідеал…ний, чепурнен…ка, відсутніст…, прос…тягнув, вс…міхався, чорнил…на, близ…кий, с…вітлих, радіс…тю, навіт…, кажут…, мол…фар, високос…ті, кін…чиками, ніжніс…т…, дівчинон…ка, близ…ких, гігантс…кою. 2.Запишіть, вставте, де потрібно, апостроф, поясніть його вживання. Сім…ю, з…ясується, пам…ятає, п…ять, сузір…я, львів…яни, пов…язка, з…явився, духм…яний, черв…яки, під…їзд, прив…лу, зв…зки.
131 Пояснювальний диктант Запишіть, поясніть правопис власних назв. Рузвельт, Черчиль, Сталін, Паска, лінії Керзона, Василина, Сонце, Місяць, Земля, Бог, Опільсько, Схід, Біблія, Мавка, Чугайстер, Європа, Світовидове поле, Стефан, Вовча гора, Замкова гора, Восьме березня, сузір’я Діви, Яків Венжик, янгол Божий, ікона Богородиці Ченстохову, Діва Марія, Сокаль, Західний Буг, Тереза, Місяцівна, Яроворот, учитель Посолонь, Остап, Божий Дух, Магдалена, Україна, Росяниця, Ван Гог, Ніцше, Іван Мацьо, Коельо, Маркес, Силун, Німеччина, Радянський Союз, Друга світова війна, Ньютон, Галичина, Домінік Лисогорський, Паризька академія, Австро-Угорська імперія, вулиця Кривоноса, Аврелій Августин. Розподільний диктант Випишітьслова у дві колонки: в першу слова, де подвоєння (подовження) відбувається, а в другу, де не відбувається. Пояснітьправиланаписання слів. Переселен…я, волос…я, черлен…их, леген…і, щоден…о, жит…я, знан…я, розчаруван…я, проклят…я, благословен…я, здивован…о, калатан…я, стривожен…а, Апол…он,
132 спостережен…я, сполохан…ий, приголомшен…а, співчут…я, пан…а, …важаючи, зацікавлен…о, народжен…я, під…давшись, незбагнен…им, обізнан…ий, страшен…о, мит..єво. Графічний диктант Подані слова запишіть транскрипцією. Безсмертному, надихаєшся, здається, щастя, прекрасний, сліпнути, всміхається, щирість, піддавалися, народжується, свято, відчуття, безжальний, майстерність, самовпевненість, розчаровано, несправедливість, усамітнений, замовляю, стріхою, замкнулася, дівчинонька, бешкетники, зображенням, танцювали, історії, найліпшій, вилилися, приголомшена, теперішня розсохлий, джерельна. Творчі диктанти 1.Запишітьправильний варіант чергування у/в, і/й, з/із/зі. Наведіть власні приклади. Складіть речення із 5-6 словосполученнями. Маємо в(у) запасі; з(із, зі) творами у(в) мене складніше; майже (у)все від тебе залежить; хочу бути астрономом і(й) вчитимуся старанно; решта у(в) ваших руках; ми з(із, зі)вами є зараз, тут і(й) тепер; кидає у(в) воду; він і(й) вона; зітхав і(й)
133 знав; щось з(із, зі)цим вчинити; вилізла з(із, зі) свого гніздечка; холодна і(й) дуже сніжна; Іринка й(і) бабуся; отак вони (у)вкупі й(і) жили; бібліотека й(і) ліс; зійшлися на нараду у(в) світлиці; тінь у(в) якій є присутність ночі; посилають світло і(й) (у)вночі. В(у) Карпатах зірок більше, ніж у(в) львівському небі; жили в(у) наметах; гори й(і) оселі; впевнений у(в) ній і(й) в(у) собі; шукає відповіді (у)все своє життя; я з(із, зі) України;(в) усе викидалося в(у) болото. 2.Випишіть спочатку слова з префіксами, а потім із суфіксами. Наведіть власні приклади. Слухаючи, маленькою, вилікувати, прийшли, причарувати, пустунки, перетворити, прекрасне, мізерними, лікування, найтемнішу, піддавалися, чудесний, чудотворної, розгортає, переколошматили, розступаються, божевільні, передмісті, будиночок, з’явилося, маленький, приглядаюся, суперечку.
134 Кодовий диктант 1.Код 1 – синоніми, код 2 – антоніми, код 3 – однорідні члени речення. Крім сліз і болю; затремтіла, затрусилася, задвигтіла; ніч і день; любов і ненависть; вірність і зрада; добро і зло; всемогутній і всепрощальний; віроломство, боягузтво, підлість, брехню, оману, ненависть, захланність і лінь; самопожертва і сміливість; віроломство і відданість, закохувалися, сварилися, сперечалися; сперечалися, мирилися; гарячий, холодний; стогнала та плакала; покликання чи покара; перегула, перетовкла, покрутила та побігла; власна приреченість і безмежна всесильність; Божа благодать чи прокляття; буревій, стихія, смерч; великі й ниці, мерзенні і глупі, безглузді й благородні; сирота, безхатченко, безрідний, нічийний. 2.Способи творення слів. 1 – префіксальний, 2 – суфіксальний,3 – префіксально-суфіксальний, 4 – складанняоснов, 5 – безафіксний. Заблимала, засмутилася, Батьківщина, материнське, контрреволюційна, по-різному, лишень, розповідати, найяскравіша, поважний, багатоповерхівок, небесне, кільканадцять, під’їзд, храм, позбувалася, відтак, обперізувалися,
135 центральній, безсмертна, підкуп, щоденний, близький, безлюдний, незахищеність, землетрус, подякувала, посміхалася, зменшуватиметься, принаймні, стежиною, найважливіший. Диктант – завдання Запишіть, розкриваючи дужки. Поясніть уживання не, ні із словами (не)оживають; (не)здавалося; (не)вкрадену, а чесно добуту; (не)любить; (не)зчулася; (не)сам; (ні)хто; (ні)чого; (ні)чийний; (не)навидить; (не)втерпіло; (не)нашкодь; ще (не)вповні розуміє; (не)сподівано; (не) зчулася; (не) затишно; (не)мешкало; (не)привітні; (не)знайомий; (не)стримне бажання; (не)дуже радісно; (не)вільник; (не)загинув; (ні)чим; (не)заважати; (не)так як більшість; (ні)защо; (не)ймовірно; досі (не)чувано; (не)піддавшись; (не)заважали; (ні)коли; збентежили (не)на жарт; (ні)на шиї у бабусі, (ні) серед прикрас, що (не)приховано лежали в шкатулці; (не)має ліпшого очищувача, (не)впинне, (не)збагненним, (не)обов’язково, (не)справедливість, (не)тямлячись, (не)приховано, (не)вимовне, світ (не)надкушений і (не)пожований обставинами.
136 Розподільний диктант 1. Випишіть в одну колонку іменники І відміни, в другу – ІІ відміни, третю –ІІІ відміни, четверту – ІV відміни. Красенем, скарб, табу, марнославство, прокляття, кілометрів, помилка, Василина, околицю, мольфара, душу, лоша, хлопчика, надія, дитина, ребус, сонце, каменюку, жарт, халатом, невідповідність, любов, підступність, болем, лиходійство, підлість, лінь, душа, дзбан, пташат, майстер, сирота, читака, дитя, хвиля, зір, сузір’я, зірочка, Іринці, хвесьок, доби, галявині, творця, вогнище, моря, порохом, землю, гордість, незахищеності. 2. Запишіть речення у дві колонки: у першу колонку – речення зі складеним дієслівним присудком, у другу – зі складеним іменним присудком. Така та панна була мила й гожа, мов у лісі рожа. От коби ти могло не йти спати, а й вночі світило, то би серце моє втішалося. Та чи то сніг був занадто глибокий, чи то Блуд у лісі причепився – додому так і не вернув. Дитячі спогади дуже невиразні. Дуб був високий, крислатий. Безкрила Птаха стала ще сумнішою. Бог був не тільки всемогутній, а й усепрощальний. Не збираюся виправдовувати пана Сергія чи просити вас
137 постаратися йому пробачити. Я люблю осінь. Чоловік був тямущий та спостережливий. Гордість через свою пиху не стала навіть слухати Любов. Настав час тобі навчитися володіти дримбою. Не діставши твого прощення, я не можу повернутися до раю. Творець стояв велично, однак нікуди не подівся смуток із його очей. Творчий диктант Утворіть всі можливі форми ступенів порівняння прикметників та прислівників. Складіть із ними словосполучення. Поставте наголоси. Цікаву, ніжну, щаслива, теплої, рівно, темний, важко, щасливий, правильно, гарний, щасливого, великий, сумно, талановитий, спритно, розумний, важливо, добродушний, щиро, брудний, мило. Вибірковий диктант 1. Випишіть слова, які пишуться через дефіс(поясніть правила написання). Казна(що), трави(ліки), от(от), (диво)звуки, (по)дорослому, (мусили)таки, (високо)високо, (світить)сяє, (силу)силенну, (тільки)от, чи(то), (хай)навіть, (по)справжньому, (ледве)ледве, (діток)пташат, (з)за, (сперечалися)лаялися, як(от), ох(ох), де(хто), (ні)кому, п’ять (вісім), жуки(гнойовики), краплі(солодощі), де(не)де,
138 тиждень(другий), ні(ні), (батько)Місяць, з(під), гористо(прекрасно), жар(птахи), нашвидку(руч), кличе(манить), (по)дружньому, багато(багато), будь(якого), Птаха(Магура), вчителі(неври), танці(коловороті), (чорно)білих, хмари(коні), (смарагдово)шовкові, (біло)сніжному, (психо)терапевт, (марно)славства, зелено(коса). 2. Випишіть спочатку дієприкметникові звороти, а потім дієприслівникові. Розставте розділові знаки, поясніть їх вживання. Слава про чудесний лик написаний самим янголом поширилася околицями. Нетямлячись із радості стоячи на колінах перед Ченстоховською Марією Яків пообіцяв Богородиціщо відтворить її лик на іконі. Вийшовши з під’їздубудинку відразу запримітила що за мною хтось слідкує. Вогонь пломенів яскраво та рівно проганяючи темряву. Двері піддавалися важко впускаючи до храму мандрівника. Щоразу слухаючи як дід грає на дримбі вона стає то маленькою пташкою то шаленою блискавкою. Мала взяла посудину наповнену попелом та висипала то все в річку. От і потовк він землю із середини виробивши над рівниною горби високі, які ми називаємо горами. Забрів чоловік аж до моря і часто приходив до нього виливаючи свою тугу й печаль за батьківщиною. Море маючи велику силу
139 підземними ходами пробило собі шлях аж до Карпатських гір. Може й помріяти вголос услухаючись у нібито аж співчутливе порипування. Потім більшість із нас іде собі навіть не подякувавши. Кінь підіймався в небо перетворюючись у польоті на білу хмарку. Рятуючи кохану від гніву Гери Зевс власноручно перетворив її на Велику Ведмедицю. Буквений диктант 1 – односкладне речення – ОР (вкажіть вид), 2 – двоскладне речення – ДР (вкажіть граматичні основи). Багаття горить, потріскуючи. Цей вогонь і заспокоює, і водночас вабить. Люди. Вони різні, як і книжки, написані ними. Як файно. Нічне небо рясно всіяне зорями. П’ють чай. Аліна виймає свої запаси. Часто краса та пиха ходять поруч. Сергій опустив очі. Але пильнувати Зорі вночі я не зможу. Серце жінки тривожно стукотить. Птаха прокинулася вранці, вмилася ранковою росою. Вона плакала, ридала, звинувачувала, проклинала. Не дозволяй нікому обтинати тобі крила. Бог довго досліджував душу чоловіка, усміхаючись у довгі вуса. Василина підморгнула батькові. Тато наказав брати найпотрібніше. Василина зітхнула. Буяла тепла весна. Минав час. Дитинство.
140 Золотою порою вважають його більшість людей. Сергій мовчав, утупивши очі в землю. Досить. Зупинися! Знайди мужність у серці залишатися собою. Щастя. Мить чи вічність? Подаруй мені Батьку щастя. Бог сумно та трохи розчаровано посміхнувся. Самовпевненість, Остапе, породжує самозакоханість. Молодець. Ти уважний учень. Ніжна блакить, волошкова барва. Летіла. Співала. Кохала. Безжальний вітер ламає крила.
141 Методика проведеннядиктантів У збірнику подаються декілька видів диктантів, які пропонуються залежно від мети, етапу вивчення теми: Диктант-завдання. Методика проведення: учні записують текст (або у кожного учня наявний текст, або ж учні записують окремі речення тощо), а потім виконують поставлене завдання. Диктант- завдання привчає учнів замислюватися над правописом слів, самостійно аналізувати допущені помилки. Розподільний диктант. Цей вид диктанту вимагає від учнів розподілення речень за певними правилами. Він дає змогу за короткий час записати велику кількість матеріалу на відповідні правила, економить час. Графічний диктант. Графічний диктант вимагає від учнів, наприклад, таких умінь: графічно позначити морфеми в різних частинах мови; накреслити схеми речень зі вставними словами, звертаннями, прямою мовою, діалогом, однорідними членами речення, головними та другорядними членами речення; схеми речень як простих, так і складних. Кодовий диктант. Методика проведення: в окремому зошиті для практичних робіт або по вертикалі робочогозошитапроставляються цифри відповідно до кількості речень у тексті. Визначається код – 1, 2, 3. Учитель диктує
142 речення (або ж текст наявний у кожного учня), учні записують лише їхній код. Вибірковий диктант. Перед проведенням диктанту повторюються відповідні правила, а потім учитель повільно диктує речення (або ж у кожного учня наявний текст) і повторює його декілька разів. Вибірковий диктант можна використовувати для закріплення вивченого матеріалу. Творчий диктант. Проводиться як з метою удосконалення навичок правопису, так і з метою розвитку усного і письмового мовлення учнів (його види можуть бути різні). Буквений диктант. Методика проведення: навпроти цифр, розташованих по вертикалі (чи горизонталі) зошита, записуються букви на відповідне правило. Цей вид диктанту дає змогу учневі виявити результати своїх знань та повторити відповідні правила. Пояснювальний диктант. Такий вид диктантів розвиває в учнів почуття орієнтації в тексті та вміння коротко пояснювати правила. Вони дають змогу без додаткових затрат часу повторити вивчені раніше правила з орфографії та пунктуації. Коментування може бути вибірковим. Тоді вчитель визначає, які моменти необхідно пояснити. Контрольний диктант учні пишуть самостійно. Його проводять наприкінці вивчення теми або наприкінці семестру чи навчального
143 року. Мета контрольного диктанту – з’ясувати рівень орфографічної та пунктуаційної грамотності учнів. Після кожного диктанту наявні завдання, які вчитель може використовувати на свій розсуд.
144 Використаналітература 1. Корній Дара. Зворотний бік сутіні: роман. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. – 287 с. 2. Корній Дара. Зворотний бік світів: роман. - Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. – 320 с. 3. Корній Дара. Зворотний бік темряви: роман. – 3-тє вид. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. – 320 с. 4. Корній Дара. Сузір’я Дів.- Харків.: Віват, 2018.- 288 с. 5. Корній Дара. Зірка для тебе: роман. - Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2013. – 304 с. 6. Корній Дара. Владмирова Тала. Крила кольору хмар: роман. - Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015. – 320 с. 7. Корній Дара. Щоденник Мавки: роман. - Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. – 304 с. 8. Корній Дара. Гонихмарник: роман. – 3-є вид., стереотип. - Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. – 336 с. 9. Корній Дара. Місяцівна. – Харків.: Віват, 2019. – 352 с. 10. Сайт «Українська правда. Життя». Ольга Хвостова, письменниця.

More Related Content

DOC
Методичні рекомендації щодо ведення зошитів
byГалина Сызько
 
PPTX
30 урок. Змінювання і творення слів. Твірне слово.pptx
byssuser2e2381
 
DOC
кома перед як
byТетяна Шинкаренко
 
PPT
Написання не з прикметниками 6 клас
byIrinaochakov
 
PPTX
9.1. Повторення. Головні та другорядні члени речення.pptx
byssuser7abf2c
 
PPTX
дієприкметник як особлива форма дієслова
byТетяна Шинкаренко
 
DOCX
Робочий зошит 5 клас (1).docx
byРепетитор Історія України
 
PPTX
числівник кількісні, порядкові копия
byТетяна Шинкаренко
 
Методичні рекомендації щодо ведення зошитів
byГалина Сызько
 
30 урок. Змінювання і творення слів. Твірне слово.pptx
byssuser2e2381
 
кома перед як
byТетяна Шинкаренко
 
Написання не з прикметниками 6 клас
byIrinaochakov
 
9.1. Повторення. Головні та другорядні члени речення.pptx
byssuser7abf2c
 
дієприкметник як особлива форма дієслова
byТетяна Шинкаренко
 
Робочий зошит 5 клас (1).docx
byРепетитор Історія України
 
числівник кількісні, порядкові копия
byТетяна Шинкаренко
 

What's hot

DOCX
Збірник контрольних робіт з української літератури 7 клас.docx
byРепетитор Історія України
 
DOCX
Збірка диктантів з української мови для учнів 5 – 10 класів
byRyabkoSvitlana
 
PPTX
презентація до відкритого уроку
bySvetaMytchenko
 
PPTX
презентація. написання слів іншомовного походження
bymetodist_selid
 
PPT
презентація казка про яян
bykreminskaL
 
PPTX
Н у дієприкметниках та нн у прикметниках дієприкметникового походження
byТетяна Шинкаренко
 
PPT
Презентація на тему: "Число іменників" .Пилип Г.Ф.
byvelikokopanska zosh I-III st.
 
PDF
Дорожня карта для філолога в НУШ
byAdriana Himinets
 
PPTX
Роберт Льюїс Стівенсон. Презентація.
byDorokhGala
 
PPTX
Види помилок
bylabinskiir-33
 
PPTX
Другорядні члени речення. тренувальні вправи
byNatalya Kunashenko
 
PPTX
Презентація до уроку "Лонгфелло "Пісня про Гайавату"
bydtamara123
 
PDF
Робочі картки 5 клас укр літ І семестр (1).pdf
byРепетитор Історія України
 
PDF
Завдання Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика. 20...
byolesya soverhsenko
 
DOCX
Дидактичний матеріал з теми "Іменник " 6 клас
byViсtoria Gontarenko
 
PDF
Дидактичні матеріали для 5 класу укр літ (1) для шарінгу.pdf
byРепетитор Історія України
 
PPT
Урок української літератури 6 клас Леся Українка "Мрії", "Як дитиною, бувало..."
bypolyatikinalyubov
 
PPTX
урок № 21. Зміни приголосних при творенні слів.
bymikhalevat
 
PPTX
Переклад і переспів. 7 клас
byТатьяна Ляш
 
PPTX
презентація. вступ. література 70 90-х років хіхст.
byElena Pritula
 
Збірник контрольних робіт з української літератури 7 клас.docx
byРепетитор Історія України
 
Збірка диктантів з української мови для учнів 5 – 10 класів
byRyabkoSvitlana
 
презентація до відкритого уроку
bySvetaMytchenko
 
презентація. написання слів іншомовного походження
bymetodist_selid
 
презентація казка про яян
bykreminskaL
 
Н у дієприкметниках та нн у прикметниках дієприкметникового походження
byТетяна Шинкаренко
 
Презентація на тему: "Число іменників" .Пилип Г.Ф.
byvelikokopanska zosh I-III st.
 
Дорожня карта для філолога в НУШ
byAdriana Himinets
 
Роберт Льюїс Стівенсон. Презентація.
byDorokhGala
 
Види помилок
bylabinskiir-33
 
Другорядні члени речення. тренувальні вправи
byNatalya Kunashenko
 
Презентація до уроку "Лонгфелло "Пісня про Гайавату"
bydtamara123
 
Робочі картки 5 клас укр літ І семестр (1).pdf
byРепетитор Історія України
 
Завдання Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика. 20...
byolesya soverhsenko
 
Дидактичний матеріал з теми "Іменник " 6 клас
byViсtoria Gontarenko
 
Дидактичні матеріали для 5 класу укр літ (1) для шарінгу.pdf
byРепетитор Історія України
 
Урок української літератури 6 клас Леся Українка "Мрії", "Як дитиною, бувало..."
bypolyatikinalyubov
 
урок № 21. Зміни приголосних при творенні слів.
bymikhalevat
 
Переклад і переспів. 7 клас
byТатьяна Ляш
 
презентація. вступ. література 70 90-х років хіхст.
byElena Pritula
 

More from Репетитор Історія України

PDF
19.24.pdf19.24.pdf19.24.pdf19.24.pdf19.24.pdf
byРепетитор Історія України
 
DOCX
18.24.docx18.24.docx18.24.docx18.24.docx
byРепетитор Історія України
 
PDF
17.24.pdf17.24.pdf17.24.pdf17.24.pdf17.24.pdf
byРепетитор Історія України
 
DOCX
16.24.docx16.24.docx16.24.docx16.24.docx
byРепетитор Історія України
 
PPTX
14.24.2.pptx14.24.2.pptx14.24.2.pptx14.24.2.pptx
byРепетитор Історія України
 
DOCX
14.24.1.docx14.24.1.docx14.24.1.docx14.24.1.docx
byРепетитор Історія України
 
PPTX
13.24.2.pptx13.24.2.pptx13.24.2.pptx13.24.2.pptx
byРепетитор Історія України
 
DOCX
13.24.1.docx13.24.1.docx13.24.1.docx13.24.1.docx
byРепетитор Історія України
 
DOC
12.24.doc12.24.doc12.24.doc12.24.doc12.24.doc
byРепетитор Історія України
 
DOCX
11.24.docx11.24.docx11.24.docx11.24.docx
byРепетитор Історія України
 
DOCX
10.24.docx10.24.docx10.24.docx10.24.docx
byРепетитор Історія України
 
PDF
09.24.2.pdf09.24.2.pdf09.24.2.pdf09.24.2.pdf
byРепетитор Історія України
 
DOCX
09.24.1.docx09.24.1.docx09.24.1.docx09.24.1.docx
byРепетитор Історія України
 
DOC
08.24.doc08.24.doc08.24.doc08.24.doc08.24.doc
byРепетитор Історія України
 
DOC
07.24.doc07.24.doc07.24.doc07.24.doc07.24.doc
byРепетитор Історія України
 
DOC
06.24.doc06.24.doc06.24.doc06.24.doc06.24.doc
byРепетитор Історія України
 
DOCX
04.24.docx04.24.docx04.24.docx04.24.docx
byРепетитор Історія України
 
PPTX
03.24.2.pptx03.24.2.pptx03.24.2.pptx03.24.2.pptx
byРепетитор Історія України
 
DOCX
03.24.1.docx03.24.1.docx03.24.1.docx03.24.1.docx
byРепетитор Історія України
 
DOCX
01.24.docx01.24.docx01.24.docx01.24.docx
byРепетитор Історія України
 
19.24.pdf19.24.pdf19.24.pdf19.24.pdf19.24.pdf
byРепетитор Історія України
 
18.24.docx18.24.docx18.24.docx18.24.docx
byРепетитор Історія України
 
17.24.pdf17.24.pdf17.24.pdf17.24.pdf17.24.pdf
byРепетитор Історія України
 
16.24.docx16.24.docx16.24.docx16.24.docx
byРепетитор Історія України
 
14.24.2.pptx14.24.2.pptx14.24.2.pptx14.24.2.pptx
byРепетитор Історія України
 
14.24.1.docx14.24.1.docx14.24.1.docx14.24.1.docx
byРепетитор Історія України
 
13.24.2.pptx13.24.2.pptx13.24.2.pptx13.24.2.pptx
byРепетитор Історія України
 
13.24.1.docx13.24.1.docx13.24.1.docx13.24.1.docx
byРепетитор Історія України
 
12.24.doc12.24.doc12.24.doc12.24.doc12.24.doc
byРепетитор Історія України
 
11.24.docx11.24.docx11.24.docx11.24.docx
byРепетитор Історія України
 
10.24.docx10.24.docx10.24.docx10.24.docx
byРепетитор Історія України
 
09.24.2.pdf09.24.2.pdf09.24.2.pdf09.24.2.pdf
byРепетитор Історія України
 
09.24.1.docx09.24.1.docx09.24.1.docx09.24.1.docx
byРепетитор Історія України
 
08.24.doc08.24.doc08.24.doc08.24.doc08.24.doc
byРепетитор Історія України
 
07.24.doc07.24.doc07.24.doc07.24.doc07.24.doc
byРепетитор Історія України
 
06.24.doc06.24.doc06.24.doc06.24.doc06.24.doc
byРепетитор Історія України
 
04.24.docx04.24.docx04.24.docx04.24.docx
byРепетитор Історія України
 
03.24.2.pptx03.24.2.pptx03.24.2.pptx03.24.2.pptx
byРепетитор Історія України
 
03.24.1.docx03.24.1.docx03.24.1.docx03.24.1.docx
byРепетитор Історія України
 
01.24.docx01.24.docx01.24.docx01.24.docx
byРепетитор Історія України
 

Recently uploaded

PDF
Teaching and Learning (BD1TL) - B.Ed TNTEU
byDr Raja Mohammed T
 
PPTX
L5 DRG Pulsed Radiofrequency ablation.pptx
bySandeep Margan
 
PPTX
How to Setup Global Invoice in Odoo 19 POS
byCeline George
 
PPT
Blood Grouping.ppt - Hematology -Physiology
bykishorkumar396
 
PPTX
OCCULTISM IN JEHOVAH'S WITNESSES' ARTWORK
byDaniel Barnea
 
PDF
Tài liệu Thiết kế cơ - điện DESIGNER M&E
byMan_Ebook
 
PDF
Life-Processes-in-Animals PPT/7TH CLASS NEW NCERT /CURIOSITY SCIENCE /BY K SA...
bySandeep Swamy
 
