До уроку

3. Поява шістдесятників
зумовлена потоком утрат: на очах
покоління все втрачало значення
й сенс; людина втрачала лице та будь-
яке значення; слово вивітрювалось;
мова засмічувалася та зневажалася;
культура й література профанувались.
Образно кажучи, шістдесятники
прийшли в храм красного письменства,
щоб заповнити своїм юним духом
моторошний вакуум, витворений
«чорною дірою» тоталітаризму, що
затягувала у свою смертоносну пащу
все справжнє, щире, своєрідне.

4. Художнику — немає скутих норм.
Він — норма сам.
Він сам в своєму стилі –
таким був девіз шістдесятників.
Мистецтво нового часу запрагнуло правди, отже — свободи. Тому й
тісними виявилися для нього фальшиві
догми фальшивої епохи.

5. Після смерті Йосипа
Сталіна 1953 року і
приходу до керма влади
Микити Хрущова в
українській літературі
спостерігалося явище
“відлиги” –
послаблення цензури,
реабілітація відомих
письменників і митців,
скасування низки
постанов
1940-х років, що
стосувалися
культури.

6. Це була духовна атмосфера
шістдесятників, повітря,
яким дихала їх творчість.
В Україну майже відразу
по падінні страшного ідола ринули два духовно-
інформаційні потоки.
Перший — потужна течія зарубіжної культури,
яка до цього часу надзвичайно «дозовано»
надходила в національний інформаційний
простір, тому шістдесятники стали чи не першим
після неокласиків поколінням митців-
інтелектуалів, ґрунтовно обізнаних зі скарбами
світового мистецтва, у тому числі
модерністичного, — новітня західноєвропейська
й американська поезія (В. Вітмен, Г. Аполлінер,
П. Елюар,
Ф. Г. Лорка, П. Неруда) й інтелектуально
насичена й емоційно напружена
проза XX ст. (Дж. Джойс, Е. Хемінгуей,
Е.-М. Ремарк, Г. Белль та ін.).

7. Другий культурний потік —
фаланга імен і творів
реабілітованих українських
письменників, переважно
представників
«розстріляного відродження»
(поети В. Чумак, М. Зеров,
Є. Плужник, М. Драй-Хмара,
прозаїки О. Слісаренко та
Г. Косинка й ін.).

8. Існує ще й третє
культурне джерело шістдесятництва —
народна творчість, що теж надихала
молодих письменників на естетичні
пошуки (передусім пісенна, тісно
пов'язана з обрядовістю), а також
прадавня українська міфологія та
дивосвіт народних художниць
Ганни Собачко-Шостак,
Марії Приймаченко,
Катерини Білокур.

9. Куди йдемо? Яканас хвиля
Жене на кам’яні вітри?
Якого виґвалтуємзвіра,
Щоб з ним загинутьдопори?
Атомні цвяхи, мудрі бляхи
I філософські манівці,
I сита морда костомахи
З кривавим прапором вруці.
IванДрач

10. частина
української інтелігенції
1960-х років ХХ століття,
яка проявила
національну свідомість
і моральну опозицію
тоталітарному
державному режиму.
Шістдесятництво-

11. Іван Світличний виводив
соцреалізм на
загальнолюдський
простір і демонтував
теорію партійної
літератури.

12. Іван Драч
подав перші вірші,
незвичні й незрозумілі,
так,
наче його ніколи не вчили,
про що і як треба
писати.

13. український поет, перекладач, кіносценарист,
драматург, державний і громадський діяч. Герой
України. Один із засновників Народного руху
України.

14. Микола Вінграновський
тривожно заговорив
про свій народ, і
метафори його
зазвучали
апокаліптично.

15. український письменник-шістдесятник,
режисер, актор, сценарист і поет

16. Валерій Шевчук писав
блискучі психологічні
новели
«ні про що».

17. Український письменник, майстер химерної прози,
психологічної і готичної прози, автор низки
літературознавчих та публіцистичних праць,
інтерпретатор українського літературного бароко.

18. Український письменник. Його твори “Ирій”
та “Білий кінь Шептало”
є яскравими прикладами
химерної прози.

19. це письмо,
насичене міфологічністю,
філософськими роздумами,
художньою умовністю.
Ознаки химерної прози:
• використання міфів;
• міф не має хронотопу;
• присутність химерних образів;
• межа між світом реальним та ірреальним стерта.

20. Євген Гуцало
естетично
животворив образи за
межами «соціальної
дійсності»

21. український
письменник,
журналіст

22. Василь Симоненко
заговорив з Україною в
тоні недозволеної
щирості й одвертості

23. Український поет і
журналіст, шістдесятник.

24. Ліна Костенко
виступала з віршами
такого звучання, наче
вся радянська поезія до
неї була несуттєвою.

25. Українська письменниця,
поетеса. Була однією з
перших
і найпримітніших у плеяді
молодих українських поетів,
що виступили на межі
1950—1960-х років.

26. Василь Стус створив
неповторну поезію
протягом свого
неповторного життя.

27. Український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець,
правозахисник. Один із найактивніших представників
українського культурного
руху шістдесятників.
Герой України.

28. Іван Дзюба - український
літературознавець, критик, громадський діяч, дисидент
радянських часів, Герой України, академік НАНУ, другий
Міністр культури України (1992—1994), голова Комітету з
Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999—
2001).
Дмитро Павличко - український поет,
перекладач, літературний критик, громадсько-
політичний діяч.
Сергій Параджанов - відомий вірменський
і український кінорежисер, народний артист УРСР, лауреат
Державної премії України ім. Т.Шевченка .
Алла Горська - українська художниця-шістдесятник і
відомий діяч правозахисного руху
60-х років в Україні.

29. Українська літературна організація,
заснована 20 грудня 1958 року в Нью-Йорку.
Емма Гордієвська – поетеса та художниця
Віра Вовк –
письменниця,
літературознавець,
прозаїк, драматург
і перекладач на
португальську мову
української поезії.
Юрій Тарнавський –
український поет та прозаїк,
один із засновників Нью-
Йоркської Групи та
співзасновник і співредактор її
літературно-мистецького
річника «Нові Поезії».

30. Це генерація поетів в українській літературі, найбільша
активність яких припадає на 70-ті роки ХХ століття.
“Постшістдесятництво” означає “витіснене покоління”,
тобто поети цього періоду не мали змоги друкувати свої
твори. Фактично, творчість цього покоління відбувалася
підпільно, в умовах “внутрішньої еміграції”.
Василь Голобородько
Тарас Мельничук
Микола Воробйов