PPTX
GEL ELECTROPHORESIS by Avi
byAVIJIT SARKAR
 
PDF
India Cybercrime Threats & Response 2025: Digital Arrests, 1930 Helpline & Ze...
bySanjay Rathod
 
PPTX
What are the Custom lot_serial number in Odoo 19
byCeline George
 
PDF
Cut off for Asst Professor Recruitment by HPSC i.e. Haryana Public Service Co...
byRajesh Verma
 
PDF
Renewable Energy Resources Unit 2 Easy notes (EduShine Classes).pdf
byaaquib913
 
PPTX
3. Off-season and protected cultivation of vegetable crops.pptx
byUmeshTimilsina1
 
PDF
W.B. Yeats: The Visionary & The Observer A Comprehensive Study of 'The Second...
bykrutivyas2005
 
PPTX
Cultivation Practice of Brinjal in Nepal.pptx
byUmeshTimilsina1
 
PPTX
Structure and function of Integumentary system (skin).pptx
byAshish Umale
 
PPTX
Acid Base Titration First Year B Pharm.pptx
byMs. Ashatai Patil
 
PDF
The Industrialisation of Deception: An Analysis of the 2024 Cybercrime Landscape
bykrutivyas2005
 
PPTX
Centrifugation pharmaceutical engineering
byShraddha Bandgar
 
PPT
Clotting time - Practical - Hematology Physiology
bykishorkumar396
 
Teaching and Learning (BD1TL) - B.Ed TNTEU
byDr Raja Mohammed T
 
L5 DRG Pulsed Radiofrequency ablation.pptx
bySandeep Margan
 
How to Setup Global Invoice in Odoo 19 POS
byCeline George
 
Blood Grouping.ppt - Hematology -Physiology
bykishorkumar396
 
OCCULTISM IN JEHOVAH'S WITNESSES' ARTWORK
byDaniel Barnea
 
Tài liệu Thiết kế cơ - điện DESIGNER M&E
byMan_Ebook
 
Life-Processes-in-Animals PPT/7TH CLASS NEW NCERT /CURIOSITY SCIENCE /BY K SA...
bySandeep Swamy
 
GEL ELECTROPHORESIS by Avi
byAVIJIT SARKAR
 
India Cybercrime Threats & Response 2025: Digital Arrests, 1930 Helpline & Ze...
bySanjay Rathod
 
What are the Custom lot_serial number in Odoo 19
byCeline George
 
Cut off for Asst Professor Recruitment by HPSC i.e. Haryana Public Service Co...
byRajesh Verma
 
Renewable Energy Resources Unit 2 Easy notes (EduShine Classes).pdf
byaaquib913
 
3. Off-season and protected cultivation of vegetable crops.pptx
byUmeshTimilsina1
 
W.B. Yeats: The Visionary & The Observer A Comprehensive Study of 'The Second...
bykrutivyas2005
 
Cultivation Practice of Brinjal in Nepal.pptx
byUmeshTimilsina1
 
Structure and function of Integumentary system (skin).pptx
byAshish Umale
 
Acid Base Titration First Year B Pharm.pptx
byMs. Ashatai Patil
 
The Industrialisation of Deception: An Analysis of the 2024 Cybercrime Landscape
bykrutivyas2005
 
Centrifugation pharmaceutical engineering
byShraddha Bandgar
 
Clotting time - Practical - Hematology Physiology
bykishorkumar396
 

тексти диктантів творчі завдання.docx

  • 1.
    Зміст Передмова................................................................................. 5 Просте неускладненей ускладнене речення. Просте і складне речення................................................................................... 7 Поширене і непоширене, повне і неповне, односкладне, двоскладне речення .............................................................. 21 Діалог. Пряма і непряма мова як засобипередачічужої мови .............................................................................................. 32 Складне речення. Складносурядне речення.......................... 45 Складнопідрядне речення, його будова і засобизв’язку в ньому.................................................................................... 56 Безсполучникове складне речення ........................................ 76 Складне речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку ................................................... 93 Складне синтаксичне ціле (ССЦ), його основні ознаки .......116 Готуємося до ДПА та ЗНО...................................................130 Методика проведення диктантів..........................................141 Використана література........................................................144
  • 2.
    5 Передмова Збірник диктантів ітворчих завдань пропонується вчителеві української мови як навчальний посібник із шкільного курсу сучасної української мови для учнів 9-11 класів. Враховуючи, що нині діють різні типи шкіл із відмінною структурою, навчальними планами і програмами, матеріал подається послідовно за викладом основних розділів навчального курсу української мови. Дібрані тексти відображають рівень розвитку сучасної української літературної мови, різноманітність синтаксичних конструкцій, лексичну повноту і багатство стилістичних засобів. До збірника введено художні тексти, які призначені для творчихзавдань, засвоєння учнями вивченого матеріалу, вироблення стійких умінь і навичок грамотного мовлення і письма. Кожна тема закінчується контрольними диктантами, в яких враховані вивчені орфограми та пунктограми. Основу збірника складають тексти творчих, вибіркових, кодових, розподільних, навчальних, буквених, графічних, пояснювальних диктантів, диктантів – завдань. Кожний тип і вид диктанту має своє призначення і певну методику їх проведення, яку вчитель може на розсуд своєї творчої уяви змінювати. Для цього є достатньо
  • 3.
    6 матеріалу про всіосновні орфограми і пунктограми української мови. Матеріал і за обсягом, і за складністю має свої навчально- методичні ознаки. Для контрольних диктантів чіткіше визначається обсяг тексту (170 – 198 слів). Для них характерна відносна цілісність змісту, зрозумілість і сприйняття його учнями, помірна насиченість орфограмами і пунктограмами. Для інших видів диктантів обсяг текстів чітко не визначається з метою використання їх для різних форм роботи. Пропонований збірник диктантів можна використовувати як посібник до підручника з української мови; для роботи з розвитку зв’язного мовлення, індивідуальних занять з учнями різних рівнів підготовки. Тексти взяті з творів сучасної української письменниці Дари Корній. Вони підвищують не лише грамотність учнів, а й змушують задуматися над такими вічними проблемами людства, як-от: добро і зло; вірність і зрада; людина і родина, рід; людина і природа. Тексти диктантів допоможуть поринути у багатий світ українського фольклору, стати учасником історичних подій, задуматися, хто ми є, і яке наше призначення.
  • 4.
    7 Просте неускладнене йускладнене речення. Просте і складне речення Буквений диктант 1 - ускладнене речення – УР; 2 - неускладнене речення – НР; 3 - просте речення – ПР;4 - складне речення – СР. Неври! Незвичайні люди, які час від часу навідувалися в Яроворот на великі свята, куди їх завжди урочисто запрошували. Неври, яких поважали у всіх світах — темних, світлих, сірих — і навіть трохи побоювалися великі безсмертні. Неври, які вміють змінювати своє тіло і навіть сутність, перетворюючись не тільки у тварин, птахів, комах, змій, вони вміли ставати деревами, річкою, вітром, хмарою. Спочатку розкладаючи себе на крапельки, потім збираючи те все докупи та перетворюючись. Це траплялося раз на рік, коли святкували народини Ярила, весняного сонця, і в Яроворот з'їжджалися гості з сусідніх дружніх світів. Найкращі майстри переверництва зі світу неврів показували свою майстерність на центральній площі перед Храмом Білобога. Які тільки істоти не тішили око глядача — дракони, змії з кількома головами, жар-птахи, білі вовки, ведмеді, лисиці, слони, дикобрази й дрібнота різна, як хом'яки, змії, мурахи, горобці, хробаки. Це дійство творилося перед очима глядачів, але, як воно насправді ставалося, — ніхто не міг пояснити...
  • 5.
    8 Таїна. А завершувавте дійство найстарший серед неврів, Повелитель Вурдалацької раті. Звали його Миросладом. Він починав своє переверництво із найдрібнішого, проте не найлегшого. Ставав спочатку травою. Трава починала рости — і от замість неї вже милує око крислатий дуб. Здіймався довкола дуба вітер, закручував його у танці-коловороті, мить — і вже з'являється білий вовк, а тоді білий крилатий кінь. Кінь підіймався в небо, перетворюючись у польоті на білу хмарку. І ось вона на очах починає темніти, рости, збільшуватися та гупати раз по раз громовицею, а згодом навіть вогонь викрешувати з себе. Тільки він не падав донизублискавкою, а весело мерехтів у небі, сплітаючись у веселку. Закінчувалося це дійство тим, що з хмари падав дощ, але не звичайний, а солодкий — марципановий. Глядачі божевільно плескали в долоні та ловили краплі- солодощі на льоту, підбирали навіть із землі, бо смачнішого, здавалося, зроду не їли. Завдання. Однорідні члени речення. Ненаголошені голосні е, и. Дієприслівниковий зворот. Написання прислівників. (За Дарою Корній «Зворотний Бік Темряви»)
  • 6.
    9 Диктант – завдання Запишітьречення. Визначте, прості вони чи складні, підкресліть граматичні основи. Це призначення відібрало у нього очі. Він не осліп, ні. Він народився без очей. Угомон від народження носив пов'язку на тому місці, де мали бути очі. Від народження стати Сном — це покликання чи покара? Сон ніколи над цим не замислювався. Він бачив не так, як більшість, він бачив внутрішнім зором. Розрізняв кольори, яких не буває, бачив двері, яких не існує, літав на крилах, які не придатні для польотів. Робив те, чого зазвичай зробити не може жоден безсмертний. Бо у снах він мав всевладність над душами усіх смертних та безсмертних, але і велику відповідальність також. Останнє завжди переважало. І тому доволі легко те, що для більшості було табу, забороною, йомувідкривало приховану суть. Він не може сказати зараз, яким було його дитинство. Може, й щасливим… Бо жодної образи на батьків чи докору до старших у його серці немає. Однак він нізащо не хотів би туди повернутися, як то зазвичай буває в більшості дорослих, котрі мали й справді неймовірно світле дитинство. Бо тягар відповідальності завжди висів над ним, і він дуже швидко подорослішав. Дріма, кохана дружина, його сама знайшла. Він сидів перед четвертими воротами сну та
  • 7.
    10 милувався літньою грозою,яка шуміла над одним зі світів. Гроза перегула, перетовкла хмари в небі, покрутила голову житу та побігла кудись в інші світи нагромаджувати сили. Він слухав її невпинне тупотіння небосхилом, вловлював дрібні відгуки землі на сердите бурмотіння неба. І враз щось змінилося. Він почув іншу мелодію. Досі не знану та не чувану. Її, здається, створювали залишки хмар у високості, які, не піддавшись шаленству бурі, залишилися терпляче витирати лик неба. Музика була теплою на дотик, він відчував її кінчиками пальців. Міг торкнутися кожної нотки, накритися її хвилями, заіскритися її сміхом. Музика ставала гучнішою. І він уже не просто чув її та відчував на дотик, він був нею. Вона, уперта й наполеглива, заповзла у серце, манила-манила-манила. І він піддався тому маренню. Душа відчувала ніжність. І тоді він побачив веселку. Він, сліпий від народження, побачив веселку. Справжню, барвисту! Коли розпитав пізніше у зрячих, як насправді виглядає веселка, то з'ясувалося, що бачить він її саме так, як зазвичай бачать усі зрячі. Доти всі його бачення були химерними. Веселка стояла над рікою, веселка всміхалася, веселка співала. Завдання. Подвоєння приголосних в іменниках. Однорідні присудки. (За Дарою Корній «Зворотний Бік Сутіні»)
  • 8.
    11 Графічний диктант Накресліть схемипростих і складних речень. Ймення батька Рода Учителька Птаха одного разу сказала таке: «Найпростіше зазвичай буває найскладнішим для розуміння». Тоді Остап не второпав і маленької крихти з тих слів. Як то найпростіше може здаватися найскладнішим? Тепер він Птаху починав розуміти. Світу неврів, як жодному іншому світу, ідеально пасував такий вислів. Світ Білих Вурдалаків був доволі простим і тому незбагненним. Жодних матеріальних привілеїв для тих, хто входив до когорти старійшин роду, не існувало. Питається, а для чого тоді старатися увійти в ту когорту?А от старалися і входили зазвичай лишень ті, хто і справді заслуговував. Ані родинні зв'язки, ані підкупи тут не діяли. Жодного натяку на багатство. Питається, де справедливість? І чому той, хто може більше, хто розумніший, спритніший, талановитіший, отримує рівно стільки, скільки йому потрібно для життя і не більше, як і решта мешканців світу неврів? Нікому й на гадку не спадало вважати це несправедливістю. Чому? А тому, що всі завжди отримували найнеобхідніше. Решта не мала значення. У кожного з роду неврів був дах над головою, теплий зручний одяг, смачна поживна їжа на столі. Однак найважливіше таки полягало в
  • 9.
    12 іншому: кожен неврмав умиротворення в серці та справдешню віру в справедливість створені батьком Родом. Бо для чого статки, багатства, розкіш, якщо душа брудна? Неври впевнені в тому, що душа після смерті повертається додому, бо належить вона великому батьку Роду. Тільки чиста душа вільно входить у ворота Вирію. А брудна? Краще того не знати. Брудні душі, вважають неври, вертаються назад і стають андрофагами. Тіла покійників неври віддавали болоту. Тож і по смерті залишались частинкою рідного світу. Найбільшою ганьбою і прокляттям вважалася смерть від рук андрофагів, людей-звірів, котрі жили поруч. Ті з'їдалитіла своїхворогів, зрештою, власних немічних батьків теж, вважаючи, що таким чином перебирають на себе їхні знання. А кості? Усе викидалося в болото, крім черепів. Ті, як високі відзнаки, носив андрофаг із собою. На поясі чи в торбі за плечима. Остап зацікавлено крутив головою, адже це батьківщина його батька, діда, а отже, і його. Завдання. Прямамова. Вищий і найвищий ступінь порівняння прикметників. Суфікси ен-, -енн- у прикметниках. Написання прикладки. Подвоєння приголосних в іменниках. Вставне слово. Вживання м’якого знака. Однорідні члени речення. Двокрапка у складному безсполучниковому
  • 10.
    13 реченні. Складнопідрядне речення.Відокремлений додаток. (За Дарою Корній «Зворотний Бік Світів») Пояснювальний диктант Пояснитиосновні орфограми, вказати речення прості і складні, ускладнені і неускладнені Тереза любить діда, просто любить за те, що так вчасно з'явився в її житті. До діда чи не щодня приходять люди. І він усіх приймає, нікому не відмовляє в допомозі. Він відчував наближення людини за милю. Тому завжди був готовий до візитів. Та не всі потребували ліків — дехто приходив по напуття чи просто на добру розмову. Терезу дід до цього поки не залучає. Вона сидить тишком у своїй кімнаті та уважно слухає. Запам'ятовує. Добре втямила, що не від усіх хвороб існують медикаменти і не всі болячки варто лікувати. Якщо хворобу наслали люди — це можуть бути задавнені вроки, прокляття чи звичайна перевтома — то це легко виправити. Але якщо хвороба дана зверху — жоден наймогутніший мольфар із нею не впорається. Це може бути наслідок важких гріхів, і необов'язково тої людини, яка захворіла, а когось із її кровних
  • 11.
    14 предків. А можебути знак. Отут уже мольфар працює як психотерапевт. Інколи людина навіть собі зізнатися не хоче, що насправді добре знає причину своєї болячки, і чомусь переконує діда, що чиста, наче джерельна вода. І тоді старий дає йому чи їй випити настоянку з мандрагори, яку приготував за власним особливим рецептом. Людина майже відразу впадає в дивний стан напівзабуття і виводить свою свідомість зі сховку, де так зручно уникати самоусвідомлення власної винуватості. Завдання. Складнопідрядне речення. Порівняльний зворот. Закінчення іменників, прикметників. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») Творчий диктант Випишіть слова з основними орфограмами, складіть із цими словами речення. Дайте відповідь на питання: «Хто із людей є для вас янголом?» Той віршик придумав прадід Василь, коли Василинці минув рік. Мама розповідала, як прадід пишався правнукою. Казав, що тепер і померти не шкода, бо добре зійшло ним посіяне. Василина прадіда не пам'ятає. На спомин залишилися
  • 12.
    15 фотографії: багато чорно-білихі навіть одна кольорова. На ній старий сивочолий вусань ніжно пригортаємаленьку Василинку й радісно сміється. Василина завжди всміхається власним дитячим споминам. А як інакше? То був чарівний час. Бо тоді вона була щаслива. Чому втрачене й по-справжньомудороге— і це зовсім не маєтки та коштовності — ми часто цінуємо тоді, коли стає вже запізно? Чи зможе вона знову стати щасливою? Не знала. Дуже хотіла мати в серці оте почування цілісності, коли для рідних людей ти — Всесвіт, а вони для тебе — Космос. Світ, не надкушений і не пожований обставинами й сумнівами, — то її дитинство. У ньому відсутня зрада, натомість багато любові, ніжності, вірності, тепла, домашнього затишку. Світ дитинства, який однієї теплої осені подався разом із лелеками у вирій. І так із нього й не повернувся. І ось вона вже маленька кирпатенька улюблениця батьків. Кучеряве русяве волосся, заплетене в кіски, карі оченята, які завжди зацікавлено дивляться на світ, і багато-багато нестримної енергії. Василинка — улюблениця одиначка. І вся увага й любов рідних спрямована на неї. Дівчинка — центр їхнього Всесвіту. Любі тато й мама працюють у Сокальській районній лікарні. Вони в неї лікарі. Василину вдома пильнує бабуся Тереза. «Наш добрий янгол», — так ніжно називають бабусю домашні.
  • 13.
    16 Маленькій непосиді лишеньп'ять. Василина любить казочки про янголів. Особливо бабусині. Вони завжди такі кольорові, як олівці в пеналі. Бабуся каже, що янголи теж бувають кольоровими. «Чи важко їм змінювати колір?» — питає мала. Бабуся впевнено каже, що ні. Є блакитні янголи, є зелені, є червоні, фіолетові, жовті, помаранчеві тощо. І коли Василина янгола барвистого намалює, то це навіть допоможе йому таким стати. І, натхненна почутим, маленька Василинка від ранку до обіду старанно вимальовує кольорових янголів. Бабуся тим часом варить борщ. Знайшла заняття для онуки — от і рада. У голові малої непосиди танцюють-літають- бавляться кольоровіянголи. І керує ними зазвичай бабуся Тереза. Головний, генеральний янгол. У бабусі Терези крила кольору її волосся — сріблясті. І таке саме сріблясте довге плаття. Завдання. Написання складнихприкметників. Вживання м’якого знака. Тире між підметом і присудком. Однорідні члени речення. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів»)
  • 14.
    17 Вибірковий диктант Випишіть простіречення. Вкажіть, чим вони ускладнені Без крил На дубі сиділо дві пташки — він і вона. Він привів її сюди, до цього високого величного дерева, недарма. Тут звив розкішне гніздечко. Адже кохання взаємне. Тут поселяться, заведуть діток. Але вона чомусь не дуже раділа, бо була дивною птахою. Любила небо більше від дерев, спів більше від солодких речей. Він зітхав і знав, що вона йому не пара. Надто небесна. Найдужче боявся, що одного разу вона не повернеться, бо знайде когось ліпшого, такого ж дивака, як сама, чи просто забуде дорогу додому. Ох, як його та Птаха замучила! Мусив щось із цим вчинити, бо так далі жити несила. І коли вона солодко спала, марячи небом, він просто обітнув їй крила. Тепер вона точно не втече, не покине його, буде завжди поруч. Птаха прокинулася вранці, вмилася ранковою росою, що крапельками тремтіла на листочках дуба. Розправила крила і... стояла, приголомшена відкриттям. Її крил не стало. Вона плакала, ридала, звинувачувала, проклинала. А він говорив- шепотів-переконував, що кохає, що все це заради її блага. Бо що то за птахи без пташат, бо що то за родина без домівки, бо що то за дружина, яка тільки те і вміє, що літати.
  • 15.
    18 Дуб був високий,крислатий. Птах гордився своїм гніздом. Бо віття дуба від негоди та пекучого сонця оберігало. До того ж і знизу не так легко до гнізда добратися, якщо ти не птах. Птаха сумно сиділа в гнізді, поки коханий діставав харч і літав у справах. Уже в гніздечку з'явилися маленькі яєчка, от-от мали защебетати малята. Але від того Птаха не ставала веселішою, продовжувала тужити. Народилися пташата, і батько, щасливий та радісний, заходився вчити їх літати. Малі хутко сприймали нехитру пташину науку, вони скоро росли. А коли зовсім змужніли, то покинули гніздечко назавжди. Безкрила Птаха стала ще сумнішою. І одного ранку вона не втрималася. Вилізла зі свого зручного та теплого гніздечка, коли її Птах полетів на пошуки їжі. Стала на найвищу гілку, розправила те, що залишилося від крил, і... полетіла. У цю мить була найщасливішою, бо знову могла літати. Коли Птах повернувся додому, то застав порожнє гніздо і тіло мертвої Птахи внизу під дубом... Замерзне в полі птахи крик в крижинку синю. Свічаду лишаться сліди твоєї тіні. А білі постаті годин зберуться разом. І сповідатимуться дні про всі образи.
  • 16.
    19 Плистиме холод з-завікон — прозорі пасма. Зима не винна, що любов, як тінь, загасла... Не дозволяй нікому обтинати тобі крила... Завдання. Односкладніречення. Дієприслівниковий зворот. Однорідні члени речення. Складнопідрядне речення. Складений іменний присудок. (За ДароюКорній «Зіркадля тебе») Контрольний диктант Хранитель Я дуже люблю старе добре місто, яке вже звикла подумки називати своїм. Львів має неповторний шарм.Львів має харизму. Вона не в багаторічній історії, не в суперечках багатьох націй, які дискутують досі, і вельми активно, кому належить це пречудове місто. Це безглуздо, пані та панове! Львів - місто виключно українське, бо батьки його — русини-українці. І хай би скільки мов ти вивчив, хоч би які джинси та шорти носив, Австрія чи Полонія, ти від того не перетворишся на поляка чи німця, бо кров у твоїх жилах завжди тектиме українська. Сутінки ніжно і доволі привітно опускалися на дерева, будинки. Замилувалася заходом сонця. Воно приязно та трішки вже по-осінньому сумно
  • 17.
    20 всміхалося. Відкрила назустрічтому усміху себе і розчинилася в небі. «Перед смертю не надихаєшся», — так, здається, говоритьвідома народна мудрість. Але я не дихала, як божевільний астматик, якому банально бракує не кисню, а уваги, просто насолоджувалася осінню у вічно молодому, безсмертному місті Львові. Місті, яке розташувалося на межі великої води, великих потрясінь, історичних віх, зрад, самопожертв, на межі сакральної доцільності... Насиченість теплом робила мене дужою. Навіть здалося, що тих кільканадцяти днів, які переколошматили моє життя і випили з тіла стільки енергії, не було. (189 слів) Завдання. Однорідні члени речення. Складнопідрядне речення. Односкладне речення. (За Дарою Корній, Талою Владмировою «Крила КольоруХмар»)
  • 18.
    21 Поширене і непоширене,повне інеповне, односкладне, двоскладнеречення Диктант – завдання Запишіть речення. Визначте односкладні та двоскладні, поширені і непоширені речення. Вставте пропущені розділові знаки (текст подається без їх вилучення). Перуниця Він дивився на неї з болем в очах, із ніжністю, трепетом, теплом. Страшно, і водночас щасливо почувалася під тим поглядом. Вона безсмертна, одна з найсильніших молодих безсмертних у своєму світі, але вона і жінка, звичайна жінка. Хіба можна бути нещасною, навіть якщо тобі загрожує смертельна небезпека, коли на тебе дивиться з любов'ю сам Бог? Бог. Він дивився та всміхався. І чужий світ довкола зникав. Ніжна блакить, волошкова барва. Летіла... Співала... Кохала... Летіла... Крила, мої крила! Кохала? Кохала... Слово втікало, вона наздоганяла. Кохала? Кохала! Наздогнала!
  • 19.
    22 Безжальний вітер ламаєкрила. Блакитне небо затуляють темні хмари. Круки: чорні, потворні, кусючі. І вона загублена, і вона чомусь одна в чужому небі. Крик підбитого птаха. Останній крик. Голосить душа. Небо починає хитатися: вгору-вниз, вгору- вниз. Небо розгойдує зорі. Завиває безжалісно вітер, шматує хмари, роздираєкрила. І вже вони їй не коряться, івона падає вниз. Чорне провалля от- от проковтне її... ...і ковтає... Дивилася й згадувала. Зрадник серед своїх знайшовся. І чомусь як завжди той, на кого ніколи б не подумав. Зрадник, що заманив у петлю. «Не завжди ворог є ворогом, а друг - другом», - казав колись Учитель Посолонь. А коли друг стає зрадником, то чи перетворюється такий зрадник на ворога? Зрадник, який допоміг вбити її. По-справжньому вбити саму Перуницю. І що це за безглузді запитання: чи можна вбити бога? Можна... І не одного, і не раз... Зрадник, який свято вірив, що Перун без Перуниці не житиме, бо забрати її у нього - то те саме, що вийняти з тіла серце. Зрадник, котрий прагнув одного: щоб хаос панував вічно. А коли є тільки хаос, легко робити зухвалі вчинки, які не потребують жодного пояснення чи виправдання. Знала, що зрадником
  • 20.
    23 був хтось близький.Не могла згадати хто. Та хіба це важливо тепер. — Перуне, можна мені побути наодинці з собою? Я мушу розібратися в багатьох речах і прийняти свої спомини. Він, як маленьку, погладив її по волоссі, кивнув ледь помітно головою. Звісно, він згодний, хай побуде одна. Завдання. Відмінювання займенників. Однорідні члени речення. Односкладні речення. Закінчення прикметників. (За Дарою Корній «Зворотний Бік Сутіні» Графічний диктант Підкресліть головні та другорядні члени речення (5-8 речень на вибір). Розберіть за будовою по одному слову кожної самостійної частини мови. — Нова доля. — І нова зірка. — Розкажи мені щось про одну з тих зіркових родин. Найцікавішу. — Найцікавішу, кажеш? Можна. Ти знаєш, що в небі є сузір'я, у якому стільки зірок, скільки жінок на нашій землі? — Та ну! Хіба таке буває? — Не буває, а є. Прекрасне й величне сузір'я Дів!
  • 21.
    24 — Ну, звісно.Є таке. Сузір'я Діви. — Не сузір'я Діви. А сузір'я Дів. Коли народжується на землі дівчинка — у тому сузір'ї засвічується нова зірка. — Хм... І хто запалює ті зірки, як гадаєш? Може, сам Господь? — Господь тут ні до чого. Хіба трішки підсобляє. У цьому сузір'ї зірки запалюють люди. Ось невдовзі й ми з тобою засвітимо там зірку. Бо, коли в нас народиться донечка, у сузір'ї Дів заясніє нова зоря. І буде вона яскрава і прекрасна, тому що наше дитя ростиме в любові, у достатку. А ті, хто виріс у любові, променіють тільки добрим світлом. І те світло незвичайне. Воно допомагає зневаженим і зрадженим, воно вертає надію. Хіба буває щось важливіше за надію? Ані любов, ані віра без надії ніц не варті. — Але ж, Тарасику, усі жінки різні. Геть не всі хороші й добрі. — І зірки в тому сузір'ї теж: різні. Чи ж я цього не розумію? Одні ледве тліють, наче живі, але майже померлі. Інші випромінюють недобре, лихе світло, яке не дає користі ні собі, ні людям. — Печально. Як думаєш: моя зірка, вона яка? — Найкраща. Яскрава, тепла, ніжна, добра, любляча і, звичайно, надійна. Напевне, тому тебе Надійкою й назвали. — Тарасику, а коли помираєжінка чи дівчина, що відбувається із зіркою? Невже вона просто гасне?
  • 22.
    25 — Ні. Зорітак просто не гаснуть. Вони перероджуються. І стають... — Янголами? — Ні, стають птахами. Чарівними й дивними. Вони мають крила, прекрасний голос і... — Жіночі голови. — Навіщо ? — Бо це гарно. Я читала десь про дивних птахів із райського саду. Алконост, Сирин, Гамаюн... Усі вони співочі та красиві. Правда, пісня одних допомагає жити, інших — навіває забуття, а ще інших — убиває. Не всі жінки із сузір'я Дів дарують життя — декотрійого позбавляють. Хоча й запалюються всі ці зірки однаково: з любові. — Не всі з любові, мабуть. — Чи може бути світло зірки чорним ? — Не може, Надієчко. Чорний колір — це відсутність світла. Але твоя ідея про жінку- пташку мені дуже подобається. Завдання. Діалог. Односкладні речення. Вставне слово. Однорідні члени речення. Неповні речення. Звертання. Закінчення прикметників. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів»)
  • 23.
    26 Пояснювальний диктант Пояснитиосновні орфограмита пунктограми, вказати речення прості та складні, поширені та непоширені. Я — Мавка. Дитина природи. Люблю, як вітер небом потішно жене до водопою небесного хмари-коні. Я люблю роздивлятися, як сонечко ясне своїми ніжними пальчиками заплітає щоранку пишні коси днині, а на ніч розплітає їх, вкладаючи днину спати на шовковисті багряні перини. Люблю батечка-місяця і його милі танці у високості, танці з зірками та поміж зірок. То незбагненно — засинати під хори тих небесних створінь. Я люблю квіти, бо вони такі вигадливі розповідальники. Люблю птаство, крилатих вісників добрих та справедливих новин. Люблю звірів у лісі, бо кожен із них має свою історію — дивну та завжди цікаву. Люблю трави — оті, смарагдово-шовкові, які вчать мене дорожити життям. Люблю ранкову росу, яка запалюється вранці від сонця барвистою веселкою. Люблю небесні та лісові хори. О, світоньку мій великий, я так тебе люблю! Завдання. Складнопідрядніречення, односкладні речення. (За Дарою Корній «Щоденник Мавки»)
  • 24.
    27 Розподільний диктант Виписатиспочаткупростіречення, потім односкладні,після цьогоускладнені однорідними членами речення. Соломинка Дитинство. Золотою порою вважають його більшість людей. Стандарти дитячого щастя — велика дружна родина: тато, мама, дідусі, бабусі, вуйки, тітки, брати, сестри, колискові над ліжечком, казки на ніч. А ще — смачний аромат маминих пиріжків, бабусин борщ із пампушками, татові розмови про бокс або футбол, риболовля в неділю, церква, походи в кіно чи до цирку, гучні святкування уродин, Нового року, Паски, Різдва... Сергій усього цього ніколи не мав. Але знав, що так має бути і, напевно, буває. Знав із кінофільмів, книжок, розповідей. Він ненавидить своєдитинство. Бо в спогадах воно пахне зовсім не смачно — квашеною капустою, заправленою смердючою олією, консервованими помідорами, холодними макаронами, дубовими котлетами, перепаленим жиром та гірким полином. Так, полином. Його багато росло за старою фермою, в якій вони з хлопцями доглядали поросят. Бо він сирота, безхатченко, безрідний, нічийний, тобто ніхто... Дитячий будинок. То його дім. Оселя, батьківщина? Ні, скоріше схожа на тимчасовий
  • 25.
    28 сховок для заблудлогомандрівника, залу очікування. Постійного очікування чогось. Змін на краще чи просто змін. Дитячий будинок — то не справжній дім. У ньому — ні тата, ні мами, ані тих, хто тебе любить. Тільки кволий спогад чи просто вигадка, наче спалах блискавиці, іноді навідують у снах. Спочатку те траплялося доволі часто, згодом рідше та рідше, однак не було й місяця, щоб не намарилося, особливо коли місяць уповні. Він тоді ненавидів ту фазу світила, про яку зараз знає все. А вона не така проста, як здається, бо впливає не тільки на припливи та відпливи на Землі, а й на припливи та відпливи у свідомості. Останню думку, вже будучи студентом фізфаку, гнав від себе, як бабський дурнуватий забобон. Хіба може науковець так вважати, то ж лише збіг, і годі. Ти ж астроном, а не астролог. Але... Тоді, коли малим засинав у інтернатському ліжечку і прокидався посеред ночі від чорного коловоротув сні та від яскравого місячного сяйва з вікна, то не здавалося безглуздям. А снилася йому вузька стежка в густому лісі. Він малий, зовсім, напевно, малий, притискається всім тілом до жінки, котра несе його на руках, ніжно огортаючи своїм теплом. Він звідкись знає — то мама. Йому добре, мама поруч. Вона смачно пахне, теплі долоні притримують дитя за плечі, він охопив її шию міцно рученятами, занурившись у густе, здається, русяве, волосся. Матуся чимось стривожена,
  • 26.
    29 малий чує гучнекалатання її серденька, поривчасте дихання, і вона раз по раз озирається, дослухаючись до звуків за спиною. Але там лишень звична для лісу метушня… Завдання. Однорідні члени речення. Власні назви. Односкладні непоширені речення. (За Дарою Корній «Зірка для тебе») Кодовий диктант Код 1 – просте речення, код 2 – неповне речення, код 3 – непоширене речення, код 4 – поширене речення. На столі поруч із ліжком — Біблія. Василина бере книжку в руки. Безліч закладок, залишених чиєюсь дбайливою рукою. Напевне, хтось із медсестричок читає, може, і вголос. Зрештою, то не найгірша книжка, написане в ній варто принаймні почути. Василина розгортає на одній із кольорових закладок. Червоній, єдиній на всю книжку. «Уважайте на себе! Коли згрішить твій брат, докори йому й, як він покається, прости йому. І коли сім раз на день він згрішить проти тебе й сім раз повернеться до тебе та й скаже: каюсь, — прости йому». Василина зітхнула. Старі як світ слова, які так важко сповнити. У палату тим часом увійшла медсестра. Час забиратися звідси? Медсестра поки нічого не говорила, тільки уважно зиркнула, на якій саме сторінці розгорнула Біблію Василина.
  • 27.
    30 Так, червона закладка.Підійшла ближче, взяла з жінчиних рук Біблію, погортала її. — Це вправи для розуму, пані. Ребуси, якщо хочете. Кажуть, що в цій книжці часто трапляються логічні невідповідності, як-от «зуб за зуб, око за око» — і майже поруч «не противитися злому і хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й ліву». Я знаю, хто ви і чому тут. Не збираюся виправдовувати пана Сергія чи просити вас постаратися йому пробачити. Це має статися у вашому серці. — Так, у серці, — погодилася Василина. І раптом зауважила під халатом медсестри габіт, одяг монашки. Здивовано звела брови вгору. Медсестра це помітила: — Це вас бентежить, пані? — Ні. Зовсім. Шляхи Господні незбагненні, — чесно відповіла Василина. — А можна запитання? Монашка кивнула. Василина лише на мить замислилася: — Скажіть, ви, мабуть, це знаєте: то місія Бога — любити? Чи, може, його місія — карати? А може, таки прощати? Медсестра-монашка не встигла відповісти. Бо раптом почувся хрип, паралізований чоловік важко задихав, щось забулькало в нього всередині й вирвалося з тіла стогоном: — Пробач. Пробач. Пробач.
  • 28.
    31 Завдання. Вставнеслово. Діалог.Односкладне речення. Складнопідряднеречення. Уподібнення приголосних. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») Контрольний диктант «Бог — це любов», — кажете ви. Якщо людина створена на подобу Творця, то виходить, що людина — то любов. Дехто це знає, дехто шукає відповіді все життя. У кожного своя дорога до розуміння. Заради любові вмирають, їй присвячують геніальну музику, полотна, вірші! Людство донині пам'ятає ім'я коханої Данте – Беатріче. Вона стала його пеклом і раєм. Кохання. Можна кохати по-різному. Навзаєм. А можна, як Петрарка. До скону. Хочеш сказати, що він мав боротися за Лауру? Гадаєш, не пробував? Думаю, вона також кохала - чоловіка та дітей. Бог — любов! Хіть, пристрасть, розкоші — не любов, то все для тіла, не для душі. Яку ватру розпалиш у собі — таким буде світ довколишній. Людина — храм божий. Можна напустити в нього шарлатанів, вимостити долівку соломою, розвести свиней або перетворитив болото. А можна в храмі поставити вівтар, впускати до нього стражденних. То може бути і бібліотека, куди за водою пізнання прийдуть спраглі, чи картинна галерея, яка вражатиме, тішитиме. Все у твоїх руках. Хоча ви, люди, любите казати: «Все в руках Божих». Вибір,
  • 29.
    32 який робиш щодня,впливає не тільки на твою долю, він впливає на долю Всесвіту. Кожна жива істота - найцінніший гвинтик у складній машині світу, важливо все — слова, думки, мрії... (191 слово) Завдання. Дієприслівниковий зворот. Однорідні члени речення. Власні назви. Складений присудок. Односкладні речення. Тире між підметом і присудком. Складне речення із різними видами зв’язку. (За Дарою Корній «Гонихмарник») Діалог. Пряма і непряма мова як засоби передачічужої мови Диктант – завдання Запишіть речення. Виділіть слова автора. Вставте пропущені розділові знаки (текст подано без вилучення розділових знаків) — Моя дівчинко хворенька, зараз я принесу тобі поїсти. Він годує її з ложечки, її, закутану у великий блакитний кокон, і вона почувається щойно народженою лялею, яка має доброго батька, котрий завжди захистить. — За тата, за маму, за друзів і ворогів? — За ворогів — не буду, — каже Магдалена.
  • 30.
    33 — Чому? —Олексій посміхається у вуса. — Вороги не менш важливі, аніж друзі. Без них ти не знаєш ніколи, чи йдеш у правильному напрямку. Як там наша Ліна каже: Мої кохані, милі вороги! Я мушу вам освідчитись у симпатії. Якби було вас менше навкруги — людина може вдаритись в апатію. Мені смакує ваш ажіотаж. Я вас ділю на види і на ранги. Ви — мій щоденний, звичний мій тренаж, мої гантелі, турники і штанги. Магдалена посміхається та силувано ковтає кашу. Потім промовляє: — Згода, Мамаю, згода! Хай будуть ті штанги. Тільки так, щоб не надірватися. Мамаю, хіба і в тебе є вороги? Тут же нема людей. Ти спеціально сюди втік, щоб їх не було... Ну, не людей, а ворогів. — Гм. Утік, кажеш? Ні, я не втік, Мавко. Я просто тут живу. — Ти не відповів щодо ворогів, — нагадала Магдалена. — Ну, я ж людина, Мавко, і вороги в мене, звісно, є. Але я багато-багато і наполегливо тренуюся. А вороги такі: лінь, нудьга, страх, сум, зневіра... Вона розсміялася: — Це і мої вороги теж... Але вони не люди? — А хто сказав, що вони не люди? — Олексій підморгнув Магдалені.
  • 31.
    34 — Мамаю, атобі самому тут, на хуторі, хіба не сумно? Чому ти досіодин? — добродушний вираз обличчя Олексія трохи посуворішав, і Магдалена одразу похапцем додала: — Якщо не хочеш, то не відповідай. Вибач, може, не доречно. — Гарна в нас із тобою розмова, Мавко…— Арістотель колись сказав: «Усамітнений має бути або царем, або звіром». Звісно, то образно сказано. Бачиш, ти мене Мамаєм називаєш і я навіть не опираюсь. Мені подобається. Певно, тому, що ми з ним у чомусь схожі. І в мене колись була родина. Про це довго розповідати, та й нецікаво. І ось я сам, один, але я цар, Мавко, я не перетворився на звіра. І досі люблю людей, у мене багато друзів, я люблю світ, люблю батька Дніпра, люблю степ і свого коня Степа, я люблю життя, Мавко. Та лишень тут, наодинці із собою, я по-справжньому зрозумів, що найважливіше на світі. — А що найважливіше на світі? — перепитала Магдалена. – Любов? —Так. Любов. Завдання. Неповні речення. Односкладні речення. Дієприкметниковий зворот. Складне речення із різними видами зв’язку. Складнопідрядне означальне речення. Однорідні члени речення. Вставне слово. Звертання. Розділові знаки при однорідних членах речення з узагальнювальним словом. Просте непоширене речення. Уточнюючі члени речення.
  • 32.
    35 Пряма мова. Вживанняпрефіксів з-, с-. Розділові знаки у складносурядному реченні. (За Дарою Корній «Щоденник Мавки») Графічний диктант Запишітьсхеми речень із діалогом. Розберіть за будовою по два слова кожної самостійної частинимови. В одному реченні підкресліть всі члени речення. Про душі Був колись час, коли нічне небо існувало без зірок. І місяця не було. Сумні часи. Тільки-но сонце ховалося за обрій, як світ поглинала темрява. І вкупі з нею світ заполонювало зло. Усі людські вади сходилися тоді докупи, а люди замикалися в домівках та, запаливши каганці, як оберег, укладалися спати. Ненависть, зрада, брехня, облуда, ледарство, заздрість, агресивність. Вони вихвалялися одне перед одним, хто що поганого вчудив, якого лиха накоїв. Тож уночі, після заходу сонця, ніхто з людей не смів й носа на двір вистромити. Зажурилися світлі вчинки та добрі почуття. Бо все більше живих створінь ніч перетворювала на лихих потвор. Зійшлися добрівчинки на нараду у світлиці самого Сонечка. Довго гадали, як лиху зарадити. Та нічого мудрого не придумали.
  • 33.
    36 Врешті, коли всіслова бідкань та розчарувань були сказані, озвалося Сонечко: — Людська душа — то теплий яскравий вогонь. Людина народжується, отримує тіло, отримує душу. Вогонь душі впродовж людського віку чесно служить людині, зігріває в негараздах, допомагає, коли холодно, похмуро та сумно. І людина, відкрита для добра і добрих почуттів, легко приймає в себе добро — таким чином її вогонь душі стає ще багатшим та величнішим. Про таку людину ми кажемо — горить, світиться, сяє. Біля таких людей хочеться зупинитися та зігрітися. А коли настає час і тіло помирає, то пам'ять про таку людину довго-довго зоріє, допомагаючи тим, хто знав її, ставати кращими. Милі добрі почуття, а якщо ми попросимо у Творця дозволутими вогниками-душами запалити ніч? — Як це, запалити ніч? — здивувалася Любов. — Як це? — луною додала Чесність. — Як це? — хором-луною обізвалися Віра та Надія. — А так, —радісно відповідає Сонечко. —Душа, по смерті тіла людини, стане на небі свічечкою, яка застерігатиме в темну половину доби все живе від поганого, нагадуватиме, що жити потрібно так, щоб не згаснути, потрібно світити, а не тліти. — Як гарно! — заплескала в долоні Совість. — Ми згодні!
  • 34.
    37 Вони попросили, іТворець не відмовив. Подарувавши нічному небу мільйони вогників- душ. — 1 як ти назвеш ті вогні? — запитало Сонечко Творця. — Ти їх створив, тобі й називати. Тільки на мить задумався добрий Батько і сказав: — Світлі душі — це Зорі. Очі тих, хто вміє світити. Але пильнувати Зорі вночі я не зможу. Та знаю напевно, що кожній отарі, навіть найліпшій, потрібен достойний пастух. Він — то частинка мене. Він народжуватиметься, ростиме, а потім навпаки — зменшуватиметься і помиратиме. Як нагадування всьому живому про те, що земне життя не вічне. І назву я цього пастуха Місяць. Так і сталося, як сказав Творець. Тільки-от Ніч дуже образилася. Пішла до Творця скаржитися. — Образили ви мене, Батьку, своєю неувагою. Чи я вже й слова доброго не варта? Розплакалася Ніч. Та так захмурилася, що за чорними хмарами пропали і Зорі, і Місяць. Мусили-таки в Ночі дозволу запитати. — Добре, люба моя Ноче! — озвався Бог. — Пробач. Що б ти хотіла отримати як вибачення? О, Ніч насправді хотіла небагато. Лишень бути присутньою посеред дня. Тож тепер, коли сонце на небі світить-сяє, усе живе відкидає тінь, у якій є присутність ночі. А посеред ночі високо-високо в небі горять мільйони добрих душ, які щедро
  • 35.
    38 посилають і вночіна землю добрі почуття та світло. Завдання. Речення із звертаннями та вставними словами. Складнопідрядні речення. Тире між підметом і присудком. Подвоєння приголосних в іменниках. Вживання м’якого знака. Однорідні члени речення. (За Дарою Корній «Щоденник Мавки») Пояснювальний диктант Пояснітьрозділові знаки при діалозі, запишіть схеми. — Що ж, бачу, ти готовий, — стверджувала Птаха. — Зараз ми з тобою підемо до Південних воріт і через них помандруємо у світ Замерзлого Сонця. Птаха-Магура швидко нас домчить. Пересуватися за допомогою варгана тобі поки що не можна. Ти пригадуєш, що було минулого разу, коли ти наважився? Остап пам'ятав. Він ледве тоді не помер. Кивнув на знак згоди. — Самовпевненість, Остапе, породжує самозакоханість, — спокійно та трохи сумно говорила Птаха. — Тішуся дуже, що ти не такий. Вони стояли на березі колись великої води. Тут було море, тут мешкала вода. Остап ходив світом свого народження, світом, який дав йому
  • 36.
    39 життя, і... нічогоне відчував. Зовсім нічого. Усе довкола було мертвим. Навіть мертвих мушель на дні колись активної води не залишилося. Усе стерлося, знищилося, все заковтнув час. Товща пилу вкривала світ. Мертві сади, мертві міста, мертві ліси, навіть небо здавалося мертвим, якимсь несправжнім, наче зліплене, правда, не дуже якісно, з брудного пластиліну. Сірий смуток над головою, відсутність будь-якого світила і сіра печальна похмурість довкола. — Тут буває ніч? — навіть не запитував. Скоріше чекав спростування. — Ні, — тихо відповіла Птаха. — Як і дня, навіть час тут зашерх. Усе застигло, і все тут мертве. — Мертве. Але ж... Ви щойно сказали, що немає у світі насправді нічого мертвого — воно або щойно заснуло, або спить, або ще не прокинулося... — Молодець. Ти уважний учень, — похвалила хлопця Птаха і додала: — Якщо все тут і спить, то мертвим сном. — Як же це так, Птахо, і чому? — не втримався і закричав Остап. І від того, що нічого не відчуває, і від розуміння, що зруйнували цей світ його земляки. — Чому? А тому, що не можна вбивати. Найголовніша та найважливіша аксіома всіх світів, вимірів, галактик, релігій, вірувань, філософських учень та повчань. Бо, коли вбиваєш, пам'ятай, даність завжди повертається. Посієш
  • 37.
    40 смерть — вродитьсмерть, посієш біль — вродять сльози, посієш розпач — народиш горе. Птаха опустилася на одне коліно. Набрала в жменю пилу й підкинула його вгору. І той кволо, зовсім нерадісно почав опускатися назад. — Пил замість води... Я привела тебе до місця, де колись шумів океан. Як давно це було. Із води вибралося на сушу життя. Із маленької мушлі все почалося. Почався світ Сонячної Мушлі. Так красиво колись називали цей світ. Завдання. Діалог. Складне безсполучникове речення. Однорідні члени речення. Вживання м’якого знака. Закінчення прикметників. (За Дарою Корній «Зворотний Бік Темряви») Творчі диктанти Перебудуйтедіалог на речення із прямою мовою та словами автора. — Знаю, що в такої красивої жінки мусить бути коханий. Тому... Вона різко обірвала: — Не мусить. Один мудрий чоловік якось сказав: «Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю». — Так, Мавко, мені цей вислів Сковороди теж дуже близький.
  • 38.
    41 — Ви читалиСковороду? — вона зачудовано дивилася на Олексія. — Я не тільки козакую й картини пишу. Навіть букви знаю. Не дивуйтеся, Мавко, не всі чоловіки звабники та зрадники. — Авжеж, — відповіла сумно. — Є ще й Чугайстри. — Хто? — перепитав несміло, наче йому те дивне слово почулося. — Не зважайте, Олексію, ви — не він. Ви — Мамай! —Ви таки Мавка, Магдалено. Дивна і прекрасна. А цей вислів пригадуєте? Що дає основу? — Любов. Що творить? — Любов. Що зберігає? — Любов. Любов. Початок, середина і кінець, Альфа і Омега. Любов. — Це теж Сковорода. — Продовжувала тримати свою руку у його долоні. — Гарно сказано, але дуже вже ідилічно, ви так не вважаєте, Мамаю? І чи ви вже маєте те, про що каже Сковорода? — Маю, Мавко. А ви хіба ні? — запитував хитро. — Я мушу йти, Олексію. Бувайте! — Вона обережно витягнула руку з його долоні. — Знаю, — кивнув.— Але я хочу, щоб ви взяли мою візитку. Там є мої телефони, адреса. Я запрошую вас до себе в гості. — На Січ? — Магда здивовано підняла брови. — Майже, — Олексій посміхався.
  • 39.
    42 Дістав візитку, простягнувїї жінці. Магдалена, не роздумуючи, взяла. — Мамаю, а хіба жінок на Січ пускають? — Звісно, ні. Ви що? — підморгнув Олексій. — Це ж табу! А от Мавок пускають. Вона посміхнулася. Підняла на нього сумні очі. «Звідки в такій красі стільки суму?» — подумав Олексій. — Дякую за запрошення і за візитку щиро дякую. А знаєте що, Олексію? А намалюйте мені захисника, намалюйте мені Мамая. Я замовляю у вас картину, можна? — казала, сумно зазираючи в очі. — Можна! Намалюю, звичайно намалюю. — Він був готовий на все, тільки щоб вона якнайдовше залишалася у його житті. — І нехай він буде справжнім, як оці ваші, що на стінах. Вартовий. Я знайду вас і приїду по нього. Прощавайте, Мамаю. Хай щастить у всьому. Вона розвернулася та пішла, стукаючи високими підборами модних босоніжок. Олексій якусь мить вагався, а потім не втримався та покликав її: — Магдалено, зачекайте! Невже ви просто так підете? — Наздогнав, схопив за руку. — Не зникайте. Скажіть хоч, як вас знайти? Звідки ви? Чи принаймні натякніть. Вона легко вивільнила руку з його долоні, подивилася уважно в очі.
  • 40.
    43 — Я зУкраїни теж, Мамаю. Там зараз також літо, до речі, а не зима, як у вас на хуторі. Там частими гостями є тумани… Завдання. Діалог. Односкладне речення. Неповне речення. Пряма мова. Складне речення із різними видами зв’язку. Звертання. Тире між підметом і присудком. Просте непоширене речення. Дієприслівниковий зворот. Складносурядне речення. Вставне слово. (За Дарою Корній «Щоденник Мавки») Контрольний диктант Щастя Щастя. Мить чи вічність? Багато чи мало? Лишень п'ять букв чи мільярди зірок? Щастя в долонях і в глині. Довго творив Бог людину. Творіння це мало бути особливим. Піддатливим, як глина, живим, як Божий Дух. Хтозна, скільки віків прошуміло- пропливло, та врешті сталося диво — витвір, ЛЮДИНА, був готовий... Бог милувався творінням. Бо не тільки зовні Людина була досконалою:очі світилися глибоким розумом, мудрістю. Бог зачав вчити чоловіка того, що знав і вмів. Людина була добрим та здібним учнем, Бог тішився. І як добрий батько, захотів віддячити Людині за те, що не розчарувала його.
  • 41.
    44 — Сину мій,— звернувся до ЛюдиниБог, — а що би ти хотів отримати від мене в подарунок? Хочеш, зірку чи навіть галактику наречу твоїм йменням? Замислилася Людина. Та не дуже довго думала, бо давно марила, тим, що, як їй здавалося тоді, важливіше від вічності, величі Божого задуму. Підвела очі й мовила: — Подаруй мені, Батьку, щастя! Бог розчаровано посміхнувся. Узяв своє творіння за руку, відвів у майстерню. Там було чисто, порожньо. Лишень на одній полиці лежало щось липке, мокре. Бог узяв його і дав Людині. — Я обіцяв виконати будь-яке твоє бажання. Бери і твори. Що сотвориш — те й матимеш. То була глина... (193 слова) Завдання. Односкладні речення. Неповні речення. Вживання м’якого знка. Порівняння. Складений присудок. Складне речення із різними видами зв’язку. Однорідні члени речення. Звертання. Закінчення іменників. (За Дарою Корній «Щоденник Мавки»)
  • 42.
    45 Складне речення. Складносуряднеречення Диктант– завдання Підкресліть граматичну основу у складносурядних реченнях. Укажіть, якими сполучниками (єднальними, протиставними, розділовими) поєднані частини у складносурядних реченнях, поясніть розділові знаки між ними. Цю легенду добре пам'ятають. А хто сказав, що думка звучить тихіше за голос? Тільки той, хто не вміє слухати серцем. «Тож було це за короля Владислава IIЯгайла, десь наприкінці XIVстоліття. Жив у той час талановитий маляр-іконописець Яків Венжик. Спіткало чоловіка лихо: став сліпнути. І якось з'явився до нього янгол Божий та нараяв піти на прощу до чудотворної ікони Богородиці в Ченстохову. Іконописець не міг ослухатися янгола, тож так і вчинив. А що був вірним, то і проща, і молитва йому допомогли. Зір повернувся. Нетямлячись із радості, стоячи на колінах перед Ченстоховською Марією, Яків пообіцяв Богородиці, що відтворить її лик на іконі, щойно повернеться додому. І от він удома, стоїть у майстерні, збираючись виконати обіцяне, і розуміє, що не може пригадати, який мала вигляд Ченстоховська Богородиця. Тричі їздив Яків на прощу, щоб
  • 43.
    46 помолитися Матері Божійна Ясній Горі, і просив Діву Марію ще про одну милість: дати змогу створити обіцяне. Він повернувся додому після третіх відвідин і побачив у своїй майстерні вже готову ікону. Вона була намальована на тій кипарисовій дошці, яку саме для цього й підготував майстер. Лик Діви Марії на іконі наче всміхався та світився особливим Божим світлом. І збагнув ураз Яків, що то самого янгола попросилаБогородицядопомогти роззявкуватому художникові створити задумане. Іконописець розумів, що тримати в майстерні образ, який намалював сам янгол, він не має права, тож передав його на зберігання в один із сокальських храмів. Слава про чудесний лик, написаний самим янголом, поширилася околицями, і до нього за втіхою та допомогою пішли люди. Ті далекі часи не були мирними. 1519 року Сокаль спалили татари. Згоріла й церква, у якій зберігався образ. Та сталося диво. Ікону вогонь пощадив. Легенда стверджує, що то янгол Божий, який опікується іконою, прикрив її від вогню своїми крильми. Після цієї трагічної події віра в чудодійність ікони лишень зміцніла, і спеціально для її зберігання побудували капличку на невеличкому острові між річками Західним Бугом і Ратою. Безкінечні вервечки прочан потяглися в це місце. Монахи- бернардини зацікавилися іконою і заснували поруч свій монастир-кляштор, а незабаром вони побудували величезний костел Матері Божої
  • 44.
    47 Утішення й урочистоперенесли туди чудодійний лик. Це відбулося далекого 1619 року». Завдання. Власні назви. Пряма мова. Просте непоширене речення. Складносурядне речення. Написання прикладок. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») Графічний диктант Накресліть схеми складносурядних речень, зазначте різницю між ними. Розберіть за будовою слова: добросердного, звичайнісінький, уважніше, нетерпінням, притих, придивився. Притча про Людину і Метелика — На розкішному кущі бузку, недалеко від будиночка одного добросердного Чоловіка, висів собі звичайнісінький кокон і чекав свого часу. Молодий Чоловік любив милуватися цим кущем. Буяла тепла весна, і бузокмав от-от розпуститися. Чоловік був тямущий та спостережливий. Звісно ж, він відразу розгледів і кокон. І дуже зацікавився, і став із більшим нетерпінням чекати з'яви на світ метелика, аніж того дня, коли розквітне бузок. Якось він запримітив у коконі невеличку щілинку. Чоловік придивився уважніше і зворушено зауважив, як через цю малесеньку
  • 45.
    48 щілинку на світбілий хоче вибратися найсправжнісінький Метелик. Серце чоловіка наповнилося втіхою. Він був на порозі справжнього дива — от-от розквітне бузок і от-от народиться справжній крилатий Метелик. Минав час, і бузок розквітнув рясно та пишно. Його пахощі наповнили всю вулицю. Однак чомусь не дуже радісно було на серці у доброго Чоловіка. Метелик досі не народився. Навпаки, він зовсім притих у своєму коконі. Здається, він там помирав, полишивши спроби вирватися із занадто міцного сховку, і чоловік вирішив допомогти Метелику. Пахощі бузку були такими духмяними, а сонечко таким лагідним, а весна такою гожою... Так хотілося жити. Чоловік ухопив ножиці та розтяв кокон, допомагаючиМетелику народитися. — І сталося те, що має статися, — вів далі янгол. — Кокон розкрився, звільняючи крилатого невільника. Метелик радісно затріпав крилятами, всміхаючись безжурно сонцю та гожій днині, однак... Його прозорі крильця були заслабкими, й він ледве ними ворушив. Бо зарано народився. — Він помер?— різко запитала я, ловлячи себе на думці, а чи можна так казати про метеликів. — Ні-ні. Він не загинув. Метелик залишився жити на розкішному бузковому кущику, але жодного разу так і не полетів. Перед тим як почати літати, потрібно спочатку навчитися самотужки вибиратися через вузькі щілини.
  • 46.
    49 Завдання. Складносурядне речення.Іменник, який вживається лише у множині. Діалог. Складне безсполучникове речення. Написання префікса роз- . (За Дарою Корній, Талою Владмировою «Крила КольоруХмар») Пояснювальний диктант Пояснити основні пунктограми у складних реченнях, визначити вид цих речень. «Звідки мольфар бере силу для того, щоб чути та бачити те, чого інші люди не бачать і не чують?» Ти про це ще не подумала, але захочеш спитати. А все насправді доволі просто. Мій дар поза горами ніц не вартий. Гори для сили мольфара — наче зарядний пристрій для мобільного. Батарейка сідає — і все. Зупинка. Поза горами ти звичайна людина. Така, як усі. Тільки в горах я можу бути тим, для чого народжений. Характерники п'ють енергію степу. То вона живить їх, додає сили, наснаги і відваги. Химородники мешкають у поліських лісах. Тисячолітня мудрість цієї землі, правічні болота напоюють і тіло, і душу знаннями. У сучасному мегаполісі справжній мольфар загнеться. Там виживають лишень дводушники, що інколи спеціально вживають собі стороннє тіло, яке допомагає покликання перетворити на
  • 47.
    50 бізнес. Вони називаютьсебе по-різному. Тепер навіть не криючись. Якби то простіше висловитися? Темна магія. Ось так. І прислужується вона здебільшого лишень злу. Якщо навіть вона допомагає, лікуючи від певної хвороби, то будьте готові отримати чужу в подарунок. Ви про неї дізнаєтеся згодом, не відразу. Це стане для вас несподіванкою, і ви навіть зв'язку не відчуєте з діями вашого рятівника. Зле закінчують такі торгаші. Бо все до пори, до часу. Вони ж не безсмертні. На відміну від того звіра, який тепер живе у твоєму тілі. Завдання. Складносурядне речення. Неповне речення. Однорідні члени речення. Складнопідрядне речення. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») Розподільний диктант Випишіть прості речення, потім складносурядні речення. Визначте у складносурядних реченнях синтаксичні відношення. Саме таке дивне порівняння — «потворна троянда» — спало мені на думку, коли я зважилася пильно зазирнути в очі Софії. Зрештою, варто уявити, що хтось забудькуватий замість того, аби викинути прив'ялу квітку на смітник, забув її у вазі на тиждень-другий. А вона, всупереч усім законам біології, вперто чіпляється
  • 48.
    51 за життя, живлячисьзалишками води, що встигла застоятися та засмердітися. Повірте, це огидне видовище. Загляньте до кімнати, чи не час позбутися такої квітки? Як не викинути на смітник, то, наче випадково, залишити на лавці в найближчому парку. Хай краще хтось незнайомий, поспішаючи у важливих справах, раптом завмре: яка краса колись була! А потім, прохопившись, метнеться далі. Та того ж таки вечора раптом відчує нестримне бажання купити дружині чи подрузі, доні чи мамі квіти. Хай навіть у неї не день народження, і не день янгола, а до Восьмого березня ще пів року... Завдання .Дієприслівниковий зворот. Однорідні члени речення. (За Дарою Корній, Талою Владмировою«Крила Кольору Хмар») Творчий диктант Перебудуйте складнопідрядні речення на складносурядні. Тато каже, що Василинка малою уві сні завжди всміхалася. І Василина твердо знає, що це правда. Бо хіба можна не всміхатися добрим снам? Особливо коли тобі сниться бабусина улюблена оповідка про жупан для Місяця, якого ніхто не годен пошити. Якось прийшов до найвідомішого у Всесвіті кравця сам пан Місяць.
  • 49.
    52 — Помагай Біг,вельмишановний пане модисте, — привітався Місяць. — Звертаюся до вас як до найдостойнішого та найславетнішого майстра в околиці. Слава про вас і ваше мистецтво докотилася й до моїх володінь. Маю велике прохання і, звичайно, замовлення. Набридло, знаєте, завжди носити той самий одяг. Хочу справити собі нового жупана. Заплачу добре за труди ваші — щирим сріблом. Кравець запишався, почувши слова Місяця. О, він такий! Найдостойніший і найславетніший модист у всій околиці. І майстер заметушився довкола клієнта. Старанно зняв мірку, обрали фасон, тканину, ґудзики, оздоби, нитки. Місяць подався у своїх справах, а кравець невідкладно заходився кроїти. Через деякий час Місяць прийшов у майстерню до кравця на примірку. Лишенько! Невже най-най-найліпший майстер у всій околиці помилився з мірками? Бо щойно скроєний жупан чомусь завузький і закороткий для Місяця. — Щиро перепрошую, славний пане Місяцю, геть не розумію, як воно так вийшло. Невже я помилився в розрахунках? — перепрошував і перепрошував кравець. — Готовий виправити свою помилку. Модист удруте зняв із клієнта мірку, взяв нову тканину й кинувся до роботи зі ще більшою сумлінністю. Кравець не спав кілька днів і ночей,
  • 50.
    53 усе старався догодитизамовнику. А пан Місяць тим часом добряче потовстів і перетворився на опецькуватого неповороткого добродія. Кравець, щойно вздрів у дверях знаменитого замовника, весь затремтів, на обличчі зблід та ну кланятися клієнтові, безупинно бурмочучи під ніс слова вибачення впереміш зі словами здивування. Утретє зняв мірку майстер з Місяця і знову заходився кроїти й шити. Це вже справа честі, чи не так? Хіба він не найславетніший модист в околиці?! Нарешті закінчив кравець роботу, повісив новенького жупана на вішачок і став чекати замовника. У двері майстерні чемно постукали, і кволий голос запитав дозволу увійти. Кравець не впізнав власника голосу, але увійти дозволив. То був пан Місяць. Та такий худющий, що аж страшно на нього дивитися. Розгнівався кравець. То весь цей час, коли він мучився з жупаном для Місяця, його просто дурили! — Це обурливо, пане Місяцю! Яка ганьба! Хіба можна так безсовісно людям голову морочити?! — вигукнув майстер. — Я так хотів вам догодити, найліпшу тканину дістав, найміцніші й водночас найтонші нитки купив, ґудзики найпрекрасніші пришив до жупана. А гляньте лишень на ці дивовижні кишені! Однак із вашим тілом відбуваються геть незрозумілі метаморфози — то ви товсті, мов діжка, то худі, наче тріска. А хто мені відшкодує всі збитки?
  • 51.
    54 Місяць сумно зітхнуві мовив: — Щиро перепрошую, пане кравцю, за мороку! Я сплачу всі ваші витрати. Мені самому геть незручно й дуже сумно. Просто так хотілося мати новенького жупана. І досі пан Місяць ходить у старому, полатаному жупані. Навіть із землі добре латки видно, особливо коли місяць уповні. Завдання. Однорідні члени речення. Діалог. Дієприслівниковий зворот. Складносурядне речення. Прикметники найвищого ступеня порівняння. Розділові знаки при діалозі. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») Контрольний диктант Колись у дитинстві батько мені розповідав притчу про багатого, але дуже скупого мірошника. Він зробив загату на річці та побудував поряд млин. Вода собі текла, і текли гроші в кишеню мірошника. А оскільки він був чи не єдиним в околиці мірошником, то заробляв досить пристойно. Одного разу у його загаті з'явилась крихітна тріщина. Люди, які проїжджали повз загату, це побачили та сказали: «Пане, залатайте дірку, а то загату прорвеі біда буде». Господар млина махнув
  • 52.
    55 рукою. Що тамможе зробити маленька дірка? Загата в нього міцна. Минав час, тріщина більшала, але загата досі залишалася міцною і нічого поганого з млином не відбувалося. Гроші текли річкою. Звісно, мірошник розумів, що треба таки колись залатати кляту дірку. Та все не квапився, бо скупість не дозволяла, так шкода було грошей. Настала осінь, а з нею — сезон дощів. Лило як з відра три дні поспіль. Води в річці прибувало, тріщина в загаті також збільшувалася, і врешті одного вечора загата не втримала воду. Вода зруйнувала все: і загату, і млин, і втопила самого мірошника. От що може вчинити маленька тріщина. (174 слова) Завдання. Складносурядне речення. Однорідні присудки. Складнопідрядне речення з підрядним означальним. Однорідні члени речення з узагальнюючим словом. (За Дарою Корній «Зворотний Бік Світів»)
  • 53.
    56 Складнопідряднеречення,його будова ізасоби зв’язкув ньому Буквений диктант Простеречення – ПР, складносуряднеречення – ССР, складнопідряднеречення – СПР, речення, ускладненедієприслівниковим зворотом – РУДЗ. Силун пообіцяв тому, хто найметься до нього пастухом, добрийзаробіток. Та не було охочих до такої копіткої праці. Не проста забава — пасти коней небесних. Аж ось почув про се леґінь один, Карпом парубка звати, сирота. Міркував парубок, що хоч так зможе заробити собі на кусень хліба. Прийшов Карпо до Силуна та й мовить: — Чесний ґаздо! Я хочу взятися за сю працю, але пообіцяй, коли ж захочу покинути роботу, не станеш перечити і дозволиш вибрати для себе будь-якого коня із земної твоєї стаєнки. На тому й погодили. Уранці Карпо вийшов зі стаєнки на вулицю, відв'язав білого та золотавого коней і заграв у свою тисову флояру. Коники слухняно помандрували небом, чемно слухаючи наказів мелодії. Прийшла пора випускати на волю буланого та гнідого. Бере тоді до рук Карпо дримбу. І бешкетники коні, вчувши ті диво-звуки, котрі звучать, мов удари серця Бога, шанобливо виконують всі накази юнака. А трембіта, дужа і шалена, вертає їх назад до стаєнки, випускаючи на волю вороного коня, а за ним і ніч.
  • 54.
    57 Став заздрити ґаздаСилун такій вправності Карпа й захотів собі таку музику мати, тоді й пастух йому не потрібен. Пропонував за них хлопцеві і гроші, і землю, і дочку свою старшу з посагом. Та вподобав Карпо найменшу доньку Силунову Росяницю. Дівчинонька також закохалася в легеня. Та не захотів видавати Силун найменшу, бо дві старших незаміжні. Вирішили Росяниця з Карпом перехитрити ґазду. Обернулася дівчина на красиву чалу лошицю і стала в стаєнці, де Силун тримав свій земний табун для щоденної праці. Сказав Карпо, що віддасть свою музику ґазді взамін на гроші та обраного ним коника із земної стаєнки. Погодився Силун. А Карпо вивів кохану за вуздечку, взяв гроші, лишив ґазді музику і рушив додому. Зогледівся Силун — запропастилася кудись донька його найменша, а старші сестриці із заздрощів і видали Росяницю. Кинувся наздоганятибатько доньку. Летить небом і вже от-от наздожене. І таки наздогнав. Дочку прокляв, щоб стала вона водою до скону віку. А Карпа захотів вбити. Ухопив парубка і як кине ним об землю. Лежить леґінь долівець і розуміє, що то смерть його прийшла. Аж раптом озивається його кохана, що стала водою: — Випий із долонь мого кохання, любий. Це сльози мої, які стали водою живою. І зробишся дужим, як земля наша рідна. Випив Карпо водиці і відчув силу премногу в тілі. Як ухопить ґазду Силуна своїми руками і зо
  • 55.
    58 всієї моці вгатитьним об землю. Аж земля розчахнулась від того удару. Провалився Силун глибоко під землю, а землю над ним Росяниця силою свого кохання замкнула. Що не робив Силун, як не намагався вишпортатися з-під землі на світ божий — не вдавалося. Сидів під землею ґазда Силун, бився щосили об її кам'яне склепіння. А на місці тих ударів почали здійматися горби, ще на вчора квітучій рівнині. І чим сильніше товк Силун під землею, тим вищими ставали вони. От і потовк він землю із середини, виробивши над рівниною горби високі, які ми називаємо горами. Знесилений і приречений на підземне життя, Силун і досі живе під землею. Час від часу пробує вибратися на світ божий, та міць у нього, мабуть, уже не та. От від того й бувають час від часу землетруси в горах. — А що трапилося з Росяницею і Карпом? — перепитує Морва. — Кохання Карпа до Росяниці було таки величним, тому що відродило Росяницюдо життя. Дівчина на день ставала з плоті та крові людиною. Приходив вечір, і вона падала додолу росою на трави, на квіти, на листя дерев. А вранці Карпо брав до рук своюфлояру, виводячи на пасовисько золотавого йбілого коней. Мусив лишитися Карпо в тій місцині, не міг залишити своєї коханої. І донині він грає на своїх інструментах, пасе небесних коней та щоранку воскрешає силою музики свою кохану до життя.
  • 56.
    59 А місцину, щевчора рівнину, а сьогодні гористо-прекрасну, люди назвали в честь музиканта... — Карпатами, — сказали всі хором. Завдання. Складнопідрядні речення. Власні назви. Діалог. Дієприслівниковий зворот. Однорідні члени речення. Написання слів вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників. Складносурядні речення. (За Дарою Корній «Гонихмарник») Диктант – завдання Запишіть речення. Назвіть способи зв’язку у складнопідрядних реченнях, підкресліть граматичні основи. Маленький котик-сонько пухнастими лапками ніжно дмухає на вії, і вони змикаються, мов пелюстки квітки ввечері. І ось уже дрімота на своєму човнику відносить її в далеч неозору й незорану. Дрімучі ліси, глибокі озера, твань, баговиння, вкриті барвистим квітковим килимом підступні болота, чисті живиці, грайливі й потужні ляскавиці. Волинь. Полісся. Її батьківщина. Ірина виросла в глухому волинському поліському селі. Настільки глухому, що телевізор у ньому дуже довго вважався дивовижею. Зі всіх боків до села тулився праліс — суворий приятель та поважний батько. Своєю силою він боронив
  • 57.
    60 село та йогомешканців від вітровіїв і лихого ока. Принаймні, саме так видавалося тоді Іринці. Батьків втратила рано, коли мала п'ять літ. Зима в той рік видалась дуже холодною і дуже сніжною. Снігу навалило так багато, що тато не встигав розчищати стежки. Маленька Іринка захоплено бігала розчищеними стежинками- тунелями, наче казковими лабіринтами крижаного палацу з казочки, яку їй частенько читав татко на ніч. Одного сніжного дня батько пішов у сусіднє село в якійсь нагальній справі. Та, очевидно, вирішив вкоротити шлях і подався через ліс. Ліс знав, як своїх п'ять пальців. Та чи то сніг був занадто глибокий, чи то Блуд у лісі причепився — додому так і не вернув. Тіло знайшли лишень у квітні, коли врешті розтопився сніг, біля Чорничного болота, а це в протилежний бік від стежки до сусіднього села. Всезнаючі язики сільських хвесьокзапевняли, що це лихий його в дебрі заманив, а через що... Бо відцурався давніх звичаїв. Не годиться іти до лісу, хай навіть взимку, без оберега. Дитячі спогади дуже невиразні. Вона пригадує майже темну кімнату, запах прополісу від свічок навколо щільно зачиненої домовини і голосіння мами… Завдання. Складнопідрядне речення. Речення із порівняльними зворотами. Однорідні члени речення. Чергування у/в, і/й. (За Дарою Корній «Гонихмарник»)
  • 58.
    61 Графічний диктант Накресліть схемискладнопідрядних речень, поясніть розділові знаки, вкажіть вид складнопідрядних речень (у двох складнопідрядних реченнях підкресліть всі члени речення). Те, що повище зір Якось біля села зупинився циганський табір. І то була подія найсправжніша. Бо таке не часто траплялося в околиці. Жінки поспішали до циганського коваля з різними завданнями. Циганки з циганчатами вешталися селом у пошуках поживи, підбирали те, що зле лежить, запрошували ввечері на дійство — посидіти біля багаття, послухати циганських історій, пісень, подивитися на танці. Василь також піддався веселому шалу юрби і з місцевими парубками вирішив туди сходити. Циганів тоді, як і тепер, зрештою, не дуже жалували, їх не розуміли і остерігалися, але тим вони й були людям цікаві. Циганів у ті часи вважали дволикими істотами, котрі стоять на межі — між світом світла й темряви. У головній циганській кибитці, як найдорожчий скарб, завжди возили ікону. Вона була душею табору. Її зазвичай тримали в жіночій половині буди, зліва. Чому зліва? Мабуть, тому, що зліва в людини серце, і там, відповідно, міститься й душа. Так
  • 59.
    62 вважали цигани. Іякщо щось і берегти, то безсмертну душу, бо все решта не вартує того, щоб за ним ганятися: ані гроші, ані статки, ані слава, навіть воля. Наче все гаразд — ікона, християни, правдива віра... Та не все так просто з мандрівним народом. Бо разом із тим цигани вірили в силу-силенну різних забобонів. Так, наприклад, вони і серцем, і душею покладалися на надзвичайну силу та велич вогню — запалювати та підтримувати його могли лишень неодружені хлопці. Вогонь не дозволялося гасити. Охоронець вогню не мав права залишати свій пост, аж поки вогонь не вигорить, навіть якщо йому загрожувала смертельна небезпека. Вогнище для циган — то не жарти. Його легко осквернити. Якщо якась жінка своєю спідницею випадково зачіпала вогонь і він запалював чи обпікав її, то це вважалося страшним прокляттям для всього роду. Жінка, винуватиця скоєного, мусила скласти велику покуту богу вогню, щоб він пробачив їй такий великий гріх. Для цього робився такий ритуал. Одружені жінки посеред шатра запалювали ритуальний вогонь. Уносилася головна таборова ікона. Винуватицю садили перед вогнищем, завжди обличчям до вогню. Навпроти, за багаттям, ставили ікону. Жінка-винуватиця мала безупинно, не відводячи погляду, дивитися лишень на ікону — аж поки не вигорить багаття. Інші жінки тим часом танцювали довкола вогнища
  • 60.
    63 та співали ритуальнихпісень. Коли ж винуватиця не втримувалася та відводила погляд, то вважалося, що вона не спокутувала гріха і прокляття чорною хмарою продовжує висіти і над її родиною, і над родинами тих, хто не догледів та дозволив жінці торкнутися полум'я. Завдання. Складнопідрядніречення. Складений іменний присудок. Вставніслова. Відмінювання іменників. Чергування у/в. (За Дарою Корній «Щоденник Мавки») Пояснювальний диктант Поясніть основні орфограми; пунктограми у складнопідрядних реченнях, визначте вид цих речень. Надійність чимало важить у цьому перепадистому світі. От, скажімо, широкий поріг, чи то призьба, як говорила моя бабуся. Він надійний чи... Трохи розсохлий, тому й скрипучий. І, може, виглядає не надто святково, он фарба де-не-де облупилася, дерево шашіль почав точити. Але він продовжує чесно виконувати своє призначення, і якщо йому не заважати, то служитиме довго та надійно. Бо так приємно, вирушаючи до невідомих країв, де й вулиці вимощені золотом, присісти на нього, підзарядитися. Може, й помріяти вголос,
  • 61.
    64 услухаючись у нібитоаж співчутливе порипування. А потім? Потім більшість із нас іде собі, навіть не подякувавши. А він і не образиться. Просто терпляче чекатиме чергового мандрівника чи господаря, який нарешті після довгої розлуки повернеться додому. Завдання. Складнопідрядне речення. Дієприслівник. Уподібнення приголосних. Префіксально-суфіксальний спосіб творення слів. Вживання м’якого знака. (За Дарою Корній, Талою Владмировою «Крила КольоруХмар») Розподільний диктант Випишітьспочаткускладнопідрядні означальні речення, потім – з’ясувальні, далі – обставинні. Зірка Високо-високо в небі маленькій зіроньці було зовсім не сумно і не самотньо. Сестри водили хороводи, і вона безтурботно зоріла. Батько- Місяць вигравав на флоярі свою коломийку чи вальс, і зіроньки під ту мелодію безжурно танцювали. Інколи шкодила веселощам дивна смутна мелодія, яка долітала звідкілясь із тих околиць, де вічна темрява. Одного разу маленька зіронька так захопилася веселощами, що й незчулася, як
  • 62.
    65 відбилася від гуртуподруг і залетіла далеченько від них. Потрапила в дивну місцину. Тут не мешкало світло, тому завжди було темно, незатишно та трішки лячно. Але не порожньо. Жили в тому краї кам'яні одоробла. То вони видавали непривітні звуки, котрі не подобалися зіронькам. Кам'яні створіння тремтіли та сумно квилили. Стало моторошно від побаченого маленькій зіроньці, відразу схотілося додому, до світла, до сестричок, до батька. Але вона не могла піти просто так, бо в тому співі було стільки печалі. — Ви чому такі дивні? — запитала зірочка. — Нам холодно, темно і страшно. Нас ніхто не любить. — А що таке любов?— перепитала збентежено зіронька. — Ти не знаєш, що таке любов? — загули здивовано одоробла.— Любов — то коли більше віддаєш, аніж береш. Навіть тоді, коли боляче. — А що таке «боляче»? — не вгавала зіронька. — Боляче — це коли ти зовсім сам, — відповіло найменше створіння. — Та хіба ви самі? — чудувалася зіронька. — Вас тут багато. — Ох! Коли поруч із тобою хтось, то це ще не означає, що ти не сам, — уже зовсім безглуздо, як зіроньці здавалося, відповідало найменше кам'яне одоробло.
  • 63.
    66 Зіронька нічого незрозуміла. Тільки закліпала-заблимала своїм великим яскравим оком. — Колись давно і ми були веселими та радісними. Бо мали за друга справжню Зірку. Вона любила нас і приязно світила усім, щедро дарувала світло, радість, тепло. То зараз ми — тьмяні одоробла. А тоді були барвистими та веселими кругликами. Ох, не розуміли свого щастя. Бачиш, як нас багато, а Зірка лишень одна. Скривдили ми її одного разу. Сказали, що то вона завдяки нам і світить, і гріє, і навчилася любити. І що ми насправді зможемо прожити без неї, а вона без нас — ні. Засмутилася Зірка і пішла від нас. А разом із нею з нашого світу щезло світло, потім тепло та любов. Наші кольори зблідли, серця закам'яніли. Ми наче мертві, але досі живі. Одоробло важко зітхнуло. Від того зробилося довкола ще похмуріше. Зіронька досі нічого не знала про серце, вона не відала, що таке любов, не чула й про біль... Але враз захотілося те все пізнати. Щось дивне заворушилося всередині. Такого з нею ще не траплялося. Що вона може зробити, щоб допомогти цим бідним створінням? Вона ж маленька, але... Вона має в собі те, чого не мають вони. Може, спробуєподілитися з ними? Зіронька з усіх своїх сил яскраво спалахнула. Похмурі одоробла вмовкли вражено, переставши тужливо гудіти. Вони стрепенулися від світла, знітилися
  • 64.
    67 від гарячої хвилі,що огортала ніжно. Їхні закам'янілі серця ожили. У небі темному, холодному з'явилося прегарне світило. У його серцевині народжувалося щось палке і сильне. Душа отримала серце і стала Зіркою. — Хто я? — питала в неба нова Зірка. Небо лагідно відповідало: —Той, хто навчиться любити інших, отримує серце. Як світитимеш, так тебе і називатимуть. Завдання. Складносуряднеречення. Складнопідряднеречення. Одноріднічлени речення. Написання не – з різними частинами мови. (За Дарою Корній «Зірка для тебе») Творчий диктант Розставте потрібні розділові знаки (текст подано без їх вилучення). Замініть, де це можливо й доцільно, підрядні частини речення зворотами. Сьогодні, Василинко, казки не буде. А буде притча. Вони призначені для тих, хто не просто любить слухати гарні історії зі щасливою кінцівкою, а шукає в тих історіях істину. Притчі завжди були привілеєм Мудреців. Тільки обізнаний міг повідати людям Притчу. Якось мій
  • 65.
    68 Учитель сказав: «Усіпритчі світу — це криниця, що має не одне дно». І почнемо ми з тобою знайомство зі світом Притч з однієї з моїх найулюбленіших — тибетських. «Далеко-далеко на Сході жив собі старий сивий чоловік. Якось випадково він підібрав у лісі мале, щойно народжене лошатко. Як воно там опинилося — годі й уявити. Коник тулився до ноги старого і чемно йшов поряд. Чоловік привів його додому. Годував із соски кобилячим молоком. Лошатко прив'язалося до старого, наче до матері. Чоловік і коненя стали друзями. Минав час, тварина виросла. І з'ясувалося, що це не звичайний робочий коник, а чистокровний верховий скакун. Про красу і благородну кров коня довідалися інші. І стали з усіх усюд приходити до чоловіка, щоб помилуватися красенем. У тамтешніх краях особливі коні були чимсь унікальним. Були такі відвідувачі, що хотіли в старого коня купити, щоб у своїй колекції марнославства мати ще одну дорогу, унікальну річ. Пропонували грубі гроші, коштовності, навіть владу. Та старий на це не приставав. Бо хіба друзями торгують? Дехто з близьких щиро радів з того, що чоловік має такий скарб, дехто відверто заздрив, а дехто казав: «Це справжнє благословення — мати такого коня, Бог вас любить, пане».
  • 66.
    69 — Може, воной так, — поважно відповідав старий сивочолий чоловік, — але навіть благословення може стати прокляттям. І ось одного дня кінь зник. Хтось казав, що тварину викрали, хтось зловтішно стверджував, що кінь сам утік, тому що господар не по- королівському з ним поводився. А один багатий сусід припустив, що то прокляття впало на чоловікову голову, тому що треба було вчинити розумно й узяти за коня гроші. — Може, воно і так, — зітхав старий, — але навіть прокляття може стати благословенням. Минав час. Про старого стали забувати. Але через місяць кінь несподівано повернувся. І не сам. Він тепер був вожаком табуна, що налічував двадцять одного коника. І їх усіх привів додому. Згідно із законом того краю, старий став власником табуна і завдяки другу розбагатів! Знову пішли різні балачки поміж людьми. Одні заздрили, інші дивувалися: — Ти й справді благословенний, добродію! Бог тебе любить! — Може, воно і так, — відказував звично старий, — але навіть благословення може стати прокляттям. І ось через кілька днів єдиний син старого, об'їжджаючи на улюбленому коні табун, невдало зістрибнув із сідла та зламав ногу. Одні співчували, інші зловтішно потирали руки: «Безсумнівно, на старого наслано прокляття».
  • 67.
    70 — Може, ітак, — укотре розмірковував старий, — але навіть прокляття може стати благословенням. Тим часом у країні почалася війна. І всіх без винятку чоловіків, крім старих і хворих, забирали до війська. Усі, хто пішов із села на війну, додому так і не повернулися. А син цього чоловіка вцілів, бо через зламану ногу його на війну не взяли. Досі в цьому селі кажуть: «Те, що здається прокляттям, може стати благословенням. Те, що здається благословенням, може бути й прокляттям». Завдання. Пряма мова. Відокремлений додаток. Діалог. Складнопідрядне речення. Чергування у/в. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») Вибірковий диктант Спочаткузнайдітьі запишіть складнопідрядне речення з кількома підрядними, потім просте речення, після цього речення з однорідними членами речення, далі речення з однорідними присудками. Василина підморгнула батькові. Зиркнула у вікно. Там квітнув повний місяць. І випалила: — Про місяць можна? — Можна. Слухай. За тих далеких часів зорі, Місяць, Сонце, Земля вміли говорити, як люди.
  • 68.
    71 Вони закохувалися, ходилиодне до одного в гості, інколи сварилися і навіть аж до бійки сперечалися. Кажуть, що через уродливицю Землю якось полаялися між собою Місяць і Сонце, тому що Місяць закохався в чарівну чорнооку красуню і Сонце теж її вподобало. А юна красуня в задумі мовчала, бо ніхто не питав — кого ж любить вона? Схоже, для цих двох — Сонця й Місяця — це не мало значення. Вони собі сперечалися. І кожен себе вважав отим най-най-най. Це тривало майже вічність. Якось, коли Земля міцно спала, Сонце й Місяць завели нову суперечку. Місяць доводив, що він набагато ліпший від Сонця, бо не такий гарячий, як воно, і тому не нашкодить красуні. Не спече її, не підпалить і не перетворить на порох. І що лишень поруч із ним, срібносяйним красенем, чорноока вродливиця буде щаслива. Сонце не погоджувалося. Називало Місяця підступним блазнем, брехуном, який користується його світлом, тобто сонячним промінням, щоб мати привабливий вигляд. І якщо Сонце не освітлюватиме Місяць, той перетвориться на холодну бездушну каменюку. І до всього ж насправдіМісяць — це лишень кругле неоковирне ніщо. Бо себе Сонце вважає великим гарячим серцем, а Місяць того серця не має і ніколи-ніколи не матиме. Сварка переросла в бійку. Місяць просто ошалів від таких образливих слів Сонця. Зачав жбурляти в нього камінням. Сонце теж
  • 69.
    72 розійшлося не нажарт і давай поливати Місяць вогнем. І так вони захопилися бійкою, що й незчулися, як каміння зачало падати на Землю. І де воно впало — зробилися гори, і, коли на ті гори втрапляв сонячний вогонь, вони ставали вулканами. Земля стогнала та плакала. Але Місяць і Сонце через бійку її плачу не чули. Вони і далі сварилися. СльозиЗемлі перетворилися спочаткуна ріки, потім стали морями й урешті океанами. Земля розуміла: якщо не перестане себе жаліти, то вся вкриється водою. Ох-ох, вони люблять тільки себе. І тоді в серці Землі, крім сліз і болю, зародилося ще щось. То був гнів. Земля затремтіла, затрусилася, задвигтіла, перестала ридати. Вона здійняла частину води в небо і зробилаїї густими хмарами, за якими заховалася і від Місяця, і від Сонця. Адже саме вона має вибирати — хто з двох їй потрібніший. А може, ніхто. Посміхнулася Земля веселкою. Стрепенулася, пролилася теплим дощем. І там, де впала вода, з'явилися зелені ліси, густі луги. І такими любими й дорогими вони стали для Землі! А Сонце й Місяць і далі сваряться, не вгавають. Зрозуміла нарешті Земля, що вона як жінка мусить бути мудрішою від цих двох. Загриміла над Землею гроза, і так гучно, що Сонце й Місяць її почули. Зачудовано дивилися на ту, через яку зчинилася колотнеча. Земля сказала — і Сонцю, і Місяцю, —
  • 70.
    73 що відтепер самавибиратиме, з ким хотіла би бути. Знітилося Сонце, засмутився Місяць. Незручно якось їм стало, бо поводилися наче не могутні світила, а простірозбишаки. Почали пере- прошувати Землю. І раптом збагнули, що, поки вони сперечалися-лаялися, Земля змінилася. Стала ще гарніша — зеленокоса, вбрана в блакитні шати води. Затихло врешті все на небі. Земля тихо та спокійно зажила своїм життям. Сонце допомогло Землі, і з’явився День. А за сприяння Місяця з’явилася Нічка. Ніч і День теж не знали про існування одне одного. І не мали вони зустрітися, бо вночі ніколи не настає день і навпаки. Завдання. Складнопідрядне речення. Непоширені речення. Чергування і/й. Однорідні члени речення. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») Кодовий диктант 1 – простеречення, 2 – простеречення, ускладненедієприслівником, 3 – складнопідряднеречення з підрядною з’ясувальною частиною, 4 - складнопідрядне речення з підрядною означальною частиною, 5 – складносуряднеречення. За цікавими балачками вечір поволі перебігає в ніч. Час від часу Аліна ловить на собі зажурений погляд Кажана.
  • 71.
    74 Багаття горить, потріскуючи.Так любо і мило на душі в Аліни. Цей вогонь і заспокоює, і водночас вабить, пробуджуючи в душі такі давні, майже забуті, первісні чи що, почуття. Так із нею завжди в горах, де час дихає вічністю. Чи не вперше в житті вона розуміє, що спілкування з чужими людьми може стати приємним. Чи до цього люди їй траплялися непевні, чи справа у ній. Швидше за все і перше, і друге. Вона немов довго й тривожно спала і раптом прокинулася від маячні, якою відгородила себе від світу. Ось вони зараз не ведуть високоінтелектуальні бесіди про філософію Ніцше чи важку долю Ван Гога. І виявляється, слухати про те, як Іван Мацьо спалив свої мешти, задрімавши біля ватри, а тоді мусив босим їхати до Львова, не менш цікаво, аніж читати Коельо чи Маркеса... Люди. Вони різні, як і книжки, написані ними. Як файно. Нічне небо рясно всіяне зорями. Тут, у горах, воно видається і близьким, і далеким водночас, а ти — зерниною в чорному полі вічності чи порошинкою. Але важливою, такою потрібною, без якої вся ця безкінечність — лишень пустка, ні, не пустка — вакуум. П'ють чай. Петро хотів всіх напоїти чаєм у пакетиках — «порохом доріг». Аліна не дозволила. Бути в горах, у чистому лісі і пити казна-що. Фе! Аліна виймає свої запаси, мамин чай. Сама була не певна, що там намішано. Барбарис, терен, шипшина, астрагал для солоду,
  • 72.
    75 бузина (зовсім трішки),шафран, віночки квітів первоцвіту — це зрозуміло. А решта — на мамин смак. Там нема звичних м'яти, ромашки, чебрецю, деревію. Мама любить повторювати — є трави- ліки, їх варто вживати лише при хворобах, а то навіть нашкодити можна, а є трави для щоденного задоволення, для чаювання. От саме таким чаєм пригостила всіх Аліна. Завдання. Дієприслівниковийзворот. Одиничні дієприслівники. Складнопідрядніречення. Власні назви. Діалектні слова. Дієприкметниковий зворот. Уточнюючі члени речення. Однорідні члени речення. Неповні речення. (За Дарою Корній «Гонихмарник») Контрольний диктант Я — Мавка! Душа мами верби. Її кров та серце. Чи житиме моя матуся, коли я її залишу? Ніколи про це не запитувала, та звідкись знаю, що житиме, бо навіть вона знає, що рано чи пізно назавжди від неї піду. Не на одну ніч чи на день, щоб побавитися зі своїми сестрицями. А назавжди. З Мавками таке завжди трапляється. Але мама верба це переживе, вона стане прихистком для іншого юного серця і буде
  • 73.
    76 довгими зимовими ночамирозповідати добрі казки, колихати на своїх руках-віттях. Я — Мавка. У мене каро-зелені очі та довге темне волосся. Я не схожа на жодну зі своїх посестер. Бо вони всі блакитноокі білявки чи синьоокі русявки. Я — інша, бо народилася в найтемнішу та найдовшу в році ніч. Душа юної дівчини, яка вміла любити, та не змогла втримати ту любов, заблукала в нашому лісі, втомлена, заснула посеред білої галявини і... Тоді народилася Я. Мама верба каже, що мої очі при народженні були наче аметисти, та коли настала весна — вони враз змінили барву. Весна! Я люблю весну. Вона ніжна та лагідна, наче матуся. То вона подарувала мені своєї смарагдової барви, і мої очі посвітлішали... (185 слів) Завдання. Складнопідрядні речення. Неповні речення. (За Дарою Корній «Щоденник Мавки») Безсполучникове складнеречення Диктант – завдання Запишітьречення. Виділіть граматичні основи у безсполучникових складних реченнях. Визначте смислові зв’язки між частинами безсполучникового складного речення, поясніть розділові знаки.
  • 74.
    77 — Із фізикоюта математикою я допоможу, ми маємо в запасі два роки, надолужимо. Із творами складніше. То до пані Ніни. Попереджаю — буде важко, й у навчанні майже все від тебе залежить. Насамперед — то бажання вчитися. Це набагато нудніше, ніж спостерігати з телескопа за зірками, але без цього ти астрономом не станеш. Думаю, я тебе вже в дечому переконав, а може, і розчарував — і пан професор примружив одне око. — Ні, не розчарували. Я хочу бути астрономом і вчитимуся. Але... — Сергій осікся на півслові. — Я ж той... Забракло слів. Зробив вдих-видих, заспокоївся: — Я, пане професоре, лишень сирота. У мене немає грошей, щоб оплатити ваші заняття, і тому... от таке-то... Сергій опустив очі. Він мусив то сказати. — А ви думаєте, молодий чоловіче, що все у світі вирішують гроші? Не розчаровуйте мене. Я знаю, хто ви. І знаю також інше: ви можете стати кимось, якщо захочете, для цього у вас усе є, насамперед упевненість у тому, що вже знаєте і що маєте. Мрію маєте, вірних друзів також, решта — у ваших руках. Знаєте, як у далекому космосі народжуються зірки? Напевне, читали. Бо ви багато знаєте і це сьогодні гарно продемонстрували. Нагадаю вам: зірка народжується зі звичайної чорної хмари.
  • 75.
    78 Народження триває мільйонироків, і приховують від нас це дійство темні хмари, так що цей процес практично не доступнийпрямомуспостереженню. Астрофізики намагаються дослідити його теоретично, за допомогою математичного моделювання. Перетворення фрагмента хмари в зірку супроводжується гігантською зміною фізичних умов: температура речовини зростає приблизно в сто шість разів, а щільність — у тисячудвадцять разів. Колосальні пертурбації всіх характеристик зірки, що формується, складають головну трудність теоретичного розгляду її еволюції. На стадії подібних змін вихідний об'єкт уже не хмара, але ще і не зірка. Тому його називають протозіркою. Зараз ви, Сергію, — протозірка. Я, ваш друг Арсен, пані Ніна, люди, які вам бажають тільки добра — ми ваші хмари. Ставайте собою і не озирайтеся на минуле, бо воно вже пройшло, а ми з вами є зараз, тут і тепер. Жив колись такий відомий античний філософ Аврелій Августин, у п'ятомустолітті, здається. Він сказав приблизно таке: «Ні майбутнього, ні минулого не існує, і краще говорити так: «теперішнє минулого», «теперішнє майбутнього». Щоб відтворити «теперішнє минулого» існує пам'ять; для «теперішнього теперішнього» маємо споглядання, а для «теперішнього майбутнього» лишень сподівання та надію». Розумієш, Сергію, сподівання та надію. Ми з бабунею Арсена Ніною Петрівною давні приятелі. Вона дуже просила за
  • 76.
    79 тебе, щоб послухав,оцінив, зацікавив. Тому не пропонуй мені ніколи гроші, синку! Добре? Ти маєш зрозуміти одну просту річ: інколи люди допомагають одне одному просто так. Тож, цитуючи Аврелія, повторюю ще раз: «Сподівання і надія, юначе. А решта додасться». Завдання .Прикладка. Діалог. Однорідні члени речення. Складне речення із різними видами зв’язку. Написання префікса недо-. І у словах іншомовного походження. Складне безсполучникове речення. Звертання. Чергування у/в. (За Дарою Корній «Зірка для тебе») Графічний диктант Накресліть схеми безсполучникових складних речень, поясніть розділові знаки, підкресліть граматичніоснови, в одному із речень (на вибір) підкресліть всі члени речення. За добру душу і щире серце називали люди Місяцівну Царівною. Та жила Царівна не в палаці. Була вона мешканкою гори Болю, до якої приходили по порятунок ті, хто втратив віру, любов, гідність, бажання жити. Тільки по- справжньомунещасних горавпускала досередини. Довго чи недовго перебували там знедолені, ніхто
  • 77.
    80 не знає, аленаставав день, коли вони, сповнені світла, поверталися до буденного життя. Ні, вони не верталися з лантухом грошей за спиною, вони здобували дещо цінніше... — Що, дідусю? — перепитувала зачарованатакою дивною казкою Тереза. — А як ти думаєш, Терезко, що? — не відповідав, а теж запитував дідусь. — Надію?! — припускала схвильована мала. — Надію, — підтвердив дідусь. — Місяцівна повертала те, без чого ані віра, ані любов, ані гроші ніц не варті. Тереза на мить замислилася й раптом спитала, уже геть по-дорослому: — А як воно, дідусю, повертати надію? — Та по-різному. Місяцівна була талановитим художником і надзвичайним слухачем. Вона не давала порад, не повчала, не лаяла, не звинувачувала нікого. Просто слухала сповіді людей, а потім на полотні виписувала почуте. І з'являлися на тих малюнках туга, розпач, біль серця, горе, війни, біда. І коли людина позбувалася тої слаботи, то на самому денці душі віднаходила ліки. Те, що ніколи насправді не полишає нас. Навіть у найтемнішу хвилину життя воно завжди з нами. Часто як буває? Людина собі живе, знаходить учителів, чи самі вони знаходяться, наважується на перші кроки, припускається перших помилок. Інколи важливе видається мізерним, натомість блискучі
  • 78.
    81 шати гордині, марнославствата цинізму затуляють світ. Відтак людина зайве та непотрібне запихає в душу. Із часом отого зайвого та непотрібного назбирується там так багато, що врешті надія опиняється на самому дні — затиснута, пригнічена, забута. І настає день, коли, втративши віру та любов, людина втрачає бажання жити. Тодівона згадуєпро гору Болю і приходить до Царівни. — Щоб позбутися болю? — запитує Тереза. — Ні. Біль залишиться назавжди, як нагадування про неважливе. Завжди важливо мати поряд таку людину, як Місяцівна. Щоб нагадувала тобі: ти не сам, у тобі завжди живе надія. — Тобі зараз погано, дідусю, так? І тому ти мені цю казочку розповідаєш? — Трохи. Та ти не переймайся. У мене ж є ти. Моя Місяцівна. Ти ж допоможеш мені віднайти надію, коли я її втрачу, правда ж? — і пригорнув Терезу до серця. Завдання. Дієприкметниковий зворот. Однорідні члени речення. Складне речення з різними видами зв’язку. Безсполучникове складне речення. Діалог. Написання прислівників. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів»)
  • 79.
    82 Пояснювальний диктант Поясніть основніорфограми; пунктограми у складних реченнях, визначте вид цих речень. На олтарі в храмі Бог запалив чотири свічі. Вогонь пломенів яскраво та рівно, проганяючи темряву. Свічі горіли й поволі танули... Так тихо було довкола, що ставало навіть лячно від тої тиші. До цього храму уже давно ніхто не приходив. І ось одного дня свічки почали між собою розмову. Перша сказала: —Я — спокій. І хоч тут, у храмі, так порожньо, я добре відчуваю біль людей, які живуть за стінами. Скільки лиха й зла вони одне одному чинять! Вони не прагнуть спокою, тому не приходять до храму. Люди забули Бога. Перестали шанувати спокій як у своєму серці, так і у своєму домі. Дарма Батько небесний запалив мене. Мені не залишається нічого іншого, як навіки згаснути! І вогник спокою погас. Друга свіча сказала: — Я — віра. Справжня й непохитна. Але в жорстокому світі людей я нікому не потрібна. Люди прагнуть багатства, влади, слави, вважають, що за гроші можна купити навіть молодість і здоров'я. Віру вони закинули в найтемніший кут свого серця, наче мотлох. І от-от настане той день,
  • 80.
    83 коли вони менебезжально викинуть навіть звідти. Чи є тоді сенс горіти для тих, хто цього не заслуговує? Щойно віра це промовила, дмухнув легкий вітерець і загасив свічку. Сутінки довкола густішали, бо вогник двох свічок вже не мав сили, щоб боротисяз темрявою. І тут заговорила третя свічка: — Я — любов. Але люди не цінують мене. Нерідко сприймаючи низькі почуття за прояви любові, справжню любов називають слабкістю. І ненавидять тих, хто їх любить найбільше: донька — матір, син — батька... Егоїзм, пиха, зарозумілість посіли місце любові. Розрахунок у всьому, навіть у почуттях, охолодив серця, заморозив душі. Я відчуваю, в яких важких муках конає любов у цьому світі, тому я гасну. Третій вогник теж погас. Сумно й печально стало довкола. Закинутий храм, Бог, який пішов із храму, три згаслі свічки й морок за стінами. Раптом скрипнули двері. Жалібно, протяжно. Піддавалися важко, впускаючи до храму мандрівника. Але той наполегливо їх штовхав і таки потрапив усередину. Вогник четвертої свічі радісно заметушився, потягнувся світлом до того, хто зайшов. То був маленький хлопчик. Дрібними кроками він підбіг до олтаря, оглянув погаслі свічі, торкнувся пальчиком четвертої, яка ще не згасла, упав на коліна та гірко заплакав. Його мама важко захворіла, а він так любить її. Але...
  • 81.
    84 Лікарі сказали, щомайже немає надії на порятунок. Хіба що диво зцілить маму хлопчика. А його бабуся колись дивом називала віру й розповідала йому про оцей храм — Віри, Надії, Любові. Кажуть, що в ньому сам Бог запалив для людства чотири свічі, і допоки вони горітимуть, є надія й на диво. Та дива не буде. Бо свіча віри згасла, любов теж не горіла, навіть спокій стояв холодний. Хлопчик ридав. Передаючи біль свого серця останньому вогнику — вогнику надії. І раптом до нього озвалася четверта свіча. Вона знала, як йому допомогти: — Не плач, дитино. Я — надія. Я те, що залишається навіть тоді, коли у світі помирають і віра, і любов, і спокій. Я ніколи не гасну. І від мого світла ти легко можеш запалити інші три свічки. Коли ми горітимемо вчотирьох, любов твого серця і віра твоєї душі зцілять маму. Хлопчина витер сльози. Він трепетно підняв свічу надії й запалив від неї вогники віри, любові та спокою. Ті запалахкотіли: спочатку ледве- ледве, потім — жвавіше. Храм наповнився світлом. Хлопчик гарячезашепотів слова молитви, просячи в Бога зцілення для своєї мами, просячи віри й любові для світу, спокою для душі та надії для серця. Мама хлопчика одужала. І за деякий час вони разом прийшли до храму, щоб подякувати надії за милість. У храмі було людно. Слова молитви
  • 82.
    85 маленького хлопчика повернулидо храму Бога. Промінчик надії повернув у світ віру та любов. Завдання. Діалог. Складнебезсполучникове речення. Складнопідряднеречення. Дієприслівниковий зворот. Чергування у/в, і/й. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») Розподільний диктант Випишіть спочатку складносурядне речення, потім – складнопідрядне, далі – складне безсполучникове, після цього – складений присудок (вкажіть складений іменний чи складений дієслівний) та неповне речення. Самотність для Олексія — це не стан душі, яку випадково замкнули саму вдома чи вона сама замкнулася, та ключ від дверей ніяк не віднайде. Можна відчувати себе щасливим і в порожній хатинці чи навіть на безлюдному острові. Це стан самотності. Ідеальний стан для того, кого дістав світ, і ти майже силоміць випхав себе з нього, випхав туди, де тобі краще без усіх. Бо без тебе той залюднений світ і так не пропаде, знайдуться все нові та нові жертви, яких він чавитиме, жуватиме, випльовуватиме. Олексій був настільки переконаний у власній правоті, що доволі рідко й брався до суперечки з тими, хто не погоджувався.
  • 83.
    86 Енергетична наповненість йогослів підкорювала, й опонент майже завжди здавався. Та Олексій добре знав й інше. Справжнім жахом для людини є одинокість, тобто вимушена самотність. Коли ти перебуваєш серед галасливої юрби добрих знайомих, водночас розуміючи, що ти тут чужий. Ні, тобі ніхто не ворог, не супротивник. Просто ти — таке собі чужорідне тіло в легенях чи в оці. Наче скалка в нозі, яку слід терміново добути, бо рана почне гноїтися, а коли нічого не робити, то може трапитися непоправне — гангрена. Така самотність — це жах спілкування. Ти розмовляєш з людиною і раптом усвідомлюєш: вона чи він не чують тебе. Скоріше навпаки, це тобі намагаються щось утовкмачити. Авжеж, так буває: тобі нецікаві її чи його проблеми, а їм — твої. І одного дня ти собі говориш: «Досить. Зупинися! Знайди мужність у серці залишатися собою». Коли Олексій уперше став ногами на цю землю, то зрозумів: так, тепер він може зупинитися та побути врешті собою. То було чарівне місце. З першого погляду знав — воно його не відпустить. Бо відчув: тут він удома. Нарешті вдома. Й не став опиратися. Висока круча над Дніпром, лагідна вода, стара занедбана хата під стріхою, а поруч дубок росте, і трава гомонить, і птахи співають.
  • 84.
    87 І відразу такенамарилося, наче хтось дозволив йому зазирнути в іншу реальність, перегорнути сторінки книги, яку знав, читав, розумів... Крислатий дуб, а під ним сидить козак Мамай. Схрестив ноги, тримає в руках кобзу, у зубах люлька, за ним коник вороний пасеться, запряжений, із сідельцем. Здається, що ось-ось підніметься козак, гукне коня вороного — і в похід. На дереві пташки співають, на гілці шабля висить, у височині сонце грає. За дубом хатка видніється, біленька, чепурненька, з великим вікнами. Під хатою призьба, щедро обтикана мальвами. А над ними бджоли гудуть. Десь ліворуч із-за хати визирають вишні та яблуні. То, певно, сад. Праворуч виблискує плесо ріки. А на плесі човникгойдається, водау Дніпрі міниться на сонці, наче підморгує по - дружньому, кличе- манить, не відпускає. Перед козаком на скатерці мушкет лежить, глечик із кухлем стоять, книга розгорнута. Поруч казанець на вогні, смачна страва булькає: чи каша, чи юшка. І духмяний запах чебрецю та пастернаку впереміш із горілою сосною розгойдується довкіллям. І таке умиротворення та благодать в отій картині, така глибока віра. Олексій удивляється в лице козака. Той схилив голову над кобзою, перебирає струни, оселедець звісився…
  • 85.
    88 Завдання. Складне реченняіз різними видами зв’язку. Складносурядне речення. Тире між підметом і присудком. Пряма мова. Двокрапка у складному безсполучниковому реченні. Складений присудок. Неповне речення. Однорідні члени речення. Вживання апострофа. Безсполучникове складне речення. (За Дарою Корній «Щоденник Мавки») Творчий диктант Розставтерозділові знаки (текст подається без їх вилучення). Перебудуйте складні безсполучникові речення на прості, а потім – сполучникові. Серце жінки тривожно стукотить, вона поривчасто дихає та безкінечно озирається. Налякана. Малий майже засинає. І враз сполоханий крик жінки будить дитя. Чоловік із гострим носом, колючими чорними очима та третім оком на руці, найсправжнісіньким оком, витатуюваним на долоні, вириває його з материнських рук. І він летить, наче зі світлої сонячноїгорив темне провалля. Передостаннє, що чують вуха: «Синку!». Останнє, що встигають побачити очі: жінка з очима в пів світу дивиться з ненавистю на того покруча, який щойно відібрав у неї маля. Той притискає нажахане дитя до себе, і так сильно, і так міцно, що, перед тим як знепритомніти, малий чує гучний постріл і крик
  • 86.
    89 жінки. Не встигаєнічого побачити, крила падають вниз і... Світ не вимикається цього разу, ні. Сергій іде піщаним берегом океану. Хвилі ніжно шелестять, чайки квилять над водою. Поруч вродлива молода жінка кидає у воду камінці. Жінка так схожа на маму. Кола розходяться водою, вона всміхається: — Я люблю тебе, синку! І я завжди поруч. Не бійся жити. — Ти моя мама? Чому той чоловік тебе вбив? — запитує хлопець. Вона сумно всміхається: — Це не важливо. Тіло мертве, та є ще душа, синку. Ті, що люблять по-справжньому, ніколи нас не полишають. Вони завжди поряд. Коли я була маленькою, років дванадцять, напевно, мала, тато розповідав мені притчу. Коли народжується людина, то Бог вдихає в тіло частинку Себе. Ця частинка стає душею. От живе людина з частинкоюБога всередині. Живе, як уміє чи може, чи хоче, в кожного по-різномускладається. А коли настає її пора, і тіло помирає, то та частинка Божа, душа тобто, врешті зачинає жити власним життям і повертається туди, звідки прийшла, — на небо, стаючи у ньому найсправжнісінькою зіркою. Сяйво тих зір не однакове, хто як жив, той так і сяє. Бувають тьмяні зірки, такі, що ледве-ледве дають раду світити, і тоді Творець повертає їх назад на землю, виправити те, що вони не встигли зробити чи не зуміли, а може, й не захотіли. І так
  • 87.
    90 до безкінечності. Бодобрий батько — добрий завжди. Я люблю тебе, синку. Пам'ятай! Люблю! І я завжди поруч. Любов — найважливіша частина Мови, якою говорить світ. Вона старша від людства, давніша від пустелі. Завдання. Непоширене речення. Діалог. Тире між підметом і присудком. Складне речення із різними видами зв’язку. Безсполучникове складне речення. Односкладні речення. (За Дарою Корній «Зірка для тебе») Кодовий диктант 1 – складне безсполучникове речення, 2 – складнопідрядне речення, 3 – складносурядне речення, 4 – просте речення з однорідними присудками, 5 –однорідні члени речення (запишіть схему). Правду кажуть розумні люди: ранок від вечора мудріший. Бо ще вчора я не бачила навіть натяку на вихід із лабіринту, в який потрапила, дозволивши вплутати себе в історію з душами. Влягаюся спати і засинаю від смертельної втоми. А вранці наче розумію, що далі робити. Дорога сама мені відкривається, і я не замислююся над
  • 88.
    91 тим, чи добречиню,чи ні. Просто знаю: мені зараз у цьому напрямку треба рухатися. Інтуїція? Вода мені завжди допомагає і відновитися, і змити з себе сумніви, надокучливі чужі думки та вагання. Кожна клітинка тіла відкривається і ретельно очищується. Найпростіша формула, Н20, кажете? Та це майже алхімія, яка завжди поруч. Відчуваєш, що тебе зурочили, чипросто хтось дістав порадами та вимогами, або колежанка аж надто прискіпливо намагається перекласти на твої плечі частинку власного болю чи проблем — бігом до води. Немає ліпшого очищувача. Усе в каналізацію, весь бруд із тіла та камені з душі туди, вниз. Земля добре знає, що з тим робити. Є істоти, які цими відходами харчуються. Як у природі: жуки-гнойовики, дощові черв'яки, раки, могильники, грифони, чайки, ворони тощо. Що для одних відходи, для інших — життєва необхідність. Так і з поганими думками, емоціями, душевним тягарем. Ми готові легко цього всього позбутися, а для когось вони — їжа. Завдання. Двокрапка у складному безсполучниковому реченні. Складнопідрядне речення. Однорідні члени речення. (За Дарою Корній, Талою Владмировою «Крила КольоруХмар»)
  • 89.
    92 Контрольний диктант Притча прочас і кохання Посеред океану, на одному розкішному острові, мешкали людські цінності, добрі, погані, лихі, прекрасні. Та трапилося горе, несподівано острів почав затоплюватися водою. Усі цінності, сівши на кораблі, повтікали із острова. Залишилася тільки Любов. Вона не могла залишити милий серцю острів. Вона ж Любов! Та коли острів вже майже пішов під воду, Любов вирішила нарешті, що мусить рятуватися. Та ніхто з тих, хто пропливав повз, не захотів взяти її до себе. Багатство не мало місця на кораблі через надмір скарбів на борту. Сум був певен, що присутність Любові буде відволікати його від бажання постійно сумувати. Гордість через пиху не стала навіть слухати Любов. Радість веселилася, вона не почула благань Любові. Відчай закрався у серце Любові — невже це кінець? Вона сіла на краєчку суходолу, гірко заридала. Раптом почула спокійний голос: «Поїхали зі мною, Любове, я врятую тебе!» То був сивочолий дідусь, він довіз дівчину до суші, до нової домівки. Любов красно подякувала старому. Та коли дід відплив далеченько, згадала, що забула запитати ім'я рятівника. «Хто був цей благороднийСтарий?Ви не знаєте?» — запитала в Знання. Воно всміхнулося і відповіло: «То був
  • 90.
    93 Час, Любове! ТількиЧас насправді відає, якою важливою в житті є Любов!» (189 слів) Завдання. Уточнюючі члени речення. Однорідні члени речення. Антоніми. Складні безсполучникові речення. Складні речення із різними видами зв’язку. Пряма мова. Ненаголошені голосні. Закінчення прикметників. (За Дарою Корній «Гонихмарник») Складне реченняз різними видами сполучникового ібезсполучниковогозв’язку Буквений диктант 1 - просте речення – ПР, 2 - односкладне речення – ОР, 3 - складне безсполучникове речення – СБР, 4 - складне речення із різними видами зв’язку – СРРВЗ (РВ – різні види), 5 - складносурядне речення - ССР Арсен приступив майже впритул до Сергія. Пильно зазирнув в очі. Сергій перелякано ковтнув слину, таким дорослим він ще свого друга не бачив. — А тепер слухай мене уважно, бо якщо те, що я розповідатиму, не вправить клепки у залишки твого мозку, то гріш ціна всьому тому, що ти собі
  • 91.
    94 намріяв і щоя про тебе вигадав. І мені гріш ціна, бо я тебе не розгледів. Арсен відійшов убік і всівся навпроти Сергія, на лаві під яблунею. Почав розповідати. — То було давно. Дуже давно. У далекому тридцять дев'ятому. Початок Другої світової. Вересень. У Львів прийшла радянська влада, та сама, про яку ми з тобою знаємо з книжок. І почалося веселе життя для тих, хто до того мирно жив у цьому місті. Жив по-різному, але мирно. Настали лихі часи. Людей забирали вночі зі своїх домівок, часто цілими родинами. Просто так, без причини, лишень за те, що мав ліпшу хату, роботу, одяг, посаду, не вкрадену, а чесно добуту. Двадцять першого червня сорок першого під оцей будиночок, що ми під ним сидимо, о четвертій ранку під'їхала машина, воронок. А в цьому будиночку, віллі, як тут її називають, мешкала мирна добропорядна родина дрібних львівських торговців. Чоловік із дружиною та дві донечки. Їх у ту ніч заарештували. Відвезли у Бригідки, в тюрму. Ніхто нічого не пояснював. Усе просто. Ось документи, ось наказ. А накази зазвичай не обговорюються, а виконуються. Мама благала майже навколішки, щоб відпустили молодшу тринадцятирічну Банду. Материнське серце відчувало лихо. Та їй швидко заткнули рота: «Будеш чіплятися — розстріляємо».
  • 92.
    95 Уранці на допитіусю родину звинуватили в контрреволюційній діяльності проти радянської держави. —Ти знаєш із підручників історії, що наступного дня, двадцять другого червня, почалася війна фашистської Німеччини проти Радянського Союзу. Що робитиз полоненими, заарештованими за контрреволюційну діяльність? Евакуйовувати? Ще чого! Панькатися зі зрадниками! У тюрмах почалися масові розстріли. Фронт стрімко наближався. Спочатку то була звична для НКВС практика, пригадуєш, нам вчителька історії розповідала. В'язень «запрошувався» у спецкамеру і без попередження діставав постріл у потилицю. Та і це видалося для виконавців трохи задовгою процедурою, і почалися розстріли вже без церемоній. Заганяли побільше в'язнів до камер підвалів та через дверцята, оті що для передачі їжі, стріляли з автоматичної зброї. Віконечко відкривалося — і в'язень замість шматка хліба отримував смерть. А потім придумали ще швидшу розправу. Через віконце кидали до камери гранату. У камеру, де сиділа родина Войцеховських, також кинули гранату. Усі загинули, і тільки старшу доньку, сімнадцятирічну Ірену, контузило, вона знепритомніла. Ірен отямилася в могилі десь за Львовом, дівчині «пощастило», бо братську могилу ніхто не стеріг. Мертві не оживають, а живі? Живим не до мертвих...
  • 93.
    96 Арсен зупинився, переводячиподих, досі він говорив наче не для Сергія, а кудись убік. Зараз він звернув очі до нього: — Що, далі розповідати чи, може, досить? Може, тобі розповісти, як приємно та легко вилазити по трупах із ями, чіпляючись за тіла ще вчораживих і щасливих мирних людей? Чи як ридала-голосила, падала на коліна і просила Господа сімнадцятирічна дівчина її умертвити разом із усіма, щоб тільки не терпіти той біль і муку пам'яті, які терзатимуть усе життя? Сергій мовчав, утупивши очі в землю. Усередині все затерпло від почутого. Чому він це все йому розповідає? Якийсь незрозумілий здогад вліз у серце. Арсен, напевно, прочитав це на обличчі Сергія: — Ірен ледве вибралася тоді з-під трупів та шматків землі. Так, бачу, вже здогадався. Ірен Войцеховська — то Ніна Фьодорова тепер, твоя бабуся. Завдання. Чергування у/ в. Складнопідрядне речення. Уточнюючі члени речення. Неповне речення. Односкладне речення. Однорідні члени речення. Правопис прислівників. (За Дарою Корній «Зірка для тебе»)
  • 94.
    97 Диктант – завдання Запишітьречення із різними видами зв’язку, складітьсхеми, підкреслітьграматичні основи. Вибір Жила на світі жінка. Важку мала долю. Здавалося, що проблем у неї більше, аніж в інших людей, негаразди частіше навідуються до неї, аніж до сусідів, а щасливі моменти, якщо і трапляються у житті, то аж надто короткі. Неподалік її хати текла річка — широка, повновода. Жінка любила дивитися, як потужно та впевнено річка несе свої води, як ламає завзято кригу навесні, як переборює грози та зливи... Жінка заздрила природній силі ріки, інколи їй так хотілося бути річкою. Минав час, жінка закохалася, одружилася, у неї народилася донька, і навіть на мить здалося, що негаразди покинули її, проте... Ненадовго. Бо відчуття незахищеності та якоїсь безвиході дуже рідко полишають того, хто сам не хоче, щоб вони його покинули. Донька цієї жінки любила гратися біля річки. Одного разу жінка, заклопотана різними, як їй здавалося, дуже важливими та страшенно потрібними справами, заскочиладитину за дивним заняттям. Мала сиділа на піску, тримаючи в руці склянку води, та старанно розмішувала в ній попіл. Прозора вода в склянці вмить стала брудною. Донька здивовано гмикнула.
  • 95.
    98 — Що тиробиш, донечко? — перепитала здивована жінка. — Навіщо ти в чисту воду накидала бруду? — Це експеримент, матусю, — серйозно відповіла дитина. — От дивися. Мала поставила склянку з брудною водою на камінь. Узяла до рук миску з попелом та підійшла впритул до річки. — Підійди до мене, мамо! Мала взяла посудину, наповнену попелом, та висипала то все в річку. Попіл у воді в одну мить розчинився, а ріка й далі була чистою та прозорою. — Мамо! Я все зрозуміла! — мала заплескала в долоні. Жінка нічого не зрозуміла. — Але, донечко, що ти зрозуміла? — Це все не просто так. Порох у склянці з прозорою водою робить воду каламутною, а в річці його майже не видно. У мене сьогодні в школі був невдалий день. Так інколи буває: в усьомувідразу не щастить, і я сиділа в роздягальні та плакала. І нарікала на долю. Мої нарікання випадково почула вчителька з хімії. Ні, вона не стала мене заспокоювати, вона просто попросила вдома зробити цей експеримент. Сказала, що я кмітлива дівчинка і все зрозумію. — І що? До чого тут вода та попіл? — Мамо, вода в склянці від попелу стала відразу брудною, а в річці той попіл тільки трохи був
  • 96.
    99 помітний, а потімвзагалі пропав. Коли ми долаємо якісь негаразди чи неприємності, то чомусь стаємо схожими на цю склянку з брудною водою. А чому б не спробувати бути схожими на річку. Ми ж маємо вибір... Я не знаю, чи жінка зрозуміла те, що хотіла їй сказати донька, та я хочу стати річкою... Завдання. Уподібнення приголосних. Звертання. Складне речення із різними видами зв’язку. Неповні речення. Дієприслівниковий зворот. Дієприкметниковий зворот. Складносурядне речення. Складнопідрядне речення з однорідною підрядністю. (За Дарою Корній «Щоденник Мавки») Графічний диктант Накресліть схеми складних речень із різними видами зв’язку, поясніть розділові знаки. У двох складних реченнях (на вибір) підкресліть всі члени речення. А бабуся вела своєї. Казала, що моя інакшість — то не просто так, це від небесного походження. Коли вам кажуть такі речі, навіть ваші найрідніші, хіба ви повірите? Так, свою інакшість я відчувала завжди, скільки себе пам'ятаю. Тепер я розумію: мені це звикання до інакшості так легко минулося,
  • 97.
    100 бо поруч булабабуся, яка мала досвід виховання янгола, і вона мені зуміла розповісти, як поводитися з однолітками, сусідами, з нормальними людьми, навчила приховувати свою інакшість. Навчила розрізняти людей і нелюдей, тільки вона називала їх по-іншому: ті, що мають особливості. А їх було навіть у нашому селі багатенько, і жоден так і не здогадався, що я вмію на них правильно дивитися, бачачи, мов на рентгені, їхні душі — або прекрасні, як найчарівніші квіти, або покручені, знищені, звироднілі. Найважче було навчитися не зазирати в душі покручів, бо від побаченого можна зостатися заїкою. Та моя інакшість ніколи мене не лякала, а от слова про те, що я донька сірого янгола і теж сірий янгол, збентежили не на жарт. А ще бабуся сказала, що приходить її час піти. Але я не повинна хвилюватися, бо вона переконана: я змужніла настільки, що легко дам собі раду. Узяла з мене обіцянку і далі поводитися розумно і з людьми, і з «тими хижими істотами» (чи не вперше вона тих, хто має певні особливості, так назвала). І, коли мене проситимуть про допомогу, думати серцем і чинити так, як підкаже душа. Янголи також мають душу? Це питання крутилося у мене на язиці. Та я не спитала. А тоді... вона мені подарувала медальйон. Старий і дуже гарний. Я його раніше ніколи не бачила. Ні на шиї в бабусі, ні серед її прикрас, що
  • 98.
    101 неприховано лежали встарій шкатулці з червоного дерева. Бабуся сказала, що цей медальйон — то сімейна реліквія. Він передається по жіночій лінії. І тепер настає моя черга володіти ним. Так. Тоді вона зі мною прощалася, а я знову списувала це на її старечу забудькуватість і химерність. Завдання. Складне речення з різними видами зв’язку. Уподібнення приголосних. Однорідні означення. Складносурядне речення. (За Дарою Корній, Талою Владмировою «Крила КольоруХмар») Пояснювальний диктант Пояснитиосновні орфограми та пунктограми. Нині місяць уповні. Наче на замовлення. Авжеж, навіть небесне світило не хоче проґавити сьогоднішнє шоу. Вийшовши з під'їзду будинку, відразу запримітила, що за мною хтось слідкує. Я простую вулицею Кривоноса. Вона в цю нічну пору досить гарно освітлена ліхтарями і зовсім не порожня. Час від часу на поважній швидкості проносяться таксівки, котрі везуть запізнілих пасажирів додому. На перетині вулиць Опришківської та Високий Замок повертаю на доріжку, яка веде до гори Лева. Коли вступаю у володіння парку «Знесіння», стає моторошно. Самотній ліхтар за моєю спиною, здається,
  • 99.
    102 відчайдушно старається допомогтиподолати розгубленість, бо очі в мене, може, і трохи янгольські, але точно не котячі. Дерева розступаються, і нічне світило, яке сьогодні виглядає напрочуд яскраво та урочисто, допомагає повернути на ту стежку, якою колись ми ходили з паном Олегом. Здається, що вже тоді поважний пан звідкись знав, що ці знання мені знадобляться, бо дуже детально оповідав про всі дрібниці, пов'язані з розташуванням стежечок, потічків, енергетичних потоків у цьому незвичайному парку. Я простую повз гору Лева, повертаю ліворуч і починаю спускатися вниз стежкою. Мені треба до озера. До того самого місця, де колись стояв високий пагорб, а на ньому було капище. Але люди зреклися своєї давньої віри, забули про старих богів, зрадили їх. Скинули ідола, а гору розрили. Тобто почали добувати з неї пісок та глину для будівництва. Та все закінчилося дуже печально. Одного погожого ранку до пагорба на роботу прийшли люди і не впізнали місцини. Усе пішло під воду — і техніка, і розкопаний пагорб, і надії місцевого князька розбагатіти. Так по-доброму помстився за наругу над собою один із давніх українських богів. Але після того випадку тут поводятьсядосить стримано і львів'яни, і гості міста. Навіть археологи. Не лізь туди, куди тебе не запрошують, і буде тобі щастя. Правда, є божевільні, яким час
  • 100.
    103 від часу недають спати грубі гроші, слава та бажання миттєво розбагатіти. Набудувати в оцих чарівних сакральних місцях багатоповерхівок, диснейленд, нічні клуби, автостоянки, міні- летовища... І тільки впертість добрих та чесних людей гасить той запал. Завдання. Вживання м’якого знака. Дієприслівниковий зворот. Власні назви. Уподібнення приголосних. Вставні слова. Складне речення із різними видами зв’язку. Написання прислівників. Однорідні члени речення. (За Дарою Корній, Талою Владмировою «Крила КольоруХмар») Розподільний диктант Запишітьспочаткупрості ускладнені речення, а потім складні речення з різними видами зв’язку. Поясніть розділові знаки. Дід сумно всміхався, виймаючи з-за пазухи дримбу, підносячи її до вуст і... Тереза втискується всім тілом у стовбур дуба. Щоразу слухаючи, як дід грає на дримбі, дівчина стає то маленькою пташкою, то шаленою блискавкою. Вона плекала мрії дожити до того часу, коли навчиться отак витворювати звуки, як то робить дід. Сьогодні мелодія дримби особлива. У ній вчуваються не тільки передзвони литавр-потічків,
  • 101.
    104 не лишень зорепадив серпневі ночі, не тільки голоси вітрів на гірських вершинах, вільні та безпечні. У ній сьогодні було ще дещо. Дримба плакала й сміялася, заливалася й шепотіла, дивувала й реготала, літала й повзала, тужила та плакала, вмирала і знову народжувалася, щоби вмерти. Таємниці гір розчинялися в її звуках, смереки горнулися до матінки Землі, а гірські ріки обперізувалися веселкою й то дзюркотіли, то рокотали небезпечними хвилями. І стояло небо глибоке й пречисте, усіяне зорями, як вічна дорога, якою мчить мелодія пустунки дримби, везучи на собі велику піщинку, що зоветься Землею. І політ той безконечний, а може, це — пів миті. Бо час тут не має значення — його взагалі не існує. Час упав у гирло вулкана і мав би загинути, та його раптом підняв на свої рамена той, хто запалює ватри, хто кидає вогняне насіння у воду, щоб народити нове життя. І те життя народжується зі смерті, бо стара дідова дримба знає, що колесо крутиться безупинно, що жорна мелють навіть тоді, коли й зерна нема. Мелодія стихає. Дід тицяє їй до рук дримбу, суворо промовляючи: — Тепер вона твоя. Це не дарунок. Це твоя потреба. Дримба для мольфара — наче священний бубон для шамана. Настав час тобі навчитися. Дримбу тримаєш лівою рукою, вузький кінець
  • 102.
    105 кладеш на зуби,а пальцями стукаєш по сталевому язичку — так виникає звук. Різні відтінки звуків — то різний рух язика і губ, а висота вже залежить від придиху. Колись на дримбах грали тільки жінки. Матінка Природа своїх дочок щедро нагородила. Кожна гуцулка, котра бере до рук дримбу, про то знає. Звуками дримби можна вилікувати, причарувати, ворога зробити рабом, дикого звіра перетворити на друга. Але тим мистецтвом не всім дано володіти. Мало мати скрипку в руках і знати ноти — без уміння й таланту не заграєш. Дримба часто рятувала мене від самотності. І мої біль, усі жалі, смуток, горе і біда ставали такими мізерними на дорогах, якими провадила мене мелодія дримби. Те ж саме і з радістю, любов'ю та щастям. Завдання. Однорідні члени речення. Складне речення із різними видами зв’язку. Складносурядне речення. Наголошені і ненаголошені голосні. Однорідні члени речення. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») Творчий диктант Перебудуйте складнопідрядні речення на речення із різними видами зв’язку (і навпаки), прості речення – на речення із різними видами
  • 103.
    106 зв’язку. Дайтевідповідь назапитання:«За яких обставин, на вашу думку, Дуж може змінитися на краще, чи такі зміни взагалі не можливі?» Перешіптування між учнями припинилися, і зал на мить занімів, а потім... Потім вибухнув словами невдоволення та заперечень. Чомусь геть не дивувалися тому, що вчителі-неври вибрали Остапа. Хлопця тут усі любили за спокійну та лагідну вдачу. Він ніколи нікого не обмовляв, з радістю допомагав, знали його ще з тих часів, коли він був лишень служкою Птахи та Стриба. І на спільну думку усіх, Перемінник зовсім не змінив хлопця. Він залишався і далі собою — щирим і чесним, правдивим і добрим. У ньому, що найдивніше, геть не було надуманої пихи, яка з'являлася геть у всіх, щойно ті отримували Перемінника, і Вчителям школи Храму Сонця доводилося «виправляти» ситуацію. Так, щирість завжди подобається людям. А от Дуж... «Чому Дуж, Учителю? Оцей недотепа!», «Це знову робота його батьків? Домовилися?», «Цей ледацюга тільки чуже місце займає у школі», — обурливо лунало з усіх боків. Учні дратувалися, бо навіть не другим, а першим (Учитель Посолонь озвучив його першим) кандидатом став старожил і цілковитий невмійко Дуж. — Ану тихо. Тихо. - Посолонь гучно заплескав у долоні.-Тихо, громадо!Вислухайте мене. Розповім
  • 104.
    107 я вам однупритчу, може, вона вас вгамує. Одного разу Учитель захотів перевірити своїх учнів. Він покликав трьох найкращих. Ну, принаймні він вважав їх найкращими. Взяв чистий аркуш паперу і на ньому зробив невеличку темну чорнильну пляму. Кожному з учнів Учитель поставив те саме запитання: «Що ви бачите перед собою?» Перший учень відповів: «Звісно ж, чорну пляму». Другий сказав: «Ляпка, яка за формую нагадує кулю». Третій відказав: «Очевидно, що це чорне чорнило від ручки». Учитель засмутився. Учні не розуміли причини цього смутку, бо вважали, що вони мають слушність. Яке запитання, така й відповідь. — Учителю, невже ми відповіли невірно і це вас так засмутило? — запитували його учні. — Усі ви добре розгледіли маленьку чорну цяточку на такому великому білосніжному аркуші, і ніхто з вас не помітив цього самого аркуша, на якому стояла ця ледь помітна чорна пляма. Тож, дорогі мої учні! Шановні чорнильні плями! Побажайте білим аркушам щасливого навчання у світі Білих Вурдалаків і швидкого повернення. Остап задоволено всміхався до Вчителя. Посолонь був Учителем за покликанням. Він завжди знаходив потрібні слова. Остап щиро на очах у всіх простягнув руку Дужу для потиску та привітання того з таким значним успіхом. Той перелякано відсахнувся і збентежено втиснувся в
  • 105.
    108 стіну. Хтось зучнів сумно кинув: «Цей білий аркуш, схоже, хоче бути чорнильною плямою, Учителю, і ви цього не зміните». Завдання. Складне речення із різними видами зв’язку. Написання слів із префіксом при-. Вживання м’якого знака. Пряма мова. Діалог. Поширені та непоширені звертання. (За Дарою Корній «Зворотний Бік Сутіні») Вибірковий диктант Знайдітьі запишіть складні речення з різними видами зв’язку. Визначте засоби зв’язку між ними. Випишіть речення з однорідними членами речення, запишіть схеми. Отак вони вкупі й жили — Іринка й бабуся Орина. Іринка росла спокійною, роботящою, чемною дівчинкою. Не розбещеною матеріальними благами, не розвезеною батьківською любов'ю, у якій її однолітки, як і всі діти в нормальних повноцінних сім'ях, купалися, мов земля в гоже літо в променях сонця, досхочу. Співчуття, які виливалися на неї звідусіль, куди б вона не приходила, лишень дратували. Іринка нарешті зрозуміла: бібліотека й ліс — це ті місця, де можна легко заховатися від надміру доскіпливих очей і в'їдливих язиків. Довгими зимовими вечорами вона багато читала, слухала
  • 106.
    109 бабусині казки талегенди про Перелесників, Полісунів, Щезників, Перестрічників, Мавок... Ліс для неї став другою оселею. Добрий вірний приятель! Він галайкотів, щебетав, джерґотів, сердився, шаленів, хвилювався, радів, тішився, ридав, побивався, реготав, глузував, жартував, створюючи власний настрій, залежно від пори року, доби, погоди. Іринка лишень тут відчувала себе вільною. Одного травневого вечора Іринка пішла в гості до лісу. Дівчинка йшла стежиною, яка вела до Чорничного болота, а біля поваленої сосни завернула вліво, до своєї улюблениці — стрункої берізки, яка самотньо росла посеред галявини. Неждано почула чийсь розмірений впевнений голос, який долинав якраз із галявини, але слів вона не розібрала. Посеред галявини спиною до дівчини стояв хлопець. Знала, що то не гоже отак підглядати за людиною, та вдіяти із собою нічого не могла. Побачене дивувало. Ірина відразу впізнала юнака по дивакуватій, як для села, зачісці — чорне смолисте волосся спадало хлопцю на плечі. Це ж Ігор Сокірко з іншого кінця села. Хлопець завжди лякав її, пропікаючи гострим поглядом своїх чорнющих очей. Що він тут робить? Руки Ігор підняв догори, бурмочучи то голосніше, то тихіше незнайомі слова. І раптом Ірина зобачила в руках хлопця срібні блискучі нитки. Один кінець їх був міцно затиснутий у кулаку, а інший (о Боже!),
  • 107.
    110 інший піднімався вгоруігубився десь у високості. Юнак притягував хмари. Цього не може бути. Лунко загупало серце. Це ж усе вигадки, легенди про притягування хмар, заклинання. Але... Тут поруч, за якихось п'ять метрів від неї, стоїть людина, розмовляє з небом і не просто балакає, а ще й наказує йому. Хлопець, не випускаючи з рук невидимі блискавиці, озирається, їхні очі зустрічаються, і вони кілька секунд пильно дивляться одне на одного. Сполохані очі-озера... Ірина починає задкувати. Потім зривається на біг. Коли вбігає на рідне подвір'я, то перші краплини дощу падають на землю, починається справжнісінька злива, яка взялася нізвідки. Завдання. Складне речення із різними видами зв’язку (безсполучниковий і підрядний). Однорідні члени речення. Вживання апострофа. (За Дарою Корній «Гонихмарник») Кодовий диктант Простеречення – ПР, складносурядне речення – ССР, простеускладненеречення – ПУР, діалог – Д (схема), складне речення із різними видами зв’язку – СРРВЗ. Жив на світі білому чоловік. Старався бути хорошим, та не завжди йому це вдавалося.
  • 108.
    111 Прийшла старість —час помирати. Тіло зосталося на землі, а душа повернулася до Бога. Глянув чоловік на свої діяння збоку й перелякався. Стільки там намішано: і радість поряд із болем, і вірність поряд зі зрадами, і любов, і ненависть, і підступність, і лиходійство. Наляканий побаченим, чоловік виклав на вершечок душі всі свої хороші вчинки, під спід запхав погані та й почимчикував до Бога. Бог довго досліджував душу чоловіка, усміхаючись у довгівуса. А коли закінчив, мовчки прочинив йому двері до раю, запрошуючи увійти. Чоловік зрадів такому подарунку. Йому добре та щасливо жилося в раю. Минув час, і стали чоловіка мучити докори сумління. Адже він обдурив самого Бога! Й одного дня чоловік повернувся до воріт раю. Там його вже чекав Господь. Бог мав добрі очі й трішки сумний усміх: — Ти повернувся, чоловіче добрий? — Дякую, мій Боже, за рай. Та я цього дива недостойний. Я обдурив Тебе, приховавши від Твого ока всі свої гріхи та недобрі вчинки. Тепер мене це мучить. — Чого ж ти хочеш? — сумно вів Бог. — Прошу Тебе, Всемогутній, милості. Забери з моєї душі все погане. Бог був не тільки всемогутній, а й усепрощальний. Вийняв він із душі чоловіка віроломство, боягузтво, підлість, брехню, оману й
  • 109.
    112 ненависть, захланність, лінь.І тепер у Бога посумнішали й очі. Чоловік повернувся до раю. Позбувшись ненависті, він ураз забув, що таке любов, згубивши боягузтво, уже не знав, що таке самопожертва й сміливість, втративши віроломство, втратив і вміння бути вірним, чесним і відданим, і душа стала порожньою та безликою, як пустий сірий дзбан. Пошкандибав старий знову до Бога, той мовчкивернув чоловікові все, що недавно на його прохання забрав. — Що мені тепер робити, Господи?! — заголосив чоловік. — Якщо добро і зло в мені так тісно сплетені, що одне не може бути без іншого, то де ж моє справжнє місце? Може, у пеклі? — Насправді пекла не існує, — відповів Бог, — існує тільки рай. І ти вже в ньому. — Господи, — заволав чоловік. — Тоді прости мені усі мої гріхи. Я щиро каюся! Не діставши Твого прощення, я не можу повернутися до раю. Бог відпустив чоловіку всі його гріхи, і той щасливий повернувся до раю. Творець стояв велично, однак нікуди не подівся смуток з його очей. Чоловік на якийсь час забув і про всі свої гріхи, і про те, як потрапив сюди. Аж якось згадав, що, коли був живий, відмовився позичити гроші своїй сестрі на лікування сина, бо саме збирався їхати на відпочинок, і кошти йому самому були
  • 110.
    113 дуже потрібні. Племінникпомер... Згадав, як заради великих грошей, обдурював, брехав. Як ненавидів лишень за те, що хтось уміє жити чесніше й правильніше. Не витримав і зновупішов до Бога. — Сину мій, — здивовано промовив Бог, — ти дістав від мене прощення і мав би бути умиротвореним, але ти переляканий і спантеличений. — Так, Господи. Ти відпустив усі мої гріхи. Та мені дуже погано у раю, бо я сам себе не можу пробачити. Допоможи! Сумний погляд Бога потеплішав, усміх сповнився щирої радості. Тихо відповів Бог своєму чадові: — Я від початку чекав від тебе цього прохання, сину мій! Це той камінь, якого навіть Творець не здатен підійняти. Завдання. Однорідні члени речення. Дієприслівниковий зворот. Складне речення із різними видами зв’язку. (За Дарою Корній «Місяцівна») Контрольні диктанти 1. Вона почувається Всесильною. Вона справді може й уміє все. «Усесильність породжує відповідальність. Не нашкодь!» — із правічно-сивої давнини, коли
  • 111.
    114 вперше цей талантдавався першому з мольфарів, приходять слова. А разом із ними велике розуміння власної приреченості, безмежної всесильності, великої відповідальності й досвіду попередників. «Не нашкодь!» — стоголосо впиваються слова в розум. Тут і дідові знання, ось чому старийпереконував, що часу насправді в них для науки достатньо. Їй вистачить на ціле життя пізнавати себе, бо те, що передав дід через дотик,— бездонна криниця мудрості, і вона ще не вповні розуміє всієї сили та могутності, захованої в тих знаннях. «Не нашкодь!» Попередження, погроза? Знання, мудрість попередників-мольфарів промовляють до неї. Тут великі, ниці, мерзенні, глупі, безглузді і благородні вчинки. Захоплення одного з них юдаїзмом, який собі придумав, що так буде ближче до Бога, і потім велике розчарування, тому що жодна релігія не зближує із Творцем. Для цього потрібна лишень віра. Те, що так несподівано на неї звалилося, — буревій, стихія, смерч, благословення, Божа благодать чи прокляття? Вона раптом згадує слова з притчі в маминому щоденнику. Мамі Василині ту притчу розповідала бабуся Тереза. «Те, що здається прокляттям, може стати благословенням. Те, що здається благословенням, може бути й прокляттям». (193 слова)
  • 112.
    115 Завдання. Однорідні члениречення. Складне речення з різними видами зв’язку. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») 2. Дід показав рукою поперед себе, на острівець посеред Синевиру: — Нам туди. Почимчикували до плота, котрий сумував під смерками. — Треба поквапитися, Надю, — сказав дід. — До першого промінчика сонця мусимо встигнути. Тереза кивнула й узялася гребти. Озеро тихо і спокійно трималося в берегах, над ним ніжно стелився легкий туман, і кволо стікав ранковими сутінками. Тереза любила це озеро. Могутнє й красиве гірське озеро. А скільки чарівних історій про нього складено! Острівець у центрі озера взагалі називають морським оком. За однією з легенд, з'явилося воно з туги за батьківщиною. Наче молодий гуцул змушений був із певних причин покинути рідний край і податися на чужину. Забрів чоловік аж до моря і часто приходив до нього, виливаючи свою тугу й печаль за батьківщиною. І не втерпіло море одного разу — вирішило допомогти чоловікові. Маючи велику силу, підземними ходами пробило собішлях аж до Карпатських гір та випірнуло поміж стрункими
  • 113.
    116 ялинами, буками тасмереками, поміж гірськими вершинами, а острівець посеред озера став таким собі спостережним пунктом, і час від часу гуцул міг із берега моря перенестися сюди, щоб дихнути чистого повітря рідних Карпат. (175 слів) Завдання. Складне безсполучникове речення. Дієприслівниковий зворот. Однорідні члени речення. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») Складне синтаксичнеціле (ССЦ), його основні ознаки Диктант – завдання Розподіліть текст на мікротеми. Визначте суттєві ознаки тексту, види і засоби міжфразового зв’язку. У кожній мікротемі визначте тематичне речення. Світ дуже правильно влаштований: не побажай чужого, але, коли тобі з радістю віддають, — приймай із вдячністю. І я беру — від сонця, від неба, від вітру. Беру щоденно і завжди стільки, скільки можу взяти. Я люблю осінь. Отаку, як зараз. Ранню і незбагненно золоту. Хтось мережить дерева в кольори вогню — багряний, золотий, завжди теплий рудуватий, колір паленої
  • 114.
    117 кави, карміновий. Навітьце наповнює мене. Із даху мого будинку добре видно Знесінський парк. Це заворожує щоразу. Навесні акації . Улітку липа нестримно п'янить, а бджолиний гул мені видається музикою, і та музика під хорами сонця наповнює аж по вінця. Осінь приносить великими пригорщамистільки запахів та ароматів, що часто- густо не можеш зрозуміти, до чого ти гурман: чи до запаху груш, яблук, слив, чи до польоту бабиного літа над твоїм рідним містом, чи до такого ніжного кольору неба, яке настільки особливим буває лише восени. А на додачу до всього — надпотужна енергія цього парку. Я знаю добре, що це місце — сакральне. Відчула відразу, тільки-но моя нога торкнулася першого каменю на старій дорозі. Потім мені багато про парк розповідав приятель пан Олег. Він — історик за освітою та хранитель цього місця. Так я його жартома називаю. А може, так воно і є? Такому місту, як Львів, просто необхідний Хранитель. Він ідеально підходить для цього. Людина, котра не прив'язана нічим матеріальним до буденності. Принципове нехтування благами сучасної цивілізації — стільниковим телефоном, телебаченням, різними гаджетами, Інтернетом — і жодної залежності. Такий собі схимник, який активно боронить і парк, і все, що є в ньому, від зазіхань порожніх душ і товстих гаманців. Пан Олег нарозповідав купу легенд і бувальщин про ці місця. І тепер я усіх своїх приятелів сюди
  • 115.
    118 приводжу, і вони,як і я, зачаровуються старим та добрим Львовом. Старі капища, які досі збереглися у парку «Знесіння». Пагорби або гори: гора Стефана (мені подобається більше стара назва — Вовча гора). Замкова гора, гора Лева (не люблю, коли кажуть Лиса), гора Баба, гора Чернеча або Зміїна, гора Хомець (біля її підніжжя було колись капище самого Рода). А на тому місці, де зараз церква Вознесіння, переконує мене пан Олег, ще не так давно стояла фігура Діда, а на пагорбі поруч — фігура Баби. Існує давня приказка, що коли Дід із Бабою сварилися, то над «Знесінням» падав дощ. А Світовидове поле в центрі Європи? Це взагалі щось невимовне! Космос... Колия дивлюся з даху свого будинку на Знесінський парк, — а се найліпше робити взимку, коли дерева безлисті, — то, знаєте, направду хочеться, як до багаття серед неймовірно холодної стужі, підійти ближче та зігрітися. А знаєте, що капище Світовида має форму яйця? Ага, отого з давньої старої казки, яйця-райця, яке оберігає мудрий Змій, голова котрого покоїтьсяпід Зміїною горою, а серце його — то серце Європи. Завдання. Власні назви. Неповні речення. Складносурядне речення. Подвоєння приголосних в іменниках. Неологізми. Уточнюючі речення. (За Дарою Корній, Талою Владмировою «Крила КольоруХмар»)
  • 116.
    119 Графічний диктант Накресліть схемискладних речень, які належать до ССЦ. —Арсене, ти Сергієві, сподіваюся, костел Єзуїтів показав? Арсен ствердно кивнув головою, професор продовжував: — Одначе перше відоме астрономічне спостереження (воно стосувалося затемнення Сонця) у нашому Львові провели ще раніше. Такий собі отець Домінік Лисогорський у 1764 році в маєтку Сєраковськогоу передмісті Львова в Оброшино спостерігав затемнення Сонця за допомогою астрономічного годинника, квадранта із зоровою трубою та мікрометром, а також телескопа Ньютона. Ну, тобі, Арсене, це нічого не скаже, а колега, сподіваюся, мене зрозуміє. Арсен тільки хмикнув. А Сергій зашарівся від таких компліментів на свою адресу. І до нього почало нарешті доходити. Він зараз стоїть у найсправжнісінькій обсерваторії. Он який сюрприз приготували йому бабуня Ріна та Арсен! Професор тим часом вів далі: — Саме ці спостереження згадуються в тогочасних протоколах Паризької Академії та у «Віденських астрономічних ефемеридах». Ви з історії знаєте, що після першого поділу Польщі єзуїтів заборонили, і вони виїхали зі Львова. Але
  • 117.
    120 обсерваторія залишилася. Вонаперейшла до рук австрійських астрономів. Колишній єзуїт Юзеф Лісґаніґ отримав завдання від імперії Габсбургів картографувати Галичину і Волинь, які увійшли до Австро-Угорськоїімперії, найточнішими на той час астрономічними методами, Арсене. А якими? — За зорями? — майже не вірячи в озвучене, невпевнено передбачив Арсен. — Еге ж, за ними! І спостерігаючи за зорями з відомими координатами з різних положень, астрономи переміряли все від Кракова до Збруча. Вони склали дуже точну карту. Так необхідну мандрівникам. — Пане професоре, — Сергій не втримався, — а можна подивитися туди через телескоп? І хлопець тицяє вгору. І стається диво. Яскравий смарагдовий промінь розкраює нічне небо і сягає, здається, зір. — Це спеціальна лазерна указка, — жартує Олександр Олексійович. — Ось одна з найяскравіших зірок нашої північної півкулі — Вега, а он сузір'я Лебідь. — Північний Хрест? — перепитує Сергій. — Чумацький шлях, — заперечує Арсен. — Так, його по-різному називають. А ще Молочний Шлях. Одна давня легенда говорить, що то Велика праматір Земун розлила там своє молоко, і утворилася Молочна дорога. А осьдечки Велика та Мала Ведмедиці. І Полярна зірка поруч. Хто знає, як українці називають ті Ведмедиці?
  • 118.
    121 — Великий таМалий Віз. — Правильно. А хто знає, чому ті сузір'я назвали Ведмедицями? Хіба вони схожі на клишоногих? — За одним із грецьких міфів, красуню Каллісто, доньку царя й правителя Аркадії Лікаона, покохав сам Зевс і з'явився до неї в образі Аполлона. Це розгнівило та обурило дружину Зевса Геру, і вона вирішила вбити супротивницю. Рятуючи кохану від гніву Гери, Зевс власноручно перетворив її на Велику Ведмедицю. Одного разу син Каллісто і Зевса Аркад, повертаючись із полювання, побачив біля дверей свого помешкання ведмедя. У хлопцеві спрацював інстинкт мисливця, і тільки Зевс в останній момент стримав руку Аркада. Той міг убити власну матір. Після цього Зевс узяв Каллісто до себе на небо, щоб її випадково хтось на землі не підстрелив, й увічнив у сузір'ї Великої Ведмедиці. Улюбленого песика Каллісто Зевс перетворив на Малу Ведмедицю. Пізніше Зевс забрав на небо й сина Аркада, якого обернув на сузір'я Волопаса. Це слово в перекладі означає «страж ведмедиці». — Вичерпно, Сергію! Тільки й додам, що Велику й Малу Ведмедицю можна бачити на небі цілорічно, тому що це сузір'я, котрі не заходять за обрій. Вони найяскравіші й найпомітніші на північному небі. І, до речі, за зорями цих сузір'їв можна перевіряти зір. Якщо кожна зоря з сузір'я вам чітко бачиться, зарано звертатися до окуліста,
  • 119.
    122 коли ж ні— то справи кепські з зором. Що ще, колего, ви додасте? — Та наче й нічого. Хіба що... — Сергій наче щось пригадав. — От на Малий Віз ми, українці, ще кажемо Пасіки. Кожна зірочка — то вулик. Я в одній книжці читав, що наші предки вірили в те, що у Великому Возі між крайнім переднім конем і другим конем є маленька зірочка — вудила: коли вони перетруться, тоді й кінець світу настане. Завдання. Власні назви. Діалог. Складносурядне речення. Складнопідрядне речення. (За Дарою Корній «Зірка для тебе») Розподільний диктант Розподіліть текст на абзаци, складіть план. Доберіть заголовок. Визначте тему й основну думку. Аліна відчуває, що від споглядання неба у неї затерпла шия. Дівчина лягає на теплу поверхню даху і дивиться в небо, уявляючи себе маленькою яскравою зірочкою. Вона часто згадує гори, коли ось так роздивляється небо. Карпати! Там зірок у сто разів більше, аніж у львівському небі, і видаються вони яскраво-вогнистими і таки живими, бо розмовляють між собою, а можливо, й із землею. Коли вмієш слухати і «маєш бурхливу
  • 120.
    123 уяву й багатуфантазію» (слова тата), можна таке почути. Вони раніше щороку всі вкупі, тато, мама й вона, частенько їздили в гори. Це було прегарно. Влітку завжди жили в наметах. Лежали біля ватри в спальниках під відкритим небом, коли не було дощу, рахували зірки, даючисузір'ям власні назви. А що? Насправді ніхто не знає, які у них імена. Тато завжди починав розповідати напів вигадану казку-легенду, потім вони з мамою дооповідали її на власний лад. Аліна після закінчення школи вирішила, що це вже зовсім не по-дорослому — відпочивати вкупі з батьками. Ой, як вона зараз про це жалкує! Їй так не вистачає цих нічних татових казок-оповідок. А татко з мамою далі їздять у Карпати, вже без неї. Однак мама кожного разу наполегливо просить Алінку гайнути з ними. Та якщо один раз назвався грибом — залазь у кошик. Дівчина щоразу відмовляється, лаючи себе подумки за це. Мама вертає з тої подорожі завше такою щасливою. Здається, що у неї навіть колір очей змінюється. Блакить неба вбирає в себе зелень розкішної хвої Карпат, і мерехтять мамині очі смарагдовим блиском. Можливо, то уява художника щось трішки домальовує? Якщо і так, то зовсім трішки. Аліна запитує в неба:— Талалайку мій красний, чи не хочеш послухати казку? Що моргаєш, хочеш? Тоді не дмися, небораче, та слухай, ледащо, або, як каже мама, нездалисько. На найвищій Карпатській горі, що шапкою своєю підпирає
  • 121.
    124 небо, у тідавні казкові часи, коли люди молилися Сонцю Всевишньому, у прекрасному світло- блакитному палаці, зітканому зі струн пташиного співу, жила Панна. Очі у неї — озера привітні й глибокі, руки — тендітні й граційні, мов лебідки крилята, стан гнучкий та стрункий, мов ота смерічка над гірською річкою, волосся золотіше від променів сонця, губи — корали, бровенята — стріли. Коли посміхалася, то квіти зачудовано розквітали. Коли говорила, від мелодики слів співала трепетно земля. Йой, не давала краса ця легеням в усій окрузі ні сну, ні спокою. Навіть Сонце Всевишнє задивлялося на вроду дівчини. З небажанням ішло спати і вставало зарано, щоб зайву хвилину помилуватися красою Панни. Така була та Панна мила й гожа, мов у лісі рожа. Та часто краса та пиха ходять поруч. Панна красна нікого не кохала. Вона вранці вмивалася ранковою росою, втиралася рушничком, подарованим вітром і зітканим із найтонших павутинок бабиного літа, снідала нектаром із ружі, який до столу приносили бджілки-трудівниці, і йшла до річки гірської. Вона годинами милувалася власним зображенням у свічаді ріки, не в силі відвести погляду від чару власних очей і від краси шовкового волосся та черлених губ. Легені щоденно приходили до річки з надією, що красуня подарує хоч комусь із них погляд чи бодай слово. Та Панна мовчала. І лишень коли Сонце заходило в браму вечора, збираючись на спочинок, вона відводила погляд
  • 122.
    125 від води ійшла додому спати, мріючи про ранок, який їй подарує щастя дивитися на себе. Жаль і сум наповнили гори Карпатські. Дівчата й молодиці марно ждали своїх чоловіків та наречених додому. Вражені красою Панни, ті так і зоставалися скніти на камені, щоб назавтра знову зобачити її. — Плакали-ридали, матері за синами, дружини за мужами, сестри за братами, дівчата за нареченими, гори й оселі за ґаздами. Молилися спраглі душі до Сонця, щоб воно врозумило чоловіків непутящих і вернуло їх додому. Та Сонце також тужило закохано, не помічаючи сліз та ридань. — Панно моя красна! — шепотіло Сонце з неба, лагідно торкаючись своїми промінчиками голівки вродливиці. — Глянь на мене хоч одненький разочок, дай надію на твою ласку. Що тобі подарувати, моя згубо? Проси, що заманеться. Світи, планети, моря, океани, золото, смарагди — все складу до твоїх ніг заради посмішки однісінької, заради слова ніжнесенького. — Ой, ти, Ґаздо Всевишній! Не потрібні мені твої дари, що мені з них, я й так майже щаслива. От коби ти могло не йти спати, а й вночі світило, то би серце моє втішилося. І тоді лишень тобі одному усміх свій я буду дарувати і ласки приймати. Задумалося Сонце над таким дивним проханням Панни. Затьмарила краса йому розум, і вирішило Сонце виконати бажання Панни…
  • 123.
    126 Завдання. Дієприслівниковий зворот. Складнопідряднеречення. Діалог. Однорідні члени речення. Ненаголошені голосні. Власні назви. Тире між підметом і присудком. (За Дарою Корній «Гонихмарник») Вибірковий диктант Виберіть і запишіть у дві колонки «дане» та «нове» (Довідка:«дане» - найчастіше виражене іменником, «нове» - дієсловом). Страшного повоєнного року Опільсько, та й інші українські села, що примикали до Кристинополя (тепер Червоноград), було передано Польщі. Бо в лютому сорок п'ятого Рузвельт, Черчиль і Сталін офіційно домовилися, що кордони Польщі пролягатимуть по лінії Керзона з відхиленням у деяких районах на п'ять-вісім кілометрів на користь Польщі. І всіх українців, які мешкали в цих селах, на території так званого сокальського Закерзоння, поляки вирішили відселити, тому що тут тепер офіційно польська земля і мають жити на ній тільки поляки. Спочатку планувалося, що переселення українців буде виключно добровільним. Та не так сталося, як гадалося. Це лихо прийде в Опільсько великодньої суботи, коли майже всі мешканці села будуть удома й готуватимуться до Паски. Великодні
  • 124.
    127 кошики так ізалишаться неосвяченими. Село зусібіч оточить польське військо. Вулиці заблокують озброєні до зубів військові. І почнеться примусове виселення людей із теплих хат, із рідної землі. Про добровільність не йтиметься зовсім. Ніхто не запитуватиме — хочеш ти цього чи ні, поляк ти чи українець? І, звичайно ж, ніхто не пояснюватиме — за що і куди. Виконуватимуть усе швидко й безжально. Людей силою видиратимуть із теплих світлиць, викидатимуть, напів голих, на вулицю, а хто буде опиратися — жорстоко битимуть. Голос бабусі звучить зболено. Василині хочеться пригорнутися до старенької, забрати частинку болю собі. «Нас повантажили на машини, — веде далі бабуся, — нашу сім'ю та сім'ю сусіда Івана. І набралося аж шістнадцять душ, а до всього якісь тлумаки з нехитрим скарбом, зібрані нашвидкуруч. Тато наказав брати найпотрібніше. Він наївно вірив, що то помилка. Був упевнений: щойно все з'ясується — усіх, хто не хоче переселятися, відпустять. Війна ж закінчилася. Наче мир. Мир... Таке солодке слово для переможців і таке гірке для переможених. Я участі у війні не брала, тому що була замала. Обидва мої дідусі не повернулися з війни додому, бабусю вбили німці». Василинина рука потяглася за медальйоном, дівчинка затиснула його в кулаку. Уважно
  • 125.
    128 слухала, майже недихаючи. Бабуся оповідала, а Василина боялася пропустити бодай пів слова. Завдання. Власніназви. Односкладні речення. Складнебезсполучникове речення. Складносурядне речення. (За Дарою Корній «Сузір’я Дів») Контрольний диктант Метелик? Блакитний, убраний у кольори весняного неба з дивними пістрявими вкрапленнями, від яких аж хочеться відтерти тендітні крильця, аби не заважали милуватися такою досконалою красою. Звісно, ніхто й пальцем не зачепить цього красеня — крихітну живу коштовність, дбайливо виліплену природою. Бо то означає занапастити живу квітку, яка довірливо вигрівається на закіптюженому склі вікна багатоповерхівки. О, так, їй не місце посеред кам'яних пасток, де бракує сонця і зелені, повітря та волі. Приглядаюся пильніше до вродливця- метелика і розчаровано хапаю повітря — він несправжній. Колись малою школяркою втрапила на огляд пересувної виставки живих метеликів. Тонкосльозість— то не про мене і тепер, і в дитинстві, а там розревілася так, що й не зупинити. Прийшло болюче розуміння: всі
  • 126.
    129 метелики приречені наповільну загибель у засклених коробках. Замість померлих купують нових і везуть далі, хизуються перед натовпом красою та унікальністю витончених створінь і, звичайно, заробляють гроші. Бо шоу завжди має тривати. Вчителька, аби втихомирити мою істерику, вміло вдаючи впевненість, пояснила, що усі ці метелики несправжні, хай і ворушать крильцями. Це лишень майстерно зроблена імітація, аби ними милуватися, тож і не загинуть вони ніколи. Я їй не повірила, звідкись знала: штучних метеликів не буває.(182 слова) Завдання. Ненаголошені голосні е, и. Складнопідряднеречення. Одноріднічлени речення. Двокрапка у складному безсполучниковому реченні. (За Дарою Корній, Талою Владмировою «Крила КольоруХмар»)
  • 127.
    130 Готуємосядо ДПА таЗНО Диктанти - завдання 1.Запишіть, вставте, де потрібно, м’який знак, поясніть його вживання. Тонкосл…озість, заробляют…, крил…ця, вигріваєт…ся, Пол…щі, карпатс…ких, не нашкод…, здаєт…ся, самотн…о,пил…но, в’язен…, терзатимут…, Л…вів, майбутн…ого, бат…ко, Волин…, частен…ко, ніжнесен…кого, долівец…, сил…ніше, борет…ся, пристраст…, ідеал…ний, чепурнен…ка, відсутніст…, прос…тягнув, вс…міхався, чорнил…на, близ…кий, с…вітлих, радіс…тю, навіт…, кажут…, мол…фар, високос…ті, кін…чиками, ніжніс…т…, дівчинон…ка, близ…ких, гігантс…кою. 2.Запишіть, вставте, де потрібно, апостроф, поясніть його вживання. Сім…ю, з…ясується, пам…ятає, п…ять, сузір…я, львів…яни, пов…язка, з…явився, духм…яний, черв…яки, під…їзд, прив…лу, зв…зки.
  • 128.
    131 Пояснювальний диктант Запишіть, пояснітьправопис власних назв. Рузвельт, Черчиль, Сталін, Паска, лінії Керзона, Василина, Сонце, Місяць, Земля, Бог, Опільсько, Схід, Біблія, Мавка, Чугайстер, Європа, Світовидове поле, Стефан, Вовча гора, Замкова гора, Восьме березня, сузір’я Діви, Яків Венжик, янгол Божий, ікона Богородиці Ченстохову, Діва Марія, Сокаль, Західний Буг, Тереза, Місяцівна, Яроворот, учитель Посолонь, Остап, Божий Дух, Магдалена, Україна, Росяниця, Ван Гог, Ніцше, Іван Мацьо, Коельо, Маркес, Силун, Німеччина, Радянський Союз, Друга світова війна, Ньютон, Галичина, Домінік Лисогорський, Паризька академія, Австро-Угорська імперія, вулиця Кривоноса, Аврелій Августин. Розподільний диктант Випишітьслова у дві колонки: в першу слова, де подвоєння (подовження) відбувається, а в другу, де не відбувається. Пояснітьправиланаписання слів. Переселен…я, волос…я, черлен…их, леген…і, щоден…о, жит…я, знан…я, розчаруван…я, проклят…я, благословен…я, здивован…о, калатан…я, стривожен…а, Апол…он,
  • 129.
    132 спостережен…я, сполохан…ий, приголомшен…а, співчут…я,пан…а, …важаючи, зацікавлен…о, народжен…я, під…давшись, незбагнен…им, обізнан…ий, страшен…о, мит..єво. Графічний диктант Подані слова запишіть транскрипцією. Безсмертному, надихаєшся, здається, щастя, прекрасний, сліпнути, всміхається, щирість, піддавалися, народжується, свято, відчуття, безжальний, майстерність, самовпевненість, розчаровано, несправедливість, усамітнений, замовляю, стріхою, замкнулася, дівчинонька, бешкетники, зображенням, танцювали, історії, найліпшій, вилилися, приголомшена, теперішня розсохлий, джерельна. Творчі диктанти 1.Запишітьправильний варіант чергування у/в, і/й, з/із/зі. Наведіть власні приклади. Складіть речення із 5-6 словосполученнями. Маємо в(у) запасі; з(із, зі) творами у(в) мене складніше; майже (у)все від тебе залежить; хочу бути астрономом і(й) вчитимуся старанно; решта у(в) ваших руках; ми з(із, зі)вами є зараз, тут і(й) тепер; кидає у(в) воду; він і(й) вона; зітхав і(й)
  • 130.
    133 знав; щось з(із,зі)цим вчинити; вилізла з(із, зі) свого гніздечка; холодна і(й) дуже сніжна; Іринка й(і) бабуся; отак вони (у)вкупі й(і) жили; бібліотека й(і) ліс; зійшлися на нараду у(в) світлиці; тінь у(в) якій є присутність ночі; посилають світло і(й) (у)вночі. В(у) Карпатах зірок більше, ніж у(в) львівському небі; жили в(у) наметах; гори й(і) оселі; впевнений у(в) ній і(й) в(у) собі; шукає відповіді (у)все своє життя; я з(із, зі) України;(в) усе викидалося в(у) болото. 2.Випишіть спочатку слова з префіксами, а потім із суфіксами. Наведіть власні приклади. Слухаючи, маленькою, вилікувати, прийшли, причарувати, пустунки, перетворити, прекрасне, мізерними, лікування, найтемнішу, піддавалися, чудесний, чудотворної, розгортає, переколошматили, розступаються, божевільні, передмісті, будиночок, з’явилося, маленький, приглядаюся, суперечку.
  • 131.
    134 Кодовий диктант 1.Код 1– синоніми, код 2 – антоніми, код 3 – однорідні члени речення. Крім сліз і болю; затремтіла, затрусилася, задвигтіла; ніч і день; любов і ненависть; вірність і зрада; добро і зло; всемогутній і всепрощальний; віроломство, боягузтво, підлість, брехню, оману, ненависть, захланність і лінь; самопожертва і сміливість; віроломство і відданість, закохувалися, сварилися, сперечалися; сперечалися, мирилися; гарячий, холодний; стогнала та плакала; покликання чи покара; перегула, перетовкла, покрутила та побігла; власна приреченість і безмежна всесильність; Божа благодать чи прокляття; буревій, стихія, смерч; великі й ниці, мерзенні і глупі, безглузді й благородні; сирота, безхатченко, безрідний, нічийний. 2.Способи творення слів. 1 – префіксальний, 2 – суфіксальний,3 – префіксально-суфіксальний, 4 – складанняоснов, 5 – безафіксний. Заблимала, засмутилася, Батьківщина, материнське, контрреволюційна, по-різному, лишень, розповідати, найяскравіша, поважний, багатоповерхівок, небесне, кільканадцять, під’їзд, храм, позбувалася, відтак, обперізувалися,
  • 132.
    135 центральній, безсмертна, підкуп,щоденний, близький, безлюдний, незахищеність, землетрус, подякувала, посміхалася, зменшуватиметься, принаймні, стежиною, найважливіший. Диктант – завдання Запишіть, розкриваючи дужки. Поясніть уживання не, ні із словами (не)оживають; (не)здавалося; (не)вкрадену, а чесно добуту; (не)любить; (не)зчулася; (не)сам; (ні)хто; (ні)чого; (ні)чийний; (не)навидить; (не)втерпіло; (не)нашкодь; ще (не)вповні розуміє; (не)сподівано; (не) зчулася; (не) затишно; (не)мешкало; (не)привітні; (не)знайомий; (не)стримне бажання; (не)дуже радісно; (не)вільник; (не)загинув; (ні)чим; (не)заважати; (не)так як більшість; (ні)защо; (не)ймовірно; досі (не)чувано; (не)піддавшись; (не)заважали; (ні)коли; збентежили (не)на жарт; (ні)на шиї у бабусі, (ні) серед прикрас, що (не)приховано лежали в шкатулці; (не)має ліпшого очищувача, (не)впинне, (не)збагненним, (не)обов’язково, (не)справедливість, (не)тямлячись, (не)приховано, (не)вимовне, світ (не)надкушений і (не)пожований обставинами.
  • 133.
    136 Розподільний диктант 1. Випишітьв одну колонку іменники І відміни, в другу – ІІ відміни, третю –ІІІ відміни, четверту – ІV відміни. Красенем, скарб, табу, марнославство, прокляття, кілометрів, помилка, Василина, околицю, мольфара, душу, лоша, хлопчика, надія, дитина, ребус, сонце, каменюку, жарт, халатом, невідповідність, любов, підступність, болем, лиходійство, підлість, лінь, душа, дзбан, пташат, майстер, сирота, читака, дитя, хвиля, зір, сузір’я, зірочка, Іринці, хвесьок, доби, галявині, творця, вогнище, моря, порохом, землю, гордість, незахищеності. 2. Запишіть речення у дві колонки: у першу колонку – речення зі складеним дієслівним присудком, у другу – зі складеним іменним присудком. Така та панна була мила й гожа, мов у лісі рожа. От коби ти могло не йти спати, а й вночі світило, то би серце моє втішалося. Та чи то сніг був занадто глибокий, чи то Блуд у лісі причепився – додому так і не вернув. Дитячі спогади дуже невиразні. Дуб був високий, крислатий. Безкрила Птаха стала ще сумнішою. Бог був не тільки всемогутній, а й усепрощальний. Не збираюся виправдовувати пана Сергія чи просити вас
  • 134.
    137 постаратися йому пробачити.Я люблю осінь. Чоловік був тямущий та спостережливий. Гордість через свою пиху не стала навіть слухати Любов. Настав час тобі навчитися володіти дримбою. Не діставши твого прощення, я не можу повернутися до раю. Творець стояв велично, однак нікуди не подівся смуток із його очей. Творчий диктант Утворіть всі можливі форми ступенів порівняння прикметників та прислівників. Складіть із ними словосполучення. Поставте наголоси. Цікаву, ніжну, щаслива, теплої, рівно, темний, важко, щасливий, правильно, гарний, щасливого, великий, сумно, талановитий, спритно, розумний, важливо, добродушний, щиро, брудний, мило. Вибірковий диктант 1. Випишіть слова, які пишуться через дефіс(поясніть правила написання). Казна(що), трави(ліки), от(от), (диво)звуки, (по)дорослому, (мусили)таки, (високо)високо, (світить)сяє, (силу)силенну, (тільки)от, чи(то), (хай)навіть, (по)справжньому, (ледве)ледве, (діток)пташат, (з)за, (сперечалися)лаялися, як(от), ох(ох), де(хто), (ні)кому, п’ять (вісім), жуки(гнойовики), краплі(солодощі), де(не)де,
  • 135.
    138 тиждень(другий), ні(ні), (батько)Місяць,з(під), гористо(прекрасно), жар(птахи), нашвидку(руч), кличе(манить), (по)дружньому, багато(багато), будь(якого), Птаха(Магура), вчителі(неври), танці(коловороті), (чорно)білих, хмари(коні), (смарагдово)шовкові, (біло)сніжному, (психо)терапевт, (марно)славства, зелено(коса). 2. Випишіть спочатку дієприкметникові звороти, а потім дієприслівникові. Розставте розділові знаки, поясніть їх вживання. Слава про чудесний лик написаний самим янголом поширилася околицями. Нетямлячись із радості стоячи на колінах перед Ченстоховською Марією Яків пообіцяв Богородиціщо відтворить її лик на іконі. Вийшовши з під’їздубудинку відразу запримітила що за мною хтось слідкує. Вогонь пломенів яскраво та рівно проганяючи темряву. Двері піддавалися важко впускаючи до храму мандрівника. Щоразу слухаючи як дід грає на дримбі вона стає то маленькою пташкою то шаленою блискавкою. Мала взяла посудину наповнену попелом та висипала то все в річку. От і потовк він землю із середини виробивши над рівниною горби високі, які ми називаємо горами. Забрів чоловік аж до моря і часто приходив до нього виливаючи свою тугу й печаль за батьківщиною. Море маючи велику силу
  • 136.
    139 підземними ходами пробилособі шлях аж до Карпатських гір. Може й помріяти вголос услухаючись у нібито аж співчутливе порипування. Потім більшість із нас іде собі навіть не подякувавши. Кінь підіймався в небо перетворюючись у польоті на білу хмарку. Рятуючи кохану від гніву Гери Зевс власноручно перетворив її на Велику Ведмедицю. Буквений диктант 1 – односкладне речення – ОР (вкажіть вид), 2 – двоскладне речення – ДР (вкажіть граматичні основи). Багаття горить, потріскуючи. Цей вогонь і заспокоює, і водночас вабить. Люди. Вони різні, як і книжки, написані ними. Як файно. Нічне небо рясно всіяне зорями. П’ють чай. Аліна виймає свої запаси. Часто краса та пиха ходять поруч. Сергій опустив очі. Але пильнувати Зорі вночі я не зможу. Серце жінки тривожно стукотить. Птаха прокинулася вранці, вмилася ранковою росою. Вона плакала, ридала, звинувачувала, проклинала. Не дозволяй нікому обтинати тобі крила. Бог довго досліджував душу чоловіка, усміхаючись у довгі вуса. Василина підморгнула батькові. Тато наказав брати найпотрібніше. Василина зітхнула. Буяла тепла весна. Минав час. Дитинство.
  • 137.
    140 Золотою порою вважаютьйого більшість людей. Сергій мовчав, утупивши очі в землю. Досить. Зупинися! Знайди мужність у серці залишатися собою. Щастя. Мить чи вічність? Подаруй мені Батьку щастя. Бог сумно та трохи розчаровано посміхнувся. Самовпевненість, Остапе, породжує самозакоханість. Молодець. Ти уважний учень. Ніжна блакить, волошкова барва. Летіла. Співала. Кохала. Безжальний вітер ламає крила.
  • 138.
    141 Методика проведеннядиктантів У збірникуподаються декілька видів диктантів, які пропонуються залежно від мети, етапу вивчення теми: Диктант-завдання. Методика проведення: учні записують текст (або у кожного учня наявний текст, або ж учні записують окремі речення тощо), а потім виконують поставлене завдання. Диктант- завдання привчає учнів замислюватися над правописом слів, самостійно аналізувати допущені помилки. Розподільний диктант. Цей вид диктанту вимагає від учнів розподілення речень за певними правилами. Він дає змогу за короткий час записати велику кількість матеріалу на відповідні правила, економить час. Графічний диктант. Графічний диктант вимагає від учнів, наприклад, таких умінь: графічно позначити морфеми в різних частинах мови; накреслити схеми речень зі вставними словами, звертаннями, прямою мовою, діалогом, однорідними членами речення, головними та другорядними членами речення; схеми речень як простих, так і складних. Кодовий диктант. Методика проведення: в окремому зошиті для практичних робіт або по вертикалі робочогозошитапроставляються цифри відповідно до кількості речень у тексті. Визначається код – 1, 2, 3. Учитель диктує
  • 139.
    142 речення (або жтекст наявний у кожного учня), учні записують лише їхній код. Вибірковий диктант. Перед проведенням диктанту повторюються відповідні правила, а потім учитель повільно диктує речення (або ж у кожного учня наявний текст) і повторює його декілька разів. Вибірковий диктант можна використовувати для закріплення вивченого матеріалу. Творчий диктант. Проводиться як з метою удосконалення навичок правопису, так і з метою розвитку усного і письмового мовлення учнів (його види можуть бути різні). Буквений диктант. Методика проведення: навпроти цифр, розташованих по вертикалі (чи горизонталі) зошита, записуються букви на відповідне правило. Цей вид диктанту дає змогу учневі виявити результати своїх знань та повторити відповідні правила. Пояснювальний диктант. Такий вид диктантів розвиває в учнів почуття орієнтації в тексті та вміння коротко пояснювати правила. Вони дають змогу без додаткових затрат часу повторити вивчені раніше правила з орфографії та пунктуації. Коментування може бути вибірковим. Тоді вчитель визначає, які моменти необхідно пояснити. Контрольний диктант учні пишуть самостійно. Його проводять наприкінці вивчення теми або наприкінці семестру чи навчального
  • 140.
    143 року. Мета контрольногодиктанту – з’ясувати рівень орфографічної та пунктуаційної грамотності учнів. Після кожного диктанту наявні завдання, які вчитель може використовувати на свій розсуд.
  • 141.
    144 Використаналітература 1. Корній Дара.Зворотний бік сутіні: роман. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. – 287 с. 2. Корній Дара. Зворотний бік світів: роман. - Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. – 320 с. 3. Корній Дара. Зворотний бік темряви: роман. – 3-тє вид. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. – 320 с. 4. Корній Дара. Сузір’я Дів.- Харків.: Віват, 2018.- 288 с. 5. Корній Дара. Зірка для тебе: роман. - Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2013. – 304 с. 6. Корній Дара. Владмирова Тала. Крила кольору хмар: роман. - Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015. – 320 с. 7. Корній Дара. Щоденник Мавки: роман. - Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. – 304 с. 8. Корній Дара. Гонихмарник: роман. – 3-є вид., стереотип. - Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. – 336 с. 9. Корній Дара. Місяцівна. – Харків.: Віват, 2019. – 352 с. 10. Сайт «Українська правда. Життя». Ольга Хвостова, письменниця.